RECENZIJOS

187

– с. 214 (у всіх жямайтів склад цього слова -ki-, тут расейняйці знову такі самобутні, відокремлені від усіх жямайтів, але пор. uuoki.tīs – с. 39, uuoki.cū– с. 213). У Відукле 03 03 02 запитували, як вимовляють назву села Юкайняй; двоє людей вимовили jūkain'u, форма jū“kaiń'u видається дещо сумнівною (с. 69).

Коректурних помилок, як людина з сильною короткозорістю, я не дуже хочу вказувати, але такі дані, як brūol,is (=brúolis) – с. 151, ‘vā.lgi.,dāvā (=vá.lgi.dāva) – с. 211, petri̇nes (=petrīnės) – с. 213, ‘ā.r,klū! (=ārklu) – с. 69, ‘ābu,dū (abūdu) – с. 74, važū“dava (=važū“dava) – с. 206, vištums (=vištums) – с. 81, слід чітко зазначити.

Молода науковиця доклала багато праці, описала говірки на території площею в сотні квадратних кілометрів, які втрачають закономірні риси й успадковані діалектні особливості (хоча й досі можна знайти чимало місць, де живуть носії успадкованого закономірного діалекту); те, що можна показати, Даїва Аткоцайтите, мабуть, і представила. Це важливо й для історії мови. Треба було лише уникати невідповідних варіантів однорідних форм і слів та сумнівних миттєвих коливань у мовленні з (молодою чи молодими) ошатно вбраними дівчатами. Готуючи цю працю до видання, вона не мала поруч жодного помічника-жямайта, знавця місцевого жаргону, хоча й дякує досить численному гурту порадників і консультантів.

Vytautas Vitkauskas Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 2055 Vilnius, Lietuva

Отримано 2003 05 05

ТЕКСТОЛОГІЧНЕ ВИДАННЯ ПЕРЕКЛАДУ ПСАЛТИРЯ ЛИТОВСЬКОЮ МОВОЮ ЙОГАННЕСА БРЕТКЕ, ПАСТОРА В ЛАБІАУ ТА КЕНІГСБЕРЗІ I. PR., ЗА РУКОПИСОМ 1580 РОКУ Й ПЕРЕГЛЯНУТОЮ РЕДАКЦІЄЮ ЦЬОГО ПСАЛТИРЯ ЙОГАННЕСА РЕЗИ, ПАСТОРА В КЕНІГСБЕРЗІ I. PR., ЗА ДРУКОВАНИМ ВИДАННЯМ 1625 РОКУ, РАЗОМ ІЗ ПЕРЕКЛАДОМ ПСАЛТИРЯ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ МАРТІНА ЛЮТЕРА ЗА ВИДАННЯМ 1545 РОКУ, ЗА УЧАСТЮ ФРІДЕМАНА КЛУГЕ.

ЗІ ВСТУПОМ І ВИДАНО ЗА РЕДАКЦІЄЮ ФРІДРІХА ШОЛЬЦА.

Paderborn, Munich, Vienna, Zürich: Ferdinand Schöningh, 2002, LXXXI + 559 p., ISBN 3-506-71681-6.

(Biblia Slavica, серія VI: Supplementum: Biblia Lithuanica, серія 2: Editionsbände, 6. Видано Гансом Роте та Фрідріхом Шольцом за участю Крістіана Ганніка й Людгера Удольфа.)

У передмові (с. IX–X) Шольц пише, що Йоганнес Бретке (Бреткунас) завершив переклад усього Святого Письма литовською мовою в період від березня 1579 року до листопада 1590 року, але доти друком виходив лише Псалтир. Цей Псалтир, перекладений між 20 травня та серединою липня 1580 року, потрапив до рук Йоганнеса Рези, який переглянув його й опублікував разом із німецьким перекладом Лютера 1625 року в друкарні Лауренца Зегебада. Поширене твердження, що версія Рези мало відрізняється від перекладу Бреткунаса, просто не відповідає дійсності, що легко видно, якщо поглянути на обидва тексти. У томі, про який ідеться тут, оригінал Бреткунаса та редакцію Рези надруковано на паралельних сторінках. На прохання проф. Йонаса Пальоніса

188 |

RECENZIJOS

В університеті Вільнюса було вирішено додати версію німецького перекладу Лютера, що з’явився до 1580 року, оскільки в Литві цей переклад не завжди легко доступний. Його розміщено внизу сторінки.

Рецензований тут том є частиною надзвичайно амбітного проєкту публікації повного перекладу Біблії Бреткунаса (с. XI) у трьох серіях: серія 1 — факсимільні томи, серія 2 — томи критичного видання, серія 3 — коментарі. На сьогодні вийшло шість томів рукопису Бреткунаса у чотирьох факсимільних томах. Крім того, опубліковано том коментарів Bausteine zur Bretke-Forschung Йохена Д. Ранге. Я рецензував цей останній том і факсимільне видання Псалтиря у 1993 році в Lituanus 39 (3), 72–84. З нетерпінням чекаю на вихід коментаря Шольца до перекладу Псалтиря Бреткунасом, який нині готується. Шольц обіцяє зіставити його з перекладом Рези та дослідити зв’язок перекладу Бреткунаса з різними джерелами: перекладом Лютера, текстом єврейського оригіналу, Септуагінтою та Вульгатою.

Шольц також розповідає про своє перше знайомство з рукописом перекладу Біблії Бреткунасом у 1949 році в Геттінгені, у кабінеті проф. Райнгарда Віттрама, а також про подальше передання рукопису до Таємного державного архіву в Берліні. На щастя, Шольц зміг залучити допомогу вельми компетентного Йохена Д. Ранге, а згодом і Фрідеманна Клуге.

У вступі повідомляється, що, хоча факсимільне видання загалом доволі якісне, на берегах є деякі поправки й глоси, які майже або зовсім неможливо прочитати. У кількох випадках кінцеві літери слів на звороті аркуша або початкові літери на лицьовому боці розташовувалися так близько до краю тексту, у згині рукопису, що камера не змогла їх зафіксувати. Той, хто знає орфографію та граматику Бреткунаса, здебільшого без труднощів зможе їх відновити, хоча й тут трапляються несподіванки. Іноді мінливі властивості чорнила допомагають визначити первісну форму. Коли літери або склади закреслено й поверх них написано нові, крізь світліше чорнило виправлення іноді проступає темніше чорнило оригіналу, що дає змогу встановити і первісний варіант, і виправлення (с. XX). Оскільки і первісний текст, і виправлений варіант можна відновити лише за рукописом, на додаток до факсимільного видання потрібен критичний коментар до тексту.

У вступі (с. XXI–XXIV) також подано короткі біографії Бреткунаса й Рези та оцінки їхньої творчості. Далі йде опис тексту й способу його підготовки до публікації. Первісний варіант Бреткунаса (Grundschicht, скорочено GS) є основою тексту, надрукованого тут. Водночас виправлення, зроблені відразу або невдовзі після запису первісного варіанта, позначені літерами a, b, c тощо й наведені в примітках під первісним варіантом. Ці виправлення позначено як Sfk (= Sofortkorrektur); пізніші виправлення позначено як KS (= Korrekturschicht). Згідно зі вступом (с. XXXVI), Даніель Галлуз зробив 28 виправлень (позначених G), а Реза — 136 (позначених R). (На с. XVIII пояснення скорочень KS і R наведені двічі — очевидний недогляд під час коректури.)

Відмінності між виданням Паліоніса 1983 року та виданням Шольца помітні вже з першого вірша першого псалма. За відновленим Шольцом первісним текстом (GS) (с. 6): Gerai tam, kurfai newaikſch= || czoia rode Diewa neſibijancʒu, nei eit kieliu grieſhniu nei ſedzia || kur apioktieghi ſiedzia;; за Паліонисом (1983: 183): Palaimintas <bijans Diewo teisus> ira tas wiras, kursai ne waikſchczoio surinkime Diewo neſibijanczuiu, nei sussisedȩghime apioktiuiu se

RECENZIJOS

| 189

deio. nei ant kelio grieschniu stoweio, Шольц також наводить цю ранню лютеранську версію: Wol dem der nicht wandelt im Rat der Gotlofen, Noch trifft auff den Weg der Sünder, Noch sitzet da die Spötter sitzen. Вульгата, однак, має: Beatus est vir ille, qui non ambulat in consilio improborum, et viae peccatorum non insistit, ac in consessu derisorum non desidet;, а Септуагінта — μακάριος ἀνήρ, ὃς οὐκ ἐπορεύθη ἐν βουλῇ ἀσεβῶν, καὶ ἐν ὁδῷ ἁμαρτωλῶν οὐκ ἔστη, καὶ ἐπὶ καθέδρα λοιμῶν οὐκ ἐκάθισεν. У версії короля Якова сказано: «Блаженний той, хто не ходить на раду безбожних, не стоїть на дорозі грішників і не сидить на сидінні насмішників». Слова Gerai tam, kurfai... («Добре тому, хто…») у первісному варіанті Бреткунаса, здається, ближчі до Лютерового Wol dem der..., ніж до латинського Beatus est vir ille, qui... («Блаженний той чоловік, який…») або грецького μακάριος ἀνήρ, ὃς... Я припускаю, що Лютер скористався єврейським оригіналом, перші відповідні слова якого мій колега проф. Б. Гальперн із програми юдаїки Університету штату Пенсильванія транслітерує як ’ašrē hā-’îš ‘šer; їхнє значення не відповідає видимому конструктивному стану. Проф. Гальперн також зазначає, що слово ’ašrē функціонує так, ніби містить принаймні неявну предикацію, і цей вислів слід перекладати як «блаженний / щасливий / радісний той чоловік, який…». Здається, це свідчить, що отці Септуагінти краще розуміли єврейську, ніж Мартін Лютер. Спочатку Бреткунас дотримувався Лютера, тоді як виправлення зі словом Palaimintas («блаженний») (Paſchlowintas) або варіант Рези Jschganitingas... ґрунтувалися на Вульгаті або Септуагінті. У будь-якому разі буде цікаво дізнатися, що Шольц скаже про це та про численні інші проблеми, пов’язані з Псалтирем, у згаданому вище критичному коментарі, який має вийти незабаром.

У вступі також подано цікаву характеристику фонемної системи (с. XLIV–LXIV). Згідно зі вступом (с. XLIV), приголосні фонеми можуть передаватися від однієї до п’яти літер, наприклад, >c< може передавати /c/, >cʒ< — /č/, >ſch< — /š/, >ſchcʒ< — /šč/. При першому прочитанні це, здавалося б, означає, що /šč/ вважається однією фонемою; таке тлумачення віддає слов’янською орієнтацією (пор. російське u), і його важко обґрунтувати щодо литовської мови (див. Klimas 1970: passim.). Якщо ж розуміти це твердження лише як позначення верхньої межі кількості послідовних літер на позначення приголосних, воно неправильне; пор., наприклад, newaikſchcʒoia («не ходить»), де маємо послідовність із шести літер на позначення приголосних, а саме >kſchcʒ<, яка, очевидно, передає три фонеми /kšć/. Можливо, ще цікавішим є опис системи голосних, де послідовність літер >ie< дуже неоднозначна. У первісному варіанті (GS) вона могла позначати /ie/, /ē/ або навіть /e/ після задньоязикового приголосного, де літера >i< використовувалася лише для позначення палаталізації. За Шольцом (с. LII), у пізнішому виправленому варіанті (KS) Бреткунас намагався усунути >i< перед >e< після задньоязикового приголосного, коли ця послідовність позначала етимологічне /ē/. Так, kieliu («на дорозі») у первісному варіанті змінено на (ant) kelio у виправленому варіанті (с. 6), а Kodiel («чому») у первісному варіанті виправлено на Kodel (с. 10), пор. сучасне нормативне kodėl. Вимову дифтонга правильно й послідовно передано, наприклад, у prieg («поблизу») (с. 6).

Підсумовуючи, слід віддати належне Шольцу та його колегам за задум публікації цієї серії, а особливо цього тому, який демонструє видатні результати багатьох годин ретельної й копіткої праці. Книжка має чудову оправу й надрукована на високоякісному папері, тож є честю як для видавця, так і для редакторів. За моїми домашніми вагами, книжка важить понад три фунти — це солідний том і в буквальному, і в переносному сенсі.

190 |

RECENZIJOS

REFERENCES

PALIONIS, J., ŽUKAUSKAITĖ, J. eds. 1983: Bretkūnas, Johannes. Rinktiniai raštai, Vilnius: Mokslas.

KLIMAS, A. 1970: Some attempts to inventory Lithuanian phonemes. Th. F. Magner and W. R. Schmalstieg, eds., Baltic linguistics, University Park and London: Pennsylvania State University Press, 93–102.

William R. Schmalstieg

814 Cornwall Road

State College, Pa. 16803

[email protected]

Gauta 2003 06 09