LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XL (1998)

Відас ГАРЛЯУСКАС

Інститут литовської мови, Вільнюс

ЛИТОВСЬКІ ФОРМИ ОЙКОНІМІВ У НЕЛИТОВСЬКИХ

ДЖЕРЕЛАХ XVI–XIX СТ.

У нелитовських історичних джерелах записано безліч литовських ойконімів. Для деяких історичних ойконімів зафіксовано також литовські форми. Деякі з них уже було опубліковано в різних працях, але докладніше їх ніде не розглядали. У статті досліджуються литовські форми історичних ойконімів: їх визначення, виникнення, поширення, вживання та правопис.

Першим на литовські форми інших топонімів (не ойконімів) звернув увагу ще 1888 року Ю. Спрюогіс. У вступі до словника старої Жемайтійської землі XVI ст., пояснюючи, що жемайтійська та литовська мови — одна й та сама мова, він наводить кілька прикладів: Дубины («по русску, а по литовску—Ожолиосъ»)¹ 1595, дві дими, Гайжува, волость Вілкії; Моцкося Седеймася («называема вроцщомъ по литовску») 1596, дим, Гайжува, волость Вілкії; Паклуне («называема по литовску») 1595, ру., Ромайняй, волость Вілкії та ін. (Spruogis 1888: VII–VIII).

Про литовські форми інших топонімів згадував ще до Другої світової війни й історик К. Яблонскіс. Він навів кілька прикладів із книг Жемайтійських судів: Лесы зарощонные... вроцщомъ называемые По Кендаля калну і По Жырдос Калну Антнелке Вежетя Мишкай 1599, Пужай, волость Відукле; Нива По Тробомис 1601, Паштува, волость Вілкії; Кгрунт Анитас Паседис 1607, Ганипрова, волость Кражяй. К. Яблонскіс стверджував, що «Таких назв у литовських актах збереглося дуже багато, лише невелику їх частину зареєстровано» (Jablonskis 1937: 142).

Литовські форми ойконімів Малої Литви (Клайпедського краю), взяті зі старих церковних книг записів, опублікував В. Фенцлау в дослідженні, присвяченому литовським і німецьким формам топонімії Клайпедського краю (Fenzlau 1936). Там він порівняв деякі форми тих самих ойконімів XVII–XVIII та XX ст.

Ще до Другої світової війни зацікавилися також старими церковними книгами записів Великої Литви. У плані робіт Литовського інституту, складеному на 1939 рік Литовським мовним відділом і розглянутому Ю. Балчіконасом, М. Біржішкою, А. Салісом, Пр. Скар-

¹ Увесь матеріал, виписаний з історичних джерел (окремі слова, фрази, короткі тексти), подається курсивом, а потрібні приклади підкреслюються.

123

…джі, у протоколі записано: «Здійснити заходи у куріях єпархій, щоб отримати давні церковні метричні книги, які особливо важливі для нашого ономастикону»². Оскільки через війну й окупації ці церковні книги записів довгий час не досліджувалися, українські форми ойконімів, які в них містяться, досі невідомі.

Класифікація литовських форм ойконімів, зафіксованих в історичних джерелах

В історичних джерелах литовські ойконіми записані дуже неоднаково, тож потрібно чітко визначити, які записані форми литовських ойконімів слід вважати литовськими. Також слід розглянути поняття, уживані у статті.

Поняття литовські ойконіми — це сукупність ойконімів усього (колишнього й сучасного) ареалу литовської мови³. Саме вони й розглядаються в цій статті, за винятком прусських і деяких слов’янських. В історичних документах зафіксовано різні форми цих ойконімів. За способом запису цих форм і намагаємося визначити, якими вони є.

Точно записані історичні форми ойконімів, які нічим не відрізняються від уживаних литовцями, є л и т о в с ь к и м и ф о р м а м и, наприклад: Anmaūmpuc 1584 (Spruogis: 5) = *Antaitris Тверська вол.⁴; Antalametėlis 1744 (Lkm JĮ II: 6)⁵ =

² Книга протоколів відділу литовської мови Інституту литуаністики. Протокол № 1, 18 і 21 березня 1939 р. Джерело зберігається у відділі ономастики Інституту литовської мови.

³ Пор. поняття литовські прізвища, «змістом якого є сукупність прізвищ осіб литовської національності» (Maciejauskienė 1997a: 101).

⁴ Ойконіми з історичних джерел подаються в такому порядку: темнішим курсивом подається литовська форма ойконіма, після неї — рік запису, у дужках — джерело (скорочення див. у списку скорочень), римською цифрою — том і після двокрапки — сторінка. Після дужок, за знаком рівності, подається реконструйована форма або форма, взята із сучасних джерел, написана курсивом і відповідна формі з історичного джерела; далі — локалізація за поділом LATSŽ II, де повністю записується назва околиці, волості тощо, а район подається скороченням. Не завжди можна точно вказати локалізацію, оскільки локалізація в історичних джерелах часто не збігається із сучасною. У таких випадках намагалися вказати обидві локалізації, іноді — приблизну, через що у статті можуть траплятися певні розбіжності. Наприклад, локалізацію населених пунктів у списку 1854 р. Тельшяйської та Жемайтійської єпархії зазначено з точністю до парафії, використовуючи скорочення LKŽ. Локалізацію населених пунктів на карті Нової Східної Пруссії (Ужнемуньє) 1807 р. зазначено за квадратами карти, орієнтуючись на найбільший населений пункт у відповідному квадраті: Darsūniškis, Ingavangis, Liepalotai, Meištai, Rokai, Šakiai, Ūdrija, Veiveriai, Zapyškis тощо. Якщо населений пункт на карті є також у LATSŽ II, наводиться і локалізація, зазначена там. Сторінки карти подано так, як їх позначено на самій карті (1, 2, 2a тощо). Сторінки деяких інших рукописних джерел (наприклад, церковних книг, деяких інвентарів тощо) позначаються цифрою та літерою (наприклад, 6^a, 6^b), що означає: у цих джерелах пронумеровано лише аркуші, а літери вказують на різні боки того самого аркуша. Локалізацію населених пунктів Малої Литви також подано неоднаково. Для населених пунктів у дослідженні W. Fenzlau, якщо вони зникли, локалізацію подано з точністю до парафії Клайпедського краю, а якщо вони існують і досі — за LATSŽ II. Локалізацію населених пунктів Малої Литви, розташованих на території сучасної Калінінградської області, без жодних змін подано так, як у дослідженні Peteračio. У тих випадках, коли населений пункт із дослідження Peteračio розташований на території сучасної Литви й зберігся, локалізацію подано за LATSŽ II.

⁵ Слід звернути увагу на вживання в статті деяких скорочень. KĮ — книга записів хрещень, JĮ — книга записів шлюбів, MĮ — книга записів померлих. Літера N біля згаданих скорочень

124

*Antalamestis, тепер Antālamēste Saldutiškis Ut; Zaščianek Antarasztas / Wieś Kiakszty / Włość Wydzka 1731 (Inw KŻ: 15) = *Antaraštas Vidžiai (тепер Білорусь); de Avizieniu 1769 (Ut JĮ I: 50ᵃ) = *Avižieniu, Avižieniai Leliūnai Ut; Budupis 1539 (Pėteraitis: 89) = *Būd upis Stalupėnai, Katniava, Trakėnai; Dubinikas 1898 (Anonim: 42) = діал. *Dub in ī kas, тепер Dubininkas Merkinė (тепер Marcinkónys Al); Dumczus / P. WILKOWISCENSIS 1744 (Syn: 107) = *Dumčus, тепер Dumčai Pilviškiai Vlkv; Eigietonis 1898 (Anonim: 38) = Eĭgelonys Butrimónys (тепер Pivašiūnai і Jurgeliónys Al); de Eyguliu 1686 (Mlt KĮ I: 14ᵇ) = *Eigulių Molėtai; Galinis / P. KUKUCISCENSIS 1744 (Syn: 83) = *Galinis, тепер Galiniškis Skudutiškis Mlt; de Ginuciey 1741 (Lkm KĮ II: 8ᵃ) = діал. *Ginu.c’ai., Ginučiai Linkmenys Ign; Gumbronas / P. ANUSZYCENSIS 1744 (Syn: 87) = *Gumbronas Onuškis Vrn; de loco Jodapurwey 1753 (Blnk KĮ II: 9ᵃ) = *Juodapurviai Balniṅkai Mlt; Kekkerfūle 1670 (Fenzlau: 124) = *Kekersuose, Kekersai Katyčiai Sl; de Kiemieszis 1741 (Lkm JĮ II: 3ᵃ) = Kemešys Saldutiškis Ut; Woyta Zutaticia Š: Kiemsiu 1607 (Jnš KĮ: 95ᵃ) = *Kemsìų, Kemšiai Skaistgirys Jnš; Laubenskas 1807 (NO: 2a) Veiveriai; Zaščianek Łynkadaržys 1820 (WDW) = *Linkadaržis Lavōriškės Viln; de uilla Linkawa 1618 (Jnš KĮ: 218ᵇ) = *Linkava, тепер Linkuvà, місто Pkr; Miasto Merecz czyli Mierkine 1898 (Anonim: 42) = Merkinė Vrn; de Melkaliadzis 1617 (Mrk KĮ: 101ᵇ) = *M’eškas’edzis, тепер Meškasalis Ąlovė Al; Mežymas / P. SVINCIANENSIS 1744 (Syn: 81) = діал. *M’e.š i.mas Švenčionys; Náragus / P. DUBINCENSIS 1744 (Syn: 48) = діал. *Na.ragas Dubingiai Mlt; Pagi Petuodžiu 1600 (Jnš KĮ: 14ᵇ) = *Peluodžių, Peluōdžiai Pašvitinys Pkr; de Villa Pietkunas 1668 (Rgv KĮ I: 3ᵃ) = *Petkūnas, тепер Petkūnai Juostininkai An; Plunge 1854 (ED: 9) Plùngė, місто; Sarya / P. DRUIENSIS 1744 (Syn: 84) = *Sarija, Drujā (Білорусь); de Skaudale 1639 (Slnt KĮ: 66ᵃ) = діал. *Skau-dal’e, Skaudāliai Imbarė Krtn; Sodenay 1584 (Pėteraitis: 363) = *Sodėnai Dárkiemis, Žabynai; Zascianek soda Ganikta / Siolo Twirbuty / Wojtostwo Zaniemenskie / Wotosc Wielonska 1615 (Inw VI: 24ᵇ) = *Sodo (діал. *Soda) пасовище Veliuona; de loco [žaltakieliszkięb 1757 (Blnk KĮ II: 30ᵇ) = *Šaltakeliškės, тепер Šaltakeliai Žėva Ukm; de Villa [žlapiosios Berzies 1711 (Dt KĮ: 146ᵃ) = *Šlapiosios beržės, тепер Šlapaberžė Dotnuvà Kdn; de Upeskumpas 1810 (Mlt KĮ X: 32ᵃ) = діал. *U.p’e.s kumpas, літ. *Upės kampas Molėtai; de Utena 1741 (Ut JĮ I: 16ᵇ) = Utenà, місто; de Wayto ulicies 1709 (Ant KĮ I: 104ᵃ) = *Vaito ulyčios (діал. *u.li.č’a.s) Antalieptė Zr; Веліона 1584 (Spruogis: 39) = Veliuonà Jrb; Вильня 1575 (Spruogis: 54) = діал. *Vilnia, тепер Vilnius, місто;

Позначення вказують на копію відповідної книги. Наприклад, запис KĮ N означає копію книги записів про хрещення. Такі книги-копії наприкінці XVIII ст. за ініціативою влади Віленської єпархії з оригіналів переписували парафіяльні священники (настоятелі або вікарії).

125

Wingis / P. PODBRZEŽENSIS 1744 (Syn: 43) = *Vingis Pabėržė Viln; Žascianek Žagarait ys pusty / WŁOŚĆ MASIADZKA 1662 (ŽV Inv: 204) = *Žagaraitis Mósėdis Skd та ін. Ці литовські форми можуть бути діалектними або недіалектними. Вони можуть бути записані в різних відмінках, навіть своєрідно пов’язані з іншомовним словосполученням (текстом). Однак із запису в іншомовному історичному джерелі має бути зрозуміло, що форма ойконіма справді литовська, властива системі литовської мови й чужа системі будь-якої іншої мови. Таку литовську форму в іншомовному тексті можна було б вважати неадаптованим запозиченням (литуанізмом).

Без жодного сумніву, всі литовські ойконіми мають (або мали) литовські форми. Більшість цих литовських форм є первинними, оскільки більшість ойконімів походить від інших власних і загальних слів литовської мови та вживається (або вживалася) на території литовської мови. Лише деякі ойконіми нелитовського походження на час виникнення могли мати первинну нелитовську форму, якщо переселенці-нелитовці дали певному місцю нелитовську назву, а литовці, які жили навколо, невдовзі запозичили її від них і пристосували до закономірностей литовської мови. Наприклад, місце, де стояв заїзд, було названо de Kapanauza 1792 (Mlt KĮ VII: 109^a), de Kafenhauz 1793 (Mlt KĮ VII: 114), de Kaffenauza 1796 (Mlt KĮ VII: 134^a), тепер Kapanáuza Suginčiai Mlt; ойконім Kafenhauz, що походить від польського kafenhaus «кафенгауз», при адаптації в литовській мові перетворився на Kapanáuza, тому останню литовську форму слід вважати вторинною. Подібний випадок маємо і з Jūrbarkas, що виникло з німецького Jurgenborg, а ця форма — з Georgenburg (Vanagas 1996: 83). У цих та подібних випадках можна говорити про литуанізацію ойконімів іншомовного походження, що відбулася тоді, коли литовці ознайомилися з конкретним ойконімом і самі почали його вживати. Отже, всі ойконіми литовців нелитовського походження на території литовської мови мають литовські форми, які також можуть бути записані в іншомовних історичних джерелах.

Литовські форми ойконімів (та інших онімів) — найцінніша й найнадійніша частина матеріалів історичного ономастикону. Це зафіксовані в документах автентичні факти живої мови, які добре відображають мову мешканців конкретних місцевостей минулих століть. Ці литовські форми слід включати до етимологій назв місцевостей, хоча досі це робилося доволі рідко⁶. На них можна спиратися, пояснюючи різні факти історії мови й діалектології.

В історичних джерелах трапляються й такі форми литовських ойконімів, які записані з очевидними орфографічними помилками. Їх легко виправити, легко відновити автентичну форму ойконіма. Якщо помилка очевидна (наприклад, пропущено літеру або літери переставлено місцями), таку форму ойконіма слід вважати помилково записаною литовською формою. Литовські ойконіми, записані з очевидною помилкою, слід трактувати як давні

⁶ У тлумаченнях етимологій назв міст А. Ванагас навів кілька литовських форм (Vanagas 1996).

126

слова, помилково записані в литовських джерелах. Наприклад, у випадку de Antalie-tes 1694 (Dgl KĮ II: 79^a) мало б бути *Анталіептес — пропущено літеру p; у випадку Š: Nor-ma-čių 1611 (Jnš KĮ: 133^b) мало б бути *Normančių, називний відмінок *Normančiai; пропущено літеру n. У випадку de Normon-l-ė 1636 (Slnt KĮ: 31^a) = діал. *Normon’tė; пор. *Normančiai, літеру t написано без перекреслення. У випадку Š: Zui-n-liu 1611 (Jnš KĮ: 130^b) мало б бути *Žvilių; вписано зайву літеру n. Іноді в записаній формі ойконіма літери переставлені місцями, наприклад de villa Vntat-sk-nies 1739 (Lkm KĮ I: 105^a) — імовірно, помилка замість діал. *Untalk’s’n’e.s. В інших випадках, коли літери переставлені, це може бути метатеза, тому записані форми слід вважати литовськими: de g-ri-butkiu ~1711 (Lnkv KĮ: 2^a) = *Gribudkių, нині Гірбуткяй у Лінкуві, Pkr; Ш. St-ri-peikiu 1607 (Jnš KĮ: 93^a) = *Стріпейкія і Sioto St-ir-peikiu 1614 (Jnš KĮ: 162^a) = *Стірпейкія, нині Стріпейкяй у Гатаучяй, Jnš.

В історичних джерелах трапляються й такі форми, у яких одні морфеми збереглися литовськими, а інші змінено за законами чужих мов, що не дає змоги вважати ці форми литовськими. Такі форми частково ославізовані або онімечені, але мають литовські закінчення, яких немає в інших мовах. Саме такі форми слід вважати гібридними формами литовських ойконімів. Вони є проміжними: за одними ознаками (особливо через збережене литовське закінчення) ближчі до литовських форм, а за іншими (зміненими або нелитовськими морфемами) — до ославізованих, онімечених форм. Зміст самого поняття гібридна форма литовського ойконіма дещо відрізняється від змісту терміна гібрид — «слово, що містить морфеми іншомовного походження» (Gaivenis, Keinys 1990: 78). Гібридна форма литовського ойконіма — це така форма, у якій принаймні одна морфема, іноді дві, а іноді всі морфеми, з а в и н я т к о м л и т о в с ь к о г о з а к і н ч е н н я, змінені за законами інших мов або є нелитовськими. Можливий і такий випадок, коли в гібридній формі збережено всі литовські морфеми, але через вплив чужих мов дещо змінено фонетику. Проте й у таких випадках литовське закінчення цієї форми має залишатися незміненим.

Випадки, коли в гібридних формах ойконімів литовську морфему замінено нелитовською.

Atveju de Gryb-eniu⁷ 1683 (Mlt KĮ: 3^b) šaknies morfema gryb- pakeista nelietuviška gryb-, plg. lenk. grzyb „grybas“, lenk. avd. Grzybowski, tačiau kitos morfemos (priesaga ir galūnė) lietuviškos – plg. lietuvišką lytį de Grybeniu 1683 (Mlt KĮ I: 3^b) = *Grybenių⁸. Lietuviškas priešdėlis pakeistas nelietuvišku atvejais Pod-auksztoji 1901 (Volter: 176) Marijampolė – lietuviška lytis būtų *Paaukštoji; iš vien Pod-kierocio parap. Łabanoro 1907 (Int ZK: 44^a) – lietu-

7 Аналогічні форми загальновживаних литовських слів трапляються і в пам’ятках литовської мови, пор. t-rz-ilfdiezm tis (три десятки) (Universitas 1991). 8 Через недосконалу орфографію не завжди можна реконструювати точну форму, особливо якщо ойконім не зберігся до наших днів. У цьому випадку ще можна реконструювати *Grybenių.

127

товська форма була б *Pakeročio. Литовський суфікс замінено ославізованим у випадку з садиби Vaverany, парафія Gierw-iat-u 1906 (Int ZK: 42ᵇ), пор. Gervėčių, Gervėčiai (Білорусь); нелитовський суфікс вставлено у випадку з Bebrušet-k-as, парафія Maletų 1905 (Int ZK: 41ᵃ).

Випадки гібридних форм, єдина литовська морфема яких — закінчення: Pagi Kozak-u 1601 (Jnš KĮ: 19ᵃ), пор. слов’янське прізв. Kozak — литовська форма Pagi Kazoku 1600 (Jnš KĮ: 12ᵃ) = *Kazokų, пор. литовське прізв. Kazõkas; з Marazówk-os 1903 (Int ZK: 36ᵃ); Nowodol-is 1901 (Volter: 216) Кибартай; з Nowosod-u 1910 (Int ZK: 49ᵇ); Podlubuwk-as 1901 (Volter: 128) Любавас; з одноосібного маєтку Sos-nówk-os 1905 (Int ZK: 40ᵇ); Zasciank-as 1901 (Volter: 188) Фреда, Kn.

Випадки, коли у гібридних формах ойконімів фонетика дещо змінена.

У випадку na Zascianku PA-c-iesartis nad Rzeką Cesarką / Wies Kaližė / Wlość Malatska 1731 (Inw KZ: 119) не вдалося уникнути фонетичного впливу ославізованої форми польськ. Cesarka (пор. лит. Siesartis, річка, Mlt та ін., LUEŽ: 145). Ця фонетична зміна не дає змоги вважати згадану форму литовською. Литовськими формами були б *Pasiesartis або *Pasiesartys. Подібними є форми з O-rnionių 1903 (Int ZK: 37ᵃ), пор. Arniónys Mlt; з Kolokoss-u 1908 (Int ZK: 45ᵃ), з Kollokoss-u 1909 (Int ZK: 46ᵇ) — у цьому випадку фонетика ославізована, подвоєні приголосні не властиві литовській орфографії; пор. польськ. z wiosk. Kotokossy 1903 (Int ZK: 36ᵇ), нині Kuolakãsiai в Інтурке, Mlt.

В ойконімах прусських джерел плутають дзвінкі й глухі приголосні. Глухий приголосний [t] позначається літерами -dt- у випадку Wan-dt-laukey 1584 (Pėteraitis: 432), пор. *Vantlaukiai, пізніше Vantiškiai, хутір, Dárkiemis, Klišiai, Vykiškiai. Отже, у цьому випадку відбувається онімечення. Аналогічно литовський дзвінкий [d] позначається літерами -tt- (це є онімеченням) у випадку Wi-tt-gerey 1583 (Pėteraitis: 444), пор. Vidgiriai || Lėgiai, Pilkalnis, Málviškiai⁹, Draugupėnai.

Трапляються випадки, коли лит. приголосний [s] позначено літерами sch, sz, які слід читати як [š]: Antrau-sch-wey 1584 (Pėteraitis: 53), пор. Antrausviai, Сталупенен; Krucki-sz 1584 (Pėteraitis: 201), реконструюється як *Krukis, *Krukys, пізніше Krukiai, Dárkiemis, Klišiai; de Gatakiemi-fz 1743 (Lkm KĮ II: 13ᵇ), нині Gãtakiemis, Saldūtiškis, Ut тощо. Таке позначення [š] слід вважати онімеченням (у Пруссії) або ославізуванням (у Литві). Про позначення [s] у кінці слова див. також с. 192–193.

Іноді на початку слова перед голосним або дифтонгом додається невластивий литовській мові приголосний [h]: H-eygirey 1785 (Pėteraitis: 114), реконструюється як лит. *Eigiriai, Eigarai, Рагайне, Будвецяй — литовські форми Eyggarey 1625, Eygerey 1625 (Pėteraitis: 114); de H-ellu 1735 (Ut JĮ I: 9ᵃ) — литовська форма *Alių, Aliai, Мацкенай, Ut. У цих випадках також маємо гібридні форми литовських ойконімів. Додавання приголосного [h] на початку слова в прусських джерелах є онімеченням, а в литовських — ославізуванням.

⁹ V. Pėteraitis duoda šio vv. lytį Malviškas. Bet žr. (Razmukaitė, Vitkauskas 1994: 106).

128

Певне онімечення й ополячення відбувається також у випадках, коли в якійсь морфемі ойконіма (корені, суфіксі) дифтонг монофтонгізується, хоча в литовській мові зазвичай монофтонгізації не зазнає: Abst-e-nischkej 1540 (Péteraitis: 55), литовською було б *Absteiniškiai, пор. пізнішу Abstainiai Stalupėnai, Eitkūnai; Na Zascianku... Ant-e-siatynis / Wieś Paszeksczie Włość Malatska 1731 (Inw KZ: 127) — литовська форма записаного ойконіма була б *Ant(a)-ei-setinis (ant(a)- +Eisetas +-inis), пор. Aišetas оз. (LEUV: 2); siota Giedw-a-niu 1615 (Jnš KĮ: 165ᵇ), Pagi Giedw-i-niu 1599 (Jnš KĮ: 5ᵃ), Pagi Gedw-i-niu 1599 (Jnš KĮ: 5ᵃ), пор. сучасну Gedvainiai Stupurai Jnš; de villa J-o-n-i-kaiciu 1599 (Jnš KĮ: 3ᵇ) — литовська форма *Jauneikaičių, пор. сучасну Jauneikiai Pociūnai Jnš; Villae Jurda-ciu Advocati Zutaičia 1599 (Jnš KĮ: 1ᵇ), пор. Aduo Zutaičia Pagi Jurday-ciu 1605 (Jnš KĮ: 62ᵃ) = *Jurdaičių, Jurdaičiai Buivydžiai Jnš; de Kird-y-key 1742 (Lkm KĮ II: 62ᵇ), пор. сучасну Kirdeikiai Saldutiškis Ut; de T-e-guilu 1673 (Lnkv KĮ: 40ᵃ), de [t-e-guilu 1679 (Lnkv JĮ: 12ᵇ), пор. сучасну Steigviliai Lauksodis Pkr; de [tryg-a-liszkis 1741 (Lkm KĮ II: 62ᵇ), пор. сучасну Strigailiškis Palūšė Ign; de Jot-e-niu 1682 (Rgv JĮ I: 126ᵃ), діалектною формою було б *Jotʹeinʹú, літературною *Jotainių, Jotáiniai Ramýgala Pn та ін. Підкреслені форми слід вважати гібридними.

В історичних джерелах записано такі форми, які ніколи не вживалися в живій мові. Це штучні форми, що виникли через помилку або з інших причин, спотворюючи справжні (автентичні) форми: de Padwadu 1685 (Mlt KĮ I: 11ᵇ), de Pa-daaru 1691 (Mlt KĮ I: 41ᵃ), пор. литовські форми de Padwaru 1682 (Mlt KĮ I: 1ᵃ), de Padwaru 1686 (Mlt KĮ I: 16ᵃ) = *Padvar(i)ų, сучасні Padvariai, Gied-rai čiai або Padvarys, Žalvariai Mlt тощо. Іноді, маючи спотворену форму ойконіма, неможливо встановити автентичну: de Brabradeļu 1683 (Mlt KĮ I: 5ᵇ); de mieluntu 1689 (Mlt KĮ I: 29ᵇ); de Kowasiszku 1689 (Mlt KĮ I: 29ᵇ); de Mugin-ciu 1689 (Mlt KĮ I: 29ᵇ) тощо.

Отже, литовськими формами ойконімів вважаються лише ті, що не відрізняються від форм, уживаних самими литовцями, або в яких допущено очевидну помилку (їх слід розглядати як слова, помилково написані в давніх литовських писемних пам’ятках). Інші форми ойконімів — гібридні¹⁰ чи неавтентичні — не вважаються литовськими, навіть якщо мають литовське закінчення.

¹⁰ Слід пам’ятати, що деякі гібридні або й цілком нелитовські форми ойконімів нині офіційно затверджені: Abruciovkà Šimónys Kp; Alekséjevka Lauksodis Pkr; Babiagūra Būda Prn; Budeviskas Jurgėžeriai Mrj; Chlopòvka Degučiai Zr; Čižovkà Noriūnai Kp; Dambráuka Igliáuka Mrj тощо; Dlužniavà Petriškiai Pn; Dukuvkà Bukónys Jon; Granicà Žalvariai Mlt; Jasnogūrka Kuniōnys Kdn тощо; Komisàrukvà Šimnas Al; Kalinuškà Kurkliai An; La-mantaúčižnà Gėlvonai Šr; Micháilovka Padubysys Šl; Novogrudkà Taruškos Pn; Petrovkà Daujėnai Ps; Podhaliampòlis Ubiškės Trak; Ramygolkà Truskavà Kdn; Ribičkis Čedasai Rk; Sla-budkà Baisógala Rd; Slučájus Kaniavà Vrn; Tomiluvkà Paąžuoliai Mlt; Veseluvkà Užusalial Jon, Giedraičiai Mlt; Vilénka Smálvos Zr; Vlōkiai Vandžiōgala Kn; Zaùlcai Semeliškės Trak тощо.

129

Більшість форм литовських ойконімів, зафіксованих у написаних іншими мовами історичних документах Литви та Пруссії, ополячені, онімечені, олатинені.

Ополячені форми: Sioto Czywilowo 1554 (LA: 102), пор. сучасне Čivẏliai, Suginčiai Mlt; Sioto Koseykowiczy 1554 (LA: 101), в селе Кашейкахъ 1614 (OD IX: 130), пор. сучасне Kašeikiai Suginčiai Mlt; de Mazėle 1599 (Jnš KĮ: 1ª), пор. сучасне Mažėliai, Juodeikiai Jnš; de Pažkani 1683 (Mlt KĮ I: 3ª), de Pažkancy 1683 (Mlt KĮ I: 5ª), пор. сучасне Paškonys, Luokesà Mlt; de Pokryža 1774 (Dgl KĮ III: 50ᵇ), de villa Potkrýže 1774 (Dgl KĮ III: 51ᵇ), пор. сучасне Pakryžė, Daugailiai Ut; siota... Sakowiczow 1554 (LA: 101), пор. сучасне Šakiai Skudutiškis Mlt тощо; олатинені форми: de Jodališkis 1679 (Lnkv KĮ: 14ª), пор. сучасне Sodėliškiai, Pašvitinys Pkr; de Degiaſis 1678 (Lnkv JĮ: 21ª), пор. сучасне Degėsiai, Gūostagalis Pkr; de Girpetriſ 1702 (Jnšk KĮ: 32ª), пор. сучасне Girpetriai, Pūšalotas Ps; de Kautakis 1690 (Mlt KĮ I: 37ᵇ), пор. сучасне Kaulakiai, Luokesà Mlt; de Nebuvelir 1702 (Jnšk KĮ: 32ᵇ), литовською було б *Nebuveliai; de Moletos 1689 (Mlt KĮ I: 29ᵇ), пор. сучасне Molėtai тощо; онімечені (у Малій Литві) форми: Agminischken 1542, Agminiscken 1554 (Pėteraitis: 108), пор. лит. Akmeniškiai Įsrutis; Dröwerincken 1554 (Pėteraitis: 108), пор. лит. Dravininkai Stalupėnai, Katniava; Trussken, Drussken 1584 (Pėteraitis: 109), пор. лит. Druskiai Stalupėnai; Lenkaitſchen 1785 (Pėteraitis: 223), пор. лит. Lenkaičiai Įsrutis; Nemersdorff 1554, Nemerskiemen 1785 (Pėteraitis: 264), пор. лит. Nėmerkiemis бжк. Гумбінне; Skerstupōnen 1584 (Pėteraitis: 355), пор. лит. Skersupėnai Stalupėnai; Thomaten (Pėteraitis: 108), пор. лит. Tumaiciai с. Pakalnė, Gàstos; Szurlig Michel (Pėteraitis: 108), пор. лит. Žiurlikai с. Klaipėda, Kretingalė, Nėmirseta тощо.

Ступінь адаптації литовських ойконімів у різних джерелах неоднаковий: одні форми адаптовано мінімально (змінено лише закінчення слова — найуразливішу морфему), інші — більше, ще інші — цілковито змінено або перероблено (морфологічно й фонетично). Найважливішими є мінімально адаптовані форми. Коли немає жодних даних, нелитовські форми ойконімів у давніх документах — єдине свідчення назв місцевостей, що дійшло до нашого часу. Тож у деяких випадках ці форми важливі, а в інших, якщо вони повторюються й не дають додаткової інформації, їхня цінність досить незначна.

Виникнення литовських форм ойконімів: причини, місце, час

У XIII–XV ст., можливо, навіть на початку XVI ст., топоніми Литви найчастіше записували чужинці, тому майже всі їхні форми були нелитовськими (полонізованими,

(LATSŽ II). Такі або подібні ойконіми цілком чужі литовському іменнику, оскільки виникли не на основі литовської мови.

130

онімецькими тощо), часто спотвореними, хоча трапляються й окремі винятки¹¹. Однак литовці в живому мовленні, безперечно, вживали лише звичні форми власних топонімів та антропонімів (пор. Maciejauskienė 1994: 27).

З розглянутих історичних джерел видно, що литовські форми топонімів (ВКЛ і Пруссії) почали частіше фіксувати в історичних джерелах у XVI ст. Отже, XVI ст. — певна межа в написанні історичних топонімів Литви (особливо ойконімів). Поява й уживання литовських форм топонімів в історичних джерелах XVI ст. хронологічно приблизно збігаються з частішим уживанням литовських форм антропонімів¹² (пор. Maciejauskienė 1994: 26; 1997: 111–126). Тому, розглядаючи появу литовських форм ойконімів, слід зважати й на появу литовських форм антропонімів в історичних документах, оскільки існують певні спільні закономірності написання.

Частіше вживання литовських форм ойконімів у нелитовських джерелах слід пов’язувати з великими суспільними змінами XVI ст. у Литві та Пруссії, а також з активнішим залученням самих литовців до діяльності різних державних, наукових і церковних установ, яка вимагала освіти, компетентності та розуміння західноєвропейської культури.

Після зміни державного устрою в прусських документах із першої половини XVI ст. починають записувати литовські форми ойконімів і частково відступають від традиції германізації литовських топонімів, що тривала два з половиною століття й сформувалася та закріпилася за часів Ордену. Литовські форми ойконімів, що з’явилися в першій половині XVI ст. у прусських джерелах, — цілковита протилежність згерманізованим і спотвореним литовським формам ойконімів у хроніках хрестоносців та інших джерелах XIII — початку XV ст. За наявними нині даними, у Пруссії (на території Малої Литви) в XVI ст. виявлено понад сто різних ойконімів, литовські форми яких також були зафіксовані¹³. Схоже, ці приклади походять з адміністративних джерел.

Литовські форми п’ятнадцяти ойконімів з околиць Įsruties, Gumbinės, Pilkalnio та Stalupėnų були записані вже у 1539–1542 рр., тобто раніше, ніж до Пруссії прибу-

¹¹ І в джерелах того періоду трапляються форми топонімів, які можна було б вважати литовськими; пор. ойконіми: lappeberze 1371 (SRP II: 99) = *Šlapiaberžė, нині Šlapabėržė Dotnuvā Kdn, von Werszaka bis in des koniges hoff czu Cannewa 1384 (SRP II: 699), von Canewa 1384 (SRP II: 699) = нині Kaniava Kaniavà Vrn; гідронім: eyn flies vnd heist Pellesa 1385 (SRP II: 703) = Pelesà Katrõs dš. (нині в Білорусі), die Katra 1371 (SRP II: 703) = Katrà притока Німану або Ūlos, die Wake 1371 (SRP II: 704), juxta aquam vulgariter Woke 1377 (SRP II: 589) = нині Vókė, притока Neries, Mara 1462 (KD: 66), річка, Lebeda 1463–1467 (KD: 58), притока Німану, Dzisna 1498 (KD: 26) = вар. dz'isna, біл. Dysna, притока Dauguvos, Dziwa 1463–1479 (KD: 26) = вар. dz'itvà, біл. Ditvà притока Німану тощо.

¹² Мається на увазі лише ті джерела ВКЛ і Пруссії, у яких є дані з території, заселеної литовцями.

¹³ Ці дані зібрано зі студії V. Peteraitis.

131

започаткували найвидатніші діячі ранньої литовської писемності S. Rapolionis, J. Zablockis, A. Kulvietis, M. Mažvydas — вони прибули до Пруссії в 1542–1546 рр. (Biržiška 1990: 8, 24, 47, 79; Jovaišas 1996: 83). Самі лише записані 1539 р. литовські форми дев’яти ойконімів свідчать, що такі форми могли траплятися в давніших джерелах, які не збереглися. На жаль, автор статті не має більше відомостей про ономастикон Малої Литви другої половини XV — початку XVI ст.

Слід гадати, що у XVI ст. у Пруссії частина литовських ойконімів (аж ніяк не всі!) була новою, раніше не зафіксованою в документах, тому вживалися лише їхні литовські форми, адже германізовані форми, очевидно, ще не виникли. Литовські форми могли записувати від місцевих литовців службовці канцелярій, німці Малої Литви, серед яких, вочевидь, не один у XVI ст. знав литовську мову. Після занепаду Ордену в Пруссії, мабуть, змінилися деякі писарі (урядовці та священники), і так частково перервалися традиції попередніх орденських писарів. Крім того, можна припустити, що після занепаду Ордену в Пруссії (аналогічно до Литви XVI ст.) з’явилися литовські урядовці, які могли записувати литовські форми ойконімів. Схоже, що деякі з них у XVI ст. ще не знали німецької мови (Zinkevičius 1988: 12).

Литовські форми ойконімів у прусських документах до появи першої литовської книжки — один з аргументів на користь того, що й тут уже на початку XVI ст. могли бути люди, які писали литовською. Пізніше, у середині XVI ст., після переселення до Пруссії цілої групи освічених литовців-протестантів і початку навчання місцевих литовців у навчальних закладах Кенігсберга, кількість литовських форм у різних прусських джерелах значно зросла.

З того, як записували литовський ономастикон у джерелах Великого князівства Литовського XV ст., можна зробити висновок, що більшість писарів, які тоді працювали в Литві, були нелитовцями. Вважають, що на той час багато хто з них «були людьми, рідною мовою яких була українська або білоруська» (пор. Jablonskis 1979: 224). Литовські писарі XV ст. (яких наприкінці XV ст., очевидно, мало побільшати), мабуть, писали слов’янською канцелярською мовою, а, можливо, хтось один чи двоє — і латиною. Схоже, майже всі «латинські» писарі першої половини XV–XVI ст., які працювали в магістратах більших литовських міст (Вільнюса, Каунаса) або при церквах, також були нелитовцями: «Священники, що прибули із Західної Європи, привезли із собою і своїх латинських писарів, яких спочатку вистачало для нечисленних церковних потреб» (Jablonskis 1979: 223). Отже, наприкінці XV — на початку XVI ст. литовських писарів було ще небагато. Вони були учнями, переймали писемні традиції представників інших культур (східнослов’янської, західноєвропейської) і старанно їх дотримувалися. Тому в різноманітних джерелах XV ст. послідовно записували нелитовські форми литовських ойконімів та антропонімів. Наприклад, у Литовській Метриці, більшість актів якої писали слов’янською канцелярською мовою¹⁴, литовських топонімів і

¹⁴ Така традиція бере початок із часів Вітовта: «Вітовт мав писарів, які писали латиною, руською, двома німецькими мовами — однією, уживаною в Пруссії, другою — у Лівонії, арабською і, мабуть, чеською. Отже, ледве зорганізована канцелярія великого князя взялася писати аж шістьма мовами»; «Литва... запровадила... акт східної культури — руський акт». (Jablonskis 1979: 221);

132

форми антропонімів дуже ослов’янені. Очевидно, що писарі-нелитовці зі східнослов’янських земель ще у XV ст. започаткували стійку й послідовну традицію запису ослов’янених форм литовських топонімів і антропонімів за зразком східнослов’янської традиції. Цієї традиції досить суворо дотримувалися ще й на початку XVI ст. Проте вже з першої половини XVI ст. становище докорінно змінюється. У Литві (Великому князівстві Литовському) у першій половині XVI ст. значно зросла потреба в писемності та писарях. Тоді багато литовців, особливо представників вищих станів, навчилися писати, і в литовських канцеляріях з’явилося чимало литовських писарів, які «змінили й саму мову документів, залучивши до неї багато литовських елементів» (Jablonskis 1979: 224; пор. також Zinkevičius 1987: 122–123). Саме тоді з різних причин почали укладати описи маєтків королівських, а трохи згодом і приватних, де було записано багато нових ойконімів і особливо антропонімів, що позначали людей незнатного походження (Maciejauskienė 1994: 31). Певну частину антропонімів (особливо других компонентів іменування, з яких згодом постали прізвища) у тих документах уже не записували за усталеними у XV ст. традиціями ослов’янення.¹⁵ Отже, у XVI ст. вже не було єдиної й послідовної системи запису литовських топонімів та антропонімів, яка у XV ст. сформувалася за східнослов’янським зразком. Литовські писарі в окремих випадках свідомо чи несвідомо почали відмовлятися від писемних традицій інших мов, бо почали по-с в о є м у записувати литовські антропоніми, а трохи згодом і топоніми, використовуючи латинські літери та кирилицю для точного, тобто литовського, запису форм топонімів та антропонімів. Такі випадки запису слід оцінювати як о д н і з п е р ш и х с п р о б с т в о р и т и в л а с н у л и т о в с ь к у п и с ь м е н н і с т ь, адже точно записані литовські форми топонімів та антропонімів є а в т е н т и ч н и м и ф а к т а м и л и т о в с ь к о ї м о в и. А такі форми є і в Литві (Великому князівстві Литовському), і в Пруссії, як обговорювалося раніше, ще до появи перших литовських книжок.

«більшість актів канцелярії великого князя писали „руською“, тобто білоруською мовою» (LM 224/4: X).

¹⁵Пор. приклади антропонімів XV і XVI ст. (других компонентів іменування) (Maciejauskienė 1991: 53–68). У джерелах XV ст., написаних слов’янською канцелярською мовою, патроніми утворювали за допомогою слов’янських суфіксів -ovič, -evič (винятки були дуже рідкісними) (Maciejauskienė 1994: 26). Але й у XV ст. записано кілька литовських патронімів із литовськими суфіксами; пор., наприклад, патроніми деяких студентів із Литви в матрикулах Краківського університету: Joannes Woytonis plebanus de Butslaw 1421, Michael Jeczonis de Suderwi 1428, Alexius Girmontonis de Lyda 1445, Nicolaus Minczilonis de Augmonitski 1458, Albertus Mozeykonis de Gyedroythy 1460, Stanislaus Yvasconis de Eykysky 1484 (Biržiška 1987: 38–40). Якщо вважати ці форми патронімічними, слід дійти висновку, що у XV ст. певна частина литовської знаті ще н е о с л о в ’ я н ю в а л а патронімів. З іншого боку, слід звернути увагу на те, що ці патроніми містяться в латинському тексті. Тому можна також припустити, що це не патроніми, а латинізовані форми родового відмінка однини особових імен із лат. -onis; пор. відповідне Glaponis Mons «гора Глапо» (Glap-onis з лат. -onis) (Mažiulis 1988: 379).

133

Литовські форми ойконімів у Литві виявлено лише в повітових і церковних книгах останньої чверті XVI ст. Оскільки ранніших джерел такого типу не збереглося, можна припустити, що їх почали вести в Литві дещо раніше, можливо, навіть близько середини XVI ст. Литовські форми кількох десятків ойконімів записано в сорока книгах суду землі Расейняй (Spruogis 1888). В окремих книгах литовські форми трапляються по одній, по кілька, а в деяких їх немає зовсім. У 1599 р. литовські форми близько шістдесяти ойконімів, що походять із території в радіусі приблизно 20 км навколо Йонішкіса, записано в книзі Йонішкського КІ (1599–1621 рр.). Поодинокі литовські форми ойконімів трапляються також в інших джерелах XVI ст.: у книзі суду замку Укмерге (1597 р.), в інвентарі церковних маєтків Віленського єпископства (1595 р.) тощо. Отже, за наявними нині даними, у Литві налічується близько сотні різних ойконімів, литовські форми яких записано в нелитовських джерелах XVI ст. За винятком кількох випадків, усі ці ойконіми походять із різних місцевостей історичної Жемайтійської землі. Можливо, в історичних джерелах інших регіонів Литви також є більше подібного матеріалу, однак досі їх досліджено недостатньо.

Литовські форми топонімів і антропонімів виявлено в текстах, написаних різними мовами: канцелярською слов’янською (XVI–XVII ст.), латинською (XVI–XVIII ст.) і польською (XVII–XIX ст.). У документах XVI ст. трапляється не лише багато литовських форм топонімів та антропонімів, а й деякі литовські загальні слова¹⁶, навіть литовські фрази¹⁷ (пор. Jablonskis 1941; Jablonskis 1979: 224–225; Zinkevičius 1987: 121–130; Zinkevičius 1988: 117–125, 146–151; про литовські фрази в латинському тексті див. с. 138).

На вживання литовських форм ойконімів і антропонімів у документах Литви з кінця XVI ст. певною мірою вплинуло створення власної системи освіти. У заснованих тоді освітніх закладах — Віленській академії, семінаріях, колегіях — навчали латинською мовою. Тому вже наприкінці XVI ст. у сферах літератури, публіцистики та науки слов’янська канцелярська мова значною мірою поступилася позиціями латинській, а частково й польській, хоча й далі залишалася

16 Литовські загальні слова з’являються в різних джерелах приблизно з другої половини XV ст. (Jablonskis 1941). Однак їх слід розглядати як слова канцелярської слов’янської мови, запозичені литуанізми, оскільки вони записані з нелитовськими закінченнями. Такі форми литовських слів відповідають сполонізованим формам топонімів і антропонімів у нелитовських джерелах того самого періоду.

17 Деякі топоніми XVI ст., записані кількома словами, можна вважати литовськими фразами, наприклад: Кальниче кальнасъ Ершекетей кінець XVI ст. = *Kalnyčio kalnas Erškėčiai (діал. *Er's'k'et'ei) пор. Treigiai, волость Šiauduva; Куляцъ дирва Анткану брастань 1599 = *Kūlijos dirva ant kapų brastos, маєток Labardžiai, волость Káršuvas; Навяжась кальнасъ Антпялю Батакя 1584 = *Naudžiaus kalnas ant pjaunių Batakio, маєток Razgainiai, волость Viduklė; Поагла Капуретая Скнинимаст 1595 = *Po egle (діал. *agla) kepurėtaja skynimas, село Gaižuva, волость Vilkija (Spruogis 1888).

134

офіційною мовою адміністрації (нею написано багато документів кінця XVI — першої половини XVII ст.).

Приблизно в другій половині XVI ст.¹⁸ у системі канцелярії Литви з’явилася ще одна дуже велика група джерел — церковні метричні книги. Це було новим явищем у Великому князівстві Литовському. У цих книгах безперервно фіксували литовські ойконіми й антропоніми (це, мабуть, найповніше джерело цих онімів); їх вели латинською, рідше — польською мовою. Отже, сфера вживання канцелярської слов’янської мови й далі звужувалася.

Кожен парох¹⁹ за досить короткий час мав записати до метричних книг майже весь ономастикон своєї парафії: ойконіми й антропоніми. Спочатку священники, очевидно, не мали досвіду записування литовських ойконімів та антропонімів у нелитовському тексті. З огляду на специфіку роботи (постійне спілкування з людьми, які розмовляли литовською, використання латини в записах, обмежене вживання польської мови в провінції та непотрібність російської мови) священники дуже часто записували до книг ті форми ойконімів і антропонімів, які називали литовською місцеві жителі. Так, починаючи з кінця XVI ст., а особливо у XVII–XVIII ст., до церковних книг було внесено чимало литовських форм ойконімів та антропонімів. Тому ономастикон церковних книг, на відміну від інших письмових джерел, значно більш литовський. Очевидно, на це впливала й та обставина, що священники записували відомості про назви безпосередньо від їхніх носіїв, тоді як, скажімо, судові та маєткові урядовці могли отримувати значну частину інформації також через посередників, опосередковано.

Деякі тенденції записування литовських ойконімів у різних джерелах XVI–XVII ст. демонструють такі приклади:

Čivy̌liai (2) с. Suginčiai, Mlt — Sioto Czywilowo 1554 (IA: 102), Pisan w czjwilach 1609 (Ukm PTA 13 887: 9^b), Sioto Czywile 1636 (Inw WC: 18^b), de Ciuil 1657 (Aln JĮ: 2^a), de Civile 1663 (Aln JĮ: 9^a), de Czyuili 1683(Mlt KĮ I: 3^a), de Czyuiliu 1684 (Mlt KĮ I: 8^b), de Cziuiliu 1685 (Mlt KĮ I: 13^b), de Czywiliu 1688 (Mlt KĮ I: 25^b), de [iuilu 1689 (Mlt KĮ I: 29^b);

¹⁸ Авторові статті не вдалося знайти точніших даних про те, коли в Литві почали вести церковні метричні книги. Проте у візитації Жемайтійського єпископства 1579 р. зазначено, що метричні книги ведуть у Vilkija, Veliuona, Butkiškė, Seredžius, Krakesė, Kražiai, Varniai (Vizitacija: 15, 17, 41, 67, 71, 99, 107, 183, 261), а не ведуть в Ariogala, Betygala, Viduklė, Kaltanėnai (Vizitacija: 91, 117, 151, 215). Отже, у другій половині XVI ст. далеко не всі церкви Литви мали метричні книги.

¹⁹ У містах, наприклад у Вільнюсі, книги деяких церков вели не лише священники, а й паламарі (Zinkevičius 1977: 41–43). У провінції, як свідчать записи писарів про себе в багатьох церковних книгах XVII–XVIII ст., ці книги вели тільки священники (парохи або вікарії), а там, де при церкві був монастир, — також ченці.

135

Kašeikiai (2), с. Suginčiai, Mlt – Sioto Koseykowiczy 1554 (IA: 101), ludzi Kożeykow 1554 (IA: 102), в селе Кашейкяхъ 1614 (OD IX: 130), Sioto koszėyki 1636 (Inw WC: 19ᵇ), Sioto Koszęyki 1681 (LI: 337), de Koſęyki 1690 (Mlt KĮ I: 36ᵃ), de Kaſęykiu 1691 (Mlt KĮ I: 39ᵇ);

Šakiai (2), с. Skudučiškis, Mlt – siota... Sakowiczow 1554 (IA: 101), de zukutancy 1658, (Aln JĮ: 3ᵇ), de ſzakiu 1683 (Mlt KĮ I: 2ᵃ).

Форми Sioto Czywilowo²⁰ 1554 (IA: 102), нині Čivẏliai; siota... Sakowiczow 1554 (IA: 101) = *Šakenai, нині Šakiai; Sioto Koseykowiczy 1554 (IA: 101) = *Kašeikenai, нині Kašeikiai, показують, як у середині XVI ст. за східнослов’янською традицією записувалися (сильно слов’янізувалися) литовські ойконіми. Відновити їхні литовські форми не так просто.

Пізніше, на початку XVII ст., форми тих самих ойконімів уже ближчі до литовських: Pisan w cziwiliach 1609 (Ukm PTA 13887: 9ᵇ), Sioto Czywile 1636 (Inw WC: 18ᵇ), de Ciuil 1657 (Aln JĮ: 2ᵃ), de Civile 1663 (Aln JĮ: 9ᵃ), de Czyuili 1683 (Mlt KĮ I: 3ᵃ), Sioto koszęyki 1636 (Inw WC: 19ᵇ), в селе Кашейкяхъ 1614 (OD IX: 130), Sioto Koszęyki 1681 (LI: 337), de Koſęyki 1690 (Mlt KĮ I: 36ᵃ) — пор. нині Čivẏliai, Kašeikiai.

Форми, записані наприкінці XVII ст., не відрізняються від уживаних нині, тому їх можна вважати литовськими: de Czyuiliu 1684 (Mlt KĮ I: 8ᵇ), de Cziu iliu 1685 (Mlt KĮ I: 13ᵇ), de Czywiliu 1688 (Mlt KĮ I: 25ᵇ) = *Čivylių (род. мн.);

²⁰ Слід звернути увагу на те, що в найдавніших джерелах, написаних слов’янською канцелярською мовою, литовські суфікси -ait-, -ėn-, -ūn- та ін. у суфіксальних ойконімах, утворених від антропонімів, замінено слов’янськими -ovič-, -evič-. Безсумнівно, що в живому мовленні литовці вживали лише власні суфікси (про литовські особові імена зі слов’янськими патронімічними суфіксами -ovič-, -evič- див. Zinkevičius 1987: 134–135; Maciejauskienė 1994: 24–31). У формі Sioto Koseykowiczy 1554 (LA: 101) маємо слов’янський суфікс -ovič-. Литовська форма цього ойконіма в XVI ст. мала бути *Kašeikenai; пор. антропоніми Symon Kayszikienas de uilla Łahu̇cie 1663 (Aln JĮ: 12ᵃ), Andreas kaſzykienas de Leluici 1686 (Mlt KĮ I: 18ᵇ) = *Kašeikėnas. Із процесом відкидання патронімічних суфіксів, характерним для литовських прізвищ, пов’язана й зміна форм деяких суфіксальних ойконімів, утворених від антропонімів: у пізніших джерелах форми цих ойконімів записуються без суфіксів: пор. Sioto Koseykowiczy 1554 (LA: 101), що було б лит. *Kašeikenai — в селе Кашейкяхъ 1614 (OD IX: 130), Sioto koszęyki 1636 (JWC: 19ᵇ), що було б лит. *Kašeikiai, de Kaſęykiu 1691 (Mlt KĮ I: 39ᵇ) = *Kašeikių, Kašeikiai Suginčiai Mlt; siota... Sakowiczow 1554 (LA: 101), що було б лит. *Šakenai — de ſzakiu 1683 (Mlt KĮ I: 2ᵃ) = *Šakių, Šakiai Skudučiškis Mlt; de zukutancy 1658 (Aln JĮ: 3ᵇ), що було б лит. *Šakalėnai — de ſzakale 1743 (Ktk KĮ I: 36ᵃ), що було б лит. *Šakaliai, нині Šakiai Skudučiškis Mlt; також пор. de Ginutany 1708 (Lkm KĮ I: 3ᵇ), що було б *Ginutėnai — Ginuciey 1741 (Lkm KĮ II: 8ᵃ) = нині Ginučiai Linkmenys Ign; Pagi Jauneikayciu 1601 (Jnš KĮ: 20ᵇ) = *Jauneikaičių, наз. мн. *Jauneikaičiai — Siota jauneikiu 1613 (Jnš KĮ: 148ᵇ) = *Jauneikių, нині Jauneikiai Pociūnai Jnš; de uillā Skaraičių 1599 (Jnš KĮ: 1ᵇ) = *Skaraičių, наз. мн. *Skaraičiai — нині Skariai Kępaliai Jnš; Kadeūkame 1595 (Spruogis: 112) = діал. *Žadėkaitė — нині Žadėkiai Padėvytis Šil тощо. Про відкидання патронімічних суфіксів у прізвищах (Maciejauskienė 1994: 7), про аналогічні суфікси в ойконімах (Vanagas 1996: 225–226).

136

de Kaſžeykiu 1691 (Mlt KĮ I: 39^b) = *Kašeikių (род. мн.); de ſžakiu 1683 (Mlt KĮ I: 2^a) = *Šakių (род. мн.).

Ці приклади взято з території колишніх парафій Molėtai і Kuktiškės (нині парафія Suginčiai). Вони показують, як під час відмови від зразка східнослов’янської традиції та формування новішої польської традиції запису поступово змінювалися форми ойконімів у нелитовських історичних документах. У цьому випадку литовські форми вперше зафіксовано лише наприкінці XVII ст. У різних місцевостях Литви час їх фіксації неоднаковий (XVI–XVIII ст.). Якби у XVI–XVII ст. від слов’янської канцелярської мови перейшли до литовської, то, без сумніву, вже в історичних документах XVII ст. ми мали б достатньо чисту литовську систему назв.

Джерела литовських форм ойконімів

Існує багато історичних джерел, у яких зафіксовано литовські форми ойконімів. За розглянутим матеріалом можна виокремити три основні критерії класифікації історичних джерел: 1) характер самого джерела: церковні метричні книги, книги повітових судів, документи маєтків (сюди належали б інвентарі), Литовська метрика, списки, карти й плани, різноманітні дослідження (філологічні, етнографічні), канцелярські документи (урядові укази, присяги, акти), словники й довідники тощо; 2) рукопис чи публікація; 3) мова, якою написано джерело. Така класифікація ґрунтується на матеріалі, розглянутому автором статті. Після опрацювання більшої кількості джерел можна було б запропонувати дещо іншу, детальнішу класифікацію.

Тут подано огляд нелитовських джерел за першим критерієм. Литовські джерела (джерела, у яких ойконіми записано литовською мовою) розглядаються окремо.

Церковні книги

Старі (XVI–XVIII ст.) церковні книги записів Литви²¹ є цінними історичними джерелами, адже в них, мабуть, найбільше литовських форм ойконімів. У деяких із цих книг — церковній книзі записів (КІ) Йонішкіса (1599–1621 рр.), КІ, книзі шлюбів (JĮ) Молетая (1681–1692 рр.) — литовські форми ойконімів записано суцільно. У КІ, JĮ Плунге (1615–1660 рр.) також виявлено близько ста різних ойконімів, записаних і в литовських формах; у книгах інших церков — по кілька десятків, по кілька десятків або по кілька. Загалом приблизно у тридцяти церковних книгах записів знайдено близько 800 різних ойконімів, записаних і в литовських формах. Литовські форми деяких ойконімів у цих книгах зафіксовано навіть кілька десятків разів, інших — десяток чи кілька разів, а ще інших — лише один раз. Отже, можна стверджувати, що принаймні в частині ще не опрацьованих церковних

²¹ Мається на увазі та частина Литви, що входила до складу LDK.

137

них книг записів також можуть траплятися такі литовські форми. Водночас є книги, у яких не виявлено жодної литовської форми, наприклад, КІ, JĮ Алантоса (1656–1665 рр.), Дієвенішкес (1696–1717 рр.), Пабержє Вільнюського р-ну (збереглися фрагменти двох КІ за 1610–1612 рр. і 1709–1712 рр.), КІ Рокишкіса (1684–1706 рр.), JĮ Вільнюської бернардинської церкви (1688–1757) та інших. Ойконіми (і антропоніми) у переглянутих церковних книгах XVII–XVIII ст. південної Литви (Аукштадваріса, Дієвенішкес, Мяркіне, Сейріє) більш полонізовані, ніж у книгах церков, розташованих на північ від Няріса й Нямунаса. Але й у книгах церков південної Литви, хоч і нечисленні, трапляються литовські форми ойконімів.

У церковних книгах Дауґайляй, Дотнува, Лінкмени, Лінкува, Плунге, Салантай, Віденішкяй та інших литовські форми ойконімів записувалися лише на певних сторінках — після раптової зміни писаря, священника чи монаха. У таких випадках у всій книзі вживаються нелитовські форми ойконімів, а на одній, кількох чи кільканадцяти сторінках рясніють також литовські форми ойконімів. Помічено, що таких випадків дещо більше близько 1709 року, коли через чуму могли змінитися багато писарів, які вели церковні книги. Імовірно, саме так близько 1710 року литовські форми ойконімів з’явилися в книгах записів Дотнуви й Линкуви. У книгах церков Анталієпте, Алантоса, Інтурке, Кловайняй, Купішкіса, Утени, частково Лінкменів, Плунге та інших поодинокі литовські форми ойконімів розкидані по всій книзі, і помітити їх не так просто.

Слід звернути увагу на те, що в книгах деяких церков записано литовські загальні слова:

Baptisatus est Georgius Mathiæ Terebitda et Catharinæ de Tyteyki Patrini Petrus Plitnikonis de Nowosady et Elizabeth iszdutkera (=išdukterė) Jarostawa de Tyteyki 1674 (Rgv KĮ I: 35^b); Augustus Berzdzias (=bergždžias) Jatowy 1684 (Rgv KĮ I: 129^a), тобто порожній місяць, не записано жодного хрещення; Contraxit S. Matrimonium’ d. 9 Adamus Gilis de ſeyry cu’ Mariana Keriunkiewiu... de Agariny Præsente testes Thomasz Gilis de Teyzow et Adamus Darbielucis funus (=sūnus) 1685 (Srj JĮ: 12a); nec non Gertrudis uel littuiszkai (=lietuviškai) Gendruta Jokuba’s kuze uxor omnes de Janiszki 1599 (Jnš KĮ: 1^a). Литуанізована форма загального слова (запозичення) *parapija трапляється у випадку De Villa dicta Petnicies Paraphia Jzaukianensi 1670 (Krž KĮ: 200^a).

У КІ Йонішкіса (1599–1621 рр.), яку далі розглянуто окремо, виявлено кілька литовських фраз. На початку книги, де послідовно вживаються литовські форми ойконімів, записано фрази: Nuo senos Konarzewskienes 1599 (Jnš KĮ: 3^b) = *від старої Конаржевскене; De Onuszaicziu iš walsčiaus upites 1599 (Jnš KĮ: 3^b) = *з Онущайчяй із волості Упите; Kuisaýciu Kuniga Kleboną 1599 (Jnš KĮ: 4^a) = *куйсайцького священника-плебана (діал. *kun’iga k’lebona). Литовське словосполучення трапляється у випадку cu’ Elisabeth Bieliczu isz Toukielu 1688 (Ant JĮ: 145^b) = [з] *Бєличя (діал. *B’ė.l’ič’ų) із Taykele.

138

Також слід звернути увагу на особове ім’я *Žemėpatuitis, яке можна було б пов’язати з ім’ям литовського божества Žemėpatis: Infans Magdalena Stanislai Žemepatuitis de Jucie S. Girdžjuny 1615 (Jnš KĮ: 173^a).

На внутрішньому полі сторінки 48^a Molėtų KĮ VII (1776–1797 рр.) було помічено залишки литовського тексту.²²

Церковні книги (Joniškio KĮ, Molėtų KĮ I, JĮ II), у яких особливо багато литовських форм ойконімів, слід розглянути окремо, оскільки вони суттєво вирізняються серед аналогічних джерел.

Найдавніша відома авторові статті книга церковних записів у Литві — Joniškio KĮ (1599–1621 рр.). На аркушах 1–80 (1599–1606 рр.) і 195–222 (1617–1618 рр.) це джерело написане латиною, на аркушах 80–195 і 222–271 — польською. У всій книзі назви років і місяців написані латиною; латиною також зроблено записи на аркушах 236, 269, 271 про осіб, які причастилися та отримали таїнство миропомазання; на другому аркуші (1599 р.) є польський запис про дитину-немовля з вадами розвитку. За почерком зрозуміло, що книгу писали четверо-п’ятеро осіб. Жоден із них ніде не вписав свого прізвища. Самі записи про хрещення дуже неоднорідні, порядок їх написання неодноразово змінювався. На кількох десятках аркушів книги ойконіми не зазначено, а в частині книги записані лише особові імена (другі компоненти називання не зазначені).

У Joniškio KĮ (1599–1621 рр.) виявлено близько 200 різних ойконімів, зафіксовано також їхні литовські форми. Майже всі ці форми наведено у формі родового відмінка множини. На початку джерела, у 1599 р. (сторінки 1^a–6^a), є 75²³ литовських форм ойконімів (70%) і 32 нелитовські (30%), з них 27 полонізованих і 5 латинізованих. У 71 випадку литовські форми записані у формі родового відмінка множини (Pagi Bujwidžiu, de Ville Norunu тощо), у двох випадках — у формі називного відмінка однини De Skirkawa, de Norkawa, у двох випадках — у формі родового відмінка однини (ville Jwoszkia, Witucia Mikucia Villce). Деякі форми ойконімів слов’янізовані: de Mažele, de avla Juskayci, Pagi Lepari, Pagi Ežeki, Pagi

Очевидно, щоб укріпити книгу, до неї приклеїли смужку синього паперу завширшки 1 см, що тягнеться від верху сторінки донизу. Якщо повернути книгу перпендикулярно, на цій смужці можна прочитати такі слова: yr darbus musu; myslis, zadzius. Така сама синя смужка вклеєна на сторінці 49^a. На смужці був текст, який, на жаль, неможливо надійно прочитати, однак він міг бути частиною литовського тексту. Обидві смужки вклеєні в тому місці книги, де записано хрещення за 1784 р. Синій папір, схожий на папір для стрічок, використовували для церковних книг записів у Molėtai приблизно в 1790–1820 рр. Тоді міг з’явитися текст, незначні фрагменти якого збереглися в розгляданому джерелі. Можливо, цей литовський текст було написано приблизно наприкінці XVIII — на початку XIX ст., імовірно, у самих Molėtai. На це вказувала б діалектна форма zadžius. Фрагменти, що збереглися, можуть свідчити, що тут був текст проповіді. У 1832–1833 рр., упорядковуючи церковні книги записів, цей текст розрізали на смуги, які вклеїли для зміцнення книги, завдяки чому вони дійшли до наших днів.

²³ Враховуючи також ті самі повторювані ойконіми та повторювані форми.

²⁴ Див. також інші ойконіми Північної Литви: Keravà (2) с. Velžys Pn, de uilla Linkawa 1618 (Jnš KĮ: 218^b), нині Linkuvà (3^b) м. Pkr.

139

Mateykow, Paga Trapaciow, Pagi Jauneikiow, Pagi Taukunow тощо. Назву міста Йонішкіс, ослов’янену в написанні, зафіксовано 12 разів (de Janiszki, de Janiszkie, de oppido Janiszki тощо). У п’яти випадках Йонішкіс названо полатинізованою прикметниковою формою (omnes Janisc’eses²⁵, de Janissce’el, pauperum Janiscensi, cuius Janisce’sis, ex opide Janiscensi). У джерелі жодного разу не записано литовську форму назви Йонішкіса. Без ослов’янених і полатинізованих форм назви Йонішкіса залишилося б 75 литовських (83,3%) і 15 ослов’янених (16,7%) форм ойконімів. Слід зважати й на те, що того самого 1599 року для деяких ойконімів уживалися як литовські, так і ослов’янені форми. Отже, можна стверджувати, що 1599 року в Йонішкіській КІ вживалися виключно литовські форми. Однак 1607 року (сторінки 88ᵃ–98ᵃ) співвідношення форм змінилося не на користь литовських: їх знайдено лише 19 (12,75%), ослов’янених — аж 126 (84,56%), не цілком ясних — 4 (2,68%) (Šiota Jauneikia, Woyita Dwihuitcia Š Dwelucia, W. Balciuna Šiota Giminena, Woyta Kirny Šiota Narbuta). У решті 36 випадків конкретну назву місця проживання не зазначено, натомість вказано, що прибулі — з міста (Z miasta), з повіту (Župickiego Powiatu), є підданими якогось пана (poddany X Biskupa, Poddany Pana Woiny, Poddany Pana Jaracz(k)iego ir t.t.), підпорядковані якомусь війтові (Woyta Kirnaicia, Woyta Balczuna тощо) або вказано їхню станову належність (Boiarow, 3boiarow тощо). 1612 року (сторінки 135ᵃ–145ᵃ) литовські форми ойконімів знову трапляються частіше: їх аж 78 (30,95%), ослов’янених — 92 (36,50%), неясних, записаних із закінченням -ia, (-ia), — аж 82 (32,53%). У решті 42 випадків, як уже зазначалося, місця проживання не вказано. З більшою або меншою частотністю литовські форми ойконімів уживаються в цій книзі до 1617 року (аркуш 195). У 1617–1620 роках (аркуші 195–231) ще зрідка трапляється ойконім, для якого записано і литовську форму. Наприкінці книги, приблизно на тридцяти останніх аркушах (1620–1621 роки), не виявлено жодної литовської форми — усі ойконіми вже ослов’янені.

Молетську КІ, ЙІ (1682–1692 роки) вів плебан Молетая Йонас Казімерас Бжезевскіс, який у цьому джерелі багато разів підписувався латиною Joannes Casimirus Brzezewski Parochus Malatensis. На деяких сторінках джерела є записи, зроблені рукою іншої людини, але їх небагато. У цій книзі порядок записів уже чітко усталений: усі вони написані латиною, однотипно, за відповідними формулами записів про хрещення або вінчання.

У Молетській КІ I, ЙІ II (1682–1692 роки) помічено близько 250 різних ойконімів; приблизно для 150 ойконімів записано також литовські форми. У цьому джерелі майже всі литовські форми, як і в Йонішкіській КІ, подано в родовому відмінку множини. Литовських форм ойконімів багато в записах кожного року, хоча в окремі роки не уникнути певних коливань. У записах про хрещення 1683 року

²⁵ Тобто Janiscenses.

140

у записах (сторінки 2ª–7ª) знайдено 117 литовських форм ойконімів²⁶ (53,42%), ослов’янених — 98 (44,75%); із них назву Молетая, записану як de Malaty, зафіксовано 28 разів (12,78%); дві гібридні форми (0,91%), про них див. с. 5–7, (de Sumuncių, de Mandunu), дві неясні (0,91%) (de Jodeni... кінець слова обірвано, de Brabradesių — неясна автентична форма), у шести випадках конкретне місце проживання не вказано (de districtu Uilcomirienſi, de Palatinatu Vilnensi тощо). У записах про хрещення 1686 року (сторінки 13ª–18ª) знайдено 50 литовських форм ойконімів (41,32%), ослов’янених — 70 (57,85%); із них назву Молетая, записану як de Malaty, зафіксовано 27 разів (23,31% усіх форм, записаних того року); один неясний випадок — нерозбірливо вицвілий ойконім (0,86%); у трьох випадках зазначено не конкретне місце проживання, а повіт або воєводство. У записах про хрещення 1689 року (сторінки 28ᵇ–35ᵃ) знайдено 77 литовських форм ойконімів (38,8%), ослов’янених — 96 (48,8%); із них назву Молетая, записану як de Malaty, зафіксовано 27 разів (13,6%); полатинізованих — 3 (1,5%) (de Moletos), неясних — 22 (11,1%) (краї аркушів погризли миші, деякі місця підгнили, тому неможливо прочитати всі ойконіми; неможливо встановити автентичну форму у випадках de mieluntu, de Kowasiszku, de Mugincu); у 14 випадках указано не конкретне місце проживання, а повіт або воєводство. У записах про хрещення 1690 року (сторінки 35ª–38ᵇ) знайдено 84 литовські форми ойконімів (51,85%), ослов’янених — 75 (46,29%); із них назву Молетая, записану як de Malaty, зафіксовано 30 разів (18,51%); полатинізованих — 1 (0,61%) (de Kautakis), неясних — 2 (1,23%) (один ойконім вицвів; неможливо встановити автентичну форму у випадку de Larzadyzszu); у двох випадках зазначено не конкретне місце проживання, а повіт або воєводство; один раз записано, що особа з Русі (de Ruthenia).

Ослав’янені форми ойконімів у записах за чотири роки мають незначну перевагу: їх 329 (49,77%), литовських — 328 (49,62%), полатинізованих — 4 (0,60%). Якщо відкинути всі випадки de Malaty, яких за розглянутий період набирається 102 (15,43%), співвідношення литовських і нелитовських форм істотно змінюється: 328 (59,09%) литовських форм, 223 (40,18%) ослов’янених, 4 (0,72%) полатинізовані.

Як засвідчують Йонішкіська КІ та Молетська КІ I, помітна тенденція записувати нелитовські форми назв парафіяльних центрів. Наприклад, у Молетській КІ I, ЙІ II (1682–1692 роки) слов’янські форми назви Молетая de Malaty записано близько 250 разів, полатинізовані de Moletos — тричі, литовські — de Malatu 1691 (Mit KĮ I: 39ᵇ), de Maletu 1691 (Mlt KĮ I: 41ᵃ) = тощо. *Ma.lėtu. — лише двічі. У Йонішкіській КІ, як уже було зауважено, жодного разу не записано литовської форми назви Йонішкіса. Очевидно, парафіяльний центр мав інший статус, ніж інші місцевості, а традиції вживання його назви були іншими.

Також у Молетській КІ I, ЙІ II (та в інших джерелах) помітна виразна тенденція записувати для міст і містечок, більших маєт- лише ослов’янені форми (винятки дуже рідкісні).

²⁶ Включно з тими самими формами, що повторюються.

141

Форми: de Vciany – Utenà, De Kurkli – Kurkliai mstl., de Jnkėtry – Inkėtriai dv., de Łobonary – Labanóras mstl., de Antopunci – *Antāpunt- dv., de Łowmiany – Lauménai dv., de Lelijzki – Liliškiai dv., de Vntanijzki – *Untanišk- plv., de Quanty – dab. Alantà mstl., dv. тощо. У селах, особливо віддалених, менш відомих або новостворених, розташованих у сусідніх парафіях, найчастіше записано литовські форми.

КІ Йонішкіса, КІ Молетай I, КІ II свідчать, що в книгах деяких провінційних церков було записано багато литовських форм ойконімів. Можна припустити, що наприкінці XVI — на початку XVII століття було й більше книг записів, оформлених таким або подібним чином. На жаль, багато церковних метричних книг того часу не дійшли до наших днів.

І н в е н т а р і п о м і с т ь і в о л о д і н ь

Слід також звернути увагу на те, що литовські форми ойконімів трапляються й у документах литовських помість, найчастіше в інвентарях. Однак їх там менше порівняно з церковними метричними книгами. Документів помість дуже багато, але в кожному окремому документі записано назви місцевостей, що належали конкретному помістю. Описуючи межі помість, записували й назви місцевостей сусідніх помість. Помічено, що ойконіми тієї самої території в церковних книгах та інвентарях помість не цілком збігаються. Назви хуторів, литовські форми яких записано в інвентарях помість, часто не потрапляють до церковних книг того самого періоду (наприклад, у парафіях Молетай, Куктишкес та ін.).

Знайдено інвентарі литовських помість, які також вирізняються великою кількістю записаних литовських форм ойконімів. В інвентарі помість єпископа Вільнюського в Узнері (1731 р.) виявлено понад 100 литовських форм. Усі ці ойконіми — назви хуторів²⁷. Назви сіл у цьому джерелі полонізовані, навіть ті, литовські форми яких знайдено в різних церковних книгах Аукштайтії. Подібно записано ойконіми й в інвентарі помість єпископа Жемайтії (1662 р.). У ньому виявлено 25 ойконімів — назв хуторів, литовські форми яких записано. Назви сіл у цьому джерелі полонізовані, хоча в церковних книгах Жемайтії можна знайти литовські форми назв тих самих сіл.

Литовські форми ойконімів трапляються й в інвентарях королівських помість XVII століття. Усі ойконіми, як і в інвентарях церковних володінь, — назви хуторів. Близько 20 литовських форм назв хуторів знайдено в інвентарі Вільнюського тіунинства (1636 р.), який охоплює володіння помість Лінкмени, Немянчине та Свенцяни. Близько 10 литовських форм назв хуторів помічено в інвентарі Велюони та Байсогали (1615 р.).

²⁷ У цьому джерелі є багато й інших литовських форм топонімів: гідронімів (особливо назв озер), кілька десятків назв земельних ділянок.

142

Інвентар Даугської старостинської округи (1719 р.) цікавий литовськими формами топонімів (можливих ойконімів), яких тут записано близько 80. Однак лише в чотирьох випадках біля назви місця чітко зазначено, що це хутір (Zafcianek), в інших випадках біля окремого села перелічено порожні ділянки (Włoki Puste)²⁸ у лісі (w puscie). Майже всі назви порожніх ділянок мають антропонімне походження. Принаймні частина з них могла бути хуторами, мешканці яких вимерли 1709 року. Ці топоніми нічим не відрізняються від аналогічних ойконімів із цього чи інших джерел — назв хуторів.

З того, що в інвентарях помість для частини назв хуторів записано лише литовські форми, можна зробити висновок, що ці хутори не такі давні, як села, назви яких полонізовано. Старі назви сіл уже в XVII столітті могли мати нелитовську традицію вживання.

Книги повітових судів

Багато матеріалу з ономастики (звісно, і ойконімів) міститься в книгах повітових судів, обсяг яких дуже великий, а матеріал ще не зібрано. У статті наведено приклади з уже розглянутих позицій у працях Spruogis (Spruogis 1888) і Jablonskis (Jablonskis 1937), а також із єдиної переглянутої книги суду Укмерзького замку (1597 р.). У цих джерелах знайдено кілька десятків литовських форм ойконімів.

Литовська метрика

Литовська метрика XV — першої половини XVI ст. вирізняється дуже ослов’янщеною литовською ономастикою. У книгах цього джерела послідовно записано ослов’янщені (слов’янські) форми литовських ойконімів (частково й антропонімів). Від XVI ст. і пізніше, особливо у XVII–

²⁸ Пор. Juszkaliszkį, Vrbanįzkį, Paczkali(sz)kis ^{(19ᵇ, усі Wies Arciuny);} Arminiszkį, dziewonįzkį, Makaliszkį, Weyciuliszkį, Pikluszkį ^{(23ᵃ, усі Wies Konczany);} Budryniszkis, Bafjuliszkį, Vrbaniszkį, Szabliszkis, Kowaliszkis, Karmeliszkį, Stelmaciszkis, Jekuniszkį, Szukieliszkis ^{(24ᵃ, усі Wies Zwirzdany);} Za Marguliszkis, Ławyniszkį, Matuliszkį, Szarniszkis, Gnykiszkis, Staniszkį ^{(26ᵃ, усі Wies Woykontany);} Jurgiszkį, Zemaytiszkį, Podziukiszkis, Czokiszkis, Marcinkiszkį, Juryszkis, Stęgiszkis, Rukiniszkis ^{(27ᵃ, усі Wies Skobeyki);} Ławyniszkį, Weiciszkl, Matuliszkis, Mielunįkiey, Rymuliszkis, Vrbaniszkis, Pietryszkį ^{(31ᵃ, усі Wies Mieluny, кілька назв не вдалося прочитати через зотлілу сторінку);} Balkiſzkis, Stulgiszkį, Tomackiszkį, Suniszkį, gudziszkis ^{(32ᵇ, усі Wies Cizuny);} Rymikiszkis, Struciszkį, Poiaviszkis, Marciniszkis, Kierfzuliskis, Biebieliszkis, Marciuliszkis ^{(35ᵃ, усі Wies Podawgi);} Trunkiszkis, Szyrwekszys, Dukiszkis, Czapukiszkis, Czafusyszkis ^{(35ᵇ, усі Wies Andrunee);} Maszniszkį, Rawoniszkis, Gudziszkis, Petryszkį, Staniekszkis, Janiszkį, Grykiszkį, fiedoriszkis, Tuniszkis ^{(36ᵇ, усі Wies Wiecuny);} Karniszkis, Kienuciszkis, Płatuszkis, Glin[?]iszkis ^{(37ᵃ, усі Wies Wieciuny);} Playkiszis, Jurgaliszkis, Jakubiszkis ^{(38ᵃ, усі Wies Meszku-cie),} Marciniszkis, Kreykiszkis, Bredziszkis, Czapizskį, Rumaciszkį, Ignaliszkį, Wilkiszkį, Szuciszkis, Miłiszkį, fwir[k]iszkį, Pakiszkis, Abramas[s]iszkį ^{(38ᵇ, усі Wies Meszkucie).} Деякі назви земельних наділів повторюються; можливо, йдеться про той самий об’єкт.

143

У XVIII ст. змінився спосіб запису литовських ойконімів та антропонімів у Литовській метриці. Але це питання потребує окремого розгляду. Наразі неможливо сказати, чи були в Литовській метриці литовські форми ойконімів. У деяких переглянутих книгах Литовської метрики XV–XVI ст. автор статті таких форм не помітив.

Списки

Деякі литовські форми ойконімів є також у різних списках. Від XVI ст. у Литві укладали списки ойконімів. У постановах синоду Віленської єпархії (1744 р.) подано списки населених місць багатьох парафій Віленської єпархії. У цьому джерелі списки неповні: частину населених місць пропущено. Для деяких парафій наведено лише межі, без переліку населених місць, або перелічено лише кілька. У джерелі знайдено близько 30 ойконімів, литовські форми яких зафіксовано. Кілька з них походять зі східної та південної Литви, два — з парафії Друя (сучасна Білорусь). Схоже, що більшість ойконімів, литовські форми яких засвідчені в цьому джерелі, — це назви хуторів. Подібні, дещо докладніші списки населених місць Віленської єпархії укладали й пізніше за ініціативою єпископа I. Masalskis, однак їх не було опубліковано. Матеріал із цих списків для статті не збирався. Від початку XIX ст. списки населених місць парафій, укладені в актах візитацій парафій, були дуже докладними. Це важливе джерело ойконімів, оскільки наприкінці XVIII — на початку XIX ст. виникло чимало нових населених місць, які вже зафіксовано в цих списках. У джерелах початку XIX ст. також можна знайти литовські форми назв деяких невеликих сіл і хуторів. Один із найбільших і найцікавіших списків середини XIX ст. — рукописний перелік топонімів Тельшяйської та Жемайтійської єпархії (1854 р. і пізніше). Його розглянуто в розділі про литовські джерела, див. с. 146–147.

Карти

Литовські форми ойконімів трапляються й на картах²⁹. На німецькій карті Нової Східної Пруссії 1807 року³⁰, що охоплює також литовську частину Занемання, записано сотні назв сіл і хуторів у литовських формах. Поки не знайдено інших джерел подібного характеру, можна стверджувати, що це перша карта, на якій опубліковано так багато литовських форм ойконімів. Деякі з них є також на російських картах, виданих за царських часів і тих, що охоплювали територію Литви, проте ономастикон цих джерел досі не досліджений.

²⁹ Išsamiai apie senuosius Lietuvos žemėlapius žr. Vaitiekūnas 1994: 32–42.

³⁰ Після розпаду польсько-литовської держави Занемання протягом кількох десятиліть (1795–1807) належало Пруссії.

144

Žinynai ir enciklopedijos

Литовські форми ойконімів наведено також у польських і російських довідниках XIX століття³¹. У переглянутому польському енциклопедичному довіднику «Słownik geograficzny»³² (1880–1902 рр.) виявлено литовські форми ойконімів із різних місцевостей Литви (Жемайтії, Аукштайтії, Занемання, за винятком Дзукії). У різних томах SG поруч із польською (ополяченою) формою важливих литовських міст і деяких містечок наведено також литовську. Однак так подано назви лише тих населених пунктів, що розташовані на північ від Няріса й Нямунаса. Литовських форм назв міст Південної Литви, навіть більших і важливіших, як-от Алітуса, Даугай, Тракая тощо, не наведено. Щоправда, у різних томах SG, особливо в додатках, є чимало випадків, коли для хуторів або новостворених маєтків наведено лише литовські форми. Крім того, у томах додатків є чимало ойконімів із деяких місцевостей Литви, для яких подано тільки литовські форми. Литовські форми ойконімів у SG також варто докладніше розглянути окремо.

Дослідження

Литовські форми литовських ойконімів можна знайти також у деяких польських історичних та етнографічних дослідженнях.³³ У виданні Краківської академії наук, написаному анонімом і опублікованому 1898 року, наведено литовські форми ойконімів таких гмін: Бутрімоніс, Дауґялішкіс, Дубінґяй, Ґєдрайчяй, Єзно, Круоніс, Куктишкес, Лінкменіс, Мяляґенай, Мяркіне, Свянчоніс, Онішкіс, Твярячюс, Валкінінкай, Варена, Жєжмаряй. Однак у цьому джерелі наведено литовські форми не всіх ойконімів; подекуди впереміш подано литовські й польські форми. Для деяких литовськомовних гмін (Молетай, Вевіс) подано лише кілька литовських форм ойконімів. Ойконіми інших литовськомовних гмін (Адутішкіс, Аукштадваріс, Дівенішкес, Муснінкай, Семелішкес, Ширвінтос) усі слов’янізовані. Наведено також неточні й спотворені форми.

Литовські форми ойконімів Малої Литви для цієї статті вибрано зі студії В. Петрайтіса «Mažosios Lietuvos ir Tvankstos vietovardžiai» (Vilnius, 1997). Наведений там матеріал із нелитовських джерел охоплює регіон Малої Литви й досить добре його репрезентує. Більшість прикладів В. Петрайтіса походить не з церковних метричних книг, а з документів адміністративно-правового характеру-

31 У статті не використано матеріали російських довідників, виданих за царських часів.

32 Далі — SG.

33 Plg. Wilija po litewsku zowie się sama Neris (ztąd Po-neris, Ponary) (Wilno 1841: 339).

145

них.³⁴ Помічено, що автор спрощує написання деяких історичних ойконімів. Тому частину історичних ойконімів Клайпедського краю для цієї статті взято зі студії W. Fenzlau (Fenzlau 1936), де матеріал записано надійніше. W. Fenzlau наводить ойконіми з книг записів церков Катичяй, Клайпеди, Вердайне, а також окремі приклади з інших місцевостей.

Усі групи іншомовних джерел цінні, і в них можуть міститися важливі дані з литовського іменника, які не трапляються деінде. За переглянутим матеріалом складається враження, що більша частина литовського іменника XV–XVI ст. міститься в Литовській Метриці, наприкінці XVI–XVIII ст. — у церковних метричних книгах і книгах повітових судів, частково — у документах маєтків³⁵. Н а й н а д і й н і ш и м и з усіх джерел вважаються книги церковних записів³⁶, оскільки матеріал іменника (ойконіми та антропоніми — другі компоненти найменування, з яких сформувалися прізвища), принаймні на території ВКЛ, у них записано найкраще.

Іншомовних джерел, у яких можна знайти литовські форми ойконімів, значно більше. Охопити їх усі неможливо. У цьому огляді, який, безперечно, не є вичерпним, зроблено спробу показати, у яких групах джерел можна шукати ці литовські форми.

Литовські джерела ойконімів

Існують історичні джерела, в яких ойконіми записано литовською мовою. У цій статті розглядаються литовські форми ойконімів лише в іншомовних історичних джерелах, проте наведено також кілька прикладів із литовських джерел, щоб можна було порівняти форми в литовських та іншомовних джерелах. Оскільки ці литовські джерела маловідомі, видається доцільним ознайомити з ними читачів у цій статті.

У Литві виявлено лише литовські історичні джерела XIX — початку XX ст. Називати їх литовськими можна лише частково, оскільки не всі ойконіми в них подано литовською мовою.

Одне з найважливіших таких джерел — рукописний список топонімів Тельшяйської та Жемайтійської єпархії, укладений І. Голувінським 1854 року й доповнений пізніше (наприкінці XIX ст.). У ньому ойконіми частини парафій записано литовською, а решти — польською, тож це джерело можна вважати литовським лише частково. У списку ли-

³⁴ Про джерела іменника Малої Литви, зокрема й про ті, матеріал із яких увійшов до студії В. Петерайтіса, писав В. Дротвінас (Drotvinas 1997: 81–87).

³⁵ Багато документів маєтків збереглося також у книгах повітових судів, якщо ті дійшли до наших днів. Отже, документи окремих архівів маєтків, що містяться в книгах повітових судів, частково збігаються. Однак там далеко не всі документи й не документи всіх маєтків; наприклад, документів церковних маєтків там зовсім немає.

³⁶ Тут мається на увазі сукупність церковних книг. В окремих книгах литовський іменник (ойконіми й антропоніми) може бути записаний дуже погано, набагато гірше, ніж, наприклад, у документах маєтків.

146

литовською написані назви населених пунктів таких парафій: Arióg[a]los, Baisógalos, Biržų (список укладено після 1888 р.), Čekiškės, Dotnuvós, Eržvilko, Gaurės, Girkalnio, Grinkiškio, Gruzdžių, Joniškėlio, Josvainių, Jurbarko, Kamajų, Kelmės, Krakių, Krekenavós, Krinčino, Labūnavos, Lyduvėnų, Lygumų, Linkuvós, Liolių, Mósėdžio, Pakruojo (список укладено після 1888 р.), Pasvalio, Pašušvio, Pãvandenės, Radviliškio, Rozalimo (список укладено після 1888 р.), Saločių, Skirsnemunės, Skuodo, Smilgių (біля Паневежиса), Surviliškio, Svedasų, Šeduvós, Šiaulėnų, Šiluvos, Tauragės, Užpalių, Vaškų, Viekšnių, Viešintų, Vilkijos та ще кількох інших. Є парафії, ойконіми яких подано двома мовами (польською та литовською) або виправлено з польської на литовську. Це ойконіми парафій Akmenės, Anykščių, Betygalos, Debeikių, Joniškio, Kavarsko, Kupiškio, Kurklių, Pūs aloto, Ragu vos, Subãčiaus, Traupio, Troškūnų. У парафіях Pabiržės та Raseinių литовською записано не лише ойконіми, а й додано списки з 10–20 інших топонімів. У литовських списках біля назв населених пунктів трапляються короткі литовськомовні примітки про ці місця. Хоча списки інших парафій написані нелитовською мовою, і там подекуди трапляються литовські форми ойконімів.

Іншим подібним джерелом, одна частина якого написана польською мовою, а інша — литовською, є чернеткова книга запису подружніх пар церкви Įnturkė (Zapowiedna książka Inturskiego kościołu, 1891–1910 рр. – ZK). У ній виявлено один литовськомовний запис 1895 р.; литовською написана частина книги охоплює 1900–1910 рр. У нелитовській частині книги литовських форм ойконімів не помічено. У литовській частині є також польськомовні записи. Ця частина книги виходить за встановлену в назві статті межу XIX ст., яка є орієнтовною.³⁷ Проте це джерело важливе, оскільки в його литовській частині продовжується традиція написання ойконімів та антропонімів із книг церков Molėtai кінця XVII–XVIII ст. та Įnturkė XVIII – початку XIX ст. На підставі литовськомовних записів початку XX ст. можна пояснити не один випадок написання ойконімів попередніх століть. Литовською написана частина книги церкви Įnturkė показує, як від написання, традиція якого сягає XVII ст. і очевидне в записах ойконімів та антропонімів Įnturkė початку XX ст., поступово переходять до написання, приблизно відповідного сучасному. Крім того, важливими є записані в цьому джерелі литовські форми деяких ойконімів околиць Vilnius початку XX ст. (Lavóriškių, Pabradės, Sužionių). Подібних рукописних джерел, як книга Įnturkė, має бути більше.

Ще одне велике джерело литовських ойконімів, яке частково можна вважати литовськомовним, — список населених пунктів Сувалкської губернії, укладений E. Volteris,

³⁷ Розглянута книга Įnturkė свідчить, що до правопису «Varpas», тобто до сучасного правопису, перейшли приблизно 1905 р., після скасування заборони друку. До 1905 р., доки в Литві не було литовського друку, не було й єдиного правопису. Це відображається і в записах ойконімів (Volter 1901).

147

Виданий у 1901 р. у Санкт-Петербурзі. У цьому списку наведено офіційні російські форми ойконімів усієї губернії, однак поруч із ними зазначено також литовські або польські форми, уживані місцевими жителями.

Ойконіми багатьох литовських волостей Сувалкської губернії подано у формі називного відмінка. Проте є волості (Kidulių, Metelių, Raudonės, Pilviškių, Plokščių, Tamošbudžio (приблизно біля Liepalótus), Veiverių, Žaliosios), де частину або принаймні кілька ойконімів, написаних із номенклатурним словом, подано у формі родового відмінка. Значну частину литовських форм волості Paežeriai написано російськими літерами, однак багато з цих форм повторено поруч латинськими літерами. Усі литовські форми волості Kaupiškiai написано лише російськими літерами. Для деяких волостей (Javaravo, Mockavõs) наведено лише польські (ополячені) форми; для інших змішаних волостей (Andžiejево, Bérznyko, Krasnápolio, Seivų) поряд з офіційними російськими формами наведено литовські або польські форми ойконімів — відповідно до мови, якою користувалися жителі. У всьому списку трапляються також ненадійні форми. Є чимало випадків, коли російські та литовські назви того самого населеного пункту не збігаються. Різні розбіжності в цьому джерелі виникли через те, що E. Volteris отримав списки топонімів населених литовцями місцевостей від різних осіб, імовірно волосних чиновників. Очевидно, через це написання ойконімів у різних волостях дуже різниться.

Списки населених пунктів Сувалкської губернії, укладені E. Volteris, — цікаве й цінне джерело литовських ойконімів. Це докладний список ойконімів одного регіону, ретельно підготовлений і тому такий, що його можна вважати досить надійним, попри неточні форми. Це джерело перевершує списки V. Kalvaitis і Vaižgantas, опубліковані також на початку XX ст.

Крім розглянутих литовськомовних джерел XIX – початку XX ст., є чимало друкованих литовськомовних джерел XVI–XIX ст., онімний матеріал яких слід розглянути окремо.³⁸

Пруські топонімні форми в історичних джерелах

Оскільки у студії В. Петерайтіса було помічено також кілька прусських ойконімів, слід звернути увагу на те, що в історичних джерелах, писаних орденськими писарями, могли бути (є) також прусські форми прусських топонімів. Оскільки прусське писем-

³⁸ Ойконіми (та інші топоніми) зі старих друкованих литовських джерел (XVI–XVIII ст.) не зібрано й не розглянуто. Від XIX ст. з’являється чимало різних друкованих литовських джерел, у яких є багато ойконімів Малої та Великої Литви. Це газети («Keleivis», «Aušra», «Varpas» та ін.), календарі Л. Івінскіса, календарі, видані в Малій Литві, тощо. Матеріал із цих джерел також не зібрано й не розглянуто. На початку XX ст. з’являються перші більші списки ойконімів (у них наведено також інші топоніми) литовською мовою: V a i s g a n t a s. Sanrazas geografiskuju Lietuvos vardu / Dirva – Žinynas, 1904, Nr. 10, 35–61, Nr. 11, 3–29; K a l w a i t i s W. Lietuwiszkų Wardų Kletelė, Tilsė, 1910.

148

ання виникло майже на 200 років раніше, ніж литовське, тому прусські топонімні форми в історичних джерелах можна шукати вже від кінця XIII ст. Пам’ятки прусської писемності — Ельбінзький словничок (кінець XIII — початок XIV ст.), Базельський текст (середина XIV ст.), початок молитви «Отче наш» (початок XV ст.) — свідчать, що в той час були люди, які писали прусською. Про необхідність уживання прусської мови не раз згадується в церковних документах XV ст. (Mažiulis 1966: 22–23). Трохи прусською володів («ich kundt ein Wenig Preusch») і монах С. Грунау, автор «Прусської хроніки», написаної у 1517–1526 рр.; до неї він додав словничок на 100 слів німецько-пруської лексики (Mažiulis 1966: 31). Нарешті, уживання прусської мови засвідчують три прусські катехізиси, надруковані в середині XVI ст. Можливо, один або кілька освічених прусських шляхтичів, які знали свою мову, а також німецьку й латинську, могли працювати в орденських канцеляріях і записати ті чи інші назви місцевостей — особливо наприкінці XIII — у XVI ст. — так, як їх вимовляли пруси. Оскільки назви населених пунктів Пруссії були онімечені вже у XIII ст., малоймовірно, що можна знайти автентичні форми назв населених пунктів, хоча й таких може бути кілька. Дещо більше автентично записаних форм могло зберегтися для інших топонімів: назв полів, озер, лісів тощо.³⁹ Отже, у майбутньому слід окремо дослідити й можливі прусські форми прусських топонімів. А литовські форми литовських топонімів могли б дещо полегшити тлумачення окремих фактів прусської мови, адже могли існувати спільні закономірності написання форм топонімів — як литовських, так і прусських.

Співвідношення литовських форм ойконімів і антропонімів із нелитовським текстом

Литовські форми литовських ойконімів в історичних джерелах разом з іншими фактами литовської мови (антропонімами, загальними словами, литовськими фразами) становлять певну цілість⁴⁰. У її контексті варто досліджувати литовські форми (топонімів і

³⁹ J. Gerullis pateikta prūsiškų vietovardžių, užrašytų su galūnėmis (Gerullis 1922: 263–264). Tad galimos prūsiškos toponimų lytys būtų: Gildestabs = *Gildestab(i)s, Semba 1331; Auctowangos = *Auktavangās, Semba 1331; Laumygarbis = *Laumigarbis, Notanga 1339; Greywa = *Greivā, ež. Luko apylinkėse 1422; Prautey = *Praut'ei, k. Semba 1436 ir kt.; dar akreiptinas dėmesys į galimas autentiškas pr. vietovardžių lytis Awynemedien = *Avin'amed'an, Varmės paribyje 1326; Bitpelkis = *Bitpelkīs plk. 1331; Budewaio = *Bud'avajā pv. Sasna, Morungenas 1315; Delycke = *Delike ež. Sasna, Morungenas 1315; Gislingen = *Gisling'an ež. Ortelsburgas 1389; Grabisto = *Grabistā, Morainiai, Štumas 1294; Grindes, Grindos = *Grindēs, *Grindās k. Semba 1267; Waixedies = *Vaiksēdīs k. Semba 1305; Algasis = *Algazīs ms. Semba 1339; Dalgantis = *Dalgantīs pv. Semba 1352 ir kt. Dėl Sembos vietovardžių rekonstrukcijų žr. Blažienė 1993. Dar plg. naujai paskelbtus prūsų vietovardžius Malunapis = *Malīnapis, vėliau liet. Malūnupiai Dárkiemio par. 1558 (Pėteraitis: 238); Berwis = *Berwīs k. Allenšteinas 1592, dėl pastarojo (Pospiszylowa 1983: 250). Panašių pavyzdžių įvairiuose šaltiniuose esama daugiau.

⁴⁰ У незавершеній студії Й. Лебедиса зроблено спробу охопити різні вияви вживання литовської мови. Сукупність фактів розглянуто переважно з погляду історії культури, а мовне дослідження

149

антропонімів). Інакше можна не помітити або не зрозуміти певних закономірностей написання й уживання.

Як уже зазначалося, литовські форми ойконімів особливо часто записувалися в латиномовних текстах. Можна сказати, вони тісно пов’язані з текстом, оскільки багато з них ужито у формі родового відмінка множини (частина — однини). Так їх уживали б і в литовському тексті.

У формулі хрещення після зазначення дитини, її батьків і хрещених батьків, а у формулі вінчання — подружжя та свідків, одразу наводяться назви населених пунктів. У латинському реченні перед багатьма назвами населених пунктів пишеться лат. прийменник de «з, від». Лат. de вимагає відмінка відокремлення — аблатива, який частково збігається з орудним відмінком литовської мови. Однак у латинських текстах часто разом із лат. de записано литовську форму родового відмінка множини, а зрідка й однини: de Akmeniu 1683 (Mlt KĮ I: 7^a) = *Akmenių, Akmėniai Čiulėnai Mlt; de auxtkatniu 1715 (Dt KĮ: 166^a) = *Aukštkalnių Dotnuvà Kdn; de Eyuiciu 1683 (Mlt KĮ I: 3^b) = *Eivilčių, dab. Avilčiai Alantà Mlt; de Awizieniu 1769 (Ut JĮ I: 50^a) = *Avižienių, Avižieniai Taurãgnai Ut та ін. Отже, очевидно, що литовськомовні особи часто (хоч і не завжди) називали населені пункти у формі родового відмінка, а писарі церковних книг (священники й ченці) нерідко записували ці назви у відмінку, в якому їх було вимовлено, іноді навіть із лит. iš «з», наприклад: iš Degesiu 1676 (Lnkv KĮ: 69^a) = *iš Degesių, Degėsiai Gūostagalis Pkr, iš Welziu 1676 (Lnkv KĮ: 69^b) = *iš Velžių; Velžiai Kiemėnai Ps, iš roponiu 1675 (Lnkv JĮ: 102^a) = *iš Roponių. Трапляється, що поряд із лат. de написано також лит. iš: De Onuszayciu iš walsciaus vpites 1599 (Jnš KĮ: 3^b), тобто *Onušaičių iš valsčiaus Upytės, Upytė Pn; de Isz Jodenu 1689 (Vdn KĮ III: 50^a) = *iš Sodėnų, Sodėnai Luokesà Mlt; de Szkaczunu 1757 Ut JĮ I: 33^a), тобто de *(i)š kačiūnų, Kačiūnai Kūktiškės Ut та ін.

Іноді замість лат. de пишеться лат. ex «з», яке в латинській мові також уживається з аблативом. Разом із лат. ex також записуються литовські форми родового відмінка множини: ex Tolusioniu 1673 (Lnkv KĮ: 39^b) = *Toliūšonių тощо.

Родовий відмінок однини й множини записується також із лат. de Villa, ex pago, ex uilla тощо: ex uilla Puknionu ~1711 (Lnkv KĮ: 4^b) = *Puknionių, нині Puknioniai Pakruojis; ex pago skroble 1630 (Pln KĮ: 59^a) = діал. *Skrobl’e (род. одн.), літ. *Skroblio, нині Skrõblis Bubėnai Pln; de Villa fzlapiosios Berzies 1711 (Dt KĮ: 146^a) = *Šlapiosios Beržės, нині Šlapãberžė Dotnuvà Kdn та ін.

nėra, apsiribojama minimaliomis pastabomis (Lebedys 1976). Naujausius duomenis kalbiniu aspektu aptaria Zinkevičius 1987: 121–131, 144–146; Zinkevičius 1988: 14–18, 107–108, 112–139, 143–156, 163–173; Zinkevičius 1990: 13–23; Jovaišas 1996: 13–31; Palionis 1995: 16–164 ir kt.

150

Трапляються випадки, коли з лат. de пишеться називний відмінок: de Mełkafadžius 1617 (Mrk KĮ: 105ᵇ) = діал. *Mėškašėdžius, тепер Mėškasalis Alovė Al; de Tumasodzius 1668 (Rgv KĮ I: 3ᵃ) = *Tumasodžius, тепер Tumagalys Miežiškiai Pn; de Utena 1760 (Ktk KĮ N: 48ᵃ) = Utenà Ut; de Wieteykiey 1689 (Ant KĮ I: 16ᵇ) = Veleikiai Antalieptė Zr; de Wijeykiey 1760 (Ut JĮ I: 36ᵇ) = Vijėikiai Mockėnai Ut; de Wyjkintay 1643 (Pln KĮ: 161ᵇ) = *Viskintai Plungė та ін.

Нерідко литовські форми називного відмінка однини й множини ойконімів записуються також із лат. de villa, de pago, ex pago, in loco тощо: de Pago Szyłasiodis 1633 (Pln KĮ: 84ᵃ) = *Šilasodis Plungė; de villa Wytkienay 1769 (Ut JĮ: 50ᵃ) = *Vitkėnai, пор. Vitkūnai Pakalniai Ut; de Vila Zwinienay 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵇ) = Žvynėnai Žėlva Ukm; ex pago Žeymej dicto 1639 (Slnt KĮ: 60ᵇ) = Žeimiai Imbarė Krtn; In Loco Abugalijzkis 1784 (Ktk MĮ N: 183ᵇ) = *Abugališkis, тепер Būgališkis Suginčiai Mlt тощо.

У польських інвентарях литовські форми ойконімів подаються після номенклатурних слів, написаних польською (sioto, zaścianek): fioto wikiežeri 1597 (Ukm PTA 13879: 228ᵇ) = *Vikežeris Dūsetos Zr; Sioto Armena / Lawnictwo Bakowc / Wotosc Wielonska 1615 (Inw V1: 15ᵇ) = *Armena Veliuona; zas cianek nazwany Kanczupis / Sioto Skjemie / Wojtostwo Zasieckie / Wolosc Boisa-golska 1615 (Inw V1: 38ᵃ) = *Kančiupis Skėmai Rd; na zascianku Pilimelis / Wies Pozusie Bojarowie / Włośń Szeszolska 1731 (Inw KZ: 152) = *Pylimėlis Šešuoliai Ukm; Zafcianek Traka Ławki / Wies Zwirdany / Włośń Dawgowska 1719 (Inw Dg: 23ᵇ) = *Trakalaukis Daùgai Al тощо.

В інвентарях, списках, на мапах, у дослідженнях і довідниках ойконіми подаються в називному відмінку (винятки доволі рідкісні): Ažubalis 1900 (SG XV/I: 56) = *Ažubalis пор. Tverėčius Ign; Meystey 1807 (NO: 2) = Meištai Meištai (тепер Būbleliai Šk); Mielkintey 1584 (Pėteraitis: 53, 250) = Mielkintai || Antrudupėnai Stalupėnai, Enčiūnai; Starkey 1807 (NO: 2) = Starkai Šakiai (тепер Sintautai Šk); Upis 1898 (Anonim: 62) = Ūpis Daugėliškis Ign; Užalksninis 1854 (ED: 36) = *Užalksninis Užventis; Užusamanis 1898 (Anonim: 65) = *Užusamanis Ceikiniai Ign; Waynotrakis 1807 (NO: 2a) = *Vairotrakis Rokai Kn; Witkampis 1540 (Pėteraitis: 444) = *Vidkampis або *Vitkampis, пізніше Vidkampiai Stalupėnai, Katniava, Jenkutkampiai, Tučiai; Warnośzylis 1807 (NO: 2) = *Varnošilis Meištai (Būbleliai Šk); Widuszy lis 1807 (NO: 2) = Vidušilis Liepalotai (тепер Lukšiai Šk); Wingis / P. PODBRZEZENSIS 1744 (Syn: 43) = *Vingis Pabėržė Viln; Zascianek Żagaraitis pusty / WŁOSC MASIADŻKA 1662 (ŽV Inv: 204) = *Žagaraitis Mosedis Skd; Zeymelis 1807 (NO: 1) = *Žeimelis Veliuona тощо. Литовські форми непрямих відмінків у нелитовських друкованих джерелах (на мапах і в довідниках) вживаються лише тоді, коли укладачі цих джерел, які не знають литовської мови, подають не називний відмінок: Czerpoku 1807 (NO: 2) = *Čerpokų замість *Czerpo-

151

kai Lukšiai Šk; Willuszu 1807 (NO: 2) = *Viliusių замість *Wiluszey (тепер Viliūšiai Jankai Šk); Wilniuja 1893 (SG XIII: 492) = *Wilniuje замість Wilnius тощо.

Для розуміння давніх литовських форм ойконімів надзвичайно важливий загальний контекст джерела (або джерел). Особливо важливий контекст книг записів давніх церков, адже в них багато не лише ойконімів, а й литовських форм антропонімів у різних відмінках. Тому далі подано характерніші приклади текстів — формул записів про хрещення та вінчання, у яких багато литовських форм:

Podziunų⁴¹ Адвокатис Паупера Лаврентіум філіум Клімас Падзюна ет Еленос хрестили з купелі. Бартломеюс Крагвітіс із містечка Янішкі Врбонс Шарюїтіс із села Wayniekiu із Елюлою Йонела Падзюла дружина Йонедойци, з того самого села, як хрещених батьків. 1599 (Jnš KĮ: 2^b).

У четвер у межах октави Успіння Пресвятої⁴² Діви, у селі Gimbuyciu Адвокатис Зутайціс Бернард литовською aut’ Бернотс Мотєяуша Заваравічя і Барбару, сина, охрещено з купелі за хрещених батьків Повіт Станайтіс із села Juszkayciu Адвокатис Будрайціс Мотєяусу, інакше Матулуму, а також Ядвігу, дружину Станіслава Зарагавічя обох із села Łąkayciu Того самого дня Trumpayciu села Адвокатису Йонуфзайціс Петрас Рагіну, дочку Йокуба і Ґендрути охрестили з купелі Стасюс Валенціунавічюс⁴³ Петкунавічюс 1599 (Jnš KĮ: 3^a)

Із Onuszayciu з маєтку вихрестили Бернардума, сина Мікатояуса, та Елізабетіс хрестили з купелі Яфіус Станкунс Йонеліс Мотєяумс, а також Барбара, дружина Римкауса, обох із того самого села, як хрещених батьків немовляти 1599 (Jnš KĮ: 3^b).

Dominica XII post Pentec: quæ e’ 4 Aug:

Від Єни Конаржевської Регіну Врбона Бернотайціса та Ґендрути дочку охрестили з купелі Якопс Бернотайтіс, Доротея Жаукене, а також Анна, дочка пані Конаржевської, усі з того самого села, як хрещених батьків немовляти 1599 (Jnš KĮ: 3^b).

Eadem die villę Jwoszkia Aduocat: Stajlula Benuraicia Marta Gryciaus vzwalinaićia et Gendrute filia leuata est de fonte per Compatres Mikalaum 3^b/4^a Rym-

⁴¹ У цих прикладах темнішим шрифтом виділено литовські форми онімів і загальновживані литовські слова.

⁴² Перелік латинських і польських скорочень наведено наприкінці статті, після переліку литовських скорочень.

⁴³ У цьому місці залишено пробіл для вписування імені іншого хрещеного батька.

152

кунума та Kaſziutam Mikatoiaus Jwoszkia filiam обох de eadem vt puer. 1599 (Jnš KĮ: 3^b/4a)

Kuisaÿciu Kuniga Kleboną leuatus eft de fonte Bartolomeus Staniula Kuisaicia filius через хрещених батьків Gasparum Patraitis Paulum Tamoszaitis Barbara filia Jonula Petroszaicia nec non Zoputa filia Jona Barthuszaycia omnes eadem vt puer 1599 (Jnš KĮ: 4^a)

Того ж Wituicia Mikucia села, адвокат: Dwityacia Jurgia охрестили від джерела Августина Jonela Bartoszayicia та сина Агнешки Grycus Buczkaitis Balcius Norwidaitis, а також дочку Запуту Jonela Ząfsajciaусіх із того ж місця, як дитину. 1599 (Jnš KĮ: 4^b).

Aduo: Szetona. Filius Valentinus. Laurentij fiutpileuitis, Patr. Joannes Mikaita, cum Barbarā Joannis. Pagi Wilginiu 1600 (Jnš KĮ: 8^b).

При: Kalitoraus. Син Валентина Matulis Jurgaitis. Батько. Матей Jukaitis з Гертрудою Petraitis. Паги Кіпшчя. 1600 (Jnš KĮ: 8^b).

Adu. Stanislai Kotlarz Filia Gregorij Mikutaitis. Patr’. Jurgelis Janaitis cum Anna Poweltaicia. Pagi. Kazoku. 1600 (Jnš KĮ: 12^a).

Aduocat: Balciuna Filius. Balcius Battuszkaitis Pat: Matulis Wiluns cum Eluta Bariuna Pagi bariuna 1600 (Jnš KĮ: 13^b).

Адво: Юрдас, дочка Софії, Варфоломія Juodaitis. Батько. Grigas Warpininks з Люцією Жигмонтова, громадяни Яніцкі 1601 (Jnš KĮ: 18^a).

Адво: Szapnag: Паги, дочка Стапакя. Jurgaičia Waytiek aus. Батько: Staniulis Матей з Агнешкою Pazuycia. 1601 (Jnš KĮ: 24^b).

Aduo: Szalciaus Pagi Skribakią. Filia Joannis et Hedwigis. Patr’. Beſztauitis cum Cum Agneſca Jaroszki Daugwiliene. 1601 (Jnš KĮ: 24^b).

Син Мажкоя Йоанна Піртінінкайтіс. Батьки: Paul[us] Łatwis з Elizabeta Racſunow. Село Сарґуну 1604 (Jnš KĮ: 49^a).

Село Заленско Син: Anna Mathæi et Catharinae. Батьки: Чепас з Heduige та Vrsula 1604 (Jnš KĮ: 51^a).

153

Також хрещена An[o]stofia sigilmu’di de Pago Złokiej et Agnetæ. Хрещені батьки — Christophorof Grobajtis із села Klepsciu з Anna de Narwajże Walużajte 1635 (Pln KĮ: 102^b)

Також хрещена Susanna Chriſtofori Dewutis et Giertrudis. Хрещені батьки — Stanislauf Wienekajtis із Sm[i]lgiey з Criſtina Lajgie de Pamiedey 1635 (Pln KĮ: 102^b)

Також хрещені батьки Criſtoforu’ Stephani Buciuſ de Seleniey et Annæ, законної дружини князя Zachariaſ de Leplawkalui, з Dorothea Pietrikayte de Sieleniey 1635 (Pln KĮ: 103^a)

24 січня

Хрещені батьки Caterina Joannij Czaponaſijs de Skroblu et Poloniæ. Законні хрещені батьки — князь Michael Szyłajtis із села Sziłofodoj з Marina Montkayte із с. Sitosodoj 1636 (Pln KĮ: 103^b)

Того самого дня хрещена Anaſtaſia, хрещені батьки Mathiæ Gienbutaytis de Gienbutej. Cathaniſ ſierweteyti de Wytkaytey законні хрещені батьки, панове Albert[us] Węctowaytis de Duowenej з Anna Gienbutajti de Gienbutej 1643 (Pln KĮ: 161^b).

28-го числа цього місяця⁴⁴ охрещений Georgi[us], син Stanislai Žebytaītis і його дружини Zophiæ із села Žeymiej, названого так. Хрещені батьки — Vencelaus Žebyataitis і Barbara Zutaite 1639 (Slnt KĮ: 60^b).

Також⁴⁵ того дня померла Ana, дочка Gregory Vrbonaytis і його дружини Eue, із села Seleney, названого так. Хрещені батьки: Stanisla[us] Balcius та Catharina Lulajte 1639 (Slnt KĮ: 60^b).

24-го числа уклав шлюб Adam[us] Vmbrasonis із Limeykie з Marina Kozakaycie de Jackasodžia. Свідки: Valentin[us] Puodžiunas із Limeykie та Martinus Kazokonis de Jackasodžia 1672 (Rgv JĮ I: 111^b).

Того самого дня⁴⁶ охрещений Stanisla[us] Andreæ Krysztaponis та Eue, невістка з Tu-masodžio. Хрещені батьки — Nicola[us] Rudžionis і Dorothea Rudyčia з того самого села, обидва 1673 (Rgv KĮ I: 29^b).

⁴⁴Тобтоквітень.

⁴⁵Тобтопершого травня.

⁴⁶Тобто22 січня.

154

4 Bapᵗ[us] e’ Joannes Josephi Terbonas та Анни Martinayčia de Kuglasodżio leg’ Patr. Joannes Siaduykas de Nowosady et Hedwigis Szczesneliene de Kuglasodżio 1673 (Rgv KĮ I: 46^b).

Bapt. Dorothea Thomce Bakiuno et Catharinæ Wertakaycie LC. Patrini Georgius Philippaytis et Anna Deluna o’nes de Atlanta 1682 (Rgv KĮ I: 87^a).

3 січня 1683 року я, Йоанн Казимир Бжезевський, настоятель Малаценської парафії, охрестив Христофора, сина Geczelis de Gieciu, матері Анни. Хрещені батьки: Петрус Geteżenas de Juginciu та Агнес Junktadynie de Junktadu. 1683 (Mlt KĮ I: 2^a).

21 березня я, той самий, охрестив Зофію, дочку Георгія Puciata, матір Zophiæ з Eydeciu. Хрещені батьки: Христофор Zetenas de Czuteṅiu та Катерина Arelenia de Geciu 1683 (Mlt KĮ I: 3^b).

24 липня охрестив Давида, сина Томаса Tumelis, матері Агнети з Bebruſu. Хрещені батьки: Стефан Miſsunas de Vndreżunu та Катерина Douaciçie з Douiociu. 1683 (Mlt KĮ I: 4^b).

Того ж дня охрестив Міхала, сина Казимира ſzaykis, матері Христини з ſzayku. Хрещені батьки: Kardyżus de ſzayku та Маргарита Krysiwenia de Itmadu 1683 (Mlt KĮ I: 6^a).

5 жовтня охрестив Андрія, сина Томаса Juſzkielenas, матері Маргарити з Łatuyciu. Хрещені батьки: Антоній Getezecis з Juginciu та Магдалена Kietewiſzenia з Łetuyciu 1683 (Mlt KĮ I: 7^a).

2 Бап Йозефу, батька Якуба Кемейкіш матері Агнети з Кевялу батьків Михайла Шимоневича з Замоку та Єви Пушинення з Пушину 1684 (Mlt KĮ I: 8^b).

19 серпня я, той самий, повінчав Георгія Medeykis de Gudelu з Анною ſzawkſzczelieciu de ſzawkſzczelu, і благословив їх у присутності Христофора Козака та інших 1683 (Mlt JĮ I: 3^a).

21 листопада Георгій Strzelczunas з Dougale уклав шлюб з Єлизаветою Bielicziu iżs Toukielu. Свідки: Мартінус Tabalkis de Dougale та Казимир Gierwis з Tateykie 1688 (Ant JĮ I: 145^a).

155

Того ж дня був охрещений син Матей, батько Йоан Biguzaycia, хрещені Якуб Mazgialis з села Bikunay з Анною Мегу[тіне?] із села Bikunÿ, 1706 (Ant KĮ I: 170ᵃ).

Того ж дня була охрещена дочка на ім’я Луція, батько Якуб Junkitas із села Totaykey, мати ж Анна Юнкєне, хрещений Станіслав Zapszys із села Tolaykiey, з Анною Чепутенецією, другим свідком Стефан Шиманський із Ofzmianefl, 1706 (Ant KĮ I: 171ᵃ).

Того ж дня була охрещена дочка на ім’я Софія, батько Стефан Grygalunas із села Naruidzie, мати ж Луція[е] 172ᵇ/173ᵃ...kaycia із села Plupay, хрещений Стефан Slepetys із села Naruidzie. З Луцією Grygalucia із села Plupay, 1707 (Ant KĮ I: 172ᵇ–173ᵃ).

Того ж дня був охрещений син на ім’я Казимир, Якуб Ramelis із села Rukle, мати ж Софія Dapszycia із села Zabicunay, хрещений Андреас Jonuſzka із села Rukle, з Маріанною Плекіовою із села Nuodegule, 1707 (Ant KĮ I: 173ᵃ).

Того ж дня⁴⁷ була охрещена Юдита, дочка батька Йоана Bartkus, матері ж Анни Dowmaytaycia, місцева жителька з Motienay. Хрещена: Елізабет Rakauskienie із місцевості Motieny, разом з Йоаном Matuzaytis із місцевості Dowmanty, 1709 (Dt KĮ: 141ᵇ).

Того ж місяця 22-го числа був охрещений Андреас, син батька Йоана Warpaius, матері ж Софії Macanawiczaitie, місцева жителька з Rominiey. Свідок Іоанн Raſzczauskas з Євою Raczauicienie із місцевості Reminiey, 1709 (Dt KĮ: 141ᵇ).

Того ж дня був охрещений немовля Матіас, законні батьки Казимир ſroba і Христина. Хрещені Миколай Ziamaytaytytys з Елізабет Balciunaycia, усі із села ſzlapiosios Berzies, 1711 (Dt KĮ: 146ᵃ).

11 жовтня я обвінчав після трьох оголошень Петра Rukianas із Mackiany з Анною Wilunicz(a) із Radziun(u). Свідки Христофор Rukianas із Mackiany, другий Czapulis Daniujis із Radziun(u), 1702 (Dgl JĮ II: 88ᵃ)⁴⁸.

⁴⁷ Листопад.

⁴⁸ У цьому джерелі записи про хрещення безладно перемішані із записами про вінчання.

156

Я повінчав Лаврентія Плека з дівчиною Кристини Dawbarycia із Wadeyniu. Свідки: Казимир, син Христофора Dawbaras із Jakszty 1703 (Dgl JĮ II: 88^a)

Того ж року й місяця⁴⁹, а саме 8-го дня, охрещено немовля на ім’я Андрій, син Матяша Kuzelis та Маріанни Łazinskicia із Rukszany. Хрещені батьки: Йоаннес Powkstie із łziskiniey та Маріанна Rukf̦icia із Rukszany, 1739 (Lkm KĮ I: 106^a)

Того ж року й місяця, 21-го дня, охрещено немовля на ім’я Кристина, дочка Йоанниса Kiszkis та матері Магдалени Trasz kicia із села Patiszey. Хрещені батьки: Христофорус Romanow-skas із Akriem iey та Регіна Білінська із села ftagulany, 1739 (Lkm KĮ I: 106^b)

Того ж року й місяця⁵⁰, 24-го дня, охрещено немовля на ім’я Матяс, син Андрея Balunas та матері Маріанни Naslicia із Weyśniuney. Хрещені батьки: Владислав Батавацький із Wituney та Маріанна Батавацька із Wituney, 1740 (Lkm KĮ I: 107^a)

Tais pačiais metais ir mėnesį⁵¹ 29 dieną pakrikštytas kūdikis, vardu Pranciškus, teisėtų tėvų Juozapo Alekna motinos Kotrynos Pipiricia iš Ripayciey: teisėti tėvai Georgijus Wasilewicz iš Ripaiciey ir Kotryna Powkstienie із Kirdeykiey 1740 (Lkm KĮ I: 109^b)

Того ж року й місяця, 30-го дня, охрещено немовля на ім’я Магдалена, дочка Андрея Jowniszkis та матері Магдалени Obielicia із Patusziey. Хрещені батьки: Томас Kardelis із Lyngmiany та Катерина Kindurienie із Kinduriey, 1740 (Lkm KĮ I: 109^b)

3 квітня⁵² охрещено дитину, на ім’я Георгій, законних батьків Александра Lechowicz та матері Йофії Jakatowskicia з Lamiestagalis: законні батьки Георгій Danieykis з Płowciszkiey та Маріанна Janielicia з Kukutiśzkies. 1740 (Lkm KĮ I: 110^a)

26 листопада, після оголошення трьох шлюбних заповідей, я благословив шлюб між Георгієм Kurpe із Garbunay та Анною Kinduricia із Gieytonijzkiesz. Свідки: Матяс Waszkiels із Garbunay та Томас Kinduris із Pabirziey, 1740 (Lkm JĮ II: 2^a)

Того ж дня я благословив шлюб після оголошення трьох шлюбних заповідей між Георгієм ſtaputenas із Kolw iey та Анною Jociucia із Peteniey. Свідки: Андреас ſzatna із Patuszie та Георгіус Zitenas із Weyśniuney, 1740 (Lkm JĮ II: 2^a)

T.y. MENSIS. Xber Annius 1739.

T.y. MENSIS JANUARIUS ANNUS 1740.

Тобто МІСЯЦЬ БЕРЕЗЕНЬ.

T.y. Mensis Aprilis Annus 1740.

157

10-го числа того самого місяця⁵³ Хрещено немовля жіночої статі на ім’я Христина з Piedroniszkiey PP. Георгія Маруфки та Анни Jzukicia LL: Сімон Цейковський із Макшенішків разом із Христиною Gotienie de feliszkiey 1741 (Lkm KĮ II: 4^a)

Того самого дня й місяця⁵⁴ Хрещено немовля жіночої статі на ім’я Маріанна з Apidwariszkiesz PP. Мартина Rukas та Христини Muknicia LL: Миколай Мукніс із Унтоткшне та Софія Кіркене з Kirdeykiey (Lkm KĮ II: 5^a)

d 24.⁵⁵ Baptizatus e’ infans n’ne Marta de Ripayciey PP: Georgij Urbanas et Catharine Alaknicia LL. Jacobus Alekna et Cathrina Aleknienie de Ripayciey 1741 (Lkm KĮ II: 5^a)

21 травня. Хрещено немовля жіночої статі на ім’я Реґіна з Peleniey PP: Петра Petenis та Христини Walukicia LL: Казимир Mazieyka із Łowciszkiey та Анни Obelien ie із Kowaley 1741 (Lkm KĮ II: 7^a)

22-го числа того самого місяця⁵⁶ Хрещено немовля жіночої статі на ім’я Маріанна з Łamiestagalis PP. Томи Winctawienas та Катерини Pawksticia LL: Михайло Winclowas із Jzikuntifzkies та Катерина Umbrasienie de Gieniszkiey 1741 (Lkm KĮ II: 7^a)

З цих прикладів очевидно, що там, де вживаються литовські форми назв населених пунктів, дуже часто литовськими бувають і другі компоненти найменувань осіб. У таких випадках ойконіми й антропоніми є неадаптованими литовськими запозиченнями в іншомовному тексті, до якого вони вплетені лише за законами литовської мови. Порівняння литовських текстів із неофіційної книги реєстрації шлюбів церкви в Інтурке з наведеними вище, тобто латинськими, текстами привертає увагу певною схожістю написання ойконімів і антропонімів. Тож далі наведено кілька прикладів литовських записів:

Naszlis Antanas Laukij isz ulicz. Simunčiu parf. Inturkiu Su Parnu Antalu⁵⁷ Imbrasicziu isz uliczios Jodenu parf. Maletu – 1895 (Int ZK: 18^a).

⁵³ Тобто СІЧЕНЬ 1741.

⁵⁴ Тобто д. 5 березня.

⁵⁵ КВІТЕНЬ.

⁵⁶ ТРАВЕНЬ.

⁵⁷ Форма не зовсім ясна, але написано саме так.

158

Болеслав Верика, наречений з вулиці Мішкішків Малетської парафії, з Маріанною Новінюте, дівчиною з Бамбйоню, парафії Житоса. 1900 (Int ZK: 32^a).

Йона Сіревичюс, уродженець Дубінківської парафії, з Мешкалідімя, з Агнешкою Ламанавциче, дівчиною з Вінської Штавінягальської парафії цієї 1900 (Int ZK: 32^a).

Ігнацій Склаустіс, удівець з вулиці Рутеню, з Разаліу Туменюте, дівчиною з Вінської Ітанулішкської парафії, обидва з цієї парафії 1900 (Int ZK: 32^b).

Адольфас Кілчаускас, наречений з Вілкорейщського приходу Йонішкіса, з Маріанною Кєрулічю з Гейзіюнів, дівчиною з цієї парафії. 1900 (Int ZK: 32^b).

Антанас Шурвеліс, удівець зі Шнюру, з Маріанною Гобєне, вдовою з Дуданосю, обидва з цієї парафії 1900 (Int ZK: 32^b).

Ігнацій Зайончковскіс, удівець з Утоської парафії цієї, з Теофілу Будкявічюте, панною з Шаукшталишкіаської парафії Малетів. 1900 (Int ZK: 32^b).

Принципи написання литовських ойконімів і прізвищ у джерелі початку XX століття, можна сказати, не надто відрізняються від відповідних джерел XVII–XVIII століть. Лише написання початку XX століття, мабуть, більш стандартизоване, у ньому немає такої великої кількості різноманітних графем. У майбутньому варто докладно зіставити такі литовські й нелитовські джерела; тоді з’ясується не одна закономірність написання топонімів та антропонімів XVII–XVIII століть і можна буде краще зрозуміти деякі явища вимови, а також окремі випадки слов’янського впливу.

Відмінки литовських форм ойконімів

У розглянутих джерелах литовські форми ойконімів подано у формах однини — називного, родового й місцевого відмінків, а також множини — називного, родового й місцевого відмінків.

Форми ойконімів подано за такими формальними критеріями⁵⁸: в окремому підрозділі подано форми різних закінчень кожного відмінка; в окремому абзаці подано форми з однаково записаним тим самим закінченням; в окремих абзацах подано форми з однаково записаними різними закінченнями; в окремих абзацах подано форми, у яких те саме закінчення записано по-різному.

⁵⁸ Один із найважливіших критеріїв — написання литовського закінчення.

159

V i e n a s k a i t o s v a r d i n i n k a s

Форми називного відмінка однини часто трапляються в інвентарях маєтків, досить рідко — у церковних книгах. Ойконіми, записані в цьому відмінку, — це назви хуторів або невеликих сіл. Нову назву, що має форму однини, часто точно записували з литовським закінченням навіть у першій половині XIX ст. Литовські форми, зафіксовані в називному відмінку однини, виявлено в інвентарі маєтку Велюона й Байсогола (1615), інвентарі тіунства Вільнюського (1636 р.), інвентарі столових маєтків Жемайтійського єпископа (1662 р.), інвентарі маєтків Ужнеріс Вільнюського єпископа (1731 р.), постановах синоду Вільнюської єпархії (1744 р.) та ін. Значно більше їх у церковних книгах Куктишкес, Лінкменис, Рагуваса, поодинокі — у книгах записів Бальнінкайської та Інтуркської церков та ін.

Форми називного відмінка однини

з Ablinga 1638 (Pln KĮ: 131^b) = Ablingà Анткуптіс Klp; Ackmena 1576 (Pėteraitis: 47) = Akmenà; Ackmena 1900 (SG XV/I: 13) = *Ackmena хут. Кветкай Brž; з Atlanta 1682 (Rgv KĮ I: 87^a) = Alantà Вялікяй Pn; Sioto Armena 1615 (Inw VI: 15^b) Велюона, Armena 1807 (NO: 1) = *Armena Сережюс, пор. Armenà р. Велюона (LUEŽ: 8); Armia / P. DRUIJENSIS 1744 (Syn: 84) = *Armija Друя (Білорусь); Beisogala містечко 1854 (ED: 52), Beisogala 1880 (SG I: 125) = прис. *B’eisogala, теп. Байсогала Rs; Berzija 1898 (Anonim: 60) = *Beržija Лінкменис Ign; Brazdygata 1900 (SG XV/I: 229) = Brazdigala Пумпенай (теп. Пасваліс Ps); з Gondynga 1626 (Pln KĮ: 36^a), з Gondinga 1631 (Slnt KĮ: 3^a) = прис. *Gon’d’inga, Gandingà Наусодіс Pln; Gietžingata / Wies Rymucie / Włość Malatska 1731 (Inw KZ: 120) = *Gelžingala Молетай; Gubesa 1898 (Anonim: 22) = Gubesà Гедрайчай Mlt; з Izita 1687 (Ant KĮ I: 7^b) = *Izita Анталепте Zr; Klajpeda 1900 (SG XV/II: 88) = Klaipėda міст.; Kupra 1900 (SG XV/II: 197) = *Kupra Скемай Rd; з Kretinga 1633 (Pln KĮ: 86^a) = Kretingà міст.; з Kunciagata 1675 (Rgv JĮ I: 40^b) = *Kun’c’agala, теп. Kuciagalys Межишкіай Pn; Melnicza тобто Zakowale 1898 (Anonim: 42) = *Melnyčia Мяркіне Vrn; Luszna 1807 (NO: 2) = *Lūšna Мейштай (теп. Бубляй Šk); з Nendrya 1687 (Ant KĮ I: 9^b) = *Nendrija Анталепте Zr; Pagi Norkawa 1606 (Jnš KĮ: 74^b) = *Norkava Йонішкіс; Zascianek Pagrunda za dworną pasznią / Miasteczko Łyngmiany 1636 (Inw WC: 17^b) = прис. *Pagrunda, пор. Pagrandà с. Салдутишкіс Ut; Punia 1595 (CB: 4^a) = Punià Пуніа Al; Miasteczko Ratnicza 1898 (Anonim: 42) = Ràtnyčia Мяркіне Vrn; з Rudesa 1779 (Int JĮ I: 15^a) = Rudesà Інтурке Mlt; Sarya / P. DRUIJENSIS 1744 (Syn: 84) = *Sarija Друя (Білорусь); Szetekſzna / P. KOMAYSCENSIS 1744 (Syn: 79) = *Šetekšna, теп. Šėtekšnos Пуожас Kp,

160

Šėteknos Панемуне́ліс Rk; Udrya 1807 (NO: 2a) = Ūdrjà Al; з місцевості Uta 1778 (Int JĮ I: 14^b) = Ūta Йонішкіс Mlt; з Utena 1741 (Ut JĮ I: 16^b), з Utena 1760 (Ktk KĮ N: 48^a) = Utenà міст.; Waiguva 1854 (ED: 37) = Váiguva Klm; з Welona 1699 (Dt KĮ: 35^b) = Veliuonà Йурбаркас; Žabakšna 1807 (NO: 2a) = *Žlabakšna Дарсунішкіс та ін.

Untanawas тобто Antonowo 1898 (Anonim: 60) = прис. *Untanavas Калта-ненаї Švnč; Zaścianek Antarasztas / Wieś Kiakszty / Włość Wydzka 1731 (Inw KZ: 15) = *Antaraštas Vidžiai (Білорусь); na Zasc: Ante­siatas / Wieś Gada-kiemie / Woytowstwo Łabonarskie 1731 (Inw KZ: 103) = *Anteisiatas Лабанорас Švnč; Apuszotas 1900 (SG XV/I: 46) = *Apušotas с. Рамігала Pn; Apuszrotas 1900 (SG XV/I: 46) = *Apūšrotas маєт. Краке Kdn; Augustawas 1898 (Anonim: 69) = Augustāvas Швенчёнеляй Švnč; Dragunas 1807 (NO: 1) = *Dragūnas Сережюс; Dubinikas 1898 (Anonim: 42) = *Dubinykas, теп. Dubininkas Мяркіне (теп. Марцінконіс Al); Endrikawas 1898 (Anonim: 62) = *Endrikavas Даўгелішкіс Ign; Erzwetas / Orweta⁵⁹ / 1898 (Anonim: 68) = Ėržvetas Тверечюс Ign; Geibonas 1898 (Anonim: 50) = *Geibonas Вевіс, пор. Geibónys Аушенішкес Trak; Gumbronas / P. ANUSZYS CENSIS 1744 (Syn: 87) = *Gumbronas Ону́шкіс Vrn; Gudas 1807 (NO: 2a) = *Gudas Вейверяй; Kalvinas 1807 (NO: 2a) = *Kalvinas Дарсунішкіс; Zascianek Kapurnenas над Je-ziorem ottkszniem / Sioto Ofttuksznie (?) / Woytowstwo Łygmianskie 1636 (Inw WC: 26^b) = *Kapurnenas Лінкменис Ign; Kazimierawas 1898 (Anonim: 43) = Kazimierāvas Варена (теп. Недінге Vrn); з Kučkas 1681 (Rgv KĮ I: 77^a) = *Kučkas, теп. Kučkai Рагува Pn; Zascianek Kulnikas... pokoniec rez nad je-ziorem Birzulią / Wieś KVIAKIE / WŁOSC WORNIEŃSKA 1662 (ŽV Inv: 120) = *Kulnikas Варняй Tl; Laubenskas 1807 (NO: 2a) = *Liaubenskas Вейверяй; Ledas 1902 (SG XV/II: 215) = *Ledas Йосвайняй Kdn; Lukas 1807 (NO: 2a) = *Lukas Вейверяй; Melekas 1807 (NO: 2a) = *Melekas Вейверяй; Mežymas / P. SVINCIANENSIS 1744 (Syn: 81) = прис. *M’e.š.ī.mas Швенчёнюс; Nárāgas / P. DUBINCENSIS 1744 (Syn: 48) = прис. *Na.ragas Дубінгяй Mlt; з Villa Pietkunas 1668 (Rgv KĮ I: 3^a) = *Petkūnas, теп. Petkūnai Juostininkai An; Polimas 1898 (Anonim: 60) = *Polimas Лінкменис Ign; Rokas 1807 (NO: 2a) = *Rokas Вейверяй; Rugenas 1807 (NO: 2) = *Rugėnas Лейпалотай (теп. Лукшяй Šk); Скроблинас 1597 (Spruogis: 293) = *Skrobylnas с. Медингенаи Pln; Spirgas 1807 (NO: 2a) = *Spirgas Дарсунішкіс; з Pago Stalgas 1639 (Pln KĮ: 136^a) = Stalgas Сталгенай Pln; Szakimas 1898 (Anonim: 24) = Šakimas Дубінгяй Mlt; Tartakas 1898 (Anonim: 71) = прис. *Tartakas, теп. Tartòkas Саряй Švnč; Urbānas / P. SVINCIANENSIS 1744 (Syn: 81) = прис. *Urbanas Швенчёнюс; Wilkas 1807 (NO: 2a) = *Vilkas Вейверяй та ін.

⁵⁹ Така полонізована форма подається поряд із литовською.

161

de Antalepte 1687 (Ant Kǫ I: 9ᵇ) = Antālėpie Zr; de Untalamiestie 1742 (Lkm Jǫ II: 4ᵇ) = *Untalam ēst’ė., нині Antālamėstė Saldūtiškis Ut; de Beržė 1693 (Dt Kǫ: 2ᵃ), de Beržė 1711 (Dt Kǫ: 147ᵇ) = *Beržė Dotnuvā Kdn; Miasto Merecz czyli Mierkine 1898 (Anonim: 42) = Merkinė Vrn; Pātūžė / P. ŁYNGMIANENSIS 1744 (Syn: 82) = Palūšė Ign; de Pokryžė 1770 (Dgl Kǫ III: 41ᵃ) = Pakryžė Daugailiai Ut; Plunge 1854 (ED: 9) = Plūngė міст.; Rauswė 1539 (Pėteraitis: 329) = Rausvė || Degėsiai Stālupėnai, Bildviečiai; de fatele 1741 (Ktk Jǫ I: 59ᵃ) = *Salėlė Kūk­tiškės Ut; de Sienowe 1682 (Vdn Kǫ III: 3ᵇ) = *Senovė Vidėniškiai Mlt; de loco fenobe 1760 (Blnk Kǫ II: 49ᵇ) = *Senobė Vidėniškiai Mlt; ex Szłapiaberžė 1715 (Dt Kǫ: 166ᵃ) = *Šłapiaberžė, de Sztapabierže 1740 (Dt Kǫ: 390ᵇ), de Sztapaberže 1761 (Dt Kǫ: 369ᵇ) = Šłapāberžė Dotnuvā Kdn; Schnuede 1564–1565 (Pėteraitis: 396) = Šunėdė || Šunidė, Dārkiemis, Balėtai, Lenkimai; Tarpupė 1542 (Pėteraitis: 401) = *Tarpupė, Tār­pupėnai, Įsrūtis, Kumečiai; de Villa Vliczete 1684 (Vdn Kǫ III: 10ᵃ), de Vliczete 1688 (Vdn Kǫ III: 35ᵃ) = Ūlyčėlė Žalvariai Mlt; Warrupe 1590 (Pėteraitis: 456) = *Varupė, пізніше Vorupėnai Gumbinė, Nybudžiai, Springiai та ін.

de Untalksnie 1740 (Lkm Kǫ I: 106ᵇ) = діал. *Untalk’s’nė., Āntalksne Liṅkmenys Ut; Pakrižie 1898 (Anonim: 64) = діал. *Pak r’ī.ž’ie., книжн. *Pakryžė Daugėliškis Ign; Papasžtie 1898 (Anonim: 67) = *Papaštė Kūk­tiškės (нині Mindūnai Mlt); išz vien. Rudinie 1903 (Int ZK: 37ᵃ) = *Rūdvnė Įnturkė Mlt; de flapēberžie 1695 (Dt Kǫ: 12ᵃ), de flapieberžie 1695 (Dt Kǫ: 12ᵃ) = Šłapāberžė Dotnuvā Kdn; w Folwarku Wactawinie 1829 (Ktk Kǫ VIII: 32ᵃ), w Folwarkie Wactawinie 1827 (Ktk Kǫ VIII: 4ᵇ) = діал. *Va.cla.v’īnė., книжн. *Vaclovynė Kūk­tiškės Ut; de Wanaginie 1780 (Aln Kǫ XVIII: 16ᵃ) = *Vanaginė або *Vana­gynė Alantā Mlt, Witkamergie, Witkmergie 1893 (SG XIII: 535) = *Vilkamerge, *Vilkmėrgė, нині Ukmergė міст. та ін.

Ažubala 1898 (Anonim: 60) = діал. *Ažū.bala., Ažūbalė Kal­tanėnai Švnč; de Uliciela Par’ Malatensis 1788 (Int Jǫ I: 16ᵃ), de Uliczeta 1797 (Int Jǫ I: 39ᵃ) = діал. *U.l’ī.č’ėla., Ūlyčėlė Žalvariai Mlt; Pogajgala 1898 (Anonim: 60) = діал. *Pogajgala., Pāgaigalė Labanōras Švnč; Poszyta 1898 (Anonim: 22) = діал. *Paš’īla., Pašilė Giedraičiai Mlt та ін.

Alsodia 1898 (Anonim: 60) = діал. *Alsod’ė., книжн. *Alsodė Kal­tanėnai Švnč; de Villa Untalamiestia 1745 (Lkm Kǫ II: 22ᵇ) = діал. *Untalam ē.s’t’ė., нині Antālamėstė Saldūtiškis Ut; Blusinia 1798 (Int Jǫ I: 29ᵇ) = діал. *Blu.s’īnė., книжн. *Blusynė Įnturkė Mlt; Daubarizskia 1898 (Anonim: 62) = діал. *Dau­bar’iš’k’ė., книжн. Daubariškė Daugėliškis Ign; Wasiuliskzia 1898 (Anonim: 60) = діал. *Vas’ul’iš’k’ė., книжн. Vasiūliškė Liṅkmenys Ign; Pūšnia / P. GIEDROY­CENSIS 1744 (Syn: 48) = діал. *Pu.s’n’ė., книжн. Pūšnė Giedraičiai Mlt; Warlinia 1791 (Int Jǫ I: 29ᵇ) = діал. *Var’īnė., книжн. *Varlynė Įnturkė Mlt та ін.

162

In Loco Abugalįzkis 1784 (Ktk MĮ N: 183ᵇ) = *Abugališkis, нині Būgališkis Suginčiai Mlt; Ahmaińpucб 1584 (Spruogis: 5) = *Antairis дв. Tvėrai Pln; de Untotamiestis 1740 (Lkm KĮ II: 2ᵇ) = діал. *Untolamės.t’is, de Villa Antatamiestis 1744 (Lkm KĮ II: 19ᵃ) = *Antalamestis, нині Antalamestė Saldūtiškis Ut; Żascianek apidemis / Sioto Woŷszniuny / Wojtowſtwo Łyngmianskie 1636 (Inw WC: 25ᵃ) = *Apydėmis Palūšė Ign, пор. Apydėmis Saldūtiškis Ut; Aukštadwarys 1784 IVK = Aukštādvaris Avižieniai Viln; Auksztakalnis 1898 (Anonim: 54) = Aukštākalnis Valkininkai (нині Jakėnai Vrn); Awilajtis 1900 (SG XV/I: 54) = *Avilaitis Antāžavė Zr; de loco Ažufienis 1754 (Blnk KĮ II: 14ᵃ), de loco Azusienį 1757 (Blnk KĮ II: 34ᵇ) = діал. *Ažu.s’e.n’is Bālninkai Mlt; Ažubalis 1900 (SG XV/I: 56) = *Ažubalis біля Tverėčius Ign; w zascianku Ažustrupis 1831 (Ktk KĮ VIII: 82ᵃ) = *Ažustrupis Kūktiškės Ut; w Zascianku Ažuwižyntis 1829 (Ktk KĮ VIII: 30ᵇ) = *Ažuvyžintis Kūktiškės Ut; Baltuwis 1807 (NO: 2a) = *Baltuvis Veiveriai; Balnupis 1900 (SG XV/I: 77) = *Balnupis дв. Raseiniai; Beynažylis 1802 (Int KĮ: 16ᵇ) = Beināšilis Inturkė Mlt; Zascianek Blakiškis / Miasteczko Swiencianÿ 1636 (Inw WC: 34ᵃ) = *Blakiškis Švenčionys; Budwiety s 1880 (SG I: 442) = Būdvietis Zypliai (нині Jankai Šk); Diczpalis 1807 (NO: 2a) = *Didžpalis Įngavangis Prn; Дубупис 1594 (Spruogis: 105) = *Dubupis струм. Gintiliškė; Dydwalis / P. WILKOWISCENCIS 1744 (Syn: 107) = *Didvalis Vilkaviškis; Dumsis 1898 (Anonim: 47) = *Dumsis Žąsliai Kš; Gieguzynis 1898 (Anonim: 50) = Gegužinis Krūonis (нині Vilūnai Kš); de Genakalnis 1760 (Lkm KĮ II: 73ᵃ) = Gėniakalnis Saldūtiškis Ut; Gerwis 1807 (NO: 2a) = *Gervis Rokai Kn; Zascianek Jurgiszkis / Sioto Girminie 1636 (Inw WC: 38ᵃ) = *Jurgiškis Vidiškės Ign; de Gudakiemis 1606 (Mrk KĮ: 13ᵇ) = Gūdakiemis Merkinė Vrn; Zaścianek... Gulbinis / Włość Wydzka 1731 (Inw KZ: 13) = *Gulbinis Vidžiai (Білорусь); Jodupis lub Czarny Ruczaj 1898 (Anonim: 69) = *Juodupis Tverėčius Ign; išz wien. Jodapurwis Łabanoro parap. 1901 (Int ZK: 35ᵃ) = Jūodapurvis Labanōras Švnč; Jakubczonis 1807 (NO: 2a) = *Jakubčionis Darsūniškis; Kalnialis 1902 (SG XV/II: 44) = *Kalnelis дв. Pumpėnai Ps; Katnelis 1902 (SG XV/II: 45) = *Kalnelis дв. Ak nystà (Латвія); Kentrakalnis 1854 (ED: 5) = Kentrākalnis Tvėrai (нині Medingėnai Pln); Kieturkalnis 1902 (SG XV/II: 75) = *Keturkalnis Skaudvilė Trg; Zascianek Kimienianiszkis / Sioto możyźny / Wojtowſtwo Ozwińskie 1636 (Inw WC: 27ᵇ) = *Kimėneniškis Kazitiškis Ign; de Kriwȧgalis 1743 (Lkm KĮ II: 14ᵇ) = Krivāsalis Linkmenys Ign; de Lamiestagalis 1760 (Lkm KĮ II: 75ᵃ) = *Lames-tgalis; de villa Lapiekalnis 1757 (Lkm KĮ II: 56ᵇ) = Lāpiakalnis Linkmenys Ign; Zascianek Laudupis / Sioto Skiemie / Woitostwo Zas’eckie / Wolosc Boisa-golska 1615 (Inv VI: 38ᵇ) = *Liaudupis Skėmai Rd; Zaścianek Łynkadaržys 1820 (WDW: 82ᵇ) = *Linkadaržis Lavoriškės Viln; Łukiszkis 1898 (Anonim: 49) = Lūkiškis Krūonis Kš; Maknialaukis 1898 (Anonim: 62) = *Maknialaukis

163

Daugeliškis Ign; Måldenis 1854 (ED: 34) = *Maldenis, нині Maldėniai Tryškiai Tl; Malūnapis 1558 (Peteraitis: 238) = прус. *Malūnapis, пізніше лит. Malūnupiai Dárkiemis; Zascianek maszniuniškis / Sioto koniuchy / Woÿtowstwo Ozwyńskie 1636 (Inw WC: 29ᵇ) = *Mašniūniškis Kazi­tiškis Ign; de Meſkafjadźis 1617 (Mrk KĮ: 101ᵇ) = діал. *Mėšk’asėdźis, нині Mėškasalis Alovė Al; Meſkinwietyes / P. SZESZOLENSIS 1744 (Syn: 45) = *Meškinvietis Šešuoliai Ukm; Микитлавкис 1584–1585 (?) (Spruogis: 187) = *Mikitlaukis дв. Pajūris Šil; Wieś Nareyszabalis 1820 (WDW: 82ᵃ) = *Nareiš(i)abalis Lavoriškės Viln; Naujasodis 1902 (SG XVII: 372) = *Naujasodis с. Ro-zalimas Pkr; Nausodis 1902 (SG XV/II: 372) = *Naušodis Naušodis Pln; Hanuszy(ski czyli Onuszki 1898 (Anonim: 39) = Õnuškis Õnuškis Trak; Potukalnis 1854 (ED: 2) = Pālukalnis Tvėrai Pln; Pomatdenis 1854 (ED: 34) = *Pa-maldenis Tryškiai; de Papūtakalnis 1760 (Lkm KĮ II: 70ᵃ) = Pāpilakalnis Taurāgnai Utn; Pirciupis 1898 (Anonim: 53) = діал. *P’ir’č’up’is, книжн. *Pirčiupis, нині Pirčiupiai Valkininkai Vrn; Raudanalaukis tub Czerwonopole 1898 (Anonim: 69) = діал. *Raudanalaukis Švenčionys; de Raudanupis 1821 (Int JĮ I: 110ᵇ) = *Raudonupis Inturkė Mlt; W puscie Zascianek Salawarti / Miasteczko Przetaie 1719 (Inw Dg: 41ᵃ) = *Salavartis Perloja Vrn; Simonaitis 1807 (NO: 2a) = *Simonaitis Rokai Kn; Smiltinis 1854 (ED: 2) = *Smiltinis Telšiai; Szilinis 1854 (ED: 2) = *Šilinis Telšiai; Szylwetis 1807 (NO: 2) = *Šilvietis Liepalótai, нині Šilvietė Lukšiai Šk; Szytalis czyli Borek 1898 (Anonim: 45) = діал. *Šilalis, книжн. *Šilelis Žiežmariai Kš; de Pago Szylasiodis 1633 (Pln KĮ: 84ᵃ) = *Šilasodis Plungė; Zascianek Traka Ławkij / Wies Żwirzdany / Włość Dawgowska 1719 (Inw Dg: 23ᵇ) = *Trakalaukis Daugai Al; Upis 1898 (Anonim: 62) = Ūpis Daugeliškis Ign; Užalksni̇nis 1854 (ED: 36) = *Užalksni̇nis Užventis; Užusamanis 1898 (Anonim: 65) = *Užusamanis Ceikiniai Ign; Waynotrakis 1807 (NO: 2a) = *Vainotrakis Rokai Kn; Zascianek warnalizdis / Sioto Garbunÿ 1636 (Inw WC: 37ᵇ) = *Varnalizdis Zūikos Ign; Warnoszylis 1807 (NO: 2) = *Varnošilis Meištai (Būblėliai Šk); Witkampis 1540 (Peteraitis: 444) = *Vitkampis, пізніше Vidkampiai Stālupėnai, Katniavà, Jenkutkampiai, Tučiai; Widuszylis 1807 (NO: 2) = Vidūšilis Liepalótai (Lukšiai Šk); Jioto wi-kiezerel 1597 (Ukm PTA 13879: 228ᵇ) = *Vikėžeris Dusetos Zr; Wilkupis 1807 (NO: 2) = Vilkupis Liepalótai (нині Lukšiai Šk); Wingis / P. PODBRZEZENSIS 1744 (Syn: 43) = *Vingis Pabėržė Viln; Zascianek Żaga-raitays pusty / WŁOSC MASIADŹKA 1662 (ŽV Inv: 204) = *Žagaraitis Mósėdis Skd; Žeymelis 1807 (NO: 1) = *Žeimelis Veliuona та ін.

Коли в нелитовському історичному документі ойконім записано із закінченням -is, формально збігаються литовське закінчення називного відмінка однини першої відміни -is та латинське закінчення ablativus pluralis першої й другої відмін -is; пор. латинізовані форми з -is (ablativus pluralis): de fodaliszkis 1679 (Lnkv KĮ: 14ᵃ),

164

пор. сучасн. Sodėliškiai; de Degėjus 1678 (Lnkv JĮ: 21ᵃ), пор. сучасн. Degėsiai; de Girpetrij 1702 (Jnšk KĮ: 32ᵃ), пор. сучасн. Girpetrai; de Kautakakis 1690 (Mlt KĮ I: 37ᵇ), пор. сучасн. *Kaulakiai, сучасн. Kaūlakiai; de Nebuvėlj 1702 (Jnšk KĮ: 32ᵇ), литовською було б *Nebuvėliai; de Rymucis 1691 (Mlt KĮ I: 39ᵃ), пор. сучасн. Rimūčiai; de Jabanj 1702 (Jnšk KĮ: 32ᵃ), пор. сучасн. Sabōniai; de Vliczelis 1689 (Mlt KĮ I: 34ᵇ), пор. сучасн. *ūlyčelės, сучасн. Ūlyčelė тощо. Можна припустити, що на час запису ці ойконіми мали (або могли мати) форми множини. На сторінках церковних книг Йонішкеліса та Лінкуви, звідки взято наведені тут приклади, усі (або майже всі) форми ойконімів латинізовано додаванням закінчення аблативус плюраліс -is. Більше таких випадків латинізації трапляється у книгах Дауґайляй, Дотнуви, Віденішкяй та ін. У деяких книгах, наприклад у Molėtų KĮ (1682–1692 рр.), таких випадків є лише один-два. Часто вже сама форма вказує, що тут аблативус плюраліс латинізовано.

Однак не цілком зрозуміло, яка це форма — литовська чи латинізована — у випадках de Janižkelij 1702 (Jnšk KĮ: 31ᵃ), пор. сучасн. Joniškėlis; Antkalnis 1706 (Dt KĮ: 99ᵇ), пор. сучасн. Ańt̄kalnis. Вважати, що це литовська форма, не дозволяє написання інших ойконімів на тих самих аркушах джерел: там їх записано лише з латинським закінченням аблативус плюраліс -is. На інших аркушах ці ойконіми записані інакше: Joniškėlis записано de Janižkiei 1701 (Jnšk KĮ: 27ᵇ), тобто без закінчення, Ańt̄kalnis — по-різному: de Antkalnia ~1702 (Dt KĮ: 296ᵇ), De antkole 1728 (Dt KĮ: 110ᵃ) тощо.

Дані з інших історичних документів свідчать, що у XVII–XIX ст. побутували форми множини цих ойконімів: de Janiskiey 1672 (Klov KĮ III: 60ᵇ), Janiszkelų arba Janiszkių porakvije. Poneveže pav.; Janiszkei⁶⁰ (Johaniszkiele); Joniszkelei božnicze mur[ine] mel[nyčia] vond[ens] Mōžupe 1854 (або пізніше, друга половина XIX ст.) (ED: 105). Отже, у формі з -is (de Janižkelij) записано латинську форму аблативус плюраліс.

У випадку форми Antkalnis сумнівів дещо більше: незрозуміло, чи може форма de Antkalnia засвідчувати однину цього ойконіма (діал. *Antkal’n’a род. відм. одн. «Анткалниса»). Адже трапляються випадки (щоправда, їх досить мало), коли ойконіми слов’янозують у такий спосіб: de villa Narwidzia 1775 (Dgl KĮ III: 53ᵃ), пор. Narvydžiai, de Gornia 1771 (Dgl KĮ III: 43ᵃ), пор. Garniai, de Daržinia 1770 (Dgl KĮ III: 37ᵇ), пор. Daržiniai тощо: в усіх цих випадках слов’янізовано закінчення називного відмінка множини -iai. Важко визначити, чи форма de Antkalnia є таким випадком слов’янізації, чи це родовий відмінок однини із записаним закінченням -ia; див. також с. 168–172. Форма Antkalnei 1854 (ED: 95), *Antkalniai у Дотнуві свідчить, що в середині XIX ст. існувала також форма множини цього ойконіма.

⁶⁰ Виправлено на Janiszkėliai.

165

Через брак даних також неможливо надійно реконструювати закінчення називного відмінка однини в таких випадках: W Zalčianku... dugnis / Miasteczko Przertaie 1719 (Inw Dg: 41^a) = *Dugnis, *Dugnys (?) Перлоя Vrn; Graužiupis 1898 (Anonim: 53) = *Graužiupis, *Graužiupys (?) Valkininkai Vrn; Kiaulupis / P. WILKOWISCENCIS 1744 (Syn: 107) = *Kiaulupis, *Kiaulupys (?) Вилкавишкіс; Powyžis 1854 (ED: 36) = *Pavyžis, *Pavyžys (?) Ужвентис та ін.

Barčys / P. DUBINCENSIS 1744 (Syn: 48) = *Barčys Дубінгяй Mlt; Digris 1807 (NO: 2a) = *Digr ys Вейверяй; Zascianek nazwany Eglesys / MIASTECZKO POPIELANY 1662 (ŽV Inv: 232) = *Eglesys, сучасн. Eglesiai Papilė Akm; Gilis 1807 (NO: 2a) = *Gylys Рокай Kn; Jāckagālis / P. ROGOVIENSIS 1744 (Syn: 72) = Jackagalys Juostininkai An; de Kiemieszis 1741 (Lkm JĮ II: 3^a) = Kemešys Салдутішкіс Ut; Koris 1807 (NO: 2) = *Korys Лієпалотай (Лукшяй Šk); Łowis 1898 (Anonim: 43) = *Lovys у Варені; Pamerkis 1898 (Anonim: 53) = *Pamerkys, сучасн. Pamerkiai Valkininkai Vrn; Paniewezis 1887 (SG VIII: 771) = Panevėžys місто; in loco Pagilbis 1779 (Ktk MĮ N: 176^b) = Pagilbýs Салдутішкіс Ut; Poderies 1807 (NO: 2a) = *Poderys Вейверяй; Tumágālis / P. ROGOVIENSIS 1744 (Syn: 72) = Tumagalys Меїжишкяй Pn; Įz ieymatis 1741 (Lkm JĮ II: 3^b) = Šeimatis Таураґнай Ut.

Dumčzus / P. WILKOWISCENSIS 1744 (Syn: 107) = *Dumčus, сучасн. Dumčai Пілвішкяй VIkv; Gojus 1898 (Anonim: 44) = *Gojus Єжнас Prn; Karalus 1807 (NO: 2a) = *Karalius Вейверяй; de Mełkafadzius 1617 (Mrk KĮ: 105^b) = діал. *Mėškasėdžūs, сучасн. Meškasalis Alovė Al; Nabagus 1807 (NO: 2) = *Nabagius Лієпалотай (Лукшяй Šk); Naudžus 1807 (NO: 2a) = діал. *Naudžūs Вейверяй; Szalszus 1807 (NO: 2a) = *Šalč(i)us Вейверяй; Szullus 1807 (NO: 2) = *Šulius Мейштай (Бублеляй Šk); de Tumasodzius 1668 (Rgv KĮ: 3^a) = *Tumasodžius, сучасн. Tumagalys Меїжишкяй Pn; містечко Twerecz, тобто Twereczius 1898 (Anonim: 68) = Tverėčius Тверечюс Ign та ін.

Форми родового відмінка однини

Зафіксовано небагато випадків уживання родового відмінка однини. Частина з них через збіг закінчень не зовсім зрозуміла, оскільки ойконіми вжито в нелитовському тексті.

Форми родового відмінка однини

Pagi Mateykos 1604 (Jnš KĮ: 51^a) = *Mateikos (ім. одн. *Mateika) Jōniškis; De Nowiosodos 1669 (Rgv JĮ I: 108^a) = *Naujasodos, пор. сучасну Naujasodė Ramygala Pn; isz ul. Palakiesos 1905 (Int ZK: 40^a) = говірк. *Pala.k'esos, сучасн. Pāluokesa Luokesā Mlt; isz Wer denos 1722 (Fenzlau: 143) *iš Verdenos, сучасн. Vėrdainė Jonaičiai Šlu та ін.

166

Pagi Mateykas 1604 (Jnš KĮ: 55ᵃ) = говірк. *Mat'eikas (ім. одн. *Mateika) Joniškis та ін.

ex kuteno pago 1613 (Mrk KĮ: 79ᵃ) = *Kutėno (ім. одн. *Kutėnas), пор. сучасну Kūtiškės Alovė Al; de Stalgo 1638 (Pln KĮ: 128ᵃ), de pago Stalgo 1639 (Pln KĮ: 134ᵃ) = *Stalgo, сучасн. Stalgas (ім. одн.) Stalgėnai Pln; de Sandworo 1638 (Pln KĮ: 127ᵇ) = говірк. *Sandworo, сучасн. Šendvaris Šendvaris Klp; Pagi Žalensko 1604 (Jnš KĮ: 51ᵃ) = говірк. *Žal'ensko, пор. *Žalinsko, (ім. одн. *Žalinskas) Joniškis та ін.

parap. Labanora 1900 (Int ZK: 32ᵃ) = говірк. *Labanora, Labanóras Švnč; de Lamiesta 1747 (Lkm KĮ II: 26ᵃ) = говірк. *Lam'ėsta, Laméstas Saldutiškis Ut; ex Jtalga 1628 (Pln KĮ: 44ᵇ), ex Stalga 1639 (Pln KĮ: 136ᵇ) = говірк. *Stalga, Stalgas Stalgėnai Pln та ін.

Miasteczko Pertojeś czyli Przetaie 1898 (Anonim: 43) = говірк. *Perlojas, пор. *Perlojos, Perloją Nedingė Vrn; De Villa dicta Petnićies Paraphia Iżaukianensi 1670 (Krž KĮ: 200ᵃ) = говірк. *P'ėt'n'įč'es, пор. *Pėtnyčios Šaukenai Klm та ін.

isz Kertojos 1901 (Int ZK: 35ᵃ) = *Kertuojos, Kertuoją Įnturkė Mlt; de Wil- kosodos 1638 (Pln JĮ: 206ᵃ) = *Vilko sodos Plungė.

de Villa Berzies 1711 (Dt KĮ: 145ᵇ) = *Beržės (род. одн.), Dotnuvà Kdn; isz Jukniszkies 1901 (Int ZK: 34ᵃ) = *Jukniškės, сучасн. Jūčniškiai Joniškis Mlt; iš Mikolojiškies 1906 (Int ZK: 42ᵇ) = *Mikalojiškės, сучасн. Mikalojiškis Joniškis Mlt; iš Pabradies Korkazyskų parap. 1908 (Int ZK: 46ᵇ) = *Pabradės, Pabradė Švnč; iš Rateliszkies 1901 (Int ZK: 34ᵃ) = *Rateliškės (род. одн.), Inturkė Mlt; iš Rudinies wienasedzio 1901 (Int ZK: 35ᵃ) = *Rūdynės (род. одн.), Inturkė Mlt; de Jenobies 1774 (Blnk KĮ II: 9ᵃ) = говірк. *S'enob'ė.s (род. одн.), Bálninkai Mlt; iš Surguszkies 1901 (Int ZK: 34ᵃ) = *Surguškės, Surguškė Įnturkė Mlt; de Villa Iżlapiosios Berzies 1711 (Dt KĮ: 146ᵃ) = *Šlapiosios Beržės, сучасн. Šlapabėržė Kdn; lowczus Wilkamirgies 1675 (Jablonskis 1937: 148) = *Vilkamirgės або *Vilkamergės, сучасн. Ukmergė місто та ін.

de Antalietes 1694 (Dgl KĮ II: 79ᵃ) = *Antálieptės, Antá liepė Zr; išz Kirnejles maletu parapios 1902 (Int ZK: 35ᵇ) = *Kirneilės, Kirneilė Luokesà Mlt; iš Pagojeś 1905 (Int ZK: 41ᵇ) = *Pagojės, Pagojė Įnturkė Mlt.

Незрозуміло, яка литовська форма ойконіма в таких випадках: de ławciszkies 1742 (Lkm KĮ II: 10ᵃ) = *Laučiškės Liñkmenys Ign; de Iżikuntiszkies 1741 (Lkm KĮ II: 7ᵃ) = *Šikuntiškės Liñkmenys Ign; de Iżudiszies 1740 (Lkm KĮ II: 3ᵃ) = *Šūdiškės Liñkmenys Ign; de Weydiżkies 1741 (Lkm JĮ II: 3ᵇ) = *Veidiškės або *Vaidiškės Liñkmenys Ign та ін. Адже в цьому регіоні є багато ойконімів однини (-iškė). За записом латинським текстом можна припустити, що тут маємо родовий відмінок однини. Проте в разі множини називного відмінка: de Kukutiszkies 1740 (Lkm KĮ I: 110ᵃ) = говірк. *Kukutíšk'ė.s, сучасн. Kūktiškės Ut. Про це свідчать також інші написання цього ойконіма в історичних документах. У тих випадках, коли ойконі-

167

Якщо форма не збереглася до наших днів і немає жодних інших матеріалів, що засвідчували б її автентичну форму — однини чи множини, — неможливо встановити, яка форма записана в нелитовському тексті: це може бути як родовий відмінок однини, так і називний відмінок множини — форми цих відмінків збігаються.

Ant Escherelle⁶¹ 1539 (Pėteraitis: 92) = гов. *Ant Ežerėlia, півн. *Ant Ežerėlio || Bumbulai Gumbinė, Nybudžiai; porakvije. Panevėže зображення 1854 (або пізніше, друга половина XIX ст.) (ED: 105) = гов. *Pon'ev'ež'e, Panevėžys; ex pago skroble 1630 (Pln KĮ: 59^a) = гов. *Skrob'l'e, Skróblis Bubėnai Pln; зображення wienasied. Sztawinagale 1901 (Int ZK: 35^a) = гов. *Šlav'i.nagal'a. Arniōnys Mlt та ін. de Antepunčio 1682 (Mlt JĮ II: 1^b) = *Antapunčio, нині Antāpunte Luokesà Mlt; зображення Czistabario Dubingiu parapios 1901 (Int ZK: 35^a) = *Čistabario, *Čistabaris Dubingiai Mlt; зображення Mesžkalidimio 1900 (Int ZK: 32^a) = *Meškalydimio, Meškalydimis Joniškis Mlt; de Nounojodžio (Pln KĮ: 103^b) = *Naujosodžio, нині Nausodis Nausodis Pln; зображення Palakajo 1903 (Int ZK: 38^a) = *Palakajo, Palakajys Labanóras Švnč; ex Pagilbiszko 1748 (Ktk MĮ N: 156^b) = *Pagilbiškio, нині Pagilbys Saldūtiškis Ut; зображення вул. Poundenio Joniskzio parap. 1906 (Int ZK: 42^a) = гов. *Paun'd'en'o, нині Pavāndėnė Arniōnys Mlt; зображення Sztawinagalo⁶² 1900 (Int ZK: 33^a), з Šlavinagalio 1907 (Int ZK: 44^a) = *Šlavinagalio, нині Šlavinà Arniōnys Mlt; de Tumasodžio 1673 (Rgv KĮ I: 29^b) = *Tumasodžio, нині Tumagalys Mėžiškiai Pn; зображення Wilkorejsczio 1900 (Int ZK: 32^b) = *Vilkaraiščio Įntur-kė Mlt та ін.

de Genia kalnia 1751 (Lkm KĮ II: 38^a) = *G'en'akal'n'a., Gėniakalnis Saldūtiškis Ut; de Jackasodžia 1672 (Rgv JĮ I: 111^b) = гов. *Jackasodž'a, нині Jackagalys Juostininkai An; de Miestela 1776 (Aln KĮ XVIII: 48^a) = гов. *M'e.s't'el'a., Miestelis (частина містечка Alantōs) Mlt; de Naujasodžia 1670 (Rgv KĮ I: 17^b) = гов. *Naujasodž'a, пор. Naujasodė Ramýgala Pn; de Pagilbia 1748 (Ktk MĮ N: 155^b) = гов. *Pag'il'b'a., нині Pagilbys Saldūtiškis Ut; de Raudonupia та de Raudon upia 1799 (Int JĮ I: 48^a) = гов. *Raudonup'a., de Villa Raudanupia 1827 (Int JĮ I: 131^b) = гов. *Raudanup'a., *Raudonupis Įnturkė Mlt; de Tumasodžia 1673 (Rgv KĮ I: 31^b) = *Tumasodž'a, нині Tumagalys, Mėžiškiai Pn; de Wienasedžia 1787 (Ktk MĮ N: 187^a) = *V'e.nas'ėdž'a., *Vienasėdis Kūktiškės Ut; de Werekalnia 1699 (Jnšk KĮ: 8^a), de Wierakelnia 1701 (Jnšk KĮ: 21^a) = гов. *V'er'ekal'n'a Joniškėlis Ps; зображення wienaledžio Zwir-bliszkia 1900 (Int ZK: 32^a) = гов. *Ž'v'ir'b'l'is'k'a., нині Žvirbliškės Įnturkė Mlt та ін.

Немало випадків, коли форми ойконімів у нелитовських історичних документах записуються із закінченнями -(i)a, -(i)ą, -(i)ą. У таких випадках не завжди можливо встанови-

⁶¹ Щодо цього ойконіма див. також с. 178.

⁶² Sztawinagalo слід читати як *Šlavinagalio. Адже тут застосовано польську орфографію, а літера l позначає м’який l’.

168

чити, чи є форма ойконіма литовською, чи це саме родовий відмінок однини. Особливо багато таких випадків зафіксовано в Joniškio KĮ (1599–1621 рр.). Не зовсім зрозуміло, як трактувати випадки, коли ойконім подано із згаданим закінченням поруч із номенклатурним словом, що називає об’єкт і латиною або польською мовою стоїть у родовому відмінку однини. ⁶³

⁶³ Pagi Baltkaicia 1600 (Jňs KĮ: 11ᵇ); Woita Balciuna Š: Baruna 1609 (Jňs KĮ: 109ᵇ); Woÿta Jurgiela Š: Beinoraicią 1610 (Jňs KĮ: 120ᵇ); Woita Kotlarza Š: Beinora 1611 (Jňs KĮ: 128ᵇ); W: Biwoinia Š: Biwainią 1609 (Jňs KĮ: 114ᵃ); Woita Budraicia Š: Budraicią 1609 (Jňs KĮ: 110ᵃ); Woÿta Dwila Š: Buiwidzią 1609 (Jňs KĮ: 111ᵃ); Woÿta Kirni Š: Burniskią 1609 (Jňs KĮ: 113ᵇ); Woita Biwoinia S Butwilą 1609 (Jňs KĮ: 109ᵇ); Šiota Butwilą 1610 (Jňs KĮ: 118ᵃ); Woita Kirnÿ Š: Dargią 1610 (Jňs KĮ: 122ᵃ); W: Łukoszailia Š: Dargaicia 1612 (Jňs KĮ: 137ᵇ); Woita Kotlarza Š: Daukšiškia 1611 (Jňs KĮ: 130ᵃ); Woÿta Dwila Š: Draseikig 1612 (Jňs KĮ: 140ᵇ); Woÿta Dwila Š: Dranfeikia 1611 (Jňs KĮ: 134ᵃ); W: Dwila Š: Dran|feikia 1612 (Jňs KĮ: 143ᵃ); Pagi Dziugi 1601 (Jňs KĮ: 19ᵇ); Woita Jurgiela Š: Dziugią 1610 (Jňs KĮ: 120ᵃ); Aduo: Dwiluycia Pagi Dweta 1605 (Jňs KĮ: 71ᵃ); Woita Dwila Š: Dwelacią 1611 (Jňs KĮ: 130ᵇ); Woÿta Budraicia Š: Eleknaicia 1612 (Jňs KĮ: 141ᵃ); Woita kirni Š: Giedwiną 1609 (Jňs KĮ: 109ᵃ); Woÿta Baltzewicza... Š: Gi-mineną 1611 (Jňs KĮ: 131ᵃ); Woÿta Balciewicza Š: Girminia 1611 (Jňs KĮ: 132ᵃ); Aduocat Mantiurgaičia... Pagi Jatenią 1600 (Jňs KĮ: 11ᵃ); Pagi Jaunią 1600 (Jňs KĮ: 13ᵃ); Šiota Jauneikia 1607 (Jňs KĮ: 90ᵃ); villae Jwoszkia 1599 (Jňs KĮ: 3ᵇ); Woÿta Kirni Š: Jwoskią 1609 (Jňs KĮ: 112ᵃ); Pagi Juodžią 1601 (Jňs KĮ: 19ᵇ); Ad. Szapnagis... Pagi Kiepalą 1600 (Jňs KĮ: 9ᵇ); Pagi Kiepalą 1604 (Jňs KĮ: 49ᵇ); Pagi Kipią 1601 (Jňs KĮ: 18ᵇ); Pagi Krixtanavcia 1604 (Jňs KĮ: 50ᵇ); Pagi Kipscia 1604 (Jňs KĮ: 48ᵇ); Poddaničh X Plebana Š: kuisaicia 1610 (Jňs KĮ: 115ᵇ); Woÿta Lukobaicia Š: Łaumakią 1612 (Jňs KĮ: 139ᵇ); Woita Paupera Š: Lepsiuną 1609 (Jňs KĮ: 109ᵇ); Woÿta Jurgiela Š: Linkaiczią 1609 (Jňs KĮ: 109ᵃ); Woita Kirnÿ Š: Lidekią 1610 (Jňs KĮ: 116ᵇ); Woÿta Kyrnÿ Šiota Lydakią 1612 (Jňs KĮ: 140ᵇ); Woÿta Łukobaicza fioto Łukobaicia 1613 (Jňs KĮ: 153ᵇ); Woita Sebestiana Š: Mekią 1610 (Jňs KĮ: 122ᵃ); Woÿta Balciuna Š: Melnią 1610 (Jňs KĮ: 122ᵃ); Woita Biwoinia Š: Mielaičią 1609 (Jňs KĮ: 114ᵇ); Woita Augustina Š: Melwidzįą 1611 (Jňs KĮ: 125ᵇ); Woita Zutaitia Š: Normanczią 1610 (Jňs KĮ: 123ᵇ); Woita Jucia S: Normancia 1612 (Jňs KĮ: 139ᵃ); Woÿta Biwoinia Š: Noruną 1609 (Jňs KĮ: 112ᵃ); Woita Kirnÿ Š: Nuraicia 1611 (Jňs KĮ: 124ᵇ); Pagi Petodžia 1600 (Jňs KĮ: 11ᵇ); Woÿta Melwidsia Š: Pociuną 1609 (Jňs KĮ: 112ᵃ); Woita Balciuna Š: Poszupią 1609 (Jňs KĮ: 113ᵃ); Woita kirni Š: Puplasą 1611 (Jňs KĮ: 131ᵃ); Šiota Puraicia 1610 (Jňs KĮ: 121ᵇ); Woita Jurgiela Š: Rubesniką 1610 (Jňs KĮ: 121ᵇ); Woita Jurgiela Š: Rudiskią 1609 (Jňs KĮ: 113ᵇ); Woÿta Jurgiela Š: Rudiskią 1609 (Jňs KĮ: 108ᵇ); Aduoc: Szapnag. Pagi Rimdžių 1601 (Jňs KĮ: 20ᵃ); W. Kyrnÿ Š: Rimlaukią 1612 (Jňs KĮ: 138ᵇ); Woÿta Beinoraicia Š: Rimsią 1611 (Jňs KĮ: 127ᵇ); Woita Benoraicia S: Rubezią 1609 (Jňs KĮ: 109ᵇ); Pagi Sargą 1601 (Jňs KĮ: 21ᵇ); Pagi Selmekią 1600 (Jňs KĮ: 11ᵇ); Pag: Silmekią 1600 (Jňs KĮ: 15ᵃ); Pagi. Įkilwonią 1600 (Jňs KĮ: 17ᵃ); Pagi Skribakią 1601 (Jňs KĮ: 24ᵇ); Woÿta Balciuna Šiota skri-bakią 1610 (Jňs KĮ: 121ᵃ); Š: skirwainią 1612 (Jňs KĮ: 137ᵇ); woita Biwoinia Š: stapakią 1611 (Jňs KĮ: 134ᵃ); Š: sliekįą 1611 (Jňs KĮ: 132ᵇ); W: Biwoinia Š: smiligą 1612 (Jňs KĮ: 143ᵇ); Woita Dwila Š: spirakią 1611 (Jňs KĮ: 128ᵇ); Woita Jurgiela Š: Staniulą 1611 (Jňs KĮ: 125ᵇ); Woÿta Sebestiana Š: stirpeikią 1612 (Jňs KĮ: 141ᵇ); Pagi Sutkuną 1600 (Jňs KĮ: 7ᵃ); Woÿta Kotlarza Š: sut-kuną 1609 (Jňs KĮ: 110ᵃ); Woÿta Augustina Š: swirplig 1610 (Jňs KĮ: 123ᵇ); Woÿta Sebestiana Šiota Sžilmią 1611 (Jňs KĮ: 129ᵃ); Aduo: Szapnag. Pagi Sztapakią 1601 (Jňs KĮ: 24ᵇ); W: Bi-woinia Š: Stapakią 1611 (Jňs KĮ: 134ᵃ); Š: shuostikią 1612 (Jňs KĮ: 135ᵃ); Woita Dwila Š: sluofikią 1600 (Jňs KĮ: 143ᵃ); Woÿta Paupera Š: Taurakią 1610 (Jňs KĮ: 123ᵇ); Woÿta Melwidsia

169

Оскільки написання закінчення слова варіюється, не цілком зрозуміло, як слід читати закінчення слова в тих випадках, коли остання літера — -ą або -ų. Якщо ці літери відображають литовський діалектний [a(.)], тоді можливі литовські форми родового відмінка однини. З’ясовуючи литовські форми ойконімів у різних відмінках, потрібно враховувати також аналогічні литовські форми антропонімів та їхнє написання в тому самому джерелі.

У парафіяльній книзі Йонішкіса є три безсумнівно чіткі випадки, коли форму ойконіма, записану на -a, слід вважати литовською, оскільки в тому самому записі збігаються форми родового відмінка однини антропоніма й ойконіма⁶⁴:

Aduocat: Balciuna Filius. Balcius Battuszkaitys Pat: Matulis Wiluns cum Eluta Bariuna Pagi bariuna 1600 (Jnš KĮ: 13^b).

Того самого дня у селі Jwoszkia Адвокат: Стафула Бенурайця Марта Грицяусова позашлюбна дочка та Гендруте дочка була охрещена з купелі кумами Мікалою 3^b/4 Римкунасом і Каззіутою Мікатоївною, дочкою Jwoszkia, обидва з того самого села, як дитина. 1599 (Jnš KĮ: 3^b/4^a).

У цих записах форми ойконімів та антропонімів ідентичні: cum Eluta Bariu- na Pagi bariuna — тобто «з Еліуле Барюно (діал. *El'ula Bar'ūna) (із) села Барюно (діал. *Bar'ūna)», villæ Jwoszkia... Kazziutam Mikatoiaus Jwoszkia... — «тобто села Іво́шкіс (діал. *Ivoš'k'a)... Мікалоюса Іво́шкіса (діал. *Ivoš'k'a)». На те, що тут може бути литовський родовий відмінок однини, вказують такі форми антропонімів: Aduocat: Balciuna, Aduocat: Stafula Benuraicia, Marta Gryciaus vzwalinai- cia.

Ще в одному випадку також маємо безсумнівну форму родового відмінка однини:

Того самого Wiluicia Mikucia села Адвокат: Двітяця Юргія охрестили з купелі Августина Йонелу Бартожайця та Агнешку, дочку Грикуса Буцкайтіса Балціуса Норвідайтіса, а також Запуту, дочку Йонелу Заф[s]айця, усіх із того самого села, як дитину. 1599 (Jnš KĮ: 4^b).

У випадку Wiluicia Mikucia villæ *Vilučio mikučio (діал. *V'iluič'a M'ikuč'a) маємо родовий відмінок особового імені (двокомпонентного найменування). Тут, найімовірніше, не справжній ойконім, а особове ім’я, яке ще не перетворилося на ойконім. Цей випадок показує самий початок найменування (онімізації). З іншого боку, можливо, це село мало назву (подібну чи іншу), але в записі його названо ім’ям особи. Pagi bariuna, vil-

Š: Titaičia 1609 (Jnš KĮ: 111^b); Woyta Jurgiela Š: Trumpaicia 1609 (Jnš KĮ: 115^a); Woita Biwoinia Š: Tubiuna 1609 (Jnš KĮ: 112^b); Aduo. Balciuna... pagi uſtupia 1600 (Jnš KĮ: 14^b); Aduo: Budrayc.... Pagi Waydminig 1600 (Jnš KĮ: 17^a); Woÿta Dwila Š: Waidminia 1609 (Jnš KĮ: 111^b); Pagi Vaguna 1604 (Jnš KĮ: 54^b); Woÿta Balciuna S Waiſnora 1610 (Jnš KĮ: 121^b); Woÿta Kimÿ Šiota Wanaga 1609 (Jnš KĮ: 113^a); Ad Jurdas... Pagi Wiknora 1600 (Jnš KĮ: 8^a); W: Benoraicia Š: Wetnora 1612 (Jnš KĮ: 140^b); Woÿta Jurgiela Š werbuszaicia 1612 (Jnš KĮ: 143^b); Woita Ambroſa Š: 3adwainia 1609 (Jnš KĮ: 111^a); Woÿtata (klaida, turi būti Woÿta) Biwoinia Š: 3elcia 1611 (Jnš KĮ: 126^a); Woÿta Šebestiana Š: 3mirkla 1609 (Jnš KĮ: 111^b) та багато інших.

⁶⁴ У прикладах підкреслено литовські форми родового відмінка однини антропонімів.

170

la Jwoszkia, ойконіми антропонімного походження також свідчать, що назви цих конкретних місць є недавніми, оскільки вони мають форму однини. Але в цих випадках назву, записану у формі родового відмінка, вже можна вважати справжнім ойконімом; пор. більше ойконімів чоловічого роду в однині (див. с. 161, 163–164, 166).

Здається, що литовські форми родового відмінка однини ойконімів справді можливі в тих випадках, коли через властивий литовській мові порядок слів він змінюється у фразі (як у вже розглянутому випадку Wituicia Mikucia ville), де міститься ойконім, наприклад: de Giteno Villa 1679 (Rgv KĮ I: 46^b) = тобто *Git'ėna (род. відм. одн.), пор. Gitėnai Miežiškiai, Pn; ex kuteno pago 1613 (Mrk KĮ: 79^a) = *Kūteno (род. відм. одн.), нині Kūtiškės Alovė Al тощо. Такий литовський родовий відмінок однини можливий завдяки литовському порядку слів. Пор. також випадок Walunu ville 1599 (Jnš KĮ: 4^a) = *Valiūnų kaimo, Valiūnai Buivydžiai, Pociūnai Jnš.

Те, що в церковних книгах Joniškio в низці випадків можливий литовський родовий відмінок однини ойконіма, показують відповідні форми антропонімів, записані в цьому відмінку. Отже, такі форми ойконімів, як Pagi Kipsčią 1600 (Jnš KĮ: 8^b), Pagi Sargą 1601 (Jnš KĮ: 21^b), Pagi Sztapakią 1601 (Jnš KĮ: 24^b), Pagi Skribakią 1601 (Jnš KĮ: 24^b) та багато інших, особливо тих, що містяться в латиномовних записах, можливо, можна було б вважати литовськими, оскільки їхню литовськість, здається, підтверджують інші дані згаданого джерела. Однак слід звернути увагу, що в закінченнях антропонімів, записаних у формі родового відмінка однини, майже в усіх випадках (винятки рідкісні) пишеться літера -a (Jurgaitia, Jwoszkia, Szetona, Staniula Kuisaicia, Jonula Petroszaicia, Jona Barthuszaycia тощо), а інші літери трапляються рідко (-ą, -ę, -ą). Автор статті про церковні книги Joniškio не виписав усіх антропонімів, тому важко сказати, скільки загалом є випадків антропонімів, у формах родового відмінка однини яких пишуться -ą, ę, ą тощо. У зафіксованих випадках пишуть Gedžią, Matetę (= діал. *G'edž'a, *Mat'el'a):

Aduo: Staſjula Pagi Gaſciunu Fil. Anna Stephani Mixaytis Pat: Thomas Mikatoiūns cum Baniuta Gedžią 1601 (Jnš KĮ: 20^b).

Aduo: Beynoraitis, Pagi Eiktaycia. Fil: Magdalena Matetę Kuraitis Pat: Laurentius Stanaytis cum Jedwiga Jonufzaytis 1601 (Jnš KĮ: 20^a).

Це свідчить, що носові літери та літери з рискою могли позначати довгі голосні. Однак у родовому відмінку однини антропоніми майже в усіх випадках позначаються літерою з -a, а ойконіми, відмінок яких міг би бути тим самим, — найчастіше з -ą, значно рідше з -ą або -a (див. приклади у примітці 63). Отже, не цілком зрозуміло, чи можна вважати, що неоднаково записані літери в кінці слова відображають той самий звук (або звуки); пор. чи в випадках Pagi Kipsčią 1600 (Jnš KĮ: 8^b), Pagi Sargą 1601 (Jnš KĮ: 21^b), Pagi Sztapakią 1601 (Jnš KĮ: 24^b) -ą, -ą слід читати так само, як -a у випадках Jurgaitia, Jwoszkia, Szetona тощо. Слід звернути увагу, що і в церковних книгах Plungės, JĮ (1615–1660 рр.) трапляються ойконіми, записані з літерою -ą, наприклад, ex Kapstatą 1628 (Pln KĮ: 51^a), але не цілком зро-

171

зуміло, як інтерпретувати -ą. Деякі приклади показують, що в подібних випадках літери -ą, -ą могли позначати лит. [-a], наприклад, de Witkafodas 1639 (Pln KĮ: 135ᵇ) = діал. *Vilka sodos. Здається, що формально і ойконіми, і антропоніми в церковних книгах Joniškio, записані в кінці слова з -ą, -ę, -ą, ę, могли б мати форму родового відмінка однини, але не в усіх випадках. Коли подібні форми вживаються з польськими номенклатурними словами, наприклад зі словом sioto, навряд чи їх можна вважати литовськими: Ш: Mietaicia 1609 (Jnš KĮ: 114ᵇ), Ш: staniulą 1610 (Jnš KĮ: 115ᵃ), Šiota Jakiskiją 1612 (Jnš KĮ: 135ᵃ) та ін. Отже, форми ойконімів у церковних книгах Joniškio, записані в кінці слова з -ą, -ę, -ą, ę, не цілком зрозумілі й потребують подальшого дослідження.

Форми з -(i)a, які формально нічим не відрізняються від таких, як Pagi Baltkaicia, у книгах записів багатьох інших церков (за винятком розглянутих випадків, коли в латинській фразі порядок слів литовський) не можна вважати литовськими, оскільки матеріал цих джерел не підтверджує їхньої литовськості. У випадках de Katnaberza 1724 (Dt KĮ: 199ᵇ), de Maciana 1724 (Dt KĮ: 200ᵃ), de Daržinia 1770 (Dgl KĮ III: 37ᵇ), de Gornia 1771 (Dgl KĮ III: 43ᵃ), de villa Narwidzia 1775 (Dgl KĮ III: 53ᵃ), de villa Szyrwidzia 1775 (Dgl KĮ III: 54ᵇ), de Pumpucia 1770 (Vdn KĮ II: 16ᵃ), de Sauginia 1771 (Vdn KĮ II: 17ᵇ), de Villa Kaironia 1771 (Vdn KĮ II: 18ᵃ) Szlawanta 1807 (NO: 2a) Įngavangis, Obszruta 1807 (NO: 2a) Įngavangis тощо — різноманітні литовські закінчення ойконімів слов’янізовано.

de Miliaus 1684 (Mlt KĮ I: 9ᵃ) = *Miliaus, нині Miliai Mindūnai Mlt.

О д н и н а з и в н и й м і с ц е в и й

У нелитовських джерелах Литви однину місцевого відмінка зафіксовано лише один раз: Wilniuja 1893 (SG XIII: 492) = *Vilniuje, Vilnius. Як уже зазначалося, ця форма виникла через те, що укладачі видання, які не були литовцями, не знали, якою є називна форма цього ойконіма.

У церковній книзі Катичяй трапляються також ойконіми, записані у формі однини місцевого відмінка. На початку XX ст. розглянуті ойконіми були формами множини. Можна припустити, що, ймовірно, існувала діалектна форма називного відмінка множини *Meišlauk'e «Meišlaukiai», яку носій іншого говору або нелитовський писар (священник) міг сприйняти як форму називного відмінка однини жіночого роду *Meišlaukė. Тому, мабуть, могли виникнути такі штучні форми, як *Meišlaukėje *Uostiškėje, *Šilgalėje (місцевий відмінок однини): Meišzlaukė-je 1669 (Fenzlau: 122), пор. сучасне Meišlaukiai, Usėnai Šlu, Ustjiskėje 1669 (Fenzlau: 122), пор. Uostiškiai, Katyčiai Šlu, Szilgalleje 1669 (Fenzlau: 122), пор. сучасне Šilgalai, Pagėgiai, Rukai, Stoniškiai та ін. Важко повірити, що у XVII ст. ці ойконіми були лише формами однини, а у XX ст. вже лише формами множини.

172

Називний відмінок множини

Багато форм називного відмінка множини трапляється в Малій Литві (це зумовлено характером джерел — це не церковні книги), на картах, у списках і довідниках; дещо більше їх у церковних книгах Бальні́нкая, Кло́вайняй, Лінкме́няй, Лінкуво́с, Саланти́, Уте́нос, Відені́шкяй.

Форми називного відмінка множини

de Akriemiev 1739 (Lkm KĮ I: 10⁶ᵇ) = Akrìemiai Kazitiškis Ign; Alsintisžkey 1807 (NO: 1) = *Alsintiškiai Serėdžius; Andruschey 1590 (Pėteraitis: 51) = Andrušai || Endrušai Dárkiemis, Žabynai; de Antamakėy 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵇ) = Antãmakiai Bálninkai Mlt; Asmucžey 1807 (NO: 2) = *Asmūčiai Šakiai; de loco Ažūfiley 1754 (Blnk KĮ II: 17ᵃ), de loco azuzyley 1754 (Blnk KĮ II: 15ᵃ) = Ažūšiliai Vidėniškiai Mlt; Azutrakiey 1743 (Lkm KĮ II: 14ᵇ) = *Ažūtrakiai Lińkmenys Ign; de Bernatjžkiey 1743 (Lkm KĮ II: 16ᵃ) = діал. *B'er.na.t'iš'-k'ai, сучасне Bernótiškis Tauragnai Ut; Bredzey 1807 (NO: 2) = Briedžiai Šakiai; Buley 1807 (NO: 2) = *Buliai Liepalótai (Lukšiai Šk); Buszkępeley 1807 (NO: 2) = *Buškelpeliai Šakiai; de Dayniey 1743 (Lkm KĮ II: 14ᵃ) = Dainiai Žuikos Ign; de Dienawagiey 1777 (Vdn KĮ II: 67ᵇ) = Dienavagiai Giedraičiai, Žalvariai Mlt; Daney 1807 (NO: 1) = *Daniai Serėdžius; Zulkiney 1584 (Pėteraitis: 95) = Čiūlkiniai Gumbinė, Nybudžiai, Gerviškėnai; de Vila Daubarjžkiey 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵃ), de Vila Dawbarjžkiey 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵃ) = *Daubariškiai Vidėniškiai Mlt; de Daugelisżkiey 1740 (Lkm JĮ II: 1ᵇ) = *Daugelìškiai, сучасне Daugelìškis Ign; Degelgirey 1584 (Pėteraitis: 100) = *Degelgiriaì, пізніше Deglagiriaì || Raubai Dárkiemis, Balėtai; Dirsey 1807 (NO: 2) = Dirsiai Liepalótai (сучасне Lukšiai Šk); de Gayweniey 1742 (Lkm KĮ II: 12ᵃ) = Gaivėniai Saldūtiškis Ut; Graszɡirey 1584 (Pėteraitis: 142) = *Gražgiriai (?), пізніше Grisgiriai Dárkiemis, Žabynai; de Vila Grodziey 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵇ) = Grúodžiai Paąžuoliai Mlt; Kalwey 1807 (NO: 1) = Kálviai Veliuona Jrb; Kalwey 1807 (NO: 2a) = Kálviai Vėveriai (сучасне Ašmintà Prn); Klewiney 1807 (NO: 2) = Kleviniai Liepalótai (сучасне Lukšiai Šk); Kreiwey 1807 (NO: 1) = Kreiviai Liepalótai (сучасне Kriūkai Šk); Kruckey 1584 (Pėteraitis: 201) = Krukai Dárkiemis, Klišiai; Kubiley 1584 (Pėteraitis: 201) = Kubìlėliai || Juodeliai Galdãpė; Kujey 1807 (NO: 2) = Kūjai Meistai (сучасне Kazlų Rūdà Mrj); ex villa Kuley 1639 (Slnt KĮ: 60ᵃ), de kuley 1639 (Slnt KĮ: 64ᵃ) = Kuliaì Kuliai Pln; Kumpupey 1807 (NO: 2) = Kumpupiai Šakiai; Pagi Mickey 1597 (Pėteraitis: 246) = Mikiai || Mekai Stãlupėnai, Bildviečiai; de loco Miley 1733 (Aln KĮ IV: 1ᵃ) = Miliai Mindūnai Mlt; de Nameykszcey 1765 (Ut JĮ I: 44ᵃ) = *Nameikščiai, сучасне Nemeikščiai Mockėnai Ut; de Naszteikiey 1784 (Dgl KĮ III: 86ᵃ) = діал. *Našlaik'ai, сучасне

173

Našloniškis Spitrėnai Ut; Ratkemey 1584 (Pėteraitis: 322) = *Radkiemiai, Ra-dokiemiai Dārkiemis, Žabynai, Balupenai; Ratadelej 1539 (Pėteraitis: 321) = *Ratadāliai Pilkalnis, Kusai; de Jeliskziey 1741 (Lkm KĮ II: 4^a) = *Seliškiai, Seliškės Saldutiškis Ut; ex uilla Jeleney dicta 1639 (Slnt KĮ: 60^b) = Selėniai Sateikiai Pln; ex friebalėy⁶⁵ 1643 (Pln KĮ: 161^b) = *Šrėbaliai Plungė; Schepetzei 1584 (Pėteraitis: 384) = Šepečiai Išrutis, Didlaukiai, Žvirbliai; Szaulei XIX ст., друга пол. (ED: 40) = Šiauliai місто Šl; de villa Įzytaykey 1776 (Dgl KĮ III: 61^b) = діал. *Š'ilai'kai, сучасне Šileikiškės Mągučiai Zr; Szylgaley 1807 (NO: 2) = Šilga-liai Šakiai; de villa Šiožiniew 1782 (Dgl KĮ III: 84^b) = Šiožiniai Daūgailiai Ut; Schuppinej 1557, Schuppeney, рік не зазначено, (Pėteraitis: 397) = Šupiniai || Šiupiniai Ragainė, Kraūpiškas, Girėnai; de Villa Tareyley 1737 (Aln KĮ IV: 11^a) = Tarailiai Suginčiai Mlt; Teipeney 1807 (NO: 2a) = *Taipenai, *Teipenai (?) Ūdrija Al; Telszei 1854 (ED: 2) = Telšiai місто Tl; de villa uziemiszkey 1741 (Dgl KĮ III: 88^b), de villa Uziemizkey 1785 (Dgl KĮ III: 88^b) = *užėmiškiai (?), сучасне Užėniškės Baibiai Zr; Ussescherey 1590 (Pėteraitis: 423) = Užėžeriai Galdapė, Dūbininkai, Ežergaliai; de Warkaley 1689 (Vdn KĮ III: 39^a) = *Varkaliai Vidėniškiai Mlt; Warneteckey 1591 (Pėteraitis: 218) = *Varnatekiai, пізніше Laukiai || Vainotai Stalūpenai, Bildviečiai; de Wieteykiey 1689 (Ant KĮ: 16^b) = Veleikiai Antālieptė Zr; de Wijeykiew 1760 (Ut JĮ I: 36^b) = Vijeikiai Mockėnai Ut; de Wyjkintay 1643 (Pln KĮ: 161^b) = *Viskintai Plungė та ін. ex uilla Bajdotay 1639 (Slnt KĮ: 60^b) = Baidotai Notėnai Skd; de Garbunay 1740 (Lkm JĮ II: 2^a) = Garbūnai Žuikos Ign; Goczukay 1807 (NO: 2) = *Goči(u)kai Šakiai; Jessai 1590 (Pėteraitis: 154) = Jasai Išrutis; Krikschtenay 1577 (Pėteraitis: 199) = Krikštenai Dārkiemis, Žabynai; Kurszenai 1854 (ED: 32) = Kuršėnai місто; de Mielnikay 1761 (Ktk KĮ N: 49^a) = у народному мовленні Mel-nikai, офіц. Melninkai Suginčiai Mlt; de villa... mamenay 1769 (Ut JĮ: 50^a) = діал. *Ma.m'enai, сучасне Momėnai Kūk­tiškės Ut; de Loco Motenay 1709 (Dt KĮ: 141^b) = *Motėnai Dotnuva Kdn; de Pikczunay 1691 (Vdn KĮ III: 50^b) = Pik-čiūnai Vidėniškiai Mlt; de Pikcunay 1776 (Dgl KĮ III: 61^b) = Pikčiūnai Daūgailiai Ut; de villa Radziunay 1782 (Dgl KĮ III: 84^b) = Radžiūnai Spitrėnai Ut; Rokay 1807 (NO: 2a) = Rokai Kn; Sodenay 1584 (Pėteraitis: 363) = *Sodėnai, пізніше Sōdarai Dārkiemis, Žabynai; de Villa Spitrenay 1707 (Dgl JĮ II: 216^a) = Spitrėnai Spitrėnai Ut; Jtraupay 1642 (Pln JĮ: 222^a) = *Straupai Plungė; Twerai porokvije 1854 (ED: 5) = Tvėrai Pln; de Wyjkintay 1638 (Pln KĮ: 161^b) = *Viskintai Plungė; de villa Wytkienay 1769 (Ut JĮ: 50^a) = *Vitkenai, пор. сучасне Vitkūnai Pakalniai Ut; de Vila Zwinенay 1691 (Vdn KĮ III: 50^b) = Žvynėnai Želva Ukm; de Zlybinay 1642 (Pln JĮ: 221^b) = Žlibinai Žlibinai Pln та ін.

⁶⁵Крапка над літерою ė може бути випадковою плямою чорнила.

174

Випадки, коли закінчення називного відмінка множини [-ai] позначається літерами -(i)ei: Ackmeninei 1564 (Peteraitis: 47) = Akmenynai ‖ Akmenyne Stālupeņai, Pilupeņai; Meystey 1807 (NO: 2) = Meištai Meištai (нині Būblėliai Šk); Mielkintey 1584 (Peteraitis: 53, 250) = Mielkintai ‖ Antrudupėnai Stālupeņai, Enciūnai; Starkey 1807 (NO: 2) = Starkai Šakiai (нині Sintautai Šk); de Villa Wanagiew 1734 (Aln KĮ IV: 3ᵃ) = *Vanagai Kurkliai An; Witkey 1584 (Peteraitis: 444) = *Vitkai (?), Vidkampiai Stālupeņai, Katniavà, Jenkutkampiai, Tučiai та ін.

У жмудських джерелах — церковних і повітових судових книгах — є чимало випадків, коли зафіксовано жмудські форми називного відмінка множини:

de Brukale 1658 (Krž KĮ: 28ᵃ) = тарм. *Brukal'e, Brukaliai Krāžiai Klm; de Dylpłże 1616 (Pln KĮ: 2ᵃ), ex Dilpße 1629 (Pln KĮ: 56ᵇ) = тарм. *D'il'p'š'e, Dilbšiai Paukštakiai Pln; de Giedminale 1671 (Krž KĮ: 214ᵃ) = тарм. *G'ed'm'inal'e, нині Gedminiai Krāžiai Klm; Kancyde 1585 (Spruogis: 127) = тарм. *Kapsu'd'e, Kapsūdžiai Gandiṅgos vls. (нині Žlibinai Pln); de Kaupale 1657 (Krž KĮ: 6ᵃ) = тарм. *Kaupal'e, нині Kaupai Krāžiai Klm; de Kumzayte 1636 (Pln KĮ: 104ᵃ), ex Komzaite 1629 (Pln KĮ: 56ᵇ) = тарм. *Komžait'e, Kumžaičiai Kuliai Pln; de kule 1632 (Pln KĮ: 75ᵃ) = тарм. *Kul'e, Kuliai Kuliai Pln; ex Lipgire 1629 (Pln KĮ: 55ᵃ) = тарм. *L'įp'g'ir'e, de liepgiere 1633 (Pln KĮ: 87ᵃ) = тарм. *L'en'g'er'e, Liep̆g iriai Šateikiai Pln; de liplaukale 1636 (Pln KĮ: 105ᵃ) = тарм. *L'iplaukale, пор. *Lieplaukalai Plūngė; de moncže 1618 (Pln KĮ: 5ᵇ) = тарм. *Monč'e, Mančiai Grūšlaukė Krtn; de Māzunale 1659 (Krž KĮ: 48ᵇ) = тарм. *Mažunal'e, нині Mažūnai Kelmė Klm; de Narwayße 1616 (Pln KĮ: 1ᵇ), ex Norwaiße 1628 (Pln KĮ: 44ᵇ), de Norwaysze 1636 (Pln KĮ: 104ᵇ) = тарм. *Narvaiš'e, *Norvaiš'e, Narvaišiai Šateikiai Pln; Пельдайме 1590 (Spruogis: 226) = тарм. *P'eldait'e Gandiṅgos vls., пор. Peldžiai Kiaunoriai Klm; de Pago Rapsaite 1633 (Pln KĮ: 84ᵃ) = тарм. *Rapšait'e, Rapšāičiai Stalgėnai Pln; de Rezgale 1658 (Krž KĮ: 23ᵇ) = тарм. *R'iezgal'e, Rezgaliai Krāžiai Klm; Сипаӯме 1589 (Spruogis: 290) = тарм. *S'irait'e, Sirāičiai Kiaunoriai Klm або Gadūnāvas Tl; de Jrebale 1616 (Pln KĮ: 2ᵇ), de pago Srebale 1632 (Pln KĮ: 78ᵇ) = тарм. *S'r'iebal'e Plūngė; ex Stanele 1629 (Pln KĮ: 57ᵇ) = тарм. *Stan'el'e, Stanėliai Pln; Стипбаӯме 1598 (Spruogis: 300) = тарм. *s't'irbait'e, de Stirbate 1636 (Pln KĮ: 105ᵃ) = тарм. *S't'irbat'e, Stirbāičiai Plāteliai Pln; de Tabale 1660 (Krž KĮ: 71ᵇ) = тарм. *Tabal'e, Tabaliai Pākražantis Klm; Варнаӯме 1590 (Spruogis: 36) = тарм. *Varnaīt'e, Varnāičiai Žarėnų vls. (нині Mėdingenai Pln); Жадейкайме 1595 (Spruogis: 112) = тарм. *Žad'eikait'e, нині Žadeikiai Pādievytis Šll; de Žebre 1664 (Krž KĮ: 117ᵃ) = тарм. *Ž'eb'r'e, Žėbriai Kelmė Klm та ін.

de Kumzaycia 1636 (Pln KĮ: 104ᵇ) = тарм. *Kumžaič'a, Kumžāičiai Kuliai Pln; de Rapszaycia 1636 (Pln KĮ: 105ᵃ) = тарм. *Rapšaič'a, Rapšāičiai Stalgėnai Pln та ін.

175

Diedey 1584 (Pėteraitis: 99) = тарм. *D'ed'ei, Dėdžiai, Galdāpė, Tolminkiemis; Kalniučė kalnas Erškėčėi кінець XVI ст. (Spruogis: 126) = тарм. *Kal'n'ič'ė kalnas Eršk'ėt'ei, пор. *Kalnyčio kalnas Erškėčiai у селі Treigiai волості Šiauduva (нині Laukuva Šil); de Kaczeytey 1638 (Pln KĮ: 161ᵇ) = тарм. *Kač'ait'ei, Kačičiai Žalgiris Ktrn; de Kapsudey 1638 (Pln KĮ: 163ᵇ) = тарм. *Kapsud'ei, Kapsudžiai Žlibinai Pln; de Klepsztey 1638 (Pln KĮ: 162ᵇ) = тарм. *K'l'ep'š't'ei, Klipščiai Sendvaris Klp; de Moſtaytey 1638 (Pln KĮ: 162ᵇ) = тарм. *Mostait'ei, Mostáičiai Lapiai Klp; de Pamiedey 1634 (Pln KĮ: 102ᵇ) = тарм. *Pam'ed'ei, пор. *Pamedžiai Plungė та ін.

Випадки із закінченням -ys у називному відмінку множини: Eigietonis 1898 (Anonim: 38) = Eigel onys Butrimónys (нині Pivašiūnai і Jurgeliónys Al); Wiežonis 1898 (Anonim: 35) = Vėžionys Alovė (нині Daugai Al) та ін.

Форми називного відмінка множини жіночого роду в джерелах трапляються лише поодиноко: de Kukuliszkies 1740 (Lkm KĮ I: 110ᵃ) = тарм. *Kukut'išk'e.s, Kukt iškės Ut; Užkarklinies 1854 (ED: 36) = *Užkarklynės Užventis Klm; de Wesalkiszkęb 1678 (Lnkv KĮ: 18ᵃ) = тарм. *V'esal'k'išk'es, нині Vesėlkiškiai Linkuvà Pkr та ін.

Norgieliszkias 1898 (Anonim: 38) = Norgeliškės Butrimónys (нині Punià Al); de Villa Vefelkiskas ~1711 (Lnkv KĮ: 4ᵇ) = тарм. *V'esel'k'iškas, нині Vesélkiškiai Linkuvà Pkr та ін.

У литовських історичних джерелах важко розрізнити форми називного відмінка множини та родового відмінка однини, див. с. 167–168.

Форми родового відмінка множини

Форми родового відмінка множини послідовно записуються в книгах Йонішкіса й Молетая (близько 350 різних ойконімів). Вони трапляються в книгах церковних записів Алантос, Даугайляй, Кловайняй, Лінкмени, Линкувас, Рагува, Утена, Віденішкяй та інших церков. Кілька таких форм знайдено також на карті Нової Східної Пруссії (1808 р.).

Форми родового відмінка множини

de Antapunciu 1692 (Mlt KĮ I: 45ᵃ) = *Antapūnčių Molėtai; de Eydeciu 1682 (Mlt KĮ I: 1ᵃ) = *Ediečių, dab. Aidiečiai Čiulėnai Mlt; de Eygiahu 1683 (Mlt JĮ II: 3ᵃ), de Eygietu 1687 (Mlt JĮ II: 7ᵃ) = *Eig'e.lu, dab. Aigelai Čiulėnai Mlt; de Eysietu 1689 (Mlt JĮ II: 5ᵇ) = *Eisetų Molėtai; de Akmeniu 1683 (Mlt KĮ I: 7ᵃ) = *Akmenių, Akmeniai Čiulėnai Mlt; de Vndrey kieniu 1683 (Mlt KĮ I: 5ᵇ) = tarm. *Un'd'r'eik'ėnu, Andreykieniu 1827 (Ktk KĮ VIII: 5ᵃ) = *Andreikėnų, Andreikėnai Kūktiškės Ut; de auxtkatniu 1715 (Dt KĮ: 166ᵃ) = *Aukštkalnių Dotnuvà Kdn; de Eyuiciu 1683 (Mlt KĮ I: 3ᵇ) = *Eivilčių, dab. Avilčiai Alantà Mlt;

176

de Awizieniu 1769 (Ut JĮ I: 50ᵃ) = *Avižienių, Avižėniai Taurāgnai Ut; de Aza-ru 1683 (Mlt KĮ I: 4ᵃ) = tarm. *Ažaru, bk. *Ežeru, Ežerai Molėtai; de Azubelu 1684 (Mlt KĮ I: 9ᵃ) = *Ažubalių, Ažūbaliai Molėtai; de Baliszku 1672 (Klov KĮ III: 61ᵇ) = *Bališkių, Bališkiai Rozalimas Pkr; de Bolszyszkiu 1672 (Klov KĮ III: 88ᵃ) = *Balsiškių, de Balgu 1677 (Lnkv JĮ: 21ᵃ) = *Balsių, dab. Balsiai Klōvai-niai Pkr; ex Bernataiciu 1618 (Pln JĮ: 178ᵃ) = *Bernataičiu Plungė; Pagi Berženu 1600 (Jnš KĮ: 10ᵃ), Pagi Berženiu 1604 (Jnš KĮ: 55ᵃ) = *Beržėnų, Bėržėnai Rūdiškiai Jnš; de Villa Beržensku 1711 (Dt KĮ: 145ᵃ) = *Beržinskų Dotnuvā Kdn; Czerpoku 1807 (NO: 2) = *Čerpokų Liepalōtai (dab. Lukšiai Šk); de Dauciunu 1685 (Mlt KĮ I: 13ᵇ), Dowciunu 1684 (Mlt KĮ I: 7ᵇ), Dowczu-nu 1689 (Mlt JĮ II: 10ᵃ) = *Daučiūnų Molėtai; Pagi Daugataiciu 1600 (Jnš KĮ: 16ᵃ) = *Daugalaicių, Daūgalaičiai Stupurai Jnš; Pagi Daugielu 1603 (Jnš KĮ: 45ᵇ), Š: Daugieliu 1610 (Jnš KĮ: 119ᵇ), Sioto Daugielu 1613 (Jnš KĮ: 155ᵃ) = *Daugelių, Daugėliai Kužiai Šl arba Daugėlaičiai Meškuičiai Šl; iš Degiesiu 1676 (Lnkv KĮ: 69ᵇ) = *Degėsių, Degėsiai Gūostagalis Pkr; Pagi Donilu 1600 (Jnš KĮ: 14ᵇ), S. Donilu 1616 (Jnš KĮ: 192ᵃ) = *Donylių, Donýliai Skaistgirys Jnš; de uilla Dauidu ~1711 (Lnkv KĮ: 4ᵇ) = *Davydų, dab. Dovydai Gružiai Ps; Pagi Drabayciu 1600 (Jnš KĮ: 17ᵇ) = *Drabaičių Joniškis; Pagi Drąsutaičiu 1600 (Jnš KĮ: 12ᵃ), Siota Drasutaičiu 1613 (Jnš KĮ: 146ᵃ) = *Drąsutaičių, Drąsutāičiai Satkūnai Jnš; Š. Drasuciu 1615 (Jnš KĮ: 172ᵇ) = *Drasučių, plg. Drąsučiai Kuršėnai Šl; Sioto Draseiku 1613 (Jnš KĮ: 153ᵇ) = *Drąseikių, Drąseikiai Buivydžiai Jnš; Pagi Gajciunu 1599 (Jnš KĮ: 6ᵃ) = *Gasčiūnų, Gasčiūnai Stupurai Jnš; Gribu 1807 (NO: 1) = *Grybų Kaūnas; z grudziu 1683 (Vdn KĮ III: 5ᵇ), de Grodziu 1692 (Mlt KĮ I: 44ᵇ), de Grodziu 1777 (Vdn KĮ II: 69ᵇ) = *Gruodžių, Gruōdžiai Paažuōliai Mlt; Janiszkelių arba Janiszkių porakvie 1854 (arba vėliau, XIX a. II pus.) (ED: 105) = tarm. *Jan'išk'el'u, *Jan'išk'u, dab. Joniškėlis Ps; de villa Juszkayciu 1599 (Jnš KĮ: 3ᵃ) = *Juškaičių, Juškāičiai Juodeikiai Jnš; De komzayciu 1631 (Pln KĮ: 73ᵃ) = tarm. *Komžaič'u, Kumžāičiai Kuliai Pln; de kulu 1637 (Slnt KĮ: 40ᵃ) = *Kulių, Kuliai Kuliai Pln; de Leplaw-kalu 1635 (Pln KĮ: 103ᵃ) = *Lieplaukalių Plungė; de Lukosławkiu 1643 (Pln KĮ: 156ᵇ) = *Lukoslaukių Plungė; de... Mazielu 1599 (Jnš KĮ: 1ᵃ) = *Maželių, Maželiai Juodeikiai Jnš; de Mazrimu 1636 (Pln KĮ: 105ᵃ) = *Mažrimų Plungė; Mitzkowietzu 1584 (Pėteraitis: 249) = *Mickoviečių, plg. Mickavičiai ||Žaibai, Puodžiūnai; de neſukuciu 1643 (Pln KĮ: 159ᵃ) = tarm. *N'ešuk'č'u, Nešu-kuōčiai Paukštakiai Pln; De petrafayčiu 1631 (Pln KĮ: 73ᵃ) = *Petrašaičių Plungė; ex pago puskarayčiu 1631 (Pln KĮ: 73ᵃ) = *Puškaraičių Plungė; De pur-wayčiu 1631 (Pln KĮ: 74ᵃ) = *Purvaičių, Purvāičiai Žlibinai Pln; ex pago Rapšayciu 1631 (Pln KĮ: 68ᵃ) = *Rapšaičių, Rapšāičiai Stalgėnai Pln; de feray-ciu 1631 (Pln KĮ: 71ᵃ) = *Šeraičių Plungė; de Radziunu 1682 (Mlt JĮ II: 2ᵇ), ij Radziunu 1702 (Dgl JĮ II: 88ᵃ), iz Radziunu 1702 (Dgl JĮ II: 88ᵃ) = *Radžiūnų,

177

Radžiūnai Spitrėnai Ut; Siota Raibių 1614 (Jnš KĮ: 161^a) = *Raibių Joniškis; de Rakieciu 1690 (Ant KĮ: 25^b) = tarm. *Rak’eč’u. Antalieptė Zr; Pagi Ramoszkiu 1601 (Jnš KĮ: 22^a) = *Ramoškių, Ramoškiai Skaistgirys Jnš; de pago Repjajciu 1633 (Pln KĮ: 83^b), de repbayčių 1631 (Pln KĮ: 71^a), de repbayčių 1631 (Pln KĮ: 72^a) = *Repšaičių, dab. Rapšaičiai Stalgėnai Pln; de Rekietajciu 1640 (Slnt KĮ: 70^b) = *Reketaičių, plg. Rekėtė Imbarė Krtn; Sabaczschu 1540 (Pėteraitis: 341) = tarm. *Saba(i)čių, Sabaičiai Stalupėnai, Miëlkiemis; Šiota Salgeikiu 1609 (Jnš KĮ: 114^a) = *Salgeikių Joniškis; de Jakotu 1675 (Lnkv JI: 100^a) = *Sakalų, Sakalai Stačiūnai Pkr; de Jangawiļkiu 1679 (Lnkv JI: 12^b) = *Sangaviškių Linkuvà Pkr; iz ialenu 1711 (Dt KĮ: 297^a) = *Šelėnių Dotnuvà Kdn; de Skroblu 1634 (Pln KĮ: 102^b) = *Skroblių, dab. Skróblis Bubėnai Pln; de Skruzdiėnu 1638 (Pln KĮ: 128^a) = *Skruzdenų Plungė; de fukþtybkiu 1619 (Pln JĮ: 179^b) = *Šiukštiškių, de Sandwaro Szukxtixkiu 1619 (Pln JĮ: 179^b) = *sendvario (tarm. *sandvaro) Šiukštiškių Plungė; de Wiezelu 1689 (Vdn KĮ III: 39^b) = *Vėželių, Vėželiai Luokesa Mlt; de Pažkaniu 1682 (Mlt JĮ I: 1^b) = tarm. *Paška.n’u., de Pažkoniu 1691 (Mlt KĮ I: 42^b) = *Paškonių, Paškónys Luokesa Mlt; Telšių pa-rakvije 1854 (ED: 2) = *Telšių, Telšiai; de Vliczeliu 1689 (Mlt JĮ II: 10^b), de Vlicieliu 1691 (Mlt KĮ I: 41^a), de Vliczelu 1685 (Mlt KĮ I: 12^a) = *Ūlyčėlių, Ūlyčėlė Žalvariai Mlt; Usu 1807 (NO: 2) = *Ūsų, Ūsai Šakiai (dab. Lukšiai Šk); de Vadoktu 1678 (Rgv KĮ I: 119^a) = *Vadoklių, Vadókliai Vadókliai Pn; Villa Waydminiu 1599 (Jnš KĮ: 4^a), S: Waidminiu 1613 (Jnš KĮ: 148^b) = *Vaidminių, Vaidminiai Skaistgirys Jnš; Willuszu 1807 (NO: 2) = *Viliušių Meištai (dab. Viliušiai Jankai Šk); Wirbaszu 1807 (NO: 2a) = *Virbaš(i)ų Kaunas ir kt.

Місцевий відмінок множини

У церковній книзі Ка̀тичяй (колишній Клайпедський край) ойконіми записано у формі місцевого відмінка множини: Kubs Krauleidys... Krauleidžūfe 1670 (Fenzlau: 124) = *Krauleidžiuose, Krauleidžiai Katyčiai Šlu; Agutte Ullozaite... Ulložūse 1669 Fenzlau: 124) = *Ulozuose, Ulozai Katyčiai Šlu; Tumosas Waidžentaitis... Waidžėnčiųfe 1672 (Fenzlau: 124) = *Vaidžėnčiuose, нині Vaižėnčiai Katyčiai Šlu та ін. У литовських джерелах місцевий відмінок множини зафіксовано лише один раз: de Rakieciosie 1694 (Ant KĮ: 41^b) = діал. *Rak’eč’a(.)s’e Antalieptė Zr.

Складені ойконіми

Випадки, коли ойконім записано двома словами: Ant Escherelle 1539 (Pėteraitis: 92) = *Ant Ežerėlia, *Ant Ežerėlio ‖ Bumbulai, Gumbinė, Nybudžiai; Еймпачъ Вингисъ 1591 (Spruogis: 110) = *Eitros (діал. *Eitras) Vingis присілок.

178

біля річки Eitros, у волості Tverų, Pln; Parph: Surwilijcensis de Villa Kalnu berze⁶⁶ 1713 (Dt KĮ: 156ᵃ) = *Kalnų Beržė, нині Kalnaberžė; de Kula soda 1634 (Slnt KĮ: 13ᵃ), de Kule soda 1631 (Slnt KĮ: 5ᵇ), de Kule soda 1634 (Slnt KĮ: 15ᵇ) = *Kulio (діал. *Kul’e) soda, de Kulef soda 1640 (Slnt KĮ: 80ᵃ) = *Kulės (діал. *Kul’es) soda Salantāi Krtn; Zascianek Soda Ganikta / Sioto Twirbuty / Woytostwo Zaniemenskie / Wotosc Wielonska 1615 (Inw VI: 24ᵇ) = *Sodo Ganykla Veliuona; de Stalga sodos 1638 (Pln KĮ: 128ᵃ) = *Stalgo (діал. *Stalga) sodos, нині Stalgas Stalgėnai Pln; de Jito sodu⁶⁷ 1616 (Pln KĮ: 2ᵃ) = *Šilo sodų Plungė; ex sito fodos 1625 (Pln KĮ: 35ᵇ), ex syto sodos 1628 (Pln KĮ: 45ᵃ), ex jyto sodos 1628 (Pln KĮ: 45ᵃ), ex silo sodos 1628 (Pln KĮ: 47ᵇ) = *Šilo sodos Plungė; de Szilo Jodos 1639 (Pln KĮ: 135ᵃ), de Sztapia bierzie 1758 (Dt KĮ: 339ᵃ) = *Šlapia Beržė, de Villa fzlapiosos Berzies 1711 (Dt KĮ: 146ᵃ) = *Šlapiosios Beržės, нині Šlapaberžė Dotnuvà Kdn; de Witkafodos 1639 (Pln KĮ: 135ᵇ) = *Vilko (діал. *Vilka) sodos Plungė; de Wayto vlicies 1709 (Ant KĮ II: 104ᵃ) = *Vaito ūlyčios (діал. *u.l’įč’a.s) Antālieptė Zr.

Нерідко компоненти складеного ойконіма записують разом: de Kulasoda 1631 (Slnt KĮ: 4ᵇ) = *Kulio (діал. *Kul’e) soda Salantāi Krtn; Liepukalnas 1854 (ED: 3) = *Liepų Kalnas Telšiai; de Preyfafodof 1635 (Pln KĮ: 103ᵃ), de Prejfofodos 1635 (Pln KĮ: 103ᵃ) = *Preišo (діал. *P’r’eiša) sodos Plungė; Michael fzytatyš de Pago Sziłofodof 1636 (Pln KĮ: 103ᵇ), de Pago Sitosodos 1636 (Pln KĮ: 103ᵇ) = *Šilo sodos (род. одн.) Plungė; De Upeskumpas 1810 (Mlt KĮ X: 32ᵃ) = діал. *U.p’e.s Kumpas, літ. *Upės Kampas Molėtai тощо.

Схоже, що в усіх випадках другий компонент складеного ойконіма soda можна вважати номенклатурним словом; пор. варіанти: de Stalga sodos 1638 (Pln KĮ: 128ᵃ) = діал. *Stalga sodos, літ. *Stalgo sodos і de Pago Stalgas 1639 (Pln KĮ: 136ᵃ) = Stalgas (наз. одн.) Pln; ex Stalga 1639 (Pln KĮ: 136ᵇ) = діал. *Stalga (род. одн.), нині Stalgas Stalgėnai Pln. В одних випадках номенклатурне слово, що позначає населений пункт, записано литовською (sodos), в інших — латинською (Pago). Є й інші подібні приклади, пор. de fukbtybkiu 1619 (Pln JĮ: 179ᵇ) = *Šiukštiškių і de Sandwaro Szukotxi̇ckiu 1619 (Pln JĮ: 179ᵇ) = *sendvario (діал. *sandvaro) Šiukštiškių у Plungėje. Імовірно, подібний і випадок de Wayto vlicies 1709 (Ant KĮ II: 104ᵃ) = *Vaito ūlyčios (діал. *u.l’įč’a.s) Antālieptė Zr. Отже, такі складені топоніми, мабуть, не були справжніми.

⁶⁶ Пор. de katnaberze 1694 (Dt KĮ: 9ᵇ).

⁶⁷ Можливо, також soda.

179

Деякі особливості написання литовських форм ойконімів

Обговорити написання литовських форм ойконімів у нелитовських історичних документах — непросте завдання. Адже їх записано в текстах різними мовами (латинською, канцелярською слов’янською, польською, німецькою). Написання форм ойконімів залежить від кількох чинників, які ми подаємо в порядку їхньої важливості: a) якою мовою написано текст, b) на території якого діалекту їх записано, c) чи писала їх особа литовського походження (яка знала литовську мову), d) чи писав писар литовською, чи ні, e) у якій канцелярії (державній, церковній або приватній) працював писар. Це виявляє чимало закономірностей, які дають змогу пояснити багато випадків написання розглядуваних форм.

Мабуть, найважливіший аспект написання литовських форм ойконімів, який слід розглянути, — це написання голосних і дифтонгів, що значно варіюється й відрізняється від сучасного. В окремих випадках особливо проблематичним є вокалізм кінця слова, оскільки, як уже зазначалося, закінчення — найуразливіша морфема, і через те чи інше його написання конкретна форма ойконіма може вважатися або не вважатися литовською. Написання голосних і дифтонгів нелегко розглянути ще й тому, що тут переплітаються явища різних діалектів, писемної мови та чужих мов, а також різні орфографічні традиції. Не завжди можна розмежувати ці явища.

Натомість написання приголосних не створює значних проблем, оскільки їх позначають подібно до сучасного способу, і розглянути потрібно лише окремі випадки їхнього написання.

Огляд написання голосних

Короткий голосний [a] позначається літерою a: A-ckmen-a 1576 (Pėteraitis: 47) = Akmenà || Akminija Pakalnė; de A-poku 1706 (Ant KĮ II: 88ᵇ) = *Apuokų Antálieptė Zr; Na Žaščian’ A-pidemis / Miasteczko Łabonary / Woytowstwo Łabonarskie 1731 (Inw KZ: 101) = Apýdemis Saldūtiškis Ut; de A-tt-a-d-a-we-nav 1696 (Kp KĮ IX: 37ᵃ) = *Atadavėnai Kupiškis; de A-zub-a-liev 1743 (Lkm KĮ II: 14ᵇ) = *Ažubalial Linkmenys Ign; de B-a-jorale 1638 (Slnt KĮ: 45ᵃ) = Bajorāliai Imbarė Skd; de Br-a-fesiu 1683 (Mlt KĮ I: 5ᵇ) = *Bradesių Molėtai; Bud-a-wietis 1539 (Pėteraitis: 89) = *Būdawietis, пізніше Būdsedžiai || Butsedžiai Gumbinė, Vałtarkiemis; Ville D-a-gailu 1599 (Jnš KĮ: 3ᵇ) = *Dagailių Joniškis; Daub-a-rrūle 1672 (Fenzlau: 124), пор. Daubarai Pagėgiai Šl; Dubi-nik-a-s 1898 (Anonim: 42) = діал. *Dub in’ikas, dab. Dubininkas Merkinė (суч. Marcinkónys Al); Siota g-a-wenaiciu 1616 (Jnš KĮ: 194ᵃ), пор. Gavėnáičiai Meškuičiai Jnš; de Gud-a-kiemis 1606 (Mrk KĮ I: 14ᵃ) = Gùdakiemis Merkinė Vrn; ex uilla C-a-lauu ~1711–1712 (Lnkv KĮ: 7ᵃ), пор. Kalevai Pakruojis Pkr; de Kriwas-a-lis 1740 (Lkm KĮ I: 110ᵇ) = Krivášalis Linkmenys Ign; Zascianek Kul-nik-a-s... pokoniec rez nad jeziorem Birzulią / Wies KVIAKIE / WŁOSC

180

WORNIENSKA 1662 (ŽV Inv: 120) = *Kulnikas Varniai Tl; Laubensk-a-s 1807 (NO: 2a) = *Liaubenskas Veiveriai; na Zaścianku Lep-a-s-a-ta / Wieś Skietdy / WŁOSC SOŁOCKA 1731 (Inw KZ: 47) = діал. *Liepasala, книжн. *Liepasalė Šalakas Zr; Zaścianek Lynk-a-daržys 1820 (WDW: 82b) = *Linkadaržis Lavoriškės Viln; de villa Link-a-w-a 1618 (Jnš KĮ: 218b) = *Linkava, суч. Linkuvà Pkr; de m-a-ne yciu 1694 (1695?) (Dgl JĮ II: 63a), пор. Manei čiai Sudeikiai Ut; de M-a-teliu 1689 (Mlt KĮ I: 34b), пор. Matėliai Inturke Mlt; Mežym-a-s / P. SVINCIANENSIS 1744 (Syn: 81) = діал. *M'e.š'i.mas Švenčionys; de N-a-praley 1696 (Ant KĮ I: 51b) = діал. *Napral'ai, Naprėliai Žukliškės Zr; Nárág-a-s / P. DUBINCENSIS 1744 (Syn: 48) = діал. *Na.ragas Dubingiai Mlt; de P-a-berze 1693 (Ant KĮ I: 37a) = Pabėržė Daugailiai Ut; Zaścianek P-a-giris / WIES SKIRPSCIE / WŁOSC OLSIADŽEKA 1662 (ŽV Inv: 119) = *Pagirys Alsėdžiai Pln; na zascianku Szczurys y P-a-kalnis / Wies Rubikaicie / Włość Szeszolska 1731 (Inw KZ: 154) = *Pakalnis Šešuoliai Ukm; Na Zascianku P-a-pirtis / Wieś Samawy / Włość Jeżioroska 1731 (Inw KZ: 50) = *Papirtys Degučiai Zr; P-a-pliney 1597 (Pėteraitis: 275) = Paplyniai || Pabaliai Stalūpenai; P-a-t-a-le 1828 (Ktk KĮ VIII: 13b) = Patalė Pakaniai Ut; de Pikt-a-g-a-liu 1670 (Rgv KĮ I: 14a) = *Piktagalių, пор. суч. Piktagalys Šeimyniškiai An; de villa R-a-dziunay 1782 (Dgl KĮ III: 84b) = Radžiūnai Spitrėnai Ut; de villa Sk-a-raičiū 1599 (Jnš KĮ: 1b) = *Skaraičių, суч. Skariai Kepėliai Jnš; S. Skrib-a-kiu 1613 (Jnš KĮ: 149b), пор. Skribakiai Bučiūnai Jnš; Скроблин-а-съ 1597 (Spruogis: 293) = *Skro अबlynas k. Medingėnai Pln; Zaścianek soda G-a-nikl-a / Sioto Twirbuty / Wołostwo Zaniemienskie / Wołosc Wielonska 1615 (Inw VI: 24b) = *Sodo Ganykla Veliuona Jrb; Sw-a-rūje 1670 (Fenzlau: 124), пор. Svarai Katyčiai Šlu; Urbán-a-s / P. SVINCIANENSIS 1744 (Syn: 81) = діал. *Urbanas Švenčionys; de V-a-doktu 1678 (Rgv JĮ I: 119a), пор. Vadókliai Pn; de Wien-a-sedziu 1777 (Vdn KĮ II: 69b), пор. *Vienasedžių Vidėniškiai Mlt; de Z-a-biczunu 1694 (Dgl JĮ II: 61b), пор. Zabičiūnai Antalieptė Zr; de z-a-d-a-wayniu 1707 (?) (Dgl KĮ II: 182b), пор. Žadavainiai Daugailiai Ut; Ž-a-deukaūme 1595 (Spruogis: 112) = діал. *Žad'eikait'e, Ža-deikiai Pãdievytis Šll та ін. Довгий наголошений голосний [a] позначається літерою a: Unt-a-tamiestia 1745 (Lkm KĮ II: 22b) = діал. *Untalam'e.s't'e., суч. Antãlamėstė Saldūtiškis Ut; de Ant-a-lepte 1687 (Ant KĮ I: 9b) = Antãlieptė Antãlieptė Zr; de Ant-a-makey 1691 (Vdn KĮ III: 50b) = діал. Antãmakiai Balninkai Mlt; Zaścianek Ant-a-rasztas / Wieś Kiakszty / Włość Wydzka 1731 (Inw KZ: 15) = *Antaraštas Vidžiai (Білорусь); de B-a-lizkiu 1672 (Klov KĮ III: 88a), пор. Bāliškiai Rozalimas; de Bey-n-a-[żi-liś 1802 (Int KĮ: 16b) = Beinãšilis Inturke Mlt; de Bruk-a-le 1658 (Krž KĮ: 28a) = діал. *Brukal'e, Brukãliai Kražiai Klm; Na Zasciankach... D-a-ry-mas / Wies Eydėcie / Włość Malatska 1731 (Inw KZ: 125) = *Darymas Molėtai;

181

de kahn-a-berže 1694 (Dt KĮ: 9ᵇ) = Kalnāberžė Surviliškis Kdn; de G-a-takiemis 1740 (Lkm KĮ II: 1ᵇ) = Gātakiemis Saldūtiškis Ut; de Kriw-a-salis 1740 (Lkm KĮ I: 110ᵇ) = Krivāšalis Liñkmenys Ign; de Mažun-a-le 1659 (Krž KĮ: 48ᵇ) = tarm. *Mažunal’e, dab. Mažūnai Kelmė Klm; Nár-á-gas / P. DUBINCENSIS 1744 (Syn: 48) = tarm. *Na.ragas Dubingiai Mlt; ʃ-a-kiu 1683 (Mlt KĮ I: 2ᵃ), пор. Šakiai Skudūtiškis Mlt та ін.

Литовський короткий голосний [a] у низці випадків передається літерою o: 3ascianki Aukszciob-o-lis / Wieś Antabaty / Włość Tauroginska 1731 (Inw KZ: 67) = *Aukščiobalis Taurāgnai Ut; de B-o-reykiu 1683 (Mlt KĮ I: 4ᵇ) = *Bareikių, Bareikiai Molėtai Mlt, de k-o-pciunu 1677 (Lnkv KĮ: 88ᵇ) = *Kapčiūnų, Kapčiūnai Joniškėlis Ps; w Zascianku P-o-grauzie 1829 (Ktk KĮ VIII: 37ᵃ) = Pagraužė Sugínčiai Mlt; de Pokolniu 1739 (Ut KĮ I: 15ᵃ), de P-o-kolniu 1740 (Ut KĮ I: 15ᵇ) = Pakalnių Pakalniai Ut; de P-o-kryže 1770 (Dgl KĮ III: 41ᵃ) = Pakryžė Daugailiai Ut та ін.

Щодо звуків, позначених літерами -ą, -ą, див. с. 168–172.

Довгий (наголошений) голосний [o] позначається літерою o: 3ascianki Aukszci-o-bolis / Wieś Antabaty / Włość Tauroginska 1731 (Inw KZ: 67) = *Aukščiobalis Taurāgnai Ut; de Get-o-galiu 1685 (Vdn KĮ III: 19ᵇ), пор. сучасн. Gėliōgaliai Bálninkai Mlt; Gumbr-o-nas / P. ANUSZYSCENSIS 1744 (Syn: 87) = *Gumbronas Onuškis Vrn; Zascianek Pang-o-laukis / WŁOŚĆ MASŁADŻKA 1662 (ŽV Inv: 204) = *Pangolaukis Móšėdis; Sioło R-o-czkiu 1613 (Jnš KĮ: 153ᵃ) = Rōčkiai Juodeikiai Jnš; Pagi R-o-piniku 1600 (Jnš KĮ: 7ᵃ), пор. Rōpininkai Kepāliai Jnš; de Sien-o-we 1682 (Vdn KĮ III: 3ᵇ) = *Senovė Bálninkai Mlt; Pagi Skilw-io-niu 1600 (Jnš KĮ: 12ᵇ), пор. Skilvioniai Saugėlaukis Jnš; ʃtr-o-pale 1631 (Slnt KĮ: 3ᵇ) = діал. *Stropale, Stropėliai Kūlupėnai Krtn; de Zam-o-ku 1683 (Mlt JĮ II: 2ᵇ), пор. Zamōkai Mindūnai Mlt; ex uilla Zid-o-niu ~1711–1712 (Lnkv KĮ: 3ᵇ), пор. Židōniai Joniškėlis Ps та ін.

Довгий (ненаголошений) голосний [o] позначається літерою o: de Villa Jack-o-s-o-dzius 1671 (Rgv KĮ I: 23ᵃ) = *Jackasodžius, de Jackas-o-džia 1672 (Rgv JĮ I: 111ᵇ) = діал. *Jackasodž'a, книж. *Jackasodžio, Jackagalỹs Juostinininkai An; S-o-denay 1584 (Pēteraitis: 363) = *Sodēnai, пізніше Sodarai Dārkiemis, Žabynai; de Isz ʃ-o-denu 1689 (Vdn KĮ III: 36ᵇ) = *Sodėnų, Sodėnai Luokesà Mlt; de Tumas-o-dzius 1668 (Rgv KĮ I: 3ᵃ) = *Tumasodžius, сучасн. Tumagalỹs Miežiškiai Pn; Ull-o-žūse 1669 (Fenzlau: 124), сучасн. Ulozai Katyčiai Šlu та ін.

Довгий наголошений голосний [o] позначається літерою a: de Jan-a-niu 1672 (Klov KĮ III: 61ᵇ), пор. сучасн. Janōnys Lauksōdis Pkr; de J-a-niskiey 1672 (Klov KĮ III: 60ᵇ) = діал. *Ja.n’iš’k’ai (?), сучасн. Joniškėlis, містечко Ps; de Wili-a-cziu 1777 (Vdn KĮ II: 66ᵃ), пор. сучасн. Vilijōčiai Luokesà Mlt; de Zam-a-ku 1683 (Mlt KĮ I: 1ᵇ), пор. сучасн. Zamōkai Mindūnai Mlt та ін.

182

Довгий наголошений голосний [o] позначається літерою (i)a і в ойконімах тієї місцевості, де тепер вимовляється [a], [ă]: Až-ia-nis 1898 (Anonim: 64) = діал. *Až'an'i.s, Ožio- nys Naująsis Daugeliškis Ign; Beci-a-nis 1898 (Anonim: 64) = діал. *B'ec'a- n'i.s Žuikos Ign; Jan-ia-nis 1898 (Anonim: 64) = діал. *Jan'an'i.s, Janiōnys Naująsis Daugeliškis Ign та ін.

Довгий ненаголошений голосний [o] позначається літерою a: de Bern-a-tiszkiey 1743 (Lkm KĮ II: 16ᵃ) = діал. *B'erna.t'is'k'ai, сучасн. Bernōtiškis Linkmenys Ign; de D-a-tnawa 1706 (Dt KĮ: 96ᵇ), пор. Dotnuva Kdn; na zascianku Kierm-a-fzelis / Wies Krewny / Włość Szeszolska 1731 (Inw KZ: 153) = діал. *Kerma.s'el'is Šešuoliai Uk'm та ін.

Написання голосних [a] та [o] у литовських історичних ойконімах — досить заплутане й складне питання. Про це свідчать такі приклади: Eua D-a-niwenia de D-a-niu 1684 (Mlt KĮ I: 8ᵃ) = *Danių, Eua D-o-nienia de D-o-niu 1690 (Mlt KĮ I: 39ᵇ) = *Donių, додатково пор. Andree D-a-nis de D-a-nie 1687 (Mlt KĮ I: 21ᵃ), у сучасному мовленні лише Dōniškiai VK — на такий корінь указують усі литовські джерела XX ст., проте офіційна назва Daniškiai (помилкова форма) Suginčiai Mlt; de L-e-luciu 1683 (Mlt KĮ I: 7ᵃ), de L-e-luciu 1686 (Mlt KĮ I: 18ᵃ) = *Lelučių або *Lėlučių — de L-e-luciu 1686 (Mlt KĮ I: 18ᵃ), de L-a-lyuciu 1683 (Mlt KĮ I: 7ᵃ) = діал. (сучасн.) *La(.)lučiu, додатково пор. de L-ey-luciu 1688 (Mlt KĮ I: 25ᵇ), але сучасна офіційна назва L-o-lūičiai (помилкова форма) Suginčiai Mlt. Незрозуміло, чому в XVII ст. у випадках, де ненаголошена позиція мала б передаватися літерою a, пишуть літеру o: de m-o-kiliu 1682 (Mlt JĮ II: 1ᵃ), de M-o-kiliu 1690 (Mlt KĮ I: 35ᵇ)⁶⁸, це могло б указувати на наголос на першому складі *Mōkylių (?) — сучасн. = діал. ma.k'il'u, офіційна назва Mokyliai Suginčiai Mlt; de mik-a-tojuney 1781 (Dgl KĮ III: 83ᵇ), пор. сучасн. офіційна назва Mik-o-lojūnai Daugailiai Ut; mestiali Pusz-o-totia; на торзі Pusz-o-totia 1653 суд землі Упите (Jablonskis 1937: 147) = *Pušalote (місц. в одн.) і пор. Pušalotas Ps та ін. З наведених прикладів очевидно, що особи, які записували ці ойконіми, не завжди могли точно розрізнити й записати голосні лит. [ā] та [o] або лит. [ă] та [o].

Через недосконалий (непослідовний) правопис неможливо відрізнити голосний [e] від [ė], а їх — від дифтонга [ie].

Голосний [ė] позначається літерами ie, де літера i є знаком м’якості, наприклад: de Villa Berz-ie-s 1711 (Dt KĮ: 145ᵇ) = *Beržės; de Villa [z]lapiosios Berz-ie-s 1711 (Dt KĮ: 146ᵃ) = *Šlapiosios Beržės, сучасн. Šlapaberžė Dt Kdn; de fenob-ie-s 1774 (Blnk KĮ II: 9ᵃ) = діал. *S'enob'e.s; de Untalksn-ie 1740 (Lkm KĮ I: 106ᵇ) = діал. *Untalk's'n'e, Añtalksnė Linkmenys Ign та ін. Щодо написання голосного [ė] літерами e, ia, ie див. також с. 167–168.

⁶⁸ Пор. ойконіми, у яких довгий голосний [o] у ненаголошеній позиції на території утенського діалекту переходить у [a]: de Maletu 1691 (Mlt KĮ I: 41ᵃ = діал. Ma.l'etū, Molėtai містечко; mamenay 1769 (Ut JĮ I: 50ᵃ = діал. Ma.m'enai, Moménai Kūtiškės Ut та ін.

183

Навіть якщо диграф ie написано там, де мав би бути дифтонг [ie], це ще не означає, що там насправді саме він, наприклад: de Azusieniu 1683 (Mlt KĮ I: 3ᵇ) = діал. *Ažu.s'e.n'u. – диграф ie позначає = діал. [e.]. Отже, у написаних нелитовською мовою джерелах деякі фонетичні особливості литовських форм ойконімів, можна сказати, не відображаються.

У литовських формах ойконімів зовсім не розрізняються довгі голосні лит. [ī] [ū] і короткі лит. [ĭ], [ŭ]. Літери y та i вживаються поперемінно й в одних випадках позначають [ī], в інших — [ĭ]. У парафіяльних книгах Плунге (1615–1660 рр.) довгий голосний (носовий) [ū] у родовому відмінку множини іноді позначається літерою u; у парафіяльних книгах Лінкуви (1670–1711 рр.) є один випадок, коли в розглядуваному відмінку довгий голосний (носовий) [ū] позначено літерами on: de Vendzindz-ion ~1711 (Lnkv KĮ: 7ᵃ), пор. сучасне Vienžindžiai Grūžiai Ps.

Слід звернути увагу на той факт, що в парафіяльних книгах Йонішкіса (1599–1621 рр.) голосні [u], [ū] (у наголошеній позиції) то в формах тих самих ойконімів, то в антропонімах і похідних від них ойконімах чергуються з дифтонгом [ui] (у наголошеній позиції): Aduo: Zutayc Pagi Gimb-u-ciu... Pat: Augustinus Gimb-u-tis 1599 (Jnš KĮ: 3ᵃ) – Villæ Gimb-uy-ciu Aduocationis Zutaycia 1599 (Jnš KĮ: 3ᵃ), пор. сучасне Gimbūčiai Skaistgirys Jnš; Pagi K-u-sayčiu 1600 (Jnš KĮ: 7ᵃ) – K-ui-sayčiu Kuniga Kle bona levatus est de fonte Bartolomeus Staniula K-ui-saicia filius 1599 (Jnš KĮ: 3ᵇ) = *Ku(i)saičių, сучасні Kūisiai, Kuisėliai Satkūnai Jnš; de Lel-u-ciu 1683 (Mlt KĮ I: 7ᵃ), de Lel-u-ciu 1686 (Mlt KĮ I: 18ᵃ) = *Lelučių (*Lelūčių?), пор. також de Leyt-u-ciu 1688 (Mlt KĮ I: 25ᵇ) – de Lel-ui-ciu 1686 (Mlt KĮ I: 18ᵃ), de Lal-uy-ciu 1683 (Mlt KĮ I: 7ᵃ) = сучасний діал. *La(.)luič'u., пор. офіц. Lolūčiai Suginčiai Mlt; Aduo: Beynorayč. Pagi Wayžg-u-ciu Fil: Anna Valentini Dudaytis Pat: Joannes Wayžg-ui-tis cum Gendre Vileyku ycia 1601 (Jnš KĮ: 20ᵇ), сучасне Vaizgūčiai Gataučiai Jnš та ін.

Дифтонги

Дифтонг [ai] позначається літерами ai, aj, ay тощо: de B-aj-dot-aj 1639 (Slnt KĮ: 60ᵇ) = Baidotai Notėnai Skd; de Bikun-ay 1706 (Dgl KĮ I: 170ᵃ) = Bikūnai Sudeikiai Ut; Villæ Dag-ai-lu 1599 (Jnš KĮ: 3ᵇ) = *Dagailių Joniškis; Pagi Daugat-ai-ciu 1600 (Jnš KĮ: 16ᵃ) = *Daugailaičių, Daugalaičiai Meškuičiai Šl; Ś. Dow-ay-niu 1612 (Jnš KĮ: 144ᵃ) = *Dovainių Joniškis; Pagi Drąsut-ai-čiu 1601 (Jnš KĮ: 12ᵃ), Pagi Drąsut-aj-ciu 1601 (Jnš KĮ: 23ᵃ) = *Drąsutaičių, Drąsutaičiai Satkūnai Jnš; Pagi Dwit-ay-čiu 1601 (Jnš KĮ: 21ᵇ) = *Dvilaičių, сучасне Dvelaičiai Skaistgirys Jnš; Endrik-ai-czūse 1669 (Fenzlau: 116) = діал. *Endrikaičiuose, Endrikaičiai Pagėgiai Šlu; de G-ay-lužu 1690 (Mlt KĮ I: 37ᵃ) = *Gailiušių, Gailiūšiai Mindūnai Mlt; Na Zaściankach... Karwar-ay-stis / Wies Rymucie / Włość Malatska 1731 (Inw KZ: 120) = *Karvarais tis Molėtai та ін.

184

Також слід звернути увагу на той факт, що в парафіяльних книгах Йонішкіса (1599–1621 рр.) дифтонг [ai] чергується з дифтонгом [ui] в антропонімах і похідних від них ойконімах: Nicolaus Bauk-ui-tis... Pagi Batk-ay-cia 1600 (Jnš KĮ: 11ᵇ), пор. сучасне Bálkaičiai Saugėlaukis Jnš; Aduo: Dwit-uy-č Pagi Dwit-ay-čiu 1601 (Jnš KĮ: 21ᵇ), пор. сучасне Dveláičiai Skaistgirys Jnš; Patr.’ Joannes Drob-uy-tis... Pagi Drab-ay-ciu 1600 (Jnš KĮ: 17ᵇ) = *Drabaičių, *Drobaičių (?) Joniškis; de uillâ Skar-ai-čiu 1599 (Jnš KĮ: 1ᵇ) – cum Helena Skar-ui-čia Pagi Skarią 1600 (Jnš KĮ: 14ᵇ), пор. сучасне Skariai Kepaliai Jnš та ін.

Дифтонг [ai] також позначається літерами ei, ey, iey: Zascianek Azur-ey-stis / Wieś Łokaie / Włość Malatska 1731 (Inw KZ: 103) = *Ažuraistis Molėtai; de Bumbien-ey 1751 (Lkm JĮ II: 11ᵃ) = *Bumbėnai Liñkmenys Ign; de G-ey-dzie-kalnis 1786 (Skdt KĮ: 30ᵇ) = *Gaidžiakalnis Skudutiškis Mlt; de G-ey-dziu 1683 (Mlt KĮ I: 2ᵃ), de G-iey-dziu 1690 (Mlt KĮ I: 37ᵇ) = *Gaidžių, Gaidžiai Čiulėnai Mlt; de G-ey-gatu 1685 (Mlt KĮ I: 13ᵃ) = *Gaigalų, Gaigalai Alantā Mlt; de G-ey-luȥu 1682 (Mlt JĮ II: 1ᵃ), de G-iey-luȥu 1690 (Mlt KĮ I: 38ᵃ) = *Gailiušių, Gailiušiai Mindūnai Mlt; de G-ey-zuciu 1683 (Mlt KĮ I: 5ᵇ), de G-ey-ziuciu 1685 (Mlt KĮ I: 13ᵇ) = *Gaižučių, *Gaižučiai, сучасне Padvarniai Alantā Mlt та ін. Таке написання дифтонга [ai] літерами ei може відображати два явища: а) полонізацію, б) діалектні особливості (наприклад, [ai] може вимовлятися як [ei] тощо). Слід звернути увагу на те, що в історичних ойконімах та антропонімах дифтонг [ai] частіше позначається як ey у парафіяльних книгах Алантаса, Анталіепте, Інтурке, Краунаса, Лінкмениса та Молетая.

Дифтонг [au]

Дифтонг [au] позначається літерами (i)au: Au-kszkykéje 1669 (Fenzlau: 122), пор. сучасне Auškýkiai Šlu; de au-xzta Duaris 1753 (Upn KĮ II: 8ᵇ) = *Aukštadvaris, пор. Aukštādvaris Kulvā Jon; Bried-au-ssay 1539, Bred-au-sej 1542 (Peteraitis: 84) = *Briedausiai, згодом Bredūnai Stalupėnai, Pilupėnai; de Vila D-au-barjzkiey 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵃ) = *Daubariškiai Vidėniškiai Mlt; De Villa D-au-biey 1706 (Dgl KĮ I: 170ᵃ) = *Daubiai Daugailiai Ut; Pagi D-au-gataiciu 1600 (Jnš KĮ: 16ᵃ) = Daugalačiai Meškuičiai ŠI; de D-au-gieliszkey 1740 (Lkm JĮ II: 1ᵇ), сучасне Daugėliškis Ign; Pagi Gat-au-čiu 1600 (Jnš KĮ: 16ᵃ) = *Gataučių, Gataučiai Gataučiai Jnš; de G-au-reliey 1740 (Lkm KĮ I: 107ᵃ) = Gaurėliai Žuikos Ign; Zascianek Iszt-au-żas / WIES NVGARE / WŁOSC GORDOWSKA 1662 (ŽV Inv: 150) = *Išlaužas Paukštakiai Pln; Pagi J-au-nei-kayciu 1601 (Jnš KĮ: 20ᵇ) = *Jauneikaičiai, Siota j-au-neiku 1613 (Jnš KĮ: 148ᵇ) = Jauneikiai Pociūnai Jnš; Zascianek J-au-rys / Wies Kiiele / Włość Malatska 1731 (Inw KZ: 122) = *Jaur- Molėtai; Na Zasciaňku K-iau-klinis / Wieś Szaduykie / Włość Tauroginska 1731 (Inw KZ: 76) = *Kiauklinis Taurāgnai Ut; K-iau-lupis / P. WILKOWISCENSIS 1744 (Syn: 107) = *Kiaulupis Vilkaviškis; Zascianek Ł-au-duṗis / Sioto Skiemie / Woitostwo Zasieckie / Wolosc Boisagols-

185

ka 1615 (Inw VI: 38ᵇ) = *L(i)audupis Skėmai Rd; de L-au-ksteniey 1742 (Lkm JĮ II: 4ᵇ) = Laukštėniai Kazitiškis Ign; Zaścianek Lepat-au-kis / Wieś Andrzeiu-ny / Włość Ježioroska 1731 (Inw KZ: 47) = *Liep alaukis Zarasai; de Mil-iau-s 1684 (Mlt KĮ I: 9ᵃ) = *Miliaus (назва одного хутора), Mil iai Mindūnai Mlt; Greg orij Jkawdajitis... de Sk-au-dale... Catharina Jk-au-dayte 1639 (Slnt KĮ: 66ᵃ) = tარმ. *Skaudal'e, Skaudaliai Imbarė Krtn ir kt.

Досить часто дифтонг [au] позначається літерами (i)aw: de Antak-iaw-nia 1757 (Lkm JĮ II: 17ᵃ) = tარმ. *Antak'aun'a.. bk. Antakiaunis, пор. Kiauneliškis Liūkmenys Ign; Liūkmenys Ign; de Vila D-aw-barįzkiey 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵃ) = *Daubariškiai Vidėniškiai Mlt; D-aw-ksze 1639 (Slnt KĮ: 59ᵇ), de D-aw-ksze 1637 (Slnt KĮ: 35ᵇ), de D-aw-kįbe 1640 (Slnt KĮ: 79ᵇ) = tარმ. *Dauk'ś'e, Dau-ksčiai Skd; Zaścianek Jodat-aw-kis / Wieś Andrzeiun y / Włość Ježioroska 1731 (Inw KZ: 47) = *Juodalaukis, пор. Juod alaukiai Kavoliškės Zr; de Jad-aw-glu 1696 (Ant KĮ I: 52ᵃ) = tარმ. *Ja(.)daug'l'ai, мало б бути *Juodaugliai, нині Jodaugiai Žūkliškės Zr; de Kr-aw-ieliu 1686 (Mlt KĮ I: 17ᵃ) = *Kraujelių, Kraujėliai Mindūnai Mlt; de Sk-aw-dale 1634 (Slnt KĮ: 14ᵇ), de sk-aw-dale 1637 (Slnt KĮ: 34ᵃ) = tარმ. *Skaudal'e, Skaudaliai Imbarė Krtn; de β-aw-kle 1636 (Slnt KĮ: 32ᵇ) = tარმ. *Šauk'l'e, Šaukliai Mósėdis Skd та ін.

Дифтонг [au] після палаталізованого приголосного іноді (але не завжди) позначається як eu, (i)ew, наприклад: de K-ew-ſzyniu 1684 (Mlt KĮ I: 8ᵃ) = *K(i)aušinių, нині Kaušiniai Inturkė Mlt; de Kr-eu-ielu 1684 (Mlt KĮ I: 8ᵃ) = *Kraujelių, Kraujėliai Mindūnai Mlt; de Pak-iew-nis 1740 (Lkm KĮ II: 3ᵃ) = Pakiaunys Liūkmenys Ign та ін.

Таке написання литовського дифтонга [au] літерами aw, ew тощо, якщо в ойконімній формі збережено литовські морфеми, слід вважати лише орфографічною особливістю і, очевидно, у більшості випадків не трактувати як полонізацію. Так литовський дифтонг [au] позначається не в одному рукописному та друкованому литовському джерелі XVII–XIX ст. У найдавнішому рукописі литовського тексту седської говірки (1771 р.)⁶⁹ дифтонг [au] послідовно писався літерами aw, але в друкованому варіанті — всюди літерами au: Kuniga Jona Domazewicz-iau-s, Pįżor-iau-s, JEZ-AU Chriſt-au Swenc-iau-įami Sakramenti, Tą Szwec-iau: Sakramenta, noredams T-au wisu ger-iau-s tarn-au-t тощо. Отже, очевидно, що тут написання дифтонга [au] літерами aw або au є лише питанням орфографічної традиції. І в деяких інших рукописах, наприклад у присягах, написаних литовською мовою у XVII ст. і опублікованих К. Jablonskis

⁶⁹ Пор. Kuniga Jona Dômaszewić-iaw-s... Piszor-iaw-s, Jez-aw Christ-aw Swenciausiami Sakramenti, Tą Szwec-iaw-si Sakramenta, ku ger-iaw-sey T-aw stužity, Sp-iaw-dimus (spjaudymus), Kunas Brang-iaw-sis, Jzganitoj-aw, par Swencz-iaw-si Kuna ir Kr-aw-ij, prasz-aw, o Jez-aw mil-aw-sis, ant To Attor-iaw-s Szwenć-iaw-siami Sakramenti, patr-aw-k sirdis musu, ing Karaliste Dang-aw-s (Subačius 1997).

186

у текстах із судових книг Укмергського та Упітського повітів дифтонг [au] у литовських словах (загальних і власних назвах) найчастіше позначається літерами aw, іноді — au: d-aw-g (багато) 1624, земський суд Упіте; miestali Puszotota un turg-aw-s, prie s-aw wirwe suryst liepies, teyp d-au-gal 1653, земський суд Упіте; Asz Iozephas Kazt-aw-skas, ia milistas pana Kasak-aw-ska panas P-aw-sza, mana Tamasz-aw-s kumet 1669, каптуровий суд Укмерге; su didzia dr-aw-gia zmoniu, io milista ponas t-aw-czus 1675, каптуровий суд Укмерге (Jablonskis 1937: 146–148).

В інших друкованих литовських джерелах — анонімній граматиці литовської мови «Universitas Lingvarum Litvaniae» (1737)⁷⁰, що відображає діалекти центральної Литви, найдавнішій пам’ятці жемайтського діалекту «Ziwate» (1753)⁷¹, поетичній збірці А. Страздаса (1818)⁷², яка представляє говірку Кріаунос східноаукштайтського діалекту, — дифтонг [au] також позначається літерами au і aw. Анонімна граматика «Universitas» мала значний вплив у ВКЛ (Subačius 1998: 40) і могла посприяти закріпленню традиції написання литовського дифтонга [au] літерами aw, особливо у XVIII — першій половині XIX ст.

Дифтонг [au] також позначається літерами ow: de D-ow-ciunu 1684 (Mlt KĮ I: 7^b) = *Daučiūnai Molėtai; de D-ow-iociu 1689 (Mlt KĮ I: 10^a) = *Daujočių, Daujočiai Giedraičiai Mlt; de Pt-ow-ciszkey 1740 (Lkm KĮ II: 2^b) = *Plaučiškiai, нині Plaučiškės Saldūtiškis Ut; išz T-ou-kielu 1688 (Ant I: 145^b) = *із Taukelių, Taukėliai Daugailiai Ut тощо.

70 Літерами (i)au пишеться у таких випадках: P-àu-kſztis, Križ-iau-s, Sk-àu-dus, didz-iau-fias, bràng-iàu-ſias, Au-kſzcz-iau-ſias, D-au-g, d-au-gumas, ſp-àu-dziu, kt-au-ſju, àu-ginu, kt-au-piu, r-au-ginu, t-au-žiu, pt-au-dziu, pt-àu-kiu, b-au-biu, d-au-žiu, àu-gi kial-au-daw, kial-au-k, kial-au-jas (keliauja), ſk-au-da, ſk-audejo та ін.; літерами (i)aw — K-iaw-ſzinis, J-aw-tis, Kriz-iaw-ger-iaw-ſias, Kalba... brang-iaw-ſia, Sàldz-iaw-ſias, Taw, Saw, d-àw-gio, kt-aw-ſineju, Gir-iaw (gyriau), Gir-daw-aw, dz-iaw-gios, t-aw-kiu, tr-aw-kiu, j-àw-cziu, ſn-aw-dziu, kt-aw-ſiu, Medziodaw-aw, Kial-iaw-ju, kialaudaw-aw, kel-aw-k, kel-aw-janti, r-aw-nu, dz-iaw-nu, mok-aw, mok-iaw, mokidaw-aw, regiej-aw-s тощо (Universitas 1991).

71 У «Ziwate» лит. [au] послідовно позначається літерами (i)aw: atfyg-aw-ty, Aw-kšč-iaw-ſis, b-iaw-ri-be, d-aw-g, d-aw-gibe, d-aw-gumas, g-aw-ty, g-aw-na, k-aw-las, k-aw-lelus, kt-aw-pies, kr-aw-jes, kr-aw-jes (одн. наз.), kr-aw-je (одн. род.), kr-aw-jeys (мн. оруд.), puyk-iaw-ſis, r-aw-donas, r-aw-doty, r-aw-doj-aw, f-aw-le, žyn-aw тощо (Girdienis, Girdienienė 1997).

72 Літерами (i)au пишеться у таких випадках: pl-au-kitie (плаукайти), nieužj-au-czie (неужауча), Sz-au-ksiu, au-kszcz-iau-sis, Prigt-au-sk, nupi-au-tas, tab-iau, au-ksa (золота), au-kszcz-iau-sia, pranasz-au-iu, s-au-ſete, p-au-ksztielis, maž-iau-sia (найменшого), Kl-au-sik mieras Artai-au (слухай, милий орачу), Jez-au-s, Jez-au, cziszcz-iau-s, J-au-tielis, J-au-czias, Au-szra, b-au-bdamas; та ін.; літерами aw — par Kunigą UNTANA DRAZD-AW-SKA, j-aw, g-aw-ni (отримуєш), s-aw (собі), mat-aw (бачу), t-aw (тобі), ugin-aw (вирощую), brundin-aw (бринджинаю), sirpin-aw (збираю серпом), n-aw-iu (діал. nauju, тобто нову, одн. знах.), Niekam szkadas nie dar-aw / Miszkan j-aw-cziu nie war-aw (Нікому шкоди не чиню / У ліс волів не жену), suktai-aw (склав), s-aw-ſeta, cud-aw-nam, Prasz-aw, t-aw-kan, i-aw (вже).

187

Таке написання лит. [au] в ойконімах (і антропонімах) можна пояснити не лише полонізацією. Лит. [au] позначається літерами (i)ou, ow у таких джерелах: досить рідко — у другій частині «Punktų sakymų» К. Ширвіда (1644)⁷³, досить часто, але не в усіх випадках — у «Uwogos» М. Смольського (Смальщіса) (1823)⁷⁴. Випадки позначення дифтонга [au] літерами (i)ou трапляються і в «Universite» (1737)⁷⁵. Крім того, такі випадки трапляються і в деяких рукописних текстах (Jablonskis 1937: 148, див. далі.

Деякі автори, які писали верхньолитовськими говірками, сприймали перший компонент дифтонга [au] у наголошеній позиції за циркумфлекса як [o] і записували його літерою o⁷⁶. Neišpažn-ou (не визнав), nepadar-iou (не зробив), buw-ou (був), tol-ou-s (далі), med-ou-s (меду) та ін. (Širwids 1929); sak-ou (кажу), Dung-ou-s (неба), atskl-ou-pus (відколовшись), žmog-ou (людино), d-ou-gu-mas (більшість), par s-iou-ru bromu (вузькою), а keyp s-iow-ras ir unksztus ir ke-las (вузький); atn-ou-jinou (оновив) та ін. (Uwogos 1823). Пор. de Pt-ow-ciszkiey 1740 (Lkm KĮ II: 2^b) = *Plaučiškiai, теп. Plaučiškės Saldūtiškis Ut. Так само деякі автори, які писали верхньолитовськими говірками, у ненаголошеній позиції сприймали перший компонент дифтонга [au] як [a], тому записували його літерою o, ніби тут був циркумфлекс⁷⁷: sweyks karal-ou, Izrael-ou-s, Jazaus Chryft-ou-s та ін. (Širwids 1929); daw-iow kapu asztonaliku, mana Mikatoi-ow-s arkli, daw-iow kapu dvide-simt 1669 р., суд каптури в Укмерге, та ін. (Jablonskis 1937: 148); Viln-ou-s, atn oujin-ou та ін. (Uwogos 1823). Пор. de D-ow-iociu 1689 (Mlt KĮ I: 10^a) =*Daujočių, Daujočiai Giedraičiai Mlt. Отже, вважати, що в таких випадках маємо полонізацію, недоцільно.

Численні приклади свідчать, що в Литві принаймні на початку XVII–XIX ст. дифтонг [au] у різних литовських джерелах позначався неоднаково. Різно-

Neišpažn-ou, nepadar-iou, turei-ou, sweyks karal-ou, daug-iou-s, buw-ou, tol-ou-s, Izrael--ou-s, Jazaus Chryft-ou-s, ir kori med-ou-s та ін. (Širwids 1929).

Пор. Viln-ou-s, sak-ou, Dung-ou-s, atskl-ou-pus, žmog-ou, d-ou-gumas, par s-iou-ru bromu, o keyp s-iow-ras ir unksztus ir kelas, lab-iou-s, be skeycz-iou-s ira mana griekay, j-ou, diel Dung-ou-s kr-ou-ju sawa prateja, unt kriz-iou-s, bi-ou-ribes, greicz-iou-s, kas j-ou-czias unt grieku smertelnu, tunk-iou-s, Karal-ou-s, Nutrotij-ou wisa ir sau pati prapuldz-iou unt amžiu, rona j-ou-czias, dž-iou-gias, niesij-ou-cziu, teyp d-ou-gal, musz-iou, dar-iou, atn-ou-jin-ou, g-ou-tumem та ін. Однак є багато випадків, коли [au] пишеться літерами (i)au: r-au-da, apr-au-dot, Gier-iau-s, s-au, nesis-au-gam, sunk-iau-sioj, didž-iau-sias, d-au-gina, miel-au-sia, razumn-iau-sias, Ape Szwin cz-iau-siu Kamuniju, t-au-kia, ale tu nie j-au-czias ir nie arklis, s-aule, visu tawa kr-au-ju, maton-iau-sias та ін. (Uwogos 1823).

Plg. kėcz-iow (kenčiau), kėjdaw-ow (kęsdavau) (Universitas 1991).

На це увагу автора статті звернув В. Мажюліс.

Пор. твердження А. Лайгонайте: «що ненаголошені довгі склади в литовській літературній мові вимовляються по суті за однією моделлю. І хоча вони сприймаються як циркумфлексні..., було б неточно казати, що вони мають інтонацію...» (Laigonaitė 1978: 17).

188

...різно він позначається і в топонімах, і в антропонімах. Якщо в історичному джерелі збережено литовську морфологію ойконіма, позначення дифтонга [au] літерами aw, ew, ou, ow тощо, імовірно, не слід вважати полонізацією. Це певна традиція письма, що виникла під впливом слов’янської, зокрема польської, орфографії.

Варто звернути увагу й на те, що аналогічно варіює написання прусського [au] у загальних назвах і топонімах. Цей дифтонг також позначається не лише літерами au, а й ou, ew чи подібним чином: cr-au-yo E 160, kr-aw-ia III 73₁₄, kr-ew-ley II 13₁₈, kr-aw-ian III 75₁₁ (Mažiulis 1981: 281), D-au-ben 1346 і D-ou-ben 1340, D-aw-gayn 1405; Blendel-au-k 1423, Bolel-au-cs 1342, Gunel-au-ken 1331 і Bog el-aw-ken 1419, G-aw-sisl-aw-ks 1339, Gunl-aw-ke 1349; K-au-caliskis 1331 і K-aw-kowangen 1314; K-au-then 1404, K-iau-te і K-ew-te, K-eu-the, K-yaw-te 1258, Gertep-eaw-ne 1406; Cr-au-neynen 1426 і Cr-aw-neynen 1411/1419, Cr-aw-nen 1419 тощо (Gerullis 1922).

Дифтонг [ei]

Про дифтонги [ei] та [ai] див. с. 173–175.

Дифтонг [uo]

Дифтонг [uo] позначається літерами uo у таких випадках: de Az-uo-zeru 1688 (Mlt KĮ I: 23ᵇ), пор. Ažuožerai Inturkė Mlt; Š. D-uo-bedziu 1612 (Jnš KĮ: 137ᵇ), пор. Duobėdžiai Saugėlaukis Jnš; Pagi J-uo-dziu 1601 (Jnš KĮ: 18ᵇ), пор. Juódžiai Gataučiai Jnš; de Villa Kr-uo-peley 1706 (Dgl KĮ II: 218ᵃ) = Kruopėliai Baibiai Žr; ex L-uo-ma 1673 (Rgv KĮ I: 29ᵇ) = *Luoma Raguvà; de Pabat-uo-sze 1757 (Lkm KĮ II: 57ᵇ) = *Pabaluošė Svnč; Pagi Pet-uo-dziu 1600 (Jnš KĮ: 14ᵇ), Pagi Pet-uo-dziu 1605 (Jnš KĮ: 62ᵇ) = Peluodžiai Pašvitinys Pkr; Pagi Szt-uo-stikiu 1604 (Jnš KĮ: 52ᵃ), пор. Šluostikiai Buivydžiai Jnš тощо. У Йонішкіському KĮ, Daugailių KĮ та JĮ є чимало випадків, коли дифтонг [uo] позначається також у полонізованих формах ойконімів: Pagi D-uo-bedziow 1606 (Jnš KĮ: 74ᵇ), Sioto D-uo-bedzie 1614 (Jnš KĮ: 162ᵃ), пор. Duobėdžiai Saugėlaukis Jnš; de D-uo-bie 1707 (Dgl KĮ II: 179ᵃ), пор. Duobiai Daugailiai Ut; Š. i-uo-deikiow 1615 (Jnš KĮ: 170ᵃ), пор. Juodeikiai Juodeikiai Jnš; Š. J-uo-dziu 1611 (Jnš KĮ: 130ᵃ), Š. i-uo-dziow 1616 (Jnš KĮ: 191ᵃ), пор. Juódžiai Gataučiai Jnš; de Kr-uo-pele 1712 (J) (Dgl KĮ II: 205ᵃ), пор. Kruopėliai Baibiai Žr; de N-uo-degule 1707 (Dgl KĮ II: 180ᵃ), пор. Nuodėguliai Sudeikiai Ut; Pagi P-uo-dziunow 1605 (Jnš KĮ: 73ᵇ); Š. P-uo-dzjuni 1615 (Jnš KĮ: 173ᵃ), пор. Puodžiūnai Bučiūnai Jnš; Š. sl-uo-stikia 1612 (Jnš KĮ: 144ᵃ), пор. Šluostikiai Buivydžiai Jnš тощо. У тих самих джерелах трапляється чимало аналогічних прикладів антропонімів.

Монофтонгізований (у ненаголошеній позиції) дифтонг [uo>a] у джерелах з території утенської говірки позначається літерою a: de J-a-dawglu 1696 (Ant KĮ I: 52ᵃ) = гов. *Ja(.)daugl'u, літ. мало б бути *Juodauglių, теп. Jodaugiai Žukliškės Žr; de Villa J-a-delzkielu 1733 (Aln KĮ IV: 1ᵇ) = гов. *Ja(.)diš'k'e'l'u, літ. *Juodiškėlių, теп. Juodiškiai Alanta Mlt.

189

Аналогічні випадки антропонімів: Nicolaus Gr-a-dis de Dusiaty 1704 (Ant JĮ I: 160^a) = говірк. *Gra(.)d'is, літ. *Gruodys; Micháel K-a-litis⁷⁸... de Villa Pod-krzyze Parochie Dusiat. 1780 (Dgl KĮ III: 76^b) = говірк. *Ka(.)l'it'is, літ. *Kuoly-tis.

Дифтонг [uo], який у ненаголошеній позиції нині монофтонгізований у зоні утенської говірки, найчастіше позначається літерою o: iz D-o-biu 1702 (Dgl KĮ II: 57^b) = говірк. *Dab'u, Duobiai Daugailiai Ut; de Grab-o-stu 1689 (Mlt KĮ I: 34^b) = говірк. *Grabastu, пор. Gabuostas (2) оз. (LUEŽ: 51); de J-o-ciu 1683 (Mlt KĮ I: 6^a) = *Jač'u, Juočiai; de J-o-daku 1682 (Mlt JĮ II: 44^b) = *Jadak'u, Juodakiai Žėlva Ukm; de J-o-daniu 1683 (Mlt KĮ I: 3^a) = говірк. *Ja(.)d'ėnu, Juodėnai Čiulėnai Mlt; Zascianek Vz-o-li-nis / Wieś Butkuny / WŁOSC SOŁOCKA 1731 (Inw KZ: 36) = говірк. *U.žal'ini.s Salakas Zr; de villa N-o-de-guley 1782 (Dgl KĮ III: 85^a) = говірк. *Nad'ėgul'ai, Nuodėguliai Sudeikiai Ut; de Pagrab-o-sciu 1692 (Mlt KĮ I: 44^b) = говірк. *Pagrabaś'č'u, Pāgrabuosčiai Vidėniškiai Mlt; de Pauai-o-nis 1743 (Ktk KĮ I: 37^a) = говірк. *Pavajan'i.s, Pāvajuonis Suginčiai Mlt та ін.; у зоні ширвінтської говірки: Zascianek J-o-dela / Włość Szeszolska 1731 (Inw KZ: 156) = говірк. *Ja.d'ėla Šešuoliai Ukm; у зоні шауляйської говірки: P-o-dżianu Aduocationis Papera Laurentium filium Padziuna et Elenos 1599 (Jnš KĮ: 2^b) = говірк. *Padž'unu, Puodžiūnai Bučiūnai Jnš; Pagi ḃt-o-fikiau 1603 (Jnš KĮ: 44^a) — або літерою e, тобто [a] після твердого [l]: villæ Szt-e-sty-kiu 1599 (Jnš KĮ: 2^b) = говірк. *Šlaś't'ik'u, нині Šluostikai Buivydžiai Jnš.

Також пор. у зоні каунаської говірки: de Wel-o-na 1699 (Dt KĮ: 35^b) = Veliuona, Prabaszc̀iu Wel-o-nos 1823 (Nezabitauskis 1996: 54) = Veliuonos Jrb.

Дифтонг [uo], не монофтонгізований у наголошеній позиції, позначається літерою o в зоні утенської говірки: de Az-o-zeru 1683 (Mlt KĮ I: 7^a) = Ažūžeriai Inturkė Mlt; de P-o-dziu 1769 (Ut JĮ I: 50^a) = *Puodžiu, Puodžiai Mockėnai Ut; у зоні паневежської говірки de K-o-lingu 1669 (Klov KĮ III: 41^a) = *Kuolingų, Kuólingai Pušalotas Ps; у зоні шауляйської говірки: de Pakr-o-śte 1700 (Dt JĮ: 68^a) = Pakruóste Survilškis Kdn тощо.

У зоні жмудського діалекту дифтонг [uo], монофтонгізований у [u], позначається літерою u: de neszuk-u-ciu 1643 (Pln KĮ: 159^a) = говірк. *N'eśukuč'u, Nešukuočiai Paukštakiai Pln;

Отже, позначення дифтонга [uo] літерою o далеко не в усіх випадках можна вважати лише полонізацією, особливо там, де в діалектних формах ойконімів відображено мо-

⁷⁸ Прізвище Kalytis пов’язують із, очевидно, прізвищем слов’янського походження Kalità LPŽ I 879. Однак згадані антропоніми можуть бути пов’язані з kuol-, пор. Agata Kuolowa de Czyvki 1708 (?) (Dgl JĮ I: 202^b), Stob odnik Jakub Kolunas... Zaścianek Biržuny / WŁOSC SOŁOCKA 1731 (Inw KZ: 43). Антропонім Kalita зафіксовано в інвентарі Друкшяйського ключа: Stas Kalita, Krzystoph Kalita, Jan Kalita, Piotr Kalita — усі з села Didzi kalitowie 1682 (Inw KD: 45^a).

190

нофтонгізований дифтонг [uo]. Крім того, існує не одне литовське джерело, де литовський дифтонг [uo] позначається літерою o навіть у тих позиціях, де в діалектах вимовляється [uo]. Пор. kuk-o-i (kukúoji),, d-o-du (dúodu), P-o-tam (púolam) тощо (Strazdas 1991); su sousu d-o-nu (dúona), uszp-o-ta (užpúola), n-o-g wisa nupteszia ir apn-o-gina (nuóg, apnúogina), Kam-o-jas (kamúojas) тощо (Uwogos 1823).

Написання приголосних

Африкати

У литовських формах ойконімів у латиномовних текстах лит. африкати [č], [dž] часто позначаються літерами dӡ, c: Pagi Bujwi-dӡ-iu 1599 (Jñš KĮ: 5ᵃ) = *Bui vydžių, Buivydžiai Buivydžiai Jnš; Dow-c-iunu 1684 (Mlt KĮ I: 7ᵇ), de Dau-c-iunu 1685 (Mlt KĮ I: 13ᵇ) *Daučiūnų Molėtai; Pagi Dwitay-c-iu 1604 (Jnš KĮ: 53ᵇ) = *Dvilaičių, dab. Dveláičiai Skaistgirys Jnš; de Jokubay-c-iey 1705 (Dt KĮ: 94ᵃ) = *Jokūbaičių, Jokūbáičiai Gudžiūnai Kdn; de maney-c-iu 1694 (1695?) (Dgl JĮ II: 63ᵃ) = *Mane ičių, Maneičiai Sudeikiai Ut ir kt.

Проте чимало випадків, коли лит. африкати [č], [dž] позначаються літерами dӡ, cӡ, cz, ć тощо: Pagi Dwitay-ć-iu 1601 (Jnš KĮ: 21ᵇ); Woyta Dwibucia Š. Dwelai-cӡ-iu 1606 (Jnš KĮ: 87ᵇ), Woyta Dwilia... Sioto Dwetai-cӡ-iu 1613 (Jnš KĮ: 148ᵇ) = *Dvelaičių, dab. Dveláičiai Skaistgirys Jnš; Dow-cz-unu 1689 (Mlt JĮ II: 10ᵃ) = *Daučiūnų Molėtai; de Jackaso-dӡ-ia 1672 (Rgv JĮ I: 111ᵇ) = діал. *Jackosadžʼa. (одн. род.), теп. Jackagalys Juostininkai An; ӡascianek naӡwany Kan-cӡ-upis / Sioto Skiemie / Wojtostwo Zasiećkie / Wolosc Boisagolska 1615 (Inv VI: 38ᵃ) = *Kančiupis Skėmai Rd; de Tumaso-dӡ-io 1673 (Rgv KĮ I: 29ᵇ) *Tumasodžio (одн. род.), de Tumaso-dӡ-ia 1673 (Rgv KĮ I: 31ᵃ) = діал. *Tumasodžʼa. (одн. род.), теп. Tumagalys Miežiškiai Pn ir kt.

Імовірно, африкати в латиномовних текстах не позначаються (або позначаються непослідовно), оскільки в латинській мові їх немає. У текстах, написаних польською мовою, африката [č] позначається досить послідовно, а [dž] — непослідовно. Африкати [č], [dž] досить послідовно вживаються в Рагувській KĮ (1668–1688 рр.).

У латиномовних текстах лит. шиплячі приголосні [š], [ž] часто позначаються літерами f, s, z, ӡ тощо: de Joway-s-u 1671 (Lnkv KĮ: 26ᵃ) = *Jovaiš(i)ų, Jovaišiai Lauk sodis Pkr; S: s-tapiakiu 1607 (Jnš KĮ: 94ᵇ) = *Šlap(i)akių, dab. Šlapakiai Kėpaliai Jnš; de f-tapeberzie 1695 (Dt KĮ: 12ᵃ), de f-lapieberzie 1695 (Dt KĮ: 12ᵃ) = Šlapiaberžė Dotnuva Kdn; ij f-ia ziniu 1703 (Dgl JĮ II: 88ᵃ) = діал. *Šʼaʼžʼinʼu., Šióžiniai Daugailiai Ut; sioto wikie-z-erij 1597 (Ukm PTA 13879: 228ᵇ) = *Vikežeris Dusėtos Zr; Siota 3-mirklu 1616 (Jnš KĮ: 193ᵇ) = *Žmirklių, Žmirkli ai Rudiškiai Jnš, de Z-uru 1683 (Mlt KĮ I: 3ᵇ) = *Žiūrų, Žiūrai Luokesà Mlt; de villa 3-iulu 1599 (Jnš KĮ: 3ᵃ), Woyta Balciuna Š: 3-ilu 1611 (Jnš KĮ: 130ᵇ) = *Žvilių Joniškis; de Vila Z-winenay 1691 (Vdn KĮ III: 50ᵇ) = Žvynėnai

191

Žélva Ukm та ін. Таке непозначення лит. шиплячих приголосних [š], [ž] діакритичними знаками та ненаписання [š] диграфом sz могло виникнути під впливом латинського правопису, оскільки в латинській мові немає шиплячих приголосних.

Лит. шиплячі приголосні [š], [ž] позначаються літерами β, sz, ž, z тощо: A-ž-ubalis 1900 (SG XV/I: 56) = *Ažubalis Tverečius Ign; Pagi β-tapakiu 1600 (Jnš KĮ: 6ᵇ), Pagi Sz-tapakiu 1603 (Jnš KĮ: 45ᵃ) = *Šlapakių, Šlapakiai Kepāliai Jnš; ex fz-lapiaberze 1715 (Dt KĮ: 166ᵃ) = Šlapiaberžė Dotnuva Kdn; U-ž-alksnis 1854 (ED: 36) = *Užalksnis Užventis; U-ž-usamanis 1898 (Anonim: 65) = *Užusamanis Ceikiniai Ign; ex pago Ž-eymej dicto 1639 (Slnt KĮ: 60ᵇ) = Žeimiai Imbarė Krtn та ін.

Імовірно, ті форми ойконімів, у яких африкати та шиплячі приголосні не позначаються, слід вважати литовськими, оскільки є також литовські тексти, де їх теж не позначають, пор. patrawk s-irdis musu, S-wen-c-iausiam (Subačius 1997) тощо.

Лит. приголосний [k], очевидно, іноді позначається літерою c під впливом латинської правописної традиції: ex uilla C-alauu ~1711–1712 (Lnkv KĮ: 7ᵃ) = *Kalevų, Kalevai Pakruojis Pkr; C-olauckis 1556 (Pėteraitis: 195) = *K(u)olaukis || Koliškiai Isrutis, Didlaukiai; de C-ubiliu 1679 (Rgv KĮ I: 63ᵃ) = *Kubilių Raguvà Pn; Šiota C-uta-ycziu 1606 (Jnš KĮ: 87ᵇ) = *Kutačių, Kutáčiai Stačiūnai Pkr; Taur-c-alnis 1539 (Pėteraitis: 403) = *Taurkalnis, пізніше Taurkalniai Stalupėnai, Pilupėnai, Puodžiūnai.

У джерелах ВКЛ, за польською орфографією, лит. приголосний [l] позначається літерою t, хоча й не завжди, а [l'] — літерою l: Woyta Dwi-l-ia... Sioto Dwe-t-aicziu 1613 (Jnš KĮ: 148ᵇ) = *Dvelaičių, теп. Dveláčiai Skaistgirys Jnš; Pagi β-t-apakiu 1600 (Jnš KĮ: 6ᵇ) = *Šlapakių, Šlapakiai Kepāliai Jnš; ex uilla Ca-l-auu ~1711–1712 (Lnkv KĮ: 7ᵃ) = *Kalevų, Kalevai Pakruojis Pkr; de Cubi-l-iu 1679 (Rgv KĮ I: 63ᵃ) = *Kubilių Raguvà Pn; de Napra-l-ey 1696 (Ant KĮ I: 51ᵇ) = діал. *Napral'ai, пор. Napreliai Žukliškės Zr та ін.

Трапляються випадки, коли в кінці слова лит. приголосний [s] позначається літерами fz, sz тощо: Antmeschkera-sz 1564 (Pėteraitis: 53) = *Antmeškeras, пізніше Antmeškiai Darkiemis, Žābynai; de Apidwariszkie-sz 1741 (Lkm KĮ II: 5ᵃ) = *Apidvariškės (l) Linkmenys Ign; de Gieytoniszkię-sz 1740 (Lkm JĮ II: 2ᵃ) = *Geitoniškės Linkmenys Ign. Особових назв, у яких лит. [s] також позначається наприкінці слова, є значно більше. Подібні випадки можна знайти й у литовських текстах: Ganit karwies aszka-sz, kiawtes, ir pitkas awietes 1818 (Strazdas 1991); Ignasius Sklaustis naszli-sz ulicz. Rutienu 1900 (Int KZ: 32ᵇ). Імовірно, у випадках, коли в основі слова є [š], позначення лит. [s] літерами sz могло виникнути внаслідок певної дистантної асиміляції, тому його не слід вважати полонізацією. Однак у випадках Krucki-sz 1584 (Pėteraitis: 53) = *Krukis, *Krukys або пізніше Krukiai Darkiemis, Klišiái; de Gatakie mi-fz 1743 (Lkm KĮ II: 13ᵇ) = Gātakiemis

192

Saldūtiškis Ut тощо таке позначення [s] слід вважати германізацією (у Пруссії) або полонізацією (у Литві), див. с. 128.

З цього фрагментарного огляду написання ойконімів стає зрозуміло, що зіставлення написання слів у давніх литовських текстах і литовських форм ойконімів виявило спільні закономірності. Ці закономірності дають підстави стверджувати, що в багатьох випадках те, що раніше під час розгляду ойконімів і особливо антропонімів пояснювали (або намагалися пояснити) полонізацією ⁷⁹, можна трактувати як певну орфографічну традицію, діалектні явища або пояснювати інакше.

Слід звернути увагу на те, що історичні ойконіми й антропоніми, записані в нелитовських джерелах, неможливо простежити за давніми литовськими пам’ятками писемності. Зіставивши дані історичних джерел про імена з даними давніх текстів, можна констатувати, що зафіксовані в історичних джерелах факти з іменника становлять певну частину наших давніх мовних пам’яток, мають спільні орфографічні закономірності, властиві й іншим давнім пам’яткам нашої писемності, але водночас вирізняються певною специфікою.

Литовські форми історичних ойконімів (як, до речі, і численні литовські форми антропонімів) найчастіше записували в історичних документах, призначених лише для практичних потреб. Ці документи не призначалися для друку. Це одна з причин, чому написання і ойконімів, і антропонімів таке різноманітне. Ніхто не дбав про точний запис фактів з іменника, адже в ті часи це не було актуальним.⁸⁰ Не надто дбали й про одноманітний запис тих самих фактів, бо не існувало усталених чітких критеріїв.

Якщо порівняти написання слів у нечисленних литовських рукописах XVII–XVIII ст. із записом ойконімів та антропонімів у нелитовських історичних документах на території ВКЛ, побачимо приблизно однакову картину: варіює написання дифтонгів [au] і [uo], дифтонга [ie] та голосних [e], [ė], іноді голосних [a] і [o] тощо.

Маючи рукописний литовський текст, у якому литовські слова записано недосконало, ми не сумніваємося, що це литовські слова (не полонізовані), і намагаємося визначити, яким є написання та які його закономірності. Так само слід розглядати й варіативне, часто недосконале написання литовських форм ойконімів та антропонімів — не з погляду сьогодення, а з урахуванням тогочасного (тобто XVI–XVIII ст.) розуміння. Писарі того часу — священники, ченці, навіть службовці маєтків і судів — мабуть, у багатьох випадках дуже точно записували литовські форми і ойконімів, і антропонімів, але робили це, спираючись на орфографічні традиції інших мов, які…

⁷⁹ Пор. Zinkevičius 1977: 98-101; Maciejauskienė 1991: 172-173, 178; Maciejauskienė 1993: 82; Maciejauskienė 1994: 18–22.

⁸⁰ Пор.: «... форми особових імен значно варіювали, навіть коли називали ту саму людину» (Zinkevičius 1991: 19).

193

…традиціями, оскільки більшість, очевидно, ніколи не писала литовською. Крім того, орфографія пам’яток литовської писемності XVI–XVIII, навіть XIX ст. дуже різноманітна. Дещо менша орфографічна варіативність у старих друкованих литовських текстах, де помітні виразніші зусилля впорядкувати писемну мову. У рукописних джерелах, особливо нелитовських, у яких записано багато ономастичного матеріалу, важко помітити більш уніфікований запис литовських ойконімів чи антропонімів.

Багатьох писарів, які записували литовські форми ойконімів та антропонімів, можна порівняти з учнями початкової школи, які, щойно навчившись писати, роблять багато помилок і ті самі слова одного разу записують краще, а іншого — гірше. Тому можна говорити про певні прояви аграфії — брак здатності точно й адекватно записувати певні факти литовської мови.

Висновки

У статті розглянуто досі не досліджену тему — литовські форми історичних ойконімів. Тема важлива з кількох поглядів: уперше оприлюднюються й обговорюються найдавніші записані литовські форми ойконімів, причому сукупність цих записів розглядається як система; уперше на підставі написання робиться спроба визначити, які форми з нелитовських історичних джерел слід вважати литовськими, показано, з якими труднощами доводиться стикатися, намагаючись установити литовський характер деяких із них; виявлено деякі паралелі у вживанні та записі ойконімів і антропонімів; уперше виявлено паралелі між литовськими формами ойконімів в історичних документах і правописом давніх литовських слів, а також розглянуто повторювані закономірності.

Литовські форми ойконімів в історичних джерелах трапляються від XVI ст.: у Пруссії (від 1539 р.), у Литві (в останній чверті XVI ст.), хоча можна припустити, що їх почали записувати дещо раніше. Варто звернути увагу на те, що ці форми з’явилися в історичних джерелах як Литви, так і Пруссії ще до виходу перших книжок. Це підтверджує аргументи, що ще до появи перших литовських книжок і в Пруссії, і в Литві існували литовські писемні тексти. Отже, найдавніші факти запису литовських форм ойконімів і антропонімів слід вважати одними з перших спроб створити власну литовську писемність.

Слід зазначити, що від початку XVI ст. в історичних документах Литви починають частіше записувати й литовські форми антропонімів. Особливо багато їх з’являється в історичних джерелах другої половини XVI ст., коли починають записувати й литовські форми ойконімів. Правопис і вживання литовських форм антропонімів та ойконімів нерозривно пов’язані з багатьох причин, зокрема й тому, що значна частина ойконімів має антропонімічне походження. Через обмежений обсяг наявного матеріалу з ономастики Малої Литви неможливо зробити докладніші висновки про взаємозв’язок уживання та правопису ойконімів і антропонімів цього регіону.

194

Можна стверджувати, що в XVI ст. в історичних документах як Пруссії, так і Литви відбувся справжній переворот у записі форм ойконімів: усталені традиції запису ойконімів, що існували близько двох із половиною століть і ґрунтувалися на німецькій мові (у Пруссії) та східнослов’янських мовах (у Литві), частково перервалися, натомість почали записувати литовські форми ойконімів і антропонімів. Однією з найважливіших причин таких змін стала поява литовських писарів у канцеляріях у XVI ст. Вони поступово відмовилися від традицій запису литовських ойконімів і антропонімів, сформованих до XVI ст. за зразком німецької мови (у Пруссії) та східнослов’янських мов (у Литві) і загалом чужих духові литовської мови. На запис литовських форм ойконімів у Литві вплинули церковні метричні книги, які від другої половини XVI ст. почали вести латинською мовою. У значній їх частині (але далеко не в усіх) під час запису литовських ойконімів відмовилися від східнослов’янської традиції, тоді як інша традиція — на основі польської мови — лише формувалася.

Литовські форми свідчать, що в XVI–XVII ст. у Великій і Малій Литві ще не склалася традиція вживання литовських ойконімів польською та німецькою мовами. Велика кількість литовських форм свідчить, що в окремих випадках писарям були відомі лише форми, які вживали самі литовці. Отже, у тих місцевостях, звідки їх записано, розмовляли лише литовською.

Лише в джерелах XVI ст. записано литовські форми двохсот різних ойконімів. У нелитовських джерелах Литви й Пруссії XVII–XVIII ст. їх виявлено близько тисячі. Найбільше литовських форм історичних ойконімів знайдено в метричних книгах католицьких церков Литви XVI–XVIII ст. — там записано литовські форми назв багатьох сіл (близько 800). Особливо часто їх записували в метричних книгах Йонішкіса (1599–1621 рр.), найдавнішому збереженому в Литві джерелі такого типу, а також у метричних книгах Молетая та Йонави (1682–1692 рр.). В інвентарях литовських маєтків записано литовські форми назв багатьох хуторів (близько 180). Від XVIII ст. литовські форми ойконімів з’являються і в списках, а від XIX ст. — також в інших джерелах (на картах, у довідниках, дослідженнях тощо). Особливе місце посідає найдавніша з відомих нині карт, що містить багато литовських форм, — карта Нової Східної Пруссії (Сувальщини) (1808 р.). Можна припустити, що в неопрацьованих нелитовських джерелах XVII–XIX ст. можуть міститися сотні таких форм.

Литовські форми ойконімів виявлено в текстах, написаних латинською, німецькою, польською, російською мовами, а також канцелярською слов’янською мовою. У текстах кожною з цих мов дотримувалися різних орфографічних традицій, і в багатьох випадках виникали труднощі з визначенням литовського характеру деяких форм ойконімів. На підставі помічених закономірностей запису зроблено спробу встановити критерії розрізнення литовських форм ойконімів. Імовірно, литовські форми ойконімів — це форми, які вживали самі литовці та які точно записано в історичних джерелах, без спотворення їхньої морфології й із достатньо точним відображенням фонетики. Один із критеріїв — не вважати полонізацією, германізацією тощо ті особливості, які можна пояснити орфографічною традицією або які можна по-

195

трапляються й у словах давніх литовських писемних пам’яток. У багатьох випадках позначення слов’янського дифтонга [au] літерами (i)aw, (i)ow, ew, кирилицею ав, дифтонга [ai] — літерами ei, ey, дифтонга [uo] — літерою o, а в окремих випадках і приголосного [s] — літерами -sz у кінці слова тощо не слід вважати.

Литовські форми ойконімів зафіксовано в історичних джерелах майже з усієї території сучасної Литви, Малої Литви (нині Калінінградська область), а також деяких прикордонних районів Латвії, Польщі та Білорусі, що межують із Литвою. У статті наведено не весь наявний матеріал, а лише найхарактерніші приклади — близько 300 ойконімів.

З’ясувалося, що під час дослідження давніх ойконімів та їхніх форм, особливо литовських, дуже важливо враховувати лінгвістичний і культурний контекст. Лінгвістичний контекст — це також усі інші (ослов’янені, онімечені, латинізовані) форми ойконімів, усі антропоніми, усі литовські слова, яких у нелитовських джерелах трапляється небагато, і, зрештою, давні литовські писемні пам’ятки. До нього належать оточення кожного ойконіма (словосполучення, речення, текст) і сама мова, якою складено документ. Не можна виривати ойконім із нелитовського тексту (словосполучення), якщо він пов’язаний із цим текстом, тобто записаний у непрямому відмінку. Не можна відокремлювати ойконім із тим самим коренем і від антропоніма, якщо його записано поруч. До розглядуваного контексту також належить сукупність історичних джерел, з яких можна отримати дані про розвиток певного конкретного топоніма. Наприклад, якщо кілька джерел, що стосуються того самого місця або сусідніх місць, фіксують той самий факт, його слід вважати достовірним.

Литовські форми — найцінніша, проте не така вже й велика частина матеріалу про ойконіми. У загальному контексті литовські форми ойконімів (а також антропонімів) важливі для історії мови й особливо для історичної діалектології, оскільки в джерелах зафіксовано матеріал також із регіонів Литви, де немає ранніх давніх писемних пам’яток. Однак слід пам’ятати, що поряд із нечисленними литовськими ойконімами вживаються ослов’янені, латинізовані (ВКЛ) та онімечені (Пруссія) форми, без яких також не обійтися в дослідженнях ономастики.

Литовські форми ойконімів та антропонімів в історичних джерелах, а також литовські слова й словосполучення, що трапляються там, доповнюють дані про вживання литовської мови в різних місцевостях Литви.

Отримано 1998 09 22

СКОРОЧЕННЯ

Литовські

Inv — інвентар

JĮ — книга записів про шлюби

KĮ — книга записів про хрещення

196

LNM – Литовський національний музей

LN MMB – Литовська національна бібліотека імені Мартінаса Мажвідаса

LVIA – Державний історичний архів Литви

MAB – Бібліотека Академії наук

N – копія метричної книги (хрещень, вінчань або смертей)

RS – відділ рукописів

SA – давні акти (скорочення сигнатури LVIA)

a. – століття

bk. – загальновживана мова

dab. – тепер, сучасний

dgs. įn. – орудний відмінок множини

dgs. kilm. – родовий відмінок множини

dr. – ґрунт

dš. – правий (притока)

dv. – маєток

ež. – озеро

int. – притока

k. – село

kr. – лівий (притока)

kt. – інший, інші

liet. – литовський, литовський

lot. – латинський, латинський

m. – рік

mot. g. – жіночий рід

mst. – місто

mstl. – містечко

naszl. – вдівець

of. – офіційний

p. – сторінка

pan. – подібно

parap., parf., pa’p. тощо – парафія

plg. – порівняй

plv. – фільварок

pus. – з боку

pv. – луг

tarm. – діалектний, діалекту

t.y. – тобто

ulicz. – вулички (= села)

vien. – окремого хутора

vienasied. – однодвірного поселення

vls. – волость

vns. kilm. – родовий відмінок однини

vns. vard. – називний відмінок однини

vns. viet. – місцевий відмінок однини

žr. – див.

197

Польські

Inw. – (Inwentarz) інвентар

Ś., Ś, S – (Śiola) села

W. – (Woyta, Woita) війта

Латинські

Ad.; Adu., Aduo.;

Aduocat: тощо – (Aduocati, Aduocatus, Aduocationis) війта, війтівства

An’o – (Anno) року

atq’ – (atque) також

B., Bap, Bapt.; Bapt’, Bapt(us)’ тощо – (Baptisavi, Baptisatus, Baptisata тощо) охрестив, охрещений, охрещена

B Virginis – (Beatae Virginis) Пресвятої Діви

Coniug тощо – (Legitimorum Coniugum) законних подружжів

Cu’ – (cum) з

d – (die) день

10bris – (Decembris) грудня

d 10’ – (die decima) десятого дня

de eade’ – (eadem) звідти ж, з того самого місця

e’ – (est) є

Eode’ ead’. – (eodem), (eadem) того самого (дня)

Fil: – (Filius, Filia) син, дочка

gen. sg. – (genetivus singularis) – родовий відмінок однини

Legitimoru’ – (legitimorum) законних

Leg’, LC., Legit

Legitimoru’ Parentu’ – (Legitimorum Parentum) законних батьків

L. Th: – (Legitimi Thori) законного шлюбу

LL., LL:; Leua’, Leu’, Lau’, Lev: тощо – (Levantes) свідки

matrim’ – (matrimonium) шлюб

n’ne – (nomine) на ім’я

9bris – (novembris) листопада

P. – (Parochiae) парафії

Pag. – (Pagi) села

Parent’, Parentu’ – (Parentum) батьків

Pat:; Patr:, Patr’, Prin, Post Pentec: – (post Pentecostem) після П’ятидесятниці

p’rente – (presente, тобто praesente) будучи присутнім, за участі

Pr’ini, PP., PP: тощо – (Patrini) хрещені батьки

1ma – (prima) перша

q – (qui) який

q sup Bap – (qui super Baptisavi) якого я раніше (перед тим) охрестив

5ta – (quinta) п’ятого (дня)

2dus – (secundus) другий

sup – (super) раніше

3tia – (tertia) третя, третю

3bus, trib – (tribus) трьом

198

v’o – (vero) справді, так

vterq’ – (vterque) і одне, і друге

ДЖЕРЕЛА ТА ЇХНІ СКОРОЧЕННЯ

Церковні книги записів

Aln KĮ IV – книга записів про хрещення церкви Аланти № 4 (1733–1740 рр.), зберігається в архіві церкви Аланти. (Виписано ойконіми за чотири роки — з них відібрано потрібний матеріал).

Aln KĮ XVIII – книга записів про хрещення церкви Аланти № 18 (близько 1760–1780 рр.; сильно обгоріла, збереглася лише середина книги), зберігається в архіві церкви Аланти.

Ant KĮ I, Ant JĮ I, Dgl KĮ I, Dgl JĮ I – кілька книг записів про хрещення та вінчання церков Анталіепте й Даугайляй (обидві були філіями колишньої парафії Дусетос), переплетених навпереміж в одну книгу (1686–1731 рр.), зберігаються в архіві церкви Даугайляй.

Blnk KĮ II, Dgl JĮ II – книга записів про хрещення церкви Балнинінкай № 2 (1752–1772 рр.), зберігається в архіві церкви Балнинінкай.

Blnk KĮ III – книга записів про хрещення церкви Балнинінкай № 3 (1772–1798 рр.), зберігається в архіві церкви Балнинінкай.

Dgl KĮ II, Dgl JĮ II – книга записів про хрещення та вінчання церкви Даугайляй № 2, переплетена в одному томі (1693–1714 рр.), зберігається в архіві церкви Даугайляй.

Dgl KĮ III – книга записів про хрещення церкви Даугайляй № 3 (1760–1785 рр.), зберігається в архіві церкви Даугайляй.

Dt KĮ – книга записів про хрещення та вінчання церкви Дотнува (1693–1764 рр.), зберігається в архіві церкви Дотнува.

Int JĮ I – книга записів про вінчання церкви Інтурке № 1 (1771–1827 рр.), зберігається в архіві церкви Інтурке.

Int KĮ I – книга записів про хрещення церкви Інтурке № 1 (1794–1812 рр.), зберігається в архіві церкви Інтурке.

Int ZK – чернеткова книга реєстрації молодят церкви Інтурке (1890–1910 рр.), зберігається в архіві церкви Інтурке.

Jnš KĮ – книга записів про хрещення церкви Йонішкіс (1599–1621 рр.), LVIA F. 1196 Ap. 1 B. 76.

Jnšk KĮ – книга записів про хрещення церкви Йонішкеліса (1699–1720 рр.), VUB RS F. 201–35.

Klov KĮ III – книга записів про хрещення та вінчання Кловайняй № 3 (1655–1675 рр.), LNM R–474.

Kp KĮ IX – книга записів про хрещення Купішкіса № 9 (1690–1708 рр.), MAB RS F. 268–128.

Krž KĮ – книга записів про хрещення церкви Кражяй (1657–1672 рр.), LVIA F. 1521 Ap. 1 B. 4.

Ktk KĮ I, Ktk JĮ I – книга записів про хрещення та вінчання церкви Куктишкяй № 1 (1739–1744 рр.), зберігається в архіві церкви Куктишкяй.

Ktk KĮ VIII – книга записів про хрещення церкви Куктишкяй № 8 (1827–1832 рр.), зберігається в архіві церкви Куктишкяй.

Ktk KĮ N, Ktk MĮ N – книга записів про хрещення та померлих церкви Куктишкяй (1699–1796 рр.) (копія), LVIA F. 604 Ap. 13 B. 36.

199

Lkm KĮ I, Lkm JĮ I – книга записів про хрещення та вінчання церкви Лінкменай № 1 (1708–1740 рр.), зберігається в архіві церкви Лінкменай.

Lkm KĮ II, Lkm JĮ II – книга записів про хрещення та вінчання церкви Лінкменай № 2 (1740–1760 рр.), зберігається в архіві церкви Лінкменай.

Lnkv KĮ, Lnkv JĮ – книги записів про хрещення та вінчання Лінкуви, оправлені в одну книгу (1671–1712 рр.), зберігаються в MAB RS F. 42–1.

Mlt KĮ I, Mlt JĮ II – книга записів про хрещення церкви Молятай № 1 (1682–1692 рр.), книга записів про вінчання № 2, оправлені в одну книгу, зберігається в архіві церкви Молятай.

Mlt KĮ VII – книга записів про хрещення церкви Молятай № 7 (1776–1797 рр.), зберігається в архіві церкви Молятай.

Mlt KĮ X – книга записів про хрещення церкви Молятай № 10 (1807–1814 рр.), зберігається в архіві церкви Молятай.

Mrk KĮ – книга записів про хрещення церкви Мяркіне (1604–1618 рр.), LVIA F. 154 Ap. 1 B. 1.

Pln KĮ, Pln JĮ – книга записів про хрещення церкви Плунге (1615–1660 рр.) LVIA F. 154 Ap. 1 B. 1.

Rgv KĮ I, Rgv JĮ I – книга записів про хрещення та вінчання Рагуви № 1 (1668–1688 рр.), LN MMB F. 125–15.

Skdt KĮ – книга записів хрещень каплиці Скудутишкіса (колишня парафія Молетай) (1756–1786 рр.), зберігається в архіві церкви Куктишкіса.

Slnt KĮ – книга записів хрещень церкви Скіланджяй (Салантай) (1631–1640 рр.), LN MMB RS F. 100–407.

Srj KĮ – книга записів хрещень церкви Сейріяй (1679–1724 рр.), MABRS F. 136–47.

Upn KĮ II – книга записів хрещень і вінчань церкви Упнінкай № 2 (1749–1774 рр.), LN MMB F. 130–2214.

Ut JĮ – книга записів вінчань церкви Утена (1729–1776 рр.), зберігається в архіві церкви Утена.

Vdn KĮ II – книга записів хрещень церкви Віденішкяй № 2 (1771–1781 рр.), зберігається в архіві церкви Віденішкяй.

Vdn KĮ III – книга записів хрещень церкви Віденішкяй № 3 (1682–1692 рр.), зберігається в архіві церкви Віденішкяй.

ІНШІ РУКОПИСНІ ДЖЕРЕЛА

CB – Cathalogus Beneficiorum totius Diæcesis Vilnen’ pro ut in antiquis regeſtris reperiuntur fideliter conſcriptus in Anno 1595. (Інвентар церковних маєтків Віленської єпархії за 1595 рік) MAB RS F. 43–472.

ED – Executorium decretum de limitibus dio[cesiae] Telsensis seu Samogitiensis. Latum ab Jll[ust]rissimo et Reverendissimo Domino Metropolitano Ignatio Hołowiński. Vilnæ. 1854. in quarto 74.⁸¹ Джерело зберігається у відділі ономастики Литовського інституту мови.

Inw Dg – Інвентар Староф[тва Даґов[ського Ясновельможного Й[ого] Пана Кон[стантина Бжос[тов[ського Ка[штеля^na Мсціславського старости Да-

⁸¹ В інших виданнях це джерело подано так: Hołowiński I. Рукописний список топонімів Тельшяйської та Жемайтійської єпархії, що зберігається в Інституті литовської мови (Vanagas 1996: 317).

200

говського Оранського Преляйського⁸² Подано Його Милості пану Янові Станюлевичу року⁸³ 9-го місяця мая, 3-го дня. (Інвентар Дауґського староства 1719 року) LN MMB RS F. 130–1748.

Inw KD – Інвентар ключа Дрисвятського до економії Віленської вотчини, перевірений мною, Стефаном Гриневичем, у 1682 році. (Інвентар ключа Друкшів 1683 року) VUB RS F. 4–1789.

Inw KZ – ІНВЕНТАРІ ключів Завілейських, що належать до Віленського єпископства... 1731. (Інвентар маєтків Завілля Віленського єпископства 1731 р.) VUB RS F. 57–B53, 103. Цей інвентар опубліковано у виданні: Описание рукописнаго отделения Виленской Публичной Библиотеки. Выпускъ второй. Вильна, 1897, 65–152.⁸⁴

Inw WC – Inventarz Ciwnustwa Wilenskiego... 1636. (Vilniaus tijūnystės 1636 m. inventorius) VUB RS F. – 1 F. – 14.

Inw VI – Inwentarze Wielonskie, 1615. (Veliuonos ir Baisogalos karališkųjų dvarų inventoriai). VUB RS F. 4 – 36830 (A –3918).

IVK – картотека історичних топонімів, що зберігається у відділі ономастики Інституту литовської мови.

Ukm PTA 13887 – акти суду Укмергського замку, 1609. VUB RS F. 7 – 13887.

Ukm PTA – Ukmergės pilies teismo aktai, 1597. VUB RS F. 7 – 2/13879.

WDW – Візитації за 1820–1828 рр. Віленського, Побойського та Ошмянського деканатів. (Акти візитацій Віленського, Пабайського та Ошмянського деканатів, 1820–1828 рр.) LVIA F. 694 Ap. 1 B. 3670.

VK – картотека топонімів, зібраних із живого мовлення, що зберігається у відділі ономастики Інституту литовської мови.

ŽV Inv – Žemaičių vyskupo stalo valdų inventorius, 1662. LN MMB RS F. 93–2019.

ЛІТЕРАТУРА ТА ОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА

Anonim – Територія литовської мови у Віленській губернії [підписав Анонім]. У Кракові, 1898. (Машинопис) MAB RS F. 29–209.

B i r ž i š k a V. 1987: Lietuvos studentai užsienio universitetuose XIV–XVIII amžiais, Chicago.

B i r ž i š k a V. 1990: Александринас 1, Вільнюс.

B l a ž i e n ė G. 1993: Sembos prūsų vietovardžiai. Humanitarinių mokslų daktaro laipsnio disertacija, Vilnius (mašinraštis).

D r o t v i n a s V. 1997: Mažosios Lietuvos vardyno šaltiniai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 38, Vilnius, 81–87.

F e n z l a u W. 1936: Die deutschen Formen der Litauischen Orts- und Personennamen des Memelgebiets, Halle/Salle.

G a i v e n i s K., K e i n y s S. 1990: Словник термінів мовознавства, Каунас.

G e r u l l i s G. 1922: Die altpreußischen Ortsnamen, Berlin und Leipzig.

G i r d e n i s A., G i r d e n i e n ė D. 1997: Індекс «Ziwato» 1759 року, Вільнюс.

⁸² Так написано. Мало б бути Prętayskiego.

⁸³ На цьому місці рік не зазначено, залишено пропуск.

⁸⁴ У публікації не завжди збережено написання оригіналу, навіть змінено деякі форми ойконімів, тому в статті приклади наведено з рукопису.

201

IA – Архів історії. Інвентарі Литви XVI ст. 1. Упорядкував K. Jablonskis. Kaunas, 1934.

J a b l o n s k i s K. 1937: Kelios XVII amžiaus lietuviškos priesaikos ir kitos lietuvių kalbos liekanos Didžiosios Lietuvos Kunigaikštystės aktuose. – Archivum Philologicum 6, Kaunas, 142–148.

J a b l o n s k i s K. 1941: Lietuviški žodžiai senosios Lietuvos raštinių kalboje. Kaunas.

J a b l o n s k i s K. 1979: Історія та її джерела, Vilnius.

J o v a i š a s A. 1996: Martynas Mažvydas, Kaunas.

KD – Дипломатичний кодекс Віленської кафедри та єпархії (1387–1507). Покажчики, 1, Kraków, 1996.

L a i g o n a i t ė A. 1978: Акцентологія литовської мови, Vilnius.

LATSŽ II – Довідник адміністративно-територіального поділу Литовської РСР 2, Vilnius, 1976.

L e b e d y s J. 1976: Lietuvių kalba viešajame gyvenime XVII–XVIII a, Vilnius.

LJ – Lietuvos inventoriai XVII a. Sudarė K. Jablonskis ir M. Jučas, Vilnius, 1962.

LM 224/4 – Литовська метрика (1522–1530) 224/4, Vilnius, 1997.

LUEŽ – Реєстр назв річок та озер Литви, Vilnius, 1963.

M a c i e j a u s k i e n ė V. 1993: Особові імена XVII–XVIII ст. парафії Краунас. – Питання литовського мовознавства 32, Vilnius, 34–99.

M a c i e j a u s k i e n ė V. 1994: Lietuvių pavardės: kilmė ir raida. Habilitacinis darbas, pateiktas humanitarinių mokslų kalbos krypties habilituoto daktaro laipsniui gauti, Vilnius.

M a c i e j a u s k i e n ė V. 1997: Vienkamieniai lietuviškos kilmės vardai XVI amžiuje. – Darbai ir dienos 4(13), Kaunas, 111–129.

M a c i e j a u s k i e n ė V. 1997a: До класифікації литовських прізвищ. – Baltistica 38(1), Vilnius, 101–109.

M a ž i u l i s V. 1966: Пам’ятки прусської мови, Vilnius.

M a ž i u l i s V. 1981: Пам’ятки прусської мови 2, Vilnius.

M a ž i u l i s V. 1988: Prūsų kalbos etimologinis žodynas 1, Vilnius.

N e z a b i t a u s k i s K. 1996: Naujas mokslas skaitymo dėl mažų vaikų Žemaičių ir Lietuvos, Vilnius.

NO – Топографічно-військова карта колишньої Нової Східної Пруссії або нинішньої північної частини герцогства Варшавського разом із російським округом... Berlin, вид. D. F. Sotzman, 1807. MAB RS K–1203.

OD – Опис документів Віленського центрального архіву давніх актових книг 9, Вільна, 1912.

P a l i o n i s J. 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius.

P e t e r a i t i s V. 1997: Топоніми Малої Литви та Тванксти, Vilnius.

P o s p i s z y l o w a A. 1983: Прусські назви на карті Ольштинського коморництва XVII століття. – Acta Baltico-Slavica 15, Wrocław тощо, 243–269.

R a z m u k a i t ė M., V i t k a u s k a s V. 1994: Словник наголошування географічних назв, Вільнюс.

SG – Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich 1–15, Warszawa, 1880–1902.

Syn – Synodus diocesana Vilnensis Ab Illustrissimo, Excellentissimo ac Reverendissimo Domino D. Michaele Joanne Zienkowicz Dei & Apostolicae Sedis Gratia Episcopo Vilnensi In Ecclesia Cathedrali Sua, Vilnae, 1744.

SPR II: – Scriptores rerum Prussicarum 2, Leipzig, 1863.

S p r u o g i s J. 1888: – Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столѣтія, составленный по 40 актовымъ книгамъ Россіенскаго земскаго суда Архива-рикусуомъ Виленскаго Центральнаго Архива древнихъ актовыхъ книгъ губерній Виленской, Ковенской, Гродненской–и Минской Иваномъ Яковлевичемъ Спрогисомъ, Вильна.

S t r a z d a s A. 1991: Giesmės sviétiškos ir šventos. Faksimilinis leidinys, Vilnius.

202

Subačius G. 1997: Sedos Švč. Sakramento brolijos XVIII a. lietuviškas Jono Domaševičiaus tekstas. – Seda. Žemaičių praeitis 5, Vilnius, 64–71.

Subačius G. 1998: Žemaičių bendrinės kalbos idėjos Vilnius.

Širvydas 1929: Širvydis. Punktay sakimu (Punktų kazan)... von Dr. Franz Specht, Göttingen.

Universitas 1991: Universitas linguarum Litvaniae, Vilnius.

Uwogos 1823: Uwogos ape iżganimu duszios katras unt garbes Pona Dieva ir pažitka dwasiška iżdawje Jo milsta⁸⁵ Kunigas Mikota Smólski Kanounikas Wilnious, Dziekonas, Klebonas Swedasu, Vilnius.

Vaitiekūnas S. 1994: Lietuviškos kartografijos istorijos bruožai. – Lietuvos mokslas 2/1(2), Vilnius, 32–42.

Vanagas A. 1996: Lietuvos miestų vardai, Vilnius.

Wilno 1841: – Wilno od początków jego do roku 1750 3, Przez J. I. Kraszewskiego, Wilno.

Vizitacija 1998: – Žemaičių vyskupijos vizitacija (1579), Vilnius.

Volter E. 1901: – Списки населенныхъ мѣстъ Сувалкской губернии какъ материалъ для историко-этнографической географии края, Санктпетербургъ, 1901.

Zinkevičius Z. 1977: Lietuvių antroponimika, Vilnius.

Zinkevičius Z. 1987: Lietuvių kalbos istorija 2, Vilnius.

Zinkevičius Z. 1988: Lietuvių kalbos istorija 3, Vilnius.

Zinkevičius Z. 1990: Lietuvių kalbos istorija 4, Vilnius.

Литовські форми ойконімів у нелитовських джерелах XVI–XIX століть

Резюме

У цій статті досліджуються ойконіми в нелитовських джерелах XVI–XIX ст.: їхнє походження, поширення, написання та вживання. У Пруссії такі форми засвідчені вже близько 1540 року. У Литві вони трапляються в документах останньої чверті XVI ст. У прусських і литовських джерелах XVI ст. засвідчено близько 200 різних литовських форм ойконімів, тоді як у джерелах XVII–XVIII ст. їх налічується близько 1000. Ще багатше на свідчення XIX ст. Численні литовські форми засвідчені в реєстрових книгах католицьких церков (близько 800 різних ойконімів). Литовські форми ойконімів зафіксовані в усіх місцевостях, де раніше вживалася литовська мова. Литовські форми ойконімів найтісніше пов’язані з формами антропонімів, які часто записували вже у XVI ст.

Вважають, що наявність литовських форм у нелитовських джерелах XVI ст. пояснюється діяльністю литовських писарів у канцеляріях. XVI ст. стало переломним у написанні ойконімів, адже в той час відмовилися — принаймні частково — від 250-річних традицій германізації (у Пруссії) або слов’янізації (у Литві за східнослов’янським зразком) литовських ойконімів і почали записувати вживані литовцями форми ойконімів.

У статті встановлюються критерії литовських форм ойконімів: важливо, щоб зберігалася морфологія записаної форми, щоб у ній не було буквосполучень, які з фонетичного погляду не відповідають литовській звуковій системі та свідчать про слов’янізацію або германізацію записаного

⁸⁵ Мабуть, друкарська помилка. Мало б бути milysta або milysta.

203

Форми відображаються. Литовські форми ойконімів трапляються в таких випадках: Ahnaŭmpuco 1584 = *Antaitis; Zaščanek Antarašstas 1731 *Antaraštas; de Awizieniu 1769 = *Avižienių, Avižieniai; Budupis 1539 = *Būdupis; Dubinikas 1898 = *Dub'in'i'kas, Dubininkas; Dumczus 1744 = *Dumčus, Dumčai та ін. Деякі фонетичні особливості литовської мови не відображаються в литовських формах ойконімів через недосконалість правопису.

Литовські форми ойконімів, засвідчені в історичних документах, зіставляються зі словами з деяких давньолитовських писемних пам’яток, а також встановлюються спільні закономірності написання. Виходячи з цих закономірностей, деякі написання ойконімів, які раніше вважалися полонізованими, розглядаються під іншим кутом зору.

Литовські форми ойконімів важливі для історії литовської мови та історичної діалектології, оскільки вони фіксують діалектні особливості литовських територій, де немає давніх писемних пам’яток.

204