ЮРГІТА ГІРЧЕНЄ

Литовський університет освітніх наук

ЧАЙ: ВІД СЛІВ — ДО СЛОВНИКІВ, ВІД ТЕКСТІВ — ДО КОРПУСІВ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: етимологія, семантика, лексикографія, корпусна лінгвістика, експеримент з асоціаціями, синоніми, спільнокореневі похідні, сталі сполучення.

У статті на основі діахронічних досліджень лексики та лексикографічних джерел, а також текстів і корпусів, доступних через загальну систему інтернет-пошуку та репрезентативних для публічного й приватного вжитку, і матеріалу експерименту зі словесними асоціаціями розглянуто етимологію запозичення чай, його семантику, зв’язки з литовськими словами-синонімами на позначення напоїв, спільнокореневі похідні та тенденції вживання; подано лексикографічні рекомендації.

1. Алгірдас Сабаляускас вважає слово arbatà, що поєднало два слова з цілком різних мов — латинське herba (трава) і південнокитайське tē (чайний лист), особливим, дивним запозиченням. Литовці запозичили його з польської (пор. > ar: Smoczyński 2007: 22), де зберігся перший компонент цього слова в цілісному вигляді — herbata. Поляки запозичили це слово із західноєвропейських мов, пор. нідерландське herba thee (Sabaliauskas 1966: 75; спираючись на Sławski 1952: 416; Sabaliauskas 1990: 244; спираючись на Sławski 1952: 416; Vasmer 3 299, 4 311). Від північнокитайського čhā походить назва чаю в інших слов’янських мовах, пор. російське čaj та ін. (Sabaliauskas 1990: 244). У Західній Європі цей напій зазвичай називають також однокореневими словами — різними модифікаціями згаданого запозиченого з південнокитайської мови слова tē: англійською tea, французькою thé, італійською te, німецькою der Tee та ін. (Sabaliauskas 1994: 19).

Чай і слово, що його називає, потрапили до Литви порівняно недавно — лише у XVIII ст., якщо порівнювати із Західною Європою, куди португальські та голландські мореплавці привезли його наприкінці XVI — у середині XVII ст. (LEK 1 1933: 929; LEB 1 1953: 236; Sabaliauskas 1994: 19). Спочатку чай поширювався в маєтках і містах, як і в інших країнах, але поступово, особливо після 1863 р., по-

246

KALBOS KULTŪRA | 84

ширився й у селі (LEK 1 1933: 929; LEB 1 1953: 236). Про те, що чай є пізнім запозиченням, свідчать також зміни фонетичних субституцій: у ранніх запозиченнях слов’янський голосний a передається литовським o, а пізніше — a; пор. білоруське kanycma → лит. kopūstas, але польське herbata → лит. arbata (Laučiūtė 1977: 95; див. також LKEŽB). Однак інші дослідники вказують як давніший варіант діалектну форму запозичення arbotà (Smoczyński 2007: 22), пор. тотожний варіант arbotà, наведений у LKŽ (Купишкіс).

Пізню появу чаю засвідчують і письмові джерела: польське слово трапляється в мовних пам’ятках XVIII ст., литовська форма arbata зустрічається в пізніших писемних джерелах (Sabaliauskas 1990: 244). У Литовській енциклопедії стверджується, що в Польсько-Литовській державі першим згадав чай як шкідливу китайську отруту 1777 р.¹ священник Клукас (LEK 1 1933: 929). Ян Кшиштоф Клук — польський природознавець, який жив у 1739–1796 рр., був священником у Польщі, навчався також у Вільнюсі, досліджував флору та фауну Польщі й Литви та видав польською мовою праці про них, деякі з яких були перекладені й литовською (LEB 12 1957: 146; VLE 10 2006: 294)². У Литовській енциклопедії як друге джерело згадки про чай названо оповідання польського письменника Ходзька³, який жив на початку XIX ст., видане польською мовою 1837 р., Samowar (LEK 1 1933: 919)⁴. Словник литовської мови фіксує лексикографічні та текстові джерела «усіх слів литовської мови, які вдалося записати з усіх діалектів і писемних пам’яток від 1547 року» (Vitkauskas 2002: 8) (див. http://www.lkz.lt/dzl.php?3; http://www.lkz.lt/dzl.php?11), при першому слові

¹ 1777 рік як рік першої згадки про чай зазначено також у виданій у Бостоні Литовській енциклопедії (LEB 1 1953: 236.

² Литовська енциклопедія до 1944 р. вийшла лише до літери I, а в працях цього автора, згаданих у виданій у Бостоні Литовській енциклопедії (LEB) та Універсальній литовській енциклопедії (VLE) 1777 рік не зазначено. Цим роком датовано перший том праці цього автора Roslin potrzebnych, pożytecznych, wygodnych, osobliwie krajowych, albo które w kraju użyteczne być mogą, utrzymanie, rozmnożenie i zażycie, виданої у Варшаві 1777 р., — O drzewach, ziołach ogrodowych i ogrodach (див. інформацію на сайті музею Клука Muzeum Rolnictwa im. ks. Krzysztofa Kluka: http://www.muzeumrolnictwa.pl/patron_muzeum.html). Цифрову версію цієї праці (оригінальне написання: Roslin potrzebnych, pożytecznych, wygodnych, osobliwie krajowych, albo ktore w kraju uzyteczne byc mogą, utrzymanie, rozmnozenie, i zazycie. Tom I <...> Krzysztofa Kluka <...> w Warszawie <...> Roku 1777) подано на сайті: http://books.google.lt/books/about/Roslin_Potrzebnych_Pozytecznych_Wygodnych.html?id=y6A5AAAAcAAJ&redir_esc=y).

³ Тут зазначено форму імені Ігнас, тоді як у статті про письменника — Ігнотас (LEK V 1937: 375), в Універсальній литовській енциклопедії цього литовського письменника, який жив у 1794–1861 рр. і писав польською мовою, названо Ігнаци Ходзько (польськ. Ignacy Chodźko) (VLE IV 2003: 81).

⁴ Тут ужито литовізовану форму назви Samowar, але у статті, що представляє письменника та його твори, наведено форму Samowar (LEK 5 1937: 376).

J. GIRČIENĖ. Arbata: nuo žodžių – iki žodynų, nuo tekstų – iki tekstynų

247

Значення arbata («деревце, з листя якого заварюють напій») засвідчене в працях Юргіса Амбражієса Пабрежі (1771–1849) (LKŽ). У картотеках LKŽ конкретніших даних не виявлено, але джерелом, найімовірніше, є рукопис ботанічної праці Taislius augyminis Юргіса А. Пабрежі, одного з найвидатніших просвітителів XIX ст., священника й ботаніка, першого дослідника флори Литви (докладніше про нього див. Pabrėža 2009: 9 і далі), с. 372: 351. Arbata. – Thea. – / Theestrauch. Link.). – 1. Ar. Kinskyyny. – Th. chinensis. <...> 2. Ar. Žalooji. – Th. viridis. <...> 3. Ar. Statioji. – Th. stricta <...>⁵.

2. Литовці називають чаєм не лише гарячий напій, який виготовляють із (ферментованого) сушеного листя arbatmedžio (лат. Thea: TB)⁶ — білого (найменш обробленого, з бруньок і двох перших листочків), зеленого (короткоферментованого), чорного (довгоферментованого)⁷ та інших чаїв⁸. Arbata у Литві називають також будь-який гарячий (іноді холодний) напій, приготовлений не лише з різноманітних трав, а й із фруктів, варення тощо (за винятком кави й какао). Це засвідчують дані словників, уживання та експерименту з асоціаціями. У словниках значення напою для arbata зазвичай визначається як «напій із чайним листям» (DLKŽ, LKŽ), а arbatžolės — як чайні трави (LKŽ),

⁵ Дякую Центру лексикографії Інституту литовської мови (LKI), Рітуте Петрокене та Йоліті Урбанавічене за можливість скористатися копією другої частини ще не опублікованого (від с. 224) рукопису Юргіса А. Пабрежі Taislius augyminis, що зберігається в Національній бібліотеці імені Мартінаса Мажвідаса, а також картотеками LKŽ; дякую й колегам з LKI Дануте Люткевичене, Віолеті Мейлюнайте та Вільмі Зубайтене (Вільнюський університет), які дозволили скористатися їхніми бібліотеками. Особливо дякую Алгірдасу Сабаляускасу, який раніше розкрив етимологію arbatos, за надану можливість поділитися сьогоднішніми спостереженнями.

⁶ У Всесвітній литовській енциклопедії зазначено два види чайного дерева: індійське (лат. Thea assamica) і китайське чайне дерево (лат. Thea sinensis) (VLE I 2001: 708). У банку термінів, крім Thea sinensis, наведено й інші латинські відповідники назв цього виду чайного дерева: Camellia sinensis, Thea viridis та ін. (TB: http://terminai.vlkk.lt/pls/tb/tb.result). Саме ця латинська назва широко поширена в Литві та світі (див. http://lt.wikipedia.org/wiki/Arbata та ін.). Існують також інші класифікації: наприклад, в енциклопедії Britannica зазначено два різновиди рослини Camellia sinensis: C. sinensis sinensis, яку вирощують у Китаї, та C. sinensis assamica — в індійській провінції Ассам. У вжитку є також синонім останньої назви — Camellia assamica (http://www.ahmadtea.lv/lt; http://lt.wikipedia.org/wiki/Arbata; WEBS).

⁷ У Китаї її називають червоним чаєм (http://lt.wikipedia.org/wiki/Arbata та ін.); не слід плутати її з напоєм із вузьколистої грабунки (лат. Aspalathus linearis, англ. rooibos: ALP 2005), який у Литві в народі також так називають.

⁸ За тривалістю ферментації розрізняють й інші види чаю, наприклад частково ферментований улун (oolong; кит. чорний дракон). Чаї класифікують і за іншими критеріями (див.: http://lt.wikipedia.org/wiki/Arbata; http://arbatosnamai.comyr.com/; http://www.arbatinukas.lt/ та ін.).

248

KALBOS KULTŪRA | 84

сушене й оброблене чайне листя [тобто листочки чайного дерева DLKŽ] чи інші чайні трави (DLKŽ). Хоча з останнього визначення видно, що чаєм може називатися не лише напій, приготовлений із сировини чайного дерева, у новіших інтернет-джерелах намагаються уточнити вислів чайні трави, що викликає асоціації з чайним листям, наприклад: будь-який фруктовий або трав'яний напій (Viki). Така тенденція до розширення значення відображена й у вжитку. Результати дослідження Текстового корпусу сучасної литовської мови (T), що налічує понад 100 млн слів і репрезентує публічне писемне мовлення, та загальної інтернет-пошукової системи Google (http://www.google.lt — далі Int), яка відображає публічне й приватне мовлення, підтверджують, що arbata називають не лише напій із листя чайного дерева; дані також дають підстави стверджувати, що arbata у цьому значенні розуміють дещо ширше, ніж це подано у словниках, пор.:»

Який чай вам найбільше до вподоби — чорний, зелений, білий, улун, трав'яний, фруктовий? (опитування любителів чаю на www.arbatinukas.lt); Трав'яні та фруктові чаї — це напої, які виготовляють із сушених плодів і ягід різних рослин. Постійне вживання міцного чаю з чайного листя отруює організм (Int); За сильного застудження дуже доречний чай із липового цвіту, ромашки та м'яти (Int); Гаршай славиться своїми тортами-шакотісами та липовим чаєм (T); Малиновий чай із варення. Мабуть, саме завдяки йому я полюбив і фруктовий чай. Я набирав варення третину чашки й заливав гарячою водою (Int); Холодний чай із варенням. Додаємо варення і заливаємо окропом, чекаємо хвилину й доливаємо холодної води (Int).

Співвідношення стійких — часто вживаних — словосполучень із запозиченим словом arbata, зафіксованих у корпусі⁹, що охоплюють різні (лікарські) трави: трав'яний/трав'яний, лікарських трав, липового цвіту, ромашки, м'яти, і «справжній» чай, тобто зелений і чорний, свідчить про перевагу перших (їх удвічі більше). Це дає змогу припустити існування «литовського» поняття чаю. Про подібні тенденції свідчать і корельовані дані експерименту з вільними асоціаціями¹⁰, покликаного з'ясувати, які асоціації викликає слово-стимул arbata (у дослідженні взяли участь 66 мешканців Вільнюса обох статей — жінок було більше — і різного віку: від 9 до 68 років — та з-

⁹ Докладніше про питання стійких словосполучень, важливе для лінгвістики корпусів, див.: Rimkutė 2006; Marcinkevičienė 2010 та ін.

¹⁰ За допомогою методу асоціацій лінгвісти найчастіше досліджують відображення мовної картини світу (див.: Papaurėlytė-Klovienė 2005; Akelaitienė 2007 та ін.); аналіз асоціативних полів надає чимало позамовних знань — інформацію про суспільне життя, економіку, елементи національної самосвідомості, оцінювання та надання переваги чомусь (Papaurėlytė-Klovienė 2005 та ін.). Однак є підстави вважати, що асоціації дають змогу більше дізнатися про структуру семантичних зв'язків і самої мови (див. Zavjalova 2006: 151). Докладніше про метод асоціацій див.: Papaurėlytė-Klovienė 2005; Zavjalova 2006 та ін.

J. GIRČIENĖ. Arbata: nuo žodžių – iki žodynų, nuo tekstų – iki tekstynų

249

респонденти з освітою). Наведено дещо більше (41) асоціацій, що охоплюють різні (лікарські) трави: трав’яні 4, трави 4; мате (мате) 3, листя мате 1; липових квіток 2, липовий цвіт; чебрецю, чебрець 3; нагідок 2; меліса; ромашки, ромашка; лікарські трави тощо, а також 37 асоціацій, що охоплюють зелений(у) (16), чорний(у) (19) і білий(у) чай. Удвічі більше таких асоціацій пов’язано з імовірною дією (лікарських) трав, наприклад: грип 2, лікувальна 2, лікування, допомога під час хвороби, допомагає одужати, хвороба, заспокійлива (заспокійлива) 3, гарний, спокійний сон тощо, ніж із передбачуваною дією чаю з листя чайного дерева, наприклад: тонізувальний 3, тонізує, від безсоння тощо. Такі результати досліджень, що відображають тенденції сучасного вживання, свідчать про тяглість традицій: за словами етнологів, раніше литовці заварювали чай із різних лікарських трав — липового цвіту, кмину, ромашки, листя і квітів суниці, брусниці та малини (Dundulienė 1991: 165). Чимало асоціацій пов’язано з «фруктовістю» чаю, яку словники поки що не згадують, тобто з чаєм, приготованим із запарених шматочків фруктів: фруктовий 11, фрукти 7. Фруктовий чай, поряд із зеленим і чорним, а також ромашковим і полиновим, трапляється і в порівняно невеликому за обсягом Усному корпусі литовської мови (ST). Нарешті, статистичні дані загального інтернет-пошуку (фруктовий чай — приблизно 110 000 уживань, трав’яний чай — приблизно 170 000, зелений чай — приблизно 112 000, чорний чай — приблизно 61 700¹¹) свідчать про безперечну потребу уточнити значення чаю як напою, пор. напій із чайним листям (DLKŽ, LKŽ).

3. Якщо порівняно нове запозичення XVIII століття arbata уживається на позначення будь-якого гарячого напою, крім кави й какао, постає питання: чи були раніше гарячі напої не властиві литовцям, чи чай став настільки популярним, що з часом витіснив литовську назву гарячого напою? Словники свідчать, що для називання цього поняття існували власні слова. Гарячий напій, як і відвар, називали karštimas (LKŽ). Існували й назви вужчого значення з коренем žol-¹². Це назви гарячого напою з лікарських трав žolikė, žolynė (також так називали заросле травою місце): Заварю трав’яного настою й позбудуся [хвороби]; Ромашки я назбирала, зварю такий трав’яний настій (LKŽ). Спільнокореневі слова žolienė, žolainė позначають не лише гарячий трав’яний напій, а й настій, навіть трав’яний суп: Мовчки сьорбав гарячий

¹¹ Переглянуто 2011 12 10. Статистику наведено без вилучення повторюваних випадків.

¹² За первісну ідею дякую колезі з Литовського університету освітніх наук Жанеті Маркявічене, яка поділилася назвами гарячих напоїв із цим коренем, що раніше вживалися в її місцевості.

250

KALBOS KULTŪRA | 84

трав’яний суп, паморочилося від різкого запаху полину; Добре було б трав’яного супу випити (LKŽ). Деякі з цих слів у значенні напою трапляються в корпусі та/або окремих текстах:

Зварила якоїсь трав’яної суміші-ромашкового відвару, процідила в літровий кухоль і дала випити «пацієнтові» (Int);

Чоловіки, мабуть, без вечері? — Склянка гарячого трав’яного настою була б не зайва, — бурмоче високий. — У добрі часи в цих краях на толоках бувало й свиняче м’ясо з «кулегелем»; і пивце (T);

Ммм... симпампончик! — молодший жваво хапає тендітну руку вчительки й засипає її поцілунками аж до ліктя. — Не відмовляйте нам — по склянці трав’яного настою [може бути й у значенні настою, J. G.], і досить. Тобі тільки поділити, — кидає довготелесий і, переклавши автомат в іншу руку, уважно, навіть не кліпаючи, оглядає вчительку (T);

Налив собі такого, мовляв, заспокійливого трав’яного настою і одним духом випив — може, тепер Каспара не стане, зникне, вислизне відомими йому одному нірками у свої підземелля. Але ні. Коли я розлютився, відчув, що й він весь напружився, уперся, наче кажучи: ні, друже, не здамся! Так легко мене не здолаєш! Але в мені вже народилося й перемогло рішення, і я лише глухо засміявся йому в невидиме обличчя: тепер ти мені не страшний, Каспаре!

Так, гостю, тепер ти безсилий! Я зварив дуже міцного чаю, натягнув свої старенькі солдатські галіфе, взув старі черевики, а поверх чорного потерто-го светра ще натягнув потріскану шкіряну куртку (J. Kunčinas „Kasparas“, див. http://www.tekstai.lt, далі — ШЛЛА).

Однак із наведених фактів уживання видно, що це лише поодинокі вживання, характерніші для художніх текстів, із конкретним значенням — не надто якісного, не надто цінного (пропонованого, коли немає пива чи їжі), заспокійливого чи іншого гарячого напою (див. виділені курсивом уривки текстів). Отже, хоча литовці й мали слова на позначення гарячого напою, нині вони вже не вживаються і часто навіть невідомі представникам середнього або молодшого покоління.

Здається, разом із чаєм литовці запозичили й саму чайну церемонію (це одне зі стійких словосполучень корпусу, також згадане учасниками асоціативного експерименту). Припущення, що гарячий напій не був особливо властивий литовцям, підтверджують не лише словники й матеріали писемного вжитку, а й етнологічні дослідження: стверджується, що чай, який заварювали з різних лікарських трав, зібраних улітку, «селяни пили дуже рідко» (Dundulienė 1991: 165). Традиційними литовськими напоями були мед, пиво, березовий сік, квас (там само). Це відображено й у фольклорі: відоміші образи меду, пива (краще пити пиво й мед), молока (біла молочна піна), мотив домашнього квасу (добрий квас добре пити). Це підтверджує також пізн-

J. GIRČIENĖ. Arbata: nuo žodžių – iki žodynų, nuo tekstų – iki tekstynų

251

Читачі літературні персонажі: Широкі поля... Сільська хата... Ми не пили чаю... Пили молоко, кисле молоко, сколотини, сироватку, сметану, домашнє, воду, молоко, кисле молоко... (R. Gavelis «Durys, arba taurus kasdienybės prasmingumas», ŠLLA).

І лише значно пізніше, коли з’являється суспільна еліта, у книжках «пахне чаєм»: Щовечора, коли пані починає заварювати чай, / На плиті закипіло — кипіти (H. Radauskas «Patefonas», ŠLLA). І відтоді мотив чаю аж ніяк не слабшає, навпаки, посилюється: його подих відчувається не лише в прозі, а й у драматургії, есеїстиці, навіть у поезії:

Вона поставила на стіл дві чашки, маленький, майже іграшковий чайничок, мисочку із золотистим персиковим варенням. Вона запросила Ієву до столу, налила чаю, і кімнатою розлився приємний і якийсь дуже знайомий запах (R. fox «Stebuklų diena», rasyk.lt);

ДРУЖИНА. Чи не випити нам чаю? Із цукром?... Ти зможеш зайнятися цукерками (R. Gavelis «Durys, arba taurus kasdienybės prasmingumas», ŠLLA);

Що таке таємниця?... Мінливі настрої довгих зимових вечорів, тепло від чайної чашки, що мерехтить у жіночих портретах? (Z. Rimigailienė «Tarytum einantis per lietų...», див. http://www.samogit.lt/kultura/einantis_per_lietu.htm);

Прибираю зі столу, заварюю чай / І, просушивши книжку на сонечку, / Беруся писати вірш (K. Platelis «Atsitikimas skaitant», ŠLLA).

Про дедалі більшу популярність чаю та його значущість свідчать не лише художні, а й інші тексти. Це підтверджують і статистичні дані загального інтернет-пошуку, пор.: чай (близько 2 830 000 уживань) та інший улюблений литовцями напій молоко (близько 2 940 000). Це підтверджують і дані Частотного словника писемної литовської мови, укладеного на основі Текстового корпусу сучасної литовської мови (DŽ), пор.: чай (64) та інший згаданий напій, здавна властивий литовцям, пиво (47) (також пор. подібну частотність має баскетбол – 65).

4. Разом із запозиченням виникло й розширилося гніздо слова чай, яке й надалі має тенденцію до розширення. У Словнику литовської мови подано аж 23 спільнокореневі слова — гібридні утворення з компонентом arbat-: це arbatauti, arbata vimas, arbatdėžė, arbatėlė, arbatynas, arbatindis, arbatinė, arbatinėlis, arbatininkas, arbatinis, arbatinukas, arbatytis, arbatkrūmis, arbatlapis, arbatmediniai, arbatmedis, arbatnamis, arbatininkas, arbatpin igiai, arbatpuodis, arbatšaukštis, arbatuotis, arbatžolės (LKŽ). Усі вони, крім arbatindį, arbatinėlį, зафіксовані в інтернет-ужитку, але лише близько половини зафіксовано в корпусі; як спільнокореневі чайні слова їх назвали учасники експерименту, отже,

252

KALBOS KULTŪRA | 84

лише близько половини вживаються частіше (їх подано розрідженим шрифтом). Отже, для литовців важливе й тому популярне не лише запозичене базове слово arbata, а й чимало інших реалій, пов’язаних із цим словом.

Варто зазначити, що аналіз уживання та обох частин експерименту — асоціацій і спільнокореневих слів — виявив (часткову) невідповідність між значеннями певних похідних, наведеними у словнику, і тими, що простежуються в уживанні. Бувають випадки, коли іменник arbatinė вживається не в значенні закусочної, трактиру (DLKŽ, LKŽ), а в значенні коробки для зберігання чаю: на сайті з рекламою вишуканих коробок із багатьма відділеннями під їхньою фотографією написано Arbatinė, поруч — Druskinė тощо (Int); пор. зафіксоване в LKŽ похідне, що називає подібну реалію, але трапляється лише поодиноко: arbatdėžė. А arbatinis («посудина для кип’ятіння чаю» DLKŽ, LKŽ) і arbatinukas («посудина, у якій чайне листя заливають водою» LKŽ; «посудинка для заварювання чайного листя» DLKŽ) широко вживаються не лише у значеннях, наведених у словниках, а й у ширшому значенні — «посудина для кип’ятіння води». Наприклад, на сайті з рекламою побутових приладів, зокрема електричних, призначених для кип’ятіння води, під їхніми фотографіями написано Arbatinukai (Int); Накип із arbatinuko зсередини можна видалити так: довго прокип’ятімо воду в емальованому arbatinuką (T); Вода в електричному чайнику закипіла, і arbatinis вимкнувся за 4 хв. (Int); Поцупили навіть електричний arbatinį (T). На це мають звернути увагу укладачі нових словників. До того ж є й інші спільнокореневі слова, уживані в ширшому, ніж випливає зі словотвору, значенні: не лише arbata, а й каву розмішують чайною ложечкою; не лише в чайній, а й у кав’ярні за гарне обслуговування залишають чайові. Однак як узагальнена назва закладу громадського харчування поширилася кав’ярня. Дані про вживання та результати експерименту свідчать, що arbata і спільнокореневі слова більше асоціюються із затишним домашнім простором, тож переважають саме такі асоціації (сім’я 3; телевізор, фільм 2, диван 2, обійми в ліжку, ковдра, крісло; шафка; книжка, кіт (кошеня) 2, вікно 2; телефон; дім 7, домашнє; домашня кухня; тепло 12; камін 4, музика, сміх; спокій (тиша) 4 тощо); тут дуже рідко згадуються речі, пов’язані з публічним простором, наприклад, магазин, ваговий. Найчастіше згадуються спільнокореневі слова на позначення предметів домашнього вжитку, наприклад, arbatinukas (52), рідше — реалій публічного простору, наприклад, arbatinė (14), arbatpinigių (3).

Дані про вживання та результати експерименту також свідчать, що словотвірне гніздо arbatos має тенденцію до подальшого розширення. Варто згадати наведені респондентами новотвори: arbatmaišis, arbatvakarone, arbat(o)gėris, priearbatinis (бутерброд). Перші три також виявлено в інтернеті. Знайдено й інші новотвори, не зафіксовані у словниках, часто оказіональні: ті arbatvakariai й досі зворушують серце й нагадують затишні

J. GIRČIENĖ. Arbata: nuo žodžių – iki žodynų, nuo tekstų – iki tekstynų

253

домівки; arbatdienis: хто ж із нас не любить насолодитися приємним товариством із гарячою чашкою кави чи чайку? Сережки-лійки — arbatinukėlis; pienarbatės дві чашки: молоко закип’ячу і заварюю в ньому чайне листя, це дуже допомагає триматися, дає ситість і сили; а той arbatpienė обов’язково спробуй (Int). Деякі з них, як-от останнє слово, безсумнівно важливі через референтну функцію, інші оказіоналізми, наприклад, arbatžmogis, arbatšokis, вирізняються стилістичною експресивністю. Не зафіксоване у словниках, але схильне поширюватися і характерне для сучасного вжитку єдине дієслово на позначення пиття чаю — arbatintis (варто розглянути можливість його включення до словника), наприклад: коротше, люди, мені потрібен спокій, піду arbatintis (Int); Їду через село Рієше по воду, arbatinuosi <...> А стрімкі думки несуть до Тебе (Р. Шіле́йка, «Хотів би поговорити про ритуали», http://culture.lt/lmenas/). Порівняно з іншими новотворами, статистика вживання цього слова значна — 275 випадків в інтернеті), аж 10 учасників експерименту вказали його як спільнокореневе зі словом arbatos, а також подальші похідні від цього дієслова, деякі з них теж досить частотні — pasiarbatinti, pris arbatinti, наприклад: родичка несподівано забігла pasiarbatinti; нам вистачить prisiarbatinti і приємно посидіти (Int).

ВИСНОВКИ

Запозичене слово arbata, що злило в собі слова з двох мов — латинське herba (трава) і південнокитайське tē (чайне листя), литовці запозичили від поляків, які зберегли перший компонент цього слова повністю — herbata. Поляки запозичили це слово із західноєвропейських мов, пор. нідерландське herba thee. Хоча, за наявними нині даними, у литовських письмових джерелах це запозичення згадується лише в першій половині XIX ст., на підставі польських писемних пам’яток XVIII ст., у яких його зафіксовано, та інших даних припускають, що позначувана ним реалія могла потрапити до Литви у XVIII ст.

У фундаментальних лексикографічних джерелах наведено одне зі значень запозиченого слова arbata — «напій із чайним листям» (DLKŽ, LKŽ), тобто «із висушеним і обробленим листям чайного дерева або іншими чайними травами» (DLKŽ). Однак дані аналізу сучасного вживання та експерименту з асоціаціями свідчать, що литовці цим запозиченням називають не лише напій із висушеного листя чайного дерева (лат. Thea), інакше кажучи, чайного листя, та різноманітних трав, а й напій, виготовлений із сушених фруктів, або будь-який інший гарячий напій, крім кави й какао. Це спонукає уточнити значення слова arbatos як назви напою.

254

KALBOS KULTŪRA | 84

Закріплення порівняно недавнього запозичення у значенні будь-якого гарячого напою викликає запитання: чи раніше гарячі напої були нетиповими для литовців, чи чай став настільки популярним, що з часом витіснив литовську назву гарячого напою? Лексикографічні матеріали свідчать, що існували власні слова, якими можна було назвати цю реалію: karštimas, žolikės, žolynė, žolienė, žolainė (LKŽ), однак у сучасному вжитку вони нехарактерні. Ці та інші результати дослідження, наведені у статті, як і етнологічні дані, дають підстави припускати (що, безумовно, потребує уточнення та підтвердження історичними й іншими джерелами), що разом із чаєм литовці запозичили й саму — нині надзвичайно популярну — чайну церемонію.

Важливість реалії, названої запозиченням, засвідчує також численне й досі схильне до розширення словотвірне гніздо слова arbata. У LKŽ наведено 23 гібридні утворення з елементом –arbat-, наприклад: arbatauti, arbatinė, arbatinis, arbatpuodis, arbatšaukštis, arbatuotis. У сучасному вжитку характерною є лише приблизно половина з них, проте деякі вживаються у ширших значеннях, ніж наведені у словниках: пор. arbatiniu і arbatinuku називають не лише посуд для кип’ятіння чаю та заварювання чайного листя (DLKŽ, LKŽ), а й посуд для кип’ятіння води. На це слід зважати під час укладання нових словників. Варто також розглянути можливість включення до словника новотвору arbatintis, що стрімко поширюється у вжитку й уже має нові похідні — pasiarbatinti, prisarbatinti. Інші новотвори, виявлені у вжитку або запропоновані учасниками експерименту, — arbat(o)gėris, arbatvakarai, arbatdienis, arbatvakarone, arbatinukėlis, arbatžmogis, arbatšokis, arbatmaišis, arbatpienė, pienarbatė — принаймні поки що слід вважати оказіоналізмами.

ЛІТЕРАТУРА Й ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА

A k e l a i t i e n ė G. 2007: Назви тварин і мовні асоціації. – Žmogus ir žodis 9, 65–69.

ALP – Литовські назви рослин, що використовуються для приготування напоїв. Доступ через інтернет: http://www.alkk.lt/lit/10146 (переглянуто в листопаді 2011 р.).

DLKŽ – Словник сучасної литовської мови, електронна версія. Доступ через інтернет: http://www.lki.lt/dlkz/.

D u n d u l i e n ė P. 1991: Етнологія Литви, Вільнюс: Mokslas.

DŽ – Utka A. (упоряд.): Частотний словник писемної литовської мови. На основі морфологічно анотованого корпусу обсягом 1 мільйон слів. Доступ через інтернет: http://donelaitis.vdu.lt/publikacijos/Dazninis_zodynas.pdf (переглянуто в жовтні 2011 р.).

Енциклопедія «Britannica». Доступ через інтернет: http://www.britannica.com.

J. GIRČIENĖ. Arbata: nuo žodžių – iki žodynų, nuo tekstų – iki tekstynų

255

Int – дані публічного й приватного вжитку, доступні через загальну інтернет-пошукову систему Google. Доступ через інтернет: http://www.google.lt (переглянуто в листопаді 2011 р.).

Laučiūtė J. 1977: Slaviški skoliniai lietuvių kalboje. – Baltistika, 2 priedas, 92–96.

LEB – Литовська енциклопедія, Бостон: видавництво Литовської енциклопедії: т. 1, 1953; т. 12, 1957.

LEK – Литовська енциклопедія, Каунас: Фонд преси: т. 1, 1933; т. 5, 1937.

LKEŽB – База даних етимологічного словника литовської мови. Доступ через інтернет: http://etimologija.baltnexus.lt (переглянуто в листопаді 2011 р.).

LKŽ – Словник литовської мови, т. 1–20, 1941–2002, електронна версія (2005). Доступ через інтернет: http://www.lkz.lt.

Marcinkevičienė R. 2010: Lietuvių kalbos kolokacijos, Kaunas: VDU.

Pabrėža J. A. 2009: TaišIius augyminis 1–223, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Papaurelyte-Klovienė S. 2005: Konceptualusis liūdesio modelis lietuvių ir rusų kalbų pasaulėvaizdžiuose. – Žmogus kalbos erdvėje, 85–93. Prieiga per internetą: http://www.minfolit.lt/arch/1001/1436.pdf (žiūrėta 2011 m. lapkričio mėn.).

Rimkutė E. 2006: Lietuvių kalbos kolokacijų žodynas: sandara ir paskirtis. – Prace Baltyystyczne 3, 249–258.

Sabaliauskas A. 1966: Lietuvių kalbos leksikos raida. – Lietuvių kalbotyros klausimai 8, 5–142.

Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas.

Sabaliauskas A. 1994: Iš kur jie? Pasakojimas apie žodžių kilmę, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Sławski F. 1952: Słownik etymologiczny języka polskiego 1, Kraków.

Smoczyński W. 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego / Lietuvių kalbos etimologinis žodynas, Vilnius: VU leidykla.

ŠLLA – Антологія сучасної литовської літератури. Доступ через інтернет: http://www.tekstai.lt (переглянуто в листопаді 2011 р.).

T – Текстовий корпус сучасної литовської мови. Доступ через інтернет: http://donelaitis.vdu.lt (переглянуто в листопаді 2011 р.).

TB – Банк термінів Литовської Республіки. Доступ через інтернет: http://terminai.vlkk.lt/pls/tb/tb.search (переглянуто в листопаді 2011 р.).

Vasmer M. 1953–1958: Russisches etymologisches Wörterbuch 1–3, Heidelberg.

Viki – Інтернет-енциклопедія Вікіпедія. Доступ через інтернет: http://lt.wikipedia.org.

256

KALBOS KULTŪRA | 84

V i t k a u s k a s V. 2002: Didysis akademinis mūsų Žodynas. – Dvidešimt „Lietuvių kalbos žodyno“ tomų, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

VLE – Загальна литовська енциклопедія, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій: т. 1, 2001; т. 4, 2003; т. 10 (доповнення до т. 1–10), 2006.

WEBS – словник Merriam-Webster. Доступ в інтернеті: http://www.merriam-webster.com/.

Z a v j a l o v a M. 2006: Daugiakalbystė Lietuvoje: kalbų vartosena psicholingvistiniu požiūriu. – Kalbos kultūra 79, 149–160.

Отримано 2011 12 12

ЧАЙ: ВІД СЛІВ ДО СЛОВНИКІВ, ВІД ТЕКСТІВ ДО КОРПУСІВ

Р е з ю м е

На основі діахронних досліджень лексики та лексикографічних джерел, текстів і корпусів, що відображають публічне й приватне слововживання та доступні через загальну систему пошуку в інтернеті, а також матеріалів, зібраних у результаті вербального асоціативного експерименту, у статті розглядаються етимологія, семантика, зв’язки із синонімічними литовськими словами на позначення напоїв, похідні й складні слова та тенденції сучасного вживання запозиченого слова arbata («чай»).

Як засвідчують письмові джерела, зокрема лексикографічні, чай і запозичене слово на його позначення, зазнавши фонетичних змін, потрапили до Литви у XVIII^th столітті — пізніше, ніж до інших країн Західної Європи. Литовці запозичили слово arbata з польського herbata; це слово утворилося внаслідок злиття слів двох цілком різних мов: латинського herba («трава») і південнокитайського tē («трава, яку використовують для приготування чаю»). Однак поляки зберегли перший компонент повністю. Вони запозичили слово із західноєвропейських мов; пор. нідерландське herba tee.

У литовській мові запозичене слово arbata означає білий, зелений і чорний чай; конкретний гарячий напій, який готують із висушеного (ферментованого) листя китайського чайного куща; а також будь-який інший гарячий (іноді холодний) напій із різних трав і фруктів, варення тощо, за винятком кави й какао. Такі результати дослідження свідчать про потребу уточнити значення слова arbata як напою; пор. gėrimas su arbatžolėmis («напій із листям чайного куща»).

Усталене значення («будь-який гарячий напій») цього відносно нового запозиченого слова порушує питання: чи не мали давніші литовці потреби в гарячих напоях? Як засвідчують лексикографічні матеріали, у литовців були власні слова на позначення гарячих напоїв; пор.: karštimas, žolikės, žolynė, žoliėnė, žolainė. Однак усі вони нині вийшли з ужитку.

J. GIRČIENĖ. Arbata: nuo žodžių – iki žodynų, nuo tekstų – iki tekstynų 257

Важливість напою, позначеного запозиченим словом, можна побачити також у великій і досі розширюваній словниковій статті слова arbata. Старі фундаментальні лексикографічні джерела подають 23 гібридні похідні та складні слова з коренем arbat-, наприклад arbatauti («пити чай»), arbatinė (~«чайна»), arbatinis («чайник»), arbatpuodis («чашка для чаю»), arbatšaukštis («чайна ложка»), arbatuotis (~«пити чай»). Учасники наведеного вище асоціативного експерименту також запропонували кілька нових утворень, які згодом було засвідчено в реальному вжитку: arbatmaišis («чайний пакетик»), arbatvakarone («чаювання»), arbat(o)geris («чайний напій»). У реальному вжитку виявлено низку (стилістично маркованих) неологізмів, не включених до словників, як-от arbatvakarai (~«чайні вечори»), arbatdienis (~«чайний день»), arbatinukėlis (~«маленький чайник»), arbatpienė («молоко до чаю») pienarbatė («чай із молоком»); arbatžmogis (~«людина, яка любить чай»), arbatšokis (~«чайний танець»). Варто обговорити можливість включення до словників неологізму arbatintis, що поширюється (~«пити чай»).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: етимологія, семантика, лексикографія, корпусна лінгвістика, асоціативний експеримент, синоніми, похідні та складні слова, колокації.

JURGITA GIRČIENĖ

Литовський університет освітніх наук

вул. Т. Шевченка, 31, LT-03111 Вільнюс

[email protected]

258

KALBOS KULTŪRA | 84