VINCENTAS DROTVINAS

Vilniaus pedagoginis universitetas

ІЗ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ СЛОВА НЕ ВИКИНЕШ

Не раз доводиться чути або знаходити під час читання образні вислови з чужомовними словами, яких у самостійному вживанні уникають. Таких висловів (прислів’їв, приказок, порівнянь) безліч у старих писемних пам’ятках, їх часто вносять до словників фразеологізмів. То як нам слід уживати ці фразеологізми, не порушуючи вимог чистоти мови? Це питання пов’язане з вираженням фразеологізмів (лексикою), тобто з тим, які слова є компонентами фразеологізмів і як фразеологізми з чужомовними словами подаються та трактуються у фразеографії.

Не вдаючись до ширших пояснень, скажемо, що компонентами фразеологізмів є далеко не будь-які слова литовської мови. Тому словник фразеологізмів завжди вужчий, ніж потенціал лексики всієї мови. Слова, що виступають компонентами фразеологізмів, можна схарактеризувати з кількох поглядів: за частотністю вживання, походженням та іншими ознаками. За частотністю слів у фразеологізмах розрізняють дві групи фразеологічної лексики:

1) фразеологізми, утворені зі слів загального вжитку, що належать до активної лексики. Такі фразеологізми лексично подібні до вільних словосполучень; насправді вони походять із вільних словосполучень і відрізняються лише переносним уживанням, пор. опустити руки і опустити руки «зневіритися»;

2) фразеологізми, до складу яких входять слова обмеженого вжитку, які рідше або зовсім не вживаються у вільних контекстах, а трапляються лише у фразеологізмах. Найчастіше це архаїзми та лексичні діалектизми, що збереглися в говорах, тобто не стали частиною лексики літературної мови. (Архаїзми та лексичні діалектизми у фразеологізмах варто було б окремо розглянути.)

Серед слів загального вжитку у фразеологізмах найчастіше трапляються соматизми (гр. soma «тіло»). За походженням це слова успадкованої лексики (індоєвропейської, балто-слов’янської, балтійської), які становлять також ядро активної лексики сучасної мови. Велика кількість і різноманітність фразеологізмів із соматизмами властиві багатьом мовам. Литовські фразеологізми із соматизмами зібрала, дослідила й лексикографічно представила Jonina Lipskienė (Lietuvių kalbos somatiniai posakiai (su galvos dalių pavadinimais), 1979). У новій

52

KALBOS KULTŪRA | 82

У праці авторки Vaizdingieji lietuvių kalbos posakiai (2008) подано фразеологізми та інші образні вислови з назвами всіх частин тіла.

Самі соматизми як тематична лексична група не відзначаються однорідністю: серед них трапляється чимало запозиченої лексики (до речі, це стосується й інших тематичних груп). Це свідчення взаємодії литовської мови з іншими мовами. Поряд із давніми запозиченнями (германізмами та славізмами), що утвердилися у вжитку літературної мови, є й новіші запозичення, які нині вважають чужими словами. Літературна мова цілком обходиться без них, оскільки має добрі литовські відповідники; наприклад, чужі слова не включають до словників синонімів. Однак у живому мовленні вони не зникли, а в прислів’ях, приказках і фразеологізмах через їхню специфіку (передусім сталість структури, закостенілість) вони майже непорушні.

«Справа» фразеологізмів із чужими словами постала після виходу першого Lietuvių kalbos frazeologijos žodynui (1977). Автор словника Jonas Paulauskas у вступі зазначив, що «у фразеологічних сполуках трапляються слова нелитовського походження, чужі слова, [...], наприклад: ant tuščios dūšios, iš vienos bačkos eiti». Водночас він зауважив, що «якщо замінити чуже слово [...] словом літературної мови, фразеологічної сполуки не залишиться. Тому в літературній мові такі фразеологічні сполуки з чужими словами [...] допускаються» (вступ до LFŽ, 9).

Щодо включення таких фразеологізмів до словників думка рецензентів була дуже обережною, якщо не сказати — критичною. Так, лексикограф Vytautas Vitkauskas не вважає фразеологізми з чужими словами надбанням літературної мови. Він наголошує, що «до фразеологізмів літературної мови загалом слід застосовувати критерії нормативності, подібні до тих, які застосовуються до всієї лексики, тому фразеологізми, утворені із запозиченнями barakatas, čiup­ryna, dralas, dūšia, murinas, melnyčia, strainuška, patieka, tarba, pasamonas тощо, слід оцінювати як такі, що перебувають поза межами літературної мови, і вживати їх можна лише зі стилістичних міркувань» (Vitkauskas 1978: 56). Таку саму думку рецензент висловив і з іншої нагоди, зазначивши, що «фразеологізми — це та сфера, куди чужі слова особливо активно проникають і прагнуть закріпитися, витісняючи литовські сполуки» (Vitkauskas 1977: 37).

Інша рецензентка згаданого словника, лексикограф Klementina Vosylytė, висловлюється ще суворіше. На її думку, фразеологізми, до складу яких входять запозичення (cacka pacacka, iš čiuro eiti, pilni delmonai тощо), взагалі не слід було включати до словника (Vosylytė 1978: 177).

Як практично відреагували на ці зауваження? Чужих слів не уникають і в інших типах фразеологізмів. Так, у збірнику порівняльних фразеологізмів Lietuvių kalbos palyginimų žodynas (1985) знаходимо такі фразеологізми:

V. DROTVINAS. Iš frazeologizmo žodžio neišmesi

53

murzinas kaip pečius; šalta troba lyg ledainė; taip meluoja, kaip zalatyte zala-tija тощо. Порівняльні фразеологізми з деякими чужими словами трапляються цілими групами, наприклад, зі словом ubagas (ubagė) — близько 60 (для цікавості: у Frazeologijos žodyne [2001] їх також 57), зі словом svietas — 40 тощо.

Naujausiame lietuvių kalbos frazeologizmų rinkinyje Frazeologijos žodyne (2001) kalbamųjų frazeologizmų gal ir kiek mažiau, bet visai jų atsikratyti nepavyko. Frazeologizmų svetimybių sąrašas bent apytiksliai būtų netrumpas, pavyzdžiui: abroz­das, bačka, mačyti, nabašnikas (nabašnikas), navyna, skūra, svietas, svodba, spice, šaiba, šalamo­jus, šaldra, špokas, šriubas, terba, ubagas, zalietos, zerko­las, zomatas ir kt.

Чужі слова входять як до основних слів фразеологізму (тут їх позначено хрестиком (x)), так і до інших його слів. Трапляються й фразеологізми з двома чужими словами: bieso abrozdeliai «нег. карти», ubago šmotas «таке прокляття», ubago terba «бідна людина», ubagas su terbom matos «про рідку юшку», ubagas ženijasi «кажуть, коли під час дощу світить сонце», cacka pacacka; ir prie tanciaus, ir prie ražanciaus. Є і порівняння з двома чужими словами, наприклад, kaip smerčio adyna тощо.

Однак у цьому словнику вже виразно помітні намагання лексикографів певним чином відбирати фразеологізми з чужими словами. Редактор словника зазначає, що «у FŽ немає деяких сполук, один із компонентів яких — д у ж е р і д к е (курсив мій. — V. D.) чуже слово, наприклад: ant truco, ant to norako» (Paulauskas 2002: 13).

У новому словнику фразеологізмів J. Lipskienė чужі слова розуміються як «назви, що мають синонімічні зв’язки та вживаються рідше», наприклад, синоніми іменника koja: sl. kačergos, kado­kai (kadūkai, kudōkai), pãdkavos, вок. kėgeles (kėgeliai), kantãpliai, šlėpės, лат. kuibena. Чужі слова подано й для інших соматизмів, наприклад: kailis — польськ. kučnerius, kūtnara, kutnerius; ranka – bračnagė, brančnagė тощо. Чужі слова виносять і до заголовків фразеологізмів, наприклад: klynas (пах, сідниці): skystas klynas «про нікчемного, слабкого»; blėkas, blėkai (plėkai): eik šunims blėkų šinkuoti «торгувати»; čiup­ryna (білор. чуприна, польськ. czup­ryna), пор. į čiup­ryną susikibti «посваритися»; kaltūnas (рос. калтун, польськ. kołtun), пор. kaltūną nuo galvos rauti тощо.

Варто наголосити, що чужі слова властиві не лише фразеологізмам, зібраним у десятиліття першої половини XX ст. і опублікованим у Lietuvių kalbos žodyne чи згаданих спеціальних словниках, укладених на основі його картотеки. Їх чимало й серед нових записів у діалектних словниках останнього часу:

54

KALBOS KULTŪRA | 82

Словник занавицького говору (т. 1–3, 2003–2007), Словник говору Дукшяй (2004), Словник купішкенського діалекту (т. 1, 2008) та ін.

Усе це свідчить, що чужомовні слова (нагадаємо — хоча майже всі їх вилучено із сучасного ресурсу синонімів литовської мови) й сьогодні вперто тримаються в лексиці живої мови. Щоправда, трапляються випадки, коли поряд із фразеологізмом із чужомовним словом уживається і його відповідник — фразеологізм із відповідним литовським компонентом, наприклад: балкис – балка: бракує одного (десятого, дев’ятого, дев’яти, п’яти) балкіса, не вистачає балкіса, а також — у голові зламалася балка тощо; шлюбас – стовп: бракує шлюбаса (у голові), шлюбас повернувся в голові, а також — у голові бракує одного стовпа; скура – шкіра: на бичачу скуру не запишеш, а також — на бичачу шкіру не вміститься тощо.

Отже, питання, чи є фразеологізм із литовським компонентом результатом наших зусиль уникнути чужомовних слів, чи він сформувався самостійно, тобто в самій литовській мові, стосується радше не очищення лексики, а історії фразеологізмів загалом. Тому думка В. Віткаускаса про те, що фразеологізми є середовищем, у яке особливо активно проникають чужомовні слова, прагнучи витіснити литовські слова-компоненти фразеологізмів, заслуговує на розгляд (пор. Vitkauskas 1977: 37). Ми могли б перевірити її. Так, у Словнику фразеологізмів із словом velnias є близько 470 фразеологізмів (і ще 17 — в інших заголовних статтях), а з biesas — лише 35 (тут слід згадати також фразеологізми із синонімами nelabasis, raguotasis та ін.). Однак цього не можна сказати про фразеологізми з литовським словом elgeta і чужомовним ubagas: elgeta трапляється лише у трьох фразеологізмах (elgeta paleisti, elgetomis paleisti, dvasios elgeta тощо), а ubagas — приблизно у 60 фразеологізмах.

Що з’явилося раніше — фразеологізм із чужомовним словом чи фразеологізм із литовським словом, і що саме «прагне витіснити», певною мірою можуть пояснити дані про литовське (нелитовське) походження самих компонентів. Так, у словнику К. Сирвіда є лише sija (balka tram. Trabs, trigum, siia, sienoias) ^SD³ 6, сьогодні з ним існує лише один фразеологізм, пор. sija palūžo galvoje «розум затьмарився»: galvoje to žmogaus palūžo sija, kursai tiki niekams ir niekų bijo (Д. Пошка). Набагато частіше у фразеологізмах уживається германізм balkis, пор. vieno (dešimto, devinto, devynių, penkių) balkio trūksta та ін. У словнику К. Сирвіда є oda skura ^SD³ 27; oda įp werbludo, lapes pilkos oda 164; пор. також odininkas (поряд із kazėmekas), а в словниках Малої Литви — обидва слова: Haut Skura, ós. Oda C III 346 тощо. Із чужомовним словом skūra пов’язано аж 40 фразеологізмів і ще кілька — в інших фразеологізмах, із oda — лише 5.

Деякі фразеологізми з чужомовним словом і фразеологізми з литовським словом поширені приблизно однаково, наприклад: šliubas atsisuko galvoje «повівся по-дурному—

V. DROTVINAS. Iš frazeologizmo žodžio neišmesi

55

в», šliubo trūksta galvoje «не зовсім розумний» (FŽ 722) і varžtai atšleido «повівся нерозумно», varžtai atsisuko «повівся нерозумно», vienas varžte- lis išklibęs «про трохи недоумкувату людину» тощо (FŽ 796). Подібне значення мають і фразеологізми з литовським словом šulas, наприклад: ne visi šulai «напівбожевільний», vieno šulo stinga galvoje «не зовсім розумний», šulų nepritenka galvoje «про напівбожевільного» тощо (FŽ 723).

Отже, очевидно, маємо справу з колізією: самі чужомовні слова в літературній мові є ненормативними, їх уживання дедалі обмежується (наприклад, сучасні студенти-литуаністи зовсім не знають значення багатьох чужомовних слів), однак вони зберігаються у фразеологізмах. Інакше кажучи, збереження чужомовних слів у фразеологізмах є однією з основних ознак фразеологізму як одиниці номінації, тобто умовою його стійкості та відтворюваності.

Тому не слід перебільшувати небезпеку, яку фразеологізми з чужомовними словами становлять для чистоти литовської фразеології. Адже значна частина таких фразеологізмів уживається нечасто. Чимало з них, раніше поширених у живій мові, сьогодні можна знайти лише на сторінках словників. Словник фразеологізмів (2001) є зібранням фразеологізмів усієї литовської мови. Якби ми мали, наприклад, збірник фразеологізмів сучасної (літературної) мови, то могли б диференційовано розглядати фразеологізми з чужомовними словами, зважаючи на поширеність самих чужомовних слів у мові в минулому та сьогодні.

Тут варто згадати, що ще 1922 року Казимієрас Бюга рішуче засуджував повсюдну заміну слов’янізмів литовськими словами, наголошуючи, що Крістіонас Донелайтіс має залишитися зі своїми glūpas, sopagai, Антанас Баранаускас — зі своїм iščinto та ін. (Būga 1959: 37). Цю закономірність співвідношення запозиченої та литовської лексики слід застосовувати й до чужомовних слів у фразеологізмах.

Очевидно, цілком прийнятним є твердження найвидатнішого литовського фразеолога Йонаса Паулаускаса, що «[...] заперечувати вживання чужомовних слів у фразеологізмі означало б засуджувати емоційне висловлення думок» (FŽ įvadas, VII). За відсутності литовського відповідника виправдане вживання таких фразеологізмів, як į užpečkį sulįsti «боятися», ubago kąsnai «великі пластівці снігу, що падає» та ін. (FŽ įvadas, VIII). Це специфічне явище литовської фразеології необхідно докладніше обговорити й ширше дослідити джерела таких фразеологізмів, їхні особливі функції та сферу вживання (це пов’язано із загальним поступом студій литовської фразеології).

Фразеологізми — свідки минулого нашого народу й мови. Вони виникли сотні років тому, у них узагальнено й осмислено досвід життя та побуту наших предків — це документ нашої історичної пам’яті, історії нашого менталітету. Вираженням цієї історичної пам’яті є слова, їхні значення, буву-

56

KALBOS KULTŪRA | 82

у вустах наших предків упродовж років формування фразеологізмів та їх подальшого існування. Ці слова є невіддільною частиною історії литовської мови, розвитку її лексики. Викинути фразеологізми з іншомовними елементами означало б штучно очищати (пурифікувати) наш фразеологічний фонд. Чи не зменшили б ми, литуанізуючи їх, увесь скарб фразеологізмів і чи не спотворили б штучно картину історичного розвитку нашої фразеології як частини всієї мови (лексики)? Тому, якщо хочемо зберегти фразеологізми як спадщину нашої мови та менталітету народу, не прискорюймо природного розвитку фразеологізмів, не поспішаймо литуанізувати їх.

LITERATŪRA

Būga K. 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

FŽ 2001: Frazeologijos žodynas. Red. J. Paulauskas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

LFŽ 1977: J. Paulauskas. Lietuvių kalbos frazeologijos žodynas, Kaunas: Šviesa.

LPŽ 1985: Lietuvių kalbos palyginimų žodynas. Sud. K. Vosilytė, Vilnius: Mokslas.

Lipskienė J. 1979: Lietuvių kalbos somatiniai posakiai (su galvos dalių pavadinimais), Vilnius: Mokslas.

Lipskienė J. 2008: Vaizdingieji lietuvių kalbos posakiai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Paulauskas J. 2002: Išaugęs iš „Lietuvių kalbos žodyno“. – Gimtoji kalba 7–8, 11–13.

Vitkauskas V. 1977: Sušvytėjo frazeologizmai vienoje knygoje. – Naujos knygos 8, 37.

Vitkauskas V. (rec.) 1978: Jonas Paulauskas. Lietuvių kalbos frazeologijos žodynas. – Mūsų kalba 6, 54–58.

Vosilytė K. 1978: Frazeologijos žodyno sulaukus. – Pergalė 10, 175–178.

Gauta 2009 11 06

V. DROTVINAS. Iš frazeologizmo žodžio neišmesi

57

YOU CANNOT DELETE A WORD IN AN IDIOM

Summary

The paper deals with Lithuanian idioms containing lexical borrowings. Idioms in which Lithuanian words replace borrowings give rise to doublets. To maintain the stability of idioms, borrowings should not be replaced with Lithuanian words.

VINCENTAS DROTVINAS

Vilniaus pedagoginis universitetas

T. Ševčenkos g. 31, LT-03111 Vilnius

[email protected]

58

KALBOS KULTŪRA | 82