У статті з погляду структури розглянуто психіатричні терміни, утворені від назв міфічних істот, із підручника Вступ до психіатрії (1935 р.) — першого литовського підручника, виданого в міжвоєнній Литві, автором якого був видатний литовський психіатр Юозас Блажис. Майже всі ці терміни походять із класичних (грецької та латинської) мов і були запозичені в готовому вигляді з цих мов через мови-посередниці та пристосовані до системи литовської мови. Пишучи підручник, Ю. Блажис спирався на друковані праці колег, і ці терміни, очевидно, запозичив саме з них. Мітоніми грецького та латинського походження, що входять до складу психіатричних термінів, є архаїчними універсаліями, однозначно зрозумілими в усіх мовах. Це зумовлює запозичення психіатричних термінів, утворених на їхній основі, з однієї мови до іншої; ці терміни становлять важливу частину міжнародної епонімічної психіатричної термінології.
У підручнику переважно вживаються мітонімічні терміни, утворені шляхом повної (прямої, афіксальної та композитної), і дуже рідко — часткової апелятивації. Найхарактернішими є композитні апелятиви (наприклад, клептоманія) із компонентом, утвореним на основі постпозитивного мітоніма. Серед афіксальних апелятивів переважають суфіксальні апелятиви з продуктивним суфіксом -ізм (наприклад, морфінізм); префіксальні апелятиви (наприклад, амнезія) нехарактерні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: мітонімічний термін, підручник із психіатрії, епонім, епонімічний термін.
А Н О Т А Ц І Я
У статті структурно проаналізовано психіатричні терміни, утворені від назв міфічних істот, які трапляються у виданому 1935 року підручнику відомого литовського психіатра Юозаса Блажиса — першому підручнику з психіатрії, опублікованому в Литві в період між двома Įvadas į psichiatriją (Вступ до психіатрії)
204 Palmira Zemlevičiūtė Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 2
світовими війнами. Майже всі терміни походять із класичних (грецької та латинської) мов або безпосередньо запозичені з них через мови-посередниці й пристосовані до системи литовської мови. Працюючи над підручником, Блажис спирався на друковані праці своїх колег і, найімовірніше, запозичив терміни з цих джерел. Міфоніми грецького та латинського походження, що входять до складу психіатричних термінів, є архаїчними універсаліями з однозначним значенням у всіх мовах; унаслідок цього психіатричні терміни, утворені на їхній основі, переходять з однієї мови до іншої, становлячи важливу частину міжнародної епонімічної термінології психіатрії.
У підручнику переважно вжито міфоніми, утворені шляхом повної (безпосередньої, афіксальної та композитної) і, лише зрідка, часткової апелятивації. Найхарактерніші — композитні апелятиви (наприклад, kleptomanija (клептоманія)), до складу яких входить компонент, заснований на постпозиційному міфонімі. Серед афіксальних апелятивів переважають суфіксальні апелятиви з продуктивним суфіксом -izmas (наприклад, morfinizmas (морфінізм)), тоді як префіксальні апелятиви (наприклад, amnezija (амнезія)) нехарактерні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: міфонімічний термін, підручник із психіатрії, епонім, епонімічний термін.
ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ
Однією з типологічних груп епонімічних термінів1 є епонімічні терміни, утворені від імен міфічних істот (богів, богинь, велетнів тощо)2 (так званих міфонімів3).
1 Епонімічним терміном вважається термін, що походить від епоніма. Спочатку епонімами називали лише власні імена. Це значення епоніма зберігалося до XIX–XX ст., проте згодом почало втрачати чіткість, а епонім набув нового значення. Тепер епонімами називають також терміни — загальні іменники, що позначають конкретні й абстрактні поняття, та номенклатурні одиниці — назви одиничних понять (Leičik 2011: 135–138; Rāduly 2016: 362). Отже, нове значення епоніма найчастіше й уживається в сучасних емпіричних термінологічних дослідженнях (Bresch 2002: 155; Lalic-Krstin 2004: 64; Lončar, Ostroški Anić 2013: 37; Ferguson, Thomas 2014: 1; Majewska 2016: 94; Giménez-Roldán 2017: 15; Yermolenko 2018: 10; Guardiola i Pereira, Baños i Diez 2021: 12–13; Zhdan, Dvornyk, Avetikov, Bieliaieva 2021: 24 та ін.). Епонімом називають одиничний термін, утворений від імені особи (реальної чи вигаданої) або назви місцевості (топоніма), чи складений термін з онімним компонентом (Dirckx 2001: 15; Cappuzzo 2008: 1–2; Kruchenkova, Agafonova 2020: 99–100; Lysánets, Bieliaieva 2021: 1–2; Slabin 2023: 188). Однак, на нашу думку, термін епонімічний термін, який безпосередньо вказує на зв’язок із термінологією, точніший за епонім, який насамперед усе ж розуміють як власне ім’я, що дає назву об’єкту, процесу тощо. У термінологічній літературі спостерігаються не лише різні способи називання терміна, утвореного від епоніма, а й розбіжності в самому розумінні поняття (докладніше див. Gaivenis, Keinys 1990: 59; Lerner, Kaptsan, Witztum 2001: 441; Duque-Parra, Llano-Idárraga, Duque-Parra 2006: 220; Leičik 2011: 138; Tatarinov 2006: 68, 235; Kvašytė 2005: 66; Kitkauskienė 2011: 48; Novinskaja 2013: 34; Gaivenis 2014[1994]: 217; Kakzanova 2017: 335; Mikelionienė 2017: 127–128; Rimkutė-Ganusauskienė 2023: 122; Vasiljeva, Titenko 2023: 17; Vaskelaitė 2023: 95, 101; Brdar, Brdar-Szabó 2024: 75).
2 Стверджується, що більшість імен міфічних богів, божественних і фантастичних істот увійшла до медичної термінології в епоху Просвітництва — добу культу античності (Karenberg 2012: 7).
3 Міфонім (гр. mythos «оповідь» + onyma «ім’я») — ім’я істот, яких не існує в реальності (богів, добрих і злих духів, титанів, кентаврів тощо) (Jakaitienė 2009: 269).
Terminologija | 2024 | 31
205
Page 3
терміни — міфонімічні терміни4. Класична міфологія була багатим і важливим джерелом сучасної наукової термінології (Levitt 2014: 65; Xiaoli 2023: 118). Багато давньогрецьких і давньоримських міфів та легенд проникли в такі сфери, як політика, культура, медицина тощо, а імена їхніх персонажів стали основою термінів у багатьох галузях науки й техніки (Xiaoli 2023: 123). Особливо багато термінів, похідних від міфонімів, у термінології різних галузей медицини (анатомії, психіатрії, офтальмології, фармакології тощо), наприклад: ахіллове сухожилля (лат. tendo calcaneus – п’яткове сухожилля AV 2020; найтовстіше сухожилля (ахіллове) в усьому тілі ŽA 2005 155), ріг Аммона (справжній гіпокамп, ріг Аммона, лат. hippocampus proprius, cornu ammonis AV 2020; див. також ŽA 2005: 319), атлант «перший шийний хребець. Він має форму кільця, з’єднується з черепом спеціальним суглобом, який дає змогу нахиляти голову» (VLEe), лімфа5. Як влучно висловився німецький історик медицини Axel’is Karenberg’as, який писав про міфологічне походження анатомічних термінів, упродовж століть грецькі й римські боги жили не лише в музеях і бібліотеках, а й у мові анатомії. Автор навіть вважає такі терміни магічними (Karenberg 2005: V; Karenberg 2012–2013: 7). Хоча, на думку деяких дослідників, міфонімічні терміни нібито створені за допомогою фантазії й не відображають реальних об’єктів, які ними названо, їх усе ж визнають завдяки низці позитивних властивостей. Ці терміни стислі (порівняно з описовими номенклатурними термінами), а отже, відповідають вимозі стислості термінів, водночас узгоджуючись із принципом мовної економії. Саме завдяки цій властивості такі терміни придатні для медичної термінології. Будучи короткими (одно- або двослівними), вони легко запам’ятовуються. Це ще одна їхня позитивна риса (Karenberg 2012–2013: 20–22). Міфонімічні терміни, без сумніву, виразні й образні, хоча виразність та образність не належать до найважливіших рис мови науки (Gaivenis 2002: 44). З іншого боку, згадані властивості цих термінів і їхній фантастичний характер з часом зникають, і міфонімічні терміни вже сприймаються досить нейтрально. Так, сучасний
4 Про ці терміни написано чимало — найбільше уваги приділено термінології різних галузей медицини (Karenberg 2005; Tritenko 2011: 3–21; Karenberg 2012–2013: 7–22; Levitt 2014: 65–80; Kucharz 2017: 29–42; Nažnean 2020: 1–5; Taneva 2022: 205–212; Turan 2023: 15–37; Vasiljeva, Tritenko 2023: 17–28; Xiaoli 2023: 118–123 та ін.). Дослідники розуміють і трактують ці терміни подібним чином, хоча усталеного терміна для їхнього позначення немає — окремі автори вживають різні синоніми, наприклад: термін «міфологізм», термін «міфонім», «міфологічний термін», термін із міфологічним компонентом, термін із компонентами-міфонімами (див. Vasiljeva, Tritenko 2023: 18). У цій статті обрано термін міфонімічний термін; вибір обґрунтовано тим, що, як уже зазначалося, такий термін походить від міфоніма.
5 Термін лімфа (рідина, що циркулює в організмі людини) виводять від німф — божеств давньогрецької природи та її життєдайних сил (дочок Зевса) (гр. Nymphai), водяних духів (VLEe; докладніше див. Karenberg 2012–2013: 10).
206
Palmira Zemlevičiūtė
Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 4
Користувач термінології майже не відчуває міфологічного контексту таких термінів, як анамнез6, психоз7, танатологія8, венерологія9. Визнається, що міфонімічні терміни мають значний дидактичний та інтелектуальний потенціал: передаючи предметну інформацію, вони дають змогу здійснювати екскурси в історію літератури й мистецтва, роблять мову медичної науки цікавою та доступною для студентів-медиків, а також підвищують загальний рівень культури (Karenberg 2012–2013: 22; Xiaoli 2023: 122).
Об’єктом дослідження статті є терміни, похідні від міфонімів, що вживаються в галузі психіатрії та були зібрані вручну з підручника Įvadas į psichiatriją, виданого 1935 року в міжвоєнній Литві. Його автор — видатний литовський лікар-психіатр Juozas Blažys (1890–1939). Сучасники свідчать, що він був «видатним ученим і лікарем, одним із найкращих наших психіатрів», «одним із найвидатніших авторитетів у цій галузі в Литві», «світлою людиною, великим гуманістом», «першим психіатром у незалежній Литві» (Römeris 1939: 409–410; Bendoravičius 1939: 417), а його підручник оцінено як не компілятивну, а самостійну працю, написану «точно сформульованими й чіткими реченнями, гарною литовською мовою», яка за обсягом і змістом вирізняється серед вступів до психіатрії, опублікованих іншими мовами (Bendoravičius 1939: 420, 426). У підручнику небагато пов’язаних із міфологією епонімічних психіатричних термінів, і це зрозуміло, адже, як свідчить назва підручника, це лише вступ до психіатричної науки, мета якого, за словами самого автора, — «дати загальні знання про психіатрію», тоді як «розгляд окремих психічних захворювань є завданням клінічної психіатрії <...>» (Blažys 1935: III).
Мета полягає в тому, щоб структурно розглянути міфонімічні психіатричні терміни підручника та визначити, якими способами апелятивації їх утворено і які особливості їхньої структури, з’ясувати, від яких міфонімів походять психіатричні терміни та який їхній зв’язок із позначуваним науковим поняттям. Для лінгвістичного аналізу термінів найдоцільнішим є традиційний описовий аналітичний метод, на який переважно й спирається дослідження. Крім нього, застосовується метод структурного (словотвірного) аналізу, який використовують, щоб установити, чи є термін
6 Від імені давньогрецької титаніди Мнемосіни (гр. Mnēmosynē) — уособлення пам’яті (VLEe).
7 Від імені давньогрецької богині Психеї (Психи) — уособлення душі (VLEe).
8 Від імені давньогрецького бога Танатоса — уособлення смерті (VLEe).
9 Від імені давньоримської богині Венери — уособлення тілесних утіх. Прикметник venereus у клінічній та повсякденній медичній мові означав «пов’язаний із фізичним коханням» або «сексуальний». В епоху Відродження цей прикметник уживали для позначення сифілісу, хвороби, що передається статевим шляхом, — morbus venereus, lues venerea (VLEe; Karenberg 2012–2013: 12).
Terminologija | 2024 | 31
207
Page 5
є похідним словом і до якого способу словотворення воно належить. Зіставний метод використовується, щоб показати, які відповідники міфонімічних термінів першого підручника з психіатрії існують у сучасній психіатричній термінології. У підручнику, крім суто психіатричних міфонімічних термінів, наприклад: манія, психоз, є також терміни загальної медицини та клінічної медицини, що походять від міфонімів, наприклад: ахіллів рефлекс, лейкопенія, венерична хвороба. Під час збирання матеріалу враховувалося, чи включено їх до найновішого енциклопедичного словника психіатричних термінів (див. список допоміжних джерел). Якщо в підручнику виявлявся міфонімічний термін, зафіксований у зазначеному словнику (тут не зважали на формальні аспекти, як-от написання термінів), такий термін вважався психіатричним терміном і об’єктом цього дослідження.
СПОСОБИ АПЕЛЯТИВАЦІЇ МІФОНІМІВ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО СКЛАДУ ПСИХІАТРИЧНИХ ТЕРМІНІВ
Як уже зазначалося, міфологія давніх греків і римлян справила величезний вплив не лише на європейську культуру, літературу й мистецтво, а й на науково-технічні галузі. До міфів звертаються, створюючи нові терміни. Психіатрія — одна з галузей медичної науки, у якій є терміни, що походять від імен персонажів античних міфів. Терміни, утворені способом повної апелятивації. Процес, унаслідок якого власну назву використовують для створення нового терміна, називають апелятивацією10. Як зазначає класикиня латвійської термінології Валентина Скуїня, у процесі цього власний іменник унаслідок перенесення значення стає загальним іменником — так званим апелятивом. Спираючись на широке розуміння апелятивації, термінологиня розрізняє повну апелятивацію, яка може бути прямою, афіксальною та композитною, і часткову апелятивацію (див. рис. 1) у процесі творення термінів (Skujiņa 2002: 99–100, пор. Xiaoli 2023: 118).
Рис. 1. Способи апелятивації міфонімів
10 Dar vartojamas terminas deonimizacija (Superanskaja, Podolskaja, Vasiljeva 2005: 26).
208
Palmira Zemlevičiūtė
Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 6
Терміни, утворені способом прямої апелятивації. Пряма апелятивація розуміється як перенесення власної назви до категорії загальних назв без спеціальних засобів словотворення. Змінюється значення апелятива, тобто новоутвореного терміна, який пишеться з малої літери (Skujiņa 2002: 100). У цьому випадку можна говорити про семантичну деривацію. У досліджуваному підручнику дуже мало термінів, які можна віднести до цього способу апелятивації, — лише манія 10611, 135, 175, 210 і psychè 240 (див. рис. 2).
Рис. 2. Способи повної апелятивації міфонімів
У підручнику термін манія вживається у значенні «патологічно піднесеного настрою», однак, за словами автора, «за часів Пінеля12 та Ескіроля13 марення називали ма́нією14» 175. У ТЖЖ, що вийшов роком пізніше (1936), манія уже зафіксована в клінічному значенні: «певне психічне захворювання, що виявляється в тому, що людина ніби керується якоюсь однією думкою, ідеєю, прагне лише одного, лише одного шукає, бачить, боїться тощо». ТЖЖ 1936 594. У сучасній литовській психіатрії15 манія розуміється як 1) «маніакальний синдром» і 2) «хворобливий імпульсивний або непереборний потяг, шкідлива звичка, хворобливе захоплення» EPTŽ 2017 179. Як бачимо, значення терміна манія, уживаного в підручнику, і сучасного терміна відрізняються. Наприкінці XX ст. цей термін уживався також у третьому значенні — «ідеї марення величі» TPTŽ 1996 52.
Термін манія походить від імені Манії (гр. Mania, Maniē, Maniai), богині давньогрецької міфології, яка уособлювала божевілля (TGM; TŽŽ 2007: 680).
11 Тут і далі в тексті біля термінів та/або їхніх тлумачень зазначено сторінку підручника.
12 Philippe Pinel (1745–1826) — французький лікар, попередник психіатрії (Wiki).
13 Jean-Étienne Dominique Esquirol (1772–1840) — французький психіатр, учень Philippe Pinel (Wiki).
14 Виділення автора підручника.
15 Виданням, що репрезентує сучасну литовську психіатричну термінологію, вважається Енциклопедичний тлумачний словник психіатричних термінів, виданий 2017 року; до видань, що репрезентують відповідну термінологію, належить також Тлумачний словник термінів психології (2019), у якому наведено також психіатричні терміни.
Terminologija | 2024 | 31
209
Page 7
Психе, ужите в підручнику в реченні «У лікарському свідченні має бути подано принаймні короткий анамнез і описано тодішній стан розуму (психе)» 240, походить від імені персонажа давньогрецької міфології — богині душі Психеї (гр. Psykhê16) (докладніше див. TGM; VLEe).
Як зазначає Наталія Новінская, власне ім’я, перетворившись на термін, стає загальним іменником і втрачає свою онімну графіку, набуває властивостей загального іменника — стає продуктивним елементом у творенні інших іменників (Novinskaja 2004: 284–285). Так, наприклад, і в розглянутому випадку міфоніма: з елементом псих- утворено такі вживані в підручнику терміни, як брадисихія, психіатрія, психіка, психоневроз, психоз, психопатія, психопатологія, психотехніка тощо.
Терміни, утворені способом афіксальної апелятивації.
Афіксальна апелятивація розуміється як перетворення власного імені на загальне за допомогою словотвірних засобів. Оскільки всі терміни, зараховані до цього способу апелятивації (див. рис. 2), є міжнародними словами, запозиченими з класичних — грецької та латинської — мов через мови-посередниці, у цьому випадку, імовірно, запозичені Ю. Блажисом із джерел, на які він більшою чи меншою мірою спирався, пишучи свій підручник, і фонетично та морфологічно адаптовані до литовської мови, то про їхні словотвірні особливості можна говорити лише формально, адже ці терміни утворилися в класичних мовах-донорках і вже в готовому вигляді потрапили до інших мов, а звідти — до литовської. За словами класика теорії словотвору литовської мови Вінцаса Урбутіса, розглядувані запозичення, які є похідними словами, запозиченими з інших мов, і основною сферою вживання яких є наука й техніка, посідають окреме специфічне місце в синхронному словотворі (Urbutis 2009: 292–293).
Якщо прямі апелятиви утворені способом семантичної деривації, то у випадку афіксальних апелятивів можна говорити про морфологічну деривацію. Тут категоріальну ознаку називаної лексичної одиниці, тобто терміна, виражають спеціалізовані афіксальні морфеми (Novinskaja 2013: 37). Від прямих апелятивів утворені цим способом терміни відрізняються тим, що тут міфонім редукується — у словотворі бере участь лише коренева морфема. У таких випадках власне ім’я втрачає самостійність і переходить на рівень елемента терміна (Tatarinov 2006: 235). Афіксальні апелятиви, на відміну від прямих, є термінами, утвореними за допомогою префіксів або суфіксів.
У підручнику значно частіше трапляються апелятиви, утворені за допомогою суфіксів. Продуктивністю вирізняються апелятиви, утворені за допомогою суфікса схильності –ізм
16 Pirminė šio žodžio reikšmė – „kvėpavimas“ AŽ 1998: 453.
210
Palmira Zemlevičiūtė
Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 8
(див. Brunevičiūtė, Gudaitytė, Šarkauskienė 2003: 140). Один із них — еротизм 106 (гр. ērōs (род. відм. ērōtos) — «тілесне кохання» OED + лат. -ізм). У підручнику цей термін ужито під час розгляду різних «фізіоген[них] чинник[ів] як причин психічних хвороб» 101: «<...> маніакальні хворі вирізняються еротизмом» 106. Нині виокремлюють аж чотири значення еротизму (APTŽ 2019 80), тоді як наприкінці XX ст. це була «загальна назва різних статевих потягів» TPTŽ 1996 27. Коренева морфема цього терміна пов’язана з ім’ям Ерота, бога кохання в грецькій міфології (докладніше див. VLEe; AŽ 1998 132).
У підручнику етеризм 88, 97 (гр. aithēr — верхнє повітря; світле, чисте повітря; небо OED + -ізм) названо «вживання [е]теру (“анодію”)», яке «поширене в Клайпедському краї та Великій Литві, на кордоні з Клайпедським краєм. Етер викликає стан, подібний до сп’яніння, з піднесеним настроєм і схильністю до імпульсивних вчинків, про які етероман потім не пам’ятає» 97. Коренева морфема терміна пов’язана з ім’ям Етерія (гр. Aithēr), первісного бога світла в грецькій міфології (докладніше див. TGM; VLEe). Стверджується, що на початку XVIII ст. ім’ям Етер було названо летку хімічну сполуку, відому з XIV ст., через її легкість і безбарвність (OED).
Термін гігантизм17 (гр. Gigas, мн. ім. Gigantes — народжений землею TGM; OED + -ізм) ужито в підручнику в розділі про виродження та його причини. Гігантизм розглядається як фізична ознака виродження — аномалія будови тіла 66–68. У сучасній психіатричній термінології це «клінічний синдром, що проявляється особливо великим зростом <...> або збільшенням деяких частин тіла чи внутрішніх органів» EPTŽ 2017 101. Корінь терміна пов’язаний із персонажами грецької міфології — гігантами (докладніше див. VLEe; AŽ 1998 159–160).
Гермафродитизм18 (гр. hermaphroditos — особа, яка має ознаки обох статей OED + -ізм) ужито в підручнику під час розгляду різних фізичних ознак виродження. Гермафродитизм зараховано до аномалій статевих органів 66–68. Термін походить від імені Гермафродита (гр. Hermaphroditos), міфічного персонажа давньої Греції, який має чоловічі й жіночі риси (докладніше див. VLEe; TGM).
У підручнику термін лунатизм 211 (лат. lunaticus — уражений місяцем < luna — місяць OED + -ізм) ужито для опису психічно хворих
17 Apie terminą yra rašęs Eugenius Józėfas Kurcharžas 2017: 35.
18 Apie terminą yra rašęs E. J. Kurcharžas 2017: 36.
Terminologija | 2024 | 31
211
Page 9
схему дослідження, але поняття, назване ним, докладніше не пояснюється. У сучасній психіатрії визначається як «форма сутінкового стану свідомості, що виявляється як амбулаторний автоматизм. Під час сну хворий раптово встає, ходить кімнатою з розплющеними очима, виконує звичні дії, може переставляти речі, вийти з квартири, вилізти на дах тощо» EPTŽ 2017 195. Коренева морфема терміна пов’язана з ім’ям Луни (лат. Luna), богині ночі в римській міфології (докладніше див. AŽ 1998 302, 446; VLEe; TGM).
Терміном морфінізм (фр. morphine або нім. Morphin19 — головний алкалоїд опіуму, який використовують як наркотичний знеболювальний засіб < гр. morphē OED + –ізм) названо потяг, який, як зазначено в підручнику, «найчастіше розвивається внаслідок уживання морфію для усунення болю» 97. Корінь терміна пов’язаний з ім’ям Морфея (гр. Morpheus), бога сну й сновидінь у грецькій міфології (докладніше див. VLEe; TGM).
У підручнику термін нарцисизм20 142 (гр. Narkissos OED + –ізм) уживається при описі потягів та їхньої патології, однак поняття, назване ним, докладніше не пояснено. Сьогодні це «статеве збочення, що виявляється в закоханості в себе» EPTŽ 2017 196. Коренева морфема терміна походить від імені персонажа давньогрецької міфології Нарциса (гр. Narkissos), який закохався у власне відображення, побачене у воді джерела (докладніше див. VLEe; пор. TGM).
Окрім згаданих похідних із суфіксом -ізм, знайдено кілька поодиноких суфіксальних апелятивів із суфіксами -ія, -оз, -іка.
У підручнику фобією21 названо «стан страху, що виникає разом із нав’язливими ідеями або потягами» 179. Термін походить від імені Фобоса (гр. Phobos), бога страху й паніки в грецькій міфології (докладніше див. TGM; Viki). У структурі терміна можна виділити суфікс -ія (гр. -ia), що означає «хворобливий або ненормальний, патологічний стан» (Morkevičienė 2018: 10, 79).
Термін гіпноз, який у підручнику пояснюється як «подібний до сну стан зі звуженням поля свідомості, що викликається різними засобами
19 Назву вигадав німецький фармацевт Friedrich’as Sertürneris (1783–1840), пов’язавши її з ім’ям Морфея, бога сновидінь (OED).
20 Kai kuriuose šaltiniuose (pvz.: VLEe, AŽ 1998: 350) teigiama, kad šį terminą pirmą kartą 1910 m. pavartojęs austrų psichologas ir psichoanalitikas Sigmund’as Freud’as. Iš tiesų termino autorystė priklauso vokiečių psichiatrui ir kriminologui Paul’ui Adolfui Näcke’ui (1851–1913), pirmą kartą pavartojusiam narcisizmo terminą 1899 m. (APTŽ 2019 195). Apie terminą yra rašęs E. J. Kurcharžas 2017: 38.
21 Apie terminą yra rašiusi Tatjana Tritenko 2011: 17.
212 Palmira Zemlevičiūtė │ Mitoniminiai terminai pirmajame tarpkario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 10
(фіксацією погляду на певному предметі, повторюваними наказовими словами тощо)» 225, суфікс достатньо зрозумілий — –оз (гр. –osis) і означає «розлад, хворобу, хворобливий, ненормальний стан» (Morkevičienė 2018: 10, 81, пор. Brunevičiūtė, Gudait, Šarkauskienė 2003: 144). Коренева морфема терміна пов’язана з ім’ям Гіпноса, бога сну (гр. Hypnos) (докладніше див. VLee; AŽ 1998 193; TGM).
У підручнику термін паніка22 80 (гр. panikon — пов’язаний із Паном + –іка) уживається в описі різних реакцій на психічні травми. Одна з таких реакцій — паніка. У сучасній психіатрії цим терміном називають сум’яття, сильний страх, жах EPTŽ 2017 238. Корінь терміна походить від міфоніма Пан (гр. Pan) — бога лісів і полів у грецькій міфології, зовнішність якого викликала в людей переляк і жах (докладніше див. OED; VLee; TGM).
Трапилося кілька міфонімічних психіатричних термінів складнішої структури, утворених за допомогою двох афіксів різних типів. Один із них — амнезія (a- — грецький префікс зі значенням «нестача, відсутність» + –mnesia — пам’ять, див. Brunevičiūtė, Gudait, Šarkauskienė 2003: 146, 152, пор. Morkevičienė 2018: 80); у підручнику її пояснено кількома способами: «нестача або слабкість пам’яті» 153, «[в]иключення з пам’яті спогадів, що стосуються певного визначеного періоду, <...>. Назвою амнезія називають іноді й цю загальну втрату пам’яті» 154. Отже, амнезію можна віднести до префіксально-суфіксальних апелятивів, оскільки, окрім префікса a-, основа терміна розширена суфіксом –ія (див. LKG I 363). Основою цього похідного терміна є міфонім Мнемосіна (гр. Mnēmosynē) — персоніфікація пам’яті в грецькій міфології (TGM; VLee; Viki). На тому самому міфонімі ґрунтуються кореневі морфеми термінів гіпермнезія, гіпомнезія, парамнезія, однак тут у позиції префікса стоять так звані міжнародні елементи23гіпер- «вище норми», гіпо- «нижче норми», пара- «порушений», хоча деякі дослідники вважають їх префіксами (див. Filipczak-Nowicka, Grech-Żmijewska 2010: 172–173).
До цієї групи прилягає термін аутоеротизм, заснований на міфонімі Ерот, — похідне від міжнародного елемента ауто- і суфікса –ізм. Терміни, утворені способом композитної апелятивації. Композитна апелятивація розуміється як використання власного імені для одного з новоутворених
22 Apie terminą yra rašęs E. J. Kurcharžas 2017: 38.
23 Докладніше про використання міжнародних елементів у словотворенні слів і термінів литовської мови див. Keinys 1979: 14–26; Kupčinskaitė 1997: 56–61; Inčiuraitė-Noreikienė 2015: 245–259; Rudaitienė 2001: 94–107; Simonait ytė-Rudaitienė 1998: 180–202; Aleksaitė 2021: 64–78 та ін.
Terminologija | 2024 | 31
213
Page 11
складників термінологічного композита. У підручнику знайдено найбільше термінів, утворених у такий спосіб (див. рис. 2). Усі вони є запозиченнями — міжнародними термінами, «чуже походження яких чітко відчувається» (Urbutis 2009: 293). І хоча вони утворені не в литовській мові, їх можна морфемно розкладати, і вони становлять окрему підсистему словотвору (Keinys 2005 [1983]: 131; див. також Urbutis 2009: 293).
Обидва компоненти цих композитів мають грецьке (найчастіше) або латинське походження. Компоненти класичних мов «зручні тим, що значення відповідних груп таких компонентів зрозуміле науковцям певних спеціальностей, які розмовляють багатьма іншими мовами» (Rudaitienė 2001: 97).
У підручнику переважають композитні апелятиви з міфонімом Manija в ролі другого компонента (докладніше див. с. 4). У підручнику цей міфонім використовується для утворення термінів, якими зазвичай називають різноманітні хворобливі (патологічні, обсесивні) потяги. Деякі з цих термінів тепер трактують як назви психічних захворювань, наприклад: клептоманія, піроманія (APTŽ 2019 155, 227).
Терміном дипсоманія (гр. dips— спрага + -mania — потяг Brunevičiūtė, Gudaitytė, Šarkauskienė 2003: 151, 152) у підручнику названо «хворобливий потяг пити, що повторювався лише періодично» 96.
У підручнику термін гоміцидоманія (ст.-фр. homicide < лат. homicidium — убивство < homo — людина OED + -mania) визначається як «обсесивний потяг убити» 179.
Клептоманія (гр. kleptes — злодій, шахрай < kleptein — красти, діяти потай + -mania OED) називається «[п]атологічн[ий] потяг красти» 178.
Поняття, позначене терміном наркоманія 88 (гр. narko- < narkē — заціпеніння, затьмарення свідомості, сон + -mania OED, EPTŽ 2017 197) у підручнику не пояснюється. У сучасній психіатрії це загальна назва хвороб, що характеризуються постійним потягом уживати наркотичні, лікарські й токсичні речовини внаслідок психічної та фізичної залежності від них EPTŽ 2017 197.
Обсесивний потяг до самогубства в підручнику названо суїцидоманія 179 (лат. sui — себе + лат. caedere — убити + -mania OED; TPTŽ 1996 81).
Окремо слід розглянути пару композитних апелятивів із підручника, обидва компоненти яких пов’язані з міфонімами. Один із них — термін еротоманія (гр. erōs (род. відм. erōtos) — сексуальна любов + -mania OED; EPTŽ 2017 88).
214
Palmira Zemlevičiūtė
Mitoniminiai terminai pirmajame tarpkario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 12
Так називають психози з переважанням сексуальних комплексів. У сучасній психіатрії цим терміном позначають «патологічне посилення статевого потягу, що часто виявляється разом із сексуальними збоченнями» EPTŽ 2017 88. Перший компонент терміна пов’язаний із міфонімом Ерот (докладніше див. с. 5), а другий — із міфонімом Манія (докладніше див. с. 4).
Інший композитний апелятив, утворений на основі двох міфонімів, — це етероманія (гр. aetheromania < aithēr, aitheros — ефір + mania — потяг, пристрасть EPTŽ 2017 89). У підручнику цим терміном названо «[в]живання ефіру („анодію“)» 97. Перший компонент цього терміна походить від міфоніма Етер (докладніше див. с. 5), а другий — від міфоніма Манія (докладніше див. с. 4).
До групи композитних апелятивів також належать кілька поодиноких міфонімних термінів-композитів, один із компонентів яких пов’язаний із міфонімами.
Терміном агорафобія24 (гр. agora — місце зборів вільних людей у Стародавній Греції, головна міська площа + гр. phobos — страх VLEe) у підручнику названо страхом площ 179. Основою другого компонента терміна є міфонім Фобос (докладніше див. с. 6).
У підручнику термін ехолалія (гр. ēkhō — відлуння + lalia — говорити, розмовляти OED) пояснюється як порушення провідності нервових шляхів, коли замість відповіді на запитання хворий повторює всі слова запитання або лише останнє слово 188. Перший компонент терміна пов’язаний із міфонімом Ехо. У грецькій міфології Ехо (гр. Ekhō) — німфа, яку Гера покарала за нескінченну балаканину й перетворила на луну (TGM). Із тим самим міфонімом пов’язаний і термін ехопраксія «механічне повторення рухів, які виконують навколишні люди» 188 (гр. ēkhō — відлуння + гр. praxis — дія OED).
Гебефренія25 219 у підручнику вжито лише в наведеній класифікації психічних хвороб німецького психіатра Еміля Вільгельма Георга Магнуса Крепеліна (1856–1926). Перший компонент композита походить від імені Геби, богині вічної молодості з грецької міфології. Вважається, що термін 1871 року створив німецький психіатр Евальд Ескер із грецьких слів hēbē «молодість» + phrene «розум», додавши закінчення абстрактного іменника –ia (OED; VLEe).
Термін гіпнолепсія (гр. hypnos — сон + гр. lepsis — охоплення, напад TPTŽ 1996 36) у підручнику пояснюється як особлива форма сну
24 Apie terminą yra rašiusi T. Tritenko 2011: 17.
25 Apie terminą yra rašiusi T. Tritenko 2011: 16.
Terminologija | 2024 | 31
215
Page 13
форма: раптові напади сну, які іноді повторюються по кілька разів на день 201. Перший компонент цього терміна пов’язаний із міфонімом Гіпнос (докладніше див. с. 6).
Серед розглянутих міфонімних термінів вирізняється термін летаргія 201 (гр. lēthargia < lēthē — забуття + argia — бездіяльність EPTŽ 2017 163). Його перший компонент можна тлумачити двояко, тобто він може бути пов’язаний і з антропонімом, і з топонімом. У грецькій міфології Летою називали річку, що текла в підземному царстві Аїда, а також рівнину, якою протікала згадана річка. Це ім’я мала й богиня цієї річки — уособлення забуття (TGM; EB).
Терміни, утворені способом часткової апелятивації. Для цього типу апелятивації характерні складені терміни (див. рис. 1). Міфонім зазвичай виступає другорядним (так званим онімним) компонентом терміна, а загальний іменник — головним (так званим апелятивним) компонентом. В. Скуїня називає власний іменник (у нашому випадку — міфонім) денотативним компонентом, оскільки він позначає істотні ознаки поняття, названого терміном (Skujiņa 2002: 100). Перший компонент конкретизує значення другого. Такі терміни зберігають онімну мотивацію, на відміну від деяких простих термінів, онімне походження яких із часом тьмяніє (Tatarinov 2006: 235).
У такий спосіб утворений термін едипів комплекс26 у підручнику пояснюється як психічний конфлікт, спричинений потягом до інцесту: «[м]іж батьком і дорослішими дочками, між матір’ю та синами часто виникають стосунки, виразно забарвлені особливими ніжними почуттями, які, хоч і не збігаються зі статевими почуттями, однак не можуть бути від них чітко відмежовані. Коли син одружується, часто виникає гостре, хоча й приховане, негативне ставлення матері до невістки, а коли дочка виходить заміж — батька до зятя. Такі стосунки мають характер справжніх ревнощів» 146. Перший компонент терміна — ім’я персонажа давньогрецьких міфів Едіпа (гр. Oidipus), який убив батька й одружився з матір’ю (докладніше див. VLEe; AŽ 1998 361). Авторство терміна приписують З. Фройду27.
26 Apie terminą yra rašęs E. J. Kurcharžas 2017: 35.
27 Після смерті батька З. Фройд пережив травму, яка дала йому змогу заглибитися у власну психіку. З. Фройд не лише переживав горе, а й відчував образу та навіть ворожість до батька. Витоки гніву він шукав у власній психіці, а підтвердження своїм інсайтам — у літературних і міфічних текстах. З. Фройд інтерпретував джерело свого гніву через трагедію Софокла Едіп-цар. На думку З. Фройда, універсальність її сюжету полягає в бажанні кожної дитини чоловічої статі спати з матір’ю та усунути перешкоду (тобто батька), яка заважає здійснити це бажання. Це бажання З. Фройд згодом назвав едиповим комплексом (EB).
216
Palmira Zemlevičiūtė
Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 14
ВИСНОВКИ
У першому литовському підручнику видатного литовського психіатра Й. Блажиса, виданому в міжвоєнній Литві, Вступ до психіатрії ужито небагато термінів із міфонімами. Усі вони — терміни класичного походження, запозичені в готовому вигляді з грецької та латинської мов через мови-посередники, фонетично й морфологічно пристосовані до граматичної системи литовської мови. Пишучи свій підручник, Й. Блажис спирався на друковані праці колег у галузі психіатрії, і ці терміни, як він зазначав, були запозичені з цих праць. Розглянуті міфоніми грецького й латинського походження, що входять до складу психіатричних термінів, слід вважати архаїчними універсаліями, однозначно зрозумілими в усіх мовах. Це зумовлює те, що психіатричні терміни, утворені на їхній основі, запозичуються одними мовами з інших і становлять важливу частину міжнародної епонімічної психіатричної термінології.
З погляду структури в підручнику переважають морфологічні деривати, семантичні деривати трапляються рідко. Розрізняють міфонімічні терміни, утворені шляхом повної та часткової апелятивації.
Переважають три типи повних апелятивів — прямі, афіксальні та композитні. Найхарактернішими є міфонімічні психіатричні терміни, утворені шляхом композитної апелятивації. Їхню численність можна пояснити здатністю складних слів компактніше називати складніші поняття.
Одна з характерних структурних особливостей композитних апелятивів — обидві їхні основи мотивовані міфонімами. Деякі з них, наприклад, Манія, стали повторюваними елементами, що беруть участь у творенні не одного композитного психіатричного терміна. Якщо говорити про місце міфоніма як основи складного слова, то міфонім може стояти як у препозиції (перша основа), так і в постпозиції (друга основа). Частіше міфонім є постпозитивною основою композита.
Серед афіксальних апелятивів переважають суфіксальні апелятиви з продуктивним суфіксом -izmas; префіксальні нехарактерні. Є також афіксальні апелятиви складнішої структури — похідні з префіксом і суфіксом, а також з міжнародним елементом і суфіксом.
Більшість міфонімів використано для утворення психіатричних термінів, що позначають різні психічні розлади людини, за винятком кількох міфонімів, покладених в основу термінів на позначення зовнішніх вад.
ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО
[Blažys, Juozas]. Įvadas į psichiatriją / Docentas J. Blažys, Kauna: Vytauto Didžiojo universiteto Medicinos fak. leidinys, 1935.
Terminologija | 2024 | 31
217
Page 15
ДОПОМІЖНІ ДЖЕРЕЛА
APTŽ 2019: Albinas Bagdonas, Remigijus Bliumas. Aiškinamasis psichologijos terminų žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.
AV 2020: Anatomijos vardynas: [elektroninė knyga] / Rimvydas Stropus, Neringa Paužienė, Dainius H. Pauža, Janina Tutkuvienė, Eglė M. Jakimavičienė, Palmira Zemlevičiūtė, Kaunas: Lietuvos sveikatos mokslų universiteto Leidybos namai.
EPTŽ 2017: Valentinas Mačiulis, Jonas Šurkus, Aldona Lapytė. Enciklopedinis psichiatrijos terminų žodynas, Vilnius: Presvika.
OED 2001–2024: Online Etymology Dictionary. Prieiga internete: https://www.etymonline.com/.
TGM 2000–2019: Aaron J. Atsma. Theoi Greek Mythology, Netherlands & New Zealand. Prieiga internete: https://www.theoi.com/.
TPTŽ 1996: Trumpas psichiatrijos terminų žodynas / Aldona Lapytė, Jonas Šurkus; moksl. red. V. Mačiulis, Vilnius: Leidybos centras.
TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas. Sudarė K. Boruta, Per. Čepėnas, A. Sirutytė-Čepėnienė, Klaipėda: „Ryto“ B-vės sp.
TŽŽ 2007: Valerija Vaitkevičiūtė. Tarptautinių žodžių žodynas. Ketvirtas pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius: Žodynas.
VLEe – Всесвітня литовська енциклопедія. Доступна в інтернеті: https://www.vle.lt/.
Viki – Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Доступна в інтернеті: https://lt.wikipedia.org/wiki/.
Wiki – Wikipedia. The Free Encyclopedia. Доступна в інтернеті: https://en.wikipedia.org/wiki.
ŽA 2005: Žmogaus anatomija: vadovėlis aukštųjų mokyklų studentams / Rimvydas Stropus, Kazys Algimantas Tamašauskas, Neringa Paužienė, Kaunas: Vitae Litera.
LITERATŪRA
Aleksaitė, Agnė 2021: Lietuvių kalbos naujadarų neoklasikinės darybos polinkiai: Lietuvių kalbos naujažodžių duomenyno atvejis. – Lituanistika 67 1(123), 64–78.
Bendrovičius, Vytautas 1939: A. a. prof. Juozas Blažys kaip psichiatras. – Medicina 6, 417–426.
Bresch, David 2002: Beyond Wernicke’s: A Lexicon of Eponyms in Psychiatry. – The Journal of neuropsychiatry and clinical neurosciences 14:2, 155–160.
Brdar, Mario, Brdar-Szabó, Rita 2024: When medical eponyms become false friends, and how to deal with them. – English for Specific Purposes 73, 75–94.
Brunevičiūtė, Raimonda, Gudaitytė, Dalija, Šarkauskienė, Laima 2003: Lingua Latina in Terminologica Medica: vadovėlis, Kaunas: Kauno medicinos universiteto Spaudos ir leidybos centro leidykla.
Cappuzzo, Barbara 2008: Eponyms or Descriptive Equivalent Terms? The Question of Scientific Accuracy in Medical Discourse. – Esercizi. Miscellanea del Dipartimento di Scienze Filologiche e Linguistiche (a cura di L. Auteri) 2, 25–35.
Dirckx, John H. 2001: The synthetic genitive in medical eponyms: Is it doomed to extinction? – Panace@ 2(5), 15–24.
Duque-Parra, Jorge Eduardo, Llano-Idárraga, J. Oskar, Duque-Parra Carlos Alberto 2006: Reflections on Eponyms in Neuroscience Terminology. – The Anatomical Record (Part B: New Anat.) 289B, 219–224.
Ferguson, Robert P., Thomas, Deborah 2014: Medical eponyms. – Journal of Community Hospital Internal Medicine Perspectives 4, 1–4.
Filipczak-Nowicka Sabina, Grech-Żmijewska Zofia 2010: Lingua latina ad usum medicinae studentium, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Gaivenis 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: LKI leidykla.
Gaivenis, Kazimieras 2014 [1994]: – Tarptautinių terminologijos principų taikymas mūsų terminijai. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 214–220.
Gaivenis, Kazimieras, Keinys, Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa.
Giménez-Roldán, Santiago 2017: Spanish eponyms in clinical neurology. – Neurosciences and History 5(1), 1–19.
Guardiola i Pereirra, Elena, Josep Eladi Baños i Diez 2021: Catalan Physicians' Contributions to Medicine: A Historical View Through Eponyms, Barcelona.
218
Palmira Zemlevičiūtė
Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 16
Inčiūraite-Noreikiene, Lina 2015: Lietuvių kalbos dūriniai su neoklasikiniais dėmenimis. – Baltistica L(2), 245–259.
Yermolenko, Serhiy 2018: Categorizing Ukrainian Eponyms From A Socio-Cultural Perspective. – Мова і суспільство 9, 5–13.
Jakaitienė, Evalda 2009: Leksikologija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Kakzanova, Evgeniya 2017: Lexikographische Fixierung der juristischen und anderen fachspezifischen eponymischen Termini. – Annikki Liimatainen, Arja Nurmi, Marja Kivilehto, Leena Salmi, Anu Viljannmaa, Melissa Wallace (Eds.). Legal Translation and Court Interpreting: Ethical Values, Quality, Competence Training, Berlin: Frank & Timme, 335–355.
Karenberg, Axel 2005: Amor, Äskulap & Co. Klassische Mythologie in der Sprache der modernen Medizin, Stuttgart, New York: Schattauer Verlag.
Karenberg, Axel 2012–2013: The world of gods and the body of man: mythological origins of modern anatomical terms. – Anatomy 6-7, 7–22.
Keinys, Stasys 1979: Tarptautiniai elementai lietuvių terminologijoje. – Kalbos kultūra 37, 14–26.
Keinys Stasys 2005 [1983]: Lietuviškų sudurtinių terminų daryba. – Stasys Keinys. Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 129–182.
Kitkauskienė, Laimutė 2011: Eponiminiai architektūros, meno ir statybos terminai lietuvių kalboje. – Santalka: Filologija, Edukologija 19(1), 48–58.
Kruchenkova, Tatyana, Agafonova, Olga 2020: Etymology of some eponymic medical terms. – The Youth of the 21st Century: Education, Science, Innovations. Proceedings of VII-th International Conference for Students, Postgraduates and Young Scientists Vitebsk, December 11th, 99–101.
Kucharz, Eugeniusz Józef 2017: Medical Eponyms of Mythological Origin. – Acta Neophilologica, XIX(2), 29–42.
Kupčinskaitė, Asta 1996: Nelietuviškų kalbos elementų (dėmenų) vartojimo polinkiai. – Kalbos kultūra 69, 56–61.
Kvašytė, Regina 2005: Mokomasis terminologijos žodynėlis, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla.
Lalić-Krstin, Gordana 2004: Eponyms in English. – Romanian Journal of English Studies 1, 64–69.
[Leičik, Vladimir 2011: Obsūždenije problem eponimiji v sovremenoj nauke. – Jazyk i pravo: aktualnyje problemy vzaimodejstvija. Materialy Meždunarodnoj naučno-praktičeskoj Internet-konferencii, Rostov-na-Donu: Rostovskoje knižnoje ozdatelstvo, 134–142] Лейчик, Владимир 2011: Обсуждение проблем эпонимии в современной науке. – Язык и право: актуальные проблемы взаимодействия. Материалы Международной научно-практической Интернет-конференции, Ростов-на-Дону: Ростовское книжное издательство, 134-142.
Lerner, Vladimir, Kapt san, Alexander, Witztum, Eliezer 2001: The Misidentification of Clerambault’s and Kandinsky-Clerambault’s Syndromes. – The Canadian Journal of Psychiatry 46(5), 441–443.
Levitt, Jesse 2014: The Adaptation of Names from Classical Mythology as Scientific Terminology. – Literary Onomastics Studies 9, 65–80.
Lysanets, Yuliia, Bieliaieva, Olena 2021: The use of eponyms in medical case reports: etymological, quantitative, and structural analysis. – Annals of “Dimitrie Cantemir” Christian University Linguistics, Literature And Methodology Of Teaching XX(2), 24–32.
LKG I 1965: Lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mintis.
Lončar, Maja, Ostroški Anić, Ana 2013: Eponymous medical terms as a source of terminological variation. – Languages for Special Purposes in a Multilingual, Transcultural World. Proceedings of the 19th European Symposium on Languages for Special Purposes, 8–10 July 2013, Vienna, Austria, Vienna: University of Vienna, 36–44.
Majewska, Ewa 2016: Eponyme in der deutschsprachigen medizinischen Fachpresse. – Names and Their Environment. Proceedings of the 25th International Congress of Onomastic Sciences Glasgow, 25–29 August 2014, Volume 4. Edited by Carole Hough, Daria Izdebska. Glasgow: University of Glasgow, 94–105.
[Novinskaya, Natalja 2013: Terminy-eponymy v jazyke nauki. – Vestnik RUDN, serija Russkij i inostrannyje jazyki i metodika ich prepodovanija 4, 34–38] Новинская, Наталья 2013: Термины-эпонимы в языке науки. – Вестник РУДН, серия Русский и иностранные языки и методика их преподавания 4, 34–38.
Ráduly, Zsuzsanna 2016: Az Eponimák Fonológiai És Morfológiai Adaptációja A Magyar, A Lengyel És A Horvát Nyelvben. – Studia Slavica Savariensia 1–2, 362–369.
[Römeris, Mykolas]1939: V. D. Universiteto Rektoriaus prof. M. Römerio kalba laidojant a. a. prof. J. Blažy. – Medicina 6, 409–412.
Rudaitienė, Vida 2001: Žodžiai su nelietuviškos kilmės prepoziciniais elementais. – Lituanistika 2(46), 94–107.
Simonaitytė-Rudaitienė, Vida 1988: Lietuvių literatūrinės kalbos sudurtiniai daiktavardžiai su pirmaisiais tarptautiniais dėmenimis. – Lietuvių kalbotyros klausimai XXVII, 180–202.
Skujinia, Valentina 2002: Latviešu terminoloģijas izstrādes principi, Rīga: LVI.
Slabin, Uladzimir 2023: Should eponyms be kept? Emphatic yes. – Journal of Baltic Science Education 2, 188–191.
[Taneva, Svetlana 2022: Eponymizacija literaturnych i mifologičeských personážej v anglijskom, russkom i bolgarskom medicinskom domene. – Zdorovje čeloveka, teorija ir metodika fizičeskoj kultury i sporta 28(4), 205–212] Танева, Светлана 2022: Эпонимизация литературных и мифологических персонажей в английском, русском и болгарском медицинском домене. – Здоровье человека, теория и методика физической культуры и спорта 28(4), 205–212.
[Tatarinov, Viktor 2006: Obščěe terminoveděnije: enciklopedičeskij slovar, Moskva: Moskovskij Licej] Татаринов, Виктор 2006: Общее терминоведение: энциклопедический словарь, Москва: Московский Лицей.
[Tritenko, Tatjana 2011: Mifologičeskije obrazy v jazyje kliničeskoj psichologiji. Avtoreferat dissertaciji na soisk anije učionoj stepeni kandidata filologičeskich nauk, Moskva] Тритенко, Татьяна 2011: Мифологические образы в языке клинической психологии. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук, Москва.
Turan, Dirk 2023: Mythologie und medizinische Terminologie. Ein interdisziplinärer Arbeitsbereich. – Translation and Interdisciplinarity. Diverse Contacts, Relationships and Effects. Faruk Yücel, Mehmet Tahir Öncü (eds.), Berlin, 15–37.
[Vasiljeva, Natalija, Tritenko, Tatjana 2023: Terminy-mifoep onymy: problemy ponimanija i interpretacii. – Lingvistika i metodika prepodovanija inostrannych jazykov 2(19), 17–28] Васильева, Наталия, Тритенко, Татьяна 2023: Термины-мифоэпонимы: проблемы понимания и интерпретации. – Лингвистика и методика преподавания иностранных языков 2(19), 17–28.
Zhdan, Viacheslav, Dvornyk, Valentyn, Avetikov, Davyd, Bieliaieva, Olena 2021: The use of eponyms in the language of medicine: pro et contra. – Annals of “Dimitrie Cantemir” Christian University Linguistics, Literature and Methodology Of Teaching XX(2), 24–32.
Xiaoli, Hu 2023: Historic Impact of Ancient Greco-Roman Mythology on Medical Terminology. – Journal of Social Science Humanities and Literature 6(5), 118–123.
MYTHONYMIC TERMS IN LITHUANIA’S FIRST PSICHIATRY TEXTBOOK FROM THE INTER-WAR ERA
Summary
The article structurally dissects the psychiatry terms originating from mythonyms (the names of mythological creatures) that appear in the 1935 Įvadas į psichiatriją (Introduction to Psychiatry) by Juozas Blažys, the famous Lithuanian psychiatrist – the first
220
Palmira Zemlevičiūtė
Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje
Page 18
psychiatry textbook to be published in Lithuania in the period between the two world wars, looking into the methods of appellativisation that were used to form said terms, as well as scrutinising the characteristics of their structure, the types of the underlying mythonyms and their connection with the scientific term that they were chosen to designate.
The terms in the textbook are words originating from the classical languages or readily borrowed from the Greek and the Latin languages or through intermediary languages, with appropriate morphological adaptations made for the grammar system of the Lithuanian language. The mythonyms of Greek and Latin origin that form part of psychiatry terms and are covered in the article are to be considered archaic universalities with unequivocal meaning across all languages. As a result, the psychiatry terms made with them travel from one language to the next, constituting an important part of the international eponymic terminology of psychiatry.
Structurally, the textbook is dominated by morphological derivatives, while semantic derivatives are scarce. Some mythonymic terms (such as morfinizmas (morphinism)) were found to have been composed through absolute appellativation, while others (such as Edipo kompleksas (Oedipus Complex) – through partial appellativisation.
The three predominant types of absolute appellatives are direct (such as manija (mania)), affixal (such as fobija (phobia), lunatizmas (sleepwalking)), and composite (such as dipsomanija (dipsomania), agorafobija (agoraphobia)) appellatives. The most typical mythonymic psychiatry terms are those made by way of composite appellativisation, and the most probable reason behind their prevalence might be the ability of composites to designate more complex terms more compactly.
One intrinsic quality of composite appellatives is that they have both components grounded on mythonyms. Some of them, such as manija, have become iterative elements in the composite formation of multiple psychiatry terms. As often as not, the mythonym is the post-positional component of the composite.
Among affixal appellatives, suffixal appellatives with the productive suffix -izmas (such as morfinizmas) prevail, while prefixal appellatives are uncommon. Some affixal appellatives have a more complex structure: these are derivatives made with a prefix and a suffix, an international element and a suffix.
Most of the psychiatry terms coined with mythonyms designate various mental disorders in human beings.
Gauta 2024-04-30
Palmira Zemlevičiūtė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected]
