ЮРГІТА ҐІРЧЕНЕ

Інститут литовської мови

ІТАЛІЙСЬКІ КУЛІНАРНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ

У Литві видають книжки, що знайомлять із кухнями близьких і далеких країн; є кафе й ресторани, які пропонують страви різних країн; у періодичній пресі, інтернеті тощо багато кулінарних рецептів. Такі страви, напої та харчові продукти називають новими запозиченими словами — новітніми запозиченнями. Для фахівців із мовної практики — авторів текстів, перекладачів, редакторів і мовних нормувальників — новітні запозичення, що називають реалії кухонь інших країн, становлять чималу проблему: потрібно вирішити, чи залишити назву, виражену іншомовним словом, чи спробувати знайти український відповідник; якщо обрано іншомовне слово, виникають питання його передавання та інші. У статті з цих аспектів розглянуто новітні запозичення з італійської кулінарії, особливо популярні в Литві, які з’явилися у 1990–2008 роках у литовських друкованих та електронних джерелах — у пресі, меню, на (кулінарних) вебсайтах в інформаційному й комунікативному просторі, у (перекладній) літературі, — і яких не зафіксовано в литовських словниках, укладених до 1990 року (TŽŽ 1985 та ін.).¹ Розглянуто тенденції вживання новітніх запозичень — варіативність форми, конкуренцію з литовськими відповідниками; також обговорюються їхнє співвідношення з нормами літературної мови та перспективи унормування.

У друкованих та електронних джерелах зафіксовано понад сто італійських кулінарних запозичень (Tart ilaitė 2008: 4). Їх запозичено з денотативних причин (потреба називати нові реалії) та семантичних (коли потрібно розрізнити значення, адже зміст нових і старих понять збігається лише частково), а в текстах вони зазвичай виконують референтну, тобто інформаційну

¹ Використано електронні бази даних уживання новітніх запозичень і їхніх відповідників (1990–2001 роки, понад 1500 запозичень і 500 їхніх відповідників) та литовських неологізмів (1990–2008 роки, понад 2000 неологізмів), укладені авторкою статті, а також базу даних уживання неологізмів італійської кухні, підготовлену Йовітою Тартілайтє (66 неологізмів: див. Tartilaitė 2008: 44–59). Для перевірки тенденцій уживання скористалися загальною системою пошуку в інтернеті Google.

192

KALBOS KULTŪRA | 81

передавання, функцію (докладніше про причини й функції запозичення новітніх запозичень див. Vaicekauskienė 2007: 33–67). Найбільшу частку цих новітніх запозичень (понад третину) становлять назви різних виробів із макаронного тіста (наприклад, лазанья); дещо менше (приблизно по одній п’ятій) — запозичення на позначення сирів (наприклад, пекоріно) і хліба та солодощів (наприклад: брускета, тірамісу); приблизно по одній десятій — назви напоїв і страв (наприклад: еспресо; різото); кількома запозиченнями називають соуси (наприклад, песто) (див. Tartilaitė 2008: 13). Різні італійські кулінарні запозичення з’явилися в литовських текстах не одночасно, тому ступінь їх пристосування до системи литовської мови різниться.

ВАРІАНТНІСТЬ ФОРМИ НОВІТНІХ ЗАПОЗИЧЕНЬ І НОРМА

Італійським кулінарним запозиченням, як і новітнім запозиченням загалом (див. Mikelionienė 2000: 25; Vaicekauskienė 2007: 159), властива варіантність форми. Одне італійське кулінарне запозичення може мати понад десять варіантів, що функціонують у вжитку, наприклад: капучинас, капучино, капуцинас, капуцино, каппучино, капуччино, капучино, капуччино, капучино «еспресо з невеликою кількістю гарячого молока, збитого спеціальним обладнанням» (іт. cappuccino²). Така значна варіантність форми властива невеликій частині розглянутих запозичень — менш ніж десятій частині. Найчастіше кількість варіантів коливається від одного до п’яти, наприклад: песто «соус із базиліку тощо» (іт. pesto); грапа, ґраппа «виноградна горілка» (іт. grappa); тірамісас, тірамісу, тірамісу «десерт із маскарпоне, еспресо тощо» (іт. tiramisù < tirami su «підніми мене»); лате, латте, латте, латте «еспресо з великою кількістю гарячого молока, збитого спеціальним обладнанням» (іт. (caffè) latte, caffelatte); равіолі, равіолі, равіолі, равіоллі, равіолі «квадратні вареники з макаронного тіста з м’ясною чи іншою начинкою» (іт. ravioli)³. Деякі форми рідкісні й випадкові, однак завжди є принаймні кілька варіантів того самого запозичення, які реально конкурують між собою; найчастіше це оригінальна форма та одна або кілька адаптованих форм.

² Основою цього італійського слова є інше, давніше запозичення капуцинас «монах, який належить до певної гілки францисканського ордену». Назву монаха, що носить плащ із каптуром (cappuccio — гостроверхий каптур), згодом метафорично застосували до назви виду кави.

³ Джерела, на підставі яких встановлено дефініції та вихідні (італійські) форми запозичень, наведено в списку джерел. Етимологію конкретних запозичень, за винятком випадків, важливих для розглядуваної теми, не зазначено (пор. іт. pesto < pestare < лат. pistare (pinsere)). Підсумовуючи, слід зазначити, що, за одним чи кількома винятками (наприклад, іт. grappa < давньоверхньонім. krāpfo), основою досліджуваних італійських кулінарних запозичень (італізмів) є латинська мова.

J. GIRCĖNIENĖ. Italų kulinarijos svetimžodžiai

193

За вживанням італійські кулінарні запозичення можна поділити на чотири групи за ступенем пристосування до системи литовської мови: 1) з автентичним написанням, наприклад, cannelloni (варіанти – canneloni, canelloni, caneloni) «товсті великі трубчасті вироби з макаронного тіста, начинені сиром, фаршем тощо, зазвичай запечені в духовці» (іт. cannelloni); 2) морфологічно оформлені, але орфографічно неадаптовані, наприклад, canelloniai; 3) орфографічно адаптовані, але морфологічно неоформлені, наприклад, kaneloni; 4) орфографічно й морфологічно адаптовані, наприклад, kaneloniai (пор. Girčienė, Liutkevičienė 2007: 110–111).

Найбільше варіантів належить до групи з автентичним написанням (1), наприклад: mozzarella, mozzarela, mozarella, mozzarella, moccarella, mocarella, mocarrella «м’який білий італійський сир із молока буйволиць або корів» (іт. mozzarella).

Наріжте помідори та сир mozzarella скибочками й викладіть на тарілку по колу (www.manovirtuve.com)

200 г сиру Mozzarela (www.manovirtuve.com)

Сир «Mozarella» виготовляють за справжніми традиціями країни; він вирізняється неповторним смаком (www.meniu.lt)

Салат із сиром «Mozzarella» і помідорами під соусом песто (www.delfi.lt)

На кожну піцу кладуть по 5 скибочок сиру Moccarella (www.gardu.lt)

Запіканка з риби: 4 кульки mocarella (www.dieta.lt)

Mocarrella – це фантастично (www.naturele)⁴

Варіативність часто властива й орфографічно та морфологічно адаптованим (4) запозиченням, наприклад: mocarela, modzarela, mozarela.

Овочі, свіжий лосось, креветки, сир mocarelos, печериці, оливки (меню ресторану «Da Antonio»)

За структурою сири бувають свіжі, витримані (з домашніх вершків, сир modzarelos і рикота), м’які (www.virejai.lt)

250 г сиру mozarelos (www.sintagma.lt)

До речі, про морфологічну адаптацію іноді можна судити лише з контексту, пор.: салат із моцарелою та салат із сиром моцарела; тепер зварю їх і їстиму з mozzarella та шинка холодного копчення із сиром mozzarella. Це залежить

⁴ Тут і далі в прикладах важливі елементи тексту виділено темним або розрідженим шрифтом авторкою статті; графічні знаки (лапки та курсив) автентичні.

194

KALBOS KULTŪRA | 81

від закінчення іншомовного слова — у цьому випадку воно збігається з литовським закінченням жіночого роду -a. Італійських кулінарних запозичень жіночого роду порівняно чимало — близько третини (серед нових запозичень, які отримали родове закінчення з литовської мови, до жіночого роду належать лише близько 12 відсотків, див. Vaicekauskienė 2007: 174). Його досить легко набувають ті запозичення, оригінальна форма яких має закінчення -a або -e (останніх майже вдвічі менше), наприклад: рикота (іт. ricotta) «недозрілий сир із кисломолочного сиру (кисломолочний сир)»; маскарпоне (іт. mascarpone) «м’який білуватий сир для намазування» (див. також наведені раніше приклади). Поки що відмінюваних форм не мають запозичення у множині, що позначають макаронні вироби, наприклад: фарфале «макаронні вироби у формі метеликів» (іт. farfalle, одн. farfalla); пене «макаронні вироби у формі невеликих трубочок, косо зрізаних на кінцях» (іт. penne, одн. penna).

Спагеті з рикотою та овечим сиром (www.skanus.lt/receptai)

Додаємо подрібнену маскарпоне, яєчні білки, усе добре перемішуємо (www.receptuknyga.lt)

Салат із фарфале (макаронних виробів у формі метеликів) із соусом песто (www.zebra.lt)

Макарони пене з морепродуктами, соусом із білого вина, карі та вершків (www.meniu.lt)

Більшість запозичень, оригінальна форма яких має закінчення -o, набувають форми чоловічого роду — воно стає литовським закінченням -as, наприклад, таледжас «напівм’який сир із коров’ячого молока» (іт. taleggio). До чоловічого роду належать також запозичення у множині, оригінальна форма яких має закінчення -i, — вони набувають литовського закінчення -is (мн. -iai), наприклад, раві(j)олі (іт. ra-violi, одн. raviolo).

Однак поки що більша частина таких запозичень ще не має морфологічно, а часто й орфографічно оформлених форм, наприклад, capellini «довгі макаронні вироби, тонші за спагеті» (іт. capellini, одн. capellino).

Таледжас, проволоне, рикота і знову моцарела та парміджано — просто очевидно відчуваєш, як закипає темперамент і розігрується апетит! (www.patie-kalai.lt)

італійський салат. Для 4 порцій знадобиться: 500 г равіолі зі шпинатною начинкою, сіль, кілька крапель оливкової олії (www.beta.lt)

Макаронні вироби, які ми знаємо як spaghetti, залежно від товщини можуть називатися також capellini (www.patiek alai.lt)

J. GIRČIENĖ. Italų kulinarijos svetimžodžiai

195

Слід зазначити, що згадані морфологічно й орфографічно адаптовані форми італійських кулінарних іншомовних слів — не єдині варіанти: у вжитку вони поки що конкурують з іншими, тобто невідмінюваними, орфографічно неадаптованими формами (див. наведені вище приклади). Більшість варіантів передавання іншомовних слів виникає у спробах відтворити (часто з помилками) автентичне написання іншомовного слова (іноді варіанти передавання трапляються й в італійській мові)⁵ або в пошуках найвідповіднішого адаптованого до литовської мови написання (пор. Girčienė, Liutkevičienė 2007: 110).

Варіативність передавання залежить від часу появи іншомовного слова в литовських текстах (тобто традиції вживання) та інтенсивності його вживання, пов’язаної з актуальністю позначуваної реалії для мовців, а також від орфографії іншомовного слова. Спочатку вживане іншомовне слово часто з’являється в автентичній формі. Як видно з наведених прикладів, для іншомовних слів зі складнішою орфографією характерні також помилкові варіанти оригінального написання. У спробах передати вимову іншомовного слова починають з’являтися орфографічно адаптовані форми. Їхня кількість також залежить від орфографії іншомовного слова: що вона чужіша для литовської мови, то більше варіантів. Залежно від закінчення іншомовного слова деякі форми досить швидко або відразу зараховують до певної парадигми відмінювання. Це типове явище: під час процесу запозичення властива формі зміна часто (але не обов’язково) відбувається в напрямі конвергенції орфографії та морфології (Vaicekauskienė 2007: 159). Слід зазначити, що автентичне написання не перешкоджає морфологічній адаптації італійських кулінарних іншомовних слів — така тенденція властива й іншим новим іншомовним словам (докладніше див. Vaicekauskienė 2007: 183).

Для редагованого публічного писемного вжитку (літератури, преси, інформаційного інтернет-простору) найхарактерніші орфографічно й морфологічно адаптовані форми іншомовних слів, що мають традицію вживання (і нормування), або графічно виокремлені автентичні форми іншомовних слів, які такої традиції не мають. Як проміжний варіант остаточного пристосування до системи литовської мови тут трапляються й орфографічно адаптовані, але морфологічно не оформлені форми передавання іншомовних слів. Проте більшість із них зазвичай зникає з публічного вжитку.

Приватний писемний ужиток (представлений комунікативним інтернет-простором) різноманітніший. Тут, звісно, можна знайти й згадані варіанти передавання італійських кулінарних іншомовних слів, характерні для публічного вжитку, тобто орфографічно та

⁵ За даними загальнодоступної пошукової системи в інтернеті Google, надзвичайно висока варіативність так званого автентичного передавання італійських кулінарних іншомовних слів характерна й для інших мов, наприклад англійської та німецької.

196

KALBOS KULTŪRA | 81

морфологічно адаптовані, а також форми з автентичним написанням, хоча останні не схильні графічно виокремлювати. Крім того, тут частіше обидва типи форм наводять із помилками. Натомість орфографічно неадаптовані, але морфологічно оформлені форми іншомовних слів принаймні поки що можна вважати варіантами саме приватного вжитку. Це підтверджують і кількісні дані: варіанти передавання нових іншомовних слів, морфологічно адаптовані, але орфографічно не оформлені, трапляються найрідше.

Виявлені відмінності дають підстави припускати, що в публічному писемному вжитку, за яким (здебільшого) стежать мовні редактори, загалом намагаються дотримуватися традицій — адаптувати італійські кулінарні іншомовні слова орфографічно й морфологічно. Це, безперечно, потребує зусиль фахівців із мовної практики: у різних джерелах з унормування мови (у словнику термінів Європейського Союзу Eurovoc (EUR), у банку консультацій Державної комісії з литовської мови (VLKK KKB), у новіших словниках міжнародних слів (TŽŽ 2001 та ін.)) на той час можна було знайти нормативну адаптовану форму менш ніж для п’ятої частини італійських кулінарних іншомовних слів (переважно назв італійських сирів), наприклад: e(k)spresas, gnočiai, gorgonzola, grapa, kapučinas, lazanja, maskarponė, parmidžanas, ravioliai, rizotas. В інших випадках доводиться спиратися на вживання й обирати ймовірно найвідповідніший адаптований варіант передавання. Якщо немає навіть найменшої традиції вживання адаптованої форми (форм), є ризик запропонувати мовцеві невпізнавану форму іншомовного слова, яку згодом нормувальники, можливо, адаптують інакше. Тому в таких випадках найчастіше виходом є залишати автентичні форми, графічно виокремлені. Вони трапляються доволі часто, але до цього вдаються лише тоді, коли іншого виходу немає: відповідника (належного) не існує, а адаптувати без дозволу нормувальників, очевидно, досі не наважуються (остерігаючись порушити загальну настанову щодо очищення мови). Ще недостатньо зважають на те, що в затверджених на початку 2007 року Загальних критеріях унормування нових запозичень (далі — BNSNK) зазначено два можливі способи унормування нових іншомовних слів — унормування шляхом адаптації та заміни відповідником; неадаптовані нові іншомовні слова вважаються ненормативними.

Тенденція публічного вжитку графічно виокремлювати автентичні форми спонукає думати, що таке написання сприймається як вставка в литовський текст, нетиповий елемент. Це та інші дослідження дають підстави припускати, що такий стан публічного вжитку є наслідком недостатнього унормування. Упродовж тривалого часу, за відсутності чітких критеріїв унормування нових іншомовних слів, робили спроби реалізувати найважливішу настанову — не допускати іншомовних слів, шукати для них відповідники, уникали рекомендацій адаптованих іншомовних слів, навіть тих, що не мають відповідни

J. GIRČIENĖ. Italų kulinarijos svetimžodžiai

197

…форм, нібито так було б узаконено запозичену назву. Чужомовні слова, для яких немає відповідників, у нормативних мовних працях зазвичай просто оминали; у виняткових випадках пропонують графічно виокремлювати слова з автентичним написанням⁶. Отже, тому, кому потрібно негайно назвати нову реалію, доводилося (і доводиться) вирішувати самотужки — лавірувати між (відсутніми) нормами, якістю тексту та можливістю адресата його декодувати (див. наведений нижче приклад):

Хіба це не смак лебединого молока? Ні — канолі начиняють намазним зернистим сиром (рікотою) або маскарпоне і ховають у трубочку з тіста... Остання чашка кави. Ми навчилися замовляти її, не жахаючи офіціантів: після ситного обіду — ніякої кави з молоком, лише еспресо, найкраще — із самбукою (лікером зі смаком анісу), щоб прояснилося в очах... Самбука освіжає почуття... (Жінка 2008 07)

Виділені особливим (темним) шрифтом італійські кулінарні запозичення та їхні відповідники становлять аж третину тексту. Зусилля автора статті та (або) редактора, спрямовані на створення якісного тексту, не викликають сумнівів. Графічне виділення і додаткова інформація в дужках, звісно, порушують його цілісність, але і те, й інше свідчить про намагання зрозуміло донести інформацію до адресата й не порушити мовних норм. Нові запозичення з комунікативною метою часто супроводжуються коментарями (мета)лінгвістичного характеру, вміщеними в дужках або вплетеними в текст, — у цьому випадку це опис самбуки (у дужках) і розгорнуте в другому реченні пояснення каноліо — «смажений у жирі пиріжок із крихкого тіста у формі трубочки, зазвичай із начинкою з рикоти тощо» (іт. cannolo, мн. cannoli). Натомість описовий відповідник запозичення рикота — намазний зернистий сир — безсумнівно обрано з намагання не порушити мовних норм, імовірно, усвідомлюючи його невідповідність (неекономність, непродуктивність тощо; див. BNSNK) і складність декодування (у дужках його пояснено графічно виділеним неадаптованим запозиченням — надлишковим елементом тексту). Виразність і графічне оформлення тексту, безперечно, порушує й інше неадаптоване запозичення, подане таким самим чином, — cannoli; очевидно, його залишили, намагаючись не порушити мовних норм. Таке припущення ніби підтверджується адаптованими формами всіх інших запозичень —

⁶ Докладніше про тенденції поширення чужомовних слів з автентичним написанням, графічно виокремлених у тексті, причини, можливі наслідки, напрями нормування тощо див.: Girčienė J. Verstinės literatūros naujažodžiai. – Kalbos kultūra 79, 2006, 83–85; Girčienė J. Naujųjų skolinių vartosena: kalbos kultūros ir stilistikos takoskyra. – Kalbos kultūra 80, 2007, 143–147; Girčienė J., Liutkevičienė D. Šiurių pavadinimų vartosena ir norma. – Kalbos kultūra 80, 2007, 110–113; Vaicekauskienė L. Naujieji lietuvių kalbos svetimžodžiai, 2007, 177–189 та ін.

198

KALBOS KULTŪRA | 81

маскарпоне, еспресо⁷, самбука⁸ (іт. sambuca): адаптовані форми перших двох нині можна знайти в згаданих джерелах, що нормують мову. Про прагнення дотримуватися мовних рекомендацій, навіть якщо це суперечить точності передавання інформації, свідчить ще одна литовська назва реалії описового характеру кава з молоком — можна припустити, що її обрали замість запозиченої назви одного з різновидів кави з молоком (наприклад, лате або капучино).

Наведений типовий приклад публічного вжитку виявляє сучасну ситуацію, складну не лише для мовних практиків, які готують тексти, а й для читачів цих текстів, котрі мають їх розпізнавати й часто з міркувань мовної «чистоти» привчаються до неадаптованого написання чужомовних слів (!). Звичність автентичного написання чужомовного слова для сучасного мовця особливо добре виявляє приватне, не редаговане вживання. Для нього характерні графічно не виокремлені автентичні форми та орфографічно неадаптовані, але морфологічно оформлені варіанти написання італійських кулінарних чужомовних слів, наприклад:

Dariau šįvakar cannelloni (http://qemm.blogas.lt)

Канелоні зі шпинатом і волоськими горіхами — загалом дуже смачно (www.papugos.lt)

Про те, що поширення автентичного написання є загальною тенденцією, не пов’язаною із семантичними групами чужомовних слів, свідчать і результати інших досліджень: Лорета Вайцекявічене, яка досліджувала вживання нових чужомовних слів, згадує нову тенденцію не адаптувати їх орфографічно (вона властива не лише литовській, а й іншим мовам) та звичку мовців бачити автентичне написання (Vaicekauskienė 2007: 181, 187).

Отже, постає питання: чи не завдає мовній практиці більшої шкоди намагання плекати загальну настанову на очищення мови — не допускати чужомовних слів, остерігаючись порушити норми? Можливо, мовним нормувальникам, спираючись на BNSNK, слід якомога швидше запропонувати суспільству найкращий варіант написання чужомовного слова? Це, безперечно, не завадило б пошукові відповідників⁹. Як показує

⁷Еспресо у цій формі можна було б вбачати родовий відмінок: жодної кави з молоком, лише еспресо (мається на увазі кава); але її можна розглядати і як морфологічно неадаптований варіант, який і досі часто вживають, — espresso, наприклад, шаруватий espresso (до речі, таку форму подає BNSNK).

⁸Те саме можна сказати й про іншомовне слово самбука. Це могла б бути й поширена у вжитку незмінювана форма, пор. лікер самбука, але іншомовне слово, вжите у двох відмінкових позиціях, усе ж дає підстави вважати, що це не формальна схожість закінчення.

⁹Такі приклади вже є: адаптовані іншомовні слова італійської кулінарії лазанья та ризото, які пропонує VLKK KKB, і водночас наводяться рекомендовані в різних джерелах відповідники цих слів.

J. GIRČIENĖ. Italų kulinarijos svetimžodžiai

199

Зрушення у вживанні в публічній сфері, спричинені хоча б поширенням небагатьох унормованих італійських кулінарних запозичень і загальними настановами щодо можливості вживання адаптованих форм, могли б стримати масове поширення неадаптованих форм іншомовних слів. Порівняймо уривки з текстів, підготовлених у різний час:

Espresso кава є основою багатьох інших популярних кавових напоїв, таких як cappuccino, latte. <...> Cappuccino — це італійська кава. Для її приготування використовують espresso каву. <...> Latte готують з espresso і підігрітого парою та злегка збитого молока (www.meniu.lt, Restoranų verslas, Nr. 5, 2006)

Espreso кава з grapa. <...> Kapučino кава складається з espreso кави, підігрітого молока та молочної піни. <...> Latė кава <...> — це італійська кава з молоком, яку подають у високому келиху й готують з espreso кави та молока, підігрітого парою (www.paulig.lt 2008)

СПІВВІДНОШЕННЯ НОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ З УКРАЇНСЬКИМИ ВІДПОВІДНИКАМИ

Відповідники запропоновано приблизно для третини італійських кулінарних запозичень. У більшості з них є по кілька відповідників, зазвичай виражених описовими сполуками з двох або трьох звичних для литовської мови слів (див. Tartilaitė 2008: 11–12), наприклад: kapučinas – balinta kava (su grietinėle, riešutais, šokoladu ir pan.); latė – balinta kava, kava su pienu, pieninė (pieniška) kava; lazanja – lakštiniai, itališki lakštiniai, lakštinių apkepas, skryliai; rizotas – ryžiai su įvairiomis daržovėmis, virtų ryžių užvalgis (su mėsa, daržovėmis, aštriaisiais prieskoniais), aitrusis ryžių ir mėsos troškinys su daržovėmis, ryžių apkepas (див. ĮPVT 2005: 27–35, 146). Такі багатослівні описові відповідники запозичень у мовленні не поширюються. Вони не можуть претендувати на статус єдиних назв реалій: kapučinas ir latė — це не те саме, що в Литві зазвичай називають kava su pienu або balinta kava (пор. опис значень цих запозичень); lazanja «великі, неварені листи тіста для макаронів із різною начинкою, запечені в духовці» безперечно відрізняється від звичної для литовців lakštinių apkepo «запеченої страви з варених макаронів у формі невеликих смужок із різними додатками»¹⁰; rizotas «страва з рису для ризото, обсмаженого в жирі, з різними додатками» — по-перше, це не те саме, що ryžiai su įvairiomis daržovėmis; virtų ryžių užvalgis (su mėsa, daržovėmis, aštriaisiais prieskoniais); aitrusis ryžių ir

¹⁰ Докладніше про невідповідність значення запозичення lazanja та його відповідників див.: Girčienė J., Naujųjų skolinių atitikmenys: struktūra ir vartosena, 2005, 113–114.

200

KALBOS KULTŪRA | 81

mėsos troškinys su daržovėmis; ryžių apkepas; по-друге, ці відповідники є багатослівними. Адже описово можна назвати, по суті, будь-що (Vaicekauskienė 2007: 57). Якщо, намагаючись не порушувати мовних норм, такі відповідники все ж уживають, то поряд у дужках (у меню — в описі страви, поданому англійською чи іншою іноземною мовою) з комунікативною метою й досі обов’язково зазначають і запозичення, навіть якщо згадані відповідники вже не є новими пропозиціями. З пояснювальною метою запозичення певний час може супроводжувати й належний однослівний відповідник (див. далі). Наприклад:

Кава з молоком / Coffee Latte (www.transylvania.lt/meniu)

Запіканка з листкової пасти з лососем / Lasagne (4 порції) (www.tindirindi.lt/forum)

І є тут з дюжину надзвичайних смаколиків, наприклад <...> ryžių troškinys (risotto) (www.york-capital.lt)

Отже, замість того щоб точніше назвати реалію словами, властивими лише їй, вдаються до своєрідних «хованок в описах». Така поведінка хибна не лише з етичного (укладач тексту має назвати реалію, що має назву, але, остерігаючись порушити мовні норми, яких насправді часто навіть не існує, не може цього зробити) і комунікативного, а й мовного погляду.

Лише кілька італійських кулінарних запозичень мають відповідники, виражені однослівними новотворами або сполуками з ними; наприклад, замість запозичень lazanija і rizotas пропонують литовські назви lakštinių sluoksninys і daugiaryžis, daugiaryžis apkepas (див. ĮPVT 2005: 31–35). Хоча остання пропозиція досить нова, вона вже помітна у вжитку, і не лише в публічній сфері, щоправда, як незвичний новотвір, який часом супроводжують не тільки пояснювальне запозичення, а й не надто прихильні коментарі мовців (див. виділене розрядкою):

Це можуть бути перлини італійської кухні — daugiaryžis («risotto»), різноманітні страви з макаронів (www.moteris.lt)

І на її батьківщині, сонячній Італії, народилися традиційні страви, що стали класикою: як тепер належить казати — «daugiaryžis» (якщо значення цього слова вам незрозуміле, знайте: під цією назвою ховається давно знайомий «ризото») (www.alfa.lt)

До нього подають daugiaryžis з білими грибами (www.meniu.lt)

Звісно, для італійських кулінарних запозичень, зокрема й для новотворів, можна пропонувати відповідники, але вони мають відповідати вимогам мовців і нормувальників щодо адекватності значення відповідника та запозичення, словотвірної продуктивності, економічності

J. G I R Č I E N Ė. Italų kulinarijos svetimžodžiai

201

miškumo ir kt. kriterijus (žr. Miliūnaitė 2004: 35–38; BNSNK 2007 ir kt.). Kaip rodo šio ir kitų tyrimų rezultatai, tik tokie atitikmenys yra pajėgūs konkuruoti su svetimžodžiais¹¹. Atitikmenų paieškos neturėtų trukdyti teikti visuomenei adaptuotas tokių svetimžodžių formas. Nederėtų pamiršti bendrosios norminimo nuostatos, kad kitų šalių nacionalinių valgių svetimžodžiai į lietuvių kalbą tradiciškai būdavo įsileidžiami (pvz.: pica, spagečiai). Taip pat reikia atsižvelgti į polinkį svarbiausiose dabartinėse tarptautinio bendravimo kalbose paplitusius naujuosius svetimžodžius (ypač klasikinių kalbų kilmės) vertinti nuosaikiau, juos laikyti naujaisiais tarptautiniais žodžiais (plačiau dėl naujųjų svetimžodžių vertinimo kriterijų žr. Miliūnaitė 2004; BNSNK 2007; Vaicekauskienė 2007: 135–152). Kaip tik tokie ir yra daugumas italų kulinarijos svetimžodžių.

ВИСНОВКИ

1. У письмових та електронних джерелах за період 1990–2008 рр. виявлено понад сотню нових запозичень, що називають страви італійської кухні — вироби з макаронного тіста, хліб, сири, солодощі, напої. Причини їх появи в мові — денотативні й семантичні: потреба назвати нові реалії (наприклад, лазанья) або виокремити відмінності у значенні, коли зміст нових і старих реалій збігається лише частково (пор. вареники та равіолі).

2. Для запозичень з італійської кулінарної лексики характерна варіантність форми. За ступенем пристосування до системи литовської мови їх можна поділити на чотири групи: 1) з автентичним написанням, наприклад: cannelloni, canneloni, canelloni, canelo-ni (іт. cannelloni); 2) морфологічно оформлені, але орфографічно неадаптовані, наприклад, canelloniai; 3) орфографічно адаптовані, але морфологічно неоформлені, наприклад, kaneloni; 4) орфографічно й морфологічно адаптовані, наприклад, ka-neloniai. Варіантність залежить від традиції вживання запозичення та його орфографії: більшість варіантів форми спочатку виникає під час спроб передати автентичне написання запозичення, часто з помилками, а згодом — у пошуках найвідповіднішої литовізованої форми.

2.1. Хоча автентичне написання не перешкоджає морфологічній адаптації запозичень, що називають страви італійської кухні, звичайна для процесу запозичення зміна форми здебільшого відбувається в напрямі конвергенції орфографії та морфології-

¹¹ Про чинники, що визначають конкуренцію лексичних варіантів, див. Girčienė J. (там само, 107–127).

202

KALBOS KULTŪRA | 81

ї. Варіанти форми, орфографічно й морфологічно адаптовані, хоча поки що й конкурують з автентичними або лише частково адаптованими формами, має близько третини досліджених запозичень. Більшість із них набуває форм чоловічого роду, але до жіночого роду, порівняно із загальними тенденціями адаптації нових запозичень, зараховують також досить багато (аж близько третини) запозичень з італійської кулінарної лексики. Це зумовлено великою кількістю автентичних форм із закінченням –a (пор. іт. mozzarella — лит. mocarela).

2.2. Помічено, що для редагованого публічного вжитку найхарактерніші орфографічно й морфологічно адаптовані форми запозичень, які мають традицію вживання та (нормування), або графічно виділені автентичні форми запозичень, що не мають традиції вживання (і нормування). Досить часта тенденція графічно виділяти автентичні форми дає підстави припустити, що їх сприймають як нетипове вкраплення в литовський текст, ужите за відсутності (відповідного) відповідника. У невідредагованому приватному вжитку не схильні графічно виділяти автентичні форми; крім того, тут частіше помилок припускаються як в автентичних, так і в повністю литовізованих формах. Найрідкісніші форми запозичень, орфографічно неадаптовані, але морфологічно оформлені, принаймні поки що можна вважати варіантами приватного вжитку. Такі тенденції вживання свідчать, що не литовізована форма стає досить звичною для сучасного мовця (не фахівця).

3. Відповідники запропоновано приблизно для третини запозичень з італійської кулінарної лексики. Литовські варіанти здебільшого виражаються описовими словосполученнями, які не відповідають таким критеріям, що висуваються до відповідників, як економність, словотвірна продуктивність, адекватність значення відповідника значенню запозичення тощо, тому, за поодинокими винятками, не поширюються у вжитку.

4. Пошук відповідників не повинен перешкоджати пропонуванню суспільству адаптованих форм запозичень з італійської кулінарної лексики. Це могло б допомогти стримати поширення не литовізованих форм запозичень.

ŠALTINIAI

Ayto J. 2007: Oxford a Century of New Words, Oxford University Press.

EUR: Europos Sąjungos terminų žodynas Eurovoc. Interneto prieiga: http://www3.lrs.lt/pls/ev/ev.main

ĮPVT 2005: A. Šiupienienė. Į pagalbą valgiaraščių tvarkytojams, Vilnius: Ciklonas.

Laisvoji interneto enciklopedija „Vikipedija“: http://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page

J. GIRČIENĖ. Italų kulinarijos svetimžodžiai

203

Merriam-Webster’s Online Dictionary, 11th Edition. Interneto prieiga: http://www. merriam-webster.com

Petrauskas V. 2003: Italy–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Žodynas.

TŽŽ 1985: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Alma littera.

VLKK KKB: Valstybinės lietuvių kalbos komisijos Kalbos konsultacijų bankas. Interneto prieiga: http://www.vlkk.lt/konsultacijos

LITERATŪRA

BNSNK 2007: Bendrieji naujųjų skolinių norminimo kriterijai. Interneto prieiga: http://www.vlkk.lt/i/news/267.doc

Girčienė J., Liutkevičienė D. 2007: Sūrių pavadinimų vartosena ir norma. – Kalbos kultūra 80, 110–122.

Mikelionienė J. 2000: Naujoji lietuvių kalbos leksika. Daktaro disertacija, Kaunas.

Miliūnaitė R. 2004: Skolinių vertės motyvacija. – Skoliniai ir bendrinė lietuvių kalba. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 30–54.

Tartilaitė J. 2008: Itališkos virtuvės naujažodžiai dabartinėje lietuvių kalboje. Bakalauro darbas, Vilniaus pedagoginis universitetas.

Vaicekauskienė L. 2007: Naujieji lietuvių kalbos svetimžodžiai. Kalbos politika ir vartosena, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Gauta 2008 09 02

LOANWORDS OF ITALIAN CUISINE

S u m m a r y

The paper deals with new loanwords referring to Italian cuisine, now very popular in Lithuania. The new loanwords appeared in 1990–2008 in Lithuanian written and electronic sources. The paper discusses major tendencies of the usage of the loanwords in terms of their variability, competition with Lithuanian equivalents, their relation with standard language norms and the prospect of standardisation. There were over 100 terms of Italian cuisine identified in the written and electronic sources of the above period. Most of them refer to the pasta dough, bread, cheeses, sweets and drinks. The causes of their appearance in Lithuanian are designatory and semantic: a need to name new things or identify differences in meaning when semantically old and new words partially overlap.

204

KALBOS KULTŪRA | 81

Loanwords of Italian cuisine in Lithuanian are characterised by the variability of expression, e.g. cannelloni, canneloni, canelloni, caneloni; canelloniai; kaneloni; kaneloniai (It. cannelloni). The authentic orthography does not prevent the morphological adaptation of the loanwords; however, a change in the form which is most characteristic in the process of borrowing frequently leads to converging the orthography and morphology of the loanword. Lithuanian equivalents have been suggested for ca. one third of loanwords of Italian cuisine. The equivalents are often expressed by descriptive phrases; however, they fail to meet the criteria of language economy, equivalence, meaning adequacy etc., which prevents their wider acceptance in actual use. A search for equivalents should not prevent suggesting adapted forms of loanwords of Italian cuisine to the society.

JURGITA GIRČIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

J. GIRČIENĖ. Italų kulinarijos svetimžodžiai 205