Acta Linguistica Lithuanica 2026, т. 94, с. 1–15 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / elektroninis)

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ BEZDŌNĖ, DARINĖ, І ĪLMA: КРИТИЧНИЙ ПЕРЕГЛЯД СУЧАСНИХ ЕТИМОЛОГІЙ, ВИЯВЛЕННЯ КОГНІТИВНИХ МОТИВАЦІЙ

Новий погляд на топоніми Bezdōnė, Darinė та Īlma: критичний перегляд наявних етимологій, виявлення когнітивних мотивів

PAVEL SKORUPA Інститут литовської мови Електронна пошта: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3903-7006 Напрями досліджень: топонімія, когнітивна ономастика, когнітивна семантика.

https://doi.org/10.35321/all94-08

АНОТАЦІЯ

У статті простежується історичний розвиток литовських ономастичних досліджень, наголошуючи на важливості збалансування традиції та інновацій у цій галузі. У Литві ономастичні дослідження традиційно дотримувалися підходу, що акцентував на етимологічному та дериваційному аналізі власних назв, який згодом було розширено фундаментальними працями зі структурно-граматичної та семантичної класифікації гідронімів. Нині нова хвиля ономастів прагне відійти від традиційних методів, досліджуючи топоніми в межах когнітивної семантики. Розглядаючи один потамонім, ойконім і лімнонім, які нині офіційно функціонують у межах Вільнюського повіту, ця стаття, застосовуючи міждисциплінарний підхід, що інтегрує лінгвістичний аналіз, історичні дослідження та культурологічні студії, має на меті показати, як поєднання традиційних та інноваційних підходів уточнює усталені етимології та пояснює походження, мотивацію й значення топонімів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовська ономастика, когнітивна ономастика, топоніміка Вільнюського повіту, семантика топонімів, ойконім, потамонім, лімнонім, Bezdōnė, Darinė, Īlma.

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається історичний розвиток литовської ономастики, підкреслюючи важливість балансу між традицією та інновацією в цій галузі. У Литві ономастика традиційно дотримувалася підходу, що наголошував на етимологічному та словотвірному аналізі власних назв, який згодом розвивався у фундаментальних працях, присвячених гідронімії, через створення її структурно-граматичної та семантичної класифікацій. Сучасне покоління ономастів відходить від традиційних методів, досліджуючи топоніми в межах когнітивної семантики. У цій статті на прикладах потамоніма, ойконіма та лімноніма, які нині офіційно функціонують у Вільнюському повіті, із застосуванням міждисциплінарного підходу, що інтегрує лінгвістичний аналіз, історичні дослідження та культурологічні студії, прагнемо показати, як поєднання традиційних та інноваційних методів пояснює відомі етимології, а також походження, мотивацію і значення топонімів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовська ономастика, когнітивна ономастика, топоніміка Вільнюського повіту, семантика топонімів, ойконім, потамонім, лімнонім, Bezdōnė, Darinė, Īlma.

Авторське право © 2026 Pavel Skorupa. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття у відкритому доступі, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення імені первісного автора та джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį.

Отримано: / Gauta: 2026–05–18. Прийнято: / Priimta: 2026–06–03.

1

Вступ

Етимології офіційно вживаних топонімів Вільнюського повіту, представлені в науковій літературі та лексикографічних джерелах, часто містять тлумачення, які викликають сумнів, особливо в сучасну цифрову добу, коли доступ до різноманітних джерел даних, карт і архівів істотно розширився. Нинішнє дослідження має на меті поставити під сумнів, переглянути й уточнити раніше прийняті етимології, поєднавши екстралінгвістичні свідчення (географічний та історичний контекст) із ґрунтовним лінгвістичним аналізом. Дослідження висвітлює мінливий характер топономастики й наголошує на потребі її постійного переосмислення. Поєднуючи традиційні та сучасні підходи, це міждисциплінарне дослідження дає змогу глибше зрозуміти мотивацію й семантику трьох вибраних топонімів (потамоніма, лімноніма та ойконіма), походження яких видається проблематичним з огляду на нові доступні дані.

Методологія та джерела дослідження. Дослідження ґрунтується на фактичних даних, зібраних із численних джерел (див. Джерела топонімів, Лексикографічні джерела та Літературу). Ці матеріали становлять основу дослідження, доповнюють один одного й сприяють розробленню обґрунтованих етимологічних та мотиваційних тлумачень топонімів. Етимологічний, словотвірний, мотиваційний і семантичний аналіз топонімів ґрунтується на поєднанні традиційних теоретичних принципів і методологій та принципів і методологій Когнітивної ономастики, розроблених литовськими й зарубіжними науковцями (див. розділ 1). Етимологічний аналіз спирається на праці Kazimieras Būga (1961), Aleksandras Vanagas (1970; 1981) та інших авторів; Словник литовських назв місцевостей (LVŽ); а також на литовські, білоруські, російські та польські (електронні) словники. Аналіз структури топонімів ґрунтується, зокрема, на структурно-граматичній класифікації гідронімів, запропонованій A. Vanagas (1970). Оскільки дослідження дотримується принципів Когнітивної ономастики, ми вважаємо, що всі оніми мають значення. Надалі ми розглянемо ідею про те, що топоніми виникли внаслідок мовної діяльності, первісно мали чіткі значення й безпосередньо асоціювалися зі своїми кореневими лексичними елементами. У цій статті вибрані топоніми аналізуються синхронно й діахронно^¹

Відповідно до попередніх литовських регіональних топонімічних досліджень, у цій статті представлено топоніми, що відповідають усталеним критеріям подання топонімічного матеріалу в литовській ономастиці. Для кожного топоніма наведено посилання на його географічне розташування, пояснення його походження, запропонований гіпотетичний етимон і його значення. Візуально курсивом і напівжирним шрифтом виділено лише форми досліджуваних топонімів, які нині офіційно функціонують.

1. Литовська ономастика: від традиції до сучасності: короткий огляд

Назви місцевостей відіграють значну й своєрідну роль у мові, передаючи інформацію про ландшафти, особливості рельєфу, флору, фауну, людей тощо в певній місцевості. Вони також дають змогу зрозуміти історичні та культурні аспекти, зокрема соціальні явища. Вивчення граматичної функції та семантичних властивостей власних назв є предметом наукових досліджень із давніх часів, причому різні ономастичні школи світу розвивають різні напрями досліджень. Попри це, єдиної теорії власних назв не існує. Історично традиційні ономастичні дослідження зосереджувалися на етимології, мовних елементах та історичному контексті власних назв, іноді розширюючи сферу аналізу на їхні семантичні аспекти: «<…> ономастика традиційно значною мірою зосереджувалася на етимології та типології назв» (Ainiala, Östman, eds., 2017: 3). Лише 1990 року було докладено значних зусиль для дослідження власних назв у міждисциплінарних межах Когнітивної лінгвістики. Ernst Hansack (1990) першим застосував результати когнітивної науки до власних назв у своїй книзі Bedeutung, Begriff, Name (англ.: Meaning, Concept, Name). Трактат Thomas Hobbes Of Names (2002 [1655]), у якому

^¹ Детальний опис методології нашого дослідження див. у Pavel Skorupa (2021a: 259–260; 2023: 35–47).

2

він стверджує, що імена як мовні знаки викликають думки і в мовця, і в адресата, вважається передвісником сучасного когнітивного підходу до дослідження власних назв. Від часу новаторської праці E. Hansack у галузі Когнітивної ономастики значну увагу приділяють значенню та концептуалізації власних назв (див. Coates 2006; 2012; 2015; 2016; Langendonck 2007; Karpenko, Golubenko 2015; Ainiala et al. 2016; та ін.); питанням категоризації назв і прототипування (див. Sjöblom 2006; Bölcskei 2014; та ін.); проблемі походження, ідентичності та культурно-соціальної мотивації назв (див. Brendler 2012; Brendler, ed., 2016; Slíz 2017; та ін.); питанню концептуальних метафор і метонімії в ономастиці (див. Dobrić 2010; Reszegi 2012a; 2022b; 2022c; 2023; Aunga 2018; та ін.).

У Литві ономастичні дослідження традиційно дотримувалися підходу до власних назв, сформульованого K. Būga, а саме методу «Порівняльної потамології», який він запровадив 1923 року (Būga 1961: 510), і порівняльного методу топоніміки, названого «Порівняльні дослідження назв земель», запровадженого 1924 року (там само: 736). Обидва методи передбачають порівняння гідронімів із назвами інших річок і озер або інших топонімів із подібними до них назвами — як у межах литовських кордонів, так і за їх межами. Ці дослідження передусім зосереджувалися на етимологічному та словотвірному аналізі власних назв.

Новіший поворот до вивчення семантики та мотивації власних назв відбувся завдяки Структурно-граматичній класифікації гідронімів (1970) A. Vanagas і Семантичній класифікації гідронімів (1981). Dalia Sviderskienė (2006; 2016; 2017; 2019; 2022; 2024) застосувала ці класифікації в дослідженнях литовської регіональної топонімії та розробила модель класифікації прозорої й затемненої мотивації локальної топонімії. Сучасний погляд на литовські ономастичні дослідження запроваджено в працях D. Sviderskienė, присвячених етимології та мотивації мікротопонімів. Крім того, заснування ономастичної школи проф. Grasilda Blažienė та праці її учнів означають відхід від традиційних підходів. Вони досліджують топоніми в межах Когнітивної семантики, поєднуючи її з традиційним поглядом на етимологію, мотивацію та значення власних назв^²

Наукові дослідження литовського ономастикону часто демонструють розбіжності між працями, виконаними на основі традиційних методологій, і тими, що здійснювалися в межах сучасних теорій Когнітивної ономастики. Унаслідок цього застосування нових принципів дослідження до аналізу попередніх праць дає змогу помітити властиві їм неточності в раніше здійснених етимологіях топонімів.

2. Піддаючи сумніву достовірність лексикографічних джерел: дослідження походження потамоніма Bezdonė

Під час дослідження литовської топонімії, зокрема ретельного аналізу етимології та мотивації назв місцевостей, часто спираються не лише на сучасні записи в офіційних документах і на картах, а й на архівні матеріали, такі як VK — Каталог литовських назв місцевостей, записаних із живої мови. Крім того, дослідники використовують наукові праці та лексикографічні джерела, зокрема LVŽ. Для тих, хто знайомий зі словником, не дивно, що VK є його єдиним джерелом топонімів. Однак не всі топоніми з VK потрапили до LVŽ. Обґрунтування такого вилучення залишається дещо незрозумілим. Серед таких топонімів є потамонім Bezdonė^³,

^² Детальніший огляд розвитку литовської ономастики — від її виникнення до сучасного стану — див. у P. Skorupa (2025).

^³ Кожен проаналізований потамонім супроводжується інформацією про його географічне розташування, запропоновану етимологію та пояснення його походження й мотивації. Для зручності покликання проаналізовані потамоніми подано курсивом і, якщо можливо, позначено наголос. При першій згадці їх додатково виділено напівжирним шрифтом. Історичні форми та інші топоніми, наведені для порівняння або пояснення, подано лише курсивом; у них збережено позначення наголосу, якщо його наведено в оригінальних джерелах. У наступних згадках проаналізо-

яка називає 8,6-кілометрову притоку Vilnia (староство Bezdonys, Вільнюський р.). Витікаючи з заболочених луків між лісами Paskynai та Rokantiškės, потік звивисто прямує до заболоченого рибного ставка Bezdonys і через ліси Bezdonys. Він зберігає свою первісну долину, яка вздовж русла сповнена стариць, канав, повалених дерев і природних загат.

Відомо кілька історичних форм цього потамоніма; пор. записи VK (далі наш переклад і пояснення записів іншими мовами подаватимуться в дужках): Bezdánka up. į Nėrį [потік Bezdánka у Neris]; 1965 Bezdanaliẽsia žẽčka į Bezdanką [потік Bezdanaliẽsia у Bezdanкą]. Bezdónė також згадується в інших історичних матеріалах, пор.: 1604, 1609, 1730, 1782 <...> село над р. Безданкою [<...> село над річкою Bezdanka: над р. Безданкою — місцевий відмінок ← називний відмінок Безданка] (GU 15); 1811 <...> nad rzeczką Bezdanką [<...> біля потоку Bezdanka] (NKPRS 34). Із цих записів очевидно, що форми потамоніма є слов’янськими. За Вікінтасом Вайткавічюсом, раніше потік називався Juodupis: “z Bezdan – Jodupis, 1784 m., TVD 382” [із Bezdany [польська форма] — Juodupis <...>] (Vaitkevičius 2012: 111). Натомість Йонас Юркштас (1985: 19) стверджує, що і потамонім Bezdónė, і ойконім Bezdonys не є автентичними; справжньою формою Bezdonys могла бути *Bedugniai, утворена від подібного гідроніма. Й. Юркштас припускає, що в джерелі 1516 року потамонім записано як Besdenayta, Besdanayta, and Besdonayta (там само), але у своїй праці не наводить посилання на згаданий документ. Документ, точніше копія привілею, підготовлена 1775 року на основі оригіналу, датованого 1516 роком, зберігається у фондах Бібліотеки Врублевських Литовської академії наук. Привілей було надано королем Сигізмундом I Старим (польськ. Król Zygmunt I Stary) 1516 року після свята Всіх Святих; у ньому окреслено межі маєтку Bezdonys (польськ. Bezdany) (пор. VKF). У цьому документі потамонім Bezdanayta згадується кілька разів. Тут необхідно виправити прочитання цього потамоніма Й. Юркштасом, оскільки в тексті він послідовно постає як Bezdanayta, а не у варіантах на кшталт Besdanayta, Besdanayta, or Besdonayta, наведених у Й. Юркштаса (там само). Це видно з порівняння відповідних місць документа; пор. (у дужках подано наш переклад із польської):

Granica Dobr przerzeczonych Wsi Bezdan początek swój mieć ma od granicᶜ i Rol czterech poddanych naszych Łuczniki nazwanych rozciągając prawdziwą granicę Rzeką Bezdanayta nazwaną, i tyj Rzeki obadwa brzegi granicom wsi Bezdan przy tączyć In korporuiąc. [Межі маєтку, наданого селу Bezdany, мають починатися від кордонів і ріллі чотирьох наших підданих, названих Łuczniki, простягаючи справжній кордон річкою, названою Bezdanayta, а обидва береги цієї річки мають бути включені до меж села Bezdany.]

Przyłączyć także do tey wsi ziemię i rolę, która graniczy z gruntami wsi Punżam z zątą Rzeką Bezdanaytą i między tąż wielką Rzeką Wilią leżącą do wsi Bezdan z dawna przynależącą. [До цього села слід також приєднати землю та ріллю, що межує із землями села Punżam за тією річкою Bezdanayta і лежить між тією великою річкою Wilia, у напрямку до села Bezdany, якому здавна належить.]

Postępując wyżej taż Rzeką Bezdanaytą aż do tego mieysca wonią druga Rzeka Trynkuciszka nazwana wpada <...> [Підіймаючись уздовж тієї річки Bezdanayta до цього місця, де в неї впадає друга річка Trynkuciszka <...>]

відтоді потамоніми й далі подаються курсивом і позначаються наголосом, але більше не виділяються жирним шрифтом.

4

Daley kontynuując granicę též Rzeką Bezdanaytą aż do Drogi. Która z miasta Užłan[?] przez wies Bezdany ku wsi Pundziany idzie <...> [Продовжуючи кордон далі вздовж річки Bezdanayta до Дороги, яка йде від міста Užłan[?] через село Bezdany до села Pundziany <...>]

Форми потамоніма, зафіксовані в цьому документі, містять суфікс Suf -ayta, подібний до литовського суфікса Lith Suf -aitė. Спираючись на цю подібність, Й. Юркштас (1985: 19) доходить висновку, що потамонім має литовське походження, і реконструює його автентичну форму як *Bedugnaitė, утворену від гідроніма (чи то озера, чи то болота) *Bedugnis або *Bedugnė. Ця етимологія потенційно пов’язана з литовським bedugnė ‘велика глибина’ (LKŽė). Цю версію походження гідроніма, схоже, також схвалено в LVŽ, де походження спорідненого ойконіма Bęzdonys, який називає містечко на Bęzdōnė, тлумачиться як алюзія на історичну топонімію (пор. LVŽ I 466).

Такі тлумачення походження і потамоніма, і пов’язаного з ним ойконіма є з кількох причин вельми сумнівними. По-перше, доступні історичні джерела вказують на слов’янську форму Bezdónė, зафіксовану польською та російською мовами відповідно як Bezdanka і Безданка (див. вище), а найдавнішою доступною формою є Bezdanayta, очевидно зі слов’янським коренем Bezdan і, ймовірно, литовським суфіксом -ayta (→ -aitė). Отже, відновлення автентичної форми потамоніма як *Bedugnaitė виключно на підставі суфікса залишається вельми сумнівним. Ми вважаємо, що цей суфікс лише свідчить про значний мовний контакт, наслідком якого стала гібридизована форма топоніма, що поєднує слов’янський корінь із литовським суфіксом (про інші випадки гібридних топонімів у Вільнюському краї див. Skorupa 2021c). По-друге, і найважливіше, поблизу Bezdonys — ані історично, ані нині — немає жодних записів про озеро чи болото під назвою *Bedugnis або *Bedugnė. Такі назви не задокументовано в жодному з доступних нам джерел. Єдиний запис про заболочену місцевість поблизу походить із VK: 1965 Bezdański rojst raistas, miškas, Bezdonys [Bezdański rojst [пол.] болото, ліс, Bezdonys]. Однак точне розташування цього заболоченого лісу невідоме. По-третє, історичні дані про містечко Bezdonys (староство Bezdonys, Вільнюський р.) та історичні форми цього ойконіма свідчать, що його походження є якщо не литовським, то слов’янізованим, тобто, ймовірно, назву перейняли слов’яни (поляки, білоруси або росіяни), які проживали в поселенні та його околицях; пор.: 1744 Bezdany (SDV 40); 1775 we wsi Bezdanach [у селі Bezdan] (VVDL 35); R1872 Безданы; 1784 Bezdany (VS95 44); 1795 Bezdany (VAPRS 27v); 1804 Безданы (SŽ 43v); 1811 Bezdany (VAPRS 246); 1873 Безданы (SVg 35); 1874 Безданы (там само: 48); 1880 Bezdany (SGKP I 162); 1887 Bezdany (SGKP VIII 410); 1895 Безданы (KKg); Безданцы ст. [станція], Безданцы, д. [село] (VG 1905: 58); 1917–1918 Bezdany (AO 14); 1932 Bezdany (SAV 476), 1974 Bezdonys (SV 728). На те, що населення околиць не завжди було переважно литовським, додатково вказує примітка в одному із записів VK, яка свідчить, що литовці поселилися в цій місцевості відносно недавно; пор.: 1965 Bezdāny mśl ~ Bezdōnys, Bezdoñių, į Bezdonis (kaip taria atsįkelę̨ čia gyventi lietuviai) [Bezdāny містечко ~ Bezdōnys, Bezdoñių, į Bezdonis [відповідно називний, родовий і знахідний відмінки] (як вимовляють литовці, які переселилися сюди)]. По-четверте, форму потамоніма, записану в історичних джерелах, можна порівняти з назвою, зафіксованою у VK: 1982 Bezdan̨ka, akis miške (gili vieta) – Alytaus raj., Obelnykėlių k. [Bezdan̨ka, водойма в лісі (глибоке місце) — Alytus District, Obelnykėliai село]. Суфікс -ka, ймовірно, слов’янський, хоча потамонім наголошено на литовський манер — у кінці. Такий тип наголосу типовий для цього регіону, де наголос падає на останній склад, завдяки чому потамонім звучить по-литовськи. У LVŽ (I 466) цю назву пов’язано з білоруським бяздонне ‘глибина, яма, трясовина’, польським bezdenny ‘безодній, бездонний’ тощо.

З огляду на наведене, потамонім Bezdónė найімовірніше є литовським дериватом із флексією -ė від рос. бездонный ‘бездонний; надзвичайно глибокий’ (пор. рос. бездна ‘безодня’) (SRYAₑ) або польськ. bezdenny ‘бездонний’, bezdeń ‘вир, швидко обертова маса води в

5

річка, у яку можуть затягуватися предмети’ (PSPR 34). Однак з огляду на її історичні форми Bezdanka та Безданка найімовірніше, це дериват від біл. бездань, бяздонне «безодня, глибоке місце» (SBG I 180; Skarnik.by). Отже, можна припустити, що потамонім Bezdōnė ілюструє метонімічну модель найменування ГЛИБИНА ЗАМІСТЬ РІЧКИ, за якої окрема характеристика русла річки (його глибина або сприймана бездонність) використовується для називання всього водотоку. У цьому випадку поняття «безодні» або «глибокого місця» є визначальною ознакою, що мотивує гідронім: біл. бяздонне (глибина, яма, мочар) → глибокий потік → Bezdōnė. Ця назва могла бути мотивована асоціаціями з глибинами або безоднями, на що вказують пол. bezdenny та біл. бяздонне. Давніші форми назви безпосередньо відображають цю етимологічну лінію, засвідчуючи тяглість асоціації потоку з помітною особливістю його русла. Назва потоку могла бути підсилена місцевими переказами, згідно з якими в окремих місцях потік описували як «бездонний». Це уявлення могло виникнути через його глибокі заболочені відтинки або темні й начебто непроникні води в болотистих місцевостях, адже русло потоку характеризується трясовинами, канавами та природними загатами, які разом сприяють сприйняттю глибини.

Відсутність цього потамоніма в LVŽ, попри його наявність у VK, може відображати редакційні рішення або критерії відбору, які не були чітко зазначені. Серед можливих чинників — форма, у якій назву було зафіксовано, або відсутність у VK нинішньої офіційної версії. Подібні розбіжності між VK і LVŽ свідчать, що до словника було включено не всі документально засвідчені назви місць.

3. Дослідження маловивченого: до походження ойконіма Darinė

Одним із багатьох топонімів, які, на нашу думку, не отримали належної уваги, не були ґрунтовно досліджені та не були належно етимологізовані, є ойконім Darinė. Цей ойконім позначає два колишні поселення в Швенчоніському районі: Darinė (хутір, Швенчоніське староство) та Darinė (хутір, Пабрадське староство). Попри це, у LVŽ ці назви подано без розрізнення, хоча у VK для обох поселень є кілька статей. Крім того, у LVŽ ці два ойконіми подано поряд з іншими топонімами зі спільним коренем dar-, пор. (наші пояснення подано в дужках; напівжирне й курсивне написання збережено за джерелом):

Darinė оф. [офіційна назва] || Darỹnė с., пор. [село, хутір] Šṽnč; Dariniai фв. [фільварок] Pbrd; Dāriškė кущ., луг., сад. [зарості, лука, садиба] |Jdr; Dāriškės пас. [пасовище] |Jdr; сад. [садиба] Kv; Dar-ò-polis м., пор. [маєток, хутір] Ldk (LVŽ II 136).

Усі ці назви місць, як зазначено у статті LVŽ, мають неясне походження й можуть бути похідними від ПІБ Daras, Dā̀rius; біл. дар або пол. dar «дар; пожертва»; або ж існує можливість додатково пов’язати ці топоніми з топонімом Dārai, похідним від лит. darýti «виробляти, працювати (над/із певним об’єктом)» (LVŽ II 128, 136). На нашу думку, жоден із варіантів походження Darinė, поданих у LVŽ, не можна вважати надійним. Тому, спираючись на історичні, сучасні лінгвістичні та екстралінгвістичні дані, ми спростовуємо запропоновану в LVŽ етимологію ойконіма Darinė і висуваємо власну інтерпретацію його походження.

Перш ніж перейти до етимології цього ойконіма, варто подати відомості про поселення, які він позначав. Darinė (Швенчоніське староство) розташовувалося поблизу лісу Dvariškiai. Приблизно за 0,4 км на північний схід від колишнього поселення лежать заболочені ділянки, а лише за 0,5 км на північ — озера Beržinis та Mergežeris. Між цими озерами розташоване село Jauros, назва якого походить від форми множини лит. jāura «болотисте місце; заболочена місцевість», що вказує на близькість поселення до болотистого, вологого середовища. Натомість Darinė (Pabradė староство) розташовувалося серед нині осушених полів у долині

6

струмка Skerdyksna. Поблизу цього поселення розташований ліс Naujašilis, за яким лише за 1,9 км на схід лежить болото Baltasamanė (Skeimis). На південний захід, приблизно за 2 км, на краю лісу Baluoša розташоване болото Eitūniškės, а на північний захід, на краю лісу Kulniškės, лежить ще одне безіменне болото (див. карти GP; UETK). Сучасні карти (GP; UETK) виразно зображають розгалужену мережу меліоративних каналів, що оточує це колишнє поселення. Натомість історична карта R1872 свідчить, що нинішні осушені поля в долині Skerdyksna у другій половині XIX^ᵗʰ століття були заболоченими лісами.

Обидва поселення були відносно давніми. Засвідчено різні історичні форми цих ойконімів (наші пояснення подано у квадратних дужках). Darinė (Швенчоніське староство) зафіксовано як R1872 Дарибы; 1932 Darynia (SAV 506); 1968 Darinė с. [хутір] — пол. [Pol] Darynie zaśc. [хутір] та Darinė к. [село] — пол. Darynie II zaśc. (VK). Споріднений запис датується 1669 роком: sianožec [пол., скошене поле] Darymes, Darymey (CVIA. SA. 4228b. 3660l., 3661.). Darinė (Пабрадське староство) зафіксовано як 1795 Darym (ŠPRS 82); R1872 Подарины; 1880 Darynie (2.) [два поселення] (SGKP I 907); Дариня (VG 1905: 273); 1932 Darynia (SAV 510); 1968 Darynė (ленк. [Pol] Darynia) (VK). Найдавнішою формою Darinė (Швенчоніське староство) є рос. Даривы, що є транслітерацією з лит. *Darybos, пов’язаного з лит. формою множини darybos ← darýba, яка, своєю чергою, пов’язана з лит. dãrymas «болото, калюжа» (LKŽe); це також відображено у формі 1669 Darymes (автентичною формою, імовірно, було *Darymas). Ця сама етимонна основа могла слугувати базою для ойконіма Darinė (Пабрадське староство), з огляду на його найдавнішу форму 1795 Darym (автентичною формою, імовірно, було *Darymas). Аналіз історичних і сучасних лінгвістичних та екстралінгвістичних даних (зокрема зафіксованих форм ойконіма, особливостей довкілля названих поселень, а також типів і назв прилеглих об’єктів) показує, що ойконім Darinė з високою ймовірністю є похідним від лит. dãrymas «болото, калюжа» та позначає два колишні поселення в болотистих місцевостях або поблизу них. Отже, можна стверджувати, що цей ойконім, імовірно, мотивований помітною особливістю ландшафту поблизу, а саме болотом або заболоченою місцевістю, яка слугувала виразною характеристикою у процесі найменування. Це відповідає метонімічній моделі найменування ОСОБЛИВІСТЬ ЛАНДШАФТУ (ОБ’ЄКТ) ЗАМІСТЬ ПОСЕЛЕННЯ. Деривацію можна реконструювати так: лит. dãrymas (болото, калюжа) + суф. -inè → поселення поблизу болота, заболоченої місцевості → Darinė.

4. Критичний перегляд традиційних інтерпретацій етимології Ilma крізь когнітивну призму

Іншим випадком, який, на нашу думку, потребує уточнення щодо його походження та етимології, є топонімічна опозиція, утворена Ilma Didžioji (Пабрадське староство, Свчнський район) та Ilma Mažoji (за 0,06 км на схід від Ilma Didžioji). Ці складені лімноніми можна вважати такими, що мають неясне походження, що зумовлює нечіткість їхньої семантики та мотивації. За А. Vanagas (1981: 129), компонент Ilma може бути пов’язаний з литовським потамонімом Elmė або лімнонімом Elmis, обидва з яких пов’язані з потамонімом Almė, похідним від лит. alméti, elmėti «повільно витікати, капати, просочуватися; повільно текти» (LKŽe). Учений також припускає, що компонент Ilma може бути пов’язаний із литовським лімнонімом Ilmėdas і далі порівнює його з латиськими потамонімами Ilmade, Ilmāde, Ilmede, Ilmatu-strauts, ойконімами Ilmat та Ilmete і агронімом Ilmātes, які, так само як литовський Ilmėdas, можуть мати фінно-угорське походження (ibid.). Варто зазначити, що LVŽ (IV 34) не ставить під сумнів цю версію походження лімноніма, зокрема запропоновану A. Vanagas фінно-угорську версію. Проте запропоновані версії походження компонента Ilma викликають запитання.

Виведення цього лімноніма з ест. ilm «погода; (поет.) світи» або фін. ilma «повітря; погода», які продовжують пра-фінське *ilma (← прауральське *ilma), що спочатку передавало додаткове значення «бог» (пор. WSD), викликає сумніви. Така інтерпретація порушує питання про появу цієї назви на литовській території, її семантичну мотивацію та пов’язані з нею значення. Крім того, це

7

Хронологія лімноніма залишається невизначеною, що ускладнює визначення того, чи можна його справді вважати свідченням фінно-угорського мовного адстрату в литовському ономастиконі.

Щоб лімнонім мав фінно-угорське походження, компонент Ilma має не лише передавати значення, а й бути мотивованим відносно підвищеним, порівняно з іншими прилеглими об’єктами, положенням озера в цій місцевості. Таке спостереження зробив Maks Vasmer (1986: 128), аналізуючи етимологію лімноніма Ильмень (озеро Ilmen, Новгородська область, Росія) та інших споріднених назв озер, зафіксованих у північних регіонах Європи й Росії. M. Vasmer виводить ці назви з фін. Ilma-järvi, що перекладається як «озеро (поганої) погоди» або «небесне (верхнє) озеро». Irma I. Mullonen (2018: 16–17) підтримує подібний погляд, припускаючи, що лімнонім Ильмень походить від поширеної в регіоні балтійсько-фінської основи *ylä- «верхній». Дослідниця стверджує, що ця назва, як і подібні форми, може відображати такі варіанти, як Ylä/järvi, Ylämä/järvi («Верхнє озеро») та Ylimäine, Ylimmäinen («Верхнє»), які співіснували в давнину. Верхнє розташування в просторі щодо інших об’єктів не є характерною ознакою озер Ilma Didžioji та Ilma Mažoji або будь-якого іншого об’єкта поблизу. Обидва озера розташовані на відстані 1–2 км від різних орієнтирів, зокрема від Baliulių pelkė (болота) на північному заході, Baltasamanė (Skeimis) pelkė на півдні, Mėrionių pelkė на півночі та озера Skeimis на південному сході. Усі ці об’єкти розташовані на висоті 152–154 метрів над рівнем моря, що визначено за вимірюваннями, здійсненими за допомогою інструментів, доступних на вебсайті GP. Однак ця незначна різниця у вертикальній висоті практично непомітна. Отже, малоймовірно, що семантика компонента Ilma має фінно-угорське походження. Крім того, археологічні свідчення вказують на історичну малоймовірність мовного контакту з фінно-угорськими народами, оскільки вони не населяли територію Литви. Це твердження підтверджується археологічними знахідками (пор. Jovaiša 2012; 2014; 2016; 2020a; 2020b). Отже, малоймовірно, що балти називали свої водойми чужою мовою. Найдавніші доступні записи цієї назви датуються 1784 роком: Ilma, ež. [озеро] (пор. VS95 52), або R1782 Rus Ильмъ большой (Ilma Didžioji) та Ильмъ малой (Ilma Mažoji). У VK наведено такий запис: Didžioji Ilma, Didžiosios Ilmos, Didžiąją Ilmą, ež.⁴ (prie pat Piorkų k.) [Didžioji Ilma, Didžiosios Ilmos, Didžiąją Ilmą [відповідно форми родового та знахідного відмінків], невелике озеро (поблизу села Piorkos)].

Походження балтійського варіанта лімнонімів Ilma Didžioji та Ilma Mažoji порушує важливе питання: що мотивувало називати стоячі водойми словом, яке передає ідею руху або течії води? Адже назва, похідна від лит. almėti, elmėti «повільно протікати, крапати, просочуватися; повільно текти», здавалася б, більше пасувала до більшої річки або струмка. З огляду на екологічні умови, названі озера не приймають стоку струмків і не відводять воду до інших водойм. Немає сполучних каналів, які могли б забезпечувати приплив або відтік води з цих озер. Крім того, з погляду мовних аспектів найменування цих об’єктів початкові зміни голосних майже не пояснені й не зрозумілі, пор. a, e → i: лит. almėti, elmėti → Ilma. Ці аспекти змушують нас сумніватися у версіях походження компонента Ilma лімноніма, запропонованих A. Vanagas.

Зважаючи на форму лімноніма, записану в R1782 Rus Ильмъ большой, Ильмъ малой, ми припускаємо, що компонент Ilma може бути пов’язаний із Rus шьмь (илм, илем), давн. f ильма або Bel ільма, ільмак «велике листяне дерево з цінною, міцною деревиною, поширене в Європі — в’яз, берест (Ulmus)» (DRLKŽ I 791; SBG II 342; SRYAₑ; TSRJ I 1191). У різних регіонах Литви, особливо в центральних районах, таких як Prienai, Kaunas, Raseiniai, Kėdainiai, Širvintos і Kaišiadorys, ростуть щонайменше три види дерев родини Ulmaceae. Ці дерева зазвичай трапляються в долинах великих річок, на схилах навколо деяких озер і в затінених місцях (TLE II 16). Місцевість навколо цих двох озер укрита лісом, де ростуть рідкісні дерева родини Ulmaceae. Ще однією, хоча й непрямою, ознакою слов’янського походження цих лімнонімів є наявність слов’янських за походженням

⁴ У VK це означає лит. ežerėlis «невелике озеро».

8

ойконімів поблизу, таких як Piorkos та Vispa (щодо походження цих ойконімів див. Skorupa 2021c). Крім того, в історичних джерелах згадуються нині неіснуючі ойконіми слов’янського походження, такі як Rus Московка, Дольники, та Сорокополь (пор. R1872). Крім того, литовці підтримували безперервні культурні й мовні контакти зі слов’янськими народами, зокрема з білорусами, поляками та росіянами (пор. Būga 1961: 493–550; Garšva 2019; 2020a; 2020b; Skorupa 2021b; 2021c). Ці взаємодії могли відіграти роль у виникненні відповідної назви.

Диференційний маркер Didžióji вказує на розмір озера порівняно з його відповідником: пор. Įlma Didžióji має площу 0,061 км², тоді як Įlma Mažóji — 0,021 км². Перший компонент Įlma Mažóji є транспозицією з Įlma Didžióji. Другий компонент лімноніма мотивований розміром озера, слугуючи антонімічним позначенням більшого озера: Įlma Mažóji позначає менше озеро поблизу Įlma Didžióji.

На підставі наведеної інформації найімовірніше походження компонента Įlma у лімнонімі є слов’янським, імовірно мотивованим місцевою наявністю дерев родини Ulmaceae. Очевидно, це транспозиція назви виду дерева: Rus ульм, ильма, Bel ilьma → озеро в лісовій місцевості, де ростуть дерева родини Ulmaceae → Įlma Didžióji. Це відображає метонімічну транспозицію назви виду дерева до лімноніма за метонімічною моделлю найменування TREE SPECIES FOR LAKE. Менш імовірним є литовське походження лімноніма, передусім через відсутність чіткої мотивації цієї назви. Версію про фінно-угорське походження відхилено, оскільки семантичний компонент лімноніма не відповідає моделям фінно-угорських мов.

Висновки

Розвиток литовської ономастики від традиції до сучасності підкреслює важливість топонімів як носіїв культурної та історичної інформації. Якщо традиційні підходи зосереджувалися на етимології топонімів, то новітні тенденції когнітивної семантики розширили сферу ономастичних досліджень, охопивши семантику й мотивацію, поставивши під сумнів усталені етимології та залучивши нові дані. Завдяки такому міждисциплінарному підходу неточності в попередніх етимологіях топонімів можуть бути виправлені, що відображає динамічний характер ономастичних досліджень. На підставі аналізу емпіричних даних можна зробити такі висновки:

1. У лексикографічних джерелах та інтерпретації топонімів існують певні невизначеності, що засвідчує аналіз потамоніма Bezdõnė. Попри те, що його історичні форми вказують на слов’янське походження, спроби реконструювати цю назву як литовську залишаються дискусійними. Це підкреслює потребу в критичному оцінюванні джерел в ономастичних дослідженнях.

2. Дослідження ойконіма Darinė виявляє не помічені раніше топоніми та ставить під сумнів запропоновані етимології. Попри те, що історичні форми вказують на різні об’єкти, топоніми часто об’єднують без розрізнення. Завдяки аналізу історичних записів і характеристик довкілля було запропоновано альтернативне тлумачення мотивації та семантики цього ойконіма. Цей випадок підкреслює важливість ґрунтовного дослідження й критичного оцінювання для розуміння недостатньо вивчених топонімів.

3. Дослідження лімнонімів Įlma Didžióji та Įlma Mažóji ставить під сумнів традиційні етимології, пропонуючи нові висновки, що підкреслюють важливість ґрунтовного аналізу й критичного оцінювання для розуміння походження топонімів. Якщо попередні теорії припускають фінно-угорське походження, то наведені докази вказують на слов’янське походження.

СКОРОЧЕННЯ

Bel – білоруська; cf. – порівняй; D – район; eld – староство; En – англійська; Est – естонська; f – жіночий рід; Finn – фінська; ibid. – у тому самому джерелі; Idr – Judrėnai (Klaipėda D); km – кілометр; Kv – Kvėdarna (Šilalė D); Ldk – Lyduokiai (Ukmergė D); Lith –

9

литовська; Pbrd – Пабраде (Швенчоніський р-н); PN – особове ім’я; Pol – польська; Rus – російська; Suf – суфікс; Švčn – Швенчоніс; V – Вільнюс

ДЖЕРЕЛА ТОПОНІМІВ

AO: Alphabetisches Ortsverzeichnis der Verwaltungsbezirkes Litauen-Nord. 1917–1918. Aufgestellt und herausgegeben von der Militärverwaltung Litauen [Алфавітний довідник населених пунктів адміністративного округу Литва-Північ. 1917–1918. Підготовлено та видано Військовою адміністрацією Литви] Abt. C. 7.

CVIA SA4228b: Vilniaus ir Kauno gubernijų žemdirbystės ir valstybės turtų valdyba. Литовський центральний державний історичний архів. Фонд SA (давні акти), одиниця зберігання [Управління землеробства та державного майна Віленської та Ковенської губерній. Литовський центральний державний історичний архів. Фонд SA (давні акти), одиниця зберігання] SA4228b, F. 525, ap. 1, bylos [справи] 2, 31, 44, 52, 77, 83, 85, 96, 98, 100, 109, 110, 119, 159, 163, 186, 187, 190, 192, 193, 199.

GK: Gamtos katalogas: Lietuvos vandens telkiniai [Каталог природи: водойми Литви]. Інтернет-доступ: http://ezerai.vilnius21.lt/.

GP: Lietuvos erdvinės informacijos portalas [Портал просторової інформації Литви]. Інтернет-доступ: https://www.geoportal.lt/geoportal/.

NKPRS: Nemenčinės ir kitų parapijų revizijos sąrašas: Revizskie skazki Nemenčinskogo, Moliatskogo u dr. prihodov Vilenskogo uezda za 1811 g. [Ревізький список Неменчине та інших парафій: ревізькі казки Неменчине, Молетая та інших парафій Віленського повіту за 1811 рік], LTSR CVIA, F. 515, ap. 15, b. 192., b. 25.

R1872: Russia 1872 Map: Arcanum Maps – Історичні карти онлайн. Інтернет-доступ: https://maps.arcanum.com/en/map/russia-1872/.

SAV: Synodus archidioecesana Vilnensis ab excellentissimo illustrissimo ac reverendissimo domino domino Romualdo Jałbrzykowski [Віленський архідієцезіальний синод, скликаний найвидатнішим, найяснішим і преподобнішим паном Ромуальдом Ялбжиковським], Вільно, 1932.

SDV: Synodus Dioecesana Vilnensis. Ab Illustrissimo, Excellentissimo ac Reverendissimo Domino D. Michaele Joanne Zienkowicz [Віленський єпархіальний синод, скликаний найяснішим, найвидатнішим і преподобнішим паном Міхалом Яном Зенковичем], Вільна, MDCCXLIV (1744).

SGKP I: Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich [Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських країн] 1: A–Der, ред. F. Sulimierski, W. Walewski, Варшава: Nakładem F. Sulimierskiego i Wł. Walewskiego, 1880. Інтернет-доступ: http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/.

SGKP VIII: Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich [Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських країн] 8: Per–Poz, ред. F. Sulimierski, W. Walewski, Варшава: Nakł. F. Sulimierskiego i Wł. Walewskiego, 1887. Інтернет-доступ: http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/.

SV: Lietuvos TSR kaimo gyvenamosios vietovės 1959 ir 1970 metais (Visasąjunginių gyventojų surašymo duomenys) [Сільські населені пункти Литовської РСР у 1959 і 1970 роках (дані Всесоюзного перепису населення)], Вільнюс: Центральне статистичне управління при Раді міністрів Литовської РСР, 1974.

10

SŽ: Statistinėską vedomost gubernskǫ zemlemero po Vilenskomu uezdu (1804 g.) [Статистична відомість губернського землеміра щодо Віленського повіту (1804)], LTSR CVIA, F. 526, ap. 1, b. 4.

ŠPRS: Švenčionių apskrities Švenčionių parapijos revizinis surašymas (1795 m.) [Ревізький перепис Швенчонської парафії Швенчонського повіту (1795)], LTSR CVIA, F. 515, ap. 15, b. 48, 215.

UETK: Lietuvos upių, ežerų ir tvenkinių kadastras [Кадастр річок, озер і ставків Литовської Республіки]. Інтернет-доступ: https://uetk.am.lt.

VAPRS: Vilniaus apskrities Gelvonų, Gervėčių, Inturkės ir kt. parapijų revizinis surašymas [Ревізький перепис парафій Гелвонів, Гервечі, Інтурке та ін. Віленського повіту], LTSR CVIA, F 515, ap. 15, b. 16, 14, 191, 192.

VG 1905: Vilenskaja gubernija. Polnyj spisok naselennych mest so statističeskimi dannymi o každom poselenii [Віленська губернія. Повний список населених пунктів зі статистичними даними про кожне поселення], I. I. Goškevič, Vilna: Gubernskaja Tipografija.

VK: Vietovardžių, užrašytų iš gyvosios kalbos, kartoteka [Картотека литовських топонімів, записаних із живої мови], фонд Центру досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови, Вільнюс.

VKF: Vilniaus kapitulos fondas F43: Bažnytinės valdos. Bezdonys. Regestr Dokumentow <...> na Dobra Bezdany [Рукопис] [Фонд Віленської капітули F43: Церковні маєтності. Бездани. Реєстр документів <...> на маєток Бездани [Рукопис]]. Інтернет-доступ: https://www.epaveldas.lt/preview?id=MAB04-000051823.

VS95: Список топонімів [Toponyms List] (CVIA SA 19295) Списки топонімів деканатів Віленської єпархії [Lists of Place Names of Deaneries of Vilnius Diocese], 1784. – Литовський державний історичний архів, F SA-19295.

VVDL: Vilniaus vaivadijos dūmų liustracija [Люстрація димів Віленського воєводства] 1: Tarryffa lustratorska Podatku Podymnego woiewodztwa Wilenskiego [Тариф люстратора подимного податку у Віленському воєводстві], 1775 m. LTSR CVIA, f. SA., b. 3337.

GU: Geografičeskij ukazatel vybornych dokumentov iz aktovych knig Vilenskogo centralnogo archiva [Географічний покажчик вибраних документів з актових книг Віленського центрального архіву], Вільна, 1929.

SVg: Spisok volostej i sels­kuch obščestv po mirovym učastkam Vilenskoj gubernii 1873 goda [Список волостей і сільських громад за мировими дільницями Віленської губернії 1873 року], Вільна, 1874.

KKg: Karta Kovenskoj gubernii [Карта Ковенської губернії], 1895.

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

DRLKŽ I–II: Didysis rusų–lietuvių kalbų žodynas dviem tomais [Великий російсько-литовський словник у двох томах] 1–2, O. Aleknavičienė, J. Kardelytė, L. Chackelis, D. Midvikienė, L. M. Sidarienė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2011.

LKŽe: Lietuvių kalbos žodynas [Словник литовської мови] (1–20, 1941–2002), електронна версія, редакційна колегія: G. Naktinienė (головна редакторка), J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė; програмісти: E. Ožeraitis, V. Zinkevičius, Вільнюс: Інститут литовської мови, оновлена версія, 2018. Інтернет-доступ: http://ekalba.lt.

11

SBG I: Slounik belaruskich gavorak paunočna zachodniaj Belarusi i jae pagraničča [Словник білоруських говірок північно-західної Білорусі та її прикордоння] 1: A–G, ред. J. F. Mackevič, Мінськ: Navuka i Technika, 1979.

SBG II: Slounik belaruskich gavorak paunočna zachodniaj Belarusi i jae pagraničča [Словник білоруських говірок північно-західної Білорусі та її прикордоння] 2: D–L, ред. J. F. Mackevič, Мінськ: Navuka i Technika, 1980.

LVŽ I: Lietuvos vietovardžių žodynas 1: A–B, редколегія: L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Вільнюс: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008.

LVŽ II: Lietuvos vietovardžių žodynas 2: C–F, L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, відп. ред. L. Bilkis, Вільнюс: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2014.

LVŽ IV: Lietuvos vietovardžių žodynas 4: I–J, L. Bilkis, G. Blažienė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відп. ред. L. Bilkis, Вільнюс: Lietuvių kalbos institutas, 2021.

LVŽ V: Lietuvos vietovardžių žodynas 5: Kabacevičynė–Kažukienė, авт. L. Bilkis, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, D. Tamulaitienė. відп. ред. L. Bilkis, Вільнюс: Lietuvių kalbos institutas, 2024.

PSPR: Podręczny słownik polsko-rosyjski [Польсько-російський словник], M. F. Rozwadowska, Варшава: Wiedza powszechna, 1974.

Skarnik.by: Belarussko-russkij slovar (на основі академічного словника за редакцією J. Kolasa, K. Krapivy та P. Glebki 1953: Russka belaruski slounik) [Білорусько-російський словник (на основі академічного словника за редакцією Y. Kolas, K. Krapiva та P. Glebka 1953: Російсько-білоруський словник)] 1–3, електронна версія, упоряд. A. Mazok, S. Lit, Мінськ: Instytut Movaznaustva AN BSSR. Інтернет-доступ: https://www.skarnik.by/

SRYA: Slovar russkogo jazyka: v 4-ch tomach [Словник російської мови: у 4 томах], ред. A. P. Evgenjeva, Москва: Poligrafresursy, 1999. Інтернет-доступ: http://feb-web.ru/feb/mas/mas-abc/default.asp.

TSRJ I: Tolkovyj slovar russkogo jazyka [Тлумачальний словник російської мови] 1, ред. D. N. Ušakov, Москва: Gosudarstvennoe slovarno-enciklopedičeskoe izdatelstvo “Sovetskaja enciklopedija”, 1984.

WSD: WordSense Dictionary: A Dictionary of Meaning, Pronunciation, Spelling, and Etymology, 2021. Інтернет-доступ: https://www.wordsense.eu/.

REFERENCES

Ainiala Terhi, Saarelma Minna, Sjöblom Paula 2016: Names in Focus: An Introduction to Finnish Onomastics, transl. by L. Pearl, Helsinki: Finnish Literature Society.

Ainiala Terhi, Östman Jan-Ola, eds., 2017: Socio-Onomastics: The Pragmatics of Names, Amsterdam: J. Benjamins Publishing Company.

Aunga Solomon 2018: A Cognitive Linguistics Study of Ekegusii Onomastics: The Case of the Metaphor. – Linguistics and Literature Studies 6(2), 88–98. DOI: https://doi.org/10.13189/lls.2018.060206.

Bö́lcskei Andrea 2014: Culture Dependent Toponym Types (The Concept of SETTLEMENT in Different Cultures). – Els noms en la vida quotidiana: Actes del

12

XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques, Barcelona: Generalitat de Catalunya, Departament de Cultura, 1010–1018.

Brendler Silvio 2012: Identity of Name(s) as a Crucial Problem in Name Studies, or: Towards the Recognition of Onymic Identity as a Principal Onomastic Concept. – Oslo Studies in Language 4(2), 29–44. Internet Access: https://journals.uio.no/osla/article/view/308/433.

Brendler Silvio, ed., 2016: Cognitive Onomastics, Hamburg: Baar Verlag.

Būga Kazimieras 1961: Rinktiniai raštai [Selected Works] 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Coates Richard 2006: Properhood. – Language 82(2), 356–382. DOI: https://doi.org/10.1353/lan.2006.0084.

Coates Richard 2012: Eight Issues in the Pragmatic Theory of Properhood. – Acta Linguistica Lituanica 66, 119–140.

Coates Richard 2015: A Concise Theory of Meaningfulness in Literary Naming within the Framework of the Pragmatic Theory of Properhood. – Journal of Literary Onomastics 4(1), 31–34.

Coates Richard 2016: On the Theoretical Possibility of Proper Verbs. – Linguistics 54(2), 411–431.

Dobrić Nikola 2010: Theory of Names and Cognitive Linguistics – the Case of the Metaphor. – Filozofija i društvo 21(1), 135–147. Internet Access: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2309953.

Garšva Kazimieras 2019: Baltizmy (toponimy, familii) v Polšė, Belarusiĭ [Balticisms (Toponyms, Surnames) in Poland, Belarus]. – Droga ku wzajemnosci 20, 51–64.

Garšva Kazimieras 2020a: Vilniaus apskrities kalbų interpretacijos [Interpretations of Vilnius County Languages]. – Voruta 2(868), 60–64.

Garšva Kazimieras 2020b: Lietuvių kalba ir vardynas tarp Kernavės, Trakų ir Vilniaus [The Lithuanian Language and Onomasticon Between Kernavė, Trakai, and Vilnius]. – Voruta 3(869), 77–83.

Hansack Ernst 1990: Bedeutung, Begriff, Name [Meaning, Concept, Name], Regensburg: Roderer.

Hobbes Thomas 2002 [1655]: Of Names, ed. S. Brendler, Hamburg: Baar Verlag.

Jovaiša Eugenijus 2012: Aisčiai 1: Kilmė [The Aistians 1: Their Origin], Vilnius: Edukologija.

Jovaiša Eugenijus 2014: Aisčiai 2: Raida [The Aistians 2: Their Development], Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2016: Aisčiai 3: Lietuvių ir Lietuvos pradžia [The Aistians 3: The Origins of the Lithuanians and Lithuania], Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2020a: The Aestii. The Western Balts, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2020b: Kapai ir žmonės [Tombs and People], Vilnius: UAB „Unseen Pictures“.

Jurkštas Jonas 1985: Vilniaus vietovardžiai [Place Names of Vilnius], Vilnius: Mokslas.

13

Karpenko Elena J., Golubenko Lidija N. 2015: Problems of Cognitive Onomastics. – Zapiski z onomastiki 18, 285–293. Internet Access: http://karpenko.in.ua/wp-content/uploads/2012/08/2015-Problematics-of-cognitive-onomastics-%D0%97%D0%97%D0%9E.pdf.

Mullonen Irma I. 2018: Fonetičeskie varianty drevnej toponomnoj Ylä- ‘verchnij’ i ich genezis v gidronimii Karelii [Phonetic Variants of the Ancient Toponymic Stem Ylä- ‘upper’ and Their Genesis in the Hydronymy of Karelia]. – Voprosy onomastiki 15(2), 7–27.

Reszegi Katalin 2012a: Cognitive Approaches to Hungarian Toponymy. – Onoma 47, 367–379.

Reszegi Katalin 2022b: A Cognitive Approach in Onomastics: Some Notes on Metaphorical Place-Names. – Voprosy onomastiki 19(1), 235–244.

Reszegi Katalin 2022c: Metonymic Namegiving from a Cognitive Perspective. – Acta Onomastica 63(1), 206–225.

Reszegi Katalin 2023: Proper Names in Cognitive Onomastics: Meaning and Categorization of Proper Names. – Onomástica desde América Latina 4(1), 1–32.

Sjöblom Paula 2006: A Cognitive Approach to the Semantics of Proper Names. – Onoma 41, 63–82. Internet Access: https://poj.peeters-leuven.be/content.php?url=article&id=2119611&journal_code=ONO&download=yes.

Skorupa Pavel 2021a: Motivation and Semantics of the Present-Day Vilnius County Toponym Oppositions: The Concept of the Object’s Position in Space. – Acta Linguistica Lithuanica 84, 254–282.

Skorupa Pavel 2021b: Vilnius County Toponyms as Signs of National and Cultural Identity, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Skorupa Pavel 2021c: Footprints of Language Contacts in the Present-Day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: The Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy. – Acta Linguistica Lithuanica 85, 219–243.

Skorupa Pavel 2023: Semantics of Present-Day Vilnius County Toponym Oppositions: Doctoral Thesis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Internet Access: https://vb.lki.lt/object/elaba:161395333/.

Skorupa Pavel 2025: Onomastikos raida Lietuvoje: nuo tradicijos iki modernybės [The Development of Onomastics in Lithuania: From Tradition to Modernity]. – Logos 122, 58–65. DOI: https://doi.org/10.24101/logos.2025.06.

Slíž Mariann 2017: Personal names in medieval Hungary, Hamburg: Baar Verlag.

Sviderskienė Dalia 2006: Marijampolės apskrities sudurtiniai oronimai [Compound Oronyms of Marijampolė County]. – Lituanistica 4(68), 47–59.

Sviderskienė Dalia 2016: Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija [Motivation of Compound Helonyms of Marijampolė County]. – Acta Linguistica Lithuanica 75, 243–273.

Sviderskienė Dalia 2017: Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija [Motivation of Composite Helonyms of Marijampolė County]. – Acta Linguistica Lithuanica 77, 78–102.

14

Sviderskienė Dalia 2019: Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija [Motivation of Suffixal Helonyms of Marіampolė County]. – Acta Linguistica Lituanica 81, 108–138.

Sviderskienė Dalia 2022: Utenos apskrities Anykščių valsčiaus (1935–1937) helonimų motyvacija [Motivation of the Helonyms of Anykščiai Country of Utena County (1935–1937)]. – Lituanistica 68, 1(127), 43–65. DOI: doi.org/10.6001/lituanistica.v68i1.4688.

Sviderskienė Dalia 2024: Iškilusių žemės paviršiaus formų ir jų struktūrinių dalių įvardijimo ypatumai (Lietuvos žemės vardyno Utenos apskrities Anykščių valsčiaus anketų (1935–1937) duomenimis): mokslo studija [Characteristics of Naming Land Elevations and Their Structural Features (Insights from the Lithuanian “Land Names” Questionnaires in Anykščiai District (1935–1937), Utena County): Research Study], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. DOI: https://doi.org/10.35321/e-pub.134.kalnuotu-vietu-ivardijimai.

TLE II: Tarybų Lietuvos enciklopedija [Encyclopedia of Soviet Lithuania] 2: Grūdas–Marvelės, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1985.

Vaitkevičius Vykintas 2012: Neris. 2007 metų ekspedicija [The Neris. 2007 Expedition], kn. 2, Vilnius: Mintis.

Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba [Composition of Hydronyms of Lithuanian SSR], Vilnius: Mintis.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų semantika [Semantics of Lithuanian Hydronyms]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153.

Van Langendonck Willy 2007: Theory and Typology of Proper Names, Berlin, New York: Mouton de Gruyter.

Vasmer Maks 1986: Etimologičeskij slovar russkogo jazyka [Etymological Dictionary of the Russian Language] 2, Moskva: Progress.

15