JINA ŠVABARYTĖ-VALUŽIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: аналіз діалектів у письмових джерелах, діалектна лексикографія та лексикологія, соціолінгвістика, синтаксис.

DOI

ФОНЕТИЧНІ ТА МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОВІРКИ ЖАГАРЕ (КІНЕЦЬ XX ст. — ПОЧАТОК XXI ст.)

Фонетичні та морфологічні особливості говірки Жагаре (кінець 20^th століття — початок 21^st століття)

АНОТАЦІЯ

Авторка продовжує дослідження (опис) говірок Йонішкіса, що належать до західноаукштайтського шяуляйського піддіалекту. У статті розглянуто особливості фонетики й морфології говірки Жагаре — останньої з описуваних говірок Йонішкіса; ці особливості відображені в польових записах, зроблених наприкінці XX століття та на початку XXI століття (від 199 до 2003 року). Описано зафіксовані фонетичні й морфологічні явища говірки Жагаре, обговорено дискусійні тенденції акцентуації, наведено попередній опис своєрідності лексики.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: західноаукштайтський шяуляйський піддіалект, говірка Жагаре, фонетичні особливості говірки Жагаре, морфологічне вираження та своєрідність лексики говірки Жагаре.

АНОТАЦІЯ

Авторка продовжує дослідження (опис) місцевих говірок Йонішкіса, що належать до західноаукштайтського піддіалекту Шяуляй. У статті розглядаються фонетичні та морфологічні особливості місцевої говірки Жагаре — останньої з місцевих говірок Йонішкіса, що підлягає

Straipsniai / Articles

109

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

аналізу, відображені в діалектних записах, зроблених наприкінці 20^th століття та на початку 21^st століття (з 1999 до 2003 року). У статті описано виявлені фонетичні та морфологічні явища в місцевій говірці Жагаре, сумнівні тенденції акцентуації, а також подано попередній опис лексичних особливостей.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: західноаукштайтський піддіалект Шяуляй, місцева говірка Жагаре, фонетичні особливості місцевої говірки Жагаре, морфологічне вираження та лексичні особливості місцевої говірки Жагаре.

ВСТУП

Авторка окреслила межі говірки Жагаре, але мовних явищ не розглядала¹. Публікацію про фонетичні й морфологічні явища близької до говірки Жагаре говірки Скайстгіріс опублікувала мовознавиця Аушра Кікутите². Окремі фонетичні й морфологічні особливості говірки Жагаре розглядали діалектологи Алдона Йонайте, Алексас Ґірденіс, Ґеновайте Качюскене, Юозас Пабрежа³. Спираючись на думки, висловлені в діалектологічних працях, та на власні спостереження, зроблені під час прослуховування записів, авторка прагне подати більш-менш узагальнений образ говірки Жагаре й окреслити напрями подальшої дослідницької роботи. Матеріал статті — записи говірки Жагаре, що зберігаються в Діалектному архіві Інституту литовської мови⁴. Досліджувані діалектні записи охоплюють період кінця XX і початку XXI століть (1998–2003 рр.)⁵. Було опитано респондентів найстаршого покоління, народжених у 1901–1936 роках. Записано 16 касет із діалектними матеріалами загальною тривалістю близько 140 годин. Записи робилися з неоднаковою частотою опитування респондентів і діалектного

¹ Див. Švambarė 2018: 135–148.

² Див. Kikutytė 2015: 150–173.

³ Авторка враховує особливості говірки Жагаре, висвітлені у працях А. Кікутите та інших діалектологів; дотримується структури опублікованих статей про говірки Йонішкіса й Скайстгіріса; цитує (а не переказує) думки дослідників, щоб обґрунтувати власну позицію або висловити сумніви щодо тверджень, наведених у наукових працях. Авторка навмисно не добирала прикладів із текстів говірки Жагаре для ілюстрації тверджень, а розглянула всі (зокрема й несистемні) випадки фонетичного, акцентуаційного та морфологічного вираження в говірці.

⁴ Докладніше досліджувальний матеріал описано в статті авторки 2018 року.

⁵ В архіві діалектів Інституту литовської мови зберігаються також записи пізніших років, наприклад зроблені у 2011–2013 роках, однак авторка статті на них не спирається з однієї причини — віку респондентів. Найстарше покоління найкраще відображає традиційний діалект, і саме в зазначені роки було зроблено найбільше діалектних записів таких респондентів.

110

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

школярів, студентів і докторантів, які мають досвід записування мовлення⁶. Теми розмов респондентів можна було б поділити на п’ять груп:

a) історія Жагаре та її інтерпретація (легенди про походження назви Жагаре; про земгалів та їхніх князів; про маєток Наришкіна та його лісових наглядачів (єгерів));

b) промисловість і діяльність промислових підприємств (про молочарню та ґудзикову фабрику, що діяли в Жагаре; про торгівлю, яка велася, і торговий шлях до Риги; про контрабанду, що процвітала на прикордонні; про ремісників, які оселилися в Жагаре, тощо);

c) релігія і святі (про співіснування людей різних релігійних конфесій; про церкви Старої та Нової Жагаре; про Барбору Уміаставскайтє);

d) наука і писемність (про мови, писемність і книжки);

e) щоденні заняття (про різні повсякденні заняття, наприклад: випікання хліба, догляд за городами, виховання дітей тощо; про різні свята, наприклад: весілля, похорони, храмові відпусти тощо).

Чому так важливо виокремлювати теми? Це робиться тому, що кожен твір чи текст є витвором розуму, усією своєю суттю пов’язаним із життєвим досвідом, який веде до людини, до творчості⁷. Професійність записувача (уміння не перебивати під час розпитування та мінімальне втручання) дає змогу розкритися подробицям життя, у яких виявляється особистість респондента (ціннісні настанови, історичне відчуття пережитого часу, критерії оцінювання та їхній розвиток, творча поетика повсякденного життя). Переказуючи, респондент творить (не лише відтворює, а й переосмислює, вигадує, створює). Тоді з оповіді постає розмаїття мовних засобів вираження (звуків і форм) (образ слова, відображений у мікроконтексті). Записи Жагарського говору дуже неоднорідні: в одних записано безперервну оповідь, в інших — багато різних запитань записувачів, що порушують спокій, і респондент не може вільно розповідати (творити текст), а лише відповідає на запитання кількома реченнями. Тому для обґрунтування тверджень статті наведено неоднорідні приклади (від одного до кількох окремих слів або слів у реченнях).

⁶ 1998 року А. Кайкарте опитала чоловіка (нар. 1928 року) і жінку (нар. 1928 року), а студентки литуаністики С. Міцкуте та С. Райцевічюте — чоловіка (нар. 1930 року) і двох жінок (нар. 1914 і 1936 років). 1999 року записано тексти шістнадцяти респондентів (нар. 1901, 1902, 1909, 1911, 1912, 1914, 1915, 1918, 1920, 1921, 1923, 1926, 1927, 1928, 1929, 1934 років) та респондента (нар. 1924 року); записи зробили А. Лауріке, Б. Балуте, Р. Відмантайте, Й. Норкене, С. Райцевічюте. 2003 року учні гімназії «Аушрос» міста Йонішкіс записали оповіді респондентів і респондента, які народилися 1923 і 1925 року.

⁷ Apie tai plačiau žr. Daujotė 1998: 69, 269.

Straipsniai / Articles

111

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

Мета статті — описати помічені акцентуаційні, фонетичні, морфологічні та лексичні особливості загарської говірки⁸. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: а) розшифрувати записи експедиції в Жагаре та зібрати матеріал; б) описати помічені діалектні особливості й порівняти їх (де і наскільки це можливо) з особливостями інших йонішкіських говірок (Скайстгіріо, Йонішкіо) або близьких діалектів (жмудського, північнопаневежиського); в) представити відображення мовних контактів (латиської та литовської мов) у загарській говірці (наскільки їх помічено в записах). У статті застосовано описовий і порівняльний методи. Щодо деяких мовних явищ висловлено гіпотези, які спонукають до подальших досліджень їхнього розвитку та/або змін.

ФОНЕТИКА Й АКЦЕНТУАЦІЯ ЗАГАРСЬКОЇ ГОВІРКИ: ПОГЛЯД ДОСЛІДНИКІВ І ЇХНІ ТВЕРДЖЕННЯ

Акцентуація. Загарська говірка є периферійною, тут переважає загальне відтягнення наголосу; за словами А. Кайкаре, «жагарці відтягують наголос і з короткого, і з довгого закінчення на склад будь-якої довготи» (Kaikarė 2015: 150). Помітна схильність переносити наголос на перший склад, наприклад: vi.rìškis (чоловік); *žàgarė (Жагаре), piò.ks (п’яниця), didèsni (більші), sū.pi.ne (гойдалка), aðgal (назад), á.t-mintis (пам’ять). Через контакти з латиською мовою відтягнення наголосу мало б бути ще виразнішим, але діалектологи Й. Пабрежа й А. Кайкаре стверджують, що в загарській говірці наголос відтягують не так часто, як у скайстгірській говірці, де його переносять на склад, який наголошується за відтяжною моделлю. Діалектний матеріал записів дає змогу припустити, що мовлення окремих респондентів дещо різниться: акцентуаційна система мешканців міста Жагаре підтверджує думку, висловлену мовознавцями, тоді як у навколишніх селах (у напрямку Скайстгіріо, Райстай, Юодейкяй) відтягнення наголосу ще виразніше, наприклад: gerì / gẽri (Вершиай); i(ž)_žmò.nū. / i(ž)_žmò.nū; vùs (Žg) / vùs; grù.du. / gru.dù (Жвелгайчяй). За твердженням згаданих мовознавців, у загарській говірці наголос особливо часто відтягується із кінцевого складу форм дієслів, дієприкметників, дієприслівників і напівдієприслівників на префікси (Pabrėža 1998a: 782; Kaikarė 2015: 152). Цю думку підтверджують і приклади із загарської говірки, пор.: nežinau, užtenk, pasirink žagarų, vál(d)iojei pašikriti (Žg). Якщо дієслово має два чи більше префіксів, зауважує А. Кайкаре, наголос падає або на префікс перед коренем, або на склад того слова,

⁸ Через надмірний обсяг цієї статті авторка готує окрему статтю, присвячену морфофонетичним, синтаксичним, фразеологічним особливостям загарської говірки та особливостям сталих сполук.

112

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

який отримує наголос під час відмінювання. На думку Й. Пабрежі, «наголос перед коренем слова міг виникнути за аналогією з дієсловами, префікси яких закономірно мають морфологічний наголос, наприклад: nebepakaba, nebepàmen» (Pabrėža 1998a: 782; Kaikarytė 2015: 153). Помічено, що «у діалекті, описаному в літературі, […] навколо Скайстгіріо (а також Жагаре, Гайжайчяй), як і в сусідньому жмудському ареалі, сильніше виділяється перший компонент циркумфлексних дифтонгів (LKT chr.: 63)» (Kaikarytė 2015: 156–157). Це підтверджують і приклади з текстів загарців, наприклад: pė.lns, par ta. gã.ira, pamĩ.klas⁹.

Про складність акцентуації А. Кайкарите писала так: «Особливо змішана акцентуація скайстгірської говірки — у ній переплелися особливості так званого загальносхідноаукштайтського й жмудського загального відтягнення наголосу. Циркумфлексна інтонація в напівдифтонгах розподіляється непослідовно — і на першому компоненті, як у загарській говірці, і на другому, як у йонішкіській говірці» (Kaikarytė 2015: 170–171). На це вказує і приклад із Жагаре: nu_tai_tėn [šo-kuose] ka pri-eidava / vīsa *žagare būdava (Žg). Утім, можна висунути гіпотезу, що в дифтонгах циркумфлексна інтонація розподіляється між обома компонентами, наприклад: bã.isei, gã.ira, krã.uje, nukū.lst, skã.lbes, suĩ.rče. (Versiai, Žg).

Отже, акцентуацію респондентів, які розмовляють загарською говіркою, описати складно. Слід пам’ятати, що й досі на неї впливають не лише мовні контакти, а й два мовні стандарти — латиське й литовське радіо та телебачення.

Фонетика. Найважливішими фонетичними особливостями, які виділяють діалектологи, є збереження повних змішаних дифтонгів an, am, en, em, носових голосних ą, ę та твердіння l перед голосними типу e, ė, ei, ę. У текстах загарської говірки ці особливості збережено: sami.dau, tām sklēpē jām, samdīt, su.nam, izgādina ta.cansā.mbl.; žēmgalu, rand, ūland, isigāda labai, i.vairū. gandū, tēn, uždēgdavau, šventes ruōdau, rajona centrās; sod.bētas (Žg, Versiai, Žvelgaičiai, Žiūriai). Діалектологи Й. Пабрежа й А. Кайкарите зауважили, що навколо Жагаре «досить послідовно твердіють групи сполук le, le, lę, lei у ненаголошених закінченнях або закінченнях, з яких відтягнуто наголос, особливо у словах і формах, утворених від дієслова leisti» (Pabrėža 1998a: 786; Kaikarytė 2015: 163). Як зауважували

⁹ Традиційно в опублікованих від 1970 року діалектних текстах із Жагаре знак наголосу (циркумфлексний або правобічний), яким позначають циркумфлексно наголошені дифтонги й сполуки, ставлять лише над першим компонентом сполуки чи дифтонга, пор.: lāka, nusiāndas (Lkt 1970: 149); vā.ika, kė.lmai (Lk tch 2004: 68–69). У прикладах з опису скайстгірської говірки вжито обидва знаки наголосу, пор.: bā.isei, plē.nta, septīnta (Kaikarytė 2015: 151–152). Розшифровуючи тексти, авторка помітила, що перший компонент дифтонгів і сполук виразніший, але наголос має також і другий компонент. Тому в прикладах циркумфлексну інтонацію наголошених дифтонгів і сполук позначено як напівдовгу, використовуючи циркумфлексний знак наголосу. Другий компонент також позначено циркумфлексним знаком, але не як напівдовгий.

Straipsniai / Articles

113

J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė - V A L U Ž I E N Ė

А. Кайкарите, у Жагарській говірці стверджується лише сполука le, лише вона, як і скаїстгірська-

giričių, žodžio viduryje nekietinamas (Kaikarytė 2010: 12; 2015: 164)¹⁰.

Здається, твердження мовознавців надто категоричні. Схильність стверджувати сполуку групи le у закінченнях справді трапляється частіше, пор.: dabar nelōrȧčie nūšlȧve tuōs / rė.iše / visā(s) soi.bėlas (Žg); gatvēla tōi šēura / su_arkleis važiuodava / pri-pūstīdava (Žg); di.rbau / kaūtā(s) šērau / ka.rves mi.žau (Daukšiai); pasūdava kelinėlas (Žiūrai); aš tōi mergelėta ar būvau (Žg); palika ar tei(p)_pat_va našla (Žg); ātnešu duonas rieklą. (Žg). В окремих випадках / ствердження відбувається і в корені слова, пор.: palāstuvai (Žg); an_toke taŋkė i.šlanke srūogas (Žg).

Тамтерине А. Кайкарите, описуючи скаїстгірську говірку, згадала також кілька особливостей Жагарської говірки, які пов’язані й з особливостями Йонішкської говірки (Kaikarytė 2010; 2015). Насамперед слід згадати редукцію закінчень у жмудинів: «Жагарці не вимовляють пралитовських коротких голосних у тих відмінкових і особових закінченнях, які ніколи не наголошуються, за винятком випадків, коли після випадіння голосного утворюється важкий для вимови збіг приголосних» (Kaikarytė 2015: 150). Це твердження підтверджують почуті в записах kāms, brāvas, viens, vē.lns тощо. За словами мовознавиці, «замість пралитовських довгих *-a, *-as, *-e, *-es у ненаголошених закінченнях жагарці мають короткі голосні [-a], [-as], [-e], [-es]» (Kaikarytė 2015: 150).

Згадані мовознавці помітили, що наголошені голосні головних наголосів a, e не подовжуються, а вимовляються коротко, пор. у Жагарській говірці: vėšt, uždėt, an, brāsta, mā-na. Короткість тут могла виникнути внаслідок мовних контактів; вважають, що через вплив латиської мови (Pabrėža 1998a: 783; Kaikarytė 2015: 157).

Голосні i, u подовжуються до напівдовгих. Й. Пабрежа зауважив, що в Жагарській говірці голосні i, u у такій позиції за своєю якістю «більше нагадують східнолитовські напівдовгі, ніж сувалькійські короткі» (Pabrėža 1998a: 784; Kaikarytė 2015: 158). Це твердження також потребує уточнення, оскільки респонденти схильні дещо подовжувати згадані голосні лише у змішаних дифтонгах і дифтонгоїдах (наприклад: nebedī.rp̄t, ši.ma, bū.keri., ižd.rava). В інших випадках вимова коротких i, u варіюється: вони можуть як подовжуватися (наприклад: netū.r; virš_tri.zdėsim mėtų.; pasku.nėis), так і не подовжуватися (пор.: mišus [досягнувши тридцятирічного віку]; pinigus; pri_rūsū; medines (дерев’яні); mišk; palāstuvai; palika [стало]; apatini aukštai; rūdė).

Жагарці в коренях дієслова ei змінюють e на a, тому кажуть ain. У тих випадках, коли дієслово вживається з префіксом nu-, su-, що закінчується на голосний, випадає v, наприклад: nuvēin (Žg); o_daba ta_mām(a) an_to_duonas kvepēi-ma nuvēin (Žiūrai); dāb jau_nuvē.inam an(t)_to_sūarta lā.ika (Žiūrai); i_grī-bas māmē nuvė.dava (Žvelgaičiai); kaiminai suēin ten / gimines [на поминки] suvažiūo (Žg); dāb viens pas_ki.ta. nė / [колись] sueidava / pavakarōj (Žg).

10 Apie junginio le kietinimą tarmėse plačiau žr.: Kardelis 2002: 107–114; 2002: 215–222; 2008: 485–494.

114

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

З прийменником į слово довгий вимовляється з відсуненим наголосом, пор.: ta(i)_jū [овець] vī.na ir ī.lga (Versiai); i_ta_kā.rtis ī.lga / prikiši nagus į_supas (Žg).

У збіги приголосних rz, lt вставляється a або e, пор.: ū.dava tokes karaj-kas keturampukės / jā (Versiai); i_*_rīga. nuvažiuos / tai_suknėlė. nupī.rus / tai_pāleta. (Žg), подібно до записаних М. Сланчаускасом катона SŽ чи казалека KrŽ¹¹.

У словах gelžis, šulinys та похідних від них випадає голосний e або i, пор.: prikā.l-dava tokus ge.žius su_ski.lėm pri_tu_mėžu. (Versiai); par_ta_dežete. ge.žis ėie vienām galė / i_kitam (Žg); del_tō / ka_jis [пиво] pradės ge.žė smirdėt (Versiai); šu.lin as_an_to_kampa bu.va (Žg); su_gežinu [черпаком] negalima [пиво мішати / jā (Versiai). У словах, що нещодавно ввійшли до говірки, голосні можуть зовсім не вимовлятися [grōdava viens kardāns ir būgnas (Versiai); vė.lėrma / bėgdavau i. kā.ima. (Žg)] або замінюватися іншим голосним [gi.vulūku (Versiai, Žg); kā.ršt(a.) ā.kmina. ī.ded i_t(a)_ālu. (Versiai); būva acīradu(s) ski.lute. tokī / tai_vā.rai / sūka / mėz-dava(a) akmūna. i.ta_ski.lute. / tē(n) nužange.dava kas_tai (Versiai)]. Сполуку Jungini-va жагарці, подібно до жмудинів, вимовляють як дифтонг uo у слові apvalus, пор.: dilginėle / tokiėlaip apulū.s (Žg).

З фольклору, записаного М. Сланчаускасом, відомий і досі вимовлюваний дифтонг in замість довгого голосного į у слові knyga, пор.: tikā.jeu knī.gas nusipīrkt reikēje (Žg)¹².

Шепелявість є виразною особливістю не лише скаїстгірської, а й близької до неї жагарської говірки. Про шепелявість у Скаїстгірському та Жагарському околицях писали діалектологи А. Йонайте, Зігмас Зінкявічюс, А. Гірденіс, Й. Пабрежа (Jonaitė 1960: 79–86; Zinkevičius 1966: 148; Girdenis, Pabrėža 1978 (= Girdenis 2000: 117–120); 2002: 229–232; Pabrėža 1998: 25–27; 1998a: 781–787). Через цю особливість представників згаданих говірок у науковій літературі називають шепелявими. Висловлювали припущення, що це явище могло бути поширене на більшій території; його сліди помічено також у сусідній Рудіськській говірці (Urniežiūtė 1999: 21–23; Kairytė 2015: 159).

Перша мовознавиця, яка докладніше писала про шепелявість, А. Йонайте відзначала незникле вживання старих варіантів шепелявості приголосних s і š, z і ž, c і č, dz і dž (Jonaitė 1960: 79–86), коли замість š, ž, č, dž вимовляють s, z, c, dz, а у виняткових випадках замість s, z, c, dz вимовляють š, ž, č, dž. У дисертації «Шакнос тарме» (1962) А. Йонайте зауважила, «що в селах Гражайчяй і Домейкяй замість s, š, z, ž літературної мови вимовляються проміжні звуки s, š та z, ž, які ближчі до š, ž, ніж до s, z. Проте зроблені висновки мовознавиця залишила при думці, що

¹¹ Див.: SŽ 2014: 282; KrŽ (рукопис).

¹² Див. SŽ 2014: 305.

Straipsniai / Articles

115

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

Архаїчний варіант шлекування — це той, за якого замість звуків ш, ж, ч, дж літературної мови вимовляють с, з, ц, дз» (Kaikarytė 2015: 159).

Через десятиліття, після експедицій до Жагаре та її околиць у 1975 і 1992 рр., А. Girdenis і J. Pabrėža почали впевнено стверджувати, що «у кількох селах поблизу Жагаре (Martyniškiai, Brūžas, Žvelgaičiai, Dilbinėliai, Veršiai, Žiūriai, Stungiai, Daukšiai) приголосні s, z, č, dž не зникають, а зливаються в один проміжний звук ś, ź, ć, ǯ» (Girdenis, Pabrėža, 1978 (= Girdenis 2000: 117–120); 2002: 229–232; Pabrėža 1998: 25–27; 1998a: 781–787). Найчастіше, пише A. Kaikarytė, «зливаються у проміжний звук s, ś. Рідше — z, ž, c, č і dz, dž, адже слів із цими приголосними значно менше» (Kaikarytė 2015: 159). A. Girdenis і J. Pabrėža ще 1978 року констатували, що шлекування в околицях Жагаре значно занепало (Girdenis, Pabrėža, 1978 (= Girdenis 2000: 120); Kaikarytė 2015: 162). На думку мовознавців, шлекування не походить із жемайтської мови. Оскільки письмових пам’яток жемайтської мови не збереглося, важко довести, що самі жемайти не розрізняли приголосні типу s і свистячі (приголосні типу š. Крім того, не доведено, що в литовській мові не було діалектів, які не розрізняли цих приголосних (Girdenis, Pabrėža 2000: 231; Garša 2005: 225). Згадані мовознавці припускали, що проміжні звуки шлекування можуть бути дуже архаїчними — «можливо, збереглися ще з тих часів, коли замість сучасних š, ž уживалися гутуральні приголосні» (Girdenis, Pabrėža, 1978 (= Girdenis 2000: 119); Kaikarytė 2015: 163). У говірці Жагаре й досі трапляються залишкові явища шлекування, пор.: až gižėus šu_višo.(m) / muš_tėlem (Žg); aški̇rai pasaki̇u̇; o_daba višas kaip į_ne_šava (Žg); anž di̇rba pri̇_stati̇bas (Žg); dȧba šȧke / nebedio(t) tu̇_šilu̇ (Žg); tas mažasis gȧl pėru̇ metu̇ / gȧl dȧ_nė (Žg); kaip apsivėžėu / pradėeu statis (Žg); kai̇pradėe vis_tȧi̇f / ir_nȧ pal̇aide (Žg); gatvȧta toki̇ šȧra / su̇_arkleis važiuoda / pripusi̇dava (Žg); ė̇ju̇ / kur brȧngėns alga. mok (Žg). Трапляються й поодинокі слова, у яких свистячий š зовсім не вимовляється, пор.: vȧisna [vaisno] (Žg); šli̇ba [šli̇bo] (Žg).

Фонетичні зміни слів не мають бути зумовлені близькою чи віддаленою асиміляцією, пор.: ru̇škai (Veršiai); apsi̇plȧunu / išsi̇u̇tau čė_ta_virtuve (Žg); nu̇_iṙ_dȧugėu / kṙė̇duvom su̇_sakė / visȧ diena. kṙovėm (Žg); su̇_sude namu̇s / kitus nudėgina (Žg); netȯli pȧrkes atėje su̇_šȧutuvais i̇_nu̇vare [žydelkaitė] (Žg); išsuku̇dava tas_vi̇lnas (Žg).

Помічено, що старші представники говірки Жагаре, як і інших діалектів, вимовляють приголосні ch, f, h як k, p, g, пор.: ė̇dovom i̇_pė̇rmas (Daukšiai); tuos veršelius pȧvȧsari̇ išvȧre i̇_kitas pė̇rmas (Žg); ki̇lȯgramai bu̇dava tas mė̇ds pabė̇nas (Žg); [могилу Барбори з Жагаре] išniekina kaškȯke kuliganai (Žg); dȧba i̇r pu̇dė̇mentai (Žg); pi̇rkau plenė̇lus / pasidȧrė̇u pȯ.rmas / si̇udava / si̇uva(š) šleu̇stinius (Veršiai)¹³.

¹³ Apie panašius kitimus Skaistgirio šnektoje žr. Kaikarytė 2015: 164.

116

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

1 ДІАГРАМА. Позначення фонетичних змін у говірці Жагаре

Жагарці схильні також змінювати приголосні або їхні сполучення, наприклад: vl̥ вимовляють як b [mana dutė / i̯ *blādas an̄ks irā mēt̄as tik jaunē̇snis (Žg)], а до шиплячих šž додають k [bārkšči skānē išvīrti (Žg)].

Як і інші представники йонішкських говірок, žagariškiai схильні відкидати кінцеві приголосні l, n, r у незмінюваних словах, наприклад: mā (man), dā (dar), vē̇ (vėl), tē̇ (ten)¹⁴. Однак стверджувати, що всі респонденти закономірно відкидають згадані приголосні, не дає одна обставина. Через некеровану розповідь (постійне втручання запитувачів із запитаннями та переривання розповіді) респондент не може розслабитися й пристосовується до норм стандартної мови.

За словами A. Kaikarytė, жителі Žagarė «зберігають м’якість приголосних у кінці скорочених слів» (Kaikarytė 2015: 164). Це відбувається дуже непослідовно, і можна сказати, що лише в мовленні окремих респондентів. Здається, що пом’якшення частіше трапляється в корені або всередині слова, пор.: māma būva laimīga / kad anā pā.nēse vaika.ms ta.pļta. (Žūrai); [žyd] visas krātuves būva (Žg); nu kur če visi susigrāusim [kartu gyvensim (Žg); i̇ra i̇toki diduma žūvis / i̇toki (Veršiai); prikrāus / arba naštēle. uždēs an̄pė. / eini [su mal kom] (Žūrai); pakilōji kēpala. / ka_leṅgve.nis / išimdavom (Daukšai); išmokau i̇pjē.ut / i̇vežimus krēut (Žagarė); krāutuvė būva *juodeikos pas *arl̄auka. (Žg; [rūgius] sukrāun tokies (Žg); galėjai laisvei važiuot i. *rīga. (Žg).

Слова, що нещодавно увійшли до говірки, також фонетично пристосовуються: підлогу пофарбували / i̇lē̇nms išklōcs (Žg); tādā dā nebūva tokū. pāmperu. (Žg); mān balsā stīgu.

¹⁴ Там само.

Straipsniai / Articles

117

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

matarãcie būva (Žiūriai). Є поодинокі слова, у яких t не переходить у č. Подібно до жмудинів, у старих запозиченнях жагаришці зберігають передньоязиковий t, пор.: *kūtes labēu švēzdava (Žiūriai); nēkina bažnītes [за росіян] (Žiūriai). Основні фонетичні зміни в жагарському говорі наведено на діаграмі 1.

МОРФОЛОГІЯ ТА СЛОВОТВІР ЖАГАРСЬКОГО ГОВОРУ: СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

Категорії описової граматики жагарського говору докладніше розглянуто за самостійними частинами мови — іменними частинами та дієсловами. Службові частини мови розглянуто лише частково, оскільки, на думку авторки, попередні конструкції, вживання часток тощо через їхні семантичні особливості доцільніше описати в наступній статті про синтаксис жагаришців.

Іменник жагарського говору розглянуто щодо морфологічних форм і категорій та словотвору. У записах термінів помітне дещо частіше вживання іменників основ на -i та -(i)u, наприклад: tik_rūdenis [шкуру свині] (Žvelgaičiai); i_tadà pradē(i)e ēit juni.ms / mēškėrus usidēie ant_pėčų (Žg); jis ēdava palē pasēnu. (Žiūriai); kabinam kur i_palēpus (Žvelgaičiai); ragaĩsaus jau nēkap niēns (Žg). Поодиноко трапляються також уживані форми іменників основи на -(i)u, пор. *stāsus (Žg). Помічено, що окремі іменники (kinē, sēna, cukras) мають форми основ на -ė та -a, пор.: par_ta_kinēs apčē [втекла] (Žiūriai); cūkra dēdam (Žvelgaičiai); imdav lā.ūkan tą(s)_sēmēnas (Žvelgaičiai).

Своєрідною є категорія роду іменників жагарського говору. Так, назви релігійних свят, наскільки можна судити, мають чоловічий рід, наприклад: Šėtnis, Sekminis, Devintinis. Поодинокі форми топонімів також уживаються в чоловічому роді, особливо назви місцевостей, розташованих далеко від Литви (Amerikas, Argentinas), наприклад: *amērikē būva dēši(m) mētu. (Žg); brōle sū.nus parēies iš *argentina būva (Žg). Досі вживається форма жіночого роду Joniškē, оскільки в Йонішкському краї дуже багато похідних із суфіксом -iškė, пор.: viena. šī. tai *jōniškēi esū gulēius [у лікарні] (Žg); iš_to.s *jōniškēs parsikēlem (Žg); už *jōniškēs tē.n da_devini kilometrai (Žg); išvažēves i. *jōniškē pri daktarų (Žg)¹⁵. Відхилення від форми топоніма в літературній мові в оповіді одного респондента демонструють такі речення, пор.: i nu-ēi i. ta. *jōniškē. (Žg); nuēdavom iki *jōniškēs / nuo *jōniškēs / i. *meitēne. / i_aplinkui (Žg)¹⁶. Діалектні та інші форми власних назв, наприклад: čē

¹⁵ Див. Bartkutė 2008: 36; 48; 90; 128; 158; 159; 171, 224.

¹⁶ Apie vardo formų Joniškė ir Joniškė svyravimą žr. Įpt, 2001: 37.

118

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

mū:su. *švė:dlauke [офіційна назва — Švedlukis] (Žg); iš *pakruojes [офіційна назва — Pakruojis] ran(a) atkėlė čė (Žg); *rōkėi būva / *miknacėi / daugā *riklācėi būva [Mikniačiai, R(e)iklačiai] (Žg); daugā paz_dėde. *gražāčuos pri_vaihe. būvau du metu [офіційна назва — Gražaičiai] (Žg). Ім’я Ignas також уживається в жіночому роді: inėse mūmis tas *brōn(u)s su tuo *igne i. lōva. (Žg).

Як помітили дослідники йонішкських говорів, родові узгодження ще виразніше виявляються у вживанні загальних іменників. Вони можуть називатися як у чоловічому, так і в жіночому роді: alyva і alyvas, saldainis і saldainė (Išpt, 2001: 37). У жагарському говорі опозиція жіночого й чоловічого роду загальних іменників виражена ще виразніше. Так, іменники brogė, pakė, gubė, gryba, sukė, pakulės мають жіночий рід, наприклад: kas_mėta. papūždeva naujōm sukem (Žg); lėdava tu. atlėkė. / brogės tos (Žg); i. su ta broge [...] i. tuoz gi.vulus pėdėva (Žg); čė pa.kei suvažodava iš *joniškė m:šnos / kiek čė žmōnū. būva (Žg); netōli pã.rkės atėję su ša.tuvais i. nuvėre [žvėldakelė] (Žg); i. gribas mamāte nuvėdava (Žvelgačiai); pėžukus tokū(s) surišam / sustātom i. gu.bes (Žg); pakulės (Žg). Іменники knõpis, cukras, pagulīs, pamīkis мають чоловічий рід, наприклад: paspū.dė tokī. knōpi. / jeigu par_šlīpi. ein / pradėji(s) švėlpīt / tai_ein gārs laikā / tai_tādā jau gāl palėit visus rātus / ka_jis [dampis] pra_dėfu. šūk ta_māna. kūlėma. (Versiai); nūri labai stipras [alus] / gali čikra i.māisi(d)_dar (Daukšiai); alieu. dēd / ka_būtu. jis [sauganis] trupēnis / čikra. gali dēt_va (Versiai); sėnēi kilo.grams čikra būva lis (Žg); ale pagalve neduodava (Žg); mū.m tē.n pamīkis / reigdava parēit (Žg). Який рід обирають респондентки для іменника, можна побачити в реченнях, де іменник з’явився нещодавно, тобто є неологізмом; пор. зміну роду іменника karjeras в оповіді однієї людини: tē.n karjeras kāse / tai čė pasita.tem (Žvelgačiai); karjerus kaip iškase / mūm ju nieks nepreklausa / nebe-atmōk (Žvelgačiai). Утім, респонденти-жагаришці схильні вживати неологізми в жіночому роді (наприклад, mopedą), пор.: tie_vā.ikāi turēdava tokes mopedas¹⁷ (Žg).

А. Кайкарте̇, досліджуючи йонішкські говори, помітила тенденцію до спрощення відмінювання іменників¹⁸. Ці процеси характерні й для жагарського говору: «Тенденція переходу від трьох типів відмінювання до двох пов’язана з властивою більшості флективних мов тенденцією диференціювати флективні класи за родами» (Kaikartė 2010: 118). Перехід до спільних форм множини іменника, наприклад:

¹⁷ Якщо слово має побічний наголос, обидва компоненти дифтонга наголошуються середнім тоном.

¹⁸ Порівнявши парадигми флективних форм йонішкського говору, А. Кайкарте̇ помітила, що «в йонішкському говорі є 1) більше, ніж у літературній мові, синкретизованих відмінкових форм; 2) менша кількість аломорфів граматичних морфем; 3) більше невизначених форм, ніж у літературній мові; 4) виразна тенденція переходу від трьох типів відмінювання (чоловічого, жіночого та змішаного) до двох типів відмінювання (чоловічого та жіночого)» (Kaikartė 2010: 118).

Straipsniai / Articles

119

JĀNINA ŠVAMBAR YTĖ-VALUŽIENĖ

sų pã.mainom tai turė.dava bũt keturi žmõni.s ant maşina (Versiái); o aštúo- ni žmõni.z dúodava i.mašina. iš.nãn pusės (Versiái); du sũ.nai (Žg); jau tas * nar iš.ins senė.li.ta gėrbė / i.su.nãm / i.žentãm / visi beveik palika igulei (Žg); tai nėž dava i.dã.rba. tãsė tŏk(ž) žmõni.m / vá.lgidava [ob u lūs] (Žg); tuoz belãivos vókeči bũva žmõni.m [at idavė] / ka.dīrpu. (Žg); mašinėris pašãke žmõni.m su vėšã.krùs / tiẽ blã.un / k(a).šãrėm bũ(s) sũnu vėš [dampi] su.va.n- denu (Versiái); vã.ndene prip le žmõni.m nusipraũst / nusilúost.t (Versiái); su su-ã.ugei(ž) žmõni.m di.rba (Žiurai); ka.jeu.pietai / pavã.lgidava (Žvelgai- čiai); pėtom dauga.use srũba bũdava (Žvelgaičiai).

У Жагарському говорі, як і в інших литовських діалектах, коливається також число іменників. Наприклад, згадані форми множини іменника šienai вживаються у значенні «косіння сіна» або «скошена трава», що характерно й для південних жемайтів, пор.: visã pãkraštis pagal *tīrelį tė.n bũva šienai (Žg); [kolko- zel tu. šienu. nebũva / tos kã.rves pũse metų bũdava uštrukes (Žg); gi.vėnz bũa gẽr igulėm / neblõz / galėi i.gi.vus laikīt / i šienus pė.út kiek nori tė.n (Žg). Респонденти вживали форму однини іменника vestuvė, пор.: dvì savã.te(š) švėzdava vestù.ve (Versiái); aš tik_sava vestùvei [dariau alų] (Versiái). Форми однини іменників іноді обираються для вираження узагальнення, пор.: drabũžį tai reikė pįrkt / o_mãsta pas pasidárdavi (Žiurai); kitõ.niska. tã.ka. gãli dėf / tiktaĩ ne gi.vulini. tã.ka. (Versiái). У розповідях респондентів упереміж і з виразною стилістичною мотивацією вживаються як форми однини, так і форми множини. В одних випадках можна вбачати узагальнювальне значення та протиставлення іншому слову, що має називне значення, пор. mãl- ka / ti.ęu ne_mã.lka / žãbi (Žiurai). В інших випадках, можна припустити, називні слова узгоджуються одне з одним, пор. a.žvės tukai / margalinai / tãs_je nebė_i.gi.volė (Versiái). Нарешті, узагальнення респонденти можуть виражати й формами множини, пор.: vienos moteriškos gi.vėnom / nebũva alù. dãroma (Versiái); vìrai devėdava liniùs / tai_tuos išviridava tuose šãrmuose (Žvelgaičiai).

У записах зафіксовано скорочення орудного відмінка та вирівнювання парадигматичних відношень, пор. jã / su_svi.rčė [колодязь був] (Žg).

Префіксальні іменникові похідні в Жагарському говорі найчастіше творяться за допомогою суфіксів -atis, -ėjas, -elis, -ietis, -tojas. Похідні із суфіксом -atis (імовірно, скорочення від -aitis) у власних назвах означають назви місцевостей (топоніми), пор.: *gražũos nė. parduotùvės (Versiái); *rõ.čei bũva / *miknã- čei / daugėi *riklã.čei bũva [офіційно – Miknaičiai, R(e)ikliai] (Žg); daugėi paz_dėdė. *gražũos pri_vai.kų. bũvai du metų [офіційно – Gražičiai] (Žg). Похідні із тим самим суфіксом -atis (загальні назви) називають особу за спорідненістю, наприклад: mã.mė vė.rbdava tiem_ūkininkam (Žvelgaičiai); mã.mė čė su_sėse gi.vė- na (Žg); tai_da_mã.mė mė.nesi. gi.vėna (Žg); mã.mė pali.dėję (Žvelgaičiai).

120

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

У згаданих суфіксальних похідних можна вбачати зменшувально-пестливе значення, яке широко виражається похідними з іншими суфіксами, такими як -ėlis, -ičkas, -(i)ukas, -utis. Значення суфіксального іменника виявляється з мікроконтексту — речення. Суфікс -ėlis респонденти обирають для опису емоційно виразного образу або предмета, що викликає неприємні спогади, пор.: sėubėlei / kaip sunku buvo (Žiūriai); tada pā.davem ta.laužėli. [батьківську садибу] (Žg). Похідний із суфіксом -ičkas вживається для називання за віком і зрілістю, наприклад: tōkez grāže(ž) ži.diekas / su_kasō.m / kai_lėtuvės / jā (Žg). Найбільше в записах зафіксовано пестливих іменникових похідних із суфіксом -(i)ukas, наприклад: jis [kombainas] pagā.un tuos_vīš grū.žukus (Veršiai); pa(r) radiuke. girdēju (Žagarė); pežukus tōkū(s) širām / sustātom i. gūbės (Žg); bužukė, šaknikės, tarpūnu, karčūkės, mėžku (Veršiai); i.negiė ta_žāžuke / i.negi.ē (Žg); leknimuose isikasem duobūke. (Žg); su_mašinuku sumalēdau tuos_ōbuolus (Žg); palika sēris vaigž dveju. meču. (Žg); senuks (Veršiai); mokinutė iš_mokiklos (Žg). Зменшувальним іменниковим похідним на -ukas жагарці звертаються також до особи, пор. nū / tēvokai / kāno. bārkšči i skanēsi / a_marčės / a_jūsu? (Žg).

Іменниками із суфіксом -ienė, що виражає ознаку особи, називають страви (супи), наприклад: šēnau bū.dava pū.sri.ti.(s) stiprē.usis / pietai irgi / vakariene / baltā sruba / kruopas / a_kleckiene / a_bulbiene (Žg).

Іменники із суфіксом -ėjas, що називають носіїв ознаки за дієсловом і позначають діяльність, захоплення тощо особи, мають закінчення /-is/ і /-as/, пор.: tas pirkēis visiem skōlu. palika / dēi *vokētie / ir izdēie (Žiūriai); vīru. suvēi(s) sū.dava kōstumus (Žg); megēis tōks paplepēt (Žg); dā.pri *lietu-vos / *strāliz būva vedējis / ži.dēlis (Veršiai).

Іменникові похідні від топонімів із суфіксом -ietis у жагарському говорі, як і в інших говорах Йонішкіса, називають осіб за місцем їхнього походження або проживання, пор.: āidava mūsu. žagarēi i. *lātvie. (Žg); būva kēles žagarētes (Žg). Найчастіше такі іменники позначають невизначене місце, пор.: pārsėlėv čē / i._žagarēčius (Veršiai); nē / ā i. *lātvie nēieu / āš po_žagarēčius (Žg); mān tētā būva *šupīluose / grudiēn. parāpioi (Žg); tada išēu i._tuos joniškiēčius [працювати] (Žg).

У Жагарському говорі похідні із суфіксом -(t)oj-, що називають осіб за професією, значно частіше вживаються із закінченнями /-is/ або /-as/¹⁹, наприклад: sū.nuž gī.di.tojs (Žg); mō.ki.tojs atvaži.odava (Žiūriai); būva tōks *kuprevīčuz gī.di.tojs (Žg); ir_paz_gī.di.toj būdava tē.pat (Žg); pri_*smētōna susirga / a_tu. tarnā.tojis / a_netarnā.tojis / a_tū nieka neturēi / vistiek tū turēi sumokēt

¹⁹ За спостереженням A. Kaikarites, «похідні із суфіксом -(t)oj- у говорі Йонішкіса, імовірно, також у Жагарському, мають три закінчення — /-as/, /-is/ і /-us/» (Kaikaraitė 2010: 43).

Straipsniai / Articles

121

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

pȧżgi̇di.toji. nuvėje.s (Žg). Очевидно, вживалося й закінчення -us, але серед записів є лише один такий приклад — prašik mȯki.toje.s / lei palėi.ži.į.ū.ogas (Žg).

У записах виявлено також дериват суфікса -utis, який колись був продуктивним і частіше вживався в оповідному фольклорі М. Сланчаускаса та його помічників як суфікс носія ознаки, вираженої іменником: [tóks vaikū.tis neblóks (Žg).

Про те, що респонденти часто обирають суфіксальний іменник, свідчить іменник gyvulys, який жагарці вживають як gyvuolys [nūdėse kożgi̇-vuolis / nemėdava i.duobe. (Žg), так і gyalys [g̃valem nepasakisi/ turi priėnt [buroklapių, nors ir lya] (Daukšiai); від господарів забрали всіх тварин (Žiūrai); su.gi.vales mėgau (Žg).

Окремі прикметники із суфіксами або їхні займенникові форми вживаються замість іменника. Серед суфіксальних прикметників, що виражають ознаку, зокрема в складеній формі, наводяться marginukai і vyriškas, наприклад: tokie marginukai būdava [спідниці] (Žg); ką.rei reik turėt i.virska namūse / o.mės neturėjom (Žiūrai). У складеній формі вживаються займенникові форми прикметників або займенників, наприклад: svárbė.use / ka jauniesiem dárba nė (Žg); visi didiej iėom tarnáūt (Žvelgčiai); tėte kaip númire / tai mamà mažą-ses išmóke / tos mažózes tris (Žg); i.*ri̇ga. nuvažu̇os / tai suknėle. nupi.rkus / tai_pálėta. / tai_kó̇jines nupi.rkus / rė̇g dižósom (Žg).

У Жагарській говірці складні слова утворюються без сполучного голосного від іменників [nu_būda tó.kie ku.linai didel / ne.róžes / erškėčei / erškėtrožei / krūmai (Žg); kur.lė.lėdūri pal.eide žmónis / tai_tėn tikrai būva baisu (Žg)] або від іменника та дієслова [nu_dā tos_kártmės / aš_nenóru tókū (Žvelgčiai); daugė̇u samdava lį.nšluoti. [хто очищає льон від насіння, готує його] (Žvelgčiai); pas_tos_gaspadines sėserė. / tai_tė. grini skū.rupė (Žg)]. У словах, де утворюється важкий для вимови збіг приголосних, найчастіше вставляється сполучний голосний a, наприклад: jeigu á.vi.s i.ra tubines / tókes juodburnes / juodgalves / ta(i) jū.vi.lna irá i̇.lga / o_tos ka(i)i.ra o.šavi.lnes / tai_trumpavi.lnes (Versiai).

У Жагарській говірці частіше вживаються прикметники із суфіксами, ніж із префіксами. Суфікс -ingas, -a, доданий до прикметника baus, надає підсилювального, наголошувального значення та увиразнює образ, пор.: baisingi skėplai iš móle / u.viršū būva medinis / nu i.padeg (Žg).

Зафіксовано вживання похідних із суфіксом -inis, -ė від твірних іменників або дієслів, які позначають винятковість предмета: būva veini / vandenei mulūnai (Žg); būva i.veini̇u. [млинів] як_де (Žvelgčiai); tókus kalós taisidava lietinis (Žg); u.viršū [пастух] būva medinis (Žg); нижні поверхи були мурованими (Žg). Прикметникові похідні із суфіксом -iškas від іменників milžinas і senovė вживаються зі значенням подібності та характерної ознаки, наприклад: būva mė.žiniški tvartai akmeninē (Žg); ižginda senóviška t(a)_ansā.mblė (Žg).

Пестливо-голубливі форми іменників і прикметників утворюються за допомогою суфікса -utis, наприклад: mažutis (Versiai); čiuplutis (Žvelgčiai).

122

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

У Жагарському говорі, як і в говорах східних аукштайтів, уживаються похідні з префіксами po- / pa-, що позначають ступінь вияву ознаки, наприклад: pàšars vànduo (Žg); viši pójeni / pá̇jeni (Žg).

Помічено, що в записах Жагарського говору вживаються якісні прикметники із закінченням -us, наприклад: di̇rbom / li̇ŋkmu.s / smágu.s (Daukšiai); su̇ŋku.(s) *smė́na láikai búva / nebúva lẽŋvu.s (Žg); nebúva lẽŋvu / sė́se pàklù.va i.kalė́i.ma (Žg).

Складні прикметники, як і складні іменники, утворюються без сполучного голосного, наприклад, bú·dava toks mẽ·li·mà·ris mùls (Žg).

Для вираження ступеня вияву ознаки в Жагарському говорі вживається найвищий ступінь прикметників із закінченням -is, наприклад: sveikè·usi(ž) žmó·gus ėsu (Daukšiai); senù bú·dava pù·ri.ti.(s) stiprẽ·usi / pėtái rìgi / vakarìne / baltà srùba / krùopas / a_kleckiene / a_bulbiene (Žg); tẽ·n vẽl bã·luz dižẽ·us (Žg); jæ·utis dižẽ·iz búva (Žg); vaiks tók(s) sunkẽ·us vienó· rankó· (Žg). Найвищий ступінь може бути сполученням займенника pats та займенникової форми прикметника, пор.: pàcs tas_baĩsus laik̃s ẽje / kàd žìdu(s) šáude (Žg); màtinga pàti mažóji i.rà (Žg); tai_tà [senu] irà pàti mažóji (Žiūriai).

У Жагарському говорі широко вживаються займенникові форми прикметників. За допомогою одних із них респонденти виокремлюють щось за ознакою, наприклад: brólis karúomenėj búva / tai_búvai taz_dìdžis dà·rbì·ks (Žg); i_mà búva blogàsis kà·nis i_sunkà·siz dà·rbz búva (Žg); ta_mèrgà dižóji bã·ige devines (Žg); mù·su dižóji švẽnte va_*pė·tri / *pó·nai (Žg); jeu_tie mažiei bról.kai / tai_tie pagaĩdava kẽtures tas_klasės (Žvelgaičiai); viši tie jeu jaunie / pà-(a)udė / jeu_pasėne (Žiūriai). В інших випадках займенникові форми прикметників уживаються для вказування на вид і вік, наприклад: o_kìti turėdava / nežinau / a_báltoje glùšne / a_raudò·na glùšne šakė· tokė. nusipjó·vi / ir_eidava tep và·ikščiòdami và (Versiai); selėnkes i.rà smùlkos / stamboses (Versiai); nežinau kur pàika mana vi.resnó·ses / sesù / pùsere (Žg); da_vaikus mažùsos reikėdava prižùrėt (Žg).

Респонденти схильні узгоджувати прикметник з іменником, тому відмінкове закінчення прикметника може бути нестандартним, пор. pùsere / tai an ažìž didelòs šeimòz búva (Žg). Іноді, якщо респондент робить паузу під час висловлювання, узгодження може бути відсутнім, пор. búva brañgu.ž | dúona_ta (Žg).

Кількісні складені числівники в Жагарському говорі утворюються за допомогою компонента -leka, пор.: aštuonõ·leka [tūkstančių davė] / uštėmse (Žg); já·nz da·búva / sėpti.nóle·ka mẽ·tu (Žg). У дискурсі помітне узгодження кількісного числівника із закінченням відмінка іменника [mà·n dà·ve peñkus litùs (Žg); tãna·udava čė šešùs mẽ·nesus (Žg)] або таке узгодження, ймовірно під впливом літературної мови, відсутнє [tri(s) šimtùz gã·nu / nu_kas tas i·rà (Žiūriai)].

Займенникові форми порядкових числівників трапляються нечасто, але нерідко співвідносяться з іменником у реченні, тобто позначають суб’єкт [o_tretẽsis / jeu_jẽm gẽ·žis /

Straipsniai / Articles

123

JANA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

зв’язані руки (Žg)], або виконує атрибутивну функцію, тобто замінює прикметник [перша операція. / та велика / каже / погано / швидко заснув (Žg)].

Жагарці й далі вживають числівники на позначення сукупності. У записах зафіксовано форму знахідного відмінка числівників на позначення сукупності, пор. [п’ять] gã.unu dū šimtų septynedešim (Žg). Найчастіше форми знахідного відмінка числівників на позначення сукупності вживаються з іменниками множини metai, mene­siai або формами однини litas, karas, наприклад: įkabina jau šimtą. / devynedėsim(d) dū mė (Žg); tė būva dauk senėnis už mamą. / par dvidešim(d) dū mė (Žg); daugėjo dū mė tam pačiam kaimeli. pri vaikų būvai (Žg); tai dū mėnesu mokina (Žg); jau až dū karu pa.rigėnau (Žg); duodu dū litų par mėnesi. ką.rta. (Žg).

У записах говірки трапляється подвійне вживання окремих займенників (особливо вказівного tas, ta): в одних випадках згаданий займенник виконує свою функцію, в інших — уживається як артикль (артроїд), пор. i̇.tėp tȧ.ži̇.dėka ižgė.lebie tȧ.gi.vi̇be. (Žg)²⁰.

У Жагарській говірці вживаються займенникові сполуки. Наприклад, для вираження володіння, власності використовують сполучення двох займенників (особового присвійного savas і підсилювального pats), пор. mãs turėjom kėles kã.rve(s) savą patį (Veršiai). Замість вказівного tas, ta респондент уживає сполуку іменника та вказівного займенника pats із підсилювальною часткою jau, пор. ȯ.i̇.ūdi̇ri. stȯ́ taṡ.mȧnis pȧṡ.jau (Veršiai)²¹.

У текстах Жагарської говірки зафіксовано означену форму вказівного займенника anas, -a: anais / tàs bernūks (Žg).

Дієслова говірок Йонішкіса, до яких належить і Жагарська говірка, мають іншу основу й парадигму дієвідмінювання, пор.: ji̇e šė́ / ir_ȧš aisėdau šāle (Žg); tā(s) šė́.ṡa.u isiplėte.s (Žg); kãṫra. sekmėni. nórėm [šokių] / grįžam / kȧ.gróji (Žg); nevãg / nevãg / nesigriž kȧ.vóktu. [čigonai] (Žg); kaip jūs nesigė̇rėt nēgrai kalbėt? (Žg); kiek aš norėu / tiek aš rišū [karves dobiluoje] (Veršiai); aš ūginau / vargāu / daba palikėt / išvažiuosėt / gaila mamās palika / acisākėu kavalierės (Žg).

Іноді в розповідях респондентів трапляються досить несподівані форми дієслів išsigąsti, išsiganda, išsigando або budėti, budėja, budėjo, наприклад: mojienes žolėles nuo įžagės būva / nu.va kad įsigandi / nu.va tėp / kad už_nu̇garos / suduok par nugar. / įsigasti (Žg); apė.ngi / dėdi į.graba / i budėi (Žg).

Жагарці, як і їхні сусіди-жемайти, виносять зворотну частку в кінець слова, наприклад: tū neklaužis (Žg); vis_tiek nemātos / kūṙnz dīnga [про чоловіка] (Žg); aš_tai nekė_igdavaus (Daukšiai); mūštis nemūšomės / o_ten_žožėli pasisakėt / visi

²⁰ Apie artroidą plačiau žr. Rosinas 1988: 59–67.

²¹ Займенникові сполуки — усталені словосполучення — докладно розглянуто в розділі синтаксису.

124

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

pasìsąka (Žg); reĩ(g) gi.vẽ.nf / niekur nedẽsies (Žg). Іноді вживаються дві зворотні частки — після префікса перед коренем і в кінці слова, напр.: apsivedęs / i̇tiek jė vãrkt / kol jė pradėd gi.vẽ.nf (Žg); kitą kaimìnę šąka / tū nesikìšis (Žg); nesigrįžes nei_tokų plėṡkų / nieka (Žg); pìrkt šenavėj nebesimòkas / ją (Žg).

У Жагарській говірці також уживаються давні форми атематичного дієвідмінювання, напр.: mamà paliek jau tą duonę, sukramtìta su sakarìn (Žiūriai); nãkti ne-mìgtu (Žg); užmìgti / tãdà pasìlsi žmõ.gus / ir_às tãdà užmìgtu (Žg); atróda / k(a)_anc mìeti / i_ganà (Žg); [linus] pàsėãu jau juõs kū.lst / nukū.lst su_tõ.kɔ.(m) medìnem / nu_jau sukū.oj (Žg).

Форма 3-ї особи минулого багаторазового часу має закінчення -ai: užplìkdavai su_vã.n-dėnu / dėdavai kvìnų / išpladavai gerai (Žg); sakìdavai (Žvelgčiai); švėrì labài šluodavai tan_pėcų (Žvelgčiai); pìrma eidavai į_mokìklą ir kùngai (Žg); tai nèždavai i_dárba. tàsès tėk(ž) žmõnìm / vãlgydava [obuolius] (Žg); tìgi išeidavai i_lauką (Žg); pareidavai namìe / vãlgì.t tã.u nìeks neduos (Žg); ái / kaip grãžei šõgdavai! (Žg)²².

Збереглися й давні форми майбутнього часу третьої особи множини дієслова, які трапляються майже в усіх литовських говорах, пор.: kà jau prašai / tai atvažiuosme (Veršiai); nu_i_dàbà jau_di.rpsme ālu. (Veršiai); jis [žydas] usiràšė an_póperę / ji(ž) žina / ka_mãs atiduõsme tuos pinigus / kiek i_kaunuo / ją (Žg); paskãldi.ste kelmù. / i_susimã.lste greičiù / nereiks pagal numenì. ẽ.lės lą.ki_tadà (Veršiai); ą_jūs visada tokie būste / kad_jūs neinat i_bażnìčę.? (Žg); nuveĩme iki gãlą / i_eĩsme pagal par_žõlę. (Žg); nu_i_dàbà mẽs jau visi važiuosme (Žg); o_ta_mẽle / vã.kai / rãste / i_tu_šẽimù pri-augìnte / i_tu_vìru. / i_ãčb.s / kai_žali barščei (Žg).

У Жагарській говірці бажальний спосіб виражається третьою особою теперішнього часу та часткою lai (рідше le), напр., lai jūn ne-uži.rba tiek / par pūmetį, jau_jūn pràktika(š) šiek tiek i.gìe (Veršiai)²³.

У записах із Жагарської говірки помітне скорочення інфінітива дієслова — риса, властива й іншим литовським говорам; кінцевий компонент основи інфінітива частіше має форму -yti, ніж -inti, напр., ją / àvis augìdavom / linus augìdava / augìdava kvìnus (Veršiai).

Транзитивний похідний дієслівний утвір із суфіксом -uoti від слова mėsas позначає каузативне дієслово, зумовлене активною дією, пор. reikėję mėsla. vėšt mėsłot ant laukų. (Žg).

²² Apie jas plačiau žr. Grinaveckienė 1962: 147–169.

²³Докладніше про це явище йтиметься в розділі про синтаксис (стаття готується).

Straipsniai / Articles

125

JANA ŠVAM-BARŲĖ-VALUŽIENĖ

Інтранзитивне дієслово з суфіксом -telėti утворює відповідний префіксальний дієслівний варіант pažaugą, pažėjȧ, наприклад, dugė́ á.uktelė́ju / jėu̇ pradė́ju ant_ mȧšiną. di̇ṙpt (Žiūriai).

За допомогою префіксальних дієслівних похідних у Жагарській говірці дуже тонко передається уточнений характер дії, вираженої дієсловом. Похідні з префіксом ap- позначають повторюваність дії, пор. kita. pá.rtie gali vė́l apsalint / vė́l nutė́kint (Veršiai). Похідне з at- уживається для позначення повторення тієї самої дії (через певний час) і утворює відносну кореляцію pa-/at-, пор. jie visi po vieną atraša / o_má.n visiem atrašė (Žg). Префіксальне похідне з at- утворює семантичну кореляцію з похідним із už-, пор. karjerus kaip iškasė / mum jų_nieks neipreklausė / ne-atmók (Žvelčiai). Префіксальне įdomus набуває значення «цікавитися», наприклад, kas į.dàvos / tai_tas ir_šendie mók ta_darba. di̇ṙpt / ką_mámà di̇ṙbdava / o_katras ne-i.domàvos / o_gál jam lá.ika nebuva / jis ir_šendien nežina / ką_ta mamá di̇ṙba / kaip jin képe / aš toks vãizg bùvau / ka_aš į.domavau / kȧtėjai tūr / kaip jie (Veršiai). Префіксальне дієслово з iš- у вислові ri̇t(a) aṅkšč̇u̇se(i) iškeltȧv̇i (Žg) відповідає значенню похідного з pa-. Префіксальні дієслівні похідні увиразнюють смислові нюанси дієслів, на яких наголошує мовець. Прикладом контамінації може бути таке: jin neėṙpus / ir_ne-á.udos [немає ні пір’я, ні тканого полотна] (Veršiai).

У Жагарській говірці дуже часті похідні з префіксом nu-. Іноді такі префіксальні похідні відповідають значенню похідного з префіксом su-, пор. nùdege / pupìf / užligina vi̇ṡka. / išgàdina senóvi̇ška ta_ansámblį (Žg); šùlpi. pasáude / nùsipe / ka_jaũ_darbs baiks (Veršiai); tas_ja.utiz bùva tik nušà.udics / bet_nušà.ucs (Žg); pì.ris nebuva nudėgita mùsu (Žg); šùlàde namùs / kitùs nudėgina (Žg); tie_litai jau dãbà labai nuprastėję [низька товарна вартість] (Žg). Похідні з nu- можуть передавати значення похідних із pri-, пор.: [корова] pardàuk nurisé.z bùvai / par_tóli (Veršiai). Вони можуть передавати значення похідних із pa-, пор.: dã žãdi i.*šėũls nurašit [лист] (Žg); kiek až dàba nusiklausù / až pasipiktinus esù (Žg). Іноді такі похідні замінюють значення кількох префіксальних похідних, наприклад: ap(i)-, iš-, pa-, su- пор.: nupàsakoje / kòkes pàsekmes gal bùti (Žiūriai); kėls kai éidava / tē gróvei nùkasti (Žg). Похідні з nu- можуть відповідати значенню похідних із per-, пор. i_ta_bùta nuràše [дітям] (Žg). У реченні dàba nusmì.rdi dùmais / gėr (Žg) похідне з nu- вживається зі значеннями похідних із su- або per-.

Тонкий добір префіксального похідного демонструє також речення з двома похідними на nu-, перше з яких відповідало б похідному на per-, а друге вжито у власному значенні nu-, пор. tóki grãži bùva kumelėke / nùsóve visàs kė́tures kójes vàršėi / o_gì.va / màmà da_pràša to_kareive / nùsáukit / ką_áns kã.pkinaz dàbà (Žg). Префікс nu- вживається для позначення інтенсивності дії: u_viršù bùva medìnis // nu_i_pàdege // nùdege (Žg); kita. pá.rtie gali vė́l apsalint / vė́l nutė́kint (Veršiai). Згадані префіксальні похідні можуть відповідати значенням похідних із su- або pa-,

126

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

пор.: nùslęg [масло з картоплі] (Žg); taĩb dã.lei nudãra [надає сформованій хлібині округлої форми] (Žg). Інтенсивність дії передає зворотна форма дієслова з префіксом nu-: [син] tēg būva nusĩ.rgęs / i̇̄tȧ.dã.kare būva kaškũr išvaži̇̄vęs (Žg); òbulũ [вино] / kȧ.nugivė.n / kȧ.gi̇.nėras (Žg). Дієслова з префіксом nu- виражають тривалість дії: ãš vėl nukẽnči [деякий час мовчу] (Žg) або [злодій] телевізор кольоровий забрав, а решту виніс (Žg). Префіксальні похідні з nu- вживаються замість інших префіксальних дієслів (із iš-, pa-, per-, pri-, su- тощо) (див. діаграму 2).

² ДІАГРАМА. Відповідники дієслівних похідних із префіксом nu-

Префіксальне похідне з pa- у Жагарській говірці відповідало б значенню дієслівних похідних із iš-, пор.: sułà̇pinam / ir_pã.temam an(t)_pievos [полотно] (Daukšiai); ãš / kad_i̇vĩ.ris / dūona. išmõ.keu kẽpt / dã.pakẽpė (Versiai).

Широко вживаний респондентами par- як дієслівний префікс може передавати значення префіксальних похідних із at- та iš-, пор.: pĩ.rma. lã.ška. kat nùrašeu / tãĩ pã.rsunče pinigũ. (Žg); sũ vĩ.ru parsĩkĩrė (Žg).

Префіксальні дієслівні похідні з pri- у Жагарській говірці вживають у зменшувальному значенні замість похідних із už-, пор. biškẽli pripikdáva tu̇.mi̇.lu. (Versiai). Значення зворотних префіксальних дієслівних похідних із pri-, що позначають завершення дії, відповідало б значенням дієслів із префіксами nu-, pa-, su-, už-, наприклад: įsimirša

Straipsniai / Articles

127

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

[прізвища] (Žg); я_спостеріг[ла] чи (Versija); стадо. паслося / prisilė ka.res mi.lšt / i_ka.res mi.lždavau (Žvelgaičiai). Інтенсивнішу дію відображає похідне prisukti зі значенням ‘присмоктуватися’: kūbus vā.dėne prisugdavom i(š)_šū.ne (Žg). Переносного значення набуває priknyti — ‘призначити працювати’: dã.u.gą prikįkė pri_veršėlu (Žg).

Уживаються також похідні з префіксом su-, наприклад, зворотна дія суб’єкта susiubagauti зі значенням ‘назбирати, зібрати’: susi-ubagāva tu.pingų dė̃im tūkstančių. (Daukšiai).

Похідне з префіксом už- виконує значення похідного з pa-, пор.: i_tas_vā.iks uskū.ne tai motinai / ka mani vā.gin (Žg); uistāčius i_namūs / paskutinę sveikata. dė̃us i_da. mán reik išeit iš namų (Žg). У реченні negalūstis [mais-tu] (Žg) похідне з už- відповідає значенню ‘поскаржитися’. В іншому випадку похідне з už- передає значення слова iš- або синонімічного слова prižiūrėti, пор.: reikėję tas_māms / ta.gi- vėnima. užlaiki [sodybą] (Žiūrai).

У Жагарському говорі багато дієприкметникових форм. Дієприкметники теперішнього часу активного стану виражають імовірність, пор.: viska pe.rkam / aš jau_negalu išmaitint (Žiūrai); nu_kaip ji tur? / dvi ka.res mė.lėmas / telė / trįs pašai (Žiūrai); tas visas pāgrinds ta_būve neperkam i.ra (Žiūrai). В інших випадках дієприкметником теперішнього часу позначається можлива до виконання дія, пор.: būva māsins pė.unams (Žg); kėlė tie ne-išvažuojmi (Žg); *lietuvo.s laike būdava mū.la / kokė tik norė / būdava i.dražu. skalbėma / ir burno.z būva (Žg). Дієприкметниками минулого часу позначаються складені часи пасивного стану з пасивним дієприкметником минулого одноразового часу, наприклад: i_nelėde lā.idot an_to.kalnuka / kur tō-giminė būva lā.idota (Žg); duobė būva / kur dū.rpes iškasta (Žg); mana manītė i_kā.pus [duona] / amžinātis (Versija).

Дієприкметник теперішнього часу з атрибутивним значенням узгоджується з іменником подібно до прикметника, пор. ne-išvėgami ka.ru reik bū (Žg).

У Жагарському говорі функцію прислівника часто виконують адвербіалізовані (прислівникові) відмінкові форми іменників, найчастіше місцевий відмінок, наприклад: pā.rvažavū namė (Žg); pārvėž namė / nū.kuli [голівки льону] (Daukšiai); ganėu āvis / pietū. pareidavau namė (Žg); važiuo namė iš_tu. *mineču. išlė.idus piena. (Žg); kiek tu. bernūku. mū.m būdava namė (Žg); palikė namė / tiė jau pasidāra jaunā-sis / piršlės (Žg).

Адвербіалізується й місцевий відмінок інших іменників (наприклад, kaimynai), пор.: čė / kaiminuose tokį gal nesutūpėta biški. [дівчина є] (Žg); nelabai tō.li / kaimi-nuose tie_jė.vai (Žg); tē / kaiminuos / tarnava graži mergā (Žg); kaiminuose tokė ži.dėlė gi.vėna (Žg). Для вираження невизначеного місця вживаються форми місцевого відмінка слів joniškiečiai, žagariečiai, пор.: tēn / joniškiečios / dāve kėlė. (Žg); va_ža-gariečios / *žagārė gimsi (Žg). Адвербіалізованим місцевим відмінком позначається також

128

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonētinēs ir morfologinēs Žagarēs šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

час, пор.: nuo_ri̇ta atōbusas ēn / i̇piētusē / jēgu piētusē nē / tai̇k *pāne-vēžē [можна лише приїхати] (Žg).

У Жагарському говорі для підкреслення значення вживаються адвербіальні форми, утворені за допомогою суфікса –tain, наприклад: kā(s) sū galōtinai gi̇vē.n / tāz gi̇vē.n (Žg); dābā nėštinai nėš / o_dās nesidēžu nėšām (Žg); o_ta_mamā užpīle piltnai / sū.ksta. pasēme cīkraus / užpīle piltnai / ir_stō (als) (Žg).

З аудіозаписів Жагарського говору видно, що помітні тенденції в морфології та словотворі відображають як самобутні, так і характерні для литовських діалектів особливості.

ЛЕКСИКА ЖАГАРСЬКОЇ ГОВІРКИ: РОЗВІДКОВИЙ ЗРІЗ

Найкраще лексику діалектів, піддіалектів, говірок і підговірок відображають спеціальні словники, але, поки словник говірок Йонішкіса залишається рукописним — точніше, поки підготовлено лише його початковий комп’ютерний варіант, — можна провести розвідувальний експеримент. Авторка вирішила вибрати із записів Жагарської говірки різноманітніші лексеми, що представляють самостійні частини мови, і порівняти, як їх відображено у великому «Словнику литовської мови», звідки літературна мова черпає слова і який містить багато прикладів із діалектів; зрозуміло, там мали б бути приклади з Жагаре (Žg), або Скайстґіріса (Sk), або Йонішкіса (Jnš). Слова, вибрані із записів Жагарської говірки, можна оцінювати за критеріями наявності у словнику (уживання в літературній мові), новизни значення, мовних контактів і творчості мовця. Для огляду було вибрано понад 80 слів, з яких 74 належать до самостійних, а 9 — до несамостійних частин мови.

Для обговорення із записів Жагарської говірки вибрано 32 іменники. Порівняно, чи відображено ці іменники та їхні значення у «Словнику литовської мови» ілюстративними реченнями чи покликаннями. У згаданому виданні зазначено, що в говірках Йонішкіса вживаються cicē ‘тітка’ (напр., з Jnš, Žg), dania ‘пісня’ (напр., з Jnš), gangis ‘обладнання жорен’ (напр., з Jnš, Žg), manta ‘майно’ (напр., з Jnš), obelys ‘яблуко’ (напр., з Jnš, Žg), patangis ‘ледар’ (покликання Žg), podē ‘хрещена мати’ (напр., зі Sk і покликання Jnš), ratinis ‘прядка’ (покликання Jnš, Žg), skraitas ‘фартух’ (напр., з Jnš і покликання Žg). Отже, відображення в «Словнику литовської мови» іменників Жагарської та Йонішкіської говірок становить 29,03%. Є іменники, подані у словнику без зазначення, що вони вживаються в Жагарській говірці чи принаймні в околицях Йонішкіса, наприклад: cirškynė ‘дерев’яна брязкальця, тріскачка’; kaledā ‘данина, яку дають служителям церкви чи священникам, що відвідують домівки на Різдво’; kirpēs ‘той, хто коротко підстриг волосся’ (у словнику подано слово kirpšē, але з огляду на коливання граматичного роду в Жагарській говірці їх можна зіставити); lupatas ‘складений, подертий одяг’; mergē ‘наймичка’; promiltis ‘передмілля, легкий ґрунт’; sēdyba ‘садиба’;

Straipsniai / Articles

129

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

sodžius ‘село’; suiga ‘споріднення, встановлення родинних зв’язків’. Підрахунок відсотків показує, що 37,5% іменників не зазначено як уживані в Жагарській говірці (та інших говірках Йонішкіса).

Три іменники вживаються в цілком інших значеннях: kabe ‘заколка для волосся’ (у словнику ближчим є лише значення ‘вуличний’); pūlys ‘маленька дівчинка’ (у словнику наведено лише значення ‘маленьке огрядне немовля’, але тут ідеться про дівчинку, яка вже ходить); taškas ‘місце, де продають алкоголь’; trandis ‘потріскані й шелушені ноги’ (найближче значення у словнику — ‘набряк ніг, п’яти чи пальця’). В інших значеннях у Жагарській говірці вживається 12,9% іменників.

У словнику зовсім немає п’яти іменників, уживаних у Жагарській говірці, наприклад: autokinis ‘пожертва, благодійність’; drobnes ‘вітряна віспа’; grīž ‘той, хто скрутився, скручений’; liespienis ‘молоко без вершків, знежирене молоко’. Одне слово — lingačia ‘садова квітка’ — дає змогу оцінити творчість респондентів: перелічивши рослини, що ростуть у саду, мовець завершує речення ніби узагальнювальним словом, називаючи також інші квіти, що гойдаються. Ще два слова — palaidnēs ‘розпусний’ і paletis ‘литовець, що златишився’ — свідчать про контакти балтійських народів і мов. Цих останніх іменників також немає у словнику. Отже, 22,58% іменників не потрапили до словника. Таким чином, своєрідність близько 35,5% слів або їхніх значень могла б збагатити лексичні ресурси литовської мови, її словниковий фонд.

Окремо варто згадати іменники, які через зміни в житті та зникнення окремих знарядь (чи колишнього обладнання) вийшли з активного вжитку, але збереглися в пам’яті респондентів. Серед них варто назвати aznyčia ‘місце, де сушать або підсушують солод’ [aznīče būdava tēp / an_pintēs lubu. padarīta nu_toki dēže (Daukšiai)]; branktas ‘поперечина для зачеплення посторонків під час запрягання коня’ [māi / būva dēi branktai / stelvogi / kai juo(s) šauk (Veršiai)]; dampis ‘молотарка’ [tas_pēčuz būdava dā.mpis / jā (Veršiai)]; drangēs ‘візочок із дерев’яними колесами’ [nupjove nuo_mēže va rikās tōkes kē.tures / i_padare tōkez drangikes (Žiūrai)]; grebtis ‘грубіша соломина?’ і pelas ‘дрібна соломина, остюк’ [šāuds reikē atmīt / pēlis reikē atmīt / grēpčus reikē atmīt / māi / visōku. tu. darbū. būdava (Veršiai); maņkulis ‘час молотьби, обмолот’ [par_maņkulūs [eidavo i_talkas (Veršiai)]; naginēs ‘взуття з одного м’якшого шматка шкіри, зібраного складками, зі шнурками’ [sā.u nagines pati pasidārdavau (Daukšiai); žēma. tei(p)-pāt su_nagīnēlem dēvādava (Daukšiai); tūkas ‘соска, пустушка’ [tūka. iz_duonites padarīdava / i.dēdava i.drobin. lupatēli. / jeigu *ulē ve.ēs / tai_tādā tū duok ta.tūkēli. // padarīta. iz_duonites ir_sakina (Žiūrai)]; žvangūčiai ‘пояс із дзвіночками, який надягають коневі під шию’ та pašorkos ‘посторонок?’ [ārkli paikinti / žvaņgūčei būdava / juodas tōkes pašorkas būdava (Veršiai); ārkli kur uškinkā / juodas / šiknines / pašorkas būdava / i_pri tū pašorku kabidava tōku(ž) žvaņgūčus mažus bāluts (Veršiai)]. Деякі слова, як-от maņkulis (у словнику maņkulē), вказують на те, що поблизу Žg,

130

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

ти — tūkas і žvangčiai (у словнику žvanguliai) — відомі з фольклору (M. Slančiausko) або творів M. Katiliškio (художніх творів). Біля більшості слів немає позначок про вживання в околицях Жагаре, Скайстґіріса чи Йонішкіса. Із 11 наведених слів лише біля 3 у словнику зазначено, що вони вживаються в говірках Йонішкіса, а біля 8 таких позначок немає або цих слів узагалі немає у словнику (dranges, grebis, pašerkos) (див. таблицю 1).

У записах Жагарської говірки привертають увагу прикметники або займенники, що набувають прикметникового значення: їх було 13, респонденти дуже влучно обрали їх, і вони виразно характеризують предмет або явище чи утворюють стійке словосполучення. Деякі з них, як-от aukštneškas ‘лежати на спині’ та vijinis ‘різновид лику’, не потрапили до словника, а інші, як-от katras ‘кожен’ і švakas ‘слабкий’, є у словнику з прикладами з Žg. Більшість тих прикметників, біля яких не зазначено, що вони вживаються в Жагарській говірці (чи говірках Йонішкіса), такі: didis karas ‘Перша світова війна’; grynas ‘порожній’; mattingas ‘пекучий’; mažas ‘маленький’; šarpus ‘робочий’; vienas žodis ‘лайка, мовлення з лайливими словами’. У цілком інших значеннях уживаються прикметники gyvas ‘той, що бродить, кислий’; jaukus ‘спокійний і теплий’. Отже, 61,5% прикметників у Жагарській говірці вживаються своєрідно (див. таблицю 2).

Для обговорення вибрано 30 дієслів (і прислівників). Із них 19 дієслів є в базі словника. Лише окремі з них уживаються в інших значеннях (ніж у словнику), наприклад: blausti ‘відмовлятися’; išbraižyti ‘видряпувати ножем (візерунки на крашанках)’; išblabėti ‘опасти (про піну)’; kvarkėti ‘балакати’; minkyti ‘ритмічно піднімати ноги’; nusitverti ‘колись жити’; spardytis ‘добре жити’; skosti ‘бути непотрібним, ставати’; susitverti ‘народитися’; važiuoti ‘бути враженим у груди пострілом’. Значення інших дієслів збігаються зі значеннями, наведеними у словнику, однак немає позначок про їх уживання в Жагарській говірці чи в околицях Jn, наприклад: išvarti ‘видати заміж’; nudiles ‘непам’ятний’; nužti ‘швидко піти’; praprus ‘той, хто повчився’; pasikviesti ‘умовити оселитися, переконати повернутися’; suderėti ‘домовитися, погодити щось’; sužiuštas ‘нерівної поверхні’; šaukti ‘називати’. Картина щодо 11 прислівників дещо інша: до словника не потрапили форми atgalau ‘назад’ і prietarškai ‘з вірою в забобони’. У цілком інших значеннях уживаються juodai ‘дуже, вкрай’ і laisvai ‘не накритий склом, без скла’. У словнику не зазначено, що прислівники plačiai ‘розійтися по світу або Литві’ та ‘заможніше, розкішніше’; laisai ‘не накритий склом’; prastai ‘слабо’; tikybiškai ‘релігійно’ і skurdžiai ‘грубо’ також уживаються в Жагарській говірці. Лише біля ropa ‘повзком’ і volio ‘відчинено, у відчиненому стані’ у словнику є приклади з Йонішкіса, але не з Жагаре. Хоча складається враження, що дієслово (і частково прислівник) добре відображене у словнику, деякі їхні значення властиві лише жагарчанам (див. таблицю 3).

У записах Жагарської говірки привернули увагу 11 несамостійних частин мови. За допомогою вигуків і часток респонденти прагнули надати оповіді виразності. У словнику не зазначено, що експресивні частини мови, такі як: ar ‘так

Straipsniai / Articles

131

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

pat’; musent «мабуть, можливо»; musint «можливо»; plumt «описувати падіння у воду»; pur «імітувати гуркіт» — уживаються також у Жагарській говірці. Інші, наприклад: gan «багато, достатньо»; nemat «зовсім»; mat «кілька», зазначені як характерні для Жагаре. Лише žing «імітувати звук, що лунає» у LKŽ не зафіксоване, а слова близького значення žingt та žingu уживаються в інших значеннях (див. таблицю 4).

Знайомство з лексикою Жагарської говірки ще більше зміцнює думку, що словники говірок і груп говірок є невимірною й невичерпною скарбницею литовської мови.

ЖАГАРСЬКА ГОВІРКА НАПРИКІНЦІ XX СТ.: ПІДСУМКОВІ ДУМКИ

Розгляд акцентуаційних і діалектних граматичних змін, зафіксованих у записах Жагарської говірки 1998–2003 рр., підводить до досліджень XXI ст., присвячених спостереженню за змінами говірки. З погляду акцентуації в Жагарській говірці переважає загальне відтягування наголосу. Помічені мовознавцями особливості наголошування змішаних дифтонгів заслуговують на детальніше дослідження й уточнення з урахуванням зазначеної національної належності та мовної самосвідомості. Варто було б дослідити й певні фонетичні особливості, зокрема вимову голосних a, e, i, u та приголосних ch, f, h; уживання вставних j, v; цікаво спостерігати за розвитком шепелявості та пом’якшення / ствердіння приголосних.

Морфологічні особливості Жагарської говірки — відмінні основи іменників, коливання числа й роду, уживання двоїни, своєрідне (або запозичене із сусідніх говірок) творення форм іменника (займенникових, ступеневих, зворотних), особливості вживання дієслівних основ і форм — також мають зазнавати мовного розвитку.

Діалектні записи дають змогу уявити, як у Жагарській говірці творять слова. Респондентка найчастіше вживала суфіксальні й префіксальні похідні та складні слова. Помічено, що іменники утворюються за допомогою суфіксів -atis, -ėjas, -ėlis, -ietis, -tojas, -utis. Для прикметників частіше вживаються суфікси -ingas, -inis, -utis. У Жагарській говірці переважає префіксальне творення дієслів; серед префіксів варто згадати ap-, nu-, pa-, par-, pri- та ін. Складні слова в Жагаре найчастіше вживають без сполучного голосного.

Огляд зрізу лексики Жагарської говірки дає змогу уявити лексику, притаманну цій говірці. Тонко дібране респондентами слово або його форма для опису образів чи явищ у розповідях відображає гнучкість рідної мови та її придатність для висловлення сучасних думок. Мовне середовище (у цьому випадку — записи Жагарської говірки) показує, як респондент формує та передає мовою свої творчі задуми.

132

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

LITERATŪRA

Bartkutė Nerija 2008: Joniškio rajono teritorijos toponimija: darbai ir raidos polinkiai. Daktaro disertacija. Šiauliai.

Daujotytė Viktorija 1998: Tekstas ir kūrinys. Vilnius: Kultūra.

Garšva Kazimieras 2005: Lietuvių kalbos paribio šnektos (fonologija). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Girdenis Alekas, Juozas Pabrėža 1978: Naujì šleivėjimo stebėjimai Žagarės apylinkėse. – Baltistica 14(2), 127–129.

Girdenis Alekas, Genovaitė Kačiškienė 2000: Paraleliniai reiškiniai latvių ir šiaurinių lietuvių veiksmažodžio sistemose. – Kalbotyra 37(1), 21–27 [= Girdenis Alekas 2000: Kalbotyros darbai 2. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 307–314].

Girdenis Alekas, Juozas Pabrėža 2000: Naujì šleivėjimo stebėjimai Žagarės apylinkėse. – Baltistica 14(2), 127 it. [= Girdenis Alekas 2000: Kalbotyros darbai 2. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 117–120].

Girdenis Alekas, Juozas Pabrėža 2003: Sąjūgių ir žvarbių prieblasis svyravimai XX a. pradžios žagariečio tekstuose. – Baltistica 37(2), 229–232.

Grinaveckienė Elena 1962: Kai kurios lietuvių kalbos tarmių ypatybės (iš 1961 metų dialektologinių ekspedicijų). – Lietuvių kalbotyros klausimai 5, 147–169.

Jonaitė Aldona 1967: Latvių kalbos poveikis palatvės vakarų aukštaičių šnektų gramatinei sandarai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 9, 171–182.

Jonaitė Aldona 1960: Nauji duomenys apie Skaistgirio tarmės konsonantizmą. – Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 79–86.

Jonaitė Aldona 1972: Palatvės vakarų aukštaičių nedingos fonetikos žodžiai ir jų kilmė. – Lietuvių kalbotyros klausimai 13, 31–41.

Jonaitė Aldona 1969: Palatvės vakarų aukštaičių šnektų būdvardis, skaitvardis, įvardis. – Lietuvių kalbotyros klausimai 11, 183–221.

Įspt 2001 – Joniškio šnektų pratimai ir tekstai, ats. red. J. Švambarytė. Šiauliai: J. K. Vasiliausko įmonė.

Kaikartė Aušra 2015: Skaistgirio šnektos ypatybės. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 3, 150–173.

Kaikartė Aušra 2010: Joniškio šnektos daiktavardžio linksniavimo sistema. Daktaro disertacija. Vilnius.

Straipsniai / Articles

133

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Kardelis Vytautas 2008: Dėl junginių *lė, *rė, *sė Mielagėnų areale. – Baltistica XLIII(3), 485–494.

Kardelis Vytautas 2002: Dėl galinių le junginių raidos šiaurės rytų vilniškių šnekto­se. – Baltistica XXXVII(2), 215–222.

Kardelis Vytautas 2002: Dėl junginių la, lė raidos šiaurės rytų vilniškių šnektose. – Baltistica XXXVII(1), 107–114.

Lipartė Eivja 2000: Iliatyvo resp. prieveiksmio laukan reikšmės ir galimi sinonimai lietuvių kalbos tarmėse. – Lietuvių kalbotyros klausimai 43, 144–152.

Lipartė Eivja 2000: La. not vs. mal vs. žem un lie. žemė vs. šalin semantikas atliečias literatūrā valdā un izloksnēs. – Linguistica Lettica 8, 151–179.

LKŽ I 1965 – Lietuvių kalbos gramatika 1. Fonetika ir morfologija, red. K. Ulvydas. Vilnius: Mintis.

LKŽ II 1971 – Lietuvių kalbos gramatika 2. Morfologija, red. K. Ulvydas. Vilnius: Mintis.

Lkt 1970 – Lietuvių kalbos tarmės. Vilnius: Mintis.

Lktch 2004 – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sudarė R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, mok. red. L. Grumadienė. Vilnius: LKI.

Pabrėža Juozas 1998b: Žagarės šnektos fonetinės ypatybės. – Žagarė. Vilnius: Versmė, 781–787.

Pabrėža Juozas 1998a: Ar besama šleivimo pėdsakų Žagarės šnektoje? – Tarmės: tyrimas ir perspektyva (pranešimų tezės). Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla, 25–27.

Rosinas Albertas 1998: Baltų kalbų įvardžiai. Vilnius: Mokslas.

Švambarytė Janina 2001: Šiaurės Lietuvos paribio šnektų ištakų: struktūra ir reikšmė. – Linguistica Lettica 9, 73–84.

Švambarytė-Valužienė Janina 2018: Žagarės šnektos ribos. – Acta Linguistica Li-thuanica LXVII, 135–148.

Urnėžiūtė Rita 1999: Tolimosios asimilacijos reiškiniai Rudiškių (Joniškio raj.) šnektoje. – Tarmės: jaunųjų kalbininkų darbai (pranešimų tezės). Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla, 21–23.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis.

SANTRUMPOS:

Jñš – Joniškis

KrŽ – Katiliškio raštų žodynas

134

Acta Linguistica Lithuanica LXXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

LKG I – Lietuvių kalbos gramatika, t. 1. Fonetika ir morfologija

LKG II – Lietuvių kalbos gramatika, t. 2. Morfologija

Lkt – Lietuvių kalbos tarmės

Ltch – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija

Sk – Skaistgirys

Sn – Mato Slančiausko ir jo pagalbininkų pasakojamosios tautosakos rinkinių leksika. Žodynas

va – vakarų aukštaičiai šiauliečiai

Žg – Žagarė

PRIEDAI

1 LENTELĖ. Žagarės šnektos daiktavardžiai

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ ir LKŽ(e). Reikšmė

abrė

duonos rūšis?

ã·bre adìnos tòki dúona (Žg)

1. Didelė gelda duonai maišyti. Nurodo Žg. Sakiniai tik iš Jnš.

aukotinis

labdara

dã·gãu padã·da tòki aukó·tini. / ka_be_bilietų [būdavo šokiai] (Versiai); tiẽ / kur su-akó·je pinigų / tai tiẽ visi bû·davo muzikántam / jã (Versiai)

LKŽ nėra

ciočė

teta

šã·kem *julijã·na / côce / ta_mãna pó·de (Žg)

Ciočė 1. Teta. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

čirškynė

medinis barškalas, kleketas

o_*velėkas ka_bû·dava manã·ugume / tai_žinai pasidirbdava tokẽs čìrški-nes medìnės / nu ir trrrr pù kìema. / kad eidavom tos čìrškines (Žg)

1. Medinis barškalas, kleketas, klekučiai. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

dariniai

dažai

i_dã·rinius i_dã·dom [kiaušinius] / darinėi / skaitos / kur_sūlus dã·ža (Žg)

1. Dažai. Pavyzdys iš Jnš.

drobnė

vėjaraupiai

suĩ·gom drõbnėm / vẽ·raupais / kaip jãs vadina (Žg)

LKŽ nėra.

gangis

girnų įrengimas

keturį gangėi maldova giulėm (Versiai)

2. Vienerių girnų įrengimas. Pavyzdys iš Jnš ir Žg.

Straipsniai / Articles

135

JANA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ ir LKŽ(e). Reikšmė

grįžas

kas susuktas

[lin] reik padirb grįžą (Žg)

LKŽ nėra.

kabė

seguką plaukim

plá.uku(s) supine / su_kà.bem sūsege (Žg)

Tokios reikšmės nėra, yra sąties reikšmė.

kalėda

duoklė bažnyčiai

ta._kalė.da galėjęi par pakluones atvėst (Žg)

3. Kunigui ar bažnyčios tarnams, apie Kalėdas apsilankantiems, duodama duoklė. Pavyzdžių iš Žg nėra.

kirpšas

kas nedil iakirp tas, trumpplaukis

tòkù. kirpšu. nèmačiau / kai_mana dùktė. [trumpai kirpti plaukai](Žg)

Kas su trumpai nukirptais plaukais, bet žodis kirpšė. Reikšmė nefiksuota apie Žg.

liespienis

liesas pienas, pienas be grietinės

jìs negàl tòke piẽna / lìespiene [gerti] (Žg)

LKŽ nėra.

lingacija

darželio gėlė

bùva nastùkas / serèti.s / daugėũ lingàcies tò.kes (Žg)

LKŽ nėra.

lupatas

skuduras

[tėvas] añ(s) supìrgdava senùs lupatus / ódas (Žvelgčiai)

1. Pr. Pl. sudėvi, suplėšė drabužiai. Pavyzdžių iš Žg nėra.

manta

turtas

išvežė žmònis / ãtėme má.ntas / i._kolkòzus tas_má.nta(s) suvežė / ją (Žg)

1. Manta – turtas. Nurodytas tik Jnš.

mergė

samdinė

às par_mẽrgę. mažai tã.rnavau (Žvelgčiai)

2. Psn. ūkininko, buožės samdoma mergina darbininkė, samdė, tarnaitė. Nenurodė, kad vartojamas Žg.

obelis

obuolys

žì.dai pìrgdava i(ž)_žmóniù só.dnus / targà.udavo(s) su_òbelės / su_visakù (Žg)

1. Obelies vaisius. Pavyzdžiai iš Jnš ir Žg.

palaidnieks

pasileidėlis

àn nẽ.kòs palaidnieks / a_kà. (Žg)

LKŽ nėra.

136

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ ir LKŽ(e). Reikšmė

palietis

sulatvėjęs lietuvis (pr. likęs gyventi Latvijoje)

jė tas v̇īrz būva palietis / lietuvis / bet *latvijō: tarnāva / jīz būva iš tēvų. ižbē:gis / bet *latvijō: tarnāva / i pri- sirāšė / palika par *latvijes pilieti. (Žg)

LKŽ nėra.

patinginas ar –is

nedarbštus

o_kitai tai_būva patinginē / tai_praštai gi.vēna / pas_tōkūs iš_nedavau (Žg)

Tingokas, ap tingis žmogus. Nuroda Žg.

podė

krikštamotė

pas_pō:dė / sakā / būvav (Žg); šā́kēm *julijāna / čōce / ta_mana pō:dė (Žg)

1. Krikštamotė. Nuroda Jnš, o pavydys iš Sk.

promitis

lengva žemė

tē:n gēra žē:me / prō:smiltis / nepīger nieks (Žg)

Smiltinga žemė, priemėlis. Nėra pvz. iš Žg ar Jnš.

pūlys

maža mergaitė

i_pasita.kiauš / toks_pūlis i.eit (Žg)

3. Mažas niebus kūdikis. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra. Nesutampa reikšmės.

ratinis

verpimo ratelis

manāte vė.rūbava tiem_ūkininkam su_tuo_ratinu kaip_būdava (Žvelgačiai)

Ratelis, naminis verpimo prietaisas. 1 ratinis. Nuroda Žg, Jnš.

sėdba

sodba

sē:bo. kā.rves i.ra (Žūriai)

1. Žemė apie namus su visais trobesiais. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

skraistas

sterblė

pripi.le skraista. saldā.nu. / tik_nēvērk (Žg); daug labai rādom rēšūt / prisidējem i_skraistus / i_tārbs (Žg)

1. Skraitas prijuostės, sijono ar marškinių priekinė dalis, siūta kam įdėti, sterblė. Nuroda Žg, o pavydys iš Jnš.

sodnas

sodas

mū:su. sō:dnaz būva (Žg)

1. Sodas, žemės plotas, kuriame auga vaismedžiai ir vaiskrūmiai; pats tame plote augantys vaismedžiai ir vaiskrūmiai. Yra nuoroda Sk.

Straipsniai / Articles

137

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ ir LKŽ(e). Reikšmė

sodžius

kaimas

ėdava kūldami par visą sožų. (Žg)

1. Sodžius, kaimas. Pavyzdžių nei iš Žg, nei iš Jnš nėra.

sueiga

susėjimas

*pėtrai / su-eiga tu_gimini būdava (Žg)

1. Sueimas, subūri-mas, sambūris. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

taškas

bet kokia vieta, kur galima nusipirkti svaigiųjų gėrimų

dabā tie_taškai / ein tie_žmōni.s / gėr (Daukšiai)

Žodis yra, bet vartojamas kitomis reikšmėmis.

trandis

skaudulys

kōjos ap.ugava tōkom trandin / ne-bėgį pa-eit (Žg)

6. Kojos pado, kulno ar piršto tin(k)inys. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

varnuogė

mėlynė

ėdavam į_vā.nuogų. nuo *žolines (Daukšiai)

5. Mėlynė. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

2 LENTELĖ. Žagarės šnektos būdvardžiai

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

aukštynel-kas, -a

gulintis ant nugaros

vā.ka. pagūdom aukštynelka. / i_važuojem (Žvelgaičiai)

LKŽ nėra.

didysis [kas]

Pirmasis pasaulinis karas 1914–1918

gi.vė.na tōks nuo_didžeje kāra daktars / *bėrtulis (Žagarė)

1. Svarbus, žymus. Pavyzdžio iš Žagarės nėra.

gyvas, -a

rūgštinis, rūgštas

dėi mėles / ir_jis [alus] pradėd gi.vėnti / jau_gėrus ans ir (Daukšiai)

Iš dalies tiktų 1. Turintis gyvybę, bet nėra nurodyta perkeltinė reikšmė.

grynas, -a

tuščias

dabā nieka nebė. / grini / grini lā.uki (Žvelgaičiai)

10. Tuščias. Pavyzdžio iš Žg nėra.

138

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonetinės ir morfologinės žagarės šnek tos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

katras

kiekvienas

o_teṗ_tai katra. pav̇asari. tv̇i.na *daugava (Žg)

2. Kiekvienas. Pavyzdžiai iš Žg ir iš Šln.

j aukus, -i

ramus ir šiltas

v̇asara. / v̇akarai jėku.s / ateidava žmõnū. daugībes (Žvelgčiai)

3. Malonus, meilus, už brūkšnio pateikti pavyzdžiai rodytų perkeltinę reikšmę. Nėra pavyzdžių iš gyvosios kalbos, tik iš Daukanto raštų.

makingas, -a

šąnus

màkinga pàti mažoji irà (Žg); vìrs màna bùva tok(s)_stàmbus / màtings / d.ùkšts (Žg)

2. Turintis visus reikalingus ypatumus, tinkamas, šaunus, darbštus. Pavyzdžių iš Žg nėra.

mažas, -a

turintis mažai žemės, mažažemis

kàtras mažaz bùva / kà.ive. / á.rkli. là.ike [mažazemis] (Žvelgčiai)

Iš dalies tiktų 6. Nežymios padėties visuomenėje, prastas, neturtingas. Pavyzdžių iš Žg nėra.

šarpus, -i

darštus

tète bùva šarpus / mú.m reikė dį.rp̃t naziem (Žvelgčiai)

1 šarpus 1. Darbštus, guvus, gyvas, mitrus. Pavyzdžių iš Žg ar Iñš nėra.

švakas, -a

silpnas

[sesuo] ar švaka i. (Žg)

1. Turintis mažai fizinės jėgos ar sveikatos. Yra 2 p vz. iš Žg, bet su prieveiksmiu švakiau ir švakýn.

vienias, -a [žodis]

paauglių keiksmažodis ir kalba su keiksmažodžiais

istrà.uke cigaretės / blèd blèd / vienìsi tokie žõ.žei (Žvelgčiai)

2 vienias 1. // neįeinantis į daugianarę sistemą. Pavyzdžių iš gyvosios kalbos nėra, iš raštų yra.

vijinis

liktarnos rūšis

tòkes liktà.rnas bù.dava / vìjines (Žg)

LKŽ nėra.

Straipsniai / Articles

139

JANINA ŠVAMBARytĖ-VALUŽIENĖ

3 LENTELĖ. Žagarės šnektos veiksmažodžiai ir jų formos (dalyviai, prieveiksmiai)

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

atgaliau

atgal

jį grįža tad(ą) adgalāu (Žiūriai)

LKŽ nėra.

bliauti

atsikalbinėti

mašinēris pasāke žmōnīm suvest ā.rklus / tiē blā.un / k(a)_ārklēm bū(s) sunku vest [damp] su_vā.ndenu (Veršiai)

Žodis LKŽ yra, bet nėra pavyzdžių iš Žg ar Jns tokiomis reikšmėmis.

garsiai šaukiant kviesti

grīžū / ka_blā.un baisā.usei / kazē.i-ka / kazē.ika [šeimininkė, šeiminin-kė] (Žg)

eiti

tęsti, trukti

ži:dai supī.rgdava liesų grī.vulus / jē.učus / kā.rves / visō.kus / rūdeni. / kōl tā(s) sezonas / nū | māždaug | apie_tris mėnesus ēdava ta(s)_še-zons / tē.n iz_būlbu. / iz_grūdu. darīdava (Žg)

4. Slinkti (apie laiką). Pavyzdžių iš Žg nėra.

išbraižyti

iškutinėti peiliuku (margučius)

kis mokē.dava [kiaušinius] izbrā.ži.t (Žg)

Iš dalies tiktų 3. Išpiešti, išbraižyti. Pavyzdžių iš Žg nėra.

išsiblavėti

nukristi putoms

isiblavē.j tos_putas / nebē.ra jū [apie alaus darymą] (Veršiai)

Žodis yra kitomis reikšmėmis.

išvarto­ti

išleisti už vyro

dūktē būva išvarto.ta / nu_tai_tiem sū.nām žēme / išvarto.dava / apžē.ndidava / o_sū.nām ta.žēme paligdava / jā (Žg)

Išleisti už vyro. Pavyzdys iš Sk.

juodai

atsidavusiai

aš tīkin­ti / bet_ka_teip_juodai / tai_ār ne (Žiūriai)

Žodis yra, bet nėra tokios reikšmės.

kvarseti

šnėkti

šnē.kim mani / i_ã kvā.rfēsu i_kvā.rk-su (Žg)

Iš dalies tiktų 3. Pr. murmëti, bambëti; piktai, stačiai kalbėti. Pavyzdžio iš Žg nėra.

laisvai

neap-gautai (stiklu)

iš_prāžos jin būva pašarvōta teip_laisvai / o_paskum stiklinem grābe [apie Barborą Umiauskaitę] (Žg)

Žodis yra, bet kitomis reikšmėmis.

140

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Fonетinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

minkyti

ritmiškai kelti kojas

aš teĩb gražei á.uščė / kójes mí.nki.čė (Žiūriai)

Iš dalies tiktų 1. prk. mindyti. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

nudilęs, -usi

nebepisimėnamas

o_*küpiškis tai_ļė / dabà nudile.s īr [nebepisimena] (Žg)

2. Pranykti, pradingti, prapulti; Yra nuoroda prk. Pavyzdžių iš Žg nėra.

nusitverti

kartu gyventi

čè_jeu nebe_pirmóji / kita. mó.teriška. tūrū nusitvė.re.s / jā (Veršiai)

Iš dalies tiktų 2. Tverti. 2. Kibti, kabintis, norint išsilaikyti ar sulaikyti. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

nuužti

skubiai nueiti

mā.s / visà kẹ̇.bra nù_u.žem (Žg)

8. Greitai kur nuvykti, nubėgti. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

plačiai

išsiskirščius po pasaulį ir Lietuvą turtingiau

màna vā.ikai gi.vė.n plačei (Žiūriai) plačēu žmó.ni.s gi.vė.n (Žiūriai)

Iš dalies tiktų 2. Į visas puses nusitęsęs. 9. Nesaikingas, išlaidu s. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

praprusęs, -usi

pasimokęs

kur prapruše. / tai_dā kaip_nó.rs ver-čes (Žiūriai)

1. Praprūsti 1. Išprūsti, prasilavinti. Pavyzdžių iš Žg nėra.

prastai

silpnai

kita. karta. lābai prāstai bū-n / skaud visūr (Žg)

6. Silpnas, nestiprus. Pavyzdžių iš Žg nėra.

prietariškai

tikint burtais

prietariškai nė / nė / nebūdava [burtais netikėjo] (Žiūriai)

LKŽ nėra.

Straipsniai / Articles

141

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

parsikviesti

įkalbėti sugrįžti, parsivadinti gyventi

jìn turė́je namė́li. / mùm parsikvietė (Veršiai)

Paprašyti, pavadinti, pašaukti ką kur atvykti, dalyvauti. Nėra pavyzdžių iš gyvosios kalbos, tik iš raštų.

ropa

ropomis

aĩn paṙ darža. ró·pa / kai_reĩk ravė́t (Veršiai)

3. Ropa, ropomis, keturpėsčias. Yra du pavyzdžiai iš Įnš.

skaudžiai

šiurkščiai

mànes tevė́lis nẽra nẽ_subaṙe.(s) skraužeĩ / nei_mùše.s (Daukšiai)

4. Šiurkštus, įžeidžiantis, užgaulus. Pavyzdžių iš Žg nėra.

spardytis

prabangiai gyventi

kõl již di.rba / až dà spá.r̃žaus (Žiūriai)

Žodis LKŽ yra, bet ne tokia reikšme.

stoksoti

būti nereikalingam, stovėti

di.rba tas_malù·ns iki_dvidėšimt šeštu. mė·tu. // mà.le té.n su_vėju // o_paškæu stoksó·je; (Žg)

Artimiausia žodžio stūksoti reikšmė 1. Būti, stovėti iškilusiam iš aplinkos. Tik čia ne tokia reikšmė. Žodis stoksoti LKŽ yra, bet pavyzdžiai tik iš raštų.

sulygti

suderėti

nu_bet_neeĩlgai tas_kà.rs / sulí·ga tã.ĩ-ka. (Žg); kàc jau sulí·gdava / tã turė·dava dúot tam_že·nui [jauniklui] (Žg)

1 Sulygti 1. Suderėti. Pavyzdžių iš Žg ar Įnš nėra.

susitverti

gimti

vaikai susitvė·re / užá.uga lik_septi.nù. mė·tu. / i_vužã·vom lauka [iš Latvijos] (Veršiai)

Iš dalies tiktų 10. Padaryti, kad būtų, egzistuotų. Pavyzdžių iš Žg ar Įnš nėra.

sušiauštas, –a

nelygaus paviršiaus

tõ·pùse. *vėntà / lėdù. sùšąšta (Veršiai)

1. // padaryti nelygų, neglotną, pasišiaušusį. Pavyzdžių iš Žg nėra.

šaukti

vadinti

kaĩp kàs norė́·je / kaĩp ká.m patika / tẽ.ip šã.uke (Žg)

16. Vadinti (vardu, pavadinimu, pravarde). Pavyzdžių iš Žg ar Įnš nėra.

142

Acta Linguistica Lithuanica LXXX

Fonетinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

tikibiškai

religiškai

būvom tiki.biškai á.uklėjami (Žiūriai)

Būdingas tikybai, religiškas. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

valioj

pravirai, atidarytos

išeinu / visoz dùri.s vã-loj (Žg)

Apie ką atvertą, atvirą, atdarą (ppr. apie duris, langus, vartus). Pavyzdys iš Jnš, o iš Žg nėra.

važiuoti

būti pašautam į duonkepę krosnį

važúoji į_pę.čių. / pé.mpe. iškėbda-vom / kuõdu(s) sutaisì.davom vaikám (Žg)

Iš dalies tiktų 21. Slinkti, slysti. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra

viršuj

sudedamasis perficientyvo dėmuo

šùnis užlė.izdava viršùj (Žiūriai)

LKŽ yra žodis viršuje.

4 LENTELĖ. Žagarės šnektos nesavaranķiškos kalbos dalys

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

ar

taip pat

*daũgava ãr baĩsei skẽnda (Žg); sme-tó:ninei lītai ti_ar būva vẽrti.ngi (Žg); senẽ:lis ar visko būva mã:tes (Žg)

3. Ar taip pat, irgi, ir. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

dui

bėgimui nusakyti

ãž greitai dù.i pro_dùris (Žg)

Skubiam veiksmui, ppr. bėgimui, nusakyti. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

džing

skeidžiamam garsui imituoti

džĩ.ng / džĩ.ng / džĩ.ng / džĩ.ng / ka_bė.k tie_arklei (Veršiai)

LKŽ nėra.

Straipsniai / Articles

143

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Žodis

Reikšmė

Iliustracija

Yra / nėra LKŽ(e). Reikšmė

gan

daug, pa- kankamai

vienu mó.mentu gañ būva / pi̇́rmi- ningz būva nev.ė.de.s / agrõnoms ne- vė.des / pienininks (Žg)

1. Pakanka, užtenka pakankamai, užtek- tinai. LKŽ yra žodis gana, bet pavyzdžių iš Žg nėra.

makt

kyšt

atė:ie viéns / mã:kt su_revó:lveru i._gė.rkle. (Žg)

1. Staigiam veiksmui žymėti c) kyšt, durst. Pavyzdys iš Žg.

musent

turbūt, gal

mùsė.nt jeu_dabà bū̀s ta_tikrã *lietuva (Žg)

Įterptinis žodis. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

musint

gal

mùsint toz_gegužinės tó:kos ir_į.rà (Žg)

Įterptinis žodis. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

nėmaž

visai

màma nėmaž nemokė́ie / lã.ìkrašti. paskaĩti:dava (Žvelgaičiai)

Nė kiek, visai. Pavyzdys iš Žg.

pliumpt

kritimui į vandenį nusakyti

su_visaiž drabužukais plùmp̃p̃t [į Šve- tę] kai_silke / ir_įkrent (Žg)

Kritimui į vandenį reikšti. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

pur

burzgimui imituoti

iš_tó:la iżgìrsim / ka_pur pūr pūr / mó:ki.tojes kaškõks turė́ie motòcikla. (Žg)

3. Burzgimui žymėti. Pavyzdžių iš Žg ar Jnš nėra.

Phonetic and Morphological Peculiarities of Žagarė Local Dialect (End of the 20^th Century – Beginning of the 21^st Century)

SUMMARY

In this article the author presents the continued research on Žagarė local dialect. This time the article is dedicated to the accentual, phonetic, morphological phenomena found in Žagarė local dialect and its peculiar lexical characteristics. According to the author, the accentual tendencies and dialectal grammatical phenomena apparent in the records of Žagarė

144

Acta Linguistica Lithuanica LXXX

Fonетinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga – XXI a. pradžia)

local dialect made between 1998 and 2003 lead to the works of the 21^st century – the study on the change of the dialect.

Dialectologists attribute Žagarė local dialect to the area of universal stress retraction. The peculiarities of accentuation of mixed diphthongs observed by linguists Juozas Pabrėža and Aušra Kaikarytė deserve a more detailed study and correction with regard to the informant’s national belonging and linguistic identity. Certain phonetic peculiarities, such as the pronunciation of vowels a, e, i, u and consonants ch, f, h, the use of additive j, v, the so called phenomenon of šlekiavimas and the softening/ hardening of consonants, reflect the dialect’s phonetic system. They can still be found in the dialectal records of the late 20^th century.

The morphological peculiarities of Žagarė local dialect, such as stem alteration in nominal words, number and gender variations, use of the dual number, peculiar (or borrowed from close local dialects) formation of nominal word forms (pronominal, degree, reflexive), as well as the peculiarities of the usage of verb stems and forms are still viable and satisfy the respondents’ needs for linguistic expression.

Dialectal records enable us to understand how words are formed in Žagarė local dialect. The respondents mainly used suffixal and prefixal derivatives and compounds. Noun derivatives were formed with suffixes –atis, –ėjas, –elis, –ietis, –tojas, –uitis, –ingas, –inis, –utis were more common adjectival suffixes. Prefixal verb formation with prefixes ap-, nu-, pa-, par-, pri- took the lead. The speakers of Žagarė local dialect used to form compounds without a connecting vowel.

The review of the lexical cross-section of Žagarė local dialect provides us with an insight into the peculiar lexis used in the dialect. The word or its form subtly selected by the respondents to describe images or phenomena shows the flexibility of the mother tongue and its suitability to express thoughts under contemporary conditions.

Įteikta 2019 m. gegužės 17 d.

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vilešio g. 5, LT- 10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

145