RIMA BAKŠIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: експериментальна фонетика, фонологія, діалектологія, геолінгвістика

АКЦЕНТНІ ВІДМІННОСТІ ДИФТОНГІВ У МАРІЯМПОЛЬСЬКОМУ ГОВОРІ: ЯКІСНІ ОЗНАКИ

Складові акценти дифтонгів у Маріямпольській говірці: якісні ознаки

АНОТАЦІЯ

У статті інструментальними методами аналізуються якісні ознаки складових акцентів дифтонгів Маріямпольської говірки західноаукштайтського каунаського діалекту: спектри, тональність, компактність, дифузність, бемольність. Дослідження показало, що складовий акцент дуже сильно впливає на якість дифтонгів говірки, особливо їхнього першого компонента.

Найуніверсальнішою ознакою, пов’язаною зі складовим акцентом, є тональність. Низькотональні компоненти [a], [u], на яких наголошено відповідним акцентним імпульсом, вимовляються нижче, а високотональні [e], [i] — вище. Другою за важливістю є ознака компактності / дифузності. Компактні компоненти [a], [e], на яких наголошує складовий акцент, у більшості випадків компактніші за ненаголошені, а дифузні [u], [i] — дифузніші. Ознака напруженості як індикатор складового акценту важлива лише для голосних високого підняття [u], [i], а також для голосного [e], який у говірці має досить високе підняття язика. Ознака бемольності важлива лише для перших компонентів акутових дифтонгів [áu] і [éu]: вони менш бемольні за відповідні компоненти циркумфлексних дифтонгів, що зазнають сильного огублення.

АНОТАЦІЯ

На основі інструментальних методів у статті аналізуються якісні характеристики складових акцентів дифтонгів у Маріямпольському піддіалекті західноаукштайтського каунаського діалекту: спектр, тональність, компактність, дифузність і пласкість. Дослідження виявило, що

КЛЮЧОВІ СЛОВА: діалектологія, складовий акцент, дифтонг, експериментальна фонетика, якісна характеристика.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: діалектологія, складовий акцент, дифтонг, експериментальна фонетика, якісна характеристика.

154

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Marijampolės šnektos dvibalsių priegaidės: kokybiniai požymiai

складовий акцент значною мірою впливає на якість дифтонгів, зокрема їхнього першого компонента, у піддіалекті.

Тональність — найуніверсальніша характеристика, пов’язана зі складовим акцентом. Низькі компоненти [a], [u], виділені наголосом відповідного складового акценту, стають нижчими, тоді як високі компоненти [e], [i] стають вищими. Компактність / дифузність — друга за важливістю характеристика. Компактні компоненти [a], [e], виділені складовим акцентом, у більшості випадків компактніші за компоненти, не виділені складовим акцентом, тоді як дифузні компоненти [u], [i] стають дифузнішими. Напруженість як показник складового акценту важлива лише для високих голосних [u], [i] та голосного [e], який у цьому піддіалекті характеризується досить високим положенням язика. Пласкість важлива лише для початкових компонентів гострих дифтонгів [áu] та [éu]: вони менш пласкі порівняно з відповідними компонентами циркумфлексних дифтонгів, що зазнають сильного округлення губ.

ВСТУП

1. Маріямпольська говірка належить до південної частини західноаукштайтського каунаського діалекту. У цій місцевості краще зберігається довгота ненаголошених голосних у кінцевих складах; на початку слова вживаються лише голосні типу [a]; голосний вузького піднесення [e] має значно ширший ареал поширення, ніж у північній частині каунаського діалекту. З просодичних особливостей слід згадати подовження компонентів [i], [u] гострих дифтонгів і відсутність систематичного спадного акценту — під час вимови циркумфлексних дифтонгів або дифтонгічних сполук голосовий натиск зосереджується на другому компоненті (докладніше про особливості говірки див. Zinkevičius 1966: 118; LKA 1982: 29, 49, 56, žemėl. 11, 32, 38; Zinkevičius 1994: 29–31; Girdenis, Zinkevičius 2000 [1966]: 50; LKTCh 2004: 39–44; VAKKA 2005: 93–95 та ін.).

мета цієї статті — обговорити результати докладного якісного дослідження акцентуації дифтонгів маріямпольського говору. Було поставлено такі завдання: 1) визначити, які якісні ознаки найбільше впливають на розрізнення акцентуації дифтонгів маріямпольців; 2) порівняти отримані результати з дослідженнями інших говорів VAK; 3) з’ясувати, чи відрізняються якісні ознаки акцентуації дифтонгів маріямпольців від ознак інших говорів VAK.¹²

Досліджуваний матеріал записано в Маріямпольському районі, у селі Светліца, розташованому приблизно за 10 км на південний захід від Маріямполе. У дослідженні взяли участь 6 дикторів

Якісні характеристики акцентів висхідних дифтонгів, або поліфтонгів [ie], [uo], аналізувалися разом із голосними (див. Bakšienė 2012: 300–305). У статті також не розглядається дифтонг [ui], що має зовсім іншу фонемну структуру, а також дифтонги іншомовного походження.¹

²Авторка підготувала й подала до друку ще дві статті про акцентні характеристики дифтонгів Маріямпольського говору: про кількісні ознаки — для журналу Людина і слово, про тональні та інтенсивнісні ознаки — для журналу Lituanistica. Обидві статті нині друкуються, тому в цій публікації ці ознаки не аналізуються.

Straipsniai / Articles

155

RIMA BAKŠIENĖ

(3 жінки та 3 чоловіки, які добре володіють рідною говіркою, середній вік — приблизно 65 років). Методика запису була такою: дикторка, яка добре володіла говіркою, промовляла потрібне речення³, а диктор повторював його 3–5 разів. У коротких реченнях було записано такі слова з потрібними дифтонгами: jis taiko tą šautuvą: smarkiai kaito tas pečius; ėmė keikt ta boba: ėmė peikt tą daktarą; kad ėmė šaut paskui: kad ėmė šaukt paskui; visai kiáuras tas maišas: labai siaūras tas kelias. Комп’ютерна програма PRAAT обчислила середні значення в герцах (Hz) трьох формант (F1, F2, F3) у середній частині першого та другого компонентів досліджуваних дифтонгів⁴. Потім їх оцінили за допомогою програми аналізу якості звуків FORMANT2.exe, яка обчислює індекси тональності (T), дифузності (Df), компактності (C), напруженості (Įt) та бемольності (B). Усі ілюстративні графіки побудовано в програмі EXCEL 2010 (докладніше про методику запису та інструментального аналізу див. Bacevičiūtė 2004: 18–22).

2. Литовські дифтонги експериментальними методами досліджували з огляду на їхню інтонацію дещо менше, ніж монофтонги. Можливо, це пов’язано з тим, що в складах цього типу інтонаційні контури добре розрізняються як у літературній мові, так і в усіх діалектах. Описуючи інтонаційні контури дифтонгів, майже всі дослідники на перший план висувають такі фонетичні ознаки, як подовження відповідного компонента та його якісна виразність. Важче визначити значення ознак основного тону та інтенсивності для інтонаційних контурів дифтонгів, оскільки на них впливають особливості самостійної просодії або характер фразової інтонації (докладніше див. Laigonaitė 1958; LKG 1965: 60 та ін.; Pakerys 1968; Pakerys, Plakunova, Urbelienė 1972; Laigonaitė 1978: 14 та ін.; Pakerys 1982: 189 та ін.; Anusienė 1984; Pakerys 2003: 219–221; Vaitkevičiūtė 1995: 50 та ін.).

Експериментальних праць, у яких докладно аналізувалися б якість компонентів дифтонгів та її зв’язок з інтонаційними контурами, майже немає. Найчастіше обмежуються твердженнями, що якісні ознаки компонента, виділеного інтонаційним контуром, виразніші, проте не уточнюють, які саме це ознаки та яке їхнє значення для розрізнення інтонаційних контурів. Найґрунтовніші дослідження літературної мови в цій галузі⁵ виконані Антанасом Пакерісом (1968; 1982: 180–182). За його даними, найважливішими якісними ознаками, залежними від інтонаційних контурів, є компактність / дифузність та напруженість / ненапруженість компонентів дифтонга. Перші компоненти акутових дифтонгів [a], [e] нібито компактніші й напруженіші, ніж відповідники в циркумфлексних дифтонгах, а другі компоненти циркумфлексних дифтонгів [i], [u] — дифузніші й напруженіші (Pakerys 1968: 111, 14; 1982:

³ Висловлюю подяку колезі Оні Алекнавічене, яка допомогла виконати цю роботу.

⁴ Для якісного дослідження не намагалися точно сегментувати дифтонги на перший і другий компоненти. Виділивши весь дифтонг, оцінювали формантну картину й просто вибирали найчистіший відрізок його першої та другої частин, де траєкторії формант були найбільш рівними. Обчислювали середні значення формант на цих відрізках.

⁵ Варто зазначити, що для досліджень літературної мови дикторів зазвичай добирають із території південних західноаукштайтських каунасців. Отже, результати досліджень літературної мови частково ілюструють також особливості цього говору.

156

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Marijampolės šnektos dvibalsių priegaidės: kokybiniai požymiai

181–182). Особливо важливий висновок дослідника про те, що для сприйняття інтонаційних контурів, а отже й для фонологічної опозиції, важливі лише якісні відмінності першого компонента (Pakerys 1968: 114, 116; 1982: 189).

Останніми роками на території західних аукштайтських каунасців докладніше досліджено якість дифтонгів у говорах Шакяй і Пренай (Bacevičiūtė 2004: 104–110; Jaroslavienė 2010: 91–96). Обидві дослідниці зазначають, що найбільший вплив на інтонаційний контур має якість першого компонента. Також наголошується на більшій відкритості та компактності першого компонента [a] в акутових дифтонгах (Bacevičiūtė 2004: 107; Jaroslavienė 2010: 91). Далі розглянемо аналогічні дослідження Маріямпольського говору.

ЯКІСТЬ ДИФТОНГІВ МАРІЯМПОЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ (АНАЛІЗ ФОРМАНТ)

3. Значення середніх формант F1 і F2⁶ (див. таблицю 1) показують, що компоненти гостроакутних і циркумфлексних дифтонгів є звуками різної якості. Перші компоненти гостроакутних дифтонгів [áĩ], [áũ] виразніші, більше нагадують голосний [a], тоді як компоненти циркумфлексних [aĩ], [aũ] редуковані, зазнали регресивного впливу другого компонента. Перші компоненти обох гостроакутних дифтонгів мають значно вищу F1, отже, домінантною ознакою компонента є відкритість, нижче підняття язика. Перші компоненти циркумфлексних дифтонгів [aĩ], [aũ] мають нижчу F1, вони закритіші.

Реалізація першого компонента залежить не лише від акцентної інтонації, а й від якості другого компонента — про це свідчать співвідношення F2. F2 першого компонента дифтонга [áĩ] нижча, ніж у циркумфлексного відповідника, отже, його артикуляція більш задня. Під час вимови циркумфлексного [aĩ]⁷ перший компонент просувається вперед під впливом переднього [i]. Обидва компоненти дифтонга [áũ] належать до заднього ряду: один має низьке підняття, а інший — високе й є огубленим. Перший компонент гостроакутного дифтонга [áũ] має вищу F2, ніж у циркумфлексного [aũ]. Голосний [u] має дуже низькі обидві перші форманти, тому під час вимови циркумфлексного дифтонга знижується також F2 першого компонента. Це пов’язано із заднішою артикуляцією та сильнішим огубленням.

Виразніший другий компонент мають циркумфлексні дифтонги. Другий компонент дифтонга [aĩ] має нижчу F1 і вищу F2, отже, більше нагадує ознаки голосного [i] — він закритіший і має більш передню артикуляцію. Другому компоненту дифтонга [aũ] властива нижча F2; чітких співвідношень F1 не виявлено. Цей компонент характеризується зміщенням язика назад і особливо сильним огубленням.

⁶ Обчислено середні значення формант усіх реалізацій кожного дифтонга; дані чоловічого та жіночого голосів наведено окремо.

⁷ У детальній транскрипції циркумфлексні дифтонги з першим компонентом [a] слід було б транскрибувати як [aĩ] і [aũ], однак задля простоти в статті від цих додаткових знаків відмовилися.

Straipsniai / Articles

157

RIMA BAKŠIENĖ

ТАБЛИЦЯ 1. Значення середніх F1 і F2 дифтонгів⁸

Приклад F1 Гц Чол. Жін. F2 Гц Чол. Жін. Примітки t<á>iko 647 834 1384 1618 Гостроакутний: вища F1 і нижча F2 k<a>ĩto 585 694 1503 1855 tá<i>ko 481 563 1905 2224 Циркумфлексний: нижча F1 і вища F2 ka<i>to 447 502 1952 2486 š<á>ut 664 878 1283 1469 Гостроакутний: обидві форманти вищі š<a>ūkt 584 731 1166 1378 šá<u>t 522 595 1047 1140 Циркумфлексний: нижча F2, F1 варіює ša<ũ>kt 454 607 852 1094 k<é>ikt 573 690 1925 2320 Гостроакутний: вища F1, F2 варіює p<e>ĩkt 520 604 1824 2349 ké<i>kt 513 535 1995 2477 Циркумфлексний: нижча F1, F2 варіює pe<ĩ>kt 460 497 1989 2609 k<é>uras 586 741 1699 1962 Гостроакутний: вища F2, F1 варіює s<e>ūras 581 758 1424 1617 ké<u>ras 531 582 1073 1183 Циркумфлексний: обидві форманти нижчі se<ũ>ras 470 562 979 1110

Для дифтонгів із першим компонентом [e]⁹ також характерні виразні якісні варіанти, пов’язані як з акцентною інтонацією, так і з взаємодією компонентів.

Перший компонент гостроакутного дифтонга [éi] має вищу F1, отже, він характеризується більшою відкритістю, ніж відповідний компонент циркумфлексного дифтонга. F2 варіює, чіткого розрізнення не виявлено. Обидва компоненти дифтонга належать до переднього ряду, імовірно, тому вплив акцентної інтонації на ознаки ряду вимови досить слабкий. Для першого компонента гостроакутного дифтонга [éu] характерна значно вища F2, тому він найбільше відрізняється від відповідного компонента циркумфлексного дифтонга переднішою артикуляцією. Другий компонент цього дифтонга — голосний заднього ряду [u], тому під час вимови циркумфлексного дифтонга перший компонент також сильно відсувається назад.

⁸ Обчислено також значення F3, однак у таблиці їх не наведено. Подано лише значення двох перших формант, найважливіших для характеристики звуків. Значення F3 використовувалися для обчислення якісних індексів (див. таблицю 2).

⁹ У маріямпольській говірці перший компонент дифтонга [au] після м’якого приголосного дуже сильно просувається вперед, тому його слід транскрибувати як [eu] і розглядати разом із дифтонгом [ei]. Така вимова виразно відрізняється від північних каунаських говірок, де просування вперед меншою мірою, сильніше відчувається огублення; наприклад, вимовляється [ká.uras].

158

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Акценти дифтонгів маріямпольського говору: якісні ознаки

РИС. 1, 2. Варіанти початку й кінця дифтонга [ai] (акут — чорним кольором)¹⁰

Другий компонент циркумфлексного [ei] має нижче значення F1, отже, насамперед характеризується закритістю. Різниці F2 не виявлено. Другий компонент дифтонга [eũ] має нижчі значення обох формант, він є закритішим і має заднішу артикуляцію.

Підсумовуючи первинні дані формант, можна стверджувати, що в маріямпольському говорі якісні ознаки дуже важливі для розрізнення акцентів дифтонгів. Як і в інших досліджених говорах західноавкштайтського ареалу (пор. Bacevičiūtė 2004: 109; Jaroslavienė 2010: 92), виразнішими якісними варіантами характеризується перший компонент дифтонгів, він більше залежить від акценту. Вплив акценту найбільше відчутний у ступені відкритості перших компонентів [a], [e]: у дифтонгах з акутом вони значно відкритіші, ніж у циркумфлексних. Варіативність ряду вимови більше залежить від впливу другого компонента. Другі компоненти дифтонгів [i], [u] під впливом акценту змінюються менше.

4. Розглянуті звукові ознаки відображені також на точкових діаграмах (див. рис. 1–8). У третьому квадранті системи координат по осі x відкладено значення F2¹¹, а по осі y — значення F1, що дає змогу побачити співвідношення досліджуваних звуків. Розглядаючи розташування варіантів дифтонга [ai] у системі координат (див. рис. 1), бачимо, що якісні відмінності першого компонента виражені виразніше. Ділянки початкових компонентів досліджуваних дифтонгів майже не перетинаються. Перший компонент [a] дифтонга з акутом є відкритішим і заднішим, а циркумфлексного — закритішим і переднішим. Якісні варіанти другого компонента відрізняються менше, займані ними ділянки значною мірою накладаються одна на одну. Другий компонент [i] циркумфлексного дифтонга (див. рис. 2) схильний бути переднішим і закритішим, однак різниця невелика. На діаграмах також видно, що ділянки як перших, так і других компонентів циркумфлексних дифтонгів більше видовжені в горизонтальному напрямку, отже, для них характерна більша рухливість ряду вимови. Акут має меншу варіативність.

¹⁰ Побудовано графіки голосів чоловіків і жінок для кожного дифтонга, однак співвідношення звуків виявилися подібними, тож задля економії наведено лише по одному графіку чоловічого та жіночого голосу.

¹¹ Одна точка позначає середні значення формант одного інформанта.

Straipsniai / Articles

159

RIMA BAKŠIENĖ

РИС. 3, 4. Варіанти початку й кінця дифтонга [au] (акут — чорним кольором)¹²

На діаграмах особливо виразно представлені позиційні варіанти дифтонга [au], зумовлені акцентом. Видно, що ділянки і першого, і другого компонентів лише ледь торкаються одна одної. Початок дифтонга [áu] з акутом (див. рис. 3) найбільше вирізняється більшою відкритістю. Ряд вимови відрізняється менше: початки як дифтонга з акутом, так і циркумфлексного мають значну варіативність. Багато точок початку циркумфлексного дифтонга зосереджені праворуч, отже, компонент схильний мати заднішу артикуляцію, однак дві точки віддалені ліворуч, тому відмінності ряду вимови важко визначити.

Якість других компонентів цього дифтонга також різниться (див. рис. 4). Найбільше відрізняється горизонтальне переміщення язика — ряд вимови. Другий компонент [u] циркумфлексного [aũ] значно задніший, ніж відповідний компонент [áu]. Ступінь відкритості відрізняється менше; видно, що кінець циркумфлексного дифтонга схильний бути закритішим. Ділянка другого компонента дифтонга з акутом більше видовжена у вертикальному напрямку — для нього характерна більша варіативність відкритості, тоді як другий компонент циркумфлекса більше варіює за рядом вимови.

Відмінності між акутом і циркумфлексом дифтонга [ei] менш помітні. Виразніше відрізняється якість першого компонента (див. рис. 5). Початок дифтонга з акутом схильний бути відкритішим; його ділянка розташована трохи нижче, проте є й звуки, вимовлені закритіше. Горизонтальне переміщення язика на початку [éi] з акутом дуже варіює, ділянка видовжена в горизонтальному напрямку.

Відмінності між другими компонентами цього дифтонга розгледіти важче (див. рис. 6). Для другого компонента акута, на який не припадає акцентна сила, характерна значна варіативність ряду вимови та відкритості. Площа, яку займають його варіанти, дуже велика і повністю накриває ділянку другого компонента циркумфлексного дифтонга. Кінець циркумфлексного [eĩ] більш сконцентрований, ділянка розташована вище, отже, для нього характерна більша закритість.

¹² Графіки жіночого голосу для цього дифтонга не показали таких чітких співвідношень.

160

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Акценти дифтонгів маріямпольського говору: якісні ознаки

РИС. 5, 6. Варіанти початку й кінця дифтонга [ei] (акут — чорним кольором)

Відмінності між акутом і циркумфлексом дифтонга [eu] помітні чіткіше. Початок дифтонга з акутом (див. рис. 7) вирізняється більш передньою артикуляцією, хоча спостерігається значна варіативність ряду й ступеня відкритості вимови. Початок дифтонга з циркумфлексом більше варіює за ступенем відкритості, тоді як ознака ряду вимови є стабільнішою.

Другий компонент дифтонга (див. рис. 8) також відрізняється. Кінець дифтонга з циркумфлексом більш концентрований, має меншу варіативність, тоді як площа, яку займає акут, дуже велика, а точки розкидані. Друга частина циркумфлекса характеризується більш задньою артикуляцією та вищим підняттям язика.

РИС. 7, 8. Варіанти початку й кінця дифтонга [eu] (акут — чорним кольором)

5. Якісні співвідношення досліджуваних звуків відображені також на графіках, що показують зміну траєкторій формант (див. рис. 9–12).¹³ Передусім помітні різні напрями зміни формант кожного дифтонга. Компоненти дифтонга [ai] — це звуки зовсім різної якості: [a] — з найнижчим підняттям язика, заднього ряду, [i] — з високим підняттям, передньої артикуляції. Тому динаміка його формант, мабуть, найвиразніша (див. рис. 9): F1 поступово знижується, а F2 стрімко піднімається вгору. На початку

¹³ Під час підготовки статті побудовано графіки для всіх інформантів і всіх дифтонгів. Тут наведено ті, що найкраще відображають загальні тенденції зміни формант.

Straipsniai / Articles

161

RIMA BAKŠIENĖ

відстань між формантами порівняно невелика — вимовляється компактний [a], а наприкінці форманти значно віддаляються одна від одної, увиразнюючи дифузність звука [i]. Порівнюючи дифтонги [au] з акутом і циркумфлексом, варто зазначити, що на початку форманти акута розташовані ближче одна до одної, а їхні траєкторії довше залишаються стабільними. F2 починає підніматися вгору значно пізніше й увесь час залишається набагато нижчою. F2 циркумфлекса майже відразу піднімається вгору крутою траєкторією. F1 акута майже весь час залишається вищою.

Динаміка формант дифтонга [au] зовсім інша (див. рис. 10). Він також складається зі звуків різної якості: [a], як уже зазначалося, — низький, заднього ряду, [u] — із досить високим підняттям язика, заднього ряду, огублений. Обидві форманти дифтонга поступово знижуються, оскільки у голосного [u] вони від природи низькі. Відмінності між акцентами виразно помітні. Обидві форманти акута весь час залишаються вищими, циркумфлекса — нижчими. Крім того, значно відрізняється і траєкторія зміни F1: у дифтонга з акутом вона деякий час проходить майже рівно (вимовляється відкритіший звук [a]), і лише від середини опускається вниз, а в дифтонга з циркумфлексом одразу падає вниз, а від середини йде майже рівною лінією (вимовляється виразніший звук [u]).

РИС. 9, 10. Динаміка формант дифтонгів [ai] і [au] (акут — чорним кольором)¹⁴

¹⁴ У графіках цього типу для наочності також обрано лише перші дві форманти, третю не наведено.

162

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Marijampolės šnektos dvibalsių priegaidės: kokybiniai požymiai

Траєкторії формант дифтонга [ei] змінюються найменше (див. рис. 11), оскільки він складається зі звуків найбільш подібної якості, що різняться лише однією ознакою — підняттям язика. F2 як акутового, так і циркумфлексного дифтонга змінюється дуже незначно. Дещо помітніше підвищення F2 циркумфлексного дифтонга, оскільки його сильніше підкреслена друга частина є більш передньою. Однак F2 акутового дифтонга залишається значно вищою протягом усього часу вимови. F1, навпаки, виразніше змінюється під час вимови акутового дифтонга — вона поступово підвищується і приблизно від середини йде майже рівною лінією.

Складові звуки дифтонга [eu] дуже різні: [e] — переднього ряду, низького підняття, [u] — заднього ряду, високого підняття. Зміни артикуляції дифтонга особливо відображає зміна F2 (див. рис. 12): вона різко падає і весь час знижується, лише наприкінці коротко йде майже рівною лінією приблизно на рівні 1000 Hz (це приблизно відповідає частоті короткого [u]). Траєкторії формант циркумфлекса й акутового дифтонга дуже подібні, однак F2 акутового дифтонга падає трохи стрімкіше, оскільки звук [u] підкреслений сильніше. Прислів’я впливає на зміну F1 цього дифтонга: спочатку F1 обох звуків дещо підвищується, але напрям зміни відразу розходиться — F1 акутового дифтонга продовжує підвищуватися і лише наприкінці знижується, тоді як F1 циркумфлексного дифтонга поступово знижується весь час.

РИС. 11, 12. Динаміка формант дифтонгів [ei] і [eu] (акут позначено чорним кольором)

Straipsniai / Articles

163

RIMA BAKŠIENĖ

ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКІСНИХ ІНДЕКСІВ ДИФТОНГІВ МАРІЯМПОЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ

6. Щоб точніше охарактеризувати якість досліджуваних звуків, у працях з експериментальної фонетики зазвичай обчислюють якісні індекси (див. табл. 2). Порівнюючи індекси відповідних компонентів акутових і циркумфлексних дифтонгів, можна точніше охарактеризувати їхні найважливіші якісні ознаки. Найчастіше наголошений компонент дифтонга якісно виразніший, однак ознаки, що виявляються під впливом інтонаційного наголосу, неоднакові й залежать від природи конкретного голосного.

ТАБЛИЦЯ 2. Якісні індекси дифтонгів¹⁵

Приклад | T Чол. Жін. | Df Чол. Жін. | C Чол. Жін. | Įt Чол. Жін. | B Чол. Жін. | t<á>iko 86 52 737 784 877 894 333 735 107 104 | k<a>īto 189 259 918 1161 854 855 90 779 107 105 | tá<i>ko 447 482 1424 1661 804 811 617 1184 106 105 | ka<ī>to 500 615 1505 1984 793 788 703 1476 107 104 | š<á>ut 22 −30 619 591 890 914 522 545 107 105 | š<a>ūkt −4 −11 582 647 883 894 566 519 109 106 | šá<u>t −62 −127 525 545 879 886 552 883 110 108 | ša<ū>kt −181 −171 694 487 884 895 770 936 111 108 | k<é>ikt 374 438 1352 1630 826 835 729 1357 105 104 | p<e>īkt 375 499 1304 1745 818 816 542 1350 106 104 | ké<i>kt 454 590 1482 1942 809 796 738 1463 106 104 | pe<i>kt 481 651 1529 2112 794 782 869 1670 106 104 | k<é>uras 291 268 1113 1221 842 858 308 1006 106 104 | s<e>ūras 164 86 843 859 859 880 264 706 108 105 | ké<u>ras 3 −78 542 601 880 878 805 779 110 108 | se<ī>ras −55 −157 551 548 872 881 735 1097 111 108

Перший компонент дифтонга [áɪ] характеризується нижчим тоном і більшою компактністю, ніж відповідний компонент циркумфлексного дифтонга; індекси напруженості та бемольності варіюють. Другий компонент циркумфлексного [ãɪ] має вищий тон, є дифузнішим і напруженішим, ніж другий компонент акутового дифтонга; індекси бемольності варіюють.

¹⁵ Оскільки формантні значення чоловічого й жіночого голосів обчислювалися окремо, індекси також подано окремо. Як засвідчили обчислення, співвідношення індексів чоловічого й жіночого голосів часто варіюють. Описуючи зв’язок якості дифтонгів з інтонаційним наголосом, використовували лише ті індекси, які показали аналогічні співвідношення.

164

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Marijampolės šnektos dvibalsių priegaidės: kokybiniai požymiai

Перший компонент дифтонга [áu] компактніший і менш бемольний, ніж перший компонент [aũ]; інші індекси варіюють. Другий компонент [aũ] має нижчий тон і є напруженішим за відповідний компонент акута; інші індекси, навіть бемольність, яка могла б бути важливою для артикуляції цього дифтонга, варіюють.

Перший компонент дифтонга [éi] має нижчий тон (це особливо підтверджують індекси жіночого голосу, тоді як показники чоловічого голосу мало відрізняються), є компактнішим і напруженішим за відповідний компонент циркумфлексного дифтонга; індекс бемольності варіює. Другий компонент циркумфлексного [eĩ] має вищий тон, є дифузнішим і напруженішим; індекси бемольності не відрізняються.

Перший компонент дифтонга [éu] має вищий тон, є значно дифузнішим (!), напруженішим і менш бемольним, ніж перший компонент [eũ]. Другий компонент [eũ] вирізняється лише нижчим тоном; усі інші індекси, навіть бемольність, варіюють.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Підсумовуючи дослідження якості дифтонгів Маріямпольського говору, можна безперечно стверджувати, що акцент має вплив на якісні ознаки. Якість першого компонента особливо пов’язана з акцентом.

Найуніверсальнішою ознакою, пов’язаною з акцентом, є тональність. Низькотональні компоненти [a], [u], виділені відповідним акцентним наголосом, вимовляються нижче, а високотональні [e], [i] — вище за їхні ненаголошені відповідники. Винятком є лише перший компонент дифтонга [éi], який має нижчий тон порівняно з переднім редукованим компонентом циркумфлексного дифтонга [e]¹⁶.

Другою за важливістю для розрізнення акцентів є ознака компактності / дифузності. Наголошені акцентом компактні компоненти [a], [e] у більшості випадків компактніші за ненаголошені [a], [e], а дифузні [u], [i] — дифузніші. Цікавим у цьому аспекті є акутний [éu]: його перший компонент, хоча за своєю природою й компактний, значно дифузніший за ненаголошений компонент циркумфлексного голосного. Найімовірніше, це пов’язано з вузьким голосним [e], характерним для Маріямпольського говору: у цій позиції він вимовляється особливо вузько й напружено, на самому початку дифтонга на слух нагадує голосний [i], що підтверджують і дані формантів (див. таблицю 1 і рис. 12).

Дослідження показало, що ознака напруженості як індикатор акценту важлива лише для голосних верхнього підняття [u], [i], які виступають другими компонентами дифтонгів, а також для [e], який, як зазначалося, у говорі має досить високе підняття язика. Для низького [a] ця ознака зовсім незначуща. Отже, не можна стверджувати, що в Маріямпольському говорі акутні дифтонги складалися б із напружених, а циркумфлексні — з ненапружених

₁₆ Докладною транскрипцією слід було б позначати [ę].

Straipsniai / Articles

165

RIMA BAKŠIENĖ

ні – з ненапружених і напружених звуків, як стверджується щодо дифтонгів літературної мови (Pakerys 1968: 118; 1982: 182).

Ознака бемольності важлива лише для перших компонентів акутових дифтонгів [áu] і [éu]: вони менш бемольні, ніж відповідні компоненти циркумфлексних дифтонгів, що зазнають сильного огублення. Другі компоненти [u] в акутових і циркумфлексних дифтонгах подібні за ступенем бемольності.

LITERATŪRA

Anusienė Lilija 1984: Kirčiuotų akūtinių ir cirkumfleksinių dvibalsių trukmė lietuvių bendrinės kalbos frazėse. – Kalbotyra 35, 12–17.

Bacevičiūtė Rima 2004: Šakių šnektos prozodija ir vokalizmas. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Bakšienė (Bacevičiūtė) Rima 2012: Marijampolės šnektos ilgųjų balsių priegaidės: kokybiniai požymiai. – Baltistica 47(2), 293–308.

Girdenis Aleksas, Zinkevičius Zigmas 2000 [1966]: Dėl lietuvių kalbos tarmių klasifikacijos. – Aleksas Girdenis. Kalbotyros darbai 1: 1962–1974. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 44–55.

Jaroslavienė Jurgita 2010: Rytinių kauniškių Prienų šnektos fonologija. Humanitarinių mokslų daktaro disertacija. Vilnius: Vilniaus universitetas.

Laigonaitė Adelė 1958: Dėl lietuvių kalbos kirčio ir priegaidės supratimo. – Kalbotyra 1, 71–100.

Laigonaitė Adelė 1978: Lietuvių kalbos akcentologija. Vilnius: Mokslas.

LKA – Lietuvių kalbos atlasas 2, Fonetika. Vilnius: Mokslas, 1982.

LKG – Lietuvių kalbos gramatika 1, Fonetika ir morfologija. Vilnius: Mintis, 1965.

LKTCh – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. Rima Bacevičiūtė, Audra Ivanauskienė, Asta Leskauskaitė, Edmundas Trumpa. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2004.

Pakerys Antanas 1968: Lietuvių literatūrinės kalbos sudėtinių dvibalsių au, ai, ei akustiniai požymiai. – Eksperimentinės fonetikos ir kalbos psichologijos kolokviumo medžiaga 3, 97–118.

Pakerys Antanas 1982: Lietuvių bendrinės kalbos prozodija. Vilnius: Mokslas.

Pakerys Antanas 2003: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika. Vilnius: Enciklopedija.

Pakerys, Plakunova, Urbelienė 1972 – Пакерис Антанас, Плакунова Т., Урбелене Янина, Относительная длительность дифтонгов литовского языка. – Garsai, priegaidė, intonacija. Eksperimentinės fonetikos ir kalbos psichologijos kolokviumo medžiaga 5, 3–36.

Vaitkevičiūtė Valerija 1995: Bendrinės lietuvių kalbos priegaidės. Vilnius: Enciklopedija.

166

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Marijampolės šnektos dvibalsių priegaidės: kokybiniai požymiai

VAKKA – Vakarų aukštaičiai kauniškiai ir Klaipėdos krašto aukštaičiai, sud. Rima Bacevičiūtė, Danguolė Mikulėnienė, Vilija Salienė. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2005.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis.

Zinkevičius Zigmas 1994: Lietuvių kalbos dialektologija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Syllable Accents of Diphthongs in the Marijampolė Sub-dialect: Qualitative Features

S U M M A R Y

The article reveals the experimental analysis of qualitative characteristics in Marijampolė dialect diphthongs. This dialect belongs to the southern part of West Highlanders Kauniškiai. The diphthongs have not been tested experimentally before.

The study showed that the accent has a lot of influence on qualitative characteristics of dialect diphthongs. The quality of the first component especially is associated with the accent.

Tonality is most universal characteristic associated with the accent. Low tonality components [a], [u], highlighted by pressure of the accent, are pronounced lower and the high tonality components [e], [i] – are pronounced higher. Only the first component of diphthong [éi], which is lower in tone compared with a reduced circumflexical diphthong [e] is the exception.

Second in importance is the compactness/diffusive characteristic. Compact components [a], [e], highlighted by accent, in many cases, are more compact than not highlighted, and diffuse [u], [i] are even more diffuse. Only acute [éu] stands out its first component compact by its nature is more diffuse than not highlighted component of circumflexical vowel. This is related with Marijampolės dialect-typical narrow vowel [e].

Tension characteristic as accent indicator is only relevant for high vowels [u], [i], which are second components of the diphthongs, and for vowel [e], which in dialect is pronounced with quite high tongue position. Tension characteristic is quite insignificant for lower tone [a].

Labial characteristic is only important for acute diphthongs [áu] and [éu] first components: they are less labial than corresponding circumflexical diphthong components which are experiencing strong labialization. Second components [u] both in acute and circumflexical diphthongs from labial point of view are similar.

Įteikta 2013 m. kovo 13 d.

RIMA BAKŠIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

167