Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

Anželika Smetonienė

Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Інститут литовської мови

Напрям наукових досліджень: словотвір.

СЛОВ’ЯНІЗМИ-ДІЄСЛОВА ТА ГІБРИДИ ЗІ СЛОВ’ЯНСЬКОЮ ОСНОВОЮ

Слов’янські запозичені дієслова та гібриди зі слов’янською основою

АНОТАЦІЯ

Дієслова зі слов’янських мов інтегруються в литовську мову за певними правилами, однак у текстах Великого князівства Литовського XVI–XVII ст. трапляються дієслова слов’янського походження з нерегулярними суфіксами (нехарактерними для запозичень або такими, що не відповідають суфіксам дієслів-джерел у слов’янських мовах). У текстах засвідчені також споріднені за коренем запозичення з регулярними суфіксами. Одні дієслова слов’янського походження з нерегулярними суфіксами не мають словотвірних зв’язків зі спорідненим за коренем запозиченим твірним словом, інші — мають (наприклад: farbuoti, -uoja, -avo «фарбувати» ChNT 404: farba «фарба, колір» SD¹ 31 < польськ. farba «колір, фарба»; руськ. фарба «фарба»; пор. farbavoti, -avoja, -avojo «фарбувати» DP 383, ChNT 25 < польськ. farbować «фарбувати, надавати кольору, покривати фарбою»; руськ. фарбовати «фарбувати»). У статті розглядаються дієслова зі слов’янською основою обох груп і наголошується на проблематичності їхнього словотвору.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: дієслово, слов’янізм, гібрид, запозичення, суфікс.

АНОТАЦІЯ

Слов’янські запозичені дієслова зазвичай інтегруються в литовську мову відповідно до певних правил. Однак деякі запозичені слова зі слов’янським коренем у текстах Великого князівства Литовського XVI^th–XVII^th століть містять суфікси, які не мають аналогів у слов’янських мовах, або ж слов’янські суфікси інтегруються не за звичайною моделлю. У тих самих текстах зафіксовано також слова зі спільним коренем і регулярними суфіксами. Частина дієслів зі слов’янським коренем не має в литовській мові вихідного запозиченого слова; ще одну частину неправильних дієслів зі слов’янським коренем можна пояснити процесом словотворення в литовській мові (наприклад, farbuoti, -uoja, -avo «фарбувати» ChNT 404: farba «фарба, колір» SD¹ 31 < польське farba «колір, фарба»; руське фарба «фарба»; пор. farbavoti, -avoja, -avojo «фарбувати» DP 383, ChNT 25 < польське farbować «фарбувати, забарвлювати, покривати фарбою»

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

фарбою»; руське фарбовати «фарбувати»). У статті розглянуто обидві групи цих дієслів зі слов’янським коренем і проблему їхнього творення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: дієслово, славізм, гібрид, запозичене слово, суфікс.

ВСТУП

Запозичення в литовській мові, особливо славізми, досліджують здавна. Початком цих досліджень можна вважати працю Alexanderio Brücknerio Die slavischen Fremdwörter im Litauischen (1877), а згодом — ґрунтовну працю Prano Skardžiaus Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen (1931¹). Про славізми в литовській мові багато й докладно писав Kazimieras Būga (Būga I–III). У його працях наведено чимало аргументів, яких раніше бракувало для обґрунтування того чи іншого походження запозичення; зазвичай ці аргументи мають фонетичний характер. Запозичення в литовській мові також розглядаються у працях Zigmas Zinkevičius (Zinkevičius 1968, 1974, 1988, 1997, 2002), Jonas Palionis (Palionis 1967), Jurgis Lebedys (Lebedys 1977), Vincas Urbutis (Urbutis 1992, 1993) та інших учених (Otrębski 1965; Kardelis 2003; Siaurukienė 1987; Dini 1987, 1989, 1993; Adomavičiūtė 1978, 1982, 1984; Widłak 2012; Kregždys 2012, 2013, 2014). У більшості згаданих досліджень переважають запозичені іменні частини мови. До новіших, нечисленних праць, присвячених аналізу запозичених дієслів, належать статті Jurgio Pakerio (Pakerys 2013) і Kirillo Kozhanovo (Kozhanov 2014).

У контексті згаданої літератури можна стверджувати, що запозичені дієслова досліджено значно менше, хоча проблема таких славізмів очевидна: межа між запозиченнями та литовськими дериватами, утвореними від запозичених іменних частин мови, не є чіткою. Запозиченнями зазвичай називають слова, що потрапили з інших мов під час різноманітних контактів (економічних, культурних, політичних тощо) (Jakaitienė 2009: 227), або мовні елементи, що походять з інших мов (чи діалектів) (LKE 2008: 501). За походженням запозичення поділяють на слова, що прийшли із сусідніх мов, і слова, що прийшли з віддаленіших мов через посередництво інших мов, тобто інтернаціоналізми. Основна відмінність між цими двома групами слів полягає в джерелі: для інтернаціоналізмів важливим є первинне джерело, звідки слово почало поширюватися різними мовами.

Зазвичай відрізнити запозичення від питомих слів нескладно. Труднощі можуть виникнути під час аналізу дуже давніх запозичень. Ігор Кошкін, досліджуючи славізми в латиській мові, звернув увагу на кілька проблем, пов’язаних із запозиченнями: їхню хронологію та труднощі визначення того, чи є дієслово питомим словом, чи запозиченням (Кошкин

¹ Див. Skardžius 1998.

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

2014: 2). У литовському мовознавстві цю проблему не акцентують, однак у текстах ВКЛ XVI–XVII ст. є дієслова, які одні дослідники вважали запозиченнями, а інші — ні. Як приклад можна навести godóti, -ója (-o), -ójo, gõdoti, -oja, -ojo KN SE 249, SD¹ 231, SD³ 373 ‘думати, вважати, прагнучи щось пригадати’; 2. ‘мислити, розмірковувати’; 3. ‘співчувати, шкодувати, жаліти’; 4. ‘дбати’; 5. ‘шанувати’; 6. ‘перевозити, тягнути’. Войцех Смоцинський писав, що раніше вважали, ніби дієслово godóti, -ója (-o), -ójo, gõdoti, -oja, -ojo є запозиченням (Smoczyński 2008: 75). У LKŽe взагалі не зазначено, чи є це дієслово запозиченням, наведено лише його зіставлення з білоруським дієсловом. У латиській мові gādāt не вважають запозиченням; стверджується, що це слово має те саме походження, що й литовське godóti, -ója (-o), -ójo, gõdoti, -oja, -ojo та відповідні слов’янські дієслова (Karulis 1992: 275).

ПОНЯТТЯ ГІБРИДІВ

Слова, що перебувають між автохтонними словами й запозиченнями, є гібридами. Evalda Jakaitienė називає їх «проміжним різновидом запозичень» (Jakaitienė 2009: 211). Утім, точніше було б відмежувати їх від запозичень, оскільки гібриди мають як власні, так і запозичені морфеми. Саме тут постає проблема запозичених дієслів: коли з інших мов до литовської запозичують саме дієслово та споріднені з ним іменники, є ймовірність, що словотвірний зв’язок виник на литовському ґрунті, а слово є гібридом, тобто похідним словом литовської мови, утвореним від запозичення за допомогою автохтонних суфіксів (наприклад: rubežioti, -ioja, -iojo SD³ 75 ‘проводити межу’: rubėžius 1. ‘межа території, кордон’; 2. ‘мн. певна окреслена площа, місцевість’; 3. ‘межа земельної смуги, поля, межа між нивами’). Особливо виразно це виявляється, коли дієслову в мові-реципієнті² надають суфікс, формально невідповідний суфіксу слов’янських дієслів. Запозичуючи слов’янське дієслово й інтегруючи його в литовську мову, зазвичай дотримуються відповідності суфіксів, тобто польські та східнослов’янські дієслова із суфіксами -ować, -овати (-овать, -авать, -евать) у литовській мові мають суфікси -avoti, -avoja, -avojo (лит. arendavoti, -avoja, -avojo DP 294 < пол. arendować або руськ. арендовати); литовські дієслова на -yti, -ija, -ijo відповідають слов’янським дієсловам із суфіксами -ić (-ус́), -umu (-ьму) (лит. bõvyti, -ija, -ijo MP 36, KN SE 237, ChNT 327 < пол. bawić або руськ. бавити); дієсловам на -(i)oti, -(i)oja, -(i)o jo відповідають слов’янські дієслова на -ać, -amu (-аць, -ать, -ять) (лит. bujóti, -ója, -ójo KN G 168, ChNT 368 < пол. bujać або руськ. буяти; стар.

² Терміни мова-донор і мова-реципієнт вживаються відповідно до книги J. Wohlgemutha (Wohlgemuth 2009: 51). Перший термін позначає мову, що позичає, другий — мову, яка запозичує.

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

руськ. būnamu). Однак у текстах ВКЛ XVI–XVII ст. засвідчені запозичення зі слов’янським коренем, суфікси яких — (i)uoti, –(i)uoja, –(i)avo та (i)auti, –(i)auja, –(i)avo — не мають аналогів у слов’янських мовах і не відповідають системі інтеграції слов’янізмів. Дієслова зі слов’янським коренем і цими суфіксами не слід ототожнювати із запозиченнями, які відповідають слов’янським дієсловам і коренем, і суфіксами. Контраст між цими двома групами дієслів очевидний, коли в старих писемних пам’ятках поряд із закономірним запозиченням (наприклад, лит. rūgóti DP 225, KN SE 243, ChNT 25, SD¹ 36 зі староруськ. рyгamu (СРЯ XXII 232)) зафіксоване також і незакономірне дієслово (лит. rūgúoti SD³ 500), яке коренем і значенням не відрізняється від слов’янських дієслів.

Коли в литовській мові, а особливо в тих самих писемних пам’ятках, засвідчене також потенційне твірне слово такого незакономірного дієслова, тобто запозичений іменник, невідповідність суфіксів найчастіше пояснюється словотворчим процесом за допомогою афіксів. Деривація на литовському ґрунті зазвичай супроводжується також властивими їй категоріальними значеннями. Вдалими прикладами такого процесу є sėbrinti, –ina, –ino ‘робити побратимом, товаришем’ SD³ 175, споріднене з ним слово sėbrauti, –áuja, –ãvo, sėbrauti, –auja, –avo 1. ‘спілкуватися, товаришувати’; 2. ‘обробляти землю на паях’ DP 416, KN G 85, SD¹ 99 і svodbáuti, –áuja, –ãvo ‘бути на чиємусь весіллі’ SD³ 71. Останнє дієслово є найтиповішим представником категорії зі значенням участі: воно має найпродуктивніший суфікс похідних зі значенням участі — –auti, а його твірне слово є абстрактним іменником. Sėbrinti, –ina, –ino утворене від запозичення sėbras, –ė, sėbras, –ė, sėbras, –ė DP 293, KN SE 221, SD¹ 26, JE¹ 95 за допомогою суфікса –inti, особливо характерного для фактивних дієслів. Твірними словами таких похідних зазвичай є назви живих істот (DLKG³: 388). Sėbrauti, –áuja, –ãvo, sėbrauti, –auja, –avo натомість є стативом і відрізняється від sėbrinti, –ina, –ino не лише значенням, а й суфіксами.

Sėbrinti, –ina, –ino, svodbáuti, –áuja, –ãvo та інші подібні дієслова з погляду словотвору слід вважати гібридами. Визначення гібридів, наведене в LKE, є дуже широким: «це слова, які, крім власних, мають також незмінювані морфеми інших мов. Гібриди зазвичай виникають унаслідок калькування, переробки запозичень або словотвору з використанням уже запозичених морфем» (LKE 2008: 207). Stasys Keinys, який, мабуть, найглибше дослідив місце гібридів у системі литовської мови, звернув увагу на те, що гібрид — це передусім термін лексикології, «оскільки він частково належить до системи класифікації слів за походженням (проміжна ланка між запозиченнями й автохтонними словами)» (Keinys 1984: 117), проте він невіддільний від словотвору, адже саме завдяки йому виникають гібриди — необхідною умовою гібридів є чітко визначене твірне слово (Keinys 1984: 114). Отже, такі дієслова, як sėbrinti, –ina, –ino, svodbáuti, –áuja, –ãvo та інші подібні випадки відповідають цьому визначенню гібридів: вони мають слов’янський корінь, автохтонний суфікс і твірне слово. Крім того, їхні значення модифіковані порівняно зі значеннями відповідних слов’янських дієслів з огляду на значення твірних слів і суфіксів.

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Однак місце цих дієслів зі слов’янським коренем, які не мають у литовській мові твірних слів, але під час інтеграції отримали нерегулярні суфікси (наприклад, згадане rūgūoti), залишається неясним. Йоахім Ґрцеґа, представляючи класичну схему інтеграції запозичень Бетца, поділяє запозичення на три групи відповідно до способу інтеграції: імпортування (importation), часткову субституцію (partial substitution) і субституцію (substitution). Перша група — імпортування — поділяється ще на дві підгрупи: коли запозичення не пристосовується до морфологічної системи мови-реципієнта (наприклад, metro), і коли пристосовується. У другому випадку йдеться про власне запозичення, у першому — про деякі міжнародні слова. Субституція ж — це кальки, коли слова або цілі фразеологізми перекладаються поморфемно (Grzega 2003: 25). Слова типу Rūgūoti, здавалося б, за класифікацією Бетца мали б належати до часткової субституції, так званих змішаних запозичень (loan blend). Однак останні розуміються інакше: це поєднання питомого й перекладеного слова (наприклад, німецьке Showgeschäft за англ. show business) або складні слова. Сам Ґрцеґа називає їх гібридними композитами (hybrid composites) (Grzega 2003: 28). У литовському мовознавстві такі часткові морфемні переклади, коли частина морфем замінюється литовськими (наприклад, antiyriausybinis), також зараховують до гібридів (LKE 2008: 207). Слід наголосити, що напівкальки можна вважати гібридами, але не навпаки (Keinys 1984: 115). Проте навряд чи дієслова типу rūgūoti можна зарахувати до напівкальок, адже переклад суфіксів як явище вельми сумнівний. До того ж він був би цілком хаотичним. Наприклад, дієслово štōrauti, -auja, -avo DP 189 отримало суфікс -auti, хоча джерело — українське діалектне дієслово старува́ти (ECYM V 398) — зумовлювало б суфікс -авоти, а treliūoti, -iūoja, -iāvo DP 628 уже має суфікс -iuoti, хоча ймовірні джерела (укр. діал. трелюва́ти (ECYM V 628), пол. діал. trelować (SJP VII 107)) знову ж таки вказували б на -авоти.

Запозичений іменник, інтегрований у литовську мову, не вважається гібридом, оскільки закінчення має лише граматичну функцію (Keinys 1984: 115). У згаданому дієслові rūgūoti -uo- є суфіксом, -ti виконує граматичну функцію, але тут немає твірного слова. За Урбутісом, це не деривація, заснована лише на корені. Хоча він не наводить прикладів дієслів, можна зрозуміти, що пропонується розглядати це як вияв морфологічної адаптації, яка не утворює нових слів. Унаслідок неї можуть виникнути лише варіанти того самого слова, коли раніше запозичене або інше слово переробляється, а афікс є лише морфологічним компонентом; при цьому обидва варіанти можуть функціонувати паралельно (Urbutis 1978: 115). Як уже зазначалося, славізми типу rūgūoti не слід оцінювати так само, як регулярні запозичення; до того ж це не напівкальки. З огляду на міркування Урбутіса такі випадки можна розглядати як переробки запозичення (якщо паралельно засвідчене регулярне запозичення) або як переробки під час окремої інтеграції (якщо паралельно не засвідчене запозичення з регулярним суфіксом). Відповідно до широкого визначення гібридів у LKE і з огляду на те, що до них зараховують також переробки запозичень, вони

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

називаються гібридами. Для ясності дієслова, що не мають точних відповідників у слов’янських мовах, за опозицією «словотвірно неподільні / словотвірно подільні» поділяються на два типи гібридів — адаптаційні та дериваційні. Назви цих груп слів можна дискутувати, однак підстава для їх розмежування чітка: якщо суфікс дієслова із запозиченим коренем у мові-реципієнті не відповідає суфіксам мови-донора і в мові-реципієнті не засвідчене споріднене за коренем дієслово — потенційна твірна основа, таке дієслово вважається адаптаційним гібридом. Якщо ж у мові-реципієнті засвідчене споріднене за коренем дієслово і між ними можна вбачати словотвірний зв’язок, таке дієслово є дериваційним гібридом.

ВІДНОШЕННЯ МІЖ ГІБРИДАМИ ТА ЗАПОЗИЧЕННЯМИ

Із текстів варіантів середньої та східної старописемної мови Великого князівства Литовського XVI–XVII ст.³ було відібрано дієслова зі слов’янським коренем, які отримали суфікси, формально не властиві дієсловам слов’янських мов, а також споріднені за коренем слова — регулярні запозичення, щоб з’ясувати, чи помітна різниця у значеннях адаптаційних гібридів і регулярних запозичень. Усі зібрані дієслова можна поділити на кілька груп:

• Дієслово слов’янського походження має нерегулярний порівняно з джерелом суфікс і не пов’язане словотвірно із запозиченими словами, уживаними в литовській мові; у писемних пам’ятках Великого князівства Литовського XVI–XVII ст. не засвідчено споріднених за коренем регулярних запозичень. Таких дієслів знайдено загалом 7⁴.

³ Medžiaga rinkta iš indeksų (Mikalojaus Daukšos Postilla Catholicka (Kudzinowski 1977); Mikalojaus Daukšos Kathechismas arba mokslas kiekwienam krikszczioniui priwalus (Jakšienė, Palionis 1995); Konstantino Sirvydo Dictionarium trium linguarum (Pakalka 1979, 1997); Konstantino Sirvydo Punktay sakimu (Specht 1929); Samuelio Boguslavo Chilinskio Naujojo Testamento (Kudzinowski 1964); „Knygos Nobažnystės“ leksika (I dalis) (Jakulis 1995)) ir paskelbtų konkordancijų (1605 m. anoniminio katekizmo; Roberto Bellarmino katekizmo; Saliamono Mozerkos Slavočinskio Giesmes tikieimoy katholickam pridarancias; Jono Jaknavičiaus Ewangelie Polskie y Litewskie; Pradžios pamokslo; Jurgio Kasakauskio Rožančius švenčiausios Marijos).

⁴ Išpėlioti, -ioja, -iojo 1. «розтягнути навхрест; розіп’яти»; 2. «бити» DP 145, MP 153, SD³ 137, SPII 24 < пор. біл. діал. пяліць (ЭСБМ X 296); укр. діал. п'ялити (ЭСБМ X 296); рос. діал. пялить (СРНГ XXXIII 213). Štorauti, -auja, -avo 1. «говорити, просторікувати, базікати, старіти»; 2. «жартувати, кепкувати» DP 189 < укр. діал. старувати (ЕСУМ V 398); рос. діал. старовать (СРНГ XLI 79). Tùlkavyti, -ija, -ijo «перекладати» DP 385 < руське толковати (ГСБМ XXXIII 384); давньорос. толковати (СДрЯ XXIX 404). Huliuoti, -iuoja, -iavo «пиячити, гуляти, розважатися» ChNT 128 < пол. діал. hulać (SGPK II 196; SJP II 31).

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

• Дієслово слов’янського походження має нерегулярний порівняно з джерелом суфікс і не пов’язане словотвірно із запозиченими словами, уживаними в литовській мові, але поряд має споріднені за коренем запозичення з регулярним суфіксом. Таких дієслів лише 4; їх розглянуто далі.

• Дієслово слов’янського походження в литовській мові має нерегулярний порівняно з можливим джерелом суфікс, але його можна пов’язати з відповідним запозиченим словом. Інакше кажучи, дієслова цієї групи є дериватами — гібридами; їх виявлено 11⁵. Варіанта з регулярним суфіксом порівняно з відповідним дієсловом слов’янської мови в текстах Великого князівства Литовського XVI–XVII ст. не виявлено.

• Дієслово слов’янського походження в литовській мові має нерегулярний порівняно з можливим джерелом суфікс і пов’язане словотвірним зв’язком зі спорідненим за коренем литовським

Kastyrauti, -auja, -avo «грати в кості» DP 30 < пол. kostyrować (SPol XI 11).

Paliecavōti, -avója, -avójo 1. «доручити, довірити, призначити, пожертвувати»; 2. «пообіцяти» DP 177, KN G 283, ChNT 225, JE⁵ 213, PP 34, KR 17 < руське полеяти, полицяти, полыцити (ГСБМ XXVI 136; МДСУМ II 163); пол. polecić (SS VI 343).

Treliūoti, -iúoja, -iãvo «тягнути, волочити» DP 628 < укр. діал. трељовати, триљовати (ЕСУМ V 628); пол. діал. trelować (SJP VII 107).

⁵ Kalėdōti, -ōja, -ōjo 1. «збирати різдвяні подарунки»; 2. «жебракувати»; 3. «збирати данину, відвідуючи людей на Різдво (про священника та церковних служителів)» SD³ 112: kalėdà DP 57, KN G 129, SD¹ 59 < руське коледа, коляда (ГСБМ XV 191).

Pāšnykauti, -auja, -avo; pasnykāuti, -ãuja, -ãvo «утримуватися від певної їжі (зазвичай м’яса, молока) у встановлені релігією дні» PK 88, DP 20, MP 108, ChNT 12, SD¹ 282, SPII 5: pāšnykas DK 89, DP 109, SD¹ 280, SPII 5 < руське посникъ (ГСБМ XXVII 140).

Sėbrauti, -áuja, -ãvo; sėbrauti, -auja, -avo 1. «спілкуватися, товаришувати»; 2. «працювати на паях» DP 416, KN G 85, SD¹ 99: sėbras, -ė, sėbras, -ė, sėbras, -ė DP 293, KN SE 221, SD¹ 26, JE¹ 95 < руське сябрь (МДСУМ II 383).

Се̇бринті, -іна, -іно «робити товаришем, компаньйоном» SD³ 175: се̇брас, -ė, се̇брас, -ė, се̇брас, -ė DP 293, KN SE 221, SD¹ 26, JE¹ 95 < руського сябрь (МДСУМ II 383).

Сводбауті, -аўя, -аво «бути на чиємусь весіллі» SD¹ 71: сводба DP 51, MP 67, KN G 223, SD¹ 71, SPI 214, JE¹ 22, BK 23 < білорус. свадьба, свадьба (ГСБМ XXXI 71).

Геретикуоті, -уоя, -аво «перетворювати на єретика, називати єретиком» KN SE 120: геретикас, -ė, геретикас, -ė, геретикас, -ė DP 68, SD¹ 50, KN SE 5, KR 56 < польс. heretyk (SPol VIII 328; SP).

Китрауті, -аўя, -аво «говорити, поводитися хитро, підступно, лукаво» SD¹ 13: китрус KN M 53, SD¹ 13; кі́трас KN G 57, ChNT 288 < польс. chytry (SPol III 392); давн. рус. хытрыи, хитрыи (СДЯ III 1430).

Непакаюоті, -уя, -аво 1. «не давати спокою»; 2. «не знаходити спокою, тривожитися» KN SE 57: непакаюс DP 220, SD¹ 95, KN G 251 < польс. niepokoj (SPol XVII 504); давн. рус. непокой (СРЯ XI 221).

Разбаяяуті, -ауя, -аво «бути розбійником, грабувати, убивати» DP 308: разбаюс (LKŽe) < руського разбой (ГСБМ XXIX 446); розбой (ГСБМ XXX 168; CCM II 287); польс. rozbój (SS VII 502); рос. разбой (СДЯ III 21); рос. разбой, розбой (СРЯ XXI 140).

Сторастауті, -аўя, -аво; сто́растауті, -ауя, -аво «бути старостою, виконувати обов’язки старости» DP 25: стораста, стораста, стораста, стораста DK 82, DP 6, KN SE 276, ChNT 423, SPII 166, JE¹ 6, BK 15 < руського староста (ГСБМ XXXII 342); староста, старостъ, староста (CCM II 381); польс. starosta (SPol VIII 418); рос. староста (СДЯ III 496; СРЯ XXVIII 11).

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

запозичених із мов слів, зазвичай іменників. У текстах ВКЛ XVI–XVII ст. засвідчені спільнокореневі слова цієї групи дієслів — запозичення, суфікс яких формально відповідає дієслівним суфіксам слов’янських мов.

ДЕРИВАЦІЙНІ ГІБРИДИ

Pastarosios grupės veiksmažodžiai įdomūs tuo, kad gali atskleisti, ar smarkiai skiriasi skolinių veiksmažodžių ir iš skolintų žodžių lietuvių kalbos dirvoje išvestų veiksmažodžių reikšmės. XVI–XVII a. LDK tekstuose rasta 12 veiksmažodžių porų. Pirmojoje pozicijoje pateikiamas reguliarusis skolinys, antroje – vedinys iš jau pasiskolinto pamatinio žodžio: afieravóti, –avója, –avójo DK 99, DP 59, SG1 47, KN G 196, ChNT 267, KR 19, SD³ 110, SPI 41, JĒ¹ 19 / afierúoti, –úoja, –ávo KN SE 182; atpróvyti, –ija, –ijo PK 216, DP 18, KN SE 99, ChNT 63 / atprovinėti, –inėja, –inėjo DP 582, KN M 20, ChNT 95, PP 27, KR 3; bursavóti, –avója, –avójo DP 515 / bursyti, –ija, –ijo DP 515; farbavoti, –avoja, –avojo DP 383, ChNT 25 / farbuoti, –uoja, –avo ChNT 404; latravóti, –avója, –avójo SD¹ 74 / latráuti, –áuja, –ávo DP 574; míeryti, –ija, –ijo KN SE 105, SD¹ 10, JĒ¹ 87 / mierúoti, –úoja, –ávo DK 142, SG1 57, KN SE 20, ChNT 16, SD¹ 106, SPI 179, JĒ¹ 87; mūravóti, –avója, –avójo SD³ 434 / mūryti, –ija, –ijo MP 93, SD³ 207; pētnavoti, –avoja, –avojo SD¹ 10 / pētnyti, –ija, –ijo SD¹ 88; priuóbyti, –ija, –ijo DP 397, ChNT 368 / priuobinėti, –inėja, –inėjo DP 35; rubėžyti, –ija, –ijo ChNT 19, SD¹ 111, SPI 79 / rubežioti, –ioja, –iojo SD¹ 75; sūdyti, –ija, –ijo DK 37, PK 51, DP 101, MP 249, SG1 78, KN G 174, ChNT 237, SD¹ 115, SPI 4, PP 11, KR 13, JĒ¹ 51, BK 16 / sūdinti, –ina, –ino ChNT 26; tancavóti, –avója, –avójo SD³ 165 / tancúoti, –úoja, –ávo ChNT 72.

У давніх писемних пам’ятках немає закономірностей у написанні гібридів і регулярних запозичень. Іноді і гібрид, і регулярне запозичення записані приблизно однаково, а в деяких випадках гібрид трапляється навіть частіше. Також неможливо класифікувати запозичення та гібриди за суфіксами слів обох типів. Наприклад, в одному випадку регулярне запозичення має суфікси –avóti, –avója, а гібрид — –áuti, –áuja (як latravóti і latráuti), в іншому ж випадку гібрид уже має інші суфікси (як farbavoti і farbuoti). Таку несталість суфіксів гібридів можна пояснити лише словотвірними категоріями самих похідних.

Vālninti, –ina, –ino 1. ‘робити вільним, визволяти’; 2. ‘робити розпущеним, більш розпущеним, вільнішим’ PK 69, KN SE 11: vālnas, –à, vālnas, –a, vālnas, –a DP 340, KN SE 207, SD³ 196 < рус. вольный, вольный (ГСБМ IV 165; МДСУМ I 112); пол. wolny (SS X 292; SP); рос. вольны (СДЯ I1 279; СРЯ III 17).

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

ТАБЛИЦЯ 1. Співвідношення значень гібридів та їхніх твірних слів

Серед згаданих 12 пар дієслів є випадки, коли значення литовського похідного та запозичення нічим не відрізняються: latravóti, -avója, -avójo / latráuti, -áuja, -ávo 1. ‘жебракувати, пиячити, розпусничати’; 2. ‘красти, грабувати, вбивати’; rubežyti, -ija, -ijo / rubežioti, -ioja, -iojo ‘проводити межу’; farbavoti, -avoja, -avojo / farbuoti, -uoja, -avo ‘фарбувати’; tancavóti, -avója, -avójo / tancúoti, -úoja, -ávo ‘танцювати’. Latráuti, farbuoti ir tancúoti мають суфікси, які загалом не властиві запозиченням і не мають формальних відповідників у слов’янських мовах — дієслів-джерелах. Випадок суфіксів -(i)oti, -(i)oJa, -(i)oJo у гібриді rubežioti у дієсловах іншомовного походження дуже схожий на -yti, -ija, -ijo: такі суфікси мають запозичення, відповідниками яких у слов’янських мовах є дієслова з польським суфіксом -ać, східнослов’янськими -amu (-ауь, -ать, -ять), і ці суфікси дуже продуктивні в литовській мові. Крім того, інтерпретація дієслів зі слов’янським коренем і цими суфіксами ще складніша. Коли від запозиченого іменника утворюються похідні з -yti, -ija, -ijo, це бувають лише фактиви або мутативи (Otrębski 1965: 390). Утворення за допомогою -(i)oti, -(i)oJa, -(i)oJo від запозичених дієслів не обмежене словотвірними категоріями, і розрізнити запозичення та гібрид, коли у слов’янських мовах є точні дієслівні відповідники, а в литовській — потенційне твірне слово, досить складно. Однак наведене тут дієслово rubežioti зараховано до гібридів, оскільки у слов’янських мовах просто немає його формального відповідника.

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

Усі згадані гібриди, latráuti, farbuoti, tancúoti ir rubežioti, словотвірно пов’язані із запозиченими іменниками, які також засвідчені в текстах ВКЛ XVI–XVII ст.: lãtras DK 176, DP 425, SD¹ 74, SP¹ 27, JE¹ 84, KN SE 60; farba SD¹ 31; tãncius DP 71, SD³ 165; rubẽžius SG² 40, SD¹ 60, JE¹ 106, KN G 38. Співвідношення значень цих іменників та їхніх похідних показано в таблиці 1.

Жоден із наведених у таблиці суфіксів не обмежений словотвірними категоріями, коли за їхньою допомогою дієслова утворюються від іменників-славізмів. Проте -uoti, -uoja, -avo дуже продуктивні саме в похідних із каузативним значенням, і обидва гібриди цієї групи (farbuoti, tancúoti) є фактитивами. Дещо іншого значення похідні на -uoti набувають тоді, коли твірним словом є назва матеріалу чи продукту, а загальне категоріальне значення — ‘мастити, покривати тим, що названо твірним словом’; таке значення має гібрид farbuoti (‘мастити farba’).

За допомогою суфіксів -auti, -auja, -avo у литовській мові іноді утворюються фактитиви або похідні з інструментальним значенням, але найхарактерніші вони для дієслів зі значенням відповідності та участі. У словотворенні дієслів зі значенням відповідності ці суфікси найпродуктивніші. Загальне категоріальне значення — «виконувати функції того, працювати тим, поводитися так, як сказано у твірному слові»; твірними словами зазвичай є назви осіб. Значення дієслова latráuti, -áuja, -ãvo пояснюються через твірне слово: ‘жебракувати, пиячити, розпусничати’ < ‘поводитися як волоцюга, п’яниця, розпусник’; ‘красти, грабувати, вбивати’ < ‘поводитися як грабіжник, убивця’. Твірне слово — назва особи, іменник. Це дієслово є типовим похідним відповідності стану.

Ще одну групу дієслів становлять пари, у яких закономірне запозичення має більше значень, ніж литовське похідне від раніше запозиченого слова: bursavóti, -avója, -avójo 1. ‘спілкуватися; приятелювати’; 2. ‘підбурювати, розпалювати ворожнечу’ / bursyti, -ija, -ijo ‘спілкуватися’; sūdÿti, -ija, -ijo 1. ‘розглядати судову справу, судити’; 2. ‘засуджувати’; 3. ‘вирішувати, вважати’; 4. ‘радити’/ sūdinti, -ina, -ino ‘розглядати судову справу, судити’; afieravóti, -avója, -avójo 1. ‘жертвувати’; 2. ‘принести’ / afierúoti, -úoja, -ãvo ‘жертвувати’. Два дієслова цієї групи мають суфікси -yti, -ija, -ijo, які, як згадувалося, є проблематичними: з одного боку, литовські дієслова на -yti, -ija відповідають слов’янським дієсловам із польським суфіксом -ić або східнослов’янським -umu, з іншого — суфікси -yti, -ija, -ijo дуже продуктивні також у похідних на литовському мовному ґрунті. Слов’янське дієслово із такими суфіксами, коли поруч засвідчений іменник, насамперед слід розглядати як можливий дериват литовської мови, тобто до литовської мови міг бути запозичений іменник, від якого за допомогою продуктивних литовських суфіксів утворено дієслово. Оцінюючи таку можливість литовського словотворення, необхідно зважати на словотвірну категорію можливого похідного, наголос і значення. Sūdÿti, -ija, -ijo — запозичення зі староруської мови; це підтвердив аналіз цього дієслова за всіма згаданими аспектами. Натомість bursyti, -ija, -ijo не має формальних відповідників у слов’янських мовах, воно словотвірно

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

пов’язується зі запозиченням bursà DP 28, AK 69. Інші гібриди, sūdinti і afierūoti, відповідно зіставляються з іменниками sūdas DK 38, PK 101, DP 484, MP 67, SG1 155, SD¹ 162, SPI 4, JE¹ 74, BK 33, KN G 193, ChNT 163, PP 30, KR 86 та afierà DK 41, DP 180, SG1 150, AK 82, SD¹ 100, SPI 41, JE¹ 157, KN G 55, ChNT 79, PP 21, KR 43.

² ТАБЛИЦЯ. Співвідношення значень гібридів та їхніх твірних слів

ГІБРИД

ТВІРНЕ СЛОВО

Bursyti, -ija, -ijo

Bursà

1. спілкуватися;

1. подруга, дружба;

2. банда;

3. суспільство; група людей; товариство; товариство, що надає підтримку;

Sūdinti, -ina, -ino

Sūdas

1. розглядати справу в суді, судити;

1. орган суспільства, держави для вирішення справ, суд; приміщення суду;

2. судовий процес;

3. судове рішення, вирок, покарання; рішення;

4. суддя;

5. висловлення думки, оцінювання; думка;

Афірувати, -ує, -ував

Afierà

1. приносити в жертву;

1. жертва; предмет або істота, яку приносять у жертву Богові;

Відомо зі праці Яна Отрембського, що похідні на -yti, -ija від запозичених іменників мають бути фактивами або мутативами (Otrębski 1965: 390). Bursyti, -ija, -ijo не є мутативом, але його можна помилково вважати стативом («спілкуватися» < «бути другом») або похідним зі значенням участі («бути в банді»; «належати до суспільства»), однак для останньої групи суфікси -yti, -ija зовсім не характерні, а іменники рідко бувають твірними словами для стативів, та й тоді це абстрактні поняття. Bursyti, -ija, -ijo є фактивом, значення якого можна перефразувати як «створювати дружбу»; «створювати банду»; «створювати суспільство, товариство».

Хоча суфікси -inti, -ina, -ino найчастіше використовуються для творення девербативів, особливо каузативів, гібрид sūdinti, -ina, -ino має саме такі суфікси. Якщо потенційною твірною основою є іменник, похідне зазвичай є фактивом, тобто загальне категорійне значення — «робити те або таким, що названо твірним словом». Коли твірним словом фактивів із суфіксами -inti, -ina є іменник, це назви живих істот або предметів, матеріалів, рідше — абстрактних понять (DLKG³: 388).

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

Зв’язок значення Sūdinti, –ina, –ino зі значенням іменника sūdas ‘суддя’ важче перефразувати як фактитив, оскільки це звучало б як ‘робити, вважати суддею’, тоді як ‘розглядати справу в суді, судити’ цього не означає. Варто нагадати, що можуть траплятися похідні, значення яких відповідає словотвірному значенню, хоча зазвичай це значення є лише вторинним поряд із каузативним. Утім, ‘розглядати справу в суді, судити’ можна перефразувати саме як ‘поводитися як суддя’.

Окремо варто розглянути похідні із суфіксами –inėti, –inėja, –inėjo. Ці суфікси, подібно до –inti, –ina, –ino, найчастіше використовуються для утворення девербативів. –inėti найчастіше трапляється в утворенні ітеративів і має відтінок зменшеності. Якщо твірним словом є префіксальне дієслово, похідне не має значення зменшеності, а лише повторюваності. Саме таке значення мають обидва гібриди цієї підгрупи: atprovinėti, –inėja, –inėjo ‘ітератив від atbūti, atlikti’ та priuobinė́ti, –inėja, –inėjo ‘ітератив: хитрістю, підступом підманити ближче, принадити’. Їхніми твірними словами є регулярні запозичення atpróvyti, –ija, –ijo та priuóbyti, –ija, –ijo, які мають більше значень, ніж гібриди. Співвідношення їхніх значень показано в таблиці 3.

ТАБЛИЦЯ 3. Співвідношення значень гібридів та їхніх твірних слів

ГІБРИД

ТВІРНЕ СЛОВО

Відпроваджувати, –джує, –джував

Atpróvyti

1. ітер. відбути, виконати;

3. відбути, виконати;

1. відпустити, відіслати, вивезти;

2. прогнати, усунути, відокремити;

Приобінювати, –нює, –нював

Priob́vyti

1. ітер. хитрістю, підступом підманити ближче, принадити;

3. хитрістю, підступом підманити ближче, принадити;

1. імітуючи голоси звірів і птахів, принадити їх і підкликати ближче;

2. принадити, хитрістю перетягнути на свій бік;

4. принадою, хитрістю залучити, заманити, умовити (щось зробити);

5. приручити, привчити;

Останню групу становлять дієслова, у яких дериваційні гібриди мають більше значень, ніж регулярні запозичення: mūravóti, –avója, –avójo «будувати з каміння або цегли» / mūryti, –ija, –ijo 1. «будувати з каміння або цегли», 2. «жадібно їсти, набивати черево»; pėtnavóti, –avoja, –avojo «позначати, маркувати» / pėtnyti, –ija, –ijo 1. «робити п’ятна, плямити», 2 «позначати»; miéryti, –ija, –ijo 1. «вимірювати»; 2. «цілити» / mierúoti,

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

–úoja, –ãvo 1. «вимірювати»; 2. «відмірювати»; 3. «дивитися, чи підходить, узгоджувати»; 4. «цілити». Похідними іменниками гібридів відповідно є mūras DP 209, SG2 25, SD¹ 84, SPI 102, KN SE 260; pėtnas MP 184, SD¹ 23 і mierà, míera, mieras DP 126, SD¹ 79, SPI 178, JE¹ 31, KN G 46, ChNT 251.

ТАБЛИЦЯ 4. Співвідношення значень гібридів та їхніх похідних слів

ГІБРИД ПОХІДНЕ СЛОВО Mūryti, –ija, –ijo Mūras 1. будувати з каміння або цегли; 1. стіна, огорожа з цементу, каміння або цегли; 2. інтранз. жадібно їсти, набивати черево; 2. мурована будівля; місто; 3. опалювана стінка печі; Pėtnyti, –ija, –ijo Pėtnas 1. робити п’ятна, плямити; 1. знак, позначка; печатка; пляма; 2. позначати; 2. позначати; Mieruoti, –úoja, –ãvo Mierà, míera, mieras 1. вимірювати; 1. одиниця виміру, міра; величина, вага тощо; 2. відмірювати; 3. посудина, якою щось відмірюють, мірка; 3. дивитися, чи підходить, узгоджувати; 6. розмір; 7. величина, висота, товщина; 7. величина, висота, товщина; 4. цілити; 8. мета; 2. вимірювальний інструмент; спосіб; 4. кількість чогось, що вміщує старовинна міра сипких тіл; 5. чарочка для міцних напоїв; мірка; 9. поміркованість;

Суфікси –úoti, –úoja, –ãvo не обмежені словотвірними категоріями, і всі значення mieruoti можна пояснити через іменник mierà, míera, mieras; наголос у такого похідного також цьому не суперечить. Інакше стоїть справа з похідним на –yti, –ija, –ijo від mūras mūryti: друге значення записане з діалектів, але не засвідчене в давніх литовських писемних пам’ятках. Якщо мається на увазі лише перше значення, mūryti, –ija, –ijo є похідним зі значенням каузації. А дієслово pėtnyti має формальні відповідники у слов’янських мовах (наприклад, діалектне рос. пятнить (СРНГ XXXIII 231)), однак їхні значення лише частково збігаються зі значеннями pėtnyti, –ija, –ijo. Деномінативне походження цього дієслова від pėtnas підтверджують кілька критеріїв. По-перше, усі значення гібрида можна пояснити як результат словотворення від іменника. По-друге, у литовській мові суфікси –yti, –ija утворюють фактиви від

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

Утворення іменників є дуже поширеним. У цьому разі запозичення, спираючись на мови-донори — слов’янські мови, — має лише одне значення, тоді як словотвір на ґрунті литовської мови надає гібриду нових значень на основі іменника.

АДАПТАЦІЙНІ ГІБРИДИ

У писемних пам’ятках ВКЛ XVI–XVII ст. небагато дієслів, які можна віднести до адаптаційних дієслів і поряд із якими засвідчені регулярні запозичення. Було знайдено 4 пари (запозичення подано на першій позиції): pečetavoti, -avoja, -avojo DP 10 / pečėtyti, -ija, -ijo SD³ 249, SPI 375, KN SE 138, ChNT 385; rūgóti, -ója, -ójo DP 225, SD¹ 36, KN SE 243, ChNT 25 / rūgúoti, -úoja, -ãvo SD³ 500; rokavóti, -avója, -avójo DK 68, DP362, SD¹ 153, ChNT 127 / rokúoti, -úoja, -ãvo DP 390, SG² 2; žỹčyti, -ija, -ijo; žičyti, -ija, -ijo DK 71, SD¹ 139, ChNT 119 / žỹčioti, -iója, -iójo; žỹčioti, -ioja, -iojo; žičióti, -iója, -iójo; žičióti, -ioja, -iojo KN SE 254, ChNT 108. Співвідношення значень гібридів і регулярних запозичень показано в таблиці 5.

Через обмежений обсяг статті не повторюватиметься, чому pečėtyti, rūgúoti⁶, rokúoti⁷ і žỹčioti (žičioti, žičióti, žỹčioti) віднесено до адаптаційних гібридів. Можливо, короткого пояснення потребує те, чому pečėtyti, -ija, -ijo і žỹčioti, -iója, -iójo (žỹčioti, -ioja, -iojo; žičióti, -iója, -iójo; žičióti, -ioja, -iojo) не вважаються запозиченнями: адже ці дієслівні суфікси мають відповідники у слов’янських мовах.

Дієслово pečėtyti, -ija, -ijo не має формальних відповідників у слов’янських мовах. Спільнокореневе з ним слово pečetavoti, -avoja, -avojo запозичене зі східнослов’янських мов, і саме такі суфікси є закономірними (< руське печатовати, печатовать 1. «ставити печатку, запечатувати»; 2. «перен. завершувати, закривати, затверджувати» (ГСБМ XXIV 284; МДСУМ II 105)). І хоча pečėtyti через значення могло б бути пов’язане з іменником pečėtis «інструмент для нанесення знака; знак, відтиснутий або втиснутий цим інструментом; печатка» DP 355, SD¹ 121, SPI 116, KN K 80, наголос перешкоджає пов’язувати з ним дієслово. Похідні з кореневим наголосом на -yti, -ija зберігають місце наголосу й акцентуацію твірних іменників (Stundžia 2009: 221), чого в цьому разі немає.

⁶ Пор. джерело запозичення rūgóti, -ója, -ójo — руське руати(ся) 1. «лаяти(ся)»; 2. «зневажати» (ГСБМ XXX 464).

⁷ Пор. джерело запозичення rakavóti, -avója, -avójo — польське rachować 1. «розв’язувати арифметично, рахувати»; 2. «зараховувати»; 3. «мати на увазі»; 4. «приблизно оцінювати» (SPol XXV 4; SP).

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

ТАБЛИЦЯ 5. Співвідношення значень запозичень і адаптаційних гібридів ⁸

ЗАПОЗИЧЕННЯ

ГІБРИД

Печатати, –ає, –ав

Pečėtyti, –ija, –ijo

1. ставити печатку, запечатувати;

Rūgóti, –ója, –ójo

Квасити, –ить, –ило

1. дорікати, сердитися, сварити;

рокувати, –ує, –ував

Рокувати, –ує, –ував

1. розв’язувати арифметичні задачі, рахувати;

2. розрахуватися;

4. розрахуватися;

2. згадувати, підраховувати, скільки чого було;

3. визначати ціну, запитувати її під час продажу;

5. вважати кимось або чимось;

6. бути певної думки, вважати;

Жичити, –ить, –ив; жичити, –ить, –ив

Жичити, –ить, –ив; жичити, –ить, –ив; жичити, –ить, –ив; жичити, –ить, –ив

1. позичати комусь гроші, давати в борг;

2. брати в борг;

3. бажати;

4. хотіти⁸;

У литовській мові і žýčyti, –ija, –ijo (žičýti, –ija, –ijo), і žyčioti, –iója, –iójo (žičioti, –ioja, –iojo, žičióti, –iója, –iójo, žičióti –ioja, –iojo) позначають тривалу, незавершену дію. Польське pożyczać і руське позычаму, позычати, позычати також позначають тривалу, повторювану дію, але даних про вживання у слов’янських мовах безпрефіксних форм зі значенням žýčati і *зычamu, *жичamu, *жычamu (які формально відповідали б саме žičióti (žičioti, žičióti, žýčioti)), немає. Отже, або до литовської мови було запозичено префіксальне дієслово pažyčioti, –iója, –iójo 1. ‘дати комусь у борг, з поверненням’; 2. ‘позичити в когось, з поверненням’ (за LKŽe, засвідчене лише в пізніших писемних пам’ятках і діалектах), а згодом шляхом депрефіксації почали вживати žyčioti, –iója, –iójo (žičioti, –ioja, –iojo, žičióti, –iója, –iójo, žýčioti –ioja, –iojo), або ж це є результатом переоформлення під час запозичення.

⁸ Значення, засвідчене в DK.

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Литовські похідні від запозичень лише зрідка не зазнають семантичних змін порівняно зі спільнокореневими дієсловами — регулярними запозиченнями. Частіше дериваційні гібриди спираються на значення твірного слова, і на цій підставі виникають відмінності між дієсловами зі слов’янським коренем і запозиченнями. Останні зазвичай приходять зі слов’янських мов уже з кількома значеннями, тоді як гібриди, утворені в литовському мовному середовищі, набувають одного специфічного значення, зумовленого категорією діяльності (наприклад, atprovinėti, -inēja, -inėjo), або, навпаки, з огляду на значення твірного слова похідне може набути нових значень (наприклад, mierúoti, -úoja, -ãvo), яких не мають навіть дієслова з відповідним коренем у слов’янських мовах. Натомість дієслова, які пропонується називати адаптаційними гібридами, по суті не відрізняються від регулярних слов’янізмів зі спільним коренем: відмінності у значеннях виявлено лише в парі rokavóti, -avoja, -avójo / rokúuoti, -úoja, -ãvo, але слід наголосити, що значення останнього засвідчені у слов’янських мовах (наприклад, польське діал. rachować ‘za co = uważać, poczytywać, mieć, brać za co’ (‘вважати кимось/чимось’) або ‘myśleć, mniemać, sądzić’ (‘думати, гадати, вважати’) (SJP V 457). Цей випадок, коли дієслово зі слов’янським коренем і нерегулярним суфіксом має більше спільного зі значеннями дієслова у слов’янських мовах, ніж регулярне запозичення, свідчив би про те, що rokúuoti та подібні дієслова зазнали модифікацій під час інтеграції.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

BK – Катехізис Роберто Белларміно. Доступ в інтернеті: http://www.lki.lt/seniejirastai/db.php.

Brückner Alexander 1877: Die slavischen Fremdwörter im Litauischen. Prieiga per internetą: www.https://archive.org/details/dieslavischenfr01brgoog.

Буга Казимерас I–III: Вибрані твори 1–3. Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1958–1961.

Daukša Mikalojus 1595: Kathechismas arba mokslas kiekwienam krikszczioniui priwalvs. – Mikalojaus Daukšos 1595 metų katekizmas, par. V. Jakšienė, J. Palionis. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1995.

Daukša Mikalojus 1599: Postilla Catholicka. – Daukšos Postilė. Kaunas: Lietuvos Universiteto leidinys, 1926.

Dini Pietro Umberto 1987: Slavismi e germanismi lessicali nel Piccolo Catechismo lituano di Lysius. – Annali della Facoltà di Lettere e Filosofia, 225–245.

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Dini Pietro Umberto 1989: Slavizmai Lizijaus ir Engelio katekizmuose: sugretinamoji analizė. – International Conference for Balto-slavistics.

Dini Pietro Umberto 1993: Sul velato influsso polacco negli aggettivi derivati del lituano antico (Ledesma 1590, Daukša 1595, Anonimo 1605). – Annali della Facoltà di Lettere e Filosofia, 147–159.

DLKG³ – Граматика сучасної литовської мови, ред. В. Амбразас. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997.

Grzega Joachim 2003: Borrowings as a Word-Finding in Cognitive Historical Onomasiology. – Onomasiology Online, 22–42. Prieiga per internetą: http://www1.ku-eichstaett.de/SLF/EngluVg1SW/OnOn.htm.

Jakaitienė Evalda 2009: Leksikologija. Vilnius: Vilniaus universitetas.

Якнавічюс Йонас 1647¹, 1674², 1679³, 1690⁴, 1705⁵: Ewangelie Polskie y Litewskie. Доступ в інтернеті: http://www.lki.lt/seniejirastai/db.php.

Jakulis Antanas 1995: „Knygos Nobažnystės“ leksika 1. Klaipėda: S. Jokužio leidykla.

Kardelis Vytautas 2003: Rytų aukštaičių šnektų slavizmų fonologijos bruožai. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Karulis Konstantīns 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca 1–2. Rīga: Avots.

Keinys Stasys 1984: Lietuvių kalbos hibridai (sąvoka, rūšys ir normiškumas). – Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A serija, 113–123.

KN – Книга побожності 1653¹, 1684²: – Книга християнської побожності, ред. Д. Поцюйте, Вільнюс: Інститут литовської літератури та фольклору, 2004.

Kozhanov Kirill 2014: Priešdėlio da- semantika lietuvių kalboje. – Baltai ir slavai: dvasinių kultūrų sankirtoje, 254–274.

KR – Касакаускіс Юргіс 1681¹, 1691²: Розарій Пресвятої Марії. Доступ в інтернеті: http://www.lki.lt/seniejirastai/db.php.

Kregždys Rolandas 2012: Charakterystyka słownika polonizmów w języku litewskim. – LingVaria 2(14), 125–146.

Kregždys Rolandas 2013: Leksiniai skoliniai – tautų kultūrinės interferencijos refleksija: lietuvių kalbos polonizmai-semitizmai. – Baltu filoloģija 22(2), 55–93.

Kregždys Rolandas 2014: Методика и критерии идентификации полонизмов литовского языка. – LingVaria 2(18), 195–217.

Крегждіс Роландас 2014 (2): Особливості атрибуції полонізмів і латинізмів у литовській мові. – Funkcjonowanie języków i literatur na Litwie, 407–421.

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

Kudzinowski Czesław, Otrębski Jan 1958: Biblia Litewska Chylińskiego. Nowy Testament 2. Poznań: Wydawnictwo naukowe uniwersytetu im. Adama Mickiewicza.

Kudzinowski Czesław 1964: Biblia Litewska Chylińskiego. Nowy Testament 3. Poznań: Wydawnictwo naukowe uniwersytetu im. Adama Mickiewicza.

Kudzinowski Czesław 1977: Indeks-słownik do „Daukšos postilė“. Poznań: Wydawnictwo naukowe uniwersytetu im. Adama Mickiewicza.

Lebedys Jurgis 1977: Senoji lietuvių literatūra. Vilnius: Mokslas.

LKE – Енциклопедія литовської мови, ред. V. Ambrazas. Вільнюс: Інститут науки та видавництва енциклопедій, 2008.

LKŽe – Словник литовської мови, електронна версія. Редакційна колегія: Gertrūda Naktinienė (головна редакторка), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005. Доступ в інтернеті: http://www.lkz.lt/.

Otrębski Jan 1965: Gramatyka języka litewskiego 2: Nauka o budowie wyrazów. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo naukowe.

Pakerys Jurgis 2013: Naujųjų skolinių duomenų bazės veiksmažodžių morfologija. – Taikomoji kalbotyra. Prieiga per internetą: http://taikomojikalbotyra.lt/lt/2013/12/naujuju-skoliniu-duomenu-bazes-veiksmazodziu-morfologija.

Palionis Jonas 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a. Vilnius: Mintis.

PP – Початок проповіді. Доступ в інтернеті: http://www.lki.lt/seniejirastai/db.php.

SGPK I–VI – Словник польських говірок 1–6. Упоряд. J. A. L. Karłowicz, Краків: Друкарня Ягеллонського університету, 1900–1911.

Siaurukienė Halina 1987: „Knygos nobažnystės“ giesmyno skoliniai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 26, 145–150.

Sirvydas Konstantinas 1620¹: Dictionarium trium lingvarum. – Старий словник Костянтина Ширвідаса, упоряд. K. Pakalka. Вільнюс: Інститут науки та видавництва енциклопедій, 1997.

Sirvydas Konstantinas 1631²; 1677⁴: Dictionarium trium lingvarum. Доступ в інтернеті: http://www.lki.lt/seniejirastai/db.php.

Sirvydas Konstantinas 1642³: Dictionarium trium lingvarum. – Перший словник литовської мови, упоряд. K. Pakalka. Вільнюс: Mokslas, 1979.

Sirvydas Konstantinas 1629–1642: Punktay sakimu. – Punktai sakymų 1–2, par. F. Specht. Göttingen, 1929.

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

SJP I–VIII – Словник польської мови 1–8. Варшава, 1898–1923.

SP – Словник польської мови XVII століття. Доступ в інтернеті: http://sxvii.pl.

Skardžius Pranas 1998: Rinktiniai raštai 4. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Slavočinskis Saliamonas Mozerka 1646: Giesmes tikieimvy katholickam pridarančias. Prieiga per internetą: http://www.lki.lt/seniejirastai/db.php.

Smoczyński Wojciech 2008: Uzupełnienia do „Słownika etymologicznego litewskiego“, 1 dalis. – Acta Linguistica Lithuanica 58, 53–151.

SPol I–XXXV – Словник польської мови XVI століття 1–35. Вроцлав – Варшава – Краків – Гданськ – Лодзь: 1966–2011.

SS I–XI – Старопольський словник 1–11. Вроцлав – Варшава – Краків – Гданськ – Лодзь, 1953–2002.

Stundžia Bonifacas 2009: Bendrinės lietuvių kalbos akcentologija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Urbutis Vincas 1978: Žodžių darybos teorija. Vilnius: Mokslas.

Urbutis Vincas 1992: Senosios lietuvių kalbos slavizmai. – Baltistica 27(1), 4–41.

Urbutis Vincas 1993: Senųjų slavizmų kilmės įvairovė. – Baltistica 28(1), 91–101.

Widłak Stanisław 2012: Italianismi in lituano dovuti al tramite polacco. – Romanica Cracoviensia 11, 472–479.

Wohlgemuth Jan 2009: A Typology of Verbal Borrowings. Berlin: Walter de Gruyter GmbH&Co.

Zinkevičius Zigmas 1968: Apie 1605 m. katekizmo tarmę. – Baltistica 4, 109–116.

Zinkevičius Zigmas 1974: S. M. Slavočinskio giesmyno (1646 m.) kalba. – Žodžių formos ir jų vartosena, 135–170.

Zinkevičius Zigmas 1988: Senųjų raštų kalba. Vilnius: Mokslas.

Zinkevičius Zigmas 1997: Dėl balsių a, o, e, ė kaitos slavizmuose. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 196–200.

Zinkevičius Zigmas 2002: Rinktiniai raštai 1. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Адамавичюте Ирена 1978: Лексические полонизмы в литовских говорах: виды заимствований и их адаптация. – Acta Baltico-Slavica 12, 91–105.

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Slavizmai veiksmažodžiai ir slaviškos šaknies hibridai

Адомавичюте Ирена 1982: Механизмы семантической адаптации заимствований. – Sintaksės ir semantikos klausimai. Tezės, 102–103.

Адомавичюте Ірена 1982 (2): Етапи польсько-литовської лексичної взаємодії. – Acta Baltico-Slavica 14, 1–48.

Адомавичюте Ирена 1984: Проблемы изучения польских заимствований в литовских говорах. – Studia nad polszczyzną kresową, 7–21.

ГСБМ I–XXXIII – Історичний словник білоруської мови 1–33. Мінськ, 1982–2013.

ЕСУМ I–VI – Етимологічний словник української мови 1–6. Київ: Наукова думка, 1982–2012.

Кошкин Игорь 2014: Древнейшие славизмы в латышском языке: некоторые проблемы исторической реконструкции. – Studia Slavica Hung. 59(1), 1–13.

МДСУМ I–II – Тимченко Євген Костянтинович 2002–2003: Матеріали до словника писемної та книжної української мови 1–2. Київ – Нью-Йорк: Національна академія наук України.

СДЯ I–III – Словник давньоруської мови 1–3, ред. І. І. Срезневський. Москва: Книга, 1989.

СДрЯ I–IX – Словник давньоруської мови (XI–XIV ст.) 1–9. Москва, 1988–2012.

СРНГ I–XLVI – Словник російських народних говірок 1–46. Москва, Ленінград, Санкт-Петербург: Наука, 1965–2013.

СРЯ I–XXIX – Словник російської мови XI–XVII ст. 1–29. Москва: Наука, 1975–2011.

ССМ I–II – Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. 1–2, ред. Л. Л. Гумецька, І. М. Керницький. Київ: Наукова думка, 1977–1978.

ЭСБМ I–XIII – Етимологічний словник білоруської мови 1–13. Мінськ, 1978–2010.

Слов’янські запозичені дієслова та гібриди зі слов’янським коренем

Р Е З Ю М Е

Слов’янські дієслова-запозичення досліджені значно менше, ніж слов’янські іменники чи прикметники-запозичення, хоча чіткої межі між дієсловами-запозиченнями та литовськими похідними від запозичених іменників чи прикметників немає. Це особливо важливо тоді, коли дієслово в мові-реципієнті отримує суфікс, який формально не відповідає суфіксу слов’янських дієслів. Зазвичай такі слов’янські слова, як руське арендовати і польське arendować, переходять

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

до литовської мови із суфіксом -avoti (лит. arendavoti, -avoja, -avojo DP 294), руське бавити і польське bawić — із суфіксом -yti (лит. bõvyti, -ija, -ijo MP 36, KN SE 237, ChNT 327), руське буяти або давньоруське буꙗти і польське bujać — із суфіксом -oti (лит. bujóti, -ója, -ójo KN G 168, ChNT 368) тощо. Однак у текстах XVI^th–XVII^th століть Великого князівства Литовського трапляються запозичення зі слов’янським коренем і суфіксами -(i)uoti, -(i)uoja, -(i)avo, -(i)auti, -(i)auja та -(i)avo, які не мають відповідників у слов’янських мовах, або ж слов’янські суфікси інтегруються не за звичною моделлю. Такі дієслова зі слов’янським коренем навряд чи можна зіставляти із запозиченнями, що відповідають слов’янським дієсловам як за коренем, так і за суфіксами. Якщо в литовській мові є твірне слово (слово-запозичення), такі невідповідності суфіксів зазвичай можна пояснити словотворенням за допомогою афіксів, що зазвичай супроводжується типовою категорією. Однак частина запозичених дієслів не має в литовській мові твірного слова й отримала нерегулярні суфікси під час інтеграції. Головне питання — як розглядати такі дієслова. Найімовірніше, їх можна вважати гібридами. Стасис Кейнис зазначав, що гібрид передусім є лексикологічним терміном, оскільки «він частково входить до системи поділу слів за походженням (проміжна ланка між запозиченнями та питомими словами)», а суттєвою передумовою гібридів є твірне слово (Keinys 1984: 114–117). У LKE наведено розгорнуте визначення гібрида: «Гібриди — це слова, які, крім власних незмінюваних морфем, мають також морфеми інших мов. Гібриди зазвичай виникають унаслідок калькування або перетворення запозичень чи словотворення за допомогою вже запозичених морфем» (LKE 2008: 207). За Вінцасом Урбутісом, словотворення відсутнє, якщо воно ґрунтується лише на корені, а не на твірному слові (Urbutis 1978: 115). Це означає, що дієслова зі слов’янським коренем, нерегулярними суфіксами й без твірного слова слід розглядати як прояв морфологічної адаптації, яка не створює неологізмів і може призвести лише до появи різних варіантів того самого слова, коли раніше запозичене слово або будь-яке інше слово перетворюється, а афікс є лише морфологічним компонентом (Urbutis 1978: 115). Отже, якщо слов’янські дієслова-запозичення із суфіксом, який формально не відповідає суфіксу слов’янських дієслів, розглядати як переробки запозиченого слова або як переробки (коли поруч не засвідчене запозичення з регулярним суфіксом), що виникли під час окремого процесу інтеграції, то на підставі широкого визначення гібридів у LKE та з огляду на те, що до них належать переробки запозичень, такі слова називають гібридами. У цій статті дієслова, що не мають точних відповідників у слов’янських мовах за опозицією сегментовані / несегментовані, поділяються на два типи гібридів — адаптаційні та дериваційні.

Подано 19 січня 2016 р.

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Інститут литовської мови

вул. Пятро Вілейшиса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва

[email protected]

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV