Acta Linguistica Lithuanica

LIX (2008), 51 – 55

Етимологія литовського vienas «один»

WITOLD MAŃCZAK

Cracovie

Fraenkel виводить лит. vienas з праіндоєвропейського *oinos, припускаючи, що частка ve- спричинила перехід *oi в ei >, тобто не в ai, тоді як Smoczyński наводить праіндоєвропейське *h₁oi-no- як вихідну форму, не пояснюючи переходу *oi > в ie. Автор цієї статті виводить лит. vienas з праіндоєвропейського *oinos, пояснюючи рефлекс ie нерегулярною зміною, зумовленою частотністю. На підтвердження цієї думки він наводить слов’янські, романські та германські дані, що ілюструють нерегулярне скорочення числівника «один» у цих мовах.

У етимологічному словнику Fraenkel читаємо таке:

«viénas […] прус. eins „один […]“. Прусська форма точно відповідає грец. οἰνή „одиниця на гральній кості“, лат. ūnus (*oinos), давньоірл. óin, давньоскан. éin, гот. ains, давньоверхньонім. ein […]; *oi, як і зазвичай у балтійських мовах, закономірно перейшло в ai.»

Оскільки лит. і латв. ie походить від *ei, а не від *ai чи *oi […], лит. vienas і латв. viēns, на відміну від прус. ains, зберегли ie з *ei. *ei, яке слід припускати для цих форм, наявне в утвореннях на кшталт vičvėnelis […] «зовсім сам» (Тільзит) […]

Початкове v- неможливо з’ясувати напевно; ймовірно, перед праіндоєвропейським числівником на позначення одиниці *oinos з’явилася частка ve-; вона могла спричинити зміну забарвлення голосного кореня […]

Вважають, що балтійські числівники зі значенням «один» споріднені зі слов’янським *inъ «інший» і «один» (у складних словах […]); проте точна відповідність голосних не з’ясована. Vasmer […] також припускає прадавню спорідненість слов’янського inъ з лит. inas, який він вважає аблаутною формою праіндоєвропейського числівника *oinos. Так само Trautmann […] розглядає inas як аблаутну форму прус. ains.

Натомість автор відмежовує лит. inas […] від праіндоєвропейського числівника «один» і трактує його як n-похідне від праіндоєвропейської займенникової основи *i-.

Тлумачення, наведені Berneker […] у статті inъ та […] у статті edbnъ, застаріли, оскільки він іще виходить із праформи *bnъ, яку нині визнано хибною реконструкцією […]

Būga […] розглядає можливість того, що прус. wilenikis «мерин, кінь, який

51

WITOLD MAŃCZAK

у галопі чи плавним кроком [...] походить від *winenikis і містить такий самий приставний v, як лит. vienas [...]. Якби це було правильно, то де-не-де в прусській мові можна було б натрапити на форму, що починається з v, у розглядуваному словниковому гнізді. Але, можливо, wilenikis спотворено з ailenikis або eilenikis [...].”

Однак в етимологічному словнику Смочинського знаходимо іншу думку:

“vienas [...] Із неясним v- та неочікуваною інтонацією, замість литовсько-латиського *jēnas < балтійсько-прусського *aj-na < праіндоєвропейського *h₁oi-no. Пор. давньолат. oinom, лат. ūnus ‘один’, гр. οἰνῆ f. «одне очко на гральній кості», давньоірл. oen «один», гот. ains те саме. Давньопрус. ains ‘один’, знахідний відмінок однини ainan «одного», що виконує роль неозначеного артикля, є запозиченням із нім. ein, einen, а не рефлексом балтійсько-прусського *ajna-. — У слов’янській мові немає слідів *janu «один» < праслов. *eńu < прабалтійсько-прусського *aj-na-. Церк.-слов. inŭ «інший, один» [...], рос. inój «інший, не цей», чеськ. jiný «інший», старопольськ. iny «не той самий [...]», рідко «один, єдиний» [...] не може походити від праіндоєвропейського *h₁ei-no-, оскільки для ступеня e *h₁ei- немає порівняльних підстав. Імовірнішою є реконструкція утворення зі ступенем редукції *jĭnŭ < праіндоєвропейського *h₁i-no-. Можна також розглядати метатезу *h₁i-no- в *ih₁-no-, звідки праслов. *inŭ.”

Оскільки нам невідома жодна мова, де артикль має іншомовне походження, ми вважаємо, що давньопрус. ains є питомим словом. На нашу думку, лит. vienas і давньослов. inъ походять від праіндоєвропейського *oịnos, у якому *oị- мало закономірно дати в литовській мові ai-, а в давньослов’янській *ě- > *ja-, тоді як ie- у литовській та i- у давньослов’янській пояснюються тим, що ми називаємо нерегулярним фонетичним розвитком, зумовленим частотністю. Уже багато років ми стверджуємо, що в усіх мовах форма слів залежить від трьох головних чинників: не лише від закономірного фонетичного розвитку та аналогічного розвитку, а й від нерегулярного фонетичного розвитку, зумовленого частотністю вживання. Часто вживані словосполучення, слова й морфеми зазнають нерегулярних скорочень, наприклад turi būti > turbūt, broterėlis > brolis, (vaika)-mus > (vaika)-ms. Нерегулярному фонетичному розвитку, зумовленому частотністю, ми присвятили три монографії (Mańczak 1969, 1977 і 1987), а також численні статті.

Серед аргументів, які ми наводимо на підтвердження нашої концепції, є такий: якщо для відповідної мови й періоду існує частотний словник, ним можна скористатися, оскільки переважна

52

Étymologie du lituanien vienas ‘un’

більшість слів, що зазнають нерегулярного фонетичного розвитку, зумовленого частотністю, належить до найуживаніших слів. Аналіз частотного словника литовської мови (Grumadienė et Žilinskienė 1997) дав нам змогу встановити, що з погляду статистики литовські слова, які зазнали нерегулярних скорочень, розподіляються так (Mańczak 2001):

1^er тисяча 79

2^e тисяча 26

3^e тисяча 13

4^e тисяча 9

5^e тисяча 7

6^e тисяча 6

І слід наголосити, що в усіх мовах слово зі значенням ‘1’ є дуже вживаним. Наприклад, згідно з частотним словником Lewicki et alii (1971), польський числівник jeden ‘1’ посідає 39^e-те місце.

Крім того, слід звернути увагу на те, що поряд із нерегулярним фонетичним розвитком, зумовленим частотністю, існує й інший нерегулярний розвиток, що полягає у фонетичних змінах, давно відомих під назвами асиміляції, дисиміляції чи метатези, у гіперкоректних або експресивних формах. Увесь цей розвиток характеризується тим, що в різних мовах він відбувається в найрізноманітніших словах. Chercher < cercher демонструє асиміляцію, faible < flebilem — дисиміляцію, troubler < *turbulare — метатезу, тоді як s у besicles є гіперкоректним, а h у herse вважається експресивним. Однак важко було б знайти в іншій індоєвропейській мові слово зі значенням ‘слабкий’, у якому є дисиміляція, слово зі значенням ‘турбувати’ з метатезою або слово зі значенням ‘борона’ з фонемою експресивного походження. Коротко кажучи, між нерегулярностями, відомими як асиміляції, дисиміляції, метатези тощо, немає жодного паралелізму. Натомість нерегулярний фонетичний розвиток, зумовлений частотністю, відбувається в різних мовах більш-менш паралельно, адже, попри відмінності між мовними спільнотами, найчастотніші слова скрізь більш-менш однакові. Наприклад, дієслово зі значенням ‘говорити’ в багатьох мовах зазнає нерегулярних скорочень, пор. фр. parler, італ. parlare < лат. parabolare, форми від narrare, яке в сардинській перетворилося на nárrere (nau, nas, nat,

53

WITOLD MAŃCZAK

тощо), лат. ajo < *agio (на відміну від регулярного adagium), англ. says, said (пор. регулярне lays, laid, де дифтонг зберігся), рос. діал. gyt < gryt < govorit, давньопольськ. pry < prawi тощо.

Однак цікаво зазначити, що числівник ‘1’, який дуже часто вживається, у багатьох мовах зазнає нерегулярних скорочень. Литовське vienas і давньослов’янське jedinъ (які зрештою походять від праіндоєвропейського *oinos) мали б відповідно мати *ai замість ie і *ē замість i. У цих випадках маємо справу зі зниженням ступеня відкритості голосного (a > o > u або a > e > i), характерним для нерегулярного фонетичного розвитку, зумовленого частотністю. У всіх сучасних слов’янських мовах є й інші скорочення, про що свідчить зіставлення числівника ‘1’ та прикметника зі значенням ‘єдиний’ у цих мовах:

‘один’ ‘єдиний’ Нижньолужицька jaden, jana jadny (раніше jadyny) Білоруська adzin, adna adziny Болгарська edin, edna edinstven Верхньолужицька jedym, jena jedynki Македонська eden, edna edinstven Полабська jadān, janū (середній рід) jidainē Польська jeden, jedna jedyny Російська odin, odna edinyj Сербохорватська jedan, jedna jedini Словацька jeden, jedna jediný Словенська eden, ena edin Чеська jeden, jedna jediný Українська odym, odna jedynyj

Отже, у сучасних слов’янських мовах числівник ‘1’ має різні нерегулярні скорочення порівняно з прикметником ‘єдиний’ (який уживається рідше, ніж числівник). Польська форма жіночого роду jedna (порівняно з jedyny) вирізняється випадінням y, а словенська форма жіночого роду ena (порівняно з edin) характеризується випадінням di тощо. Докладніше див. Mańczak (1977a).

Латинський знахідний відмінок однини unum закономірно дав uno у португальській, іспанській та італійській мовах, тоді як порт. um та ісп., італ. un є скороченими формами. Румунська форма o < unam також не є регулярною.

В англійській мові one скоротилося до an >a, причому a вимовляється не лише [ei], а й [ə]. У німецькій мові eins є скороченою формою порівняно з прикметником feines.

54

Étymologie du lituanien vienas ‘un’

Нарешті, не слід забувати, що в литовській мові vien (< vėna) і išvien (< iš vieno) є скороченими формами.

З огляду на всі ці факти, безсумнівно, що лит. vienas < *oįnos зазнало нерегулярного фонетичного розвитку, зумовленого частотністю.

RÉFÉRENCES

Fraenkel, E. 1955–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch (unter Mitarbeit von A. Slupski, fortgeführt von E. Hofmann und E. Tangl). I–II. Heidelberg: Carl Winter, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Grumadienė, L., V. Žilinskiene 1997: Dažninis dabartinės rašomosios lietuvių kalbos žodynas. Vilnius: Mokslo aidai.

Lewicki, A., W. Małowski, J. Sambor, J. Woronczak 1971: Słownictwo współczesnej publicystyki polskiej. Listy frekwencyjne. Warszawa: PAN.

Mańczak, W. 1969: Le développement phonétique des langues romanes et la fréquence. Kraków: Uniwersytet Jagielloński.

Mańczak, W. 1977: Słowiańska fonetyka historyczna a frekwencja. Kraków: Uniwersytet Jagielloński.

Mańczak, W. 1977a: Rozwój *jedinъ w językach słowiańskich. Prace Filologiczne 27, 309–320.

Mańczak, W. 1987: Frequenzbedingter unregelmässiger Lautwandel in den germanischen Sprachen. Wrocław: Ossolineum.

Mańczak, W. 2001: Coup d’œil sur le dictionnaire de fréquence du lituanien. Munera linguistica et philologica M. Hasiuk dedicata. Poznań: Katedra Skandynawistyki i Bałtologii, 47–53.

Smoczyński, W. 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Wilno: Uniwersytet Wileński.

Witold Mańczak

Zakątek 13/59

PL-30-076 Kraków, Pologne

55