LIETUVIŲ KALBOS GRAMATIKOS TYRINĖJIMAI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ДВОКРА́ТНО НАГО́ЛОШЕНІ ТА ТРИКРА́ТНО НАГО́ЛОШЕНІ СЛОВА

V. VAITKEVIČIŪTĖ

Кожне самостійне нескладне (одно-, дво-, три- або чотирискладове) слово зазвичай має один наголос, що падає на один із його складів. Місце основного наголосу зазвичай позначається знаком інтонації на голосному, дифтонгу або сонорному звукові змішаного дифтонга наголошеного складу слова, наприклад: ašìs, paėmė, tàu, užúovėja, vadėlės, káltas тощо. Однак є слова, які, крім основного, мають ще один або навіть два побічні наголоси. Перший побічний наголос позначається перед складом однією вертикальною рискою¹, наприклад: ˈlangliavandeninis, а другий побічний — двома вертикальними рисками², наприклад: ˈastroˌfotometrija. Один побічний наголос найчастіше мають багатоскладові складні слова литовського та іншомовного походження, утворені з двох компонентів, наприклад: ˈketuriasdešimtas, generalgubernatorius, а також багатоскладові слова з деякими префіксами, наприклад: ˈdeemulsacija, але іноді його можуть мати й трискладові слова (див. II B b). Два побічні наголоси зазвичай мають слова, утворені щонайменше з трьох компонентів, наприклад: ˈmeteoˌerobiuletenis.

Слова з двома наголосами називаються двонаголосними, а з трьома — тринаголосними. Побічний наголос у двонаголосному слові зазвичай менш інтенсивний, ніж основний. Відносна інтенсивність обох побічних наголосів у тринаголосному слові також різниться: один із цих наголосів, розташований далі від основного, зазвичай інтенсивніший за другий, але обидва побічні наголоси тринаголосного слова зазвичай менш інтенсивні, ніж основний наголос. У цій статті не розглядатиметься співвідношення інтенсивності основного та побічних наголосів слова; буде лише зазначено, які слова литовського та іншомовного походження мають один, а які — два побічні наголоси. Наявність або відсутність побічного наголосу в слові визначають за відносною довготою його голосних і дифтонгів. За однакових інших фонетичних умов відносна довгота голосних, дифтонгів і змішаних дифтонгів у слові залежить від таких обставин¹:

1) наголос: наголошений голосний, дифтонг або сонорний звук у змішаному дифтонгу значно довший за такий самий ненаголошений голосний, дифтонг або сонорний звук, що перебуває в аналогічній фонетичній позиції;

2) місце наголосу в слові: що далі ненаголошений переднаголошений склад від наголошеного, то коротший звук, з якого він складається;

3) кількість складів у слові: що менше складів має слово, то довші звуки, з яких вони складаються; що більше їх, то коротші ці звуки;

¹ Див. V. Vaitkevičiūtė, Lietuvių kalbos balsių ir dvibalsių ilgumas, arba kiekybė, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, t. 3, p. 207—208, Vilnius, 1960.

231

4) характер складу, у якому є голосний або дифтонг: у відкритому складі вони трохи довші, ніж у закритому;

5) кількість складотворчих звуків інших складів слова: якщо в слові є один або кілька довгих голосних, дифтонгів або змішаних дифтонгів, то складотворчі звуки всіх складів цього слова трохи коротші, ніж у слові, яке не має довгих голосних, дифтонгів і змішаних дифтонгів;

6) приголосний, за яким іде голосний або дифтонг: після дзвінкого приголосного вони трохи довші, ніж після глухого;

7) місце, яке займає голосний або дифтонг у слові: в останньому складі слова, особливо у відкритому, голосні та дифтонги значно довші за ті самі голосні й дифтонги в інших фонетичних позиціях. Наприклад, ненаголошений голосний або дифтонг у кінці слова зазвичай довший навіть за такий самий наголошений голосний, що стоїть не в кінці слова;

8) інтонаційний наголос: складотворчі звуки довгих складів, вимовлені з висхідно-низхідним наголосом, трохи довші за ті самі звуки з висхідним наголосом, що перебувають у відповідних фонетичних позиціях;

9) якість голосного: короткі та відповідні їм довгі голосні, що перебувають у тих самих фонетичних позиціях, завжди мають неоднакову тривалість;

10) темп мовлення: за швидкого мовлення (тобто в розмовному стилі) складотворчі звуки всіх складів слова коротші, ніж за повільного мовлення (тобто в чіткому стилі).

Щоб визначити, які слова мають один, які — два побічні наголоси, а які зовсім їх не мають, на магнітофонну стрічку зі швидкістю 380 мм/сек (міліметрів за секунду) записали 104 складні слова та слова з префіксами. Їх продиктували чітким стилем, а частину — також розмовним стилем — 3 диктори (один чоловік і дві жінки), які добре володіли літературною литовською мовою. Хоча темп мовлення дикторів дещо різнився (прослуховування змонтованого запису чоловіка тривало 3 хв, однієї жінки — 2 хв 48 сек, іншої — 3 хв 12 сек) і зумовив варіювання абсолютної тривалості звуків, закономірностей відносної тривалості звуків, які в цьому разі для нас найважливіші, це не змінило. Із цих записів на магнітофонну стрічку за допомогою осцилографа H 102 було виготовлено 312 (104 × 3) осцилограм слів. Швидкість руху кіноплівки — 250 мм/сек. На осцилограмі кожного слова є три записи: другого вібратора з частотою 10 000 hc (герців), восьмого вібратора з частотою 1200 hc та запис часової мітки — 100 hc. Одне подвійне коливання дорівнює 10 мсек (мілісекунд). Усі записи на магнітофон і осцилограми зроблено за однакових технічних умов.

1. На підставі експериментальних досліджень установлено, що поява побічного наголосу в слові залежить не від однієї, а від кількох умов:

1) Який компонент складного слова має основний наголос. Один побічний наголос найчастіше властивий багатоскладовим складним словам із двох компонентів, основний наголос у яких падає на другий компонент, напр.: 'baltauodegiáuti, а два побічні наголоси — словам із трьох компонентів, основний наголос у яких падає на останній компонент, напр.: 'hidroa'l'erodròmas. Багатоскладові складні слова, основний наголос у яких падає на перший компонент, рідше мають побічний наголос, напр.: 'drã-panpalàikė (пор. I 3).

2) Кількість складів у компонентах складного слова. Складні слова з двох компонентів зазвичай мають побічний наголос, якщо обидва або принаймні один із компонентів є багатоскладовим, напр.: 'angliavandeninis (виняток див. IV A a). У трьохкомпонентних

232

тоді як для виникнення побічного наголосу в складному слові зі злитими компонентами ця умова не є обов’язковою, наприклад: 'astro' fotometras.

3) Який склад першого чи другого компонента складного слова має головний наголос. Коли наголошується другий компонент, то що далі головний наголос від початку другого компонента, то більша ймовірність появи побічного наголосу в першому компоненті, наприклад: 'pasikiškiakopūstauti. Коли головний наголос стоїть на початку першого компонента двокомпонентного складного слова, другий компонент має побічний наголос, наприклад: 'kūnigpa'laikis. Трикомпонентне складне слово має один або навіть два побічні наголоси тоді, коли головний наголос стоїть у третьому компоненті — далеко від початку всього слова, наприклад: 'astro'fotometrįja.

4) Наскільки тісно злиті компоненти складного слова і наскільки самостійні значення цих компонентів. Новим спеціальним термінам і взагалі книжним словам, утвореним із двох не дуже злитих компонентів, наприклад: 'angliavandeninis, di'na-m metamorfizmas, а також багатоскладовим складним словам, утвореним із двох числівникових компонентів, які мало злилися, наприклад: aštuoniasdešimtas, властивий один побічний наголос, а словам, утвореним із трьох не дуже злитих компонентів, — два побічні, наприклад: 'astro'fot osk opija.

5) Наскільки перший компонент багатоскладового складного слова надає нового значення слову, що відрізняється від самостійного значення другого компонента складного слова, наприклад: likiburžuazinis² (пор. buržuazinis), likikapitalistinis (пор. kapitalistinis), 'porinkiminis, 'priešrinkiminis (пор. rinkiminis), див. також II A d.

6) Стиль мовлення, який визначається метою, обставинами та емоційним змістом мовленнєвого процесу. При мовленні виразним стилем, тобто порівняно повільним темпом, але з дотриманням усталених вимовних законів і правил та чіткою й виразною вимовою всіх звуків у мовленнєвому потоці те саме слово може мати побічний наголос, наприклад: 'atl ap auodėgis, а при мовленні розмовним стилем, тобто швидким темпом і менш ретельною вимовою всіх звуків мовлення, те саме слово може й не мати побічного наголосу, наприклад: atlapauodėgis.

II. Один дуже виразний побічний наголос, властивий як виразному, так і розмовному стилю мовлення, завжди мають:

A) У першому компоненті:

a) Складні слова, утворені з двох числівникових і одного не надто тісно приєднаного нечислівникового компонента або з двох нечислівникових і одного не надто тісно приєднаного числівникового компонента, з головним наголосом на останньому компоненті, наприклад: aštuoniasdešimtmetis, aštuoniolikavietis, devyniolikaaukštis, devyniolikametis, 'dešimtmetinis, 'dvilinkliežuvauti, penkiolikavietis тощо.

Візьмімо, наприклад, слово 'dvilinkliežuvauti³. Його складів dvi ir link голосні

dv i l i n kl ie ž u v áu t i I 59 57 65 105 65 300 68 II 61 38 67 92 48 249 90 III 48 45 98 99 60 274 86 56 47 77 98 58 274 81

^² Прийменник iki в літературній мові наголошується на другому складі, тоді як у цих словах у префіксі iki- вимовлявся під наголосом перший склад.

^³ На ілюстраціях м’якість приголосних, що стоять перед голосними заднього ряду та дифтонгами ai, au, ui, uo, позначається знаком ‘, наприклад: k’. Цифри, наведені стовпчиком після літери, указують тривалість у мілісекундах звука, позначеного цією літерою, який вимовили диктори I (чоловік), II і III (жінки). Останній вертикального

233

i обидва стоять після дзвінких приголосних. Оскільки перший i міститься у відкритому, але віддаленішому від наголошеного складі, а другий — у закритому, але ближчому до наголошеного складі, то обидва i мали б бути приблизно однакової тривалості. Але перший i довший за другий, а це свідчить, що склад dvi має побічний наголос.

б) Складні слова, утворені з двох числівникових компонентів, перший з яких має один, два або три склади, а другий — не менше ніж три склади, і які мають основний наголос на передостанньому складі другого компонента, наприклад: dutūkstantasis, dušimtasis, dvišimtinis, trišimtasis, septyniasdešimtas, aštuoniasdešimtoji, devyniasdešimtasis, keturiasdešimtainės «такі терези» тощо. Побічний наголос особливо виразний, коли перший компонент двоскладовий або трискладовий, і менш виразний — коли він односкладовий.

Наприклад, голосний i складу dvi у слові 'dvišimtinis довший за голосний i складу ši на 11 мсек, а за голосний i складу ti з основним наголосом перший i коротший лише на 5 мсек, хоча розташований на три склади раніше від цього складу. Таку різницю в тривалості трьох голосних i можна пояснити лише побічним наголосом, властивим складові dvi.

d v i š i m t į n i s I 62 52 93 68 76 II 54 46 94 70 72 III 68 51 93 60 78 61 50 93 66 75

в) Складні слова, утворені з двох компонентів, кожен з яких має щонайменше чотири склади, причому перший має префікс, наприклад: 'pasigervuogiaudamas, 'pasikiškiakopūstaudamas, 'pasikiškiakopūstauti тощо.

Приклад — відносна тривалість звуків у слові 'pasikiškiakopūstauti.

p a s i k i šk’ a k o p ū st áu t i I 60 45 44 60 91 77 308 140 II 55 40 44 49 57 63 244 90 III 54 45 53 50 90 90 232 90 56 43 47 53 79 77 261 107

Мінімальна різниця — 3 мсек — у тривалості голосних a, що стоять після глухих вибухових приголосних p і k’ у відкритих складах, свідчить, що склад pa має побічний наголос, бо інакше a, перебуваючи в сьомому складі — pa — від наголошеного, мав би бути значно коротшим, ніж a у четвертому — k’a — складі від наголошеного.

г) Складні слова, утворені з двох компонентів, перший з яких має два склади, а другий — не менше ніж чотири. У такому складному слові перший компонент несе смислове наголошення всього слова, наприклад: 'angliavandeninis, 'baltaodėgiati, 'ikiburžuazinis, 'ikikapitalistinis, 'ikimokyklinis, 'ikimonopolistinis, 'ilgapersčiavimas, 'kitanacionalinis тощо.

Число в стовпчику, розташоване під горизонтальною лінією, показує середню тривалість кожного звука, отриману діленням на три суми тривалостей того самого звука, вимовленого трьома дикторами. У статті оперують середньою тривалістю голосних.

234

Для прикладу взято відносну тривалість звуків у словах ˈikikapitalistinis і ˈkitanacionalinis. Оскільки перший склад слова ˈikikapitalistinis розташований далі від складу з основним наголосом, ніж другий, а голосний i першого складу на 18 мсек довший за голосний i другого складу, то очевидно, що перший голосний i міститься у складі, якому властивий побічний наголос.

I 64 42 52 40 60 74 39 98 II 54 44 46 38 68 61 50 59 III 75 53 45 40 70 68 32 80 64 46 48 39 66 68 37 79

ˈk i t a n a c i j o n ā l i n i s I 40 55 60 40 83 165 55 57 II 33 55 55 29 53 245 41 100 III 48 72 51 48 62 229 48 80 40 61 55 39 66 213 48 79

Голосний i складу ki у слові ˈkitanacionalinis на 1 мсек довший за голосний i складу ci, тобто обидва i приблизно однакової тривалості. Оскільки склад ki є шостим від наголошеного, а склад ci — третім, то склад ki, безперечно, має побічний наголос, адже лише цим можна пояснити їхню подібну тривалість.

e) Складні слова іншомовного походження або змішаного типу, утворені з двох не дуже зрослих компонентів, наприклад: ˈacetilceliuliozė, arˈteriosklerozė, ˈbalneoterapija, chromoalbuminas, ˈdifenilaminas, ˈhidroinkubatorius, ˈliumiprenproletariatas, mikrobiologija, ˈnukleoalbuminai, paralelpepedas, ˈpoliembrionija, ˈrentgenoteh-nika, seˈkundometris tas, ˈtrofobiozė, ˈtrofoneurozė, ˈultramarinas, ˈultratrump osios, ˈultravioletiniai тощо. Наприклад, порівнявши голосні i у складах mi і bi слова ˈmikrobiologija, бачимо, що вони мають однакову тривалість, хоча відстань від них до наголошеного складу різна. Це свідчить про те, що склад mi має побічний наголос.

ˈm i kr o b i j o l ò g i j a I 44 66 45 93 98 43 157 II 42 50 42 120 122 50 139 III 40 79 40 119 126 79 140 42 65 42 111 115 57 145

Особливо виразний побічний наголос мають склади, складотворним голосним яких є a. Зазвичай же ненаголошений голосний a литовської мови короткий і порівняно закритий. У складі з побічним наголосом він вимовляється значно довшим і відкритішим, і його легко на слух відрізнити від короткого a, наприклад: ˈastronavigacija, dinamometamor fizmas, generalbōsas, generalgubernatorius, kristaloliuminescencija, nacioˈnalliberalai, ˈradiofonija, ˈsaltomortālė, tiˈtanomagnetitas тощо.

335

d i 'n a m o m e t a m o r f i zm a s I 69 100 60 69 42 82 52 96 81 II 42 78 60 52 40 80 40 86 90 III 45 72 92 60 41 79 40 76 85 52 83 71 64 41 80 44 86 85 'chr o m o pauzė a l b u m i n a s I 88 73 97 70 50 73 65 97 II 81 40 — 70 52 68 64 96 III 102 96 115 52 52 75 81 103 90 70 71 64 51 72 70 99 p a r a l e l' pauzė e p i p e d a s I 72 90 70 35 145 41 43 75 94 II 69 75 96 55 — 89 61 83 102 III 60 109 70 61 121 40 41 70 83 67 91 79 50 89 57 48 76 93

Наприклад, голосний a складу na у слові di'namometamorfizmas більш ніж удвічі довший за голосний a складу ta, хоча останній міститься у третьому складі від наголошеного, а перший — аж у шостому. Така різниця в тривалості голосних a пояснюється лише дуже виразним побічним наголосом, властивим складу na. Якби склад na не мав побічного наголосу, його голосний a був би дещо коротшим за голосний a складу ta.

Іноді в складних словах цього типу, компоненти яких мало зрослися, побічний наголос буває настільки виразним, що після першого компонента, який має побічний наголос, як і після самостійного слова, робиться невелика пауза, і лише після неї вимовляється другий компонент складного слова. Пауза, щоправда, факультативна, але трапляється досить часто.

Наприклад, слова 'chromoalbuminas, paralelėpipedas із паузами вимовили двоє з трьох дикторів.

f) Складні слова литовського та іншомовного походження, утворені з трьох не дуже зрослих компонентів, останній з яких може бути й несамостійним, і які мають основний наголос на третьому компоненті. Другий компонент цих слів, особливо в пояснювальному стилі мовлення, може мати факультативний другий побічний наголос, наприклад: 'astro'fotometras, 'astro'fotometrija, 'astro'spektroskopija, 'chlora'cetofenonas, 'chromo'litografija, 'hidroa'erodromas, 'hidroa'eroplanas, 'meteoa'erobiuletėnis, 'mikro'fotografija, 'mili'ampermetras, 'rentgeno'spektroskopija тощо.

Наприклад, голосний e першого складу слова 'meteoa'erobiuletėnis, перебуваючи у складі, найбільш віддаленому від складу з основним наголосом, довший за голосні e ненаголошених складів te і le. З цього видно, що склад me має побічний наголос. Крім того, це підтверджує пауза після компонента meteo. Другий склад компонента aero також має побічний наголос, оскільки голосний e цього складу, який є п’ятим від складу з основним наголосом tē, лише на 5 мсек коротший за голосний ē останнього, а голосний e складу le, що розташований поряд із наголошеним складом, перевищує на 28 мсек.

236

'm e t e o pauzė a 'l e r o b’u l e t è n i s

I 72 39 111 105 138 78 90 54 76 96 74 II 84 72 125 — 142 90 69 46 70 79 109 III 90 88 173 102 94 144 105 39 82 152 78 82 66 136 69 91 104 88 46 76 109 87

У літоґрафії слова 'chromo' перший побічний наголос має склад chro, оскільки його голосний o

'chr o m o 'l i t o gr ā f i j a

I 75 59 50 58 180 40 105 II 65 47 32 57 165 40 122 III 81 58 40 70 191 23 168 74 55 47 62 179 34 132

довший за голосний o складу mo, розташованого ближче до складу з основним наголосом, на 19 мсек, хоча інші фонетичні умови для обох голосних o однакові; а голосний o складу to, розташованого поруч із наголошеним, довший на 12 мсек. Другий побічний наголос має склад li, оскільки його голосний i довший за голосний i складу fi, що міститься в другому складі від кінця, на 13 мсек.

Виняток із цієї групи становлять слова іншомовного походження, утворені з трьох дуже коротких компонентів, усі або принаймні два з яких тісно зрослися. Зазвичай вони не мають побічного наголосу, наприклад: kilogrammėtras.

Б) У другому компоненті:

а) Складні слова, утворені з двох числівникових компонентів, другий із яких — dešimt, а основний наголос припадає на другий склад першого трискладового компонента або на перший склад двоскладового компонента, наприклад: aštuonias'dešimt, devynias'dešimt, penkias'dešimt, šešias'dešimt тощо.

Подовження голосного e, який зазвичай лишається коротким у ненаголошеній позиції, у цьому випадку виразно чути на слух як наслідок побічного наголосу. Це підтверджують і експериментальні дані.

a š t úo n’ a s 'd e š i mt

I 27 200 94 127 33 92 II 46 150 103 100 55 108 III 76 190 101 77 45 92 50 180 99 101 44 97

Наприклад, голосний e складу de у слові aštuonias'dešimt має тривалість 101 мсек, тоді як тривалість голосного e у відповідному складі слова aštuoniasdešimtmetis становить лише 54 мсек, тобто майже вдвічі менше. Така велика різниця у тривалості пояснюється лише побічним наголосом складу de. Таку очевидну різницю не можуть зумовити відмінні фонетичні умови — більша кількість складів у слові aštuoniasdešimtmetis та основний наголос в останньому компоненті.

б) Складні слова іншомовного походження з двох слабко зрослих компонентів, перший із яких — односкладовий — має основний наголос, а другий компонент — grafas, наприклад: būr'grafas, már'grafas, pálc'grafas.

237

pf á l’ c’gr a f a s I 116 64 40 80 II 146 72 93 74 III 115 68 51 52 126 68 61 69

Наприклад, голосний a складу gra у слові pfálc’grafas більш ніж удвічі коротший за голосний a складу pfálc, який має основний наголос, проте він лише на 8 мсек коротший за голосний a кінцевого складу; це свідчить, що перший a компонента grafas має побічний наголос, енергію для якого взято не зі складу з основним наголосом, а з кінцевого. Варто пам’ятати, що зазвичай короткий ненаголошений голосний кінцевого складу може бути значно довшим за такий самий наголошений голосний у другому або навіть третьому складі від кінця (див. II A b та II A d і пор. голосні i двох останніх складів слова dviišimtinis і голосні i трьох останніх складів слова ikikapitalistinis).

C) У префіксі:

a) Багатоскладові міжнародні слова або терміни з префіксами de-, inter-, re-, основний наголос у яких розташований за кілька складів від префікса, наприклад: ’deemulsacija, ’dekalcinacija, ’dezabilė, ’internacionalinis, ’internacionališkumas, ’reorganizacija тощо.

Наприклад, перший голосний i у слові ’internacionališkumas, що міститься в дев’ятому

i n t e r n a c i j o n a l išk ù m a s I 73 72 51 50 85 40 57 84 78 38 83 II 45 88 63 64 59 28 48 52 47 50 90 III 60 67 58 33 61 57 75 64 48 53 77 59 76 57 49 68 42 60 67 58 47 83

складі від основного наголошеного складу, на 17 мсек довший за голосний i складу ci, який розташований значно ближче до наголошеного складу. Це свідчить, що перший склад префікса inter- має побічний наголос.

Порівняно короткі слова з тими самими префіксами, основний наголос у яких припадає на склади, що стоять поряд із префіксом або близько до нього, вимовляються без побічного наголосу, наприклад: dekal̃kuoti, interlinija, interliūdija, intermėdija.

b) Слова іншомовного та литовського походження з префіксом kontr-, у яких основний наголос зазвичай не припадає на корінь, наприклад: ’kontratakà, ’kontrmanėvras, ’kontrre- cenzija, ’kontrrevoliūcija, ’kontržvalgyba тощо. Префікс слова ’kontrrevoliūcija

’k o n t r e v o l’ ù c i j a I 60 60 60 66 54 74 88 II 72 85 57 66 63 96 75 III 85 50 80 96 79 105 44 72 65 66 76 65 92 69

са kontr- голосний o коротший за голосний o складу vo лише на 4 мсек. Така мала різниця в тривалості свідчить, що префікс kontr- має побічний наголос. Якби побічного наголосу не було, то голосний o складу vo через свою фонетичну позицію (голосний o стоїть після дзвінкого

238

приголосного у відкритому складі, що стоїть поруч із наголошеним, а голосний контрскладу o — після глухого приголосного та в четвертому закритому складі від наголошеного) мав би бути значно довшим за голосний контрпрефікса o.

III. Дуже виразні побічні наголоси мають складні слова, утворені з трьох слабко злитих числівникових компонентів, основний наголос у яких припадає на останній компонент, наприклад: penkias'|dešimttūkstantàsis, 'keturias'|dešimttūkstantàsis або 'keturias'|dešimttūkstantỹsis⁴.

k e t u r’ a z'|de š i m t ū kst a n t ỹ s i s I 72 32 106 92 38 62 48 79 60 170 90 II 82 47 85 70 23 80 47 61 80 157 59 III 60 37 91 88 35 54 58 59 73 175 62 71 39 94 83 32 65 51 66 71 101 70

Наприклад, у слові 'keturias'|dešimttūkstantỹsis голосні e складів ke і de порівняно дуже довгі — 71 і 83 мсек. Це свідчить, що ці склади мають побічні наголоси. Наприклад, у слові keturivalentìškùmas, яке на один склад коротше за аналізоване слово і має лише один довгий склад, а тому його звуки дещо довші, голосний e складу ke має довжину лише 53 мсек, а складу len — 65 мсек.

IV. Слабкий побічний наголос (якого може й не бути в розмовному стилі):

А) У першому компоненті:

а) Деякі складні слова іншомовного походження, перший компонент яких односкладовий, а обидва компоненти слабко злиті, наприклад: 'grosmeísteris, 'kvintesencija, 'landšaf-tas, 'prespapjė, 'berkkolegija, 'grammolėkulė та ін.

Перший компонент слова 'kvintesencija має побічний наголос, оскільки його голосний i на 10 мсек довший за голосний ą передостаннього складу. Якби перший компонент не мав побічного наголосу, голосний i складу ci, перебуваючи у відкритому передостанньому складі, не мав би бути коротшим за голосний i першого складу.

'kv i n t e s e ñ c i j a I 48 62 79 81 130 31 145 II 50 61 68 138 111 43 123 III 60 80 75 98 148 54 118 53 68 74 106 130 43 129

б) Прикметник žūtbūtinis.

'ž ū t b ū t i n i s I 92 84 70 62 II 78 72 68 68 III 77 75 43 75 82 77 60 68

⁴ Таку форму слова, що не збігається з усталеною нормативною формою в літературній мові 'keturias'|dešimttūkstantàsis, узято зі Словника литовської мови V (В., 1959, с. 656).

239

Склад у прикметнику žūt має побічний наголос, оскільки його голосний ū трохи довший за голосний ū другого складу, хоча другий склад відкритий і розташований поруч із наголошеним, а перший — закритий і далі від нього.

Крім перелічених вище випадків, слабкий побічний наголос іноді мають також складні слова, обидві частини яких двоскладові або трискладові, а перша — з префіксом, наприклад: ˈapspiaustsmāk­ris, ˈatlapauodēgis, ˈatlaūstuodēgis, ˈatsuktauodēgis, ˈužsmauktkepūris тощо.

B) У другій частині побічний наголос мають складні слова, перша частина яких двоскладова й має головний наголос слова на першому або другому складі, а друга частина — трискладова або чотирискладова, наприклад: drāpanpa- laikē, kiškiakoˈpūstis, kūnigpaˈlaikis, laikraštpaˈlaikis, algāpaˈlaikē, bobēlpāˈlaikē, drabūžpaˈlaikis, āntraˈpamušalis, kiaūliabēraˈlinis тощо.

Наприклад, склад lai у слові drāpanpaˈlaikē має побічний наголос, оскільки він відносно довгий. Дифтонг ai у слові nebepērlaikē має тривалість лише 83 мсек.

dr ā p a n p a ˈl ai k ē I 240 52 71 57 120 122 II 171 50 90 60 159 130 III 200 50 82 60 141 159 204 51 81 59 140 137

Побічного наголосу зазвичай не має перший склад другої трискладової частини складних слів цього типу або її другий короткий склад, наприклад: balan̄dvanagis kanāpdūrp inē, kevēškepūris тощо.

Іноді слабкий побічний наголос мають складні слова, у яких перша частина, наголошена головним наголосом, є односкладовою, а друга — щонайменше чотирискладовою, наприклад: laūkkanaˈpėlēs, zuīkburāˈvykis тощо.

C) У префіксі:

a) Слова іншомовного походження з префіксом anti-, у яких головний наголос слова віддалений від префікса щонайменше на один склад, наприклад: ˈantioksnai, ˈantireo- idānas тощо.

Наприклад, голосний a у складі an слова ˈantifašistas довший за голосний a складу fa, що стоїть поруч із наголошеним складом, на 14 мсек., а це свідчить про те, що склад an має побічний наголос.

la n t i f a š i s t a s I 68 71 41 70 68 74 II 78 80 39 56 78 87 III 80 82 43 58 80 89 75 78 41 61 75 83

b) Слова іншомовного походження з префіксом dis-, особливо коли головний наголос слова віддалений від цього префікса, наприклад: ˈdisgregācija, ˈdisharmonija, ˈdisjunktỹvinis, ˈdiskredi- tūoti, ˈdiskriminācija, ˈdislokācija, ˈdisproporcija тощо. Порівнявши тривалість обох голосних i у слові ˈdisharmonija, бачимо, що перший i, будучи також далі від головного

240

'd i sh a r m ò n i j a I 52 87 101 60 126 II 59 68 128 62 98 III 70 60 98 60 125 60 72 109 61 116

складу з наголосом, а в закритому складі — лише на 1 мсек коротший за другий i у другому складі від кінця. Це свідчить про те, що префікс dis- має побічний наголос.

Крім слів іншомовного походження з префіксами anti- і dis-, слабкий побічний наголос іноді мають також слова литовського походження з префіксом san-, які мають не менше трьох складів, не рахуючи префікса, і в яких основний наголос припадає на останній склад слова, наприклад: 'sankertìnỹs.

У статті розглянуто майже всі найвиразніші типи тих слів литовського та іншомовного походження, які в літературній мові мають один або два побічні наголоси.

СЛОВА З ДВОМА І ТРЬОМА НАГОЛОСАМИ

В. ВАЙТКЯВИЧЮТЕ

Резюме

Кожне самостійне слово в литовській літературній мові зазвичай має один наголос. Однак складні слова, утворені з двох компонентів, можуть мати два наголоси, а з трьох — навіть три. Наявність побічного наголосу або двох побічних наголосів, як встановлено за допомогою експериментів⁵, залежить від таких умов:

1) Який компонент складного слова має основний наголос. Один побічний наголос зазвичай мають складні слова з двох компонентів, основний наголос яких падає на другий компонент, напр.: 'baltauodegiáuti «бути несерйозним», а два побічні наголоси — складні слова з трьох компонентів, основний наголос яких падає на останній компонент, напр.: 'hidroa'l erodròmas «гідрозородром». Складні слова, основний наголос яких міститься в першому компоненті, рідше мають побічний наголос, напр.: dràpanpalaikė «простий одяг».

2) Скільки складів мають компоненти складного слова. Складні слова з двох компонентів зазвичай мають побічний наголос лише тоді, коли обидва компоненти або один із них є багатоскладовими, напр.: 'langliavande-nìnis «вуглеводний». Для складного слова з трьох компонентів ця умова не є обов’язковою, напр.: 'astro'fotomètras «астрофотометр».

3) На який склад першого або другого компонента припадає основний наголос. Якщо він припадає на другий компонент складного слова, то що далі від початку другого компонента міститься основний наголос, то більшою мірою можна очікувати побічного наголосу в першому компоненті, напр.: 'pasikìškiakopùs-

⁵ Наявність або відсутність побічних наголосів встановлювали за тривалістю голосних, дифтонгів і сонорних приголосних на осцилограмі. Інтенсивність наголосу ми не досліджували.

16. Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai

241

táuti «збирати заячу капусту». Коли основний наголос перебуває на початку першого компонента у складному слові з двох компонентів, побічний наголос властивий другому компоненту, напр.: drabužpa'laikė «простий одяг». Складне слово з трьох компонентів має один або навіть два побічні наголоси, коли основний наголос падає на третій компонент, напр.: 'astro'fotomètrija «астрофотометрія».

4) Як виділяються в смисловому відношенні компоненти складного слова. Складне слово з двох досить самостійних компонентів має один побічний наголос, напр.: angliavandenìnis «вуглеводний», а з трьох — два, напр.: 'astro'fotaskòpija «астрофотоскопія».

5) Наскільки перший компонент складного слова підкреслює нове значення всього слова, напр.: 'ikikapitalistìnis «докапіталістичний» (пор. kapita-listinis «капіталістичний»).

6) Стиль і темп мовлення. Побічний наголос іноді з’являється за повільного темпу мовлення, напр.: atlapauodēgìs «людина, яка не зачиняє за собою двері», а за швидкого темпу відсутній, напр.: atlapauodēgìs.