З історії термінології литовського літературознавства: XIX століття

ASTA MITKEVIČIENĖ

Інститут литовської мови

Літературознавство як самостійна дисципліна почало формуватися в Литві наприкінці XIX — на початку XX століття (LTE VII 1981: 55), однак праці, присвячені питанням літературознавства, з’являлися й раніше. У XIX столітті таких праць побільшало, вони стали різноманітнішими, хоча більшість із них були синкретичними: «у них є і початки теорії літератури, і історії літератури, і літературної критики» (LLI 2001: 206). У XIX столітті ці праці друкувалися також литовською мовою, почала формуватися литовська термінологія літературознавства.

ДЖЕРЕЛА ТЕРМІНОЛОГІЇ

У першій половині XIX століття літературні питання розглядали не в окремих працях, а в передмовах до різних видань та інших їхніх частинах. У виданні байок Езопа й К. Донелайтіса 1824 року Л. Реза додав литовську передмову про байку, байкарів тощо. Додаток до букваря К. Незабітаускіса, виданого того самого року, Surinkimas visokiu raštų lietuviškų, žemaitiškų ir prūsiškai lietuviškų є першою зведеною бібліографією литовських писемних пам’яток литовською мовою (у ній подано кілька коротких коментарів) (Gineitis 1982: 125, 126). До перевиданої 1829 року латиномовної граматики литовської мови С. Станявічюс додав передмову Skaitysiantiems (у ній коротко розглядається литовська писемність). Невідомий автор — Й. Й. В. Lietuvis nuo Šventos upės krašto — написав передмову (датовану 1828 роком) до видання байок С. Станявічюса і С. Даукантаса 1829 року; це «перший текст, пов’язаний із поетикою, написаний литовською мовою» (Girdzijauskas 2006: 77). Першою теоретичною працею з поетики, написаною литовською мовою, вважають дослідження С. Даукантаса Pasakos Fedro (надруковане 1846 року, підготовлене 1824 року) Pasakos būdas (теорія байки й байки-притчі у дуже широкому розумінні) (там само: 79; LLI 2001: 214). У ній С. Даукантас «визначає й пояснює поняття, обґрунтовує всю їхню систему, дотримується суворої логічної послідовності» (Girdzijauskas 2006: 79). У праці М. Валанчюса Žemaičių vyskupystėje (1848) приділено увагу релігійній літературі. У першій половині XIX століття

110

Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos...

литовською мовою писали й про фольклор. Короткі передмови можна знайти в книжках С. Станявічюса, «науковця літератури», Dainos žemaičių (1829) і Pažymės žemaitiškos gaidos (1833). С. Даукантас розглядає народні пісні в передмові до Dainės žemaičių (1846), де «висловлює такі думки, що важливі не лише для фольклористики, а й для поетики загалом» (Girdzijauskas 2006: 82).

Стисло про байки писав Й. Желвавічюс у передмові до збірки байок І. Крилова Pasakos (1863). Кількість літературознавчих праць (особливо критичних) зросла наприкінці XIX століття разом зі збільшенням корпусу художньої литовської літератури та появою литовської періодики. Друкувалися літературні статті, рецензії, анотації, біографії письменників і некрологи. У праці Lietuvių literatūros kritikoje зазначено, що за перші двадцять років існування литовської періодичної преси в ній з’явилося близько 400 критичних публікацій з питань літератури, мови та фольклору, половину з яких надруковано в Aušroje та Varpe (LLK I 1971: 138). У Varpe постійно анотували й рецензували литовські книжки. Про літературні питання в Aušroje писали Й. Шлюпас, Й. Мікшас, Й. Концявічюс, С. Дагіліс, М. Двайніс-Сілвестрайтіс, Й. Мачіс-Кекштас, Й. Заурвайнас та інші; у Varpe (наприкінці XIX століття) — П. Машіотас, В. Мачис, В. Кудірка, Й. Яблонскіс, А. Кришчюкайтіс-Айшбе, С. Матуляйтіс та інші. В. Кудірка опублікував у Varpe першу литовську поетику Tiesos eilėms rašyti (1898). У другій половині XIX століття про літературу, письменників та окремі твори більшою чи меншою мірою писали також у виданнях Lietuviškoje ceitungoje, Garse, Žemaičių ir Lietuvos apžvalgoje, Naujoje lietuviškoje ceitungoje, Tėvynės sarge, Ūkininke, Žinyčioje, а також у періодичних виданнях, що виходили у США, — Lietuviškajame balse, Vienybėje lietuvninkų, Apšvietoje, Naujoje gadynėje, Garse Amerikos lietuvių, Lietuvoje, Tėvynėje та інших. Наприкінці XIX століття було надруковано першу історію литовської літератури — працю Й. Шлюпаса Lietuviškieji raštai ir raštininkai (1890), що виросла із серії статей, опублікованих у 1887–1889 роках у Lietuviškajame balse (одну статтю опубліковано 1885 року в календарі Aušros). В Америці Й. Жілюс-Йоніла видав книжку Lietuviški dainiai pradžios XIX šimtmečio (відбиток із Dirvos). Огляд литовської літератури XIX століття подав А. Мілюкас у другій частині Lietuviško albumo (1900).

Перелічені праці, з яких і було зібрано матеріал для цієї статті1 ^{(див. список основних джерел), дуже різняться з погляду термінології (безперечно,}

¹ Періодичну літературу не читали від початку до кінця. Використано опубліковані в періодиці статті, рецензії тощо, які розглядають або згадують літературознавці (використано праці А. Спріндіса 1957 року, LLK I 1971, Л. Гінейтіса 1982 року, LLK 2001, Й. Гірдзияускаса 2006 року). Крім того, додатково переглянуто кілька інших праць з літературних питань, опублікованих у періодиці (наприклад, у Naujoje lietuviškoje ceitungoje).

Terminologija | 2007 | 14 111

також відрізняються мовно й за змістом). У деяких працях, наприклад, у поетиці В. Кудірки обсягом близько 6 сторінок налічується приблизно 120 термінів літературознавства, тоді як у 234-сторінковій історії литовської літератури Й. Шлюпаса їх порівняно небагато (близько 150 разом із видавничими термінами). Інші праці також мають неоднакову цінність для історії термінології: в одних є лише один-два терміни, а в інших можна знайти визначення термінів, зауваги щодо самих термінів тощо. У центрі уваги цієї статті — праці, у яких чітко простежується система термінів і терміни визначено. Щодо термінності таких термінів зазвичай сумнівів не виникає. Їх узято за основу для розкриття стану й особливостей термінології літературознавства XIX ст. Основну увагу приділено не окремим термінам, а групам термінів, зв’язкам між ними, системності, тобто загальній картині термінології. Враховано також оцінки понять і термінів, які нині подають літературознавці.

ТЕРМІНИ ТА ЇХНІ ЗВ’ЯЗКИ

Зв’язки між термінами найкраще видно з праць із теорії літератури. У праці С. Даукантаса Pasakos būdas відображено ієрархічну систему «оповідання» pasakos. Термін pasaka є родовим, а його видовими термінами є: 1) wejkalinė pasaka arba istorija DaukPB VII (про те, що було), 2) mokslinė pasaka DaukPB VIII (про те, правдивість чого сумнівна) — «дидактичне (літературне) оповідання», 3) žebele arba zauna DaukPB VIII (про те, чого не було) — «байка»². Основа класифікації зрозуміла, а терміни пов’язані лише семантично. Пор. також: записана казка «wadinas jeau padawimu, Łotiniszkaj tradicijî» DaukPB VII. Системними словотвірними антонімами sùmesgìmas ẽr išsìmesgìmas DaukPB X С. Даукантас називає поняття «зав’язка» і «розв’язка».

У 1883 р. в Aušroje надруковано статтю Й. Концевичюса про К. Донелайтіса із примітками Й. Шлюпаса у виносках. Це «перша скромна спроба класифікувати літературу, осягнути всю її систему <...>» (Girdzijauskas 2006: 85). Основні ієрархічні термінологічні мікросистеми: rasztai A 1883 7 204: tautiniai rasztai A 1883 7 204 «усна народна творчість» (пропонується замінити терміном žodinistė A 1883 7 204) і dailus rasztai «твори вчених мужів» A 1883 7 204 (за походженням); tautiniai rasztai: pasakos A 1883 7 204 і dainos A 1883 7 204; dailus rasztai: proza A 1883 7 205 і poezija A 1883 7 205 (за мовою, пор. «poēzija dar ira vadinama jungtine kalba» A 1883 7 205). Й. Шлюпас одразу критикує Й. Концевичюса за те, що той «не відрізняє мистецтво або засіб (ars)

² Теорію оповідання С. Даукантас або створив сам, або запозичив у якогось іншого (невідомого нам) автора, тоді як теорія байки, безперечно, неоригінальна (запозичена з польської передмови С. Черського до видання байок Федра) (див. Girdzijauskas 2006: 465, 466).

1 1 2 Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos…

«науки» A 1883 7 204, тобто художню літературу від нехудожньої. У 1886 р. в Aušroje було опубліковано незавершену статтю С. Дагіліса, у якій поділ прози й поезії за мовою (формою) відкидається як явище «давніших часів», однак зміна розуміння відбивається лише на семантичному рівні системи термінів (змінюється основа класифікації та план змісту), тоді як видові терміни терміна rasztai A 1886 1 6 залишаються тими самими: proza A 1886 1 6 «наукова література тощо» та poėzija A 1886 1 6 «~художня література»³. Автор уже абстрактно окреслює різницю: «перша показує речі такими, якими вони є насправді, а друга — якими вони мають або не мають бути». A 1886 1 7. Він розрізняє терміни poėzija і giesmininkystė A 1886 1 6: останній вважається вужчим — «рядки для співу або співання».

Огляд перелічених праць виявляє більші чи менші семантичні групи термінів; найвиразніші з них утворюють терміни віршування, назви художніх засобів і назви літературних жанрів.

Терміни віршування.

У передмові Й. Й. В. Лєтувіса з краю річки Швянтойі, хоча віршування окремо не розглядається, є кілька термінів цієї семантичної групи. Передусім це антонімічні терміни suryszta kalba, tay ira, eyłos Liet V (eyłos tay ira suryszta kalba Liet VII) і liuosa kalba Liet IV. Варто звернути увагу, що складені антоніми утворено системно: suryszta – liuosa (пор. також цитоване раніше jungtinė kalba Й. Концевичюса). У праці С. Даукантаса цю протилежність виражено термінами dajinė kalba і priprastinė kalba DaukPB XVI. Й. Й. В. Лєтувіс пов’язує терміни piedos «стопи» Liet IV і mieros Liet IV «метри?» (LKŽe ×miera 1. «одиниця вимірювання, міра», пор. гр. metron — міра): «eyłas piedom’s tay ira mierom’s gàleme raszity» Liet IV, «raŝzima būdas piedom’s (pedes poetici) arba mierom’s eyłû tay ira suryszstos kalbos» Liet VII. Важко сказати, чи пов’язані вони синонімічними, чи ієрархічними відношеннями. У 1880-х роках уживався термін hegsametras та його варіанти. Й. Концевичюс у згаданій статті коротко визначає значення цього терміна: eksamėtrai, t. i. szeszmierinės eilės A 1883 7 208 (пор. також heksamėtrai, t. e. szeszmėrinės eilės Šliūp 22). А може, це не пояснення, а синонім? Термін hegzametras визначає М. Юодішюс на початку статті про К. Донелайтіса Vienybėje lietuvninkų (1887 р., № 41–42) (Keli žodžiai apie supratimą poezijos...)⁴: «Коли в кожному рядку є шість мір,»

³ Наприкінці XIX ст. В. Кудірка вживав терміни eposas ir lyrika (Vrp 1898 3 42), epiška poezija ir lyrika (Vrp 1898 6 93). У джерелах останнього десятиліття знайдено терміни graži literatūra Vrp 1894 3 36 (там само belletristika Vrp 1894 8 116), dailioji literatura Mlk.

⁴ Šio straipsnio originalo nepavyko rasti, todėl naudotasi LPP 1985: 327–331 paskelbta jo ištrauka – adaptuotu tekstu.

Terminologija | 2007 | 14

1 1 3

або так звані стопи, тобто шість тактів, тоді ряд називається гекзаметром (із грецької — ряд із шести стоп)»: цікаво, що вжито гекзаметр, хоча йдеться про міри, а не про метр (пор. також розмірені рядки). Крім того, автор, очевидно, вважає термін ряд незрозумілим, адже поруч пише польською: «усе написано рядками (wierszami)» (пор. бібліографію К. Незабітаускаса за 1824 р.: apraszitas Eylomis (arba wyrsays) Nz 47).

Одним з основних термінів у статті Й. Адомайтіса-Шернаса Apie musu poeziją, опублікованій 1886 р. у Lietuviškajame balse, є sutartinumas [eilu] LB 172. Цим терміном позначають і систему віршування, і риму (див. Girdzijauskas 2006: 86). Уживаються три видові терміни до терміна sutartinumas «віршування»: syllabiszkas sutartinumas LB 172, mėrinis sutartinumas LB 172 (пор. mēra [eilu] LB 172 «метр», syllabiszka mēra / mēra syllabiszka LB 172), aleksandriszkas skambēsinis sutartinumas LB 172 (skambēsinis sutartinumas LB 172; «силабо-тонічне віршування?»). Як бачимо, видові компоненти утворено по-різному. Говорячи про риму, автор поруч із її литовською назвою sutartinumas подає в дужках і міжнародний синонім — sutartinumas (rymas) LB 172, кілька разів уживає лише rymą LB 172 (пор. TŽŽe rimas < пр. rime < гр. rhythmos — злагодженість, пропорційність). У статті вжито також близький за звучанням термін sutarimas (але лише як головний компонент) — widurinis sutarimas LB 172 (пор. sutarimai syllabiszki LB 172). Можна припустити, що так названо ритм, адже після коми йде balsakūla (rytmas) LB 172 (далі лише balsakūla LB 172)⁵. Й. Адомайтіс-Шернас не визначає термінів, а лише трохи окреслює ознаки термінів poēzija mērine LB 172 і eilės baltos LB 172.

Система термінів віршування чітко простежується у студії В. Кудірки Tiesos eilėms rašyti, у якій послідовно пояснюються поняття, їх класифікують, а в окремих випадках подають відповідники термінів іншими мовами. Терміни — як литовські чи литовізовані, так і нелитовізовані — виділено курсивом. Насамперед визначено терміни eilės «поверхнева форма поезії, яка відрізняє її від прози» Vrp 1898 1 14, eilė Vrp 1898 1 14 «рядок» (раніше В. Кудірка вживав eilelė Vrp 1895 6 100, пізніше — обидва варіанти, eilė і eilelė Vrp 1898 6 93; у його студії є також eilutė Vrp 1898 1 14), міжнародний термін ritmas Vrp 1898 1 14 (пор. ritmiškos pėdos Vrp 1898 1 15, ritmika Vrp 1898 1 15) і все ще литовський термін atsiliepimas Vrp 1898 1 14 «рима»⁶, perkimtimas Vrp

⁵ Інші в той час уживали міжнародний термін ritmas A 1884 5–6 201, ŽLA 1895 22 174, Vrp 1895 6 100, TS 1898 8 33 та ін.

⁶ Atsiliepimas (пор. eilelių atsiliepimas ŽLA 1892 7 50) наприкінці XIX ст. конкурував із синонімом rimas ŽLA 1895 22 174, L 1897 49 2.

114 Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos...

1898 1 14 «цезура», pėda Vrp 1898 1 14 та ін., наприкінці — posmas Vrp 1898 3 41. Miera⁷ з грецьким відповідником ужито лише у визначенні терміна pėda. До, очевидно, менш відомих або малопоширених термінів додаються латинські відповідники, наприклад: perkirtimas, (caesura) Vrp 1898 1 14 (далі варіює — то perkirtimas (пор. TŽŽė лат. caesura — розтин), то caesura; пор. також antraeilė caesura Vrp 1898 2 28, vyriška // moteriška caesura Vrp 1898 2 28), perdalinimas (diaeresis) Vrp 1898 3 40 «дієреза» (пор. LTŽ II 1998 гр. diairesis — розрив, поділ), eilės safiškos (versus saphicus) Vrp 1898 2 29, eilės adoniškos (versus adonius) Vrp 1898 2 29, poetų liuosybė (licentia poëtica) Vrp 1898 3 41 та ін. Відповідник наведено й біля hegsametras Vrp 1898 1 15, але лише при першій згадці; далі вживається тільки він, від нього утворено термін hegsametrinis veikalas Vrp 1898 3 40.

В. Кудірка пояснює не лише споріднені терміни, а й видові. Видові терміни здебільшого утворені системно, наприклад: ritmas: metriškas ritmas Vrp 1898 1 14 «античне кількісне віршування», toniškas ritmas Vrp 1898 2 28 «силабо-тонічне віршування», siliabiškas ritmas Vrp 1898 3 41 «силабічне віршування»; eilės Vrp 1898 1 14: metriškos // toniškos // siliabiškos eilės Vrp 1898 1 14 (за ритмом), eilės chorejinės // jambinės // amfibrachinės // daktilinės // anapesti-nės // maišytos Vrp 1898 2 29 (за стопами) (eilės maišytos: eilės safiškos // adoniškos Vrp 1898 2 29), vyriškos // moteriškos eilės Vrp 1898 3 40 (за останнім складом), akatalektiškos // katalektiškos eilės Vrp 1898 3 40; pėdos Vrp 1898 1 14: dvisil iabinės pėdos «двоскладові стопи» Vrp 1898 1 14, trisil iabinės pėdos Vrp 1898 1 14 (пор. 13 siliabinės // 11 siliabinės eilės Vrp 1898 3 41) та ін. Називний відмінок однини видових термінів на позначення стоп подано нелитовізованим (латинською мовою), наприклад: Pyrrhichius, Spondeus, Trochaeus arba Choreus, Tribrachys, Dactylus, Anapaestus (Vrp 1898 1 14), Dispondeus, Antispastus, Jonicus a majori «великий іонік», Epitritus I, Epitritus II (Vrp 1898 1 15), тоді як до інших відмінкових форм і множини після апострофа додається закінчення, наприклад: trochaeus’ai, spondeus’u Vrp 1898 1 15 та ін., хоча прикметники від них утворено за допомогою литовських суфіксів. Із литовськими лексичними антонімами системно утворено терміни на позначення протилежних понять ištisinės eilės Vrp 1898 2 29 і perpintinės eilės Vrp 1898 2 29 (нині ізосилабічні рядки та гетеросилабічні рядки).

⁷ Того ж року Вайжґантас в одній рецензії вжив литовську заміну цього терміна mąstas / mastas TS 1898 8 30 (пор. також maiszytas mastas TS 1898 8 30) (пор. LKŽė 1 mastas — 4. «міра»; 3 mastas — 3. «строфа, віршова строфа»).

Terminologija | 2007 | 14

1 1 5

В. Кудирка поряд із білими віршами Vrp 1898 3 40 уживає означений варіант⁸ білих віршів Vrp 1898 3 40 (пор. також згаданий варіант Й. Адомайтіса-Шернаса), однак, наприклад, лише вільні вірші Vrp 1898 3 40. Зміст деяких термінів нині змінився: наприклад, терміном суцільні вірші у наш час називають астрофічні вірші (див. LTŽ II 1998: 10), а те, що В. Кудирка називав каталектичними віршами Vrp 1898 3 40, нині позначають терміном гіпокаталектичні рядки (там само: 26).

На самому зламі XIX і XX ст. (1900 р.) у Žinyčia було надруковано велику статтю К. Маціюса (Samogita) про народні пісні. Хоча це стаття з фольклористики, у ній є терміни віршування. Автор уживає терміни метр Žnč 1900 1 72, метрика Žnč 1900 1 83, а мєрас Žnč 1900 1 82, мабуть, означає і «метр», і «ритм» («чи має наша поезія віршовий мєрас, або ритм, тобто чи правильно падає голос у словах віршів на обмежені склади» Žnč 1900 1 82). Уживаються видові терміни цього останнього терміна: метричний мєрас / метричний мєрас Žnč 1900 1 82, тонічний мєрас Žnč 1900 1 82, силабічний мєрас Žnč 1900 1 82, акцентований мєрас Žnč 1900 1 83, хореїчний мєрас Žnč 1900 1 83, дактилічний мєрас / мєрас дактилічний Žnč 1900 1 83, мєрас хорейний — дактилічний Žnč 1900 1 83, ямбічний мєрас Žnč 1900 1 83. Усі іншомовні видові компоненти утворені за допомогою того самого суфікса. Литовським терміном відгук Žnč 1900 1 82 позначено «риму» (пор. відлуння В. Кудирки). Важливо, що К. Маціюс обрав міжнародний термін строфа Žnč 1900 1 83 (в інших джерелах не зафіксований) замість терміна посмас білоруського походження, уживаного раніше. Останній термін можна знайти вже у працях С. Даукантаса (DaukD VII)⁹; цей термін за допомогою порівняння пов’язує зі старшим за нього народним терміном того самого звучання («пучок ниток») Й. Концевічюс: «Поезію ще називають з’єднаною мовою, бо в ній завжди трапляються слова, зручно з’єднані, часто в посмасах, рівно укладені й сплетені віршами нитяними пасмами або ж, як гарні квіти, зібрані в садах і полях та майстерно сплетені в один вінок (рисзеліне)» A 1883 7 205. С. Станявічюс уживав у значенні «строфа» термін атгранза StnD 52/53¹⁰, який згодом не закріпився.

⁸ Означені форми видових компонентів на той час трапляються рідко.

⁹ У статті Ф. Куршайтіса про віршування пісень, надрукованій 1852 р. у Keleivija з Königsberg <...>, ужито германізм перкшмас Kly 1852 59, значення якого, за словами Й. Гірдзияускаса, — «строфа» (див. LPP 1985: 390). Відповідно до LKŽe перкшмас — «рядок», однак у цій статті рядок названо ейле.

¹⁰ Й. Лебедіс стверджує, що цей термін відповідає «етимологічному значенню строфи й антистрофи (обертання, поворот назад)» (Stanevičius 1967: 586; пор. TŽŽe строфа < гр. strophē — обертання, поворот; LTŽ II 1998 антистрофа < antistrophē — поворот назад).

116

Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos...

Назви художніх засобів.

У тій самій статті К. Маціюса визначено назви художніх засобів, більшість із яких, імовірно, вживається вперше. У ній перелічено й художні засоби, не властиві фольклору. Автор пояснює терміни епітетас Žnč 1900 1 72, тропас Žnč 1900 1 73, поетична фігура Žnč 1900 1 72. Ці терміни вважаються рівнозначними. Далі пояснюються видові терміни тропів і поетичних фігур (суто літературні лише згадано): тропи: порівняння Žnč 1900 1 72, метафора Žnč 1900 1 76, прозопопея Žnč 1900 1 77, гіпербола Žnč 1900 1 78 «перебільшення — збільшення й зменшення»; метонімія Žnč 1900 1 82, синек- дока Žnč 1900 1 82; поетичні фігури: заклик (invocatio) Žnč 1900 1 72 (далі — фігура заклику (invocatio), або звернення Žnč 1900 1 79, заклик Žnč 1900 1 79) «риторичне зітхання й звернення» (пор. LLŽ 2007 лат. invocātio — закликання; звернення), повтор Žnč 1900 1 79 (зазначено відмінність від літературного повтору), антитеза Žnč 1900 1 80, іронія Žnč 1900 1 81; градація (gradatio) Žnč 1900 1 82, еліпсис (еліпсис) Žnč 1900 1 82, замовчування Žnč 1900 1 82 «недомовленість». Як бачимо, для одних понять (запозичених, міжнародних) знайдено литовські назви, для інших — ні. Литовські терміни добирали з огляду на етимологічне значення міжнародного терміна (слова латинського чи грецького походження); пор. також апостропа, або обернення Žnč 1900 1 43 (апострофа Žnč 1900 1 43; обернення Žnč 1900 1 79) (пор. TŽŽe апострофа < гр. apostrophō — повертаюся). Про те, що терміни на той час ще не усталилися, свідчить уживання в Tėvynės sargas терміна порівняння TS 1898 10 29 у значенні епітета. В інших працях XIX ст. також можна знайти деякі назви художніх засобів (наприклад, паралелізм ŽLA 1895 22 174).

Назви літературних жанрів.

XIX a. šaltiniuose aiškinami, apibrėžiami dramos žanrai. Vydūnas Naujoje lietuviškoje ceitungoje straipsnyje apie teatrą (1895) aiškina: dramos – „kur žmogus su geresne arba prastesneis norais, per savo kaltybę pražūsta“; tragėdije – „kur žmogus aukštu [?] budu ir geru noru per tamsų likimą arba piktus žmones pražuva“; komedije – „kuri visus nusitikimus [?] į juoką verčia ir viską išjuokia, neužgriebdama dorą“ (NLC 1895 5 1). Jis susieja pirmų dviejų terminų apibrėžtis (koks pagrindinis veikėjas ir dėl ko jis pražūva). Drama čia yra apibrėžiama kaip žanras (drama siaurąja prasme?)¹¹, tad visi trys terminai būtų ekvonimai. Vėleliau (1897) šiuos dramos terminus vartojo (tik dramą vadino

¹¹ В. Мачіс уживав термін п’єса Vrp 1893 2 23.

Terminologija | 2007 | 14

117

драму) та їх значення визначив Вайжгантас у Tėvynės sarge: «Якщо бачимо зображення того, як людина бореться з усілякими протилежностями, зі своїми поганими схильностями, то таке загалом називаємо драмою; якщо все закінчується жахливо, то це називається трагедією, якщо смішно, то, як ви вже пам’ятаєте, — комедією» TS 1897 8 25. Отже, трагедію і комедію він визначає, виокремлюючи лише по одній розрізнювальній ознаці поняття. Терміни драми не відмежовуються від назв сценічних музичних творів: після опери TS 1897 8 25 і оперетки TS 1897 8 25 пояснюється водевіль — «коротке смішне зображення без глибшого повчання» TS 1897 8 25.

В Aušroje дещо визначено епос: «Зі світської поезії маємо також пісні та епоси, тобто описи творів народу» A 1883 7 206 (приклад — Metai К. Донелайтіса). Також в Aušroje у дужках пояснюється термін епіграмата: «короткі думки, мудро й смішно написані віршами» A 1884 1–2–3 16 (варіант Й. Шлюпаса епіграмас LB 1888 17 132, Šliūp 24).

Інші терміни в джерелах не визначені й не пояснені (за винятком уже згаданих термінів С. Даукантаса žėbele arba zauna)¹², тому часто важко встановити, чи є конкретний термін назвою жанру. Рецензенти та критики творів здебільшого спиралися на жанрові підзаголовки творів, однак «підзаголовок не завжди називає жанрову належність твору» (Sprindytė 1996: 53). Наприклад, термін повість, досить поширений у джерелах, нині ми сприймаємо як назву жанру, тоді як у XIX ст. «поняття повісті позначало ще не стільки жанрові, скільки видові ознаки літератури <...>, повість тривалий час була певною загальною назвою белетристики, яка не зобов’язувала точно визначати жанр твору» (там само: 54). Повість як термін ширшого значення також вживається замість поеми (наприклад, Vrp 1898 6 92). Термін новела у той час був непопулярним і лише зрідка траплявся в джерелах. Його значення приблизно таке саме, як у повісті (наприклад, у цитаті вжито повість, а в авторському тексті — новела Vrp 1898 3 47). Оповідання (не таке поширене, як повість та її варіанти) також уживалося не в значенні літературного жанру. Воно (а також синоніми apsakinėjimas A 1883 3 75, apipasakojimas Vrp 1898 3 42) означало розповідь загалом (див. Zalatorius 1971: 19). Адже їхні первісні лексичні значення — назви дій. Й. Шлюпас уживає похідне із суфіксом для позначення твору apsakas Šliūp 220 (dailus apsakas Šliūp 219).

Poēmatas A 1883 8–10 246, NG 1896 19 5, ėpas A 1883 7 206 / ėposas Šliūp 21, ėpopėja NG 1896 19 5, kaimiszka idylla NG 1896 19 5, poe-

¹² Терміни фольклору в цій статті спеціально не розглядаються.

118 Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos…

ма TS 1896 11 37... — так у різних джерелах називають Metai К. Донелайтіса. Підзаголовок першого видання Metų (Л. Рези) — ein ländliches Epos «сільський епос» (LLI 2001: 206). С. Юревічюс пояснював, що це не епопея (NG 1896 19 5). Епопея Vrp 1894 5 68 у той час також уживалася у значенні певного різновиду роману (пор. nacionališka epopėja formoje prozos Vrp 1894 5 68).

Серед найчастіших у XIX ст. назв віршованих творів — вірші, пісня, спів та різноманітні їхні зменшувальні варіанти. На їхній основі утворювали складені назви жанрів, наприклад: високий спів Rėz 1824 VII «епос, поема» (пор. Normanu „augsztoji giesme“ A 1886 1 5), àukszta dày na Liet IX «ода» (пор. «ода» Tvn 1898 12 389), allėgorizkos eilės Šliup 31 «віршована байка». У перекладі статті Й. Кателе про А. Стразда в Aušroje вжито складений термін ukiszka dainelė A 1883 8–10 245, а в пізніших перекладах — ідилія TS 1896 11 36, GAL 1897 3 2.

Досить часто в XIX ст. трапляються зменшувальні форми термінів, наприклад: повісточка VL 1900 45 540, пісенька Vrp 1898 6 93, пісенька Šliup 49, віршики Šliup 42, пісенька A 1886 1 3, комедійка TS 1897 8 25, казочка Šliup 100 «байка», картинка Vrp 1898 3 47 тощо.

ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ВЖИВАННЯ ТЕРМІНІВ У XIX СТ.

Зауваження щодо вживання термінів можна знайти вже у студії С. Даукантаса Pasakos būdas. Хоча він, як уже зазначалося, визначає терміни žėbele arba zauna «байка», надалі в цій праці у значенні байки частіше вживає гіперонім pasaka. Мотив такого рішення подано так: «Tokio menčiaus pasakàs asz toie manò kningelie išzgūldiau [DaukPB skirtas pasakėčiai. – A. M.], ne praminiau ies zaunomis ar žėbeliemis, kaip pagal būdo jû but buwusi rejkalingù; bet pasakomis, idant nerodiczios skajtitojui manò kieistù“ (DaukPB VIII). Отже, можна бачити, що у вживанні термінів він зважає на традицію.

У згаданій статті Й. Концевич висловлює міркування щодо кількох термінів, знову викликаючи зауваження Й. Шлюпаса. На думку Й. Концевича, «слово „література“ нашим природженим литовцям невідоме» — натомість уживається rasztai (A 1883 7 203)¹³. Тут же, у примітці, Й. Шлюпас висловлює своє зауваження: за аналогією до pilìava, rinkliava тощо він сам litėratūra називає raszliava, тоді як інші — raszėjiste, razimene (A 1883 7 203). Отже,

¹³ Однак у тій самій статті він сам уживає номен польською literàtura A 1883 7 205. Варто зазначити, що 1829 року С. Станявічюс називав себе mokslynynku lyteraturas StnD 10/11.

Terminologija | 2007 | 14 119

Й. Шлюпас намагається дотримуватися принципу системності, але добирає неточні приклади (до того самого неузгодженого словотвірного типу належать лише raszliava і rinkliava)¹⁴. М. Акелайтіс у «грамоті», датованій 1883 роком і надрукованій 1884 року в «Аушрі», також висловлює свою думку щодо назви «писемність». Він не ототожнює літературу й писанину, а вживає термін bilinas A 1884 5–6 199 (byla + ynas?) «писемність». За словами М. Акелайтіса, «назва bilinas, імовірно, спотворює латинське поняття literatura», biloti означає розповідати правду й істину, bilininką він протиставляє rasztininkui (écrivain), «який складає raszliavą, пише, що йому спаде на думку», і зрештою пропонує називати «bilinu literatura, одна частина якої зветься поезією, daininu» (A 1884 5–6 199). Як видно, пояснення туманне, мотивація слабка, а система понять видається заплутаною. 1897 року в Tėvynės sarge А. Якштас виступає проти поширеної тоді заміни інтернаціональних слів литовськими, серед інших прикладів згадуючи й заміну literaturos на rašliava TS 1897 3 38¹⁵. Зауважено, що literatura дещо поширилася в останньому десятилітті XIX століття, особливо у Varpe (пор. vaikų literatura Vrp 1894 1 10, svietiszka literatura Apšv 1893 13 777, graži literatūra Vrp 1894 3 36, dailioji literatura Mlk та ін.).

Й. Концевич, як уже згадувалося, також пропонує називати фольклор (tautiniai raštai) терміном žodinistė A 1883 7 204, оскільки він походить від живого слова й побутує в живій народній мові. Розуміння національної писемності Й. Шлюпасом ширше (до національної літератури він зараховує не лише пісні й казки, а й історію, практичні тексти тощо), тому він не погоджується з пропозицією Й. Концевича. Крім того, Й. Шлюпас критикує термін žodinistė, стверджуючи, що його утворено від žodinas, а тому він непридатний для називання національної писемності A 1883 7 204. Проте цей термін непридатний з іншої причини — це похідне прикметника із суфіксом -inis, а від таких прикметників абстрактних іменників не утворюють. Й. Концевич без жодних аргументів пропонує замість poezija A 1883 7 204 уживати за грецьким оригіналом варіант poiēsis A 1883 7 205.

Й. Яблонскіс у статті про С. Даукантаса (Vrp 1893 11 167) вставив зауваження щодо назви поняття «зміст». Спираючись на приклади з німецької та російської мов, а також на литовські слова з таким самим словотвірним типом, він доводить придатність turinio (наприклад, «Turinys = kas kur turima, Inhalt (Cnf. mezginys, slėpinys) <...>» Vrp 1893 11 167). Тоді в значенні «зміст» уживали термін įtalpa

¹⁴ Згодом Й. Яблонскіс замінював rašliavą як підозріле слово на raštiją; нині перше слово набуло зневажливого значення (навіть «один твір»).

¹⁵ У цій нелітературній статті також стверджується, що не слід замінювати литовськими словами й autoriaus, poeto (див. TS 1897 3 37, 38). У XIX столітті dainiais називали як литовських, так і іноземних письменників.

120 Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos...

(įtalpa A 1883 3 75, Apšv 1893 13 775, VL 1893 2 22, įtalpa Šliūp 39 ir kt.) jis pagrįstai atmeta, nes „kokio-nors daikto įtalpa būtų visa toji vieta, kurion kas gali įtilpti“ Vrp 1893 1 11 167¹⁶. Varpo literatūriniuose rašiniuose pasiūlytas terminas buvo vartojamas daugiausia nuosekliai. Kituose leidiniuose liko įtalpa (Tvn 1898 12 389, Mlk, Žnč 1900 1 37), įturis (Žnč 1900 1 70), nors buvo perimtas ir turinys (TS 1896 11 37, GAL 1897 3 2).

Вайжгантас розрізняє термінологічне й нетермінологічне (звісно, цих понять він ще не вживає) значення слова комедія: «Слово „комедія“ литовці добре знають, тільки вимовляють „комедіос“ і вживають у неправильному значенні» TS 1897 8 23, «Справжні комедії, або, точніше, комедія — це зовсім інше» TS 1897 8 24 (про це див. у цій статті, с. 118). Він пропонує не вживати комедій у значенні жартів, сміховин і сам пише це слово в лапках, без потреби намагаючись усунути багатозначність цього слова (саме слова, адже як термін воно однозначне).

ВИСНОВКИ

Літературознавчі праці литовською мовою друкувалися вже на початку XIX ст.; їх стало особливо багато з появою литовської періодики. Наприкінці XIX ст. з’явилися перша історія литовської літератури (Й. Шлюпас), литовська поетика (В. Кудірки), були опубліковані критичні статті. Усе це зумовило формування термінології літературознавства та сприяло її розвитку.

Уже від перших праць на літературну тематику можна говорити про семантичні групи термінів і зв’язки між ними. У джерелах визначено або пояснено основні терміни літературознавства (поезія, проза), терміни віршування, назви художніх засобів, назви драматичних жанрів тощо. Оскільки частину понять (наприклад, віршування, художніх засобів) класифікують, видно зв’язки між термінами, що їх називають. Заслуга В. Кудірки полягає в тому, що в XIX ст. було закладено досить міцні основи литовської термінології віршування (досить систематичної).

Литовська термінологія літературознавства ще тільки формувалася, тому терміни окремих авторів неминуче різнилися. Порівняно із сучасною термінологією літературознавства змінилися не лише форми термінів, а й їхній зміст. Наприклад, те, що нині вважають назвами жанрів (повість, оповідання), тоді мало ширше значення. Зміни змісту термінів зумовила зміна понять.

У XIX ст. для міжнародних термінів шукали литовські відповідники (співзвучність «рима», відгук «рима», перерозподіл «дієреза», випуск

¹⁶ У значенні «зміст» у XIX ст. ще вживалися варіанти уміст A 1883 8–10 245, уміст LB 1887 1 5, уміст Šliūp 28, 122, уміст A 1886 1 9.

Terminologija │ 2007 │ 14 1 2 1

«еліпсис», обернення «апострофа»), враховується етимологічне значення міжнародного відповідника (пор. переріз «цезура», лат. caesura – розтин). Іноді поруч із литовським терміном подається його іншомовний відповідник, низка вузькоспеціальних термінів уживається без литуанізації. Усе це — природні ознаки етапу творення термінології. Особливості вираження термінів (варіантність, рідкісні займенникові форми, переважання компонентів із суфіксом -iškas тощо) відображають загальний стан литовської термінології та мови того часу.

С. Даукантас, Й. Концевічюс, Й. Шлюпас, М. Акялайтіс, Й. Яблонскіс, Вайжгантас та інші висловили окремі зауваження щодо вживання термінів літературознавства, хоча не всі вони були влучними й важливими. Важливим було введення терміна зміст наприкінці століття, заклик А. Якшта звернутися до міжнародних слів. У зауваженнях авторів XIX ст. можна побачити опертя на традицію та прагнення до системності.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА

A – Auszra, 1883–1886.

Apšv – Apszvieta, 1892–1893.

DaukD – Dowkont S. Dajnes Žiamajtiū, Petropilie, 1846, VII–XII.

DaukPB – Pasakôs – Budas. – Szauklys Motiejus [S. Daukantas]. Pasakas Phedra, Petropilie, 1846, VII–XVIII.

GAL – Garsas Amerikos lietuvių, 1897.

Grs – Garsas, 1887.

Klv – Keleiwis isz Karaliaucziaus Broliams Lietuwininkams Žines parneszas, 1852.

L – Lietuwa, 1897.

LAK – Lietuwiszkas Auszros Kalendorius, 1885.

LB – Lietuwiszkasis Balsas, 1885–1889.

LC – Lietuwiszka Ceitunga, 1879, 1880, 1883.

Liet – J. J. W. Lituwys nu Szwentos Upes kraszta. Prakalba. – Szeszes pasakas Symona Stanewiczes žemaycze..., Wylnuje, 1829, III–IX.

Mlk – Milukas A. Lietuviškas Albumas 2: Musu raštynikai ir žymesni vyrai, Shenandoah, Pa., 1900.

NG – Nauja Gadynė, 1896.

NLC – Нова литовська газета, 1893, 1895.

Nz – Зібрання всіляких литовських, жемайтських і пруссько-литовських писань... – Нєзабітавскіс К. Нова наука читання для малих дітей жемайтської та литовської... Вільнюс, 1824, 45–48.

Rėz – Rhesa D. L. J. Aisópas arba Pásakos, Karalauczjuje, 1824, III–VIII.

StnD – Stanevičius S. Dainos žemaičių. Parengė J. Girdzijauskas, Vilnius, 1999.

StnS – Станевічюс С. Настанови з читання. – Короткий посібник литовської або жемайтської мови..., Вільнюс, 1829, I–VII.

Šliūp – Любитель Литви [Й. Шлюпас]. Литовські писання та письменники, Тільзіт, 1890.

TS – Охоронець Батьківщини, 1896–1900.

Tvn – Батьківщина, 1898.

Ukn – Фермер, 1898–1899.

Val – Волончевскіс М. Жемайтське єпископство 2, Вільнюс, 1848, 66–78.

VL – Єдність литовців, 1891–1894, 1900.

Vrp – Дзвін, 1890, 1892–1898.

Žil – Молодший Йонас [Й. Жілюс-Йоніла]. Литовські співці початку XIX століття. Класично-народний період. Шенандоа, Пенсильванія, 1899.

ŽLA – Огляд Жемайтії та Литви, 1892–1895.

122 Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos...

Žlv – Želvovicž J. Pasakas, Wilnuje, 1863, 5–8.

Žnč – Жинічя, 1900.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА

Gineitis L. 1982: Lietuvių literatūros istoriografija ligi 1940 m., Vilnius.

Girdzijauskas J. 2006: Lietuvių literatūros vadovė. Straipsnių rinkinys, Vilnius.

LKŽe: Словник литовської мови. – www.lkz.lt

LLI 2001: Lietuvių literatūros istorija: XIX amžius. Sudarytojas ir vyr. red. J. Girdzijauskas, Vilnius.

LLK I 1971: Lietuvių literatūros kritika 1: 1547–1917, Vilnius.

LLŽ 2007: K. Kuzavinis. Lotynų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius.

LPP 1985: Lietuvių poetikos pradmenys. Parengė J. Girdzijauskas, Vilnius.

LTE VII 1981: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 7, Vilnius.

LTŽ II 1998: Literatūros terminų žodynas 2. Eilėdara. Sudarė J. Girdzijauskas, Vilnius.

Sprindis A. 1957: Lietuvių literatūrinė kritika 1861–1905, Vilnius.

Sprindytė J. 1996: Lietuvių apysaka, Vilnius.

Stanevičius 1967: S. Stanevičius. Raštai. Paruošė J. Lebedys, Vilnius.

TŽŽe 2002: Interleksis. Kompiuterinis tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. A. Kinderys, Vilnius (e. leidimas).

Zalatorius A. 1971: Lietuvių apsakymo raida ir poetika, Vilnius.

З ІСТОРІЇ ЛИТОВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ: XIX^TH СТОЛІТТЯ

Літературознавство як самостійна дисципліна в Литві почало розвиватися наприкінці XIX^th століття та на початку XX^th століття, хоча літературні твори публікувалися й раніше. У XIX^th столітті ці твори видавалися литовською мовою, і почала формуватися литовська літературознавча термінологія.

У першій половині XIX^th століття літературні питання обговорювалися у передмовах або інших частинах різних видань, але не в окремих працях. Кількість літературних творів зросла у другій половині століття, коли з’явилася литовська періодика і кількість періодичних видань збільшилася. Наприкінці XIX^th століття з’явилися перша історія литовської літератури (авторства Й. Шлюпаса), перша литовська поетика (авторства В. Кудірки), почали публікуватися праці з літературної критики. Усе це зумовило формування литовської літературознавчої термінології та її розвиток.

Уже на матеріалі перших літературних творів можна говорити про семантичні групи термінів і відношення між термінами. У літературному матеріалі XIX^th століття визначалися або пояснювалися основні літературознавчі терміни (poezija «поезія», proza «проза»), терміни віршування (posmas «строфа», hegsametras (тепер hegzametras) «гекзаметр»), назви стилістичних засобів (tropas «троп», užtylėjimas (тепер nutylėjimas) «замовчування»), назви драматичних жанрів (drama «драма», komedija «комедія») тощо. Оскільки деякі поняття (наприклад, поняття віршування, стилістичних засобів) класифікувалися, простежуються зв’язки між термінами, що позначають ці поняття. Заслугою В. Кудірки є закладення основ литовської термінології віршування, яка є доволі систематичною.

Литовська літературознавча термінологія лише формувалася, тому не дивно, що терміни, які вживали різні автори, різнилися. Якщо порівнювати із сучасною литовською літературознавчою термінологією, змінилися не лише форми термінів, а й їхній зміст. Наприклад, терміни, які нині вважаються назвами жанрів (apysaka «новела», apsakymas «оповідання»), у XIX^th столітті вживалися у ширшому значенні. Зміни змісту термінів зумовлювалися розвитком понять.

Terminologija | 2007 | 14 1 2 3

У XIX^th столітті шукали литовські відповідники міжнародних термінів (sutar tinumas (нині rimas) «рима», atsiliepimas (нині rimas) «рима», perdalinimas (нині dierezė) «дієреза», išleidimas (нині elipsė) «еліпсис», atsigręžimas (нині apostrofa) «апострофа»); брали до уваги етимологічне значення міжнародних термінів (латинського або грецького походження) (порівняймо: perkirtimas «цезура» (нетермінологічне значення — «перерізання»; нині cezūra), лат. caesura «перерізання»). У літературних текстах XIX^th століття литовські терміни іноді подавали разом з іншомовними відповідниками, тоді як групу термінів використовували без литовської адаптації (Pyrrhichius «пірихій»). Це природна риса етапу формування термінології. Особливості вираження термінів (варіативність, рідкісні займенникові форми, переважання атрибутивів із суфіксом -iškas тощо) відображають загальну ситуацію литовської термінології та загальної лексики XIX^th століття (LGP).

Автори літературних текстів XIX^th століття С. Даукантас, Й. Концевічюс, Й. Шлюпас, М. Акелайтіс, Й. Яблонскіс, Вайжгантас та ін. коментували окремі литовські літературознавчі терміни та їх уживання, хоча не кожен із таких коментарів є правильним і прийнятним. Важливим є також запровадження Й. Яблонскісом терміна turinys «зміст» (попри давніші įtalpa, įturis тощо), а також заклик А. Якштаса наприкінці XIX^th століття звертатися до міжнародних термінів. У коментарях XIX^th століття відчувається апеляція до традиції та прагнення до системності.

Отримано 2007-10-12

Asta Mitkevičienė

Інститут литовської мови

вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс

Електронна пошта: [email protected]

1 2 4 Asta Mitkevičienė | Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos…