ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLIV (2001), 55–69

Назви осіб, виражені дієслівними мобільними іменниками (substantiva mobilia)

JUDITA DŽEŽULSKIENĖ

Vytauto Didžiojo universitetas, Kaunas

У статті розглянуто литовські nomina agentis (substantiva mobilia), такі як mokytojas, -a. Вони утворюють пари споріднених іменників зі схожою основою та формантом, але з різними флексійними закінченнями відповідно до природної статі. Їхній рід визначається значенням (а також надлишково — морфологією): вони є чоловічого або жіночого роду залежно від статі референта. Мобільні іменники становлять одну з найбільших груп іменників, що позначають людей у литовській мові. З огляду на словотвірні значення, твірні основи, форманти та семантичні чинники, їх можна поділити на дві підгрупи: діячів і носіїв властивостей, виражених дієсловами. Їхнє співвідношення становить 53,6% до 46,3%. Разом вони утворюють окрему категорію назв осіб, зіставну з такими категоріями, як назви дій, назви знарядь тощо. Словотвірна модель мобільних іменників дає змогу досить регулярно створювати нові одиниці цього типу. Унаслідок цього ця група є відкритою та продуктивною.

0. ВСТУП

0.1. Одну з найбільших груп назв осіб у литовській мові становлять мобільні іменники, або «substantiva mobilia» (далі — SM), що позначають осіб і утворюють пари за статтю. Вони мають однакову лексичну основу (але ті самі словотвірні форманти), проте різні закінчення чоловічого й жіночого роду, що вказують на позначуваних осіб різної статі. Значення їхньої лексичної основи не відрізняється, наприклад, dažytojas, -a означає «той, хто фарбує»; відрізняється лише віднесення цього значення до різних статей: якщо референт — чоловік, додається закінчення чоловічого роду — dažytojas, а якщо референт — жінка, до основи додається закінчення жіночого роду — dažytoja, пор.: bedarbis, bedarbė; drabužininkas, drabužininkė; juokdarys, juokdarė.

0.2. З погляду словотвору групу назв осіб SM становлять прості непохідні слова типу našlys, -ė та похідні слова (наприклад: mokytojas, -a, plepys, -ė, pameistrys, -ė, juodadarbis, -ė). Непохідних назв SM дуже мало. Вони становлять 0,8% усіх назв осіб SM¹. Решта — похідні слова. Похідних слів особливо багато. Такі назви осіб утворюються від дієслів та імен (або близьких до них слів). Використовуються всі можливі способи словотвору: суфіксальний, префіксальний, флексійний і складення-

¹ Міжнародні слова не включено.

56 |

JUDITA DŽEŽULSKIENĖ

колювання. Для їх творення вживається чимало словотвірних формантів: 55 суфіксів, 3 закінчення і близько 15 закінчень із приголосними формантами (див. 3.2.). Майже від кожного дієслова за допомогою певного суфікса й закінчення можна утворити такі пари іменників. Можна сказати, що словотвірний клас SM у литовській мові є відкритим. Крім того, іменники SM вирізняються в усьому лексичному класі назв осіб різноманітністю та широтою семантичної шкали, що охоплює життя й побут людей: ними називають осіб за виконуваною діяльністю, професією, належністю до чогось, соціальним становищем, наявними властивостями чи іншими ознаками².

0.3. Такі мобільні іменники вживаються й в інших індоєвропейських мовах: як давніх, наприклад у латинській мові dominus «господар», domina «господиня», грецькій δοῦλος «раб», δούλη «рабиня», давньоіндійській dasā- «раб», dasī- «рабиня», готській magus «слуга», mawi «служниця», старослов’янській pabъ «раб», paba «рабиня»; так і нових мовах, наприклад в іспанській amigo «друг», amiga «подруга», hijo «син», hija «дочка», французькій cousin «двоюрідний брат», cousine «двоюрідна сестра», німецькій Lehrer «учитель», Lehrerin «учителька», російській работник «робітник», работница «робітниця», латиській skolotājs «учитель», skolotāja «учителька». Однак порівняно з іншими мовами цей клас SM у литовській мові є особливо продуктивним, численним і регулярним. Варто також зазначити, що граматичний рід мобільних іменників литовської мови постійно пов’язаний зі статтю референтів (референт чоловічої статі називається іменником із закінченням чоловічого роду, а референт жіночої статі — іменником із закінченням, характерним для жіночого роду), тоді як у багатьох індоєвропейських мовах ці зв’язки непостійні (Corbett 1991: 57–68).

0.4. Іменники SM досліджувалися в різних працях із мовознавства, присвячених словотвору й морфології литовської (і загалом балтійських) мов. З історичного погляду мобільні іменники литовської мови досліджували A. Leskienas (1891), P. Skardžius (1943), J. Otrębskis (1965), S. Ambrazas (1993). Мобільні іменники цікавили й інших фахівців-мовознавців (зокрема S. Keinys 1999, A. Valeckienė 1998). Однак усі ці автори спеціально не досліджували й не розмежовували іменники SM. Найповніше й найґрунтовніше з погляду синхронії їх описав V. Urbutis (1965: 251–474). Проте назви осіб у його працях також розглядаються поряд з іншими похідними подібного типу, без урахування того, що до однієї словотвірної категорії входять іменники, які позначають живе й неживе, наприклад: sugyventinis, -ė і sumuštinis, turčiuolis, -ė і meduolis (див. Urbutis 1965: 323, 346). Крім того, виявляється, що встановлені тут словотвірні категорії, до яких належать назви осіб SM, охоплюють похідні різних типів: так, наприклад, назви носіїв дієслівної ознаки й виконавців дії об’єднуються в одну групу, як-от: vyšniautojas, -a і gydytojas, -a, apgavikas, -ė і nešikas, -ė (Urbutis 1965: 318, 320), хоча з погляду словотвору й значення вони неоднорідні. Крім того, іменники SM розподілені між окремими словотвірними категоріями (Urbutis, 1965: 317–414). Отже, можна сказати, що окремий клас осіб досі не був виокремлений і спеціально досліджений. Зрозуміло, усе це зумовлювалося іншими цілями, які ставили перед собою дослідники.

² Інші назви осіб, наприклад суплетивні назви типу tėvas – motina, відображають лише родинні стосунки, а так звані іменники «спільного роду» називають осіб переважно зі зневажливим відтінком — vėpla, kerėpla.

ASMENŲ PAVADINIMAI IŠ VEIKSMAŽODŽIŲ

57

0.5. Мета нашої праці — показати робочу «категорію осіб», що охоплює назви виконавців дії, утворені від дієслів, і назви носіїв ознаки, утворені від дієслів та іменних частин мови. Однак у цій статті розглядатимуться лише дієслівні похідні SM, які становлять 60,4% усіх похідних SM на позначення осіб. Тут буде виокремлено значення таких назв, їхню основу й форманти, а також наведено статистичні дані.

1. СЛОВОТВІРНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЄСЛІВНИХ ПОХІДНИХ SM

1.1. У мовознавстві словотвірне значення слова визначають як значення, що випливає зі структурних складників похідного слова (твірного слова й формантів) та їхнього співвідношення. Інакше кажучи, воно ґрунтується на словотвірній опозиції, тобто на співвідношенні похідного слова з твірним словом (словами) (Urbutis 1978: 145). Отже, похідне слово пов’язане з твірним як за формою, так і за значенням. Наприклад, похідне слово šlavėjas, -a «той, хто підмітає» зберігає значення твірного дієслова šluoti, šluoja, šlavė «чистити, змахувати мітлою» й основу простого минулого часу. Закінчення -as, що входить до словотвірного форманта -ėjas, -a похідного слова, указує, що цим іменником називають виконавця дії чоловічої статі, а закінчення -a — жіночої статі. Словотвірне значення цього слова — «той, хто підмітає» («той, ким може бути лише людина»). Це індивідуальне (властиве окремому слову) словотвірне значення.

1.2. Однакові словотвірні значення можуть мати як суфіксальні, так і флексійні дієслівні похідні (пор. knisėjas, -a, knisikas, -ė ir knisius, -ė), а також похідні з другим опорним дієслівним компонентом (пор. py nėjas, -a ir vainikpynis, -ė). Більш узагальнене значення подібних дієслівних похідних, утворених різними способами (наприклад: gamintojas, -a, verpėjas, -a, sėjikas, -ė, žymininkas, -ė, sargas, -ė, duonkepys, -ė), — «той, хто виконує дію, позначену твірним дієсловом». Похідні з таким абстрактнішим категорійним значенням, утворені різними способами й за допомогою різних формантів, мають словотвірне значення назв виконавців дії.

1.3. Інша група дієслівних похідних має інше, абстрактніше значення: вони мають характеризувальне значення й указують, що названій особі властива ознака, яка випливає з дії (стану). Наприклад, похідним словом miegalius, -ė називають не «того, хто спить», а «того, хто любить довго спати, кому властиво спати». Найзагальніше словотвірне значення таких похідних — «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з дії (стану), яку вона (рідше інша особа) виконує або переживає, і яку позначено твірним словом». Похідні з таким категорійним словотвірним значенням, утворені різними способами (наприклад: gy rūnas, -ė, murmėklis, -ė, įkaitas, -ė, terlius, -ė, pirmāgimis, -ė), мають словотвірне значення назв носіїв дієслівної ознаки.

Отже, за абстрактнішим категорійним словотвірним значенням, властивим дієслівним похідним, утвореним різними способами, назви осіб SM можуть бути двох типів: одні називають виконавців дії, позначеної твірним словом, інші — носіїв ознаки, якою для них є дія, виражена твірним словом (пор. висновки).

2. ОСНОВА СЛОВОТВОРЕННЯ

2.1. У мовознавстві базовим словом називають слово, на яке спираються, утворюючи інше слово, або від якого утворено інше слово. Однак коли йдеться про основу похідного слова,

58 |

JUDITA DŽEŽULSKIENĖ

її розглядають не як ізольовану лексичну частину слова (основу), а за нею бачать усе базове слово з його граматичними та лексичними особливостями (Urbutis 1978: 152). Вони відіграють значну роль у формуванні словотвірного значення загалом. Тому під час відбору дієслівних SM назв осіб важливе значення має ціла низка взаємопов’язаних особливостей базових дієслів: семантичні компоненти, відношення до об’єкта (перехідність), тип позначуваного процесу, складність структури основи, співвідношення з часом дієслова.

2.2. ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ СЛІВ. Під час визначення базових слів назв виконавців дії сумнівів не виникає: усі вони є дієсловами. Опорний другий компонент складних слів також завжди є дієслівним. Так, похідне слово mokytojas, -a утворене від mokyti, kūrėjas, -a від kurti, prausikas, -ė від prausti. Однак, визначаючи базові слова назв носіїв ознаки, іноді важко сказати, слово якого класу — дієслово чи прикметник — вважати опорним. Наприклад, похідне слово з закінченням -ius, -ė žabalius, -ė може бути мотивоване і дієсловом žabalti, і прикметником žabalas, -a. Пор.: vizgis, -ė (: vizgūs, vizgėti), vingilis, -ė (: vingūs, vingiuoti), tylėnis, -ė (: tylūs, tylėti). Звісно, іноді доцільно спиратися на інші похідні слова аналогічної семантики й форми, які допомогли б визначити базове слово або слово, якому слід віддати перевагу. Так, похідне слово із закінченням -ys, -ė nebylys, -ė може спиратися і на nebilti, і на nebylūs, проте, зіставивши його з похідним словом того самого закінчення neregys, -ė: neregėti, neregì, можна припустити, що воно є дієслівним похідним словом. Або іноді корисно подивитися, чим пояснюється значення похідного слова: наприклад, pliuškis, -ė зневажл. 1. «той, хто любить надмірно прикрашатися», 2. «несерйозна, легковажна людина», на перший погляд, мотивоване прикметником pliuškus, -i 1. «який надмірно прикрашається», 2. «несерйозний, легковажний», тоді як pliuškis, -ė 3. «базіка, торохтій» — дієсловом pliuškėti 3. «говорити дурниці». Однак іноді доцільніше вказати обидва базові слова. Такий неясний статус базового слова в деяких назвах носіїв ознаки, імовірно, зумовлений виразним характеризувальним значенням похідного слова, яке більше пов’язане з прикметником, що називає ознаку, ніж зі станом, з якого ця характеристика виникає. Але слід додати, що проблеми з визначенням словотвірного напрямку часто трапляються в мовознавстві (Zverev 1972: 75–76; Urbutis 1978: 73–78).

2.3. СЕМАНТИЧНІ КОМПОНЕНТИ «АКТИВНЕ»: «НЕАКТИВНЕ». Для дієслівних похідних дуже важливо спиратися на категоріальні семантичні компоненти базових дієслів «активне»: «неактивне», на підставі яких ці дієслова поділяються на слова, що виражають вольову дію та мимовільний стан (Servaitė 1984: 77–85). Від дієслів стану назви виконавців дії ніколи не утворюються. Наприклад, від дієслів miegóti, sirgti, tingėti можливі лише назви носіїв ознаки: miegalius, -ė, sirgalius, -ė, tinginys, -ė. Наприклад, від багатозначного дієслова išdirbti у значенні «провести час за роботою, наприклад, відпрацювати вісім годин» не можна утворити назву виконавця дії *aštuonių valandų išdirbėjas, -a, оскільки ця семема позначає стан; натомість від іншої семеми того самого дієслова — «зробити придатним» — можлива назва виконавця дії із суфіксом -ėjas, -a, наприклад odos išdirbėjas, -a, оскільки в цьому значенні базове дієслово позначає активну дію, що залежить від волі діяча. Отже, це явище чітко зумовлене словотвірною системою.

2.4. ВІДНОШЕННЯ ДІЇ ДО ОБ’ЄКТА. Відношення дії до об’єкта є досить важливою семантичною особливістю базових дієслів назв осіб. Назви виконавців дії SM

ASMENŲ PAVADINIMAI IŠ VEIKSMAŽODŽIŲ

59

назви осіб (виняток становлять назви носіїв динамічного стану) утворюються лише від активної вольової дії, що має відношення до об’єкта. Таке відношення буває двох типів: дія може бути спрямована на об’єкт або пов’язана з об’єктом. Об’єкт, на який спрямовано дію, виконує функцію результату дії (наприклад, nerti pirštines) або пацієнса (наприклад, mindyti žolę), тоді як об’єкт, з яким пов’язана дія, виконує функцію контентиву (наприклад, aiškinti pamoką) або бенефіціанта (наприклад, pagelbėti draugui) (Jakaitienė 1988: 59–64; Sližienė 1994: 19–25; Valeckienė 1998: 35–37). Значення назв виконавців дії ґрунтуються на значеннях базових слів, що випливають із відношення між дією, виконуваною особою, та об’єктом дії, наприклад: gamintojas, -a, pilstytojas, -a, vežikas, -ė, dėstytojas, -a, pasakotojas, -a, sveikintojas, -a. Називання конкретного об’єкта не є необхідним для значення похідного слова: неважливо, що несе nešikas, -ė, а vežėjas, -a перевозить. Лише в назвах осіб SM, утворених способом складання, перший компонент називає об’єкт, на який спрямовано дію, виконувану особою і позначену опорним компонентом. Так значення цієї дії звужується: пор. nešėjas, -a, nešikas, -ė і knygnešys, -ė; vežėjas, -a, vežikas, -ė і malkevežys, -ė; kepėjas, -a, kepikas, -ė і duonkepys, -ė.

Окремі семеми багатозначних назв осіб SM, залежно від відношення позначуваних базовими дієсловами дій до об’єкта або від їхньої перехідності, можуть належати до різних словотвірних категорій. Наприклад, перша семема похідного слова šaukinas, -ė у значенні «крикун, горлань» спирається на значення базового дієслова šaukti «кричати, волати», яке не має відношення до об’єкта, тоді як друга семема šaukinas, -ė позначає «особу, яка оголошувала людям офіційні новини», тобто спирається на семему базового дієслова «скликати, просити», що має відношення до об’єкта. Тому šaukinas, -ė (1) належить до групи назв носіїв ознаки, а šaukinas, -ė (2) — до групи назв виконавців дії.

2.5. ТИПИ ПРОЦЕСІВ. Тип процесу, позначуваний різними основними дієсловами (докладніше див. Halliday 1985; Valeckienė 1998: 34–55), також важливий для словотвірних категорій назв осіб типу SM.

Наприклад, назви виконавців дії завжди утворюються лише від дієслів такого типу, позначувана дія яких може виконуватися особою, що має семантичну функцію агенса (AG). Формули семантичних функцій таких основних дієслів такі: AG – V – O (REZ, PAT, CON, BEN): рубати, розчісувати, казати, допомагати. За іншої функції суб’єкта — перципієнта (PER), пацієнса (PAT), бенефіціанта (BEN) — дієслова можуть бути лише основами назв носіїв дієслівної ознаки (наприклад: myletojas, -a, mėgėjas, -a, abe joklis, -ė, turėtojas, -a).

Від дієслів, що позначають фізичні матеріальні дії, які виконують особи та які досягають певного результату (AG – V – REZ), утворюються лише назви виконавців дії, наприклад: ткач, -ка, різьбяр, -ка, будівельник, -ця. Від дієслів такого типу (наприклад: виробляти, нарізати, топтати) назви носіїв ознаки не утворюються.

Хоча дієслова певних типів процесів (наприклад, ментальних, взаємних відносин, відчуттів) (AG – V – CON) виражають активне зусилля особи залучити предмет чи явище до сфери дії, зазвичай не впливаючи на нього, похідні від таких дієслів семантично не дуже узгоджуються з похідними від дієслів, що керують виразним об’єктом (REZ, PAT) (Labutis 1994: 49). Не від усіх дієслів такого типу можливі назви виконавців дії, наприклад: закінчити роботу > *baigėjas, -a, забути книжку > *užmiršėjas, -a, але užmiršėlis, -ė; почати лекцію > *pradėjikas, -ė.

60 |

JUDITA DŽEŽULSKIENĖ

2.6. СКЛАДНІСТЬ СТРУКТУРИ ОСНОВИ. Лише назви осіб із суфіксом -ikas, -ė розподіляються за складністю структури основи на різні групи виконавців дії та носіїв ознаки. Назви виконавців дії із суфіксом -ikas, -ė не утворюються від префіксальних дієслів: похідні, утворені від таких слів, позначають лише носіїв ознаки, наприклад: apgavikas, -ė, įdavikas, -ė, išdavikas, -ė, pakalikas, -ė, pardavikas, -ė, prigavikas, -ė, пор. nešikas, -ė, vežikas, -ė. Похідні з іншими суфіксами цього значення можуть утворюватися також від основ префіксальних дієслів, наприклад: įkainotojas, -a, pardavinėtojas, -a, užrašytojas, -a, nuleidėjas, -a, sukirpėjas, -a поряд із davėjas, -a, rašytojas, -a. Для основ назв виконавців дії не характерна зворотність: кілька похідних із суфіксом -tojas, -a зі збереженою зворотністю є лише штучними утвореннями (наприклад: pasikėsintojas, -a, pasisavintojas, -a).

3. СЛОВОТВІРНИЙ ФОРМАНТ

3.1. Відповідно до теоретичної вимоги розглядати похідні бінарно, окрім словотвірної основи виділяється й формант похідного слова. У мовознавстві словотвірний формант визначають як сукупність формальних словотвірних засобів (Urbutis 1978: 209), за допомогою яких утворюються нові слова з новим словотвірним значенням.

Словотвірні форманти іменників типу SM, що позначають осіб за статтю, мають обов’язковий компонент — закінчення чоловічого або жіночого роду. Різні закінчення зовсім не порушують цілісності словотвірного форманта, оскільки їхній вибір залежить від статі названого референта. Тому похідні dažytojas, dažytoja вважаються утвореннями одного словотвірного форманта — суфікса -tojas, -a. Також: rėplys, rėplė — похідні із закінченнями -ys, -ė; vyndarys, vyndarė — складні слова того самого словотвірного форманта³.

3.2. Категорія назв виконавців дії не вирізняється різноманітністю словотвірних типів: 85,3% таких похідних утворюються лише за допомогою 3 найчастотніших суфіксів (-tojas, -a: skirstytojas, -a, -ėjas, -a: pirkėjas, -a, -ikas, -ė: šėrikas, -ė), інші чотири — лише рідкісні винятки (-ovas, -ė: rangovas, -ė, -ininkas, -ė: tvāristininkas, -ė, -ūnas, -ė: šaukūnas, -ė, -onas, -ė: valdōnas, -ė). 10,6% назв виконавців дії утворюються способом складання з іменника та дієслова (ūkvedys, -ė), а закінчення є досить нетиповим і рідкісним (1,1%) формантом назв виконавців дії (варто згадати чисті дериваційні закінчення -as, -ė: vadas, -ė, -ius, -ė: knišius, -ė і розширене закінчення⁴ -lys (-lis), -ė: seklys, -ė). Однак слід наголосити, що словотвірні типи із суфіксами -tojas, -a, -ėjas, -ė, -ikas, -ė та складні слова з опорним дієслівним компонентом є дуже продуктивними й, можна сказати, регулярними.

Категорія носіїв дієслівної ознаки характеризується численністю словотвірних типів: такі назви утворюються за допомогою 31 суфікса та їхніх варіантів (частіше з -ėlis, -ė: išbadėjėlis, -ė, -tojas, -a: sąvadautojas, -a, -ūnas, -ė: atskalūnas, -ė, -(t)inis (-(t)inys), -ė: statytinis, -ė, valdinys, -ė, -alius, -ė: sirgalius, -ė, -ėjas, -a: griežėjas, -a, -eklis, -ė: stenėklis, -ė, -ikas,

³ Словотвірний формант складних слів є складеним. Він складається з певного закінчення та з’єднання основ, яке поєднує основи двох слів в одне слово (див. Urbutis 1978: 88).

⁴ Розширеними дериваційними закінченнями називаються закінчення з десемантизованими приголосними формантами. Це закінчення, подібні за формальним вираженням і тотожні за словотвірним значенням, реалізовані в різному оточенні (докладніше див. Ambrazas, ed. 1994: 191–192, 202–203, 223; Valeckienė 1996: 125–131, 1998: 312; пор. Knūkšta 1976: 11–12).

ASMENŲ PAVADINIMAI IŠ VEIKSMAŽODŽIŲ

61

-ė: išdavikas, -ė, -(t)ukas, -ė: peštukas, -ė, slapukas, -ė, -uolis, -ė: varguolis, -ė, -ovas, -ė: varžovas, -ė, -(t)ininkas, -ė: samdininkas, -ė, būr-tininkas, -ė, -ulis (-ulys), -ė: dundulis, -ė, žindulys, -ė, (t)uoklis, -ė: pavyduoklis, -ė), 3 закінченнями та 15 розширеними закінченнями (частіше з -ius, -ė: terlius, -ė, -is (-ys), -ė: žliumbis, -ė, -lys, -ė: kamšlys, -ė, -klis, -ė: kvatoklis, -ė), а також способом складання — від опорного дієслова й першого компонента, яким є іменник (pilvakalbis, -ė), прикметник (piktdžiugis, -ė), рідше — числівник (pirmagimis, -ė), займенник (kitamanis, -ė) і прислівник (meiliakalbis, -ė). Але більшість цих словотвірних типів непродуктивні — за ними утворюється лише кілька похідних.

3.3. Частина суфіксів і закінчень у назвах носіїв дієслівної ознаки така сама, як і в назвах носіїв іменникової ознаки, пор.: -uolis, -ė: smirduolis, -ė (: smirdi) і aistruolis, -ė (: aistra), kantruolis, -ė (: kantrus), vienuolis, -ė (: vienas); -(t)ininkas, -ė: būrtininkas, -ė (: burti) і jūrininkas, -ė (: jūra), pirmininkas, -ė (: pirmas); -ius, -ė: snaudžius, -dė (: snaudžia, snaudė) і klumpius, -ė (: klumpė), būsius, -ė (: būsas). Скажімо, похідні з суфіксом -ūnas, -ė від дієслова, іменника, прикметника й числівника, наприклад: pagrūnas, -ė (: pagrūė), pareigūnas, -ė (: pareiga), žymūnas, -ė (: žymus), pirmūnas, -ė (: pirmas), мають однакове категоріальне словотвірне значення ‘той, хто має названу твірним словом властивість’ і можуть бути об’єднані в одну словотвірну категорію, у цьому разі — категорію «носіїв ознаки».

4. СЕМАНТИКА НАЗВ ОСІБ

4.1. Дієслівні назви осіб позначають осіб різної статі за різними аспектами людського існування: діяльністю, професією, заняттям, випадковими діями, вчинками, постійним, випадковим чи мінливим станом.

4.2. СЕМАНТИЧНІ КОМПОНЕНТИ. SM іменників, що позначають осіб, на групи назв виконавців дії та носіїв ознаки ґрунтується на категоріальних семантичних компонентах ‘активний’: ‘неактивний’, ‘має відношення до об’єкта’: ‘не має відношення до об’єкта’, ‘спрямований на об’єкт’: ‘пов’язаний з об’єктом’, ‘спрямований на результат’: ‘спрямований на експерієнцера’. Слова з ознаками ‘активний’, ‘має відношення до об’єкта’ є назвами виконавців дії (наприклад, lipdytojas, -a, mokytojas, -a). Слова з ознакою ‘активний’, ‘пов’язаний з об’єктом’ (наприклад, tauškalius, -ė, prasimanynėlis, -ė), ‘не має відношення до об’єкта’ (наприклад, žuvautojas, -a, kariuomeninkas, -ė) та ті, що спираються на компонент ‘неактивний’ (наприклад, tinginys, -ė, nusinėlis, -ė), а також ті, у яких протиставлення ‘активний’: ‘неактивний’ зовсім не розрізняється (дієслівні назви, що позначають властивості особи, які виникли внаслідок дій іншої сторонньої особи, спрямованих на названу особу (наприклад, tremtinys, -ė, palikuonis, -ė), а також деякі оцінні назви (наприклад, netikėlis, -ė, smirdalius, -ė)) — це назви носіїв ознаки. Звісно, можливі й винятки: наприклад, назви виконавців дії, що позначають діячів динамічного стану, мають семантичний компонент ‘не має відношення до об’єкта’ (пор. ėjikas, -ė, plaukėjas, -a), тоді як назви носіїв ознаки, що позначають осіб за заняттям, мають компонент ‘спрямований на експерієнцера’ (пор. ėdūnas, -ė, kamšlys, -ė). Проте назви виконавців дії ніколи не матимуть компонента ‘неактивний’, а назви носіїв ознаки — компонента ‘спрямований на результат’ (див. 2.5.).

4.3. ДОДАТКОВА СЕМА. Для семантики дієслівних похідних неабияке значення має характер їхніх

62

JUDITA DŽEŽULSKIENĖ

лексичних і словотвірних значень, який варіюється: в одних вони приблизно збігаються, в інших — помітно відрізняються.

4.3.1. Похідні з приблизно однаковими лексичним і словотвірним значеннями утворюються від твірних слів без додаткових семантичних прирощень⁵, наприклад: auklėtojas, -a ‘той, хто виховує’, nešikas, -ė ‘той, хто несе’, kepėjas, -a ‘той, хто пече’. Такими є майже всі назви виконавців дії.

4.3.2. Словотвірне значення назв носіїв ознаки нерідко має семантичний приріст (пор. Ermakova, 1984: 6), тобто додаткові семи порівняно з лексичним значенням похідного слова, наприклад: ‘той, хто любить щось робити’ (dabišius, -ė, pašai̇̃pūnas, -ė), ‘учасник певної дії’ (pašnekovas, -ė), ‘той, хто багато чого робить’ (bėgūnas, -ė, kamšlys, -ė, pažadūnas, -ė), ‘той, хто щось робить певним чином (довго, часто, швидко)’ (krapštukas, -ė, keiksnys, -ė, plėšūnas, -ė) тощо. Таке зіставлення лексичного й словотвірного значень нерідко є додатковим критерієм для визначення значення дієслівних похідних. Наприклад, іноді назви осіб, утворені від дієслів того самого типу й наділені компонентами ‘активний’, ‘має зв’язок з об’єктом’, можуть позначати як виконавців дії, так і носіїв ознаки — залежно від стосунку особи до дії: особа лише виконує дію чи любить її виконувати, часто виконує тощо, іншими словами, чи має назва семантичний приріст. Тому, скажімо, іменники bėgikas, -ė ‘той, хто біжить’, keikikas, -ė ‘той, хто проклинає’, що не мають додаткових сем, відносимо до назв виконавців дії, а похідні від тієї самої основи bėgūnas, -ė, keiksnys, -ė, keiksmininkas, -ė ‘той, хто постійно проклинає, любить лаятися’, які мають приріст ‘постійно’, ‘любитель’, — до назв носіїв дієслівної ознаки. Пор. також kaūlytojas, -a ‘той, хто жебракує’ і kaulys, -ė ‘той, хто постійно жебракує’, gėrikas, -ė ‘той, хто п’є’ і gėrovas, -ė ‘п’яниця’, girtuoklis, -ė ‘той, хто пиячить, часто напивається’.

4.4. НЕЙТРАЛЬНІСТЬ. Назви виконавців дії з оцінного погляду нейтральні. Більшість назв носіїв дієслівної ознаки мають зневажливе, презирливе, іронічне значення, що випливає зі значення твірного дієслова, яке з оцінного погляду не є нейтральним, наприклад: ryjikas, -ė, krapalius, -ė ‘той, хто йде, невпевнено тримаючись’, bambėklis, -ė, zyzeklis, -ė. Негативно можуть оцінюватися як зовнішність особи, так і її характер, поведінка, те, що з нею сталося (наприклад: nutūkelis, -ė, žėliūnas, -ė ‘той, хто заріс волоссям’, paleistuvis, -ė, jūželis, -ė, klaikšis, -ė, suškis, -ė). Навіть якщо окрема назва має позитивну конотацію, нерідко вона також виражає іронічне ставлення: pralobėlis, -ė, įsimylėjėlis, -ė. Через такі мотиви вживання значна частина назв носіїв дієслівної ознаки належить лише до розмовного мовлення.

4.5. ВІДНОШЕННЯ ДО ЗНАЧЕНЬ ТВІРНИХ СЛІВ. Значення пар SM, що позначають осіб, походять від значень дій, виконуваних самою особою (рідше — іншою особою), та станів, яких вона зазнає і які названі твірними словами. Тому значення похідних близькі до значень твірних слів, хоча й не цілком збігаються з ними.

4.6. ЗНАЧЕННЯ НАЗВ ВИКОНАВЦІВ ДІЇ. Назви виконавців дії можуть позначати виконавців фізичних, матеріальних, ментальних дій, мовців, діячів міжособистісних відносин і відчуттів, а також динамічних дій:

4.6.1. НАЗВИ ВИКОНАВЦІВ ФІЗИЧНИХ, МАТЕРІАЛЬНИХ ДІЙ — це такі іменники SM, що позначають осіб, які виконують фізичні, матеріальні дії, спрямовані на

⁵Під час визначення тотожності лексичного й словотвірного значень зазвичай спираються на дефініції, наведені в DLKŽ.

ASMENŲ PAVADINIMAI IŠ VEIKSMAŽODŽIŲ

63

об’єкт. Їхнє словотвірне значення: «особа, яка виконує безпосередньо спрямовану на об’єкт фізичну, матеріальну дію, названу твірним словом». Залежно від характеру дії, названої твірним словом, вони можуть позначати виконавців процесу, виробників предметів, змінювачів стану предмета⁶.

4.6.1.1. НАЗВИ ВИКОНАВЦІВ ПРОЦЕСУ із суфіксами (винятково з закінченням) і способом складання утворюються від дієслів, які позначають спрямовану на об’єкт дію, що сприймається як процес, коли результат відсутній, напр.: -tojas, -a: perdavinėtojas, -a, -ėjas, -a: vežėjas, -a, -ikas, -ė: rinkikas, -ė, -lys (-lis), -ė: pirklys, -ė, perpirklis, -ė, -ovas, -ė: varovas, -ė 1. ‘gyvulių varytojas’, -ius, -ė: knisius, -ė; vainiksegi̇s, -ė.

4.6.1.2. НАЗВИ ВИРОБНИКІВ ПРЕДМЕТІВ із суфіксами та способом складання утворюються від перехідних дієслів, спрямованих на об’єкт, які позначають створення певного предмета, що сприймається як результат дії, коли предмет зазнає змін, напр.: -tojas, -a: pjautytojas, -a, -ėjas, -a: mezgėjas, -a, -ikas, -ė: malikas, -ė; žvakdarys, -ė.

4.6.1.3. НАЗВИ ОСІБ, ЯКІ ЗМІНЮЮТЬ СТАН ПРЕДМЕТІВ, утворюються за допомогою суфіксів і способом складання від дієслів, що позначають певну спрямовану на об’єкт дію, коли йдеться про стан предмета, який сприймається як пацієнс, напр.: -tojas, -a: šukuotojas, -a, -ėjas, -a: skalbėjas, -a, -ikas, -ė: šveitikas, -ė, -ininkas, -ė: glaistinininkas, -ė, -ovas, -ė: tvarkovas, -ė; knygrišys, -ė.

4.6.2. НАЗВИ ВИКОНАВЦІВ МЕНТАЛЬНОЇ ДІЇ — це назви осіб, утворені від дієслівних мобільних іменників (SM), які позначають осіб, що виконують дії, зумовлені інтелектуальними якостями та здібностями людини. Їхнє словотвірне значення: «особа, яка виконує пов’язану з об’єктом ментальну дію, названу твірним словом». Вони утворюються за допомогою суфіксів і способом складання, напр.: -tojas, -a: dėstytojas, -a, -ėjas, -a: vertėjas, -a, -ikas, -ė: spėjikas, -ė, -ovas, -ė: užsakovas, -ė; raštvedys, -ė.

4.6.3. НАЗВИ МОВЦІВ — це іменники, утворені від дієслівних мобільних іменників (SM), які позначають осіб, що здійснюють мовленнєві акти, пов’язані з об’єктом, але не спрямовані на нього. Словотвірне значення таких назв: «особа, яка виконує об’єктну мовленнєву дію, названу твірним словом». Вони утворюються за допомогою суфіксів (рідко — закінчень), напр.: -tojas, -a: kalbėtojas, -a, pasakotojas, -a, sakytojas, -a, -ėjas, -a: skelbėjas, -a, -ikas, -ė: skelbikas, -ė, -ūnas, -ė: šauktūnas, -ė 2. ‘kas praneša’, -lys, -ė: šauklys, -ė 1. ‘asmuo, kuris praneša žinias’.

4.6.4. НАЗВИ ОСІБ, ЯКІ ВИРАЖАЮТЬ ВЗАЄМНІ СТОСУНКИ, позначають осіб, що виконують дії, зумовлені взаємними стосунками між виконавцем дії та об’єктом. Словотвірне значення таких похідних від дієслівних мобільних іменників (SM): «особа, яка виконує дію, зумовлену взаємними стосунками між виконавцем дії та об’єктом і названу твірним словом». Вони утворюються за допомогою суфіксів (рідко — закінчення), напр.: -tojas, -a: sveikintojas, -a, -ėjas, -a: gerbėjas, -a, -ikas, -ė: gyny­kas, -ė, -lys, -ė: kvieslys, -ė.

Окрема група назв осіб, які виражають взаємні стосунки, називає осіб за виконуваними діями ДОГЛЯДУ (охорони, управління, випасання), які можуть сприйматися як стан. Це іменники, утворені від дієслівних мобільних іменників (SM) за допомогою суфіксів (рідко — закінчень), а також складні слова, напр.: -tojas, -a: globotojas, -a, -ovas, -ė: valdovas, -ė, -onas, -ė: valdōnas, -ė psn., -inin­kas, -ė: valdininkas, -ė, -as, -ė: sargas, -ė; aviganis, -ė.

⁶Цей поділ є умовним, оскільки іноді функціональна роль об’єкта залежить від лексичного значення слів. Пор. pjauti šieną (результату немає), pjauti lentas (прагнуть досягти результату).

64 |

JUDITA DŽĖŽULSKIENĖ

4.6.5. НАЗВИ ОСІБ, ЩО ВИРАЖАЮТЬ ВІДЧУТТЯ, — це префіксальні (рідко суфіксальні) іменники SM, що позначають осіб, які виражають пов’язані з об’єктом психофізичні дії, супроводжувані вольовими зусиллями. Словотвірне значення цих назв осіб таке: «особа, яка вольово виражає відчуття, пов’язані з об’єктом і названі твірним словом», наприклад: -tojas, -a: klausytojas, -a, stebėtojas, -a, ūostytojas, -a, -ovas, -ė: žiūrovas, -ė, -as, -ė: žvalgas, -ė.

4.6.6. НАЗВИ ОСІБ, ЩО ВИКОНУЮТЬ ДИНАМІЧНІ ДІЇ, із суфіксами утворені від інтранзитивних дієслів, що позначають активну дію, не спрямовану на об’єкт, і називають вольові динамічні рухи, виконувані особою та усвідомлювані як певний стан, наприклад: -tojas, -a: lakstytojas, -a, -ėjas, -a: ėjėjas, -a, -ikas, -ė: čiuožikas, -ė.

4.7. ЗНАЧЕННЯ НАЗВ НОСІЇВ ДІЄСЛІВНОЇ ОЗНАКИ. Такі іменники SM називають осіб, яких характеризують за заняттям, взаєминами, розумовою діяльністю, динамічними діями, вольово чи мимоволі видаваними звуками, мимовільним фізичним, мінливим фізичним, психічним або екзистенційним станом, результатом переживаного процесу, сторонніми діями, спрямованими на них.

4.7.1. НАЗВИ ОСІБ, ЯКИХ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЗА ВОЛЬОВИМИ ДІЯМИ, можна поділити на п’ять типів:

4.7.1.1. НАЗВИ ОСІБ, ЯКИХ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЗА ЗАНЯТТЯМ, — це іменники SM, що позначають осіб, чия ознака випливає з виконуваної ними активної дії, яка потребує вольових зусиль і вказує на схильність до чогось або заняття чимось. Їхнє словотвірне значення таке: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з її заняття, названого твірним словом». Вони утворюються за допомогою суфіксів, закінчень і складання основ, наприклад: -tojas, -a: meškeriotojas, -a, -ūnas, -ė: krapštūnas, -ė, -ėlis, -ė: sukilėlis, -ė, -ėjas, -a: būrėjas, -a, -ikas, -ė: lošikas, -ė, -alius, -ė: rūkal(i)us, -ė, -iūgas, -ė: smaliūgas, -ė (: smilti, smilūs) ‘smaližius’, -ninkas, -ė: kariaunininkas, -ė, -ovas, -ė: gerovas, -ė, -uoklis, -ė: rijūoklis, -ė, -uonis, -ė: grobuonis, -ė, -lys, -ė: šaulys, -ė, -klys, -ė: žūklys, -ė (: žūti), -nius, -ė: puošnius, -ė (: puošti); pilvapenys, -ė, veltėdys, -ė.

4.7.1.2. НАЗВИ ОСІБ, ЯКИХ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЗА ВЗАЄМИНАМИ, позначають осіб, чиї ознаки випливають із дій або станів, яких вони зазнають унаслідок взаємин. Їхнє словотвірне значення таке: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з твірного дієслова, названого за взаєминами, яких вона зазнає». Це префіксальні та суфіксальні похідні, складні слова, наприклад: -tojas, -a: meil(i)kautojas, -a, -ūnas, -ė: grūnas, -ė, -ėlis, -ė: susimokėlis, -ė, -ikas, -ė: apgavikas, -ė, -tukas, -ė: muščiukas, -ė, -ėjas, -a: kropėjas, -a, -okas, -ė: šaipokas, -ė, -uolis, -ė: pašai(u)olis, -ė, -ovas, -ė: sugerovas, -ė, -tinis, -ė: sugyventinis, -ė, -iūgas, -ė: viliūgas, -ė (: vilti); -ys, -ė: kaul(i)ys, -ė (: kaulyti), -klis, -ė: didžiuoklis, -ė ‘kas didžiuojasi’, -snys, -ė: keiksnys, -ė; miglapūtys, -ė, padlaižys, -ė.

До назв осіб, яких характеризують за взаєминами, можна було б зарахувати й іменники, що називають осіб за діями ОТРИМАННЯ, ВЗЯТТЯ. Це префіксальні похідні та складні слова, наприклад: -ėjas, -a: gavėjas, -a, įgijėjas, -a, -tojas, -a: paveldėtojas, -a, laimėtojas, -a, -ikas, -ė: ėmikas, -ė; duonpelnys, -ė.

4.7.1.3. НАЗВИ ОСІБ, ЯКИХ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЗА ДИНАМІЧНИМИ ДІЯМИ, — це іменники SM, утворені від дієслів, що називають переміщення або іншу рухливість, і позначають осіб, чия ознака випливає з виконуваних ними рухових дій, усвідомлюваних як

ASMENŲ PAVADINIMAI IŠ VEIKSMAŽODŽIŲ

65

стан. Словотвірне значення назв такого типу: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з вираженого нею динамічного стану, позначеного твірним словом». Їх утворюють за допомогою суфіксів, закінчень і словоскладання, наприклад: -ėlis, -ė: nuklėdis, -ė, -ūnas, -ė: bėgūnas, -ė, -tojas, -a: iškylautojas, -a, -alius, -ė: virtalius, -ė «той, хто, йдучи, похитується», -ninkas, -ė: keliaunininkas, -ė, -uklis, -ė: virtuklis, -ė, -uolis, -ė: nerimuolis, -ė «непосида»; -is, -ė: klibis, -ė, -lys, -ė: šoklys, -ė, -vis, -ė: ateivis, -ė, -klis, -ė: klajoklis, -ė, -ius, -ė: krapalius, -ė (: krapalioti) «той, хто ходить непевно тримаючись на ногах», -šis, -ė: nepaslankšis, -ė; purvabridys, -ė, aukštalipis, -ė.

4.7.1.4. НАЗВИ ОСІБ, ХАРАКТЕРИЗОВАНИХ ЗА МЕНТАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ — це іменники SM, що позначають осіб, ознака яких випливає зі станів, зумовлених розумовими якостями та здібностями людини. Словотвірне значення цих назв: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з переживаного нею ментального стану, названого твірним словом». Їх утворюють за допомогою суфіксів, закінчень і словоскладання, наприклад: -ėlis, -ė: užmišėlis, -ė, -tojas, -a: mąstytojas, -a, -iūnas, -ė: žiniūnas, -ė, -ovas, -ė: žinovas, -ė, -inys, -ė: mokinys, -ė, -iūgas, -ė: pramaniūgas, -ė, -iuonis, -ė: žiniuonis, -ė, -klis, -ė: abejoklis, -ė, -ys, -ė: žynys, -ė; laisvamānis, -ė, aklātikis, -ė.

4.7.1.5. НАЗВИ ОСІБ, ХАРАКТЕРИЗОВАНИХ ЗА ДОВІЛЬНО ВИДАВАНИМИ ЗВУКАМИ — це іменники SM, що позначають осіб, ознака яких випливає з дії видавання звуків, які вони утворюють власними зусиллями. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з дії довільного видавання нею звуків, описаної твірним словом». Їх утворюють за допомогою суфіксів, закінчень і словоскладання, наприклад: -tojas, -a: švilpautojas, -a, -eklis, -ė: bambėklis, -ė, -alius, -ė: tauškalius, -ė, -utis, -ė: čiauškutis, -ė, -ėjas, -a: švilpėjas, -a, -ikas, -ė: švilpikas, -ė, -ovas, -ė: kalbovas, -ė, -ininkas, -ė: paūstininkas, -ė, -snys, -ė: klyksnys, -ė, -ulis, -ė: dundulis, -ė, -ūnas, -ė: plepūnas, -ė, -uolis, -ė: šnekuolis, -ė, -lys, -ė: suoslys, -ė, -ys, -ė: plepys, -ė; niekabylys, -ė, aiškiakalbis, -ė.

4.7.2. НАЗВИ ОСІБ, ХАРАКТЕРИЗОВАНИХ ЗА МИМОВІЛЬНИМ СТАНОМ, можна поділити на шість типів:

4.7.2.1. НАЗВИ ОСІБ, ХАРАКТЕРИЗОВАНИХ ЗА МИМОВІЛЬНО ВИДАВАНИМИ ЗВУКАМИ, позначають осіб, ознака яких випливає з мимовільно переживаного стану, пов’язаного з видаванням звуків. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з переживаного нею стану мимовільного видавання звуків, описаного твірним словом». Їх утворюють за допомогою суфіксів і закінчень, наприклад: -alius, -ė: čiaudalius, -ė, -eklis, -ė: stenėklis, -ė, -ūnas, -ė: virkūnas, -ė, -enis, -ė: tylėnis, -ė, -esas, -ė: švelpėsas, -ė (: švelpti) «шепелявий»; -lys, -ė: parplys, -ė, -klis, -ė: aimanuoklis, -ė, -snys, -ė: verksnys, -ė, -is, -ė: žliumbis, -ė, -ius, -ė: zaūnius, -ė.

4.7.2.2. НАЗВИ ОСІБ, ХАРАКТЕРИЗОВАНИХ ЗА МИМОВІЛЬНИМ ФІЗИЧНИМ СТАНОМ — це іменники SM, що позначають осіб, ознаки яких випливають зі стану, зумовленого способом перебування, позою чи іншим фізичним станом, який часто не потребує вольових зусиль. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з переживаного нею фізичного стану, описаного твірним словом». Їх утворюють за допомогою суфіксів, закінчень і словоскладання, наприклад: -ėlis, -ė: išsišėpelis, -ė, -alius, -ė: miegalius, -ė, -tojas, -a: žiopsotojas, -a, -enis, -ė: tylėnis, -ė, -ikas, -ė: tupikas, -ė, -uklis, -ė: mieguklis, -ė, -ūnas, -ė: sėdūnas, -ė, -ys, -ė: neregys, -ė, -ius, -ė: snaudžius, -dė, -lys, -ė: vėplys, -ė, -šas, -ė: migšas, -ė; trumparegys, -ė.

66 |

JUDITA DŽEŽULSKIENĖ

4.7.2.3. Назви осіб, характеризованих за мінливим мимовільним фізичним станом, позначають осіб, ознаки яких випливають зі стану, зумовленого змінним фізичним станом людини. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з її зміненого (рідше — мінливого) фізичного стану, описаного твірним словом». Їх утворюють за допомогою суфіксів, закінчень і словоскладання, наприклад: -ėlis, -ė: pér aukėlis, -ė, -alius, -ė: drambalius, -ė (: drimba) «великопузий», -ulis, -ė: burbūlis, -ė (: burbti) «товстун», -ūnas, -ė: želūnas, -ė розм. «той, хто обріс волоссям»; -is, -ė: pliūmpis, -ė «той, хто розплився», -lys, -ė: tišlys, -ė, -ius, -ė: drisk(i)us, -ė, -kus, -ė: dribkus, -ė (: dribti), -nius, -ė: šūtn(i)us, -ė (: šūto), -snius, -ė: džiušni(us), -ė, -šas, -ė: dribšas, -ė (: dribti), -šis, -ė: lėpšis, -ė (: lėpti), -šlys, -ė: raukšlys, -ė (: rauktis); miegpuvys, -ė зневажл. «сонько».

4.7.2.4. Назви осіб, характеризованих за психічним станом, позначають осіб за ознаками, що випливають із їхніх внутрішніх переживань, часто зумовлених психікою. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з переживаного нею психічного стану, названого твірним словом». Їх утворюють за допомогою суфіксів, закінчень і словоскладання, наприклад: -ėlis, -ė: isimylėjėlis, -ė, -tojas, -a: pavyduliautojas, -a, -ūnas, -ė: pavydūnas, -ė, -ėjas, -a: laukėjas, -a, -ikas, -ė: delsi(k)as, -ė, -inys, -ė: tinginys, -ė, -uolis, -ė: pavyd(u)olis, -ė, -onas, -ė: niūr(u)onas, -ė; -lys, -ė: gaišlys, -ė, -is, -ė: įngis, -ė (: įngti) «ледар», -šis, -ė: klaikšis, -ė, -šas, -ė: kluikšas, -ė «дурень», -štis, -ė: klaikštis, -ė «той, хто збожеволів»; niekdžiugis, -ė, piktdžiugis, -ė.

4.7.2.5. Назви осіб, характеризованих за екзистенційним станом, — це суфіксальні та складні іменники SM, що позначають осіб, ознаки яких випливають зі станів, пов’язаних з їхнім існуванням, буттям. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з переживаного нею екзистенційного стану, описаного твірним словом», наприклад: -ėlis, -ė: nebūvėlis, -ė, -tojas, -a: gyventojas, -a; sénbuvis, -ė, naujakurys, -ė, čiab(u)vis, -ė.

4.7.2.6. Назви осіб, характеризованих за результатом пережитого процесу, — це суфіксальні та складні іменники SM, що позначають осіб, ознаки яких випливають зі станів, пов’язаних із певним екзистенційним результатом. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з результату пережитого нею процесу, описаного твірним словом», наприклад: -ėlis, -ė: pražuvėlis, -ė, numirėlis, -ė, -uolis, -ė: paskenduolis, -ė, skenduolis, -ė, -enis, -ė: prapuolėnis, -ė, -ėsis, -ė: mirėsis, -ė 1. «померлий», -tininkas, -ė: mirtininkas, -ė «засуджений до смерті», -uoklis, -ė: pakaruoklis, -ė; šaltmirys, -ė, aklagimis, -ė, antrágimis, -ė.

4.7.3. Назви осіб, характеризованих за спрямованою на них сторонньою дією, — це суфіксальні та флексійні іменники SM, що позначають осіб, ознака яких випливає з активної фізичної, матеріальної чи ментальної дії, яку інша особа виконує (виконала) і спрямовує на того, кого називають. Їхнє словотвірне значення: «особа, яку характеризують за ознакою, що випливає з дії, виконуваної іншою особою і спрямованої на характеризовану особу, описаної твірним словом», наприклад: -(t)inis, -ė (-inys, -ė): auklėtinis, -ė, pasiuntinys, -ė, -uklis, -ė: gird(u)klis, -ė «той, кого напувають», -ininkas, -ė: samdininkas, -ė, -ėlis, -ė: pastūmėlis, -ė, -ukas, -ė: žindukas, -ė «дитина, яку годують грудьми», -ulys, -ė: žindulys, -ė, -uon(is), -ė: palikuonis, -ė; -as, -ė: įkaitas, -ė, -ys, -ė: kankinys, -ė.

ASMENŲ PAVADINIMAI IŠ VEIKSMAŽODŽIŲ

67

5. НАЗВИ ОСІБ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ПАР

Через відсутність відповідного референта невелика частина назв осіб, що позначають виконавця дії або носія ознаки, має лише один — чоловічий або жіночий — рід. Це іменники, що називають діяльність чи заняття, властиві лише одній статі (чоловікові або жінці): angliakasys, artójas, auklė, slaugė, gimdyvė. Такі назви є лише поодинокими похідними. Часто це зумовлено не системою словотвору, а розподілом соціальних ролей у суспільстві (пор. Boel 1976: 16–73). Це видно з віддієслівних назв осіб, що називають чоловіків або жінок, які займаються тим, що в суспільстві вважається суто чоловічою чи жіночою сферою, наприклад: праця: žiedžius, kalvis ir priemėja, pribuvėja, nešiotė; війна: minuotojas, karvedys; розпуста: svetimoteriautojas, žagintojas ir padraika. Отже, назви осіб, які не мають пар, слід вважати винятками із загальної словотвірної моделі мобільних іменників. На це вказує також той факт, що поруч із більшістю назв осіб чоловічого роду цілком можливі парні назви жіночого роду, так само як вони існують поруч із назвами осіб, що займаються іншою, здавалося б, безумовно суто чоловічою діяльністю. Пор.: angliakasys, auksak asys, але molkasýs, -ė, rūdakasýs, -ė, žemkasýs, -ė; dar kalnavertys ir kelmavertys, -ė. Або поруч із деякими назвами осіб жіночого роду, скажімо, slaugė можливе slaugas, поруч із gimdytoja можливий gimdytojas (яким мовці нерідко й користуються). Назва жіночого роду priemėja є лексикалізованим іменником — похідним SM priemėjas, -a і може вважатися його омонімом, оскільки спирається на те саме базове дієслово.

Отже, у світі, що дедалі модернізується, коли розподіл соціальних ролей між статями стає менш виразним, словотвірна модель мобільних іменників у литовській мові не перешкоджає позначенню нових опозицій, що виникають: чоловік — виконавець дії, жінка — виконавиця дії; чоловік — носій ознаки, жінка — носійка ознаки.

6. ВИСНОВКИ

За різними словотвірними значеннями, основами, формантами й семантикою віддієслівні назви осіб можна поділити на два класи: виконавців дії та носіїв віддієслівної ознаки. Їхнє співвідношення становить 53,6%: 46,3%. Разом з відіменниковими похідними вони утворюють одну словотвірну «категорію осіб», співвідносну з такими словотвірними категоріями іменників, як назви дій, назви знарядь тощо. У литовській мові за словотвірною моделлю мобільних іменників (SM) постійно утворюються нові слова у відповідь на появу нових реалій. Отже, цей клас є продуктивним, живим і відкритим. Крім того, у литовській мові пари іменників регулярно утворюються залежно від статі референтів.

68 |

JUDITA DŽĖŽULSKIENĖ

ТАБЛИЦЯ 1. ЗНАЧЕННЯ НАЗВ ОСІБ, ВИРАЖЕНИХ ВІДДІЄСЛІВНИМИ МОБІЛЬНИМИ ІМЕННИКАМИ

Значення назв виконавців дії Відсотки Значення назв носіїв ознак Відсотки Виконавці фізичної матеріальної дії 34,5 За заняттям 8,6 Виразники міжособистісних відносин 8,3 За мінливим мимовільним фізичним станом 8 Виконавці розумової дії 6,7 За звуками, що видаються довільно 4,5 Виразники динамічних дій 2,5 За міжособистісними відносинами 4,2 Мовці 1,1 За психічним станом 4,2 Виразники відчуттів 0,5 За динамічними діями 4,1 За звуками, що видаються мимовільно 3,4 За розумовою діяльністю 3,2 За дією сторонньої особи 2,6 За мимовільним фізичним станом 1,7 За результатом пережитого процесу 1,3 За екзистенційним станом 0,5 Усього 53,6 Усього 46,3

LITERATŪRA

AMBRAZAS, S. 1993: Daiktavardžių darybos raida. Lietuvių kalbos veiksmažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

AMBRAZAS, V., ed. 1994: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

BOEL, E. 1976: Le genre des noms désignant les professions et les situations féminines en français moderne. Revue roman 11, 16–73.

CORBETT, G. 1991: Gender, Cambridge: University Press.

ERMAKOVA, O. P. 1984: Лексические значения производных слов в русском языке, Москва: Русский язык.

HALLIDAY, M.A.K. 1985: An Introduction to Functional Grammar, London: Edward Arnold.

JAKAITIENĖ, E. 1988: Leksinė semantika, Vilnius: Mokslas.

KEINYS, S. 1999: Bendrinės lietuvių kalbos žodžių daryba, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

KNIUKŠTA, P. 1976: Priesagos -inis būdvardžiai, Vilnius: Mintis.

LABUTIS, V. 1994: Lietuvių kalbos sintaksė 1, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

LESKIEN, A. 1891: Die Bildung der Nomina im Litauischen, Leipzig: Hirschel.

OTRĘBSKI, J. 1965: Gramatyka języka litewskiego, Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.

SERVAITĖ, L. 1984: Lietuvių kalbos leksiniai statyvai. Kalbotyra 35 (1), 77–85.

ASMENŲ PAVADINIMAI IŠ VEIKSMAŽODŽIŲ | 69

Skardžius, P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Sližienė, N. 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Urbutis, V. 1965: Daiktavardžių daryba. In: Ulvydas, K., red., Lietuvių kalbos gramatika 1, Fonetika ir morfologija, Vilnius: Mintis, 251–474.

Urbutis, V. 1978: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mintis.

Valeckienė, A. 1996: Dėl veiksmažodinių būdvardžių darybos. LKMA suvažiavimo darbai 16, 125–131.

Valeckienė, A. 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Zverev, A. D. 1972: Выражения направления производности в русском языке. Тихонов, А. Н., ред. Актуальные проблемы русского словообразования 1, Самарканд: Самаркандский гос. университет им. А. Навои, 72–80.

Judita Džežulskienė

Vytauto Didžiojo universitetas

Lietuvių kalbos katedra

Donelaičio g. 52, 3000 Kaunas, Lietuva

Gauta 2001 06 04