LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987)

КАЗІМЕРАС ЖУПЕРКА

ВІДОБРАЖЕННЯ СТИЛІСТИЧНИХ НОРМ У МЕТАМОВНИХ КОМЕНТАРЯХ

Метамовним коментарем називають обговорення мови та її одиниць або мовного вираження тексту: оцінювання, обґрунтування вживання тощо.¹ Напр.: Бути розум-ним нерідко означає бути залежним, покірним. (Нове й дивне значення слова, але, на жаль, дедалі популярніше.) LM 1984.V.13; Наша люба викладачка, якій зовсім не личить холодне звання доцентки (тому й не звертаємося до неї так!), дуже схожа на таку бурштинку N 1975 12 25; Це слово «гідність» видається величним, особливо — коли йдеться про литовську селянку LM 1981.V.16; Танта, яка створила такі пісні, лише за них заслуговує на безсмертя. Це надто гучні слова MarcD 96.

Зміст метамовних коментарів досить різноманітний. Із цього різноманіття було виокремлено коментарі, що містять стилістичну інформацію, тобто метамовні коментарі про стиль. Їх збирали з художніх, публіцистичних і наукових текстів², а також із промов на зборах і конференціях та з побутових розмов. Ці коментарі свідчать, що в мовній свідомості нашого суспільства існує багато способів уживання литовської мови: науковий, юридичний, офіційний, газетний, публіцистичний, повсякденний, народний, високий, грубий, сільський, старовинний, сучасний, старшого покоління, молодіжний, образний, емоційний, сатиричний, стислий, шаблонний, жаргонний тощо. Більшість перелічених способів уживання мови в науці про стилістику мають статус стилю, їх вважають функціональними або іншими стилями (науковий, публіцистичний, повсякденний, високий, образний, стислий). Інші способи мовлення (старшого покоління, молодіжний, жаргонний) зазвичай не вважають стилями, але вони тісно пов’язані зі стилістичною системою мови, з нормами стилів.

Розглядувані метамовні коментарі надають двояку стилістичну інформацію: по-перше, показують, що мовець розрізняє певний спосіб уживання мови (відповідно, стиль); по-друге, певний мовний засіб оцінюється як звичний, характерний для цього стилю, тобто як його норма. Оцінюються окремі слова, вислови, більші уривки тексту, а також спосіб мовлення загалом. Напр.: За мовою законів [кажучи], він — рецидивіст, за різні крадіжки засуджувався кілька разів T 1980.XI.12; Вона запросила, як нале-

¹ Žr. Jiříčková J. Metařečový komentář. – Slovo a Slov esnost, 1979, N 2, s. 149—151; Hoffmannova-Jiříčková J. Metajazyk a metareč a jejich charakter v díle Karla Čapka. – Slovo a Slov esnost, 1979, N 4, s. 295—296.

² Щодо метамовної функції (про неї див.: Župerka K. Metalingvistinė kalbos akto funkcija įvairiuose stiliuose. – Kn.: Visuomenė ir asmenybės ugdymas/Mokslinės konferencijos tezės. Šiauliai, 1978, p. 117), мовознавство відрізняється від інших наук: тут метамовним є все, а не окремі коментарі. Із мовознавчих праць збирали лише коментарі до мовного вираження власного тексту. Мовознавці, як і інші користувачі мови, говорячи чи пишучи, шукають потрібне слово й іноді коментують ці пошуки.

194

ninkai sako, įtraukė į nusikaltimą V. K., beje, taip pat nepilnametis T 1978. X.5; Atsiprašau, jei atsakymas nuskambės labai vadovėliškai. Struktūrinis branduolys miesto plane, gyvenamųjų ir visuomeninių pastatų kompleksas su aptarnavimo centru, pastatytas pagal architektų sumanytą funkcinę-kompozicinę idėją, – taip urbanistai nusako gyvenamąjį rajoną LM 1983.X.15 (iš architekto interviu).

У лінгвістичній стилістиці стиль зазвичай визначають як цілеспрямовану селекцію (добір) і комбінацію (композицію) мовних засобів. Метамовні коментарі користувачів мови переважно відображають і оцінюють селекцію, тобто стилістично маркований інвентар стилю. Ш. Баллі (Bally) у «Французькій стилістиці» писав: «Явища, які не цікавлять мовця, не повинні цікавити й стилістику»³. Нині ми погоджуємося з цим твердженням лише частково: воно стосується стилістики кодування; стилістику декодування цікавить і те, що цікавить адресата. Твердження Ш. Баллі можна було б переформулювати так: стилістику не можуть не цікавити явища, які цікавлять мовця. Уживання метамовного коментаря свідчить про усвідомлення мовного вираження, актуалізацію висловлювання. Ці коментарі є своєрідним дослідженням мови, вони наочно підтверджують зауваження Ф. де Соссюра (de Saussure), що мовну діяльність більшою чи меншою мірою досліджують усі⁴.

Останніми роками метамовні коментарі про стиль дедалі частіше привертають увагу дослідників стилістики та лінгвістики тексту⁵.

Важливе питання — типологія коментарів про стиль. Зібрані з коментарів перелічені раніше способи вживання мови не утворюють єдиної класифікаційної системи: їх виокремлюють за різними ознаками, вони пов’язані між собою відношеннями то субординації та координації, то суміжності, то перетину. Аналіз коментарів підтверджує такі висновки дослідників загальних проблем стилістики: 1) кількість стилів не є остаточно визначеною⁶; 2) класифікація за однією ознакою не дає змоги повніше розглянути складне явище стилю, потрібні різні класифікації стилів⁷.

Аналіз коментарів не пропонує нового поділу стилів і не спростовує наявних класифікацій. Щоправда, не можна сказати, що він їх очевидно підтверджує. Адже, по-перше, мовні засоби коментарів відносять до того чи того стилю, але стиль тут не постає як певна система. По-друге, стиль указується не як елемент якоїсь більшої системи, а лише як член двочленного стилістичного протиставлення: називаються обидва члени протиставлення або, частіше, називається лише один, а другий мається на увазі, напр.: Офіційно називається ансамблем нової музики, а в народі — коротше

³ Балли Ш. Французская стилистика. — М., 1961, с. 79.

⁴ Жр. Соссюр Ф. де. Труды по языкознанию. — М., 1977, с. 45.

⁵ Жр. Винокур Т. Г. Про зміст деяких стилістичних понять. — У кн.: Стилістичні дослідження. М., 1972, с. 84; Вежбицька А. Метатекст у тексті. — У кн.: Нове в зарубіжній лінгвістиці. М., 1978, вип. 8, с. 417; Черемісін П. Г. Російська стилістика. — М., 1979, ч. 2, с. 38–44; Шварцкопф Б. С. Стратегія й тактика мовленнєвого процесу та їхнє співвідношення зі стилістичною нормою. — У кн.: Мовна норма і функціональні стилі. Програма-запрошення та тези доповідей республіканського симпозіуму. Вільнюс, 1984, с. 50–52.

⁶ Жр. Скребнев Ю. М. Очерк теории стилистики. — Горький, 1975, с. 48.

⁷ Там само, с. 42, 56, 166.

195

– Ансамбль Nako LM 1984.III.31; Офіційно підписався: «Заздалегідь вдячний Бразуліс» (з розмови в автобусі).

Спираючись на назви й поняття способів уживання мови, зібрані з коментарів, можна сказати, що тут відображено кілька типів стильових явищ: 1) так звані функціональні стилі; 2) загальні категорії стильової культури та 3) інші стилістичні й пов’язані зі стилем протиставлення: так звана вертикальна класифікація стилів (високий – низький), вікова (старшого покоління – молоді), історична (говорячи по-старому – по-новому), територіальна (говорячи по-сільському – по-міському), протиставлення літературної мови та інших мовних різновидів (наприклад: як називають дзукійці, говорячи жаргонно).

1. У метамовних коментарях добре відображено засоби вираження чотирьох функціональних стилів – наукового, адміністративного, публіцистичного та побутового.

а) На засоби наукового стилю вказують такі коментарі: науково кажучи, висловлюючись науково, прозвучить як у підручнику, як сказали б схоласти. Сюди належать і вказівки на мову різних сфер розумової праці: висловлюючись мовою селекціонерів, уживаючи термін філософів (економістів...).

б) Вказівки на адміністративний (офіційний, юридичний, законодавчий) стиль: офіційно кажучи, офіційно називають, мовою законів кажучи, говорячи юридичною мовою, юристи назвали б, говорячи судовою мовою, як кажуть правники.

в) Вказівки на публіцистичний (газетний) стиль: говорячи публіцистично, названо плакатно, як кажуть у газетах, як пишуть журналісти, у пресі називають.

г) Вказівки на побутовий (повсякденний) стиль: кажучи більш буденно, переклавши на повсякденну мову, простіше кажучи, просте слово. Найчастіше на цей стиль указують і такі коментарі, як каже народ, кажучи по-народному, як кажуть люди, як заведено казати, за словами людей, як каже простолюд. До вказівок на побутовий стиль можна віднести чимало коментарів низького (грубого) стилю: як кажуть простолюдини, прямо (грубо; часто не зовсім прийнятно — різко) кажучи, висловлюючись неприємно, непристойне слово. Сигналами цього стилю бувають також перепрошую, вибачте за такий вислів.

ґ) Художній стиль не має власних спеціальних мовних засобів, за винятком нечисленних (у литовській мові) поетизмів, а в метамовних коментарях, як уже зазначалося, звертають увагу на характерні засоби того чи іншого стилю, отже, у цьому разі типових метамовних коментарів немає. Досить поширений коментар образно кажучи сигналізує про образність мовлення як особливість загальної стильової культури (тобто про відносну образність порівняно з усією виразністю контексту), а не як про характерну рису художнього стилю. На поетичність мовного вираження можуть указувати коментарі як каже поет (поети), словами поета кажучи, як співається в пісні, а також відповідні індивідуальні коментарі, наприклад, як обіцяла пісня MarcSA 191.

2. До поняття стильової культури належать загальніші (точність, ясність, стислість) і специфічніші (образність, жвавість тощо) стилістичні властивості. У метамовних коментарях особливо часто відображено уточнення й стискання вислову: точніше (краще, правдивіше) кажучи; стисло кажучи, коротко кажучи, коротко й чітко, (кажучи одним) словом.

Під час підготовки цієї статті було відібрано метамовні коментарі з двотомника «Вибраних творів» Й. Балчіконі (коментарі автора до власного тексту), а також із перекладених ним

196

Г. К. Андерсена «Казок». Знайдено 4 уточнювальні вставки: краще сказати (3 рази), точніше сказати (1); 14 вставок стислості: коротко кажучи (7), стисліше кажучи (1), словом кажучи (1), одним словом (1), словом (4).

3. Серед решти нерозглянутих метамовних коментарів щодо стилю слід згадати принаймні такі:

a) Такі, що відображають протиставлення високого й низького стилів. На високий стиль указують: звучно сказано, звучне слово, світле слово, звучить урочисто, кажучи гарними словами, як мовиться в державному гімні. Один коментар вищого стилю (ця назва для нас надто хитра) знайдено в «Казках» Г. К. Андерсена: – Римляни й греки називали її Дріадою, – сказав старенький. – Але ця назва для нас надто хитра, і в Науясоді її прозвали «бабусею родинного дерева» BalčAP 112.

На низький стиль указують коментарі, уже згадані під час розгляду побутового стилю.

b) Частина вказівок на низький стиль входить ще до однієї опозиції — емоційної, з позитивною та негативною конотацією, пор.: лагідно називає, називає приємним (пестливим) ім’ям, гарно назвав і кажучи нелагідно, грубо кажучи.

c) Виразне історичне (хронологічне) протиставлення старомодного й нового мовлення: говорить старомодно, сказав би старомодно, говорячи старомодно, старомодний вислів, як казали тоді, як раніше люди казали — як тепер заведено (люблять, модно) казати, як тепер називають, кажучи сучасними термінами, по-сучасному кажучи, інакше кажучи, говорячи модерно.

d) Протиставлення мовлення за віком (поколіннями): кажуть старі люди, старші люди називають — як тепер кажуть молоді, за словами молодих, як сказало б наше молоде покоління. Сюди належать і коментарі про дитяче мовлення: діти називають, дошкільнята називають (протиставлення — дорослі кажуть). Частково посилює його старомодний спосіб мовлення та мовлення літніх людей, наприклад: як наші батьки любили казати.

e) Територіальне протиставлення сільського й міського мовлення. Коментарі: сільський стиль, словами сільського жителя — міська мова. Коментарі про сільське мовлення іноді перетинаються з коментарями про старомодне мовлення: як казали в нашому селі, як заведено було казати в селі.

f) Жаргонне мовлення особливо часто протиставляється літературній мові: кажуть жаргоном, сказав коридорним жаргоном, говорячи жаргоном кінооператорів, висловлюючись жаргоном в’язнів, називають жаргоном меліораторів, означало жаргоном віленців.

Метамовні коментарі щодо стилю не лише експліцитно відображають реальну стилістичну норму; за їхньою допомогою мовці, суспільство претендують і на право кодифікувати цю норму. Здається, що між реальною стилістичною практикою та кодифікацією стилістичних норм відстань менша, ніж між іншими мовними нормами та їхньою кодифікацією. Скажімо, книжним (або «розмовним») є те, що все литовськомовне суспільство чи принаймні більша його частина сприймає як книжне (або «розмовне»), а мовна помилка все одно залишається мовною помилкою, навіть якщо її робить більша частина суспільства. Адже стилістичні норми є внутрішніми мовними нормами, їх порушення не руйнує мовної системи; їхня зміна, певна стилістична дифузія лише інакше диференціює цю систему.

Стилістика може стати дуже цінним докладнішим дослідженням метамовних коментарів щодо стилю (у цій статті розглянуто лише 700 прикладів). Вислови з такими коментарями можуть дати цікаві дані для розуміння конкуренції мовних засобів, адже чимало коментарів (інакше кажучи, науково кажучи тощо) є не чим іншим, як демонстрацією конкуренції.

197

СКОРОЧЕННЯ

BalčAP – Andersenas H. K. Pasakos/Vertė J. Balčikonis. – V., 1966.

ЛМ – «Література і мистецтво».

MarcD – Marcinkevičius Just. Dienoraštis be datų. – V., 1981.

MarcSA – Marcinkevičius Just. Sena abėcėlė. – V., 1969.

Н – «Нямунас».

Т – «Тєса».

ВІДОБРАЖЕННЯ СТИЛЬОВИХ НОРМ У МЕТАМОВЛЕННЄВИХ КОМЕНТАРЯХ

Резюме

У метамовленнєвих (і метамовних) коментарях до художніх, публіцистичних, наукових текстів і мовленнєвих актів литовської мови відображаються різні стильові та стилістичні явища: 1) норми функціональних стилів, 2) загальні категорії стильової культури мовлення (точність, ясність, стислість, образність та ін.), 3) інші стилістичні або пов’язані зі стилем опозиції: так звана вертикальна класифікація стилів /високий – низький/, вікова (мовлення літніх людей – новомодне мовлення), історична (старовинне – новомодне мовлення), територіальна (сільське – міське мовлення) та інші опозиції. Коментарі відображають не лише реальну стильову норму, а й намагання носіїв мови кодифікувати цю норму. Ґрунтовне дослідження метамовленнєвих коментарів стилю може сприяти глибшому розумінню сучасних стильових норм, диференціації стилістичної системи мови, конкуренції мовних засобів та інших стилістичних явищ.