This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
Acta Linguistica Lithuanica 2026, т. 94, с. 1–2 Посилання на зміст / Contents link ISSN 2669–218X (електронна версія / online)
ПІШЛА, ЩОБ ЗАЛИШИТИСЯ
In memoriam Kirstin Casemir
(6 травня 1968 р., Люнебург – 4 травня 2026 р., Геттінген)
ГРАСИЛДА БЛАЖЕНЄ Литовський інститут мови Електронна пошта: [email protected]
https://doi.org/10.35321/all94–11
Ранню смерть д-р Kirstin Casemir, зважаючи на її безмежну продуктивність і неосяжну дослідницьку діяльність у галузі ономастики своєї країни, Німеччини, пережила спільнота ономастів не однієї країни. Вона встигала бути всюди й працювати з усіма дослідниками ономастики своїх країн, приділяючи, звісно, найбільшу увагу ономастиці рідної країни та Європи загалом. Уже тяжко хвора, у лікарні вона зустріла свій 58-й день народження. Науковиця була максималісткою: нездійсненних речей для неї не існувало.
Рання смерть творчої, натхненної, сповненої ідей людини потрясла не лише її колег, які працюють у межах 25-річного проєкту «Топоніми між Рейном та Ельбою», започаткованого Геттінгенською академією наук Нижньої Саксонії.
Академія наук Німеччини підтримує довгострокові проєкти. В одному з них — «Hydronymia Europea» — у 1995–2005 роках довелося працювати й написати дві монографії авторці цих рядків. Проєкт очолював сам Wolfgang’as P. Schmid’as, якого було обрано іноземним членом Литовської академії наук і почесним доктором Вільнюського університету. Його з K. Casemir пов’язували тісні й шанобливі стосунки; її докторську дисертацію було написано на семінарі з історичного, порівняльного та загального мовознавства й захищено під керівництвом багаторічного завідувача кафедри W. P. Schmid’а, про якого Kirstin відгукувалася надзвичайно тепло, підкреслюючи у вступі до вже опублікованої дисертації Топоніми району Вольфенбюттель і міста Зальцгіттер, що навчатися в такого професора було привілеєм, який вона високо цінувала, наголошуючи на професоровій
терпіння та доброзичливість. Для здобуття докторського ступеня в Німеччині потрібен був і другий рецензент, яким став професор Jürgen’as Udolph’as, що ніколи не втомлювався, коли доводилося й надалі=доводилося дискутувати навіть про один ойконім неясного походження. Kirstin стала однодумницею та співробітницею професора. До речі, її докторська дисертація була видана окремим томом 2003 року в Билефельді, де є навіть видавництво регіональної історії. Ми такими видавництвами похвалитися не можемо. Рання смерть науковиці потрясла її найближчого колегу, співавтора, помічника, талановитого історика — її чоловіка Uwe’ę Ohainski’į, який супроводжував Kirstin на всіх етапах життя й усіма шляхами, працював разом із нею над усіма проєктами, а також усіх нас, хто з нею спілкувався. Топоніми стали життям Науковиці, її сутністю, адже вони розповідали й так багато повідомляли про батьківщину Kirstin, її історію, мешканців, її рідну мову. Науковиця виступала у Вільнюсі на другій міжнародній конференції Alesandro Vanago «Ім’я в мові, історії та самосвідомості», що відбулася 24–26 жовтня 2007 року. Тема доповіді Kirstin була «Ortsname und Ortsnamengeber» (лит. «Топонім і той, хто дав назву топоніму»), у якій вона наголосила на важливості достовірної інформації про топоніми. Довелося брати участь і як авторці у підготовчій роботі над книжкою, ініційованою Kirstin, Namen und Appellative der älteren Sprachschichten (лит. Назви та апелятиви давніших мовних шарів). У книжці, виданій 2015 року в Німеччині, опубліковано її статтю «Altpreußische Toponyme als Gegenstand selbstständiger Untersuchungen» (лит. «Давньопрусська топонімія як об’єкт самостійних досліджень»). Kirstin справді мала велике почуття відповідальності, з відкритим серцем вона йшла до людей, заохочуючи, спонукаючи й сама невтомно працюючи.
Уже в студентські роки вона працювала помічницею, згодом її запросили працювати над Jacob’o Grimm’o ir Wilhelm’o Grimm’o vokiečių kalbos žodyną у Геттінгенській академії наук, і вона відповідала за нову редакцію найдавніших розділів словника. 2007 року вона почала працювати в академічному проєкті «Топоніми між Рейном та Ельбою — ономастика в європейському просторі» (нім. «Ortsnamen zwischen Rhein und Elbe – Onomastik im europäischen Raum»); місце її роботи вже було в Мюнстері (Вестфалія). Вона стала керівницею й працювала до самої смерті.
Разом із колегами K. Casemir видавала дві серії Словника топонімів Вестфалії (нім. Westfälisches Ortsnamenbuch) та Словника топонімів Нижньої Саксонії (нім. Niedersächsisches Ortsnamenbuch). Вона була співавторкою не одного тому й писала не лише про питання ономастики Нижньої Німеччини. Авторку цих рядків запросили до Мюнстера для експертизи проєкту. Чудові колеги, працівники академії, не перешкоджали роботі, але все потрібно було зробити вчасно. Kirstin була пов’язана з не одним товариством мовознавців, дослідників ономастики та істориків, співпрацювала у виданні журналу «Beiträge zur Namenforschung» (лит. «Праці з ономастики»). Важливо згадати, що 2019 року її праці було відзначено престижною премією Henning Kaufmann.
Німецька ономастика втратила непересічну людину, яка працювала не заради модних одноденних ідей, а заради такої ономастики, що залишиться й тоді, коли нас уже не буде. Kirstin Casemir знаходила час і для студентів. Від 2002 року вона працювала в Геттінгенському університеті (нім. Georg-August-Universität Zu Göttingen), а від 2007 року викладала студентам, звичайно, ономастику також у Вестфальському Вільгельмівському університеті (нім. Westfälische Wilhelms-Universität Münster). Її сліди глибокі, у них немає ані злості, ані нав’язливого доведення власної правоти. Kirstin Casemir була вільною людиною, яка знала, що є важливим для неї та її країни.
