LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXII (1993)

BALTŲ ONOMASTIKOS TYRINĖJIMAI

VITALIJA MACIEJAUSKIENĖ

ЛІТУВСЬКЕ ІМЕНУВАННЯ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Дослідивши литовське іменування в документах XV—XVIII ст., можна виокремити чотири найважливіші способи найменування осіб. Це іменування: 1) одним особовим ім’ям, 2) особовим ім’ям та апелятивним або описовим прізвиськом, 3) двома особовими іменами, 4) трьома особовими іменами. Розглянувши обставини появи всіх цих способів іменування, їхню частотність у документах того чи іншого століття, функції, призначення та словотвірну будову особових імен, що їх утворюють, було встановлено, що вже від кінця XV ст. найпоширенішим є двочленне литовське іменування. Історична антропонімія XVII—XVIII ст. засвідчує остаточне утвердження та усталення цього типу іменування¹. Значно більшою різноманітністю аж до кінця XVIII ст. вирізнялися жіночі іменування в документах (адміністративно-юридичних і церковних)².

Отже, здавалося б, немає особливої потреби говорити про литовське іменування у XIX ст. Тим паче, що прізвища, формування яких завершилося у XVIII ст., остаточно визначили призначення та функції особових імен у двочленному іменуванні, ототожнивши його із сучасним литовським іменуванням ім’ям і прізвищем. Однак під час читання різних джерел XIX ст. — як адміністративно-юридичних, так і церковних книг — та оцінювання іменувань осіб, згаданих у них, привертають увагу деякі нові явища, не засвідчені антропонімією попередніх століть. Крім того, трапляються дані, що допомагають досліджувати вже помічені й вивчені проблеми.

Найважливіша мета цієї статті — виокремити й оцінити нові явища в контексті литовського іменування першої половини XIX ст. Також у ній прагнуть подати матеріал, що розширює положення та висновки попередніх досліджень.

Антропонімію, тобто матеріал для статті, зібрано з 56 історичних документів першої половини XIX ст. (точніше — 1800—1860 рр.). Їхній список в алфавітному порядку подано наприкінці статті. Усі приклади у статті пронумеровано; біля кожного в дужках зазначено номер документа у згаданому списку, а після коми — номер сторінки (або аркуша), наприклад: Вавжинєц Петранис (21, 6—7), Казімєж Марцінкевич (5, 9—10), Анджей Тумас (23, 3—4). У тих випадках, коли аркуші документа не пронумеровані (а в першій половині XIX ст. таке трапляється порівняно часто), біля особових імен у дужках зазначається лише до-

¹ Maciejauskienė V. Lietuvių pavardžių susidarymas. V., 1991. P. 20—50.

² Там само. С. 249—300.

100

кумента у складеному переліку, наприклад: Michał Baranowski (12), Вооруженю Дрейнис сына Мисала (45).

Джерела цього періоду написані польською або російською мовами. У статті наведено не реконструйовані, а зафіксовані в документах форми особових імен.

З огляду на те, що чоловічі та жіночі іменування в документах XIX ст. істотно відрізняються і доцільніше розглядати їх окремо, у цій статті аналізуються лише чоловічі іменування.

У XIX ст., як і в документах XVI–XVIII ст., найпоширенішим чоловічим іменуванням є двочленне. У цей період його перший компонент — ім’я, а другий — прізвище. Литовське іменування ім’ям і прізвищем уже у XVIII ст. стало певною нормою запису осіб у різних документах. Це засвідчують і опрацьовані джерела першої половини XIX ст. Ось добірка записів із різних документів розглядуваного періоду: Iana Adamaycia (род.³, 53, 26), Jakób Adamaytis (4, 1), Andrzej Andrulonis (43, 87), Мартинъ Ангунцъ (47, 2), Wawrzyniec Augustynowicz (23, 3–4), Andrzej Auksztolis (43, 83), Michał Auris (21, 13–14), Jzydor Auzionis (25, 5), Jerzum Bakaniukiem (inag.; 49, 1), Antoniewi Baltrynowicz (naud.; 53, 31), Antoni Baltru[z]ka (6, 20), Jozef Bernatowicz (21, 25–26), Symon Brazdžionis (26, 9–10), Jerzy Buczel (34, 52), Marcin Butinieiwicz (20, 3), Wincenty Czeponis (28, 11), Józefem Dapkusem (inag.; 52, 34), Stanislaw Darguzas (31, 1), Mateusz Degis (22, 95–96), Józef Dobrowolski (4, 1), Antoni Dopkiewicz (5, 13–14), Wawrzyniec Dulkis (26, 10–11), Викенти Гайловас (46, 7), Jerzy Gaylus (33, 2), Jerzy Gaylusz (21, 7–8), Викенти Гельжинис (7, 2–3), Jozef Gientwallo (9, 3), Stanislaw Girdzius (24, 60–61), Jakub Grygżentis (15, 1), Adam Grodzis (6, 17), Wawrzyniec Grudzinoivski (31, 3), Tadeusz Gumbulewicz (26, 5), Adam Jackunas (25, 6), Andrzej Jakuczionis (43, 85), Baltromiej Janulewicz (12), Яна Янушевичъ (42, 146–147), Stanisława Januszkiewicza (род.; 51, 42), Ignacy Januszsonis (5, 12–13), Ambrozy Jozenas (5, 9–10), Symon Jurgielanis (6, 6), Andrzej Kadzis (11, 32), Иванъ Каснеровичъ (7, 2–3), Stefan Kazenas (26, 7–8), Michał Kownacki (20, 2), Tomasz Kuprys (43, 85), Станиславъ Квачкисъ (42, 108), Jerzy Kwietkowski (20, 1), Adam Lawrynaitis (9, 23–24), Macieja Leykisa (род.; 52, 19), Mateusz Lile yko (30, 1), Jana Litwinasa (род.; 55, 6), Symon Lotok (33, 17), Michał Mackiewicz (23, 4–5), Wincenty Marcinkiewicz (26, 9–10), Paweł Margis (26, 15–16), Maciej Markunas (26, 12–13), Gabryel Matuszka (49, 78), Jakub Metrykis (31, 1), Антоний Мищунацас (47, 1), Bartłomiej Mieszkello (33, 3), Михаилъ Микуневичъ (42, 87–88), Andrzej Milkintt (19, 2), Jan Milkota (13, 81–82), Tomasz Misiutaitis (21, 9–10), Stanisławowi Mockaytisowi (дав.; 54, 24), Wincenty Montrym (36, 9), Tadeusz Możejko (26, 7–8), Король Наневечъ (42, 175–176), Mateusz Narkiewicz (35, 8), Andrzej Naudziun (39, 1), Daniel Nawdułaytis (24, 58), Иванъ Невшицъ (47, 5), Михалъ Павиловский (42, 189–190), Stanisław Pietkiewicz

³ У статті вжито такі скорочення назв відмінків: род. — родовий відмінок, дав. — давальний відмінок, оруд. — орудний відмінок.

101

(51, 65), Бернардъ Піотровскій (42, 73–74), Adam Pociunas (16), Stanisław Pucis (43, 85), Marcin Rakowski (22, 157–158), Иосиф Рамейко (42, 115), Jerzy Rymaszins (24, 56), Францишек Римша (42, 80–81), Jan Romanowski (22, 101–102), Игнацы Rudzinski (5, 3–4), Andrzej Sadonis (12), Tomasz Sadowski (12), Piotr Simonowicz (25, 6), Marceli Sinkiewicz (6, 22), Szymon Skaudeykis (36, 6), Jakub Skirel (22, 94–95), Michał Skreykus (51, 87), Jozef Sokolowski (36, 9), Kaemana Станолесевна (kilm.; 42, 58), Jerzy Stasiewicz (22, 96–97), Marcin Stasiunas (21, 6–7), Mateusz Staszkiełunas (26, 15–16), Franciszek Słoczkowski (9, 23–24), Кароль Страдела (42, 107), Michał Szattenas (28, 6), Kazimierz Szereyko (11, 60–61), Jozefa Szymkiewicya (kilm.; 55, 56), Jan Tomaszewski (21, 5–6), Mateusz Tomaszun (9, 3), Maciej Tumas (23, 3–4), Jan Wąworius (30, 1), Tomasz Walentowicz (14, 8–9), Францишек Бейшка (42, 287), Францишек Вильчевскій (42, 78–79), Symon Witkowski (26, 5), Piotrowi Witurysoiwi (naud.; 50, 38), Marcin Woysznar (4, 2), Jozef Woytkiewicz (19, 2), Jakuba Wołotkiewicza (kilm.; 55, 45), Wawrzyniec Zierkiewicz (12), Вукентій Жадовскій (7, 2–3), Maciej Zagrakalis (26, 13–14), Dominik Zegarewicz (39, 7), Иоанъ Жилайтица (47, 4).

Імена в цих називаннях без винятку християнські. Як бачимо, більше не вживаються похідні форми зі зменшувальними суфіксами чи інші народні форми цих імен. Кількість хрещальних імен, уживаних у першій половині XIX ст., очевидно, також була невеликою. Наприклад, у великому інвентарі маєтку Адутишкіс за 1828 р. (див. джерело 22) згадуються 946 чоловіків, які мають лише 50 різних імен. Тут їх наведено в порядку частотності (у дужках указано, скільки осіб, згаданих в інвентарі, мають те чи інше ім’я): Maciej, Mateusz (усього 144: Maciej — 97, Mateusz — 47), Michał, Mikołay (усього 79: Michał — 46, Mikołay — 33), Jerzy (75), Jan (66), Krzysztof (49), Symon (48), Jozef, Józef (46), Kazimierz (43), Tomasz (40), Jakub (39), Andrzej (35), Antoni (33), Marcin (29), Stanisław (26), Błażej (22), Bartłomiej, Bartłomiej (20), Lauryn, Wawrzyniec (усього 20: Lauryn — 2, Wawrzyniec — 18), Franciszek (17), Piotr (14), Gabryel (13), Stefan (12), Justyn (11), Ignacy (10), Adam (8), Wincenty (7), Tadeusz (5), Władysław (4); Benedykt, Dominik, Karol, Ludwik (по 3), Bazyl, Bazyli (2), Alexander, Augustyn, Bonifacy, Cypryan, Dawid, Felicyan, Felix, Gasper, Hieronim, Joachim, Marceli, Nikodem, Paweł, Sylwester, Walenty (по 1).

У меншому інвентарі маєтку Пасвалис за 1806 р. (див. джерело 26) записано близько 280 чоловіків, які мають 35 різних імен: Jan (29), Jozef (26), Maciej, Mateusz (21), Michał (21), Jerzy (16), Kazimierz (16), Andrzej (15), Stanisław (14), Wincenty (12), Jakub (11), Symon (10), Tadeusz (8), Franciszek, Piotr (по 7), Adam, Antoni, Marcin, Stefan (по 6), Bartłomiej, Dominik, Ignacy, Krzysztof, Wawrzyniec (по 5), Tomasz (3), Bogusław, Karol, Paweł (по 2), Benedykt, Lauryn, Felicyan, Marcyan, Modest, Nikodem, Rafał, Władysław (по 1).

З наведених списків видно, що не всі імена були поширеними. Так, у першому списку трохи менше половини імен трапляються лише 1–3 рази. У другому списку таких імен 12 із 35. Особи, записані в інших переглянутих документах цього періоду, мають подібні імена. Після їх підрахунку та подання

102

за частотністю, імовірно, дещо відрізнятиметься лише місце окремих імен у тому чи іншому списку. Це свідчило б про те, що в першій половині XIX ст. литовський іменник не був багатим, а постійне повторення найпопулярніших хрещальних імен робило його навіть одноманітним. Тому функцію розрізнення осіб у цей період, без сумніву, могли виконувати лише прізвища, що вже сформувалися й стали звичними.

У переглянутих документах вони дуже різноманітні — походять від патронімів та особових імен непатронімічного походження, литовські й нелитовські за походженням, сформовані в Литві або запозичені в інших народів тощо. Не беручись тут докладно обговорювати чи розглядати їх, можна лише сказати, що загалом вони нічим не відрізняються від уже розглянутих литовських прізвищ XVIII ст.⁴.

У документах першої половини XIX ст. згадані особи всіх соціальних станів і різного віку називаються ім’ям і прізвищем. Наприклад, в інвентарі того чи іншого маєтку звичайно можна знайти такі записи: pastuch (пастух) Jozef Czarnecki (12), pastuch Jerzy Łankiewicz (12), pastuch Marcin Todorowski (12), пастух Михаил Адомайтис (47, 5), пастушек (пастушок) Stefan Michalowski, вік якого навіть указано — йому 13 років (13, 81–82), parobek (наймит, найманий робітник) Jerzy Gurski (12), parobek Franciszek Baranowski (12), батрак Антоний Марцинкус (47, 1), батрак Варфоломей Василевский (47, 1), батрак Симон Жальчонас (47, 4).

Лише у двох із переглянутих документів трапилося кілька випадків, коли згадана особа не має прізвища, тому її названо описово: Maciej bezprozwisk Syn Rozalii (32, 16), Mateusz bezprozwisk Syn Rozalii (32, 16) (це, очевидно, позашлюбні діти, записані за іменем, після якого зазначено, що вони не мають прізвища, і вказано ім’я матері); Kazimierz Syn Franciszki Juszkiewiczowny (32, 16), а в іншому документі ту саму особу записано так: Kazimierz bez Nazwiska Syn Franciszki Juszkiewiczowny (27) (також, очевидно, позашлюбна дитина, записана за ім’ям, із поясненням, що не має прізвища, та з іменем і прізвищем матері); ця сама особа згадується і в такому записі: Piotr bez Prozwisk (32, 16) — Piotr bez nazwiska przez Wloscian nazwany Zielen iakas (як видно, в одному випадку подано лише ім’я та приписку «без прізвища», а в іншому — ім’я, примітку «без прізвища» та приписку «названий селянами Zielen iakas»).

Інші відхилення від називання ім’ям і прізвищем у переглянутих документах XIX ст. трапляються дуже рідко. Виявлено лише 7 записів, де зазначено саме прізвище. Це: Pledziewicz (12), Jazgiello (12), Jurgielewicz (11, 32), Lawrynaitys (9, 3), Pawłowski (9, 24–25), Milwid (5, 7–8), Linkiewicz (5, 13–14). Крім того, 6 осіб названо трьома особовими іменами — Antoni Skop Baranowski (12), Jakub Sosnowski Stanoret (11, 32), Franciszek Wencius Mozolewski (43, 81), Michal Kaliba Blaželonis (43, 83), Франц Новицкий Гецумис (56, 44), Францушек Иосифъ Гедминъ (35, 7), а 2 особи — чотирма особовими іменами —

4 M a c i e j a u s k i e n ė V. Lietuvių antroponiminė sistema XVIII a. // Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A serija. V., 1987. T. 1. (98). P. 85–94.

103

Андрій Станіславович Александрович Зеневич (56, 3), Вінцентій Францішек Томашевич Гайлось (35, 7).

Іноді такі найменування виникали внаслідок запису двох особових імен. Однак найчастіше вони, очевидно, відображають явища остаточного унормування прізвищ, що тривало в XIX ст. і було пов’язане зі зміною різних прізвищ, їхніх форм та різноманітних варіантів. Подібно слід оцінювати й такі найменування, що трапляються в деяких документах: Jan Grygzaitis v. Tomaszuncas (27), Marcin Nowjakas v. Nowjalis (27), Maciej Wersocki alias Szykszna (43, 50) і Мачей Версоцкий иначе Шикшна (43, 51), Jerzy Szykszna v. Wersocki (43, 83), Antoni Ambrutis v. Rupeykiewicz (51, 12), Augustyn Klungis v. Ilgutis (25, 51), Gasper Ajewski v. Murgas (25, 52), Adam Szakarnis v. Bedel (25, 52), Якуб Амброшевич или Амброжес (57, 29), Францишек Борткус или Борткевич (57, 29), Tomasz Szyłuzna v. Wersocki (43, 87). Тут після імені записані антропоніми поєднано словами arba, kitaip (v. — скорочення латинського варіанта vel, уживаного в документах).

Поряд із переконливо переважним литовським найменуванням за іменем і прізвищем та розглянутими відхиленнями від нього, у документах першої половини XIX ст. привертають увагу найменування, у яких, крім імені та прізвища особи, зазначено також ім’я батька. Поодинокі випадки цієї тенденції вже були помічені в деяких документах кінця XVIII ст.⁵ Отже, джерела першої половини XIX ст. свідчать про подальше поширення такого способу найменування. Можна виокремити кілька його типів.

1. Ім’я батька вставляється між ім’ям особи та прізвищем. Уживається форма родового відмінка імені та слово син. Наприклад, в інвентарі фільварку Паштува або Квеси за 1811 р. (джерело 9) так записані вільні та інші люди: Stefan Syn Macieja Kozłowski (4)⁶, Symon Syn Iakuba Drewniewicz (4), Michał Syn Iakuba Grygzéntis (4), Tomasz Syn Michała Szauksztis (4), Tomasz Syn Michała Stankūnas (5), Karol Syn Macieja Tomkiewicz (5), Symon Syn Iozefa Laurynaytis (5), Iakub Syn Ierzego Palatenis (6), Stanisław Syn Iozefa Narkiewicz (6), Antoni Syn Iana Radyk (7), Marcin Syn Iohana Gryntalo (8), Maciej Syn Andrzeia Kasperowicz (8) тощо.

Однак цього способу найменування послідовно дотримуються не в усьому документі. У списках жителів за 1804 і 1819 рр., що містяться тут же, осіб названо лише за іменем і прізвищем: Piotr Pociunas (3), Maciej Drewniewicz (3), Jerzy Siewruk (23–24), Stanisław Marmo (23–24), Symon Kierśnowski (24–25), Symon Balunas (24–25). Окремі такі найменування трапляються й у згаданому інвентарі за 1811 р., наприклад: Andrzey Szukis (6), Stefan Powylaytis (7), Ian Butwillo (7).

У списках жителів Варняйського плебанату та села Саушіліс за 1811 р. (джерело 30) вільних людей (ludzie wolni) записано згаданим способом, із зазначенням імені батька,

⁵ Maciejauskienė V. Lietuvių pavardžių susidarymas. V. 1991. P. 48.

⁶ У тих випадках, коли всі приклади наведено з одного джерела, у дужках указується лише номер аркуша (якщо аркуші джерела пронумеровано).

104

наприклад: Jerzy Syn Jana Bydwa (2), Benedykt Syn Jana Giełżynis (2), Maciej Syn Marcina Witkus (2), Franciszek Syn Jerzego Warnelis (2), Bonawentura Syn Jakuba Eytutowicz (2). Хоча трапляються також поодинокі найменування лише за іменем і прізвищем: Jakub Eytuli (2), Jan Warnelis (2), Mateusz Bombłowski (2). Лише за іменем і прізвищем записано жебраків та людей з інвалідністю, які жили при плебанаті, наприклад: Jan Waynorius (1), Jerzy Gumulewski (1), Jakub Lilejko (1), Alexander Wasilewski (1), Jakub Momis (1), Bartłomiej Klebyś (2), Jerzy Jakubowski (2).

Слово syn (син) може писатися й після форми родового відмінка імені батька. Так зроблено у списку жителів маєтку Бальчяй за 1816 р. (джерело 4): Michał Woyciecha Syn Kownacki (1), Andrzej Bartłomieją Syn Milikint (1), Mikołaj Gaspera Syn Skarbalis (1), Jakób Antoniego Syn Żilis (1), Antoni Andrzeja syn Adamaytis (2), Stanisław Antoniego Syn Jonkus (2), Woyciech Mikołaja Syn Ubrys (2). Однак і в цьому джерелі є найменування лише за іменем і прізвищем: Józef Dobrowolski (1), Jakób Adamaytis (1), Marcin Bartaszius (2), Jan Mackiewicz (2).

Лише з рідкісними винятками ім’я батька в такий спосіб досить послідовно зазначено у великому інвентарі маєтку Адутишкіс за 1828 р. (джерело 22), наприклад: Jan Kazimierza Syn Wileyta (29–30), Kazimierz Andrzeja Syn Koyra (29–30), Andrzej Mateusza Syn Sinkiewicz (43–44), Jan Prokopa Syn Szymanowski (53–54), Krzysztof Stefana Syn Szalc (100–101), Mateusz Andrzeja Syn Mackiewicz (119–120), Jakub Grzegorza Syn Rakowski (124–125), Krzysztof Macieja Syn Raiszus (135–136), Jan Tomasza Syn Stepaniaris (158–159), Mikołay Jerzego Syn Pacynkowski (159–160). Окремі найменування лише за іменем і прізвищем, наприклад: Michał Baranowski (41–42), Symon Semenas (48–49), Bazylij Stoma (75–76), Jerzy Stasiewicz (96–97), трапляються серед записів із зазначенням імені батька. Привертає увагу також одна цікава деталь — згаданих у документі шляхетних осіб записано лише за іменем і прізвищем, наприклад: Pan Jerzy Lipnicki (43–44), JP. Kazimierz Rotkiewicz (56–57), JP. Benedykt Rodziewicz (56–57), JP. Cypryan Wróblewski (61–62), JP. Augustyn Girjatowicz (73–74), JPan Jerzy Grochowski (92–93).

Є документи, у яких для зазначення імені батька описаним тут способом уживається не повне слово Syn (син), а лише скорочення S. Наприклад, серед різноманітних документів маєтку Пасваліс за 1829–1837 рр. (джерело 25), де осіб записано за іменем і прізвищем, у списку жителів за 1837 р. поряд із найчастотнішими двочленними найменуваннями трапляються поодинокі випадки, коли вказано ім’я батька: Antoni Iozefa S. Czetwergas (50), Kazimierz Mateusza S. Margis (49), Bernard Modełta S. Świdenis (47), Kazimierz Jakuba S. Banialis (46). Вони дуже рідкісні.

Так само лише скорочення S. перед іменем батька вживається в податковій книзі володінь Адутишкіса за 1827 р. (джерело 6). Загалом тут жителів записано лише за іменами та прізвищами, ім’я батька вживається рідко. Саме ці рідкісні випадки визначають його конкретне призначення, функцію — розрізняти осіб з однаковими іменем і прізвищем. Уже зазначалося, що кількість найуживаніших хрестильних імен у цей період була невеликою. Звичним було й те, що в будь-якому селі, парафії чи маєтку могло бути не одне прізвище-однофамілець. У таких випадках, коли тих, кого записували

105

особи мають однакові імена та прізвища, писар указує також ім’я їхнього батька. Наприклад, на аркуші 25 є Krzysztof S: Michała Woyciechanis, Krzysztof S: Kazimierza Woyciechanis, а далі, після них, Maciej Woyciechanis. Або: Maciej S: Józefa Stepanianes, Maciej S: Macieja Stepanianes, але Symon Stepanianes, Jan Stepanianes (26). Такий самий випадок трапляється й на аркуші 27 документа: Mateuł z S: Jerzego Galatyłec, Mateuł z S: Jana Galatyłec, але Blažey Galatyłec. Див. також Jozef Koyro, Tomasz S: Jerzego Koyro ir Tomasz S: Tomasza Koyro (23). Однак так чинять лише в цьому документі. Помічено, що навіть у тих випадках, коли ім’я та прізвище записуваних осіб збігаються, іноді обходяться без імені батька. Наприклад, лише двома антропонімами записано осіб у книзі чиншових податків і боргів мешканців маєтків Пасвалиса за 1838 р. (джерело 5). Серед численних записів вирізняються такі: Kazimierz Margis 1, Kazimierz Margis 2 (16–17), обидва мешканці села Момеленай; Kazimierz Szatas, Kazimierz Szatas 2gi, Kazimierz Szatas 3ci, але Maciey Szatas, Michał Szatas, Izydor Szatas (18–19) — усі мешканці села Пасвалечяй; Antoni Czetwiergas ir Antoni Czetwiergas 2gi, але Tomasz Czetwiergas, Nikodem Czetwiergas, Jozef Czetwiergas (18–19, 19–20). Як бачимо, осіб з однаковими ім’ям і прізвищем розрізняють, позначаючи їх цифрами 1, 2, 3, тобто перший, другий, третій. Іноді таке траплялося також у документах попередніх століть (XVII–XVIII).

2. Ім’я батька вставляють між ім’ям та прізвищем, уживаючи лише його форму родового відмінка, без слова син або його скорочення. Так записано осіб у списку селян маєтків Адутишкіса за 1829 р. (джерело 33), наприклад: Stefan Macieja Stasiun (2), Maciey Jana Ilgucis (3), Andrzej Józefa Misiulaitis (7), Matełz Marcina Jurgielewicz (10), Stanisław Antoniego Kayra (11), Bartłomiej Krzysztofa Degis (18), Gabryel Władysława Trabkiewicz (4), Maciey Błażeja Kuczyński (6). Ім’я батька вказано таким способом майже послідовно, за винятком лише одного-двох випадків, наприклад: Maciey Bumbłis (6), Jerzy Gayłus (2), Jan Lawkis (4), Antoni Urban (3). І в цьому джерелі без імені батька записано двох, імовірно, шляхетних осіб — JP. Onufry Jasinowicz (6), JP. Tomasz Stacewicz (6).

Цей документ має ще два невеликі додатки. Це короткий список селян за 1830 р. і додатковий список за 1829 р. В обох особи записані лише за іменем та прізвищем, наприклад: Benedykt Petranis, Wawrzyniec Koyra, Gabryel Unton, Symon Jasiulis, Krzysztof Szalc та ін. (усі на аркуші 23), а також Jerzy Lawkis (25), Tomasz Zemeytis (25), Józef Degis (25), Jerzy Urbel (26), Wawrzyniec Wileuta (26), Andrzej Dudetto (26), Krzysztof Wayciechanis (26).

Ім’я батька без слова син указано також у книзі податків селян маєтків Адутишкіса за 1832–1834 рр. (джерело 34), наприклад: Maciey Jana Ilgucis (5), Symon Ierzego Jurgielewicz (12), Wawrzyniec Ludwika Burak (2), Jerzy Bartłomieja Norelis (3), Stanisław Michała Bukiel (51), Krzysztof Wawrzynca Urbel (52), Iakób Iana Sienkiewicz (53), Krzysztof Macieja Rayszys (53), Ian Andrzeja Smilgin (54).

Винятки з такого способу іменування дуже рідкісні. І тут серед винятків є записи шляхетних осіб, наприклад: Ierzy Buczel (52), Maciey Rakowski (1), Krzysztof Łapin (1) і JP. Tomasz Stacewicz (18), JP. Stanisław Wróblewicz (18), JP. Konstanty Woytkiewicz (54), JP. Ian Kondratowicz (54) тощо.

106

3. Ім’я батька пишуть між ім’ям та прізвищем без слова син або його скорочення. Інша форма імені батька закінчується на -ов. Це суфікс, уживаний у російській мові для творення по батькові (отчество); згодом, у процесі розвитку тричленної моделі іменування, він подовжився та став звичним для литовських патронімів і прізвищ суфіксом -овіч⁷. Така форма імені батька вживається в деяких документах першої половини XIX ст., написаних російською мовою, наприклад: Антонъ Антоновъ Жукъ (44, 1), Павелъ Казимировъ Бачасъ (44, 1), Иосифъ Сымоновъ Авинайтисъ (44, 2), Адамъ Васильевъ Янкусъ (44, 2), Станиславъ Сымоновъ Стаковскій (44, 2), Варфоломей Адамовъ Кминасъ (44, 4), Іозефъ Іозефовъ Марцинкусъ (57, 2), Іозефъ Казимировъ Змитровичъ или Самуйловичъ (23, 6), Степанъ Сымоновъ Пошкусъ (57, 9), Рогъ Антоновъ Вишневскій (57, 9). Однак зазвичай це не єдиний спосіб указати ім’я батька в джерелі. Поряд уживаються й інші форми, наприклад: Іосифъ Іосифа Рудницкій (44, 1), Антонъ Бартоломея Буховскій (44, 1), Антонъ Франца Янушкевичъ (44, 2), Игнатій Станиславова Норкайтисъ (44, 2), Миколай Якуба Іосайтусъ (44, 5) — між ім’ям і прізвищем пишуть форму родового відмінка імені батька; або: Владиславъ Матевуша сынъ Дашкина (57, 1), Францишекъ Іозефа сынъ Марцинкусъ (57, 1), Габріель Яна сынъ Соболевскій (57, 2), Сымонъ Матевуша сынъ Шапалагъ (57, 5) і Янъ сынъ Іозефа Олшевскій (57, 9), Францишекъ сынъ Ержаго Ралосъ (57, 3), Францишекъ сынъ Яна Марцинкусъ (57, 2) — після форми родового відмінка імені батька або перед нею вживають слово син (сын); Якубъ Якубовъ сынъ Шредръ (57, 1) — форма імені батька із закінченням -ов і слово син. В обох джерелах (див. джерела 44 і 57) є також записи лише за іменем та прізвищем: Матешиа Гаудынскій (44, 6), Изидоръ Бурба (44, 7), Якубъ Амброжевичъ (57, 2), Ержей Жимонтъ (57, 9).

4. Уживається звична в російській мові форма імені батька, утворена за допомогою суфіксів -овіч, -евич. Це помітно в документах, написаних російською мовою. Наприклад, у ревізійному списку маєтку Вайгуви за 1834 р. (джерело 37) осіб записано за іменем, іменем батька, утвореним за російською моделлю творення по батькові, та прізвищем: Адамъ Якубовичъ Якутисъ (3), Стефанъ Адамовичъ Скаудейтисъ (3), Піотръ Казимержеевичъ Микнисъ (3), Янъ Яновичъ Урбановичъ (4), Бонифацій Антоновичъ Станкусъ (5), Іозефатъ Ержевичъ Наржевичъ (12), Піотръ Микаловичъ Гецайтисъ (5).

Таку саму форму імені батька вжито також у списку мешканців маєтку Вайгуви за 1851 р. (джерело 56): Адамъ Казимировичъ Скаудейтисъ (1), Людвикъ Антоновичъ Стонкусъ (2), Антонъ Яновичъ Геляжинскій (3), Винцентий Томашевичъ Гайласъ (5), Игнатій Филиповичъ Кербецъ (6), Варфоломей Павловичъ Іоцасъ (7), Матешиа Ержевичъ Дубинскій (3–4). Звертає на себе увагу й те, що в цьому документі іноді вживається також згадана раніше слов’янська форма імені батька на -ов: Михаилъ Павловъ Дудзичъ (1), Викентий Францовъ Радзевскій (1).

У списку мешканців частини того самого маєтку Вайгуви, укладеному 1847 р.

⁷ Plg. Симина Г. История отчеств // Ономастика Поволжья. Уфа, 1973. С. 177—182.

107.

(35 джерело) ім’я батька зазначається дуже неоднаково: або Францишекъ Эржевичъ Наркеевичъ (1), Сильвестеръ Габриаловичь Барткусъ (1), Игнатий Филиповичь Кербедзъ (1), Францишекъ Томашевичъ Гайлюсъ (1), або Игнацъ Филиповъ Кербедзъ (1), або Адольфъ Иозефа сынъ Янкевичъ (1), Фрѣдмишекъ Иосифа сынъ Барткусъ (1). А іноді обходяться без зазначення імені батька: Иосефъ Борткевичъ (1), Августинъ Наркусъ (1), Иосифъ Барткусъ (1).

Taigi 1834, 1847 ir 1851 m. rusų kalba rašytuose Vaiguvos dvaro dokumentuose vyrauja šiai kalbai bei šios tautos įvardijimo sistemai būdingos tėvo vardo (rusų kalboje tai būtų tėvavardžio) formos. Tačiau kalbėti apie nuoseklų jų vartojimą rusų kalba rašytuose dokumentuose šiuo laikotarpiu negalima. To daryti neleidžia jau aptartas įvairavimas ir tai, kad, pavyzdžiui, to paties dvaro 1845 m. valstiečių sąraše (46 šaltinis) tėvo vardas nenurodomas: Акнонъ Монкусь (7), Иванъ Норкусъ (7), Викентій Гайлюсъ (7), Иванъ Фрейманъ (7), Казимиръ Норкусъ (7). Taip elgiamasi ir kai kuriuose kituose rusų kalba rašytuose šio laikotarpio dokumentuose.

5. Ім’я батька вказується після особового імені та прізвища. Використовується форма родового відмінка та слово «син». Таке трапляється і в документах, написаних російською, і в документах, написаних польською мовою. Наприклад, в інвентарі маєтку Даугірдішкес 1844 року (45 джерело) осіб записано так: Петръ Шерейко сынъ Казимира (аркуші джерела не пронумеровано), Доминикъ Башкевичъ сынъ Якова, Яковъ Дрешлисъ сынъ Францишка, Матейушъ Дулько сынъ Сымона, Матвей Козисъ сынъ Андрея, Томашъ Кондрашевичъ сынъ Даніеля, Яковъ Ольшевски сынъ Мацея, Казимиръ Мажолъ сынъ Адама, Матейушъ Арцимовичъ сынъ Матейша.

Цікавим є джерело 31 — список мешканців Тверської парафії Тельшяйського повіту за 1811 рік. На першому аркуші документа перелічені жебраки Тверської церкви. Їхні найменування складаються з імені, зазначення імені батька вже обговореним раніше способом і прізвища, наприклад: Iulian Syn Antoniego Radziszewski, Maciey Syn Jana Waynius, Izydor Syn Macieja Waynowicz, Jerzy Syn Kazimierza Ianusz, Maciey Syn Kazimierza. Waysznor. Далі подано невеликий список інвалідів, яких частіше записано лише за іменем і прізвищем, наприклад: Iakub Metrykis, Stanisław Dargužas, Leon Rymkiewicz, або (рідше) із зазначенням імені батька: Andrzej Iakuba Syn Gwalda, Tadeusz Leona Syn Piotrowski, Symon Iana Syn Wirszyllo. А один — Stanislaw Baniewicz Syn Piotra. На другому аркуші документа починається невеликий список вільних людей. Найчастіше після їхнього імені та прізвища вказано ім’я батька, наприклад: Marcin Kuczyński Syn Bazylego, Szymon Żadełło Syn Piotra, Tomasz Puszyński Syn Andrzeja, Stanisław Janikus Syn Szymona, Jerzy Ianusz Syn Kazimierza, Iozef Wiszniewski Syn Iachima, Maciej Babblis Syn Ierzego. Трапляються також найменування лише за іменем і прізвищем — Marcin Węckiewicz, Ian Widman, Mikolay Baltružis. До середини третього аркуша документ написаний одним писарем, про що свідчать почерк і насиченість чорнила. Починаючи з другої половини третього аркуша привертає увагу цікава деталь: до більшості найменувань, що складаються лише з імені та прізвища, зовсім іншим почерком дописано ім’я батька. Серед 67 найменувань осіб на аркушах 3–6 документа 34 містять ім’я батька, пізніше вписане іншою рукою, наприклад: Antoni Dargis Syn Macieja (3), Tedeusz Kadaszewski Syn Janu (3), Ian Szupatъ Syn

108

Mateu(z) (3), Maciej Wawsznoras Syn Kazimierza (4), Dominik Paszkiewicz Syn Jozefa (4), Ioachim Burba Syn Jana (4), Dominik Bryneiko Syn Jozefa (5), Jakub Kazragis Syn Jakuba (5), Antoni Kosjowski Syn Marcina (5). Інші особи (їх 21) одразу були записані з іменем батька, наприклад: Mikołaj Pocius Syn Kazimierza (3), Hieronim Gwalda Syn Jana (3), Maciej Jocis Syn Jozefa (4), Wincenty Montwid Syn Jana (4), Ignacy Rakowski Syn Jakuba (5), Stefan Boczkus Syn Piotra (6). А 12 із зазначених 67 найменувань, які були двочленними, такими й залишилися, наприклад: Jerzy Płatak (3), Jakub Kozłowski (3), Szymon Pocius (4), Stefan Kurmis (4), Ian Waynius (5), Szymon Szymkus (5), Antoni Grygalius (6). Не коментуючи докладніше розмаїття найменувань у цьому джерелі, можна звернути увагу на важко пояснювані непослідовності у вживанні імені батька.

Ім’я батька після особового імені та прізвища зазначається також у списку мешканців фільварку Paštuv ons за 1834 рік (32 джерело). Однак тут, в єдиному з усіх переглянутих документів першої половини XIX століття, спочатку записано прізвище згаданої особи, а після нього — ім’я⁸, наприклад: Stankunas Stanislaw Syn Tomasza (16), Laurynowicz Jan Syn Szymona (16), Palatynis Tomasz Syn Jakuba (16), Orent Wawrzyniec Syn Jerzego (16), Romaszkiewicz Stanislaw Syn Michała (16), Grygientys Jakub Syn Michała (16). Так у всьому списку, за винятком чотирьох випадків, які свідчать, що згадана особа не має прізвища: Maciej bezprozwisk Syn Rozalii, Mateusz bezprozwisk Syn Rozalii, Piotr bez Prozwisk ir Kazimierz Syn Franciszki Juszkiewiczowny (усі на 16-му аркуші).

З наведених даних видно, що в першій половині XIX століття ім’я батька зазначається дуже непослідовно. Передусім це робиться не в усіх, а лише в деяких переглянутих документах того періоду. І навіть у тих джерелах, де практикувалося зазначати ім’я батька, це зазвичай робиться далеко не для всіх згаданих осіб. Знайти якісь мотиви чи закономірності такої поведінки практично неможливо. По-друге, ім’я батька ще не посіло постійного місця в литовському найменуванні, яке здавна було лише двочленним. Іноді його вставляють між іменем і прізвищем (у розглянутих документах так роблять найчастіше), а іноді — після імені та прізвища (значно рідші випадки). По-третє, форма вираження вказівки на ім’я батька дуже різниться: від форми родового відмінка зі словом sunus до характерного для російської моделі найменування по батькові (отчество) із суфіксами -ovič, -evič.

Усе це свідчило б про те, що в документах першої половини XIX століття відображено не явище, пов’язане з природним розвитком литовської антропонімії, а штучно нав’язане ззовні. Його зумовили екстралінгвістичні обставини — включення Литви до складу Російської імперії зробило обов’язковими всі вимоги російської канцелярії.

⁸ Незрозуміло, чому в документі порушено литовську традицію найменування, що склалася й усталилася протягом кількох століть. Уся історична антропонімія різних періодів засвідчує лише найменування, першим компонентом яких є ім’я, а після нього — особове ім’я, що замінює прізвище, або (пізніше) вже сформоване прізвище. Щоправда, трапився один документ кінця XVIII століття — реєстраційна книга мешканців маєтку Кельме та його володінь (Відділ рукописів Центральної бібліотеки Академії наук, F 37—1547), у якому також спочатку записано прізвище особи. Проте причина такого порядку викладу очевидна — список мешканців укладено в алфавітному порядку. У згаданому тут документі першої половини XIX століття цього немає.

109

вши, а отже, і тричленну модель називання цього народу. Це підтверджують і найчастіша вказівка на ім’я батька, що трапляється між іменем та прізвищем записаної особи, і поява характерних для російської мови форм по батькові із суфіксами -ович, -евич, і, зрештою, сама тенденція розширювати двочленне литовське називання ще одним членом.

Увесь контекст історії литовського називання в документах першої половини XIX ст. є найкращим аргументом у дискусії про те, чи потрібно сьогодні записувати ім’я батька в литовських документах особи. По-перше, тут іще найчастіше трапляється сформоване протягом кількох століть двочленне литовське називання — ім’я та прізвище (а не прізвище та ім’я!), яке вживалося і в документах, написаних польською, і в документах, написаних російською мовою. По-друге, особливо очевидно видно, як у документах, написаних самою мовою, штучно вставлено третій член називання. І по-третє, джерело, звідки в наше називання прийшла вказівка на ім’я батька, встановлюється без труднощів.

Лише дослідивши документи другої половини XIX ст., можна буде простежити подальший розвиток закріплення імені батька в литовському називанні. Поки що можна лише зауважити, що цей член, який з’явився в документах першої половини XIX ст. і безсумнівно є чужим для двочленного литовського називання, уже став звичним. Частина людей навіть важко уявляє своє називання в документах особи, наприклад у новому паспорті, без зазначення імені батька. Найважливіші аргументи на користь такого погляду — як відрізняти осіб з однаковими ім’ям і прізвищем, уживання імені батька вже має довгу традицію тощо. Їх легко спростувати такими твердженнями: без зазначення імені батька в документах особи чудово обходяться в багатьох країнах світу, де сформувалася двочленна система називання. І саме вживання імені батька порушило автентичну, природно сформовану традицію двочленного литовського називання — ім’ям та прізвищем. Це якнайкраще засвідчує історична антропонімія першої половини XIX ст.

Щоб картина литовського називання в документах розглядуваного періоду була ще повнішою, можна згадати такі випадки запису осіб, у яких поєднуються вказівка на ім’я батька та варіювання прізвища (або його форм), наприклад: Янъ Губель сынъ Станиславова или Глаудель (45), Янъ сынъ Томаша Змитровичъ или Самуйликс (57, 6), Станиславъ Габриеля сынъ Клестонъ или Марчинкевичъ (57, 7), Воеводский Тадеуша сынъ Раюсъ или Гордалевичъ (57, 10), Янъ Шимона сынъ Марчинкевичъ или Клестонъ (57, 7). Як бачимо, це довгі, незвичні називання.

Іноді спосіб запису осіб в тому чи іншому документі, очевидно, визначався також специфікою самого документа. У цьому сенсі цікаві довідки, які засвідчують, що селянам дозволено одружуватися (див. джерела 54, 51, 53, 55, 48, 49, 52). Тут поряд зі звичними для цього періоду називаннями ім’ям і прізвищем часто трапляються й інші, наприклад: Antoni Iotitas Syn Gospodarza Macieja Iotity (51, 4), Jerzy Daniewicz, Syn Jerzego i Anny z Piworajciow Daniewiczow (50, 32), Dominik Nagrodzki Syn Jana i Elżbiety z Piotrow[s]kich (53, 12) — після імені та прізвища особи ще зазначається, чиїм вона є сином. Це робиться шляхом зазначення: а) імені та прізвища батька, б) імені батька, імені матері, її походження та спільного прізвища родини і в) імені батька, імені матері та походження матері. Останню вказівку (в) нерідко вставляють і між іменем та прізвищем згаданої особи, наприклад: Kazimierz syn Bartłomieja i Katarzyny z Butawow Węckiewicz (53, 38), Stanisław Syn Jakóba i Anny z Petraytisow Filipaylis

110

(48, 33), Jozef syn Mateusza i Anastazy z Szymkiewiczów Dziemedzionis (49, 6), Mateusz syn Stanisława i Juliany z Kaupiów Kemżura (55, 63), Kazimierz Syn Jozefa i Anny z Mostejków Puydokas (53, 1), Stanisław syn Władysława i Agnieszki z Pawłowskich Bartoszewicz (49, 104). Іноді й у таких розгорнутих називаннях трапляються випадки варіювання прізвища, наприклад: Jokūb syn Kazimierza i Judyty z Latwów Rukozielis albo Waladkiewicz (55, 29). Неважко помітити, що в наведених тут записах осіб вплетене й називання жінок, яке в цей період могло бути дуже різноманітним. Але це вже тема іншої статті.

Підсумовуючи розгляд історичних джерел про литовське називання першої половини XIX ст., можна сформулювати такі висновки:

1. Найчастіше в документах цього періоду трапляється литовське називання ім’ям і прізвищем, яке стало нормою ще у XVIII ст.

2. Найчастіше відхиляються від називання ім’ям і прізвищем, доповнюючи його вказівкою на ім’я батька. Це робиться непослідовно й безсистемно. Форма цієї вказівки дуже різноманітна, відрізняється і її місце в литовському називанні (найчастіше — між ім’ям і прізвищем, рідко — після імені та прізвища).

3. Зазначення імені батька не є результатом природного розвитку литовського називання. Воно зумовлене впливом російської канцелярії та моделі називання цього народу.

4. Інші відхилення від литовського називання ім’ям і прізвищем у цей період нечасті. Частина з них, очевидно, виникла також через специфіку документів, у яких згадуються особи.

ДЖЕРЕЛА^*

1. Списки кріпаків маєтку Адутишкіс, їхнього майна та повинностей. 1816 р. // Відділ рукописів Центральної бібліотеки Академії наук (далі — MACBRS), F 43—4314.

2. Заяви жителів Адутишкіса Гатовських... та ін., щоб їх внесли до списків жителів маєтку Адутишкіс як шляхтичів. 1803—1811 рр. //MACBRS, F 43—4149.

3. Заяви жителів Адутишкіса щодо внесення їх до списків жителів як дворян. 1804—1811 рр. // MACBRS, F 43—4173.

4. Документи маєтку Бальчяй. 1816—1825 рр. //MACBRS, F 37—2899.

5. Bierczak Czynszow i Remanentow z Wlosci Poswolskiey... [Книга чиншових податків і боргів жителів Пасвальського маєтку. 1838 р.] //MACBRS, F 43—15326.

6. Bierczak Hoducieskiey Małęt noscia na Rok 1827... [Книга податків Адутишського маєтку за 1827 р.] // MACBRS, F 43—4757.

7. Документи маєтку Біржіненай... 1844—1845 рр. //MACBRS, F 37—3295.

8. Do Przeswietney Kapituly Wilénskiey... [Скарга шляхтича маєтку Адутишкіс Дашкевича... 1809 р.] //MACBRS, F43—4216.

9. Inwentarz czyli Opisanie Folwarku...Pocztow alias Kwesy... [Інвентар фільварку Паштува... 1804 р.] //MACBRS, F 38—32.

* Усі переглянуті документи зберігаються у Відділі рукописів Центральної бібліотеки Академії наук. Спочатку подано їхні назви мовою оригіналу, а в дужках — варіанти назв, записані в каталозі Відділу рукописів, і роки написання джерела. Обидві назви здебільшого подано скорочено. У тих випадках, коли з тих чи інших причин неможливо подати назву документа мовою оригіналу, обмежуються лише назвою з каталогу. Також зазначено фонд зберігання документів та шифр.

111

10. Інвентар маєтку Годуцішки...[Інвентар маєтку Адутишкіса. 1804 р.] //MACBRS, F 43—4151.

11. Інвентарі Гронополя... [Інвентарі фільварку Гранаполіс. 1775—1827 рр.] //MACBRS, F 138—1442.

12. Inventarze Majętności Dembiny...[Dembynės dvaro inventoriai. 1786—1828 m.] //MACBRS, F 138—1441.

13. Інвентарі маєтку Болбяни... [Інвентарі маєтку Балбенай. 1775—1830 рр.] //MACBRS, F 138—1439.

14. Інвентарі маєтку Курклішки... [Інвентарі маєтку Курклішкіс. 1786—1819 рр.] //MACBRS, F 138—1443.

15. Інвентар фільварку Почтова... [Інвентар фільварку Паштіне за 1833 р.] //MACBRS, F 38—55.

16. Інвентар фільварку Почтова... [Інвентар фільварку Паштіне за 1834 р.] //MACBRS, F 38—55.

17. Інвентар фільварку Войнялгова, або Поповці... [Інвентар фільварку Вайніогала. 1815 р.] //MACBRS, F 43—18900.

18. Інвентар маєтку Годуцішки... [Інвентар маєтку Адутишкіса. 1809 р.] //MACBRS, F 43—4215.

19. Інвентар маєтку Болч... [Документи маєтку Балчяй. Інвентар 1814 р.] //MACBRS, F 37—2719.

20. Інвентар маєтку Болчов... [Документи маєтку Балчяй. 1819 р.] //MACBRS, F 37—2935.

21. Інвентар маєтку Годуцішки... [Інвентар маєтку Адутишкіса... 1795 р.] //MACBRS, F 43—4045.

22. Інвентар маєтку Годуцішки... [Інвентар маєтку Адутишкіса. 1828 р.] //MACBRS, F 43—4626.

23. Податковий інвентар маєтку Войнялгова... [Інвентар маєтків Вайніогала. 1829 р.] //MACBRS, F 43—18911.

24. Інвентар Віленської пробства 1809 //MACBRS, F 136—79.

25. Звіти про доходи та витрати маєтку Пасваліс за 1829—1830 і 1834—1837 роки //MACBRS, F 43—15254.

26. Інвентар Пасваліса... [Інвентар маєтку Пасваліс. 1806 р.] //MACBRS, F 43—15014.

27. Розрахунок із селянами Почтовськими... [Перелік повинностей, податків і відробітку селян маєтку Паштине. 1835 р.] //MACBRS, F 38—55.

28. Реєстр чиншових платежів із маєтку Посвольського... [Книга чиншових податків кріпаків маєтку Пасваліс] //MACBRS, F 43—15081.

29. Ревізька казка... [Список мешканців фільварку Ваймагала. 1811 р.] //MACBRS, F 43—18898.

30. Ревізька казка... Плебанії Ворненської... [Ревізька казка... плебанії Ворненської. 1811 р.] //MACBRS, F 126—237.

31. Ревізька казка... пробоща Тверського... [Ревізька казка... села Елки, що належить Тверському пробоству... 1811 р.] //MACBRS, F 126—232.

32. Ревізька казка фільварку Почтова за 1834 рік //MACBRS, F 38—55.

33. Табель відробітків... [Список селян маєтків Адутишкіс і звіт про відпрацьовану ними працю за несплачені податки. 1829—1830 рр.] //MACBRS, F 43—4819.

34. Верифікаційна таблиця... селян маєтків Годутишки... [Книга податків селян маєтків Адутишкіс за 1832—1834 рр.] //MACBRS, F 43—4952.

35. Документи маєтку Вайгува. 1838—1847 рр. //MACBRS, F 37—257.

36. Документи маєтку Вайгува: списки платників податків... 1849—1858 рр. //MACBRS, F 37—228.

37. Ревізійні списки маєтків Вайгува та Павайгуві за 1834 і 1843 рр. //MACBRS, F 37—230.

38. Верифікація селян маєтку Годутишки... належних... [Таблиця повинностей кріпаків маєтку Адутишкіс. 1841—1842 рр.] //MACBRS, F 43—5173.

39. Верифікація... маєтку Посволь... [Книга перевірки зернової данини селян маєтку Пасваліс за 1820—1822 рр.] //MACBRS, F 43—15152.

112

40. Выборы два... [Книга податків маєтку Пасваліс за 1816 і 1817 рр.] //MACBRS, F 43—15082.

41. Писарські документи шляхти маєтку Адутишкіс Віленської капітули... щодо підтвердження їхнього шляхетського походження. 1803—1811 рр. //MACBRS, F 43—4196.

42. Виписки з метричної книги...[Книга записів про народження, шлюби та смерті церков Веркіай, Муснінкай, Судерве, Неменчине та ін. 1857 р.] //MACBRS, F 43—19247.

43. Справа Троцького повітового суду... [Документи староства Валкінінкай. 1571—1872 рр.] //MACBRS, F 11—23.

44. Іменний список осіб, які проживають на землях маєтку Рукшани... 1866 р. //MACBRS, F 126—55.

45. Господарський інвентар маєтку Довгірдзішки... [Інвентар маєтку Даугірдішкес. 1844 р.] //MACBRS, F 138—1440.

46. Інвентар маєтку Вайгово=Поватков... 1845 р. [Інвентар маєтку Вайгуви. 1845 р.] //MACBRS, F 37—233.

47. Містечко Велена. Список жителів: дворян, міщан, селян, кутників. 1861 р. //MACBRS, F 126—322.

48. Дозволи селянам: 1) на шлюб; 2) на однорічне відлучення до інших місць... 1859 р. //MACBRS, F 126—200.

49. Дозволи на шлюб. 1831—1862 рр. //MACBRS, F 126—353.

50. Дозволи на шлюб. 1841—1862 рр. //MACBRS, F 126—352.

51. Дозволи селянам на шлюб. 1829—1830 рр. //MACBRS, F 126—263.

52. Дозволи селянам на шлюб. 1835—1871 рр. //MACBRS, F 126—394.

53. Дозволи селянам на шлюб. 1839—1843 рр. //MACBRS, F 126—174.

54. Дозволи селянам на шлюб. 1846—1847 рр. //MACBRS, F 126—173.

55. Дозволи селянам на шлюб. 1857—1858 рр. //MACBRS, F 126—201.

56. Ревізька казка 1851 року... Вайговської парафії... [Ревізький список маєтку Вайгува. 1851 р.] //MACBRS, F 37—229.

57. Ревізька казка... Маєтку Друвішек. [Ревізькі списки маєтку Друвішки, Paseinių повіт. 1834, 1850 рр.] //MACBRS, F 37—62.

СПОСОБИ НАЗИВАННЯ ЛИТОВЦІВ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.

Резюме

На підставі аналізу матеріалу, вилученого з історичних джерел першої половини XIX ст., встановлено, що називання литовців іменем і прізвищем у цей період уже стало нормою.

Помітнішим відхиленням від такого називання є доповнення його ім’ям батька. Це робиться спорадично, вживаються різні форми імені батька. Новий компонент називання, як правило, не має сталого місця /пишеться між іменем і прізвищем або після них/. Уживання імені батька не є результатом природного розвитку системи називання литовців. Воно виникло під впливом російської канцелярії у XIX столітті за зразком трикомпонентного називання цього народу.

Інші відхилення від називання литовців іменем і прізвищем у першій половині XIX ст. трапляються дуже рідко.

113