Page 1ОЛЕКСАНДРА В. ПОПОВА
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського ORCID id: orcid.org/0000-0002-6244-5473
Наукові інтереси: викладання англійської та китайської мов майбутнім перекладачам (засоби навчання та суспільно-політичне підґрунтя розвитку навичок аудіювання, говоріння, читання й письма), перекладознавство (дискурсивний аналіз, адекватність перекладу, перекладацька компетентність, тактичні й стратегічні питання перекладу), загальне мовознавство, зіставне мовознавство тощо.
ОЛЬГА А. КОПУС
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського ORCID id: orcid.org/0000-0003-1235-2997
Наукові інтереси: проблеми лінгводидактики, лінгвістична стилістика, когнітивна лінгвістика тощо.
ОЛЕКСАНДРА О. МОРГУН
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського ORCID id: orcid.org/0000-0003-3382-0155
Наукові інтереси: викладання англійської та китайської мов майбутнім перекладачам, перекладознавство тощо.
DOI: doi.org/10.35321/all91-06
ЛИТОВСЬКО-УКРАЇНСЬКІ МОВНІ ПАРАЛЕЛІ: ЕТИМОЛОГІЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК І ТИПОЛОГІЧНА ПОДІБНІСТЬ
Straipsniai / Articles
147
Page 2OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
Паралелі литовської та української мов: етимологічний зв’язок і типологічна подібність
АНОТАЦІЯ
Статтю присвячено підтвердженню важливої гіпотези про існування окремих паралелей у литовській та українській мовах. Відсутність спільних ареальних меж обох мов за разючих відповідностей на різних рівнях свідчить про збереження спільних мовних реліквій доби давніх контактів між носіями балтійських і слов’янських діалектів. Ексклюзивність литовсько-українських ізоглос, які не поширюються на інші мови балтійської та слов’янської груп індоєвропейської мовної сім’ї, найімовірніше, є результатом тісної мовної взаємодії між східними слов’янами та предками сучасних литовців на території, окресленій річковою мережею приток Дніпра у його верхній течії. Деякі реліквії виявилися стійкими до еволюційних процесів, завдяки чому вони «пережили» наш час у складі мов-нащадків давніх діалектів. Попередній збір даних і лінгвістичний аналіз показують, що дуже близькі структурно-етимологічні перетини представлені на кількох рівнях систем литовської та української мов, а саме лексичному, словотвірному й текстовому (словосполучення з генетично спільним складом). Автори зараховують типологічно дуже близькі текстові аналогії на фразеологічному рівні до доказів розвитку спільних інновацій, запроваджених предками носіїв литовського та українського мовлення, які, ймовірно, ґрунтуються на спільних семантико-семіотичних моделях, породжених спільним культурним досвідом двох етнічних груп у процесі контактів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексика, словотвір, етимологія, текст, фразеологія, литовська мова, українська мова.
АНОТАЦІЯ
Статтю присвячено підтвердженню важливої гіпотези про існування окремих паралелей у литовській та українській мовах. Відсутність спільних меж ареалів обох мов і яскраві відповідності на різних мовних рівнях свідчать про збереження спільних мовних реліквій доби давніх контактів між носіями балтійських і слов’янських діалектів. Ексклюзивність литовсько-українських ізоглос, що не охоплюють інших груп балтійських і слов’янських мов індоєвропейської мовної сім’ї, найімовірніше, є результатом тісної мовної взаємодії східних слов’ян і предків сучасних литовців на їхній давнішій території, обмеженій мережею приток Дніпра у верхній течії річки. Деякі реліквії виявилися стійкими до еволюційних процесів, тому вони збереглися до наших часів як частина мов-нащадків давніх діалектів. Попередній збір даних та їхній лінгвістичний аналіз свідчать, що надзвичайно тісні структурно-етимологічні перетини представлені на кількох рівнях систем литовської та української мов: лексичному, словотвірному й текстовому (фрази з генетично спільною структурою). Типологічно дуже близькі текстові аналоги на фразеологічному рівні автори зараховують до доказів розвитку спільних інновацій, уживаних предками носіїв литовського та українського мовлення, які, ймовірно, спираються на спільні семантико-семіотичні моделі, створені спільним культурним досвідом обох етнічних груп у процесі контактів.
148
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 3Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
текстові аналоги на фразеологічному рівні автори зараховують до доказів розвитку спільних інновацій, уживаних предками носіїв литовського та українського мовлення, які, ймовірно, ґрунтуються на спільних семантико-семіотичних моделях, створених спільним культурним досвідом обох етнічних груп у процесі контактів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексика, словотвір, етимологія, текст, фразеологія, литовська, українська.
1. ВСТУП
1.1. Системні збіги в споріднених мовах зазвичай не обмежуються одним ярусом: що вищий ступінь генетичної спорідненості мов, то більша кількість їхніх підсистем виявляє єдиний принцип організації. І, звичайно, найближча спорідненість мов визначає питому вагу їхньої спільної лексики, тобто наявність у їхніх лексиконах цілих лексичних аналогів зі спільним коренем та/або афіксами. Це видно на прикладі романських мов (особливо в їхньому найдавнішому стані) та мов двох гілок арійської групи — давньоіранської та давньоіндоарійської, які демонструють значну близькість граматичної структури й лексики.
Подібна ситуація існує у випадку Slavonic та Baltic мов, чиї граматичні парадигми, лексика, морфологія слова, морфеміка (репертуар кореневих і функціональних морфем), кілька словотвірних моделей та семантика часто співвідносяться як «близнюки». Це очевидно навіть за результатами фонетичної (наприклад, стягнення дифтонгів, рефлекс праіндоєвропейського *k) та морфологічної еволюції, яка віддалила ці мови одну від одної. Це явище в порівняльно-історичному мовознавстві традиційно пояснюють у межах кількох теорій, основними з яких є: 1) теорія слов’янсько-балтійської або балто-слов’янської мовної єдності/прамови (щодо обговорення див. праці August Schleicher, Reinhold Trautmann, Jan Otrębski, Vladimir Georgiev, Vytautas Mažiulis, Jonas Kazlauskas, Rainer Eckert та інших); 2) теорія формування слов’янської мови з периферійних діалектів балтійської (Vyacheslav Vs. Ivanov, Vladimir N. Toporov, Viktor V. Martynov, Tadeusz Lehr–Spławiński); 3) теорія незалежного розвитку та вторинного зближення носіїв праслов’янської та прабалтійської мов (Jānis Endzelīns, Oleg N. Trubachev).
Безсумнівно, систему близьких відповідностей між слов’янською та балтійською мовами не можна розглядати спрощено й прямолінійно, оскільки системна подібність формується кількома чинниками — спільною індоєвропейською спадщиною та спільними інноваціями під час ареальних контактів. Ця обставина
Straipsniai / Articles
149
Page 4OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
сама по собі спонукає нас говорити про конвергенцію мов двох груп і виникнення нових спільних утворень у різні періоди. Проте спільні елементи лексичних систем у межах слов’янської та балтійської мов розподілені нерівномірно, тобто часто пов’язують не всі, а лише окремі мови обох груп. Це вже є прямою вказівкою на давні діалектні зв’язки індоєвропейської прамовної доби, а також на час балто-слов’янської взаємодії, яка не мала «фронтального» характеру, охоплюючи всі діалекти одразу, а відзначалася локальною специфікою, оскільки стосувалася лише частини праслов’янських і прабалтійських діалектів. Сліди давньої карти ареальних балто-слов’янських контактів допомагають уточнити діалектну диференціацію обох прамов; пор., наприклад, окремі ізоглоси, що поєднують словенську з балтійськими мовами (Bezlaj 1966–1968). Окремі приклади такого типу див. також: (Trautmann 1923; Anikin 1998), а також у новішій праці (Iliadi 2023 з важливими нюансами конфігурації ізоглос).
2.1. Слід зазначити, що системний характер виявляють не лише одиниці, сформовані в добу контактів між носіями двох proto-languages. Цілком можливо впевнено говорити про спільну (і доволі давню!) слов’янсько-балтійську спадщину доби взаємодії між individual languages двох груп; пор., наприклад, ізолекси в мовах поморських слов’ян, кашубів та давніх прусів (Labuda 1974; Popowska–Taborska 1991), що виявляють складну природу давніх балтійсько-слов’янських відносин, а також приклади білорусько-литовських лексичних зв’язків (Čekman 1972).
Але у випадку мов балтійських слов’ян і балтів усе зрозуміло: їхні території проживання суміжні, а наслідком історичних контактів стали спільні інновації в їхньому мовленні. Натомість проблему становлять литовсько-українські паралелі, примітні тим, що вони існують у мовах, ареали яких не мають спільних кордонів, тому виникає цілком закономірне питання про умови їхнього походження.
Деякі з цих подібностей можуть сягати часів найдавніших контактів між балтами — предками носіїв сучасної литовської мови — та праслов’янами, чиї діалекти значно пізніше взяли участь у генезі діалектів української мови. Значною мірою ця ідея стосується випадків генетичної тотожності кореневих лексем (українське ѝна: литовське opà; див. нижче) або похідних від етимона, виявленого лише в кореневому слові слов’ян і балтів (пор. українське язк–ар: литовське ežgys, ežegys; див. нижче). Однак більшість розглянутих нижче литовсько-українських або українсько-литовських паралелей на різних рівнях мови, як нам видається, відтворюють результати мовної взаємодії між давнім East Slavonic population та Baltic ethnic групою, близькою за мовою до литовців, на території
150
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 5Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
Верхнього Подніпров’я. Йдеться про контакти доби, верхня межа якої відображена в давньоруських літописах. Сам факт спілкування між дніпровськими слов’янами та гілкою литовського племені опосередковано підтверджується не лише тим, що для українських мовних одиниць (давньоруської спадщини) існують лише литовські паралелі. На його користь свідчить також балтійський гідронімічний субстрат Подніпров’я, який пояснюється лише даними литовської мови. В ономастичній літературі такі гідроніми відносять до «релікта балтійського діалекту східнолитовського або, ширше, аукштайтського типу» (Nepokupnyj 1981: 76).
Наголошуємо, що проблема виявлення спадщини цих окремих контактів досі спеціально не розглядалася, хоча це необхідно в інтересах порівняльно-історичної граматики, лексикології та етимології балтійських і слов’янських мов, що підкреслює актуальність запропонованого дослідження.
2. МЕТА Й ЗАВДАННЯ
Основна мета запропонованого дослідження, на нашу думку, полягає в практичному обґрунтуванні проблеми, пов’язаної зі спільною мовною спадщиною литовської та української мов, яка вирізняє їх з-поміж інших мов балтійської та слов’янської груп. Заявленої мети досягнуто розв’язанням кількох наукових завдань:
1) виявити окремі етимологічні паралелі в литовській та українській мовах;
2) виявити цілісність литовських та українських дериватів, утворених за спільними для них словотвірними моделями (з генетично тотожними афіксами);
3) визначити генетично тотожні текстові одиниці — словосполучення, що мають етимологічно спільний склад і близьку семантику в литовській та українській мовах (зокрема сукупність фразем з етимологічно тотожними компонентами та близьким/тотожним ідеологічним змістом в обох мовах);
4) виокремити типологічно спільні литовсько-українські фразеологічні паралелі, що ілюструють близький семантичний контур.
Straipsniai / Articles
151
Page 6OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
3. МАТЕРІАЛ І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Матеріал дослідження було вилучено з лексикографічних джерел литовської та української мов (словників літературної й діалектної лексики, фразеологічних словників, а меншою мірою — з фольклорних матеріалів, ономастичних словників і писемних пам’яток) із застосуванням суцільної вибірки.
Методи, використані в запропонованому дослідженні, такі: етимологічний (для з’ясування генезису лексичних одиниць та їхньої первісної морфології), порівняльно-історичний (для встановлення генетичної тотожності зіставлюваних форм у двох мовах, розуміння спільних шляхів їхньої спільної еволюції та реконструкції прототипів), а також метод лінгвістичної типології (для з’ясування загальних закономірностей розвитку структури й семантики етимологічно неоднорідних одиниць у литовській та українській мовах і опису типологічної подібності в семантико-ідеологічному контурі фразем двох мов).
Аналітична процедура, використана в дослідженні, загалом ґрунтується на наукових методах, застосовуваних в етимології, працях із діахронного словотвору та порівняльної семасіології. Логіка й послідовність їхнього використання випливають з опрацювання матеріалу в наступному розділі. Тут ми хотіли б наголосити на кількох методологічно важливих моментах, що відповідають поставленим вище завданням.
1. Наявність окремих цілолексемних аналогів (з однорідністю кореневої та афіксальної частин) у литовській та українській мовах, що характеризуються відсутністю відповідників за межами обох мов, тлумачиться як продукт мовної взаємодії між деякими носіями давньоруських діалектів і давніх балтійських діалектів (умовно) аукштайтського типу, збережений ними. Однак не слід відкидати можливості відтворення в таких ізолексах давніших мовних відносин між деякими діалектами праслов’ян і прабалтійців. Автори запропонованої статті усвідомлюють, що з часом ареал деяких паралелей може дещо розширитися завдяки введенню до наукового обігу нових діалектних даних з інших мов обох груп. Слід зазначити, що ексклюзивність ізолекс є фактом, доки не доведено протилежне. Крім того, важливим діагностичним критерієм ексклюзивності є відсутність російських аналогів, тотожних українським, хоча їх слід було б очікувати, оскільки територія верхньої частини Дніпра є також ареалом російських діалектів.
2. Формування спільних словотвірних моделей або їхню активізацію (відновлення) під час тісного, тривалого спілкування ми відносимо до результатів окремих мовних контактів між згаданими мовами.
152
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 7Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
3. У межах контактів обидва давні діалекти розвинули спільні елементи тексту (ритуальні, міфологічні, правові, якщо розглядати фразеологічні одиниці як архаїчні правові приписи) — словосполучення, побудовані з однорідних лексем. До прикладів тексту, що належать до цього типу, ми відносимо стійкі вирази з однаковими образами-символами, вираженими словами, генетично тотожними для балтійських і слов’янських мов.
4. У певному сенсі результати окремих контактів можуть також виявлятися в семантиці лексем і фразеологічних одиниць, які не мають етимологічно спільного ядра, але містять типологічно тотожну або близьку семантичну модель. Імовірно, вони сформовані за певними спільними семантичними моделями.
4. АНАЛІЗ МАТЕРІАЛУ
4.1. Лексичні «двійники» (цілолексемні тотожності)
Литовською draũgalas: українською дрyґoлик
Lith. draũgalas «товариш» — похідне з формантом –alas від draũgas «друг», «приятель» (Smoczyński 2019: 332). Цьому литовському слову в українській відповідає розмовне дрyґoлик «приятель», утворене за допомогою суфікса –ик-, доданого до основи архаїчного *другол (пор. також сучасне прізвище Друґолюк = *Друґол-), де -ол- (праслов’янське –olь) історично відповідає лит. –alas (Sławski 1974: 109).
Lith. ilga-: Ukr. довго- (у складних словах)
Lith. ilgaburnis «з довгим ротом (губами)», «довголиций» (LKŽe1) ~ Ukr. *довгобéрний, реконструйоване з огляду на сучасне прізвище Довгобéрний (Odesa). Як і в усіх інших розглянутих тут прикладах, обидві частини українського складного слова етимологічно тотожні частинам литовського. Український приклад цікавий тим, що може містити східнослов’янський рефлекс праслов’янського *bьrna «губа», географія якого, згідно з ESSJ, обмежена південнослов’янськими мовами (ESSJ III 130);
Lith. ilgagalvis «довгоголовий» ~ Ukr. довгоголовий «те саме» (уживається, наприклад, у назві латинського Cenchrus longispinus Fernald = Ценхрус довгоголовий);
¹ Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviiu-kalbos-zodynas/ilgaburnis?i=0e187e4a-f7b7-4c3f-bf2c-51218035453e [дата звернення: 30.08.2024].
Straipsniai / Articles
153
Page 8OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
Lith. ilgakā̃sis «довгокосий» ~ Ukr. dial довгокóсий (хоча в цьому випадку конфігурація ізоглос дещо складніша: литовсько-українсько-південнослов’янська; пор. сербське, хорватське dugòkos «той, хто має довге волосся», болгарське дългокóс, македонське долгокос (Sławski, ed., 1979: 264 без українського слова); Lith. ilgavīlnis «довговолосий» (LKŽe²) ~ українське довговóлний «те саме».
Литовською kìlpa: українською [чóун]
Lith. kìlpa «петля, утворена після перехрещування або з’єднання кінців мотузки», «стремено», «вигин» (LKŽe³) ~ Ukr. dial. Поділ. [чóун] «петля» у стійкому виразі зачóунити чóун = зав’язати петлю (про нитку з голкою) (Brods’ka 1979: 35), пор. праслов’янське *čьlpti «плести», зіставне з лит. kìlpotì «робити петлі», «заплутуватися», kìlpa «петля» (ESUM VI 337).
Литовською nerūnė: українською нерíнь
Lith. nerūnė «водяна рослина (Lemanea)» (LKŽe⁴) ~ Ukr. dial. Черніг. нерíнь «стрілолист Sagittária» (Dialektolohična anketa no. 57, 2015). V. N. Toporov слушно співвідносить литовське слово, серед інших споріднених форм у слов’янських і балтійських мовах, з лит. nérti «пірнати», слов’янськими назвами ями, западини, водойми, що починаються з нор- і далі, — з праіндоєвропейським *ner-/*nor- (Toporov 2010a: 204, 205). Українська лексема відтворює праслов’янське діалектне *nerynb, зберігаючи вокалізм e, як у спорідненому дієслові *nerti, *nъrǫ, на відміну, наприклад, від російського норíпа «багаторічна трав’яниста рослина (Scrophularia nodosa)». Отже, це повний (у морфологічному та аблаутному відношеннях) аналог лит. nerūnė. Щодо суфіксального творення див. Sławski 1974: 140–141 (особливо пор. тезу Emile Benveniste про зв’язок між праіндоєвропейським –ūn–iā–, спільнобалтійським –ūni–, тохарським –ūne) (Ambrazas 1993: 149–150; 2000: 159).
Литовською nešìkas: українською несéць
Lith. nešìkas «носій» (LKŽe⁵) ~ Ukr. dial. несéць «те саме» (ESUM IV 77: точного литовського відповідника немає). Похідні від етимологічно тотожних
² Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/ilgavilnis?i=451f9700-d14a-486b-a658-6125f8dcea8f [дата звернення: 30.08.2024].
³ Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/kilpa?i=07020bef-9484-4c14-a2cb-807382b8beb9 [дата звернення: 30.08.2024].
⁴ Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/ner%c5%abn%c4%97?i=3d5def6d-61b5-46b5-ab5e-420948e212de [дата звернення: 30.08.2024].
⁵ Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/ne%c5%a1ikas?i=ed642f76-f0a3-41cf-a1dc-c250300a7c98 [дата звернення: 30.08.2024].
154
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 9Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
дієслів nèšti «нести»: hecmú «те саме», утворених за спільною словотвірною моделлю з формантом –ikas: -ьсъ.
Литовською pusbrolis: давньоукраїнською Полбрать
Lith. pusbrolis «двоюрідний брат» ~ pus- «напів-, полу-» + brólis «брат» (Lyberis 1971: 618) (буквально — «напівбрат») ~ давньоукраїнське Полбрать — Vterinus frater (Лексикон словено-латинський by Epifanij Slavineckij and Arsenii Koretsky–Satanovsky) (Leksykony 1973: 486), тобто «напівбрат». Залишок давньої системи позначення ступеня спорідненості між братами (пор. думку Anatolij P. Nepokupny, що «слов’яни також мали таку саму [як литовці та латвійці] “напівбратню” систему позначення спорідненості, але вона зникла, залишивши по собі лише окремі реліквії» (Nepokupnyj 1979: 91), відлунням якої є українське діалектне *nivсestpa, збережене в сучасному прізвищі Півсестрин (Суми).
Давньолитовське (?) *šovēj(a)s/*sovēj(a)s: слов’янське *savějьnikъ
Балтійське (давньолитовське?) *šovēj(a)s/*sovēj(a)s як ритуальний термін реконструюється з урахуванням назви Covuu: так називали легендарного «засновника й поширювача» обряду кремації серед язичницьких народів, історію якого описано у вставці, зробленій 1261 року переписувачем до російського перекладу «Хроніки» Іоанна Малали. По суті, це nom. agent. від дієслова *šauti/*sauti «тикати», «штовхати», «рухати», «кидати» ~ слов’янське *sovati, *suti, praes. *suję. Пор. фрази лит. šáuti & ugnìs, krósnis, Latvian šaut & ugns, krāsns «встромляти (штовхати) у вогонь, у піч» (Toporov 1985: 102; докладніше див.: там само: 101–104; Toporov 2010b: 386–390).
Український відповідник цього слова зафіксований у діалекті (степових говірках) савійнук ‘гачок (для чавунного казана)’, ‘деко для випікання хліба’ (Dialektolohična anketa no. 17, 2015) із подовженням голосного кореня (*a < *ō), що є рідкісним для слов’янських відповідників цього етимологічного гнізда. На відміну від балтійської лексеми, тут представлена архаїчніша, профанна семантика, яка відокремлює слов’янський технічний термін від мови ритуалу: слов. ‘рожен для печі’, ‘деко, лист для випікання’ (= пристрій, за допомогою якого предмет поміщають у вогонь) поряд із балт. ‘жрець, який поміщає ритуальний предмет у вогонь’. Однак структурна кореляція литовської та української форм засвідчує простішу морфологію першої та ускладнення словотвірної структури (суфіксальну інновацію в –bn–ikъ) другої, пор. балт. (давньолитовське?) *šovēj(a)s / *sov–ēj(a)s VS праслов’ян. *sav–ěj–bnьikъ.
Straipsniai / Articles
155
Page 10OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
Литовською virbū tūorà: українською вербóва тварь
У Атласі литовської мови (лит. Lietuvių kalbos atlasas) у розділі «Назви огорож» (лит. „Tvorų pavadinimai“), присвяченому діалектним назвам типів огорож і загород, міститься складний технічний діалектний термін virbū tūorà (Morkūnas, ats. red., 1977: 63), який за своїм етимологічним складом і семантикою «огорожа, зроблена з пруття, лози» є досить близьким до укр. діал. подільського вербóва тварь «огорожа, сплетена з пруття», пор. у тому самому значенні вербóва пліть (але також як збірний іменник «вербове пруття») (Brods’ka 1979: 34). Отже, маємо лит. діал. virbū tūorà: праслов. *vъrb-ova tvarb із генетичною тотожністю virbas «лоза», «прут»: *vъrba «верба», «вербовий прут» (давньослов’ян. връба, давньорус. вѧрба та ін.; Fraenkel 1965: 1259) і tūorà «загорода», «огорожа», «тин»: *tvarb (пор. верхньолужицьке twar «споруда», «конструкція»; ESUM V 530; Smoczyński 2019: 1963). Друге з наведених позначень огорожі містить девербатив плїть < praes. плету́ (від плести́ «плести»), власне — плетéнь.
Народна географічна термінологія
Особливо варто відзначити кілька дуже близьких паралелей у галузі термінів географічної номенклатури: лит. bědre, лат. bedre «яма», «болото», «долина» (Nevskaja 1977: 19) ~ укр. діал. (Рівненське Полісся) бедра «велика яма» (докладніше див.: Nepokupnyj 1976: 27–29: як полісько-латвійська ізоглоса; Anikin 1998: 30); лит. Bér žoras — назва озера та села (Būga 1958: 525: співвідноситься з béržas «береза») ~ укр. діал. березар «березовий ліс» (Iliadi 2013: 169); лит. č iur kšlė «струмінь, «течія» (Nevskaja 1977: 21) ~ укр. діал. чýркало «течія». Пор. гідронім Чýркало — течія в Івано-Франківській області; “nad potokiem Czurkalo”, 1792 (Slovnyk 1979: 616); лит. kaũparas «пагорб, насип» — похідне від kaũpas «купа», «підвищення», «верхівка» (Sławski 1976: 25; Smoczyński 2019: 668), разом із яким вони точно повторюють етимологічні та словотвірні відношення українських купа «купа», «стос», «насип» і діал. *купор «пагорб», «насип», яке вийшло з апелятивного вжитку, але спорадично фіксується у давній мікротопонімії Полтавщини. Експресивна форма цього слова (з озвонченням губного) зафіксована в діалектах Центральної України, пор. кубýр «купа» — так називається дитяча гра «куча мала» (Hromko 2017: 246) < *купор або *купир. Суфікси лит. –aras і праслов. –orb (> –ор–) є рефлексами спільного індоєвропейського форманта (Sławski 1976: 25); лит. Liepora — річка (ліва притока річки Швітиніс), Lieporai — назва села (Būga 1958: 525: співвідноситься з liépa «липа») ~ укр. *Липар (Лı́парів) — одна з назв лівої притоки Нетриуса разом із
Page 11Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
Lūnīb, -оволо (Slovnyk 1979: 314), аналогічно інтегрованого до системи топонімів, що закінчуються на -ов, і тому такого, що отримав відповідний суфікс. Слід зазначити, що сама балто-слов’янська ізоглоса дещо ширша: вона виходить за межі литовсько-української. Річ у тім, що в балтійській групі, крім литовської, існує також пруська відповідність Lepare (збірн. «липовий ліс, липовий гай») ~ lipa «липа» (Nepokupnyj 2002: 23; 2013: 216–218: виділяє суфікс збірності -or–; див. також наведену тут літературу щодо назви), а український приклад позначає другий полюс реалізації праслов. *liparь (збірн.), який досі, наскільки нам відомо, був засвідчений лише на слов’янському Півдні — у болгарській та сербській топонімії, про що свідчать дані Етимологічного словника слов’янських мов (ESSJ XV 118–119);
Лит. sraujynė «швидка течія», «стрімка течія» (srauja «сильна течія») (Nevskaja 1977: 85) ~ укр. діал. [струїна] «швидка течія» (Iliadi 2013: 172);
Лит. užtakis, užtakỹs «затока», «простір уздовж берега озера або річки, порослий травою», «вигин річки», «низьке місце, затоплене водою навесні або після дощу», «глибоке місце на вигині річки» (Nevskaja 1977: 93–94) ~ укр. діал. устъой, -и «низинна ділянка річки, вкрита травою, оболонь», Хмельницька область (Iliadi 2013: 172) < *уз-точь < *ъbъz-točь.
Завершуючи аналіз цієї групи лексем, вважаємо за необхідне зупинитися ще на одній паралелі. Вона не належить до категорії повнолексичних, але допомагає реконструювати етимон для слов’янської мови, який, здається, досі тут не був відомий. Йдеться про пару лит. kūliavà «кам’яний поріг у річці» (< kūlis «камінь»), Kūliàvas — назва річки (Smoczyński 2019: 821) ~ українське Куля́вка — назва лівої притоки Смотрича в басейні Дністра (Slovnyk 1979: 301). Можливо, Кулява — це ойконім у Львівській області (там само: 288).
Попри очевидну формальну близькість українського гідроніма та праслов. прикм. *kul’avъ(jь) (див. про нього: ESSJ XIII 99), вони навряд чи пов’язані, оскільки рефлекси *kul’avъ(jь) мають семантику «скалічений, понівечений», «кульгавий», «лисий», що жодним чином не сприяє закріпленню прикметника у сфері географічної номінації. Радше в Куля́в ми маємо справу з особливим праслов. *kul’avъ «камінь», «пороги» або «розташований на мисі» (якщо йдеться про поселення), етимологічно близьким до згаданого вище лит. kūliavà, яке має варіантний вокалізм кореня та суфікса. Отже, існує можливість, що похідне від етимона, погано збереженого у слов’янських мовах, збереглося в українській топонімії (про його можливі зв’язки див.: Smoczyński 2019: 821). Його точним кореневим аналогом у слов’янській мові було б *kylor *kъl-: довгота голосного в самому литовському слові не обов’язково є первісною (вона могла бути спричинена вторинним подовженням у первісно наголошеному
Straipsniai / Articles
157
Page 12OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
складі, що характерно для жемайтських діалектів; Zinkevičius 1966: 75, 491 (карта № 46); див. також: Krėgždys 2012: 225), тому для праслов. *kul- (*kou̯l-) можливі не лише литовський корелят kūl-, а й *kul. Немає потреби говорити про повнолексичну тотожність, оскільки литовський формант –(i)ava етимологічно не співвідноситься зі слов’янським суфіксом -av-, будучи комплексом двох формантів –(i)a + –va (словотвірна модель із –(i)ava засвідчується досить пізно — із XVI–XVII століть (Ambrazas 1993: 72)). Генетичним аналогом праслов’янського –avin у литовській є –ovas(–ė) (див.: Ambrazas 2000: 180 із посиланнями), і тому повна литовська відповідність мала б форму *kūlovas or *kūlovė.
Інші паралелі
Доцільно навести ще кілька прикладів, які вже з’являлися в етимологічній літературі, але їхній статус вузьких ізоглос досі не обговорювався, пор.:
Лит. ežǧys, ežėǧys «йорж» ~ укр. діал. яукар, я зкар «йорж» (Anikin 1998: 358);
Лит. kirtūkas, kertūkas «землерийка» ~ укр. діал. закарпат. черепе́й «гризун Myoxus nitela» (ESSJ IV 166; Anikin 1998: 168). Порівняймо зі структурно й етимологічно ідентичним, але семантично віддаленим рос. діал. черепе́й «вирізане з козулі» (ESSJ IV 166);
Лит. opà «виразка, рана», «пошкодження кори дерева», «удар» ~ укр. діал. йна «смуга на шкірі тварини від сильного удару палицею» (Anikin 1998: 351);
Лит. skaĩtyti, skaĩtau «рахувати, призначати ціну; зводити рахунки», «дивитися, звертати увагу, оцінювати» у лат. skaĩtīt, skaĩtu «рахувати, читати» ~ укр. діал. yiмáти, yiмáтися «грати в парне й непарне», «тривожитися, довго думати» (< праслов. *čę́tati(s(ę))) (Anikin 1998: 114 із посиланнями).
4.2. Словотвірні паралелі
Лит. bė-: укр. без–
Обидва прийменникові префікси генетично об’єднані, зрештою сходячи до спільного індоєвропейського етимона *b(h)eǵh- (Fraenkel 1962: 38; ESSJ II 7–9; Smoczyński 2019: 136). В обох мовах bė-: без– беруть участь у творенні семантично тотожних лексем; крім того, спостерігаються синонімічні литовські та українські номінальні композити, у яких етимологічний зв’язок поширюється також на їхній другий компонент:
Лит. beãkis «безокий» (Baronas 1967: 37) ~ укр. безо́кий «те саме» (Nikovskiј 1927: 29). Цей архаїчний прикметник наявний не лише в українській, а й
158
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 13Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
в інших слов’янських мовах, але литовський словотвірний аналог зазвичай не помічають (див., наприклад, ESSJ II 36: *bezokъ(jь));
Лит. bęraũjis «безкровний» (Baronas 1967: 46) ~ укр. безкрі́в’я, безкро́в’я «безкровність» (Nikоvskij 1927: 28);
Лит. bemeilis (як відповідник пол. bezmiłosierny «безжальний», «жорстокий» (Subačius, par., 1993: 81)) ~ укр. Безмил̨ц — сучасне прізвище < *Безмил (на рівні твірних основ пор. лит. meilė «любов», meilùs «ласкавий, ніжний»: праслов. *milb; ESSJ XIX 46–47);
Лит. besar̃mātis «безсоромний» (Lyberis 1971: 112) ~ укр. діал. (похідне) безсоромíм-но «безсоромно», «нахабно» (Želechivs’kij 1886: 22) < *безсоромот-. Щодо тотожності основ лит. sarm-at– (< *šarm-ata): праслов. *sorm-ot– див.: (Smoczyński 2019: 1481, а також Ambrazas 2000: 29, 32: слов’ян. –otъ, –ota: лит. –atis, –ata);
Лит. bešìrdis «безсердий», «бездушний» (Lyberis 1971: 113) ~ укр. безсéрдий «те саме» (Hrinčenko 1958: 45; ESUM V 222; до лит. širdìs «серце»);
Лит. bevaldìs «безсилий», «безсилий» (Baronas 1967: 36) ~ укр. Безволод, Безволодченко — сучасні прізвища (Харків);
Лит. bevàlis «безвольний» (Baronas 1967: 37) ~ укр. діал. безвíль «безвольний», пор. похідне на –bje безвíлля «безвілля», «утиск», «відсутність свободи» (Nikоvskij 1927: 26);
Лит. beveidìs «безликий» (Baronas 1967: 39) ~ укр. безви́дий «те саме» (Nikоvskij 1927: 25) у похідній (інноваційній) формі в інших мовах, пор. рос. діал. перм. безви́дный «непривабливий», «непримітний» (Slovar’ 1966: 182);
Лит. bevė́jis «безвітряний» ~ укр. діал. безвíй «тиха, безвітряна погода». На рівні індоєвропейського етимона пор. лит. vė́jas «вітер»: праслов. *vějati (ESUM I 408).
Лит. iš–: укр. з-, с–
Цей префікс у литовській також має давнішу й діалектну форму iš, близьку до слов’ян. *jьz, разом із якою вони сходять до праіндоєвропейського *eǵhs (Fraenkel 1962: 188; ESSJ IX 7–8; Smoczyński 2019: 568). В українській праслов’янський рефлекс *jьz– у префіксальній функції представлений як з-, с-, (діал.) iz-, ic– залежно від характеру наступного звука. Ця обставина часто не дає змоги формально розрізнити продовження *joz– і *sъ– (на чому наголошував Oleg N. Trubachev), тому твердження про *jьz– в українських словах надалі ґрунтується на їхній граматичній семантиці (близькій до е-дейксису), у якій навряд чи є натяк на *sъ–.
Як і у випадку похідних, утворених за моделлю bė-: bėz– (див. вище), наведені нижче приклади також цікаві завдяки повній етимологічній тотожності морфології:
Straipsniai / Articles
159
Page 14OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
Лит. išaiškėti «ставати зрозумілим» (Lyberis 1971: 240) ~ укр. з’ясувати(ся) «дізнатися», пор. рос. из-ясниться зі складнішою морфологією (-sk-n-);
Лит. išbrinkti «набрякати», «розпухати», «ставати набряклим» (там само: 243) ~ укр. зб́рякнути «те саме»;
Лит. išbudinti «будити», «пробуджувати» (там само: 244) ~ укр. збудити «те саме»;
Лит. iškrūvinti «забруднити кров’ю», «пускати кров» (там само: 257) ~ укр. з(не) кровити «спускати кров» (ESUM III 99);
Лит. išlakti «вихлебтати» (Lyberis 1971: 259) ~ укр. розм. зло́кти «жадібно пити», «лизати», «вихлебтувати». Про співвідношення кореневих дієслів ląkti: діал. lókamu див.: Fraenkel 1962: 337–338; ESUM III 282; Smoczyński 2019: 869;
Лит. išlenkti «згинати», «вигинати», «скривляти», «згинати» (Lyberis 1971: 259) ~ укр. зляка́ти(ся) «злякатися», діал. зля́ку з розвитком семантики «згинати» → «згинатися від страху» (ESUM III 337: порівняння префіксальних литовської та української форм відсутнє);
Лит. išmirti «вимирати» (Lyberis 1971: 262) ~ укр. *зме́рти «те саме», реконструйоване на підставі його похідного дієприкметника зме́рлий «мертвий» (Nik ovskij 1927: 321);
Лит. išner̃ti «виходити на поверхню», «виринути», «спливати» (Lyberis 1971: 264) ~ укр. діал. зне́рти, знера́ти «виринути», «вийти нагору» (Želechivs’kij 1886: 310; ESUM IV 90) унаслідок морфологічної перебудови *nereti < *nerti;
Лит. išperti «шмагати», «сікти», «виривати» (Lyberis 1971: 265) ~ укр. спéрти «упиратися», «сперечатися» (Nik ovskij 1927: 735), діал. спéртися «стати впертим» (ESUM IV 356: пор. з лит. per̃ti «бити») < *jьz-perti(se), де zis оглушився перед n;
Лит. išpinti «розплітати», «виткати» (Lyberis 1971: 266) ~ укр. діал. спя́ти «тягнути», «класти», «будувати» (Želechivs’kij, Nedil’skij 1886: 912; ESUM IV 651: пор. з лит. pinti «плести», «скручувати»);
Лит. iš́tinti «відбивати», «вирізати», «сікти» (Lyberis 1971: 289) ~ укр. діал. стя́ти «відрізати, відокремити щось», «відрубати» (Želechivs’kij, Nedil’skij 1886: 932). Для порівняння безпрефіксних слов’янських і балтійських форм див. Fraenkel 1965: 1099; ESUM V 702; Smoczyński 2019: 1893.
4.3. Текстуальні етимологічні паралелі
Тут ми подаємо деякі спостереження щодо словосполучень, етимологічний склад яких в обох мовах повністю або частково збігається. Крім того, у семантико-ідеологічному аспекті литовські та українські одиниці виявляються еквівалентними.
160
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 15Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
1. Фрази з генетичною тотожністю обох компонентів. Приклади такого типу трапляються у фразеології:
Лит. Akys (akyse) aptemo (Galnaitytė et al. 1989: 16): укр. в очах темніє (akys: *oko & ap-termo (térnti «темніти»): *tbm–bn–ėt);
Лит. Akįs į akį (там само: 17): укр. віч на віч («один на один», «віч-на-віч») < *о́сь на о́сь;
Lith. Akys limpa (ibid.: 20): Ukr. очі злипаються (“Рученьки терпнуть, злипаються веченьки... Боже, чи довго тягти? / З раннього ранку до пізньої ніченьки / Голкою денню верти” Pavlo Hrabovskyi “Seamstress”). That is, Akys limpa (lipti ‘to stick’, ‘to cling’): *oči & *lip(nǫ)ti;
Лит. Imti į širdį (= брати близько до серця; боліти душею (серцем) за когось, за/про щось (Galnaitytė et al. 1989: 115): український подільський діалект |ún’amu в |серце «тривожитися, нервувати», «розривати собі серце» (експедиційний запис авторів), маму серце на кого/що — бути незадоволеним, сердитися (V. Užčenko, D. Užčenko 1998: 168). Лит. im̃ti «брати», «хапати» — точний структурно-генетичний аналог слов’ян. *ęti, praes. *jьmǫ «те саме» (ESSJ VI 71; Fraenkel 1962: 184–185; Smoczyński 2019: 556–558);
Лит. savo báldu «власним розумом», «на власний розсуд» (Nedaryk savo báldu, pasklaus̃k razumnesnių) разом із tuo báldu (ідіома) «тим часом», «у цей час», що слід розуміти як «у той час». Другий компонент пов’язаний із лит. bélsti «стукати» (ідея ламання, розтрощення): baldóti «стукати», «шуміти» (Toporov 2010a: 390, 392, 395 із літературою), тобто «ударяти», «бити» → «один раз». У слов’янській мові цьому вислову може відповідати український діалектний вислів [св|оїм |бо́йдом] = на свій розсуд (Hromko 2008: 55) із варіативністю вокалізму кореня: лит. bald-: слов’ян. *bъld-. Про однорідність присвійного займенника savo (род. одн. від savas «свій»): слов’ян. *svojь див.: Fraenkel 1965: 767;
Лит. Už akių (у чиюсь відсутність, заочно; Galnaitytė et al. 1989: 320): укр. діал. уз очі (Hromko 2008: 24) — діалектний аналог поширенішого poza очі = поза очі, у чиюсь відсутність, заочно. Діал. уз є результатом розвитку давнішого *vъz < давньорус. вьз. Щодо прийменниково-відмінкової конструкції: тут потрібно говорити про етимологічну єдність не лише іменника, а й прийменника лит. už: праслов. *vъz (і прийменник, і префікс < ПІЄ *u̯g(h); Jānis Endzelīns дотримується тієї самої думки, пор.: Endzelīns 1971: 413; Smoczyński 2019: 1991–1992);
Лит. vakar dùsavãi ant lovelės, o šiandien ant baltos lentelės (LD 1882: 287), точніше: Учора вона дихала на ліжку, а сьогодні — на білій дошці (Nevskaja 1982: 118): укр. Учора на лі́шку дихала, а ту́пер на бі́лім лутку завмерла, Новоархангельський район (Діалектологічна анкета № 38, 2015). Укр. діал. лумо́к, род. одн. –ткá «молода липа; молодий
Straipsniai / Articles
161
Page 16OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
липовий луб» продовжує праслов. *l̥ot–къb < *l̥otъ «льон», «гілка, кора, луб липи», «палиця, жердина з липи» (ESSJ XVI 152). Тут tymók евфемістично вживається у значенні «труна, зроблена з липи». Праслов’янське слово *l̥otъ пов’язане з чергуванням e: o — з лит. lentà «дошка» (там само: 152; Smoczyński 2019: 900), тоді як слов’ян. *bělъ (укр. білуй) пов’язане з лит. báltas (Fraenkel 1962: 32; ESSJ II 79–81). Отже, єдиний поетичний образ білої дошки (труни, смертного ложа) у текстах литовських та українських голосінь втілено за допомогою синонімічних атрибутивних конструкцій, склад яких у цих мовах є генетично ідентичним.
Щодо обігрування назви дошки як евфемістичного позначення смертного ложа, труни в українській мові, слід порівняти її з діалектним висловом (східноукраїнським) чотири(чтирі) дошки збирати; чотири (чтири) дошки найти (V. Užčenko, D. Užčenko 2013: 182).
2. Фразеологічні одиниці з генетичною тотожністю одного з компонентів. Цю категорію прикладів також репрезентують фразеологічні одиниці з ядерними компонентами — назвами ока та серця, які є етимологічно тотожними в литовській і слов’янській мовах:
Лит. Dingti iš akių (Galnaitytė et al. 1989: 76): укр. зникнути з очей (лит. dingti «зникати», «щезати»: укр. зні́кну́ти & лит. iš: укр. з) = сховатися, зникнути;
Лит. Iš (nuo) senų senovės (від/із давніх часів, споконвіку, з давніх-давен; Galnaitytė et al. 1989: 125; Lyberis 1971: 657): укр. з давніх давен. Дуже близька типологічна подібність: лит. šėnas «старий» + senovė «давнина», «старовина» з тавтологічним українським прикм. мн. давній «старий» + ім. мн. *давна «давнина»;
Лит. Po akių (akimis) (перед очима, на очах; Galnaitytė et al. 1989: 271): укр. на очах (V. Užčenko, D. Užčenko 1998: 121);
Lith. Rėžti akį (to catch the eyes; Galnaitytė et al. 1989: 282): Ukr. різати око (очі) (stand out sharply, be noticeable), cf. “Здалеку ця мішанина стилів різала око, псувала архітектурний ансамбль. Але зблизька ті будинки виростали в усій величі й красі” (V. Kucher) (Ногох⁶);
Лит. Ryti akimis (їсти (пожирати) когось очима, не спускати очей з когось/чогось, пильно дивитися на когось/щось; Galnaitytė et al. 1989: 283): укр. їсти (жерти) очима (оком) [кого, що] (невідривно, уважно дивитися на когось, виявляючи певне почуття; V. Užčenko, D. Užčenко 1998: 120);
Лит. Spausti širdį (стискати серце, душа (серце) болить; Galnaitytė et al. 1989: 290): укр. серце стисло (лит. suspáusti «стискати», «тиснути»: укр. стискáти, стúснути «те саме»);
⁶ Доступно за адресою: https://goroh.pp.ua [дата звернення 23.08.2024].
162
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 17Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
Лит. Širdis plyšta (серце (душа) розривається (на шматки); Galnaitytė et al. 1989: 306): укр. серце крається (хтось страждає, мучиться, переживає), (роз)краяти (різати) серце (зазнавати/завдавати душевних мук; V. Užčenko, D. Užčenko 1998: 167) (plyšti «тріскатися», «розколюватися», «лопатися», «рватися»: крається «розривається», «розколюється», «ріжеться»);
Лит. Šuns akis turėti (нікому не соромно в очі; ні сорому, ні совісті; Galnaitytė et al. 1989: 308): укр. очі у Сірка позичати, очей у Сірка (Рябка) позичати (втратити почуття сорому, власну гідність; V. Užčenko, D. Užčenko 1998: 122), де Сірко/Рябко — узагальнені назви сірого або строкатого дворового собаки, які часто вживаються як клички. Унаслідок цього маємо майже повний збіг ідейного змісту фраземи в цілому та семантики її компонентів у литовській і українській мовах: лит. šuo, šuñs «собака», «собачий»: укр. Сірко/Рябко = собака, собачий & akis: oko & turėti «мати», «володіти», «тримати»: укр. позичати «брати собі», «позичати»;
Лит. Varna nenešė kaulo (= цього зовсім не було; FŽė⁷): укр. куди ворон кісток не заносить (V. Užčenko, D. Užčenko 2005: 56, 78). Однак за спільного втіленого міфопоетичного образу український аналог (праслов. *vornъ, *vorna: лит. var̃nas, várna) усе ж має дещо інше значення: тут, на відміну від литовського, актуалізується не відсутність результату події (visai nebuvo), а невизначеність місця та напряму.
На завершення слід відзначити ще одну текстуальну відповідність, а саме лит. Perkūno ąžuolu: давньорус. (Галичина) Пероуновъ дубъ у міфологемі про дуб бога-громовержця (верховного бога слов’ян і балтів), ім’я якого етимологічно тотожне й структурно близьке у литовців і слов’ян, пор.: лит. “Perkūno ąžuolu vadinamas Kupiškio v. Bėdos ganyklose. Didelio ąžuolo kamienas išpuvusiu viduriu. Jis dėl to taip vadinamas, kad yra griausmo sudaužytas” (Balys 1937: 163, 197) разом із давньорус. “А ѿ той горы до Пероунова Дoуба горѣ Скломь. а ѿ Пероунова Дoуба до Бѣлыхъ береговъ” у «Грамоті Лева Даниловича, князя Галицького, Перемишльському єпископству», 1302 р. (Žalovannaja gramota 1854: 317; докладніше про цю міфологему див. Ivanov, Toporov 1974: 14–16). Грамоту написано мовою, яка згодом лягла в основу деяких південно-західних діалектів України.
⁷ Доступно за адресою: https://www.lietuviuzodynas.lt/frazeologizmai/Varna [дата звернення 23.08.2024].
Straipsniai / Articles
163
Page 18OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
4.4. Типологічні аналогії на рівні тексту
Типологічно подібний матеріал виявляється у фольклорних текстах поховальних обрядів, лікувальних (магічних) замовляннях і фразеології.
1. Лит. “O mano motinėlei budavoja tėviškėlė baltų lentelių be stiklinų langelių, be durelių: nematysi saulėlės užtekant nei saulėlės nusileidžiant” (LD 1882: 281): укр. Чернігів “Яка твоя доріженька смутна та невесела! / Яка твоя хаточка темна та невидная, / Що ні дверчок, ні оконечка, ні праведного сонечка…”, (Поділля) “Якої ти хатки собі загадав – / Ци ти не мав у чім жити? / Маленької, новенької – Без дверецу і віконечу, / Щоби сонце не загріло і вітер не завіяв, / Без лавочок, без поличок” (Svenčickyj 1912: 37, 65). Можна навести прислів’я з повнішим лексичним набором, що окреслює прагматичний і символічний контур тексту та концептуально прирівнює його до литовського, пор. Львівщина (у колишньому Равському повіті) “Мій господарейку. [...] Чи ти не мав собі хатіночки? / А там тобі збудували таку маленькую, що в ній нема ані дверойків, ані віконяйків, що там навіть вітер не завіє, ані сонце не загріє” (Svenčickyj 1912: 63).
Отже, маємо дуже подібні текстові контури: лит. [budavoja] & [tėviškėlė baltų lentelių] як евфемістична назва труни (= батьківський дім із білих дощок)] & [be langelių] & [be durelių] & [saulelė] ПРОТИ укр. [збудували] & [хатка, хаточка, хатинойка] & [Без дверецу, дверчок, дверойків] & [Без віконечу, оконечка, оконяйків] & [сонечко, сонце]. Обидві текстові матриці подібні в деяких деталях: 1) сонце, яке не сходить і не заходить для померлого (литовською) і не зігріває (українською); 2) уживання назв понять, що підтримують голосіння, винятково у зменшувальній формі із суфіксами –el– (литовська) ПРОТИ –к–/–оч–к–/–еч–к–, –ць–, –ой–к– (–яй–к–) (українська).
2. Лит. Ėjo Kristus per ciltų ir nulūžo lieptas ir inkrito Kristaus koja. Nuėjo Kristus sveikas, neskauda koja, taip tegu neskauda Jonui (ligonio vardas arba plaukų spalva). – Христос ішов мостом, і поперечина зламалася, і нога Христа застрягла. Христос пішов здоровим, його нога не боліла, нехай так само не болить нога Йонаса (ім’я хворого або колір його волосся) (Balys 1951: 72, no. 477): укр.: Йшов Христос, ступив на трость, трость уломалась, кров угамовалась, цвіти цвітаються, кров угамовується (Efimіenko, ed., 1874: 14).
3. Лит. Ugniaoystas kraujas, paparčio žiedas. Aprimo upė. Tegul šitas kraujas nustos tekėti. – Вогняна кров, квіт папороті. Річка заспокоїлася. Нехай ця кров перестане текти (Balys 1951: 76, no. 503, Švenčionys): укр. Вогняна кров, червона напороть. Вгамувалась річка. Нехай буде проклята кров, яка тече, Харківська область (Hromko 2008: 42).
4. Звернімо увагу на литовські та українські фразеологічні одиниці зі словосполученням рябий кінь («плямистий кінь»): margas arklys — досить
164
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 19Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
рідкісний колір масті, тому помітний і неоднозначний з погляду ставлення до нього в народі; пор. литовське повір’я, що «дівчина вийде заміж, коли їй перебіжить дорогу плямистий кінь» (Nepokupnyj 1979: 135). Пор. лит. Nusišauksi kaip margas arklys (накличеш на себе, як плямистий кінь): укр. діал. Полтавщина Побачив рябого коня – завтра празник буде (ibid.: 135), сон рябої кобили — про нісенітницю.
5. Вислови, що обігрують міфопоетичний образ топтання трави як життя: лит. діал. Dar ilgai žolė mins senis (= старий довго топтатиме траву, тобто «жити»): укр. діал. Чернігів Йому довго трави не топтати (тобто він недовго житиме) (Nepokupnyj 1979: 158). Пор. також діалектний вислів вже мен’і с’візочі дерн’і не топтати = «я не доживу до весни» (Onyškevyč 1984: 209), (східне) скоро не буде роси топтати «комусь залишилося недовго жити» (V. Užčenko, D. Užčenko 2013: 430), (західне) мураву топтати (V. Užčenko, D. Užčenko 2005: 142) = жити.
6. Образ Місяця як рогатого пастуха овець у загадках: лит. Laukas nematuotas, avys neskaitytos, piemuo raguotas — «Поле неосяжне, овець незліченно, пастух рогатий»; Pievos nematuotos, avys neskaičiuotos, piemuo raguotas — «Луки не виміряні, вівці не перелічені, пастух рогатий» (небо, зорі та Місяць) (Laurinkienė 2019: 298): укр. Поне не зміряне, бидло не злічене, пастух рогатий (Місяць, небо та зорі) (Nomys 1993: 637), Один пастух багато овець пасе (Місяць і зорі); Аж до раночку вночі / Діпастух овець лічив. / Вийшло сонечко з-за гаю… / Де вони тепер – не знає (Місяць і зорі) (Zahadku⁸).
7. Зооморфний образ Місяця як лисого бика/вола/коня, що визирає крізь ворота (у загадках): лит. Laukas jautis pro vartus žiūri — «Лисий бик визирає крізь ворота» (Місяць) (Laurinkienė 2019: 298): укр. Лисий віл через ворота дивицця (Місяць) (Nomys 1993: 637). Пор. лит. laũkas «із білою лисиною (плямою) на лобі»; лит. Laukas arklys pro vartus žiūri — «Лисий кінь визирає крізь ворота» (Місяць) (Laurinkienė 2019: 298): укр. Лисий кінь у ворота загляда (Місяць) (Nomys 1993: 637).
8. Зооморфний образ грози/бурі як бика/вола, що реве за горами: лит. Už trijų kalnų jautis baubia (Perkūnija) — «За трьома горами реве бик» (гроза) (Laurinkienė 2019: 299): укр. Ревнув віл за сто гір, за сто річок, за сто нічок… (грім, а також дзвін) (Nomys 1993: 638).
⁸ Доступно за адресою: https://dovidka.biz.ua/zagadki-pro-misyats/ [переглянуто 23.08.2024].
Straipsniai / Articles
165
Page 20OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
5. ВИСНОВКИ
На нашу думку, у порівняльній граматиці балтійських і слов’янських мов досить чітко окреслюються контури розділу, присвяченого давнім винятковим відносинам між двома групами діалектів на тлі інших. Наведений матеріал, безперечно, буде надалі уточнено з погляду ареальних характеристик, і цілком можливо, що географію деяких паралелей буде розширено. Однак навіть сукупність фактів, що залишаються, дуже ймовірно, виявиться достатньою підставою для розроблення теорії мовних контактів зазначеного типу. У будь-якому разі ми лише окреслили програму роботи у вужчому напрямі балто-слов’янської лінгвістики, виокремивши найперспективніші ракурси дослідження, результати якого цілком залежать від кількості та якості зібраних даних. Наприклад, дуже цікавим є питання чому українські етимологічні паралелі до литовських одиниць фіксуються не в ареалі давньої взаємодії східних слов’ян із предками литовців на Верхньому Дніпрі, а загалом далеко за його межами.
Завдання виявлення етимологічних корелятів на лексичному рівні демонструє певне тематичне «розмивання» відповідностей, їхню належність до великої кількості тематичних груп. Однак у цьому тематичному розмаїтті можна побачити кілька важливих моментів. По-перше, це елементи загальної соціальної термінології (лит. draūgalas: укр. дру́золик; лит. pusbrolis: давньоукр. Полбга́ть), по-друге, варто наголосити на кількох технічних термінах (давньолитовське (?) *sovėj(a)s/*sovej(a)s: слов. *savějьnīkъ; лит. kìlpa: укр. [чоӯнь]; лит. vìrbū tvoră: укр. вербо́ва тва́рь), які не належать до найважливішої термінологічної лексики (найдавнішого корпусу основної ремісничої та іншої термінології), будучи назвами другорядних деталей, що вказує на їхній пізній вік. По-третє, є значна кількість спільних інновацій у галузі географічної номенклатури, які, можливо, частково виникли внаслідок калькування (як балто-слов’янського, так і слов’яно-балтійського), заснованого на генетично спільному будівельному матеріалі (коренях, афіксах).
Цілу низку спільних лексичних новотворів репрезентують префіксальні деривати, утворені за єдиною моделлю (лит. bė-: укр. без-; лит. iš-: укр. з-, с-). Семантично це досить строкатий матеріал, однак він засвідчує єдність балтійських і слов’янських мов у використанні спільних способів морфологічної деривації іменників і дієслів. Множинність (про неї можна говорити навіть за далеко не повною вибіркою зі словників) паралелей свідчить не про спорадичне вживання етимологічно спільних префіксів, а про його системність, що також засвідчує відносно пізню хронологію контактів, результати яких ще не стерті пізнішими процесами або інноваціями в литовській та українській мовах.
166
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 21Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
Текстові аналоги, що демонструють однаковий етимологічний склад у литовській та українській мовах, здебільшого є фразеологічними одиницями, стійкими словосполученнями з подібним або тотожним ідейним навантаженням. Примітно, що навіть обмежена вибірка фразеологічних одиниць із двома ядерними лексемами, залученими до системи культурних асоціацій і значень (лит. akis: укр. oko; лит. širdis: укр. серце), виявляє не просто спільні елементи пізнього балто-слов’янського тексту; практично тотожний ідейний зміст висловів в обох мовах (пор. лит. akis į akį: укр. віч на віч; лит. už akių: укр. діал. уз очі; лит. imti į širdį: укр. іґн’ати в |серце) свідчить про значну глибину культурної взаємодії, яка виявилася настільки вагомою, що збереглася донині (особливо пор. приклади елементарних правових норм: лит. savo baldu: укр. свoїм |бoудoм). Часто така стабільність також пояснюється порівняно пізнім часом контактів (у масштабі історії мови тисяча або трохи більше років — дуже відносна давнина). Цю саму ситуацію підтверджують спільні елементи текстів, що належать до інших жанрів.
Литовсько-українські типологічні аналогії навряд чи є випадковими, передусім через їхню системність, яка зазвичай є наслідком оформлення спільного (аж до найдрібніших семіотичних нюансів) культурного досвіду за допомогою ідентичних семантичних моделей. Навіть подібні тексти замовлянь, зосереджені на сюжеті та образах, у яких з’являються персонажі християнського віровчення, могли рано виникнути в обох мовах на основі спільної язичницької традиції замовлянь, а потім так само рано зазнати впливу християнства.
Заплановані перспективи розвитку давніх балто-слов’янських мовних зв’язків, відтворені в литовсько-українських окремих паралелях, за належної уваги до матеріалу можуть забезпечити багатий матеріал для теоретичних узагальнень.
REFERENCES
Ambrazas Saulius 1993: Daiktavardžių darybos raida 1: Lietuvių kalbos veiksmažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Ambrazas Saulius 2000: Daiktavardžių darybos raida 2: Lietuvių kalbos vardazodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
Anikin Aleksandr E. 1998: Аникин, Александр Е. Этимология и балто-славянское лексическое сравнение в праславянской лексикографии. Материалы для балто-славянского словаря [Ètimologija i balto-slavjanskoe leksičeskoe sravnenie v praslavjanskoj leksikografii. Materialy dlja balto-slavjanskogo slovarja], вып. [vyp.] 1 (*a– – *go–), Новосибирск: РАН. СО; Институт филологии [Novosibirsk: RAN. SO; Institut filologii].
Straipsniai / Articles
167
Page 22OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
Balys Jonas 1937: Perkūnas lietuvių liaudies tikėjimuose. – Tautosakos darbai 3, 149–238.
Balys Jonas 1951: Liaudies magija ir medicina, Bloomington, Indiana: Lietuvių tautosakos lobynas II.
Baronas Jonas 1967: Rusų–lietuvių kalbų žodynas / Русско–литовский словарь [Russko–litovskij slovar’] 1, sudarytas, panaudojant spausdintą ir rankraštinę medžiagą, kurią surinko J. Baronas, par. V. Baronas, V. Galinis, Vilnius: Mintis.
Bezlaj France 1966: Einige slovenische und baltische lexische parallelen. – Linguistica 8(1), 63–81.
Brods’ka Kateryna A. 1979: Бродська, Катерина А. Усталені вислови в мові народних промислів [Ustaleni vyslovy v movi narodnych promysliv]. – Сборник материалов научной конференции студентов КГПИ им. А. С. Пушкина [Sbornik materialov naučnoj konferencii studentov KGPI im. A. S. Puškina], Кировоград: КГПИ [Kirovograd: KGPI], 33–35.
Būga Kazimieras 1958: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Politinės ir mokslinės literatūros leidykla.
Čekman Valerij N. 1972: Чекман, Валерий Н. К проблеме литовско–белорусских лексических связей [K probleme litovsko–belorusskich leksičeskich svjazei]. – Baltistica 8(2), 147–156.
Dialektolohična anketa 2015: Діалектологічна анкета (відповіді) [Dialektolohična anketa (vidpovidi)], укл. Г. В. Громко [ukl. T. V. Hromko], Кіровоград: БВ [Kirovograd: BV].
Efimenko Petr S., ed. 1874: Ефименко, Петр С., ред. Сборник малороссийских заклинаний [Sbornik malorossijskich zaklinanij], Москва: Университетская типография [Moskva: Universitetskaja tipografija].
Endzelīns Jānis 1971: Darbu izlase četros sējumos 1, Rīga: Zinātne.
ESSJ II – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ėtimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 2 (*bez – *bratrъ), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačіov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1975.
ESSJ III – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ėtimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 3 (*bratrъ – *cьrky), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačіov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1976.
168
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 23Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
ESSJ IV – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 4 (*čaběniti – *děl’a), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1977.
ESSJ VI – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 6 (*e – *golva), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1979.
ESSJ IX – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 9 (*jbz – *klenьje), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1983.
ESSJ XIII – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 13 (*kroměžirь – *kъyžiti), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1987.
ESSJ XV – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 15 (*lětina – *lokačь), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1988.
ESSJ XVI – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 16 (*lokadlo – *lъzъvьcь), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1990.
ESSJ XIX – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 19 (*mę(s)’arb – *morzakъ), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1992.
ESSJ XXV – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд [Ètimologičeskij slovar’ slavjanskich jazykov. Praslavjanskij leksičeskij fond] 25 (*neroditi – *novoťьnь(jь)), ред. О. Н. Трубачёв [red. O. N. Trubačìov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 1999.
ESUM I – Етимологічний словник української мови 1 (А–Г) [Etymolohičnyj slovnyk ukrajinskoji movy 1 (A–G)], ред. О. С. Мельничук [red. O. S. Mel’nyčuk], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka], 1982.
Straipsniai / Articles
169
Page 24OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
ESUM III – Етимологічний словник української мови 3 (Кора–М) [Etymolohičnyj slovnyk ukrajins'koji movy 3 (Kora–M)], ред. О. С. Мельничук [red. O. S. Mel’nychuk], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka], 1989.
ESUM IV – Етимологічний словник української мови 4 (Н–П) [Etymolohičnyj slovnyk ukrajins'koji movy 4 (N–P)], ред. О. С. Мельничук [red. O. S. Mel’nychuk], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka], 2003.
ESUM V – Етимологічний словник української мови 5 (Р–Т) [Etymolohičnyj slovnyk ukrajins'koji movy 5 (R–T)], ред. О. С. Мельничук [red. O. S. Mel’nychuk], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka], 2006.
ESUM VI – Етимологічний словник української мови 6 (У–Я) [Etymolohičnyj slovnyk ukrajins'koji movy 6 (U–Ja)], ред. О. С. Мельничук [red. O. S. Mel’nychuk], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka], 2012.
Fraenkel Ernst 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch 1, Heidelberg, Göttingen: Carl Winter and Vandenhoeck & Ruprecht.
Fraenkel Ernst 1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch 2, Heidelberg, Göttingen: Carl Winter and Vandenhoeck & Ruprecht.
FŽe – Frazeologizmų žodynas, par. I. Ermantytė, O. Kačukauskaitė, G. Naktinienė, Z. Šimėnaitė, A. Vilutytė, red. J. Paulauskas, Lietuvių kalbos institutas, 2001, e. variantas. Available at: https://www.lietuviuzodynas.lt/frazeologizmai.
Galnaitytė Elzė, Pikčilingis Juozas, Sivickienė Marija 1989: Mokyklinis lietuvių–rusų kalbų frazeologijos žodynas, Kaunas: Šviesa.
Horox – Горох. Фразеологія [Horoch. Frazeolohija], available online. Available at: https://goroh.pp.ua.
Hrinčenko Borys D. 1958: Грінченко, Борис Д. Словарь української мови 1 (А–Ж) [Slovarʹ ukrajins'koji movy 1 (A–Ž)], Київ: Вид-во АН УРСР [Kyjiv: Vyd-vo AN URSR].
Hromko Tetjana V. 2008: Громко, Тетяна В. Діалектологічно-фольклорні матеріали говорок Центральної України [Dialektolohično-fol’klorni materialy hovirok Central’noji Ukrajiny], Кіровоград: БВ [Kirovograd: BV].
Hromko Tetjana V. 2017: Громко, Тетяна В. Матеріали до словника говірок української мови [Materialy do slovnyka hovirok ukrajins'koji movy]. – Наукові записки [Naukovi zapysky], вип. [vyp.] 160, сер. Філологічні науки: Studia semasiological [ser. Filolohični nauky: Studia semasiologica], Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка [Kropyvnytsky: RVV CDPU im. V. Vinnyčenka], 239–253.
170
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 25Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
Iliadi Oleksandr I. 2013: Іліаді, Олександр І. З ономастичного архіву Інституту української мови НАНУ [Z onomastỹčnoho archyvu Instytutu ukrajinsʹkoji movy NANU]. – Studia linguistica et juridica. 2012–2013: 36. наук. праць / відп. ред. О. І. Іліаді [zb. nauk. pracʹ / vidp. red. O. I. Iliadi], Кіровоград: КІРоЛ [Kirovograd: KIRoL], 137–149.
Iliadi Aleksander I. 2023: Slavo-Iranica II: Compound Words with Slav. *slav-, *slux-: Iran. *sraua-, *srauša-, *śrūta- (against Baltic and Germanic Background). Acta Linguistica Lithuanica 89, 39–74.
Ivanov Vjačeslav V., Toporov Vladimir N. 1974: Іванов, Вячеслав В., Топоров, Владимир Н. Исследования в области славянских древностей (Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов) [Issledovanija v oblasti slavjanskich drevnostej (Leksičeskie i frazeologičeskie voprosy rekonstrukcii tekstov)], Moskva: Наука [Moskva: Nauka].
Kreǧdys Rolandas 2012: Креждис, Роландас. Данные к реконструкции балто-славянского похоронного обряда: кашуб. donota ‘молоко’ (лексико-семантические параллели балто-славянского ареала) [Dannye k rekonstrukcii balto-slavjanskogo pochoronnogo obrjada: kašub. donota ‘moloko’ (leksiko-semantičeskie paralleli balto-slavjanskogo areala)]. – Studia mythologica slavica 15, 217–230.
Labuda Gerard 1974: Ze stosunków językowych kaszubsko-pruskich. – Słowianie w dziejach Europy: studia historyczne ku uczczeniu 75 rocznicy urodzin i 50-lecia pracy naukowej profesora Henryka Łowmiańskiego: tom przygotowany przez Jerzego Ochmańskiego, Poznań: Wydawnictwo Uniwersytetu im. A. Mickiewicza, 75–83.
Laurinkienė Nijolė 2019: Лауринкене, Ниоле. Мифологический образ неба в балтийской традиции [Mifologičeskij obraz neba v baltijskoj tradiciji]. – Балто-славянские исследования [Balto-slavjanskie issledovanija] 20: сборник научных трудов– [sbornik naučnych trudov], Москва: ООО «Буки Веди» [Moskva: OOO “Buki Vedi”], 292–316.
LD 1882 – Lietuviškos dainos užrašytos par Antaną Juškevičę Velūnos apigardoje iš žodžiu Lietūviu dainininkų ir daininīkiu / Литовскія народныя песни, записанныя Антоном Юшкевичем в окрестностях Велёны со слов литовских певцов и певиц [Litovskija narodnyja pesni, zapisannyja Antonom Juškevičem v okresnostjach Veliony so slov litovskich pevcev i pevic] 3: Daina 1024–1569, Казань, тип. Имп. ун-та [Kazan’, tip. Imp. un-ta].
Leksykonу 1973: Leksykonу E. Slavinеc’koho ta A. Korec’koho–Satanovs’koho (Пам’ятки української мови XVII ст. Серія наукової літератури), підготував до видання В. В. Німчук [Leksykonу Ě. Slavуnec’koho ta A. Korec’koho–Satanovs’koho
Straipsniai / Articles
171
Page 26OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
(Pamiatky ukrainskoji movy XVII st. Serija naukovoji literatury), pidhotuvav do vydannja V. V. Nimčuk], Kiïv: Naukova dumka [Kyïv: Naukova dumka].
Lyberis Antanas 1971: Lietuvių–rusų kalbų žodynas, red. Ch. Lemchenas, Vilnius: Mintis.
LKŽė – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (atnaujinta versija, 2018). Available at: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/.
Morkūnas Kazys, atsak. red., 1977: Lietuvių kalbos atlasas 1: Leksika, Vilnius: Mokslas.
Nepokupnyj Anatolij P. 1976: Непокупный, Анатолий П. Балто-севернославянские языковые связи [Balto-severnoslavjanskie jazykovyje svjazi], Киев: Наукова думка [Kiev: Naukova dumka].
Nepokupnyj Anatolij P. 1979: Непокупный, Анатолий П. Балтійські родичі слов’ян [Baltijski rodyči slovjan], Київ: Наукова думка [Kyïv: Naukova dumka].
Nepokupnyj Anatolij P. 1981: Непокупный, Анатолий П. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралелі [Baltijsko-ukrajinski vzajemozv’jazky i paraleli]. – Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках [Hidronimija Ukrajiny v iji mižmovnych i miždialektnych zv’jazkach], відп. ред. O. C. Стрижак [vidp. red. O. S. Stryžak], Київ: Наукова думка [Kyïv: Naukova dumka], 65–84.
Nepokupnyj Anatolij P. 2002: Непокупный, Анатолий П. Куршско-прусский суффикс собирательности –or–: лит. (жем.) оз. Béržoras и прус. paycoran E 6 ‘Плеяды’ [Kuršsko-prusskij suffiks sobiratel’nosti –or–: lit. (žem.) oz. Béržoras i prus. paycoran E 6 ‘Plejady’.] – Jono Kazlausko diena: istorinės gramatikos dalykai. Tarptautinės konferencijos programa ir tezės, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 23–25.
Nepokupnyj Anatolij P. 2013: Непокупный, Анатолий П. Балто-слов’янський суфікс збірності –or– / –aȓ [Balto-slovjanskij sufiks zbirnosti –or– / –aȓ]. – Індоєвропейська спадщина в лексиці слов’янських, балтійських, германських і романських мов: семантичні та словотвірні зв’язки і процеси [Indoêvropejs’ka spadščyna v leksyci slovjans’kych, baltijs’kych, germans’kych i romans’kych mov: semantyčni ta slovotvirni zv’jazky i procesy], відп. ред. В. П. Пономаренко [vidр. Red. V. P. Рonomarenko], Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго [Kyjiv: Vydavnyčij dim Dmytra Buraho], 208–218.
Nevskaja Lidija G. 1977: Невская, Лидия Г. Балтийская географическая терминология (к семантической типологии) [Baltijskaja geografičeskaja terminologija (k semantičeskoj tipologiji)], Москва: Наука [Moskva: Nauka].
172
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 27Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
Nevskaja Lidija G. 1982: Невская, Лидия Г. Семантика дома и смежных представлений в погребальном фольклоре [Semantika doma i smežnyh predstavlenij v pogrebal’nom folklοre]. – Балто-славянские исследования – 1981 [Balto-slavianskie issledovanija – 1981], отв. ред. В. В. Иванов [otv. red. V. V. Ivanov], Москва: Наука [Moskva: Nauka], 106–121.
Nikоvskij Andrij 1927: Ніковський, Андрій. Словник українсько–російський [Slovnyk ukrajinsko–rosijskyj], Київ: Горнo [Kyjiv: Hornо].
Nomys Matvij T. 1993: Номис, Матвій Т. Українські приказки, прислів’я і таке інше [Ukrajinski prykazky, pryslivja i take inše], упоряд., приміт. та вступна ст. М. М. Пазяка [uporjad., prymit. ta vstupna st. M. M. Pazjaka], Київ: Либідь [Kyjiv: Lybid’].
Opuškevyč Mychajlo J. 1984: Онишкевич, Михайло Й. Словник бойківських говірок 1 (А–Н) [Slovnyk bojkivskych hovirok 1 (A–N)], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka].
Popowska–Taborska Hanna 1991: Z rozważań nad językowymi związkami prusko–pomorskimi. – Rocznik Slawistyczny 47(1), 59–67.
Sławski Franciszek 1974: Zarys słowotwórstwa prasłowiańskiego. – Słownik prasłowiański 1 (A–B), pod red. F. Sławskiego, Wrocław, Warszawa etc.: Wydawnictwo Polskiej akademii nauk, 43–141.
Sławski Franciszek 1976: Zarys słowotwórstwa prasłowiańskiego (ciąg dalszy). Słownik prasłowiański 2 (C–DАVBNOTA), pod red. F. Sławskiego, Wrocław, Warszawa etc.: Wydawnictwo Polskiej akademii nauk, 13–60.
Sławski Franciszek, ed., 1979: Słownik prasłowiański 3 (DAVbNЬ–ДОБЬРАТИ), pod red. F. Sławskiego, Wrocław, Warszawa etc.: Wydawnictwo Polskiej akademii nauk.
Slovar’ 1966 – Словарь русских народных говоров [Slovar’ russkich narodnych govorov] 2 (Ба–Блазниться) [(Ba–Blaznit’sja)], гл. ред. Ф. П. Филин [gl. red. F. P. Filin], Москва, Ленинград: Наука [Moskva, Leningrad: Nauka].
Slovnyk 1979: Словник гідронімів України [Slovnyk hidronimiv Ukrajiny], Київ: Наукова думка [Kyjiv: Naukova dumka].
Smoczyński Wojciech 2019: Słownik etymologiczny języka litewskiego, współpraca redakcyjna M. Osłon, wydanie drugie, poprawione i znacznie rozszerzone, na prawach rękopisu. Available at: www.rromanes.org/pub/alii/Smoczyński W. Słownik etymologiczny języka litewskiego.pdf.
Subačius Giedrius, par., 1993: Didysis lenkų–lietuvių kalbų žodynas 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Straipsniai / Articles
173
Page 28OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
Svenсickyj Ilarion 1912: Свенціцький, Іларіон. Похоронні голосіння [Pochoronni holosinnja]. – Етнографічний збірник Наукового товариства імені Шевченка [Etnografičnyj zbirnyk Naukovoho tovarystva imeni Ševčenka] 31–32, Львів: Друкарня НТШ [L’viv: Drukarnja NTŠ], 1–129.
Toporov Vladimir N. 1985: Топоров, Владимир Н. Мифологизированные описания обряда трупосожжения и его происхождение у балтов и славян [Mifologizirovannye opisanija obrjada truposоžženija i ego proischoždenie u baltov i slavjan]. – Конференция «Балто-славянские этнокультурные и археологические древности. Погребальный обряд»: тезисы докладов [Konferencija “Balto-slavjanskie ètnokul’turnye i archeologičeskie drevnosti. Pogrebal’nyj obrjad”: tezisy dokladov], Москва: Институт славяноведения и балканистики АН СССР [Moskva: Institut slavjanovedenija i balkanistiki AN SSSR], 95–107.
Toporov Vladimir N. 2010a: Топоров, Владимир Н. Балтийские и славянские данные о бобре в мифологической перспективе (опыт реконструкции) [Baltijskie i slavjanskie dannye o bobre v mifologičeskoj perspektive (opyt rekonstrukcii)]. – Исследования по этимологии и семантике 4: балтийские и славянские языки [Issledovanija po ètimologii i semantike 4: baltijskie i slavjanskie jazyki] 1, Москва: Языки славянских культур [Moskva: Jazyki slavjanskich kul’tur], 185–240.
Toporov Vladimir N. 2010b: Топоров, Владимир Н. К реконструкции одного балтийского ритуального термина [K rekonstrukcii odnogo baltijskogo ritual’nogo termina]. – Исследования по этимологии и семантике 4: балтийские и славянские языки [Issledovanija po ètimologii i semantike baltijskie i slavjanskie jazyki] 2, сер. Opera etymologica. Звук и смысл [ser. Opera etymologica. Zvuk i smysl], Москва: Языки славянских культур [Moskva: Jazyki slavjanskich kul’tur], 386–397.
Trautmann Reinhold 1923: Baltisch-Slawisches Wörterbuch, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
Užčenko Viktor D., Užčenko Dmytro V. 1998: Ужченко, Віктор Д., Ужченко, Дмитро В. Фразеологічний словник української мови [Frazeolohičnyj slovnyk sučasnoji ukrajinskoji movy], Київ: Освіта [Kyjiv: Osvita].
Užčenko Viktor D., Užčenko Dmytro V. 2005: Ужченко, Віктор Д., Ужченко, Дмитро В. Фразеологія сучасної української мови: посібник [Frazeolohija sučasnoji ukrajinskoji movy: posibnyk], Луганськ: Альма-матер [Luhans’k: Al’ma-mater].
Užčenko Viktor D., Užčenko Dmytro V. 2013: Ужченко, Віктор Д., Ужченко, Дмитро В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу [Frazeolohіčnyj slovnyk schidnoslobožans’kych i stepovych hovirok Donbasu], вид. 6-е, доповн. й переробл. [vyd. 6-e, dopovn. j pererobl.], Луганськ: ЛНУ імені Тараса Шевченка [Luhans’k: LNU imeni Tarasa Ševčenka].
174
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 29Lithuanian–Ukrainian Language Parallels: Etymological Relationship and Typological Similarity
Zahadky – Загадки про місяць [Zahadki pro misjac’], available online. Available at: https://dovidka.biz.ua/zagadki-pro-misyats/.
Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija: lyginamoji tarmių fonetika ir morfologija (su 75 žemėlapiais), Vilnius: Mintis.
Žalovannaja gramota 1854: Жалованная грамота Льва Даниловича князя Галицкого епископии Перемыской (1302 года) [Žalovannaja gramota L’va Daniloviča knjazja Galickogo episkopii Peremyskoj (1302 goda)]. – Хрестоматия церковнославянская и древнерусская в пользу учеников высшей гимназии [Chrestomatija cerkovnoslovenskaja i drevnerusskaja v pol’zu učenikov vyššej gimnazii], сост. Я. Головaцкий [sost. J. Golovackij], Виден: Накладом правительства [Viden: Nakladom pravitel’stva], 316–317.
Želechivs’kij Jevhenij I. 1886: Желехівський, Євгеній І. Малорусько–німецький словар 1 (А–О) [Malorus’ko–nimec’kij slovar 1 (A–O)], Львів: Друкарня тов. ім. Шевченка [L’viv: Drukarnja tom. im. Ševčenka].
Želechivs’kij Jevhenij I., Nedil’skij Sofron G. 1886: Желехівський, Євгеній І., Недільський, Софрон Г. Малорусько–німецький словар 2 (П–Я) [Malorus’ko–nimec’kij slovar 2 (P–Ja)], Львів: Друкарня тов. ім. Шевченка [L’viv: Drukarnja tom. im. Ševčenka].
Lietuvių ir ukrainiečių kalbų paralelės: etimologinis ryšys ir tipologinis panašumas
SANTRAUKA
Straipsnis patvirtina svarbią atskirų paralelių egzistavimo lietuvių ir ukrainiečių kalbose hipotezę. Bendrų abiejų kalbų arealo ribų nebuvimas parodė, kad yra išlikę bendrų kalbos reliktų iš senųjų baltų ir slavų tarmių kalbėtojų kontaktų epochos. Lietuvių–ukrainiečių izoglosų savitumas pasirodė esąs rytų slavų ir dabartinių lietuvių protėvių glaudžios kalbinės sąveikos rezultatas teritorijoje, kurią apibrėžia Dniepro aukštupio intakų tinklas. Autoriai pateikė keleto lietuvių ir ukrainiečių kalbų sistemų lygmenų pavyzdžių – leksinio, žodžių darybos ir teksto (genetiškai bendros struktūros frazių). Bandymas identifikuoti etimologines koreliacijas leksiniu lygmeniu rodo tam tikrą teminį atitikmenų „išplitimą“, jų priklausymą keletui teminių grupių. Bendrieji pastebėjimai yra šie: bendrosios socialinės terminijos elementai (liet. draŭgalas: ukr. дрօуголик; liet. pusbrolis: senoji ukrainiečių kalba Полбрать); techniniai terminai (sen. lietuvių (?) *sovėj(a)s/*sovėj(a)s: slavų *savějnikъ;
Straipsniai / Articles
175
Page 30OLEKSANDRA V. POPOVA, OLGA A. KOPUS, OLEKSANDRA O. MORHUN
liet. kilpa: ukr. [чоўн]; liet. virbū̃ tvorà: ukr. вербо́ва тва́рь); bendros naujovės geografinės nomenklatūros srityje, pagrįstos genetiškai įprasta darbyne medžiaga (šaknimis, afiksais), pvz., pagal vieną modelį sudaryti priešdelio vediniai (liet. bė-: ukr. без-; liet. iš-: ukr. з-, c–).
Įrodyta, kad frazeologiniai vienetai, pastovieji žodžių junginiai, turintys panašų ar identišką ideologinį krūvį, reprezentuoja tą pačią lietuvių ir ukrainiečių kalbų etimologinę sudėtį (plg. liet. akis į akį: ukr. віч на віч; liet. už akių: ukr. dial. уз очі; liet. imti į širdį: ukr. ї́нтаму в серце).
Analogiškus kalbinius vienetus abiejose kalbose galima paaiškinti ir glaudžia kultūrine Lietuvos ir Ukrainos sąveika.
Įteikta 2024 m. rugpjūčio 27 d.
OLEKSANDRA V. POPOVA The State institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky” 26, Staroporfankijska Str. 65020, Ukraine, Odesa [email protected]
OLGA A. KOPUS The State institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky” 26, Staroporfankijoska Str. 65020, Ukraine, Odesa [email protected]
OLEKSANDRA O. MORHUN The State institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky” 26, Staroporfankijoska Str. 65020, Ukraine, Odesa [email protected]
176
Acta Linguistica Lithuanica XCI
