ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LI (2004), 45 – 48

Балто-слов’янський давальний комплемент

із дієсловом «бути»

WILLIAM R. SCHMALSTIEG

Університет штату Пенсильванія

У цій статті висловлено припущення, що давальний комплемент із дієсловом «бути» в балтійських і слов’янських інфінітивних підрядних реченнях зрештою походить від індоєвропейського давального відмінка мети, засвідченого також у давньоіндійській та інших індоєвропейських мовах.

Holvoet (2004: 80 and passim) demonstrates that in such a Latvian sentence as:

(1) Lūgsim viņu arī šodien būt mūsu viesim.

«Попросімо його сьогодні також бути нашим гостем» (ACC — знахідний, DAT — давальний)

давальний комплемент дієслова būt «бути» етимологічно давніший за можливе вживання інструменталя в синтаксично подібних реченнях у литовській (і слов’янській) мовах. Я припускаю, що етимологічно ця латиська конструкція відображає різновид «подвійного давального» або «давального мети». Тоді це речення можна було б витлумачити як таке, що первісно означало: «Попросімо його, щоб він сьогодні також став нашим гостем». Розгляньмо інші приклади, наведені Holvoet: (Івана 1:12) … ἔδωκεν αὐτοῖς ἐξουσίαν τέκνα θεοῦ γενέσθαι перекладено старослов’янською мовою так:

(2) …dastъ imъ vlastъ čědomъ bъžьemъ DAT byti (Codex Marianus)

«…дав їм владу стати синами Бога…» (переклад Біблії короля Якова).

Звернімо увагу, що γενέσθαι «стати» перекладено старослов’янським byti, яке тим самим зберігає індоєвропейське значення кореня *bhū- «ставати, виникати, починати існувати». Я також тлумачу старослов’янську конструкцію як «подвійний давальний» або «давальний мети»; її можна альтернативно перекласти так: «він дав їм владу, щоб вони могли стати синами Бога». Звернімо увагу також на давньоруський вислів:

(3) Ona že učaše syna svoego byti xristijanu

which Holvoet (2004: 80), from whom I have the example, translates as: ‘She, however, taught her son ACC to be a Christian DAT’. I could understand this also as ‘She taught her son, so that he might become a Christian’.

Подвійний давальний, або давальний мети, широко представлений у багатьох індоєвропейських мовах і, за Ambrazas (1981: 20–21), є відображенням подвійного

46 |

WILLIAM R. SCHMALSTIEG

dative with verbal abstracts. Haudry (1977: 105) writes: „Le type indrāya pātave (‘pour qu’Indra boive’) est constitué d’un substantif ordinaire (la plupart du temps, mais non obligatoirement, un nom personnel) et d’un nom verbal (nom d’action ou infinitif); le lien entre le premier et le second est celui d’un sujet à un prédicat: indrāya pātave.“

Concerning the Old Indic type vṛtrāya hántave ‘pour tuer Vṛtra’ Haudry writes (1977: 105–106): „...mêmes constituants, le substantif ordinaire étant quelconque; le lien est celui d’un objet à un verbe transitif... Naturellement, cet exemple peut être interprété hors contexte selon le type précédent ‘pour que Vṛtra tue’: l’expression est donc ambiguë.“ Similar grammatical ambiguity exists in Lithuanian. Thus:

(4) Він купив лева, щоб той їв корів

формально могло означати одне з двох:

(4a) «Він купив лева, щоб з’їсти корів DAT OF GOAL»

or

(4b) «Він купив лева для корів DAT SUBJ, щоб його з’їсти».

Так само речення

(5) Він привів Йону, щоб кит його з’їв

(5a) «Він привів Йону, щоб з’їсти кита DAT OF GOAL» або (5b) «Він привів Йону, щоб кит DAT SUBJ його з’їв».

За словами проф. Вітаутаса Амбразаса в його листі від 1996-03-19, цю неоднозначність можна усунути лише з контексту.

Тепер давальний відмінок з інфінітивом (лит.) būti, (латв.) būt, (слов’ян.) byti зі значенням «ставати» можна розуміти і як підмет, і як додаток. Початкове значення давального відмінка мети проілюстровано наведеними вище реченнями (1), (2) і (3), а, можливо, також наведеними далі латвійськими прикладами у Holvoet (2004: 79):

(6) kas aiskawe manni kristitam tapt

«що заважає мені ACC охреститися DAT»,

що я міг би зрозуміти як «що заважає мені, аби мене охрестили», і

(7) un wiņsch pawehlela teem kristiteem tapt eeksch ta Kunga Wahrda

«і він наказав їм DAT охреститися в ім’я Господа»,

що я міг би витлумачити як «і він наказав, щоб їх охрестили (з метою охрестити їх) в ім’я Господа».

THE DATIVE COMPLEMENT WITH ‘TO BE’

47

At some point the dative spread from the purpose clauses to become what Holvoet (2004: 77–78) terms ‘a syntactic default’ case in such sentences as Latv.

(8) Patīkami ir būt rakstniekam «Приємно бути письменником»

і

(9) Valodās viņi centās atrast cits cita vājākās vietas, kas tos piespieda būt uzmanīgiem. «У розмовах вони намагалися виявити слабкі місця одне одного, що змушувало їх бути уважними» (ACC, DAT).

Можливо, саме такі речення, як (9), які майже можна витлумачити як підрядне речення мети («щоб вони були уважними, їм слід було бути уважними, для того щоб вони були уважними»), зумовили поширення етимологічного давального мети за межі його первісних семантичних меж.

Слід також зауважити, що Яблонскіс різко критикував уживання орудного відмінка в подібних конструкціях у литовській мові. Зазвичай охоронці мови підтримують збереження давніших норм, тож можна припустити, що Яблонскіс заохочує давнішу синтаксичну конструкцію. Пірочкінас (1986: 193) наводить низку прикладів, у яких Яблонскіс виправляє орудний відмінок на давальний, наприклад:

(10) patarìu būti atsargiais INSTR = atsargiems DAT «Раджу (комусь) бути обережним»;

(11) bet studentams reikia būti ir sveikais INSTR = sveikiems DAT «але студентам теж треба бути здоровими»;

(12) Kareiviui nederà būti žiauriu INSTR = žiauriam DAT «Солдатові не личить бути жорстоким»;

(13) Didė viltį duoda noras geresniu INSTR tapti = geresniam DAT tapti «Бажання стати кращим дає велику надію».

Предикативний орудний відмінок у слов’янських мовах, очевидно, не є індоєвропейською спадщиною. Даниленко (2003: 44) цитує О. Потебню, який писав, що предикативний орудний є однією з найхарактерніших рис слов’янських мов і порівняно з уживанням другого називного відмінка є відносно пізнім явищем. (Даниленко наголошує на тому, що Потебня каже, що обидва відмінки були рівноправними («ravnopravny»), а не синонімічними.) Однак насправді давньоукраїнські тексти демонструють частіше вживання називного відмінка. Даниленко цитує Галицько-Волинський літопис:

(14) aščě bo bylъ perevoznikъ NOM SG kyj NOM SG «Бо якби Кий був перевізником…»;

(15) u Jaropolka žena грѣкин(i) NOM SG bě i bjaše byla černiceju INSTR SG «Дружина Ярополка була гречанкою, і вона була черницею» (Danylenko 2003: 40).

48 |

WILLIAM R. SCHMALSTIEG

Я, безперечно, схильний вважати, що орудний відмінок тут є інновацією, особливо з огляду на те, що ця функція, здається, обмежена балто-слов’янською мовною спільністю. Даниленко погоджується з Потебнею, який вважав уживання називного відмінка в предикативній позиції архаїчнішим за вживання орудного.

Мені здається, що будь-яка синтаксична функція має походити від семантичної функції. Первісна семантична функція давального відмінка мети, однак, іноді втрачалася, і давальний відмінок ставав автоматичним комплементом при дієслові «бути». Отже, висновок Гольвоета про те, що латвійський давальний відмінок є давнішим за балтійський чи слов’янський орудний відмінок у подібних конструкціях, цілком переконливий.

REFERENCES

Ambrazas, V. 1981: Zur Geschichte einer indoeuropäischen Konstruktion: Dativus cum Infinitivo im Baltischen. Kalbotyra 33 (3), 12–24.

Jagić, V., ed., 1960: Codex Marianus glagoliticus, Graz: Institut für Slavistik der Universität Graz.

Danylenko, A. I. 2003: Predykaty, vidminyki i diatezy v ukrajins’kij movi: istoričnyj i typolohičnyj aspekty, Kharkiv: Oko.

Haudry, J. 1977: L’emploi des cas en védique, Lyon: Editions L’Hermès.

Holvoet, A. 2004: On the marking of predicate nominals in Baltic, in Baldi, Ph. and Dini, P. U., eds., 2004. Studies in Baltic and Indo-European linguistics in honor of William R. Schmalstieg (Amsterdam Studies in the Theory and History of Linguistic Science. Current Issues in Linguistic Theory, 254), Amsterdam–Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 75–90.

Piročkinas, A. 1986: Jono Jablonskio kalbos taisymai, Kaunas: Šviesa.

William R. Schmalstieg 814 Cornwall Road State College, PA 16803, USA

Gauta 2005 01 11