ONA ALEKNAVIČIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: історія литовської писемної мови, історія мови, літератури та культури Малої Литви.

ОСНОВИ ЛЕКСИКОЛОГІЇ В ТРАКТАТІ ЙОКУБАСА ПЕРКУНАСА WOHLGEGRÜNDETES BEDENKEN ÜBER DIE INS LITAUISCHE ÜBERSETZTEN ZEHN FABELN AESOPI UND DERSELBEN PASSIONIERTE ZUSCHRIFT (1706)

Основи лексикології в трактаті Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706) Йокубаса Перкунаса

АНОТАЦІЯ

У статті досліджується трактат Йокубаса Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706) як джерело лінгвістичної думки в галузі лексикології. Аналізуючи здатність перекладача байок Езопа (1706) практично застосовувати задекларовані в трактаті Міхаеліса Мерліна Principium primarium in lingua Lithvanica (1706) принципи мововжитку та нормування мови, Перкунас зосередив увагу переважно на лексиці. Дослідження Перкунаса спиралося радше на практичний (емпіричний) рівень — збирання, оцінювання та подання мовних даних, а не на теоретичні узагальнення й ухвалення категоричних рішень. Хоча теоретичному обговоренню лексичних норм Перкунас приділив менше уваги, ніж Мерлін, виправлені й прокоментовані слова та словосполучення в байках Езопа показують, як він розумів питання, які досліджує лексикологія (багатозначність, омографи, синонімія, лексична та граматична сполучуваність, запозичення,

Straipsniai / Articles

9

ONA ALEKNAVIČIENĖ

фразеологія). Пропонуючи варіант, Перкунас спирався як на кількісний критерій — більш поширене вживання, так і на якісний — вираження, яке найкраще відповідає поняттям.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Йокубас Перкунас, Міхаеліс Мерлін, Мала Литва, історія литовського мовознавства, лексикологія.

АНОТАЦІЯ

У цій статті трактат Jokūbas Perkūnas Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706) розглядається як джерело лінгвістичних ідей у лексикології. Аналізуючи здатність перекладача байок Езопа Die Fab uln Aesopi (1706) практично застосовувати принципи мововжитку та нормалізації, проголошені в трактаті Michaeli Mörlin Die Fabeln Aesopi Michaeli Mörlin Principium primarium in lingua Lithvanica (1706), Jokūbas Perkūnas приділяв велику увагу лексиці. Дослідження Perkūnas було зосереджене на практичному (емпіричному) рівні, i.e. збиранні мовних даних, їх оцінюванні та представленні, на противагу теоретичним узагальненням і жорсткому ухваленню рішень. Хоча Perkūnas приділяв теоретичному розгляду норм лексики менше уваги, ніж Mörlin, виправлені й прокоментовані слова та словосполучення з байок Езопа демонструють його розуміння питань, які досліджує лексикологія (полісемія, омографи, синонімія, лексична й граматична валентність, запозичення та фразеологія). Пропонуючи свій варіант, Perkūnas спирався як на кількісний критерій, i.e. ширше вживання, так і на якісний критерій, i.e. найкраще вираження поняття.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Jokūbas Perkūnas, Michaeli Mörlin, Мала Литва, історія литовського мовознавства, лексикологія.

0. ВСТУП

Філологічна полеміка щодо литовської мови, що розгорнулася на початку XVIII ст. у Малій Литві, залишила три взаємопов’язані джерела: 1) трактат пастора Гумбіннена Michaeli Mörlin (Michael Mörlin, 1641–1708) Principium primarium in lingua Lithvanica (Основний принцип литовської мови)¹; 2) книжечку Jonas Šulcas (Johann Schultz, 1684–1710), родом із Katniava, Die Fab uln Aesopi (Байки Езопа

¹ Відомі два примірники: 1) у Гданській бібліотеці Польської академії наук (Biblioteka Gdańska Polskiej Akademii Nauk: NI 86 5º adl. 15); 2) в Університетській та земельній бібліотеці Саксонії-Ангальт у Галле (Universitäts- und Landesbibliothek Sachsen-Anhalt: AB 153123) (Aleknavičienė, Schiller 2002: 79–98); документальне видання: Drotvinas 2008, 1–166; онлайн-видання (транскрипція, покажчик литовських слів): www.lki.lt/seniejirastai (далі — MP).

10

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Засади лексикології в трактаті Jokūbas Perkūnas Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

байок) з десятьма байками, перекладеними литовською²; 3) трактат пастора Вальтаркемена Jokūbas Perkūnas jaunesniojo (Jacob Perkuhn, Perkhun, 1665–1711) Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (Обґрунтована думка про десять байок Езопа, перекладених литовською, та присвячений їм пристрасний лист)³.

Ці книжки було підготовлено одна за одною: перші дві вийшли друком 1706 року в Кенігсберзі, остання — у Лейпцигу та Франкфурті. Коли дискусії, що почалися близько 1702 року, розгорілися, Mörlin оприлюднив принципи нормалізації литовської мови й закликав пасторів їх обговорити. Šulcas мав на меті показати, як їх можна втілити на практиці: відповідно до принципів, висунутих Mörlin, він переклав десять байок. Perkūnas, оцінивши теоретичну працю Mörlin і практичну працю Šulcas, виклав результати аналізу у своєму трактаті.

PB можна було б вважати рецензією на EP, однак його твердження стосуються не лише EP. На титульному аркуші Šulcas чітко задекларував зв’язок перекладу з трактатом Mörlin: «Zum Versuch Nach dem PRINCIPIO Lithvanicæ Lingvæ, Littauisch vertiret» («спроба перекласти литовською відповідно до Принципу литовської мови»), тоді як на титульному аркуші свого трактату Perkūnas зазначив зв’язок не з однією, а з обома книжками: «Bedenken / Uber die / Ins Litthauſche / Uberſetzte zehen Fabeln Æſopi, Und derſelben paſſionirte Zuſchrifft» («думка про десять байок Езопа, перекладених литовською, та присвячений їм пристрасний лист»).

Автором передмови до EP і перекладачем байок Perkūnas вважав не Šulcas, а Mörlin, і дискутував переважно з твердженнями, викладеними в його трактаті. Perkūnas прагнув передусім вплинути на Mörlin і переконати його — того, хто критикував пасторів, народжених у Малій Литві та служивших у литовських парафіях. Головний адресат PB ніде не названий своїм справжнім прізвищем — його позначено лише прізвиськом-антропонімом Gumbinner «гумбінненець» (12×), утвореним від топоніма Gumbinnen: Gumbinner PB 3₁₈, 4_{5,16,23,26–27}, 6₁₄, 9_2–3, 21₁₇, 22_22–23, Gumbinners PB 3_12,14, Gumb. PB 23₁, додаючи також Herr «пан». У PB трактат Mörlin згадується тричі: Princip. Ling. Lith. p. 21 PB 3_18–19; in Principio Lingv. Lith. PB 6_1–2; In Princip. Ling. Litv. p. 1 PB 9₂₆, іноді із зазначенням сторінок. Співпраця Šulcas і Mörlin та вплив останнього є безсумнівними. Слід звернути увагу на те, що перекладати байки Šulcas

² Зберігся лише один примірник у бібліотеці князів Чарторийських Національного музею в Кракові (Muzeum Narodowe w Krakowie, Biblioteka Książąt Czartoryskich: 35174/I); документальне видання: Citavičiūtė 2008: 1–206; онлайн-видання (транскрипція, конкорданс форм литовських слів, покажчик): www.lki.lt/seniejirastai (далі — EP).

³ Відомий лише один примірник, знайдений 2002 року в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені (Bayerische Staatsbibliothek München: 4 A. gr. b. 80) (Aleknavičienė, Schiller 2003: 15–50); критичне видання: Aleknavičienė, Schiller 2008: 1–186; онлайн-видання (транскрипція, конкорданс форм литовських слів, покажчик): www.lki.lt/seniejirastai (далі — PB).

Straipsniai / Articles

11

ONA ALEKNAVIČIENĖ

розпочав за спонукою Mörlino. Шульцові допомагали литовці з Гумбінена, отже, він перекладав, гостюючи в Mörlina в Гумбінені, і лише той міг добрати парафіян, які добре володіли литовською мовою (про питання авторства перекладу та лінгвістичні передумови співавторства див. Aleknavičienė, Schiller 2008: 121–125)⁴.

Трактат Perkūnas вийшов останнім, тому він важливий твердженнями, що свідчать про розвиток полеміки та підсумовують її зміст. Крім того, він показує позицію противників Mörlina, яку реконструювали лише за вторинними джерелами, здебільшого мовознавчими працями Pilypo Ruigio (Philipp Ruhig, 1675–1749): рукописною Meletemos (1735, далі – RgM) і друкованою Betrachtung der litauischen Sprache in ihrem Ursprunge, Wesen und Eigenschaften (Дослідження походження, характеру й властивостей литовської мови, 1745, далі – RgB). До 2002 року в історіографічній та бібліографічній литовській літературі не було зафіксовано ані назви трактату, ані року його видання. Після виявлення трактату почали прояснюватися твердження Perkūno та його прихильників щодо питань уживання мови, взаємодія учасників полеміки та їхні цілі (Alekna-vičienė, Schiller 2003: 15–50).

Обидва трактати написано німецькою мовою з вкрапленнями латини та литовської, часом також грецької. Майже половина тексту EP також німецькомовна: це передмова Шульца, віршована посвята перекладачеві, коментарі до байок і виправлення помилок. Вкраплення іншими мовами в німецькомовному тексті EP, на відміну від трактатів, трапляються рідко, проте в EP найбільше литовських словоформ – близько 1 770. У PB їх близько 760, а в MP – близько 190. Для дослідників литовської лексики трактат Perkūno цікавий насамперед зафіксованими в ньому фактами живої мови початку XVIII століття, а для істориків мовознавства – розвитком лінгвістичної думки у сферах унормування мови та лексикології. Відповідно, наукове вивчення трактату можливе на двох рівнях – емпіричному й теоретичному, а результати дослідження можна використовувати як у наукових, так і в прикладних працях.

Завданням лексикології вважають дослідження слів як одиниць мовної системи та мовленнєвої діяльності: їхніх значень, взаємозв’язків, походження й розвитку, а також визначення зв’язку слів із потребами та цілями суспільства, яке ними користується (Jakaitienė ²2010: 8; Lutzeier 2002: 7–8; Römer, Matzke ²2005: 2–7). Перші граматики литовської мови фактично не приділяли уваги ані лексиці, ані її унормуванню. Деякі дані можна знайти лише в розділах синтаксису, де йдеться про словосполучення та узгодження, звертаючи увагу на відмінності від латинської й німецької мов і наводячи ілюстративні приклади. Звісно, не варто сподіватися на хоч трохи послідовну систему й у трактаті Perkūno, однак деякі вживані ним терміни та твердження свідчать про зародки лінгвістичної думки.

⁴ 1706 року Шульц щойно закінчив Кенігсберзький університет і ще був кандидатом на священницький сан. Mörlin був значно старший, пропрацював у Гумбінені 34 роки, написав принаймні пару трактатів про вживання литовської мови й заохочував дискусії з мовних питань.

12

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Зародки лексикології в трактаті Jokūbo Perkūno Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

і в галузі лексикології. Мета цієї статті – з’ясувати, як Perkūnas розумів питання, які нині досліджує лексикологія.

1. ЛЕКСИЧНА СЕМАНТИКА

Perkūnas висунув ідею про багатозначність слів литовської мови, або полісемію, як закономірне явище мовної системи. Це об’єкт дослідження сучасної лексичної семантики – однієї з галузей лексикології. Критикуючи переклад моралі байки «Вовк і журавель» в EP, де засуджується той, хто не подякував людині, що його врятувала (пор. рис. 1), Perkūnas пропонує інший варіант назви рятівника – рятівник замість утримувача – і пояснює, чому, на його думку, перекладач не обрав цей варіант, пор.:

EP 11_13–15 Tas žodis tawę bára: jey War= ‖ gůfe išlaikyt’s ſawo Išlaikytojui ne ‖ dekuj ne ſakyſi.

PB 16_3–17 l. 14. Iſlaikyts ſawo Iſzlaikytojui. Vulgus ſagt allemahl: ‖ iſžganyts ſawo Iſžganytojui, und wundert mich ēber die ‖ unverſchämte Gottloſigkeit des jenigen / der geſprochen: ‖ Iſžganytojis, wäre ein Graßteuffel / aus Urſachen / weil ‖ iſžganam Piewas, ein conjugatum von jenem iſt. Allein ‖ wenn alle Aequivoca, der Simplicius verſtēnde / möchte er ‖ anders ſprechen? Wo iſt eine Sprache / da nicht ein ‖ Wort variè gebraucht wird. Inzwiſchen habe noch nie ‖ gehēret / das Wort Iſžganytojis, im letzten Verſtand ‖ brauchen / vielmehr aber / nennen alle Litthauer / ſo wohl ‖ GOtt den HErrn / als auch einen Menſchen / der ſie er= ‖ rettet / aus Noht geholffen / Iſžganytojis. v. c. Ak Diwe ma= ‖ nas Iſžganytojau! Ach GOtt / du mein Erretter / Hey= ‖ land! Diaw’s mane iſž tu Bedü iſžgane. GOtt hat mich ‖ aus der Noht errettet / geholffen.

До свого коментаря Perkūnas включив, на його думку, невдале виведення рятівника від рятувати, почуте від однієї неназваної особи. Як свідчить наведене цією особою співвіднесення слова з iſžganam Piewas, слово рятувати вона розуміла лише як «дозволити худобі вийти на пасовище, витоптати (посіви, луг)» (пор. LKŽe s. v. išganýti tr. 4). Ці два слова – похідне išganytojis і твірне слово išganyti – справді пов’язані двобічним (формальним і семантичним) зв’язком і становлять словотвірну опозицію (про терміни див. Jakaitienė 1988: 86–94), проте значення похідного та особа пояснювали, спираючись лише на одне значення твірного слова – «дозволити худобі вийти на пасовище, витоптати (посіви, луг)», тобто не врахували полісемії дієслова išganyti. Perkūnas вважав таку мотивацію «безсоромно безбожною» – він ніде не чув

Straipsniai / Articles

13

ONA ALEKNAVIČIENĖ

1 РИС. EP 11⁴: своєму Утримувачеві сказав мораль байки;

Muzeum Narodowe w Krakowie, Biblioteka Książąt Czartoryskich: 35174/I

слово рятівник ужито в такому значенні, тобто його розуміють як якогось польового чорта. Литовці, за словами Перкунаса, називають рятівником і Бога, і людину, яка їх урятувала (пор. рис. 2).

Хоча словотвірне значення іменника рятівник те саме — «той, хто рятує», однак його лексичних значень три: у першому випадку — «пастух худоби, який випасає її на луках», у другому — «рятівник, визволитель (людина)» і «рятівник, визволитель (Бог)». Відповідно, це три лексеми. Та безіменна особа й Перкунас вважали основним значенням твірного слова не те саме значення: для першого важливішим було пряме (історично давніше, землеробське) «дозволяти випасній худобі виїдати, витолочувати (посіви, луки)», а для другого — переносне (вторинне, духовне) «рятувати, визволяти» (пор. LKŽe s. v. išganyti tr.: 2. prk.). Саме останнє слід вважати побічним, утвореним від основного.

14

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Засади лексикології в трактаті Якуба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

2 РИС. PB 16₃–₁₇: коментар Перкунаса щодо вживання слова рятівник у живому мовленні; Bayerische Staatsbibliothek München: 4 A. gr. b. 80

EP, як зазначено, вживає не išganytojis, а išlaikytojis: išlaiky’s fawo Išlaikytojui EP 11₁₄. Його твірне слово išlaikyti, значення якого можна пов’язати

Straipsniai / Articles

15

ONA ALEKNAVIČIENĖ

із наведеним у LKŽe четвертим значенням: «зберегти щось у певному стані, залишити цілим, живим, неушкодженим». У моралі оригіналу перекладу — латинської байки «Lupus et Crus» — «Fabula in eos dicitur, qui servati de malis, erga salutis suae / autores ingrati reperiuntur» (Citavičiūtė 2008: 187) дієприкметник servati дав перекладачеві змогу вибрати з кількох варіантів: врятований, збережений, убережений, а конструкцію erga salutis suae autores — перекласти сполученням своєму рятівникові (пор.: servo, -āre, -āvi, -ātum vt 5. prk. «утримувати, зберігати»; «(ви)рятувати»; salūs, -ūtis f 2. «добробут, благо»; «порятунок» [Kuzavinis 1996: 789–790, 765]).

У найдавнішому німецько-литовському словнику Lex і першому друкованому словнику H išlaikytojis не подано, а в C його пов’язано з утриманням — годуванням, доглядом, збереженням, захистом. Išlaikytojis у C трапляється лише у словниковій статті Erhalter (2 рази), пор. також його твірне слово išlaikyti у трьох статтях: erhalten, behaupten і zubebhalten:

C I 589₃₀–₃₂ Erhalter. Išlaikytojis, jįó. M. ‖ Er war ein Erhalter seinen Leute: Buwo Išlaikytojis ſa= ‖ wo Źmonù, Syr. 49.17.

C I 589₂₃–₃₁ Erhalten. Išlaikau, jau, ſu, ti. Apturreti. ‖ Pramaitinnu, Ißprowíu. ‖ Die Speiße, der Trunck und die Ruhe erhal= ‖ ten des Menschen Leben: Walgis, Gerims bėj ‖ Atilfis pramaitin Źmogaus Gywatą. ‖ Der Herr erhhält meine Seele: Wießpats išlaiko mana Dubią Ψ 54.6.

C I 259₉–₁₁ Behaupten. Apģinnu, gynau giſu, ginti. ‖ Ißlaikau, kiau kyſu, kyti ‖ Ißluddiu, diau, dyſu, ti.

C II 1058₂₉–1059₆ Zubebalten. Ißlaikau, kiau kyſu. ‖ Fülle ein Gomor davon, zubebalten auff ‖ eure Nachkom[m]en [...] Pripilk Setuwaite to, ‖ išlaikytu ant Potamku juſu [...] Exod. 16.32.

У пізніших словниках išlaikytojis так само, як і в C, пов’язується лише з утриманням — годуванням, доглядом, збереженням, захистом, пор.: Erhalter, Išlaikytojis, ojo, m. Rvl 124 II₇; Erhalter Išlaikytojis Syr 49,17. vid. Ernehrer, Belčhirmer B 423₅₂; Ernehrer. Papennėtojis, Išlaikytojis B 427₄₄ тощо.

Чи викликало слово išganytojis сумніви лише у перекладача байок і тієї безіменної особи, чи також в інших членів мовної спільноти? Значення будь-якого слова як умовного знака не може сформуватися без усвідомлення об’єкта дійсності, його психічного відповідника у свідомості людей. Коли потрібно назвати наявний об’єкт, у свідомості фіксуються його істотні ознаки й формується певний психічний відповідник (відображення). Такий самий відповідник мають сформувати й інші члени цієї спільноти — значення визначається сприйняттям цього предмета у суспільній свідомості, спільною домовленістю (Jakaitienė 2010: 18, 46–48). Чи не був міцним у суспільній свідомості зв’язок між означником (формою) слова išganytojis та означуваним (значенням)?

16

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якоба Перкунаса Wohlgegrün- detes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

Відповідь слід шукати в інших джерелах Малої Литви кінця XVII — першої половини XVIII століття.

В одному з найдавніших за хронологією лексикографічних джерел — рукописному Lex — išganytojis (2x) подається як відповідник двох німецьких слів: 1) Heiland (1x); 2) Seeligmacher (1x). Подібне išganytojo (6x) уживання знаходимо й у C: 1) відповідник Heiland — Ißganytojis (5x); 2) Seeligmacher – Ißganytojis (1x), пор. відповідники й дериваційні родини:

Lex 49₂₆–₂₉ Heyland Спаситель Heyl Спасіння Heyllam Спасительний, а

Lex 79₈–₁₁ Той, хто дарує блаженство Ißganitojis Дарування блаженства Ißganyti Блаженний Ißganytas, Ißganitingas, а Блаженство Ißganimas

C I 924₁₆–925₇ Спаситель. Ißganytojis, ô. M. Спасіння. Ißgánimas, ô. M. Святий. Sȝwentas, ô. M. та, ôs. F. тей. Прислівник: освячувати. Sȝwencȝu, au, fu, ti Спасительний, ô. M. га, ôs. F. гай.

C I 877₁₈–₂₀ Heiland. Ißganytojis, ô. M. || Окрім мене, немає спасителя: Be mane nera Ißgany= || tojo, Efz. 44,11.

C II 1131₁₉–₂₀ Дарувати блаженство. Ißganau, niau, nyfu, nyti. Той, хто дарує блаженство. Ißganytojis, jô, M.

C II 532₁₂–₁₃ Seelig Ißganitingas, ô. M. ga, ôs. F. gay. Seeligkeit Ißganimas, ô. M.

У H išganytojis (3x) також є відповідником тих самих двох німецьких слів: 1) Heiland (2x); 2) Seeligmacher, пор.: 1) Ißganytojis, jô der Heyland, Seeligmacher I dec. gen. masc. H 40 I₃₄–₃₆; Heyland Ißganytojis H 185 I₃₃; 2) Seeligmacher Ißganytojis H 206 II₁₈; пор. також основне слово išganyti: Ißganyti feelig machen, pf. nau. praet. niau. futur. nyfu H 40 I₂₇–₂₉; Seelig machen ißganyti H 206 II₁₇.

У B išganytojis (3x) також є відповідником двох німецьких слів, однак одне з них відрізняється від тих, що подані в попередніх словниках: 1) Heiland (2x); 2) Erlöjer (1x), пор.: 1) Heiland Salvator vid Heyland. Ißgélbētojis Judic 3,9. [etc.] Ißganytojis Luc 1,47. C 2,11 B 654₁₁–₁₂; Heyland Ißganytojis vid Heiland B 695₄₄; 2) Erlöfer Ißgelbētojis Job 19,25. Ißganytojis. ψ 19,15 Atpirktojis Ißwaddātojis B 426₅₇. Основне слово išganyti подано в таких словникових статтях: 1) Machen feelig ißganyti B 890₅₈; 2) Erlölen. Atpirkti. Ebr 2,15. Ißganyti. Ißgelbēti Gen 48,16. Exod 15,13 ißbwalnyti Judic 6,36

Straipsniai / Articles

17

ONA ALEKNAVIČIENĖ

Ißwaddūti. Exod 6,6. Atwaddūti. ψ 14,7 B 890_53–56. Двічі дієприкметник išganytas трапляється в ілюстративних прикладах (B 743₂₁ і B 985₃₃).

R išganytojis (6x) є відповідником уже трьох німецьких слів: 1) Heiland (3x); 2) Erlöfer (2x); 3) Seeligmacher (1x), пор.: 1) Ißgánytojis, ojo, m. der Heyland Rlv 35 II₃₆; 2) Erlöfer, Ißgelbėtojis, ojo, m. Ißganytojis, jo, m. Atpirktojis, jo, m. Ißwadótojis jo, m. Ißwadótojis, jo, m. Rvl 126 I_14–16; 3) Seligmacher, Ißganytojis, jo, m. Rvl 324 II_26–27.

У жодному з названих лексикографічних джерел немає слова išganytojis, утвореного від išganyti «дозволяти худобі випасати, витоптувати (посіви, луки)». Дієслово išganyti у цьому значенні вперше засвідчене в B, де воно наявне у двох словникових статтях: 1) Ausfretzen Ißganyti, nuganyti vid abfretzen hat das gantze Feld ausfretzen laßen Wiʃʃa Lauka iß- nugáne B 163_1–2; 2) [Ausweiden] abfretzen Nu- Ißgannÿti B 177₄₅. Пор. також R: 1) abäßen, abfretzen, nuganàu, ißganàu Rvl 3 I_30–31; 2) ausweiden, Ißganàu Rvl 49 II₁₉. У литовсько-німецькій частині R в одному місці розрізняються два, а в іншому — три значення išganyti, однак в обох випадках у словниковій статті, що йде далі в наступному рядку, похідне išganytojis має відповідник, пов’язаний не з наведеним прямим значенням, а з переносним «зберегти; врятувати, визволити», пор.:

Rlv 49 II_4–6 Ißganàu, 1. я пасу (худобу), 2. я визволяю.

Ißgánytojis, jo, m. визволитель.

Rlv 35 II_32–37 Ißganàu, 1. я пасу луки [тощо] ans, 2. я визволяю, спасаю, 3. я пасу до кінця, ṅiau, ißu, iti.

Ißgánytojis, ojo, m. Спаситель.

З огляду на дані словників Малої Литви можна припустити, що пов’язування слова išganytojas із випасанням було значенням, яке інакше розуміла лише та одна чи кілька осіб і яке сформувалося тільки в їхній свідомості як такий відповідник. Слова išganytojis і išlaikytojis могли бути синонімами, однак не в усьому своєму семантичному обсязі, а лише в одному значенні. Перкунас ставить риторичне запитання: де є така мова, у якій жодне слово не вживалося б у кількох значеннях? Отже, багатозначність він вважав закономірним явищем системи литовської мови.

Неоднакове розуміння зазвичай зумовлюють відмінності в досвіді, освіті та уяві. Цією неназваною особою, найімовірніше, був Мьорлін. Таку мотивацію праці Перкунас, вочевидь, почув від нього під час усних дискусій. Майже немає сумніву, що невживання išganytojo в EP справді пов’язане з участю Мьорліна в перекладі байок. На відміну від більшості інших священників, які служили в литовських парафіях, Мьорлін почав вивчати литовську вже дорослим, тому більше розмірковував про мову, аналізував її, шукав структурних і семантичних зв’язків між словами. Постійна рефлексія дала йому змогу краще, ніж місцевим священникам,

18

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якоба Перкунаса Ґрунтовні міркування про десять байок Езопа, перекладених литовською мовою, та пристрасне послання до них (1706)

відчути й недоліки церковної мови, насамперед розрив між розмовною та писемною мовою. У своєму трактаті Мерлін задекларував принцип звертатися до малоосвічених литовців (які не вміють ані читати, ані писати) зрозумілими їм словами й пропонував не лише вилучити всі нелитовські слова, а й не вживати новотворів, архаїзмів і двозначних слів (MP 4–16). Двозначні слова слід «позбавити двозначності», щоб вони не спричиняли плутанини (MP 15). Однак своїм згаданим риторичним запитанням Перкунас показав, що співвідношення форми й змісту не можна розуміти спрощено: одній формі не обов’язково відповідає одне лексичне значення.

Перкунас також розмірковував про можливості унормування мови, шукав способи керування мовою та впорядкування її, але мовні проблеми він убачав в іншому, ніж Мерлін. Важливим об’єктом унормування усного мовлення Перкунас вважав вимову й наголос, а писемного — правопис. Саме тут він насамперед помічав порушення правила тотожності (адекватності): деякі форми EP не передають інформацію з тією точністю, яка потрібна користувачам мови (про тотожність [адекватність] як один із критеріїв мовного планування див. Haugen 1994: 23), через що виникають комунікативні порушення.

Перкунас звернув увагу на те, що в литовській мові є слова, які однаково пишуться, але вимовляються по-різному залежно від місця наголосу чи інтонації та мають різні значення, тобто омографи. Наприклад, читача EP вводило в оману ненаголошене словосполучення Malkas kertant (PB 5₂₀). Адже malkas означає «ковток, ковтання». Щоб це слово в зазначеному словосполученні розумілося не як ковток, а як дрова, потрібно подовжити перший a і вимовити знахідний відмінок множини як Málkas. У XVII–XVIII ст. у Малій Литві вживалися обидві лексеми: malkas чол. р. «ковток, ковтання» і málka жін. р. «дровина», пор. Lex: Trunck Malkas Lex 89a і Holtz Malka Lex 50a; C: Trunck. Malkas, ô. M. C II 603 і Holtz. Medis, džio. M. Málka, os. F. Medégas, ô. M. C I 969; H: Trunck Malkas H 212 II₆; R: Trunk, Schluck, Malkas, ko, m. Rvl 357 I₃₂ і Brennholz, Málka, ôs, f. Rvl 84 I₄₀; B: Bitter Trunck Kartus malk’s gérimo Jer 8,14 B 265 і Holtz Malka B 723 тощо.

На думку Перкунаса, подібна двозначність виникає і у вислові Gaidys kâsdam’s Meſzlufe (PB 10₁₄). Слово kâsdam’s, якщо воно має найдовше â, означає «mordens, beißende» і походить від kándu: kâsdam’s або kánsdām’s. Тут циркумфлекс (знак у формі даху) не можна писати (PB 10). Отже, основною ознакою литовської інтонації він вважав тривалість вимови. На його думку, циркумфлекс мав би позначати найдовший голосний, але аж ніяк не короткий⁵. Ще один приклад — сполучник jei, який слід було б наголошувати на é, щоб

⁵ У прикладах Перкунаса циркумфлекс найчастіше пишеться там, де в сучасній літературній литовській мові є твердий, а не спадний наголос, пор.: iſžbêgo PB 5₁₆, nutwêres PB 5₁₉, iſžwar­tót, kawôt PB 11₁₆, ijžmôkſi PB 11₂₀, apfidéjes PB 12₁₄, pradėjo PB 12₁₄, rūſčiey PB 12₂₀, turret’s PB 13_3–4, ſugrêbes PB 13₁₁, Mûsû PB 18₈ тощо.

Straipsniai / Articles

19

ONA ALEKNAVIČIENĖ

відрізнявся б від давального відмінка жіночого роду jei «їй» PB 11_4–6. Із зауважень перекладачеві видно, що Перкунас відчував: розрізнювальну функцію в литовській мові виконують і місце наголосу, і інтонація. Пропозиція позначати наголос справді допомогла б розрізняти омографи.

Перкунас не лише дорікав перекладачеві за нехтування правописом і наголосом, а й пропонував способи розв’язання проблеми: щоб уникнути двозначності, потрібно наголошувати всі литовські слова, як це робиться в грецькій мові (PB 23). Збіг або подібність форми слів, що створюють перешкоди в комунікації, Перкунас вважав такою самою проблемою, як і вживання незрозумілих слів. Ба більше, неправильний правопис негативно впливає і на стиль (Stylum) — робить його непривабливим, а отже, непереконливим і неефективним.

Виняткова особливість PB — відображення усвідомлення лексико-семантичної системи мови. Насамперед варто виокремити синтагматичні відношення. Із виправлень видно, що Перкунас відчував: у перекладі є невдалі словосполучення, утворені без дотримання звичного для живої мови лексичного сполучення (лексичної валентності), із порушенням принципу семантичної узгодженості (про нього див. Jakaitienė 1988: 70–74; Jakaitienė ²2010: 62–63), пор.:

PB 12_26–13₂ l. 2. Wandenelį įpurwini. Der Vulgus redt: ſadrumſti. || Denn ſie ſtanden am fließenden Waſſer / jei gyw’s || oder tekkas wandenėlis buwo, kaipogi galejo jį ſapur- || winti.

PB 12_24–25 с. 5, ряд. 1. Сильними словами. Vulgus: болючими. Сильний || вживається щодо вчинку.

PB 14_1–2 l. 14. y paczę Gillybe iedama. Vulgus ſagt: i pacė Gyle || nunerdama.

PB 21_3–4 с. 20, р. 4: «Півні читають у найвищих небесних просторах». Усі= рази каже простолюд: «і самі паданге».

Перкунас виправляв і ті словосполучення, у яких убачав порушення граматичної сполучуваності, пор.:

PB 13_19–21 ряд. 12. Нога Vulgus: Kojós із родовим відмінком. Адже я кажу || замість: pri Kojós prifirifzti dumies; prifirifzdinu Kojós, а || не: Kojai.

PB 15₂₁ ряд. 7. це jžtráukt. Vulgus: ta jžtráukt’ тобто: Kàula.

PB 17_7–8 ряд. 12. Kiaulei ſutikko Aſil’s. Vulgus каже: Kiaule cum Ac- || cuſativô. V. C. Jurgis ſutikko Anſą, Petras ſutikko Paula

PB 17₁₃ с. 13. ряд. 2. tâw aprūpijim? Vulgus: tawę.

PB 17_23–24 с. 16. ряд. 2. ta czefą nefuldaukj. Vulgus каже: to czefô. v. c. || nefuldáukem’ Lytaus, Giedrôs, Láukem’ Sweczû.

20

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології у трактаті Якуба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

Ще одним типом системних семантичних відношень, усвідомлених Перкунасом, слід виокремити синонімічні відношення. Це тип парадигматичних відношень (про лексичні семантичні парадигми див. Jakaitienė 1988: 84–86; Jakaitienė ²2010: 71–80). Перкунас уживав термін синонім (2 рази; Synonyma PB 13₂₃, Synonyma PB 21₇), навів також пари синонімів і їхні ряди, пор.:

PB 13₂₂–₂₈ ряд. 13. y Purwyna ijžókuli y pacze Gillybe i eidama. Pur- ‖ wynas heit ein Mottorth / da kein Waffer ift. Synonyma ‖ lind: Klampyne, Lekmėne, Makône, Lutynas &.

PB 18₁₂–₁₄ ряд. 17. pilka žirni. Vulgus каже: rainas žirnis, eine graue ‖ Erbfe / žilas Plákaus «err. Pláukas», ein graues Haar / pilka fermega, ein ‖ grauer Rock / žirmas Arklys, ein graues Pferd.

PB 21₇ ряд. 8. Tiežė. Vulgus: Dežė, Synonyma: Kurkulaj, Geldelės.

У першому прикладі біля іменника purvynas він навів ряд із чотирьох синонімів: klampynė, lekmenė, makonė, liūtynas, де purvynas слід вважати домінантою, а klampynė, lekmenė, makonė, liūtynas — членами синонімічного ряду. У другому прикладі домінантою слід вважати прикметник pilkas; синонімічний ряд складається з трьох членів: rainas, žilas, šir̃mas; у третьому — домінанта dėžė ‘мушля’, а членами синонімічного ряду є два іменники: kurkulai, geldelės.

У першому випадку взаємозамінність домінанти й усіх членів ряду можлива, у другому — обмежена: відношення домінанти до членів синонімічного ряду тут пов’язані ієрархічними зв’язками й близькі до відношень гіпероніма та гіпоніма. За ступенем близькості значень перші слід вважати абсолютними, а другі — диференційними ідеографічними синонімами. Імовірно, саме тому Перкунас і не назвав останні синонімами, хоча в усіх трьох випадках сприймав слова як такі, що мають спільну семантичну ознаку.

Подібні приклади, бажаючи продемонструвати багатство литовської мови, пізніше навів Руїгис у рукописній Meletemoje (1735): німці описують чоловіка, коня, серм’ягу й горох одним і тим самим словом grau, тоді як литовці називають їх по-різному: žillas wÿr’s, βirmas arba βÿwas arklys, pilka sermėgà, raini arba būri žirnei (RgM 82). Ці приклади особливо популяризував його друкований трактат Betrachtung der litauischen Sprache in ihrem Ursprunge, Wesen und Eigenschaften, у якому подано ту саму думку й ті самі приклади: Wyrs žillas, Arklys βirmas, Sermėga pilkà, Žirnei raini arba būri (RgB 70). Однак першим цей синонімічний ряд уклав і оприлюднив не Руїгис, а Перкунас (пор. рис. 3).

Закиди Перкунаса перекладачеві найчастіше стосуються, на його думку, невдалого добору слова. Виправляючи переклад, він зазвичай пропонує інший диференційний ідеографічний синонім, іноді два чи більше, пор.:

Straipsniai / Articles

21

ONA ALEKNAVIČIENĖ

3 РИС. PB 18_12–14: ряд синонімів: rainas, žilas, pilkas, širnas;

Bayerische Staatsbibliothek München: 4 A. gr. b. 80

22

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якоба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

PB 13₁₁ рядок 22. nutweres. Vulgus: ſugrebēs.

PB 14_1–2 рядок 14. y pacze Gillybę ieidama. Vulgus ſagt: i pačie Gyle || nunerdama.

PB 14_7–8 рядок 19. del tokio ſmerczio ſaw newerto taw negallu atdut. || Vulgus ſagt hier: Gálo v. c. baiſie Gála turrėjo.

PB 15_7–9 стор. 10. рядок 1. y wiena draugyſtę ſuſſiejo. Vulgus: i wiena || Dái̇kta ſuſ’ego, іноді також: i wiena drauge або || draugen’.

PB 15_11–12 рядок 4. y kėturis dalykus iſždallijus. Vulgus: i Dalykus pėrda-|| lyjus, або paſkyrus.

PB 15_18–19 стор. 11. рядок 3. duwoſtojáſi (помилк. buwo ſtojáſi. kâulas kakle. Vulgus каже краще: || i remes або: ſpringſójo, а також: rymôjo kakle.

PB 19_20–21 стор. 18. рядок 10. Maiſztui palówus. Vulgus: Nukirmui palowus || або простіше: nutilus.

PB 20₃ рядок 15. blogo penukſzlo. Vulgus: práſto Maiſto.

З огляду на такі виправлення здається, що Перкунас не визнавав, що той самий зміст може мати кілька способів вираження, що той самий предмет можна назвати кількома словами, акцентуючи в одному випадку одну, а в іншому — іншу ознаку названого предмета (про співвідношення синонімії та полісемії див. Jakaitienė ²2010: 130–131). Однак синоніми він наводить не лише у виправленнях, а й у власних ілюстративних прикладах, тобто прикладах живої мови. Хоча в багатьох місцях він прямо не називає їх синонімами, на синонімічні зв’язки між наведеними словами вказують сполучники oder, das ist, imgleichen, zuweilen auch або просто тире між словами, пор.:

PB 10_28–29 Meſzluſe або Mežinij’ || gul’. Воно лежить у гної.

PB 14_20–24 Penukſzlas, однак, || у простолюду Vulgo означає: відгодована на м’ясо =худоба / особливо так кажуть || про свиней. Penukſzlas, тобто / kawôjem’s, pé- || nim’s Meitelis. Напр. Neſzkit’, dukit’ Penukſzliui ſówalo. ||Дайте їжу відгодованій на м’ясо =свині.

PB 19_22–201 рядок 11. krutancze ſžirdže. Vulgus: drébancze, або: ſžirdis || lekėtûj, krûpčoj’, &c. адже поки людина живе, || серце має рухатися

PB 18₂₅ рядок 2. Smertij’ neſuláuſki. Vulgus: padwėſuſi, numirruſi

PB 23_16–17 Казка — це вигадана, уявна річ, || хоча її й не було.

Отже, Перкунас підкреслив можливості синонімії литовської мови й водночас показав варіативність вираження певних понять. Пишучи трактат, він здійснив порівняльний аналіз варіантів вираження певних понять. Пишучи трактат, він здійснив порівняльний

Straipsniai / Articles

23

ONA ALEKNAVIČIENĖ

аналіз: оцінив ці варіанти й запропонував найкращий. Його результати свідчать також про здатність самого Перкунаса по-різному називати явища дійсності, зважаючи на різноманітність їхніх ознак.

Системні відношення між словами з протилежними значеннями, тобто між антонімами, у PB відображено лише один раз. Варто виокремити пару антонімів: nam̃inis – laukinis (про квіти). Вона має спільну основу порівняння — ознаку місця зростання. Інша пара, заснована на подібній ознаці місця, могла б бути nam̃inis – medinis (про тварин), однак у цьому разі перший член не названо, а другий подано замість laukinis, оскільки, за словами Перкунаса, щодо тварин це слово в народному мовленні не вживається, тобто диких (не свійських) звірів і птахів називають mediniais, а не laukiniais, пор.:

PB 17_1–6 рядок 11. Дику Свиню. Простолюд ніколи так не каже, а= || натомість: Medinne kiaule, так само й: medinne žaſis, ántis; || про квіти ж кажуть: Laukinne, наприклад laukinnes || Rožes, woſilkos &c., на відміну від тих, що ростуть || у садах і називаються namminnes.

Із соціальних аспектів лексики варто згадати виправлення сполучника jeib — заміну його на jei або kad. Імовірно, Перкунас вважав сполучник jeib застарілим, таким, що виходить з активного вжитку, тобто вважав його архаїзмом. Цей сполучник міг з’явитися в перекладі байок під впливом релігійних текстів, адже в XVI–XVII ст. його там іще вживали. Його зафіксовано в граматиках Кляйна, а також Сапуна й Шульца — jeib разом із jei, jog, idant його часто додають у парадигмах дієвідмінювання до дієслів умовного способу, пор.: jev / jeib / idant wadin̄namas bučia KlG 104₂; Jeib / jog / idant fakýčia KlG 113₅; (Jeib / idant) mylėčia KlC 74₉; jeib iškada nebūtu KlG 167₆; Jeib daugiaus nėſluſitum̄bim Griekui ŠŠG 79₆. jeib внесено й до словників (Lex, C, H, B, R), однак, за твердженням Перкунаса, сполучник jeib у народному мовленні майже не чути, особливо в підрядних реченнях причини. Замість нього кажуть jei, але найчастіше — kad. Сполучник jeib уживав Мерлінас, навчаючи катехизму; про це свідчить наведений Перкунасом приклад із мовлення Мерлінаса PB 7_2–3, пор.:

PB 11_4–9 рядок 10. jeib butu Kwieczu Grudas. Простолюд каже: jėi’, відкидаючи || b і ставлячи наголос на é, щоб відрізнити || родовий відмінок жіночого роду, jei — «їй». Але тут вони вживають || kad, адже слова jeib як сполучника причини у них майже не почуєш; радше вони кажуть: Sakyk kad || parneſztu, liep̄k kad ateitu &c.

PB 15₂₀ рядок 5. jeib Snápa ikijžufi. Простолюд: kad Snápa &c.

PB 7_2–3 Шануй батька свого і ма- || тір свою, jeib geray gywentumbei ant žemės.

Зауваження Перкунаса щодо сполучника jeib мало показати, що Мерлінас і його послідовник Шульц не дотримуються ще одного з проголошених принципів: уживати лише найзагальніші,

24

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якоба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

найвідоміші слова, зрозумілі в усьому краї. Як приклад слова, зрозумілого на обмеженій території й тому непридатного для вжитку, Мерлін навів дієслово būti praet. 3 bit MP 15–16.

Трактат Перкунаса містить дані й для лексичної прагматики або, ширше кажучи, лінгвістичної прагматики, яка досліджує, як мовні одиниці виявляють відносини між тим, що говорять, ситуацією спілкування та її учасниками — адресантом і адресатом (про лексичну прагматику див. Jakaitienė ²2010: 143–167). Розділивши текст PB на окремі мовленнєві акти, або дискурси (їх розуміння див. також Karaliūnas 2008: 211), і проаналізувавши їхні компоненти — локуцію (саме висловлювання), ілокуцію (комунікативний намір адресанта, виражений висловлюванням) і перлокуцію (вплив висловлювання на адресата), а також прагматичний контекст, можна оцінити і комунікативні цілі, і соціальні та психологічні взаємини учасників спілкування. Цей трактат — цікаве джерело для дослідження соціальної взаємодії та мови як основного засобу комунікації, однак за це дослідження доцільніше братися дослідникам німецької мови.

2. ЕТИМОЛОГІЯ: ЗАПОЗИЧЕННЯ

Як свідчить історія стандартних мов, нормувальники мови зазвичай добирають варіанти за кількома критеріями: 1) дієвості (ефективності) — дієвим є той варіант, який користувачам легко розуміти й уживати; 2) тотожності (адекватності) — варіант, тобто його форма, має передавати інформацію з точністю, необхідною користувачам; 3) прийнятності — варіант, тобто його форма, має відповідати звичним мовним нормам (звичному вжитку) і бути прийнятним для лідерів (Haugenas 1994, 22–25). Мерлін особливо наголошував іще на одному критерії — чистоті: варіант має бути генетично чистим, питомим. Він пропонував відкинути всі іншомовні слова, тобто skolinius, незалежно від того, з якої мови вони походять. Навіть якщо вони загальновживані й зрозумілі багатьом, усе одно залишаються чужими. За відсутності відповідного литовського слова, мовляв, краще вживати перифраз або опис (MP 6–8). Мерлін спирався на граматику латинської мови Рудольфа Гокленія Observationum linguae Latinae⁶, де йдеться про неналежну, хоча й загальну практику: помилка більшості або публічна й широко поширена помилка не створює мовного правила; численні помилки не можуть виправдати помилку (MP 17). Утім, Мерлін не був послідовним — в іншому місці трактату він вимагав вилучити з книжок ті церковні слова (він називає їх Ecclesiastica; це переважно полонізми), які не утвердилися в публічному й

⁶ Rudolphas Goklenijus (vok. Rudolph Gockel [Göckel] d.Ä., 1547–1628) – Marburgo universiteto filosofijos, metafizikos ir etikos profesorius. Jo gramatika Mörlinui buvo priimtina dėl to, kad joje daug dėmesio skirta praktinei lotynų kalbos vartosenai, graikų, hebrajų, vokiečių ir lotynų kalbų interferencijai (plg. MP 7–8, 10–11, 14, 16–24; žr. taip pat Drotvinas 2008: 142–145).

Straipsniai / Articles

25

ONA ALEKNAVIČIENĖ

приватному вжитку, тобто, як кажуть, не використовуються prie Nammû (MP 6–7). Слід розуміти, що якщо вони вже утвердилися, то їх можна й залишити.

Перкунас помітив цю непослідовність і дорікнув перекладачеві байок за численні запозичення. Хоча сам Шульц у передмові EP казав, що хотів спробувати, чи можна передати байки «чистими, питомими й добрими литовськими словами, зрозумілими й простому литовцеві» («mit puren / echten / und guten Litauſchen Worten / die auch ein gemeiner Littau verſtehet» EP 3v), у перекладі багато слов’янізмів і трохи германізмів. Цей закид Перкунаса — один із найсерйозніших, адже він виявляє передусім теоретичні суперечності в трактаті Мерліна. Перкунас нагадує, що в MP палко виступають проти слів, давно запозичених із польської та інших мов, але й досі вживаних і зрозумілих. Опозиція свій — чужий засвідчує прагнення Мерліна провести чіткі межі й створити бар’єри, які не дозволили б чужому слову стати своїм. Перкунас іронізував, що думку про запозичення, очевидно, вже змінили, адже в перекладі є багато слів, спорідненість і походження яких з інших мов уже доведені:

PB 5_29–613 Dann ſo finde ich auch eine Contradiction in dieſen || Fabeln. Es ſoll dieſe Überſetzung eine Probe und Exem= || pel ſeyn / wie im Rubrô ſteht / nachdem in Principio Lingu. || Lith. gethanem Vorſchlage / allwo der Autor ſehr erhitzt || iſt / über die aus der Polniſchen und andern Sprachen / || vor alten Zeiten hergeleitete und numehro bräuchliche / || verſtändliche Wörter / wenn er unter andern ſagt: Und || geſetzt / daß ſie auch uſu recepta, ſo ſolte man doch kein || Sammelſurium oder Potage aus frembden Sprachen ma= || chen / [et]c. allein hier bemercke ich / daß dieſe ungegrun= || dete Meinung ſey geändert und unterſchiedene frembde || Wörter gebraucht worden / als: Skárbas, Geſas ‹err. Čeſas, Liût’s, || Stukis, Slúžma, Pons, Gazpadinne, Mieftas, Naktis, [et]c. || welche Verwandſchafft und Herleitung aus andern || Sprachen / anderwerts iſt erwiesen worden.

Серед запозичень, перелічених тут Перкунасом, переважають слов’янізми (skarbas, čėsas, slūžma, liūtas, miestas, gaspadinė, ponas), і лише одне слово є германізмом (stukis). До запозичень потрапило й успадковане з праіндоєвропейської мови слово naktis. В EP ужито лексичні запозичення, які ввійшли до литовської мови в різні періоди; більшість із них не лише утвердилася в релігійних текстах, а й прижилася в розмовній мові. Рідкісних запозичень в EP небагато (наприклад: Elwantû «слона» EP 17₄, Prabajus «засувів дверей» EP 18₂), оскільки назви предметів чужої культури намагалися перекладати описово. Перкунас критикував і цей спосіб (наприклад, перше речення найпершої байки здавалося йому незрозумілим: GAidys kásdam’s Mėſzlufę / brangû baltû Akmenelû vieną Mėžinį’ rado EP 1₆–₈ — що знайшов: діамант чи перлину? PB 9₂₃–₂₆), однак не пропонував змін і сам не шукав їм замін.

26

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якуба Перкунаса «Добре обґрунтовані міркування про десять байок Езопа, перекладених литовською мовою, та присвяту до них» (1706)

Звісно, постає питання, чому Мерлін допустив таку кількість запозичень у перекладі байок, хоча одним із найважливіших принципів унормування мови було прагнення до її чистоти. Найімовірніше, він не відрізняв їх від слів литовського походження і не вважав чужими словами. Про це свідчать, зокрема, приклади, якими він ілюструє, як сам замінює чужі слова нібито литовськими словами gromata і prova: «Ich lage von der Epiftel auff Littauiſch Gromata» MP 9_6–7; «An ſtatt des Gerichts / bey den Iuden / von 3 Män̄ern / ſage: Maǯauſa Źydû Prowa» MP 9_23–24.

Перкунас замінював деякі вживані в EP полонізми та утворені від них гібриди словами з народного вжитку, однак чітко не називав причину заміни. Його головний і єдиний аргумент на користь іншого варіанта — народне вживання («Vulgus»), пор.:

PB 17_10–12 l. 14. prietelíſzkay ikal̄bint. Vulgus: meiley pakálbint.

PB 14_25–26 l. 9. [...] ku ſzęfu. ‖ Vulgus: kafzkadai.

PB 15₁ l. 15. kita nilka ‹err. nieka› nedûmōjent. Vulgus: Neminoj’ éłant.

PB 16₁₉ с. 12, останній рядок: зимові панські дні. Vulgus lieber: зима.

PB 16₂₈ l. 6. Smertélna Rona padare. Vulgus: n’ iſžgýtinai ilieźé.

PB 14_7–8 l. 19. del tokio ſmerczio ſaw newerto taw negallu atdut. ‖ Vulgus ſagt hier: Gálo v. c. bailjie Gála turréjo.

PB 18₂₅ l. 2. Smertij’ neſuláuſki. Vulgus: padwėſuſi, numirruſi

Є кілька випадків, коли, виправляючи текст, Перкунас сам пропонував подібне запозичення або гібрид — як замість литовського слова (рідше), так і замість іншого запозичення чи гібрида (частіше), пор.:

PB 13₁₆ l. 19. rodeſi dekui ſakyſenti, Vulgus: dejoſi, oder būk.

PB 13₁₇ с. 7, рядок 6: Сопоста. Vulgus. Зопоста.

PB 15₂ рядок 20: Непекоро̄та. Vulgus lieber: бе коро̄с

PB 18₁₅ l. ult. Daug wynugû. Vulgus: Rinſzwinugû.

PB 18₂₃ p. 16. l. 2. ta czeſa neſuláuſki. Vulgus ſagt: to czeſo.

PB 20₄ l. 16. afz wėlıju. Vulgus: b{ę}ſwėliju.

У реченнях і фразах PB, якими Перкунас, коментуючи слово чи словосполучення, що виправлялося, додатково ілюстрував народне вживання, трапляється чимало запозичень (переважно слов’янізмів), пор.:

PB 10₂₅ За коморою, за млином ходив

PB 12_13–15 Bérn’s Ly- ‖ czyna apſidėjes pradėjo gandit’ Waikáičius, na anie iſſigaft, ‖ wijka-gi pamėte, begt’, klykt’, sleptis’

Straipsniai / Articles

27

ONA ALEKNAVIČIENĖ

28

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Початки лексикології в трактаті Якуба Перкунаса Ґрунтовні міркування про десять байок Езопа, перекладених литовською мовою, та пристрасне послання до них (1706)

⁴ PAV. Quandt 4 34v: запис про рукопис литовського словника Перкунаса та збірки литовських прислів’їв; GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, Hs. 2

Straipsniai / Articles

29

ONA ALEKNAVIČIENĖ

PB 14_17–18 Вовки Пе̇но, шукаючи здобич, одного разу погнали коней до Ули

PB 14₂₂ Пеньок, тобто / молоточок для кілків, кілочків.

PB 19_6–7 Вважається за знаряддя для дров, || або сокира

PB 23_16–17 Скарга — це вигадана, уявна річ, || хоча її й не було

Перкунас уживав і термін германізм, однак застосовував його не до слова, а до фрази:

PB 14_4–6 I. 19. І бачачи свою загибель перед очима. Ein || feiner Germanifmus. Vulgus: І бачачи, як гине, промовила: || «Годі».

Якщо оцінювати лексику, зафіксовану в PB, за походженням і віком, тобто з погляду генетичної диференціації лексики, слова можна аналізувати як успадковані слова та неологізми, уживані на початку XVIII ст. (див. визначення цих понять у Urbutis 2008: 308–310). У PB чимало слів, що належать до найдавнішого шару литовської лексики й вважаються індоєвропейськими успадкованими словами, а також балтійсько-слов’янських спільних слів, слів, спільних для балтійських мов, і слів, властивих лише литовській мові. Більшість запозичень, уживаних у цих джерелах, також виникла в окремий період існування литовської мови — це слов’янізми та германізми (огляд запозичень див. Aleknavičienė, Schiller 2008: 154–159). Досить численне представлення запозичень у PB можна оцінювати двояко: або їх не розпізнавали як запозичення, або хотіли показати, що це звичайне явище литовської мови. Підсумовуючи, можна сказати, що Перкунас не висував таких суворих вимог до походження слів, як Мерлін. Хоча він і розумів, що деякі слова прийшли з інших мов, суворої межі між своїм і чужим не проводив, сфер уживання не звужував і не вимагав замінювати їх литовськими словами. Імовірно, він не приділяв би запозиченням такої значної уваги, якби не помітив непослідовностей у теорії Мерліна та практиці Шульца.

3. ФРАЗЕОЛОГІЯ

І Мерлін, і Перкунас визнавали існування специфічних словосполучень, які дають інформацію про реалії дійсності, що їх люди сприймають по-своєму, і називають ці реалії не прямо, а переосмислено, а отже, виокремлювали специфічний лексичний шар, який у лексикології називають фразеологізмами. Мерлін першим звернув увагу на те, що в литовській мові є вислови, які неможливо перекласти дослівно німецькою та іншими мовами. Думку про відносну неперекладність метафор, алегорій, прислів’їв, сентенцій і висловів він запозичив із граматики Гокленія, а також спирався на схожу думку італійського гуманіста, філолога й поета Юлія Цезаря Скалігера (Julius Caesar Scaliger, 1484–1558) (MP 21–23).

30

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якуба Перкунаса Обґрунтовані міркування про десять байок Езопа, перекладених литовською мовою, та присвячений їм пристрасний лист (1706)

І Мерлін, і Перкунас уживали латинський термін ідіотизм. У PB цим терміном описано два приклади, а ще раз його вжито, підсумовуючи, що переклад байок суперечить литовському мовленню:

PB 11₁₇–₂₇ Що таке ідіо- || тизм: Jáúcies gywet я вважаю правильним, але тут це недоречно. Простолюд каже: Vulgus Nežinnójei Jáúcíeis gywet, тобто: «покірний живе, щоб орати плугом». Це слово вони вживають =буквально про землеробство. Ne tur ne Plàuko (Gal- || wijù) ku gywes? У нього немає худоби з копитами — чим він оброблятиме поле?

PB 15₅–₆, рядок 12. Nafrus atweres. Простолюд за своїм ідіотизмом каже: «įſſizójes įžmete».

PB 21₉–₁₃ So wie nun aus dieſem allen erhellet / daß die zehen || Fabelchen / die kaum einen Bogen ausmachen dürff= || ten / sehr wider den Litthauſchen idiotifmum und alſo || contra Vulgus, von dem man überflüßige Worte machet / || ſchnurſtracks lauffen.

Жодне з двох наведених тут словосполучень (Jáúcies gywet PB 11₁₈, įſſizójes įžmete PB 15₆) за сучасним розумінням ідіоми (див. Burger ⁴2⁰10: 85–105, Jakaitienė ²2010: 286–288) не можна зарахувати до ідіом, тобто семантично цілком невмотивованих фразеологізмів, компоненти яких окремо взяті десемантизовані. Це радше вільні словосполучення живої мови. Лише Jáúcies gywet PB 11₁₈ можна вважати стійким словосполученням, так званою колокацією (щодо поняття див. Marcinkevičienė 2001: 83–85; Burger ⁴2⁰10: 52–55; Jakaitienė ²2010: 281), або тропеїчним фразеологізмом, але не ідіомою. Уживаний Перкунасом термін ідіотизм слід розуміти подвійно: як «своєрідний вислів» і як «звичайне вживання». Подібне розуміння цього терміна маємо і в MP та EP (див. MP 3₂–₆, MP 16₂₇–₃₁, MP 21₁₁–₂₃, EP [2]₁₄–₂₁, EP 3₁–₃), пор. MP:

MP 3₂–₆ ſind || einige von dieſen ſo pertinaces geworden / daß Sie durch = || aus nichts wollen paffiren laſſen / was Ihnen nur ein we= || nig ſuſpect iſt / und mit Ihrem Idiotifmo nicht überein || kommt.

MP 16₂₇–₁₇₁ Und denſelben muß man fleißig || examiniren ex Idiotifmis hujus linguæ: und alle Reden || und Redens=Arten / die mit dem Deutſchen überein || kommen / müſſen vor ſuſpect gehalten und angeſehen wer= || den / und ſind daher nicht ſicher zu gebrauchen / ſondern || vielmehr zu meiden / und zu verwerffen

MP 21₁₁–₂₃ Hieher ge= || hören nun vor allen Dingen die Idiotifmi Lithvanici, huic || lingæ proprii ac ſingulares loquendi modi. Und die || findet man nicht in der Grammatica. Und ſo ja welche || ſeyn / ſo ſinds wenigſtens [...] Da wird man hernach den Unterſcheid || ſehen / und erkennen können / quod aliud ſit Grammaticè, || & aliud Idioticè & Lithvanicè loqui.

Straipsniai / Articles

31

ONA ALEKNAVIČIENĖ

Мерлінас стверджував, що за ідіомами можна відрізнити питомі слова від запозичень, — вважати підозрілими всі слова й вислови, що збігаються з німецькими. Таких збігів слід було уникати, вилучати їх зі збірок литовських слів і приказок (MP 16, 22–23). У PB чимало усталених висловів — як мотивованих, так і немотивованих — або речень, близьких до прислів’їв, пор.:

PB 14₁₂ Krauje fawo atgaut ‘помститися, поквитатися’

PB 14₉ Gala faw pafidaryfu ‘накладу на себе руки’

PB 14₈ baijie Gála turrėjo ‘помер страшною смертю’

PB 15₃ Pedas įdut ‘навчити, порадити, підказати’

PB 15_7–8 i viena || Dáikta fuſ’ego ‘докупи, разом, в одне місце’

PB 16₁₆ Diaw’s ‹err. Diew’s› mane įſž tu Bedū įſžgane ‘врятував’

PB 18_7–8 Pade’ || Die’s! ‘кажуть, вітаючи того, хто працює’

PB 5₁₆ Уже був схопив зайця, але той лише втік

PB 11_19–20 Незнайомцеві довелося жити, || це жорстоко, людям жити з кіньми

PB 11_15–16 Бог дав, || але не знав, як сховати, загорнути

PB 11_21–22 Хіба там немає пір’я (крила), яким живуть?

PB 11₂₇ Переживши мене, де знайдеш іншого?

PB 12₃ Зі своїми волами я прожив

PB 13₁₄ ні Бога, ні чорта не боячись

Відомо, що Перкунас і сам записував литовські приказки, прислів’я та вислови. Мерлінас згадував його збірку як велику й цінну, бажав, щоб її поширювали та доповнювали, але не німецькими, а «чистими» литовськими [висловами], додаючи до них також пояснення, як це робив Еразм Роттердамський у своїй збірці прислів’їв⁷:

MP 22_24–23 §. 33. Отже, праця Tit. пана паст= || ора з Вальтаркема / Perkuhnii, варта багато чого / || адже він зібрав чималий запас прислів’їв та=приказок= ||. Єдине, чого я від неї вимагаю, — щоб її || було розширено і через багатство слів (якщо сам Tit. пан Вальтаркемер не схотів би взятися || за таку велику працю [тощо]) її не було наповнено германізмами / || а розширено чистою литовською мовою і / та подано іншими = || словами. Еразм зробив свої приказки достатньо розлогими.

⁷ Еразм Роттердамський (Erasmus [Desiderius] von Rotterdam, 1469–1536) 1500 року видав у Парижі збірку з 818 прислів’їв і приказок античних авторів Adagia, а 1536 року вийшла коментована збірка з 3260 одиниць. Її багато разів перевидавали; вона була популярною і у XVIII ст.

32

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якуба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

Перкунас писав також німецько-литовський словник. Його бачив Руїгис, проте подальша доля словника була йому невідома (R 2v–3r)⁸. Про словник Перкунаса та збірку з кількох сотень приказок згадує і Йонас Якобас Квантас (Johann Jacob Quandt, 1686–1772), описуючи пасторів парафії Вальтаркеміс (пор. рис. 4):

Квант 4 34r 1690. Якоб Перкун, пастор в Ішдаггені [...] Він має рукописний литовський словник, а також кілька сотень литовських прислів’їв у рукописі^to [покинувши їх

Не збереглися ні словник, ні збірка приказок⁹, однак згадки про них у двох джерелах XVIII ст. не залишають сумнівів, що на початку XVIII ст. почали фіксувати вислови й специфічні словосполучення, які мають цілісне значення, вирізняються сталістю та образністю і дають інформацію про своєрідне сприйняття дійсності, вираження думок і почуттів. Збірку давніх литовських приказок і висловів, до речі, збирався укласти й сам Мерлін, закликав інших поділитися тим, що мають, і таким чином нагромадити значний їх запас (MP 21). Перкунас, на відміну від Мерліна, не порушував питання про походження фразеологізмів і не поділяв їх на питомі, запозичені чи перекладні.

4. ВИСНОВКИ

Якуб Перкунас у трактаті Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706, PB) приділив теоретичному обговоренню норм лексики значно менше уваги, ніж Міхаеліс Мерлін у трактаті Principium primarium in lingua Lithuanica (1706, MP). Мовознавча діяльність Перкунаса більше спиралася на практичний (емпіричний) рівень — мови

⁸ Словник укладав і попередник Перкунаса, пастор парафії Вальтаркеміс Ернестас Дицелій (Ernestas Dietzelius, Ditzel, 1629–1692). У 1690–1692 рр. Перкунас був його помічником, а згодом став пастором цієї парафії. Руїгис прибув до цієї парафії 1708 року. Він зазначає, що, укладаючи литовський реєстр словника, спирався на рукопис Дицелія («die locos des fel. Herrn Ernesti Dizelii» R 4r–4v). Імовірно, Перкунас забрав свої рукописи із собою до Ішрутіса.

⁹ Jurgis Lebedys (1956: 14–16) darė prielaidą, kad LMAVB saugomas priežodžių, patarlių ir mįslių rinkinys Litauische Sprichwörter und Rätsel galbūt galėtų būti priskiriamas Perkūnui, tačiau 2011 m. nustatyta, jog šis rinkinys – Trempų kunigo Jokūbo Brodovskio (Jacob Brodowski, 1692–1744) autografas (Aleknavičienė 2011: 39–72), išskyrus keliolika vėlesnių Gotfrydo Ostermejerio (Gottfried Ostermeier, 1716–1800) prierašų (Aleknavičienė 2012: 23–51). Tad nebelieka pagrindo tiesiogiai sieti jį su Perkūno vardu, juo labiau kad nematyti bent kiek aiškesnio ryšio tarp minėto rinkinio ir PB.

Straipsniai / Articles

33

ONA ALEKNAVIČIENĖ

збиранням, зіставленням і поданням даних, але не теоретичними узагальненнями та ухваленням суворих рішень.

Perkūno taisyti Ezopo pasakėčių (1706, EP) žodžiai ir žodžių junginiai rodo, kaip jis suvokė klausimus, kuriuos dabar tiria leksikologija. Perkūnas iškėlė mintį apie lietuvių kalbos žodžių daugiareikšmiškumą, laikydamas jį dėsningu lietuvių kalbos sistemos reiškiniu. Jis parodė, kad raiškos ir turinio santykis negali būti suprantamas supaprastintai: vieną raišką nebūtinai turi atitikti viena leksinė reikšmė.

Виправлення в EP словосполучень, утворених без дотримання звичної для живої мови лексичної та граматичної сполучуваності й із порушенням принципу семантичної узгодженості, свідчить про розуміння лексико-семантичної системи — синтагматичних відношень. Розуміння парадигматичних відношень виявляється в об’єднанні слів у синонімічні ряди (формуванні синонімічних парадигм). Перкунас наголосив на можливостях литовської мови щодо синонімії (уживав термін Synonyma) і водночас показав варіативність вираження певних понять. Хоча в деяких випадках він був схильний звужувати можливості вираження, наведені ним приклади свідчать про здатність називати реалії з огляду на різноманітність їхніх ознак.

Оцінюючи мову EP, Перкунас помітив порушення правила тотожності (адекватності) у сфері лексики: перекладач неналежно користувався мовними засобами, не знайшов засобів для передавання понять далекої й незнайомої культури, не дотримувався правил правопису та наголошування. Збіг або подібність словесного вираження (омографи), що створює перешкоди в процесі комунікації, Перкунас вважав такою самою проблемою, як і вживання незрозумілих слів. Вирішуючи, який відповідник був би найкращим, він сам спирався і на кількісний критерій — обирав більш поширений варіант уживання, — і на якісний — шукав форми вираження, що якнайкраще відповідали поняттям.

Позиція Перкунаса щодо запозичень не була такою категоричною, як у Мерліна. Він значно поміркованіше ставився до вживання запозичень — дотримувався думки, що іншомовні слова, які прижилися в мові й загальновживані, слід залишати й у писемній мові. Закиди перекладачеві байок щодо надмірного вживання запозичень ґрунтувалися на поміченій невідповідності між теоретичними вимогами Мерліна та мовною реалізацією в перекладі Ezopo pasakėčių.

Перкунас, як і Мерлін, виокремлював найстабільніші словосполучення, що дають змогу судити про реалії, які люди сприймають своєрідно; уживаний ними термін idiotismus слід розуміти подвійно: як «своєрідний вислів» і як «звичне вживання». На відміну від Мерліна, Перкунас не вимагав чіткого розмежування запозичених фразеологізмів і питомих.

Терміни й твердження, уживані Перкунасом, дають змогу побачити зародки лексикології та дійти висновку, що філологічна дискусія досить рано стимулювала розвиток лінгвістичної думки і в цій галузі мовознавства.

34

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Зародки лексикології в трактаті Якуба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Alek­navičienė Ona, Schiller Christiane 2002: Rastas antras Michaelio Mörlino Principium primarium in lingua Lithuanica (1706) egzempliorius. – Archivum Lithuanicum 4, 79–98.

Alek­navičienė Ona, Schiller Christiane 2003: Jokūbas Perkuhnas prieš Michąęlį Mö̈rliną, Johanną Schultz̨ą ir Philippą Ruhigą traktate Wolgegründetes Bedenken Über die Ins Litthauſche Überſeßte zehen Fabeln Æſopi, Und derſelben paſſionirte Zuſchrifft (1706). – Archivum Lithuanicum 5, 15–50.

Alek­navičienė Ona, Schiller Christiane, par., 2008: Jokūbo Perkūno traktatas Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift. Kritinis komentuotas leidimas ir studija. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas.

Alek­navičienė Ona 2011: Rankraštinio šaltinio Litauische Sprichwörter und Rätsel atribucija. – Archivum Lithuanicum 13, 39–72.

Alek­navičienė Ona 2012: Gotfrydo Ostermejerio prierašai Jokūbo Brodovskio rankraščiuose: Litauische Sprichwörter und Rätsel ir Lexicon Germanico-Lithvanicum et Lithvanico-Germanicum. – Acta Linguistica Lithuanica 67, 23–51.

B – [Brodovskis Jokūbas] LEXICON GERMANICO=LITHVANICVM ET LĪ-THVANĪCO=GERMANĪCVM Darinnen ſo wohl die Vocabula Biblica Veteris et Novi Teſtamenti, als auch Vocabula Domeſtica item ūber zwey Tauſend Proverbia und ūber ein Hundert Aenig­mata Lithvanica und viele Phraſes anzutreffen und alſo wo nicht gantz völllig doch ziemlich Complet iſt. Welches alles GOTT allein zu Ehren und denen Liebhabern der Lithauiſchen Sprache zum Beſten mit großer Mühe und Fleiß zuſammen getragen. von Jacobo Brodowsky Praecentor Trempenſi, [prieß 1744]; LMAVB RS: f. 137 – 15; документальне видання: Jokūbas Brodovskis, Lexicon Germanico=Lithvanicum et Lithvanico=Germanicum. Rankraštinis XVIII amžiaus žodynas. Dokumentinis leidimas su faksimile, perrašu ir žodžių indeksu 1–3, упорядкував Vincentas Drotvinas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009.

[Brodovskis Jokūbas] Littauiſche Sprichwörter und Räſel, [після 1716], LMAVB RS: f. 137 – 1; електронне видання: транскрипція, конкорданси форм литовських слів, покажчик: Jokūbas Brodovskis, Litauische Sprichwörter und Rätsel, після 1716, підготували Ona Aleknavičienė, Vytautas Zinkevičius, 2011, www.lki.lt/seniejirastai.

Burger Harald 42010: Phraseologie. Eine Einführung am Beispiel des Deutschen. Berlin: Erich Schmidt Verlag.

C – Clavis Germanico-Lithvana [після 1680]; LMAVB RS: f. 137 13 – 14; факсимільне видання: Clavis Germanico-Lithvana. Рукописний німецько-литовський словник XVII століття

Straipsniai / Articles

35

ONA ALEKNAVIČIENĖ

словник 1–2, упорядкував Vincentas Drotvinas. Vilnius: видавництво «Mokslo ir enciklopedijų leidykla», 1995–1997; 3–4, Vilnius: інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997.

Citavičiūtė Liucija, par., 2008: Jono Šulco Ezopo pasakėčios. Dokumentinis leidimas ir straipsniai. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas.

Dilytė Dalia 2008: Jono Šulco Ezopo pasakėčių vertimo klausimai. – Citavičiūtė 2008, 167–184.

Drotvinas Vincentas, par., 2008: Michaelio Mörlino traktatas Principium primarium in lingva Litvanica. Dokumentinis leidimas ir studija. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas.

EP – [Šulcas Jonas] Die Fabuln ÆSOPI, Zum Versuch Nach dem PRINCIPIO Lithvanicæ Lingvæ, Littauisch vertiret von Johann Schultzen / S. Minist. Cand. Königsberg / gedruckt in der / von S. K. M. privilegirten / Georgischen Buchdruckerey / 1706; документальне видання: Citavičiūtė 2008; онлайн-видання: транскрипція, конкорданси форм литовських слів, покажчик: Jonas Šulcas, Ezopo pasakėčios, 1706, підготували Liucija Citavičiūtė, Ona Aleknavičienė, Vytautas Zinkevičius, 2007, www.lki.lt/seniejirastai.

H – [Hakas Frydrichas Vilhelmas] VOCABVLARIVM LITTHVANICO-GERMANICVM, ET GERMANICO-LITHVANICVM [...] Nebst Einem Anhang einer kurtzgefaßten Litthauischen Grammatic. Ausgefertiget von Friederich Wilhelm Haack [...] HALLE, Druckts Stephanus Orban, Univers. Buchar. [1730]; критичне видання: Vilma Zubaitienė (упоряд.), Frydrichas Vilhelmas Hakas, Vocabularium Litthvanico-Germanicum, et Germanico-Litthvanicum... Nebst einem Anhang einer kurtzgefassten Litthauischen Grammatic (1730) 1–2. Vilnius: видавництво Вільнюського університету, 2012.

Haugenas Einaras 1994: Kalbotyra ir kalbos planavimas. – Sociolingvistika ir kalbos kultūra, sud. Laima Grumadienė, Rūta Marcinkevičienė. Vilnius: Gimtoji kalba, 14–27.

Jakaitienė Evalda 1988: Leksinė semantika. Monografija. Vilnius: Mokslas.

Jakaitienė Evalda ²2010: Лексикологія. Навчальна книга. Vilnius: видавництво Вільнюського університету.

Karaliūnas Simas 2008: Kalbos vartojimas ir socialinis kontekstas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

K1G – [Kleinas Danielius] GRAMMATICA Litvanica Mandato & Autoritate SERENISSIMI ELECTORIS BRANDENBURGICI adornata, & præviâ Censurâ primùm in lucem edita à M. DANIELE Klein / Pastore Tils. Litv. Præmiffa eſt ad Lectorem Præfatio non minùs utilis, quàm neceſſaria. Cic. de Clar. Orat. Nihil ſimùl eſt & inventum & perfectum. REGIOMONTI, Typis & ſumptibus JOHANNIS REUSNERI, Anno χρισογονίας cIƆ IƆc. LIII; факсиміле, переклад литовською мовою: Перша граматика литовської мови. 1653 рік, відповідальний редактор Jonas Kruopas. Vilnius: Державне видавництво політичної та наукової

36

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якоба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

literatūros leidykla, 1957, 65–272; Kazimiero Eigmino vertimas: 395–528; internetinis leidinys: perrašas, lietuviškų žodžių formų konkordancijos: Danielius Kleinas, Grammatica Litvanica, 1653, parengė Mindaugas Šinkūnas, Vytautas Zinkevičius, 2011, www.lki.lt/seniejirastai.

K1C – [Kleinas Danielius] M. DANIELIS KLEINII COMPENDIUM LITVANICO-GERMANICUM, Oder Kurtze und gantz deutliche Anführung zur Littauſchen Sprache / wie man recht Littauſch lesen / ſchreiben und reden sol. Cum Privilegio S.R.M. Pol. & Seren. Elect. Brandenb. Königsberg / Gedruckt und verleget durch Iohann Reuſnern / M. DC.LIV; факсиміле, переклад литовською мовою: Перша граматика литовської мови. 1653 рік, відповідальний редактор [Jonas] Kruopas. Vilnius: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1957, 275–394; переклад Emilijaus Kraštinaičio: 529–610; онлайн-видання: транскрипція, конкорданси форм литовських слів: Danielius Kleinas, Compendium Lituanico-Germanicum, 1654, підготували Mindaugas Šinkūnas, Vytautas Zinkevičius, 2011, www.lki.lt/seniejirastai.

Kuzavinis Kazimieras 1996: Lotynų–lietuvių kalbų žodynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Lebedys Jurgis 1956: Pirmieji smulkiosios lietuvių tautosakos rinkiniai. – Smulkioji lietuvių tautosaka XVII–XVIII a. Priežodžiai, patarlės, mįslės, parengė Jurgis Lebedys. Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 5–40.

Lex – Lexicon Lithuanicum [середина XVII століття]; LMAVB RS: f. 137 – 10; документальне видання: Lexicon Lithuanicum. Рукописний німецько-литовський словник XVII ст., упорядкував Vincentas Drotvinas. Vilnius: Mokslas, 1987.

LKŽe – Словник литовської мови 1–20, 1941–2002. Електронна версія, редакційна колегія: Gertrūda Naktinienė (головна редакторка), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Інститут литовської мови, 2005, www.lkz.lt.

Lutzeier Peter Rolf 2002: Der Status der Lexikologie als linguistische Disziplin. – Lexikologie. Ein internationales Handbuch zur Natur und Struktur von Wörtern und Wortschätzen 1, hrsg. von D. Alan Cruse. Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2002, 1–14.

Marcinkevičienė Rūta 2001: Tradicinė frazeologija ir kiti sustabarėję kalbos vienetai. – Lituanistica 4(48), 81–98.

MP – [Mörlinas Michaelis] Zur wollmeinenden Vereinigung Und Einmüthigen Bedenken über das Principium primarium In Lingva Lithvanica, In den Worten: LOQVEN-DUM CUM VULGO, enthalten [...] M. Mörlin. P. Gumb. Königsberg / gedruckt In der / von Sr. Königl. Majest. privilegirten / Georgischen Buchdruckerey. Anno 1706; документальне видання: Drotvinas 2008; онлайн-видання: транскрипція, покажчик литовських слів:

Straipsniai / Articles

37

ONA ALEKNAVIČIENĖ

Michaelis Mörlinas, Principium primarium in lingua Lithuanica, 1706, parengė Vincentas Drotvinas, 2008, www.lki.lt/seniejirastai.

PB – [Перкунас Якуб] Wolgegründetes Bedenken / Über die / Ins Litthauſche / Überſetzte zehen Fabeln Æſopi, Und derſelben paſſionirte Zuſchrifft / Auf Begehren eines Liebhabers der Litthauſchen Sprachen / Aufgeſetzt von Iacob Perkhun / Pfarrern zu Walterkehmen. Leipzig und Franckfurt / Anno 1706; критичне видання: Aleknavičienė, Schiller 2008; інтернет-видання: транскрипція, конкорданси форм литовських слів, покажчик: Йокубас Перкунас, Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift, 1706, підготували Ona Aleknavičienė, Christiane Schiller, Vytautas Zinkevičius, 2008, www.lki.lt/seniejirastai.

Quandt 4 – [Квандт Йоганн Якоб] Preuss[iſche] Presbyterologie 4 [до 1772]; GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, Hs. 2.

R, Rlv, Rvl – [Ругій Пилип] Littauiſch=Deutſches und Deutſch=Littauiſches Lexicon, Worinnen ein hinlänglicher Vorrath an Wörtern und Redensarten, welche ſowol in der H. Schrift, als in allerley Handlungen und Verkehr der menſchlichen Geſellſchaften vorkommen, befindlich iſt: [...] von Philipp Ruhig, Pfarrern und Seniore zu Walterkehmen, Inſterburgiſchen Hauptamtes. Königsberg, druckts und verlegts I. H. Hartung, 1747; транскрипція, конкорданси форм литовських слів, підготували Vilma Zubaitienė, Vytautas Zinkevičius, 2011, База даних давніх писемних пам’яток Інституту литовської мови, інв. № T-44, K-1-44; Rlv – литовсько-німецька, Rvl – німецько-литовська частина.

RgB – [Ругій Пилип] Betrachtung der Littauiſchen Sprache, in ihrem Urſprunge, Weſen und Eigenſchaften [...] von Philipp Ruhig, Pfarrern und Seniore zu Walterkehmen, im Hauptamt Inſterburg. Königsberg, druckts und verlegts Johann Heinrich Hartung, 1745; факсиміле, переклад литовською мовою: Ruigys 1986, 20–164.

RgM – [Ругій Пилип] MELETEMA, è re ipſa, Autoribus variis, atq[ue] experientia, ſiſtens LINGVAM Lithuanicam [...] à Philippo Ruhigio, Inſterb. Pruſſo, Eccleſiæ Walterkemenſis in Diſtrictu Inſterburgenſi Paſtore Germanico-Lituanico [...] [1735]; факсиміле, переклад литовською мовою: Ruigys 1986, 167–396.

Römer Christine, Matzke Brigitte² 2005: Lexikologie des Deutschen. Eine Einführung. Тюбінген: Gunter Narr Verlag.

Ruigys Pilypas 1986: Lietuvių kalbos kilmės, būdo ir savybių tyrinėjimas, parengė Vytautas Jurgutis, Valerija Vilnon y tė. Vilnius: Vaga.

SŠG – [Сапунас Кріступас, Шульц Теофіліс] COMPENDIUM GRAMĀTI-CAE LITHVANICAE Theophili Schultzens Past: Cattenov, REGIOMONTI: Typis Friderici Reußneri, [...] Āō: 1673; факсиміле, переклад литовською мовою, покажчик литовських слів: Sapūno ir Šulco gramatika, підготували Kazimieras Eigminas, Bonifacas Stundžia. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997; інтернет-видання: транскрипція,

38

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Основи лексикології в трактаті Якоба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706)

конкорданси форм литовських слів: Кріступас Сапунас, Теофіліс Шульц, Compendium grammaticae Lithuanicae, 1673, підготували Mindaugas Šinkūnas, Vytautas Zinkevičius, 2010, www.lki.lt/seniejirastai.

Урбутіс Вінцас ²2008: Генетична диференціація лексики. – Енциклопедія литовської мови, друге уточнене й доповнене видання, укладач Kazys Morkūnas, редактор Vytautas Ambrazas. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 308–310.

Основи лексикології в трактаті Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706) Якоба Перкунаса

Р Е З Ю М Е

У цій статті трактат Якоба Перкунаса Wohlgegründetes Bedenken über die ins Litauische übersetzten zehn Fabeln Aesopi und derselben passionierte Zuschrift (1706; далі — PB) аналізується як джерело лінгвістичних ідей у лексикології.

Аналізуючи вміння перекладача байок Езопа Die Fabuln Aesopi (1706; далі — EP) практично застосовувати принципи, проголошені в трактаті Міхаеліса Мерліна Principium primarium in lingua Lithuanica (1706; далі — MP), Перкунас зосередився на лексиці, однак значно менше уваги приділив розгляду лексичних норм, ніж Мерлін. Мовна діяльність Перкунаса ґрунтувалася на практичнішому (емпіричному) рівні, тобто на збиранні, оцінюванні та поданні мовних даних, на відміну від теоретичних узагальнень і жорстких рішень.

Перкунас вважав перекладачем байок Мерліна, а не Йонаса Шульца, тому в трактаті обговорював із ним принципи вживання та унормування мови. Твердження Перкунаса й виправлені слова в байках Езопа демонструють, як він сприймав питання, які нині досліджує лексикологія. Перкунас порушив питання про полісемію литовських слів, вважаючи її закономірним явищем у системі литовської мови. Він наголошував, що зв’язок між вираженням і змістом не можна розуміти спрощено: одній одиниці вираження не обов’язково відповідає одне лексичне значення.

Виправлення словосполучень у байках Езопа, утворених без урахування звичайної лексичної та граматичної сполучуваності й усупереч принципам семантичної узгодженості, свідчать про усвідомлення лексико-семантичної системи, тобто синтагматичних відношень. Розуміння парадигматичних відношень демонструє поєднання слів у

Straipsniai / Articles

39

ONA ALEKNAVIČIENĖ

синонімічні ряди (формування синонімічних парадигм). Перкунас порушив питання про ресурси синонімії литовської мови (він уживав термін Synonyma) і продемонстрував варіативність деяких понять. Хоча сам він був схильний обмежувати виражальні можливості, наведені ним приклади свідчать про здатність по-різному називати реальні об’єкти з огляду на різноманітність їхніх ознак.

Оцінюючи мову байок, Перкунас убачав порушення правила тотожності (адекватності) у сфері лексики: перекладач неправильно використовував мовні ресурси, не міг знайти засобів передавання понять далекої й незнайомої культури та не дотримувався правил правопису й наголошування. На думку Перкунаса, співзвучність або подібність словесного вираження, через яку виникають перешкоди в комунікації, була проблемою такого самого масштабу, як і вживання незрозумілих слів. Він шукав найкращий відповідник і зважав на обидва критерії: кількісний, тобто обирав найпоширеніший узус, і якісний, тобто шукав найкращу форму вираження поняття.

Щодо запозичених слів Перкунас був менш категоричним, ніж Мерлін. Він поміркованіше ставився до їх уживання: на його думку, нелитовські слова, які прийняті й широко вживаються в усному мовленні, слід зберігати й у писемному мовленні. Закиди перекладачеві щодо надмірного вживання запозичень ґрунтуються на розбіжності між теоретичними вимогами Мерліна та їхнім мовним утіленням у перекладі байок.

Як і Мерлін, Перкунас виокремлював сталі словосполучення, що містять відомості про своєрідне людське осмислення предметів дійсності; термін, яким вони послуговувалися, idiotismus, може мати два значення: «характерний вислів» або «узвичаєне вживання». На відміну від Мерліна, Перкунас не вимагав чіткого розмежування між запозиченими фразеологізмами й питомими словами.

Термінологія та твердження Перкунаса передбачають зародки лексикології й дають підстави зробити висновок, що філологічна дискусія сприяла розвитку лінгвістичної думки на досить ранньому етапі становлення цієї галузі мовознавства.

Подано 3 квітня 2014 р.

ОНА АЛЕКНАВІЧЕНЕ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілеішиса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва

[email protected]

40

Acta Linguistica Lithuanica LXXII