Але контакти не перервалися. Очевидно, назва лосося з Прибалтики поширилася до тих індоєвропейських мов, які ще не забули своєї давньої спорідненості й досі підтримували взаємне спілкування.

Монографія Б. Лауманє — значне досягнення балтійського мовознавства. Навряд чи можна вважати хоч скільки-небудь істотним недоліком недостатню оцінку впливу балтійських мов на сусідні мови. Адже порівняно ще мало праць, у яких вплив балтійських мов на сусідні мови висвітлено краще.

В. Римша

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВНИЧКИ ТА СПИСКИ К. ДРАШУТАВІЧЮСА (ДРАШУТІСА)

Видатний, але досі дуже мало знаний діяч культури, літератури й друку другої половини XIX ст. К. Drašutavičius широко проявив себе також у галузі лексикографії та термінології. У його багатій рукописній спадщині¹ знайдено 13 термінологічних словничків і списків.

Складаючи програми та запитання для підручників з природознавства (ботаніки, зоології, паразитології тощо), географії, історії, літератури та інших предметів (багаточастинних «хрестоматій»), збираючи для них матеріали, пишучи окремі розділи й перекладаючи з польської, російської та німецької мов різні тексти й укладаючи їхні конспекти, К. Drašutavičius мусив зіткнутися з браком литовської термінології, шукати її в різних джерелах, складати термінологічні словнички та списки з різних галузей.

1. Ботанічні термінологічні словнички та списки

Найбільше К. Drašutavičius шукав, збирав і фіксував термінологію природничих наук, особливо ботаніки.

Як видно зі складених програм (F₁ — 2453, 2468, 2489, 2547) і як стверджує у своїх спогадах домашня вчителька Я. Юшкіте, К. Drašutavičius думав про укладання багаточастинної «хрестоматії» (точніше кажучи, підручників), один із розділів якої мав подати старшим дітям елементарні знання з природознавства².

З проспекту «Програми другої частини» (F₁ — 2489) зрозуміло, що в цьому початковому курсі природознавства мали йтися про свійських тварин, гризунів, риб, жуків, дерева тощо. Початковий курс мала готувати Я. Юшкіте³, але долучився й сам К. Drašutavičius, адже ним написано статті «Черви» (F₁ — 2493), «Рослини без насіння» (F₁ — 2492), «Рослини в морях» (F₁ — 2941), «Жуки» (F₁ — 2490), «Риби» (F₁ — 2488) та інші.

Ось невеличкий уривок зі статті «Рослини без насіння»: «Усі ті рослини, які ми знаємо, мають квітки; з квіток утворюються плоди, а в плоді завжди з’являється

¹ Він зберігається в Інституті литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР (F₁ — 2324—2560, загалом 230 папок, понад 6400 рукописних сторінок різного формату).

² «Наша давнина», т. II, N4(9), 1939, с. 11—614.

³ Там само, с. 611.

265

насінина, яка має зверху оболонку (шкірку), а всередині зародок. Коли насінина потрапляє у відповідне місце, оболонка лопається, і із зародка виростає з одного боку корінь, а з іншого — стебло й листя. Проте є такі рослини, які ніколи не цвітуть, а їхнє насіння — це маленька порошинка без зародка. Таке насіння називається спорами, а рослини виростають зі спор — спорові. Спорових рослин небагато, але їх важко розпізнати, бо більшу їх частину можна побачити лише крізь збільшувальне скло».

В одному невеликому рукописі «Ботаніка» (F₁ – 2425) наведено кілька зауваг про початки ботанічної науки в Литві: «У школах і академії Литви [ботаніку] зовсім не викладали. Лише Антанас Тизенгаузен, засновуючи початкову медичну школу для лікарів у Гродні, запросив 1776 року з Франції (Ліона) доктора медицини Йонаса Емануїла Жілібертаса. Жіліберт викладав у Гродні медицину, хірургію та природничі науки. 1781 року його призначили до Вільнюської академії першим викладачем природничих наук і ботаніки. Жіліберт пробув у Вільнюсі до 1783 року й виїхав († 1814 у Франції). Він видав кілька книжок...⁴ В іншому місці (F₁ – 2425) подано деякі біографічні й бібліографічні відомості про визначного литовського ботаніка Юндзіла.

Підготовка природничого підручника спонукала К. Драсутавічюса зацікавитися термінологією цієї галузі, особливо ботанічною, яку до нього збирали й упорядковували J. Fedoravičius, A. Pabrėža, L. Ivinskis та інші дослідники флори Литви, але чиї рукописні праці були майже недоступні.

У рукописній спадщині К. Драсутавічюса є п’ять багатомовних ботанічних словничків, які свідчать, що автор переписував із різних джерел латинські, польські, російські, німецькі й французькі назви рослин та шукав для них литовські відповідники.

1) Ботанічний словничок, гектографований 1902 р. (F₁ – 2416, 42 с.)

Це, мабуть, не перший, а останній ботанічний термінологічний словничок К. Драсутавічюса, результат його великих зусиль і пошуків. Він охоплює 74 загальні терміни (наприклад, стручок, насінник, цибулина (?), зародок, тичинки, колючий, жилка, зерно, посудини, шишка тощо) з російськими, польськими й німецькими відповідниками⁵ та 748 назв рослин із латинськими відповідниками. Наприклад: Abėjūtis, ilex aquifolium, abredėlis?, aggaras, rapa natans, agrastas = dygės, aguona, papaver somniferum, aguonėlė, papaver rhoeas, agurklapis, borago officinalis тощо.

Цей ботанічний словничок починається «Передмовою», у якій подано певні відомості з історії ботанічної термінології та принципи добору назв рослин. Вона має значення для історії термінології, тому тут наводиться повністю:

«Кожен із нас визнає важливість ботанічної науки для землеробства, городництва, садівництва й медицини. Але досі немає ані складеного литовською мовою підручника з ботаніки, ані опису рослин, що трапляються в самій Литві.

⁴Текст К. Драсутавічюса, а також мову й правопис прикладів не змінено; лише замість знаків č, š і ž використано нині звичні знаки č, š і ž.

⁵Для двадцяти не знайдено литовських відповідників, і замість них поставлено знак питання, після якого наведено відповідники іншими мовами, наприклад:?-клетчатка, комъркосата блонка;?-древесина, biel, tvardzil, holzfasser тощо.

266

Ботанічна наука стала відомою в Литві за часів перебування на нашій батьківщині француза Жильбера (1776—1783); згодом брати Юндзілли сяк-так описали польською мовою литовські рослини, хоча в описах далеко вийшли за межі власне Литви. Нарешті, жмудин Пабрежа († 1849), займаючись ботанікою як лікар-практик, а не як учений, написав кілька ботанічних праць, з яких надрукував «Ботаніку» (1900); однак праці Пабрежі застаріли, терміни в них жмудські; крім того, слід зауважити, що Пабрежа не вмів писати литовською мовою (див. назви його праць: Valanč. Žem. Vysk. 1854, II dal., 71—73 psl.; Žinyčia N2, 70—71 psl.).

Для написання підручника з ботаніки необхідно насамперед установити загальні й спеціальні терміни. Загальних термінів уже є сяк-так, але їх недостатньо. Що ж до спеціальних термінів, то їх можна встановити, лише зібравши назви рослин з усіх куточків Литви.

Уже нещодавно було укладено два більші списки: 1) Jakoby: „Litthauische Pflanzennamen“ (Mitt. Lit. lit. gesell. Heft II 133—143 psl.) і 2) Davaına-Silvestraičio: (224 назви з доданими термінами Basanavyčiaus) „Iš mūsų botanikos“ (Apšvieta 1893 NN 632—652).

Тут я подаю невеликий список загальних термінів і третій список спеціальних назв рослин, яких не було в згаданих списках. Матеріал для цього списку взято переважно зі словників і праць Širvydžio, Kuršaičio, Miežinio, Iuškos і Bezzenbergero. Подаючи цей список, я прошу читачів доповнити його відомими їм назвами рослин із зазначенням парафії чи волості, де вони вживаються, додати відомі загальні терміни й висловити свою думку щодо доречності тих правил, яких, на мою думку, слід дотримуватися укладачеві спеціальних термінів:

1) Зібравши назви рослин з усіх куточків Литви, для ботаніки слід відібрати ті назви, які вживають найчастіше;

2) якщо та сама рослина має кілька назв, слід обирати цілісні, а не складені назви, як-от: замість ožkaliežuvė — tinkis;

3) із назв слід вилучати чужомовні або утворені за зразком чужих мов, а також створені в новіші часи, як-от: замість devynmacė, devynšarvas краще вживати vanuškai; замість Švento Jono žolė, Joninžolės — kupolės“.

Цю передмову підписав Bugienis. Це псевдонім K. Drąsutavičiaus, яким він підписував у пресі переклади художньої літератури та статті.

2) Латинсько-литовсько-польський ботанічний словничок (F₁—2424, 32 с.)

Це 562 назви рослин на літери A—T, наприклад: Antoxanthum Gordunitis Tamka, Alopecurus Koczełs Wyczyniec, Aira Smilgejte Smiałek, Andropogon Niksztaroti Palczatka, Asteracophalaus Žvžajzdunie Gwiazdnik, Asperula Žioudma Marzanka тощо.

3) Латинсько-литовський ботанічний словничок (F₁—2423, великого формату, 23 с.)

Усього у словничку 1120 заголовних слів. У багатьох місцях немає литовських відповідників. Наприклад: Abies excelsa — Eglė, Abies pectinata (alba), Acer campestre — Klevas, Acer platanoides — Medliepis, Acer pseudoplatanus (lovaras?), Achillea millefolium — Gajutės (Kurš.) тощо. Є доповнення, вписані червоним чорнилом.

267

4) Латинсько-російсько-польсько-німецько-французько-литовський ботанічний словничок (F₁ – 2422, 82 с.)

У словничку 759 заголовних слів на літери A – V. Литовські відповідники додані лише подекуди. Наприклад: Agrostemma githago; куколъ; Agrostemma, kąkal; kornrade; La lychnide nielle; rauges; kukalis. Betula alba. Береза. Brzoza. Birke. Le bouleau blanc. Beržas.

Coriandrum savitum. Кишнец. Колендер корияндер. Коріандр. La coriandre. Blakutes. Календарі.

5) Польсько-латинський ботанічний словничок (F₁ – 2410, 50 с.), у якому записано 983 назви рослин, іноді без латинських відповідників; часто одну польську назву рослини знаком рівності співвіднесено з іншою, наприклад: Absynth = piolum, Agrest = ribes grossularia, Ajer = tatarak, Aksamitęk = Tagetes patula, Aloes, Amaryllis, Anona, Anyż – Pimpinella, Arcydziegel = Archangel тощо. Литовський відповідник трапився лише один — srczec = dipsacus (бредгауріс).

Після номенклатури рослин у тому самому рукописі далі, за новою нумерацією сторінок (1 – 62), наведено латинські назви систематично-тематичних груп бактерій, інфузорій, паразитів, червів, комах, жуків, молюсків, риб, ящірок, птахів, деяких свійських і диких тварин та інших тварин, із польськими, а подекуди й литовськими, російськими та німецькими відповідниками. Наприклад: Muscae (Muchy), Muse (18), Tinea pellionella. Mol, Kandė (19), Cygnus, Łabędź, Лебедь, Schwan, Gulbe (51), Colymleus, Nur, Нырок, Tauchgans, Tauchente, Naras (51) тощо. Це, можна гадати, матеріал для невеликого словничка із зоології та паразитології, який, мабуть, задумав укласти К. Драсутявічюс. Наприкінці цього матеріалу (63 – 84) додано алфавітний покажчик польських відповідників із зазначенням сторінок.

Згадані останні чотири (2 – 5) багатомовні ботанічні рукописні словнички не датовані, але, мабуть, складені наприкінці XIX ст., до гектографованого 1902 року ботанічного словничка, для якого вони слугували основою як підготовчі праці. Назви більшості рослин в усіх словничках однакові; литовські відповідники наведено не всюди. Останні, як зазначає автор, взято зі словників К. Ширвида, Ф. Куршайтіса, А. Юшки, А. Мєжиніса, а також із друкованих праць А. Беценбергера, К. Якобі та інших. Іноді джерела позначено скороченнями, а саме: Шир. (= Ширвида), Курш. (= Куршайтіса), Jušk. (JJ) (= Юшка), Miež. (M.) (= Мєжиніса), Bezz. (= Беценбергера) тощо.

К. Драсутявічюсу був відомий і «Taislius augumynis» А. Пабрежі, який в Америці вийшов під зміненою назвою та іншою мовою — «Botanika arba Taislius auguminis» (1900). Про те, що використовувався «Taislius», свідчить згаданий латинсько-польсько-литовський ботанічний словничок (F₁ – 2424), у якому деякі назви рослин (наприклад, žioudma та ін.) трапляються лише у творі А. Пабрежі й подані в жмудських формах, відсутніх в американському виданні. Це ніби вказує на те, що використовувався рукопис А. Пабрежі або його копія.

Крім згаданих джерел, К. Драсутявічюс, мабуть, користувався списком слів П. Вішинського, копія якого є серед рукописів Драсутявічюса (F₁ – 2558, 6 с.). У ньому не за алфавітом записано 258 назв рослин і тварин (останніх дуже мало).

268

з латинськими відповідниками, а подекуди й із примітками про лікувальні та інші властивості рослини, наприклад: Dievmedis – Artemisia abrotanum, Agurklas – Cucumis sativus, Braškės, Spražkės – Fragaria elatior, Vaiš(v)okliai – Ribes rubrum et album, Vandeninė mieta – mentha aquatica (заварюють чай від головного болю), Šalapuris – (Цвіте синім, навесні на піску; бувало, навесні ходили збирати яйця, щоб фарбувати) тощо.

Наприкінці копії К. Драсутавічюса є така примітка П. Вішинського (?): «Спочатку тут записані назви трав, зібрані мною, а далі йдуть переписані зі збірки лісника, уродженця Йонішкеліса (не пам’ятаю його прізвища). Писав похапцем, тому бракує ладу, часом і сам збивався; маю ще більше, але досі не отримав зі старого місця, там забув. Найкраще було б записати всі назви за абеткою, а тоді якось надрукувати й розіслати знавцям для доповнення; таким чином можна було б швидше й багато зібрати; та й економія сил була б. Зібрано близько 300 назв трав із виданого доктором Сільвестрайтісом „Basanavyčės išleistų Apšvietoj“».

Припускати, що цей список міг бути отриманий від П. Вішинського, можна з огляду на те, що Я. Юшките листувалася з П. Вішинським і отримувала від нього різні матеріали⁶. Від нього міг потрапити й згаданий список рослин, який переписав К. Драсутавічюс. Останній звернув увагу на побажання П. Вішинського (?), щоб назви рослин були записані за абеткою і щоб їх якось надрукувати та розіслати знавцям. Це й було зроблено: 1902 року підготували та розмножили гектографом словничок.

2. Словничок медичних термінів (F₁ – 2392, 17 с.)

Він охоплює понад двісті назв частин тіла та хвороб. Після литовських заголовних слів подано польські або латинські відповідники, наприклад: Akių užvilkimas – zapalenie rogówki oka; Akių apvilkimas – katarakta, zaci emek; Akių liga – Conjunctivis; Akių užvietrijimas – Conjunctivis 3; Akmenligė – Kamien moczowy тощо.

У словничку можна знайти народні терміни, транскрибовані форми яких або латинські й польські відповідники автора тут подано в дужках, наприклад: drugus [drugys – Zimnica, febra], gružas [Artralgia], gužys [gūžys – struma], pakūnės [pakūnės – pikutės], patr auką [kontuzija], pleiskutes [ekzema], priemetis [eklampsja], priepola, priepuolys, prietvarius, prietvaris [lien, volvulus], putmena [acdema], ražulis [ražulys] = šaltīgė, slogutis [astma nocturnum], slunktas [slanktas – katar], smil kulis [smilkuly s – Alyargia?], Smurglys [ozaena], springulis [springulys – laryngitis], šlapdrugys [febra larvata], šašnagis [onychia onyxis], Vištakis, viš tupis [hemeralopia], Žiogulis [žiogulys – singultus], Žvarbos [febra] та ін.

Деякі назви хвороб більше ніде не зафіксовані: gibas [gybas – garb], Lišunis [liežunis?], pusiausopa [lumbago]. Рідкісне слово gimtynė [uterus].

3. Словнички військових термінів

Лексиці військової сфери приділено значну увагу, оскільки К. Драсутавічюс цікавився різними питаннями історії, війнами та зброєю. Про литовську зброю йдеться

⁶ Mūsų senovė, t. II, N4(9), 1939, p. 611 – 614.

269

його «Notatki o broni u Litwinów» (F₁ – 2543, 26 с.), де з різних джерел наведено відомості про озброєння давніх литовців, а в дужках і в самому тексті в багатьох місцях подано литовські назви зброї. Напр.: «Do broni kolnej należą przede wszystkim rzucane w nieprzyjaciel strzały. Pierwotne strzały nazywały się jętis (13), później wyraz jętis zaczął oznaczać grot, a same strzały zvy się šaudykle (strėla) (14)» [с. 7]. «Luczników zwano kilpininkai» [с. 9]. «Byłe inne wielki palki grube na końcu, które mogły służyć jako maczuga i bulawa, zwały się one buže [buože] (31), lub kulė [kulė] (32)» [с. 12].

1) Польсько-литовський словничок термінів обладунку

Він міститься в рукописі «Apie šarvus» (F₁ – 2544), у якому спочатку (с. 1–12) литовською мовою йдеться про обладунки та зброю давніх литовців (XI–XV ст.). Далі подано словничок на літери A–M (14 с.): 72 терміни з польськими поясненнями та литовськими відповідниками, записаними синім олівцем і взятими зі словників К. Ширвідаса, Ф. Куршайтіса, А. Мєжініса та ін. Напр.: Arsenal, šarvinčyčia (Šyrv.), Artyleryja, у Польщі з XVII ст., artilerija. Bagnet, із Франції в першій половині XVII ст., durtuvė (Mież.), Bardysz, дворучна зброя, різновид сокири або алебарди, яку використовували москалі, dalgykirtis (Šyrv., Kurš.).

У цьому словничку більшість термінів такі самі, як і в словничку, згаданому далі.

2) Польсько-литовський словничок військових термінів (F₁ – 2405, дуже малого формату, 50 с.), що містить близько 120 польських заголовних слів із польськими поясненнями та подекуди відповідниками литовською, латинською, німецькою й російською мовами, напр.: Arsenal, склад для зберігання зброї або військового спорядження [rynsztunkow] (з араб. dar essana), cekhauz, збройова; арсенал = zeughaus, šarvavietė (Šyrv.), šarvinčyčia (Kurš.), Rząd, ordo, series, eila (Šyr.), eilė, Reihe (Kurš.).

4. Перелік морських термінів («Jureivyste», F₁ – 2409, 2 с.)

У переліку 30 термінів із польськими відповідниками, напр.: anka, петля, у якій стоїть рея, arta, рея, bukszprit, artolis, жердина для утримування реї, aulankis SV, auštrinis NO, brangą, kelmedis, коліно човна, kurpelis, черпак для поливання вітрил, eldže «eldija»; eže, мілина, kodryne, прапор, pamenes [pamenės], третє місце човна, paragę, каюта в кінці човна, pirmragos, Vordersteven, ribantai, вічка вітрил, tulis, Stecksel та ін.

5. Перелік рибальських термінів («Žvejyste», F₁ – 2439, 3 с.)

У переліку 28 термінів, напр.: aptvara, мотузка навколо сіті; bradine, bradanys, — сіть, якою ловлять двоє рибалок […]; bučius, varžas, bukis, сіть, bucz?, gantine Stocknetz (у Bezzenb.), mitas [mita?], leidinė крило сіті, salpa — Fischerwinkel та ін.

6. Список страв («Валгалай», F₁ – 2412, 6 с.)

40 назв страв, записаних не за алфавітом, із польськими відповідниками, наприклад: legis — з фруктів, картоплі, bebre — з пива, sąkaponiai, kapotine — січене м’ясо, gruliai — маленькі галушки, karaišis, oladek, apora — оладок із кислого вівсяного борошна,

270

sike, otadek, semensikę, млинець на олії тощо. Матеріал для цього списку зібрано зі словників, але невідомо, звідки взято слово sąkaponią «kapotinė» («січене м’ясо»), яке досі не траплялося в інших джерелах і звучить як новотвір. Цікавіших литовських назв страв не виявлено; матеріалу для кулінарної термінології мало.

7. Аркуш термінів спорідненості (F₁ – 2439)

Це пошарпана схема слів (понад 30), що позначають спорідненість, у якій наведено також давні терміни, наприклад: avynas, brotuszis, deveris, intė, mosza, laigonas тощо.

Обсяг згаданих термінологічних словничків і списків невеликий; вони охоплюють малу частину литовської термінології, уживаної за часів К. Драсутавічюса. У ній, наприклад, зовсім не відображено правничих термінів, хоча сам К. Драсутавічюс був юристом, а в деяких його рукописах (F₁ – 2374, 2375, 2377, 2400, 2534) можна знайти правничу термінологію (наприклад: bylininkas, bylinigiai, byla, tiesdarystė, tiesdarys, tiesdaryti, tiesavietė тощо). У великій рукописній спадщині К. Драсутавічюса чимало термінів і з інших галузей, уживаних у літературі та пресі того часу. Особливо багато термінології можна знайти в литовсько-польських і польсько-литовських словниках К. Драсутавічюса (F₁ – 2393, 2394, 2395, 2396, 2414, 2415).

Отже, актуальне завдання для термінологів — ґрунтовно ознайомитися з термінологією К. Драсутавічюса, дослідити процес збирання й творення термінів того періоду та їх варіативність, висвітлити роль К. Драсутавічюса в історії термінології.

J. Kruopas