ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

X L V I (2 0 0 2), 2 4 9 – 2 5 3

НА ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

Antons Breidaks

1932 01 25 – 2002 02 24

У незалежній Латвії латгальське мовознавство й культура, які дедалі більше відроджуються, зазнають болючих ударів долі.

Лише незадовго до смерті Антоніна Reķēna встигла побачити свою фундаментальну працю життя Kalupes izloksnes vārdnīca. Наче навмисне, щоб померти на батьківщині, зі Сполучених Штатів Америки приїхав до Латвії професор Вісконсинського університету Валдіс Зепс. До рідної Латгалії вже повернулися останки вихованця Гарвардського університету, професора Єзупа Леліса. Ми ще не забули трагедії польського мовознавця Станіслава Францішека Колбушевського. 24 лютого цього року в «потойбіччя», як сказали б латиші, відійшов Антонс Брейдакс, найактивніший працівник латгальського мовознавства останніх десятиліть. Особливо сумно, що всі згадані тут залишили улюблену галузь мовознавства надто рано.

Антонс Брейдакс народився 25 січня 1932 року в усіяному озерами й озерцями куточку східної Латвії, у селі Малжуби Пілдської волості Лудзенського повіту. У 1951 році він закінчив Лудзенську середню школу. У школі йому особливо подобалися хімія та фізика. Однак туберкульоз, на який він перехворів у дитинстві, спонукав його обрати «легшу» науку — філологію. У 1951–1956 роках він вивчав латиську мову й літературу в Латвійському університеті в Ризі. Щоправда, спочатку його більше цікавила література, але невдовзі він із головою поринув у мовознавство. Він особливо прославився своєю курсовою роботою Pildas izloksne, яка викликала чимало дискусій. У цій роботі він уперше почав викладати свої «бунтівні» погляди на історію латгальських говірок.

У 1956–1967 роках А. Брейдакс учителював неподалік від рідних місць — в Аглоні, давньому центрі латвійського католицизму. У 1967–1980 роках — науковий співробітник Інституту мови й літератури Академії наук Латвії.

Працюючи тут, А. Брейдакс захистив кандидатську дисертацію Augšzemnieku tarmės latgališkių patar­mių tarmine leksika ir jos istoriniai ryšiai.

250 |

IN MEMORIAM

У 1981–1983 рр. А. Брейдакс працює у видавництві Академії наук Латвії «Zinātne». У 1983–1987 рр. він викладає в Даугавпілському педагогічному інституті (з 1986 р. — доцент). У 1987–1993 рр. викладає в Латвійському університеті. У 1990 р. у Вільнюському університеті захищає габілітаційну дисертацію Фонетика латгальських говірок латвійської мови: діахронія і синхронія. У 1992 р. А. Брейдакові присвоєно звання професора. У 1993 р. він знову вирушає до рідної Латгалії — до 1995 р. працює професором у Резекненській вищій школі. З 1995 р. працює в Інституті латиської мови та Даугавпілському педагогічному університеті (колишньому Даугавпілському педагогічному інституті).

Після тяжкої хвороби він помер у Ризі й знову, цього разу вже назавжди, повернувся до Латгалії. Урну сина прийняла могила батьків (Лудзенський район, Ізнаудська волость, цвинтар Апліужніє).

А. Брейдакс був працьовитим мовознавцем, шукачем істини, який не рахувався з жодними авторитетами. Можливо, не всюди йому вдалося знайти цю істину, однак латиське мовознавство, особливо історію латгальських говірок, він збагатив вагомими дослідженнями¹.

Окрім численних статей, опублікованих у латиських, литовських, російських, польських і болгарських виданнях, він написав популярну книжечку «Походження мови» (Valodas izcelšanās, Рига, 1981). Окремою книжечкою він видав Фонетичний атлас латгальських говірок верхньоземгальського діалекту (Augšzemnieku dialekta latgalisko izloksņu fonētikas atlants, Даугавпілс, 1996).

Останньою великою працею А. Брейдака був Вступ до балтійського мовознавства (Ievads baltu valodniecībā, Даугавпілс, 1998–1999, I–II). Від попередніх видань подібного характеру книжка А. Брейдака, мабуть, найбільше відрізняється широким використанням археологічних досліджень. У цій новій праці використано й роботи антропологині Раїси Денисової. Мовознавець прагнув узагальнити в ній також свої попередні дослідження. У 1981 р. він видав популярну книжечку Походження мови (Valodas izcelšanās).

Протягом останнього десятиліття А. Брейдакс опублікував чимало статей у періодичних виданнях латгальською мовою.

Автор цієї статті вперше зустрівся з А. Брейдаком навесні 1953 року на студентській науковій конференції, що відбулася в Латвійському університеті. Майбутнього професора Вільнюського університету Йонаса Казлаускаса (1930–1970) та автора статті зі студентом-другокурсником Антоном Брейдаком познайомила тоді ще молода викладачка Латвійського університету Марта Рудзіте. Уже й тоді А. Брейдакс вирізнявся серед гурту студентів-колег своїми мовними знаннями, самостійністю мислення та любов’ю до обраної спеціальності.

Його життя не було легким. Нехай про нього нагадає й строфа з латгальськомовного вірша латиської поетеси Анни Ранцане Latgaļu raksteiba («Латгальське письмо»), присвяченого Антону Брейдаку ще 1987 року:

Latgaļu raksteiba: besakūks sātas vītā, tur, kur akmiņš uz akmiņa...

¹Пор. Dr. habil. philol. Antons Breidaks. Bibliografija. Упоряд. I. Jansone. Рига, 2002. У цьому виданні опубліковано також статтю А. Стафецки Valodniecībai ziedots mūžs, с. 3–7; пор. також Ruža, V., In memoriam Antons Breidaks, Daugavpils universitāte. Humanitāro zinātņu vēstnesis, 2002 (1), 124–126.

IN MEMORIAM

| 251

Ні, камінь на камені залишиться, слова з гілок дерев, з-під дерну збиратимуть, складуть у пісню, і радітиме батьківська мова, сирітка принижена, — з глибин здіймається давній, давно забутий біль.

(Література і мистецтво, 1987 03 13)².

Батьківська мова Антона Брейдака вже не радітиме, і він не складатиме слів у пісню.

Algirdas Sabaliauskas

OLEGAS TRUBAČIOVAS

1930 10 23 – 2002 03 09

Російська славістика зазнала тяжкого удару: після тривалої хвороби помер один із найвизначніших її представників Олег Трубачов, талановитий учений, який залишив яскравий слід і в науці про балтійські мови.

О. Трубачов народився 23 жовтня 1930 року у Волгограді. Закінчивши 1952 року Дніпропетровський університет, у 1952–1955 роках навчався в аспірантурі Московського державного університету імені М. Ломоносова (науковий керівник — С. Б. Бернштейн). У 1955–1961 роках працював в Інституті слов’янознавства Академії наук СРСР. Від 1961 року й до смерті основна наукова діяльність О. Трубачова була пов’язана з Інститутом російської мови.

² Латгальський текст: кущ бузку замість огорожі, там, де камінь на камені... Ні, камінь на камені залишиться, слова з гілок дерев, з-під дерну збиратимуть, складуть у пісню, і радітиме батьківська мова, сирітка принижена, — з глибин здіймається давній, давно забутий біль.