ILGA JANSONE

Інститут латвійської мови, Латвійський університет

Сфери наукових досліджень: ономастика, семантика, лексикологія, діалектологія.

СЕМАНТИКА НАЗВ САДИБ З ФАУНІСТИЧНИМИ НАЗВАМИ (НАЗВАМИ ПТАХІВ) У ВІДЗЕМЕ: МАТЕРІАЛИ ІСТОРИЧНОГО (ДУШЕВОГО) ПЕРЕПИСУ У ВІДЗЕМСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ 1826¹

Назви садиб у Відземе, мотивовані орнітонімами (назвами птахів): дані перепису населення Відземської губернії 1826 року²

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано загалом 505 назв садиб у Відземе, що містять назву птаха й згадуються в матеріалах перепису населення Відземської губернії 1826 року. Більшість орнітолексем, уживаних у назвах садиб у Відземе, — це загальновідомі апелятиви, що використовуються в сучасній латиській мові, наприклад, balodis, bezdelīga, dzenis, kaija, strazds, vārna, vanags, žagata, cīrulis, zvirbulis, vālodze, lakstīgala. Загальна кількість латиських лексем у назвах садиб у Відземе становить 43 одиниці, і вони позначають диких птахів; три латиські лексеми позначають свійських птахів, а також уживаються загальна лексема putnis і лексема з високим ступенем узагальнення — gailis, а також складні слова pur(va)gailis, mež(a)gailis, ezergailis, rudz(u)gailis і sil(a)gailis. Назви птахів, уживані лише в окремих субдіалектах, як-от pelēda, strads і strods, žīgurs та žēgurs, уживалися рідко. Це

¹ Статтю підготовлено в межах проєкту «Дослідження латвійської мови в контексті XXI століття» державної дослідницької програми «Letonica – історія, мови, культура, цінності Латвії».

² Підготовку статті профінансовано коштами проєкту «Дослідження латвійської мови в контексті XXI століття» Національної програми наукових досліджень Латвійської Республіки «Letonica – історія, мова, культура, цінності Латвії».

130

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

було встановлено, що деякі лексеми із сучасних говірок були ширше відомі й уживані на початку 19^th століття, наприклад, назви садиб із назвами птахів pelēda і stradzs. Запозичення з споріднених і контактних мов дуже рідко використовувалися для найменування садиб у Видземе; встановлено лише можливі запозичення з литовської (antis «качка»), німецької (Ente «качка»), естонської (kajakas «чайка», говіркове kikas (можливо, лівське kik) «півень», kuhk «півень», luik «лебідь») та російської (утка «качка», курица «курка») мов.

Апелятиви-назви птахів, використані для найменування садиб у латиській мові, здебільшого мають похідну етимологію, пов’язану або з дієсловами звуконаслідування, або з позначеннями звуків, які видають птахи; більшість цих слів мають спільне походження в латиській і литовській мовах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: історичні ревізії (ревізії душ), Видземе, назви садиб, назви птахів.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються 505 назв садиб, зафіксованих у кадастрі Видземської губернії 1826 року та утворених від орнітонімів. Багато назв птахів, що стали основою найменувань садиб у Видземе, широко вживаються як апелятиви не лише в літературній латиській мові, а й у її говірках. Запозичення зі східнобалтійських або сусідніх мов у назвах садиб Видземе трапляються дуже рідко.

Більшість латиських назв садиб, що відображають орнітоніми апелятивного походження, мають звуконаслідувальне походження. Багато з цих апелятивів, уживаних у латиській і литовській мовах, мають спільне походження.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: кадастр, Видземе, назви садиб, назви птахів (орнітоніми).

У історичній ономастиці важливе значення мають матеріали історичних ревізій (ревізій душ), що містять як топоніми, так і антропоніми. Матеріали ревізій із Видземе збереглися краще й були зібрані точніше, тому в статті розглянуто семантику назв садиб, пов’язаних із фауною (птахами), в одному з регіонів Латвії — Видземе; крім того, подібності виявлено також у Курземе.

The first historical (souls) revision in Vidzeme Gubernya took place in 1782, and it was recognized as the fourth revision of Russian gubernyas. Subsequent revisions took place at either shorter or longer intervals: the fifth revision – in

Straipsniai / Articles

131

ILGA JANSONE

ІЛЮСТРАЦІЯ 1. Уривок із матеріалів історичної ревізії Видземської губернії 1826 року щодо приватного маєтку Алої. (LVVA³ фонд № 199, опис № 1, справа № 17, с. 8.)

1795 року, шоста ревізія — 1811 року, сьома ревізія — 1816 року, восьма ревізія — 1834 року, дев’ята ревізія — 1850 року, а остання ревізія — 1858 року.

У ревізійних документах маєтків зазначали мешканців приватних і коронних маєтків та пов’язаних із ними господарських одиниць (напівмаєтків, садиб, шинків, млинів тощо), а також пасторатських маєтків. До 1816 року реєстрували лише чоловіків, і цілком імовірно, що дата неточна. Починаючи з 1816 року, реєстрували всіх осіб незалежно від статі й віку. Ревізію 1826 року не вважали окремою подією (її розглядають як повторення ревізії 1816 року); однак вона мала виняткове значення, оскільки селян реєстрували разом із прізвищами, а саме матеріали історичної ревізії вперше охопили по всій Видземській губернії як назви садиб, так і повні імена — власні імена, прізвища та по батькові, — що дало змогу встановити зв’язок між назвами садиб і прізвищами.

Варто було б написати огляд правопису в матеріалах історичної ревізії плугів і назв, оскільки на їхню орфографію

³ Державний історичний архів Латвії.

132

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

замість цього впливали не лише навички письма писарів, а й нерідко низький рівень володіння латиською мовою, про що свідчать численні паралельні форми, а також написання окремих назв німецькою мовою; наприклад, позначення об’єктів — Gesinde, Hoflage, Buschwächter, Lande, Krug, Mühle, відомості про особу — Wirtschaft, Sohn, Frau тощо; у деяких випадках описові й уточнювальні позначення назв садиб — Alt, Neu — зазвичай записували німецькою.

Історичні ревізії XVIII^th і XIX^th століть у Видземе відбувалися в 686 маєтках; під час ревізій 1826 і 1834 років деякі з них об’єднали.

Кількість назв садиб, внесених до списків історичної ревізії Видземської губернії 1826 року, сягає 14 500; сюди входять і самостійні хутори, що зберегли первісну назву садиби. Наприклад, 1826 року в приватному маєтку Вецбебри Кокнеської парафії було шість садиб з однаковою назвою Dferwan, а в маєтку Піньку Пінькської парафії згадано чотири садиби з назвою Dfilne і ще чотири з назвою Dumpe.

Кількість назв садиб із семантикою фауни становить 1 065 одиниць, тобто 7,34 відсотка від загальної кількості назв садиб Видземе, якщо кожну одиницю, зафіксовану історичною ревізією Видземе, вважати окремою назвою садиби. Дані також отримано з тих маєтків, для яких не збереглися зареєстровані матеріали за 1826 рік, тож їх узято з ревізій 1816 і 1834 років.

Із згаданих 1 065 одиниць 560, або 3,86 відсотка, — це мотивовані назви садиб, що містять назву тварини (ссавця, плазуна, земноводного тощо), а 505, або 3,48 відсотка, — мотивовані назви садиб, що містять назву птаха.

Про виникнення селянських господарств у Видземе можна говорити починаючи з XV^th століття. Імовірно, саме тоді з’явилися перші назви садиб, однак порівняно достовірні відомості маємо з першої половини XVII^th століття. У XIX^th столітті кількість селянських господарств зросла внаслідок поділу родин, що призводив до утворення нових власних господарств, а також викупу орендованих садиб. Отже, для культурного середовища характерне виокремлення господарств, що гармонійно вписувалися в природний ландшафт. Близькість латишів до природи, відображена як у латиських народних піснях і віруваннях, так і у виборі священних місць і житла, не могла не вплинути на назви садиб.

Хоча група назв садиб із семантикою фауни невелика, вона все ж відображає спосіб життя латишів у час, коли садиби отримували свої назви.

Обираючи назву садиби, власники зазвичай не надавали переваги певному виду птахів (наприклад, baltpieres zoss «білолоба гуска», meža zoss «сіра гуска», īsknābja zoss «гуска гуменник»); лексема, що відповідає назві виду, вживаній у загальнолатиській мові або субдіалекті (часто, але не обов’язково, вона може відповідати роду чи підвиду), практично

Straipsniai / Articles

133

ILGA JANSONE

використовувалися завжди (у наведеному вище прикладі zoss — «гуска»), а також лексема, що позначає вид і відповідає узагальненому уявленню про певного птаха, який зазвичай гніздиться поблизу селянської оселі, або лексеми тих птахів, на яких полюють як на дичину. У деяких випадках у назвах дворів використовувалися назви птахів із виразним голосом. Лексему, що є узагальненою спільною назвою кількох видів у латиській літературній мові та/або діалектах, у цій статті називатимемо орнітолексемою (орнітолексема наведеного вище прикладу — zoss).

Хоча класифікація орнітолексем пов’язана з труднощами ідентифікації конкретних видів птахів, а саме їх віднесення до певного роду, наприклад, птахи sārtais strazds «свейнсонів дрізд», mājas strazds «шпак» і raibais zemesstrazds «земляний дрізд» належать до родини дроздових, тоді як niedru strazds «очеретянка», melnais meža strazds «чорний кам’яний дрізд», dziedātājstrazds «співочий дрізд», pelēkais strazds «сірий дрізд», melnrīkles strazds «чорногорлий дрізд», apkakles strazds «нашийниковий дрізд» і sila strazds «лісовий дрізд» належать до родини мухоловкових (Muscicapidae). У статті використано орнітологічну класифікацію за рядами. Із 18 рядів птахів (Latvijas daba 4, 203–207), зареєстрованих у Латвії, для утворення назв дворів використовували назви птахів, що належать до 13 різних рядів.

Окремо було проаналізовано мотивовані назви дворів, що містять назви свійської птиці, наприклад, vista «курка», cālis «курча», а також назви дворів із узагальненою назвою птаха putns «птах» та лексемою gailis «півень». Мотивовані назви дворів з орнітолексемою gailis «півень» становлять окрему групу, оскільки багато складених назв містять цю лексему й можуть позначати різні родини птахів у розмовному та/або професійному мисливському словнику.

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ ГОРОБЦЕПОДІБНИХ

Для дослідження назв дворів у Відземе було обрано назви птахів ряду горобцеподібних, які загалом становлять 147 одиниць, або 29 відсотків усіх мотивованих назв дворів, що містять назви птахів. Однак серед назв дворів, утворених від дванадцяти назв видів птахів цього ряду, найпопулярнішою була родина paridae, представлена такими лексемами, як zīle «синиця» та zīlite «синичка».

Літературна назва zīle — найпоширеніша назва птаха в назвах дворів; загалом вона трапляється у 32 назвах дворів. Слід зазначити, що лексема zīle у латиській мові має омоніми, і можливо

134

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

що під час утворення назв дворів було використано омонім зі значенням «жолудь» — плід дуба.

Лексема zīle у назвах дворів уживається в основній формі (Sihl⁴, Siehle, Siele), а також у складених назвах (Jaun Sihl⁵, Wetz Sihl, Wezs Sihle, Kaln Sihle, Kalne Sihle, Leies Sihle, Leijes Sihle, Mefche Sihle, Siehle Alksne, Siehle Kaln Jahn, Siehle Purre Tanne, Siehle Wawur, Siele Gust, Siele Jahn, Siele Jatze, Siele Peter).

Апелятив zīle було включено до перших латиських словників XVII^th та XVIII^th століть⁶ (пор. Sihle ta, die Meifle Lange 1773: 296). Назва синиці однакова в латиській і литовській мовах (пор. лит. zýlé або žýlė); однак у давньопрусській мові вона інша (пор. прус. sineco Mažiulis IV 110–111), а відповідні назви існують у слов’янських мовах (пор., наприклад, чеськ. sinice, польськ. sinica, укр. сини́ця, старослов’ян. синица). Щодо етимології назви⁷ висунуто різні гіпотези. Яніс Ендзелінс пов’язує походження zīle з назвою кольору zils — «синій» (ME IV 732). Цю гіпотезу підтримує Ернст Френкель (LEW 1309), а Макс Фасмер припускає, що спочатку назва позначала конкретний вид — zilzīlite (Parus caeruleus). Зв’язок орнітолексеми зі звуками птаха, тобто її звуконаслідувальне походження, згадується в «Російському етимологічному словнику» М. Фасмера та «Латиському етимологічному словнику» Костянтинса Каруліса (ЭСРЯ III 625, LEV II 559). К. Каруліс зазначає можливий зв’язок лексеми zīle з дієсловом zināt «знати»; його міркування ґрунтуються на тому, що в латиському й литовському фольклорі zīle традиційно пов’язується з ворожінням (LEV II 559). Найправдоподібнішою серед усіх гіпотез щодо лексеми zīle є гіпотеза про її звуконаслідувальне походження.

⁴ У дужках наведено усталені написання орнітолексем у матеріалах ревізій з усієї Відземської губернії.

⁵ У статті докладно не аналізуються словоформи та складені назви, оскільки їхні другі компоненти зазвичай не пов’язані з конкретною назвою птаха; ці компоненти зазвичай розрізняють назви дворів.

⁶ Для порівняння використано перші словники латиської мови — Lettus with Phraseologia Lettica, укладений Георгіусом Манцеліусом, і латисько-німецький словник, виданий Якобом Ланге, який жив у Відземе. У деяких випадках залучали й інші словники XVII та XIX століть.

⁷ Для пояснення етимологій використовували переважно словники балтійських мов, що містять етимологічні відомості (ME, LEV, LEW, Smoczyński 2007), деякі етимологічні словники мовних контактів (EES, ЭСРЯ), а також ґрунтовні праці з етимології балтійських та інших індоєвропейських мов (Sabaliauskas 1990, Гамкрелидзе & Иванов 1984, Sehw̨ers 1953). Часом зверталися до статей окремих авторів, присвячених етимології конкретної лексеми.

Straipsniai / Articles

135

ILGA JANSONE

Лише три назви дворів можна пов’язати з термінологічним позначенням представницького виду zīlīte.

Лексема zīlīte у назвах дворів трапляється лише в основній формі (Sihliht, Sihlit).

Апелятив zīlīte уже був включений до перших словників латиської мови XVII^th–XVIII^th століть (пор. ein Meißchen/Sielite/Snedje Phras. Lettica 1638: 279), де він подається поряд із назвою sniedze «снігова пташка», однак його німецьке позначення відповідає назві zīlīte. Лексема zīlīte є зменшувальною формою лексеми zīle, утвореною за допомогою традиційного зменшувального суфікса -īte.

Другі за поширеністю назви птахів, що трапляються в назвах дворів Відземе, належать до родини corvidae; їх представлено орнітолексемами karakuls «ворон», agate «сорока», koraris «галка». Апелятив karakuls пов’язаний із 19 назвами дворів.

Лексема krauklis у назвах дворів трапляється як в основній формі, зазвичай у жіночому роді (Kraukle, Krauckle), так і в похідних формах (Kraukel, Krauklit, Krauklin) та словосполученнях (Kraukle Krug, Krauckle Krug, Krauklu Krug, Krisch Kraukle jetzt Jaun Kraukle genannt, Wetz Kraukle jetzt Jahn Kraukle genannt).

Апелятив krauklis уже був включений до перших словників латиської мови XVII^th–XVIII^th століть (пор. Raab/Kraucklis Lettus 1638: 138; Rabe/Krauklis Phras. Lettica 1638: 279; Krauklis tas, eine Rabe Lange 1773: 156); воно поширене як у латиській, так і в литовській мовах (пор. лит. krauklỹs «ворона» та kriau-klys «крук») і може бути пов’язане зі звуконаслідувальними дієсловами латис. kraucināt, kraukāt, kṛaukt, лит. kraũkti «krächzen (каркати)», що імітують пташині голоси (ME II 263, LEW 290, LEV I 420). Усі згадані джерела вказують на те, що слов’янське krukъ «крук» має звуконаслідувальне походження.

У назвах дворів Відземе рідше трапляється орнітолексема žagata «сорока» (усього 13 одиниць).

Лексема žagata у назвах дворів трапляється як в основній формі (Sagat, Saggat, Schagat, Schaggat), так і в похідних формах (Schaggaten) та словосполученнях (Kaln Schaggat, Lei Schaggat).

Апелятив žagata уже був включений до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Specht/Schaggata Lettus 1638: 171; Efster/Hechfter/Schaggata Phras. Lettica 1638: 279; Schaggata ta, ein Hejfter Lange 1773: 272). Я. Ендзелін вважає слово žagata запозиченням із литовської мови žagata (ME IV 786); К. Каруліс допускає звуконаслідувальне походження цього слова (LEV II 575).

Лише одна назва двору містить орнітолексему kovārnis «галка».

Лексема kovārnis трапляється лише у відповідній формі апелятива (Kowahrn).

136

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

Апелятив kovārnis уже був включений до перших словників латиської мови XVII ^th і XVIII ^th століть (пор. Kohwahrs tas, eine Dohle Lange 1773: 155). Корінь слова відповідає назві vārna для слова, що позначає представника родини воронових ряду сиворакшоподібних, а в деяких мовних групах (балтійських, слов’янських, тохарських мовах) це нове фонетичне утворення з початковим звуком *_u- від пракореня *k^[h]or-n-, наприклад, лит. várna, прус. warne⁸ (Гамкрелидзе, Иванов 1984(2): 540). К. Каруліс зазначає, що апелятив kovārnis є складним словом (LEV II 489), тоді як Я. Ендзелінс лише наводить аналогічні форми в інших мовах, наприклад, малорос. káборон ‘Saatskrähe’, словен. kāuran ‘Kolkrabe’ (ME II 350).

Третьою за поширеністю родиною птахів, назви яких використовуються для номінації хуторів, є родина шпакових із ряду горобцеподібних, представлена такими орнітолексемами, як strazds і strads/ strods. Апелятив strazds трапляється у 12 назвах хуторів.

Лексема strazds трапляється в назвах хуторів як у своїй основній формі — зазвичай жіночого роду (Strasde), у похідних формах (Strasdin), а також у словосполученнях (Leel Strasd, Leel Strasde, Mas Strasda, Mas Strasde, Kalne Strasde, Leijes Strasde).

Апелятив strazds ‘дрізд; шпак’ уже був включений до перших словників латиської мови XVII ^th і XVIII ^th століть (пор. Droḥjel/Spreen/Strafda Phras. Lettica 1638: 280; Strafds tas, ein Krammetsvogel Lange 1773: 328). Як зазначають В’ячеслав Іванов і Тамаз Гамкрелідзе, назва в кількох давніх індоєвропейських діалектах Європи виникла внаслідок звуконаслідування, наприклад, прус. tresde, лит. strāzdas, лат. strazds; однак, якщо грецьке στρουθός ‘горобець’ можна вважати звуконаслідуванням, це означає, що в давніх індоєвропейських діалектах Європи назва strazds була б семантичним нововведенням (Гамкрелидзе, Иванов 1984(2): 541; див. також ME III 1083, LEW 920).

Менше ніж у 9 назвах хуторів трапляються діалектні лексеми strads і strods, поширені на сході Відземе, а також у Латгалії (див. ME III 1080).

Діалектні лексеми strads і strods трапляються в назвах хуторів в основній формі, зазвичай жіночого роду (Stradde, Strodde), у похідних формах (Stradding), а також у словосполученнях (Isfand Stradde, Leies Strodde).

Апелятив strads виник унаслідок звукових змін форми strazds (ME III 1080).

До литовських і прусських форм можна додати ⁸ латиське vārna, і цей факт не згадується в дослідженні В’ячеслава Іванова й Тамаза Гамкрелідзе.

Straipsniai / Articles

137

ILGA JANSONE

У найменуваннях хуторів трапляються лише кілька назв птахів із родини alaudidae, а відповідна орнітолексема — cīrulis «жайворонок». Апелятив cīrulis входить до складу 19 назв хуторів.

Лексема cīrulis трапляється в назвах хуторів як у самостійній формі (Zirul, Zihrul, Zierul, Zierull), так і в словосполученнях (Wezz Zihrul, Alt Zierul, Jaun Zihrul, Neu Zierul).

Апелятив cīr(v)ulis уже було включено до словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Lerch/Zierwuls Lettus 1638: 116; ein Lerche/Zihruwlis Phras. Lettica 1638: 277; Zihrulis tas, eine Lerche Lange 1773: 402). Щодо походження слова cīru-lis загальної згоди немає, однак більшість дослідників вважає, що воно виникло внаслідок звуконаслідування (ME I 291–292, LEW 70, LEV I 181). Вважається, що литовські cȳrulis, cyrulỹs запозичені з латиської або куршської мов (ME I 291–292, LEW 70, Sabaliauskas 1990: 270). Оярс Бушс у своєму аналізі куршських і квазікуршських слів у стандартній латиській мові зазначає, що слово cīrulis у латиській мові не слід вважати куршським (Bušs 2008 [1988]: 186), проте поширення орнітолексеми в литовській мові показано в проспекті Атласу балтійських мов (BVA 2009: 94–95).

Назви птахів із родини passeridae використовуються в найменуваннях хуторів понад десять разів і представлені стандартною орнітолексемою zvirbulis та її діалектним варіантом žīgurs. Апелятив zvirbulis «горобець» входить до складу назв трьох хуторів.

Лексема zvirbulis у назвах хуторів трапляється як у самостійній формі (Swirbul), так і в словосполученнях (Kalne Swirbul, Leijes Swirbul).

Апелятив zvirbulis уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Sperling/Swirrbuls Lettus 1638: 171; ein Sperling/Swirrbulis Phras. Lettica 1638: 280; Swirbulis tas, der Sperling Lange 1773: 339). Етимологія zvirbulis неясна. Воно споріднене з литовським žvìrblis (ME IV 776–777, LEW 1328); однак його подальший розвиток широко досліджувався. Е. Френкель пов’язує його зі староцерковнослов’янським vrabii «горобець», чеським vrabec, польським wróbel тощо (LEW 1328); Я. Ендзелінс указує на можливе контамінування слів із коренем virb- та слів із початковим звуком ž-, а саме ž- (ME IV 777), тоді як Войцех Смоцинський реконструює спільний корінь, наявний у балтійських і слов’янських мовах: *u̯arb-/*u̯irb- (Smoczyński 2007: 796).

Більш поширеним є діалектний варіант žīgurs (також žēgurs), який трапляється у 11 назвах хуторів.

Діалектні лексеми žīgurs і žēgurs трапляються в назвах хуторів як у самостійній формі (Schigur, Schiggur, Sihgur), так і в словосполученнях (Kalne Schägur, Kalne Schiggur, Kalne Leies Schägur, Leijes Schiggur, Leies Leies Schägur, Kaup Schehgur,

138

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

Pauker Schehgur). У «Словнику латиської мови» Kār lis Mīlenbachs’ і J. Endzelīns’ лексеми žīg uri s ME IV 813 та žigurs ‘der Sperling’, споріднені зі старопрусським singuris ‘Stieglitz’, було включено, оскільки i походить від in (ME IV 718). У лексиконі «Діалектного атласу латиської мови» зазначено, що назву žīgurs найчастіше вживають у північно-східній частині Видземе та на півночі Латгале (LVDA 1999: 101–102; 39^th карта); однак уживання орнітолексем у згаданих ойконімах žīgurs/ žēgurs значно ширше на захід уздовж естонського кордону: шість ойконімів із цими лексемами трапляються в приватних маєтках Ērģeme, Pedele та Veckārku парафії Ērģeme, і цей факт може свідчити про вужче поширення цієї назви в цій місцевості нині.

Ще рідше в назвах садиб використовуються назви птахів родини muscicapidae; вони представлені такими орнітолексемами, як kaukis ‘кропив’янка’ та lakstīgala ‘соловей’. Апелятив kaukis трапляється в назвах п’яти садиб.

Лексема kaukis трапляється в назвах садиб як в основній формі (Kiauke, K̦jauke/ K̦jauke), так і у похідних формах (Kiaukul), а також у словосполученнях (Kalna K̦jauke, Leijes K̦jauke).

Апелятив kaukis уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Kaukis, die Grasmükke, ein Vogel Lange 1773: 146). Назва птаха латиською kaukis не має чіткої етимології. J. Endzelīns посилається на звуконаслідувальне дієслово kaukstēt¹) k̦au, k̦au hervorbringen, bellen, schreien (видавати звуки k̦au, k̦au, гавкати, кричати); 2) undeutliche Laute hervorbringen (видавати невиразні звуки)’ (ME II 357) і вважає його запозиченням із литовської мови. Можливо, апелятив kaukis має звуконаслідувальне походження.

У 1826 році апелятив lakstīgala трапляється лише в одній назві садиби у Видземе. Лексема lakstīgala у назві садиби вжита лише в основній формі (Laxtigall).

Варіанти апелятива lakstīgala уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Nachtigall/Lafdig hala Lettus 1638: 128; Nach tegall/ Lagſteghalls Phras. Lettica 1638: 280); її можна віднести до спільного лексичного шару балтійських мов (див. ME II 416, LEW 337, Sabaliauskas 1990: 150), хоча J. Endzelīns пише про вплив німецького Nachtigall ‘lakstīgala’.

Серед родини emberizidae у назвах садиб трапляється лише орнітолексема sniedze ‘снігур’, яку згадано шість разів.

Лексема sniedze трапляється в назвах садиб в основній формі (Snedſe, Sneedſe) та у словосполученнях (Jaun Snedſe, Wetz Snedſe, Sneedſe Reipin).

Straipsniai / Articles

139

ILGA JANSONE

Апелятив sniedze уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. ein Meißchen/Sielite/Snedfje Phras. Lettica 1638: 279; Sneedfje ta, ein Schneevogel Lange 1773: 312). Назва птаха sniedze семантично мотивована й пов’язана з лексемою sniegs. Як показав Я. Ендзелінс, литовське snieginis «Dompfaffe (снігур)» (ME III 977) пов’язане з лексемою sniegs (лит. sniegas).

У назвах садиб чотири рази трапляється орнітолексема čakste «сорокопуд», що позначає птаха родини laniidae.

Лексема čakste трапляється в назвах садиб в основній формі (Tschakfte, Tſchakfte, Tſchakste) і похідних формах (Tschakften).

Апелятив čakste уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Tſchakfte ta, ein Küchlein oder Vögelein ſo eben aus dem Schalen gebrochen Lange 1773: 357); його можна пов’язати зі звуконаслідувальним дієсловом čakstēt, що відтворює звук, який видає цей птах (ME I 401, LEV I 185).

У назвах садиб ужито орнітолексему vālოდze «іволга», що позначає птаха родини oriolidae; вона трапляється тричі.

Лексема vālოდze трапляється в назвах садиб лише у словосполученнях (Jaun Wahlods, Wetz Wahlods, Mefch Wahlods).

Апелятив vālოდze уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Rotkelchin/Wahlodſe Phras. Lettica 1638: 280; Wahlodſe ta, ein Meeramſel, andere nennen ihn Pfingſtvogel Lange 1773: 370). Щодо походження слова існують різні думки. Алґірдас Сабаляускас зараховує його як до спільного індоєвропейського мовного шару (Sabaliauskas 1990: 37), так і лише до спільного лексичного шару балтійських мов (Sabaliauskas 1990: 153). Я. Ендзелінс пов’язує латиське vālოდze разом із латиським valuodze, середньонижньонімецьким witewal, малоросійським ivola, польським wywilga «Pirol» із латиським valuoda та польським wołać «rufen (кликати)» (ME IV 501). Зв’язок із польським wołać пояснюють Я. Ендзелінс та Е. Френкель, посилаючись на гіпотезу Казимираса Буґи (пор. Būga 1908: 139; див. ME IV 501, LEW 1273); цю лексему включено до спільного індоєвропейського лексичного шару разом з авестійським vāra(n)gan- «Name eines Vogels (назва птаха)» (див., напр., LEW 1273). К. Каруліс вважає найпереконливішим своє пояснення: пов’язує латиське vālოდze із латиським прикметником valgs «вологий, сирий» (LEV II 479); однак таке пояснення семантичного походження, засноване на фольклорних і міфологічних традиціях, навряд чи може стосуватися всіх груп балтійських, слов’янських і германських мов (іволга — прикмета дощу); у такому разі це вважалося б латиським (у найкращому разі — балтійським) новотвором.

140

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

Орнітолексема žube «зяблик», що позначає птаха родини fringillidae, трапляється у назвах садиб; це слово є паралельною назвою до нормативного термінологічного žubīte.

Апелятив žube трапляється в назвах садиб тричі.

Лексема žube трапляється в назвах садиб як в основній формі (Schubbe), так і у словосполученнях (K[alna]. Schubbe, L[e]as]. Schubbe).

Апелятив žube уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Schubbe, ein Ortolan Vogel Lange 1773: 285). Одним із перших етимологію цього слова запропонував К. Буґа, пов’язавши прусське schibe, литовське žībe, латиське žubi [тієї весни!] (žube, žubyte, žubryte) з дієсловами зі значенням «спалахувати, мерехтіти, блищати» тощо (Būga 1908: 106); згодом цю гіпотезу прийняли у своїх працях Я. Ендзелінс, Е. Френкель та інші автори (ME IV 827; LEW 1314).

Варіант bezlinga орнітолексеми bezdelīga «ластівка», що позначає птаха родини hirundinidae, трапляється у назвах садиб двічі.

Діалектний варіант bezlinga лексеми bezdelīga трапляється в назвах садиб лише у словосполученнях (Kaln Beslinge, Leies Beslinge).

Апелятив bezdelīga уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Schwalb/Beßdeligha Lettus 1638: 164; eine Schwalbe/Beßdeligha Phras. Lettica 1638: 280; Beßdelliga ta, eine Schwalbe Lange 1773: 56). Слово, вживане в латиській мові, виникло з *blezdelīga унаслідок звукових змін (див. ME I 282; LEW 49). Подальша етимологія латиського bezdelīga та литовського blezdinga незрозуміла. В. Смоцінський намагався пов’язати литовське blezdinga з дієсловом plezdėti «махати крилами; ширяти; пурхати», де pl- > bl- (Smoczyński 2007: 64).

Нормативний варіант ceplītis «волове очко» родини troglodytidae (термінологічний варіант латиською — paceplītis) був використаний у назві садиби лише один раз.

Лексема ceplītis трапляється в назві садиби в апелятивній формі (Zepplit), без характерного для термінологічного слова префікса pa-.

Апелятив ceplītis уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Zeplihts tas, der Zaunkönig, ein Vogel Lange 1773: 400); його етимологія невизначена. Я. Ендзелінс указує на можливий зв’язок із субстантивом priekšceplis «ein Vorlauter (нахабна людина)» (ME I 373); утім, таке пояснення дуже малоймовірне.

Straipsniai / Articles

141

ILGA JANSONE

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО РОДИНИ СИМПЕЦЕВИХ

Другими за популярністю у Відземе були назви птахів, що належать до родини сивкоподібних; на них припадає загалом 8,9 відсотка, або 45 одиниць, усіх мотивованих ойконімів, до складу яких входить назва птаха. Крім того, у найменуванні ойконімів серед трьох родів відповідного ряду найпопулярнішими були птахи родини scolopacidae, представлені такими орнітолексемами, як sloka «вальдшнеп» і ķikuts «бекас». Апелятив ķikuts трапляється в назвах 15 ойконімів Відземе.

Лексема ķikuts трапляється в ойконімах у базовій формі (Kikut, Kikkut, Kikkutt, Kikkutu, Kickut, Kķikud, Kķikķut) та у словосполученнях (Kalne Kikkut, Leijas Kikkut).

Апелятив ķikuts уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Kķikuts, ein Kiwit Lange 1773: 149; Kķikuts, ein Mittelfchneppe Lange 1773: 149); проте різні варіанти написання позначають різні види птахів. Лат. ķikuts, лит. tikūtis, ест. tikutes — слова звуконаслідувального походження (ME II 379; див. також LEW 1093).

Апелятив sloka був менш популярним і трапляється у десяти ойконімах. Лексема sloka трапляється в ойконімах у базовій формі (Sloke, Slokas, Slokes, Slohke, Slocke, Slohkas), у похідних формах (Slohzin) та у словосполученнях (Leel Schlock, Mefche Schlock).

Апелятив sloka уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Slohka⁹ Phras. Lettica 1638: 280; Slohka, eine Art kleiner Schnepfen Lange 1773: 309). А. Сабаляускас пов’язує лит. slánka, лат. slùoka, прус. slanke із рос. слука, польс. słąka (Sabaliauskas 1990: 119), але її подальша етимологія пов’язана з дієсловами руху slīnkti «крастися», slānkioti «крастися довкола, блукати, ковзати, повзти» (ME III 944, LEW 826), спорідненими з індоєвропейським *slenk- «крутитися, звиватися; лізти, дертися, звиватися» (згортатися, підійматися, повзти вгору), за К. Карулісом (LEV II 230–231).

Друга за популярністю група орнітолексем — kaija «чайка», kajaks «звичайна чайка», ķiris «озерна чайка» — родини laridae, трапляється у мотивованих ойконімах Відземе. Апелятив kaija входить до назв семи ойконімів.

⁹ Назву було записано наприкінці наступного рядка; вміст попереднього повного рядка не відповідає цьому слову.

142

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

Лексема kaija трапляється в назвах господарств як в основній формі (Kaije, Kaye), так і у похідних формах (Lehkaii), словосполученнях (Kaye Krug, Saus Kaii) і комбінованих формах (Leijes Kaijhern).

Апелятив kaija уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Kaija, eine große Waßermeeve Lange 1773: 141). Щодо етимології цього слова існують різні погляди. Не виключено, що правдоподібним поясненням є звуконаслідувальна етимологія; однак дискутується, чи є це звуконаслідувальне слово запозиченням із фінських мов Балтійського регіону (див. ME II 132, Thomsen 1890: 255–256, Zeps 1962: 118), чи воно могло виникнути паралельно (LEV I 367).

Апелятив kajaks також трапляється в назвах семи господарств. Лексема kajaks входить до назв господарств в основній формі (Kaiag, Kajak, Kayack) і у складі словосполучень (Jahn Kaijak, Jahn Kayak, Mickel Kayak, Peter Kayak).

Схоже, цей апелятив було включено до «Словника латиської мови» К. Мюленбаха та Я. Ендзелінса з доданим поясненням, а саме перекладом, що пов’язує його з певним видом птахів — «gemeine Raubmöve (lestris parasita)» (ME II 136). Німецьке найменування широко вживалося в орнітологічних публікаціях XIX^th століття; наприклад, у багатотомному виданні Лоренца Окена (Lorenz Oken; 1779–1851) «Allgemeine Naturgeschichte», у розділі Larus наведено назву птаха «Die gemeine Raubmöve oder der Labbe (Larus parasiticus, crepidatus)» (Oken 1837: 397–398); нині це найменування співвідносять із Stercorarius parasiticus, латиська термінологічна назва якого — īsastes klijkaija «арктичний поморник», що належить до родини поморникових ряду сивкоподібних. Однак ономастичний лексикон не дає змоги встановити, який саме вид позначає найменування з цією лексемою, але в конкретному випадку пояснення простіше. Якщо взяти до уваги поширення назв господарств, чотири з них відомі в парафії Даугавгріва, дві — у парафії Руйієна й одна — у парафії Матіші, тобто в місцевостях, де чимало запозичень із фінських мов Балтійського регіону. Тому в назвах господарств мається на увазі загальніша назва птахів родини мартинових — kajaks, запозичена з естонської kajakas «мартин», а не конкретний вид птахів (див. ME II 136; Zeps 1962: 118). Слід додати, що в такому разі згаданий апелятив kajaks у назвах господарств не пов’язаний із термінологічною назвою kajaks (Larus canus), що позначає лише один конкретний вид родини мартинових; його термінологічними відповідниками є німецьке Sturmmöwe (буквально «штормовий мартин») та естонське kalakajakas (буквально «рибний мартин»); англійською цей вид називається common gull.

Апелятив ķiris вжито лише в одній назві господарства. Лексема входить до назви господарства у складі словосполучення Ķirre Sall.

Straipsniai / Articles

143

ILGA JANSONE

Апелятив ķīris уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Kīhris tas, eine kleine Waßermeeve Lange 1773: 149). Це слово вважають запозиченням із фінських мов Балтійського регіону; розбіжності стосуються мови-донора — це або естонська kīr (ME II 389, Thomsen 1890: 261–262), або лівська kīr (Zeps 1962: 139).

Найменш поширена серед назв птахів родини charadriidae орнітологічна лексема ķīvīte «чибіс», згадана в п’яти назвах місцевостей Відземе.

Лексема ķīvīte трапляється в назвах господарств в основній формі (Kiwit, Kiewit) і у складі словосполучень (Leies Kiwit, Kaln Kiwit, Mefch Kiwit/ Mefch Kiewit).

Апелятив ķīvīte уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Henffling/Kiwulis Phras. Lettica 1638: 278; Kihwite, der Kiwit Lange 1773: 149). Щодо етимології цього слова немає єдиної думки. Я. Ендзелінс вважає, що латиське ķīvīte та естонське kīwit є запозиченнями з середньонижньонімецького kiwit (ME II 390), тоді як К. Каруліс вважає, що слово, яке наслідує крик птаха, могло виникнути в латиській мові (LEV I 478).

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РОДИ ДЯТЛОПОДІБНИХ

Третім за популярністю вибором для назв хуторів є назви ряду дятлоподібних — загалом 38 одиниць, або 7,5 відсотка всіх назв хуторів з орнітологічною семантикою. Оскільки серед дятлоподібних це єдині птахи з родини picidae, у назвах хуторів трапляються орнітолексеми dzenis і dzilna «дятел». Апелятив dzenis входить до складу 30 назв хуторів і є другим за популярністю апелятивом після zīle.

Лексема dzenis у назвах хуторів трапляється як в основній формі, частіше в жіночому роді (Dsenne, Dfenne, Dfēne, Dfeņņe, Dfennis), так і в похідних формах (Dfennith), а також у словосполученнях (Jurmal Dfenne, Kalla Dfenne, Kaln Dfenne, Kaln Dfennes, Gruslehns Kalna Dfenne, Leies Dfenne, Leij Dfenne, Leijes Dfenne, Gruslehns Leijes Dfeņņe, Tirum Dfenne).

Апелятив dzenis уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Specht/Dfennis Phras. Lettica 1638: 279; Dfennis tas, ein Bienenfpecht Lange 1773: 88); латис. dzenis, лит. genỹs, прус. genix, aytegenis, можливо, належать до спільного лексичного шару балтійських мов (Sabaliauskas 1990: 149); ці лексеми можуть бути споріднені з латис. dzenêt, тобто dzīt, лит. ginti (ME I 545, LEW 147, LEV I 248). Володимир

144

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

Топоров зазначає, що на підставі прусської назви Aytegenis (малий строкатий дятел) genis (прусською) можна вважати Nomen act. від балтійського *gen- «сікати» (бити, ударяти) (Топоров Е–Н 205–206).

Апелятив dzilna входить до складу восьми назв хуторів.

Лексема dzilna трапляється в назвах хуторів як в основній формі (Djfilne), так і в похідних формах (Djfilnan), а також у словосполученнях (Jaun Djfilne, Wetz Djfilne, Mefche Djfilne, Tihrum Djfilne).

Апелятив dzilna уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. grün Specht/Djfillna Phras. Lettica 1638: 280; Djfilna ta, ein gelblicher Specht Lange 1773: 90); щодо її етимології висловлювали різні думки. Я. Ендзелін пов’язує латис. dzilna з латис. dzèlts «gelb (жовтий)» (ME I 550), Е. Френкель включає латис. dzilna, dzilnis, лит. gilnà до статті gélti «stechen, wehtun (physisch und psychisch) (колоти, завдавати болю (фізично й психічно))» (LEW 145–146). К. Каруліс також згадує її зв’язок з індоєвропейським *dhelbh- «копати, видовбувати» (LEV I 253).

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ ГОЛУБОПОДІБНИХ

Назви птахів balodis «голуб» і ūbele «горлиця» з родини columbidae ряду голубоподібних трапляються в назвах маєтків. Назви маєтків, утворені від назв птахів ряду голубоподібних, становлять 33 одиниці, або 6,5 відсотка об’єктів із семантикою птахів.

Орнітолексема balodis трапляється у 19 назвах маєтків; це шоста за популярністю орнітолексема. Лексема balodis входить до назв маєтків як в основній формі (Balod, Ballod, Ballohd, Ballohds, Ballosch), у похідних формах (Ballodan, Balloden, Ballodin), а також у словосполученнях (Kallne Ballod, Leijes Ballod). Очевидно, усталена форма Ballud є діалектним варіантом лексеми з парафії Алуксне.

Апелятив balodis уже був зафіксований у перших словниках латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. taub/ ballohdis Lettus 1638: 181; Taube/Ballohdis Phras. Lettica 1638: 279; ballodis tas, die Taube Lange 1773: 49); його можна співвіднести зі спільною лексикою балтійських мов (пор. лит. balandis), а спільне позначення в балтійських мовах стосується кольору (пор. латис. balts, лит. bālas, báltas) (див. ME I 259–260, LEW 31, Smoczyński 2007: 42). У XX^th столітті робилися спроби пов’язати обидві назви в балтійських мовах з осетинським bælon «домашній голуб», поширивши таким чином етимологічний зв’язок з ареалу балтійських мов на

Straipsniai / Articles

145

ILGA JANSONE

ареали балтійських та індоіранських мов (див. Гамкрелидзе, Иванов 1984 (2)I 602; Sabaliauskas 1990: 29; Karaliūnas I 77; ME I 259–260).

Апелятив на позначення голубів — dūja, що має певну сучасну конотацію, трапляється в назвах десяти маєтків.

Лексема dūja у назвах маєтків постає в основній формі (Duije, Duijes) та у словосполученнях (Mesche Duije, Kalne Duije/ Kalne Duje, Leijes Duje). Крім того, трапляються також назви маєтків із лексемою tūja.

Усі назви маєтків є або словосполученнями (Strupp Thujes, Garr Thujes, Jaun Thujes, Wetz Thujes, Tuhjas Melfup), або складеними назвами (Latwan Tuhjan, Andre Tuhjan), уживаними лише в панському маєтку Лєдмане парафії Лієлварде, панському маєтку Бучауска парафії Цесвайне, а також у маєтку Алуксне.

Інше позначення голуба — dūve — уже було зафіксоване в перших словниках латиської мови (пор. Duhwe, duhwiņa, eine zahme Taube Lange 1773: 93).

Якщо назви маєтків із лексемою dūja безсумнівно належать до семантичної групи фауни, то назви маєтків із паралельною лексемою tūja становлять труднощі. Лише орфографічно ці назви маєтків можна віднести до семантичної групи флори; однак у розмовному мовленні частіше трапляється назва dzīvībaskoks (лат. Thuja occidentalis). А якщо взяти до уваги назву маєтку Туя парафії Лієпупе, можна зробити висновок, що назва маєтку Tūja має не семантику флори, а семантику фауни. Підставою для такого етимологічного пояснення є німецька назва Taubenhof (нім. Taube «голуб», Hof «маєток»); її можна пов’язати з назвою голуба — dūja, де чергування t: d могло зазнати впливу німецького Taube. Автори «Baltisches historisches Ortslexikon» (див. Ortslexikon II 637) наводять таку етимологію. Німецька назва маєтку Туя Kragenhof у парафії Алуксне не дає відповіді, проте його латиська назва також пов’язана з назвою dūja: зокрема, з 1631 до 1791 року власниками маєтку Туя були представники родини фон Тауб (див. Ortslexikon II 298).

З етимологічного погляду лексема dūja є запозиченням із середньонижньонімецької dūve, звідки походить латиське dūve, яке перетворилося на dūja внаслідок демінутивних форм dūviņa > dūjiņa (ME I 524, Sehwers 1953: 178).

Орнітолексема ūbele трапляється у чотирьох назвах маєтків — як в основній формі (Ubel, Uhbels/ Uhbel/ Uhbele), так і у словосполученнях (Ubel Krug, Uhbel Gesinde).

Апелятив ūbele уже був зафіксований у перших словниках латиської мови XVII^th і XVIII^th століть (пор. Turteltaube/Ubele Phras. Lettica 1638: 279; Uhbele ta, eine Turteltaube Lange 1773: 362). Це звуконаслідувальне слово, утворене від дієслова звукової дії ūbuôt (ME IV 403, LEV II 448).

146

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ СОКОЛОПОДІБНИХ

Назви птахів ряду соколоподібних активно використовувалися для номінації відімських назв садиб; загалом вони становлять 32 одиниці, або 6,3 відсотка всіх назв птахів у мотивованих назвах садиб. Найпопулярніші назви походять із родини accipitridae, причому використовувалися дві назви птахів цієї родини; це такі орнітолексеми: vanags «яструб» і ērglis «орел». Апелятив vanags трапляється в назвах 30 садиб і разом з апелятивом dzenis посідає друге місце за частотою вживання орнітолексем.

Лексема vanags трапляється в назвах садиб як у базовій формі (Wanag, Wannag, Wannags, Waņagge), у похідних формах (Wannadfen), у складних словах (Pollowannag), так і в словосполученнях (Kalne Vannag, Leies Vannag, Leijes Wannag, Purre Wannag, Ogelneck Wannag).

Апелятив vanags уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Habich/Wannags Lettus 1638,82; ein Habicht/Wannags Phras. Lettica 1638, 277; Wannags tas, der Habicht Lange 1773, 377). А. Сабаляускас зараховує лат. vanags разом із лит. vāndgas та прус. sperglavanagis до спільного лексичного шару балтійських мов (Sabaliauskas 1990: 152). Подальша етимологія слова недостатньо ясна (можливі варіанти етимології обговорено в LEW 1194 і LEV II 481–482; ME IV 468).

Лише одна назва садиби містить лексему ērglis, і тільки в базовій формі жіночого роду (Ergle).

Апелятив ērglis уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Adler/Ehrghle Lettus 1638, 18; ein Adler/Ehrglij Phras. Lettica 1638, 277; Ehrglis tas, der Adler Lange 1773, 110); у всіх балтійських мовах зберігся давній корінь *he/or-, від якого походять лат. ērglis, лит. діал. arēlis, erēlis, прус. arelie (=arelis) (Гамкрелидзе, Иванов 1984(2): 538; щодо прус. arelie див. також Топоров А–Д 101–102).

Лише одна назва садиби містить орнітолексему pieķūns «сокіл» у формі, що відповідає апелятиву Peekun, який належить до родини falconidae.

Імовірно, апелятив pieķūns уперше було включено до латисько-німецького словника Карла Крістіана Ульмана 1872 року (пор. peekuhns, ein großer Flake Ullmann 1872: 194). Я. Ендзелінс згадує можливий зв’язок лат. Piec-es із гот. figures «палець» (finger) та afghan «ікластий» (схоплювати, хапати, ловити) (ME III 262).

Straipsniai / Articles

147

ILGA JANSONE

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ КУРОПОДІБНИХ

Назви птахів ряду куроподібних активно використовувалися в ойконімах Відземе; загалом це 30 одиниць, або 5,9 відсотка всіх назв птахів у мотивованих ойконімах. Найпопулярнішими в цьому ряду були дві назви з родини tetraonidae, представлені в ойконімах такими орнітолексемами, як mednis «глушець», rubenis «тетерук» і teteris «тетерев». Апелятив mednis фігурує в назвах 11 ойконімів у Відземе.

Лексема mednis трапляється в ойконімах в основній формі, зазвичай у жіночому роді (Medna, Medne), а також у словосполученнях (Medne Zenne, Muisches Kripan Mednes).

Апелятив mednis уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Meddens Mednis, ein Auerhahn Lange 1773: 187). Латиське mednis (зі старішою формою medenis) походить від *medinis, що відповідає литовському прикметнику medinis «дерев’яний» (ME II 590, LEV I 575–576).

Обидві лексеми родини tetrao tetrix трапляються в ойконімах Відземе: апелятив rubenis був мотивувальним словом у восьми ойконімах, а teteris — у семи ойконімах.

Лексема rubenis трапляється в ойконімах в основній формі (Rubben, Rubbin) та у словосполученнях (Grosz Rubben, Klein Rubben, Mas Rubben, Rubben Ansch, Rubben Martz, Tupeſchan Rubben).

Апелятив rubenis уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Birchkhun/Tetteris/Rubbenis Lettus 1638: 35; Birckhan/Tetteris/ Rubbenis Phras. Lettica 1638: 279; Rubbens tas, ein Birkhuhn Lange 1773: 253). Я. Ендзелінс і Е. Френкель висловлювали протилежні погляди щодо латиського Rubenis: Я. Ендзелінс вважає, що назва птаха походить від звуконаслідувального дієслова rubinât «видавати шлюбні поклики» (ME III 552), тоді як Е. Френкель показав, що звуконаслідувальне дієслово походить від іменника латиського rubenis (LEW 744). У поясненні етимології частіше обирають напрям «звуконаслідувальне дієслово» → «назва птаха».

Лексема teteris трапляється в ойконімах як в основній формі (Tetter), так і в похідній формі (Teterit), а також у словосполученнях (Kaln Tetter, Leijes Tetter).

Апелятив teteris уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Birckhun/Tetteris/Rubbenis Lettus 1638: 35; Birckhan/Tetteris/Rubbenis Phras. Lettica 1638: 279; Tetteris tas, Birkhahn Lange 1773: 348). Звуконаслідувальний редуплікований корінь *t^[h]et^[h](e)r є

148

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

часто трапляються в назвах птахів у всіх основних діалектних групах IDE, наприклад, прус. tatarwis «самка тетерука», лит. teterà «тетерів», латв. teteris, однак давність назви не дає змоги встановити початкове значення та конкретні види птахів, позначені лексемами з цим коренем (Гамкрелидзе, Иванов 1984(2): 540; див. також Būga 1908: 138, ME IV 169, Sabaliauskas 1990: 35, LEW 1084–1085).

Назви птахів родини phasianidae рідше використовуються в назвах садиб; вони представлені орнітолексемами irbe «куріпка» та paipala «перепілка». Назви садиб із лексемою irbe зараховано до тих, що належать до родини phasianidae, до якої входить laukirbe «сіра куріпка, Perdix perdix» — найпоширеніший вид куріпки, тоді як mežirbe «рябчик, Bonasia bonasia» і baltirbe «біла куріпка, Lagopus lagopus», згідно з останніми змінами класифікації, належать до родини тетерукових (tetrao tetrix). Апелятив irbe трапляється у трьох назвах садиб Відземе.

Лексема irbe трапляється в назвах садиб лише у похідних формах (Irbīht, Irben). Апелятив irbe уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Hafelhun/Irrbe Lettus 1638: 85; Rebhun/Irrbe Lettus 1638: 140; Hafelhun/Irrbe Phras. Lettica 1638: 278; Irrbe ta, ein Feldhuhn Lange 1773: 132). Щодо етимології слова немає згоди. Більшість етимологів вважає, що латв. irbe, лит. jerubė (із варіантами) — слова того самого кореня, що й латв. rubenis (див. ME I 708–709, LEW 193–194); однак існує спроба пов’язати латв. irbe із назвою кольору (див. LEV I 344).

Лексема paipala трапляється лише в одній назві садиби, де її подано з іншим суфіксом — Paippul.

Апелятив paipala уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Wachtel/Paipole Phras. Lettica 1638: 278; Paipala ta, eine Wachtel Lange 1773: 225). J. Endzelīns пов’язує латв. paipala із лит. piépala, давньопрус. penpalo та рос. непепель (ME III 34), E. Fraenkel пов’язує подальшу етимологію з індоєвропейським коренем *pel- «літати, пурхати, плавати»; це пояснення також підтримує K. Karulis (LEW 586, LEV II 10).

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РОДИНИ СИНИЦЕВИХ (CORACIIFORMES)

Назви птахів родини сиворакшеподібних також вплинули на вибір назв садиб — загалом 22 одиниці, або 4,4 відсотка всіх назв садиб із пташиною семантикою. Назви птахів, що належать до родини coraciidae, використовуються лише

Straipsniai / Articles

149

ILGA JANSONE

у назвах садиб і представлені орнітолексемою vārna «ворона».

Лексема vārna трапляється в назвах садиб як в основній формі (Wahrna, Wahrne, Warne), так і в похідних формах (Warnen), складених назвах (Wahrnakrug, Wahrneporesch) і словосполученнях (Wahrne Krug, Warnes Krug, Wahrn Krug, Jaun Wahrne, Wezz Wahrne).

Апелятив vārna уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Kräe/Wahrna Lettus 1638, 106; eine Kräe/Wahrna Phras. Lettica 1638, 279; Wahrns tas, eine Krähe Lange 1773, 371); в одній мовній групі (балтійські, слов’янські та тохарські мови) це фонетична інновація з початковим звуком *u- від пракореня *k[h]or-n-, наприклад, лит. vārna, прус. warne¹⁰ (Гамкрелидзе, Иванов 1984(2): 540). A. Sabaliauskas зараховує латв. vārna, лит. vārnas, vārna, прус. warnis, warne до спільного лексичного шару балтійських і слов’янських мов (Sabaliauskas 1990: 120).

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ ГУСЕПОДІБНИХ

Іноді перевагу під час найменування садиб надавали назвам птахів родини дятлових — загалом 20 одиниць, або 4 відсотки всіх назв садиб із семантикою птахів. Із родини дятлових представлені лише птахи родини anatidae орнітолексемами gulbis «лебідь», gaigala «гоголь», pīle «качка» та їхніми запозиченими відповідниками в назвах садиб.

Апелятив gulbis трапляється у десяти назвах садиб.

Лексема gulbis трапляється в назвах садиб як в основній формі, зазвичай у жіночому роді Gulbe, так і у похідних формах (Gulban, Gulbit), а також у складених формах (Ans Gulben, Anz Gulben, Jahn Gulben, Marting Gulben).

Апелятив gulbis уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Schwan/Ghullbis Lettus 1638, 164; ein Schwan/Ghullbis Phras. Lettica 1638, 279; Gulbis tas, ein Schwan Lange 1773, 126). А. Сабаляускас зараховує цю лексему до спільного лексичного шару балтійських і слов’янських мов, водночас визнаючи, що Крістіан Станг відносить її лише до лексикону балтійських мов (Sabaliauskas 1990: 117–118; про співвідношення зі слов’янськими формами див. також ME I 676, LEW 175). Однак Анатолій Непокупний розширює ареал

¹⁰ Також до литовських і прусських мовних форм можна додати латиське vārna, і цей факт не згадано в дослідженні В’ячеслава Іванова та Тамаза Гамкрелідзе.

150

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

уживання балтійського gulbis і слов’янського kъlpъ, встановлюючи відповідності на всій території навколо Балтійського моря (Непокupный 1966: 81–87).

Поряд із латиським апелятивом gulbis в одній назві садиби, можливо, виступає аналогічна естонська лексема luik «лебідь» — у назві садиби в Гауйієнасі, в основній формі, що закінчується на уніфіковане латиське закінчення -e (Luike). За твердженням естонських етимологів, в основі ест. звуконаслідувального дієслова luikama та фін. luikata лежить luik (EES 2012: 253).

У назві однієї садиби лексема pīle виступає в зменшеній формі (Pilit). Звичайно, з огляду на те, що в цій назві садиби довгота голосного не позначена, не слід відкидати гіпотезу про її зв’язок з апелятивом pils, однак така гіпотеза малоймовірна.

Апелятив pīle уже було внесено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Antvogel/Piele Lettus 1638, 21; Ente/Piele Lettus 1638, 53; eine zahme Endte/Piele Phras. Lettica 1638, 277; Ente die, ta pihle Lange 1777: 207). Очевидно, латиське pīle є лексичним новотвором, що витіснив давнішу лексему, збережену в литовській та давньопрусській мовах, — antis. Pīle є результатом звуконаслідування (див. ME III 232, LEV II 48). Деякі автори вважають це слово куршського походження, однак О. Бюсс спростував цю думку (Büss 2008 [1988]: 186).

Цікаву пару становлять назва садиби Ente у волості Страупе та Ante у волості Опекална. Лексема Ente є досить певним запозиченням з німецького Ente «качка»; з огляду на вплив німецьких землевласників і пасторів, таке запозичення видається очевидним. Однак Ante подібне до литовського antis «качка», а його закінчення — уніфіковане -e. Чи могло литовське запозичення з’явитися поблизу естонського кордону? Городище замку Друску або Корнета розташоване неподалік від цього місця, а словник «Топоніми Латвійської РСР» містить давню назву садиби, яку Я. Ендзелінс зіставляє з назвою села Drùškiai та назвою пагорба Drùska-kalnis у Литві (Lvv I (1) 230).

Т. Гамкрелідзе та В. Іванов пишуть, що на той час, коли вже сформувалися окремі індоєвропейські діалекти, pīles (качки) були свійською птицею; тому індоєвропейське *anḤt^[h]- стало назвою дикої качки, а в кількох мовах (зокрема, у давньопрусській antis «качка», литовській ántis «качка», давньоверхньонімецькій anut, німецькій Ente «качка», російській утъ, утка, утва «качка») зберігся зв’язок із пракоренем (Гамкрелидзе, Иванов 1984(2): 543).

Відповідний російський відповідник лексеми pīle — утка — частіше трапляється в найменуваннях садиб і зафіксований у чотирьох назвах садиб у відповідній первісній формі (Utke, Uttke). Такі назви садиб трапляються у волостях Салаца й Матіші, а також Опекална й Тірза. Якщо останні волості розташовані поблизу кордону з Росією і належать до верхньолатиського

Straipsniai / Articles

151

ILGA JANSONE

діалекту з великою кількістю запозичень із російської мови, тоді як парафії Салаца та Матіші належать до відземського лівонського діалекту й розташовані поблизу Естонії, тож слов’янські слова не проникли до мови. Можливо, у назвах садиб з’явилася ще одна невстановлена лексема.

Орнітолексема gaigala трапляється у назвах двох садиб і лише в основній формі (Gaigal).

Апелятив gaigala уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Teucher/Ghaighalis Phras. Lettica 1638, 278; Gaigale ta, ein Fijchgeyer Lange 1773, 114). Латиське gaigala, литовське gāigalas та прусське gegalis пов’язані зі звуковими дієсловами, утвореними шляхом редуплікації звуконаслідування *ge–/*ghe–. Такі звукові дієслова та похідні від них іменники добре відомі у слов’янських мовах, наприклад старослов’янське glagolъ «слово», glagolati «говорити», російське діалектне gologolitь «базікати» (ME I 583–584, LEW 128, LEV I 278, Топоров Е–Н 187–189).

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ ЖУРАПОДІБНИХ

Іноді для назв садиб обирали назви птахів ряду журавлеподібних — загалом 19 одиниць, або 3,8 відсотка всіх назв садиб з орнітологічною семантикою. У назвах садиб використовували лише назви родини gruidae із ряду журавлеподібних, представлені орнітолексемою dzērve «журавель».

Лексема dzērve у назвах садиб трапляється як в основній формі (Dserwe, Dſerwe, Dſehrwe), так і в похідних формах (Dſerwit, Dſerwan, Dſerwen), словосполученнях (Kalna Dſehrwe, Leies Dſehrwe, Leel Dſerwe, Mas Dſerwe, Masſ Dſerwe) та складених формах (Jaun Dſerweneek Gesinde).

Апелятив dzērve уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Kranich/Dſehrwe Lettus 1638, 106; (ein) Kranich/Dſehrwe Phras. Lettica 1638, 279, 280; Dſehrwe ta, ein Kranich Lange 1773, 87); воно зберегло давній корінь *k’er- у всіх балтійських мовах, від якого походять латиське dzērve, литовське gérvė та прусське gerwe (Гамкрелидзе, Иванов 1984(2): 540; див. також LEW 137–138, ME I 548, LEV I 249, Топоров Е–Н 223–227).

152

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ СОВОПОДІБНИХ

Назви птахів родини strigidae ряду совоподібних також використовували в назвах садиб — загалом 15 одиниць, або 3 відсотки всіх мотивованих назв садиб, що містять назви птахів і представлені орнітолексемами pūce «сова», pelēda «сіра сова» та apogs «сичик». Апелятив pūce трапляється у шести назвах садиб.

Лексема pūce у назвах садиб трапляється лише в основній формі (Putze, Puhze, Puhtze).

Апелятив pūce уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. eine Eule/Uhpis/Puhza Phras. Lettica 1638, 280; Puhze ta, eine Eule Lange 1773, 242). Я. Ендзелінс пише про звуконаслідувальне походження слова (ME III 444; див. також LEW 660, LEV II 83, LVDA 1999: 100–101).

Діалектна лексема pelēda трапляється у чотирьох назвах садиб у парафіях Ергеме (2), Лімбажі та Сунтажі. У лексичній частині «Діалектного атласу латиської мови» слово pelēda поширене в Латгалії та на сході Відземе й Земгале (LVDA 1999: 100–101; карта 38^th), однак ареал згаданої орнітолексеми pelēda значно ширший і охоплює північно-західну частину Відземе.

Лексема pelēda у назвах садиб трапляється в основній формі (Pellad, Pellehdu) та у словосполученнях (Kalna Pellehd, Leies Pellehd).

Апелятив pelēda уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Fledermaus/ Sickpfahrni/ Pell=ahd Phras. Lettica 1638, 280), однак воно стосується назви тварини з родини вечірницевих ряду рукокрилих. З етимологічного погляду вважається, що це складне слово, утворене з латиського pele, литовського pelē та латиського ēst, литовського ēsti (ME III 196, LEW 566, LEV II 35). Крім того, Е. Френкель пише, що воно виникло як слово-табу (LEW 566).

Апелятив apogs трапляється у п’яти назвах садиб.

Лексема apogs у назвах садиб трапляється в основній формі (Appog, Appoga) та у словосполученнях (K[alna] Appog, L[ejas] Appog).

Апелятив apogs уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Eule/Appohx Lettus 1638, 55; Kautz oder Eul/Appohx Lettus 1638, 100; Appohgs tas, eine Nachteüle Lange 1773, 23); воно поширене як у латиській, так і в литовській мовах (пор. лит. apúokas «філін; сова») і належить до спільного лексичного шару балтійських мов (див. Sabaliauskas 1990, 148). Етимологія недостатньо ясна. Корінь слова відповідає дієсловам латиської мови, що позначають звуки: ūkšuot, ūkšēt «зітхати

Straipsniai / Articles

153

ILGA JANSONE

(зітхання)», лит. ú̂kauti «кликати (гукати)» (ME I 133, LEW 14), однак проблема значення префікса ap-, обговорювана Я. Ендзеліном, залишається нерозв’язаною (ME I 133, LEV I 73). Попри невизначеність, слово apogs можна додати до групи слів звуконаслідувального походження.

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ ЛЕЛЕКОПОДІБНИХ

Назва птаха з родини ardeidae dumpis «бугай» трапляється в назвах хуторів; її згадано 9 разів, що становить 1,8 відсотка всіх назв хуторів, які містять назви птахів.

Лексема dumpis у назвах хуторів постає як у вихідній формі, зазвичай жіночого роду (Dumpe), так і у словосполученнях (Dumpe Runtze).

Апелятив dumpis уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Dumpis, ein Rohrdommel Lange 1773, 95). Я. Ендзелін, посилаючись на дослідження Йоганна Зеверса, стверджує, що лексема dumpis є запозиченням із давньоверхньонімецького raredump «бугай» (ME I 515; див. також Sehwers 1953: 29); К. Каруліс, посилаючись на середньонижньонімецьке raredump (у латиській відсутня перша частина слова), вважає, що латиське dumpis «птах» пов’язане з латиським dumpis «бунт, повстання», і тому робить висновок, що птах видає шум (LEV I 240).

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ ЗОЗУЛЕПОДІБНИХ

Назва птаха з родини cuculidae ряду зозулеподібних dzeguze використовується в назвах хуторів; її згадано п’ять разів, і вона становить один відсоток усіх позначень птахів у назвах хуторів.

Лексема dzeguze «зозуля» в назвах хуторів трапляється у вихідній формі (Dsegus, Džegus, Dzeggūs) та у словосполученнях (Kaln Džegus, Leis Džegus).

Апелятив dzeguze уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Guckuck/Djāggufe Lettus 1638, 81; der Kuckuck/Djāggufe Phras. Lettica 1638, 279; Djāggufe ta, der Gukkuk Lange 1773, 86). А. Сабаляускас відносить лит. gegùžė і латис. dzeguze, а також прус. geguse до спільного лексичного шару балтійських і слов’янських мов (Sabaliauskas 1990: 117). Також Я. Ендзелін, Е. Френкель і М. Васмер указують на відповідність між балтійськими та слов’янськими формами; однак вони

154

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

не розглядає подальший розвиток (ME I 539–540, LEW 142–143, ЭСРЯ II 91–92). К. Каруліс визнає, що це слово пов’язане з наслідуванням голосу зозулі (LEV I 246). Я. В. Топоров пов’язує назву dzeguze у балтійських і слов’янських мовах із формами німецьких мов, наприклад давньоверхньонімецьким gouh (Топоров E–H 189–191).

ТОПОНІМІЗАЦІЯ НАЗВ ПТАХІВ РЯДУ ПІДКУПОПОДІБНИХ

Назва птаха з родини podicipedidae ряду підкупоподібних dūkuris трапляється в номінації назв садиб; її зафіксовано лише тричі, і вона становить 0,6 відсотка назв садиб з орнітологічною семантикою.

Лексема dūkuris ‘пірникоза’ у назвах садиб трапляється лише в основній формі (Dukur, Dukk ur).

Варіант апелятива dūkuris вже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. duḳḳeris, eine art Tauchenten Lange 1773, 94). Я. Ендзелінс включає зменшувальну форму dūkurītis ‘Zwergsteissfuss (podicipes fluviatilis)’ до статті ᵈdūkuris ‘der Taucher (diver)’ у словнику та зазначає, що латв. dūkuris було запозичено з нижньосередньонімецького dūker (ME I 526).

НАЗВИ САДИБ ІЗ ПОЗНАЧЕННЯМИ ДОМАШНЬОЇ ПТИЦІ

У номінації назв садиб ужито деякі назви домашньої птиці; вони становлять 14 одиниць, або 2,8 відсотка всіх назв садиб з орнітологічною семантикою¹¹.

Апелятив cālis ‘курча’ трапляється у дев’яти назвах садиб Відземе.

Лексема cālis трапляється в назвах садиб як в основній формі (Zahle), так і у похідних формах (Zahlit, Zahlīht, Zahlīet), а також у словосполученнях (Mefche Zalīt).

Апелятив cālis вже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. jungs Hennlein/Zahlietz Lettus 1638, 88; Küchlein/Zalifchi Phras. Lettica 1638, 281; Zahlis tas, ein Küchel Lange 1773: 396). Я. Ендзелінс не вказує походження слова (ME I

¹¹ Окрему групу становлять назви садиб з орнітолексемою gailis (півень). Pīle (качка) не було зараховано до домашньої птиці.

Straipsniai / Articles

155

ILGA JANSONE

367); К. Каруліс намагається пов’язати його з праіндоєвропейським коренем *kel- «кликати, кричати, шуміти, звучати», який унаслідок звукових змін перейшов у *kol-: kal- і в латиській *k’āl- > cāl- (LEV I 159–160).

Три назви садиб пов’язані з апелятивом vista «курка».

Лексема vista трапляється в назвах садиб у похідній формі (Wiftul) і в складених формах (Jaun Wistuz, Wetz Wistuz).

Апелятив vista уже було включено до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Henn/Wiṭa Lettus 1638: 88; eine Henne/Wiſta Phras. Lettica 1638, 281; Wiſta ta, die [джерело – діз] Henne Lange 1773: 396).

Щодо походження лексеми vista одностайності немає. А. Сабаляускас пов’язує її зі спільним лексичним шаром балтійських мов (Sabaliauskas 1990: 153). Я. Ендзелінс пов’язує латиське vista зі значенням «домашній птах» або «та, що прийшла додому» з давньоіндійським viś- «дім» (ME IV 626; також LEW 1266). Е. Френкель згадує її зв’язок із латинським avis «птах»; однак він не вважає цю гіпотезу правдоподібною, а саме: малоймовірно, що латиське vista, литовське vištà можуть бути споріднені з литовським vimščióti (LEW 1266).

Одна назва садиби пов’язана з відповідником лексеми vista у російській мові — курица. Ця назва садиби трапляється в Алуксненській волості й уживається у формі, що відповідає російському апелятиву, — Kuritz. Етимологічно рос. кура, курица «курка» походить від рос. кур «півень», яке походить від звуконаслідувального дієслова, пов’язаного зі співом (ЭСРЯ II 422).

Апелятив, пов’язаний з однією назвою садиби й представлений у словосполученні Titer Krug, — це titars.

Лексему titars «індик» уже було включено до словників XVIII^th століття (пор. Tihteris, Joll einen Kalkuhn vorſtellen Lange 1773: 396). Походження недостатньо зрозуміле. Я. Ендзелінс вважає, що латиське tītars могло виникнути внаслідок редуплікації латиського teteris (ME IV 206).

НАЗВИ ДОМІВОК ІЗ ЗАГАЛЬНИМ ПОЗНАЧЕННЯМ PUTNS (ПТАХ) ТА ЙОГО АНАЛОГАМИ

Узагальнене позначення putns трапляється у 18, або 3,6 відсотка всіх орнітолексем у мотивованих назвах домівок. Лексема putns у назвах домівок представлена як у похідних формах (Putnen, Putnin, Puttnin, Puttnieng), так і в складних словах (Areputne), словосполученнях (Jaun Putne, Wez Putne) та комбінованих формах (Kalne Puttnung, Leijes Puttnung, Putning Janne, Putning Andres Gesinde).

156

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

Апелятив putns уже був включений до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Vogel/Puttnis Lettus 1638, 196; ein Vogel/Puttnis Phras. Lettica 1638, 277; putns, ein Vogel Lange 1773: 244). Щодо походження слова немає єдиної думки. Більшість етимологів пов’язують його з індоєвропейським коренем *pū- «малий, дитинча» > балтійським і слов’янським *putā- «птах» > балтійським *putnas > латиським putns (LEW 554, ME III 441–442, LEV II 94).

Три назви домівок у Відземе, з парафій Цесвайне та Палсмане, можуть бути аналогами лексеми putns в естонській мові lind «птах». Лексема lind трапляється в назвах домівок у відповідній формі апелятива з доданим закінченням (Linde), а також у словосполученнях (Linde Pawul, Jaun Linde). Однак імовірніше, що ці назви домівок є не апелятивами зі значенням фауни, а апелятивами зі значенням флори, а саме німецьким Linde «липа».

НАЗВИ ДОМІВОК ІЗ ЛЕКСЕМОЮ GAILIS (ПІВЕНЬ) ТА ЇЇ АНАЛОГАМИ

П’ятдесят п’ять назв домівок пов’язані з лексемою gailis; вони становлять 10,9 відсотка всіх назв домівок із пташиною семантикою. Ці назви домівок можуть належати до мотивованої онімної групи свійської птиці, проте вибрані складні слова (у деяких випадках — словосполучення) з лексемою gailis свідчать, що вони стосуються не лише свійської птиці, а й кількох видів лісових птахів.

Лексема gailis трапляється у 22 назвах домівок, у яких мотиваційне слово може бути пов’язане зі свійським птахом; ці назви домівок мають форму, відповідну апелятиву: зазвичай жіночого роду (Gaile), похідні форми (Gailit, Gailiht, Gailan, Geilit), складні слова (Marsgail, Gailematſch), словосполучення (Kalna Gailis, Lejas Gailis, Leel Gaile, Mas Gaile) та комбіновані форми (Gailit Krischan, Gailit Mickel).

Апелятив gailis уже був включений до перших словників латиської мови XVII^th та XVIII^th століть (пор. Hahn/Ghailis Lettus 1638, 83; ein Han/Ghailis Phras. Lettica 1638, 280; Gailis, der Hahn Lange 1773: 114).

Етимологічно латиське gailis і литовське gaidỹs пов’язані зі звуконаслідувальними дієсловами латиським dziedāt та литовським giedóti (ME I 584–585, LEW 150, LEV I 279).

П’ять назв домівок у Відземе можуть бути аналогами лексеми gailis, пор. естонське kukk «півень». Ці назви домівок мають форму, відповідну апелятиву, з уніфікованим закінченням (Kuikke/Kukke), а також форму словосполучень (K[alna] Kukke, Kalne Kukke, L[ejas] Kukke, Leies Kukke). Згадані назви домівок трапляються в парафіях Ерґеме, Руйєна, Ледурґа та Турайда, де запозичення з естонської мови не рідкість. Естонське kukk є переважно звуконаслідувальним (EES 188).

Straipsniai / Articles

157

ILGA JANSONE

Запозичення з фінської трапляється у чотирьох назвах дворів — це або поширене kikas ест. субдіалектів, або лівонське kik, етимологія якого аналогічна ест. kukk (EES 154). Ці назви дворів трапляються як у формі, відповідній апелятиву, з уніфікованим закінченням -e (Kikke), так і в похідних формах (Kikkan) та словосполученнях (Kalne Kiks, Leijes Kiks). Похідна назва двору Kikkan трапляється в парафії Алуксне, а решта назв дворів — у парафіях Цесіс і Мадлієна. Можливо, у назвах дворів у парафіях Цесіс і Мадлієна відбилося лівонське kik, тоді як у парафії Алуксне — або ест. kikas, або навіть лексема з іншим значенням.

Окремо досліджено двадцять чотири назви дворів — складні слова з лексемою gailis – pur(va)gailis, mež(a)gailis, ezergailis, rudz(u)gailis і sil(a)gailis, — оскільки ці складні слова є розмовними назвами лісових птахів або містять табуйований компонент: щоб досягти успіху на полюванні, впольовану тварину, тобто птаха, не слід називати.

Складне слово pur(va)gailis (в окремих випадках також словосполучення purva gailis) трапляється у складі 12 назв дворів: його вжито як у формі, відповідній складному слову (Purgael, Purgail, Purgaill, Purregail, Purrgail), так і у формі, відповідній словосполученню (Puru gail). У деяких випадках до складного слова додано ще один компонент (наприклад, Purregail Pankoh, Mafs Purregail). Назви дворів зі складним словом pur(va)gailis не мають чітко окресленої локалізації: вони рівномірно розміщені по всій Відземе.

Складне слово pur(va)gailis як назва птаха викликає особливий інтерес. За словами мисливців, цим словом могли називати куріпку, зокрема, найімовірніше, білу куріпку.

Проаналізувавши згадане складне слово purgailis, Оярс Бушс і Ренате Сіліня-Піньке припускають, що воно могло позначати не птаха, а певну рослину — багно звичайне (Ledum palustre) (Bušs, Silina-Piņķe 2012). Це припущення, засноване на дослідженні мовного матеріалу литовської та естонської мов, може здатися правдоподібним; однак, якщо проаналізувати всі назви дворів початку 19^th століття у Відземе, слід дійти висновку, що назв дворів із лексемою gailis у другому компоненті складного слова надто багато, і це не можна вважати випадковістю, а саме: gals → gailis.

Складне слово mež(a)gailis трапляється у складі п’яти назв дворів у формі, відповідній складному слову (Mefchgail, Meschgail), а також із додатковими компонентами, утворюючи складені словосполучення (Kalne Mefchgail, Leies Mefchgail), які розрізняють дві подібні назви дворів.

Очевидно, складне слово mež(a)gailis позначає глухаря, оскільки словосполучення meža gailis, наведене у «Словнику латиської мови» К. Мюленбаха й Я. Ендзелінса, пояснюється так: «глухар із червоним гребенем» (ME I 584–585). Мисливці, яких опитали, погодилися, що

158

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

(ME I 584–585). Опитані мисливці погодилися, що meža gaili — це глухар.

Складне слово ezergailis трапляється у складі трьох назв дворів і вживається як у формі, відповідній складному слову (Esfergail, Efergail), так і в написанні, відповідному словосполученню (Esfer Gaile).

Складне слово ezergailis найімовірніше позначає бугая, оскільки словосполучення ežera gailis, наведене у «Словнику латиської мови» К. Мюленбаха й Я. Ендзелінса, означає бугая (ME I 584–585), і цей погляд узгоджується з поясненням мисливців.

Складне слово rudz(u)gailis трапляється у складі лише двох назв дворів і тільки разом із лексемами liels «великий» і mazs «малий» (Leel Rudfgail, Mas Rudfgail). Обидві ці назви дворів трапляються в парафії Ропажі. Наразі непідтверджені відомості свідчать, що лексема rudz(u)gailis могла позначати сіру куріпку.

Складне слово sil(a)gailis також трапляється у складі двох назв дворів лише у формі, відповідній складному слову, без урахування написання 19^th століття (Sillegail). Ці назви дворів трапляються в різних маєтках парафії Тріката. Можливо, це назва тетерева.

ВИСНОВКИ

У назвах садиб представлено широкий спектр назв птахів. Найпоширенішими є gailis, zīle, dzenis, vanags (див. малюнок 2). Оскільки латвійські селяни масово отримали прізвища лише 1826 року, вони не могли бути основою для назв садиб. В окремих маєтках, наприклад у приватних маєтках Карви та Вецлайцене в парафії Опекална, було звичним, що назва садиби ставала основою для прізвища (зазвичай прізвища господаря). Однак порівняння орнітолексем у назвах садиб і прізвищах (пор. Сталитмане 1981, Balodis 2008) виявляє як подібності, так і відмінності між словами-мотиваторами. Безперечним лідером як у назвах садиб, так і в прізвищах є частково узагальнене найменування gailis, що позначає не лише свійську птицю, а й самця лісового птаха. Водночас популярні в назвах садиб назви птахів zīle, vārna, dzērve, ķikuts, žagata не належать до найпоширеніших прізвищ.

Популярні у прізвищах назви птахів gulbis, mednis, putns і putniņš, rubenis, zvirbulis (малюнок 3) не належать до найпоширеніших орнітолексем у назвах садиб.

Straipsniai / Articles

159

ILGA JANSONE

МАЛЮНОК 2. Найпопулярніші орнітолексеми в назвах садиб Відземе 1826 року

Деякі поширені й добре відомі назви птахів, наприклад stārķis «лелека», zoss «гуска», cielava «плиска», не трапляються в назвах садиб.

Більшість орнітолексем, уживаних у назвах садиб Відземе, є також добре відомими апелятивами сучасної латиської мови, наприклад balodis, bezdelīga, dzenis, kaija, strazds, vārna, vanags. У назвах садиб Відземе виявлено загалом 43 лексеми, що позначають диких птахів у латиській мові, три лексеми на позначення свійських птахів у латиській мові, узагальнену лексему putns і лексему з високим ступенем узагальнення gailis. Апелятиви, уживані лише в субдіалектах, трапляються дуже рідко, наприклад pelēda, strads та strods, žīgurs і žēgurs. Було помічено, що деякі лексеми сучасних субдіалектів були відомі на ширшій території на початку XIX століття: наприклад, назви садиб із назвами птахів pelēda і strazds трапляються в маєтках парафії Ергеме, тоді як ні лексичний розділ «Діалектного атласу латиської мови» (LVDA 1999), присвячений Ергеме та прилеглим субдіалектам, ні тритомний «Словник субдіалекту Ергеме» (ĒIV 1977–1983) не згадують жодного з цих апелятивів. Крім того, у деяких назвах садиб міститься лексема dūja, яка нині має конотативне значення.

160

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

МАЛЮНОК 3. Найпоширеніші орнітолексеми в латвійських прізвищах (діаграму укладено на основі відомостей, наведених у докторській дисертації P. Balodis (Balodis 2012))

Запозичення з споріднених мов і мов контактів у назвах садиб Відземе трапляються дуже рідко. Можливо, деякі з них залишилися непоміченими в корпусі з 14 500 назв садиб; наразі, однак, виявлено лише запозичення з литовської (antis «качка»), німецької (Ente «качка»), естонської (kajakas «чайка», субдіал. kikas (можливо, лівонське kik) «півень», kukk «півень», luik «лебідь»), і російської (утка «качка», курица «курка»). Апелятиви латиської мови (dūja, dumpis) не вважалися запозиченнями, хоча ймовірно, що вони потрапили до латиської як запозичення з німецької.

Апелятиви на позначення назв птахів, уживані в назвах садиб, здебільшого є словами похідної етимології, пов’язаними зі звуконаслідувальними дієсловами та/або назвами пташиних голосів; більшість із них мають однакову етимологію в латиській і литовській мовах.

Аналіз назв птахів у мотивованих назвах садиб Відземе може дати уявлення про семантику згаданого лексикону на початку

Straipsniai / Articles

161

ILGA JANSONE

XIX^th століття, а також уявлення про критерії вибору конкретних назв домів.

SOURCES

LVVA = foundation nr. 199, description nr. 1 – Historical (Souls) revision materials of Vidzeme Guberniya (Vidz̦emes gubern̦as dvēsel̦u revīziju materiāli) of the Latvian State Historical Archives.

ABBREVIATIONS AND REFERENCES

Balodis Pauls 2008: Latviešu personvārdu etimoloģiskās semantikas teorētiskais modelis un tā realizācija. Promocijas darbs. Rīga: Latvijas Universitāte.

Būga Kazimieras 1908: Aistiški studijai. Tyrinėjimai lygintinio prūsų, latvių ir lietuvių kalbōmokșlio srityje. I-oji dalis. Peterburgas: Imperatoriškosjos mokslų akademi-jos spaustuve.

Bušs Ojārs 2008 [1988]: Literārās valodas kursismi un kvazikursismi. – Bušs Ojārs. No ģermānismiem līdz superlatīvam. Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 2008, 185.–191.

Bušs Ojārs, Siliņa-Piņķe Renāte 2012: Purgailis – putns, augs vai pārpratums? – Baltistica, VIII priedas. Vilnius: Vilniaus universitetas.

BVA 2009: Baltu valodu atlants. Prospekts. Rīga / Vilnius: Latvijas Universitate, Latviešu valodas institūts, Lietuvių kalbos institutas.

EES 2012: Eesti etümoloogia sõnaraamat. Koostanud ja toimetanud Iris Metsmägi, Meeli Sedrik, Sven-Erik Soosaar. Peatoimetaja Iris Metsmägi. Tallinn: Eesti Keele Sihtasutus.

ĒIV – Kagaine Elga. Ērģemes izloksnes vārdnīca. 1.–3. sēj. Rīga: Zinātne, 1977–1983.

Karaliūnas Simas I: Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose I. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2004.

Lange Jacob 1773: Lettſch-Deutſcher Theil des vollſtändigen Lettſchen Lexici, darinnen nicht nur sämtliche Stammwörter dieſer Sprache samt ihren Abſtämmlingen, ſondern auch die ſeltene, nur in gewißen Gegenden gebräuchliche Wörter, zum Nachſchlagen, angezeigt werden. Schloß Ober//Pahlen, 1773.

162

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

Lange Jacob 1777: Vollſtändiges deutſchlettſches und lettſchdeutſches Lexicon, nach den Hauptdialecten in Lief= und Curland ausgefertigt von Jacob Lange. Mitau: J. Fr. Steffenhagen.

Latvijas daba: Latvijas daba. Enciklopēdija. 1. 4. sēj. Rīga: Latvijas enciklopēdija, 1994–1998.

Lettus 1638: LETTUS, Das iſt Wortbuch / Sampt angehegetem täglichem Gebrauch der Lettſchen Sprache; / Allen vnd jeden Außheimiſchen / die in Churland / Semgallen vnd Lettſchem Liefflande bleiben / vnd ſich redlich nehren wollen / zu Nutze verfertigt / Durch / Georgivm Mancelivm Semgall. der H. Schrifft Licentiatum &c. Erster Theil. Gedruckt vnnd verlegt zu Riga / durch Gerhard Schröder / Anno M. DC XXXVIII [1638].

LEV – Konstantīns Karulis. Latviešu etimoloģijas vārdnīca 1–2. Rīga: Avots, 1992.

LEW – Fraenkel Ernst. Litauisches etymologisches Wörterbuch 1–2. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1955–1962.

LVDA 1999: Brigita Bušmane, Benita Laumane, Anna Stafecka. Latviešu valodas dialektu atlants. Leksika. Darba zin. vad. B. Laumane. Rīga: Zinātne, 1999.

Lvv I – Endzelīns Jānis. Latvijas PSR vietvārdi 1(2). Rīga: Latvijas PSR Zinātņu akadēmijas izdevniecība, 1961.

Mažiulis Vytautas: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1. A–H. Vilnius: Mokslas, 1988; 2. I–K. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993; 3. L–P. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996; 4. R–Ž. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1997.

ME – Mülenbachs Kārlis. Latviešu valodas vārdnīca. Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns. 1.–4. sēj., R., 1923.–1932.

Oken Lorenz 1837: Allgemeine Naturgeschichte für alle Stände, von Profeſſor Oken. Siebenten Bandes erſte Abtheilung. Stuttgart: Hoffmann’ſche Verlags=Buchhandlung.

Ortslexikon: Baltisches historisches Ortslexikon. II. Lettland. Hrsg. von Hans Feldmann und Heinz von zur Muhlen. Koln—Wien, 1990.

Phras. Lettica 1638: Phraseologia Lettica / Das ist: Täglicher Gebrauch der Lettischen Sprache. Verfertigt / durch Georgium Mancelium Semgallum / Der H. Schrifft Licentiatum &c. Ander Theil. Diesem ist beygefüget das Spruchbuch Salomonis. Zu Riga Gedruckt vnnd Verlegt durch Gerhard Schröder / 1638.

Sabaliauskas Algirdas 1990 – Sabaliauskas Algirdas. Lietuvių kalbos leksika. Vilnius: Mokslas, 1990.

Straipsniai / Articles

163

ILGA JANSONE

Sehwers Johannes 1953: Sprachlich-kulturhistorische Untersuchungen vornehmlich über den deutschen Einfluß im Lettischen. Berlin, 1953.

Smoczyński Wojciech 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2007.

Thomsen Vilhelm 1890: Beröringer mellem de finske og de baltiske (litauisk-lettiske) Sprog. En sproghistorisk Undersøgelse. København: Bianco Lunos Kgl. Hof-Bogtrykkeri.

Ulmann Carl Christian 1872: Lettisches Wörterbuch. Erster Theil. Lettisch-deutsches Wörterbuch von Bischof Dr. Carl Christian Ulmann. Riga: Verlag von H. Brutzer & Co.

Zeps Valdis 1962: Latvian and Finnic linguistic convergences. Indiana University.

Гамкрелидзе Тамаз В., Иванов Вячеслав В. 1984: Индоевропейский язык и индоевропейцы 1–2. Тбилиси: Издательство Тбилисского университета, 1984.

Непокупный Анатолий Павлович 1966: Лингво- и зоогеографические замечания к взаимосвязи балт. gulbis и слав. kъlpъ. – Baltistica 2(1). Vilnius: Mintis, 81–87.

Сталтмане Велта 1981: Латышская антропонимия. Фамилии. Москва: Наука.

Топоров Владимир Николаевич: Прусский язык. Словарь. A–L. Москва: Наука, 1975–1990.

ЭСЯ – Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка 1–4. Москва: Прогресс, 1964–1973.

Vidžemės sodybų pavadinimai, suponuoti ornitonimų (paukščių pavadinimų): 1826 m. Vidžemės gubernijos kadastro duomenys

SANTRAUKA

Straipsnyje aptariami 505 Vidžemės gubernijos (1826 m. kadastro duomenimis) sodybų pavadinimai, sudaryti iš ornitonimų. Daugelis paukščių pavadinimų, suponavusių Vidžemės sodybų įvardijimus, yra dažni bendrinės latvių kalbos apeliatyvai, pvz.: balodis, bezdelīga, dzenis, kaija, strazds, vārna, vanags, žagata, cīrulis, zvirbulis, vālodze, lakstīgala. Iš viso Vidžemės sodybų pavadinimus suponavusių ortonimų suskaičiuota 43, kurių dauguma – laukinių paukščių įvardijimai, 3 naminių paukščių vardai, hiperonimas putns, dažnas hiponimas gailis, pasitaikantis dūriniuose pur(va)gailis, mež(a)gailis, ezergailis, rudz(u)gailis

164

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Housenames of Fauna (Bird Names) Semantics in Vidzeme: Materials of Historical (Souls) Revisions in Vidzeme Guberniya 1826

and sil(a)gailis. Kai kurie ornitonimai vartojami retai ir tik pavienėse šnektose, pvz.: pelēda, strads ir strods, žīgurs bei žēgurs. Nustatyta, kad kai kurie minėtų dialektizmų buvo kur kas plačiau vartojami XIX a. pradžioje, plg., pavyzdžiui, sodybų pavadinimus su ornitonimais pelēda ir strazds. Skoliniai iš rytų baltų ar kaimyninių kalbų Vidžemės sodybų pavadinimų daryboje vartojami labai retai, plg. lie. antis „Anas“, vo. Ente „t. p.“, es. kajakas „Larus“, es. dial. kikas „Gallus“ (galbūt ir lyv. kik „t. p.“), kukk „t. p.“, luik „Cycnus“, ru. умка „Анас“, курица „Gallina“.

Dauguma latvių sodybų pavadinimų, reflektuojančių apeliatyvinės kilmės ornitonimus, yra onomatopėjinės kilmės. Daugelis šių apeliatyvų, vartojamų latvių ir lietuvių kalbose, yra tos pačios kilmės.

Įteikta 2015 m. rugpjūčio 14 d.

ILGA JANSONE

LU Latviešu valodas institūts

Akadēmijas laukums 1, LV-1050 Rīga, Latvija

[email protected]

Straipsniai / Articles

165