174 |

RECENZIJOS

(1958 року автор прожив 3 тижні в родині свого брата, тому мова його сестри та брата значно архаїчніша й систематичніша). Ūsai там є ó:znâ· ~ uóznai, не użnai (с. 275), auštrinis (auštrenĭs) не áuštrinis. Звісно, паланзька говірка належить до північно-західного жемайтського діалекту (третє географічне змішування в Литві, див. с. 276). І Дегучяй — це так званий край дунінінків, а не Клайпедський край. Doutu, invalĭ.dô.m⁽ᵃ⁾, vā·īkā — не з цієї говірки: dô·to, invaledôma, vā·kō, мн. місц. šeš'ō·s m'ėtō·s — це створене транскрибувальником чи кимось іншим.

Книжка дуже гарного дизайну, у неї вкладено багато праці й надій, але забракло уваги до деталей; опрацювання матеріалу значно відстає, чимало й неправди. Керівниця роботи — соціологиня й мовознавиця, бездіалектна віленка доц. д-р Лайма Грумадене — через велику кількість інших робіт і невеликий досвід практичного дослідження діалектів, очевидно, не змогла бодай трохи допомогти укладачкам. Для наукових потреб користуймося цією книжкою з певною обережністю.

Vytautas Antanas Vitkauskas

Отримано 2005 06 09

Інститут литовської мови

вул. П. Вілейшіо, 5, 10308 Вільнюс, Литва

СЛОВНИК ЗАНАВИЦЬКОЇ ГОВІРКИ II, L–R

АВТОРКИ ТЕКСТУ: RIMA BACEVIČIŪTĖ, GIEDRĖ ČEPAITIENĖ, VILIJA SAKALAUSKIENĖ, JANINA ŠVAMBARYTĖ, KLEMENTINA VOSYLYTĖ

РЕДАКТОРКИ: VILIJA SAKALAUSKIENĖ (ГОЛОВНА РЕДАКТОРКА), KLEMENTINA VOSYLYTĖ.

Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2004, 595 p., ISBN 5-420-01550-1 (2 tomas), ISBN 5-420-01506-6 (bendras).

Маємо вже й другий том Словника занавицької говірки, у якому зібрано слова на літери L–R. Цей діалектний словник загального (повного) типу подає всю лексику, яку носії говірки, що лежить в основі літературної мови, змогли зафіксувати, а також не почуту під час експедицій лексику, виписану з LKŽ; використано спрощену фонетичну транскрипцію (шкода, що немає ненапруженого голосного ə, приголосних ŋ, ŋ’, x). Дуже добре, що відмовилися від речень і слів письменників (адже раніше подавали навіть новотвори письменників із того краю та слова, набрані звідусіль, — це не предмет діалектних словників).

Словник містить справді багато достовірного й цілком нового діалектного матеріалу, прикладів живої та дуже образної народної мови, які, безперечно, використовуватимуть і пояснюватимуть у своїх працях численні дослідники литовської мови, а особливо її говірок. Словник важливий і в сучасну історичну добу, коли успадковані цілі мовні системи говірок зазнають сильного впливу літературної мови та засобів її поширення, особливо радіо, телебачення, адміністрації й політичних чинників. Особливо помітно це в Судувському краї, де новинки підхоплюють із задоволенням, а сленг із різноманітними запозиченнями та кальками так і звучить у вустах місцевих земляків Йонаса Яблонскіса! Тут їх наведено трохи; мабуть, варто було попередити користувачів словника про новизну таких слів і форм. Це «внесок» чиновництва в загальний фонд нашої мови: masiniai Šk «масово» (с. 130); pramatyti (у значенні передбачити) (с. 135); фразеол. вузол управління «мозок» (с. 139); [жінка] apsivė·dus (с. 157); mišiuginis «дурень» (із життя євреїв) (с. 201); motininė [свиня] «свиноматка» (с. 216); pamušti blatą «прилипнути,

RECENZIJOS

| 175

«спілкуватися» (с. 230); nuolatiniai (с. 288) ZP = nuolat; prieauglī. (=prieauglī.) вирощуємо на продаж (=... auginam parduoti) (с. 469); [закінчивши] prōpkes (с. 478); rōta (1) жаргон із радянської армії (с. 574); rūbas чол. р. (2) = rūbas (прост.) (с. 575).

Слава Богу, їх небагато, шкода лише, що не додано якогось скороченого позначення їхньої новизни, непоходження зі спадщини (40–50 років), а мовчання може ввести в оману не одного молодого дослідника в Литві та за кордоном (таке траплялося й трапляється через неправильні транскрипції та неісторичні подання). Знаємо, що через це особливо страждають дослідження географії слів, на які часто спирається етимологічна наука.

Діалектні факти ретельно перевірено, серйозних зауважень висловити не можна. Водночас можна засумніватися в таких даних: одн. знах. в. rožānč'u = rožānč'u. (с. 9) Nm; mānu vaīks pa-lā'dod tuō (=tuos?) kapuōs (с. 10) Lkč; viēnc [š]rūbas (=viēnc š'rūbas) (с. 17); lietuš (3) (с. 65) — це міщани змінюють на lytuš; paim[k] kuōla (=paim[k] kūola.) (с. 85); arklē (=ar'kl'ēi)⟧ (с. 86); pro li·tu· BBL, а не pro li·tu. (с. 90); marōd, marōds = mārod, mārods (діал. ma·ród, ma·róds) (с. 129); vaškārō·s Nm (с. 157) = va·škārō·s; atō·sto·gu. (с. 159) = atō·sto·gu; подано лише nesavē, звідки записано не засвідчену в словнику форму nesavēję (с. 260); nešēnija (із LKŽ VIII 704) помилкову форму не слід було поширювати: є лише nešē.n'ije (с. 261); nuplēšējo SNT (с. 429) = nuplēšē·ju; išvā·ri jūs plē·tku. riŋkt Nm (с. 432) = išvā·r'e jus plē·tku. rīŋkt; dùoŋa LPL (с. 436) = dùoŋa; pū·dimus JNK (с. 482) = pū·di·mus; i[š] č'če GRŠ (с. 534) = iš č'č'e (š і č не зливаються); reblōti гніздо — re·bl'o·je Lkč (с. 536); kasn'ūka. Lkč (с. 541) = ka.s'n'ūka.; rī·škiai присл. (с. 564) = rỹškiai ADV.; senūka. i·so·dinu... Nm (с. 572) = senūka· i·so·dino; gi·vē·si SNT (с. 573), Lkš (с. 587) = gi·vē·si; dùodavu Nm (с. 577) = dùodavo; jā·s JNK (с. 583) = jā·s; dā·gi Šk (с. 583) = dā·gi (від dārgi) і ще дещо.

Питання наголошування значно впорядковано порівняно з першим томом, у якому наголоси були вкрай недбалі: тут тверда рука відповідальної редакторки, д-ра Вілії Сакалаускене, носійки грішкабудиського говору, не залишила й сліду від хаотичності першого тому. Одна з найкращих упорядниць і редакторок останніх томів LKŽ не дозволила ні собі, ні співробітницям легковажно поставитися до важливої ділянки діалектологічної науки (можливо, не зовсім зрозуміле твердження: «У словнику акценти заголовних слів позначаються як у літературній мові» — с. 5).

Matyti mažiausios šnektų nuokrypos, net F. de Saussure’o dėsnio nebesilaikymo atvejų ir kitokių dalykų: ge·lės... langinės (p. 23) = laŋ'gin'ēs; i... leke·tin'us (= lek'e·t'in'us) miškus (p. 45); lá·užuose (3) (p. 31) kažin ar gali būti: srē·p's'u (p. 35) = srē·p's'u; gi·vē·na (p. 39) = gi·vē·na; vns. viet. belā.isve (p. 51) = belā.is'v'e; liejinys (3ᵇ) (p. 60) = (3ᵃ); liēsas, -à (4) (p. 62) = liēsas, -à (3), plg. liēspienis (p. 63); lōviškai (p. 99) = lōviškai (pasitaisė lizdė); mandiēra (1) (p. 120) = mandiēra (1); išmėčioti turi dainos kirtį (p.144) = išmėčioti; mēistrē yra 1 kirč., ne 3 (p. 151); užgā·su (p. 156) = užgā·su; ži·di (p. 157) = ži·di; mēsininkas, -ē (2) (p. 163) = (1); rū·pešč'u (p. 166) = rū·pešč'u, plg. rūpestis (p. 589); rē·ksmas (p. 183) = rē·ksmas, plg. rēksmas (p. 540); ž'ū·ri (p. 193) = žiūri; neá·ugdavu (p. 193) = neá.ugdavu; gá.n (p. 202) = gān; mundiēra (p. 220) = mundiēra (1); nepagarbà (2), bet 2 kirč. netinka acc. nepā.garba (3ᵇ?) (p. 257); forma valē.i neįtik inama, nes tvirtapradė priegaidė neskaidoma ir netęsiama per dvibalsių ir dvigarsių sandus (p. 266); nōrti ar tikrai? (p. 282), nes lizdė tik nōro, panōro; nuoseklus, -i (3) = (4 ar 3ᵇ) (p. 289); ōlbyti (p. 294) = ōlbyti; pamažyčiais (p. 324) = pamažyčiais; i·sitē·mijeu (p. 340) = i·sitē·mijau; pasitūrintis (1) – tokie dalyviai kirčiuotės numerio neturi (p. 342); vė·leva (p. 349) = vė·leva; papūls = papūls (p. 349); īrgi (p. 351) = īrgi; pristōjus [arkliui] (p. 366) = pristō·jus; pintīs acc. pl. (p. 370), plg. pintis (1)

176 |

RECENZIJOS

(с. 400); užšilto·s (с. 397) = uš'pilto·s; vadō·ve (с. 414) = vadō·ve; atė·jo (с. 414) = atė·jo; tō·ks (с. 430) = tō·ks; lė.idž'u (с. 457) = lė.idž'u; puōkštė (у словнику немає); pelė·ti (с. 462) = pelė·ti; acisė·zdavo (с. 467) = acisė·zdavu; ė·da (с. 479) = ė·da; ža·si·tez (с. 484) = ža·s'i't'es; riedam (с. 508) = riedam; pasirė·d'e. (с. 532) = pasirė·d'e.; kō·ta (с. 543) = kō·ta.; atlė·kt (с. 559) = atl'ė·kt; reŋ'uoś'i (с. 565) = reŋ'g'uoś'i; pasiryžimas (1) (с. 569) = (2); rodýti (с. 570) = rōdyti, rōdo, rōdė; можливо, ще щось залишилося непоміченим.

Помилок у цій праці справді стало менше, ми наближаємося до зразкового наукового тексту: такий діалектний словник — надзвичайно складна робота, з якою не впоралися автори першого тому. Тут є і недогляди, і інші дрібні помилки, тож їх можна було легко вказати (під час підготовки до друку) й виправити.

Чи все належить до діалекту? Адже поняття «діалектне слово» не визначене, хоча весь том словника, здається, об’єднує визначення «успадковане слово». До діалектних слів і форм не належать: literātas (с. 88), silōsiu (= sulōsiu) (с. 97); neišmaišt'iu. GrS = neišmaišt'iu. (схоже, такої метатонії там не буває); замість blē·vas (с. 452); daugumō· (=daugiausia) riṅko· [везти] tarnā·uto'jus visūs JNK (с. 559) тощо. Цього теж небагато, а покликання були б дуже корисними й потрібними.

Тепер чекатимемо на останній том із цієї групи говорів — увесь скарб, що лежить в основі літературної мови. У третьому томі варто було б зазначити й деякі прикрі помилки та недоліки. Належне укладання й записування діалектних лексичних словників — надзвичайно важлива справа: діалекти та давні писемні пам’ятки є великими мовними скарбами народу, важливими для багатьох дослідників індоєвропеїстики. Є й невирішені питання, наприклад, щодо м’якості груп приголосних: m'inkšt'i чи інакше, al'ks'n'is чи інакше.

Vytautas Antanas Vitkauskas Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva

Надійшла 2005 06 09

Ірена Ерманте

Словник антонімів

Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2003, xxiii + 584 p., ISBN 9986-668-52-2

Словник антонімів — результат тривалої роботи, що вимагала глибоких знань і ретельності. Його авторка Ірена Ерманте — досвідчена лексикографка, яка багато років писала й редагувала великий Словник литовської мови, видала шкільний Словник антонімів литовської мови (1985 р.), тож цілком можна довіряти як її лінгвістичним здібностям, так і науковій сумлінності.

Рецензований словник належить до типу спеціальних словників, оскільки в ньому подано одиниці лексики одного типу: пари або ланцюжки слів, значення яких діаметрально протилежні, тобто антоніми. Відібравши матеріал із багатотомного Словника литовської мови, доповнивши його прикладами з художньої літератури й публіцистики, у цій праці прагнули подати як системні, так і контекстуальні антоніми, пояснити факти літературної литовської мови, діалектів і давніх писемних пам’яток. Отже, перед нами — масштабна лексикографічна праця, у якій можна знайти дані не лише про системні зв’язки між словами сучасної литовської мови, а й про відношення протилежності, що формуються в певних текстах і так чи інакше впливають на всю мовну систему.