LIETUVIŲ KALBOS GRAMATIKOS TYRINĖJIMAI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

СПОЛУЧНИКИ, ЧАСТКИ ТА ЇХНІ СПОЛУКИ У СУРЯДНОМУ РЕЧЕННІ

A. VALECKIENĖ

§ 1. У сурядному реченні часто важко відрізнити сполучник від частки. Ані сполучники, ані частки не мають жодних морфологічних ознак. Крім того, функцію сполучника й частки можуть виконувати ті самі слова (наприклад: ir, tik, bet, tai тощо)¹.

Сполучники з частками, а іноді й з окремими повнозначними словами, скажімо, прислівниками без формальних показників todėl, dėlto, модальними словами gana, negana, безособовими дієсловами reikėti, užtekti тощо, часто утворюють певні сполуки. У цих випадках важливо визначити ступінь граматикалізації мінімальних сполук.

У статті й порушуються ці питання.

Сполучник чи частка

§ 2. Частки та сполучники вже окремо розглядалися в литовській мові². Тут ітиметься лише про такі випадки вживання сполучників і часток, коли важко визначити їхню функцію.

Безперечним є те, що частки мають значно більше семантичне навантаження, ніж сполучники. Конкретне значення сполучників уже дуже стерлося. Якщо частки підкреслюють і модифікують окремі слова чи все речення (частину), то сполучники лише вказують на синтаксично-семантичне відношення між частинами, зовсім не змінюючи їхнього змісту. Проте можна помітити й певне значення деяких сполучників. Подібно до того, як значення відмінкових форм поділяються на конкретні й синтаксичні³, так і сполучники одні

¹ Сполучники за походженням пов’язані з частками. У процесі формування синдетичної (сполучникової) структури речення поряд з асиндетичною (безсполучниковою) значна частина сполучників розвинулася з часток. Деякі сполучники згодом могли набути й функції частки. Цей розвиток у різних мовах не завершився й досі. Див. Я. Бауэр, К вопросу о происхождении союзов, „Sbornik prací Filosofické fakulty Brněnské university“, IX, A8, Brno, 1960, p. 9 t.t.; К вопросу о возникновении и развитии типов сложного предложения, „Вопросы славянского языкознания“, вып. 6, Москва, 1962, p. 94 t.t.; J. Bauer, Spojky a částice, „Sborník prací Filosofické fakulty Brněnské university“, XIII, A 12, 1964, p. 131 t.t.

² Див. V. Labutis, Dabartinės lietuvių kalbos dalelytės (kand. disert.), Vilnius, 1965; Dalelytės ir jų vieta kalbos dalių tarpe, „Literatūra ir kalba“, VI, Vilnius, 1962, p. 354—370; J. Žukauskaitė, Prijungiamųjų jungtukų vartojimas lietuvių literatūrinėje kalboje (kand. disert.), Vilnius, 1962.

³ Е. Курилович, Очерки по лингвистике, Москва, 1962, p. 184.

69

можуть бути більш семантичними, а інші — лише синтаксичними⁴. Семантичні сполучники вказують на певні смислові відношення між поєднуваними частинами, а синтаксичні сполучники мають суто синтаксичне значення, вказують лише на залежність однієї частини від іншої. Усі сурядні сполучники, крім, мабуть, одного «і», є семантичними⁵. Поєднуючи частини речення, вони вказують, щоправда, на дуже загальне синтаксико-семантичне відношення між частинами.

Практично розрізнити, коли певне слово має сполучну функцію (синтаксичний план), а коли воно є семантичним модифікатором частини (семантико-лексичний план), часто нелегко. Є й перехідні випадки, коли ці обидві функції тісно пов’язані. Відрізнити частку від сполучника ускладнює ще й та обставина, що частки, модифікуючи речення, не виступають членами речення.

Розрізняючи сполучник і частку, доцільно спиратися на диференційні ознаки цих категорій, а саме: частки підкреслюють і модифікують зміст частини, до складу якої входять; сполучники, поєднуючи дві частини в реченнях замкненої структури⁶, лише інтонаційно прилягають до другої частини, а синтаксично-семантично не змінюють змісту частин і не належать до жодної з них⁷. Вони вказують лише на синтаксико-семантичне відношення між частинами.

Позиція слова також може бути розрізнювальною ознакою його функції⁸. У сурядному реченні сполучник зазвичай стоїть на початку частини. Частки можуть стояти як на початку, так і всередині частини. Коли слово стоїть на початку частини, позиція не має диференційного значення. Однак коли певне слово стоїть не на початку частини, вже можна зробити висновок, що воно виконує не функцію сполучника⁹.

§ 3. У литовській мові слова ir, tik часто виступають і сполучниками, і частками.

Розгляньмо приклади зі словом ir, яке в другій частині займає не перше, а друге чи подальше місце.

1) Зрадів і батько, і господарі Папевяї, запишався і сам Кірштукас. Vien IMA 19. 2) Реготатимуть усі пани, сміятимуться, а разом і пані радітиме. ŽemR IV 391. 3) Жайворонки щебетали з усіх боків один перед одним, так само і в лісі пташки вже з-

⁴ Пор. Основы построения описательной грамматики современного русского литературного языка, Москва, 1966, p. 183.

⁵ Пор. там само.

⁶ Реченнями замкненої структури називають сурядні речення, що мають один сполучник перед останньою частиною. Їх не можна продовжити. Сполучник перед останньою частиною є сигналом завершення речення.

⁷ На синтаксико-семантичну ізольованість сполучника від частин у реченнях замкненої структури вказує також те, що в певних випадках, залежно від змісту частин, можна поміняти місцями дві частини сурядного речення, не змінюючи позиції сполучника. Коли частини міняють місцями, сполучник не переходить разом із другою частиною на перше місце (як, наприклад, у підрядному реченні разом із підрядною частиною), а залишається на попередній позиції, тобто знову перед другою частиною. Пор.: Пан лише ходить навколо, дивиться, сміється, а машина аж гуде, коли її сильно розганяють. LTRn 365 і Машина аж гуде, коли її сильно розганяють, а пан лише ходить навколо, дивиться, сміється. Повторюваний сполучник у реченнях відкритої структури (які потенційно можна продовжити) дещо тісніше пов’язаний із частиною. Тут сполучник, повторюваний перед кожною частиною, підкреслює однорідність частин. Тому повторювані сполучники завжди близькі до часток.

⁸ Значення позиції слова для визначення функції сполучника й частки відзначають і в дослідженнях інших мов, пор.: В. Г. Адмони, Введение в синтаксис современного немецкого языка, Москва, 1955, p. 217.

⁹ У певних випадках можлива інверсія, пор.: Добросерда Буткене одна пам’ятала свою сусідку Шервене, з якою колись хоча б одна одній дітей до святого хрещення носили; тоді були кумами утрьох. VaizžgRR I 192. Отже, тут слово не має жодних інших функцій, крім функції сполучника.

Сурядний сполучник іноді опиняється в другій частині після вставного слова, наприклад: Давно це було, мабуть, і тому їй уже неприємно про це згадувати. SimonAŠL 18.

70

, співаючи різними голосами. ŽemR II 238. 4) Відбулося весілля сина одного сусіда, і я поїхав із батьками. LzPR III 20. 5) А в Бінтакях хатина маленька, і місця мало. SimonAŠL 273. 6) Шимоніси нікому не пишуть, і ніхто Шимонісам листів не надсилає. SimonAŠL 197. 7) Іншим не допоможеш — ніхто не допоможе і тобі. PP 120. 8) Їжачок підстебнув півня, той і переніс його на інший бік канави. CvR V 72. 9) Приходь наступного року й розкажи мені про найбільшого дурня,... тоді й віддам тобі борг. CvR V 157.

У цих реченнях частка ir, що входить до складу другого компонента, синтаксично-семантично пов’язана саме з цим компонентом. Вона підкреслює та модифікує слова, що безпосередньо йдуть за нею. Це можуть бути підмети, додатки, обставини, присудки, пор.: і сам Кірштукас, і пані, і пташки в лісі, і я, і місця, і Шимонісам, і тобі, і переніс, і віддам. Підкреслюючи та модифікуючи зазначені слова, частка ir доповнює емоційний і комунікативний зміст усього компонента. З огляду на таку функцію частку ir тут слід вважати часткою. Зі сполучником її пов’язує лише своєрідна подібність значень. Модифікуючи та підкреслюючи іменник чи займенник, частка ir набуває значеннєвого відтінку «також» і опосередковано пов’язує поняття, виражене підкресленим словом, із поняттями слів того самого різновиду в першому компоненті чи в попередньому контексті, пор.:... і батько, і господарі Папієвяй,... і сам Кірштукас (1),... усі...,...і пані... (2), жайворонки з усіх боків..., і пташки в лісі (3), (інші поїхали)...і я... (4),...нікому...,...і Шимонісам... (6), іншим...,...і тобі (7).

Однак таке зіставлення не виходить за межі семантико-лексичного рівня. Воно зумовлене значенням «також», якого набуває частка ir. Частка ir і тут не стає сполучником, оскільки синтаксично-семантично модифікує компонент. Зазначені слова речення взаємодіють лише між собою; інші слова компонента залишаються нейтральними. Натомість, виступаючи сполучником, частка ir поєднує весь компонент цілком з іншим цілим компонентом і не модифікує змісту цих компонентів, пор.: Довго ще розмовляли дочка з батьком, і обоє почувалися наче вигнанці, вислані в далеку, невідому країну. VencIЯ III 152.

Подібну функцію, як і частка ir, має частка tik, коли стоїть на другому місці другого компонента. Вона може підкреслювати й модифікувати не лише слова, що безпосередньо йдуть за нею (1—3), а й слова, що стоять перед нею (4—7), наприклад:

1) Понайтіс навчатиметься в інституті цілий тиждень, там і їстиме, а мені лише в суботу після обіду треба привести Понайтіса додому. ŽemR IV 392. 2) Я вся заціпеніла, тільки серце б’ється. ŽemR IV 384. 3) Щойно я замахнуся сокирою на того собаку, а він тільки — гав, гав, гав — і втік. CvR V 77.

4) Усі учениці торішні, а я лише новенька, дурна. ŽemR IV 324. 5) — Ваші діти вже підросли, наймете тільки наймита й обробите землю... ŽemR IV 419. 6) Нікому не дали знати, лише вранці сусіди дізналися, що він уже помер. ŽemR IV 420. 7) Звільнилися стернища, ниви, лишилася тільки нескопана картопля. BaltPV₁ 113.

Тут частка tik, увійшовши до складу другого компонента, пов’язана переважно саме з підкреслюваними словами. Вона надає підкреслюваним словам відтінку виокремлення. Особливо сильне підкреслення й виокремлення спостерігається тоді, коли tik стоїть після підкреслюваного слова (4—7). З огляду на таку функцію частку tik у зазначених реченнях, як і частку ir у відповідних випадках, слід вважати часткою.

Як і підкреслені слова з часткою ir, так і підкреслені слова з часткою tik, що стоять у другому компоненті, за змістом можуть співвідноситися зі словами першого компонента, пор.:... цілий тиждень...

71

…лише в суботу… (1), усі учениці…, я лише (4) тощо. Однак таке співвідношення слів також не виходить за межі семантико-лексичної площини.

§ 4. В аналізованих реченнях і, лише є семантичними модифікаторами другого компонента головним чином завдяки своїй позиції. Змінивши позицію слів і, лише, тобто перемістивши їх на початок компонента, зазвичай змінюється й функція цих слів, хоча значення речення по суті залишається тим самим.

Легше відокремлюється від слова, яке він підкреслює, слово лише, особливо в тих реченнях, де воно стоїть після підкреслюваного слова, пор.:

Понайтіс навчатиметься в інституті весь тиждень, лише мені в суботу після обіду треба відвезти пана. Я весь затерп, лише серце б’ється. Щойно замахнуся сокирою на того собаку — лише собака: гав, гав, гав… Усі учениці торішні, лише я нова… Ваші діти вже підросли, лише наймете хлопця… Нікому не дали знати, лише вранці дізналися сусіди… Звільнилися стерниці, поля ярини, лише залишилася невикопана картопля.

Часто так само можна змінити позицію слова і, хоча через це іноді дещо порушується ритміка речення, воно стає не таким природним. Пор.:

Пани реготатимуть, сміятимуться, і водночас пані радітиме. Сталося весілля сина одного сусіда, і я поїхав із батьками. Їжачок спонукав півня, і той переніс його… Розкажи мені про найбільшого дурня, і тоді я віддам тобі борг. Шимоніси нікому не пишуть, і ніхто не надсилає листів Шимонісам. Адже тепер не встежиш — і дня немає.

У так трансформованих реченнях слова і, лише (переміщені на початок) уже не підкреслюють тих слів, які раніше підкреслювали або модифікували. Схоже, що й нових слів, перед якими вони опинилися, без спеціальної інтонації вони не підкреслюють і не модифікують. Таким чином ці слова вже не пов’язані синтаксично-семантично з другим компонентом. Вони лише вказують на взаємне відношення компонентів, тобто виконують функцію сполучника.

Слова і, лише можна перемістити на початок компонента разом зі словами, які вони (перебуваючи в препозиції) підкреслювали та модифікували. У таких випадках функція слова і змінюється менше, ніж коли це слово переміщують на початок без підкреслюваного слова. Пор.:

Пани реготатимуть, сміятимуться, і пані водночас радітиме. Шимоніси нікому не пишуть, і Шимонісам ніхто не надсилає листів.

Тут слово і, переміщене на початок, але залишене безпосередньо перед тими самими словами, синтаксично-семантично пов’язане з ними так само, як і раніше, коли стояло всередині компонента перед цими самими словами. Звісно, цей зв’язок уже дещо слабший, оскільки слово і, опинившись у властивій сполучнику позиції, уже починає переходити в сполучник, хоча в наведених тут реченнях більшою чи меншою мірою зберігається підсилювальна та модифікувальна функція частки.

Слід сказати, що в певних реченнях, залежно від структури компонентів, перемістити слово і на початок без того слова, перед яким воно стояло й яке підкреслювало або іншим чином модифікувало, було б цілком неприродно і практично неможливо. У таких випадках слово і можна перемістити на початок лише разом із наступним за ним словом. Пор.:

Зрадів і батько, і господарі Папєвяй, запишався і сам Кірстукас. …і сам Кірстукас запишався. Але не можна: …і запишався сам Кірстукас.

72

Боягуз боїться й листка, сміливий і вовка не боїться....і вовка сміливий не боїться. Але так не можна: і сміливий вовка не боїться.

Стоячи на початку другої частини й підкреслюючи та модифікуючи слова другої частини, що йдуть після нього, слово ir часто зберігає функцію частки; пор. також такі речення:

— Що вдієш, і щастя не завжди буває! — сказав льон. BalčAP 25. Ось і маєте, і слова наймитові сказати не можна. BaltPV₁ 40. Не клади його до кишені: і в мішок не потрапить. PP 390. Відомий курячий розум: і лисицю впустила. Оце так розум — і вигадати таких птахів! LzPR II 8. А це диво, велике диво було: і озеро замерзло влітку. LTRn 91. Не проси їжака в город: і непроханий прийде. PP 218¹⁰.

Частково зберігає підкреслювальну функцію частки слово ir у реченнях такої структури, де після ir, що стоїть на першій позиції другої частини, йде вказівний займенник tas arba tas pats, який указує на предмет, названий іменником у першій частині, наприклад:

Ось поглянь, усе потріскалося, усі упряжки мотузяні, і ті вже гнилі. Vaižg RR I 48. – Бачив, ще й жорна на камені поставлені, і ті пливуть. CvR V 154. – Один добрий чоловік у селі був, і того вигнали. CvR V 31.

У них мало худоби, і та сама нікуди не годиться. JablRR I 533. Занесли крупу, і та сама ледь сива. ŽemR II 239.

Пор. речення такої самої структури, у яких ir виконує чітку функцію сполучника:

У місті випадково зустрів знайомого з Будвічяй, і той зголосився мене підвезти. VenclPU 293. Залишився вдома при батькові молодший брат, який був ще зовсім малим, і того король дуже любив. BsRP 106.

Слово ir за своєю функцією ще схоже на частку, хоча в таких реченнях уже більше наближається до сполучника, де зіставляються тотожні або однотипні дії та властивості. Присудками частин у таких випадках виступають однакові або близькі за значенням слова й сполуки. Підмет у другій частині зазвичай стоїть одразу після слова ir, яке стоїть на початку другої частини, і протиставляється підметові першої частини. Через це він підкреслюється, висувається на передній план. Пор.:

Не гнівайся! Ви — мати, і я мати… LzPR III 83. Усі були нею задоволені, і вона сама була задоволена. VienAŠ 8. Потім плескали долонями — і ми плескали, піднімали руки — і ми піднімали. ŽemR IV 15. Дай землі — і земля дасть тобі. PP 34. Шануй себе — і інші шануватимуть тебе. PP 111. Бач, ті люди співають, і він уже не витримує, хочеться співати. DaukŽP 19. Гражино, мені ж уже за тридцять п’ять, і ти вже не першої молодості. VienAŠ 90. Ніколи більше мене не побачать — ні тато, ні мама, ні брати, і я їх ніколи більше не побачу… VenclPU 234. …сільські діти їдуть верхи на конях, і він дуже хотів би їздити верхи. BilR 121. Хлопчик захворів, і стару вже оплакують. Vencl PU 332. Старий пан був Міхал, і панич — на честь батька. ŽemR IV 381. Хворів, кажуть, довго, і Беніс, і інші діти захворіли. ŽemR IV 377.

¹⁰В. Лабутіс у таких випадках трактує вжите слово ir як сполучник, що має в певному контексті значення частки; пор. його приклад: Одна хвилина — і приїхала машина; див. Б. Лабутис, Частицы современного литовского языка (автор. дисс. к. ф. н.), Вильнюс, 1965, p. 14. На нашу думку, якщо слово ir має значення частки, то воно ir і є часткою. Адже сполучник і частка відрізняються лише своєю функцією; жоден із них не виступає членом речення. Див.: V. Sirtautas, Jungtukai ir jungiamieji žodžiai, „Tarybinė mokykla“, 1958, 7, p. 38; J. Žukauskaitė, Jungtukas ir jo išskyrimo iš kitų tarnybinių kalbos dalių kriterijai, p. 13.

73

Частка tik, на відміну від і, коли її переносять на перше місце разом зі словом, перед яким вона стояла й яке підкреслювала та модифікувала, здебільшого цілком наближається до сполучника, особливо в тих випадках, коли зберігає розділове значення.

У цьому можна переконатися, замінивши (трансформувавши) наведені вище речення з tik так:

Понатіс навчатиметься в інституті цілий тиждень, тільки в суботу після обіду мені треба відвезти пана- ті. Я весь затерп, тільки серце б’ється. Що я візьмуся за сокиру, щоб того собаку зарубати, тільки гав-гав-гав — собака.

Пор. ще такі речення, де частка tik виступає сполучником і виражає протиставлення частин та їх зіставлення з виділенням¹¹.

А свобода так близько — тільки змахнути крилами... SNėrP I 236. Нічого такого, тільки серце й досі так неспокійно б’ється. Simon AŠL 241. Усі були такими, як і раніше: тільки одна відміна. VaižgRR I 54. Ніби ніхто більше й не орав, тільки один дядько Шюкшта розпушував землю для всього села. VaižgRR I 101.

Частка tik, стоячи на першому місці другої частини, виконує функцію частки, часто маючи не розділове, а інше значення; пор.:

З усього його худенького обличчя струменіло натхнення; тільки-но (=ледве) було видно на чолі роги Мойсея. VaižgRR I 92. (Тут і повторення свідчить, що tik tik є часткою.) Віддам шкурку кушнірові, тільки (=всього) кілька копійок прослизне до кишені. ŽemR IV 449. Витерся, затиснув облиту ділянку сухим подолом сорочки, щоб бабуся не розсердилася, і чкурнув із хати — аж подвір’я загуло. KrėvŠP₁ 97.

§ 5. Крім be, ir і tik, у литовській мові функцію сурядного сполучника та частки можуть виконувати bet, tai. Виконуючи функцію сполучника, bet виражає протиставні відношення, а tai — найчастіше пояснювальні відношення причини й умови; пор.:

Була ще зимова пора, але відлига з мокрою сльотою віщувала швидку весну. CvR VIII 222.

А ти більший, отже тобі треба збудувати більшу хату. LTt III 71. Розкажи мені нечувану й небачену казку, тоді я дам тобі вогню. JablRR I 538.

Частка bet трапляється порівняно рідко й не виражає протиставлення, а має інші значення, тому її легко відрізнити від сполучника; пор.:

Зробив собі пива — але (= vis) буде веселіше. Grž(LKŽ I 642). Краще без користі, але тільки (= kad tik) ніхто не плакатиме. PP 111. ...щоб вона вигадала що завгодно, сама в піч залізла, але тільки (= kad tik) щоб горщики швидше закипіли. KrėvŠP₁ 93.

В останньому випадку bet має значення, близьке до «kad», проте в реченні ці слова не рівнозначні. Bet тут надає другій частині великого емоційного навантаження (до того ж bet тут має й логічний наголос), якого частина втрачає, якщо bet замінити на kad. З kad таке речення починає виражати причинні відношення й стає підрядним. У цьому реченні з bet причинний зв’язок дуже невиразний.

Частку tai, що стоїть на початку другої частини, слід вважати часткою, коли вона не виражає пояснювальних відношень причини й умови (як у функції сполучника), а лише надає другій частині нового емоційного відтінку; пор.: – Не журися, бджілонько, не журися, то будуть тобі мої коралі пошиті. LTRn 35.

¹¹Сполучник tik також уживається без чіткого виділення, лише протиставляючи й зіставляючи частини речення, наприклад: Я її добре знаю, — тільки Тизенгаузу цього казати не треба. SruogAD 25. — Я пробираюся на кухню, аж тут раптом ур-ур-ур-ур! — на мене собаки… LzPR II 79.

74

В окремих випадках tai, крім відношень пояснення причини та умови, може виражати (найчастіше у фольклорі) зіставні відношення, подібно до сполучника ir. У таких випадках він виконує функцію сполучника, але ближчий до частки, ніж тоді, коли виступає сполучником і виражає відношення пояснення причини та умови. Пор.:

Я дам вам цього баранчика, то ви двоє житимете з його частки. BsRP 61. — Так само було і з моїм чоловіком, то потроху, потроху й минуло. VienAŠ 20. Іди сюди, дівчинонько, іди сюди ти, молоденька, — то ми з тобою говоритимемо багато ніжних слів. LTRn 60. Сів хлопчина біля моєї щічки, поклав рученьку на моє плече, то вона легша за павичеве пір'їння. LTRn 73. Тепер піду я до світлички, сяду за столом — то мінятимемо золоті персні, питимемо зелене вино! KrėvŽ 52. Прийде веснонька, виросте моє пір'ячко; — то літатиму, то кружлятиму зеленими лісами. LTRn 126.

§ 6. Досить часто на початку другого компонента складносурядного речення вживаються частки bent, dar, juk, net, vis та ін. За нашими спостереженнями, ці частки, хоч і стоять у позиції, характерній для сполучника, функції сполучника не виконують. Вони завжди додатково підкреслюють і модифікують слова другого компонента, доповнюють його комунікативний та емоційний зміст, тобто синтаксично-семантично пов'язані з другим компонентом, отже, залишаються частками, хоча й опиняються на початку другого компонента. Пор.:

Жодна людина сюди ще не забрела, принаймні чубата цього не пам'ятає. SimonAŠL 50. Усі вже наїли повні животики, ще залишилося одне зернятко ячменю. ŽemR IV 433. Яснішої погоди вже не може бути, адже вже все згоріло. SimonAŠL 135. Замело снігом яри й доріжки, навіть битий шлях ледве можна впізнати¹². SimonAŠL 196. Ворону хоч мий, хоч не мий, однаково чорна. JabIRR I 536.

Сполучники й частки або сполуки з певними прислівниками

§ 7. Дуже часто на початку другого компонента сполучники вживаються з частками або певними прислівниками (todėl, dėlto). Постає питання, чи утворюють такі слова, стоячи на початку другого компонента, складені сполучники.

¹²Дж. Жукаускайте, серед іншого, вважає слово net сполучником (здається, підрядним), коли компонент, що починається з нього, пояснює слово, яке виступає присудком першого компонента, наприклад: Зрадів, аж очі заблищали. Вона зазначає, що net у цьому випадку набуло функції сполучника через випадіння сполучника kad, який часто вживається разом із net перед ним (див. J. Žukauskaitė, згад. праця, с. 5).

Треба сказати, що така послідовність розвитку (kad net і лише потім net) не є обов'язковою. Коли в першому компоненті немає корелятивного слова, kad поряд із net не завжди й доречне, пор.: Я скрикнула сердитим голосом, кинулася до матусі, аж пані злякалася. ŽemR IV 374. Надворі було світло від полуденного сонця, аж в очах темніло. VencIR III 109.

У цих реченнях без корелятивного слова й підрядний зв'язок не зовсім очевидний. Скажімо, тут неможливо перенести другий компонент разом із усім net на місце першого компонента, як це характерно для складнопідрядного речення. На нашу думку, у таких реченнях net не є ні підрядним, ні сурядним сполучником. Саме речення безсполучникове, net є виразним семантичним модифікатором другого компонента, і його слід вважати часткою. Про перехід слова net до розряду підрядних сполучників можна говорити хіба що в тих випадках, коли в першому компоненті є корелятивне слово, пор.: Так мене охопило, аж Праняк позаздрив. ŽemR IV 378....ти так жалібно плачеш, аж каміння розчулюється. BalčGPr 5. Супроводом до тієї кари й повчання ти чув такий ляскіт, аж гучне відлуння покотилося уривчасто через увесь ліс. VaižgRR I 96. У цих реченнях другий компонент можна перенести разом із усім net на місце першого компонента; крім того, тут перед net можна вставити сполучник kad. Пор. також речення з корелятивним словом у першому компоненті й kad net на початку другого компонента: Прилетів сивий кінь, такий білий, аж освітив усю землю (усн. мовл.). JabI (LKŽ V 36).

75

а) Сполучник і частка

Усі сурядні сполучники можуть супроводжуватися різними частками. Безпосередньо після сполучника можуть стояти такі частки, які самі по собі не виконують функції сполучника (bent, čia, dar, gal, gi¹³, jau, kad, na, ne, nė, net, nors, šit, štai, vėl, vis тощо), а також такі слова, які, крім функції часток, мають і функцію сполучника (ir, tai, tik, užtat, vis tiek, vis dėlto). Частки стоять безпосередньо після сполучників або сполучних слів і інтонаційно прилягають до них. Інакше кажучи, частки разом зі сполучником інтонаційно прилягають до другого компонента, оскільки в сурядному реченні й сам сполучник інтонаційно прилягає до другого компонента. Однак у більшості випадків ці слова не утворюють синтаксично-семантично неподільної одиниці, хоча їхня інтонація й єдина. Значення та функція слів, що входять до сполуки, здебільшого сприймаються окремо й неоднорідні. Перше слово синтаксично-семантично не пов’язане з другим компонентом, перед яким стоїть; воно виконує лише сполучну функцію. Натомість слово, що йде після сполучника, синтаксично-семантично пов’язане з другим компонентом і модифікує його комунікативний та емоційний зміст, тобто виконує функцію частки.

У згаданих сполуках частки bent, čia, dar, jau, kad, ne, nė, net, nors, šit, štai, vis тощо чітко зберігають свою самостійну функцію (виступають семантичним модифікатором компонента, що починається сполучником).

— Навантаж воза дітлахами для мами, — сміявся батько: — то вже будуть гості… ŽemR III 21. Юргіс упав біля Тамошюса, а тут інші роззираються, наскільки той рівчак звивистий. ŽemR II 253. Хтось був намовив його на це, тому й дав йому ще четверту роботу. LTRn 327. У снігу потонула вся садиба Теконіса, заспокоїлися голі тополі, а зі слив і вишень уже тільки верхівки стирчали з-під снігу понад тином. BaltPV₁₁ 25. Багато тут таких, що потрапили, але тих віжок так мало. PP 323. Радше дерево здорове відчує вугілля, — а не дитя гадюки видасть вам батька. SNėrP I 281. …усі були голодні, тож навіть просити не довелося. VaižRR I 211. Пустяться ганяти одна за одною навколо товстої сосни; не по землі, а стрімко вгору; аж очі рябіють. VaižgRR I 67—68. Браги вже немає, то хоч ось кваску випий. VaižgRR I 183. Починаєш прислухатися, аж ось — якийсь шорсткий предмет упав тобі на обличчя. JabIRR I 533. Сіро, темно, мокро, вогко, нудно, злиденно, — і ось блиснув просвіток. VaižgRR I 192. Подорожували цілий день, і все не було лісові ні кінця, ні краю. CvR V 83.

У цих реченнях сполучник майже скрізь можна опустити. Частка, опинившись на першому місці, залишається таким самим семантичним модифікатором компонента (пор. відповідні приклади без сполучника § 6), і речення стає безсполучниковим.

Дуже часто після різних сполучників стоїть слово ir, зберігаючи самостійну функцію частки (воно надає другому компоненту нових комунікативних та емоційних відтінків).

…добра дитина, тиха, спокійна, роботяща, чого ще треба, а й наш Беніс, здається, не заслуговує на докір. ŽemR I 24. Добре на чужині, але й там гори борошна не знайдеш. PP 142. Ще залишився брат, і той потонув у озері. BaltPV 39. Юргіс пообіцяв допомогти нам возити овес, однак і досі ми його не дочекалися. JabIRR I 536. Він не здавався придатним до важкої серйозної праці ні тіунасі Гейше, ні братові Шюкшті; тож і посилали його туди, де він… виконує роботу вдвічі, утричі швидше. VaižgRR I 39. Але тут уже не Аукштуяй, отже

¹³ Про те, що частку gi не слід уживати у значенні протиставного сполучника (замість o), див. V. Labutis, „Kalbos kultūra“, 6, Vilnius, 1964, p. 28—33.

76

і повернемося. Simon AŠL 9. Повернувшись до Повілайтіса, я кинув роботу й пішов далі, тому й ми ходімо спати. ValPJ₂ 56. Ніхто не бачив її у Високих, зате й виникають усілякі здогади. SimonAŠL 11.

Якщо пропустити сполучник, слівце ir, опинившись на першому місці у частині речення, також у багатьох випадках залишається синтаксично-семантично пов’язаним із цією частиною, тобто залишається часткою, хоча в окремих випадках (коли його зв’язок із частиною не такий виразний) воно вже перетворюється на сполучник (наприклад: Повернувшись... я пішов далі, і ми ходімо спати; пор. речення цієї структури в § 4).

Після різних сполучників, зберігаючи функцію частки, також може стояти слівце tik, наприклад:

Минуло ще півтора століття, і лише тоді люди чітко зрозуміли всю важливість тих знахідок. JabIŪŽ 15. Улітку... струмок зовсім пересихав, і лише де-не-де в затінених заглибинах мерехтіли порослі травою калюжі води, що кишіли жабами й пуголовками. VienUT 81. Він добра людина, дуже добра, але тільки руки в нього вже такі — до чого лише торкнеться, і щось неодмінно лишається. LKŽ IV 294.

Якщо пропустити сполучник, слівце tik, опинившись на першому місці, на відміну від згаданих інших слівець, здебільшого перетворюється на сполучник (пор. § 4).

На нашу думку, після сполучників також мають самостійну функцію частки слівця užtat, vis dėlto (а також dėlto у тому самому значенні), vis tiek¹⁴, наприклад:

Настуте ходила за гусочками, ніби вбрана в довгі білі штани, але зате гомілки були захищені... VienAŠ 9. Хата як хата: закопчена, а все ж у ній помітний був якийсь незвичайний порядок. VaižgRR I 210. Стогнав і стогнав, але від того не помер. Ds (LKŽ II 270). І якою б темною не була довкола ніч, як би не лютували бурі й хуртовини, а все одно затишно й добре від близькості матері та її голосу. BaltPV₁ 14.

Якщо пропустити сполучник, užtat, vis dėlto, vis tiek, опинившись на першому місці другої частини речення, подібно до tik, набувають функції сполучника, пор.:

Її оченята не рухаються, зате роздвоєний язичок усе висовується та висовується з пащі. JabIRR I 536. Сонце, щоправда, вже перевалило за самі голови, а все ж іще добряче припікає. VaižgP III 263. Прястимеш — не прястимеш, усе одно не випрясти. LTRn 329.

Після різних сполучників можуть стояти навіть дві частки. Вони також зберігають свою самостійну функцію. Пор.:

Скажуть: такий уже великий кавалер із Гейшів, йому вже, мабуть, четвертий рік, а він усе ще без штанців! VaižgRR I 124. Поки Казюкас не ходив — бігай до нього з молоком, усюди носи його із собою, тяганися, а тут і так ноги від утоми та роботи підкошуються. CvR VIII 81. Щоправда, вдома ще батько й один брат, але ж і вони невдовзі стануть жертвами чорної тіні. SimonAŠL 37. Виділила собі Ільзе Шимонівського Крізу, то нехай уже й виходить за нього. SimonAŠL 163.

Згадані вище частки вживаються не лише безпосередньо після сполучника, а й після іншого слова, наприклад:

Мої друзі щасливо перейшли, а в мене й земля з-під ніг зникла. SimonAŠL 299. Коза боялася бігати до лісу, але вовк і з городу її схопив. PP 315. Тітка Бінтакене приходила, то вона й запалила (лампу). SimonAŠL 328. Живе чужим розумом, тому

¹⁴Слівця (vis) dėlto, vis tiek, що стоять після сполучників, називає частками також А. Пірочкінас, див. A. Piročkinas, Sujungiamųjų sakinių su jungtukais ir, o, bet loginiai-semantiniai santykiai, „Kalbotyra“, X, Vilnius, 1964, p. 96; інакше — J. Žukauskaitė, зазначена праця, с. 19.

77

живіт і страждає. PP 184. Очі бачать, а зуби ще не звикли. PP 304. Ведмідь — ау, і замовк, а вовк і далі тягне: у-у-у-у! CvR V 25. Вона сидить, здається, спокійно, а серденько дрібно тьохкає. LKŽ II 270.

Такі випадки ще раз показують, що сполуки сполучника й часток загалом не є стійкими. У наведених вище реченнях частку або зовсім неможливо пересунути відразу після сполучника, або це можна зробити лише разом зі словом, яке ця частка підсилює та модифікує.

Лише з певними частками сполучники утворюють синтаксично-семантично неподільні сполуки. Серед таких варто згадати частки gi, tai. Коли вони стоять після сполучників і інтонаційно пов’язані з ними, окрему функцію цих слівець важко розгледіти. Ці частки лише підсилюють відношення, виражене сполучником, і такі сполуки розглядають як окремі сполучники або варіанти перших сполучників.

Особливо тісно зі сполучниками пов’язана частка gi. Наприклад:

Не чхне Ящірка, а gi і Юнашка хіба не чоловік... ŽemR I 66. Двері з вікнами й порогами осіли; а gi вся хата здавалася повсюди перекошеною. DonR 22. Козаки затоптали могилу вбитих; виросла трава, але gi батькове серце не забуло. LzPR II 11. Іншим разом сам пан збирався на бал, тому gi звелів тому непереможному чоловікові гарно вилаяти своїх дітей. BsP III 38 (LKŽ II 270).

Тут ogi, betgi, dėlto gi за своїм значенням майже не відрізняються від сполучників o, bet, dėlto і їх слід вважати варіантами останніх.

Частка tai найчастіше утворює синтаксично-семантично нерозкладну одиницю зі сполучниками ir, o.

Сполука ir tai має значення, близьке до слівця «все одно», і виражає відношення допустовості.

Можете насипати мені гору золота, а я все одно не шитиму! LzPR III 15. До святого Йоана всі люди просять дощу, а воно все одно все висихає. PP 185.

Тут ir tai мало відрізняється від сполучника ir, який також може вживатися для вираження відношень допустовості, пор.:

Просив прийти, а він не прийшов. Grž. Скільки ж навколо лук, лісів і перелогів, а їм іще мало! LzPR III 15.

Сполука o tai виражає причинно-наслідкові відношення. За значенням o tai значно далі відійшла від сполучника o, ніж ir tai від сполучника ir.

— Ідіть до хати, дітки, хоч дам вам поїсти, а то з голоду здохнете... KrevŠP₁ 104. — Тягніть пиво, тільки не розлийте, а то, чого доброго, проллється. BaltPV₁ 70. Рано-вранці я пішла по водичку, а то мій віночок туманом укрило. LTRn 59.

б) Сполучник і прислівник

Як частки зате, проте, все ж, так і прислівники тому, отже, стоячи безпосередньо після сполучника, зберігають свою самостійну функцію.

Глибокий сніг кілька разів повалив Юраса, і через це він соромився себе. CvR VIII 218. Давно це було, мабуть, і тому їй уже неприємно про це згадувати. SimonAŠL 18. Інші дівчата виривали бур'яни й палили їх, а це для того, щоб бур'яни не шкодили житу та іншим зерновим. ValPJ₂ 89.

Тут тому, отже вказують на причину дії й виступають обставиною причини. Відношення між частинами досить чітко виражають сполучники і, а це. Лише коли сполучника немає, слова

78

тому, отже, опинившись на першому місці в частині, у відповідних випадках виконують сполучникову функцію, як згадані вище зате, проте, все ж і лише. Пор.:

Їжак пішов по дріжджі, тому пироги не вдалися. PP 333. ...чоловік не вміє господарювати, через це ми не можемо розбагатіти. ŽemR IV 415.

в) Дві частки

Після часток ще, навіть, хоча, ось та ін., які не виконують функції сполучника, хоч і стоять на початку частини, іноді вживаються такі слова, які можуть виконувати і функцію сполучника, і функцію частки, скажімо, і, лише. У таких випадках останні слова зазвичай виконують роль такого самого семантичного модифікатора, як і перші, і обидва функціонують окремо, утворюючи лише своєрідні інтонаційно пов'язані сполучення часток¹⁵. Напр.:

Відчиняємо двері — повні сіни чоловіків, ще й у дворі інші. ŽemR IV 350. А безсоромні мухи, обсівши молоко, тільки жують, тільки їдять, навіть країв миски не видно… KrėvŠP₁ 97. Домашня робота, хатні клопоти — усе на мені одній, хоч розірвися. ŽemR IV 413. Зернинка до зернинки — ось і каша. PP 185.

Тут функцію часток і, лише визначає їхня позиція. Роль позиції у функції цих слів менш відчутна в тих випадках, коли перша частка морфологічно пов'язана зі словами другої частини. Скажімо, на початку другої частини стоїть частка нехай, яка водночас виконує роль морфологічного афікса; тоді наступне за нею лише дещо більше переходить у сполучник, оскільки позиція першої частки (нехай) у реченні є ненормальною, пор.:

Тепер він не хотів їсти — нехай лише його не обмежують. MontvR I 289.

d) Два сполучники

В окремих випадках трапляється одночасне вживання двох сполучників одного й того самого значення (синонімічних), наприклад: o თუმცა, o betgi, o tuo tarpu. І сполучник o, і наступні за ним tačiau, betgi, tuo tarpu мають значення протиставлення. Останні, будучи однозначними (вживаються лише у значенні протиставлення), посилюють значення сполучника o, який вживається не лише зі значенням протиставлення, а й зі значенням зіставлення (подібно до ir). Постійно вживані два синонімічні сполучники утворюють синтаксично-семантично неподільні сполуки. Однак їх уживають порівняно рідко й нерегулярно, лише тоді, коли потрібно посилити виражене відношення. За значенням вони зовсім не відрізняються від окремо вживаних o, bet, tačiau, tuo tarpu і вважаються варіантами останніх. Напр.:

Urtė впізнає його голос, однак не може й не хоче вірити власним вухам. SimonAŠL 282. У Пузіонісі було й більше хлопчаків-ровесників, проте в кеймарі об’єдналися лише Йонас із Казисом. VaižgRR I 181. Отримавши такого удару, воли мали стрибнути, наче їх ужалили, а тим часом вони й не поворухнулися. VaižgRR I 197.

Співвідношення сполучників і часток, що йдуть за ними, з частками або іншими словами першої частини

§ 8. Досить часто вживаються речення, у яких сурядні сполучники та частки, що йдуть за ними, перебувають у синтаксично-лексичному співвідношенні з частками або певними словами самостійного лексичного значення першої частини. Ці слова

¹⁵ Пор. V. Labutis, Lietuvių kalbos sudėtinės dalelytės, kn.: Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida, Vilnius, 1964, p. 129.

79

є своєрідними співвідносними словами сполучників. Часто вони стоять на початку першої частини, хоча позиція цих слів ще не є цілком усталеною (вони можуть стояти й усередині частини, хоча такі випадки трапляються рідше). Ці слова увиразнюють протиставлення та зіставлення частин, виражені сполучниками. Частини більше пов’язані між собою, хоча важко сказати, яка частина більше залежить від іншої. Такі речення мають ознаки і сурядних, і підрядних речень.

a) Частки та сполучники

Досить часто в першій частині як співвідносне слово згаданого типу виступає частка лише. На початку другої частини стоїть сполучник ir, o, tai та ін., часто з часткою, що його супроводжує і яка разом зі сполучником синтаксично-лексично співвідноситься з лише першої частини.

Щойно почни молотити — і ось тобі гори соломи, полови, відходів, обмолоту... BaltPV₁Щойно обернулася глянути на чоловіка [Катре̇] — і знову її очі наповнилися слізьми. ŽemR I 87. ...але тільки-но трохи занедужаєш, уже думаєш: тепер помру. KrėvŠP 11. Тільки не доглядай за собою — і ходиш із сяючим задом. BaltR IV 120.

Таке саме співвідношення можливе й без сполучника. У безсполучниковому реченні лише співвідноситься з часткою другої частини або з певним словом самостійного лексичного значення, що стоїть на її початку.

Таки не вберегла майстриня батька наступного разу — уже батько сидить навпочіпки на сходинці до Крізового вулика. CvMS 44. Тільки натякни чоловікові про гроші — відразу починає питати: навіщо? через що?.. KrėvŽ 76. Щойно сонячне проміння проникло в горіхову шкаралупу — миттю карета й коні зникли, зникли — і згорнулися в шкаралупі. CvR V 152. Вона лише дзьобиком довбнула одне, друге око вола — і віл осліп. CvR V 116.

У другій частині відповідних слів може й не бути, а співвідношення між частинами залишається таким самим, пор.:

Калвайтіс лише пальцем помахав би — син повів би його на повідку. KrėvŽ 71.

В останньому випадку особливо важливе співвідношення форм присудка.

Досить часто в першій частині також вживається частка лише (тільки) із запереченням ne: ne tik(tai). У другій частині в таких випадках часто вживається bet(ir).

...не лише ми, діти, здригнулися, а й дорослі, переставши жувати, завмерли. VienIMA 21. Протягом тих трьох місяців не лише грузини ходили гуртами всіма стежками до монастиря святої Ніни, а й відвідували його люди з інших християнських країн. VienUT 19. Не тільки родина працює на полі, а й самі батьки, дивись, не лінуються. JablRR I 533.

До не лише можуть приєднуватися й інші частки, скажімо, що, тільки тощо.

Не тільки тоді нічого не бачиш, що діється навколо, а й мила потрапляє в очі, і вони починають пекти. VencĮPU 20. Не лише криниці висохли, а й сама Ісра місцями суха. SimonAŠL 29.

У першій частині досить часто вживається частка не, у другій використовуються сполучники і, або, але тощо.

Щоправда, винен не лише він, а й я винен. SimonAŠL 267. Не людина для личаків, а личак для людини. PP 214. Не ніс для тютюну, а тютюн для носа. PP 212.

Частка не може стояти в першій частині при дієслові, а в другій частині вживаються сполучники а, лише, то тощо (деякі — також із частками).

80

Казис, здавалося, навіть не думав про це, а його від тієї години охопили думки й неспокій. VaižgRR I 201. Не минуло й десяти хвилин, як у містечку вже шепотіли ті, хто від’їжджав. VaižgRR I 164. Ведмідь ще не встиг як слід згорнутися клубком, як трісь — і гілочки зламалися. LTRn 292. Бувало, бикові не до вподоби сіно чи інший корм — тільки він рогами береться їсти: вжик. CvR V 113. А не встиг помітити — то вже вся хата згоріла. VaižgRR I 72.

У першій частині можуть уживатися частки ще (часто з часткою не-), же, щойно (тільки) тощо. На початку другої частини стоять сполучники — окремо або з частками — чи самі частки.

Ще ведмідь у лісі, а шкуру вже чинять. PP 322. Бачить людина — біда: ще саме літо, а вже починаються морози. CvR V 124. Дитина ще й ніг не зігріла, а ви вже всі тут: ер-р, ер-р! BaltPV₁ 39. Ще білка на дереві, а вже горщик ставить. PP 323. Ще дідусь не встиг повернутися додому, а свиня вже опоросилася одинадцятьма поросятами. CvR V 69.

Адже твоє життя цінніше за життя Дрієжа, а ти голий, як пес, через той проклятий сморід! ŽemR I 67.

Щойно встиг додому через ворота, як і татуліс приїхав із гуркотом. ŽemR I 153. Щойно я дістався узлісся, як уже почало мрячити. BaltPV₁ 78.

У реченнях такого типу частки та сполучники, які синтаксично й лексично співвідносяться між собою, а також слова із самостійним лексичним значенням ще не цілком граматикалізувалися. Тут функції сполучника й часток іще виразно розрізняються. Можливі речення відповідної структури з тими самими частками, але без сполучників (див. приклади вище). Частки, які співвідносяться зі сполучниками та посилюють виражене ними відношення, по суті пов’язані кожна зі словами своєї частини: частки в першій частині підкреслюють і модифікують слова першої частини, а частки та певні слова із самостійним лексичним значенням у другій частині (негайно, відразу тощо) пов’язані зі словами другої частини. До речі, частки також часто можна опустити, пор.:

(Лише) озирнувшись, кинувши погляд на чоловіка [Катре̇], і (знову) її очі наповнилися слізьми. ŽemR I 87. Бачить людина — біда: (ще) саме літо, а (вже) починаються морози. CvR V 124.

Можна говорити лише про більшу чи меншу близькість деяких синтаксично й лексично співвідносних слів до сполучників. Наприклад, тісніше пов’язані сполуки із запереченням не у першій частині (не лише — а й, не — і, не — а, не — але тощо)¹⁶, особливо не лише — а й. Через лексичне протиставлення (заперечення — ствердження) співвідносні слова тісніше пов’язані між собою: одне зумовлює інше. Крім того, у сполуці не лише — а й сполучник але є дещо стабільнішим. У сполуках із не сполучники варіюють ще більше (пор.: не — і, не — а, не — але тощо). Крім того, не у співвідношенні зі сполучниками може вживатися не лише окремо, а й разом із дієсловом як його префікс (див. приклади вище).

¹⁶ Пор. J. Žukauskaitė, зазнач. праця, с. 19, де до парних сурядних сполучників зараховано не лише — але (і), не лише що — але, не — а (інші з не, наприклад: не — і, не — але й тощо, не згадуються). До парних сурядних сполучників тут також віднесено скільки — стільки (і), як — так (і). Однак останні частки виражають виразніше сурядне відношення лише тоді, коли поєднують однорідні члени речення. У складних реченнях із цими словами ще дуже виразне підрядне відношення. Пор.: Як раніше Казис був членом родини Бутків, так тепер Йонас став членом родини Шнерів. VaižgRR I 228. Останні сполуки за своєю структурою також ближчі до складнопідрядного речення (сполучне слово і вказівне слово).

6. Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai

81

Однак і ці сполуки тісніше пов’язані лише в тих випадках, коли поєднуються однорідні члени речення. Тоді відповідні слова в сполуках тільки й співвідносяться з однорідними членами речення, що поєднуються. Пор.:

Їх помічає не тільки ворог, а й друг. SimonAŠL 18. …Гейшяї від першого дня стали першими в панському маєтку не тільки завдяки вищому становищу, а й особистим якостям. VaižgRR I 112. Гною уникай не через страх, а через сморід. PP 210. Пальці загинаються не від себе, а до себе. Lp. Діти, як і дорослі, звикли чекати від Миколайка не ласки, а виконання обов’язків «дядька». VaižgRR I 55.

У складносурядному реченні сполучник поєднує цілі частини, а частки зазвичай модифікують лише певні слова. Таким чином, у багатьох випадках у частинах залишаються слова, на які функція часток не поширюється. Тому в складносурядному реченні функції сполучника та часток, що синтаксично й лексично співвідносяться з ним, помітніше розмежовуються, ніж у простому реченні під час поєднання однорідних членів. Пор.:

Не тільки дахи клунь, стаєнь і стодол були зруйновані…, а й житловий палац колишніх панів потребував швидкого й ґрунтовного ремонту. VienR V 10. Не ясла йдуть до коня, а кінь до ясел. PP 270.

Тут частки виокремлюють серед інших лише підмети.

б) Слова із самостійним лексичним значенням і сполучники

У реченнях подібної структури замість згаданих вище часток уживаються також слова із самостійним лексичним значенням.

У першій частині (найчастіше на початку) стоять модальні слова досить, недостатньо. Після досить перед другою частиною часто трапляється сполучник і (одне «і» з частками).

Досить іноді почути пісню, і вже її не забудеш. LKŽ III 95. Досить було найменшої необережності, і нещасні покотилися крутим схилом униз. BilR 108. Досить глянути в очі, і вже до одних простягають руки, щоб узяти їх, а від інших туляться й кричать. VaižgRR I 142.

Після «недостатньо» друга частина починається словами ще, до того ж, а й, але ще й тощо.

…Недостатньо того, що ви не встаєте вчасно, ще, бач, обом доводиться марнувати цілий день. ŽemR I 89. Недостатньо того, що життя — війни, важка праця…, до того ж і туга на серці гнітить. ŽemR IV 411. Недостатньо того, що в повітрі й лісі повно всілякого щебету та посвисту, а й земні жучки нарешті озивалися, хто яким умів голосом. ŽemR I 195. Недостатньо домашньої роботи, але ще й доводиться їздити по справах родини. ŽemR I 191.

У першій частині також уживаються форми третьої особи теперішнього чи простого минулого часу дієслів потребувати, вистачити і співвідносяться зі сполучником і.

Варто лише трохи пройти, і з’явиться світло. BilR 75. Щойно заштрихувати проміжок між ними двома стінами — і матимеш третю комору. VaižgRR I 102. Вистачить лише однієї години, і будуть і брати. LTRn 302.

Мені вистачило повернутися додому й зібрати людей, і я відразу побачив… VencIGD 291. Досить було згадати Руджю прізвище Рауля, і всі стали за нього, мов мур. AvyžŽLŽ 30.

У цих реченнях слова, що синтаксично й лексично співвідносяться зі сполучниками (досить, недостатньо, потребувати, вистачити тощо), мають досить загальне, але виразно самостійне лексичне значення. Крім того, ці слова утворюють присудок першої частини або його частину. Тому згадані сполуки тут ще менш граматикалізовані, ніж сполуки з частками.

82

Висновки

1. Функцію сполучника чи частки у складносурядному реченні можна визначити, спираючись на диференційні ознаки цих слів: позицію слова та його зв’язок із компонентом. Сполучник зазвичай стоїть на початку другого компонента, але синтаксично-семантично не пов’язаний із самим компонентом (не змінює його змісту, а лише показує зв’язок між двома компонентами). Частка може стояти як на початку, так і всередині компонента, але синтаксично-семантично пов’язана з ним — модифікує комунікативний та емоційний зміст компонента.

2. Опинившись у позиції сполучника, слово швидше набуває функції сполучника, якщо це слово тільки, особливо коли воно має видільне значення. Слово і, стоячи на початку другого компонента, часто ще виконує функцію семантичного модифікатора (частки). Слова але, то, виконуючи різні функції, зазвичай мають і різні значення. Слова хоч, ще, адже, навіть, усе та ін. завжди залишаються семантичними модифікаторами компонента, навіть якщо опиняються в позиції сполучника.

3. Інтонаційні сполучення сполучників і часток або прислівників, що не мають формальних показників (а й, але тільки, ще й, і все ж, і тому, і через те та ін.), синтаксично-семантично ще не зрослися. У них окремі слова зазвичай зберігають свою самостійну функцію. Синтаксично-семантично більш зрослі сполучення утворюють лише сполучники з частками же, то (отже, але ж, і то, а то та ін.). У цих випадках важко розгледіти окрему функцію частки, що супроводжує сполучник. Також тісні сполучення утворюють два сполучники з однаковим значенням (а проте, а втім, а тим часом та ін.).

4. Значення сполучників (протиставлення чи зіставлення) можуть увиразнювати частки або слова із самостійним лексичним значенням у першому компоненті, але такі слова, що синтаксично-лексично співвідносяться між собою, також не утворюють граматикалізованих сполучень (тільки — і знову, ще — а вже, ледве — і, досить — і, не тільки — але й, треба — і та ін.). І частки, і інші слова тут зберігають самостійні функції. Крім того, такі сполучення нерегулярні: сполучники в них дуже різноманітні; до речі, останні можна й зовсім опустити; так само зазвичай можна опустити частки. Дещо більше до сполучників наближаються лише сполучення із запереченням не, особливо не тільки — але й. Однак і останні тісніше поєднуються лише тоді, коли з’єднують однорідні члени речення. У складносурядному реченні, коли частки модифікують окремі слова, а сполучник з’єднує цілі компоненти, функції синтаксично-лексично співвіднесених слів ще чітко розмежовуються.

СПОЛУЧНИКИ, ЧАСТКИ ТА ЇХНІ СПОЛУЧЕННЯ У СКЛАДНОСУРЯДНОМУ РЕЧЕННІ

А. ВАЛЯЦКЕНЕ

Резюме

1. У статті розрізнення функцій часток і сполучників у складносурядному реченні здійснюється на основі диференційних ознак цих слів, тобто залежно від їхньої позиції та відношення до компонента складного речення. Частка модифікує комунікативний або емоційний зміст компонента речення, а сполучник є синтаксико-семантично

6*

83

ізольованим від компонентів речення, тобто він не змінює змісту компонентів, а лише показує відношення між ними. Можливі й перехідні випадки.

2. Слово tik «тільки», що виступає в позиції сполучника, виконує функцію сполучника, особливо в тих випадках, коли має видільне значення. Слово ir «і», що стоїть на початку другого компонента, ще досить часто виконує функцію семантичного модифікатора, тобто частки. Слова bet «але», «усе», tai «то», уживані в різних функціях, зазвичай мають і різні значення. Слова bent «хоч», dar «ще», juk «адже», net «навіть», vis «усе» тощо завжди є семантичними модифікаторами.

3. Частки й прислівники, що не мають формальних показників, інтонаційно поєднуючись зі сполучниками, зазвичай не утворюють із ними єдиного цілого (o ir «а і», bet tik «але тільки», dar ir «ще й», ir vis dėlto «і все-таки», ir todėl, ir dėlto «і тому» та ін.). У таких сполученнях окремі слова виступають у своїй самостійній функції. Неподільне синтаксичне ціле утворюють лише сполучники з частками gi «же», tai «то» (ogi «а», betgi «але», ir tai «і то», o tai «а то» та ін.), а також два синонімічні сполучники (o tačiau, o betgi «але», o tuo tarpu «а тим часом» та ін.).

4. У певних випадках функцію сполучників (зіставлення або протиставлення) підсилюють частки, а також деякі модальні та інші слова, що мали самостійне лексичне значення й уживаються в першому компоненті (зазвичай на початку) (tik — ir vēl «тільки — і знову», dar — o jau «ще — а вже», vos — ir «ледь — і», gana — ir, užteko ir «досить — і», reikia — ir «треба — і» та ін.). Майже завжди такі синтаксико-лексичні сполучення не є граматикалізованими. До сполучників тяжіють лише сполучення з ne «не» у першому компоненті (ne tik — bet ir «не тільки — а й», ne — ir «не — і», ne — bet «не — але» та ін.). Однак і в таких сполученнях тісніший зв’язок спостерігається лише тоді, коли згадані слова стоять при однорідних членах речення. У складносурядному реченні, коли частки модифікують лише певні слова, а сполучник поєднує цілі компоненти, окремі функції слів, що характеризуються синтаксико-лексичними відношеннями, ще досить чітко розмежовуються.