scieee.
LT original EN DE FR IT ES PT PL HU RO UK TR RU NL CS SV EL AR
Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

Acta Linguistica Lithuanica 2025, т. 92, с. 1–15 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / електронне видання)

ДЕНОМІНАТИВНІ ДІЄСЛОВА В КАТЕХІЗИСІ М. ПЕТКЕВІЧЮСА (1598)

Деномінативні дієслова в Катехізисі М. Петкевічюса (1598)

АНЖЕЛІКА СМЕТОНЕНЄ Інститут литовської мови Електронна пошта: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0352-884X Напрям наукових досліджень: словотвір.

https://doi.org/10.35321/all92-08

АНОТАЦІЯ У статті представлено дослідження суфіксальних деномінативних дієслів у Катехізисі М. Петкевічюса (1598). У цьому джерелі виявлено 70 таких дієслів, які розподіляються за чотирма категоріями деномінативів — зі значенням каузативності, уподібнення стану, стану та участі. У статті представлено частотність суфіксів деномінативних дієслів ПК, ознаки твірних слів і загальні тенденції словотворення деномінативів у ПК; особливу увагу приділено складнішим випадкам словотвірної інтерпретації. КЛЮЧОВІ СЛОВА: дієслова, деномінативи, словотвірна категорія, суфікс.

АНОТАЦІЯ У статті представлено дослідження суфіксальних деномінативних дієслів у Катехізисі М. Петкевічюса (ПК), опублікованому 1598 року. У цьому джерелі виявлено загалом 70 таких дієслів, які поділяються на чотири категорії деномінативних дієслів: зі значенням каузативності, уподібнення, стану та участі. У статті представлено частотність суфіксів деномінативів ПК, ознаки твірних слів і загальні тенденції словотворення деномінативів ПК. Також розглянуто складніші випадки словотвірної інтерпретації. КЛЮЧОВІ СЛОВА: деномінативні дієслова, словотвірна категорія, суфікс.

ВСТУП Мову Катехізису Меркеліса Петкевічюса (далі — ПК) досі досліджували недостатньо. Уперше його докладніше розглянув Йонас Круопас (1970), однак це були зауваження загальнішого характеру. Найбільше уваги цьому катехізису приділяють як джерелу реформації (Kuźmina 2002;

Авторське право © 2025 Anželika Smetonienė. Опубліковано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, поширюваною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення автора й джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, поширюваною на умовах ліцензії «Creative Commons» із зазначенням авторства, що дозволяють необмежено використовувати, поширювати та відтворювати вміст на будь-якому носії із зазначенням автора й джерела. Отримано: / Gauta: 2024-08-01. Прийнято: / Priimta: 2025-01-24.

1

Pociūtė-Abukev̌ičienė 2005; Niedźwiedź 2008). Останнім часом досліджується лексика PK, здебільшого запозичена (Smetonienė 2016; 2017; 2018; 2019a; 2019b), а також словотвір суфіксальних дієслів (Smetonienė 2021). У цій статті увагу зосереджено на деномінативних суфіксальних дієсловах, тобто похідних від іменних слів. Хоча словотвір дієслів сучасної литовської мови досліджений, суфіксальні дієслова давньої писемності досі вивчені мало; у цій галузі найбільше писали Jurgis Pakerys (2005; 2017; 2019; Arkadiev, Pakerys 2015) і Dalia Pakalniškienė (2019).

D. Pakalniškienė (2019: 10) наголошувала, що «дослідження словотвірних категорій різних хронологічних шарів є актуальними й змістовними як продукти пізнання та категоризації світу, його “упорядкування” і відображення в мові». Мета цієї статті — дослідити словотвірні категорії деномінативних суфіксальних дієслів PK і, якщо такі існують, виокремити відмінності між PK та сучасною литовською мовою в цій сфері. Для досягнення цієї мети з укладеного J. Kruopas словничка катехизису M. Petkevičius та факсимільного видання цього катехизису, опублікованого 1939 року, було вибрано всі форми суфіксальних дієслів та їхні похідні, що засвідчують інфінітив, теперішній і простий минулий час дієслова. Дієслова було узагальнено (похідні з префіксами не враховувалися, якщо форми відповідних безпрефіксних дієслів є регулярними й між ними немає істотної різниці в значенні), поділено на девербативи та деномінативи. Загалом у PK виявлено 70 деномінативних суфіксальних дієслів. Як зазначалося, деномінативними суфіксальними дієсловами називають похідні від іменників, прикметників, займенників і прислівників прикметникового походження. Традиційно суфіксальні дієслова, які зберігають суфікс у всіх основах, називають суфіксальними, а ті, що його не зберігають, — змішаними. Також їх пропонували відповідно називати суфіксальними рівноскладовими та нерівноскладовими дієсловами (Pakerys 2002: 235–236). Саме ці два морфологічні типи суфіксальних дієслів і розглядаються в цій праці. У статті застосовано синхронний словотвірний аналіз, основні принципи якого сформульовані Vincas Urbutis (2009 [1978]). Наведені деномінативні суфіксальні дієслова PK формально й семантично ґрунтуються на твірних словах, а похідне та твірне слово пов’язує чітка словотвірна мотивація. У випадках, коли словотвірна мотивація вже здається віддаленою, дієслова до статті не включаються, оскільки вважаються синхронно нечленованими. Розглядаючи потенційні похідні та їхні твірні слова, враховано також додаткові критерії встановлення словотвірного напряму (частотний, кількісний) (Urbutis 2009 [1978]: 101). Основні форми дієслова, передбачувані за системою сучасної литовської мови та словотвору дієслів, але не засвідчені в PK, подаються у квадратних дужках. Варто зазначити, що задля стислості тексту наведено лише ті значення похідних і твірних слів, які вживаються в PK. У деяких випадках, щоб чіткіше показати зв’язок похідного з поданим твірним словом, а не з іншим формально можливим, наведено значення дієслова.

Окремо необхідно згадати й запозичення, точніше, слов’янізми, оскільки щодо них можливі два підходи. Іноді складно відрізнити слов’янізми від дериватів литовської мови, утворених від запозичених іменних слів, адже коли до литовської мови зі слов’янських мов запозичено дієслово та споріднене з ним іменне слово, може постати питання, чи міг словотвірний зв’язок виникнути в литовській мові, тобто

2

до литовської мови спочатку могло бути запозичене іменне слово, від якого за допомогою продуктивних литовських суфіксів утворено дієслово. З цієї причини іноді дієслова з очевидно запозиченим коренем вважають рівноправними похідними литовської мови від запозичених іменних слів і не розглядають іншої можливості. У цій статті дотримано іншої думки. Під час дослідження дієслів зі слов’янським коренем спочатку було встановлено формальні морфологічні частини (суфікси виокремлювалися аналогічно до словотвірно членованих дієслів литовської мови). Зазвичай запозичені зі слов’янських мов дієслова мають аналогії у слов’янських мовах, відповідають системі інтеграції слов’янізмів, тобто під час запозичення слов’янізму, дієслова та його інтеграції до литовської мови зберігається відповідність суфіксів: дієслова польської та східнослов’янських мов із суфіксами -ować, -овати (-овать, -авать, -евать) у литовській мові мають суфікс -avoti; литовські дієслова на -yti, -ija, -ijo відповідають слов’янським дієсловам із суфіксами -ić (-yć), -umu (-bimu), -(i)oti, -(i)oja, -(i)ojo, -ać, -amu (-ауь, -amb, -яmb). Запозичені дієслова литовської мови, якщо в мові функціонує також споріднене іменне слово, теоретично можуть вважатися словотвірно членованими, однак спочатку необхідно шукати повні відповідники потенційного запозиченого дієслова у слов’янських мовах досліджуваного періоду. Оцінюючи можливість словотвору в литовській мові, необхідно враховувати словотвірну категорію можливого похідного, наголос, значення обох слів — можливого похідного та можливого твірного, — а також хронологію їхнього входження до литовської мови. Після проведення зазначеного аналізу до запозичень зі слов’янських мов, а не до деномінативів литовської мови, було віднесено такі дієслова: blūdyti (vźbłudit PK 244,21), [-ija], [-ijo]; [bursavoti], [-avoja], -avojo (bursawojo PK 121,4); češtavoti (ciastawok PK 5,9), [-avoja], [-avojo]; čystyti (apcistiti PK 128,26), [-ija], [-ijo]; dėkavoti (dekawot PK 231,17), [-aovoja], -avojo (dekawoima PK 183,21); dūmoti (dumot PK 42,4), -oja (dumoia PK 103,10), -ojo (nudumoiau PK 57,2); gatavyti (prigarawitą PK 111,26), -ija (gatavii PK 51,7), -ijo (gatawiima PK 205,15); [gvoltavoti], -avoja (gwoltawoiami PK 191,13), [-avojo]; hanbyti (honbit PK 142,21), [-ija], [-ijo]; koroti (koros PK 49,22), [-oja], [-ojo]; pakūtavoti (pakutawotumbim PK 147,6), [-avoja], [-avojo]; pūstyti (pustiti PK 73,2), [-ija], [-ijo]; redyti [rediti PK 149,27], [-o], -ė (paredey PK 142,10) та багато інших.

СЛОВОТВІРНІ КАТЕГОРІЇ ДЕНОМІНАТИВІВ КАТЕХИЗИСУ PETKEVIČIUS

Суфіксів дієслів порівняно із суфіксами іменників значно менше, тому похідні з тими самими суфіксами можуть належати до різних словотвірних категорій. У PK є деномінативи чотирьох словотвірних категорій: каузативного значення (секвентативи), значення стану (стативи), значення відповідності стану та значення участі. Вони утворені за допомогою суфіксів -(i)auti, -enti, -ėti, -inti, -yti, -(i)oti, -(i)uoti. Найбільше є похідних каузативного значення.

1.1. Секвентативи позначають активну дію, якою щось створюється. Загальне значення категорії — «робити те або таким, що сказано твірним словом» (DLKG 1997 [1994]: 387). Дієслова каузативного значення можуть мати різні відтінки значення, залежні від

3

основного слова, наприклад, kietinti «робити твердим», šlovini «надавати слави». У ПК знайдено 52 дієслова цієї словотвірної категорії, вони утворені за допомогою суфіксів:

• -eti, -i, -ėjo: žymėti (ižīmėt PK 201,15), [žymì], [-ėjo] «робити позначку, маркувати» LKŽĖ: žymė «збережений якийсь знак, слід; умовний штучний предмет або образний знак, позначення тощо» LKŽĖ;

• -inti, -ina, -ino: [artinti], -ina (artiname PK 183,10), [-ino]: arti «близько (для позначення місця)» LKŽĖ; bjaurinti (neiszbjaurintų PK 209,6), -ina (biaurina PK 72,25), [-ino]: bjaurus «який має поганий вигляд, некрасивий, непривабливий, страшний, огидний» LKŽĖ; dauginti (dauginti PK 116,10), [-ina], [-ino]: daugus «який має велику кількість, рясний, достатній; частий» LKŽĖ; daugsinti (dauksink PK 118,8), [-ina], [-ino]: daugus «численний, рясний, достатній» LKŽĖ; [didinti], [-ina], -ino (padidinimu PK 31,19): didis «значний за обсягом, великий; зрілий, дорослий, старшого віку тощо» LKŽĖ; drauginti (pridauginti PK 6,24), [-ina], [-ino] «об’єднувати в товариство, гуртувати» LKŽĖ: draugė «дружба, товаришування; громада, товариство; гурт друзів одного покоління тощо» LKŽĖ; drūtinti (drutinti PK 79,6), [-ina], [-ino]: drūtas «товстий; який має багато сили, сильний» LKŽĖ; gaivinti (gaywindamas PK 75,15), -ina (atgaywina PK 14,18), -ino (gaywinima PK 116,14): gaivus «такий, що освіжає, свіжий, витривалий, сильний, живий, веселий, спритний, моторний» LKŽĖ; garbinti (garbink PK 108,21), -ina (garbina PK 80,20), [-ino]: garbė «слава, пошана; добре ім’я» LKŽĖ; gausinti (gausindama PK 113,4), [-ina], [-ino]: gausus «щедрий; достатній; родючий; продуктивний; багатий, місткий» LKŽĖ; gėdinti (pagedintas PK 241,9), [-ina], [-ino]: gėda «безчестя, сором» LKŽĖ; [gražinti], [-ina], -ino (apgražinay PK 129,8): gražus «гарний, добре складений; милий» LKŽĖ; [gretinti], -ina (sugriatin PK 238,4), [-ino]: greta «поруч, поряд, близько одне до одного» LKŽĖ; kaltinti (kaltindami PK 125,23), [-ina], [-ino]: kaltas «який зробив щось погане, винний, грішний, провинився; гідний, заслужив (покарання)» LKŽĖ; kruvinti (sukruwintas PK 164,6), [-ina], [-ino]: kruvinas «закривавлений, скривавлений, залитий кров’ю; пов’язаний із кровопролиттям, убивчий, кровожерливий» LKŽĖ; liaupsinti (laupsins PK 50,5), [-ina], [-ino]: liaupsė «слава, похвала» LKŽĖ; lyginti (ligink PK 55,11), [-ina], [-ino]: lygus «без заглиблень і виступів, рівний; без гілок, негіллястий тощо» LKŽĖ; links­minti (linksminti PK 144,5), [-ina], -ino (palinksm inay PK 70,12): linksmas «охоплений радістю, веселий; такий, що піднімає настрій, радує тощо» LKŽĖ; mažinti (mažintusi PK 72,11), [-ina], [-ino]: mažas «який має невеликий зріст, висоту, невеликі розміри; малолітній, дитячого віку тощо» LKŽĖ; minkštinti (isminksz tink PK 23,23), [-ina], [-ino]: minkštas «який піддається тиску іншого тіла, легко вдавлюється; ніжний, гнучкий, м’який тощо» LKŽĖ; [nartinti], [-ina], -ino (inartinom PK 22,6): nartus «охоплений сильним бажанням, запалом, швидкий, гарячий, завзятий; який швидко гнівається, сердитий» LKŽĖ; naujinti (atnawgink PK 63,15), -ina (naugini PK 175,14), -ino (atnauginima PK 201,16): naujas «який недавно виник, зроблений, придбаний; ще не вживаний або мало вживаний тощо» LKŽĖ; [niekinti], [-ina], -ino (iszniekino PK 120,24): niekas «малокорисна, малопотрібна, погана, малоцінна річ» LKŽĖ; [piktinti], -ina (piktina PK 204,25), [-ino]: piktas «який швидко гнівається, сварливого характеру; охоплений гнівом, розлючений, роздратований тощо» LKŽĖ; platinti (paplatink PK 179,23), [-ina], -ino (paplatinima PK 252,2): platus «великий у поперечному вимірі» LKŽĖ; [raminti], -ina (nusiram ina PK 66,23),

4

[-ino]: ramus «нерухомий або ледь рухомий; такий, що його не рухають; повільної вдачі, спокійний тощо» LKŽ; savinti (pasawinta PK 228,8) [-ina], -ino (pasawinta PK 238,11): savo «вказуючи на належність, близькість предмета, речі, справи до будь-якої з трьох (зазвичай виконавців дії) осіб (мовця, слухача або особи, про яку говорять) тощо», savas «належний самому собі, вирощений, виготовлений самим, наявний у самого, уживаний самим; пов’язаний із родинними, близькими стосунками тощо» LKŽ; sotinti (pasotinti PK 121,18), [-ina], [-ino]: sotus «достатньо наївся, наситився, поїв; якому потрібно мало їжі, поживний, ситний тощо» LKŽ; stiprinti (stiprint PK 251,18), -ina (nusistiprina PK 90,4), [-ino]: stiprus «який має велику фізичну силу, міцний, спроможний; здоровий; здатний добре функціонувати тощо» LKŽ; sunkinti (apsunkinkim PK 149,6), [-ina], [-ino]: sunkus «який багато важить; для виконання або придбання якого потрібно багато сил, зусиль тощо» LKŽ; sveikinti (svevykint PK 146,19), [-ina], [-ino]: sveikas «слово привітання, побажання здоров’я» LKŽ; šak­ninti (iszak­nint PK 31,10), [-ina], [-ino]: šaknis «частина рослини, якою вона закріплюється в землі й живиться; початок, основа, джерело чогось тощо» LKŽ; šlovinti (paszławint PK 40,8), -ina (szlowin PK 150,6), -ino (paszlawinimą PK 24,10): šlovė «славне визнання, виявлена суспільством пошана за великі заслуги, працю, талант, велика честь; добре ім’я, репутація» LKŽ; [šventinti], -ina (paszwentina PK 124,14), -ino (paszwentinay PK 72,9): šventas «який має дуже високушляхетну почесну мету; дорогий серцю, що викликає велику пошану тощо» LKŽ; tei­sinti (nusiteisinti PK 242,12), [-ina], [-ino]: teisus «який поводиться чесно, дотримується моральних норм, не бреше, якому можна довіряти, справедливий; такий, що відповідає істині, обґрунтований істиною, моральними вимогами тощо» LKŽ; tikrinti (nutikrintas PK 246,22), [-ina], [-ino]: tikras «реальний, відчутний, неоманливий; а також природний, чистий тощо» LKŽ; [tolinti], -ina (attolint PK 173,15), -ino: toli «далеко (для позначення місця, де щось є, відбувається, робиться, трапляється або до якого йдуть, рухаються, посуваються); позначає тривалий проміжок часу, довготривалий, віддалений у минуле чи майбутнє час тощо» LKŽ; tvirtinti (tvirtinki PK 119,4), [-ina], [-ino]: tvirtas «стійкий до руйнівної дії зовнішніх сил, міцний; який має велику фізичну силу, сильний, спроможний; здоровий тощо» LKŽ; valninti (walnink PK 69,10), [-ina], -ino (iszwalninay PK 30,15): valnas «нестримуваний, вільний, незалежний; незачинений, здатний вільно рухатися, наділений свободою» LKŽ; žeminti (nužiamintą PK 44,15), -ina (nusizi̇amina PK 163,18), [-ino]: žemas «який має невеликий вертикальний розмір, невисокий; такий, що не досягає звичайного рівня, низький тощо» LKŽ; [ženklinti], -ina (żian­kliname PK 125,16), [-ino]: ženklas «слід, який існував або виник; штучний предметний або образний знак, позначення тощо» LKŽ;

• -yti, -ija, -ijo: [dalyti], -ija (daljiesi PK 7,24), -ijo (dalijimu PK 220,21): dalis «певна кількість цілого предмета; складовий елемент чогось тощо» LKŽ; garb yti (nugarb̌syu PK 80,17), [-ija], [-ijo]: garbė «слава, пошана; добре ім’я» LKŽ; pečėtyti (pečietitumbim PK 208,6), [-ija], [-ijo]: pečėtis «знаряддя для витискання знака; знак, відтиснений або втиснений цим знаряддям; печатка» LKŽ; stipryti (sustiprisu PK 194,16), [-ija], [-ijo]: stiprus «який має велику фізичну силу, міцний, спроможний; здоровий; здатний добре функціонувати тощо» LKŽ;

• -yti, -o, -ė: [mainyti], maino (mayna PK 48,20), mainė (apmayne PK 133,12): mainas «обмін, зміна; переміна, зміна стану тощо» LKŽ; ramyti (nuramis PK 59,17),

5

[ramō], [ramė̄]: ramus «нерухомий або ледве рухомий; нерухомий; повільної вдачі, неквапливий тощо» LKŽė;

-oti, -oja, -ojo: dovanoti (apdovanot PK 38,20), -oja (apdovanojie PK 38,14), -ojo (apdovanoio PK 166,20): dovana «подарований предмет; пожертва тощо» LKŽė;

-oti, -o, -ojo: saugoti (saugoti PK 37,15), [-o], -ojo (sawgaia PK 19,17): saugus «захищений від небезпек; обережний тощо» LKŽė;

-uoti, -uoja, -avo: meluoti (meluota PK 139,27), [-uoja], [-avo]: melas «неправда, брехня» LKŽė.

Найбільше у PK секвентативів є рівноскладових похідних із суфіксом -inti. Саме цей суфікс є найхарактернішим для цієї категорії. Крім того, найчастіше твірними словами похідних цієї категорії та цього суфікса є прикметники; у такому разі значення похідних повністю відповідає загальному значенню словотвірної категорії (DLKG 1997 [1994]: 387), наприклад, links­minti «робити веселим», platinti «робити широким». Серед типових прикметникових секвентативів варто звернути увагу на kruvinti, де відбулася гаплологія (kruvinas > kruvin-inti > kruv-inti).

Від іменників із суфіксом -inti утворено менше похідних, їхні значення мають різноманітніші відтінки. Твірними словами іменникових секвентативів PK із суфіксом -inti найчастіше є абстрактні іменники: draugė, garbė, gėda, liaupsė, šlovė. Значення таких похідних має виразний відтінок надання або спричинення, наприклад, gėdinti «спричинити сором», šlovinti «надати слави».

Значення решти секвентативів із суфіксом -inti повністю відповідають загальному значенню категорії (ženklinti «робити знаком») або мають специфічніші відтінки значення (šak­ninti «робити, спонукати до утворення коренів»).

Хоча PK є порівняно невеликим джерелом, у ньому засвідчено рідкісні випадки, коли твірними словами секвентативів із суфіксом -inti є прислівники та займенник: arti, greta, toli ir savas. Значення похідних повністю відповідають загальному значенню категорії, наприклад, artinti «робити так, щоб було близько», savinti «робити своїм, власним» (DLKG 1997 [1994]: 388).

Ширше варто прокоментувати похідні -yti, -ija, -ijo. Більшість похідних із цим суфіксом є іменниковими (LKG 1971: 261), однак, хоч і рідше, трапляються й інші твірні слова — прикметники. Загалом значення похідних із таким суфіксом майже ідентичні значенням похідних із суфіксом -inti. У литовських діалектах і давніх литовських писемних пам’ятках ці два суфікси іноді вживаються паралельно; такі випадки є і в PK: garbinti / garbyti; stiprinti / stipryti. У сучасній литовській мові утверджується варіант із -inti (наприклад, aušinti / aušyti; gesinti / gesyti тощо). Також тут варто звернути увагу на дієслова valninti та pecėtyti. Як уже зазначалося, у цій статті дотримуємося думки, що якщо в литовській мові поруч із дієсловом із явно запозиченим коренем засвідчено запозичене іменне слово, тобто потенційне твірне слово, то такий дієслівний лексем не вважається автоматично похідним словом литовської мови. Дієслово valninti належить до литовських гібридів із очевидної причини — суфікс -inti не має відповідників у слов’янських мовах, інакше кажучи, він відповідає визначенню гібридів: «Це слова, які, крім власних, мають також незмінювані морфеми інших мов. Гібриди зазвичай виникають унаслідок калькування, перероблення запозичень або словотворення з використанням уже запозичених морфем» (LKE 2008

6

[1999]: 207). Навіть якщо тут відбулася згадана зміна суфіксів і valninti є переробленням із valnyti (це дієслово в PK не засвідчене), по-перше, традиційно перероблення запозичень вважають гібридами, по-друге, після аналізу встановлено, що й дієслово valnyti, найімовірніше, є литовським похідним від запозичення valnas (< давньорус. вольный ‘добровільний, здійснюваний за власним бажанням; наділений владою, правом діяти на власний розсуд; вільний, такий, що не зустрічає перешкод; вільний, незалежний’ (SRJA III 17); руськ. вольный ‘вольний, вільний; невинний, виправданий; незалежний, непідлеглий; добровільний’ (HSBM IV 165); пол. wolny ‘вільний, незалежний, необмежений; такий, яким хтось може вільно користуватися; наділений особистою свободою; тощо’ (SS X 292)). Дієслово pečėtyti могло б бути запозичене зі слов’янських мов (зі східнослов’янських), якби брати до уваги лише суфікс, проте в словниках слов’янських мов відповідного періоду не знайдено дієслів, які могли б дати саме pečėtyti — знайдені дані підтверджують лише широко засвідчену форму pečetavoti (< давньорус. печатому, печатывати ‘прикріплювати, прикладати печатку, запечатувати печаткою, скріплюючи краї документа; закривати, забороняти користуватися’ (SRJA XVII 36); руськ. печатовати, печатоватъ ‘прикріплювати печатку (до документа); опечатувати; перен. завершувати, закривати; підтверджувати’ (HSBM XXIV 284); пор. пол. pieczę­tować ‘ставити печатку’ (SPol XXIV 44)). Отже, pečėtyti можна вважати похідним від запозичення pečėtis (< давньорус. печать ‘знак, символ, слід, відбиток чогось; прилад із випуклими знаками для відтиснення їх на чомусь; печатка, штемпель; також образно; відбиток печатки (штемпеля), зазвичай на шматочку воску, свинцю, який підвішували, прикріплювали до документа; відбиток’ (SRJA XVII 36); руськ. печать, печат, печаць, печат ‘(невеликий металевий або кам’яний предмет із вирізаним на ньому знаком для відбивання на воску, свинці тощо з метою підтвердження змісту документа) печатка, печать; (відбиток цього знака, зроблений на воску, свинці тощо і прикріплений шнуром до документа замість підпису) печать’ (SSM II 143).

Більшість PK рівноскладових секвентивів є типовими похідними литовської мови цієї категорії, дещо незвичними є дієслова ramyti і meluoti. Останнє дієслово вирізняється своїм твірним словом — у DLKG зазначено, що твірними словами похідних із суфіксами –uoti, –uoja, –avo каузативного значення найчастіше є конкретні іменники (DLKG 1997 [1994]: 388), однак meluoti, -uoja, -avo утворене від абстрактного іменника melas. Можливо, тому його значення дещо віддалене від загального значення категорії й означає «говорити неправду». Інше дієслово цікавіше своєю формою. Ramyti у сучасній литовській мові й загалом у давніх писемних пам’ятках не є частотним, звичнішим є raminti, однак, зважаючи на наявність паралелі суфіксів –inti / –yti, таке дієслово цілком можливе, хоча й рідкісне.

Із цієї групи дещо вирізняються нерівноскладові секвентиви — їх значно менше. У сучасній литовській мові дуже багато дієслів із суфіксом –ėti та його варіантами вже не пов’язують із жодними іменними словами, проте словотвірна опозиція між žymėti і žymė є виразною, тому дієслово віднесено до словотвірно прозорих.

1.2. Стативних похідних, які ще називають стативами, у PK є 12; вони позначають статичний стан невизначеної тривалості, пов’язаний із тим, що сказано в твірному слові. Загальне категорійне значення

7

можна пояснити як «бути таким, мати те; відчувати, мати те, що сказано в твірному слові». Зазвичай похідні цієї групи утворюються за допомогою всіх восьми основних іменних суфіксальних морфем (DLKG 1997 [1994]: 393). У PK суфікси стативів також різноманітні:

• –auti, –auja, –avo: [pateikauti], [–auja], –avo (pateikaviman PK 234,20): pateika ‘прихильність, милість тощо’ LKŽė; prieštarauti (priestarauti PK 78,25), [–auja], [–avo]: prieštara ‘заперечення, суперечка; рішення, в якому одна думка заперечує іншу думку, протиріччя тощо’ LKŽė; [reikalauti], –auja (reykatauja PK 205,25), [–avo]: reikalas ‘робота, яку потрібно виконати, завдання, інтерес; необхідна річ, необхідність, потреба тощо’ LKŽė; rūstauti (ne rustaut PK 220,19), [–auja], –avo (apsirustawo PK 195,8): rūstus ‘сердитий, жорстокий; грубий, образливий тощо’ LKŽė;

• –enti, –ena, –eno: gyventi (giwenti PK 71,2), [–ena], [–eno]: gyvas ‘той, хто має життя, живе, не помер тощо’ LKŽė;

• –eti, –i, –ėja: gailėti (gayleti PK 71,11), gaili (gaylis PK 84,15) і –ėja (nesigayleia PK 164,4), [–ėjo]: gailus ‘милосердний; вартий жалю, зворушливий, убогий, плаксивий; сумний тощо’ LKŽė; gėdėtis (nęsėgedami PK 82,21), [–isi], [–ėjosi]: gėda ‘ганьба, сором’ LKŽė; [norėti], nori (nenorinti PK 133,19), [–ėjo]: noras ‘внутрішній потяг щось робити, щось отримати, мати, задовольнити себе; можливість вирішувати, воля тощо’ LKŽė;

• –oti, –oja, –ojo: abejoti (abeiotumbim PK 25,6), –oja (neabeioiam PK 214,11), –ojo (abeioimas PK 246,13): abeja ‘сумнів’ LKŽė; sieloti (ne sielok PK 59,14), [–oja], [–ojo]: siela ‘внутрішній психічний світ людини, її свідомість, почуття, переживання; у релігії — безсмертне нематеріальне начало людини, що пов’язує людину з Богом; дух тощо’ LKŽė;

• –uoti, –uoja, –avo: sylvartuoti (ne silwartuor PK 60,16), [–uoja], [–avo]: sylvoartas ‘зіткнення, турбота, душевний біль’ LKŽė; žaliuoti (žáluodams PK 43,17), [–uoja], [–avo]: žalias ‘один із основних кольорів спектра, що міститься між жовтим і блакитним; такого кольору, як трава’ LKŽė.

Із 12 стативів PK лише чотири твірні слова є прикметниками: rūstus, gyvas, gailus, žalias, хоча саме стативи найчастіше утворюються від прикметників. Твірними словами решти стативів є абстрактні іменники. Один статив PK належить до змішаного типу (norėti), у ще одного теперішній час у PK įvairoja засвідчено і безсуфіксну форму gaili, і суфіксальну gailėja.

Дієслово žaliuoti, як видно, має суфікс –uoti, який загалом у литовській мові є дуже продуктивним і властивим майже всім категоріям деномінативів. Якщо žaliuoti і žalias пов’язані словотвірним відношенням, значень похідного може бути два: «робити зеленим» і «бути зеленим». Чи є похідне мутативом, чи стативом, можна визначити лише за значенням похідного, а воно розкривається тільки з контексту: Tas bus kaip medžias isodintas / ant pawersmiu wisad žaluodams / ir duos waysiu wisokuy ciesu PK 43,17. Як видно з уривка PK, у катехізисі це дієслово вживається у найпоширенішому значенні ‘бути зеленим’ LKŽė, отже, це стативне похідне.

1.3. Похідних категорії зі значенням відповідності стану менше, ніж стативів. Більшість похідних зі значенням відповідності стану утворюється від іменників, загальне категорійне значення — «виконувати функції того, працювати тим, поводитися так, як сказано в твірному слові» (DLKG 1997 [1994]: 391), дієслова є неперехідними. Більшість похідних PK зі значенням відповідності стану утворено за допомогою

8

Найчастотніший суфікс цієї категорії —(i)auti: karaliauti (karalaut PK 113,10), –auja (karaliauenti PK 207,14), [–auo]: karalius «титул правителя, монарха в деяких країнах; особа, яка має цей титул тощо» LKŽe; prarakauti (prarakauti PK 160,18), [–auja], –avo (prarakawa PK 178,3): prarakas «проповідник майбутніх подій; небесний святий, Божий помічник» LKŽe; tarnauti (tarnautumbim PK 22,21), –auja (tarnauja PK 227,5), [–avo]: tarnas «найманий домашній працівник, який виконує різні доручені господарем роботи, прислужує йому; раб» LKŽe; viešpatauti (wieszpataus PK 85,17), [–auja], [–avo]: viešpats «людина, яка має будь-яку владу, правитель; найвища всемогутня сутність, Бог тощо» LKŽe.

Деякі з наведених похідних зі значенням відповідності стану утворені від запозичень karalius і prarakas. Karalius є запозиченням давнього шару, воно прийшло зі східнослов’янських мов (пор. давньорус. король «король, правитель» (SRJA VII 338), руськ. король «кароль, манарх» (HSBM XVI 21). У LKŽ його іншомовне походження не зазначене, тому принаймні в LKŽ і karaliauti не позначене як гібрид, тобто як непридатне для вживання в сучасній литовській мові, хоча формально karaliauti не відрізняється від prarakauti. Останній дієслів відносять до гібридів, оскільки його твірне слово prarakas «пророк» увійшло до литовської мови вже в пізніші часи (< давньорус. пророкъ «провісник, предтеча» (SRJA XX 207); руськ. пророкъ, пророк «прарoк, праказальнік» (HSBM XXIX 213); пол. prorok «człowiek posłany przez Boga, przemawiający w Jego imieniu i głoszący Jego wolę» (SPol XXX 360)) і prarakauti є похідним зі значенням відповідності стану, сьогодні сприймається як типовий гібрид: його суфікс не має аналогів у слов’янських мовах і не відповідає системі інтеграції слов’янізмів (з огляду на дієслова слов’янських мов, закономірно мав би бути –avoti); воно має твірне слово-запозичення та слов’янський корінь.

Віднесення одного дієслова до цієї категорії є проблематичним. Суфікс –inti, хоча й рідкісний у категорії відповідності стану, усе ж можливий, тому дієслово auklinti (vzauklintu PK 239,21), [–ina], [–ino] могло б належати до неї, а твірним словом був би іменник auklė «нянька, вихователька дітей» LKŽe. Однак у DLKG зазначено, що дієслова відповідності стану з такими суфіксами є неперехідними, тоді як у цьому випадку дієслово є перехідним.

1.4. Похідних зі значенням участі в PK лише 2: kariauti (kariaut PK 141,17), [–iauja], [–iavo]: karas «зіткнення, турбота, сердечний біль» LKŽe; pasnykauti (pasnikaudams PK 88,26), [–auja], [–avo]: pasnykas «утримання від певних страв (зазвичай м’яса, раніше також молока) у встановлені релігією дні» LKŽe. Хоча дієслово pasnykauti є гібридом, обидва слова цієї категорії є типовими похідними категорії словотвору зі значенням участі — вони мають суфікс –(i)auti (дієслова цієї категорії утворюються лише за допомогою суфіксів –(i)auti і –(i)uoti), їхні твірні слова є абстрактними іменниками.

Стисло категорії словотвору PK-деномінативів, частотність їхніх твірних слів і продуктивність суфіксів подано в таблиці (див. таблицю).

9

Таблиця. Категорії словотвору PK-деномінативів: частотність словотвірної основи та суфіксів

Категорія словотвору

Словотвірна основа

Суфікси

похідні зі значенням результативності (51)

іменник (1)

-ėti (1)

прикметник (29)

іменник (8)

-inti (41)

займенник (1)

прислівник (3)

іменник (4)

-yti (6)

прикметник (2)

іменник (1)

-oti (2)

прикметник (1)

іменник (1)

-uoti (1)

похідні дієслова стану (12)

іменник (3)

-auti (4)

прикметник (1)

прикметник (1)

-ena (1)

іменник (2)

-ėti (3)

прикметник (1)

іменник (2)

-oti (2)

прикметник (1)

-uoti (2)

іменник (1)

похідні зі значенням відповідності стану (5)

іменник (4)

–(i)auti (4)

іменник (1)

-inti (1)

похідні зі значенням участі (2)

іменник (2)

–(i)auti (2)

10

ВИСНОВКИ

Переважна більшість суфіксальних деномінативних дієслів PK належить до категорії похідних із каузативним значенням. Вони становлять аж 73 відсотки всіх відсубстантивних дієслів PK. Похідні зі значенням стану становлять 17 відсотків усіх деномінативів PK, зі значенням відповідності стану — 7 відсотків, а найменшою категорією відсубстантивних похідних дієслів PK є похідні зі значенням участі — вони становлять лише 3 відсотки.

Деномінативи PK утворені майже з усіма можливими в їхньому словотворенні суфіксами: –(i)auti, –enti, –ėti, –inti, –yti, –(i)oti, –(i)uoti. Немає лише похідних із суфіксом –inėti. У відносно невеликому джерелі засвідчено паралельні утворення із суфіксами –inti та –yti: garbinti / garbyti, stiprinti / stipryti. Значення цих секвентів ідентичні. Конкуренція суфіксів –inti та –yti у словотворенні секвентів виявляється також в інших литовських писемних пам’ятках XVI–XVII ст. У сучасній літературній литовській мові утверджуються похідні з –inti.

Майже всі виявлені в PK деномінативні дієслова є рівноскладовими, до змішаного типу належать лише 7 слів: žymėti, žymi, –ėjo; mainyti, maino, mainė; ramyti, ramo, ramė; saugoti, –o, –ojo; gailėti, gaili і –ėja, –ėjo; norėti, nori, –ėjo; gedėtis, –isi, –ėjosi. Деякі з цих дієслів дослідники вже не вважають словотвірно членованими.

Відприкметникових похідних більше, ніж відсубстантивних: похідних від іменників — 30, від прикметників — 36. Основами для 3 дієслів є прислівники, для 1 — займенник. Деякі словотвірні категорії PK добре відображають також тенденції словотворення, характерні для сучасної литовської мови. Зазвичай основами секвентів із суфіксом –inti є прикметники: у PK з 41 дієслова каузативного значення із суфіксом –inti 29 утворено від прикметників, і значення таких похідних цілком відповідають загальному значенню категорії. Від іменників із суфіксом –inti утворено значно менше секвентів, і їхні значення вже мають різноманітніші відтінки. Сьогодні найбільше похідних зі значенням відповідності стану утворюють від іменників, найпродуктивнішим суфіксом цієї категорії є –(i)auti, похідні дієслова є неперехідними — майже всі деномінативні дієслова PK цієї категорії відповідають цим критеріям. Як і обидва похідні зі значенням участі — обидва слова цієї категорії мають суфікс –(i)auti, а дієслова цієї категорії утворюються лише із суфіксами –(i)auti та –(i)uoti, їхніми основами є абстрактні іменники. До речі, навіть коли основове слово є запозиченням, це не впливає на словотвірну категорію та її правила, пор.: prarakauti: prarakas і tarnauti: tarnas: обидва основові слова є іменниками, що позначають осіб, як і властиво категорії відповідності стану.

У PK є також дещо рідші випадки або принаймні такі, що суперечать сучасним тенденціям. Один із найвиразніших — стативи здебільшого утворюються від прикметників, тоді як із 12 стативів PK лише чотири мають прикметникові основові слова. Можна також згадати випадок meluoti — суфікс –uoti загалом дуже характерний для категорії каузативного значення, однак у PK є лише один похідний із цим суфіксом.

11

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Arkadiev Peter, Pakerys Jurgis 2015: Lithuanian morphological causatives: A corpus-based study. – Voice and Argument Structure in Baltic, ed. by A. Holvoet, N. Nau, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins, 39–97.

DLKG 1997 [1994]: Граматика сучасної литовської мови [Grammar of the Modern Lithuanian Language], ред. V. Ambrazas, 3-тє виправлене видання, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

HSBM IV: Histaryčny słounik biełaruski̇j movy [Historical Dictionary of the Belarusian Language] 4, ред. A. M. Bulyka, Minsk: Navuka i technika, 1984.

HSBM XVI: Histaryčny słounik biełaruski̇j movy [Historical Dictionary of the Belarusian Language] 16, ред. A. M. Bulyka, Minsk: Belaruskaia navuka, 1997.

HSBM XXIV: Histaryčny słounik biełaruski̇j movy [Historical Dictionary of the Belarusian Language] 24, ред. A. M. Bulyka, Minsk: Belaruskaia navuka, 2005.

HSBM XXIX: Histaryčny słounik biełaruski̇j movy [Historical Dictionary of the Belarusian Language] 29, ред. A. M. Bulyka, Minsk: Belaruskaia navuka, 2009.

Kruopas Jonas 1970: Лексика катехізису Меркеліса Петкевічюса 1598 р. [Lexicon of the Catechism of Merkelis Petkevičius]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 12, 83–154.

Kuźmina Dariusz 2002: Katechizmy w Rzeczypospolitej XVI i początku XVII wieku [Catechisms in the Polish–Lithuanian Commonwealth in the 16ᵗʰ and Early 17ᵗʰ Centuries], Warszawa: Stowarzyszenie Bibliotekarzy Polskich.

LKG 1971: Граматика литовської мови [Lithuanian Grammar] 2, голов. ред. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis.

LKE 2008 [1999]: Енциклопедія литовської мови [Lithuanian Language Encyclopedia], укл. K. Morkūnas, ред. V. Ambrazas, 2-е уточнене й доповнене видання, Vilnius: Інститут науки та видавництва енциклопедій.

LKŽe: Словник литовської мови [Lithuanian Language Dictionary] (1–20, 1941–2002), електронна версія, редакційна колегія: G. Naktinienė (головна редакторка), J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė; програмісти: E. Ožeraitis, V. Zinkevičius, Vilnius: Інститут литовської мови, оновлена версія, 2018. Доступ в інтернеті: http://www.lkz.lt.

Niedźwiedź Jakub 2008: Jan Kochanowski, poeta Litewski [Jan Kochanowski, Lithuanian Poet]. – Acta historica universitatis Klaipėdensis 16, 179–187.

Pakalniškienė Dalia 2019: Деномінативні дієслова 1759 року «Ziwatas» [Denominative Verbs Attested to in the Old Lithuanian Text “Ziwatas” (1759)]. – Res Humanitariae 26, 8–36. DOI: https://doi.org/10.15181/rh.v26i0.2044.

PK 1939: Катехізис Меркеліса Петкевічюса 1598 року [The 1598 Catechism of Merkel Petkevičius], уклав J. Balčikonis. Kaunas: Комісія з видання книг.

12

Pakerys Jurgis 2002: Про співвідношення та словотвір основ литовських дієслів змішаного типу [On Lithuanian Mixed Type Verbs: Stem Relations and Derivation]. – Baltistica 37(2), 233–244. DOI: http://dx.doi.org/10.15388/baltistica.37.2.697.

Pakerys Jurgis 2005: Словотвір дієслів змішаного типу та суфіксальних дієслів у литовських друках Малої Литви XVI ст.: докторська дисертація [Formation of Mixed and Suffixed Verbs in 16th Century Lithuanian Minor Prints: Doctoral Dissertation], Vilnius: Вільнюський університет.

Pakerys Jurgis 2017: Про розвиток давноминулого частотного від ітеративного. – Baltistica 52(2), 295–323. DOI: http://dx.doi.org/10.15388/baltistica.52.2.2324.

Pakerys Jurgis 2019: Перифрастичні каузативні конструкції в литовській мові XVIth–17th століть. – Baltistica 54(2), 287–315. DOI: http://dx.doi.org/10.15388/baltistica.54.2.2342.

Pociūtė-Abukevičienė Dainora 2005: Псалми в пісенниках Великого князівства Литовського. XVI ст.: від Несвіжського катехізису до литовських перекладів Меркеліса Петкевічюса [Psalms from the Grand Duchy of Lithuania Hymnbooks. 16th Century: From the Nesvyžius Catechism to Merkelis Petkevičius’ Lithuanian Translations]. – Literatura 47(1), 29–43. DOI: https://doi.org/10.15388/Litera.2005.1.8148.

Smetonienė Anželika 2016: Віддієслівні абстрактні іменники із суфіксом -imas / -ymas у катехізисі М. Петкевічюса (1598): їхній словотвір і переклад [Verbal Nouns Abstracts with the suffix -imas / -ymas in the Catechism of M. Petkevičius (1598): The Formation and Translation]. – Lietuvių kalba 10, [1–13]. DOI: https://doi.org/10.15388/LK.2016.22589.

Smetonienė Anželika 2017: Запозичення в катехізисі М. Петкевічюса (1598): слов’янізми неясного походження [Borrowings from Petkevičius’ Catechism (1598): Slav icisms of Unclear Origin]. – Lietuvių kalba 11, [1–34]. DOI: https://doi.org/10.15388/LK.2017.22545.

Smetonienė Anželika 2018: Абсолютні синоніми в катехізисі М. Петкевічюса (1598) на тлі інших литовськомовних писемних пам’яток XVI–XVII ст. [Absolute Synonyms in the Ontext of Other Lithuanian Writings of the 16th–17th Centuries]. – Acta Linguistica Lithuanica 79, 235–252.

Smetonienė Anželika 2019a: Моделі морфологічної інтеграції слов’янських іменників-запозичень у катехізисі Петкевічюса (1598) як показник їхнього походження та хронології. – Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej 54, [1–30]. DOI: https://doi.org/10.11649/sfps.1766.

Smetonienė Anželika 2019b: Дієслова зі слов’янським коренем у PK: запозичення та проблемні випадки [PC Slavic Root Verbs: Loanwords and Problem Cases]. – Lietuvių kalba 13, [1–12]. DOI: https://doi.org/10.15388/LK.2019.22479.

Smetonienė Anželika 2021: Віддієслівні утворення в катехізисі М. Петкевічюса (1598) [Deverbatives in the Catechism of M. Petkevičius (1598)]. – Acta Linguistica Lithuanica 84, 50–66. DOI: https://doi.org/10.35321/all84-03.

13

SPol XXIV: Słownik polszczyzny XVI wieku [Словник польської мови XVI століття] 24, ред. M. R. Mayenowa, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź: Instytut badań literackich, 1996.

SPol XXX: Słownik polszczyzny XVI wieku [Словник польської мови XVI століття] 30, ред. F. Papłowski, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź: Instytut badań literackich, 2002.

SRJА III: Slovar russkogo jazyka XI–XVII vv. [Словник російської мови XI–XVII століть] 3, гол. ред. S. G. Barchudarov, Moskva: Nauka, 1976.

SRJА VII: Slovar russkogo jazyka XI–XVII vv. [Словник російської мови XI–XVII століть] 7, гол. ред. F. P. Filin, Moskva: Nauka, 1980.

SRJА XVII: Slovar russkogo jazyka XI–XVII vv. [Словник російської мови XI–XVII століть] 17, гол. ред. G. A. Bogatova, Moskva: Nauka, 1991.

SRJА XX: Slovar russkogo jazyka XI–XVII vv. [Словник російської мови XI–XVII століть] 20, гол. ред. G. A. Bogatova, Moskva: Nauka, 1995.

SS X: Słownik staropolski [Словник старопольської мови] 10, ред. S. Urbańczyk, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1990.

SSM II: Slovynyk staroukrajins’koji movy XIV–XV st. [Словник староукраїнської мови XIV–XV століть] 2, ред. L. L. Gumecka, I. M. Kernyckyj, Kyjiv: Naukova dumka, 1978.

Urbutis Vincas 2009 [1978]: Žodžių darybos teorija [Теорія словотвору], Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Деномінативні дієслова в катехізисі М. Петкевича (1598)

РЕЗЮМЕ

Мову катехізису Меркеліса Петкевича (далі — ПК), опублікованого 1598 року, порівняно з іншими джерелами XVI–XVII століть досліджено недостатньо. Крім того, хоча словотвір дієслів у сучасній литовській мові останнім часом вивчали ґрунтовніше, суфіксальні дієслова давніх писемних пам’яток досі не отримали належної уваги. Мета цієї статті — дослідити деномінативні категорії суфіксальних дієслів ПК і, якщо вони наявні, визначити відмінності між ПК та сучасною литовською мовою в цій галузі. Для цього зі словника катехізису М. Петкевича, укладеного Ю. Крупасом, а також із фотостатичного видання катехізису, опублікованого 1939 року, було відібрано всі форми суфіксальних дієслів та їхніх похідних, які вказують на основні форми дієслова. Загалом у цій статті розглянуто 70 деномінативних суфіксальних дієслів, відібраних після словотвірного аналізу. Наведені тут дієслова ПК формально

14

і семантично ґрунтуються на твірних словах, маючи чітку словотвірну мотивацію, що пов’язує похідне й твірне слово. У випадках, коли словотвірна мотивація вже видається віддаленою, дієслова не включалися до статті, оскільки синхронно вони є неподільними. Аналіз показав, що цілих 73% усіх дієслів PC є віддієслівними? Номінативними дієсловами фактитивного значення. У PC також виявлено різноманіття номінативних суфіксів, причому в PC не засвідчено лише одного характерного для цієї групи слів суфікса. Кількість похідних від прикметників трохи перевищує кількість похідних від іменників — 30 від іменників і 37 від прикметників. У відносно короткому джерелі знайдено п’ять дієслів, твірними словами яких є прислівники, і одне — займенник. Загалом словотвірні категорії PC добре відображають словотвірні тенденції сучасної литовської мови, за кількома винятками.

15