Bendrinė kalba / Standard Language 2025, Nr. 98, p. 1–18 Turinio nuoroda / Contents link ISSN 2351-7204 (elektroninis / online)

АНТРОПОНІМІЧНІ ТЕРМІНИ У ПЕРШОМУ ПІДРУЧНИКУ З ПСИХІАТРІЇ МІЖВОЄННОЇ ЛИТВИ

Антропонімічні терміни у першому литовському підручнику з психіатрії міжвоєнного періоду

PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ

Інститут литовської мови. Електронна пошта: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8679-3253 Напрями наукових досліджень: литовська термінологія, історія литовської медичної термінології.

https://doi.org/10.35321/bkalba.2025.98.01

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто антропонімічні терміни першого литовського підручника з психіатрії, тобто терміни, утворені від імен і прізвищ. Описано, як антропоніми стають однослівними термінами, як антропоніми, що виступають видовими компонентами складених термінів, пристосовуються до морфологічної системи литовської мови, а також порушено питання збереження антропонімічних термінів у сучасній психіатричній термінології. Встановлено, що в процесі апелятивації структурні зміни антропонімів, які стали видовими компонентами, є мінімальними: найчастіше антропоніми зберігають онімне написання і лише частково литуанізуються — до автентичних кореневих морфем додаються литовські закінчення, після апострофа або без нього. Найбільших структурних змін у процесі апелятивації зазнають антропоніми, що стають однослівними термінами. Зазвичай вони втрачають своє онімне написання і перетворюються на твірні компоненти. Усі прості антропонімічні терміни й досі вживаються в сучасній литовській психіатричній термінології завдяки своїй зрозумілості, міжнародному поширенню та компактності вираження. Натомість складені антропонімічні терміни зазвичай важче зберігаються через сумнівну термінологічність, неточність, неактуальність позначуваних ними понять тощо; крім того, частина цих термінів не належить до галузі психіатрії. Деякі складені терміни збереглися лише частково: змінилося написання антропонімічного компонента або від нього зовсім відмовилися, уточнено родовий компонент.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: антропонімічний термін, психіатричний термін, апелятивація, граматизація.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто антропонімічні терміни, тобто терміни, утворені від імен і прізвищ, у першому литовському підручнику з психіатрії. Описано, як антропоніми стають однослівними термінами, як антропоніми, що функціонують як підпорядковані компоненти складених термінів, пристосовуються до морфологічної системи литовської мови, а також докладно розглянуто питання збереження антропонімічних термінів у сучасній литовській психіатричній термінології. Встановлено, що зміни структури антропонімів після того, як вони стають підпорядкованими компонентами в процесі перетворення на апелятиви, тобто апелятивації, є мінімальними: зазвичай антропоніми зберігають онімне написання, а литуанізація обмежується додаванням литовських закінчень до автентичних кореневих морфем — з апострофом або без нього. Найістотніших структурних перетворень у процесі апелятивації зазнають антропоніми, коли стають однослівними термінами. Зазвичай вони втрачають онімне написання і стають складниками. Усі прості антропонімічні терміни й досі вживаються в сучасній литовській психіатричній термінології завдяки своїй простоті, міжнародному визнанню та компактності вираження. Натомість сумнівна функція, як правило, перешкоджає збереженню складених термінів як термінів, їхня неточність, закладене в них поняття

Авторське право © 2025 Palmira Zemlevičiūtė. Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, що поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення в будь-якому середовищі за умови зазначення автора й джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, що поширюється на умовах ліцензії «Creative Commons» із зазначенням авторства, яка дозволяє необмежено використовувати, поширювати та відтворювати вміст у будь-якому середовищі за умови зазначення автора й джерела.

Отримано: / Отримано: 2024-11-07. Прийнято: / Прийнято: 2025-02-03.

1

що вже не є актуальними тощо; з іншого боку, деякі з цих термінів виходять за межі психіатрії. Деякі складені терміни збереглися лише частково: написання антропонімного компонента змінилося або від нього взагалі відмовилися, а визначення головного компонента було переглянуто й звужено.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: антропонімний термін, термін психіатрії, адаптація, апелятивація.

ВСТУП

Терміни, що походять від антропонімів (гр. anthrōpos — «людина», onyma — «ім’я»), тобто від людських імен, називаються антропонімними термінами¹. Це один із типів епонімних термінів². У сучасних емпіричних дослідженнях термінології епонімним терміном³ називають простий термін, утворений від імені особи (реальної чи вигаданої) або назви місцевості (топоніма), чи складений термін з онімним компонентом (див. Lerner et al. 2001: 441; Duque-Parra et al. 2006: 220; Kitkauskienė 2011: 48; Górnicz 2017: 446; Kakzanova 2017: 335; Rimkutė-Ganusauskienė 2023: 122; Vasiljeva, Tritenko 2023: 17; Brdar, Brdar-Szabó 2024: 75 та ін.). Такі терміни утворюються шляхом деонімізації власних назв, інакше кажучи, перетворення їх на загальні назви та надання їм спеціального (термінологічного) значення (Minakova 2013: 31).

У науковій спільноті існують суперечливі погляди щодо вживання епонімних термінів у мові медицини. Одні схильні відмовлятися від них з мовних (наприклад, через двозначність, непрозорість, а іноді й неточність тощо) та етичних⁴ причин (Canziani 2011: 229, 236; пор. також Woywodt, Matteson 2007: 424; Strous, Edelman 2007: 207–213; Werneck, Batigália 2011: 105; Batigália et al. 2015: 266 та ін.). Інші, навпаки, захищають ці терміни, наголошуючи на їхньому зв’язку з історичними й культурними цінностями, що дають лікарям клінічні та культурні знання. Незважаючи на спроби усунути епонімні терміни з наукової мови, вони й надалі залишаються важливою частиною медичного дискурсу⁵ (Canziani 2011: 229, 236; пор. також Whitworth 2007: 425; Badea 2008: 19; Cappuzzo 2008: 6; Leičik 2011: 136; Majewska 2016: 94–105; Thomas 2016: 295–299; Giménez-Roldán 2017: 1–19; Guardiola, Baños i Diez 2021: 16; Slabin 2023: 221 та ін.).

Але повернімося до об’єкта дослідження — антропонімних термінів. Варто ненадовго зупинитися на власних назвах та їх класифікації, адже вона буде важливою під час класифікування емпіричного матеріалу. За словами Evalda Jakaitienė, «через велику різноманітність імен досі не встановлено універсальних критеріїв класифікації, придатних для всіх них. Найчастіше власні назви класифікують за значенням, тобто за їхнім зв’язком з об’єктами, які вони називають. Передусім виділяють два великі розділи власних назв: 1) назви живих істот і 2) назви неживих предметів» (Jakaitienė 2009: 267). Саме на цю класифікацію спираємося, поділяючи терміни підручника, утворені від власних назв.

¹ Šie terminai turi ir lietuvišką atitikmenį – asmenvardiniai terminai (Gaivenis 2014 [1994]: 217, plg. Kvašytė 2005: 66; Vaskelaitė 2023: 95). Lietuvių terminologijos teoretikas Kazimieras Gaivenis kalbamąjį terminą apibrėžia kaip terminą, padarytą iš mokslininko, atradėjo, išradėjo pavardės (Gaivenis 2014 [1994]: 217). Struktūros atžvilgiu autorius asmenvardiniu terminu laiko tiek vientisinį, tiek ir sudėtinį terminą (plg. Kvašytė 2005: 66; Vaskelaitė 2023: 101).

² У статті епонімним терміном вважається простий термін, коренева морфема якого походить від оніма (власної назви), або складений термін, побічний компонент якого утворений від оніма.

³ Dar vartojami terminai eponimas (Dirckx 2001: 15; Cappuzzo 2008: 1–2; Lončar, Ostroški Anić 2014: 37; Lysanets, Bieliaeva 2021: 1–2; Slabin 2023: 188), eponiminis pavadinimas (Novinskaya 2013: 34), terminas eponimas (Leičik 2006: 44; Novinskaya 2013: 34), terminonimas (Tatarinov 2006: 68; Leičič 2011: 138). Manytina, kad terminas eponiminis terminas yra tikslesnis, mat jo gimininis dėmuo rodo tiesioginį ryšį su terminologija, o, pavyzdžiui, eponimo pirminė reikšmė vis dėlto yra „tikrinis žodis, galintis tapti terminu“.

⁴ Пропонується відмовитися від таких епонімних термінів, які утворені від імен нацистських лікарів (Woywodt, Matteson 2007: 424; див. також Strous, Edelman 2007: 207–213).

⁵ У деяких галузях медицини, наприклад ревматології та неврології, епонімні терміни особливо полюбляють; навіть було створено термін на позначення цього захоплення — епонімофілія (Lončar, Ostroški Anić 2014: 37).

2

У складі більшості термінів є назви живих істот. Переважно це прізвища осіб. Литовська термінологиня Ангеле Каулякене терміни, утворені від прізвищ, називала прізвищевими термінами (Kaulakienė 2009: 69, 164). Не можна не погодитися із запропонованим дослідницею терміном, він і справді точніший. Однак у цій статті традиційно вживається семантично ширший термін антропонімічний термін ще й тому, що в емпіричному матеріалі є терміни, утворені не лише від прізвищ, а й від імен⁶.

Досліджуваний емпіричний матеріал становлять антропонімічні терміни, вручну зібрані з першого литовського підручника з психіатрії Įvadas į psichiatriją («Вступ до психіатрії»), виданого 1935 року (див. рис. 1). Його написав визначний литовський психіатр міжвоєнного періоду Juozas Blažys (1890–1939).

Рис. 1. Обкладинка підручника Įvadas į psichiatriją

Сучасники дуже прихильно оцінили цей підручник як самостійну працю, написану простою, зрозумілою та «гарною литовською мовою», що вирізняється з-поміж виданих іншими мовами вступів до психіатрії обсягом і змістовністю, як книгу, «яка і за змістом, і за викладом матеріалу <...> досягла високого наукового рівня» ([Gutmanas]⁷ 1935: 378–379; Bendoravičius⁸ 1939: 420, 426).

Мета дослідження — розглянути терміни психіатрії антропонімічного походження⁹, приділивши основну увагу питанням їхньої структури. Для досягнення цієї мети терміни поділяються за складом: прості терміни розглядаються з погляду способу їх творення, а складні, своєю чергою, — за ступенем граматичного освоєння антропоніма, що входить до їхнього складу. Переважно застосовуються описово-аналітичний методи, а також методи структурного й морфологічного аналізу. Для виявлення зв’язку антропонімічних термінів підручника із сучасною литовською психіатричною термінологією використовується зіставний метод.

1. АНТРОПОНІМІЧНІ ТЕРМІНИ ПСИХІАТРІЇ, УТВОРЕНІ ВІД ПРІЗВИЩ ОСІБ

Це найбільша група антропонімічних термінів, яку виокремлюють переважно на підставі лінгвістичних характеристик антропонімічного компонента, наприклад: яким способом деривації утворюються прості терміни від антропонімів, який ступінь їхнього графічного оформлення тощо. Терміни цієї групи можна поділяти й за різними іншими,

⁶ Окрім прізвищ та імен, до антропонімів належать також псевдоніми (Jakaitienė 2009: 267).

⁷ Gydytojas neurologas ir psichiatras Lazaris Gutmanas (1875–1957) (žr. VLE.).

⁸ Lietuvių karo gydytojas, pulkininkas leitenantas Vytautas Bendoravičius (1891–1958) (žr. VLE.).

⁹ Слід зазначити, що деякі розглянуті тут антропонімічні терміни не є власне психіатричними термінами, однак безпосередньо пов’язані з психіатрією. Наприклад, терміни реакція Wassermanno, реакція Abderhalden’o J. Blažys уживає, пишучи про вплив фізичних явищ на психічні захворювання. Для послідовності такі терміни в статті також вважаються психіатричними.

3

н лінгвістичні критерії, наприклад, за віком, національністю, професією, галуззю науки, напрямом тощо особи, названої антропонімом, що входить до складу терміна (пор. Lončar, Ostroški Anić 2013: 37–38). У цьому разі увагу зосереджено на структурному аспекті антропоніма як лексичної одиниці, що бере участь у творенні терміна, а для зацікавлення докладніша нелінгвістична інформація¹⁰ про осіб, названих антропонімами, подана в таблиці 1.

Таблиця. Нелінгвістичні характеристики антропонімів, на яких ґрунтуються психіатричні терміни

Антропонімічний термін, уживаний у підручнику 1935 року

Антропонім

Роки народження та смерті особи, названої антропонімом

Національність особи, названої антропонімом

Професія особи, названої антропонімом

реакція Абдергальдена

Abderhalden, Emil

1877–1950

швейцарець

біохімік, фізіолог

хвороба Аддісона

Adison, Tom

1793–1860

англієць

патолог, анатом

індивідуальна психологія А. Адлера

Adler, Alfred

1870–1937

австрієць

психолог

симптом Аргайла—Робертсона

Argyll Robertson, Douglas Moray Cooper Lamb

1837–1909

шотландець

офтальмолог, хірург

рефлекс Бабінського

Babinski, Joseph Jules François Félix

1857–1932

француз

невролог

базедовізм, хвороба Базедова

Basedow, Karl Adolph von

1799–1854

німець

хірург, ендокринолог

рефлексологія Бехтерєва

Bechterev, Vladimir

1857–1927

росіянин

невропатолог, психіатр, психолог

тест Біне—Берта

Binet, Alfred Burt, Cyril Lodowic

1857–1911 1883–1971

француз англієць

психолог психолог

модифікація Бобертага

Bobertag, Otto (Ulrich)

1879–1934

німець

психолог

модифікація Берта

Burt, Cyril Lodowic

1883–1971

англієць

психолог

симптом Хвостека

Chvostek, František

1835–1884

моравець

хірург

дальтонізм

Dalton, John

1766–1844

англієць

фізик, хімік

метод персуазії Дюбуа

Dubois, Eugène

1858–1940

голландець

анатом, антрополог, геолог

психоаналіз Фройда

Freud, Sigmund

1856–1939

австрієць

психолог, психіатр, невропатолог

атаксія Фрідрейха

Friedreich, Nikolaus

1825–1882

німець

патолог, невролог

синдром Гансера

Ganser, Sigbert

1853–1931

німець

психіатр

хорея Гантінгтона

Huntington, George

1850–1916

американець

невролог

асоціативний експеримент Юнга

Jung, Carl Gustav

1875–1961

швейцарець

психолог, психіатр

¹⁰ Цю інформацію взято з VLEₑ, Wiki, EB, Wikt.

4

психоз Корсакова

Korsakov, Sergej

1854–1900

росіянин

невролог, психіатр

менделізм, закони Менделя, принципи Менделя, менделівське успадкування

Mendel, Gregor Johann

1822–1884

чех

генетик

«вуха Мореля»

Morel, Bénédict Augustin

1809–1873

француз

психіатр

нікотинізм

Nicot, Jeano

близько 1530–1600

француз

дипломат

паркінсонізм

Parkinson, James

1755–1824

англієць

хірург, палеонтолог, геолог

школа І. Павлова

Pavlov, Ivan

1849–1936

росіянин

фізіолог, психолог

садизм

de Sade, Donatien Alphonse François

1740–1814

француз

письменник

модифікація Термана

Terman, Lewis Madison

1877–1956

американець

психолог

хвороба Томсена

Thomsen, Asmus Julius Thomas

1815–1896

данець

лікар

реакція Вассермана

Wassermann, August Paul von

1866–1925

німець

бактеріолог, гігієніст

центр Верніке

Wernicke, Carl

1848–1905

німець

психоневропатолог

реакція Вестергрена

Westergren, Alf Vilhelm Albertsson

1891–1968

швед

лікар

Антропонімічні терміни найчастіше утворюються шляхом метонімічного перенесення антропоніма, що ґрунтується на логічному зв’язку між названими предметами, коли назву одного з них переносять на інший, тобто певний предмет або явище називають ім’ям (прізвищем) особи, яка його відкрила (винайшла) тощо (Minakova 2013: 31–32). У процесі апелятивації¹¹ найбільших змін (як щодо форми, так і щодо змісту) зазнає антропонім, коли утворюються прості терміни (їх творять без жодних афіксів або за допомогою афіксів¹²) (Kakzanova 2017: 335), тоді як у складеному терміні зміни антропоніма в зазначених аспектах є незначними.

Насамперед за структурою розрізняють прості та складені терміни. Останні, своєю чергою, поділяються на окремі підгрупи залежно від кількості антропонімів, що входять до складу термінів. Терміни однієї з підгруп додатково класифікують за тим, чи пристосовано антропонім до морфологічної системи литовської мови.

1.1. Прості антропонімічні терміни психіатрії

Терміни цієї групи утворено за допомогою засобів словотвору, інакше кажучи, шляхом афіксальної апелятивації¹³¹⁴. Найчастіше використовуються суфікси. Виявлені в підручнику терміни утворено додаванням суфікса –ізм до основи антропоніма, інакше кажучи,

¹¹ Використання власного імені для утворення нового терміна називають апелятивацією (Skujina 2002: 99). Уживаються також терміни деонімізація (див. Superanskaja et al. 2005: 26), епонімізація (див. Popescu 2009; Ghențulescu 2022: 55; Rimkutė-Ganusauskienė 2023: 129; Popescu 2024: 9; Verstift et al. 2024: 229), апелятивація (Mikelionienė 2017: 24; Kovalčuk 2019: 52).

¹² Ewa Majewska називає такі терміни, похідні від антропонімів і утворені за допомогою певних афіксів, гібридними утвореннями (див. Majewska 2016: 99).

¹³ Крім цього, існують ще два способи — пряма апелятивація, коли власне ім’я стає терміном без спеціальних словотвірних засобів, наприклад: манія < Манія (богиня давньогрецької міфології, яка уособлювала божевілля), і композитна апелятивація, коли власне ім’я використовується як один із компонентів складного терміна, наприклад, наркоманія < нарко- + манія (докладніше див. Žemlevičiūtė 2024: 210, 213–214). Ці три способи становлять повну апелятивацію (див. Skujina 2002: 99–100). Вона характерна для простих термінів.

¹⁴ Деякі дослідники в цьому випадку говорять про морфологічну адаптацію антропонімів (пор. Raduly 2016: 365–368).

5

Морфологічним способом деривації. Утворені таким способом терміни є афіксальними апелятивами (докладніше про афіксальну апелятивізацію див. Zemlevičiūtė 2024: 210). Як побачимо з наведених далі прикладів, цей суфікс досить продуктивний у творенні психіатричних термінів від антропонімів.

Bazedovizmas /¹⁵ basedovizmas 106¹⁶, 205 (тепер — bazedovizmas EPTŽ 2017: 41, пор. išverstakumas, egzoftalmas ME I 1991: 105, також пор. MedŽ 1980: 191): «За циркулярного психозу іноді можна спостерігати явище базедовізму — витрішкуватість (випинання очей уперед)» 205. Назва цього явища походить від прізвища Карла Адольфо фон Базедова (див. ME I 1991: 105).

Daltonizmas (тепер — protanopija, aklumas raudonai spalvai, daltonizmas, pusinis aklumas APTŽ 2019: 50, 236; EPTŽ не подано) у підручнику лише згадується в описі, за словами автора, «важливіших фізичних ознак виродження» 67. Термін походить від прізвища Джона Дальтона, який мав ваду зору (не розрізняв кольорів). У 1794 р. він першим пояснив явище нерозрізнення кольорів (див. VLE_e).

Менделізм / «менделізм» 45 (нині – менделізм EPTŽ 2017: 185): «Говорячи нині про спадковість людини, неодмінно потрібно торкнутися основ менделізму» 45; «велика галузь експериментальної науки про спадковість — „менделізм“» 45. Засновником науки, названої цим терміном, вважають Грегора Йоганна Менделя (див. VLE_e).

Nikotinizmas (тепер — nikotinizmas EPTŽ 210). Цим терміном позначається одна з наркоманій — куріння, яке впливає на продуктивність розумової праці; крім того, «[О]писано поодинокі випадки депресивних станів з апатією внаслідок нікотинізму» 99–100. Структура цього терміна дещо відрізняється від структури розглянутих перед ним. Він походить від назви нікотинуnikotinas (лат. Nicotiana) (nikotinizmas < nikotinas + -izmas) — отруйної леткої алкалоїдної основи, знайденої в листі тютюну 1819 р.; своєю чергою, nikotinas походить від імені Жана Ніко, французького посла в Португалії (nikotinas < Nicot¹⁷). У 1561 р. він надіслав із Лісабона до Франції насіння тютюну та його листя у вигляді порошку (див. OED).

Parkinsonizmas (dabar – parkinsonizmas EPTŽ 2017: 225): „Pagrindiniai parkinsonizmo reiškiniai: sustingimas ir lėti judesiai“ 109. Terminu įvardytas simptomas¹⁸ pavadintas anglų mokslininko Jameso Parkinsono, stebėjusio praeivius pasivaikščiojimų metu, susisteminusio ir 1817 m. aprašiusio simptomų kompleksą, kurį po 40 metų prancūzų gydytojas neurologas Jeanas-Martinas Charcot (1825–1893) pavadino Parkinsono liga, pavarde (žr. OED; VLE_e).

Terminu sadizmas (dabar – sadizmas EPTŽ 2017: 271), vadovėlio autoriaus žodžiais, vadinamas „aktingas žiaurumas“ 144. Šis terminas, įvardijantis vieną lytinio iškrypimo rūšių, siejamas su prancūzų rašytojo Donatieno Alphonse’o François de Sade’o, savo kūriniuose iškėlusio žmogaus prigimtyje vyraujančio blogio galią, verčiančią tenkinti geismą prievarta, kito kančiomis, pavarde (žr. VLE_e).

Підсумовуючи, можна сказати, що описані однослівні антропонімічні терміни, якими називають психічні хвороби, розлади, відхилення тощо, тобто поняття клінічної психіатрії, утворені від прізвищ осіб, які першими описали чи пояснили відповідні явища або були з ними пов’язані в інший спосіб. Також слід звернути увагу на те, що щодо написання деяких термінів автор підручника ще не визначився остаточно.

¹⁵ Косою рискою розділено варіанти написання терміна.

¹⁶ Після терміна та/або його пояснення зазначено сторінку підручника.

¹⁷ Своєю чергою, прізвище походить від власного імені Nicolas (докладніше див. OED).

¹⁸ Нині parkinsonizmas у науковій медичній літературі визначають по-різному: parkinsonizmas — «усі стани, симптоми яких нагадують тремтливий параліч (paralysis agitans)» (MedŽ 1980: 418); parkinsonizmas — «хворобливий стан, що виникає внаслідок ураження екстрапірамідної системи (особливо її блідої кулі та чорної речовини стовбура мозку)» (ME I 127); пор. parkinsonizmas — «повільне ураження нервової системи, для якого характерне порушення моторної функції внаслідок дегенерації нейронів головного мозку» (див. VLE_e).

6

На це вказують варіанти написання термінів — їх записували і за вимовою (bazedovizmas), і частково дотримуючись оригінального написання антропоніма (basedovizmas). Одним із різновидів варіантності можна вважати й написання термінів у лапках («mendelizmas»). Можна припустити, що так автор підручника графічно позначав у тексті терміни, прагнучи відмежувати їх від нетермінів. Згадані терміни Я. Блажиса, найімовірніше, запозичені з іншомовних джерел, на які він спирався, готуючи підручник, і пристосовані до морфологічної системи литовської мови; вони вживаються й досі.

1.2. Складені антропонімічні терміни психіатрії

Цю групу становлять терміни, утворені з двох (найчастіше) і більше компонентів, один із яких (видовий) є антропонімом¹⁹. Розглядувані терміни утворено шляхом часткової апелятивації (докладніше про часткову апелятивацію див. Zemlevičiūtė 2024: 216), і їх слід вважати частковими апелятивами. Деякі терміни мають не один, а два антропонімічні компоненти, зазвичай поєднані дефісом. Наявність у терміні такого так званого складеного антропонімічного компонента пояснюється тим, що відповідне явище (хворобу, симптом, синдром тощо) характеризував, описував тощо не один, а кілька осіб. Терміни психіатрії цієї групи можна докладніше класифікувати за ступенем (не)пристосованості антропонімічного компонента до морфологічної системи литовської мови, тобто виокремити литовізовані (повністю пристосовані), частково литовізовані (частково пристосовані) та нелитовізовані (непристосовані) антропонімічні компоненти.

1.2.1. Терміни психіатрії з одним антропонімічним компонентом

Це найчисленніша підгрупа складених антропонімічних термінів. За ступенем граматичного оформлення антропонімічного компонента вона охоплює три типи термінів.

1.2.1.1. Терміни психіатрії з литовізованим антропонімічним компонентом

У них можна виокремити кілька підгруп з огляду на написання антропонімічного компонента. До першої підгрупи належать терміни, у складі яких антропоніми литовізовано додаванням закінчення до автентичних кореневих морфем, наприклад:

Babinskio refleksas (dabar – Babinskio simptomas EPTŽ 2017: 278): „Babinskio refleksas (braukiant per padą, gaunama dorsalinė nykščio fleksija)“ 202. Refleksas pavadintas pagal Josepho Jules’io François Félixo Babinskio, kuris 1896 m. aprašė patologinį padų refleksą, pavardę (žr. Wiki).

Симптом Хвостека²⁰ (у EPTŽ не зафіксований): «скорочення м’язів обличчя при ударі молоточком у деяких місцях, де поблизу проходять гілки лицевого нерва; зазвичай це явище викликають ударом нижче arcus zygomaticus: скорочується м’яз, який піднімає кут рота й верхню губу» 203. Симптом названо за прізвищем лікаря Франтішека Хвостека, який уперше описав його 1876 року (див. Wiki). Термін згадано в розділі про вплив фізичних явищ на психічні захворювання.

Korsakovo psichozė (dabar – Korsakovo psichozė EPTŽ 2017: 260): „[P]sichozė, kurioje greta su polineuritu yra didelis atminties nusilpimas ir kiti psichinio silpnumo reiškiniai“ 202. „Šita kombinacija iš atminties pranykimo ir polyneurito buvo aprašyta Maskvos psichiatro Korsakovo ir dabar vadinama Korsakovo psichoze²¹ (psychosis

¹⁹ Терміном справжні епоніми Tatiana Canziani називає складені терміни, у яких епонім поєднано із загальною назвою (generic name) (наприклад, хвороба, синдром тощо) (Canziani 2011: 227), а Barbara Cappuzzo — традиційними епонімами (Cappuzzo 2008: 228).

²⁰ Одна з ознак гіпокальціємії (знижений рівень кальцію в сироватці крові) — аномальні посмикування м’язів, які активує (іннервує) лицевий нерв (сьомий черепний нерв, або CNVII). Якщо натиснути на лицевий нерв перед вухом, м’язи обличчя на тому самому боці обличчя спорадично скорочуються (див. Wiki).

²¹ Виділено курсивом автором підручника.

7

Корсакова» 95–96. Як видно з наведеного ілюстративного речення, автор підручника сам пояснив мотивацію цього терміна. Термін почали вживати 1897 року (див. VLE).

Терміном «вуха Мореля» ²² (не зафіксований у EPTŽ) названо «фізичн[у] ознак[у] виродження» 67 — «[Н]еправильності форми вушних раковин» 67–68. На тій самій сторінці підручника автор у дужках пояснює мотивацію цього терміна — «вуха Мореля» — «названі так тому, що Морель першим звернув увагу на такі вуха» 67–68. Лікар Бенедикт Августин Морель, будучи директором психіатричного притулку Сен-Іон на півночі Франції, у середині XIX ст. розробив теорію дегенерації, засновану на думці, що психічні розлади та інші поведінкові аномалії зумовлені ненормальною конституцією. Фізична особливість, названа цим терміном, — повна або часткова відсутність завитка чи протизавитка зовнішнього вуха; Б. А. Морель вважав її однією зі спадкових «стигм дегенерації», що дають змогу розпізнати психічно хворих (див. Wiki).

Хвороба Томсона 58 (не зафіксована в EPTŽ; у медичній енциклопедії вживаються терміни — вроджена міотонія, або хвороба Томсена ME II 1993: 36, пор. також міотонія Томсена VLEe). Термін вживається в текстах про вплив спадковості на психічні хвороби. Хворобу названо за прізвищем лікаря Асмуса Юліуса Томаса Томсена, який сам хворів на неї та описав її 1876 року. Його мучили м’язова слабкість і судоми — хвороба передалася всім його синам. Термін хвороба Томсена запропонував 1883 року німецький психіатр Карл Фрідріх Отто Вестфаль (див. ME II 1993: 36; Wiki).

Терміном реакція Вестергрена (не зафіксований у EPTŽ) називають «прискорене осідання еритроцитів» 198. Його вжито в розділі про вплив фізичних явищ на психічні хвороби. За деяких із них кількість еритроцитів буває різною: «Кількість еритроцитів зменшується при маніакальних станах і прогресивному паралічі та, навпаки, збільшується при депресії й шизофренії» 198. Цей метод названо за прізвищем Альфа Вільгельма Альбертссона Вестергрена (див. Wikt), який його описав. 1921 року лікар використовував швидкість осідання еритроцитів, щоб виміряти перебіг туберкульозу. Він визначив стандарти вимірювання швидкості осідання еритроцитів, які використовуються й досі (див. Wiki).

1.2.1.2. Психіатричні терміни з частково адаптованим до литовської мови апострофічним антропонімічним компонентом

Другу підгрупу становлять терміни, у складі яких антропоніми пишуться в автентичній формі, але з додаванням литовського закінчення після апострофа, наприклад:

реакція Абдергальдена (не зафіксована в EPTŽ) також згадується в текстах про вплив фізичних явищ на психічні хвороби: «Абдергальден запропонував певне дослідження, за допомогою якого в крові виявляють наявність чужорідних для неї субстанцій. Наявність у крові білків певного органа свідчить про деструктивні процеси в тканинах цього органа. <...>. Значення реакції Абдергальдена поставили під сумнів; як через ці сумніви, так і через труднощі її проведення вона не набула широкого застосування» 198. Цю реакцію названо за прізвищем Еміля Абдергальдена (див. VLEe; Wiki).

Терміном хвороба Аддісона (нині — хвороба Аддісона, бронзова хвороба, хронічна недостатність надниркових залоз EPTŽ 2017: 164, пор. хвороба Аддісона, бронзова хвороба ME I 1991: 14) названо «захворювання надниркових залоз» 107. Хворобу названо за прізвищем лікаря Томаса Аддісона, який її описав (див. VLEe). Це назва не психічної, а ендокринної хвороби. Залежно від перебігу цієї хвороби виявляються різні психічні розлади (докладніше див. EPTŽ 2017: 164).

²² Марсель Пруст згадав цей термін у книзі «У пошуках утраченого часу». Коли один із персонажів роману, Шарль Морель, каже, що хотів би спокусити дівчину, його товариш спершу відповідає жестом: «Пан де Шарлюс не втримався й притиснув вухо Мореля» (див. Wiki).

8

симптом Аргайлла—Робертсона (нині — синдром Аргайлла Робертсона, рефлекторна нерухомість зіниць EPTŽ 2017: 287). У підручнику про симптом, позначений цим терміном, написано: «зіниці не реагують на світло, тоді як реакція на акомодацію та конвергенцію зберігається; симптом особливо специфічний для пізнього нейросифілісу (особливо прогресивного паралічу та табесу), але, виражений слабше, трапляється при хронічному алкоголізмі, нікотинізмі та різних захворюваннях мозку» 204. Термін ужито в розділі про вплив фізичних явищ на психічні захворювання. Згаданий симптом названо на честь Дугласа Морая Купера Ламба Аргайлла Робертсона, який описав його 1869 року (див. Wiki).

Basedow’o liga (dabar – Basedowo liga EPTŽ 2017: 165) vadinama „skydo liaukos disfunkcija“ 105, „kai dėl padidėjusios skydliaukės funkcijos organizmas apnuodijamas jos gaminamu hormonu – tiroksinu“ (ME I 1991: 105). Ligą pavadinta Carlo Adolpho von Basedowo, 1840 m. aprašiusio jos simptomus²³, pavarde. Šį terminą pasiūlęs Georgas Hirschas savo knygoje Klinische Fragmente (žr. Wiki; ME I 1991: 105). Taigi, kaip matyti, iš to paties antroponimo kilę du terminai. Jais įvardijamos skirtingos – simptomo ir ligos – sąvokos. Terminų basedovizmas yra įvardytas vienas iš terminų Basedow’o liga vadinamos ligos simptomų (žr. 2 pav.).

рис. 2 Семантичні зв’язки антропоніма Базедов та похідних від нього антропонімічних термінів

Отже, з погляду структури ці терміни не є ізольованими, проте без контексту важко вловити їхні семантичні відмінності. Саме цей випадок ілюструє один із недоліків уживання епонімічних термінів у науковій мові.

Терміном рефлексологія Бехтерєва (EPTŽ не фіксує)²⁴ названо напрям у психології та психопатології, який визнає, що «для вивчення людської психіки значення має лише розгляд дій і поведінки» 115. Цей напрям названо на честь лікаря Володимира Бехтерєва (див. VLE).

модифікацією Бобертага 212 (EPTŽ не фіксує) називають один із тестів зрілості²⁵, відомий у Німеччині. Цей тест названо на честь Отто (Ульріха) Бобертага, який досліджував питання вимірювання інтелекту та психології виховання і першим у Німеччині представив тест інтелекту французького психолога, одного із засновників експериментальної психології, Альфреда Біне (див. Wiki; VLE).

модифікацією Берта 212 (EPTŽ не фіксує) названо відомий в Англії тест зрілості, названий на честь Сайрила Берта, який досліджував розвиток факторного аналізу психологічних тестів і вплив спадковості на інтелект та поведінку (див. EB).

²³ Симптоми цієї хвороби описав також ірландський лікар Роберт Джеймс Грейвс 1835 року, однак у Європі термін хвороба Базедова поширеніший, ніж хвороба Грейвса (див. Wiki).

²⁴ Психологічний напрям, що розвивався переважно в Росії в першій половині XX ст., вважав рефлекс найважливішим елементом поведінки, а психічні явища — побічними явищами, що супроводжують інші явища, але не впливають на них. Засновником цього напряму був російський психіатр і психолог В. Бехтерєв. Оскільки на початку 1930-х років напрям зазнав критики, надалі його не розвивали (див. VLE).

²⁵ Нині — тести інтелекту.

9

Freud’o psichoanalizė (dabar – psichoanalizė EPTŽ 2017: 250), vadovėlio autoriaus žodžiais tariant, mokslas, „sukurt[as] psichopatologinėms būklėms tirti ir gydyti, nušvietė, iki tol psichologijos neliestus, „paslaptingus“ žmonių psichikos užkampius ir gelmes“ 114. Pavadinta ją sukūrusio Sigmundo Freudo pavarde (žr. VLEₑ).

Термін Friedreich’o ataksija 58 (нині — Friedreicho ataksija EPTŽ 2017: 30) називає одну зі спадкових хвороб, однак у підручнику її не пояснено, а лише згадано в переліку спадкових нервових і психічних хвороб. При цій хворобі, крім різноманітних фізичних порушень (наприклад, слабкості ніг, викривлення хребта тощо), «розвивається недоумкуватість або деменція» (див. EPTŽ 2017: 30). Хворобу названо за прізвищем лікаря Nikolaus’o Friedreicho, який діагностував її 1863 року (див. Wiki).

Ganser’o sindromas 165 / «Gansero sindromas» 81 (нині — Ganserio sindromas EPTŽ 2017: 292): «Унаслідок психічної травми іноді виникає своєрідне божевілля: хворий має вигляд приголомшеного, на найпростіші запитання дає недоречні або безглузді відповіді. Такий стан описаний німецьким психіатром Ganser’o²⁶ і називається „Gansero sindromas²⁷“ 81; „Ganser’o sindromas особливо часто трапляється у в’язнів“ 165. Як і у випадку з розглянутим терміном Korsakovo psichozė, тут автор підручника також пояснює мотивацію родового антропонімного компонента.

Huntington’o chorea²⁸ 56 (нині — Huntingtono chorėja EPTŽ 2017: 47): «Це хронічна прогресуюча хвороба, описана американським лікарем Huntington’o понад 60 років тому. Вона починається у зрілому віці; у хворого з’являються різноманітні мимовільні рухи обличчя та кінцівок, водночас дедалі більше слабшає розум» 56. Хворобу названо за прізвищем лікаря George’o Huntingtono (див. Wiki), який описав її 1872 року.

За словами J. Blažys, «[Д]ля пізнання психічної хвороби необхідне всебічне обстеження хворого» 210. Існують різні методи дослідження, наприклад методи психологічних досліджень. Терміном Jung’o asociacinis eksperimentas (не зафіксований у EPTŽ) називають психологічне дослідження, під час якого «[Д]осліджуваному зачитують слово за словом із певного списку слів (100–200 слів). На кожне сказане йому слово хворий має відповісти першим словом, яке спаде йому на думку. Ці слова-реакції записують; зазначають, скільки секунд знадобилося для відповіді. Дослідження повторюють кілька разів. Важливо помітити: дивні асоціації, запізнілі асоціації (коли відповідь пацієнта потребує більше ніж 2–3 секунди) і відсутність повторення того самого слова-реакції під час повторного сеансу» 215. Асоціативний експеримент названо за прізвищем лікаря, учня S. Freudas, Carloso Gustavo Jungo (див. VLEₑ).

Mendel’io dėsniai 46 / Mendel’io principai 45. У підручнику про засновника менделізму Gregorą Johanną Mendelį (див. VLEₑ) написано: «1854 року став учителем природознавства у середній школі Brü nn’o. <...> У роки вчителювання в саду монастиря провів класичні досліди зі схрещування рослин. У результаті цих схрещувань він відкрив особливі закономірності, які тепер називають принципами Mendel’io» 45. Тут, як і у випадку з розглянутим терміном «Morelio ausys» (див. с. 8), автор пояснює мотивацію розглядуваних антропонімних термінів. Варто зазначити, що антропонім Mendelis став досить продуктивною кореневою морфемою; пор. також терміни mendelizmas (див. с. 6), mendelistinis paveldėjimas 49.

Terman’o modifikacija 212 (не зафіксований у EPTŽ) — один із тестів інтелекту в Сполучених Штатах Америки, названий за прізвищем Lewiso Madisono Termano (див. VLEₑ), одного із засновників педагогічної психології та одного з найвидатніших представників євгеніки у Сполучених Штатах Америки.

²⁶ Sigbertas Ganseris 1898 року описав безлад серед ув’язнених, які чекали на суд, у виправній установі міста Галле (Німеччина). Основними симптомами синдрому він назвав порушення свідомості та нездатність точно відповідати на запитання, хоча зміст запитань зрозумілий (див. Wiki). ²⁷ Виділено автором підручника. ²⁸ Також називається paveldima chorea 269.

10

Terminas Wassermann’o reakcija (dabar – Wassermanno reakcija EPTŽ 2017: 269) vartojamas aprašant Vokietijoje įsteigtų konsultacinių punktų sveikatai patikrinti prieš vedybas darbą (pirmasis toks punktas įsteigtas Drezdene 1911 m.)²⁹. Pirmojo ketinančiųjų susituokti apsilankymo metu buvo „paimamas kraujas Wassermann’o reakcijai“ 264. Reakcija³⁰, leidusi anksti nustatyti ligą (nepaisant jos nespecifinių simptomų) ir taip užkirsti kelią jos perdavimui, pavadinta 1906 m. ją sukūrusio Augusto Paulo von Wassermanno pavarde (žr. Wiki).

Окремо варто розглянути кілька складених термінів, у яких до апострофованого антропоніма (прізвища), що виступає родовим компонентом, дописано також першу літеру імені³¹, наприклад:

A. Adler’io individualinė psichologija 114 (нині — individualioji psichologija, adlerizmas EPTŽ 2017: 252, 3; individualioji psichologija APTŽ 2019: 126). У підручнику термін пояснено як науку про дослідження та лікування психопатологічних станів. Термін утворено від прізвища Alfredo Adlerio, учня й співробітника S. Freudo (див. VLEₑ).

I. Pavlov’o mokykla (не зафіксований у EPTŽ). Цим терміном називають напрям психології та психопатології, який визнає, що «для дослідження людської психіки значення має лише аналіз дій і поведінки» 115. Ivanas Pavlovas створив школу російських фізіологів (див. VLEₑ), яку й названо за його прізвищем.

Можна було б поміркувати про термінологічний статус цих термінів. До роздумів спонукає літера імені, написана перед прізвищем, адже в підручнику родовими компонентами більшості інших складених термінів виступають лише прізвища осіб. Отже, з огляду на цю тенденцію назви відповідної науки й напряму можна лише умовно вважати термінами. Імовірно, ініціал імені було запозичено з інших відомих J. Blažys джерел.

1.2.1.3. Психіатричні терміни з оригінальним (нелитуанізованим) антропонімним компонентом

До четвертої підгрупи належить пара складених термінів, компонентами яких є антропоніми, не адаптовані до литовської мови, тобто записані без додавання литовських закінчень, наприклад:

Центр Wernicke 155 (нині — Wernicke’s centras EPTŽ 2017: 340): «[ц]ентр сенсорної афазії — центр Wernicke³² (задня частина верхньої скроневої звивини зліва)». Цей центр названо на честь Carlo Wernicke’ės, одного із засновників психоморфологічного напряму в психіатрії, який описав сенсорну афазію 1874 року (див. VLEₑ). Компоненти цього складеного терміна, на відміну від усіх інших складених термінів, розташовані інверсійно — родовий компонент стоїть перед видовим.

Терміном метод переконання Дюбуа (у EPTŽ не зафіксований) названо одну з психотерапевтичних процедур, під час якої лікар «систематично розмовляючи з хворим, намагається заспокоїти його, повернути йому впевненість у собі, примирити з життям, виховати його особистість і мислення» 224–225. Метод названо на честь Eugène’o Dubois (див. VLEₑ).

²⁹ Див. також ілюстративне речення: «Найбільше значення має WaR (реакція Wassermann’o) із сироваткою крові: WaR майже завжди різко позитивна при прогресивному паралічі, <...>. У багатьох психіатричних лікарнях WaR роблять усім новоприйнятим хворим» 198.

³⁰ Це імунна реакція сироватки крові для діагностики сифілісу. Вона ґрунтується на тому, що сироватка крові хворих на сифіліс разом із відповідним антигеном утворює комплекс, здатний поглинати комплемент (білки, важливі для імунного захисту організму). Після додавання еритроцитів індикатора (еритроцитів барана та сироватки крові кролика, імунізованого еритроцитами барана) гемолізу (руйнування) еритроцитів не відбувається — реакція Wassermann’o позитивна (діагностовано сифіліс); якщо відбувається гемоліз — реакція Wassermann’o негативна (сифілісу немає) (див. VLEₑ).

³¹ Варто зазначити, що Ramunė Vaskelaitė, яка досліджувала антропонімні терміни з підручників з макроекономіки кінця XX — першої половини XXI століття, також виявила випадки вживання термінів із ініціалом імені. Звертаючи увагу на контекст, тобто на те, що іноді в текстах і антропонім, і утворений від нього термін пишуться неоднаково (наприклад: I. Ficheris ir Fisheris; I. Fišerio lygtis ir Fišerio lygtis), вона припускає, що це може свідчити як про неуважність, так і про формування антропонімного терміна (Vaskelaitė 2023: 115–116).

³² Виділення автора підручника.

11

1.2.2. Психіатричні терміни з двома антропонімними компонентами

У одного багатослівного складеного терміна, виявленого в підручнику³³, видовим компонентом є два антропоніми, поєднані дефісом, наприклад, тест Біне—Берта 212 (у EPTŽ не зафіксований). Термін тлумачиться як тест-завдання, «за розв’язанням якого хочуть оцінити психічний розвиток і здібності людини» 212. Як зазначено в підручнику, тести, названі прізвищами цих психологів, у Литві адаптував професор Йонас Вабалас-Ґудайтіс (1881–1955)³⁴ 212. Один із засновників експериментальної психології Альфред Біне від 1905 року разом із французьким психіатром Теодором Сімоном створював перші тести інтелекту (також відомі як шкала Біне—Сімона) для визначення рівня інтелекту дітей віком 3–12 років (див. VLEₑ); першим у Великій Британії їх застосував для досліджень дитячої психології Сиріл Лодовік Берт, засновник педагогічної психології Великої Британії (див. VLEₑ).

Як видно з розглянутих складених термінів, видовим компонентам, утвореним на основі антропонімів, властиві три ступені граматичної адаптації. Антропонім пристосовується до морфологічної системи литовської мови шляхом додавання литовського закінчення до автентичної кореневої морфеми — з апострофом або без нього; лише зрідка антропонім не литуанізується. У всіх згаданих випадках антропонім займає позицію прикметника. Важливо зазначити, що принципи литуанізації антропонімів, які в Я. Блазиса виступають видовими компонентами, близькі до сучасних принципів граматичної адаптації автентичних особових імен.

Із усіх розглянутих складених антропонімних термінів незмінним і досі вживається лише термін психоз Корсакова. Інші терміни збереглися зі значними (змінено родові або видові компоненти чи від останніх зовсім відмовилися) або незначними (змінилося написання антропонімних компонентів) змінами. Чимало термінів не зафіксовано в сучасній литовській психіатричній термінології³⁵; одна з головних причин полягає в тому, що ці терміни не належать до галузі психіатрії, хоча можна припустити й інші причини, наприклад неточність, відсутність термінологічного характеру, неактуальність позначуваних понять тощо.

2. ПСИХІАТРИЧНІ ТЕРМІНИ, ПОХІДНІ ВІД ІМЕН

Як свідчать розглянуті антропонімні терміни, найчастіше до їхнього складу входить прізвище реальної особи, рідше — прізвища кількох осіб. У підручнику виявлено лише кілька поодиноких термінів, утворених від особових імен. Ще одна відмінність цих так званих термінів, утворених від імен, від розглянутих термінів, утворених від прізвищ, полягає в тому, що вони походять не від імен реальних осіб.

Iš biblinio asmens vardo kilęs tik terminas onanizmas (dabar – onanizmas EPTŽ 2017: 214): „Onanizmas³⁶, kaip toks, nėra iškrypimas, <...>, bet nekaltas pereinamas lytinio potraukio produktas, kuris, kaip saugojamas vožtuvas, ima veikti pirmiausiai ten, kur lytiniams santykiams kliudo kuris nors iš skaitlingų, bet būtinų kultūringos visuomenės varžtų. <...>. Lytinio iškrypimo reikšmės onanizmas gauna tik tais atvejais, kada jis pasidaro sau tikslu, t. y. kada jis gauna didesnės vertės palyginti su normaliu santykiu ir atstoja pastarąjį ir ten, kur jis yra galimas“ 142. Terminas kilęs iš Biblijos personažo Judo sūnaus Onano, kuris praktikavo lytinio akto nutraukimą su savo žmonos seserimi, vardo (EPTŽ

³³А. А. Ф. Йохемс такі антропонімні терміни, що складаються з більш ніж одного антропоніма, називає багатокомпонентними термінами (Jochems, цит. за Majewska 2016: 98), а Е. Маєвська — поліноміальними (Majewska 2016: 98).

³⁴Литовський психолог і педагог, засновник експериментальної психології та педагогіки в Литві (див. VLEₑ).

³⁵Виданням, що репрезентує сучасну литовську психіатричну термінологію, тут вважається найновіший схвалений Державною комісією з литовської мови Енциклопедичний словник психіатричних термінів (EPTŽ 2017).

³⁶Курсив автора підручника.

12

2017: 214, пор. також OED) способом суфіксальної апелятивації, іншими словами, додавши до кореневої морфеми антропоніма вже згаданий суфікс –ізм.

Від імені літературного персонажа походить також лише один термін – сифіліс 28 (тепер – сифіліс EPTŽ 2017: 276). Термін, що називає інфекційну венеричну хворобу, вжито в розділі про психічні хвороби в Литві та інших країнах. Він походить від імені пастуха, який, як вважають, першим захворів на цю хворобу, шляхом прямої апелятивації. Сифіліс — персонаж поеми веронського лікаря Джироламо Фракасторо (1483–1553) Syphilis, sive Morbus Gallicus, виданої 1530 року. Стверджують, що лікар уперше вжив ім’я Сифіліс як загальну назву, назвавши ним хворобу, у своєму трактаті 1546 року De Contagione. Чому він обрав це ім’я і що воно для нього означало, невідомо (див. OED).

Помічено, що коренева морфема сифіл- у підручнику досить продуктивна, пор. терміни нейросифіліс 204, сифілофобія 179.

ВИСНОВКИ

У першому психіатричному підручнику міжвоєнної Литви, оригінально написаному видатним литовським психіатром Юозасом Блажисом, Įvadas į psichiatriją, вжито терміни, що походять від антропонімів — найчастіше від прізвищ реальних осіб і лише в поодиноких випадках від імен біблійних та літературних персонажів.

Більшість цих антропонімічних термінів утворилися від прізвищ відомих науковців у галузі медицини (і не тільки), які першими описали або пояснили позначені поняття чи були пов’язані з ними іншим чином. Серед них переважають двослівні складені терміни, у яких антропоніми виступають видовими компонентами, а однослівні терміни, найчастіше хвороба, модифікація, рефлекс, симптом, — родовими.

Антропоніми, що виступають видовими компонентами, у Ю. Блажиса більшою чи меншою мірою пристосовано до морфологічної системи литовської мови. Найчастіше антропоніми частково литуанізують, додаючи литовські закінчення до автентичних кореневих морфем після апострофа, рідше — безпосередньо до автентичних кореневих морфем. Дуже рідко антропоніми зберігають оригінальне написання. Отже, можна стверджувати, що зміни структури антропонімів після того, як вони стають видовими компонентами складених термінів, незначні.

У процесі апелятивації найбільших структурних змін зазнають антропоніми, стаючи словотвірними компонентами однослівних термінів. У цьому процесі бере участь не весь антропонім (як у випадку зі складеними термінами), а лише його коренева морфема, до якої додатково приєднується афікс — суфікс –ізм.

Усі вжиті в підручнику однослівні антропонімічні терміни збереглися в сучасній литовській психіатричній термінології, і це, безперечно, зумовлено їхньою зрозумілістю, міжнародним характером і стислістю форми. Збереження складених термінів дещо проблематичніше. Статус деяких як термінів сумнівний, наприклад, школа І. Павлова; іншим бракує точності, наприклад, «вуха Мореля»; позначені ще іншими поняття нині втратили актуальність, наприклад, рефлексологія Бехтерева, тощо. Деякі складені терміни закріпилися з певними змінами: наприклад, змінилося написання антропонімічних компонентів, як-от синдром Гансера — тепер синдром Гансера, або від них зовсім відмовилися, як-от психоаналіз Фройда — тепер психоаналіз; змінювалися також родові компоненти, як-от рефлекс Бабінського — тепер симптом Бабінського. Тут можна говорити про часткове збереження таких термінів. Чимало складених антропонімічних термінів не зафіксовано в новому словнику психіатричних термінів, і одна з головних причин полягає в тому, що ці терміни не належать до галузі психіатрії.

ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО

[Blažys Juozas]. Вступ до психіатрії [Introduction to Psychiatry]. Доцент J. Blažys, Kaunas: Видання медичного факультету Університету Вітовта Великого, 1935.

13

ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА

APTŽ 2019: Aiškinamasis psichologijos terminų žodynas [Explanatory Dictionary of Psychological Terms], A. Bagdonas, R. Bliumas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

EB 2024: Encyclopædia Britannica. Prieiga internete: https://www.britannica.com/.

EPTŽ 2017: V. Mačiulis, J. Šurkus, A. Lapytė, Enciklopedinis psichiatrijos terminų žodynas [Encyclopedic Dictionary of Psychiatric Terms], Vilnius: Presvika.

OED 2001–2024: Online Etymology Dictionary. Prieiga internete: https://www.etymonline.com/.

MedŽ 1980: V. Astrauskas, S. Biziulevičius, S. Pavilonis, A. Vaitilavičius, A. Vileišis, Medicinos terminų žodynas [Dictionary of Medical Terms], Vilnius: Mokslas.

ME I 1991: Medicinos enciklopedija [Medical Encyclopedia] 1, Vilnius: Valstybinė enciklopedijų leidykla.

ME II 1993: Medicinos enciklopedija [Medical Encyclopedia] 2, Vilnius: Valstybinė enciklopedijų leidykla.

VLE: Універсальна литовська енциклопедія [Universal Lithuanian Encyclopedia], Вільнюс: Центр видання науки й енциклопедій, 2001–2023. Доступ в інтернеті: https://www.vle.lt.

Wiki: Wikipedia. The Free Encyclopedia. Доступ в інтернеті: https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page.

Wikt: Wiktionary. The Free Dictionary. Доступ в інтернеті: https://www.wiktionary.org/.

LITERATŪRA

Badea Oana 2008: Eponyms – A Terminological Resource in the Romanian Medical Language. – Studii și cercetări de onomastică și lexicologie 1(1-2), 19. Prieiga internete: https://cis01.central.ucv.ro/revista_scol/site_ro/2008/oana_badea.pdf.

Batigălia Fernando, Boer Nagib P., Marcatto Gustavo, Marcatto Guilherme, Boer Ana L. 2015: Applicability and critical analysis of the use of eponyms in Health Sciences. – Journal of Morphological Sciences 32(4), 264–266.

Bendoravičius Vytautas 1939: A. a. prof. Juozas Blažys kaip psichiatras [Prof. Juozas Blažys (Rest Eternal) as a Psychiatrist]. – Medicina 6, 417–426.

Brdar Mario, Brdar-Szabó Rita 2024: When medical eponyms become false friends, and how to deal with them. – English for Specific Purposes 73, 75–94.

Canziani Tatiana 2011: The status of medical eponyms: advantages and disadvantages. – English Library: The Linguistics Bookshelf 8, 225–236.

Cappuzzo Barbara 2008: Eponyms or Descriptive Equivalent Terms? The Question of Scientific Accuracy in Medical Discourse. – Esercizi. Miscellanea del Dipartimento di Scienze Filologiche e Linguistiche (a cura di L. Auteri) 2, 25–35.

Dirckx John H. 2001: The synthetic genitive in medical eponyms: Is it doomed to extinction? – Panace@ 2(5), 15–24.

Duque-Parra Jorge Eduardo, Llano-Idárraga J. Oskar, Duque-Parra Carlos Alberto 2006: Reflections on Eponyms in Neuroscience Terminology. – The Anatomical Record (Part B: New Anat.) 289B, 219–224.

Gaivenis Kazimieras 2014 [1994]: Tarptautinių terminologijos principų taikymas mūsų terminijai [Adoption of International Terminology Principles to the Lithuanian

14

Terminology]. – Rinktiniai raštai, K. Gaivenis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 214–220.

Ghențulescu Raluca 2022: The role of metonymy in specialized languages. – Limbi străine și comunicare 15(1), red. șef M.-C. Rotaru, 50–62.

Giménez-Roldán Santiago 2017: Spanish eponyms in clinical neurology. – Neurosciences and History 5(1), 1–19.

Górnicz Mariusz 2017: The success of low-salience terms. – Cognitive Approaches to Specialist Languages, ed. by Marcin Grygiel, Cambridge Scholars Publishing, 443–457.

Guardiola i Pereirra Elena, Josep Eladi Baños i Diez 2021: Catalan Physicians‘ Contributions to Medicine: A Historical View Through Eponyms, Barcelona.

[Gutmanas Lazaris] 1935: Doc. J. Blažys: Įvadas į psichiatriją [Doc. J. Blažys: Introduction to Psychiatry]. – Medicina 5, 378–379.

Jakaitienė Evalda 2009: Leksikologija [Lexicology], Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Kakzanova Evgeniya 2018: Lexikographische Fixierung der juristischen und anderen fachspezifischen eponymischen Termini. – Legal Translation and Court Interpreting: Ethical Values, Quality, Competence Training, eds. A. Liimatainen, A. Nurmi, M. Kivilehto, L. Salmi, A. Viljanmaa, M. Wallace, Berlin: Frank&Timme, 335–356.

Kaulakienė Angelė 2009: Lietuvių fizikos terminijos raida [The Development of Lithuanian Physics Terminology], Vilnius: Technika.

Kitkauskienė Laimutė 2011: Eponiminiai architektūros, meno ir statybos terminai lietuvių kalboje [Eponymous Terms of Architecture, Art and Building]. – Santalka: Filologija, Edukologija 19(1), 48–58.

[Kovalčuk Olena P. 2019: Strukturno-semantični osoblivosti eponimiv angliĭskoï ta ukraïnskoï mov: disertacija, Drogobič]. Ковальчук Олена П. 2019: Структурно-семантичні особливості епонімів англійської та української мов: дисертація [Structural and Semantic Features of Eponyms in English and Ukrainian], Дрогобич.

Kvašytė Regina 2005: Mokomasis terminologijos žodynėlis [Educational Terminology Dictionary], Šiauliai: VŠĮ Šiaulių universiteto leidykla.

[Leičik Vladimir 2006: Terminovedenije: predmet, metody, struktura [Terminology: Subject, Methods, Structure], Moskva: KomKniga]. Лейчик Владимир 2006: Терминоведение: предмет, методы, структура, Москва: КомКнига.

[Leičik Vladimir 2011: обсużdenije problem eponimiji v sovremennoj nauke [Discussing the Problem of Eponymy in Modern Science]. – Jazyk i pravo: aktualnyje problemy vzaimodejstvija: Materialy Meždunarodnoj naučno-praktičeskoj Internet-konferenciji, Rostov-na-Donu: Rostovskoje knižnoje ozdatelstvo, 134–142]. Лейчик Владимир 2011: Обсуждение проблем эпонимии в современной науке. – Язык и право: актуальные проблемы взаимодействия: Материалы Международной научно-практической Интернет-конференции, Ростов-на-Дону: Ростовское книжное издательство, 134–42].

Lerner Vladimir, Kaptsan Alexander, Witztum Eliezer 2001: The Misidentification of Clerambault’s and Kandinsky-Clerambault’s Syndromes. – The Canadian Journal of Psychiatry 46(5), 441–443.

Lysanets Yuliia, Bieliaieva Olena 2021: The use of eponyms in medical case reports: etymological, quantitative, and structural analysis. – Annals of “Dimitrie Cantemir” Christian University Linguistics, Literature And Methodology of Teaching 20(2), 24–32.

Lončar Maja, Ostroški Anić Ana 2014: Eponymous medical terms as a source of terminological variation. – Languages for Special Purposes in a Multilingual,

15

Transcultural World. Proceedings of the 19th European Symposium on Languages for Special Purposes, 8–10 July 2013, Vienna, Austria, Vienna: University of Vienna, 36–44.

Majewska Ewa 2016: Eponyme in der deutschsprachigen medizinischen Fachpresse [Eponyms in the German Medical Press]. – Names and Their Environment. Proceedings of the 25th International Congress of Onomastic Sciences Glasgow, 25–29 August 2014, Volume 4, ed. by C. Hough, D. Izdebska, Glasgow: University of Glasgow, 94–105.

Mikelionienė Jurgita 2017: Tarptautinių terminų apeliatyvacijos aspektai [Aspects of Appellativation of International Terms]. – Terminologija 24, 127–144.

[Minakova Liudmila 2013: Apeliatyvacyja anamastyčnaj leksiki jak sposób utvarennja techničnych terminau [Appelativisations of Onomastic Lexical Units as a Method of Creating of Technical Terms]. – Izvestija Gomelskogo gosudarstvennogo universiteta imeni F. Skoriny 1(76), 2013, 30–34]. Минакова Людмила 2013: Апелятывацыя анамастычнай лексікі як спосаб утварэння тэхнічных тэрмінаў. – Известия Гомельского государственного университета имени Ф. Скорины 1(76), 2013, 30–34.

[Novinskaja Natalja 2013: Terminy-eponimy v jazyke nauki [Eponymous Terms in Scientific Language]. – Vestnik RUDN, serija Russkij i inostrannyje jazyki i metodika ich prepodovanija 4, 34–38]. Новинская Наталья 2013: Термины-эпонимы в языке науки. – Вестник РУДН, серия Русский и иностранные языки и методика их преподавания 4, 34–38.

Popescu Floriana 2009: Eponyms in the Language of the Romanian Mass-Media. – Interstudia 3, 157–162.

Popescu Floriana 2024: Eponymisms are a Precious Legacy. – Reading Communication in Postmodernity. Discourses and Social Perspectives, ed. I. Boldea, C. Sigmirean, T. Mureș: Arhipelag XXI Press, 5–12.

Ráduly Zsuzsanna 2016: Az Eponimák Fonológiai És Morfológiai Adaptációja A Magyar, A Lengyel És A Horvát Nyelvben [Phonological and Morphological Adaptation of Eponyms in Hungarian, Polish, and Croatian]. – Studia Slavica Savariensia 1–2, 362–369.

Rimkutė-Ganusauskienė Aušra 2023: Eponiminiai aprangos terminai Aiškinamajame aprangos terminų žodyne [Eponymous Clothing Terms in Aiškinamasis aprangos terminų žodynas (Explanatory Dictionary of Clothing Terms)]. – Terminologija 30, 122–141.

Skujiņa Valentina 2002: Latviešu terminoloģijas izstrādes principi, Rīga: LVI.

Slabin Uladzimir 2023: Should eponyms be kept? Emphatic yes. – Journal of Baltic Science Education 2, 188–191.

Strous Rael D., Edelman Morris C. 2007: Eponyms and the Nazi Era: Time to Remember and Time for Change. – The Israel Medical Association Journal: IMAJ 9(3), 207–214.

[Superanskaja Aleksandra, Podolskaja Natalija, Vasiljeva Natalija 2005: Obščaja terminologija: Terminologičeskaja dejatelnost, Moskva: Editorial URSS]. Суперанская Александра, Подольская Наталия, Васильева Наталия 2005: Общая терминология: Терминологическая деятельность, Москва: Едиториал УРСС.

[Tatarinov Viktor 2006: Obščèe terminovedenije: enciklopedičeskij slovarj [General Terminology: Encyclopedic Dictionary], Moskva: Moskovskij Licej]. Татаринов

16

Виктор 2006: Общее терминоведение: энциклопедический словарь, Москва: Московский Лицей.

Thomas PBM 2016: Are medical eponyms really dying out? A study of their usage in the historical biomedical literature. – Journal of the Royal College of Physicians of Edinburg 46, 295–299.

[Vasiljeva Natalija, Tritenko Tatjana 2023: Terminy-mifoэponymy: problemy ponimanija i interpretaciji [Mythonymic Terms: Problems of Understanding and Interpretation]. – Lingvistika i metodika prepodovanija inostrannych jazykov 2(19), 17–28]. Васильева Наталия, Тритенко Татьяна 2023: Термины-мифоэпонимы: проблемы понимания и интерпретации. – Лингвистика и методика преподавания иностранных языков 2(19), 17–28.

Vaskelaitė Ramunė 2023: Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiskumas [Variation of Macroeconomic Terms with a Personal Name]. – Terminologija 30, 95–121.

Verstift Daniël E., Heisen Jelle, Somford Matthijs P., van den Bekerom Michel P. J. 2024: Eponymous terms in acromioclavicular joint surgery. – Clin Shoulder Elbow 27(2), 229–236.

Werneck Alexandre Lins, Batigália Fernando 2011: Anatomical eponyms in Cardiology from to the 60s to the XXI century. – Brazilian Journal of Cardiovascular Surgery 26(1), 98–106.

Whitworth Judith 2007: Should eponyms be abandoned? No. – BMJ (British Medical Journal) 335, 425.

Woywodt Alexander, Matteson Eric 2007: Should eponyms be abandoned? Yes. – BMJ 335, 424.

Zemlevičiūtė Palmira 2024: Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje [Mythonymic Terms in Lithuania’s First Psychiatry Textbook from the Inter-war Era]. – Terminologija 31, 204–221. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/2417/2417.

PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ

ANTHROPONYMIC TERMS IN THE FIRST LITHUANIAN PSYCHIATRY TEXTBOOK OF THE INTER-WAR PERIOD

Summary

The article deals with the anthroponymic terms in Įvadas į psichiatriją (Introduction to Psychiatry; 1935), the first original Lithuanian psychiatry textbook to be written in the inter-war period by Juozas Blažys (1890–1939), the famous Lithuanian psychiatrist that, as often as not, are rooted in the last names of actual persons, with but a limited number of them based on the names of biblical and literary characters.

Most anthroponymic psychiatry terms stem from the last names of famous researchers in the field of medicine (among others), who were the first to describe, explain an underlying thing or were otherwise involved in that process. These are dominated by compound two-word terms, with the anthroponyms functioning as their subordinate components, and their main components grounded on one-word terms, such as liga (disease), modifikacija (modification), refleksas (reflex), simptomas (symptom).

Anthroponyms serving as subordinate components are, to a certain extent, adapted by Blažys to the morphological system of the Lithuanian language. Usually, anthroponyms are Lithuanised, to an extent, with Lithuanian endings appended to the authentic root

17

morphemes preceded by an apostrophe, Basedow’o liga (Basedow’s disease); less often, to the authentic root morphemes directly, such as Korsakovo psichozė (Korsakov’s psychosis); in isolated cases, anthroponyms have preserved their original form, such as centras Wernicke (the Wernicke centre). Therefore, changes that occur in the anthroponym structure once it becomes a subordinate component of compound terms are arguably insignificant.

In the process of appellativisation, the most significant number of structural transformations occurs in anthroponyms as when they become constituent components of one-word psychiatric terms. This process does not involve the entire anthroponym (as is the case with compound terms), but rather its root morpheme, usually with an affix -izmas (–ism) added, such as nikotinizmas (nicotinism) and sadizmas (sadism).

All one-word anthroponymic terms used in the textbook have survived in modern Lithuanian psychiatric terminology – without a doubt, owing to their clarity, international recognition, and compact expression. At the same time, the survival of compound terms has been rather more complicated. Some of these terms can be questioned, as is the case with I. Pavlovo mokykla (Pavlov’s school); others lack accuracy, such as Morelio ausys (Morel’s ears); others still designate notions that have already lost their relevance, such as Bechterev’o refleksologija (Bechterev’s reflexology), and so on. Even though some compound terms have caught on, they did so with a degree of modification – for instance, the spelling of the anthroponymic components has been modified: as a case in point, Ganser’o sindromas (Ganser’s syndrome) is now Ganserio sindromas; then there are those have been abandoned altogether, like in the case of Freud’o psichoanalizė (Freudian psychoanalysis), which is now just psichoanalizė (psychoanalysis); others still have transformed their main components, like Babinskio refleksas (Babinski reflex) vs. Babinskio simptomas (Babinski symptom). This is a case of a partial survival of the term. Many of the compound anthroponymic terms have been omitted from the latest sources of Lithuanian psychiatric terminology, as they do not belong in the field of psychiatry at all.

18