ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLVI (2002), 173–183

Уживання граматичних форм у науковому стилі литовської мови

VIDA ŽILINSKIENĖ

Lietuvos teisės universitetas, Vilnius

У статті наведено дані про частотність уживання основних частин мови (іменників, прикметників, дієслів) та їхніх відмінюваних форм у литовському науковому письмі. Вона ґрунтується на «Частотному словнику сучасної писемної литовської мови» (Grumadienė & Žilinskienė 1997), а точніше — на його електронній версії, що містить дані про мову науки (Grumadienė & Žilinskienė 1996). Крім того, частотність частин мови в мові наукових праць зіставляється з їхньою частотністю в різновидах мови, уживаних у діловому та публіцистичному письмі.

Нині, коли в інформаційному суспільстві дедалі частіше маємо справу з литовською мовою, дослідження певних стилів і навіть текстів конкретних тематичних груп у межах одного стилю на різних мовних рівнях стає дедалі актуальнішим. Це насамперед стосується статистичних досліджень окремих мовних рівнів (лексики, морфології, словотвору). Після опису морфологічної структури литовської мови в публіцистичному та діловому стилях і виявлення відмінностей та подібностей у вживанні частин мови й основних граматичних форм (див. Žilinskienė 2002: 106–116) важливо з’ясувати, як ці форми вживаються і в науковому стилі. Якщо буде встановлено, що в текстах різних стилів уживання певних граматичних форм є стабільним, тоді як інших — очевидно відрізняється, стане зрозуміло, на що слід звернути найбільшу увагу під час розгляду автоматичного розпізнавання, перекладу та інших пов’язаних із цим питань.

Як і під час дослідження морфологічної структури публіцистичного та ділового стилів, у цій роботі використано комп’ютерний варіант для наукового стилю «Частотного словника сучасної писемної литовської мови» (Grumadienė, Žilinskienė 1997) (Grumadienė, Žilinskienė 1996). Тексти для укладання частотного словника цього стилю добирали з наукових видань, опублікованих у Литві в 1990–1995 рр. (монографій, статей, рефератів, наукових журналів), або з праць, затверджених науковими установами (дисертацій, авторефератів докторських дисертацій, звітів, патентів). Деякі тексти довелося взяти з дещо ранішого періоду, оскільки виявилися галузі науки, у яких литовською мовою публікують дуже мало праць¹, наприклад, за згаданий період не було наукових статей і тез конференцій литовською мовою з деяких галузей хімії, біології

¹Дотримувалися суворого правила: вибірки (суцільні фрагменти тексту обсягом 1000 уживань слів) для частотного словника брали лише з суто наукових видань, не залучаючи підручників, науково-популярних видань тощо.

174 |

V I D A Ž I L I N S K I E N Ė

галузей², а з теології не вдалося знайти жодної монографії литовською мовою, тож довелося взяти лише статті. Науковий стиль представляли вісім тематичних груп:

1) аграрні науки (агрономія, лісівництво, ветеринарія, зоотехніка); 2) природничі науки (астрономія, біологія, хімія, географія, геологія та мінералогія, фізика); 3) гуманітарні науки (архітектура, мистецтвознавство, етнологія, філософія, фольклористика, історія, мовознавство, літературознавство, музикознавство, театрознавство); 4) математичні науки (математика, логіка, статистика, інформатика, системологія), 5) медичні науки (медицина, фармація, стоматологія); 6) соціальні науки (освітологія, економіка, політологія, психологія, соціологія, право, управління, бібліотекознавство та книгознавство); 7) технічні науки (сільськогосподарська інженерія та інженерія довкілля, хімічна технологія, електроніка й електротехніка, енергетика й теплотехніка, управління та інформаційні технології, механіка, матеріалознавство, метрологія та вимірювання, транспортні технології, будівництво); 8) теологічні науки (фундаментальна теологія, догматична теологія, моральна теологія, скриптуристика (Святе Письмо), патрологія (традиції давньої Церкви), історія Церкви, пасторальна теологія, канонічне право).

Ці тематичні групи було сформовано з урахуванням класифікації галузей і напрямів науки, затвердженої постановою Уряду Литовської Республіки № 739 від 7 жовтня 1992 року.

З видань перелічених галузей і напрямів науки (враховуючи також, що видань із деяких галузей, наприклад гуманітарних і технічних наук, було дуже багато, а з інших — зовсім мало) випадковим способом відібрали 300 вибірок, тобто фрагментів зв’язного тексту³ обсягом 1000 уживань слів, і підрахували частотні словнички для кожної вибірки; на їх основі — для кожної тематичної групи, а потім — частотний словник наукового стилю. Під час підрахунку частотності слів (лексем) було також підраховано частотність граматичних форм цих слів, які ми й розглянемо.

Насамперед розгляньмо вживання частин мови в наукових текстах (див. таблицю 1).

ТАБЛИЦЯ 1. УЖИВАННЯ ЧАСТИН МОВИ В НАУКОВОМУ СТИЛІ

Частина мови

Кількість уживань слів

Уживання слів (%)

Іменник

121 696

43,73

Дієслово

50 958

18,31

Прикметник

32 806

11,79

² Раніше багато науковців у певних галузях публікували свої праці лише російською мовою, а тепер частина з них береться писати лише англійською. Таким чином виникає подвійна проблема: по-перше, наукові тексти литовською мовою не пишуться або майже не пишуться, отже, не розвивається і не створюється термінологія відповідної галузі; по-друге, було б цікаво знати, якою англійською написано ці тексти.

³ Саме зв’язний текст і демонструє реальне вживання частин мови та їхніх граматичних форм.

GRAMATINIŲ FORMŲ VARTOJIMAS MOKSLINIAME STILIUJE | 175

Частина мови Кількість уживань слів Уживання слів (%) Сполучник 21 247 7,63 Займенник 18 899 6,79 Прийменник 12 073 4,34 Прислівник 11 753 4,22 Частка 5 963 2,14 Числівник⁴ 2 863 1,03 Вигук 48 0,02 Звуконаслідувальне слово 5 0,002

Як бачимо з цих даних, у науковому стилі найчастіше вживаються іменники, тобто майже половина (43,73%) слів наукового тексту — це іменники. Ще значну частину наукових текстів (30,10%) становлять слова, що належать до двох інших частин мови — дієслова та прикметника. Отже, слова лише трьох частин мови становлять майже три чверті (73,83%) розглянутих текстів.

Скориставшись комп’ютерними частотними словниками наукового, ділового та публіцистичного стилів (Žilinskienė 2002: 106–116), укладеними за тією самою методикою (детальніше про це див. Žilinskienė 1998: 219–227) на основі текстів, виданих у 1993–1995 роках, порівняймо вживання частин мови в текстах цих стилів, оскільки саме порівняння найкраще може показати реальний стан речей (див. табл. 2). З даних цієї таблиці бачимо: 1) у текстах усіх трьох стилів виразно переважають іменники, тобто всім порівнюваним стилям властива іменникова мова, лише в публіцистиці іменників менше, ніж у текстах двох інших стилів; 2) різноманітність словника всіх цих стилів найбільше зумовлюють дві ті самі частини мови — іменник і дієслово; службові частини мови та займенник (з погляду статистики він завжди поводиться як службова частина мови), різних слів яких (не слововживань) виявлено лише по кілька десятків у текстах усіх стилів, тобто тих, що становлять дуже невелику частину словника, займають приблизно від чверті до п’ятої частини текстів (20,90% у науковому, 22,59% у діловому та 26,13% у публіцистичному стилі); 3) у текстах усіх стилів другою за частотою вживання частиною мови є дієслово

⁴ Як зазвичай під час укладання частотних словників, тут зафіксовано лише ті числівники, які були написані словами, тоді як числівники, записані арабськими чи римськими цифрами, потрапили лише до опису статистичної структури.

176 |

VIDA ŽILINSKIENĖ

…; у зіставлюваних стилях його вживання мало відрізняється; 4) різниться вживання прикметників: найбільше їх у наукових⁵ текстах, а в публіцистичному й діловому стилях помітно менше; 5) усі іменні частини мови в наукових, ділових і публіцистичних текстах становлять відповідно 63,34%, 62,34% і 56,54%; 6) загалом за частотністю вживання всіх частин мови наукові тексти ближчі до ділових текстів.

ТАБЛИЦЯ 2. ВЖИВАННЯ ЧАСТИН МОВИ В НАУКОВОМУ, ДІЛОВОМУ Й ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛЯХ

Частина мови Науковий стиль Діловий стиль Публіцистичний стиль Кількість уживань слів Уживання слів (%) Кількість уживань слів Уживання слів (%) Кількість уживань слів Уживання слів (%) Іменник 121 696 43,73 126 520 45,27 109 724 38,54 Дієслово 50 958 18,31 54 491 19,50 59 814 21,01 Прикметник 32 806 11,79 22 462 8,04 20 175 7,09 Сполучник 21 247 7,63 23 706 8,48 22 973 8,07 Займенник 18 899 6,79 22 438 8,03 27 346 9,61 Прийменник 12 073 4,34 12 354 4,42 14 272 5,01 Прислівник 11 753 4,22 9 817 3,51 16 541 5,81 Частка 5 963 2,14 4 629 1,66 9 806 3,44 Числівник 2 863 1,03 2 778 1,00 3 695 1,30 Вигук 48 0,02 299 0,11 328 0,12 Звуконаслідувальне слово 5 0,002 11 0,005 13 0,005

⁵ Kaip matome, šie rezultatai atitinka A. Bitinienės (žr. Bitinienė 1995: 11–19) padarytą išvadą, kad moksliniame stiliuje teksto informatyvumą, be daiktavardžio, didina ir būdvardis, t. y. abi šios kalbos dalys padeda perteikti faktinę informaciją.

GRAMATINIŲ FORMŲ VARTOJIMAS MOKSLINIAME STILIUJE | 177

Розгляньмо вживання відмінків найчастотнішої частини мови — іменника, яке наведено в таблиці 3.

ТАБЛИЦЯ 3. ВЖИВАННЯ ВІДМІНКІВ ІМЕННИКІВ У НАУКОВОМУ СТИЛІ

Однина

Множина

Відмінок іменника

Кількість уживань слів

Уживання слів (%)

Кількість уживань слів

Уживання слів (%)

Родовий відмінок

37 703

46,47

18 546

45,85

Називний відмінок

18 391

22,67

9 355

23,13

Знахідний відмінок

10 763

13,27

5 828

14,41

Місцевий відмінок

5 534

6,82

2 068

5,11

Орудний відмінок

5 488

6,766

2 939

7,27

Давальний відмінок

3 234

3,999

1 685

4,17

Кличний відмінок

19

0,022

29

0,07

З даних таблиці 3 видно, що в наукових текстах серед відмінків іменників чітко вирізняється вживання родового відмінка — майже половина всіх відмінкових форм іменників є формами родового відмінка. Така висока частотність форм родового відмінка насамперед пов’язана з тим, що в текстах родовий відмінок найчастіше виконує функції відносних прикметників; про це свідчить і те, що частотність форм родового відмінка деяких іменників (деякі з них уживаються дуже часто, наприклад, kultūra, duomenys, lietuviai, mokslas, veikla, šalis, energija тощо) перевищує частотність інших відмінків того самого іменника. Вищою частотністю характеризуються й два інші відмінки — називний і знахідний, хоча, як видно з таблиці, називний відмінок майже вдвічі частотніший за знахідний. Отже, у наукових текстах три найчастотніші відмінки становлять понад 80% усіх відмінків іменників. Три рідше вживані відмінки (за винятком кличного) утворюють більш однорідну групу. Крім того, у досліджених наукових текстах виявлено 113 випадків уживання невідмінюваних іменників.

Порівнюючи абсолютні частотності відмінків однини й множини (табл. 3), бачимо, що кожен окремий відмінок однини приблизно вдвічі частотніший за відповідний відмінок множини. Загальне співвідношення форм однини й множини іменників таке: однина — 81 132 (66,73%), множина — 40 450 (33,26%), двоїна — 1 (0,001%).

178 |

VIDA ŽILINSKIENĖ

Отже, у текстах наукового стилю форми однини іменників уживаються вдвічі частіше, ніж форми множини. Такий ужиток передусім пов’язаний із тим, що однина є немаркованим членом опозиції; по-друге, хоча чимало іменників уживаються як в однині, так і в множині, усе ж багато слів частіше вживаються в однині, особливо ті, що називають матеріали, процеси чи абстрактні поняття і форми множини яких нерідко набувають специфічного значення (наприклад: elementas, medžiaga, vanduo, kultūra, veikla, matavimas, santykis, valdymas, sluoksnis, masė, gamyba, visuomenė тощо).

У текстах аналізованого стилю іменники чоловічого роду вживаються значно частіше, ніж іменники жіночого роду: чоловічий рід — 73 296 (60,28%), жіночий рід — 48 287 (39,72%). Такий ужиток, звичайно, також пов’язаний із тим, що чоловічий рід є немаркованим членом опозиції.

Як видно з даних таблиці 1, у текстах наукового стилю другою за частотністю частиною мови є дієслово. Найчастотніші дієслова ділового стилю: būti, galėti, turėti, vadinti, sudaryti, naudoti, nustatyti, pateikti, skirti, nebūti, priklausyti, atlikti, gauti, reikėti. Уже за цим десятком дієслів можна зрозуміти, про що найчастіше йдеться в текстах наукового стилю. Співвідношення окремих дієслівних форм наведено в таблиці 4.

ТАБЛИЦЯ 4. УЖИВАННЯ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ У НАУКОВОМУ СТИЛІ

Дієслівна форма | Кількість уживань словоформ | Частка вживання форм (%)

Особові форми | 20 483 | 41,20

Дієприкметники | 19 180 | 37,64

Інфінітив | 7 266 | 14,26

Півдієприслівники | 3 365 | 6,60

Дієприслівники | 659 | 1,29

Форми на -diniu | 5 | 0,01

З цієї таблиці бачимо, що в наукових текстах найчастіше вживаються особові форми дієслова, і лише трохи рідше — дієприкметники. Такий досить частий ужиток дієприкметників у науковому стилі, очевидно, свідчить про те, що в цих текстах чимало вживається складених

GRAMATINIŲ FORMŲ VARTOJIMAS MOKSLINIAME STILIUJE | 179

часів, наприклад: Деякі комплекси, скомпоновані за принципами барокової архітектури, були споруджені на місці будівель або кварталів, зруйнованих під час війни. Щоб визначити інтервал значень вимірювань, змінювали співвідношення поздовжніх опорів зон. Як і слід було очікувати, серед особових форм дієслова виразно переважають форми дійсного способу: дійсний спосіб — 19 328 (94,36%), умовний спосіб — 1 015 (4,96%), наказовий спосіб — 140 (0,68%).

З досліджень уживання граматичних форм в інших стилях литовської мови можна очікувати, що різним стилям властиве певне вживання дієслівних часів (див. Žilinskienė 2002: 106–116). Співвідношення часів дійсного способу в текстах наукового стилю наведено в таблиці 5.

ТАБЛИЦЯ 5. УЖИВАННЯ ДІЄСЛІВНИХ ЧАСІВ У НАУКОВОМУ СТИЛІ

Час дієслова | Кількість уживань словоформ | Уживання форм (%)

Теперішній | 12 901 | 66,75

Минулий одноразовий | 5 475 | 28,33

Майбутній | 780 | 4,04

Минулий багаторазовий | 172 | 0,89

Як видно з цієї таблиці, у наукових текстах найчастіше вживаються форми теперішнього часу, тобто вони більш ніж удвічі частотніші за форми іншого основного часу — минулого одноразового. Це, очевидно, пов’язано з тим, що науковий стиль найчастіше фіксує відповідні явища дійсності, які існують постійно, їхні зв’язки та закономірності, описує виробничі процеси або експерименти тощо. Наприклад: Найбільше від витоптування потерпають заболочені угруповання лаг, боліт і западин, де є пухкий покрив із крихких сфагнових мохів. На схід від палацу розкидається партер, до якого з півночі прилягає службовий корпус, з півдня — комора, а поруч із коморою стоїть стайня. Якщо злочинові не завадить посадовець, який зобов’язаний це зробити... Подібні результати, тобто що в наукових текстах теперішній час набагато частотніший за минулий одноразовий, опублікувала A. Bitinienė, дослідивши 38,5 тис. слів (див. Bitinienė 1995: 11–19). Також латвійські мовознавці в досліджених 1966 року науково-технічних текстах (292 тис. уживань слів) виявили аж 93,1 відсотка форм теперішнього часу (див. Jakubaite ir kt.1968: 122).

Уживання особових форм часів дійсного способу наведено в таблиці 6, з якої видно, що виразно переважає третя особа, що свідчить про її особливе становище в системі осіб. Тому, очевидно, цілком обґрунтована думка деяких мовознавців (Žulys 1974: 83–

180 |

VIDA ŽILINSKIENĖ

92), що ця форма не вважається особовою формою; крім того, впадає в око більша, ніж у інших осіб, частотність першої особи множини. Це, імовірно, пов’язано з тим, що в наукових текстах і один автор, описуючи експеримент, коментуючи отримані результати дослідження або роблячи висновки, нерідко вживає множину, наприклад: з’єднуємо, складаємо, помічаємо, називаємо, дослідили, встановили.

ТАБЛИЦЯ 6. ВЖИВАННЯ ОСІБ ДІЙСНОГО СПОСОБУ ДІЄСЛІВ У НАУКОВОМУ СТИЛІ

Особа дієслова Теперішній час Простий минулий час Майбутній час Давноминулий частотний час Кількість уживань слів Уживання слів (%) Кількість уживань слів Уживання слів (%) Кількість уживань слів Уживання слів (%) Кількість уживань слів Уживання слів (%) Однина, 1-ша ос. 45 0,35 27 0,49 7 0,89 – – Однина, 2-га ос. 19 0,15 4 0,07 8 1,03 – – Множина, 1-ша ос. 522 4,05 190 3,47 275 35,26 7 4,07 Множина, 2-га ос. 2 0,02 2 0,04 3 0,38 – – 3-тя ос. 12 313 95,44 5 252 95,93 485 62,44 165 95,93

Як бачимо з даних таблиці 4, крім особових форм, у науковому стилі широко вживаються також дієприкметники. Їхній розподіл за станами такий: дієприкметники активного стану — 4 539 (23,67%), дієприкметники пасивного стану — 14 641 (76,33%).

Отже, очевидно, що в наукових текстах дієприкметники пасивного стану вживаються утричі частіше, ніж дієприкметники активного стану. Уживання часів дієприкметників обох станів демонструє тенденцію, подібну до вживання часів особових форм (див. таблицю 7), тобто форм теперішнього часу вживається більше, ніж форм минулого часу, хоча тут перевага не така виразна.

GRAMATINIŲ FORMŲ VARTOJIMAS MOKSLINIAME STILIUJE | 181

ТАБЛИЦЯ 7. УЖИВАННЯ ЧАСІВ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ У НАУКОВОМУ СТИЛІ

Час дієприкметника Активний стан Кількість уживань слів Уживання слів (%) Пасивний стан Кількість уживань слів Уживання слів (%)Теперішній 2 608 57,46 8 275 56,52; Простий минулий 1 923 42,37; Давноминулий частотний 3 0,07; Минулий 6 060 41,39; Майбутній 5 0,11 30 0,20; Дієприкметник необхідності 276 1,89

Розгляньмо ще одну важливу частину мови — прикметник. У текстах наукового стилю найчастіше вживаються такі прикметники: великий, різноманітний, основний, новий, важливий, спільний, малий, соціальний, окремий, різний, справжній, характерний, високий, рівний, науковий, політичний, останній, економічний, добрий, спеціальний. Розгляньмо частотність граматичних категорій прикметника. Уживання відмінків прикметників наведено в таблиці 8.

ТАБЛИЦЯ 8. УЖИВАННЯ ВІДМІНКІВ ПРИКМЕТНИКІВ У НАУКОВОМУ СТИЛІ

Відмінок прикметника Однина Кількість уживань слів Уживання слів (%) Множина Кількість уживань слів Уживання слів (%)Називний 6 406 34,23 4 136 30,52; Родовий 6 066 32,41 4 962 36,62; Знахідний 2 992 15,99 2 102 15,51

182 |

VIDA ŽILINSKIENĖ

Однина Множина Відмінок прикметника Кількість уживань слів Уживання слів (%) Кількість уживань слів Уживання слів (%)Орудний 1 667 8,91 1 196 8,83Місцевий 903 4,82 657 4,85Давальний 672 3,59 498 3,68Кличний 10 0,05 – –

З таблиці бачимо, що, як і у випадку з іменниками, можна виділити групи прикметникових відмінків, що часто вживаються (називний, родовий, знахідний — на них припадає понад 80% усіх прикметникових відмінків) і рідко вживаються (орудний, місцевий, давальний); однак родовий відмінок прикметників не такий частотний, як родовий відмінок іменників, який у текстах заступає місце відносного прикметника. Крім того, уживання відповідних однини й множини прикметників не таке відмінне, як у іменників (пор. таблицю 3). Загальне співвідношення форм однини й множини прикметників таке: однина — 18 716 (58,00%), множина — 13 551 (42,00%).

Як і слід було очікувати, у текстах досліджуваного стилю прикметники чоловічого роду вживаються частіше, ніж жіночого: чоловічий рід — 18 200 (55,48%), жіночий рід — 14 067 (42,88%), форма без роду — 539 (1,64%).

Оскільки в литовській мові займенникові форми прикметників та інших частин мови, що вживаються як прикметники, переважно вживаються в термінах, позначаючи істотну (марковану) ознаку терміна, вираженого іменником, можна очікувати, що в текстах наукового стилю займенникових форм має бути більше. Справді, у текстах їх виявлено: 7,01% усіх прикметників, 12,47% дієприкметників теперішнього, 2,61% минулого та 27,59% майбутнього⁶ часу пасивного стану.

Отже, проведені дослідження дають змогу з’ясувати, які граматичні форми основних частин мови є найхарактернішими для литовських наукових текстів, тобто на які граматичні форми насамперед мають звертати увагу фахівці, що працюють у галузях автоматичного розпізнавання та автоматичного перекладу.

6 Це лише різні відмінкові форми дієприкметника майбутнього часу (див. табл. 7).

GRAMATINIŲ FORMŲ VARTOJIMAS MOKSLINIAME STILIUJE | 183

ВИСНОВКИ

1. У текстах литовського наукового стилю найчастіше вживається іменник, на який припадає майже половина слів тексту (43,73%); дві інші основні частини мови — дієслово та прикметник — становлять 30,10% тексту.

2. У текстах наукового стилю іменникові відмінки (за винятком кличного) за частотністю вживання поділяються на основну (родовий, називний, знахідний) і периферійну (місцевий, орудний і давальний) групи; особливо високою є частотність родового відмінка, тобто в текстах цього стилю майже половина відмінкових форм — це форми родового відмінка.

3. У науковому стилі найчастіше вживаються особові дієслівні форми (41,20%), дещо рідше — дієприкметники (37,64%).

3.1. У текстах наукового стилю особові дієслівні форми теперішнього часу та дієприкметники вживаються частіше, ніж форми чи дієприкметники минулого часу (особливо це властиво особовим формам).

3.2. У цьому стилі серед особових форм дієслова виразно переважає третя особа; серед інших рідко вживаних особових форм вищою частотністю вирізняється перша особа множини.

4. У науковому стилі прикметникові відмінки, як і іменникові, також поділяються на групи відмінків, що часто й рідко вживаються, проте родовий відмінок прикметників не такий частотний, як родовий відмінок іменників.

5. У текстах наукового стилю переважають однина і чоловічий рід іменників та прикметників як немарковані члени опозицій.

6. За вживанням частин мови наукові тексти ближчі до ділових текстів.

LITERATŪRA

BITINIENĖ, A. 1995: Mokslinio stiliaus morfologinės ypatybės. Terminologija 2, 11–19.

GRUMADIENĖ, L., ŽILINSKIENĖ, V. 1996: Dažninis dabartinės rašomosios lietuvių kalbos žodynas: mokslinis stilius (kompiuterinis variantas).

GRUMADIENĖ, L., ŽILINSKIENĖ, V. 1997: Dažninis dabartinės rašomosios lietuvių kalbos žodynas: mažėjančio dažnio tvarka, Vilnius: Mokslo aidai.

JAKUBAITĖ, T., e.a. 1968: Latviešu valodas biežuma vārdnīca. I- sēj., 2 daļa, Rīga: Zinātne.

ŽILINSKIENĖ, V. 1998: Dažninis dabartinės rašomosios lietuvių kalbos žodynas: pirmieji tyrimo rezultatai. Lietuvių kalbotyros klausimai 39, 219–227.

ŽILINSKIENĖ, V. 2002: Lietuvių kalbos morfologijos formos dalykinio ir publicistinio stilių duomenimis. Lituanistica 1 (49), 106–116.

ŽULYS, V. 1974: Trečiojo asmens nėra. Kalbotyra 25 (1), 83–92.

Vida Žilinskienė Lietuvos teisės universitetas Ateities g. 20, 2057 Vilnius, Lietuva [email protected]

Gauta 2002 04 09