DITE LIEPA

Інститут латиської мови LU, Ризький університет імені Страдіня

EVIJA LIPARTE

Рецензувала

doi.org/10.35321/bkalba.2022.95.06

ПАНДЕМІЯ COVID-19 І ВІЙНА В УКРАЇНІ: ВЖИВАННЯ ЕВФЕМІЗМІВ І ДИСФЕМІЗМІВ У ПУБЛІЧНОМУ ДИСКУРСІ ЛАТИСЬКОЮ, ЛИТОВСЬКОЮ ТА РОСІЙСЬКОЮ МОВАМИ¹

КЛЮЧОВІ СЛОВА: евфемізми, дисфемізми, пандемія COVID-19, війна, публічний дискурс.

АНОТАЦІЯ

Стаття охоплює дві лексичні категорії — евфемізми та дисфемізми, що вживалися під час двох найбільших глобальних подій, які з 2020 року сколихнули весь світ: пандемії COVID-19 і розпочатої Росією війни в Україні. Евфемізми й дисфемізми, включені до статті, називають ці події латиською, литовською та російською мовами. Для аналізу лексики як періоду пандемії, так і війни було обрано по дві лексичні групи: 1) слова, що характеризують пандемію COVID-19; слова, що характеризують сторони розколотого суспільства; 2) лексеми, використані для називання війни Росії проти України; слова, що характеризують воюючі сторони.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто дві лексичні категорії — евфемізми та дисфемізми, уживані під час двох найбільших глобальних подій, що сколихнули світ після 2020 року: пандемії COVID-19 і розпочатої Росією війни в Україні. Наведені у статті евфемізми та дисфемізми використовуються для позначення цих подій латиською, литовською та російською мовами. Для лексичного аналізу лексики періоду пан-

¹ Статтю підготовлено на основі частини доповіді, виголошеної 8 вересня 2022 р. на міжнародній конференції, що відбулася у Вільнюському університеті, На межі слов’янського світу на зламі XX–XXI ст. Мова–суспільство–культура–ідентичність. Одна з авторок статті, Д. Лієпа, підготувала її в межах проєкту державної дослідницької програми Латвії Використання та розвиток сучасної латиської мови (№ VPP-LETONIKA-2022/1-0001).

200

BENDRINĖ KALBA | 95

демічного періоду, так і воєнного часу було обрано дві лексичні групи: (1) слова, що описують COVID-19 і розділені сторони суспільства; (2) лексеми, використані для позначення російсько-української війни, та слова, що описують сторони, які воюють.

ВСТУП І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕМИ

Sociolingvistė Ina Druviete (2021: 7) yra nurodžiusi, kad „XXI amžiaus trečiasis dešimtmetis prasidėjo naujais išbandymais žmonijai, prie bendrų globalinių sunkumų – klimato pokyčių, smurtinių konfliktų, pajamų nelygybės ir kitų – pridedamas naujo viruso sukelta pandemija“. Dar nenurimus visuomenės aistroms dėl COVID-19, 2022 m. vasario 24 d. pasaulį sukrėtė nauja tragedija – Rusijos įsiveržimas į Ukrainą. Šie pastarųjų trejų metų globalinio masto įvykiai paveikė ir kalbos vartojimą. Pasak politinių eufemizmų ir disfemizmų tyrėjo Andrejaus Veisbergo, kalbos raiška pasidarė vulgaresnė – tai lemia reali situacija. „Apie Šveiko vertimą trečiame–ketvirtame dešimtmetyje visuomenė taip pat sakė, kad jis yra nepaprastai nešvankus ir su rusišku slengu, bet taip jau yra: karo metu žmonės keičiasi, ir tai galima suprasti“ (Valodnieki 2022). Vokiečių kilmės JAV kalbininkas, malედiktologijos² pradininkas ir bavapų–austrų keiksmažodžių žodyno sudarytojas Reinholdas Amanas panašiai rašė apie karą kitame literatūros kūrinyje: Homero vaizduojami didvyriai prieš kovodami ginklais iškoneveikdavo vieni kitus (Aman 1975: 160). Keikimąsi jis apibūdina kaip agresyvų žodinį veiksmą, kuris dažniausiai vyksta susijaudinus, būna sukeltas frustracijos (Aman 1975: 153).

Для вираження емоцій і реакції на ситуацію часто шукають не лише сленгові слова, а й неологізми: «<...> дух мови й досі живий. Мовна система й досі гнучка, люди здатні реагувати на актуальні події, створюючи нові слова й конструкції за вже наявними моделями. Найважливіше — не зникли мовна гра та її творчий елемент. Наявність творчості в мові — один із показників її життєздатності, того, що мовці сприймають мову як свою, як цінність. Це підтверджує, що латиська мова здатна пристосуватися до будь-яких умов» (Druviete 2022: 202).

² Маледиктологія (нім. Malediktologie, англ. maledictologie < від лат. maledicere «лаятися, зневажати») — галузь психолінгвістики, соціолінгвістики та психології, що досліджує лайку й лихослів’я, тобто лексику, за допомогою якої реалізується один з актів агресивного мовлення — образа.

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

201

Авторки цієї статті вже розглядали в публікаціях різних країн лінгвістичну творчість, стимульовану пандемією, з погляду лексики та словотвору, а також писали про спільні риси й відмінності латиського та литовського сприйняття пандемії та її реалій³. За останні три роки завдяки активності суспільства в засобах масової інформації, публікаціях і коментарях у соціальних мережах сукупність слів латиської та литовської мов поповнилася як новими, так і давно відомими, але рідше вживаними термінами, а також іншими новотворами⁴.

Однак мовний досвід пандемії — лише частина досвіду. У 2022 році словники мов світу поповнила воєнна лексика. Суспільство ще тільки вчиться жити з нею — як і з самим фактом війни. Тепер, коли очевидно, що в Україні триває справжня війна, починає з’ясовуватися, що використання лексики війни й боротьби під час пандемії не мало об’єктивних підстав.

За часів ковіду героїчну й самовіддану поведінку медичних працівників та їхніх добровільних помічників (робота понад нормований час у складних, важких і переважно ризикованих умовах) описували воєнною лексикою, уживаючи військову термінологію в переносному значенні, наприклад: ковідний фронт, лінія фронту, прокреслена лікарняними коридорами, лікарі — справжні герої, боротьба на передовій окопів тощо. Однак після вторгнення Росії в Україну стало зрозуміло, що почалася справжня війна, і слова війна, фронт, окопи, ворог слід розуміти в прямому, а не переносному значенні (див. також Druviete 2022: 202).

Латвійський публіцист Паулс Раудсепс писав:

Пандемія — це не справжня війна, але вона ближча до війни, ніж будь-що, що пережила переважна більшість жителів Латвії. Нападник — не армія іншої держави, але вірус безжальний і невблаганний. Як і на війні, цього ворога неможливо перемогти без мужньої поведінки та чіткого усвідомлення того, що заради великої мети і політики, і суспільство мають бути готові до самопожертви (Raudseps 2021).

Під час пандемії до воєнної лексики вдавалися і політики, і медичні працівники; її було чимало й у публіцистиці. Постає питання, наскільки вона була доречною і як до неї ставилися. З цього приводу багато дискутували: перед висловленням незгоди-

³ Див. список літератури наприкінці статті.

⁴ Перекладачка й мовознавиця Е. Ліпарте зафіксувала в інтернет-текстах латиською мовою понад 1 500 іменникових складних слів, актуалізованих або створених під час пандемії коронавірусу 2020 року (Liparte 2021a); соціолінгвістка Д. Лієпа разом із соціологинею Андою Рожукалне оглянули 256 нових складних слів із лексемами ko-vid-, koron-, ужитих у коментарях до інтернет-новин Латвії впродовж першого та другого періодів надзвичайного стану (про них див. далі, прим. 12) (Rožukalne, Liepa 2022: 195).

202

BENDRINĖ KALBA | 95

…говорили і медики, і журналісти, і мовознавці, і соціологи. Дискусія, яку вела Jolanta Zabarskaitė (2020) у Kalbos klube, показала, що на пострадянському просторі це може бути пов’язано зі спадщиною минулого — мисленням, успадкованим із радянських часів, коли життя за залізною завісою призводило до того, що будь-яке порушення чи обмеження звичного ритму життя сприймалося як ворог, з яким потрібно боротися⁵. Погоджуючись із цією думкою, особливо в контексті російсько-української війни 2022 року, все ж слід вважати, що справжній фронт, передова та герої — на війні, тому мовотворчість у сфері охорони здоров’я мала б бути іншою (див. також Liepa, Lipartė 2022: 66–67).

Війна, розпочата в Україні, актуалізувала військову лексику в європейських країнах у її прямому значенні. В обох балтійських мовах — латиській і литовській — вона певний час належала до пасивного шару, адже від завершення Другої світової війни в Латвії та Литві не відбувалося активних бойових дій. У повоєнні роки точилася боротьба за незалежність і опір — рухи лісових братів, протести дисидентів. У 1991 році відбувалася боротьба за відновлення незалежності держав, яка і в Литві, і в Латвії забрала людські життя, але розпочата Росією війна зумовила появу нової військової лексики XXI століття, що досі не мала аналогів; до активних категорій цієї лексики належать також евфемізми й дисфемізми. Коли інша мовна зброя безсила, прориваються обурення, відчай і агресія, і дисфемізми тут відіграють надзвичайно важливу роль. Своєю чергою, агресорка Росія прагне замаскувати або називати іншими словами напад, демонстрацію сили, нав’язування волі, збройні сутички та вбивства, які вона спричинила, — так евфемізми замінюють прямі назви.

Мета цієї статті — дослідити вживання евфемізмів і дисфемізмів, якими в публічному дискурсі описують деякі аспекти пандемії COVID-19 та війни в Україні, у латиській, литовській і російській мовах. У цій статті під публічним дискурсом маються на увазі інтернет-сайти, з яких зібрано письмовий і усний емпіричний матеріал: статті новинних і суспільно-політичних порталів та коментарі до них, дописи в соціальних мережах і на форумах на обидві теми⁶. Цей матеріал не можна вважати всеосяжним і вичерпним. Це мінлива база даних, яку й далі поповнюють і яка не обмежена конкретним джерелом чи періодом. Збирання прикладів обмежують лише фізичні можливості фіксувати весь матеріал, що трапляється на просторах інтернету. Мовознавці лише починають узагальнювати матеріал про вплив війни в Україні на мову, тож цікавими й цінними мають бути також

⁵ Про політичну евфемізацію радянського періоду див. також статтю Irenos Smetonienės ir Danutės Daučiūnaitės (2014).

⁶ Список джерел див. наприкінці статті.

DITĖ LIEPA, EVIJA LIPARTĖ. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

203

lyginamųjų tyrimų rezultatai (Druviete 2022: 200). Šis straipsnis – vienas lyginamųjų tyrimų. Jame apžvelgiami ir gretinami tiek skirtingų kalbų, tiek skirtingos tematikos pavyzdžiai.

Приклади російською мовою включено свідомо, оскільки вони виявляють і риторику владної політики Кремля, і демократичні зусилля російських опозиційних медіа об’єктивно описати те, що відбувається в Росії та Україні. Крім того, російську мову слід вважати первинним джерелом уживання й поширення військової лексики: військову лексику російською цитують, коментують, пояснюють і аналізують медіа всього світу. Офіційні російські медіа під час пандемії поширювали недовіру й сумніви щодо серйозності вірусу та вакцин не лише в Латвії й Литві, а й в інших країнах світу; після вторгнення Росії в Україну вони здивували світ запереченням війни, описуючи її такими евфемізмами, як спеціальна операція, особлива операція, військова операція та іншими, у такий спосіб збільшуючи обсяг дезінформації в загальному інформаційному потоці й посилюючи емоційну напругу.

Для аналізу лексики періоду пандемії та військової лексики в статті обрано по дві лексичні групи. Під час аналізу лексики пандемії COVID-19 розглядаються слова, що характеризують хворобу й ситуацію, а також ті, що описують сторони розколотого суспільства; під час аналізу лексики російсько-української війни — лексеми, використані для найменування ситуації, і слова, що описують воюючі сторони.

У роботі поставлено такі завдання:

1) зафіксувати вживання лексики зазначених груп на інтернет-сайтах, добираючи евфемізми й дисфемізми;

2) порівняти випадки вживання евфемізмів і дисфемізмів у дискурсах пандемії та війни в Україні.

У дослідженні застосовано дескриптивний метод, метод компонентного аналізу та частково зіставний метод. Порівняння матеріалу кількома мовами дає змогу судити як про універсальність розглянутих реалій і мовних явищ, так і про можливості запозичення останніх. У статті проведено лише якісний аналіз, без урахування кількості евфемізмів і дисфемізмів, їхнього співвідношення та частотності вживання, а також без кількісного розмежування традиційних дисфемізмів (зокрема вульгаризмів) і ситуативних дисфемізмів (зокрема новотворів). Приклади не аналізуються за способами евфемізації (див.: Kudirka 2012; Smetonienė, Daučiūnaitė 2014) і дисфемізації. Це могло б стати темою окремого дослідження, особливо метафорична номінація, прикладів якої в обох розглянутих дискурсах усіма трьома мовами надзвичайно багато.

204

BENDRINĖ KALBA | 95

1. ЕВФЕМІЗМИ ТА ДИСФЕМІЗМИ: ПОЯСНЕННЯ ПОНЯТЬ І ВИЗНАЧЕННЯ

Як зазначає Марюс Сметона, головна проблема у вивченні евфемізмів полягає в їх виявленні та визначенні. За словами М. Сметони, існує багато визначень цього поняття, «оскільки всі науковці визначають евфемізми так, як того потребують окремі дослідження» (Smetona 2015: 6), тобто пристосовують визначення до мети дослідження.

У визначеннях евфемізму в латвійському мовознавстві наголошується на стилістичному аспекті евфемізмів і слів, які вони замінюють, а єдиною метою вживання евфемізмів називається функція заміщення: евфемізм — це «слово чи вислів, який уживають замість табуйованого слова, вульгаризму або іншого слова, вживання якого обмежене з етичних чи інших причин» (VPsVe); це «емоційно нейтральні слова чи фрази, які вживають замість образливих, надто прямолінійних або неприємних слів» (Veisbergs 1999: 17). Подібне визначення подано й у німецькій мові: евфемізм визначено лише як «описовий вислів, що прикрашає, маскує або пом’якшує образливе чи неприємне слово» (DUDENe).

У визначеннях, запропонованих дослідниками інших мов, указано кілька цілей уживання евфемізмів, зокрема: переосмислення реальності, маскування, обман або введення адресата в оману, прагнення догодити особі, яку евфемізують, тощо.⁷ Беручи до уваги зазначені цілі, М. Сметона намагається сформулювати визначення, яке охоплювало б їх усі: «Евфемізм — це слово чи словосполучення, ужите в комунікативному акті, щоб догодити об’єктові евфемізації й у такий спосіб змінити дійсність або ввести в оману, змусити слухача сприйняти дійсність так, як потрібно мовцеві, а також закодувати об’єкти евфемізації, що порушують первинні табу, і результати їх подальшого розвитку, етикет та моральні норми» (Smetona 2015: 25).

Австралійська лінгвістка Кейт Берридж вважає, що «в певному контексті про табуйовану тему можна говорити, не порушуючи норм, якщо вживати евфемізм, а не конкретну назву. Однак евфемістична лексика, властива таким мовним різновидам, як військовий, політичний і медичний жаргон, додає прикриттю також додаткових вимірів — підступності й прихованості. У цьому випадку евфемізми вживають не стільки для того, щоб не зачепити почуттів, скільки з наміром свідомо маскувати й вводити в оману» (Burridge 2012).

Аналізуючи політичну евфемізацію в заголовках публіцистичних статей у Литві, І. Сметонієне та Д. Даучюнайте зазначають, що метою евфемізації є-

⁷ Огляд визначень евфемізмів, сформульованих лінгвістами різних країн, подають Р. Кудирка (2012) і М. Сметона (2015: 11–17).

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

205

ю може бути приховування, маскування або спотворення суттєвих речей. Цю функцію виконує й політична евфемізація, «головна мета [якої] — якомога м’якшими словами й способами сказати те, що для більшої частини суспільства може бути неприйнятним, неприємним, викликати негативні емоції щодо державної влади чи окремих державних установ» (Smetonienė, Daučiūnaitė 2014: 122; цит. за Moskvin 2001: 63). Василь Москвін, якого цитують лінгвістки, чітко відмежовує політичну евфемізацію від політичної дезінформації, пояснюючи останню як брехню й очевидне спотворення правди. Щодо подій в Україні і політики, і засоби масової інформації прагнуть бути дипломатичними, а отже, за словами І. Сметонієне та Д. Даучюнайте, «уникають називати речі своїми іменами і, говорячи про неприємні події та неналежні дії інших країн, схильні прикрашати й пом’якшувати їхні справжні назви, маскувати події, пов’язані зі смертю, насильством та іншими лихами» (Smetonienė, Daučiūnaitė 2014: 125).

Дисфемізми також визначають по-різному, зазначаючи їхні стилістичні аспекти (вульгарність) та/або цілі — завдати адресатові болю, перебільшити негативні аспекти тощо. У визначеннях, наведених у латвійському мовознавстві, наголошується, що дисфемізм — це «фамільярне, вульгарне слово чи словосполучення, яким свідомо замінюють стилістично й емоційно нейтральну назву тієї самої реалії» (VPSVe), або «образливі слова, якими свідомо посилюють негативні поняття та передають те, що їхній користувач хоче зобразити в негативному світлі» (Veisbergs 2002: 54). Описуючи прояви неввічливості в дискурсі про злочини, литовське мовознавство сформулювало таке визначення дисфемізмів: «слова чи словосполучення, уживані замість м’якших, щоб сформувати негативну думку, надати негативного відтінку або когось образити» (Jakimovienė 2017). У німецькій мові визначення дисфемізму дуже широке й неконкретне, у ньому вказано лише мету вживання: «негативне, зневажливе описове позначення нейтрального чи позитивного слова» (DUDENe). Подібно трактують і лайливі слова. Р. Аман наголошував: «Кожне слово, яке вживають агресивно, є лайливим» (Aman 1975: 165). Цю думку розвиває і Джон Е. Джозеф: «Мова не мусить бути богохульною, непристойною чи расистською, щоб бути образливою» (перекладено з латвійської, див. Džozefs 2008: 130).

За словами А. Вейсбергса, відповіді на запитання, що таке образливе слово, немає, оскільки «значення слова закладене не лише в самому слові. Його надають мовець, автор, слухач, читач. Це означає, що образливим може бути будь-яке слово» (Veisbergs 2002: 56). Науковець пропонує розрізняти індивідуальні емоційні дисфемізми та «справжні» дисфемізми — так він називає вжива-

206

BENDRINĖ KALBA | 95

…ючи публічною мовою про ворогів, суперників чи недругів. У таких випадках застосовують узагальнення, гіперболи, використовують назви тварин і хвороб, наголошують на відсталості, недоумкуватості тощо (Veisbergs 2002: 56–57).

Розглядаючи мову політики, А. Veisbergs писав про евфемізми так: «<...> у сучасному інформаційному суспільстві мовчати неможливо — люди мають знайти спосіб інформувати й дезінформувати, виправдовувати, пояснювати чи обманювати. Тоталітарним режимам у цьому сенсі було легше. Їм було багато чого приховувати як від навколишнього світу, так і від власних громадян, а іноді й від самих себе. <...> Тоталітаризм, що контролює медіа, може дозволити собі замовчувати, цензурувати, пропускати. Демократія мусить говорити, тому евфемізми в ній набагато поширеніші» (Veisbergs 1999: 17). Тут слід додати, що в демократичному суспільстві поширеніші й дисфемізми, адже в ньому неможливо замовчати обурення, гнів, розчарування, сумнів чи просто емоційність. Люди виражають усе це по-різному: відкрито лаються в соціальних мережах, іронічно висміюють і обзивають одне одного в коментарях до статей на вебсайтах, публікують якийсь ситуативний дисфемічний новотвір, що привертає увагу, тощо.

У цій праці, де розглядаються медична й військова лексика, спираючись на наведені визначення, евфемізмами вважаються слова чи вислови, уживані замість слів, використання яких уникають з етичних чи інших міркувань, а дисфемізмами — слова або словосполучення з негативною конотацією, якими навмисно замінюють стилістично й емоційно нейтральні назви тієї самої реалії. Крім того, у цій статті зроблено спробу розрізнити традиційні та ситуативні дисфемізми. Традиційними дисфемізмами вважаються вже історично усталені в мові дисфемізми, які майже універсально вживаються в різних ситуаціях⁸, зокрема й вульгаризми (наприклад: fašistas, okupantas, nusikaltėlis, idiotas, runkelis, pidaras), а ситуативними дисфемізмами — слова, створені в конкретній ситуації⁹ (на основі асоціацій, контамінації чи мовної гри¹⁰, наприклад, за допомогою фонетичної деформації: korona – šmorona) або набувають дисфемістичної конотації, якої зазвичай не мають (наприклад, slidinėtojai). Проте провести чітку межу між цими двома групами дисфемізмів складно, адже незрозуміло, який проміжок часу чи частоту вживання слід вважати критерієм усталеності дисфемізму (наприклад, дисфемізм, що виник лише під час COVID-19

⁸ Apie tai dar žr. E. Liparte (2021b: 87–88).

⁹ Тому їх можна називати також (оказіональними) дисфемічними новотворами.

¹⁰ Про мовну гру (латис. valodas spēle) у латиському розмовному мовленні та її засоби див. V. Ernstsone (1997).

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

207

пандемії, може широко вживатися в різних значеннях). Евфемізми, які розглядаються у статті, не поділяються на дрібніші групи, хоча іноді пропонують розрізняти нові й старі¹¹; політичні й пропагандистські евфемізми в такому разі належали б до категорії «нових».

2. ЕВФЕМІЗМИ Й ДИСФЕМІЗМИ, ЯКИМИ ОПИСУЮТЬ ПАНДЕМІЮ COVID-19

2.1. Евфемізми й дисфемізми хвороби та ситуації

M. Smetona наводить романи Joanne’s K. Rowling про Гаррі Поттера як яскравий приклад табу на особу та її ім’я і вживання евфемізмів у сучасній художній літературі. Боячись не лише злого чарівника Voldemort, а й вимовити його ім’я, інші чарівники називають Voldemort Той-кого-ти-знаєш або Той, кого не можна називати. Навіть його прихильники, смертежери, не називають свого володаря на ім’я, а звертаються до нього як до Темного лорда або Господаря (Smetona 2015: 24).

У Латвії асоціації з цим персонажем викликала офіційна назва суворих обмежень пересування, запроваджених під час пандемії, — māj sede¹², яку багато людей сприймали не лише як латиський відповідник англійського терміна lockdown, а й як евфемізм військового терміна komandantstunda «комендантська година». Це ілюструє, наприклад, допис, опублікований на початку 2021 року в соціальній мережі Facebook:

Skatos, ka daudziem šie oficiālie apzīmējumi ir gluži kā Voldemorts Harija Potera sāgā – „Tas, kuru nesauc vārdā“ <...>. Tāpēc laikam arī top visas tās māj sēdes¹³ utt. (Дивлюся, що для багатьох ці офіційні назви — наче Волдеморт із саги про Гаррі Поттера: «Той, кого не називають на ім’я» <...>. Мабуть, тому й з’являються всі ці māj sēdes тощо).

¹¹ Apie tokią galimybę užsimena R. Kudirka (2012).

¹² Māj sēde — «особливе обмеження пересування — вимога не залишати місце проживання у визначений час» (Tēzaurs). Це синтаксично-морфологічне утворення (< māj-a «дім» + sēd-ēt «сидіти» + закінчення -e; докладніше див. E. Liparte (2021a: 115–116)); за значенням у контексті COVID-19 воно відповідає загальнонаціональному карантину, запровадженому в Литві. Як офіційний термін māj sēde почали використовувати в Латвії з початку вдруге оголошеного надзвичайного стану (листопад 2020 року), коли було запроваджено суворі обмеження пересування, зокрема комендантську годину. Під час пандемії COVID-19 у Латвії загалом було три періоди надзвичайного стану, встановлені урядом, упродовж яких діяли обмеження різного ступеня суворості: 1) від 2020-03-12 до 2020-06-10; 2) від 2020-11-09 до 2021-04-06; 3) від 2021-10-11 до 2022-04-01.

¹³ У всіх наведених прикладах жирний шрифт застосовано авторами статті, за винятком цього слова, яке в дописі виділив жирним його автор. У прикладах і їхніх перекладах виправлено лише найгрубіші орфографічні та пунктуаційні помилки, що заважали б зрозуміти зміст.

208

BENDRINĖ KALBA | 95

Музичний оглядач Сандрис Ванзовічс наводить як евфемізми офіційні терміни pašizolācija «самоізоляція» та karantīna «карантин», що позначають обмеження пересування, запроваджені для осіб, інфікованих коронавірусом або тих, хто міг бути інфікований:

Що ж робити творчій особистості, замкненій удома без можливості виступати й музикувати, яка в чотирьох стінах здійснює моральну гільйотинацію та евтаназування, делікатно названі самоізоляцією або карантином? (Що ж робити творчій особистості, замкненій удома без можливості виступати й музикувати, яка в чотирьох стінах здійснює моральне гільйотинування та евтаназування, делікатно названі самоізоляцією або карантином?) (Vanzovičs 2020).

Слова, що описують пандемію COVID-19, нерідко важко віднести до евфемізмів або дисфемізмів, адже нібито нейтральні назви, наприклад, латв. ciparu pandēmija «цифрова пандемія», papīra slimība «паперова хвороба» тощо, зазвичай уживаються з негативною конотацією, наголошуючи або на тому, що насправді жодної пандемії немає, або на тому, що її створено штучно. Це видно з контексту, наприклад:

Може, хай у всіх буде цей фейковий вірус, бо ніхто не відчуває і навіть не знає, що хворий. І тоді всім буде спокійно, не буде кого заражати, це ж нічого не змінює — хворіти на паперову хворобу і не знати, що хворий (Може, хай у всіх буде цей фейковий вірус, бо ніхто не відчуває і навіть не знає, що хворий. І тоді всім буде спокійно, не буде кого заражати, це ж нічого не змінює — хворіти на паперову хворобу і не знати, що хворий).

Легше розпізнати евфемізми, виражені певними займенниками: šis, viss šis, viņš. Наприклад:

<...> друзі, яким написати свої роздуми й разом випити вина, коли «все це» закінчиться. (<...> друзі, яким написати свої роздуми й [з ким] разом випити вина, коли «все це» закінчиться);

Коли у вересні підхопив свій вірус (можливо, навіть той знаменитий ЙОГО), то почувався зле і боліла голова (Коли у вересні підхопив свій вірус (можливо, навіть той знаменитий ЙОГО), то почувався зле і боліла голова).

Іноді коронавірус евфемізують, уживаючи назву якоїсь іншої хвороби, наприклад: латв. iesnas «нежить», gripa «грип», mēris «чума», triperis «застаріла назва гонореї», узагальнено — sērga «епідемія» тощо.¹⁴

Поряд зі стилістично нейтральними евфемізмами коронавірусу часто вживалися й дисфемістичні вульгаризми та жаргонізми, наприклад: латв. розм. sūds «лайно», жарг. zaraza < рос. зараза «зараза», вульг. herņa «дурня», вульг.

¹⁴ Apie koronaviruso eufemizmus latvių kalboje plačiau žr. E. Lipartė (2020b).

Д І Т Е Л І Є П А, Е В І Я Л І П А Р Т Е. Пандемія COVID-19 і війна в Україні: уживання евфемізмів і дисфемізмів у публічному дискурсі латиської, литовської та російської мов

209

huĩna «щось смердюче, невдале, огидне; непридатна річ; мотлох»¹⁵ (Tēzaurs), а також складні слова, утворені з цими лексемами, наприклад: латис. kovidsūdi «ковідне лайно», kovidhuĩna «ковідна гидота», koronahuĩna «коронна гидота», kovidfig̃na (латис. жарг. fig̃na «ніщо, дрібниця; те, що не має цінності, непотрібне» (Tēzaurs)), kovidfufelis «ковідне фуфло»¹⁶, kovidhujõvid, koronajobanā тощо.¹⁷ Вульгаризми та жаргонізми нерідко є словами російської мови. Ще кілька прикладів із лексемою fuflo: латис. vīruss ir fufelis «вірус — це фуфло», пор. рос. фуфловирус (SRJKE, 249); латис. вульг. fufeldēmija, лит. Fuflodemija, пор. рос. фуфлодемия, фуфло-пандемия, фуфлопидемия, фуфлоэпидемия (SRJKE, 250–251). Пор. також латис. сленг. fuflo, fufelis, fufels «брехня, шахрайство; дурниці, нісенітниці» (Tēzaurs) < рос. фуфло «те саме» (пор. також SRJKE, 249–251).

Один інтернет-користувач, коментуючи на порталі delfi.lv, уживав також дисфемістичний новотвір із непристойним словом, запозиченим із російської мови, і евфемістичну абревіатуру, що приховувала цей новотвір і складалася з перших літер окремих слів:

Inficēto-ar aktīvu vīrusu-ir 13,7 miljoni, pārējie 35,8 miljoni jau ir pievārējuši diagnozi „hujviņzinkā pozitīvs tests“ (Заражених активним вірусом — 13,7 млн, решта 35,8 млн уже подолали діагноз «хуйзна-як позитивний тест»¹⁸);

Rīgā visvairāk ar diagnozi „H-V-Z pozitīvs tests“ (У Ризі найбільше [людей] із діагнозом «Х-Й-З позитивний тест»).

Своєрідним, невульгарним дисфемізмом piebūrums «наслання чарів»¹⁹ COVID-19 пандемію назвав латвійський письменник Māris Ruks, розцінюючи її як організовану фінансову махінацію світового масштабу та злочинне діяння; свою найновішу книжку він назвав Piebūrums-19. Intīmi. Globāli. Nāvējoši («Чари-19. Інтимно. Глобально. Смертельно»)²⁰.

Дисфемістичне, зневажливе ставлення до пандемії COVID-19 засвідчує також фонетична деформація, застосовувана в різних мовах у назвах хвороби або вірусу, який її спричинив, наприклад, латиською korona – šmorona. Пор. також:

¹⁵ Plg. liet. chuinia ‘niekai, nesąmonė’ (Zaikauskas 2008: 36).

¹⁶ У словнику литовського жаргону наведено такі значення слова fuflo: «1. брехня. 2. погана, нікчемна, ні на що не придатна річ, мотлох; підробка» (Zaikauskas 2008: 55).

¹⁷ Plačiau apie tai rašoma A. Rožukalnės, D. Liepos (2022: 195–196; 206–210) ir E. Lipartės (2020b: 30–31) straipsniuose.

¹⁸ До укладеного Egidijus Zaikauskas словничка жаргону це слово не включено; латис. вульг. hui «чоловічий статевий орган» (Tēzaurs). За значенням сполука слів hujviņzinkā (< huj viņu zina kā «хуй його знає як») близька до вислову bala zīno.

¹⁹ Це іменникове похідне від дієслова pieburt «наслати чари — наврочити, причарувати».

²⁰ Apie šią knygą žr. M. Ruks (2022).

210

BENDRINĖ KALBA | 95

латв. Skaidrs, ka covid/šmovid un viss ap to nogurdina (Ясно, що ковід/шмовід і все, що з ним пов’язане, його втомлює);

лит. Усюди тільки Корона, Корона, Корона. А ще коли хтось знову починає говорити про Корону, так і хочеться сказати Корона Шморона;

рос. Пандемия-шмандемия, вирус-шмирус, ковид-шмовид (Пандемія-шмандемія, вірус-шмирус, ковід-шмовід).

2.2. Дисфемістичні назви сторін розколотого суспільства

Ще різноманітніші дисфемізми вживалися для опису людей, оскільки під час пандемії суспільство поляризувалося.

Очевидно універсальним — уживаним у багатьох мовах і з діаметрально протилежними значеннями — пандемічним дисфемізмом на позначення людей від перших її тижнів було ковідіот (< англ. covidiot). Так називали осіб, які чинили або думали інакше, ніж користувач цього дисфемізму: як тих, хто заперечував існування коронавірусу чи його небезпеку й вважав, що все це — штучно створена, вигадана фінансова махінація, а тому свідомо порушував або ігнорував запроваджені владою обмеження, так і тих, хто через надмірний страх запасався продуктами й туалетним папером або сумлінно дотримувався запобіжних заходів та епідеміологічних обмежень (докладніше див. Liepa 2021: 159), наприклад:

Не зря появилось новое словечко „covidiot“ (ковидиот), обозначающее и тех, кто скупает гречку с туалетной бумагой, и тех, кто продолжает жить, как ни в чем не бывало, игнорируя информацию о вирусе (Не дарма з’явилося нове слівце «ковідіот», що позначає і тих, хто скуповує гречку з туалетним папером, і тих, хто продовжує жити, ніби нічого не сталося, ігноруючи інформацію про вірус) (SRJKE, 97).

Об’єднавши обидві крайності, у латвійському тлумачному словнику COVID-19 (Covid-19 skaidrojošā vārdnīca) kovidiots визначається як «людина, яка під час коронавірусу поводиться нерозумно» (Veckalne 2020). Зі свого боку, щоб розрізнити ці два значення, вигадали й інші дисфемістичні новотвори: латв. covidhistēriķi un covidpohujisti ‘ковідні істерики та ковідні похуїсти²¹ (див. також: Liparte 2020a: 31; Rožukalne, Liepa 2022:

²¹ Латв. вульг. pohujists ‘байдужа людина’ (Tēzaurs), лит. вульг. pochuistas ‘особа, яка ігнорує оточення, поводиться як їй заманеться, якій на все начхати’ (Zaikauskas 2008: 122).

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

211

205, 208²²), koronahisteri̇ki «істерики корони» (Rožukalne, Liepa 2022: 211); лит. пандерлоги, коневідони, шльопанці, наприклад:

Пандерлоги – ковіддіоти, які збираються гуртом; Коновідон – особа, яка злісно не дотримується карантину (Klimenka, Klimenka 2020)²³.

У конкретних ситуаціях дисфемістично вживали й нейтральні слова загальновживаної мови, які не мають негативної конотації²⁴, наприклад, латв. Slēpotājs drīz būs lamuvārds (Лижник скоро стане лайливим словом), коли на початку пандемії особи, які повернулися з лижного відпочинку в Італії та заразилися коронавірусом, не дотримувалися вимог епідемічної безпеки, що до них застосовувалися, а інші, попри попередження, їхали кататися на лижах до Італії чи інших країн, де вірус уже поширився. У Литві суперечливу реакцію людей викликав термін особа з групи ризику (із поясненням: особа віком понад 60 років та/або з хронічними захворюваннями) і синонімічний до нього новотвір ризикамісний «той, хто належить до вікової групи ризику (тобто через вік має підвищений ризик бути вразливим до хвороб тощо)»; LKND): одні сприйняли це як більшу турботу влади про людей цієї вікової групи, інші — як неповагу до них. Ці приклади підтверджують твердження Р. Амана, А. Вейсбергса, Дж. Е. Джозефа та інших мовознавців, що образливим може бути будь-яке слово.

Сповнені ненависті погляди й мовлення застосовувалися і після початку вакцинації: одні вакцинувалися й підтримували політику вакцинації, інші її ігнорували,

²² A. Rožukalnė, D. Liepa (2022: 205–211) ir E. Lipartė (2021a: 109; 2021c: 108–109) pateikia daug okazinių dūrinių su komponentais kovid- ir koron-, įskaitant emocinius ekspresinius asmenų pavadinimus, tačiau jie apžvelgti tik darybos požiūriu, reikšmių nenurodant ir pagal jas dūrinių negrupuojant.

²³ Як свідчать не лише ці, а й ще кілька сотень дотепних оказіональних новотворів, оприлюднених в інтернеті різними мовами братами Едуардом і Габріелюсом Кліменками (які назвали себе «братами-пандемословами»), а також багатьма іншими людьми, переробок широко відомих літературних чи музичних творів, анекдотів і зразків сучасного фольклору, під час пандемії також жартували — без злості чи агресії (про це див. Lipartė 2020b: 34; 2021c: 110; Liepa 2021: 162–165; Druviete 2022: 202). Ось кілька дотепних описів людей, які не є евфемізмами чи дисфемізмами (тобто їх не використовують, щоб щось замаскувати чи образити, засудити): лит.: Коронолас ковідінинтас – головний командувач штабу пандемії (Klimenka, Klimenka 2020); вакцинол (із жартівливим експресивним відтінком) «той, хто добирає щеплення від коронавірусу відповідно до бажаних людиною відчуттів» (LKND); латв.: Nus, koviddzeinieki, laiks izpaust savu sāpi un prieku (Ну що, ковідні поети, час висловити свій біль і радість); kovidnavis (< kovid + nav «немає» + закінчення -is) «особа, яка на початку пандемії COVID-19 вважала, що такої хвороби не існує»; рос.: ковидёнок (жарт.) «про дитину, народження якої планують під час пандемії коронавірусу» (SRJKE, 92); карантист «про спортсмена-каратиста, який продовжує тренуватися дистанційно» — контамінація: карантин + каратист (SRJKE, 78).

²⁴ Apie tai dar žr. E. Lipartė 2021c: 107.

212

BENDRINĖ KALBA | 95

відверто висміювали її, погрожували медичним працівникам, журналістам, представникам влади й поліцейським, які брали участь у запровадженні встановлених обмежень і забезпеченні їх дотримання. У мовленні посилювалася емоційна експресивність, а разом із нею й словесна агресія (про це див.: Liepa 2022; Rožukalne, Liepa 2022). Ситуацію восени 2021 року влучно описала латвійська журналістка Інгуна Мукане:

Пандемія показала нам, що у вільній демократичній державі суспільство може розколотися ще драматичніше, ніж на окупованій території. Вакциновані проти невакцинованих, народ проти влади — здається, ця прірва лише поглиблюється. А над усім цим — гама емоцій, що панує між людьми й раніше не спостерігалася в такому широкому масштабі. Гнів і агресія, страх і паніка, соціальний абсурд і пошук цапів-відбувайлів — це лише найяскравіші прояви (Mukāne 2021).

Кожна сторона розколотого суспільства мала своїх прихильників, а спілкування між протилежними сторонами було образливим, агресивним і ворожим. Це видно з литовських дисфемізмів на позначення людей, опублікованих у вигляді списків у соціальній мережі Facebook влітку 2022 року, незадовго до початку війни, соціологинею Рутою Жілюкайтею; згодом їх доповнили інші користувачі цієї соціальної мережі. Самі списки мають нейтральні назви, а саме Одна сторона і Інша сторона, однак лексика, включена до них, такою не є. Одна сторона (1) асоціюється з прихильниками теорій змови, поширювачами російської пропаганди²⁵, а до іншої (2) зараховують прихильників офіційного курсу (особливо вакцинації):

1) Антидержавна наволоч; Біомаса; Бидло; Спадкоємці «Єдінства»; Кремлівці; Пільговики; Прокремлівське бидло; Брудні селюки; Путіністи; Червоні лузери; Русофіли; Буряки; Ватники; Рак суспільства; Антиваксери; Пласкоземельники; Боягузи; Бовдури.

2) Фашисти; Гейропка; Нацисти; Ландсбергісти; Лефтисти; Лібератисти; Підари; PIŠ; Русофоби; Сатаністи; Щеплені; Соросоїди; Соросівці; Тапіноїди; Просто підараси; Райдужники; Вакциновані; Зомбовані; Злодії; Лауреати вазелінової премії; Зомбі.

Як видно з навмисно не скорочених тут списків (їх можна було б іще доповнити), у цих назвах переплелися погляди людей як на пандемію COVID-19, так і на інші болючі теми. Крім того, частину назв-

²⁵ До речі, про вживання в Латвії та Росії дисфемізмів на позначення прихильників теорій змови латвійські ЗМІ писали й так: У Латвії противникам примусової вакцинації та сегрегації людей навішують ярлик «антиваксера» й агента Кремля, а в сусідній країні таких людей оголошують елементами, ворожими до інтересів Росії, та агентами Заходу (У Латвії противникам примусової вакцинації та сегрегації людей навішують ярлик «антиваксера» й агента Кремля, але в сусідній країні таких людей оголошують елементами, ворожими до інтересів Росії, та агентами Заходу) (Beinerte 2021).

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

213

…називань можна вважати традиційними дисфемізмами (брудні селюки, бурякові голови²⁶, злодії, зомбі тощо), а частина є ситуативними дисфемістичними новотворами, створеними під час пандемії (наприклад: антивакцинатори, вакцинатори, тапіноїди).

Подібна лексика для взаємного обзивання вживається і в Латвії. Наприклад, прихильників теорій змови та противників вакцинації називали такими словами: koviddaunis «ковідний даун»; antivakserijas dauni «антиваксерські дауны»; antivakši «антивакси»; nevaxi «невакси»; folijgalvas «фольгові голови»; plakanzemji «пласкоземельники»; pošņiži «ті, хто ненавидить щеплення»; pošmiži «ті, хто сситься через щеплення = боїться щеплень» тощо. Прихильників офіційного державного курсу описували як kovidaferisti «ковідні аферисти»; kovidisti «ковідисти»; durtie «проколені»; lēticīgās aitas «довірливі вівці»; nopotētie zombiji «щеплені зомбі»; nozombētie «озомбовані»; pakalpiņi «посіпаки»; roklaīžas «підлабузники»; sorosisti «соросівці»; vergi «раби» тощо.²⁷ Нерідко вживали вульгарні, непристойні слова й вислови; до того ж так поводилися навіть офіційні державні посадовці. Тодішній міністр внутрішніх справ Сандіс Ґірґенс, виступаючи проти людей, які, демонструючи байдужість або навіть ворожість до заходів епідеміологічної безпеки, демонстративно фотографувалися без захисної маски на обличчі, у жовтні 2020 року написав у соціальній мережі Twitter:

Загалом у Східній Європі є такий ген «похуїзму». Досі десь блукає той синдром колгоспу СРСР... Поки сам або хтось із родини не звалиться, можна робити селфі. (Загалом у Східній Європі є такий ген «похуїзму». Досі десь блукає той синдром колгоспу СРСР... Поки сам або [хтось] із родини не буде покладений [хворобою], можна робити селфі) (delfi.lv)²⁸.

Цей допис міністра та публікація про нього на порталі delfi.lv викликали хвилю обурення в суспільстві²⁹. Один із коментаторів написав:

²⁶ Структуру дисфемізму runkeliai, еволюцію його семантики та приклади вживання, називаючи його «образливою метафорою, уже поширеною в Литві», аналізує Регіна Коженяускене (2009: 58–59), а, за словами Регіни Квашите та Казимераса Жуперки, слово runkelis, уживане в переносному (метонімічному) принизливому значенні для характеристики людини, стає жаргонізмом (Kvašytė, Župerka 2021: 274).

²⁷ Про образливі прізвиська та дисфемізми, якими в Латвії в перші роки пандемії називали державних посадовців і політиків, див. E. Liparte (2021b); про дисфемістичне вживання назв тварин для позначення людей, які дотримуються правил управління пандемією, див. E. Liparte (2021c: 111).

²⁸ Вульгаризм pohuijisms «байдужість; нехтування наслідками (зазвичай власної поведінки)» (Tēzaurs) пов’язаний із згаданим вульгаризмом латв. pohujists, лит. pochuistas.

²⁹ Подібне обурення в Литві викликала публікація на порталі 15min.lt під назвою Andrius Jakučiūnas: Miešlakalbiai prieš „bybianosius“. Apmaudžios lygi osios, у якій також ужито вульгарні назви — дисфемізми — для позначення сторін суспільства, розділеного пандемією COVID-19 (доступ в інтернеті: https://www.15min.lt/kultura/naujiena/asmenybe/andrius-jakuciunas-mesl akalbiai-pries-bybianosius-apmaudzios-lygiosios-285-1402348).

214

BENDRINĖ KALBA | 95

Ну, якщо міністрові вже дозволено вживати нецензурну лексику й говорити про ген «похуїзму», то можу відкрити йому дещо нове: у Східній Європі є також ген «нахоїзму». Ми у Східній Європі посилаємо у відповідному напрямку міністрів, які хочуть повністю контролювати нас і перетворити все наше життя на концентраційний табір, розповідаючи казки про «захист літніх людей від вірусу» (Ну, якщо міністрові вже можна вживати нецензурну лексику й говорити про ген «похуїзму», то можу відкрити йому дещо нове: у Східній Європі є також ген «нахоїзму». Ми у Східній Європі посилаємо у відповідному напрямку міністрів, які хочуть повністю контролювати нас і перетворити все наше життя на концентраційний табір, розповідаючи казки про «захист літніх людей від вірусу»).

Інший користувач висловив свою думку так: šodien ministra kungs lieto vārdu „pohujisma“, bet rīt – „iģīke nahuj“??? (сьогодні пан міністр уживає слово «похуїзм», а завтра — «ідіть нахуй³⁰»). Не минуло й півтора року, як ситуація в Європі та світі драматично змінилася, і ця вульгарна фраза стала крилатим гаслом, девізом, що об’єднав і самих захисників України, і людей в інших країнах світу, які їх підтримують.

3. ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

3.1. Дисфемізми й евфемізми на позначення ситуації в Україні

Розглядаючи евфемістичну й дисфемістичну лексику, якою описують ситуацію в Україні після російського вторгнення та воюючі сторони, особливу увагу слід приділити фразі з дисфемізмом (російською лайкою), ужитій у перші дні війни: Русский военный корабль, иди нахуй! (Російський військовий кораблю, йди нахуй), яка блискавично облетіла весь світ. Як зазначалося під час дискусії в радіопередачі Латвійського радіо Ģimenes studija (Сімейна студія), що відбулася 21 квітня 2022 року, деякі лайливі слова стали «добрим тоном»; трагізм війни виправдовує їх уживання (Lamuvārdi 2022).

Крейсер Moskva сумно прославився в перші дні війни, коли закликав українських прикордонників на острові Зміїний здатися, але вони відмовилися це зробити й грубо послали військовий корабель цією фразою. Сказана з гніву захисником острова Зміїний фраза стала девізом захисників України: її використовували, зафарбовуючи назви населених пунктів на дорожніх знаках, демонструючи таким чином своє ставлення до загарбників. Коли 14 квітня 2022 року Moskva затонув (після ударів українських ракет Neptun, що захищали Чорне море), українці раділи

³⁰ Лит. вульг. nachui ‘1. лайка, що вживається як вставне слово: eik nachui <...>. 2. до біса, хай йому грець. <...>’ eina nachui! до біса, як погано’ (Zaikauskas 2008: 97).

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

215

лилися, що корабель поплив туди, куди його послали. Згодом це гасло вживали, описуючи те, що відбувається в Україні. Український письменник, фотограф і військовослужбовець Артем Чапай (Артем Чапай) писав:

Такі речі неминучі, і треба намагатися це зрозуміти. Так чи інакше, усім нам трохи зірвало дах: беззбройні люди в Бердянську посилають nachui озброєних окупантів, жінки в Ромському районі посилають nachui броньованих дідів. Кожен робить, що може. Українці просто неймовірні, як Давид перед Голіафом (Čapajs 2022).

Вислів із російською лайкою став популярним і за межами України, найімовірніше, завдяки своїй лінгвістичній експресивності. Латвійці перекладають його лише частково, залишаючи в мові перекладу центральний, стилістично маркований елемент мови оригіналу: Krievu karakuģi, ej nahuj! (латвійський відповідник ej dirst «іди шикни» був би значно м’якшим). Учасники згаданої радіопередачі, зокрема й А. Вейсбергс, коментуючи таку лексику, називали непристойні слова різними евфемізмами (за першими літерами відповідних слів), наприклад, bē-vārdi «слова на б», hā-bē-pē «х-б-п», en-vārdi «слова на н», або вживали словосполучення tāda leksika «така лексика», наголошуючи на слові tāda «така». Учасники передачі також обговорювали, чому під час війни стає більше грубої, непристойної лексики: відкрите конфліктне становище, загострені емоції; якщо одна сторона вживає таку лексику, рано чи пізно пристосовується до неї й інша сторона. Коли стилістично нейтральна лексика неефективна (не викликає реакції), вживають стилістично експресивну, наприклад дисфемізми.

Щоправда, користувачі литовської соціальної мережі Facebook придумали для цього вислову евфемістичну, ввічливу й дотепну заміну:

«ІДИ ТИ В ЗЕТ!», — коротке, ясне, ввічливе відсилання персонажів певного ґатунку слідом за російським військовим кораблем

Інший евфемізм послати в напрямку корабля (послати слідом за кораблем), запропонований у Литві як кандидат на звання «Вислів року», «сьогодні вже широко вживається й зрозумілий без жодного контексту» (Urnėžiūtė 2022: 18).

Війну, що почалася 24 лютого 2022 року і яку, не приховуючи реальності, називають жорстокою війною проти України або війною Росії в Україні, російське керівництво й офіційні ЗМІ війною не називають, уживаючи різні евфемізми. Політолог Євгеній Рощин пише:

24 лютого 2022 року президент Росії Володимир Путін повідомив, що проводиться «спеціальна військова операція». Додамо, що, повідомляючи про «операцію», Путін поставив крапку в кінці речення й замовчав, що це операція, спрямована проти іншої держави, а саме України. Далі йшлося про цілі демілітаризації та денацифікації. Однак у цьому контексті важлива саме така граматична структура — слово «операція» не має додатка (Roščins 2022).

216

BENDRINĖ KALBA | 95

Про ситуацію, у яку Росія поставила демократичний світ, розпочавши в Європі війну й не називаючи її війною, вдаючись до різних евфемізмів, іронічно писав у одному зі своїх фейлетонів уже згаданий Сандрис Ванзовіч:

Nu Rietumu valstis centās labi ātri noformulēt, kā nosaukt karu Ukrainā, lai tikai to nenāktos saukt īstajā vārdā par karu – par militāru operāciju, militāru konfliktu, armijas mācībām kara apstākļos vai kara izstrādājumu (Тепер західні держави намагалися якнайшвидше сформулювати, як назвати війну в Україні, аби тільки не довелося називати її справжнім ім’ям — війною: військовою операцією, військовим конфліктом, військовими навчаннями в умовах війни або військовою продукцією) (Vanzovičs 2022).

Спочатку в публічному дискурсі панувала розгубленість, уживалися евфемізми нинішня ситуація в Україні, загострення відносин між сусідніми державами, конфлікт. Однак згодом ситуацію почали називати своїми іменами: війною, вторгненням, нападом тощо. У Росії заборонено вживати слово війна, і деякі представники опозиції в публічному дискурсі вказують на це як на евфемізм, використовуючи словосполучення заборонене слово, наприклад:

Феминизм как политическая сила <...> не может быть на стороне [слово, заборонене в РФ] и тем более — [слово, заборонене в РФ] оккупационной (Фемінізм як політична сила <...> не може бути на боці [слова, забороненого в РФ], а тим паче — окупаційного [слова, забороненого в РФ]).

Можна сказати, що евфемізація теми цієї війни почалася ще 2014 року, і дослідники пов’язують її з окупацією Криму. І. Сметонієне та Д. Даучунайте до пов’язаних з окупацією евфемізмів відносять іншомовні слова санкції, суб’єкти, інтервенція, що з’явилися в заголовках публіцистичних статей у Литві (Smetonienė, Daučiūnaitė 2014: 125–126). На думку науковиць, читачам вони менш знайомі, а частині навіть незрозумілі, тому викликають не таку негативну реакцію, як пряме найменування явища (Smetonienė, Daučiūnaitė 2014: 132); отже, іншомовні слова чудово виконують функцію евфемізації.

Окрім евфемістичного терміна військова операція (рос. военная операция), Путін також використовував два рідше вживані, а тому незвичні й менш зрозумілі іншомовні слова: демілітаризація та денацифікація України. Слово денацифікація означає «заходи з ліквідації нацизму» (BLKŽ) і пов’язане зі словом нацизм — «політика та ідеологія націонал-соціалістичної партії, німецький фашизм» (DLKŽ). Пояснюючи ситуацію, що склалася, ці поняття використовують фахівці з різних країн і галузей. Латвійський політолог Андис Кудорс пише:

Тема боротьби з нацизмом у Росії зручна через усю радянську пропаганду. І тому вони тепер продовжують, заявляючи, що в Україні Росія здійснює денацифікацію та демі-

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfe­mizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

217

litarizacijų (Тема боротьби з нацизмом у Росії зручна завдяки всій радянській пропаганді. Тому вони тепер продовжують її, стверджуючи, що в Україні Росія здійснює денацифікацію та демілітаризацію) (Kudors 2022).

Російська письменниця, журналістка й опозиціонерка Юлія Латиніна (Юлия Латынина), реагуючи на слова Путіна, заявила:

У меня теперь есть надежда, что вместо денацификации Украины наступит депутинизация России (Тепер я сподіваюся, що замість денацифікації України настане депутинізація Росії) (LatyninaTV 2022).

Прикладами пропагандистської мови є також евфемістичні парафрази — перекази іншими словами, які російські офіційні ЗМІ широко використовують для опису війни в Україні. Наприклад, відступ і втечу російської армії описали так:

<...> проведена операция по свертыванию и переброске <...> войск на территорию ДНР, проведен ряд отвлекающих и демонстрационных мероприятий с обозначением реальных действий войск (<...> проведено <...> операцію зі згортання та перекидання військ на територію ДНР, проведено низку відволікальних і демонстраційних заходів із позначенням реальних дій військ).

З таких описів ситуації словами протилежного значення українська сторона сміється і, іронізуючи, називає відступ негативним наступом (рос. отрицательное наступление), а затоплення військових кораблів — негативним спливанням (рос. отрицательное всплытие), тобто дією, протилежною до спливання підводного човна на поверхню води. Своєю чергою дотепники в соціальній мережі Facebook вклали в уста офіційного представника Міністерства оборони Росії таку евфемістичну фразу, що описує втечу російської армії: враг с позором бежит за нами (ворог ганебно тікає за нами).

Амбіції російського диктатора, виражені політичними евфемізмами, набагато ширші. У латвійському інтернет-журналі Puaro (2022) аналізують висловлювання Путіна, у яких він уподібнює себе російському цареві Петру I під час Північної війни, а нинішнє вторгнення в Україну — поверненню того, що належало Росії. «Режим широко вживає евфемізми: пересування кордонів або розширення території означають завоювання сусідів» (Veisbergs 2014).

Завоювання неможливе без армії, яку формують, мобілізуючи населення як своєї держави, так і завойованих земель. Однак у цій війні, пов’язаній із великими втратами, мобілізацію дотепно перейменовують на могілізацію, таким словом також виражаючи дисфемістичне ставлення, тобто підкреслюючи абсурдність цього процесу. Ріта Урнєжюте (2022: 17) згадує це слово як одне з тих, які лит-

218

BENDRINĖ KALBA | 95

У литовській мові запозичуються з української чи російської мов і пристосовуються до граматики литовської мови. Лексема могілізація «мобілізація (призов військовозобов’язаних запасу на військову службу) як прямий шлях до смерті (могили)» внесена також до Словника новотворів литовської мови із зазначенням, що це слово з новозапозиченим коренем із російської мови, яке має іронічне експресивне забарвлення: могилизация < могила «могила» + мобилизация «мобілізація» (LKND). Лексему могилізація / mogilizaciya / могилизация у різних мовах можна тлумачити і як утворену за допомогою фонетичної деформації (одного з різновидів мовної гри): заміною літери б (латинської b) у терміні мобилизация / mobilizacija на літеру з (латинську g) отримуємо слово, пов’язане з могилами (рос. могила «могила»). Литовські користувачі соціальної мережі Facebook, іронізуючи щодо могилізації, пропонують і литовські новотвори: kapizaciją³¹, kapinizacija, mobilizacija į kapus (< «могили»), grabizacija, karstizacija (< «могила, труна»), LADizacija, MOSK Vizacija (< LADA, MOSKVIČ, тобто марки автомобілів)³².

Уникаючи слів війна та мобілізація, у Росії для опису військових, які загинули в Україні, вживають цілу плеяду неправдивих евфемізмів:

Погиб в качестве акта доброй воли в ходе выполнения заданий в рамках спецоперации (Загинув, виконуючи завдання як акт доброї волі під час спеціальної операції).

Такий текст на фотографії надгробка дає змогу провести паралелі з висновками, викладеними в книжці LTI – Notizbuch eines Philologen (LTI – нотатник філолога), виданій 1947 року німецьким дослідником літератури, письменником і політиком Віктором Клемперером, про мову Третього рейху. Розглядаючи некрологи «воїнам, які загинули за фюрера і Батьківщину», автор зазначав, що існувало кілька рівнів висловлення — від захоплення до демонстрації ідеологічного несприйняття.

«Найвищий ступінь відданості виявлявся у написах: „Він загинув за свого фюрера“ <...>, а Батьківщину не згадували. <...> Якщо хтось цілковито не схвалював нацизм і хотів висловити, продемонструвати своє несприйняття, можливо, навіть ненависть, але водночас не потрапити до опозиції, бо сміливості на це не вистачало, повідомлення про жалобу формулювали так: „Наша єдина дитина загинула за Батьківщину“, а фюрера не згадували. <...>»

³¹ Це слово також внесено до Словника новотворів литовської мови з тим самим значенням, що й могилізація, і приміткою, що це гібридне утворення, калька (LKND).

³² Останні назви пов’язані із сюжетом, показаним на українському телебаченні: батьки загиблого російського військового за компенсацію, отриману за загиблого сина, купили його улюблений автомобіль LADA і тепер гордо їздять до сина на могилу. Гумористи в соціальній мережі Facebook розвинули цю тему далі: слово син у різних мовах подібне (укр. син, пол. syn, англ. son), а російською — лада.

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

219

Визнаючи втрату, не дозволялося сіяти тривогу серед місцевих. У таких випадках стереотипна формула Третього рейху звучала так: «За трагічну долю заплатив власним життям...» (перекладено з латиської, див. Klemperers 2004: 126–127).

Отже, і в цій воєнній ситуації Росія вдається до брехні та дезінформації — як щодо своїх справжніх дій і цілей, так і щодо перебігу війни та загиблих у ній. З іншого боку, розв’язана Росією війна актуалізувала в балтійських та інших мовах уживання так званих чутливих слів (наприклад, окупація, окупувати), усуваючи попередню масштабну евфемізацію. Після відновлення незалежності Балтійські держави намагалися налагодити шанобливі відносини зі своєю великою сусідкою та не згадувати минулі кривди. Так, у докторській дисертації Ліги Романе-Калнині Construction and Representation of National Identity in the Speeches of the Presidents of the Baltic States: Corpus-Assisted Critical Discourse Analysis (укр. Конструювання та репрезентація національної ідентичності у промовах президентів Балтійських держав: корпусно-асистований критичний дискурс-аналіз) наголошується, що в промовах президентів, особливо відразу після відновлення незалежності країн у 1990 році, часто вживалися евфемізми: посилаючись на спільне політичне минуле та намагаючись уникати згадок про негативну роль Радянського Союзу й Росії в історії Балтійських країн (Romāne-Kalniņa 2022: 33). Евфемізація мовлення та догоджання відбувалися як на рівні влади, так і на рівні суспільства. Причини й наслідки такої політичної коректності аналізує політолог А. Кудорс:

Причини появи політкоректності не завжди були злими. У Європі ми живемо близько одне до одного — це не так, як десь у степах. Ми всі тісно тулимося, і, щоб уживатися, намагаємося не зачіпати одне одного. На жаль, ми впали в крайнощі не лише в Латвії, а й у Європі загалом: люди перестають говорити те, що думають. Відбувається догоджання й лицемірство (Kudors 2022).

За словами Ліги Романе-Калнині, нині евфемізація мовлення у спілкуванні з Росією вже не відбувається:

Після відновлення незалежності країни у 1990 році президенти Литви покладали великі надії на нову демократію, що зароджувалася в Росії і мала б дати змогу країнам співпрацювати, однак із роками ці надії розвіялися, і це підтверджують зміни змістового, дискурсивного та лінгвістичного вимірів, встановлені порівняльним аналізом [президентських] промов (Romāne-Kalniņa 2022: 33).

220

BENDRINĖ KALBA | 95

3.2. Дисфемізми й евфемізми на позначення сторін, що воюють

До універсальних дисфемізмів належать лексеми фашисти і нацисти (наци)³³. Останнє слово надзвичайно широко вживається в офіційному публічному дискурсі Росії, пов’язуючись із уже згаданою денацифікацією, причому пояснюється, що денацифікація означає деукраїнізацію. Після бомбардування житлових районів Харкова Ю. Латиніна іронізувала: Кто погиб, тот нацист (Хто загинув, той нацист) (LatyninaTV 2022). Наприкінці 2014 року А. Вейсберг писав про події в Криму та їх висвітлення в засобах масової інформації: «Найуживаніші назви — фашизм і фашисти. Це слово вже давно набуло в російській мові дуже негативного відтінку, до того ж має невизначене значення — його вживають щодо всього, що не відповідає побажанням Кремля, особливо якщо щось сприймається як антиросійське» (Veisbergs 2014)³⁴.

Українці та їхні союзники нерідко називають російських загарбників не лише фашистами, а й рашистами (контамінаційним утворенням, утвореним від назви держави Р-осія і слова ф-аШИсти). В офіційних російських ЗМІ та на порталах українців і їхніх союзників часто називають дисфемізмами фашисти, українські фашисти; також уживаються вислови пасивні нацисти й поплічники нацистів, нацистський режим, а російською — назви укронацики, секретные укро-фашистские лаборатории (таємні укрофашистські лабораторії). Варто додати, що така лексика потрапляє і до публічного дискурсу іншими мовами — її вживають у статтях, опублікованих на різних інтернет-порталах, наприклад: лит. ukrofašistai (alfa.lt), латв. ukrofašisti (delfi.lv, la.lv).

Як дисфемізми в публічному дискурсі як у Росії, так і на окупованих нею територіях України (ще з 2014 р.) вживаються також спотворені назви України або її жителів, наприклад, рос. Краина; укропы (друга лексема графічно й фонетично збігається з назвою кропу). Слово укропас «російсько-

³³Обидва ці дисфемізми та утворені з ними складні слова й словосполучення вживалися також у дискурсі про пандемію COVID-19, але лише щодо однієї сторони — осіб, які підтримували офіційний курс держав, і представників влади. Литовські фашисти та нацисти включені до одного зі згаданих у статті списків, укладених Р. Жилюкайте, а латиською зафіксовано такі приклади: зграя ковідфашистів, «режим медичного фашизму» та ін.

³⁴Тут слід додати, що задовго до анексії Криму Путіна через його амбіції назвали Путлером (< Пут-ін + Гіт-лер), а його прихильників різними мовами називають не лише дисфемізмами путіністи, путіноїди тощо, а й — путлеристи, путлероїди, путлерфашисти. Ці назви не втратили актуальності й досі. Своєю чергою, користувачі-литовці Facebook навесні 2022 р. прозвали одну з піонерських організацій, що діють у Росії, путінюгендом (за аналогією з гітлерюгендом).

D I T E L I E P A, E V I J A L I P A R T Ė. Пандемія COVID-19 і війна в Україні: вживання евфемізмів і дисфемізмів у публічному дискурсі латиською, литовською та російською мовами

221

У соціальних медіа вживається зневажлива назва українця, орієнтованого на Західну Європу; вона використовується також у литовських інтернет-ЗМІ та включена до Бази неологізмів литовської мови як запозичення — жаргонізм із зневажливим експресивним відтінком (LKND). Латиську лексему ukropi виявлено в коментарях до інтернет-новин і в соціальних мережах.

Ще різкіші дисфемізми спрямовані на представників інших країн, які воюють разом із захисниками України. Так, аналітична служба Донбасу (рос. Аналитическая служба Донбасса) пояснює, що, прагнучи зупинити російську атаку, українці кидають у бій малоцінні сили — грузинів, західняків та подібне сміття (рос. Бросают именно те силы, которые им малоценны – грузин, западенцев и подобный мусор).

З іншого боку, у публічних дискурсах України та інших країн, поряд із прямими назвами російського війська російська армія, армія окупантів, окупанти, військо окупантів, російські окупанти, також не бракує спрямованих проти агресора дисфемізмів, які є спотвореними назвами Росії, наприклад, русня, або лексем, пов’язаних з агресивними, жорстокими істотами, наприклад, орки (рос. орки). На сайті Латвійського товариства фантазії та фантастики (латис. Latvijas Fantāzijas un fantastikas biedrība наведено таке тлумачення запозиченого поняття орки (латис. orki):

різноманітні витривалі людиноподібні істоти, що воюють у творах на фантастичну тематику. <...> Орків найчастіше зображують як вироджених людей, схильних до жорстокості, садизму, а також боягузтва <...>, фізично сильніших або слабших за людей, але завжди згуртованих у великі загони (Gustavsone 2022)³⁵.

До Бази даних неологізмів литовської мови внесено не лише лексему орк «російський солдат — деморалізований жорстокий агресор у війні Росії проти України 2022 року», що походить від англ. orc «представник раси фантастичних істот у творах магічного фентезі, наділений грубою силою та обмеженим розумом, особливо у «Володарі перснів» Дж. Р. Р. Толкіна», а й контамінаційні утворення з компонентом ork-: орокупант, що мають зневажливе експресивне забарвлення, «деморалізований жорстокий солдат окупаційної російської армії у війні в Україні 2022 року» (< орк- + о-купант); орктартар «російський солдат — деморалізований жорстокий агресор у війні Росії проти України 2022 року» (< орк- + тарган- + закінчення -is); Оркистан «країна, населена „орками“ (тобто Росія)» (LKND). Останнє слово в цій базі даних подано як слово з новою запозиченою основою, із зазначенням

Переклад із російської мови, зроблений до вторгнення Росії в Україну.³⁵

222

BENDRINĖ KALBA | 95

і відповідники в інших мовах: укр. оккупант; рос. оккупант. Ще дві лексеми включено до корпусу як утворення литовського походження. Рита Урнєжюте (2022: 18) також характеризує слово okupantai як новотвір воєнного часу, що відображає реакцію литовців. Однак зібраний авторами цієї статті матеріал іншими мовами свідчить, що новотвором литовської мови є лише orktarakonis (у корпусі його позначено як «поодинокий»; в інтернет-джерелах іншими мовами його не виявлено), тоді як два інші слова, найімовірніше, запозичено з російської мови, пор.: рос. ОРКУпанты / оккупанты, латис. okupanti; латис. Jūs arī orkistānas propagandas upuris? (А ви теж [є] жертвою пропаганди оркистану?).

Ще одна евфемістична назва Росії, запозичена з фантастичного твору й уживана від 2015 року, — Mordoras (латис. Mordora, рос. Мордор) — країна, що уособлює зло. Латвійські ЗМІ писали:

У перші дні березня велика група людей у Мелітополі, окупованому російською армією, висловила своє ставлення до «орків-грабіжників». Того ж місяця, трохи згодом, міністр оборони України в офіційній промові пообіцяв, що українські воїни «витримають атаку Мордору» (Lelū 2022).

Вислів образний; для його створення використано алюзію на вже згаданий твір Дж. Р. Р. Толкіна Володар перснів:

Чи то промови українських посадовців, пресові видання, чи соціальні платформи — це порівняння трапляється на кожному кроці: мирна Україна, схожа на Шир, описаний у «Володарі перснів», захищається від чистого зла, орд російської армії, подібної до орди Мордору, якою з Москви керує двійник Саурона Володимир Путін (Чи то промови українських посадовців, пресові видання, чи соціальні платформи — це порівняння трапляється на кожному кроці: мирна Україна, схожа на Шир, описаний у «Володарі перснів», захищається від чистого зла, від російської армії, що нагадує орду Мордору, якою з Москви керує двійник Саурона Володимир Путін) (Lelū 2022).

Під час пандемії COVID-19 у Латвії асоціації з персонажем романів Дж. К. Ролінґ Волдемортом, чиє ім’я не можна називати, викликали незвичні назви нових реалій (див. вище), а воєнний контекст у багатьох країнах посилив усвідомлення того, що Волдеморт — конкретна особа як уособлення зла. Це виразно простежується у статті литовського філософа Альдіса Ґедутіса про те, як народжуються теорії змови:

Очевидно, що нинішньому Волдеморту байдуже до маґлів — і в Україні, і в Африці, і тим паче в Росії чи будь-де у світі. Так, Волдеморт повернувся й оселився в нашої східної сусідки, а його прізвисько — Володимир (Gedutis 2022).

Д І Т Е Л І Є П А, Е В І Я Л І П А Р Т Е. Пандемія COVID-19 і війна в Україні: уживання евфемізмів і дисфемізмів у публічному дискурсі латиською, литовською та російською мовами

223

Українські військові на фронті поділили мобілізованих російських солдатів, які воюють, на дві групи – мобіків і чмобіків³⁶. Перша літера ч в евфемізмі чмобіки (латис. čmobiki, рос. чмобики) відповідає першій літері російського слова частично «частково», і цим евфемізмом називають тих, кого призивають на війну в межах часткової мобілізації. Про заміну слова kariai іншими словами як політичну евфемізацію писали також І. Сметонене та Д. Даўчюнайте (2014: 127–128). Однак слово чмобики можна інтерпретувати й інакше – як дисфемістичне похідне від російського слова чмо³⁷.

Порівняно з грубими дисфемізмами, які обидві воюючі сторони застосовують одна до одної, простими видаються всім відомі поняття – евфемізми хороші і погані, що позначають бінарну опозицію. Їх у своєму обліковому записі Twitter використав один із чотирьох ініціаторів акції Tvitera konvojs, що відбувається в Латвії, консультант зі зв’язків із громадськістю Рейніс Познякс:

Nenogurdināme lielceļu laivas ziņo, ka Tvitera konvojs ar 21 vienību nogādāts pāri robežai un nodots labajiem, lai tie sadod ļaunajiem. Slava Ukrainai! (Невтомні леви автошляхів повідомляють, що твіттер-колону з 21 одиницею техніки доправлено через кордон і передано хорошим, щоб вони дали прочухана поганим. Слава Україні! (ir.lv).

ПІДСУМКИ

Пандемія, що сколихнула світ у 2020 році, розколола суспільство відповідно до поглядів людей на вірус, а згодом – на вакцинацію проти вірусу. Через пандемію кілька разів запроваджували надзвичайний стан, який у Литві називали карантином, а в Латвії – «сидінням удома» (māj sēde; тут періодично також запроваджували комендантську годину), що супроводжувалося обмеженнями пересування й викликало значне невдоволення частини суспільства. У ході вакцинації суспільство ще виразніше поділилося на два непримиренні табори: прихильників вакцинації та її противників. Для позначення нових реалій і опису ситуацій, що склалися

³⁶ Ці назви пояснював у спеціальній передачі комерційного медіа TV24 про війну, розв’язану Росією, капітан Національних збройних сил Латвії Яніс Слайдиньш: «Мобіки – це ті, хто перебуває в Луганську й Донецьку в складі регулярних військ, а чмобіки – ті, кого призивають тепер» (Slaidiņš 2022).

³⁷ Пор. латиський жаргонізм – дисфемізм čmo «брудна людина, яка нишпорить на сміттєзвалищах» (Tēzaurs). До Литовського словника неологізмів також внесено контамінаційне утворення чмобілізація «часткова мобілізація, оголошена в Росії під час війни з Україною, під час якої на війну забирають неготових до цього й позбавлених моральних чеснот чоловіків» із зазначенням походження: «рос. чмобилизация < частичная мобилизация «часткова мобілізація»; пор. чмо жарг. «фізично й морально занепала людина, “лайно”»» (LKND). Також пор. публікацію Р. Урнєжюте (2022: 18) про спроби литовських користувачів Facebook перекладати іронічні українські чи російські словотвори, серед них рос. бом̄жгвардия – перекладено як vargėtar mija.

224

BENDRINĖ KALBA | 95

було створено нові слова; крім того, у мові зростав емоційний експресивний потенціал, а разом із ним і словесна агресія, що нерідко виявлялася в різноманітних – як традиційних, так і ситуативних – дисфемізмах. Отже, пандемія активізувала вживання агресивної лексики (зокрема вульгаризмів та інших дисфемізмів), взаємні образи й висловлення внутрішньої образи через дії чи заяви певних категорій населення та/або уряду, який запровадив відповідні обмеження. Війна в Україні, розв’язана Росією, також активізувала вживання евфемізмів, а надто політичних дисфемізмів, які тривалий час належали до пасивного шару лексики.

«Евфемізми й дисфемізми – це два полярні мовні засоби, які політичні режими активно використовували як потужну зброю, поділяючи людей і погляди на своїх і ворогів. Тоталітарні системи, контролюючи засоби комунікації, можуть дуже ефективно організовувати ці процеси, формуючи монолітну систему мововживання» (Veisbergs 2002: 70). Як свідчать розглянуті в цій статті приклади трьох мов, цей висновок, зроблений 20 років тому, придатний для опису й нинішньої ситуації (особливо війни в Україні). Емпіричний матеріал свідчить, що одна сторона намагається називати речі своїми іменами, не цураючись і дисфемізмів, тоді як інша робить це вибірково, вдаючись до брехні й дезінформації, широко вживаючи і евфемізми, і дисфемізми, а на початку війни намагаючись змусити всіх їх використовувати. Однак у демократичному світі, зокрема в Україні, висміюють офіційний евфемістичний стиль мовлення Росії, породжуючи нові евфемізми й дисфемізми. В умовах фізичної агресії обидві сторони вдаються також до словесної агресії та іронії. Отже, вживання політичних евфемізмів і дисфемізмів, особливо під час війни, не зменшується.

Порівняння евфемізмів і дисфемізмів, розглянутих у цій статті, показує, що деякі з них є спільними для дискурсів пандемії COVID-19 і війни в Україні (наприклад: Волдеморт «той, кого бояться називати справжнім ім’ям»; путіністи, путлеристи, ватники «споживачі й поширювачі російської пропаганди»). Лише в дискурсі пандемії COVID-19 як універсальний дисфемізм уживали слово ковідіот; ним широко характеризували будь-яку людину, яка під час пандемії поводилася інакше, ніж людина, що вживала цей дисфемізм, або мала інші погляди. Дисфемістично вживані лексеми фашисти, нацисти є універсальними лише в дискурсі війни в Україні, оскільки обидві воюючі сторони застосовують їх одна до одної, а також їхні похідні чи сполуки з ними (наприклад: укрофашисти, нацистський режим vs. фашисти, рашисти). У дискурсі пандемії похідні та сполуки з цими лексемами (латис. covidfašistu banda) уживалися лише для характеристики однієї сторони – представників влади й осіб, які підтримували офіційний курс держав.

Дослідження можна було б розширити, залучивши й інші публічні дискурси (наприклад, глобалізації, економіки, економічних санкцій, дій політиків, природи

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

225

(катаклізмів) тут розглянутими мовами. У них також нерідко вживається воєнна риторика (наприклад, поняття ворога, битв, зброї), і багато різноманітних евфемізмів та дисфемізмів.

ДЖЕРЕЛА³⁸

Beinerte Vija 2021: Vija Beinerte: Kur ir risks, jābūt izvēlei. Prieiga internete: https://nra.lv/viedokli/vija-beinerte/364035-vija-beinerte-kur-ir-risks-jabut-izvelei.htm.

BLKŽ – Словник загальнолітовської мови (укладається), гол. ред. D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/bendrines-lietuviu-kalbos-zodynas.

Čapajs Artems 2022: Pacifista kara dienasgrāmata. Prieiga internete: https://satori.lv/article/pacifista-kara-dienasgramata.

DLKŽ – Словник сучасної литовської мови, гол. ред. S. Keinys, 8-ме випр. і доповн. вид. (електронна версія), 2021. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas.

Gedutis Aldis 2022: Voldemortas vėl grįžo. Namudinės sąmokslo teorijos apmatai. Prieiga internete: https://www.lrt.lt/naujienos/kultura/12/1755157/aldis-gedutis-voldemortas-vel-grizo-namudines-samokslo-teorijos-apmatai.

LatyninaTV 2022: Prieiga internete: https://www.youtube.com/watch?v=wEBCNt-WuRTw.

Lelū Damjens 2022: Mordoras lāsts. Prieiga internete: https://www.rigaslaiks.lv/zurnals/raksti/mordoras-lasts-20951.

Klimenka Eduardas, Klimenka Gabrielius 2020: Koronalogizmai – trečioji pandemžodžių banga. Prieiga internete: https://www.bernardinai.lt/2020-05-02-koronalogizmai-trecioji-pandemzodziu-banga.

Kudors Andis 2022: Latviešu taktika – klušēšana vai vētra. Prieiga internete: http://fronte.lv/2022/04/andis-kudors-latviesu-taktika-klusesana-vai-vetra-1-dala/.

LKND – База даних нових слів литовської мови. Постійно оновлюваний онлайн-довідник із 2011 р., укладачка й відповідальна редакторка R. Miliūnaitė, програміст E. Ožeraitis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/naujazodziai/

³⁸ Окрім перелічених тут джерел, використовувалися також тексти та коментарі до них, опубліковані на інтернет-порталах (delfi.lv, jauns.lv, tvnet.lv, ir.lv, apollo.lv, nra.lv, la.lv, lsm.lv, satori.lv, puaro.lv, pietiek.com, lrt.lt, alfa.lt, lrytas.lt, 15min.lt, bernardinai.lt, diena.lt, asd.news, glasnaya.media, unian.net та ін.), дописи в соціальних мережах (Facebook, Twitter, YouTube, Draugiem.lv, fb.ru), інтернет-форумах (у розділі delfi.lv Cālis, на форумах www.celakaja.lv/forumi, iauto.lv/forums, www.bmwpower.lv/forum, traders.lt).

226

BENDRINĖ KALBA | 95

Puaro 2022: Putins pielīdzina sevi Krievijas caram Pēterim I, iebrukumu suverēnā valstī – teritoriju „paņemšanai atpakaļ“ nevis „atņemšanai“. Prieiga internete: https://puaro.lv/kars/putins-pielidzina-sevi-krievijas-caram-peterim-i-iebrukumu-suverena-valsti-teritoriju-panemsanai-atpakal-nevis-atnemsanai.

Raudseps Pauls 2021: Vēl cīņa nav galā. – Ir 45/46, 8.

Roščins Jevgēņijs 2022: Kādel Putins karu nesauc par karu – speciālās operācijas un pasaules kārtības gals. Prieiga internete: https://www.delfi.lv/news/arzemes/kadel-putins-karu-nesauc-par-karu-specialas-operacijas-un-pasaules-kartibas-gals.d?id=54398056.

SRJKE – Словник російської мови епохи коронавірусу. Санкт-Петербург: Інститут лінгвістичних досліджень Російської академії наук, 2021. Доступ в інтернеті: https://iling.spb.ru/dictionaries/neology/coronavirus/dictionary.pdf?fbclid=IwAR0-qG1innWpf2-sTm1ew9JLWv8dBYCjQ5lwaA5jrIO-MM-zND7S3Ztxhtjtw.

Tēzaurs – укладач Andrejs Spektors, Rīga: LU MII Лабораторія штучного інтелекту. Доступ в інтернеті: https://tezaurs.lv (переглянуто 2022 12 22).

Vanzovičs Sandris 2020:Kovids stimulējis ierakstīties – „Zelta mikrofonam“ rekorddaudz pieteikumu. Prieiga internete: https://neatkariga.nra.lv/lasamgabali/332228-kovids-stimulejis-ierakstities-zelta-mikrofonam-rekorddaudz-pieteikumu.

Vanzovičs Sandris 2022: Mēs zinām, par kuru jūs ar sliktiem krievu vārdiem domājāt pagājušajā nedēļā. Prieiga internete: https://neatkariga.nra.lv/lasamgabali/373431-mes-zinam-par-kuru-jus-ar-sliktiem-krievu-vardiem-domajat-pagajusaja-nedela.

Veckalne Aiga 2020: Covid-19 skaidrojošā vārdnīca. Prieiga internete: https://www.facebook.com/notes/404505340945962.

LITERATŪRA

Aman Reinhold 1975: Bayrisch-österreichisches Schimpfwörterbuch (2., verbesserte Aufl.), München: Goldmann.

Burridge Kate 2012: Euphemism and Language Change: The Sixth and Seventh Ages. – Lexis 7. Prieiga internete: https://journals.openedition.org/lexis/355.

Druviete Ina 2021: Valodas pētījumi valstij, sabiedrībai, cilvēkam. – Latviešu lingvistiskā attieksme: vērtības, pārliecība, prakse, Rīga: LU Akadēmiskais apgāds, 7–17.

Druviete Ina 2022: Lingvistiskās attieksmes izpausmes ārkārtējās epidemioloģiskās situācijas apstākļos (2020–2022). – Vārds un tā pētīšanas aspekti 26, Liepāja, 199–210.

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandēmija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

227

DUDENe – Rechtschreibwörterbuch der deutschen Sprache. Prieiga internete: https://www.duden.de/ (žiūrėta 2022 11 20).

Džozefs Džons Ē. 2008: Valoda un politika. Rīga: Zinātne.

Ernstsone Vineta 1997: Valodas spēle latviešu sarunvalodā funkcionālā aspektā. – Linguistica Lettica 1, Rīga: Latviešu valodas institūts, 76–99.

Gustavsone Andra 2022: Zaļādainie. Orki, goblini un visvisādie radinieki. Prieiga internete: https://www.lffb.lv/raksti/lasit-talak/zalada nie-orki-gobli-ni-un-visvisadie-radinieki.

Jakimovienė Sigita 2017: (Ne)mandagumo raiška nusikaltimų diskurse: įvardijimo aspektas. – Lietuvių kalba 11. Prieiga internete: https://www.lituanistika.lt/content/67425.

Klemperers Viktors 2004: Trešā Reiha valoda. Filologa piezīmes, Rīga: AGB.

Koženiauskienė Regina 2009: Tropų fenomenas ginčytino teksto ekspertizė. – Žmogus ir žodis 1, 52–60.

Kudirka Robertas 2012: Senoji ir naujoji eufemija. Grafinė eufemija elektroniniame diskurse. – Lietuvių kalba 6. Prieiga internete: https://www.lituanistika.lt/content/60598.

Kvašīte Regīna, Župerka Kazimiers 2021: Lauku iedzīvotāju nosaukumi lietuviešu un latviešu valodā. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 25, Liepāja, 267–280.

Lamuvārdi 2022: Skolotāja: Lamuvārdi bērna leksikā pastāv; svarīgi kad, kur un kāpēc tos lieto (Latvijos radijo laida, dalyvauja A. Veisbergas). Prieiga internete: https://www.lsm.lv/raksts/dzive--stils/vecaki-un-berni/skolotaja-lamuvardi-berna-leksika-pastav-svarigi-kad-kur-un-kapec-tos-lieto.a453315.

Liepa Dite 2021: Sabiedrības lingvistiskā jaunrade Covid-19 pandēmijas laikā: valodas izteiksmes līdzekļu raksturojums. – VALODA – 2021. Valoda dažādu kultūru kontekstā. XXXI zinātnisko rakstu krājums, Daugavpils, 158–167.

Liepa Dite 2022: Latvijas kā valsts raksturojums interneta komentāros Covid-19 pandēmijas laikā. – VALODA – 2022. Valoda dažādu kultūru kontekstā. XXXII zinātnisko rakstu krājums, Daugavpils, 158–166.

Liepa Dite, Liparte Evija 2022: Covid-19 pandēmijas leksika Latvijā un Lietuvā: kopīgais un atšķirīgais – VALODA – 2022. Valoda dažādu kultūru kontekstā. XXXII zinātnisko rakstu krājums, Daugavpils, 61–70.

Lipartė Evija 2020a: Šiek tiek apie kovidžodžius latvių kalboje. – Gimtoji kalba 5(635), 30–35.

Lipartė Evija 2020b: Koronos eufemizmai, metaforos, žodžių žaismas latvių kalboje. – Gimtoji kalba 6(636), 30–34.

Lipartė Evija 2021a: MājSēde, skorbūlēra, tišmājis, sejauts un citi – ieskats 2020. gadā lietotajos saliktajos lietvārdos. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 25, Liepāja, 107–118.

228

BENDRINĖ KALBA | 95

Liparte Evija 2021b: Ieskats 2020. gadā internetā lietotās nozīmīgus amatus Latvijā ieņēmušo personu apsaukās. – Linguistica Lettica 29, Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 62–91.

Liparte Evija 2021c: Jauni nosaukumi un „senas dziesmas jaunās skaņās“ – uz koronavīrusa laiku caur valodas prizmu raugoties. – Valodas prakse: vērojumi un ieteikumi 16, 102–118.

Mukāne Inguna 2022: Dusmas, ko izraisījis kovids. Kā pārvarēt jaunās plaisas sabiedrībā? Prieiga internete: https://jauns.lv/raksts/9viri/474051-dusmas-ko-izraisijis-kovids-ka-parvaret-jaunas-plaisas-sabiedriba.

Romāne-Kalniņa Līga 2022: Nacionālās identitātes veidošana un atspoguļojums Baltijas valstu prezidentu runās – korpusā balstīta kritiskā diskursa analīze (promocijas darba kopsavilkums latviešu valodā), Rīga: Latvijas Universitāte.

Rožukalne Anda, Liepa Dite 2022: From „Covid idiots“ to „Co-vidshow“ and „Covidhysteria“. Analysis of digital news commenters’ verbal aggressiveness and means of linguistics creativity during COVID-19 pandemic in Latvia (2020–2021). – Mediální studia / Media Studies 3, 180–211.

Ruks Māris 2022: Šis laiks kā piebūrums. Prieiga internete: https://pietiek.com/raksti/sis_laiks_ka_pieburums.

Slaidiņš Jānis 2022: Kurus krievu karavīrus ukraiņi sauc par „čmobikiem“, kurus par „mobikiem“? Prieiga internete: https://www.la.lv/kurus-krievu-karavirus-ukraini-sauc-par-cmobikiem-kurus-par-mobikiem.

Smetona Marius 2015: Lietuvių kalbos eufemizmai: raiška ir motyvacija: daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga internete: https://epublications.vu.lt/object/elaba:8283971.

Smetonienė Irena, Daučiūnaitė Danutė 2014: Politinė eufemizacija publicistinių straipsnių antraštėse. – Kalbotyra 66, 120–142.

Urnežiūtė Rita 2022: Kas pasiūlyta iki spalio vidurio? – Gimtoji kalba 10, 17–21.

Valodnieki 2022: Valodnieki: Karš ietekmējis latviešu valodas lietojumu – tā kļuvusi rupjāka (Latvijos radijo laida, dalyvauja A. Veisbergas ir D. Liepa). Prieiga internete: https://www.lsm.lv/raksts/dzive--stils/ikdienai/valodnie-ki-kars-ietekmejis-latviesu-valodas-lietojumu--ta-kluvusi-rupjaka.a474465.

Veisbergs Andrejs 1999: Politkorekcijas. – Rīgas Laiks 9, 17–19.

Veisbergs Andrejs 2002: Naida un aizplīvurotības vārdi manipulācijas valodā. – Kentaurs XXI 29, 54–71.

Veisbergs Andrejs 2014: Kremļa valodiskā programmēšana. Prieiga internete: https://www.la.lv/kremla-valodiska-programmesana.

VPSVe – Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca, Rīga: Valsts valodas aģentūra, 2007. Prieiga internete: https://termini.gov.lv/kolekcijas/93 (žiūrėta 2022-11-17).

DITE LIEPA, EVĪJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

229

Zabarskaitė Jolanta 2020: COVID-19 naratyvo pamoka: taisyk žodžiu vietą kaip svečiui patalą. Prieiga internete: https://www.bernardinai.lt/covid-19-naratyvo-pamoka-taisyk-zodziui-vieta-kaip-sveciui-patala.

Zaikauskas Egidijus 2008: Kalbos paribiai ir užribiai: lietuvių žargono žodynėlis. Vilnius: Alma littera, 2008.

Gautas 2022 11 22

Priimtas 2022 12 30

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE

THE COVID PANDEMIC AND THE WAR IN UKRAINE: THE USAGE OF EUPHEMISMS AND DYSPHEMISMS IN LATVIAN, LITHUANIAN, AND RUSSIAN PUBLIC DISCOURSE

Summary

The 2020’s kicked off with a number of new challenges for the human kind: the COVID-19 pandemic and the war that Russia started in Ukraine. These global events of the past three years have affected the way we use language as well: a democratic society needs to talk about what is happening and have everything explained and be informed about it; besides, language has responded to these developments rather vigorously.

The pandemic has divided the society in two based on how the people approach the virus: its believers and its deniers. With the advent of vaccines the society split even further into two irreconcilable camps: those who supported the vaccines and those who were against them. Language saw an influx of new words, emotional expressiveness and verbal aggression were on a rise, and two polar linguistic tools, euphemisms and dysphemisms, were being used to describe the opposing factions.

The COVID pandemic was not over yet when, in February of 2022, the world was shaken by yet another tragedy as Russia invaded Ukraine. The brutality of the war and the fierce resistance on the part of the Ukrainians triggered the use of euphemisms, and politically tinted dysphemisms in particular, which had existed at the passive level of the vocabulary for a long time (following the collapse of the USSR and the restoration of independence in Latvia and in Lithuania). The empirical material of this article shows that one side tries to call a spade a spade without avoiding the use of various dysphemisms, while the other does it selectively, using lies and misinformation, using both euphemisms and dysphemisms in great abundance, attempting to force everyone to use them at the be-

230

BENDRINĖ KALBA | 95

ginning of the war. However, in the democratic world, as well as in Ukraine, Russia‘s official euphemistic style of speech has been met with ridicule, leading to the creation of new euphemisms and dysphemisms. During situations of physical aggression, both sides also use verbal aggression and irony. Thus, the usage of political euphemisms and dysphemisms will not see any sort of decline, especially in a state of war.

The euphemisms and dysphemisms featured in the article are used to designate said events – the pandemic and the war in Ukraine – in the Latvian, Lithuanian, and Russian languages. A juxtaposition of the specific euphemisms and dysphemisms has established that some of them are common in both discourses: that of the pandemic and of the war (for example, Voldemort: ‘something that others are afraid to call by its real name’, putinistai // putleristai // vatnikai: ‘users and disseminators of Russian propaganda’). Only with the discourse of COVID-19, the universal dysphemism is covidiot, which is widely used to describe any person who, during the pandemic, behaves differently than the person using this dysphemism acts or thinks. However, used dysphemically, lexemes fascists, Nazis are considered universal only in the discourse of the war in Ukraine, because the two warring sides apply them and derivatives and compounds thereof (e.g., Ukrofas-cists, Nazi regime vs. Fascists, ruscists) with reference to one another. In the discourse of the pandemic, derivatives and compounds with these lexemes (e.g. Latvian covidfāsistu banda ‘covid-fascist gang’) were applied only to government representatives and persons supporting the official line of the state (the alleged ‘dictatorship’). Various new words (situational dysphemisms) have also been created to describe the realities of both the pandemic and the war in Ukraine. A comparison of material from the three languages highlights both the universal nature of the reviewed language phenomena, and the possibility of their adoption.

KEYWORDS: euphemisms, dysphemisms, COVID-19 pandemic, war, public discourse.

DITE LIEPA LU Latviešu valodas institūts, Rīga, Kalpaka bulvāris 4, LV-1050, Latvija [email protected] Rīgas Stradiņa universitāte Rīga, Dzirciema iela 16, C korp. 1B kab., LV-1007, Latvija [email protected]

EVIJA LIPARTE [email protected]

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandēmija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

231

DITĖ LIEPA, EVIJA LIPARTE

COVID-19 PANDEMIJA IR KARAS UKRAINOJE: EUFEMIZMŲ IR DISFEMIZMŲ VARTOJIMAS VIEŠAJAME DISKURSE LATVIŲ, LIETUVIŲ IR RUSŲ KALBOSE

Santrauka

XXI a. trečiasis dešimtmetis yra prasidėjęs naujais išbandymais žmonijai – COVID-19 pandemija ir Rusijos sukeltu karu Ukrainoje. Šie pastarųjų trejų metų globalinio masto įvykiai paveikė ir kalbos vartojimą: demokratinėje visuomenėje apie tai, kas vyksta, reikia kalbėti, aiškinti ir informuoti, be to, kalba į šiuos įvykius aktyviai reaguoja.

Pandemija visuomenę suskaldė pagal žmonių požiūrį į virusą: jo šalininkus ir neigėjus. Prasidėjus vakcinavimui, visuomenė dar akivaizdžiau pasidalijo į dvi nesutaikinamas stovyklas: vakcinų palaikytojus ir neigėjus. Kalboje radosi naujų žodžių, didėjo emocinis ekspresyvumas ir žodinė agresija, o apibūdinant priešingas puses būdavo plačiai vartojamos dvi poliariškos kalbos priemonės – eufemizmai ir disfemizmai.

Kovido pandemijai nepasibaigus, pasaulį sukrėtė kita tragedija – Rusijos įsiveržimas į Ukrainą. Brutalus karas ir ukrainiečių įnirtingas priešinimasis suaktyvino eufemizmų ir ypač – politinių disfemizmų vartojimą. Pastarieji ilgai (po SSRS žlugimo ir nepriklausomybės atkūrimo Latvijoje ir Lietuvoje) buvo leksikos pasyviajame sluoksnyje. Straipsnio empirinė medžiaga rodo, kad viena pusė stengiasi dalykus vadinti tikraisiais vardais, nevengdama ir įvairių disfemizmų, o kita tai daro selektyviai, naudodama melą ir dezinformaciją, gausiai vartodama ir eufemizmus, ir disfemizmus, karo pradžioje bandžiusi visus priversti juos vartoti. Tačiau demokratiniame pasaulyje, taip pat Ukrainoje, iš Rusijos oficialiojo eufemistiinio kalbos stiliaus šaipomasi, tad gimsta nauji eufemizmai ir disfemizmai. Fizinės agresijos aplinkybėmis abi pusės taiko ir žodinę agresiją, ir ironiją. Taigi, politinių eufemizmų ir disfemizmų vartojimas, ypač karo sąlygomis, nemažės.

Į straipsnį įtraukti eufemizmai ir disfemizmai įvardija minėtus įvykius – pandemiją ir karą Ukrainoje – latvių, lietuvių ir rusų kalbomis. Gretinant konkrečius eufemizmus ir disfemizmus, konstatuota, kad kai kurie iš jų yra bendri abiejų – ir pandemijos, ir karo diskursuose (pvz.: Voldemortas ‘kažkas, ko bijoma vadinti tikruoju vardu’; putinistai, putleristai, vatnikai ‘Rusijos propagandos vartotojai ir skleidėjai’). Tik COVID-19 diskurse universalus yra disfemizmas kovidiotas, plačiai taikytas apibūdinti bet kuriam asmeniui, pandemijos metu besielgiančiam kitaip, nei elgiasi ar galvoja disfemizmą vartojantis žmogus. Disfemiškai vartojamos leksemos fašistai, nacistai laikomos universaliomis tik karo Ukrainoje

232

BENDRINĖ KALBA | 95

diskurse, nes jas bei vedinius ir junginius su jomis (pvz.: ukrofašistai, nacistų režimas vs. fašistai, rašistai) viena kitai taiko abi kariaujančios pusės. Pandemijos diskurse vediniai ir junginiai su šiomis leksemomis (pvz., latv. covidfašistu banda) būdavo skiriami tik valdžios atstovams ir valstybių oficialų kursą (atseit, diktatūrą) palaikantiems asmenims pavadinti. Ir pandemijos, ir karo Ukrainoje realijoms pavadinti sukurta ir įvairių naujadarų (situacinių disfemizmų). Palyginus trijų kalbų medžiagą, išryškėja tiek apžvelgiamų kalbos reiškinių universalumas, tiek jų perėmimo galimybė.

ESMINIAI ŽODŽIAI: eufemizmai, disfemizmai, COVID-19 pandemija, karas, viešasis diskursas.

DITE LIEPA

LU Latviešu valodas institūts, Rīga, Kalpaka bulvāris 4, LV-1050, Latvija

[email protected]

Rīgas Stradiņa universitāte, Rīga, Dzirciema iela 16, C korp. 1B kab., LV-1007, Latvija

[email protected]

EVIJA LIPARTE

[email protected]

DITE LIEPA, EVIJA LIPARTE. COVID-19 pandemija ir karas Ukrainoje: eufemizmų ir disfemizmų vartojimas viešajame diskurse latvių, lietuvių ir rusų kalbose

233