Linguistic Basis of the Kazakh-English Toponymics and Eastern Themes and Ethnocultural Traits in the Works of Nuraly Nisanbayuly

Balnur Karayeva; Baurzhan Nasirdinov; Akylbek Meirbekov; Nurlibek Omarov; Bakyt Taspolatov; Bolatbek Tleuberdiev

doi:10.35321/all94-06

Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

Acta Linguistica Lituanica 2026, том 94, с. 1–15 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / elektroninis)

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСНОВИ КАЗАХСЬКОЇ-АНГЛІЙСЬКОЇ ТОПОНІМІЇ ТА СХІДНІ ТЕМИ Й ЕТНОКУЛЬТУРНІ РИСИ У ТВОРЧОСТІ НУРАЛИ НИСАНБАЮЛИ

Лінгвістичні основи казахсько-англійської топоніміки та східні теми й етнокультурні риси у творах Нурали Нисанбайули

БАЛНУР КАРАЄВА Кафедра казахської мови та літератури, Південно-Казахстанський університет імені М. Ауезова E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0009-0009-3405-5345 Галузі досліджень: філологія, лінгвістика.

БАУРЖАН НАСІРДІНОВ Кафедра абайтану, Південно-Казахстанський університет імені М. Ауезова E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-3248-422X Галузі досліджень: філологія, лінгвістика, література.

АКИЛЬБЕК МЕЙРБЕКОВ Мовна школа, Міжнародний казахсько-турецький університет імені Ходжі Ахмета Ясаві, Мовна школа, NPC «Університет міжнародного туризму та гостинності» E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9439-0614 Галузі досліджень: філологія, лінгвістика, освіта.

НУРЛІБЕК ОМАРОВ Кафедра казахської мови та літератури, Південно-Казахстанський університет імені М. Ауезова E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8885-817X Галузі досліджень: філологія, лінгвістика.

БАКИТ ТАСПОЛАТОВ Кафедра казахської мови та літератури, Південно-Казахстанський університет імені М. Ауезова E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6480-2155 Галузі досліджень: філологія, лінгвістика.

Авторське право © 2026 Balnur Karayeva, Baurzhan Nasirdinov, Akylbek Meirbekov, Nurlibek Omarov, Bakyt Taspolatov. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття у відкритому доступі, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення первісного автора та джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį.

Отримано: / Gauta: 2026-03-16. Прийнято: / Priimta: 2026-06-12.

БОЛАТБЕК ТЛЕУБЕРДІЄВ Філологічний факультет, Південно-Казахстанський університет імені М. Ауезова E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6285-5579 Галузі досліджень: філологія, лінгвістика.

https://doi.org/10.35321/all94-06

АНОТАЦІЯ

Нурали Нисанбайули (1858–1931) був видатним казахським акыном, чия творчість відображає перехідні культурні й літературні процеси кінця XIX — початку XX століття. Його даст́ани є цінним джерелом для дослідження етнокультурних засад казахського світогляду та мовних особливостей тюркських літературних традицій. Це дослідження має на меті розглянути творчість Н. Нисанбайули з етнокультурного та лінгвістичного погляду й визначити взаємозв’язок між культурним значенням і мовною репрезентацією в його текстах. Дослідження ґрунтується на даст́анах «Qaraqül», «Khanym Syry», «Zhetim Qubyl» і «Sauda Ishan». Методологія поєднує етнокультурну інтерпретацію, порівняльний аналіз і морфологічний аналіз мовних одиниць. У першій частині дослідження розглядається етнокультурний зміст вибраних даст́анів із зосередженням на традиційних культурних кодах і системах цінностей, а також їхніх зв’язках зі східною літературною традицією. Аналіз демонструє, що творчість Н. Нисанбайули поєднує елементи тюркської епічної спадщини з самобутніми казахськими етнокультурними значеннями, формуючи індивідуальний поетичний стиль. У другій частині досліджується морфологічна структура топонімів, наявних у текстах автора, шляхом порівняльного аналізу казахської та англійської топонімічних систем. Результати виявляють низку структурних відповідностей у творенні топонімів, попри типологічні й генетичні відмінності між двома мовами. Отримані результати сприяють кращому розумінню взаємодії мови й культури у тюркській літературі та створюють основу для вдосконалення перекладу й інтерпретації казахських топонімів в англомовних контекстах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: акін, культурні коди, дастан, етнокультурний аналіз, казахська література, Н. Нисанбайули, топонімічна морфологія, топонімія, перекладознавство, тюркська література.

АНОТАЦІЯ

Нурали Нисанбайули (1858–1931) – видатний казахський акін, творчість якого відображає перехідні культурні та літературні процеси кінця XIX – початку XX століття. Його дастандар є цінним джерелом для дослідження етнокультурних засад казахського світогляду та мовних особливостей тюркської літературної традиції. Мета цього дослідження – розглянути творчість Н. Нисанбайули з етнокультурного та лінгвістичного погляду й визначити взаємозв’язок між культурним значенням і мовною репрезентацією в його текстах. Дослідження ґрунтується на дастанах «Qaraqül», «Chanym Syry», «Zhetim Qubyl» і «Sauda Ishan». Методологія охоплює етнокультурну інтерпретацію, порівняльний аналіз і морфологічний аналіз мовних одиниць. У першій частині дослідження розглянуто етнокультурний зміст вибраних дастанів, зосереджуючись на традиційних культурних кодах, системах цінностей та їхніх зв’язках зі східною літературною традицією. Аналіз показує, що творчість Н. Нисанбайули інтегрує елементи тюркської епічної спадщини із самобутніми казахськими етнокультурними значеннями, формуючи тим самим індивідуальний поетичний стиль. У другій частині статті розглянуто морфологічну структуру топонімів, виявлених у текстах автора, на основі порівняльного аналізу казахської та англійської топонімічних систем. Попри типологічні та генетичні відмінності між цими двома мовами, результати дослідження виявляють низку структурних відповідностей у творенні топонімів. Отримані результати сприяють глибшому розумінню взаємодії мови й культури в тюркській літературі та створюють підґрунтя для вдосконалення перекладу й інтерпретації казахських топонімів в англомовних контекстах.

1. ВСТУП

Казахська література є складною та багатошаровою системою усних і писемних традицій, що розвивалася протягом багатьох століть у тісному зв’язку з історією, культурою та світоглядом тюркських народів. Під час розгляду історії казахського словесного мистецтва особливого значення набувають ранні пам’ятки тюркського епосу й фольклору, такі як «Книга Коркута» та «Огуз-наме», оскільки вони є частиною ширшої тюркської культурної спадщини, зокрема й казахської традиції (Mammadova 2022: 18; Gafarli 2024: 3). Глибина й різноманіття казахської літературної культури сформовані як тривалими зв’язками між тюркськими народами, так і довготривалими історичними та політичними трансформаціями регіону

(Boeschoten 2021). Відповідно, дослідження творчості казахських акынів потребує врахування етнокультурного, історичного та літературного контекстів, у яких формувалися їхні твори.

Одним із видатних представників казахської поетичної традиції є Н. Нисанбайули (1858–1931), акын, чия творчість відображає перехідний період між XIX і XX століттями. Н. Нисанбайули належав до традиції акынів — мандрівних поетів-імпровізаторів, які відрізнялися від інших виконавців усного епосу, таких як жирау та жыршы, високим рівнем імпровізаційної майстерності й індивідуальним поетичним стилем. Народившись у регіоні Сирдар’ї, він протягом життя мандрував казахським степом, створюючи твори, присвячені духовному, соціальному та культурному життю казахського народу. Його творчий доробок поєднує елементи східної класичної традиції та казахської національної поетики, що робить його одним із визначних представників казахської літератури цього періоду.

Виникнення традицій акынів і жирау приблизно датується XV століттям (Noda 2021; McGuire 2024: 498). Це відображає одну з характерних рис тюркської літературної культури, у якій усна епічна традиція тривалий час переважала над писемними формами літератури (Subakozhoeva 2022: 634). Важливим компонентом цієї традиції було поетичне змагання, відоме як айтыс, що ґрунтувалося на імпровізації та художній майстерності виконавців (Mursalimova et al. 2022: 469). Творчість Н. Нисанбайули розвивалася саме в цьому культурному середовищі, яке поєднувало фольклорну традицію, усний епос та індивідуальний авторський голос.

Основну частину літературної спадщини Н. Нисанбайули становлять дастандар – жанр оповідної поезії, що посідає важливе місце в тюркській літературній традиції. Певні форми дастану можна простежити в ранніх пам’ятках тюркського фольклору X століття, що свідчить про давність і безперервність цього жанру (Huseynov 2023: 59). Як і багато представників класичної традиції дастану, Н. Нисанбайули звертався до історичних, міфологічних і героїчних сюжетів, які відображали народні уявлення про справедливість, мораль і духовні цінності. Використання відомих сюжетів і мотивів є характерною рисою класичного дастану (McGuire 2022: 281).

Етнокультурний зміст дастанів тісно пов’язаний із просторовим і географічним світоглядом, відображеним у топонімічній лексиці творів. Топоніми, використані в дастанах Н. Нисанбайули, не лише позначають конкретні географічні об’єкти, а й виконують важливу культурну та символічну функцію, пов’язану з історичною пам’яттю, локальною ідентичністю та самобутніми рисами народного світогляду. Дослідження топонімічної лексики дає змогу глибше зрозуміти специфіку локального фольклорного дискурсу та репрезентацію етнокультурних концептів у літературних текстах (Shurieva et al. 2024: 194).

Попри зростання інтересу до тюркської усної літератури та етнолінгвістики, творчість Н. Нисанбайули досі недостатньо вивчена як із літературознавчого, так і з лінгвістичного погляду. Наявні дослідження переважно присвячені загальним питанням казахського фольклору, усної поезії або історичного й культурного значення дастанів, тоді як взаємодії етнокультурних особливостей і топонімічної системи у творах Н. Нисанбайули приділено недостатньо наукової уваги. В умовах глобалізації та розширення міжкультурної комунікації вивчення казахської літературної спадщини в міжнародному науковому просторі набуло особливої актуальності. Аналіз етнокультурних особливостей дастанів Н. Нисанбайули та їхнього зв’язку зі східною літературною традицією допомагає уточнити специфіку казахського художнього світогляду. Водночас порівняльне дослідження казахських і англійських топонімів становить практичний інтерес для перекладознавства та міжмовної передачі національно-культурної специфіки.

Це дослідження має на меті здійснити комплексний аналіз етнокультурних особливостей дастанів Н. Нисанбайули та провести порівняльне дослідження структурних характеристик казахських і англійських топонімів, представлених у його творах. Для досягнення цієї мети дослідження спрямоване на виявлення етнокультурних кодів і систем цінностей, відображених у дастанах Н. Нисанбайули, визначення впливу тюркської та східної

літературних традицій на поетичний світогляд автора, аналіз функцій топонімів та їхньої ролі в репрезентації культурної ідентичності, порівняння морфологічної структури казахських і англійських топонімів, виявлених у корпусі творів автора, а також оцінювання значення виявлених мовних особливостей для перекладу й інтерпретації казахських топонімів в англомовних контекстах. Для досягнення цих цілей у дослідженні застосовано літературознавчі, етнокультурні та порівняльно-лінгвістичні методи аналізу.

1.1. Огляд літератури

Попри значущість Н. Нисанбайули для казахської літературної традиції, кількість наукових досліджень, присвячених його творчості, залишається відносно невеликою, особливо в останні десятиліття. Недостатня увага до спадщини акінів-жирау кінця XIX – початку XX століття значною мірою пов’язана з тривалим періодом послабленого інтересу до краєзнавства, фольклору та національної літератури (Uyama and Matsuzato 2000: 70; Kudaibergen 2024). Унаслідок цього творча спадщина Н. Нисанбайули ще не отримала комплексної літературознавчої та лінгвістичної інтерпретації. Водночас дослідження усної епічної традиції, жанру дастану та культури акінів-жирау створюють необхідне теоретичне підґрунтя для аналізу його творів.

Одним із найрозвиненіших напрямів сучасних досліджень є вивчення казахської усної літератури та своєрідних рис творчості акынів-жирау. Значення акынів-жирау у формуванні казахської літературної традиції важко переоцінити, хоча значна частина усної спадщини була втрачена через специфіку імпровізаційного виконання та усної передачі текстів (Rancier 2024: 159). Збережені твори дають змогу дослідникам аналізувати ціннісні орієнтації та художні особливості творчості акынів-жирау, зокрема теми національної свідомості, моральних ідеалів і культурної ідентичності (Malgaraeva, Tairova 2021: 52; Oshakbayeva 2021: 39).

Жанр дастану посідає особливе місце як у казахській, так і в ширшій тюркській літературних традиціях. Дослідники зазначають, що дастан як форма оповідної поезії виник значно раніше, ніж сформувалися самі поняття акіна та жирау (Pardaeva 2022: 152). Дастандар становлять важливу частину не лише казахської літератури, а й ширшої східної літературної традиції, яка пов’язує тюркські народи з культурами Близького Сходу (Al-Marashi, Goldschmidt 2024). Формування традиції акінів-жирау та поширення дастанів розглядають як прояви спільної бардівської культури, що існувала на територіях, де використовувалися тюркські й арабська мови (Naghieva et al. 2019: 116; Yang 2019: 15). Крім того, науковці наголошують, що дастандар відображають основні історичні та культурні процеси свого часу (Ross 2019).

У науковій літературі також розглядаються специфічні міфологічні та фольклорні елементи, характерні для творчості акінів-жирау. Одним із таких образів є постать Кидира (Hıdr, Hızır), широко представлена в тюркських і доісламських традиціях. У казахській культурі ця постать пов’язана з уявленнями про мудрість, духовне знання та моральну досконалість, що відповідає тематичній спрямованості багатьох дастанів і творів поетів-акінів-жирау (Uali 2022). Значну наукову увагу також приділено феномену назіраґойлик – традиції творчого переосмислення та інтерпретації відомих сюжетів, характерній для тюркської літературної культури (Kaskabasov 2018: 423). Елементи цієї традиції можна простежити і у творах Н. Нисанбайули, що свідчить про його зв’язок із класичною східною літературною спадщиною.

Н. Нисанбайули створював свої твори в період глибоких соціальних і культурних змін у казахському степу наприкінці XIX – на початку XX століття. Його творчий доробок поєднує елементи класичної східної поетики, фольклорної традиції та національного казахського світогляду. Однак, попри літературне значення автора, у сучасному казахськомовному, російськомовному та англомовному науковому доробку досі бракує комплексних досліджень, які охоплювали б як етнокультурні особливості його дастанів, так і їхні мовні характеристики.

На відміну від обмеженої кількості досліджень, спеціально присвячених Н. Нисанбайули, топонімія широко представлена в сучасній лінгвістиці. У психолінгвістичних, когнітивно-лінгвістичних і соціолінгвістичних дослідженнях топоніми розглядаються як важливий елемент репрезентації колективного світогляду та культурної пам’яті спільноти (Gin, Cacciafoco 2021: 1). Дослідники також пов’язують топонімічну лексику з питаннями мовної та культурної ідентичності (Alasli 2019: 1; Skorupa 2021). У цьому зв’язку аналіз топонімів у літературних текстах став одним із перспективних напрямів літературознавчих і лінгвістичних досліджень. Такий підхід застосовується як у дослідженнях західної літератури (Diamanti 2019: 97), так і в аналізах творів тюркських авторів (Düzgün 2020).

Порівняльне дослідження казахських та англійських топонімів становить особливий інтерес. Дослідники відзначають суттєві відмінності між цими двома системами, зумовлені структурними та генетичними особливостями мов (Kurban, Duysembekova 2023: 201). Порівняльний аналіз англійської та казахської топонімії вже набув певного розвитку в сучасній лінгвістиці (Meirbekov 2022; Akhmetova 2024: 9). Однак топонімічна система дастанів як об’єкт комплексного літературознавчого та перекладознавчого аналізу залишається недостатньо дослідженою. Практично відсутні дослідження, присвячені топонімам у творах N. Nysanbayuly, а також проблемі відтворення цієї лексики в англійському перекладі.

Отже, аналіз наукової літератури казахською, російською, англійською та турецькою мовами показує, що творчість N. Nysanbayuly залишається недостатньо вивченою як з літературознавчого, так і з лінгвістичного погляду. Наявні дослідження розглядають окремі елементи усної епічної традиції, жанру дастану та топонімії; однак комплексний аналіз етнокультурних особливостей творів N. Nysanbayuly і функціонування топонімів у його текстах досі не здійснювався.

1.2. Постановка проблеми

Актуальність цього дослідження визначається недостатнім рівнем вивченості творчості N. Nysanbayuly, незважаючи на її значення для казахської літературної та культурної традиції кінця XIX — початку XX століття. Сучасні дослідження переважно присвячені загальним питанням казахської усної поезії, жанру дастану та традиції акынів-жирау, тоді як етнокультурні особливості творів N. Nysanbayuly і функціонування топонімічної лексики в його текстах залишаються недостатньо дослідженими.

Метою цього дослідження є аналіз етнокультурних особливостей дастанів N. Nysanbayuly та розгляд структурних характеристик топонімів у казахській і англійській мовах на матеріалі його творчості.

Для досягнення цієї мети необхідно виконати такі завдання: 1) визначити особливості Східної літературної традиції, представленої в дастанах N. Nysanbayuly; 2) виявити й охарактеризувати етнокультурні особливості творчості автора; 3) проаналізувати структурні та словотвірні особливості казахських і англійських топонімів, представлених у текстах N. Nysanbayuly; 4) розглянути специфіку відтворення казахських топонімів в англійському перекладі.

2. МЕТОДИ І МАТЕРІАЛИ

2.1. Джерела та матеріали

Основним матеріалом цього дослідження стали тексти N. Nysanbayuly, передусім його дастани «Qaraqïl», «Khanym Syry», «Zhetim Qubyl» і «Sauda Ishan». Тексти цих дастанів увійшли до хрестоматії Yakov Lutsh (Lutsh 1883) та окремого видання «Sauda Ishan» (Nysanbayuly 1974). Хоча ці видання належать до більш раннього періоду, вони містять найповнішу доступну збірку творів N. Nysanbayuly. Відсутність сучасного критичного видання його текстів можна пояснити двома чинниками:

по-перше, недостатньою увагою до його спадщини з боку літературознавчих та академічних досліджень, як детально розглянуто в розділі «Огляд літератури»; по-друге, тим, що Н. Нисанбайули був акыном, чия творчість мала усний і часто імпровізаційний характер, що істотно ускладнює фіксацію та систематизацію його спадщини.

Окремі вірші N. Nysanbayuly не були включені до безпосереднього лінгвістичного чи етнокультурного аналізу, щоб зберегти чітку дослідницьку спрямованість і не розширювати основний об’єкт дослідження. Вибір дастанів як центрального матеріалу дослідження також був зумовлений прагненням підкреслити зв’язок творчості N. Nysanbayuly зі Східною літературною традицією, у межах якої розвинувся цей жанр і яка сформувала характер пов’язаної з ним епічної традиції.

Теоретичну основу аналізу творів Н. Нисанбайули в ширшому культурному та етнічному контексті тюркських мов і літератур було сформовано на базі фундаментального наукового дослідження Johanson (Johanson 2021). Додаткові теоретичні концепції, застосовані в цьому дослідженні, представлені у відповідному нижченаведеному розділі.

2.2. Теоретичні засади

Ключовим поняттям, що визначає результати цього дослідження, є східна література, яку залежно від контексту можна тлумачити по-різному. У широкому розумінні східна література охоплює писемні та усні твори народів східних регіонів — від Японії та Китаю (Thornber 2009) до Близького Сходу (Mattar 2020) і Стародавнього Близького Сходу (Kuh rt 2020). Для точнішого визначення літературних явищ, що вплинули на творчість Н. Нисанбайули, необхідно звузити межі дослідження. Отже, це дослідження спирається на дві ключові літературні традиції східної літератури: тюркську та персько-арабську.

Тюркська література охоплює казахський, киргизький, турецький, азербайджанський, башкирський, узбецький та інші культурні кластери цього ширшого Східного регіону, що зумовлено спільним тюркським походженням цих культур і належністю їхніх літератур до тюркської мовної групи (Johanson 2021: 83). Перська й арабська літератури також є центральними для цього дослідження через тісні зв’язки між літературною традицією казахських акынів-жирау, до якої належить N. Nysanbayuly, та персько-арабськими авторами (DeWeese 2019: 131). Сполучною ланкою між цими традиціями є жанр дастану, ключові характеристики якого охоплюють: (1) епічну природу жанру; (2) гіперболізований та ідеалістичний тон оповіді; (3) фольклорні й міфологічні джерела сюжетів; і (4) теми подвигів, чеснот, героїчних діянь та моральної самосвідомості (Kayumov, Khozhiev 2025: 518). Окрім цих загальних характеристик, дастани вирізняються значною жанровою різноманітністю та виявляють унікальні риси, зумовлені регіоном або історичним періодом їхнього створення (Shaheen et al. 2020: 1045; Khusaynova 2022: 104; Tayyab, Jamshaid 2022: 109; Nabieva 2023: 194). Дастани N. Nysanbayuly також мають специфічні особливості, які докладніше розглянуто в розділі «Результати».

Ще одним аспектом цього дослідження, що потребує належного теоретичного обґрунтування, є його етнокультурний вимір. Звернення до етнокультурології в літературознавчих і лінгвістичних дослідженнях є закономірним у межах сучасного когнітивного підходу (Abdelhameed et al. 2023: 189). Відповідно до теорій, розроблених когнітивними лінгвістами, первинною одиницею є не сама мова, а людина, яка нею говорить; цей погляд принципово відрізняється від традиційного підходу, за якого людське мислення розглядається як вторинне щодо мови (Evans, Green 2018). Застосування когнітивно-лінгвістичних методів у літературознавстві, своєю чергою, дає змогу виявити вплив ідентичності та етнокультурології на тексти певного автора (Ternavskaya, Bogdanova 2023: 160). Отже, кожна мовна одиниця, використана в літературному тексті, розглядається як відображення концептуального світогляду автора — представника певної етнокультурної групи (Isakova et al. 2018: 298).

Практичний лінгвістичний аспект цього дослідження реалізується через аналіз топонімів, передусім казахських, що зумовлено Н. Нисанбайули

культурної та етнічної ідентичності. Самі топоніми розглядаються як елементи конструювання мовного репрезентування світогляду (Usmonova 2024: 716). Водночас це дослідження зосереджується на мовних характеристиках топонімів, зокрема на їхніх морфологічних особливостях. Слід наголосити, що в казахській мові такі елементи, як -köl, -aral, -tau, -ata та -qorǵan у казахській ономастиці традиційно класифікуються як географічні терміни, а не суфікси, відповідно до позиції казахських дослідників ономастики Erkebay Koichubayev і Gali Konkoshpayev. Це розрізнення має фундаментальне значення для правильного тлумачення морфологічних паралелей між казахськими та англійськими топонімами. З огляду на значну територіальну й культурну дистанцію між казахською та англійською мовами саме на морфологічному рівні можна виявити найсуттєвіші подібності та відмінності для подальшого лінгвістичного аналізу.

2.3. Методи

Дослідження має комплексний літературознавчий і лінгвістичний характер, що зумовило використання кількох взаємопов’язаних методів аналізу.

Основним методом літературознавчого аналізу був описовий метод, застосований для вивчення жанрових, тематичних та етнокультурних особливостей дастанів N. Nysanbayuly. Для виявлення зв’язків між творами автора та Східною літературною традицією було застосовано порівняльний метод. Цей метод дає змогу зіставити окремі мотиви, жанрові особливості та художні характеристики дастанів із відповідними рисами творів тюркської, перської та арабської літературних традицій.

Лінгвістичний аналіз топонімів здійснювався із застосуванням описового, порівняльного та морфологічного методів. У дослідженні враховано такі аспекти: 1) структурні особливості топонімів; 2) наявність географічних термінів; 3) словотвірні моделі; 4) функціонування топонімів у літературних текстах; 5) специфічні особливості відтворення топонімічної лексики в англійському перекладі.

Описовий метод використовувався для характеристики структури та семантики топонімів, тоді як порівняльний метод дав змогу виявити структурні й словотвірні відповідності між казахськими та англійськими топонімічними моделями. Морфологічний аналіз застосовувався для визначення ролі географічних термінів у формуванні топонімічної системи досліджуваних текстів.

3. РЕЗУЛЬТАТИ

3.1. N. Nysanbayuly у контексті Східної літератури

N. Nysanbayuly належав до освічених казахських акінів кінця XIX — початку XX століття, чия творчість розвивалася під впливом як казахської усної поетичної традиції, так і класичної Східної літератури. Поряд із такими авторами, як Nurzhan Naushabayev, Makysh Kaltayev і Shädi Jängirov, він прагнув поєднати традиції тюркського фольклору з художніми моделями перської та арабської літератур. Його твори демонструють синтез усного епосу, релігійно-моральної проблематики та елементів Східної поетики.

Однією з найхарактерніших особливостей творчості N. Nysanbayuly є його звернення до традиції назирагойлик, тобто творчого переосмислення відомих сюжетів і мотивів Східної літератури. Ця традиція була поширена в тюркському літературному середовищі й передбачала не механічне відтворення сюжету, а його адаптацію до національного та культурного контексту автора. У дастані “Sauda Ishan” можна простежити характерний для Східної літератури дидактичний конфлікт між справедливістю та моральним занепадом. Головні персонажі, Zhanat і Bolat, протиставлені “Sauda Ishan” як носієві моральних якостей, пов’язаних із чесністю, вірністю та людською гідністю. Подібні мотиви також наявні в дастані

“Zhetim Qubyl”, де доля сироти використовується автором для розкриття тем соціальної несправедливості та моральної стійкості.

Важливою особливістю дастанів N. Nysanbayuly є наявність образів, характерних для Східної літературної традиції. Одним із таких персонажів є Kydyr — образ, широко представлений у тюркській, арабській та перській літературах. У творах N. Nysanbayuly Kydyr постає не лише як релігійний персонаж, пов’язаний з ісламською традицією, а й як носій мудрості та морального авторитету. Його функція полягає в утвердженні справедливості й морального порядку, що відповідає загальній морально-дидактичній спрямованості дастанів.

Зв’язок творчості N. Nysanbayuly зі Східною літературною традицією виявляється також на формальному рівні. Дастани автора створені в ритмічній, римованій формі, придатній для усного виконання та музичного супроводу, що узгоджується з особливостями традиції акінів-жирау. Наприклад, у дастані “Sauda Ishan” переважають рядки із семи- та восьмискладовою структурою — рисою, характерною для тюркського усного епосу. Така організація тексту полегшувала запам’ятовування творів і їх виконання перед аудиторією.

3.2. Етнокультурні характеристики текстів N. Nysanbayuly

Як поєднання міцного підґрунтя в традиційній Східній літературі та сучасних Qazaqh елементів, дастани N. Nysanbayuly багаті на етнокультурні складники. Найпомітнішими є такі етнокультурні аспекти, як релігійні доктрини, суспільні норми, мовні деталі та історичний контекст.

По-перше, суспільство Qazaqh за часів N. Nysanbayuly було мусульманським, а це означає, що ця релігія, яка протягом століть домінувала в регіоні, також домінує у світогляді Qazaqh письменників і, відповідно, у їхніх текстах. Наприклад, у творі N. Nysanbayuly Zhetym Kubyl, а також у “Sauda Ishan”, цінності ісламу присутні й передаються через слова та вчинки протагоністів. Нещирість і прагнення розбагатіти чи здобути владу, підставивши іншу людину, належать до найбільших гріхів, які він репрезентує. Цей аспект подібний до інших творів ісламської літератури, де праведність послідовно пов’язується зі щирістю та відданістю. Натомість тих, хто не слухається, чиє серце сповнене зневаги або насильницьких намірів, не лише повчають щодо моралі, а й відповідно карають. Тема гріха й покарання, наявна в дастанах N. Nysanbayuly, також пов’язана з основоположною ідеєю справедливості у фундаментальних доктринах ісламу.

Водночас, попри опору на основи своєї релігії, N. Nysanbayuly дистанціював свої дастани від релігійного дискурсу, наближаючи деякі традиційно духовні елементи до звичайного, буденного світу. Наприклад, згаданий раніше Kydyr є природним персонажем арабської, перської та тюркської літератур; його образ назавжди поєднаний із пророцтвом Аллаха. Однак у творі N. Nysanbayuly Kydyr постає не стільки посланцем Аллаха, скільки самостійною у своїй мудрості та здібностях людиною.

Отже, суспільні норми, описані в дастанах N. Nysanbayuly, не менш важливі, ніж релігійний компонент. Наприклад, у згаданому вище “Sauda Ishan” “Zhanat”, головна героїня, протистоїть не лише беззаконному й корумпованому самому Sauda, а й дискримінації, з якою стикається в суспільстві. Її брат Bolat, хоча й зазнає іншого виду труднощів, також чинить опір значному суспільному тиску.

Таке поєднання релігійних мотивів і цінностей із суспільними впливами відображає повагу до традиції та зацікавленість сучасністю — обидва ці аспекти представлені в текстах N. Nysanbayuly. Суспільний аспект оповідань N. Nysanbayuly відкриває унікальне вікно в етнічні та культурні виміри його спільноти й життя Qazaqh.

3.3. Лінгвістичні характеристики Qazaqh-англійських топонімів

Топонімічна лексика відіграє важливу роль у творах N. Nysanbayuly і виконує не лише номінативну, а й культурну та символічну функції. Аналіз

топонімів дає змогу виявити специфічні особливості мовного репрезентування простору та простежити зв’язок між літературним текстом і національно-культурним світоглядом.

У ході дослідження методом суцільної вибірки в текстах дастанів було виявлено 47 топонімів. Аналіз показав, що найпоширенішими структурними компонентами казахських топонімів є географічні терміни, що позначають природні об’єкти, населені пункти та штучно створені особливості ландшафту.

Порівняння казахських та англійських топонімів виявляє певні структурні й семантичні відповідності, представлені в Таблиці.

Таблиця. Порівняльний аналіз топонімічних основ (складено автором на основі казахської та англійської топонімічної лексики)

Результати, представлені в Таблиці 1, показують, що в обох мовах топоніми часто утворюються за допомогою географічних термінів, пов’язаних із природними об’єктами, особливостями рельєфу та типами населених пунктів. Однак походження й функції цих елементів відрізняються залежно від історичного та культурного розвитку мов.

В англійській топонімічній системі значну частину структурних компонентів можна простежити до давньоанглійського та кельтського походження. Наприклад, елемент loch характерний передусім для шотландської топонімії. У казахській мові топонімічні елементи тісно пов’язані з тюркською мовною традицією та частково відображають вплив арабської й перської мов.

Слід зазначити, що такі елементи, як –köl, –aral, –tau та –qorǵan, у казахській ономастичній традиції розглядаються передусім як географічні терміни, а не суфікси. Це розрізнення має фундаментальне значення для порівняльного аналізу, оскільки дає змогу розглядати ці елементи як самостійні носії просторового та культурного значення.

Аналіз також показав, що топоніми у творах N. Nysanbayuly виконують важливу художню функцію. У низці випадків автор використовує традиційні або узагальнені топонімічні моделі, які створюють фольклорний та епічний простір. Іншими словами, трапляються реальні географічні назви, пов’язані з територією Південного Казахстану, зокрема Saryarka та Zhetisu Alatau. Використання таких топонімів посилює національно-культурну прив’язаність тексту й сприяє формуванню просторового образу казахського степу.

З погляду перекладу топоніми становлять особливу складність, оскільки містять не лише географічну, а й етнокультурну інформацію. У деяких випадках семантичний переклад може допомогти зберегти художню образність оригіналу. Наприклад, топонім Saryarka можна передати як “Жовтий степ”, а Zhetisu Alatau — як “Гірський хребет семи річок”. Однак вибір між транслітерацією та

семантичним перекладом залежить від стратегії перекладача та від того, якою мірою потрібно зберегти національно-культурний компонент тексту.

4. ОБГОВОРЕННЯ

Загальний аналіз показує, що творчість N. Nysanbayuly залишається недостатньо вивченою в сучасному літературознавстві, попри її значення як для казахської, так і для ширшої тюркської літературної традиції. Обмежена кількість спеціалізованих досліджень, присвячених його життю та творчості, свідчить про потребу в подальшій науковій увазі до цього автора та його спадщини.

Результати підтверджують, що N. Nysanbayuly слід розглядати як представника тюркської літературної традиції, розташованої на перетині усної поетичної культури та писемних впливів класичної Східної літератури. Як зазначали дослідниці тюркської літературної традиції, зокрема Akbope Suleimenova (2018) та Madina Moldasheva (2023), жанр дастану й традиція акінів-жирау формують єдиний культурний і літературний простір, у межах якого творчість N. Nysanbayuly органічно інтегрується в ширший Східний літературний контекст.

Текстуальний аналіз показав, що дастани автора містять усталені елементи традиції назирагойлик, підтверджуючи тим самим їхній зв’язок із перськими та арабськими літературними моделями (DeWeese 2019: 131). Водночас ці елементи не є простим запозиченням сюжетів; радше вони функціонують як механізм культурної адаптації та переосмислення, характерний для тюркського літературного середовища. Це узгоджується з міркуваннями щодо жанрової гнучкості дастану як літературної форми (Shaheen et al. 2020: 1045; Khusaynova 2022: 104; Tayyab, Jamshaid 2022: 109; Nabieva 2023: 194).

Виявлені під час дослідження етнокультурні особливості підтверджують, що твори N. Nysanbayuly відображають систему цінностей казахського суспільства кінця XIX — початку XX століття. Зокрема, релігійні мотиви, пов’язані з ісламською етикою, тісно переплітаються із суспільними уявленнями про справедливість, мораль і громадський порядок. Ці спостереження узгоджуються із загальними характеристиками Східної літератури, у якій морально-дидактичний компонент відіграє значну роль (Uali 2022; Rancier 2024: 159).

Водночас аналіз демонструє, що релігійні образи в текстах N. Nysanbayuly зазнають виразної художньої трансформації. Наприклад, образ Kydyr функціонує не лише як традиційний релігійний символ, а й як літературний персонаж із самостійною наративною функцією (Umirzakov, Nasirdinov 2019). Таке тлумачення узгоджується з розвитком системи образів у тюркській та Східній літературах, зокрема у творчості Hakim Ferdowsi, Ganjavi Nizami та Alisher Navoi.

Лінгвістичний аналіз топонімів виявив усталені структурні відповідності між казахською та англійською топонімічними системами. Однак ці системи відрізняються своїм історичним і культурним походженням, а також словотвірними моделями. У казахській топонімії домінують тюркські елементи, а також запозичення з арабської та перської мов, тоді як англійська система зберігає сліди давньоанглійського й кельтського впливу (Johanson 2021; Kenbayeva et al. 2022: 45; Al-Jarf 2023: 42).

Як показано в Таблиці 1, структурні елементи топонімів в обох мовах виконують подібні функції в називанні природних об’єктів, населених пунктів і антропогенних форм ландшафту. Водночас важливо наголосити, що такі елементи, як –köl, –aral, –tau та –qorğan, у казахській ономастичній традиції розглядаються як географічні терміни, а не суфікси, відповідно до позицій казахських дослідників ономастики E. Koichubayev і G. Konkoshpayev.

З погляду перекладацької практики результати демонструють, що топоніми в літературних текстах виконують не лише номінативну, а й етнокультурну функцію. Тому вибір стратегії їх відтворення — транслітерацією чи семантичним перекладом — залежить від мети збереження культурної інформації. Цей висновок узгоджується з дослідженнями перекладності культурно маркованої лексики (Marinis 2025:

77) та практиками аналізу топонімів в арабській і тюркських мовах (Kenbayeva et al. 2022: 45; Al-Jarf 2023: 42).

Дослідження також демонструє, що підходи, використані для аналізу топонімів у текстах N. Nysanbayuly, можуть застосовуватися до інших корпусів тюркської літератури. Однак такі узагальнення потребують окремої перевірки з урахуванням специфіки кожної мови та літературної традиції.

Слід зазначити кілька обмежень цього дослідження. По-перше, аналіз обмежений корпусом текстів, представлених у доступних виданнях, що не виключає існування додаткових матеріалів. Вибірка топонімів, яка налічує 47 одиниць, відображає лише частину потенційного мовного матеріалу. Ці обмеження не применшують значення результатів, однак указують на потребу подальшого розширення корпусу даних.

Результати підтверджують актуальність подальшого вивчення творчості N. Nysanbayuly як із літературознавчого, так і з лінгвістичного погляду. Отримані дані можуть бути використані в дослідженнях тюркської літератури, ономастики та теорії художнього перекладу, особливо в контексті відтворення етнокультурних елементів під час перекладу казахських текстів англійською мовою.

5. ВИСНОВКИ

Дослідження дає підстави зробити висновок, що N. Nysanbayuly є визначною постаттю в історії казахської літератури, яка репрезентує традицію поетичної творчості акінів, укорінену в усній імпровізаційній культурі тюркських народів. Аналіз його дастанів демонструє їхню належність до ширшого контексту тюркської, перської та арабської літературних традицій, про що свідчить використання традиційних сюжетних моделей, мотивів і поетичних засобів.

Водночас твори N. Nysanbayuly відображають усталені етнокультурні особливості казахського світогляду кінця XIX — початку XX століття. Його тексти поєднують класичні форми Східної літератури з локальними культурними елементами, засвідчуючи синтез традиції та авторського переосмислення в межах жанру дастану.

Лінгвістичний аналіз виявив структурні паралелі між казахською та англійською топонімічними системами, передусім на рівні функціональних компонентів географічних назв. Виявлені відповідності дають змогу говорити про потенціал порівняльного дослідження топонімів у двох мовах та їх розгляду в перекладацькій практиці. Водночас такі елементи, як –köl, –aral, –tau та –qorğan, слід розглядати як географічні терміни, а не афікси, що має важливе значення для точної морфологічної інтерпретації.

Результати свідчать, що переклад казахських дастанів англійською мовою потребує комплексного підходу, який поєднує транслітерацію та семантичне відтворення культурно значущих топонімів залежно від перекладацької стратегії й мети збереження етнокультурної інформації.

Обмеженням цього дослідження є використання обмеженого корпусу текстів і відносно невеликої кількості проаналізованих топонімів, що залишає можливості для подальшого розширення емпіричної бази. Майбутні дослідження можуть бути зосереджені на розширенні корпусу текстів N. Nysanbayuly, проведенні глибшого аналізу творчості інших представників традиції акінів і застосуванні запропонованого підходу до вивчення та перекладу топонімів в інших тюркських та індоєвропейських мовних парах.

REFERENCES

Abdelhameed Said, Alefirenko Nikolay F., Shakhputova Zukhra K. 2023: Ethno-Cultural Aura of Language Images in the Light of Cognitive Linguopoetics. – Bulletin of Peoples’ Friendship University of Russia 14(1), 189–207. DOI: https://doi.org/10.22363/2313-2299-2023-14-1-189-207.

Akhmetova Gulnur 2024: Lexico–Semantic Nature of Toponyms: Theory and Analysis. – Bulletin of Shokan Ualikhanov Kokshetau University 4, 9–22. DOI: https://doi.org/10.59102/kufil/2024/iss4pp9–22.

Alasli Malak 2019: Toponyms’ Contribution to Identity: The Case Study of Rabat (Morocco). – Proceedings of the ICA 2, [1–7]. DOI: https://doi.org/10.5194/ica-proc-2-3-2019.

Al-Jarf Reima 2023: The Interchange of Personal Names in Muslim Communities: An Onomastic Study. – Journal of Gender, Culture and Literature 3(1), 42–56. DOI: https://doi.org/10.32996/ijcs.2023.3.1.5.

Al-Marashi Ibrahim, Goldschmidt Arthur Jr. 2024: A Concise History of the Middle East, 13^th edition, New York: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003053446.

Boeschoten Hendrik 2021: The Speakers of Turkic Languages. – The Turkic Languages, eds. J. Lars, É. Á. Csató, 2^nd edition, London: Routledge, 1–12. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003243809–1.

DeWeese Devin 2019: Persian and Turkic: From Kazan to Tobolsk. – The Persianate World: The Frontiers of a Eurasian Lingua Franca, ed. N. Green, Oakland: University of California Press, 131–156. DOI: https://doi.org/10.1525/luminos.64.e.

Diamanti Laura 2019: Toponymy and Topography in William Wordsworth’s Poetry and Prose. – Questione Romantica 11(1/2), 97.

Düzgün Doğuş 2020: The Death of the Author in the Streetscape of Ankara: A Barthesian Intervention into Critical Toponymy: Master’s Thesis, Ankara: Middle East Technical University. Internet Access: https://etd.lib.metu.edu.tr/upload/12625713/index.pdf.

Evans Vyyvan, Green Melanie 2018: Cognitive Linguistics: An Introduction, New York: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315864327.

Gafarli Ramazan 2024: Unity of Time, Space and Quantity in the Poetic Structure of Oğuz-Name (“Oğuz Kagan” and “Kitabi-Dede Gorgud”). – Dede Gorgud 1, 3–17.

Gin Shaun Lim T., Cacciafoco Francesco Perono 2021: Toponyms as a Gateway to Society: An Abui Case Study. – Old World: Journal of Ancient Africa and Eurasia 1(1), [1–18]. DOI: https://doi.org/10.1163/26670755-01010008.

Huseynov Bilan H. 2023: Assignativnye osobennosti folklornych žanrov v obščetiurkskom epose [Folklore Genres in Common Turkic Epics: Assignative Features]. – Colloquium–Journal 11(170), 59–63. Internet Access: https://colloquium-journal.org/wp-content/uploads/2023/05/Colloquium-journal-2023-170-1.pdf.

Isakova Sabira S., Kusaiynova Zhainagul A., Kenzhemuratova Salima K., Zhuminova Aizhanna B., Mukhtarullina Aigul R. 2018: Worldview within the Terms of Concepts, Sphere of Concepts and Conceptualization. – Analele Universitatii din Craiova 40(1/2), 298–317.

Johanson Lars 2021: The History of Turkic. – The Turkic Languages, eds. J. Lars, É. Á. Csató, 2^nd edition, London: Routledge, 83–120. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003243809–6.

Kaskabasov Seit 2018: Iranian Folk Motifs and Religious Images in Kazakh Literature and Folklore. – Astra Salvensis – Revista de Istorie si Cultura 6, Supplement 1, 423–432.

Kayumov Ibrahim, Khozhiev Zafarjon 2025: Musical and Pedagogical Foundations of the Art of Dastan. – Multidisciplinary Journal of Science and Technology 5(1), 518–524.

Kenbayeva Ainur Z., Bekmasheva Aktoty N., Umarova Gulnar S., Shakirova Katira M., Tuimebekova Aliya A. 2022: Functioning of Toponymic Lexis in Turkic Epic Literature. – Eurasian Journal of Applied Linguistics 8(3), 45–54. Internet Access: https://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1385958.pdf.

Khusaynova Gulnira R. 2022: Main Characters in Tatar Romantic Dastans: General and Individual Qualities. – Bulletin of the North-Eastern Federal University Named after M. K. Ammosov 1(25), 104–114.

Kudaibergen Diana T. 2024: The Kazakh Spring: Digital Activism and the Challenge to Dictatorship, Cambridge: Cambridge University Press.

Kuhrt Amélie 2020: The Ancient Near East: c. 3000–330 BC, 2 volumes: The Routledge History of the Ancient World, London: Routledge.

Kurban Aruzhan M., Duysembekova Zerde M. 2023: Etymological Aspects of Phytotoponyms in English and Kazakh Languages. – Yasawi University Bulletin 2(128), 201–212. DOI: https://doi.org/10.47526/2023-2/2664-0686.16.

Lutsh Yakov 1883: Kirghiz Anthology: Collection of Samples of Folk Literature of the Kirghiz of the Turkestan Region, Tashkent: O. V. Bazilevsky’s printing house.

Malgaraeva Zaure, Tairova Bagila 2021: Tvorčestvo žyrau i formirovanie nacionalnoj idei [Creativity of Zhyrau and the Formation of a National Idea]. – Adam Alemi 87(1), 52–65. DOI: https://doi.org/10.48010/2021.1/1999–5849.05.

Mammadova Shebnəm N. 2022: Folklore and Mythological Origin of “Korkyt Ata” and Its Transformation into “Kitabi–Dede Korkud”. – Epic Studies 5, 18–33.

Marinis Michail I. 2025: On the Morphology of Toponyms: What Greek Inflectional Paradigms Can Teach Us. – Transactions of the Philological Society 123(1), 77–96. DOI: https://doi.org/10.1111/1467–968X.12313.

Mattar Karim 2020: Specters of World Literature: Orientalism, Modernity, and the Novel in the Middle East, Edinburgh: Edinburgh University Press.

McGuire Gabriel 2024: Empire and Resistance in Kazakh Oral Epic: The Case of Sätbek Batyr. – The Epic World, ed. P. Lothspeich, London: Routledge, 498–511. DOI: https://doi.org/10.4324/9780429286698–40.

McGuire Gabriel Vertin 2022: Trickster, Comrade, Citizen: The Adventures of Aldar Köse in Kazakh Folktales and Mass Culture. – Journal of American Folklore 135(537), 281–304. DOI: https://doi.org/10.5406/15351882.135.537.02.

Meirbekov Akylbek 2022: Phonosemantic Characteristics of Kazakh Toponyms, New York: Liberty Publisher.

Moldasheva Madina. 2023: Yumaçık Oglu Mavlekey’in XIX. Yüzyılın İkinci Yarısında Kazak Türklerinden Derlediği Kıssa–i Seyyid Battāl, Dīvāne Şeyh Bürkī, Kara Kul, Münācāt Adlı Metinler: İnceleme–Metin–Dizin: Doktora Tezi [The Texts Kıssa–i Seyyid Battāl, Dīvāne Şeyh Bürkī, Kara Kul, and Münācāt, Collected by Yumaçık Oglu Mavlekey from the Kazakh Turks in the Second Half of the 19ᵗʰ Century: Study–Text–Index: Doctoral Dissertation], Ankara: Ankara Üniversitesi.

Mursalimova Nasihat, Oralbek Almas, Aça Mehmet 2022: Kazak Halkının Aitys Sanatı [The Kazakh Art of Aity]. – Motif Akademi Halkbilimi Dergisi 15(38), 469–480. DOI: https://doi.org/10.12981/mahder.1097528.

Nabieva Almara V. 2023: Poetyka azerbaidżańskich liubovnyh dastaniv [Poetics of Azerbaijani Love Dastans]. – Alfred Nobel University 2(26), 192–193. DOI: https://doi.org/10.32342/2523-4463-2023-2-26/1-13.

Naghiyeva Shahla, Amirdabbaghian Amin, Shunmugam Krishnvanie 2019: Ashik Basti: My Saz Wails for My Beloved. – SARE: Southeast Asian Review of English 56(2), 116–138. DOI: https://doi.org/10.22452/sare.vol56no2.10.

Nysanbayuly Nuraly 1974: Sauda Ishan, Almaty: Zhazushy Press.

Noda Jin 2021: The Kazakhs, 16th–19th Centuries. – Oxford Research Encyclopedia of Asian History, ed. D. Ludden, New York: Oxford University Press. DOI: https://doi.org/10.1093/acrefore/9780190277727.013.317.

Oshakbayeva Zhanar B. 2021: Traditional Culture in the Formation of Personal Self-Consciousness. – Problems of Personality Self-Development in Modern Society: Proceedings of the II International Scientific and Practical Conference, ed. A. P. Getman, Kharkiv: Madrid Printing House, 39–41.

Pardaeva Dilfuza R. 2022: Turkic Literature of Middle Ages and Its Mythological Basis. – Berlin Studies Transnational Journal of Science and Humanities 2(1.6), 152–158.

Rancier Megan 2024: “The Real Kazakh Is a Dombyra”?: Musical Instruments and Nation Branding in 21st–Century Kazakhstan. – Journal of Musicological Research 43(2/3), 159–174. DOI: https://doi.org/10.1080/01411896.2024.2376938.

Ross Danielle 2019: Domesticating 1916: The Evolution of Amangeldi Imanov and the Creation of a Foundation Myth for the Kazakh Soviet Socialist Republic (1916–1939). – The Central Asian Revolt of 1916, eds. A. Morrison, C. Drieu, A. Chokobaeva, Manchester: Manchester University Press, 327–346. DOI: https://doi.org/10.7765/9781526129437.00023.

Shaheen Aamer, Khan Muhammad Asif, Qamar Sadia 2020: Pakistani Anglophone Novel and Romance/Dastan Narrative Strategies: Farooqi’s ‘Qissa-Novel’ as a Case of Genre Re-Visitation. – Pakistan Social Sciences Review 4(3), 1045–1059. DOI: http://dx.doi.org/10.35484/pssr.2020(4-III)76.

Shurieva Aislu, Zhetkizgenova Aliya, Dosybaeva Aitkul 2024: Toponimičeskij folklore kak žanr ustnogo narodnogo tvorčestva [Toponymic Folklore as a Genre of Oral Folk Art]. – Keruen 84(3), 194–204. DOI: https://doi.org/10.53871/2078-8134.2024.3-15.

Skorupa Pavel 2021: Vilnius County Toponyms as Signs of National and Cultural Identity: Research Study, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Subakozhoeva Cholpon T. 2022: Epic Folklore on the Great Silk Road. – Neofilologiya 8(3/31), 634–641. DOI: https://doi.org/10.20310/2587-6953-2022-8-3-634-641.

Suleimenova Akbope 2018: Kazak Destanlarında Deyimler ve Türkiye Türkçesi Karşılıkları: Yüksek Lisans Tezi [Idioms in Kazakh Epics and Their Equivalents in Turkish (Turkey): Master’s Thesis], Erzurum: Atatürk Üniversitesi.

Tayyab Areeba, Jamshaid Kashif 2022: [Trans]Cultural Contact Zones – A Comparative Study of Archetypes: Persian Dastan and Greek Epic Traditions. – Transcultural Humanities in South Asia, eds. W. Anwar, N. Yousaf, London: Routledge, 107–117. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003039549-11.

Ternavskaya Madina M., Bogdanova Yuliya V. 2023: Ethnocultural Identity in Literary Text. – Keruen 78(1), 160–173. DOI: https://doi.org/10.53871/2078-8134.2023.1-15.

Thornber Karen L. 2009: Empire of Texts in Motion: Chinese, Korean, and Taiwanese Transculturation of Japanese Literature, Leiden: Brill.

Uali Nurgeldy 2022: Agrionyms in the Mytho–Religious World Outlook of the Kazakhs. – Tiltanym 1, 10–20. Internet Access: https://www.tiltanym.kz/jour/article/view/293/126.

Umirzakov Sattar D., Nasirdinov Bauyrzhan P. 2019: The Biggest Representative of the Kazygurt–Karateau Regional Literature School–Nuraly Nysanbayuly. – Qazaqtán’y 3, 253–261.

Usmonova Mohinur B. 2024: Theoretical Foundations of Studying Toponyms in Linguistics. – Ethiopian International Journal of Multidisciplinary Research 11(5), 716–718. Internet Access: https://www.eijmr.org/index.php/eijmr/article/view/1632.

Uyama Tomohiko, Matsuzato Kimitaka 2000: The Geography of Civilizations: A Spatial Analysis of the Kazakh Intelligentsia’s Activities, from the Mid–Nineteenth to the Early Twentieth Century. – Regions: A Prism to View the Slavic–Eurasian World: Towards a Discipline of “Regionology”, ed. K. Matsuzato, Sapporo: Hokkaido University, 70–99.

Yang Xi 2019: History and Organization of the Anatolian Ašuł/Ašık/Aşıq Bardic Traditions. – Diversity and Contact among Singer–Poet Traditions in Eastern Anatolia, eds. U. Özdemir, W. Hamelink, M. Greve, Baden Baden: Ergon Verlag, 15–36. DOI: https://doi.org/10.5771/9783956504815-15.