This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
Acta Linguistica Lithuanica 2025, т. 93, с. 1–20 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / elektroninis)
КОРЕЛЯЦІЙНІ СУФІКСАЛЬНІ ПОХІДНІ, ЩО НАЗИВАЮТЬ ОСІБ ІЗ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ, У ПЕРШОМУ ЛИТОВСЬКОМУ ПІДРУЧНИКУ ПСИХІАТРІЇ
Кореляційні суфіксальні похідні на позначення осіб із психічними розладами в першому литовському підручнику психіатрії
ПАЛЬМІРА ЗЕМЛЕВІЧЮТЕ Інститут литовської мови E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8679-3253 Напрями наукових досліджень: литовська термінологія, історія литовської медичної термінології.
https://doi.org/10.35321/all93-10
АНОТАЦІЯ
У статті досліджено 29 кореляційних суфіксальних похідних на позначення осіб із психічними розладами, уживаних у першому литовському підручнику психіатрії Юозаса Блажиса Įvadas į psichiatriją (1935). Визначено їхні міжнародні суфікси, розглянуто структуру основ слів-основ і особливості словотворення похідних. Установлено, що найтиповіші основи слів-основ кореляційних суфіксальних похідних розширені суфіксами (здебільшого –ija, –izmas), які, однак, не входять до складу похідних. Щодо співвідношення з основними словами, суфіксальні похідні неоднорідні. Вони можуть корелювати не лише з одним, а й із кількома основними словами. Є також похідні, словотвірне мотивування яких узагалі проблематичне, оскільки основні слова незрозумілі. Суфіксальні похідні, що корелюють з одним основним словом, у словотвірному відношенні пов’язані лише з іменниками, тоді як похідні, здатні корелювати більш ніж з одним основним словом, можуть бути пов’язані також із прикметниками та дієсловами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зовнішнє запозичення, термін-запозичення, кореляційна суфіксальна похідна, назви осіб із психічними розладами.
АНОТАЦІЯ
У статті досліджено кореляційні суфіксальні похідні на позначення осіб із психічними розладами, уживані в Įvadas į psichiatriją (Вступ до психіатрії; 1935), першому литовському підручнику психіатрії Юозаса Блажиса. У дослідженні визначено їхні міжнародні суфікси та розглянуто структуру основи слова
слова та словотвірні характеристики похідних. Установлено, що найтиповіші основи слів-основ кореляційних суфіксальних похідних розширені додаванням суфіксів (здебільшого -ija, -izmas), які, однак, не входять до складу похідних. Що стосується кореляційних відношень з основними словами, суфіксальні похідні демонструють різноманітні моделі, корелюючи з одним або кількома основними словами. Крім того, деякі похідні ускладнюють установлення кореляційних відношень, оскільки їхні основні слова нечіткі. Суфіксальні похідні, що корелюють з одним основним словом, зазвичай у словотвірному відношенні пов’язані лише з іменниками, тоді як ті, що корелюють із кількома основними словами, можуть бути пов’язані також із прикметниками та дієсловами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зовнішнє запозичення, термін-запозичення, кореляційна суфіксальна похідна, назви осіб із психічними розладами.
ВСТУПНІ ЗАУВАГИ
Об’єкт цієї статті становлять 29 запозичених назв осіб із психічними розладами, уживаних у підручнику Įvadas į psichiatriją (1935), написаному видатним литовським психіатром міжвоєнного періоду Юозасом Блажисом (1890–1939), які є кореляційними суфіксальними похідними. На думку класика литовської термінології Казимієраса Ґайвенісіса, термінологічність назв діячів² є проблематичною, адже вони не називають спеціальних наукових понять (Gaivenis 2002: 31). Попри це, термінологи беруться їх досліджувати. У таких дослідженнях назви осіб у сучасній та історичній термінології (різних галузей) описують з погляду їхньої форми (словотвору, походження), значення тощо (наприклад, див. Umbrasas 2005: 107–136; 2018: 107–127; Zemlevičiūtė 2020). Варто зазначити, що в найновішому енциклопедичному словнику психіатричних термінів (EPTŽ) їх також подано чимало, наприклад: алкоголік, астенік, холерик, еротопат, євнухоїд, ідіот, кретиноїд, лунатик, маніяк, мізантроп, наркоман, невропат, опіофаг, педераст, садист, симулянт, шизотимік, трансвестит та ін. Чимало з цих назв, як побачимо, уживав і Ю. Блажис. Щоправда, деякі назви осіб у згаданому словнику подано з позначкою psn. (застаріле), наприклад: дебілас psn., дегенератас psn. Чимало назв осіб ужито також у першому литовському підручнику психіатрії³.
Мета полягає в лінгвістичному описі кореляційних суфіксальних похідних підручника, що називають осіб із психічними розладами. Поставлено такі завдання: зареєструвати ці назви, визначити їхні суфікси, основні основи та їхню структуру, а також характерні особливості словотворення. Для досягнення мети й виконання завдань залучено кілька лінгвістичних методів,
¹ Докладніше про підручник див. Gutmanas 1935: 378–379; Zemlevičiūtė 2024: 207.
² К. Ґайвеніс писав, що «загалом номенклатуру назв спеціальностей можна виокремити в окрему підгрупу термінології» (Gaivenis 2002: 31).
³ Слід зазначити, що запозичені назви осіб із психічними розладами виявлено не лише в підручнику Ю. Блажиса. Їх уживали й інші автори міжвоєнного періоду, які писали статті з питань психіатрії в Medicinos žurnale (Vlad as Kuzma, Vladimiras Kutorga, Teodoras Gutmanas, Jonas Kairiūkštis, Lazaris Epšteinas, Antanas Smalstys, Vytautas Bendoravičius, Ilja Skliutauskas, Anatolijus Zarcinas, Lazaris Gutmanas, Mejeris Rozinas), наприклад: алкоголік, хореїк, хронік, дебілік, дегенерат, епілептик, істерик, істеричка, ідіот, імбецилік, інфантилік, кататонічка, морфініст, неврастенік, олігофренік, паралітик, паралітик, психопат, сифілітик 1925 8 554; 1927 1–2 67; 1929 2 112; 1930 3 151; 1934 2 68; 1935 4 260; 1935 5 357.
2
Page 3
основним із яких є описово-аналітичний метод. Спираючись на метод словотвірного аналізу, з’ясовують, якими основними словами мотивовані похідні. Метод морфемного аналізу корисний для виокремлення найменших значущих частин похідного — коренів, суфіксів. За потреби методом зіставлення користуються для порівняння назв осіб із психічними розладами, уживаних у міжвоєнному підручнику психіатрії, з назвами, уживаними наприкінці XIX ст. у популярній медичній писемності та в сучасній психіатричній термінології.
Теоретичні міркування. Запозичення слів, а отже й термінів, з інших мов є природним процесом будь-якої національної загальної та наукової мови. Це одне з джерел формування термінології. Терміни-запозичення⁴ входять до національної термінології як готові мовні одиниці разом із поняттями та реаліями, які ними називають (Danilenko 1977: 29; див. також Griniov 1993: 157; Tatarinov 2006: 194), інакше кажучи, терміни запозичують тоді, коли бракує назв понять, уже названих у мові, з якої запозичують (Superanskaja та ін. 1989: 41). Запозичення з інших мов називають зовнішнім запозиченням⁵. Водночас слід звернути увагу на те, що цей спосіб творення термінів — зовнішнє запозичення — є дещо проблематичнішим за внутрішнє⁶, коли простіше встановити джерело запозичення, яким зазвичай є жива мова (діалекти) або писемні джерела. У разі зовнішнього запозичення до термінології потрапляють слова, що походять із різних мов, хоча нерідко первинною мовою походження того чи того слова є класична (грецька або латинська) мова. Нерідко слова чужих мов потрапляють до національної мови не безпосередньо з первинної мови походження запозичуваних слів, а через мови-посередниці⁷; особливо це стосується слів грецького та латинського походження. Наприклад, візьмімо назву особи albinosas. За даними етимологічного словника Online Etymology Dictionary (OED), англійським словом albino (лит. albinosas) називають людину з блідим, молочним кольором шкіри обличчя, світлим волоссям і рожевими очима через нестачу пігменту меланіну (див. також ME I 1991: 33), слово походить з іспанської або португальської albino, однак первинним джерелом походження цього слова є латинська мова.
⁴ Термінолог Сергіюс Ґриньов поділяє матеріальні запозичення на лексичні (запозичується матеріальна форма слова разом зі змістом), формальні (запозичується лише матеріальна форма слова, яка наповнюється новим змістом у мові-реципієнті) та морфологічні (запозичуються кореневі й словотвірні морфеми для творення нових термінів) (Griniov 1993: 162). Деякі литовські мовознавці подають дещо іншу класифікацію матеріальних запозичень. Наприклад, Ліна Інчюрайте-Норейкене та Боніфаціас Стунджа (2024: 299) виокремлюють дві категорії матеріальних запозичень — прості та кореляційні запозичення.
⁵ Ґі Рондо розрізняє безпосереднє зовнішнє запозичення та зовнішнє запозичення із застосуванням морфологічних трансформацій (Rondeau 1981: 129, цит. за Superanskaja та ін. 2003: 195). Як видно і з теоретичних положень, наведених у примітці 1, різні автори загалом подібно розуміють зовнішнє запозичення, відрізняються лише терміни для називання видів цього запозичення.
⁶ Запозичення, що відбувається в межах тієї самої мови, називають внутрішнім запозиченням, наприклад: термінологізація термінів і загальномовних слів (докладніше про термінологізацію див. Šalkauskis 1991 [1925]: 24–31; Gaivenis 1997: 4–6; 2002: 51–53; Keinys 2005 [1973], 231–233; Klimavičius 1996: 4–25; Sager 1997: 28–29; Superanskaja та ін. 2003: 194–196 та ін.).
⁷ Стверджують, що часто неможливо за формою, значенням і хронологією міжнародних слів визначити, якими мовами вони проходили (LKE 1999: 641).
3
Page 4
Потрапляючи до національної термінології, запозичений термін зазвичай зазнає фонетичних, графічних і граматичних змін⁸, але його асиміляція завершується лише тоді, коли він стає повноправним членом лексичної системи власної мови. Стверджують, що запозичений термін приймають до національної мови також тому, що він уже закріпився в інших (принаймні кількох) національних мовах і позначає поняття науки, техніки, мистецтва, суспільного життя та інших сфер, що свідчить про важливість такого терміна для наукової комунікації (див. Griniov 1993: 157, 162–164; Gaivenis, Keinys 1990: 207).
Міжнародному спілкуванню фахівців сприяє інтернаціоналізація термінів. Інтернаціоналізмами (міжнародними термінами) зазвичай вважають терміни, тотожні або близькі за формою та змістом щонайменше у трьох мовах (пор. Tatarinov 2006: 196).
Класичні мови відіграли особливу роль у формуванні наукової термінології. Семантика коренів та афіксів цих мов є «законсервованою» — утративши природні умови розвитку, вони стандартизуються й набувають однозначності, не викликають хибних асоціацій, що є цінним для термінології (Danilenko 1977: 33, 35). Грецька та латинська мови були не лише джерелом запозичення готових термінів, а й прикладом моделей творення нових термінів. Елементи цих мов (корені, префікси, суфікси або суфіксоїди)⁹, що дали назву елементам міжнародних термінів, використовують у багатьох мовах для творення нових термінів; вони зручні й переважні тим, що їхнє значення відоме науковцям конкретної галузі. Для термінів, утворених із таких елементів, характерні семантична прозорість, точність і стислість; структурно вони зберігають свої словотвірні можливості (Danilenko 1977: 33, 35; Griniovas 1993: 169–170).
Отже, елементи грецької та латинської мов вважають надбанням усіх мов, і тому вони є універсальними (Superanskaja та ін. 1989: 104). Запозичені національними мовами грецькі й латинські елементи адаптуються лише незначною мірою, переважно фонетично. Первинна морфологічна структура такого елемента в національній мові незрозуміла, і його приймають цілком, без будь-якого морфологічного членування.
Як уже зазначалося, значну частину національних термінів становлять терміни, утворені на основі слів і морфем грецької та латинської мов. Своєю чергою, і самі терміни, що мають корені та афікси грецького або латинського походження, також стають міжнародними термінами (Danilenko 1977: 33; докладніше про творення термінів на основі елементів грецьких і латинських термінів див. Superanskaja та ін. 2003: 204–212).
Але повернімося до запозичень, у складі яких можна виявити різні словотвірні афікси. Теоретик словотвору литовської мови Вінцас Урбутіс писав, що «[щ]об якомога повніше
⁸ Литовський термінолог Стасіс Кейнiс писав «про природне, не наукове, а живе пристосування запозичень, адаптацію до звукової системи, наголосу й відмінювання своєї мови та роль такої адаптації в літературній мові», наголошуючи, що рекомендації щодо запозичених назв мають ґрунтуватися на «вживанні живої мови та мови писемних пам’яток, написаних живою мовою» (Keinys 2007: 71).
⁹ Елементи термінів (терміноелемент) є формальними компонентами терміна (Superanskaja та ін. 1989: 102). Термінолог Валерія П. Даниленко елементом терміна вважає будь-який структурний компонент терміна. Ним може бути морфема (рівень простого терміна), слово або умовний знак (рівень складеного терміна) (див. Danilenko 1977: 37, 108; також пор. Superanskaja та ін. 1989: 102; 2003: 100–105).
Page 5
і точніше описати словотвірну систему, її організацію, не слід забувати й про диференціацію похідних за походженням, «... » (Urbutis 2009: 292). Мовознавець за походженням розрізняв «власні похідні та похідні, що прийшли з інших мов. Останні функціонують як похідні завдяки словотвірним відношенням, що склалися з іншими словами чужомовного походження з тими самими коренями» (там само: 292–293). Ганс Маршан назвав цей словотвір кореляційним словотвором (Marchand, цит. за Urbutis 2009: 293), який «зазвичай обмежується новими запозиченнями, так званими міжнародними словами: їхнє чуже походження чітко відчувається, <...>, у словотвірній структурі помітні специфічні, незвичні для власних похідних риси, а серед виокремлених словотвірних афіксів мало таких, із якими були б утворені гібридні похідні (і ті здебільшого є спорадичними)» (там само: 293). На думку В. Урбутіса, «доцільно враховувати специфічне становище так званих міжнародних слів та їхнього словотвору, а типи кореляційного словотвору так чи інакше відмежовувати, не змішувати цілком із типами словотвору автохтонних слів (і давніх запозичень, що відрізняються від них)» (там само: 283). Якщо термін або слово у своїй мові утворюють «на основі не наявних у власній мові, а слів (їхніх основ) інших мов (здебільшого латинських або латинізованих), можна виокремити особливий словотвір на чужомовній основі» (Marchand, цит. за Urbutis 2009: 293).
У найновіших лінгвістичних дослідженнях кореляційними похідними зазвичай вважають такі запозичення (міжнародні слова), які умовно можна членувати за словотвірною структурою, якщо поруч функціонує відповідне запозичене слово із спільною основою (Stundžia, Inčiuraitė-Noreikienė 2022: 241–242; Miliūnaitė 2024: 181; докладніше див. DLKG 1994: 123; Urbutis 2009: 292–293). Додають, що кореляційні похідні — це запозичення, які функціонують як похідні завдяки усвідомлюваному мовцями зв’язку із запозиченими спорідненими словами (Stundžia, Inčiuraitė-Noreikienė 2022: 241–242). Отже, узагальнюючи, можна сказати, що кореляційній похідній властиві такі основні ознаки: її запозичено з інших мов, її можна членувати за словотвірною структурою, і вона повинна мати спільний корінь (основу) з іншим запозиченим словом, яке функціонує в мові.
АНАЛІЗ І КЛАСИФІКАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ СУФІКСАЛЬНИХ ПОХІДНИХ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСІБ ІЗ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ
Перш ніж розпочати розгляд кореляційних суфіксальних похідних підручника на позначення осіб із психічними розладами, варто сказати кілька слів про сам підручник і його автора Ю. Блажиса. А хто міг би краще розповісти про нього, ніж його сучасники? За їхніми словами, Ю. Блажис був «видатним ученим і лікарем, одним із найкращих наших психіатрів, проректором Університету Вітовта Великого, освіченою людиною, великим гуманістом», «одним із найвидатніших авторитетів у цій галузі [психіатрії — прим. авт.] у Литві», «уважним лікарем, мислячим діагностом», «найшляхетнішим прикладом наукової праці та совісті в Литві й у її Університеті, виразником найкращих академічних традицій, одним із тих великих воїнів науки, які без галасу
10 Їх становлять (здебільшого) суфіксальні та префіксальні похідні й неокласичні похідні (Stundžia, Inčiuraitė-Noreikienė 2022: 297) (про кореляційні суфіксальні похідні див. також Inčiuraitė-Noreikienė 2022: 149–174).
5
Page 6
і без особистих кар’єрних амбіцій, непомітні для натовпу, не потребуючи його галасливого схвалення, іноді не лише ним не зрозумілі, а й несправедливо засуджувані та боляче ображувані його вождями, тихо виконують свої обов’язки й ідуть шляхом совісті, здійснюючи велику працю свого часу та без залишку віддаючи науці свої сили й життя, а через науку жертвуючи себе людству» (Bendoravičius 1939: 419; Römeris 1939: 409–410).
1914 року закінчив Військово-медичну академію й здобув лікарський ступінь, служив військовим лікарем у Росії. 1918 року, повернувшись до Литви, працював лікарем «у різних державних медичних установах», був «керівником першої психіатричної лікарні, а згодом організатором кафедри психіатрії та неврології в Литовському університеті», писав і публікував наукові статті з різних питань медицини та психіатрії, співпрацював у галузях судової медицини й криміналістики, редагував V. D. Universiteto Žinias (Bendoravičius 1939: 418–425; Vaičiūnas¹¹ 1939: 414–417).
Найважливішою працею Ю. Блажиса є підручник Įvadas į psichiatriją. Як зазначає його сучасник, литовський військовий лікар, підполковник В. Бендора́вічюс (1891–1958), «[д]о цієї своєї праці він ретельно готувався, уже написаний твір понад рік тримав у рукописі, щоб час від часу перевіряти його, знаходити недоліки, доповнювати й виправляти», «[у] ньому помітні і загальна концепція, і основний напрям психіатричного мислення, і критична оцінка різних гіпотез, і гармонійне зведення їх до одного ясного змісту в красивій, можна сказати, елегантній словесній формі» (Bendoravičius 1939: 420, 424). За словами литовського лікаря-невролога, психіатра Л. Ґутманаса (1875–1957), у підручнику «[у]се викладено простою та зрозумілою мовою, так що він зрозумілий не лише лікарям, а й кожному інтелігентові. Матеріал дуже змістовний, докладно подає багато історичних і статистичних відомостей, містить усі найновіші наукові здобутки останніх років, а також усі теорії та вчення сучасності. <…>. І за змістом, і за викладом матеріалу ця книга досягла високого наукового рівня, адже дає чітке відображення сучасного стану всіх порушених питань психіатрії. <…>. Цю цінну книгу, <…>, можна гаряче рекомендувати не лише студентам і лікарям, а й педагогам, суддям та загалом інтелігентним батькам, <…>» (Gutmanas 1935: 378–379).
Серед запозичених назв осіб, уживаних у підручнику, вирізняються назви з дуже чіткими міжнародними суфіксами. Деякі з цих суфіксів виокремлено й в академічній граматиці литовської мови (LKG) під час розгляду словотвірних категорій іменників, наприклад: –ikas (суфікс назв носіїв предметної ознаки, утворені за допомогою якого слова зазвичай позначають осіб, яких можна характеризувати досить по-різному (LKG I 363)), –istas (суфікс назв носіїв предметної ознаки, утворені за допомогою якого слова позначають осіб за їхньою схильністю (там само: 362–363)), –atas (там само: 337, 364). Такі словотвірні форманти (суфікси) запозичених назв осіб можна виокремити лише формально, оскільки згадані запозичення, як уже зазначалося, автор підручника запозичив із джерел іншими мовами, на які він спирався, пишучи свою працю.
¹¹ Віктор Вайчюнас (1896–1945), литовський лікар-психіатр, невропатолог (VLE).
6
Page 7
Похідними тут вважають такі назви, які можна мотивувати, тобто які «своїми компонентами нагадують інші слова та їхні компоненти» (Urbutis 2009: 69). У цих назвах формально можна виокремити нелитовські суфікси, а самі назви слід вважати кореляційними суфіксальними похідними (див. Inčiuraitė-Noreikienė 2022: 154). Такі суфікси згаданих назв, як –istas, –ikas, –(i)antas, –(i)atas, у LKG трактують як міжнародні суфікси (див. LKG I 362–364), а утворені з ними слова зараховують до словотвірної категорії назв носіїв дієслівної або предметної ознаки. Спираючись на ці дані, докладніше описано структуру таких назв з урахуванням їхніх складників.
Кореляційні суфіксальні похідні. Більшу частину запозичених назв осіб, уживаних у підручнику, становлять суфіксальні похідні.
1. Суфіксальні похідні з можливим одним мотивуванням. До цієї групи похідних належать назви осіб, які корелюють лише з одним основним словом — іменником (див. таблицю 1).
Суфікса –ikas запозичені назви осіб. Усі особи, позначені цим суфіксом, характеризуються за хворобою, на яку вони страждають, хворобливим станом або розладом, який їх мучить, інакше кажучи, такі назви осіб корелюють із назвами хвороб, хворобливих станів або розладів. Як зазначено в LKG, «[н]айближчі інші міжнародні слова (зазвичай іменники), на які можна було б спиратися, інтерпретуючи» (LKG I 363) словотвір згаданих похідних, з погляду форми є неоднорідними. Ця властивість характерна й для запозичених назв осіб, уживаних у досліджуваному джерелі.
У підручнику мало похідних, основа яких збігається з основою мотивувального слова (іменника), наприклад: delirikas 93¹² «особа, яка страждає на делірій»¹³ (: delyras¹⁴) (слід звернути увагу на відмінність форми основ похідного й основного слова — у похідному короткий голосний i, а в основному слові — довгий y. Можна припустити, що короткий голосний зумовлений латинським delirium. У такому разі постає питання: як у підручнику з’явилося delirikas? Можливо, це назва, утворена самим автором від delirum?); encefalitikas 109 «особа, яка страждає на енцефаліт» (: encefalitas¹⁵); paranojikas 172, 191, 221, 224 «особа, яка страждає на параною» (: paranoja¹⁶).
¹² Біля цього та інших прикладів указано сторінку підручника.
¹³ У цьому розділі поруч із назвами осіб у лапках подано словотвірне значення (його також називають структурним значенням) (див. Urbutis 2009: 173), оскільки воно важливе для обґрунтування «структурн[их] склад[ників] похідного та їхн[ього] співвідношенн[я]» (Urbutis 2009: 173).
¹⁴ Delyras (лат. delirium — божевілля, безумство, маячення) — розлад свідомості, якому властиві порушення орієнтації в просторі та сприйняття часу, численні зорові й інші галюцинації (EPTŽ 52, пор. ME I 168).
¹⁵ Encefalitas (лат. encephalitis < гр. enkephalos — головний мозок), запалення головного мозку (ME I 227, пор. EPTŽ 80).
¹⁶ Paranoja (гр. paranoia — недоумство), психічний розлад — хворобливе тлумачення подій, засноване на системі маячних ідей (ME II 125, пор. EPTŽ 223).
Page 8
Порівняно із зазначеними назвами, у назві neurotikas 26, 35, 193, 224 «особа, яка страждає на neuroze17 (: neurozė18)» основа, формально кажучи, не збігається з основою мотивувального слова, однак це все ж інший варіант тієї самої основи neurozneurot- — назва особи (похідне) і назва хвороби (мотивувальне слово) відрізняються чергуванням приголосних z і t (пор. Urbutis 2009: 153, також див. с. 268).
Основні основи більшої частини мотивувальних слів назв, які слід вважати похідними, також є іменниками (абстрактного значення), розширеними суфіксом –ija, який у процесі творення назви особи пропускається, тобто «основа мотивувального слова не безпосередньо входить до похідного, а має скорочений вигляд, без формального афікса» 19 (Urbutis 2009: 149). Такі скорочені (дезінтегровані) мотивувальні основи 20 властиві таким похідним назвам осіб:
akromegalikas 130 «особа, яка страждає на акромегалію» (: akromegalija21);
epileptikas22 14, 26, 56, 195, 198 «особа, яка страждає на epilepsija23 (: epilepsija24). У цьому, як і у випадку з neurotiko, знову можна говорити про різні варіанти тієї самої основи epileps- ‖ epilept- — основи назви особи та пов’язаної з нею назви хвороби відрізняються чергуванням приголосних s і t;
ipochondrikas 174 «особа, яка має іпохондричні (необґрунтовані) ідеї, страждає на іпохондрію25 (: ipochondrija26);
isterikas 165, 201 «особа, яка страждає на істерію» (: isterija27);
17 Tarpukario TŽŽ (1936: 675) neurotikas (гр.) «хворий на нерви».
18 Neurozė (лат. neurosis < гр. neuron — жила, нерв) — функціональне захворювання нервової системи психогенного походження, за якого зберігаються правильна оцінка довкілля та себе, здатність керувати своїми вчинками і діями (EPTŽ 206, пор. ME II 80).
19 Такі утворення V. Urbutis вважає дезінтеграційними утвореннями (Urbutis 2009: 149).
20 Поняття згаданої основи безпосередньо пов’язане також із поняттям пов’язаної мотивувальної основи. «<...> [п]ов’язана основа не має самостійного значення, <...>, її значення лише приблизно сприймається як залишок, абстрагований від значень слів, що її містять» (Urbutis 2009: 147, докладніше див. с. 144–153). V. Urbutis зазначає, що в тому самому похідному можна виявити і пов’язану, і скорочувану основу (там само: 149). Такі основи властиві майже всім назвам осіб, розглянутим у цій статті.
21Akromegalija (лат. acromegalia < гр. akron — кінцівка + гр. megas — великий), акромегалія, ендокринне захворювання, для якого характерне непропорційне збільшення кісток і м’яких тканин обличчя, рук і ніг (ME I 30, пор. EPTŽ 10).
22 Термін epileptikas уживався вже на початку XX ст. у статтях лікарів Petro Matulaitis (1911), Stasys Matulaitis (1913) (див. список літератури).
23 Tarpukario TŽŽ (1936: 267) epileptikas (гр.) «людина, яка страждає на падучу хворобу».
24Epilepsija (лат. epilepsia < гр. epilambanō — напав, схопив), епілепсія, хронічне захворювання, для якого характерні різноманітні напади, певні зміни особистості, що іноді прогресують до недоумства (ME I 235, пор. EPTŽ 83).
25 Tarpukario TŽŽ (1936: 417) ipochondrikas (гр.) «хворий на іпохондрію».
26Hipochondrija (гр. hypochondria — нутрощі; колись їх вважали осередком поганого настрою), хворобливий психічний стан, за якого хворий надмірно турбується про своє здоров’я, побоюється через наявні незначні нездужання або уявні тяжкі хвороби (ME I 32, пор. EPTŽ 118).
27Isterija (лат. hysteria < hysterica — така, що має нездорову матку < гр. hystera — матка) — функціональне захворювання нервової системи, для якого характерні велика різноманітність і мінливість симптомів (EPTŽ 128), одна з форм неврозу. Проявляється
8
Page 9
katatonikas 197, 199, 208 «особа, яка страждає на кататонію» (: katatonija28);
melancholikas 106, 191, 194, 195, 204 «особа, яка страждає на меланхолію» (: melancholija29);
neurastenikas 161 «особа, яка страждає на неврастенію»31 (: neurastenija32);
šizofrenikas 53,135,157,201 «особа, яка страждає на шизофренію» (: šizofrenija33).
У деяких похідних мотивувальні слова розширені іншими суфіксами, які не входять до складу похідного. Трапилася одна назва, мотивувальне слово якої розширене суфіксом –izmas (пор. Urbutis 2009: 237), напр., parkinsonikas 186 «особа, яка страждає на паркінсонізм» (: parkinsonizmas34).
Запозичені назви осіб із суфіксом –istas. Знайдено дві назви осіб — похідні із суфіксом –istas (докладніше про похідні з цим суфіксом див. DLKG 1994: 123; Urbutis 2009: 292–293; Miliūnaitė 2024: 182), утворені від позначень клінічних понять із суфіксом –izmas, напр.: onanistas35 18, 142 «особа, яка займається онанізмом36» (: onanizmas37); sadistas 29 «особа, схильна до садизму38» (: sadizmas39). Це підтверджується і LKG, де написано,
різноманітними розладами психіки, чуття, руху, діяльності внутрішніх органів (ME I 366). Це мотивувальне слово зазначене біля isteriko і в LKG (I 363).
28 Katatonija (лат. catatonia < гр. katonos — напруження, заціпеніння) — форма шизофренії — психічний і руховий розлад — хворий буває збудженим або нерухомим, іноді цілком заціпенілим (EPTŽ 140; ME I 396).
29 Tarpukario TŽŽ (1936: 612) melancholikas (гр.) «той, хто страждає на меланхолію, людина пригніченого настрою, сповнена похмурих думок».
30 Melancholija (лат. melancholia < гр. melas, melanos — чорний + cholē — жовч) — розлад настрою, що виявляється нездатністю відчувати задоволення, зникненням реакції на подразники, які раніше спричиняли задоволення, анорексією та втратою ваги, депресивним настроєм уранці, надмірним почуттям провини (EPTŽ 185). Це мотивувальне слово біля melancholikas зазначене також у LKG (I 363).
31 Tarpukario TŽŽ (1936: 675) neurastenikas (гр.) «той, хто страждає на неврастенію; розладнана людина».
32 Neurastenija (лат. neurasthenia < гр. neuron — жила, нерв + astheneia — слабкість, неміч) — психогенне захворювання, для якого характерні підвищена дратівливість, швидке виснаження, порушення сну, вегетативна та емоційна мінливість тощо (EPTŽ 204).
33 Šizofrenija (лат. schizophrenia < гр. schizō — розщеплювати + phrēn — розум) — ендогенне психічне захворювання, яке виявляється різними симптомами й синдромами — галюцинаціями, маренням, хворобливими афектами, подібними до неврозу або психопатії, гебефренічними, кататонічними, онейроїдними та іншими синдромами (EPTŽ 321; ME II 253–254).
34 Parkinsonizmas (лат. parcינסonismus) — хворобливий стан, що виникає внаслідок ураження екстрапірамідної системи (особливо її блідої кулі та чорної речовини стовбура мозку) (EPTŽ 225; ME II 127).
35 Термін onanistas, на мою думку, першим почав уживати лікар Kazys Grinius 1910 р. у статті «Apie onanizmą», опублікованій у журналі Sveikatos. Лікар уживав його і в подальших працях (1913; 1920; 1921). Слід також зазначити, що K. Grinius запропонував і литовський відповідник запозичення varpos braukytojas (1920; 1921).
36 Tarpukario TŽŽ (1936: 700) onanistas (івр.) «особа, яка страждає на онанію, онанізм».
37 Onanizmas (лат. onanismus; названий за іменем біблійного персонажа Онана, сина Юди, який практикував переривання статевого акту з сестрою своєї дружини) — спричинення оргазму механічним подразненням власних ерогенних зон, найчастіше статевих органів (EPTŽ 214), інакше masturbacija (ME II 101).
39 Sadizmas (лат. sadismus; маркіз де Сад (1740–1814) — французький письменник, який описав це збочення) — статеве збочення, за якого сексуальне задоволення відчувається через заподіяння партнерові морального або фізичного болю (EPTŽ 271). У ME (II 242) зафіксовано також назву особи sadistas.
9
Page 10
що «значна частина слів із суфіксом –istas у словотвірному відношенні найтісніше пов’язана зі словами із суфіксом –izmas, які мають таку саму основну основу» (LKG I 362). Таке мотивування, словами V. Urbutis, можна вважати звичайним мотивуванням визначеного напряму⁴⁰ зі строгим порядком членів опозиції (похідне — мотивувальне слово) (Urbutis 2009: 124).
Запозичені назви осіб із суфіксом –(i)akas. У LKG цей суфікс не згадується. Знайдено одну назву maniakas ²²⁴ «особа, охоплена манією»⁴¹ (: manija⁴²), що корелює з назвою хворобливого потягу, основу якої розширено суфіксом –ija, що не входить до похідного.
1 таблиця. Назви осіб із психічними розладами, що корелюють з одним мотивувальним словом
2. Похідні із суфіксами з можливим подвійним мотивуванням. Усі розглянуті запозичені назви осіб корелюють лише з одним мотивувальним словом. Однак у підручнику
⁴⁰ V. Urbutis розрізняє також протилежне — взаємне (або обопільне) мотивування невиявленого напряму (також позначуване термінами abipusė motyvacija, abipusiai darybos santykiai), трактоване «як словотвірний зв’язок без мотивування, або мотивації (співвідношення похідного — мотивувального слова)», «[н]е віддаючи переваги тому чи іншому напряму мотивування», за якого члени опозиції можуть мінятися місцями (fašizmas – fašistas) (Urbutis 2009: 124–125).
⁴¹ Tarpukario TŽŽ (1936: 594) maniakas (гр.) «особа, яка страждає на манію, чогось одного забажала, ніби збожеволіла на чомусь одному».
⁴² Manija (гр. mania — потяг, божевілля), хворобливий стан, для якого характерні надмірно піднесений настрій і активність, надто висока думка про себе, поверхове мислення, балакучість (гучна швидка мова), розсіяність. Найчастіше трапляється при маніакально-депресивному психозі (ME II 525, пор. EPTŽ 179).
10
Page 11
є чимало назв, які у словотвірному відношенні можуть бути мотивовані не одним, а кількома мотивувальними словами (див. таблицю 2).
Запозичені назви осіб із суфіксом –ikas. Потенційні мотивувальні слова похідних із цим суфіксом формально неоднорідні (див. LKG I 363). В одних можливих таких слів основна основа розширена певним суфіксом, а в інших вона збігається з основною основою похідного:
alkoholikas⁴³ 28, 35, 38, 91, 123, 137, 237. У LKG (I 363) цю назву особи мотивовано словом alkoholis, значення — «особа, схильна до алкоголю». Окрім цього, на мою думку, можливе й інше мотивування назви — слово може спиратися на назву хвороби alkoholizmas, і це найімовірніше мотивувальне слово похідного, оскільки «той, хто схильний уживати алкоголь», не обов’язково є alkoholikas, хоча в Tarpukario TŽŽ (1936: 44) його значення саме таке: alkoholikas «людина, яка надмірно вживає алкогольні напої, п’яниця». Однак alkoholiku все ж слід називати лише того, хто страждає на алкоголізм. У мінімальних контекстах підручника згадана назва особи саме так і вживається, коли йдеться про назване психічне захворювання;
fanatikas ²⁹. У LKG (I 364) значення fanatiko — «той, хто фанатично ненавидить людей з іншими переконаннями», пор. TŽŽ 1936: 285: fanatikas «сліпо в щось вірить і нетерпимий до іншої думки інших», і воно може бути мотивоване як прикметником fanatiškas, так і іменником fanatizmas. Значення цієї назви особи в підручнику, порівняно зі значенням, зазначеним у LKG, є медичним (клінічним) — fanatikas є психопатом — особою, для якої характерні тяжкі психічні розлади особистості. Отже, найточніше мотивувати це похідне словом fanatizmas;
sifilitikas⁴⁴ 38, 110, 260 (: sifilis⁴⁵). Зв’язок назви із сифілісом очевидний, пор. TŽŽ 1936: 912: sifilitikas (гр.) «той, хто страждає на сифіліс». Однак, якщо розглядати словотвір, сумнівно, чи мотивувальним словом є іменник sifilis, оскільки основа похідного має іншу структуру. Найімовірніше, назва мотивована латинським прикметником syphiliticus < syphilis⁴⁶ (див. OED) — sifilitinis, пор. sifilitinis психічне захворювання 260. Проте важко сказати, чи ця назва створена J. Blažys, чи запозичена з інших джерел;
venerikas 262. За даними LKG (I 364), значення цієї назви — «той, хто страждає на венеричну хворобу⁴⁷», а мотивувальне слово — прикметник venerinis. Не можна не погодитися з цим твердженням, адже статеві хвороби називали venerinėmis ligomis⁴⁸, а прикметник venerinis походить від давньої
⁴³ Запозичення alkoholikas уже трапляється у працях лікарів Petro Avižonis (1907), K. Grinius (1920), P. Matulaitis (1911), які популяризували в пресі знання медичної науки.
⁴⁴ Один із найраніших випадків уживання терміна sifilitikas датується 1890 р. — це стаття лікаря P. Matulaitis «Mikroorganizmai», опублікована в Varpe. Цей термін пізніше також уживали P. Matulaitis (1915), K. Grinius (1911).
⁴⁵Sifilis (лат. syphilis) — хронічне інфекційне статеве захворювання, спричинене блідою спірохетою (EPTŽ 276; ME II 264).
⁴⁶ Інфекційне венеричне захворювання, назване за іменем персонажа поеми лікаря з Верони Girolamo Fracastoro (1483–1553) «Sifilis, sive Morbus Gallicus», виданої 1530 р., який страждав на цю хворобу (OEA).
⁴⁷ Tarpukario TŽŽ (1936: 1044) venerikas «той, хто страждає на статеву, венеричну хворобу».
⁴⁸ Вважається, що термін morbus venereus (лит. venerinė liga) першим запропонував французький лікар Jacques’as de Béthencourt’as (1477–1527), уживши його 1527 р. у трактаті Nouveau Cartme de penitence, виданому в Парижі, як альтернативу пейоративному терміну morbus gallicus (лит. prancūziška / prancūzų liga). Запропонований термін
11
Page 12
імені римської богині кохання та краси Венери. Слід додати, що наприкінці XIX ст. у популярних медичних працях литовські лікарі вживали й інші терміни, наприклад, veneriškos ligos⁴⁹, veneros ligos⁵⁰. Останню назву (як і venerinės ligos) уживав і J. Blažys у своєму підручнику (див. с. 263). Тож напрошується думка: чи не могло venerikas бути мотивоване також антропонімом Venera? У такому разі словотвірне значення цієї назви особи було б «особа, яка страждає на хворобу Венери».
Запозичені назви осіб із суфіксом -antas. У підручнику знайдено лише один похідний із цим суфіксом — haliucinantas 122 (: haliucinuoti чи haliucinacijos?). Хоча формально можна було б убачати подвійне мотивування, усе ж потенційнішим мотивувальним словом цієї назви особи є іменник haliucinacijos. Отже, словотвірне значення похідного було б «особа, яка бачить галюцинації».
Запозичені назви осіб із суфіксом -atas. Як зазначено в LKG (I 337), під час опису назв носіїв дієслівної ознаки — слів, утворених за допомогою міжнародних суфіксів, — вони словотвірно можуть бути пов’язані не лише з дієсловами, а й з іменниками із суфіксом –(i)acija, що позначають дії. У підручнику вжито дві такі назви осіб:
degeneratas 138, 267 (: degeneruoti чи degeneracija?). За даними LKG (I 337), ця назва може бути мотивована як дієсловом degeneruoti, так і іменником degeneracija. Проте, як і у випадку з haliucinanto, мотивувальним словом цієї назви особи, здається, слід вважати degeneraciją, а degeneruoti, найімовірніше, уже утворилося від degeneracijos, тому останній іменник у словотвірному ланцюжку був би первинним;
kastratas 129 (: kastruoti чи kastracija⁵¹?). Ця назва, як і degeneratas, у LKG (I 337) мотивується подвійно — дієсловом kastruoti та іменником kastracija. Як бачимо, формально кажучи, і в цьому випадку можливі два способи мотивування похідного, однак мотивування дієсловом усе ж малоймовірне, оскільки слово утворене не в литовській мові, а, найімовірніше, запозичене вже готовим, як і haliucinantas та degeneratas.
Запозичені назви осіб із суфіксом -oidas eunuchoidas 183 (: eunuchas чи eunuchoidizmas⁵²?). У LKG цей суфікс серед міжнародних суфіксів не згадується. Формально кажучи, назва може корелювати з іншою назвою особи eunuchas. У Tarpukario TŽŽ (1936: 277) значення останньої — «кастрований (оскоплений) служник гарему; кастрат», подібне воно і в сучасному
пов’язували з іменем римської богині кохання та краси Венери — венерична хвороба поширюється через стосунки «незаконного кохання» (англ. illicit love) (див. Tsaraklis і ін. 2017: 395; Wikien; Wikifr; Vázquez-Espinosa і ін. 2021: 5).
⁴⁹ Термін veneriškos ligos уживав лікар P. Matulaitis у своїй книзі Lytiškos Ligos ir Kaip nuo jų apsisaugoti (1915), Antanas Vileišis — у брошурі Patarmės moterims, kurios nori būti sveikos (1899).
⁵⁰ Термін veneros ligos уживався в книзі лікаря Juozo Bagdono Kas reikia žinoti apie lyties ligas (1920).
⁵¹ Kastracija (лат. castratio — оскоплення), видалення статевих залоз або припинення їхньої гормональної діяльності з метою зміни гормонального балансу організму (ME I 395, пор. EPTŽ 139, 79).
⁵² Eunuchoidizmas (лат. eunuchoidismus < гр. eunouchos — євнух, охоронець ложа + eidos — вигляд, форма) — уроджене або набуте недостатнє розвинення статевих органів і вторинних статевих ознак, що виявляється диспропорціями тіла (короткий тулуб, довгі кінцівки, ожиріння) (EPTŽ 89, пор. ME I 244).
12
Page 13
TŽŽ (2007: 315) — «кастрат, який наглядає за гаремом: чоловік, якому видалено яєчка». EPTŽ (2017: 89) eunuchoidas визначає як особу, яка страждає на євнухоїдизм. У цьому визначенні істотним є слово, що позначає хворобу. На цій підставі можна стверджувати, що назва особи eunuchoidas спирається не на eunuchu, а на назву хвороби eunuchoidizmas.
Запозичені назви осіб із суфіксом –istas. Назви осіб із цим суфіксом є носіями іменникової ознаки, але у словотвірному відношенні можуть бути пов’язані як з іменниками зі скороченою, так і з іменниками з нескороченою мотивувальною основою (пор. LKG I 362–363):
avantiūristas 136, 219 (: avantiūra ar avantiūrizmas?). У Tarpukario TŽŽ (1936: 99) для avantiūristo наведено два значення: 1. «той, хто шукає пригоди» і 2. «любитель нечесного прибутку, шахрай». У підручнику (с. 219) avantiūristais названо осіб, яких відносять до психопатичних особистостей. Для них характерні певні, за словами автора підручника, «моральні вади». Інакше кажучи, цим терміном названо особу, яка зазнала моральних змін, і ця «[м]оральна зміна людини нерідко є першою ознакою психічного захворювання, що починається» (с. 136). «Моральна дефектність авантюристів пов’язана з дещо замаскованим <...> недоумством <...>» (див. с. 136). У TŽŽ (2001: 84; 2007: 131) цю назву особи виводять з avantiūra, як і avantiūrizmas. Мотивування цієї назви дещо складніше, оскільки немає вагомих аргументів на користь ні avantiūros, ні avantiūrizmo як потенційних мотивувальних слів;
kokainistas 99 (: kokainas ar kokainizmas?). Якщо знову розглядати це похідне формально, воно може бути мотивоване як назвою алкалоїду kokainas, так і назвою хвороби залежності kokainizmo. З огляду на мінімальний контекст підручника схиляємося до думки, що воно все ж більше корелює з kokainizmu, ніж із kokainu, іншими словами, kokainistas — це не просто особа, яка вживає кокаїн, одурманюється кокаїном, а особа, яка страждає на кокаїнізм;
morfinistas 98 «особа, яка одурманюється морфіном / особа, яка страждає на морфінізм»53 (: morfinas54 чи morfinizmas?). У цьому випадку ситуація аналогічна до kokainistu — помітна сильніша кореляція цієї назви з назвою хвороби (morfinizmas), ніж із назвою речовини (алкалоїду) (morfinas), отже morfinistas — це не просто особа, яка вживає морфін, одурманюється ним, а особа, яка страждає на морфінізм.
Хоча дві останні назви осіб могли б бути мотивовані як назвами алкалоїдів kokainas, morfinas, так і назвами хвороб залежності kokainizmas, morfinizmas, однак їхня кореляція з останніми іменниками сильніша. Дещо ясніший випадок мотивування avantiūristo — імовірніше, що назва особи спирається на іменник avantiūra, ніж на avantiūrizmas, хоча і такий спосіб мотивування не можна відкидати.
3. Деякі проблемні випадки встановлення твірної основи суфіксальних дериватів. Як видно з назв осіб, розглянутих у попередніх розділах, їх можна пов’язати (встановити їхню твірну основу) з іншими самостійно вживаними в литовській мові словами, причому в багатьох випадках — не з одним. У підручнику траплялися назви осіб, які формально вважаються похідними словами — із чітким суфіксом -ikas, однак їхні твірні слова не є зрозумілими. Це chronikas 229 і debil ikas 35, 214. Chroniko з прикметником chroniškas корелює сумнівно, хоча в підручнику він уживається — входить як видовий компонент до таких двослівних складених термінів, як chroniška intoksikacija, chroniška liga, chroniška neurozė, chroniška psichozė, chroniškas alkoholizmas та ін. То як можна було б пояснити появу цієї назви особи в підручнику? Можливо, J. Blažys утворив її за аналогією, адже, як видно з розглянутих раніше назв осіб, із суфіксом -ikas їх уживається чимало.
Випадок із debiliko видається дещо простішим. Але лише на перший погляд. Хоча ця назва формально й може корелювати з назвою хвороби debilumas⁵⁵, стверджувати, що остання є твірним словом назви особи, складно, хоча б уже тому, що згаданої назви хвороби J. Blažys у підручнику не вживав. Появу debiliko у підручнику можна було б пояснити кількома способами. З одного боку, можливо, автор знайшов таку назву особи в інших (нелитовських) джерелах і адаптував її до литовської мови. З іншого боку, як і у випадку з chroniko, можливо, він утворив її за аналогією.
ВИСНОВКИ
У першому литовському підручнику з психіатрії J. Blažys Įvadas į psichiatriją виявлено 29 корелятивних суфіксальних дериватів, що називають осіб із психічними розладами, які, найімовірніше, були готовими запозиченнями з інших мовних джерел, на які автор спирався, пишучи свій підручник, лише
⁵⁵ Debilumas (лат. debilitas — слабкість, каліцтво < debilis — слабкий, безсилий) — найлегший ступінь розумової відсталості (EPTŽ 50). У EPTŽ (50) і ME (II 166) зафіксовано також назву особи debilas.
14
Page 15
пристосовуючи їхню форму до граматичної системи литовської мови. Проте не можна відкидати можливості, що деякі деривати могли бути створені й самим автором підручника за аналогією.
У цих назвах осіб можна виокремити 6 міжнародних суфіксів: –antas, –atas, –(i)akas, –ikas, –istas, –oidas. Найпродуктивніший суфікс — –ikas (19 дериватів) (ipohondrikas, melancholikas, paranojikas), менш продуктивний — –istas (5 дериватів) (onanistas, sadistas), а інші згадані суфікси взагалі непродуктивні (здебільшого по 1 деривату) (maniakas, haliucinantas, kastratas, eunuch oidas).
Встановлено, що для корелятивних суфіксальних дериватів найбільш характерні дезінтеграційні основи твірних слів, тобто розширені суфіксами (здебільшого –ija, –izmas), які не входять до складу дериватів — назв осіб, наприклад: neurastenikas (: neurastenija), morfinistas (: morfinizmas).
Дослідження показало, що встановлення твірної основи похідних запозичених назв осіб є неоднаковим. Це дає змогу виокремити 2 групи корелятивних суфіксальних дериватів: 1) суфіксальні деривати з можливим одним твірним словом і 2) суфіксальні деривати з можливими кількома (здебільшого двома) твірними словами. Твірні слова деяких корелятивних суфіксальних дериватів узагалі не є зрозумілими.
Суфіксальні деривати першої групи корелюють лише з одним твірним словом, причому в більшості їхніх твірних слів основні корені розширені суфіксом –ija. Ці назви осіб словотвірно співвідносяться лише з іменниками — назвами хвороб, патологічних станів або розладів, наприклад: isterikas (: isterija), katatonikas (: katatonija), šizofrenikas (: šizofrenija). Форми коренів деривата й твірного слова можуть відрізнятися, зумовлюючи фонетичні та орфографічні варіанти, наприклад, epileptikas (: epilepsija).
Суфіксальні деривати другої групи можуть корелювати більш ніж з одним твірним словом. Термінологічне значення багатьох таких дериватів, у якому вони зафіксовані в підручнику, та мінімальний контекст допомагають визначити, яке з потенційних твірних слів є найімовірнішим. Ці назви осіб словотвірно можуть співвідноситися не лише з іменниками — назвами хвороб і речовин, наприклад: alkoholikas (: alkoholizmas / alkoholis), kokainistas (: kokainizmas / kokainas), а й із термінологічними дієсловами та прикметниками — назвами дій і властивостей, наприклад: haliucinantas (: haliucinacija / haliucinuoti), sifilitikas (: sifilis / sifilitinis).
З’ясувалося, що більшість похідних назв осіб корелює (або схильна корелювати) з назвами хвороб, патологічних станів і розладів. Отже, можна стверджувати, що концептуальний зв’язок між особою та її станом (у більшості випадків особу називають за хворобою, на яку вона страждає, патологічним станом або розладом) впливає на процес творення термінів — зумовлює появу нового терміна.
ŠALTINIAI
PAGRINDINIS ŠALTINIS
[Blažys, Juozas]. Įvadas į psichiatriją [Introduction to Psychiatry], docentas J. Blažys, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto Medicinos fak. leidinys, 1935.
15
Page 16
PAPILDOMI ŠALTINIAI
[Dr. A. Smalstys] 1929: Mediciniškos pagalbos teikimo psichiniams ligoniams reikalu [Regarding the Provision of Medical Assistance to the Mentally]. – Medicina 2, 108–113.
[Dr. A. V.] Patarmės moterims, kurios nori būti sveikos [Tips for Women Who Want to be Healthy], pagal Zielčaka parašė Dr. A. V., Tilžėje, 1899.
[Dr. F. Matulaitis]. Džiova. Alkoholis [Tuberculosis. Alcohol], Chicago, Ill, 1911.
[Dr. I. Skliutauskas] 1931: Apie chorea minoris gydymą [About Chorea Minoris Treatment]. – Medicina 4, 270–273.
[Dr. K. Gr.] Apie naminius pravorelius ir apie naminį šnapsą [About Homemade Breweries and Homemade Schnapps]. – Sveikata 2, 1920, 3–4.
[Dr. K. Grinius]. Žmonių ligos [Human Diseases]. – Sveikata 1, 1921, 1–4.
[Dr. L. Epšteinas] 1928: Mokyklinio amžiaus vaikų sveikatos apsauga Kauno pradžios mokyklose [Health Care of School-age Children in Kaunas Primary Schools]. – Medicina 6, 402–415.
[Dr. T. Gutmanas] 1925: Apie psichoterapiją [About Psychotherapy]. – Medicina 8, 551–559.
[Dr. V. Kutorga] 1925: Proto ligonių savarankio darbo ir laisvo laikymo terapinės reikšmės klausimu [On the Therapeutic Significance of Independent Work and Free Confinement for Mentally Ill People]. – Medicina 5, 328–335.
[D-ras A. Zarcinas] 1933: Progresyvinio paralyžiaus gydymas su pienu [Treating Progressive Paralysis with Milk]. – Medicina 3, 160–165.
[D-ras F. Matulaitis]. Lytiškos Ligos ir Kaip nuo jų apsisaugoti [Sexually Transmitted Diseases and How to Protect Yourself from Them], parašė D-ras F. Matulaitis. Antra, peržiūrėta ir pagerinta laida, So Boston: Mass, 1915.
[D-ras J. Bagdonas]. Kas reikia žinoti apie lyties ligas [What You Need to Know About Sexually Transmitted Diseases], vertė iš vokiečių kalbos D-ras J. Bagdonas, Kaunas: 1920.
[D-ras K. Grinius]. Apie onanizmą [About Masturbation]. – Sveikata 12, 1910, 1–6.
[D-ras K. Grinius]. Sifilis ir „606“ [Syphilis and “606”]. – Sveikata 1, 1911, 1–8.
[D-ras K. Grinius]. Žmonių ligos [Human Diseases]. – Sveikata 5–6, 1920, 1–4.
[D-ras V. Kutorga] 1925: Proto ligonių savarankio darbo ir laisvo laikymo terapinės reikšmės klausimu [On the Therapeutic Significance of Independent Work and Free Confinement for Mentally Ill People]. – Medicina 6–7, 385–395.
[D-ras Vyt. Bendoravičius] 1930: Hysterija Lietuvos naujokų ir kareivių tarpe [Hysteria Among Lithuanian Recruits and Soldiers]. – Medicina 3, 147–160.
[Gyd. Jonas Kairiūkštis] 1927: V. Psichiatrinės ligoninės 1925 metų veikimo apžvalga [Overview of the Operation of the Vilnius Psychiatric Hospital in 1925]. – Medicina 1–2, 64–68.
[Gyd. Kairiūkštis Jonas] 1928: Nauja progresyvinio paralyžiaus etiologijoje [News in the Etiology of Progressive Paralysis]. – Medicina 1, 8–15.
[Gyd. Kairiūkštis Jonas] 1929: Apie progresyvinio paralyžiaus gydymą malarija [About the Treatment of Progressive Paralysis with Malaria]. – Medicina 3, 180–184.
[K. Gr.]. Kaip apsisaugoti nuo nervų apsilpimo [How to Protect Yourself from Nervous Breakdowns]. – Sveikata 1, 1913, 1–2.
[Med. d-ras L. Gutmanas] 1934: Sterilizacijos įstatymo kritika [Criticism of the Sterilization Law]. – Medicina 2, 63–73.
[Med. gyd. M. Rozinas] 1935: Širdies neurozė ir jos priežastys [Cardiac Neurosis and its Causes]. – Medicina 5, 355–358.
[P. A.]. Girtuoklybė mūsų ryškštė [Drunkenness is Our Scourge], parašė P. A., Vilnius, 1907.
[Priv.-doc. med. d-ras L. Gutmanas] 1935: Psichikos reikšmė susirgimams ir jų gydymui [The Importance of the Psyche for Diseases and Their Treatment]. – Medicina 4, 250–263.
EPTŽ: Enciklopedinis psichiatrijos terminų žodynas [Encyclopedic Dictionary of Psychiatric Terms], V. Mačiulis, J. Šurkus, A. Lapytė, Vilnius: Presvika, 2017.
ME I: Medicinos enciklopedija [Medical Encyclopedia] 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1991.
ME II: Medicinos enciklopedija [Medical Encyclopedia] 2, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993.
TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas [Dictionary of International Words], sud. K. Boruta, P. Čepėnas, A. Sirutytė-Čepėnienė, Klaipėda: „Ryto“ B-vės sp.
TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas [Dictionary of International Words], atsak. red. A. Kinderys, Vilnius: Alma littera.
TŽŽ 2007: Tarptautinių žodžių žodynas [Dictionary of International Words], V. Vaitkevičiūtė, 4-as patais. ir papild. leidimas, Vilnius: Žodynas.
VLEₑ: Visuotinė lietuvių enciklopedija [Universal Lithuanian Encyclopedia], el. variantas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Prieiga internete: https://www.vle.lt/.
Wikien: Wikipedia. The Free Encyclopedia. Prieiga internete: https://en.wikipedia.org/wiki/Jacques_de_B%C3%A9thencourt.
Danilenko Valerija P. 1977: Russkaja terminologija: Opyt lingvističeskogo opisanija [Russian Terminology: An Experience of Linguistic Description], Moskva: Nauka.
DLKG 1994: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika [Grammar of the Modern Lithuanian Language], red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Gaivenis Kazimieras 1997: Termin izacija ir determin izacija [Terminization and Determinization]. – Terminologija 4, 4–6.
Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys [Lithuanian Terminology: An Outline of Theory and Management], Vilnius: LKI leidykla.
Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas [Dictionary of Linguistic Terms], Kaunas: Šviesa.
[Gyd. plk. ltn. V. Bendoravičius 1939]: A. a. prof. Juozas Blažys kaip psichiatras [Prof. Juozas Blažys (Rest Eternal) as a Psychiatrist]. – Medicina 6, 417–426.
Griniov Sergej V. 1993: Vvedenije v terminovedenije [Introduction to Terminology], Moskva: Moskovskij Licej.
Inčiuraitė-Noreikienė Lina 2022: Hibridinių vedinių ir skolinių konkurencija [Competition between Hybrid Derivatives and Borrowings]. – Baltistica 57(1), 149–174. DOI: https://doi.org/10.15388/Baltistica.57.1.2472.
Inčiuraitė-Noreikienė Lina, Stundžia Bonifacas 2024: Dėl dabartinės lietuvių kalbos skolintų daiktavardžių su priesaga –acij–a darybinės interpretacijos [On the Derivational Interpretation of Borrowed Nouns with the Suffix –acij–al]. – Baltistica 59(2), 297–14. DOI: https://doi.org/10.15388/Baltistica.59.2.2550.
Keinys Stasys 2005 [1973]: Terminologijos kūrimo šaltiniai [Sources for Terminology Development]. – Stasys Keinys. Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.
Keinys Stasys 2007: Gyvasis skolinių priderinimas ir teik yba [Live Adaptation and Provision of Loanwords]. – Žmogus ir žodis 9(1), 70–74.
Klimavičius Jonas 1996: Nuo liaudies terminijos prie mokslinės [From Folk to Scientific Terminology]. – Terminologija 3, 4–25.
LKE 1999: Lietuvių kalbos enciklopedija [Lithuanian Language Encyclopedia], par. K. Morkūnas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
LKG I: Lietuvių kalbos gramatika 1: Fonetika ir morfologija (daiktavardis, būdvardis, skaitvardis, įvardis) [Lithuanian Grammar 1: Phonetics and Morphology (Noun, Adjective, Numeral, Pronoun)], red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965.
18
Page 19
Miliūnaitė Rita 2024: Daiktavardžiai su priesaga –istas, –ė variant iškumo, normų ir dabartinės bendrinės lietuvių kalbos substandartizacijos aspektu [Nouns with the Suffix –istas, –ė in the Aspect of Variation, Norm and Substandardization of the Current Standard Lithuanian Language]. – Acta Linguistica Lithuanica 91, 175–195. DOI: https://doi.org/10.35321/all91-07.
[Priv.-doc. dr. L. Gutmanas] Doc. J. Blažys: Įvadas į psichiatriją. V. D. Univ-to Medicinos Fakulteto leidinys. Kaunas, 1935 m. 272 p. [Introduction to Psychiatry. Journal of the Faculty of Medicine of V. D. Univ. Kaunas, 1935. 272 p.]. – Medicina 5, 378–379.
[Römeris Mykolas 1939]: V. D. Universiteto Rektoriaus prof. M. Römerio kalba laidojant a. a. prof. J. Blažį [V. D. University Rector Prof. M. Römer’s Speech at the Funeral of Prof. J. Blažys]. – Medicina 6, 409–412.
Sager Juan C. 1997: Term Formation. – Handbook of Terminology Management 1: Basic Aspects of Terminology Management, comp. by S. E. Wright, G. Budin, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 25–41.
Stundžia Bonifacas, Inčiuraitė-Noreikienė Lina 2022: Vardažodinių hibridinių priesagų vedinių, pavadinančių asmenis, ir bendrašaknių skolinių konkurencija dabartinėje lietuvių kalboje [Competition between Hybrid Suffixed Denominal Personal Nouns and Common Root Borrowings in Contemporary Lithuanian]. – Baltistica 57(2), 239–261. DOI: https://doi.org/10.15388/Baltistica.57.2.2486.
Superanskaja Aleksandra V., Podolskaja Natalija V., Vasiljeva Natalija B. 1989: Obščaja terminologija: voprosy teorii [General Terminology: Theoretical Issues], Moskva: Nauka.
Superanskaja Aleksandra V., Podolskaja Natalija V., Vasiljeva Natalija V. 2003: Obščaja terminologija: voprosy teorii [General Terminology: Theoretical Issues], Moskva: URSS.
Šalkauskis Stasys 1991 [1925]: Raštai 2: Filosofijos ir pedagogikos terminija [Writings 2: Terminology of Philosophy and Pedagogy], Vilnius: Mintis.
Tsaraklis Athanasios, Karamanou Marianna, Androutsos George, Skand alakis Panagiotis, Venieratos Dionysios 2017: Preventing Syphilis in the 16th Century: The Distinguished Italian Anatomist Gabriele Falloppio (1523–1562) and the Invention of the Condom. – Le Infezioni in Medicina 4, 395–398.
Umbrasas Alvydas 2005: Asmenis įvardijantys teisės terminai 1918–1940 m. Lietuvos kodeksuose [Law Terms Naming Persons in Lithuanian Legal Codes of 1918–1940]. – Terminologija 12, 107–136.
Umbrasas Alvydas 2018: Asmenų pavadinimai kompiuterijos žodynuose [Names of Persons in Dictionaries of Computer Science]. – Terminologija 25, 107–127.
Urbutis Vincas 2009: Žodžių darybos teorija [Theory of Word Formation], 2-asis leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
19
Page 20
[Dr. V. Vaičiūnas] 1939: Prof. Juozo Blažio mokslinė veikla [Scientific activities of Prof. Juozas Blažys]. – Medicina 6, 413–417.
Vázquez-Espinosa Emma, Laganà Claudio, Vazquez Fernando 2021: The Greatpox in Times of Shakespeare & the Spanish Golden Age. – Literatura y Enfermedades Infecciosas 2, 2–51.
Zemlevičiūtė Palmira 2020: Medicinos asmenų pavadinimai 1920 metų nepriklausomos Lietuvos pirmajame Medicinos žurnale [Names for Actors in the Medical Field in the 1920 Issues of Medicina, the First Medical Magazine in Independent Lithuania]. – Lituanistica 66(4), 302–322.
Zemlevičiūtė Palmira 2024: Mitoniminiai terminai pirmajame tarpukario Lietuvos psichiatrijos vadovėlyje [Mythonymic Terms in Lithuania’s First Psychiatry Textbook from the Inter-War Period]. – Terminologija 31, 204–221. DOI: https://doi.org/10.35321/term31-10.
