LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987)

RITA ŠEPETYTĖ

ДЕРИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ СЕМАНТИКИ ПЕРВИННИХ ПРИКМЕТНИКІВ

1. Вживання прикметників aukštas, gilus, žemas у значенні «великий, сильний; добрий» відповідно «малий, незначний; поганий» вважають семантичною помилкою литовської мови¹. Проф. Й. Бальчіконіс виправляв його² суворо. У першому томі «Словника литовської мови», який він редагував, у гнізді прикметника aukštas не подано значень «добрий, чудовий (про якість)» і «великий, значний за кількістю, силою тощо» (пор. друге видання⁴). Й. Бальчіконіс добре знав, точніше кажучи, розумів литовську мову, відчував, що їй чуже. Одним із головних аргументів у його мовних виправленнях була відповідність слова чи вислову народному розмовному мовленню⁵. У другому виданні першого тому «Словника литовської мови» прикметник aukštas подано, на нашу думку, із надмірним урахуванням значень російського прикметника высокий.

Тонкими виправленнями проф. Й. Бальчіконіс не стримував розвитку литовської мови, як, можливо, комусь здавалося, а дбав про її самобутність. Адже кожна мова по-своєму моделює картину світу. Виявити це може, звісно, лише ґрунтовне семантичне дослідження. Проф. Й. Бальчіконіс не написав великих теоретичних праць, однак його виправлення й переклади свідчать про те, що він був видатним знавцем семантики литовської мови.

2. Щоб якомога системніше описати семантику первинних прикметників литовської мови, ми застосували, серед інших, і метод аналізу словотвірних відношень. Первинні прикметники є сприятливою для цього сферою; вони вирізняються багатством словотвірних відношень. Крім того, для типів відіменникового словотворення⁶ характерні досить високі регулярність і продуктивність⁷. Зазвичай аналіз дериваційних відношень застосовують, щоб розкласти семантичну структуру багатозначного слова на семеми (значення)⁸, точніше кажучи, похідних слів

¹ У «Порадах з мовної практики» ці слова мають позначку «краще не вживати у значенні», див.: Kalbos praktikos patarimai. – V., 1976, p. 40, 81, 312. У другому виданні порад цю заборону пом’якшено, див.: Kalbos praktikos patarimai. – V., 1985, p. 41, 82.

² Balčikonis J. Rinktiniai raštai/Sud. A. Pukpis. – V., 1978, t. 1, p. 155, 228, 291, 307, 332.

³ Lietuvių kalbos žodynas. – V., 1941, t. 1, p. 396–397.

⁴ Lietuvių kalbos žodynas. – V., 1968, t. 1, p. 488.

⁵ Keinys S. J. Balčikonio kalbos mokslo darbai. – Kalbos kultūra, 1985, sąs. 48, p. 7–8; Vitkauskas V. Juozas Balčikonis. – Kaunas, 1985, p. 66, 106. Žr. taip pat: Balčikonis J. Rinktiniai raštai, t. 1, p. 194.

⁶ Dėl termino darybos tipas žr.: Urbutis V. Žodžių darybos teorija. – V., 1978, p. 249.

⁷ Щодо цих термінів див.: Urbutis V. Min. veik., p. 262–268.

⁸ Медникова Э. М. Значение слова и методы его описания. – М.,1974, с. 60–61; Kalendienė D. Būdvardžio senas leksinė-semantinė charakteristika. – Kalbotyra, 1981, t. 32 (1), p. 38–51. Šios analizės taikymo pamatas – teiginys, kad dariniai paprastai remiasi viena (apibrėžta) pamatinio žodžio reikšme, žr.: Urbutis V. Min. veik., p. 152–156; Тихонов А. Н. О семантической соотносительности производящих и производных основ. – ВЯ, 1967, № 1, с. 114.

158

відмінностей, щоб підтвердити різницю між семемами (значеннями). Ми аналізуємо дериваційні відношення прикметників в іншому аспекті.

Первинні прикметники литовської мови характеризуються регулярними похідними: від них утворюються іменники з формантами -umas, -uma, прислівники з формантом -ai, дієслова з формантами -ėti, -inti, а також багато похідних різних частин мови з більшим або меншим ступенем регулярності. Ми помітили, що похідні від прикметників, формально «продуковані» за тією самою словотвірною схемою, часто мають різні словотвірні значення, а іноді віддаляються від очікуваного значення (властивого схемі «прикметник + формант»), тобто лексикалізуються⁹. Наша гіпотеза: 1) семантична близькість основних прикметників відповідає семантичній близькості їхніх відповідних похідних; 2) якщо регулярні¹⁰ похідні за значенням віддалені від значення, очікуваного за словотвірною схемою, то семантичні структури основних прикметників відрізняються важливими семантичними компонентами.

У цій статті для аналізу ми обрали чотири семантичні групи первинних прикметників, тобто прикметники, до семантичної структури яких входять семи¹¹ (різного рангу) «простір», «кількість», «колір», «час». Номенклатуру сем ми уклали, спираючись на модель Ж. Соколовської¹². Наявність сем визначається за дефініціями значень, наведеними у словниках.

Статтю написано на основі ілюстративного матеріалу та тлумачень значень зі «Словника литовської мови»¹³ і «Словника сучасної литовської мови»¹⁴. Наголошуємо, що наші припущення та висновки є гіпотетичними, і це пов’язано з: 1) фіксацією похідних у словниках (регулярні похідні фіксуються не завжди); 2) нечисленністю їхніх ілюстрацій; 3) найважливіше — можливою гетерогенністю та гетерохронністю похідних¹⁵ (наприклад, не цілком зрозуміла словотвірна основа — senas–seninti або senti–seninti тощо). Крім того, наш аналіз не охоплює переносних значень (ані похідних, ані основних слів).

3. Для аналізу ми обрали регулярні похідні:

а) з формантом -uma. У «Граматиці литовської мови»¹⁶ їх описано в межах двох словотвірних категорій — «абстрактні поняття» та «місце». Водночас стверджується, що абстрактні поняття позначають «абстрактну властивість або час, часовий стан»¹⁷, а похідні зі значенням місця можуть також позначати «... частину предмета» та час¹⁸;

⁹ Щодо лексикалізації див.: Urbutis V. Min. veik., p. 146–148; Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. – М., 1981, с. 57.

¹⁰ Мінімальною регулярністю вважаємо 2 похідні, що належать до тієї самої словотвірної схеми.

¹¹ Сема і семантичний компонент у цій статті вживаються як синоніми.

¹² Соколовская Ж. П. Опыт системного описания семантических отношений в лексике (на материале русских имен прилагательных): Автореф. дис.... д-ра. филол. наук. – Киев, 1981. – 28 с.

¹³ Lietuvių kalbos žodynas. – V., 1956–1984, t. 1–13 (toliau vartojamas sutrumpinimas LKŽ).

¹⁴ Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. – V., 1972 (sutrumpinimas DŽ).

¹⁵ Plg.: Кубрякова Е. С. Теория номинации и словообразование. – В кн.: Языковая номинация (Виды наименований). М., 1977, с. 270.

¹⁶ Lietuvių kalbos gramatika. – V., 1965, t. 1, p. 311, 399.

¹⁷ Там само, с. 311.

¹⁸ Там само, с. 399–400.

159

b) із формантом -ėti. Ці похідні означають «поступове виникнення або посилення ознаки, вираженої твірним (= основним — R.Š.) словом»¹⁹. Дещо формалізувавши, словотвірне значення можна подати так: «ставати X-им/X-ішим»²⁰;

c) із формантом -inti. Основне словотвірне значення: «робити таким, яким виражено твірний прикметник»²¹ («робити X-им/X-ішим»);

d) крім того, аналізувалися регулярні похідні прикметників із семою «колір» із формантом -uoti та похідні прикметників із семою «час» із формантом -yvas.

Під час аналізу увагу зосереджували на тому: 1) чи відповідає значення конкретного похідного словотвірному значенню (тобто визначається ступінь лексикалізації); 2) якого значення набуває (набув) похідне слово з огляду на сему твірного прикметника.

4.1. Сема «колір». Прикметники: baltas «кольору снігу, молока», juodas «кольору вугілля», geltonas «кольору квітки жовтцю, сірки або золота», mėlynas «один з основних кольорів спектра — середній між фіолетовим і зеленим», raudonas «теплий колір веселки» («кольору крові» DŽ), rudas «темно-жовтий», žalias «кольору трави» DŽ.

a) Значення «місце (поверхня) кольору X».

Напр.: baltuma «біла ділянка», juoduma «чорна ділянка, чорнота», geltonuma «жовта ділянка», mėlynuma «синя ділянка», raudonuma «почервоніла ділянка» (можливо також «червона ділянка»), ruduma «коричнева ділянка, коричнева пляма», žaluma (у говорах žaliuma) «зелена ділянка, зелена поверхня» DŽ.

b) Тип словотворення радше потенційний, ніж реальний. Фіксується у словниках, але майже без ілюстрацій. Значення «ставати X/X-ішим». Напр.: baltėti «біліти, ставати білим» (без ілюстрації); juodėti «ставати чорним; чорніти» (5 ілюстративних прикладів із різними значеннями); *geltonėti²², mėlynėti «ставати синім, синішим» (2 приклади), raudonėti «ставати червоним» (1 приклад; похідні другого ступеня įraudonėti, išraudonėti тощо дублюють значення дієслова з формантом -yti або є його діалектними варіантами), аналогічно rudėti «ставати коричневим», žalėti «ставати зеленим, зеленішим» (DŽ; без ілюстрації).

c) Значення²³ «фарбувати (намазувати) у колір X».

Напр.: baltinti «фарбувати чимось білим» («фарбувати в білий колір» DŽ), juodinti «робити чорним, намазувати», geltoninti «робити жовтим» («робити жовтим, фарбувати в жовтий колір» DŽ; ілюстрація LKŽ — Gardakuliȧis geltonina gijas Šts), mėlyninti «надавати блакитного відтінку, блакитнити» (Egliniai pelenai ne baltina, bet mėlenina žlugį Šts), raudoninti «фарбувати в червоний колір», rudinti «фарбувати в коричневий колір», žalinti «робити зеленим; фарбувати в зелений колір» DŽ.

d) Значення: 1) «бути, здаватися кольору X»²⁴, напр.: baltuoti «бути білим, здаватися білим», juoduoti «бути, здаватися чорним; рухатися, ковзати про чорний предмет», gelto-

¹⁹ Lietuvių kalbos gramatika. – V., 1971, t. 2, p. 258.

²⁰ Знак X тут і далі позначає твірний прикметник.

²¹ Jakaitienė E. Veiksmažodžių daryba. (Priesagų vediniai.) – V., 1973, p. 21.

²² Зірочкою позначаємо похідні (або їхні значення), не зафіксовані у словниках (потенційні).

²³ Пор. Jakaitienė E. Min. veik., p. 21, але тут ідеться про згадані авторкою похідні іменників (auksinti ir pan.).

²⁴ Див. Jakaitienė E. Min. veik., p. 43. Тут подано, імовірно, точніше тлумачення: «здатися здалеку, виднітися таким, яким виражене твірне слово».

160

нуоті «бути жовтим, здаватися жовтим», синіти «бути або здаватися синім», червоніти «здаватися, сяяти червоним кольором» («здаватися червоним, бути червоним» DŽ), буріти «здаватися, виднітися бурим», зеленіти «бути, здаватися зеленим» DŽ (це дієслово частіше вживається в лексикалізованому значенні «про луки, поля, рослини (навесні та влітку)»);

2) «поступово набувати кольору X; вкриватися (покриватися) кольором X», напр.: *біліти, чорніти «ставати чорним, темніти» («чорнити, почорнити» DŽ), *жовтіти (це значення зафіксоване у похідному другого ступеня apgeltonuoti «пожовтіти з поверхні»), синіти «ставати синім», червоніти «бути, ставати червоним», буріти «ставати бурим», зеленіти «вкриватися зеленою іржею, пліснявою» DŽ;

3) «мазати (бруднити) кольором X», напр.: *біліти (значення не зафіксоване, хоча воно можливе, напр., у похідному другого ступеня Kur išsibal­tavai nugarą?), *чорніти аналогічно, жовтіти «робити жовтим, жовтити», *синіти аналогічно, *червоніти (але įraudonuoti «вимазати червоним», nuraudonuoti «пофарбувати в червоний колір» тощо), *буріти (але suruduoti «забруднити бурим»); зеленіти «робити зеленим, бруднити зеленню» DŽ.

Перше значення реалізується також у похідних другого ступеня з префіксами at-, iš-, nu-, pa-, par-, su-, друге значення — з префіксами ap-, į-, iš-, nu-, pa-, su-, už-, третє значення — з префіксами iš-, nu-, su-.

4.1.1. Група прикметників «кольору» характеризується семантичною близькістю (можливо, тому її охоче обирають як тему аналізу). Це очевидно й з огляду на дериваційні відношення. З групи вирізняється прикметник žalias. Його семантична структура складніша порівняно з іншими прикметниками кольору (наприклад, співіснування значень «кольору трави», «незрілий, недозрілий» і «неварений (необроблений)»). Крім того, аналіз дериваційних відношень, на нашу думку, підтверджує, що для прикметників кольору релевантною є також сема «поверхня» (див. також пояснення значень похідних).

4.2. Сема «простору». Прикметники: aukštas «той, що має велику висоту, великий розмір знизу догори», gilus «той, що далеко простягається від поверхні», žemas «той, що має невеликий розмір знизу догори» DŽ, artus «близький (у просторовому відношенні)» (artimas «той, що перебуває неподалік»), tolus «далекий у просторовому відношенні» DŽ (tolimas «той, що перебуває далеко (у просторовому відношенні)»).

a) Значення «місце X». Напр.: aukštuma «високе місце, височина, гора, пагорб», giluma «глибоке місце, глибина», žemuma «низьке місце, рівнина, місце, що лише трохи підіймається над рівнем моря» DŽ, artuma «близьке місце», toluma «далеке місце, далечінь» DŽ.

b) Значення неоднорідні, напр.: aukštėti «ставати високим» (без ілюстрації; на нашу думку, вихідне значення цього похідного — aukštas 2. «значно віддалений від землі вгору» і 1 || «піднятий вище звичного рівня (місцевість, вода)»), gilėti «заглиблюватися» (оскільки цей прикметник не має відповідного первинного дієслова, дієслово gilėti може мати також значення «ставати глибшим, глибоким» (похідне другого ступеня pagilėti)), žemėti аналогічно до aukštėti, artėti «рухатися ближче, наближатися (у сенсі відстані)» (лексикалізація вищого ступеня; похідні другого ступеня з префіксами pri-, su-), tolėti «віддалятися, ставати далеким» DŽ.

c) Значення «робити X/X-ішим» значною мірою лексикалізоване; робити означає реальну дію, напр.: aukštinti «робити вищим» (Gdusim tvorą aukštinti Grg), gilinti «робити

161

«глибшим, червоніти», знижувати «робити низьким; опускати вниз» DŽ, наближати «робити так, щоб наближалося» («тягнути ближче»), віддаляти «робити віддаленішим у просторовому відношенні» DŽ (це може бути похідне від tolti) («штовхати далі», пор. ілюстрацію Senis čia artino, čia tolino tabokinę rš). Похідні другого ступеня з префіксами nu-, pa- мають компонент значення «надмірно», наприклад: nuaukštinti «зробити надто високим», paaukštinti «зробити надто високим», nugilinti «надмірно поглибити», pagilinti «зробити надто глибоким», nužeminti «зробити надто низьким», paartinti «надмірно наближати».

4.2.1. Аналізовану групу прикметників «простору» можна поділити на дві підгрупи: 1) aukštas, žemas, gilus; 2) artus, tolus. Похідні прикметників цієї підгрупи характеризуються більшою лексикалізацією значень. Сему «простору» мають також прикметники ilgas, trumpas, platus, siauras. Однак для них важливішою є сема «кількості»; для прикметників же aukštas, žemas, gilus сема «кількості» не є важливою. Крім того, можна зауважити, що значення похідних прикметників «простору» можна інтерпретувати відповідним прислівником (aukštai, giliai, žemai; arti, toli).

4.3. Сема «кількості». Прикметники: ilgas «довгий у протяжності; тривалий» (компілятивне визначення за DŽ і LKŽ), trumpas «невеликої довжини» DŽ, plonas «вузького діаметра», storas «у якого велика відстань між обома поверхнями площини», platus «великий у поперечнику», siauras «невеликого діаметра, ширини», didelis «значний за обсягом», mažas «невеликого зросту, висоти, невеликих розмірів», kietas «стійкий до тиску іншого тіла, нестисливий, такий, що не мнеться», minkštas «легко стискається, нетугий» DŽ.

a) Значення «X-та частина». Наприклад: ilguma «найдовша частина» (DŽ — «довге місце», без ілюстрації), plonuma «тонке місце» (однак з ілюстрацій видно, що значення, мабуть, «тонка частина», наприклад: Lašinių plonuma DŽ, Eikit [šieno] plonumą grėbstyt Ds тощо), storuma «товста частина, місце, товщина» (stormena «товста частина, товщина»), platuma «широке, найширше місце» (могло б бути й «частина»), siauruma аналогічно, diduma²⁵ «більша частина, більшість», mažuma «менша частина», kietuma «тверде місце» (могло б бути й «частина», наприклад: Minkštumą suvalgė, o kietumą man paliko тощо), minkštuma «м’яка частина, м’якоть».

b) Значення «ставати X-ішим». Наприклад: ilgėti «ставати довшим», trumpėti «ставати коротким (коротшим)» DŽ, platėti «ставати широким (ширшим)» DŽ (значення, наведене в LKŽ, «розширюватися вшир, поширюватися в боки», частково лексикалізоване, оскільки пов’язане із семою «простору» в структурі прикметника platus), siaurėti аналогічно, plonėti «ставати тоншим, робитися тонким (тоншим)», storėti «товщати, ставати товщим», didėti* «ставати більшим» (LKŽ «збільшуватися, рости (ширшати, товщати)»), mažėti* «ставати меншим» («зменшуватися» — LKŽ), kietėti «ставати твердим» («ставати твердим (твердішим)» DŽ; наводиться також частково лексикалізоване значення «тверднути, застигати, міцнішати», пов’язане з іншими, тут не згаданими семами прикметника kietas), minkštėti «ставати м’яким, м’якшим». Те саме значення реалізується і в похідних другого ступеня з префіксом pa-.

c) Значення «робити X-ішим». Наприклад: ilginti «робити довгим», trumpinti «робити коротким» DŽ, platinti «робити широким (ширшим)», siaurinti «робити вузьким,

²⁵ Щодо розбіжності між семантичним і формальним мотивуванням похідних див.: Urbutis V. Min. veik., p. 84.

162

вужчим, ploninti «робити тонким», storinti «робити товстим, товщим», didinti «робити більшим» (LKŽ — кауз. didėti: Pavasarį reikės sodą didinti Gs), mažinti «робити меншим за обсягом», kietinti «робити твердим, твердішим», minkštinti «робити м’яким, м’якшим». Ці дієслова (за винятком kietinti ir minkštinti), а також aukštinti, žeminti, gilinti, artinti, tolinti, мають не зафіксоване у словниках (хоча іноді й ілюстроване) значення «робити так, щоб здавалося X», наприклад: Trumpas sijonas ilgina kojas, Gražiau atrodo vertikalios linijos – jos figūrą aukština ir plonina trš, Platūs drabužiai storina žmogų DŽ, Žiūronas pro vieną galą artina, pro kitą tolina DŽ, Didinamasis stiklas DŽ, Oranžinė spalva erdvę siaurina, mažina trš тощо. Дієслова kietinti ir minkštinti, точніше їхні похідні другого ступеня з префіксом pa-, мають значення «доторкнувшись, спробувати, чи X», наприклад: pakeitinti «спробувати, чи тверде», paminkštinti «помацати, перевірити, чи м’яке» (пор. palengvinti ir pasunkinti «піднімати, щоб визначити вагу»). Похідні другого ступеня з префіксом nu- набувають значення «зробити надто X», наприклад: nuilginti «зробити надто довгим», nutrumpinti «зробити надто коротким» DŽ, nudidinti «зробити надто великим», nuplatinti «зробити, надати надмірної ширини» тощо. Таке значення зафіксовано і для дієслова nukietinti: «зробити надто твердим».

4.3.1. Як уже зазначалося, прикметники ilgas, trumpas, platus, siauras мають також сему «простору» (і значення похідних деяких із них відповідають значенням похідних прикметників aukštas, gilus, žemas). Однак у їхній структурі важливішою є сема «кількості». Це може підтвердити й психолінгвістичне пояснення. Адже щоб ми могли кваліфікувати предмет як, наприклад, aukštą, для нас важливе його положення у просторі (вертикальність, основа, верх тощо). А предмет ilgas ar platus може бути таким незалежно від його положення у просторі; тут найважливішими є кількісні співвідношення між частинами предмета.

4.4. Сема «часу». Прикметники: ilgas «який триває певний час», trumpas «який триває недовго» DŽ, senas «який має багато років, досяг старості, немолодий (про людей, тварин); довго росте (про рослини)», jaunas «який має небагато років, несенас», naujas «нещодавно виниклий, зроблений, придбаний», ankstus «який припадає на початок певного проміжку часу», vėlus «далеко відсунений, такий, що наближається до кінця (про час)» DŽ.

a) Ilguma «найдовший час» (Ilgumo dienos aš ir tai tiek nesuverpiu Sdk), trumpuma аналогічно (наприклад, із картотеки LKŽ Trumpumoj nakties), senuma «давність; стара річ», jaunuma «молодість» (jaunystė «молоді роки, молодий вік»), naujuma «щось нове», ankstuma «ранність, ранній час», vėluma, «пізній час» DŽ.

b) Від прикметників із домінантною семою «часу» не утворюються, наприклад, ilgėti ir trumpėti реалізують сему «кількості», а не «часу». Senėti «ставати старим (старшим)» і jaunėti «ставати молодшим, молодіти» (очевидно, за аналогією з senėti; має ознаку відносності) пов’язані із семою «стану».

c) Значення лексикалізовані, наприклад: ilginti «зволікати, продовжувати», ankstinti «робити щось надто рано, квапити», vėlinti «робити щось пізніше, ніж потрібно» DŽ, naujinti «усувати сліди використання, зношування, старіння», jauninti «робити молодим; повертати сили молодості», seninti «див. sendinti» (sendinti caus. senti «робити старим») (значення останніх найменш лексикалізовані, імовірно, тому, що твірні прикметники мають сему «стану»).

163

d) Від прикметників, об’єднаних семою «фаза часу», утворюються прикметники з формантом -yvas; однак їхні значення неоднакові: ankstyvas «той, що відбувається рано…», vėlyvas * «той, що відбувається пізно», jaunyvas «досить молодий, недавній» DŽ (точніше визначення), senyvas «похилого віку, досить старий». Як бачимо, значення перших двох похідних значною мірою лексикалізовані, тоді як значення двох останніх — модифікаційні.

5.1. У цій статті ми навели, по суті, лише приклад застосування аналізу словотвірних відношень. Однак можна зробити й певні висновки, що підтверджують нашу гіпотезу: 1) якщо твірні прикметники мають спільну сему, то їхні відповідні похідні набувають: а) однакових словотвірних значень (або відтворюють набір значень (наприклад, похідні з формантом -uma), особливо коли ця сема є домінантною (наприклад, прикметники зі значенням «колір»); б) значень однакового ступеня лексикалізації (наприклад, похідні з формантом -ėti). 2) Розбіжність словотвірних значень указує на відмінність твірних прикметників щодо інших сем (наприклад, senyvas і ankstyvas або baltuoti і žaliuoti).

5.2. У мові діє закон економії засобів вираження. Словотворення за семантичною аналогією є одним із проявів цього закону. Вважаємо, що подальше дослідження дериваційних відношень прикметників дасть змогу встановити максимально близькі семантичні структури (семантеми).

ДЕРИВАТИВНИЙ АСПЕКТ СЕМАНТИКИ НЕПОХІДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Резюме

У статті описано застосування аналізу словотвірних відношень прикметників для підтвердження їхньої семантичної близькості щодо тієї чи тієї спільної семи, яка конституює їхню семантичну структуру. Доцільність такого аналізу ґрунтується на гіпотезі, що семантична близькість похідних, утворених за певною словотвірною моделлю, має свідчити про семантичну близькість твірних; можливість такого аналізу спирається на регулярність деад’єктивної деривації в литовській мові. Номенклатуру сем укладено з урахуванням моделі Ж. П. Соколовської. Наявність сем установлюється шляхом узагальнення словникових дефініцій. У статті описано деякі словотвірні відношення чотирьох груп прикметників, об’єднаних відповідно спільною семою (різного порядку): «колір», «простір», «кількість», «час».

Огляд значень похідних показав, що для деяких розглянутих моделей відад’єктивної деривації категоріальна (лексико-граматична) спільність твірних (якісні прикметники) не є достатньою підставою для утворення похідних з очікуваним (відповідно до моделі) словотвірним значенням. Спостерігається лексикалізація значень різного ступеня.

Установлено, що твірні, об’єднані спільною семою (особливо якщо ця сема є домінантною), співвідносяться з похідними (у межах однієї моделі), які мають однакове словотвірне значення або значення однакового ступеня лексикалізації; варіювання цих значень сигналізує про наявність у семантичній структурі твірних інших релевантних сем. Припускається, що подальше дослідження словотвірних відношень може сприяти встановленню максимально близьких семантем.

Наголошується, що положення й висновки мають гіпотетичний характер, що пов’язано насамперед із можливою гетерогенністю та гетерохронністю похідних.

164