SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

Литовський університет освітніх наук

Напрями наукових досліджень: синхронна й діахронна морфологія, словотвір.

ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ У ZIWATO¹ 1759 РОКУ ТА ЇХНІЙ РОЗВИТОК

Відмінювання числівників у ZIWATAS 1759 року та їхній розвиток

А Н О Т А Ц І Я

У статті аналізується відмінювання числівників та їхній розвиток у найкращій пам’ятці писемності XVIII ст. північно-жмудського кретингського діалекту — 1759 р. Ziwato. Мета дослідження — проаналізувати й подати синхронний опис відмінювання числівників у діалекті Ziwato, порівняти парадигми відмінювання числівників у сучасному північно-західному жмудському кретингському² та аналізованому діалекті. Методи внутрішньої реконструкції та порівняльний метод дали змогу реконструювати систему відмінювання числівників у діалекті XVIII ст. ШВЖК.

А Н О Т А Ц І Я

У статті аналізується відмінювання числівників у найкращій пам’ятці писемності XVIII^th століття північного жемайтського кретингського піддіалекту — Ziwatas 1759 року, — і їхній розвиток. Мета дослідження — проаналізувати й подати синхронний опис відмінювання

¹ ZIWATAS PONA YR DIEWA MUSU JEZUSA CHRISTUSA. Metų̨ Pona 1759. Dabartine bendrine kalba knygos pavadinimas reikštų Mūsų Viešpaties ir Dievo Jėzaus Kristaus gyvenimas. Mokslo darbuose ji vadinama tiesiog Ziwatu.

² Далі в тексті цей піддіалект скорочено позначатиметься ШВЖК.

О С Н О В Н І С Л О В А: числівник, піддіалект Ziwato, північні жемайти-кретингці, відмінювання, закінчення.

К Л Ю Ч О В І С Л О В А: числівник, піддіалект Ziwatas, північний жемайтський кретингський діалект, відмінювання, закінчення.

154

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

числівника піддіалекту Ziwatas; зіставити парадигми відмінювання числівника в сучасному північно-західному жемайтському піддіалекті Кретинги та в досліджуваному піддіалекті. Внутрішня реконструкція та порівняльний методи дали змогу реконструювати систему відмінювання числівника в північно-західному жемайтському піддіалекті Кретинги XVIII^th століття.

ВСТУП

Дослідники історичної морфології та діалектології³ вважають пам’ятку 1759 року Ziwatą найкращою пам’яткою північно-жемайтського кретингського піддіалекту XVIII століття. У виданні фонологічну систему, граматичну та морфологічну структуру цього піддіалекту чітко й послідовно передано тогочасними, імовірно польськими, графемами⁴.

Фонологічну та морфологічну системи піддіалекту Ziwato досліджено досить докладно⁵ (детальніше див. Girdenis, Girdenienė 1997: 19–44; див. також прим. 3). Послідовно досліджено й описано систему відмінювання іменних частин мови в цій пам’ятці писемності⁶ (див. Vaičiakauskytė 2002b). Морфологія піддіалекту Ziwato архаїчна, тому її послідовний аналіз виявляє розвиток і тенденції змін морфології іменних частин мови північно-жемайтського кретингського піддіалекту. Зіставлення парадигм іменних частин мови піддіалекту Ziwato з парадигмами північно-жемайтського кретингського піддіалекту показує риси змін у досліджуваному піддіалекті та змішування основ.

³ Щодо того, що Ziwatas написаний прибережним жемайтським піддіалектом околиць Кретинги, докладніше див. Girdenis 2000a: 237–257; Girdenis, Girdenienė 1997: 11–19; Girdenis, Skirmantas 1998: vii–xiv; Vaičiakauskytė 2002b: 4–7. Владас Грінавецкіс скористався текстом Ziwato, пояснюючи формування відмінностей африкат у жемайтських говорах (1973: 292, 365 та ін.). Зігмас Зінкявічюс, говорячи про поступове утвердження жемайтської мови в литовській писемності XVIII століття, зарахував Ziwatą до текстів, «цілком написаних жемайтською мовою», і вказав на найважливіші фонологічні та морфологічні особливості цієї пам’ятки писемності (1966: 217–218 та ін.; 1980: 196 та ін.). Жемайтськими особливостями книжки цікавився Гедрюс Субачюс (1998: 38, 44–58): він визначив найважче й найлегше помітні для жемайтів жемайтські риси та наголосив на нововведеннях в орфографії тогочасного Ziwato. Йонас Пальоніс (1979: 114–115; 1995: 122), аналізуючи мову релігійних текстів XVIII століття, підкреслив, що в Ziwate помітна тенденція відмовлятися від певних форм прибережного жемайтського говору та наближати мову до східноавкштайтської. Автор зазначив форми, характерні для східноавкштайтського говору, які найчастіше вживалися в тексті й поширення яких, імовірно, зумовила тогочасна орфографічна традиція східноавкштайтських текстів.

⁴ Apie Ziwato grafiką ir rašybą jau ne kartą rašyta (plačiau žr. Girdenis 2000a: 233–257; 2000b: 183–190; 2001: 292–326; Girdenis, Girdenienė 1997: 11–44; Girdenis, Skirmantas 1998: vii–xiv; Vaičiakauskytė 2001: 119–133; 2002a: 223–236; 2002b: 4–7), todėl šiame straipsnyje apie tai nesikartojama.

⁵ Jau Kazimieras Būga (1958: 561–578) analizuodamas fonetinius balsių pakitimus lietuvių tarmėse dažnai rėmėsi Ziwate fiksuotomis formomis. Albertas Rosinas (1995: 25 ir kt.) rekonstruodamas baltų kalbų įvardžių kait ymo paradigmas pasinaudojo Ziwate paliudytomis participinių įvardžių formomis.

⁶ Про систему та розвиток відмінювання іменників у Ziwato див. також Vaičiakauskytė 2001; 2002a; Vaičia-kauskienė 2005; 2013; про відмінювання та розвиток займенників — Vaičiakauskienė 2004a; 2004b.

Straipsniai / Articles

155

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

Мета цього дослідження — проаналізувати й подати синхронний опис відмінювання числівника в піддіалекті Ziwato, зіставити парадигми відмінювання числівника в північно-жемайтському кретингському та досліджуваному піддіалектах. У статті розглянуто розвиток змін іменних частин мови, походження закінчень, а також зроблено спробу пояснити причини й мотиви змін. Внутрішня реконструкція та порівняльний методи дали змогу реконструювати систему відмінювання числівника в північно-жемайтському кретингському піддіалекті XVIII століття.

У тексті Ziwato вживаються кількісні прості та порядкові числівники. Знайдено речення з множинними числівниками, а також по одному реченню з збірним і дробовим числівниками. Спочатку розглядатимуться парадигми відмінювання кількісних числівників, потім — парадигми відмінювання порядкових числівників. Саме в такому порядку числівники зазвичай подаються і в граматиках (пор. DLKG 239–244).

КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ

У досліджуваному тексті найчастіше вживаються кількісні числівники, які мало чим відрізняються від форм, уживаних у кретингському піддіалекті. Їх насамперед і розглянемо.

Кількісні числівники

1. У досліджуваному тексті є wynas 31₂₃, wynt s 40₁₁, wyina 13₂₂. Згадані числівники можуть виконувати також функції займенників (пор. LKG 693); це підтверджує й уживання числівників у досліджуваному тексті, напр.: Tada wyiny kalbėję, jog ira czernakrižniks, ne užlaykus Zokana židu 179_6–8. Відмінкові закінчення розглядуваних числівників як у Ziwate, так і в сучасному кретингському піддіалекті збігаються з парадигмами прикметників на основи o (f. ā) (детальніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 69–75; також пор. Aleksandravičius 1967: 237), тому в статті розглядаються лише ті особливості парадигм, які важливі для розвитку цих числівників. У піддіалекті Ziwato парадигма однини згаданих числівників збереглася дуже добре.

Однина

Множина

Н. wynt s 40₁₁, wync 109₁₁, wyinas 31₂₃ ~ vên(t)s

Н. wyiny 48₂₇ ~ vėinė

Р. wyina 14₂₀ ~ vėina

Р. –

Д. wyinam 200₂₆ ~ vėinâm

Д. –

Зн. wyina 70₁₀ ~ vėina

Зн. wyinus 121₂₁ ~ vėinùs

Ор. wyinu 86₂₀ ~ vėinò

Ор. –

М. wyinamy 319₈ ~ vėinarnè

М. –

С. –

С. –

156

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

Однина

Н. wyina₂₂ 13₂₂ ~ vęinà

Р. wyinos 24₂₂ ~ vę́iniuos

Д. wyina 94₄ ~ vę́inâ⁷ / vęinâ

З. wyina 114₁ ~ vęina

О. wyinu 56₁ ~ vęinò

М. wyino 59₅, wyinoy 66₁₁, wyinoj 69₈ ~ vęinũo

С. wyina 177₁₄ ~ vęinà

1. Закінчення називного відмінка однини — -as, -a, наприклад: Yr teyp milawſis Pona Jezufas Karalus wyſa ſwieta, wyinas yſzeje, nes dabar Mokityniu neturjeje 53₁₇–₁₉; Tu Maria wyina yſź gymynes źmoniu, kurę mes figurowojom, yr apſakjem 289₂₁–₂₃.

У порівнюваному діалекті в закінченні називного відмінка однини чоловічого роду випав голосний a, тому маємо форму на -s, а жіночого роду — -a (vę̇ns ~ vienas, vę̇inà ~ vienà). У Ziwate переважає аукштайтська форма називного відмінка чоловічого роду із закінченням -as. Форми із жмудським закінченням в аналізованому тексті вжито лише близько трьох разів, наприклад: [...] kada Motinas apſykabyna, nes netoly nu wyns antra buwa [...] 20₂₇–₂₈; Giwena tyn kieles dynas, anyi waykiele ſzwęty Jezufas yr Jonas loſkaway ant wynts antra weyziedamy, yr źierta wodamy 40₉–₁₁; [...] jus ne źynote, muſyi wyn c źmogus numyrty už wyſa ſwieta, ne kaypo turietum wyſas ſwietas prapulty 109₁₁–₁₂.

Голосний закінчення форми називного відмінка розгляданого числівника чоловічого роду випав, коли в корені ще зберігалася ė, тобто *vę̇nas, тому автентичними діалектними формами є wyns, wyn c і wynts.

2. Форми знахідного відмінка однини числівників як чоловічого, так і жіночого роду мають закінчення -a, наприклад: O anyi pakiely akis fawa nieka neregjeje, tyktay wyina Jezula Chriſtuſa 89₁₇–₁₈; Pyrmu wyina rąka ſugroby, yr ne afzryję wyny prymuſie, jog až gilas y ąntrapufy Kriziąws yſzeje 223₂₅–₂₆.

У лигамській говірці форма знахідного відмінка однини також скоротилася до -a (vę̇inâ ~ viéną) з *-an̄⁸.

3. Закінчення форми орудного відмінка однини — -u = [ọ]⁹, наприклад: Tynay priſz anà wyinu kielu kławpynieje, yr abłudnay ij ſweykyna kalbiedamy 205₂₆–₂₇; Pyrmu dydy pakara Jezula milawſe: Kurſay ju wyinu Motryſzky gylus dayktus apey yſzganima kalbieje [...] 78₁₃–₁₅.

У лигамській говірці закінчення форми орудного відмінка однини — -o, як фіксує Ziuwatas (vę̇inò ~ viénu, viéna). У розглянутих формах знахідного відмінка однини числівників

7 Звертаємо увагу на те, що в аналізованому тексті форма жіночого роду вживається з монофтонгом (докладніше про такі форми див. Vaičiakauskytė 2002b: 17).

8 Plačiau dėl šios galūnės kilmės žr. Vaičiakauskytė 2002b: 15, 36.

9 Тут і далі в тексті у квадратних дужках подано транскрибовані фонетичні закінчення говірки, які не збігаються з написанням у тексті; їх наведено за графікою та орфографією Ziwato.

Straipsniai / Articles

157

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

флексія форми —a, а форми орудного відмінка — -o. Це пояснюється тим, що в північно-жемайтському діалекті довгі ненаголошені циркумфлексні закінчення скорочувалися раніше, ніж гостроакцентні (пор. Girdenis 2001: 174; див. також Vaičiakauskytė 2002b: 37).

4. Закінчення форми місцевого відмінка однини чоловічого роду — –amy = [amę], а жіночого роду — –o, –oy і –oj, наприклад: Zwyczajus griekiey norint w yin a m y, kurflay ant fugriešiyima prymufyje 319_8–9; Tropyios w y i n o dyno fubatos, kada buwa Baźničioy, ftojos yr skayte knigas Izaiošiaws Praraka 59_5–7; Ateje dynoy w y i n o y Jezulas milawlis tamy Miefty Kafarnawy y namus S. Petra 66_11–12; Razkaźniamfis yr milawlis Ponas Jezufas, prašitas buwa w y i n o j dynoj ant pietu pry Symona rawputoje, o tafey buwa Lycemerniku 69_7–9.

У говірці ШВЖК закінчення форм місцевого відмінка однини — –amę і –uo (vė́inà–mė ~ vienamè, vė́inūo ~ vienol[jè]). Звертаємо увагу на те, що графічні варіанти закінчень місцевого відмінка однини числівника жіночого роду в тексті збігаються з формами іменника, тобто узгоджуються закінчення обох іменних частин мови (пор. наведені приклади жіночого роду).

5. У формі називного відмінка множини закінчення числівників чоловічого роду — –y = [e], наприклад: Tada w y i n y kalbieje, jog ira czernakriźniks, ne užłaykus Zokana židu 179_6–8.

У тексті Ziwato форма називного відмінка множини розглядуваного числівника чоловічого роду (форми жіночого роду не засвідчено) збігається з уживаною в говірці ШВЖК (vė́inę ~ vienì). Це числівникове закінчення має займенникове походження¹⁰.

6. Форми знахідного відмінка множини чоловічого роду (форми жіночого роду не засвідчено) мають закінчення –us, наприклад: Kelfes Enoks yr Eliošius Prarakay, kurie w y i n u s wieroy patwirtins, kiy tus y wiera afabliway židus wers 309_17–19.

Закінчення –us у формі знахідного відмінка множини мають і сучасні мешканці Кретинги (vė́inʹūs ~ vienus). Для флексії числівників у цьому відмінку закінчення –us запозичено з u-основи¹¹.

2. У говірці Ziwato непогано збережено парадигми не лише щойно розглянутих числівників, а й числівників du 39₄, dwy 331₂₂. Не трапляються лише форми місцевого та кличного відмінків (див. парадигму).

Н. du 39₄ ~ dò Н. dwy 331₂₂ ~ dvè Р. dwyju 42₇ ~ dvėǰū Р. dwyiu 106₂ ~ dvėǰū Д. dum 266₁₀ ~ dòm Д. dwym 61₅ ~ dvēm Зн. du 3₁ ~ dò Зн. dwy 20₈ ~ dvè Ор. dum 209₇ ~ dòm Ор. dwym 205₁₆ ~ dvēm М. – М. – Кл. – Кл. –

10 Plačiau apie šios galūnės kilmę ir raidą žr. Aleksandravičius 1967: 222; dar plg. Zinkevičius 1966: 271, žemėl. nr. 22; 309–310.

11 Plačiau dėl šios galūnės kilmės ir raidos žr. Vaičiakauskytė 2002b: 19.

158

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

1. Закінчення називного й знахідного відмінків — -u = [ọ], -y = [ẹ], напр.: Akyjlmyrknju du Aniohu ftojos, yr kà anims ifakie Ponas Jezufas yfz prowije 57^12–13; Kada Daržėlie meldžiaws yfztekejie yfz munas Krawje lafzu afztunioleka tukftančiu d u šimtu d w y d e š i m - t y yr pækiy 331^21–22.

У кретингському ареалі вживаються такі самі форми, які засвідчує Ziwatas (dọ̃ ~ dù, dvẹ̃ ~ dùi). Закінчення називного й знахідного відмінків чоловічого роду -ọ скоротилося (ймовірно, через проклізу) з *-ō, а жіночого роду -ẹ — з *-ę¹².

2. Закінчення родового відмінка -u, напр.: Aynofius prakieyktafis yfzwidys Jezufa, d w y j u dayktu jo klawfe 174^3–4.

У порівнюваній говірці форма родового відмінка збігається із засвідченою в аналізованому тексті (dvẹjū̃ ~ dvijū̃). Щоправда, у деяких пунктах говірки (Кретинга, Будря) у закінченні збереглися давні -n або -m: dvẹjūn¹³ (пор. Aleksandravičius 1967: 238).

3. Форми давального й орудного відмінків уживаються з флексіями -um = [ọm], -ym = [ẹm], напр.: Ponas Jezufas pafyrode d u m Mokityniurn Eytantyms y Ermaus 266¹⁰, Jog qnfay dabrawalnay diel yfzganima Swieta norjeje numyrty, o d u m dayktum dydefney aną apkalbieje [...]; Dyinu arba d w y m pyrmejney, diet pryfygatawoima ant węfeles 61^4–6; [...] Jpawzdamy jem ant Galwos Szwe, tos fu d w y m kartym [...] 205^15–16.

У кретингській говірці форми давального й орудного відмінків не відрізняються від засвідчених у Ziwate (dọm ~ dùm, dvẹm ~ dùim). Давальний відмінок числівників жіночого роду відрізняється від орудного лише інтонацією та пов’язаним із нею відтягнутим наголосом (пор. парадигму; див. також Vaičiakauskytė 2002b: 39; Aleksandravičius 1963: 105). Сучасні діалектні форми dum, dvim — новотвори жмудського діалекту, утворені від називного відмінка однини за допомогою форманта -m, тобто dọ + -m, dvẹ + -m (пор. Aleksandravičius 1967: 239; Girdenis 1962: 215; Kazlauskas 1968: 128).

3. Парадигма кількісного числівника tris 50₁ також неповна: у Ziwate не трапляються форми цього числівника в місцевому й кличному відмінках.

Н. tris 50₁ ~ trĩs

Р. tryju 14₂₂ ~ trẹjū

Д. trims 156₂₆ ~ trĩms

З. tris 20₁₄ ~ trìs

Ор. trymis 115₁₄ ~ trèmìs

М. —

Кл. —

¹² Dar dėl lyčių du ir dvi kilmės žr. Zinkevičius 1981: 57–58.

¹³ Імовірно, і за часів Ziwato наголошене закінчення родового відмінка іменних частин мови вимовлялося з носовим голосним (детальніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 18); див. також Aleksandravičius 1963: 102.

Straipsniai / Articles

159

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

1. Закінчення називного відмінка — -is, наприклад: Weyżiek ćion źmagau, t r i s cuday 50₁. У порівнюваному говорі форма називного відмінка розгляданого числівника закінчується на -īs (trīs ~ trȳs). Флексію називного відмінка цього числівника виведено з основи на i (докладніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 51–52; також пор. Būga 1958: 566).

2. Закінчення родового відмінка — -u, наприклад: Mokikes źmagau nu tos Pagonkas t r y ju dayktu 85₁₆–₁₇.

У кретингському ареалі форма родового відмінка цього числівника збігається з формою Ziwato (trėjū ~ trijų). У деяких пунктах говору (як і в інших іменних частин мови) у родовому відмінку збереглося -n або -m: trėjūn (пор. Aleksandravičius 1967: 238).

3. Форми давального, знахідного й орудного відмінків перейняли закінчення основи на i: -ims, -is і -mis, наприклад: [...] potam pradieje fu dydziu fmutku t r i m s Mokitynems kalbiety [...] 156₂₆–₂₇; Apey tą, ką Jezus milawfis nu Dwilekas metu dare, yr fprowojos pakol deje t r i s defimtis 51₁–₂; Hey, Hey, Hey, Wach, kurfay griawni Baźńićiy Diewa, o t r y m i s dynomis ię pabudawoj 229₁₈–₂₀.

В ареалі ШВЖК давальний і знахідний відмінки збігаються з формами аналізованого тексту (trīms ~ trìms, trīs ~ trīs, trę̀mìs ~ trimìs¹⁴). Щоправда, у сучасному кретингському говорі нерідко трапляються й скорочені форми орудного відмінка.

4. Парадигми числівників від 4 до 9 також неповні:

Н. šiésy 19₃ ~ šešė Н. kietures 37₂₂ ~ kė̇torės Р. pi̇ekiu 102₈ ~ pęńkū Р. kieturiu 208₂₇–₂₀₉₁ ~ kė̇turū̃ Д. – Д. – З. kieturis 303₈, kieturius 55₆ ~ kė̇toris З. kietures 55₁ ~ kė̇tores Ор. šiésies 126₃, siésieys 322₂₄ ~ šešės Ор. kieturiomis 311₁₉ ~ kė̇turū̃mìs М. – М. – Кл. – Кл. –

1. У формах називного відмінка закінчення числівників чоловічого роду — -y = [ę], -i, а жіночого роду — закінчення -es, наприклад: To paznoćiyma znokay f e p t i n y 325₁₁; Znokay to ira aſztuni 318₂₇–₃₁₉₁; Kada jaw k i e t u r e s deśimtis dienu yſz eje po pagimdima Sunaws Diewa [...] 37₂₂–₂₃.

У говорі ШВЖК форми називного відмінка розгляданих числівників мають закінчення -ę та -ęs (šęšę ~ šeši, šę́šęs ~ šešios). Варто звернути увагу, що голосний i у закінченні називного відмінка числівника aſztuni 319₁ не зазнав розширення (див. наведений приклад). Імовірно, це випадкова коректорська помилка або результат спорадичного «аукштайтизування».

2. Закінчення родового відмінка — -’u, наприклад: Jezufas milawfis Pylotuy nieka ne atlākie, o tay diel k i e t u r i u pryčinu 208₂₇–₂₀₉₁.

Родовий відмінок числівників у кретингському говорі збігається із засвідченою формою в аналізованому тексті (šęšū, ~ šešių).

14 Įnagininko forma šiaurės žemaičių gali būti ir trīms (plg. Girdenis 1996: 25).

160

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

3. Закінчення форми знахідного відмінка: -is, -’us і -es, напр.: Apey kieturis dayktus paskučiavus: Apey fmerti, apey fuda, apey Pekla, yr apey amžyna garby 303_8–10; Uwōzok čionay kieturius duchawnus darbus, kuryi padeda, tay ira, ipatingas giwenymas, Madlitwa, poftyniks, yr kuna karoims 55_6–8; Potam kada kietures dešimtis dienu yr naktu yžeje, trofka qnlay, kurflay wyfa fwieta penieje yr žiwuje 55_18–20.

У кретингському говорі (šėšis ~ šėšis, šėšės ~ šėšias) числівники чоловічого роду мають закінчення приголосної основи -is, яке, як стверджує Zigmas Zinkevičius (1981: 59), свідчить про слід давньої приголосної основи на r. У північно-жемайтських діалектах тепер замість форми множини знахідного відмінка keturis кажуть також keturius (Girdenis 1996: 51, 56). У Кретингському регіоні такі форми ще частіші. Цю флексію числівники, звісно, перейняли з парадигми прикметників (пор. žalius, gražius). Одного разу така форма знахідного відмінка вжита й у аналізованому тексті (див. наведений другий приклад).

4. Форма орудного відмінка має такі закінчення: -eys, -es = [e˙s], -’omis, напр.: Regi dabar wyfa kuna muna fweyka, ale Petnic̄io yszwijfi, fu šiešiomis tukftančiomis, šiešies šimtas, šiešiomis dešimtymis, yr šiešiomis ronomis pry ftulpa fu ronita, yr dawgiesne 126_2–5; Afakims? Siešieys fpaabays 322₂₄.

У говорі ШВЖК форми орудного відмінка такі (šėšės ~ šėšiais, šėšioms ~ šėšiom(i)s). У Ziwate впереміш уживається форма орудного відмінка числівників чоловічого роду з жемайтським закінченням -es, у якому відбулося стверднення кінцевого приголосного, та аукштайтська форма (пор. наведені приклади; докладніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 17). Форма орудного відмінка числівників жіночого роду (як іменників і прикметників) у Ziwate повсюдно вживається ще без скорочення (докладніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 44, 74).

5. У Ziwate форми числівника dešimtis 225₁ найчастіше вживаються у значенні множини. Форма однини трапилася лише один раз. Цей числівник відмінюється як іменники з основою на i (пор. Vaičiakauskytė 2002a: 223–236; див. також Vaičiakauskytė 2002b: 50–62), тому в цій статті це питання не розглядається повторно. Варто згадати лише ті аспекти, що стосуються розвитку відмінювання цього числівника. Його парадигма має такий вигляд:

Н. dešimtis 225₁ ~ dèšimtis

Р. defimtiu 95₁₆, dešimtu 51₅ ~ dèšimtũ / dèšimtũn¹⁵

Д. —

З. dešimti 133₇, dešimtis 37₂₂ ~ dèšimt’i, dèšimtis

Ор. dešimtymis 126₄ ~ dèšimtėmis

М. —

Ш. —

¹⁵ У деяких пунктах говору (як і в інших займенних словах) у родовому відмінку збереглося -n або -m (пор. Aleksandravičius 1967: 238; див. також примітку 13).

Straipsniai / Articles

161

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

1. У Кретингському ареалі вживаються форми родового відмінка множини (як і в інших іменників) із закінченням -u (dešimtū ~ dešimčių). Зафіксована в аналізованому тексті форма родового відмінка dešimtu 51₅, тобто голосний закінчення стоїть після твердого приголосного, «видає» те, що цей числівник раніше мав приголосну основу (див. також Vaičiakauskytė 2002b: 57).

2. Числівники від 1 до 9 із числівником dešimtis 225₁ можуть писатися одним словом, але найчастіше пишуться окремо, пор. trisdešimtis 295₁₆ і tris dešimtis 133₆. Аналізований текст свідчить, що в середині XVIII ст. жителі Кретинги вживали повні, нескорочені форми числівників-десятків. У мовленні числівники (пор. Girdenis 1962: 215) виконують ніби функцію етикетки, тому їхній фонемний склад, особливо кінець слова, спрощений. Однак у кретингській говірці це спрощення, очевидно, відбулося вже після середини XVIII ст.

3. У порівнюваній говірці форма орудного відмінка варіює — може мати флексії: -ęms і -ęmis (dešimtèm(i)s¹⁶ ~ dešimtim(i)s), оскільки північні жмудини найкраще зберегли повні форми орудного відмінка множини, і особливо це стосується іменників з i-основою (Zinkevičius 1966: 233; див. також Vaičiakauskytė 2002b: 59). У Ziwate форми орудного відмінка множини числівника dešimtis вживаються без скорочення.

6. У парадигмі числівників від 11 до 19 в аналізованому тексті бракує форм — не трапляються місцевий і кличний відмінки. Ці числівники є складними словами. Їхній перший компонент становлять певні форми числівників, а другий — елемент -leka¹⁷. Давні писемні пам’ятки свідчать, що відповідні порядкові числівники у XVI–XVII ст. ще були словосполученнями, тоді як кількісні числівники вже у XVI–XVII ст. набули злитих форм сучасного типу (Zinkevičius 1981: 60). Ziwatas таких форм не фіксує.

О. dwileka 81₁₀ ~ dvîleka

З. dwilekas 152₁₄ ~ dvîlekas

Р. dwilekay 46₁₆ ~ dvîlekâ

Р. dwileka 152₁₄ ~ dvîleka

Ор. dwileku 143₄ ~ dvîlekǫ

Місц. –

Кл. –

1. Форми називного й знахідного відмінків розглядуваних числівників закінчуються на -a, наприклад: Yr furinka kaypo butum dwileka pintyniu, truputiu kuriu lyka kur walgius 81_10–11; Mufu milawjis Ponas Jezujas, turiedamas metu dwileka, norieje uzlaykity pryfakimus Tiewa fawa 46_22–23.

¹⁶ Вторинний короткий дифтонг у кінці слова замість очікуваної рівної інтонації часто має середню (Girdenis 1996: 25).

¹⁷ Dėl šio dėmens kilmės žr. Zinkevičius 1981: 61–63.

162

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

У кретингському піддіалекті форма називного відмінка також збігається з формою знахідного (dvîlek̃a ~ dvýleka). Це засвідчує й аналізований текст: по суті, вживаються лише називний і знахідний відмінки¹⁸. Після зникнення в литовській мові середнього роду закінчення –a, імовірно, з часом було сприйняте як закінчення називного відмінка однини іменників ā-основи (*–ā) або знахідного відмінка (*–añ) (пор. LKG 1965: 620). Тоді утворилися й форми однини ā-основи в інших відмінках. Дані й аналіз північножемайтських говірок (Girdenis 1996: 214, 252) показують, що голосний a у закінченні називного та знахідного відмінків розглядуваних числівників зазвичай вимовляється сильно редуковано або взагалі не вимовляється. Судячи з написання, у піддіалекті Ziwato він, очевидно, ще вимовлявся в закінченні називного та знахідного відмінків.

Як показують наведені в тексті аналізовані приклади, голосний другого компонента числівників 11–19 –lek– ще був відкритим. Як відомо, у певних морфемах у ненаголошеній серединній позиції слова жмудини замість e мають ė (пор. Zinkevičius 1966: 58; див. також Vaičiakauskytė 2002b: 53), тому вимова в північножемайтських говірках варіюється: вимовляють і з e, і з ė. Частіше трапляються варіанти з ė, а в мовленні молоді вони, мабуть, є єдиними (Girdenis 1996: 117). Отже, аналіз Ziwato підтверджує думку, що архаїчнішим варіантом є –lek– (див. також Girdenis 1996: 252).

2. Закінчення родового відмінка — –as, напр.: O Tamofius wyinas, yłz dwilekas kurſay wadynas Newierniku, ne buwa ſu jeys, kad ateje Jezufas 271_5–7.

У піддіалекті ШВЖК форма родового відмінка збігається із засвідченою в Ziwate (dvîlekas ~ dvýlikos). Жемайтське закінчення –as, очевидно, було введене за аналогією до називного та знахідного відмінків парадигми іменників ā-основи (докладніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 37).

3. Закінчення давального відмінка –ay = [ɑː], напр.: O nuto čiefa nerądama, apey darbus Jezufa milauſe, iki pat dwilekay metu 46_15–16.

У формі давального відмінка розглядуваних числівників у порівнюваних піддіалектах (як і в іменників ā-основи) є стягнене жемайтське закінчення –a (dvîlekâ ~ dvýlikai) (докладніше див. Vaičiauskytė 2002b: 36). Закінчення –ay, ужите в Ziwate, очевидно, слід розглядати як результат впливу аукштайтської вимови¹⁹.

4. Форма орудного відмінка закінчується на –u = [ɔ], напр.: Ateje ſu dwileku Apaſztalu y Jeruzalu, idant tynay ſu anays, kaypo ſu ſawa milemays pyrmesney wećieriotum, ne kaypo ſu ieys parſyſtotum 143_3–6.

У піддіалекті ШВЖК форма орудного відмінка не відрізняється від засвідченої в аналізованому тексті (dvîlekò ~ dvýlika).

¹⁸ Лише один-єдиний числівник dwileka 81₁₀, окрім згаданих відмінків, уживається також у формах родового, давального й орудного відмінків (див. парадигму), оскільки цей числівник пов’язаний зі сакральністю, напр.: ſu dwileku Apaſztalu 143_4–5 тощо. Винятком є форма pſakiſlekas 25₁, ужита один раз.

¹⁹ Plačiau apie tai žr. Vaičiauskytė 2002b: 17.

Straipsniai / Articles

163

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

7. У досліджуваному тексті не засвідчено форм називного відмінка числівника 100 (наприклад: šimta 64₁₂), уживаються лише форми множини. Цей числівник відмінюється як іменники на o-основу, розглянуті у Vaičiakauskytė (2002b: 12–27), тому в цій статті повторно це питання не розглядається. У порівнюваній говірці вживаються такі форми цього числівника, які засвідчені в аналізованому тексті. Отже, парадигма аналізованого числівника така:

Н. –

Р. šimtu₈ ~ šimtų / šimtų

Д. –

З. šimtus₁₆ ~ šimtùs

О. šimtas₃ ~ šimtãs

М. –

Місц. –

8. З усіх кількісних числівників, ужитих у Žiwate, залишилося розглянути числівник tukfątąnte 332₁₃. Як свідчить досліджуваний текст, уже в середині XVIII ст. цей числівник у кретингській говірці перейшов зі старої i-основи до ē-основи²⁰; лише форма орудного відмінка множини має закінчення iā-основи (див. парадигму), яке, найімовірніше, слід розглядати як гіперкорекцію автора. Відмінювання цього числівника збігається з відмінюванням іменників на ē-основу (пор. Vaičiakauskienė 2013: 62–65), тому в праці розглядаються ті відмінки парадигми, які важливі для історії відмінювання цього числівника.

Однина

Множина

Н. tukfątąnte₁₃ ~ túkstônte

Н. tukfątąntes₁₅ ~ túkstôntes

Р. tukfúntes₁₁ ~ túkstôntes

Р. tukfątanciú₈₀ ~ túkstôņũ

Д. –

Н. –

Р. tukfątṇy₁₅ ~ túkstôṇt^e

Р. tukfąntes₁₀ ~ túkstôntes

О. –

О. tukfąntančiomis₁₂₆ ~ túkstôņčùomis

М. –

М. –

Ш. –

Ш. –

1. Закінчення форми називного відмінка однини -e, наприклад: Gałwo nu Erſzkiesiu²¹ karunas (y kurę kietures dešimtis kartu wiezdays užgawa, tąnkiev ie dielodamy) buwa ronu gylu tukfątąnte 332_11–13

²⁰ Aleksandravičiaus (1967: 241) teigimu, šis skaitvardis dažniausiai linksniuojamas kaip i kamienis daiktavardis ir tik retkarčiais pasakomas su ē kamieno galūnėmis. Veikiausiai aptariamas skaitvardis yra visuotinai perėmęs ē kamieno fleksiją dabartinėje kretingiškių patarmėje. Tai liudytų ir analizuojamas tekstas.

²¹ Імовірно, тут маємо коректурну помилку, оскільки, з огляду на графіку й правопис тексту (див. Vaičiakauskytė 2002b: 6), це слово слід було б писати Erſzkieziu.

164

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

У кретингському ареалі, як уже зазначалося, цей числівник має закінчення основи на ē -ę (tūkstōntę ~ tūkstantė). Ziwatas фіксує незвужений голосний e²². Про недавнє звуження голосного свідчить також наявність широкого e в інших жемайтських говорах; докладніше див. Girdenis 2000a: 232–236; Vaičiakauskytė 2002b: 49; пор. також Aleksandravičius 1963: 111; Būga 1958: 560.

2. Орудний відмінок множини, як уже зазначалося, має закінчення основи на iā –’omis, напр.: Regi dabar wÿsa kuna muna śweyka, ale Petnicio yszwiji, Ju śiešiomis tu kʃftančio-mis […] 126_2–3.

Закінчення форми орудного відмінка множини в кретингському говорі належить до основи на ē: –iems (tūkstōntiems ~ tūkstantėm(i)s). Як свідчить наведений приклад, форма орудного відмінка аналізованого числівника в говорі Ziwato ще не була скороченою, а закінчення основи на iā –’omis, як уже зазначалося, слід вважати випадком гіперкорекції.

Збірні числівники

У говорі Ziwato збірні числівники, як зазвичай, уживаються з іменниками множини (можливо, також парними). Найчастіше вживається форма знахідного відмінка цих числівників. Окрім згаданої форми, траплялися речення з називним і родовим відмінками. Відмінювання цих числівників збігається з відмінюванням прикметників основи на o (пор. Vaičiakauskytė 2002b: 72–73). Отже, вдалося скласти таку парадигму збірних числівників:

Н. trejy 225₁ ~ trėjė²³

Р. septineriu 52₂₁ ~ sèptìnėrū

Д. –

Зн. trejus 217₃ ~ trėjùs

Ор. –

М. –

Ш. –

Збірні числівники

В аналізованому тексті один раз ужито знахідкову форму збірного числівника piękieta 81₂, а саме: Ira ćionay wyinas waykielis, kurfay tur piękieta dunas bakanelu yr dwy źuwy [...] 81_1–3. Загалом для жемайтів ці числівники зовсім не характерні. Варто зазначити, що північні жемайти тепер уживають їх лише в сталому сполученні púors trẽits (пор. Aleksandravičius 1967: 243; див. також Girdenis 1996: 22).

²² Plačiau apie šios galūnės raidą žr. Vaičiakauskytė 2002b: 46; Vaičiakauskienė 2013: 62. Nesusiaurėjusi balsį e Ziwatas fiksuoja ir šio skaitvardžio daugiskaitos vardininko ir galininko formose, pvz.: Diel tyrionyfzka ſuronyima Gałwos karunu, yfzekieje krawje łafzu tris t u kʃt ą n t e s […] 332₁₄–₁₅; Kada par piękes t u kʃt a n t e s metu yr daugiaws mizerna gymyne zmonia karota buwa ant prapulties 1_10–12.

²³ Північні жемайти часто кажуть не metâ, а mèts, тому замість звичних висловів trėjė metâ, trėjùs mèts трапляються й такі сполучення, як, наприклад, trīs metâ, trīs mèts (пор. Girdenis 1996: 69).

Straipsniai / Articles

165

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

Дробові числівники

У Ziwate один раз ужито також дробовий числівник puskietwyrtas 309₂₂. Як показує вжита форма, родовий відмінок в аналізованому тексті має жемайтське закінчення –as, наприклад: [...] yr gulieley kunay anu p a r p u s k i e t w y r t a s dienos Jeruzaluy regiemay, ku-ryi anus užmufz tiesijes 309_21–23.

ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ

1. Ziwato порядкові числівники вживаються порівняно часто. Найчастіше трапляються числівники від 1 до 10. Варто звернути увагу на те, що в говірці Ziwato ще вживалися порядкові числівники Sekmas 288₁₉ «сьомий» і afzmus 288₂₅ «восьмий». У порівнюваній говірці ці числівники, можна сказати, вже не вживаються — їх зрідка факультативно використовують літні люди. Трапляються також окремі форми складених порядкових числівників, наприклад kieturiolektay 37₁₅, piɛkiolektamy 298₂. Також слід зазначити, що вживаються лише форми однини порядкових числівників. Виняток становить один раз ужита форма родового відмінка множини чоловічого роду antru 312₂₃. Порядкові числівники відмінюються й наголошуються як прикметники основи o (ж. р. ā) (пор. Vaičiakauskytė 2002b: 68–95). Тут розглянуто ті відмінкові форми парадигми цих числівників, які важливі для розвитку відмінювання.

Чоловічий рід Жіночий рід Н. ąntras 160₁₀, pęnkts 310₁₆ ~ õntros, pęnkts Н. ąntra 209₅ ~ õntrà Р. antra 20₂₈ ~ õntra Р. àntros 4₂₂ ~ õntrùos Д. antram 147₇ ~ õntrâm Д. àntray 20₁₂ ~ õntrā; / ontrâ: З. àntra 136₂₄ ~ õntra З. àntra 224₉ ~ õntra Зн. pyrmu 196₁₆ ~ pẽrmò Зн. – див. àntramy 295₁₂ ~ õntràmè В. antroy 258₂ ~ õntrũo Кл. – Кл. –

1. Закінчення форм називного відмінка числівників чоловічого роду — –as, –s, –us = [ɔs], а жіночого — –a, наприклад: Apaſztalu qn t r a s apłakimas 160₁₀; Pęnkts znoks 310₁₆; Sekmus znoks 312₁₇; Antra karuna wadinta ira Panelu, o ta Paneliems ira duta, apey kures gieda Bažnicia Szwęta 294_14–16; Aſzmus Chors prieme ę, Cherubynay, garbindamy jos Wiera [...] 288_25–26.

У порівнюваній говірці форми однини називного відмінка такі самі, як засвідчені в Ziwate (õntrˢə ~ àntras, pęnkts ~ pẽnktas, õntrā ~ antrà). Як показують приклади з аналізованого тексту, форми називного відмінка порядкових числівників чоловічого роду із закінченням –as є аукштайтськими. Найкраще це підтверджує вживання форм на –us = [ɔs] (докладніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 13; пор. також Girdenis, Girdenienė 1997: 22).

166

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

2. Закінчення форм родового відмінка однини — –a і –os, а родового відмінка множини — –u, наприклад: Givena tyn kielės dynas, anyi waykiele fzwaty Jezusas yr Jonas loskaway ant wyn̄ts a n t r a weyzīedamy, yr zīertawodamy 40_9–11; [...] ylz a n t r o s fzalyis fiedieje Motina ano kaypo fzul̄yne wyfokios milašyr̄dites 136–137_26–1; Kada ant kal̄na Aliwu fiefes Majeftoty fawa, terp Aniolu, fufyrinkufes regies wyfas gymynes, yr atlacis wyinus nu a n t r u [...] 312_21–23.

У кретингському ареалі форми чоловічого роду порядкових числівників збігаються з формами Ziwato, тоді як родовий відмінок числівників жіночого роду в північно-жемайтському діалекті зазвичай має наголос не на закінченні, а на основі (õntrᵃs ~ añtros) (Girdenis 1996: 145). Форма на –os, що розглядається в Ziwate, свідчить, що раніше ця форма в діалекті мала наголос на закінченні (див. наведену парадигму; пор. також Vaičiakauskytė 2002b: 36).

3. Закінчення форм давального відмінка такі: –am і –ay = [aˑ], наприклад: Jey tada afz numazgojaw koies jufu, Ponas Mokitojes: yr jus kalty efte wyinas a n t r a m kojes mazgoty 147_5–7; [...] yr teyp dydes linkfmybes paſakoie wyina ą n t r a y [...] 20_11–12.

У північно-західножемайтському говорі форма давального відмінка числівників чоловічого роду збігається з формою в патаректі Ziwato, а числівники жіночого роду мають монофтонгізоване закінчення –a (ontrâm ~ antrám, õntrâˑ / ontrâˑ ~ añtrai). У Ziwate записано аукштайтське закінчення –ay (детальніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 17). Варто зазначити, що в аналізованому тексті один раз ужито форму давального відмінка однини жіночого роду з монофтонгом trete 8₄ ~ tretê «третій».

4. Закінчення форм місцевого відмінка порядкових числівників чоловічого роду — –amy = [amę], а форми жіночого роду позначаються графічними варіантами –o, –oy, –oj, наприклад: Pęnkta karuna ira žiwata, apey kurę parašie Jonas fzwętas Apokalipfiu (kures wadȳnama knigas taiemničiu Diewa) ą n t r a m y k apytuly 295_10–12; A n t r o y dynoj, tay ira, Subatoj, eje Biskupay židu pry Pylota, kalbiedamy [...] 258_1–2; Kada ateje dyn̄a Szwętes weliku, kurioy dynoj mufyie užmufzty ant wakara awyneli, tay ira k i e t w y r t o dešimtoj dynoj Mienelys pyrmoie (tay ira) Marčiawa: o p ę k t o dešimto dynoj, praſydieje Szwęte weliku [...] 138_4–7.

У кретингському говорі ці форми зазнали морфологічного скорочення (õntrám ~ antram[è], õntrũo ~ antro[jè]), тоді як в інших місцевостях порівнюваного патаректу вживаються нескорочені форми. Форма місцевого відмінка чоловічого роду порядкових числівників, як і інших іменних частин мови (детальніше див. Vaičiakauskytė 2002b: 15–16), ще не була скороченою.

2. У тексті, що розглядається, вживаються форми вищого й найвищого ступенів числівника pirmas, pirma²⁴. Наведено кілька цікавих речень із формами вищого й найвищого ступенів, наприклад: O milawfis Jezusas anims tare: Užtyj̄a užtyj̄a ſakaw jums, jog p y r m e s n i s ne kaypo Abrahamas buwa 102_10–11; Tą p y r m i a w ſi znoka yr cuda Padare Ponas Jezusas yr itykeje i ang Mokityney jo 62_7–9.

²⁴Детальніше про форми ступенів прикметників див. (DLKG 245; див. також Paulauskienė 1994: 245–246 та ін.).

Straipsniai / Articles

167

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

3. Усі порядкові числівники можуть мати займенникові форми (пор. DLKG: 245). Ziwate також уживаються займенникові порядкові числівники²⁵. Наведемо кілька цікавіших речень із займенниковими порядковими числівниками з аналізованого тексту, наприклад: Pa-layminty ira ubagay dwåsioy (tay ira pyrmyi žodey) nes anu ira Karalifte Dangaws 63_19–21; [...] garby tu, kuri ira po Diewa pyrmoj, ant amžiu amžinuju 292_9–10; [...] kur buwa paskutyne wečiere, giwena, iki dėsìmtofes dyinos, tay ira, iki Sekminiu 276_12–14; Jezus milawfis tuo cieflu pry Motinas žiwaty giwena iki dewintoje mienefys 24_7–8.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши числівники говірки Ziwato та порівнявши їх із числівниками говірки ŠVŽK, можна зробити такі узагальнювальні висновки.

1. Як свідчить аналізований текст, у середині XVIII ст. у говірці мешканців Кретинги форма числівника dešimtis ще не була скороченою, тому й форми десятків повсюдно вживалися без скорочення.

2. Форма родового відмінка множини числівника dešimtys — dešimtu 51₅ поряд із defimtiu 95₁₆ свідчить, що цей числівник раніше мав приголосну основу.

3. Голосний другого компонента складених числівників -lek- ще не зазнав звуження. Аналіз Ziwa-to свідчить, що архаїчнішим є варіант -lek-. У сучасній говірці кретингців північних жемайтів факультативно вживаються форми з -lek- і з -lęk-; частіше трапляються форми зі звуженим голосним закінчення.

4. Уже в говірці Ziwato числівник tūkstantis перейшов зі старої основи на i до основи на ē.

5. У середині XVIII ст. мешканці Кретинги ще вживали порядкові числівники sek­mus 288₁₉ «сьомий» і afzmus 288₂₅ «восьмий». Нині в порівнюваній говірці ці числівники зникли.

LITERATŪRA

A l e k s a n d r a v i č i u s J u o z a s 1963: Kretingos tarmės daiktavardžio kait ybos ypatybės ir galūnių raida. – Kalbotyra 9, 101–117.

A l e k s a n d r a v i č i u s J u o z a s 1967: Kretingos tarmė. Daktaro disertacija. Vilniaus universitetas.

B ū g a K a z i m i e r a s 1958: Rinktiniai raštai 1. Vilnius: Valstybinė polit. ir moksl. lit. leidykla.

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, vyr. red. Vytautas Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2006.

²⁵ Kelintinių skaitvardžių įvardžiuotinės formos sutampa su atitinkamų būdvardžių formomis (plg. Vaičiakauskytė 2002b: 90–95).

168

Acta Linguistica Lithuanica LXX

1759 metų Ziwato skaitvardžių linksniavimas ir jų raida

Girdenis Aleksas 1962: Tirkšlių tarmės morfologija ir žodžių darba (rankraštis).

Girdenis Aleksas 1996: Taip šneka tirkšliškiai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Girdenis Aleksas 2000a: Kalbotyros darbai 1. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Girdenis Aleksas 2000b: Kalbotyros darbai 2. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Girdenis Aleksas 2001: Kalbotyros darbai 3. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Girdenis Aleksas, Girdenienė Danutė 1997: 1759 metų Ziwato indeksas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Girdenis Aleksas, Skirmantas Petras 1998: 1759 metų Ziwatas. (Faksimilinis leidinys). Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Grinaveckis Vladas 1973: Žemaičių tarmių istorija. Vilnius: Mintis.

Kazlauskas Jonas 1968: Lietuvių kalbos istorinė gramatika. Vilnius: Mintis.

LKG – Lietuvių kalbos gramatika 1. Fonetika ir morfologija, ats. red. Kazys Ulvydas. Vilnius: Mintis, 1965.

Palionis Jonas 1979: Lietuvių literatūrinės kalbos istorija. Vilnius: Mokslas.

Palionis Jonas 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Paulaukienė Aldona 1994: Lietuvių kalbos morfologija. Paskaitos lituanistams. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Rosinas Albertas 1995: Baltų kalbų įvardžiai: morfologijos raida. Vilnius: Vilniaus universitetas.

Subačius Giedrius 1998: Žemaičių bendrinės kalbos idėjos: XIX amžiaus pradžia. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Vaičiakauskytė Sonata 2001: 1759 metų Ziwato o, io, iio kamienų daiktavardžiai ir jų raida. – Kalbotyra 50(1), 119–133.

Vaičiakauskytė Sonata 2002a: 1759 metų Ziwato i ir priebal­s inio kamieno daiktavardžiai ir jų raida. – Baltistica 36(2), 223–236.

Vaičiakauskytė Sonata 2002b: 1759 metų Ziwato vardažodžio linksniavimo sistema. Dak­taro disertacija. Vilniaus pedagoginis universitetas.

Vaičiakauskienė Sonata 2004a: 1759 metų Ziwato gimininiai įvardžiai ir jų raida. – Kalbotyra 53, 81–91.

Vaičiakauskienė Sonata 2004b: 1759 metų Ziwato negimininiai įvardžiai ir jų raida. – Baltistica 39(2), 279–287.

Vaičiakauskienė Sonata 2005: 1759 metų „Ziwato“ u ir iu kamieno daiktavardžiai ir jų raida. – Acta Linguistica Lithuanica 53, 91–99.

Straipsniai / Articles

169

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

Vaičiakauskienė Sonata 2013: 1759 metų Ziwato moteriškojo linksniavimo daiktavardžiai ir jų raida. – Acta Linguistica Lithuanica 68, 51–70.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis.

Zinkevičius Zigmas 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 1. Vilnius: Mokslas.

Zinkevičius Zigmas 1981: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 2. Vilnius: Mokslas.

Declension of Numerals in the 1759 ZIWATAS and Their Development

SUMMARY

The article analyses the declension of numerals in the best 18^th century monument of writing of the North Samogitian sub-dialect of Kretinga, the 1759 Ziwatas, and their development. The goal of research is to analyse and provide a synchronic description of declension of the numeral of the sub-dialect of the Ziwatas; to compare the declension paradigms of the numeral in contemporary Northwest Samogitian sub-dialect of Kretinga and the sub-dialect under analysis. The paper focuses on the development of the nominal; it discusses the origin of endings and tries to explain the reasons and motives of change. Internal reconstruction and comparative methods enabled the reconstruction of the declension system of the numeral of the 18^th century North Samogitian sub-dialect of Kretinga.

The analysis of numerals in the sub-dialect of the Ziwatas and their comparison with contemporary North Samogitian sub-dialect of Kretinga revealed that in the mid-18^th century the sub-dialect of Kretinga still featured an un-shortened form of the numeral dešimtis (ten); therefore, the forms of tens are universally used un-shortened. What is more, the plural genitive form of the numeral dešimtys, dešimtų 51₅ next to dešimčių 95₁₆, shows that the numeral used to have a consonantal stem.

The study of numerals in the sub-dialect under analysis shows that the vowel of the second component -lek- in compound numerals was still not narrowed. The analysis of the Ziwatas validates the idea that -lek- is a more archaic variant. Contemporary North Samogitian sub-dialect of Kretinga uses the forms with -lek- and -lęk- optionally; more common forms are those with a narrowed vowel of the ending.

The study leads to the conclusion that in the sub-dialect of the Ziwatas the numeral tūkstantis (thousand) had already shifted from the old i stem to ē stem.

Įteikta 2014 m. balandžio 16 d.

SONATA VAIČIAKAUSKIENĖ

Lietuvos edukologijos universitetas

Taraso Ševčenkos g. 31, LT-03111 Vilnius, Lietuva

[email protected]

170

Acta Linguistica Lithuanica LXX