ROBERTAS STUNŽINAS

Lietuvių kalbos institutas

ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЇ БАЛТІЙСЬКИХ НАРОДІВ І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2005, 172 p.

Це збірник статей, офіційно представлений Інститутом литовської мови на Книжковому ярмарку 2006 року, укладений на основі доповідей міжнародного термінологічного семінару 2004 року Проблеми й завдання термінології Естонії, Латвії та Литви в Європейському Союзі. Видання міжнародне — до редакційної колегії та числа авторів статей входять литовські й іноземні науковці, а також радше англомовне, ніж литовськомовне: три статті литовською мовою (з англійськими резюме) і сім — англійською (з литовськими резюме). Видання призначене «як тим, хто займається практичною термінологічною роботою, так і всім, хто цікавиться термінологією» (с. 8).

Тематика збірника різноманітна. Найбільше пишуть про термінологічну роботу міжнародних організацій і різних країн (Литви, Латвії, Естонії, Угорщини та Росії), розглядають деякі теоретичні питання, представляють новації в термінології.

Не надто зручний спосіб розташування статей у збірнику — за абеткою, за авторами. Збірник відкриває проблемно-оглядова стаття А. Ауксорюте Термінологічна робота в Інституті литовської мови (с. 11–20). Підсумовується, що масштаби термінологічної роботи в Інституті литовської мови значно розширилися. Раніше термінологи Інституту виконували переважно практичну роботу, однак останнім часом активніше розвивається наукова теоретична робота (с. 17). Найбільша оглядова стаття збірника — англомовний огляд Ст. Кейніса історії литовської термінології та її сучасного стану (с. 48–67). Розглядаються всі періоди історії литовської термінології — від перших писемних текстів XVI століття (це ніби відповідь на думку, що литовська термінологія бере початок у XX столітті) до XX століття. У сучасній литовській

Terminologija | 2006 | 13

213

термінології труднощі виникають через переклад термінів і запозичення («європеїзацію» за англійською мовою), безвідповідальне укладання багатомовних термінологічних словників, переклад текстів із гуманітарних і соціальних наук, законів, технічних стандартів, поширення литовсько-англійської двомовності (с. 61–65).

Ситуацію в термінології Латвії після вступу до Європейського Союзу та перспективи оглянуто в англомовній статті Валентини Скуїнії (с. 154–159, з резюме латиською та литовською мовами). У Латвії термінологічною роботою займаються дві установи — Термінологічна комісія Академії наук Латвії та Центр перекладу й термінології (с. 154). Труднощі в термінологічній роботі виникають через незгоду фахівців і недостатню їхню теоретичну та практичну підготовку. Поспішаючи, терміни запозичують з англійської мови; термінологічну роботу ускладнює синонімія в наявних словниках і те, що інструменти термінологічної роботи — термінологічні бази — не оновлюють. На термінологічну роботу в Латвії чекають істотні зміни; завдяки проєкту модернізації термінологічної роботи, оголошеному Державною мовною комісією, сподіваються знайти ефективнішу модель такої роботи (с. 157).

Про труднощі перекладу термінів у Брюсселі, Люксембурзі та Естонії йдеться у статті Г. Тама (с. 160–167). Труднощі в термінологічній роботі Центру естонської юридичної мови виникають через недостатнє фінансування (за два роки кількість працівників скоротилася майже в дев’ять разів), а також через відмінність поглядів самого Центру та Міністерства юстиції (с. 164).

Складну термінологічну ситуацію в Угорщині описано у статті Й. Пустая Створення термінів у Центральній Європі з урахуванням термінології ЄС (с. 100–107). В Угорщині переклад документів Європейського Союзу та створення термінів здійснюють не термінологічні установи (с. 102); термінологічна робота є порівняно спонтанною і переважно пов’язаною з перекладом (с. 105). Автор статті наголошує на важливості продуманої мовної політики та створення термінологічних установ (с. 105). Щоправда, порівняння невеликих груп термінів з одного джерела (с. 103–105) за походженням і будовою ще не відображає суті мовної політики різних країн.

Різні проблеми термінологічної роботи в установах стандартизації розглядають у статтях Н. Дудлаускене та Х. Галінського. У статті Н. Дудлаускене Стандартизація литовських технічних термінів (с. 21–34) оглянуто діяльність Департаменту стандартизації Литви й названо найгостріші та найактуальніші проблеми термінологічної роботи: «<...> у липні 2004 р. було ухвалено постанову Технічної комісії LST про прийняття європейських стандартів термінів як литовських стандартів термінології»

214 Robertas Stunžinas

шляхом повідомлення. Наслідком такого рішення є вже видані 44 стандарти термінів Литви без литовських термінів, у такий спосіб до фонду литовських технічних термінів включено лише терміни іноземних мов» (с. 28). Інші труднощі в діяльності Департаменту стандартизації Литви — недостатнє фінансування діяльності LST TK 37, неможливість забезпечити участь представників цієї установи в роботі ISO/TC 37 (с. 29). Щоправда, пропонується і конкретний спосіб розв’язання наявних проблем: усі установи, що опікуються впорядкуванням термінології, мають спільно розглядати програму нормування, використання, розвитку та поширення державної мови й річні плани заходів із її реалізації, пов’язані з термінологічною роботою (с. 30).

Про діяльність ISO/TK 37 та його підкомітетів, нові формулювання завдань і політику глобального семантичного узгодження йдеться у статті Ch. Galinskio ISO/TC 37 ir semantinis suderinimas (с. 34). Семантичне узгодження має ґрунтуватися на єдиній методології та здійснюватися не лише у світовому масштабі, а й охоплювати різні суспільства та прикладні програми (с. 42). Термінологія та інші мовні ресурси відіграють важливу роль і є не лише складником усіх видів текстового змісту, а й засобом індексування та пошуку (с. 45).

Проблеми теорії термінології аналізуються у статтях російських і латвійських термінологів. У статті V. Leičiko та S. Šelovo Rusų terminologija: padėtis ir perspektyvos (с. 68–88) стисло окреслено особливості й проблеми теорії російської термінології: сутність терміна, мовна структура терміна, характер термінологічних систем, розвиток термінології та термінологічних систем, термін і текст тощо. Говорячи про сутність терміна, автори статті наголошують, що цю проблему розглянуто в перших публікаціях D. Lotes і K. Drezeno. Полеміку термінологів підсумовано твердженням, що основа терміна є мовною, запозиченою із загальновживаної мови, а найважливіша властивість терміна — здатність позначати, називати визначене поняття в системі понять (с. 70). У розділі Kalbinė termino sandara (с. 72–74) підкреслено, що однією з головних цілей лінгвістичних досліджень у Росії є вивчення варіантних (диморфних) термінів і меж термінологічної варіативності (с. 73). У розділі Terminologija kaip mokslas (с. 79–80) розглядається питання, чи слід вважати термінологію лінгвістичною дисципліною. На це питання даються такі відповіді: 1) наука про термінологію досліджує не лише терміни як певні лексичні одиниці, а й системи термінів, які за своєю суттю не є лінгвістичною категорією; 2) найчастіше в термінології розглядаються

Terminologija | 2006 | 13 215

немовні теоретичні питання; 3) методи термінологічної роботи неоднорідні й виходять за межі лінгвістичної компетенції. Підсумовується, що термінологія — це складна міждисциплінарна наука; цитуються слова R. Kobrino про те, що «у науці про термінологію розвиваються методи фундаментальних наук: лінгвістики, філософії, когнітивної науки; формальної, діалектичної та математичної логіки; теорії класифікації та семіотики» (с. 79). Наприкінці статті наведено значний перелік найважливіших праць російських учених із термінології.

У статті S. Šelovo Terminai, terminiškumas ir terminų apibrėžtys (septyni žingsniai į terminologijos teoriją) (с. 122–153) у формі запитань і відповідей підсумовано практичні й теоретичні дослідження автора. У литовській термінології проблематику дефініцій докладно розглядав K. Gaivenis (див. Gaivenis 2004: 85–117). Визначивши сутність терміна й термінності (с. 123), S. Šelovas подає поняття дефініції терміна (definition) та експлікації (exposition) (с. 124). На думку російського вченого, у широкому значенні слова термінологічна дефініція — це пояснення поняттєвого змісту терміна, який визначається (с. 127). Розглядаючи типи дефініцій термінів, термінолог пропонує власну класифікацію: класифікаційні, перелічувальні, операційні, контекстуальні, неспецифічні та загальні дефініції (с. 133). Порушуючи питання про необхідність дефініції, S. Šelovas наголошує, що деякі терміни цілком мотивовані й не потребують дефініцій (с. 133). У розділі про поняттєву структуру термінології (с. 138–148) розглядається проблематика класифікаційної ієрархії понять. У таблицях (с. 143–148) наведено приклади рівнів понять у термінології термічної обробки та комунікації.

Проблематику використання метафор у термінології інформаційних і комунікаційних технологій розглянуто у статті латвійських термінологів D. Reiznieces, J. Silio, I. Ilzinios і J. Borzovo (с. 108–121). Представляючи крайні погляди на метафори, автори наголошують на двох основних функціях метафоричних термінів — когнітивній та естетичній. У статті сформульовано два правила, що визначають використання метафоричних термінів: 1) де можливо, метафори й експресивні елементи англійської мови слід замінювати латиськими відповідниками; 2) необхідно зберігати рівновагу між когнітивною та естетичною функціями латиських термінів. Однак ці правила не є винятковими; слід також дотримуватися загальних принципів термінологічної роботи в галузі інформаційних і комунікаційних технологій.

Створення та розвиток інструмента термінологічної роботи Lietuvių kalbos termynyno представлено у статті S. Meškauskienės (с. 89–99). У 2002 р. K. Gaivenis зазначав, що литовський банк термінів уже кілька років створюється в Інституті математики та інформатики,

216 Robertas Stunžinas |

«під час створення основної бази даних банку термінів параметризуються граматика, семантика й прагматика термінів. Пошук термінів здійснювався б за нормативним терміном, його синонімами, дефініціями та відповідниками іншими мовами <...>» (Gaivenis 2002: 84). Результат цієї багаторічної праці — «238 тисяч термінів, перенесених із двадцяти чотирьох термінологічних словників різних галузей (фізики, математики, ботаніки, хімії, соціології, геології тощо)» (с. 90).

Підсумовуючи, можна сказати, що у збірнику статей Pabaltijo tautų terminologijos problemos ir Europos Sąjunga корисну інформацію можуть знайти не лише фахівці, які займаються практичною, а й ті, хто працює у сфері теоретичної термінології. Матеріали збірника дуже різноманітні — проблеми термінології різних мов і політичні завдання після вступу до Європейського Союзу. Коротко, але доволі чітко розглянуто також основні питання теорії термінології та вживання термінів.

LITERATŪRA

Gaivenis K. 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys. Vilnius.

Gaivenis K. 2004: Sudėtinių terminų pateikimas ir aiškinimas terminų žodynuose. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius, p. 85–117.

Gauta 2006-12-04

Robertas Stunžinas Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected]

Terminologija | 2006 | 13

217