Gita KAZLAUSKAITĖ

Вільнюський педагогічний університет

СТРУКТУРА І ПОХОДЖЕННЯ ТЕРМІНІВ ЛИТОВСЬКОЇ ФОНОЛОГІЇ

У статті розглядаються сучасні терміни литовської фонології з погляду їхньої структури та походження. Матеріал дослідження зібрано з праць А. Ґірденіса «Фонологія» (1981) і «Теоретичні основи фонології» (1995). Усі розглянуті терміни можна поділити на дві групи: однослівні та складені. Серед однослівних термінів розрізняють прості слова й похідні, а похідні за способом творення можуть бути суфіксальними, флексійними, префіксальними утвореннями або композитами.

Багато проблем виникає під час розгляду міжнародних термінів з погляду словотвору, оскільки не завжди можна синхронно й мотивовано пояснити структуру того чи іншого терміна. Терміни цього типу потрапляють до литовської мови вже утвореними й не є результатом словотвору литовської мови. З цієї причини їхній поділ і виділення афіксів є дещо формальними та умовними. Трапляються випадки, коли можна говорити лише про морфемну, а не словотвірну членованість. Справжніми похідними тут вважаються ті міжнародні терміни, які мають у литовській мові функціональне твірне слово.

Під час розгляду міжнародних термінів також постає проблема зв’язаних і виділюваних основ. Зв’язаною, або залежною, основою у словотворі називають таку основу, яка «відрізняється від самостійної (вільної) тим, що сама по собі не утворює основи слова (і словозміни) і завжди виступає (як первинна основа) разом із суфіксом, префіксом або іншою основою. Зв’язана основа повторюється принаймні у двох словах: вона виявляється в їхніх основах словозміни, за винятком афіксів і компонентів, що не збігаються»¹. Виділювані основи розрізняють у таких словах, у яких «нібито можна виокремити афікс (спираючись на те, що сегмент формально збігається з іншим відомим афіксом і що значення розглядуваного слова дає змогу зіставити його з іншими словами, які мають такий афікс), але залишок сам по собі не відомий як основа (ні самостійна, ні пов’язана з іншими словотворчими афіксами)».

¹ Urbutis V. Žodžių darybos teorija. V.: Mokslas, 1978. P. 121.

51

словами), але залишок сам по собі не відомий як основа (ні самостійна, ні пов’язана з іншими словотворчими афіксами)»².

У литовській термінології більшість литовських термінологічних іменників є суфіксальними похідними³. Ця тенденція помітна й у творенні термінів фонології.

Найпродуктивнішими суфіксами дієслівних похідних є суфікс абстрактних іменників від дієслів -imas (наголошення, пом’якшення, оглушення, збіг) і міжнародний суфікс -(i)acija (артикуляція, аспірація, домінація, дефонологізація, фарингалізація, фонологізація, глоталізація, імплікація, інтонація, комутація, кореляція, лабіалізація, монофтонгізація, нейтралізація, палаталізація, рефонемізація, трансфонологізація, веляризація). З іншими суфіксами утворено лише по одному похідному, наприклад: -ymas (висловлювання), -tis (вимова), -cija (редукція), -muo (склад), -ata (аспірата).

Найпродуктивнішим суфіксом абстрактних іменників від іменних основ є -umas (дзвінкість, глухість, твердість, м’якість, недзвінкість, нем’якість, неперервність, релевантність, дзвінкість, таутосилабічність, неперервність, шумність, однофонемність, шорсткість). Похідні з іншими суфіксами нечасті, наприклад: -atika (фонематика), -oidas (дифтонгоїд), -ikas (енклітик, проклітик).

Поряд зі справжніми словотворчими суфіксами слід розрізняти закінчення, які не виконують словотворчої функції. Терміни з такими закінченнями зазвичай мають зв’язані (1) або виділювані (2) основи, наприклад: -ija: 1) ексклюзія, прозодія, позиція, -cija: 1) дистрибуція; 2) екстенсія, коалесценція, корепція, -ema: 1) експресема, фонема, прозодема; 2) ценема, діалема, синдема, соціолема, -ata: 2) африката, геміната.

Флексійні похідні у фонологічній термінології надзвичайно нечисленні. Із закінченнями -as, -is утворено лише по 1–2 похідних: -as (звук), -is (наголос, голосний).

Для префіксальних похідних характерніші міжнародні префікси: meta- (металофон, метафонема, метазвук, метатонія, метаваріант), archi- (архіфонема, архіпрозодема, архітонема), ante- (антепенул-

² Ten pat. P. 112.

³ Ke inys S. Priesaginė lietuviškų terminų daryba // Lietuvių kalbotyros klausimai. V: Mokslas, 1975. T. XVI. P. 7.

52

tima). Похідні слова з литовськими префіксами нечасті: prie- (приголосний, наголосова інтонація), ne- (не голосний, неприголосний).

До складних слід віднести фонологічні терміни pusfonemė, dvibalsis, vienabalsis // vienbalsis.

У термінології литовської фонології трапляються також елементи міжнародних термінів, які не функціонують як самостійні слова, але й не вважаються справжніми афіксами. Частіше вживаються препозиційні міжнародні елементи, які нерідко вважаються компонентами складних слів або префіксоїдами: bi- (bifonema), fono- (fonotaktika, fonostatistika, fonostilistika), hiper- (hiperfonema), kvazi- (kvazifonema, kvazihomonimas), morfo- (morfosilabema).

Значну частину фонологічних термінів становлять міжнародні запозичені терміни: акут, апофонія, циркумфлекс, дифтонг, емфаза, фіналь, форманта, глайд, гравіс, ініціаль, медіаль, мора, поліфонг, сонант, тон.

Двослівні складені терміни за співвідношенням головного й залежного компонентів у термінології прийнято поділяти на три групи: 1) з узгодженим означенням, 2) з керованим означенням, 3) з прилягаючим означенням⁴. Для потреб фонологічної науки використовуються лише терміни першої та другої груп.

В означеннях узгодженого типу означення найчастіше виражається відносним або якісним прикметником. Відносні прикметники зазвичай є литовськими іменниковими (1), прикметниковими (2), дієприкметниковими (3), прислівниковими (4) або іншомовного походження (5) прикметниками із суфіксом -inis: 1) зубна // піднебінна // губна // передня артикуляція, губна // носова // бокова африката, дифтонгічний // губний // носовий // передній // задній голосний, основна частота, дифтонг із суміжними голосними, звуковий елемент, голосна // дифтонгічна // групова // приголосна // напівголосна // складна фонема, гортанний // проривний // язиковий // щілинний // приголосний // глотковий // складовий // проміжний звук, група голосних, звукова ознака, початковий // приголосний збіг, кінцевий // початковий // побічний наголос тощо;

⁴ Gaivenis K. Dvižodžiai sudėtiniai terminai dabartinėje lietuvių kalboje // Lietuvių kalbotyros klausimai. V.: Mokslas, 1975. T. XVI. P. 61.

53

2) різкий акут;

3) тривалий циркумфлекс, переривчаста // ламана // висхідно-нисхідна інтонація наголосу;

4) самостійна просодія;

5) фонетичний алфавіт, фаукальна африката, фонологічний // спектральний аналіз, акцентологічний архаїзм, фонологічний аргумент, альвеолярна // гетеросилабічна // ретрофлексна артикуляція, бемольний // дієзний // дифузний // компактний голосний, контрастна // опозиційна дистрибуція, кореляційний ряд, фонологічний // просодичний // надсегментний елемент, фонологічна еволюція, периферійна // функціональна // історична фонетика, автосегментна // автономна // діахронічна // дихотомічна // генеративна // класична // метрична // просодична фонологія, дифтонгічний // дифузний // фарингальний // компактний // ларингальний // мекельний // музичний // палатальний // увулярний // велярний звук тощо.

У невеликій групі термінів з узгодженим означенням означення виражається суфіксом -utinis (1) або складними прикметниками (2):

1) високий // низький голосний, останній склад;

2) циркумфлекс із твердим наголосом, «двогубна» фонема, багатоударний звук, двофонемна група, одночленна медіаль, багаточленна // багатобічна // двобічна опозиція, багатоскладове // двоскладове // чотирискладове // трискладове слово.

У двослівних термінах узгоджені означення виражаються також якісними простими (1) або займенниковими (2) прикметниками:

1) дефектна дистрибуція, нестійка // потенційна // самостійна фонема, комутативний звук, постійний наголос, пропорційна опозиція, факультативна реалізація тощо.

2) глуха африката, глуха // м’яка артикуляція, відкритий // високий // довгий // короткий // простий // постійний // слабкий // сильний // короткий // закритий // низький голосний, змішаний дифтонг, загальна фонетика, загальна фонологія, слабка фонема, звучний // приглушений // твердий // виразний // сонорний // низький звук, вільний наголос, порожня клітинка, факультативна нейтралізація, потенційна // віртуальна пауза, мінімальна пара, слабка // сильна позиція, високий // звучний // приглушений // глухий // твердий // м’який // незвучний // нем’який // дзвінкий // неперервний // виразний // простий // шиплячий // дзвінкий // плавний // неперервний // проривний // низький // шипля-

54

чий приголосний, шорсткий // плавний переднаголосний відтінок, відкритий // закритий стик, довгий склад, вільний варіант, універсальна маркованість.

Поширені узгоджені означення, виражені пасивними (1) або активними (2) дієприкметниками:

1) фрикативна // вібраційна артикуляція, напружений // змінний // мурмурний // ненапружений // незмінний // ненаголошений голосний, додаткова дистрибуція, нереалізована фонема, фарингалізований // напружений // лабіалізований // ненапружений // веляризований звук, аспірований // фарингалізований // глоталізований // лабіалізований // неаспірований // немотивований // нефрикативний // палаталізований // фрикативний // проривний // вібраційний приголосний, наголошений // ненаголошений склад тощо;

2) комутований звук, висхідний // спадний тон, висхідний // спадний переднаголосний відтінок.

У термінах типу керованого означення означувані слова керують означенням, вираженим родовим відмінком, тому докладніший поділ ґрунтується на характері родового відмінка. Отже, означення виражається описовим (1) або присвійним (2) родовим відмінком:

1) відгомін наголосу, сполучення голосних // звуків, дистрибуція фонеми, ланцюг сингармонізму, група звуків // приголосних, гармонія голосних, інвентар фонем, сполучення фонем // звуків // приголосних, кількість голосу // приголосного, якість фонеми // складу, комплекс звуків, кореляція аспірації // рядів // м’якості // дзвінкості // шиплячості, клас голосних // фонем // звуків // приголосних // напівголосних // сонантів, матриця фонем, пучок кореляцій, позиція нейтралізації, зовнішній стик, сигнал межі, система голосних // наголосу // приголосних, стилістика звуків, тип наголосу, місце наголосу, стимул палаталізації // вимови;

2) акцент складу, представник архіфонеми, алофон фонеми, центр складу, глухість приголосного, двофонемність звука, еталон фонеми, функція звука, інтенсивність вимови, інтонація складу, властивість звука, твердість приголосного, м’якість приголосного, норма фонеми, основа складу, ознака алофона // звучності // звука // інтонації // кореляції // тону, принципи фонології, межа складу, дзвінкість приголосного, прогалина системи, сила голосу // звука // вимови, сурогат фонеми, тембр приголосного, тривалість вимови, однофонемність дифтонга.

55

Окремо варто згадати терміни з керованим означенням, у яких означуване слово є віддієслівним іменником. За значенням розрізняють терміни, що виражають об’єктні (1) і суб’єктні (2) відношення:

1) акомодація голосних, асиміляція голосних, аспірація приголосного, відтягнення наголосу, ідентифікація // ідентифікування фонем, маніфестація фонеми, модифікації звуків, назалізація голосного, нівеляція інтонацій, визначення фонем, реалізація фонеми // наголосу;

2) еволюція наголошування, утілення фонем, комбінація фонем, чергування голосних // приголосних, переднє артикуляційне зрушення голосних, скупчення приголосних, скупчення голосних // фонем, заднє артикуляційне зрушення голосних.

Складені трислівні терміни в литовській фонологічній термінології вживаються трьох типів: 1) до означуваного слова й означення (складеного терміна) приєднано ще одне означення; 2) приєднане до означуваного слова означення виражене словосполученням із залежним іменником у родовому відмінку (складеним терміном); 3) означуване слово має два самостійні означення, що належать до нього.

У термінах першого типу перше означення зазвичай виражене іменником у родовому відмінку, друге означення — прикметником із суфіксом -inis, наприклад: регресивна асиміляція голосних, розширений центр складу, фонологічний центр слова, початкова // внутрішня група приголосних, центральний // периферійний елемент складу, фонологічний елемент слова, позиційна // природна довгота складу, артикуляційні // інгерентні // спектральні властивості звуків, гетеросилабічне сполучення звуків, початкове сполучення приголосних, синхронне чергування звуків, синтагматичний клас фонем // приголосних, таутосилабічний // гетеросилабічний комплекс звуків, нефонемні сигнали меж, основний варіант фонеми тощо.

У термінах другого типу головний компонент словосполучення з родовим відмінком, що утворює означення, завжди виражений іменником у родовому відмінку; залежний компонент може бути прикметником із суфіксом -inis (1), іменником (2), прикметником (3) або дієприкметником пасивного стану (4) у родовому відмінку, наприклад:

1) висота основного тону, дистрибуція голосних фонем, наголос на передостанньому складі, критерій звукової подібності, клас суперсегментних елементів, ступінь артикуляційних властивостей, маніфестація фонологічного наголосу, периферія фонологічної системи, фонологічного елемента

56

реалізація, скупчення приголосних фонем, знак фонетичної транскрипції;

2) сполучення на початку складу // слова, чергування місця наголосу, механізм звукової зміни, компонент інтонації фрази, методика ідентифікації // визначення фонем, реалізація сполучення фонем, техніка ідентифікації фонем;

3) характеристика індивідуального голосу, звук із сталою // змінною артикуляцією, система вільного наголосу;

4) звук зі змінною артикуляцією, мова з фіксованим наголосом, подовження наголошених голосних, система фіксованого наголосу.

Перше означення трислівних термінів третього типу зазвичай є прикметником із суфіксом -inis, -ė, друге — прикметником із суфіксом -inis, -ė (1), іменником у родовому відмінку (2), дієприкметником (3) або прикметником (4) у називному відмінку, наприклад:

1) фонологічний аудитивний експеримент, суперсегментний фонологічний елемент, перехідний носовий елемент, d positive?

2) задньоязикова африката, фонологічний аналіз мови, задньоязикова артикуляція, звуковий аспект мови, непередній // передній // задній приголосний язика, фонетична реалізація наголошування // наголосу, фонологічна система мови // діалекту, фонологічна структура інтонації // слова тощо;

3) передньо зсунута задня артикуляція, передньо зсунутий задній голосний, мурмотлива // «редукована» голосна фонема, преназалізована // веляризована приголосна фонема;

4) чистий складний дифтонг, довга // коротка голосна фонема, тверда // м’яка // проста приголосна фонема, двочленна вибухова група, двочленне вибухове сполучення, тричленне внутрішнє сполучення.

Оскільки складені чотирислівні терміни становлять лише невелику частину всіх термінів фонології, їхнє вираження також не дуже різноманітне. Найчастіше трапляється конструкція, у якій до означуваного слова приєднано групу з двох означень і окреме означення: відносна висота основного тону, імплозивна частина внутрішнього сполучення, складотворне мурмотіння

57

// еквівалент редукованого голосу, фонологічний критерій синтагматичної ідентифікації, планіметрична модель фонологічної системи, фонетична // «зовнішня» редукція фонологічного елемента, сегментна // складова реалізація редукованого голосу, латинський знак фонетичної транскрипції.

За походженням терміни можуть бути литовськими, тобто утвореними внутрішніми ресурсами власної мови, запозиченими з інших мов, так званими міжнародними термінами, або змішаними термінами — гібридами.

Більшість однослівних термінів фонології становлять міжнародні терміни — 70,8%, наприклад: артикуляція, аспірація, аспірата, біфонема, дефонологізація, дифтонг, ексклюзія, експресема, емфаза, фонотактика, геміната, гіперфонема, інтонація, комутація, лабіалізація, метатонія, прозодема, рефонемізація, сингармонізм, сонант, тон, веляризація тощо.

Інші однослівні терміни фонології розподіляються так: литовські — 24,5%, наприклад: голосний, голосність, глухість, дифтонг, звук, твердість, наголошування, наголос, пом’якшення, м’якість, неголосність, глухий звук, нем’якість, не приголосний, висловлювання, приголосний, інтонаційний контур, дзвінкість, склад, оглушення, збіг, вимова, безперервність, шумність, монофтонг // одноголосний; гібридні — 4,7%, наприклад: метазвук, напівфонема, релевантність, народноскладовість, однофонемність.

Таблиця 1. Однослівні терміни фонології за походженням.

Тип термінів | Кількість (од.) | Відсотки (%) 1. Міжнародні терміни | 75 | 70,8 2. Литовські терміни | 26 | 24,5 3. Гібридні терміни | 5 | 4,7 Усього | 106 | 100

Складені терміни утворюються за зразком словосполучень власної мови, проте їхні компоненти мають різне походження. У фонології найчастіше вживаються такі складені двослівні терміни, які складаються з двох литовських компонентів — 32,6%, наприклад: дифтонг // кінцевий // губний // носовий // передній // задній голосний, змішаний дифтонг, глух

58

ність, гортанний // зімкнений // язиковий // щілинний // приголосний звук, властивість звука, сполучення звуків, ненаголошений на кінці слова наголос, ненаголошений наголос, високий // сонорний // глухий // глухий // твердий // м’який // несоний // нетвердий // незвучний // неперервний // виразний приголосний, висхідна // спадна // різка // плавна інтонація, довгий // наголошений склад, багатоскладове // двоскладове // чотирискладове слово. Найрідше трапляються такі складені двослівні терміни, обидва компоненти яких є міжнародними, — 4,6%, наприклад: алофон фонеми, дефектний // дистрибуція фонеми, еталон фонеми, потенційна фонема, група фонем, ідентифікація фонем, клас фонем // сонантів, комбінація фонем, кореляція аспірації, маніфестація фонеми, матриця фонем, індивідуальні модифікації, норма фонеми, позиція нейтралізації, реалізація фонеми, сегментація тексту, сурогат фонеми, тест субституцій. Інші типи двослівних термінів розподілені приблизно рівномірно: литовський та міжнародний компонент — 22,3%, наприклад: щілинна // тремтлива артикуляція, додаткова дистрибуція, голосна // дифтонгічна // приголосна // напівголосна фонема, гармонія голосних, звуковий // комплекс звуків, кореляція ряду // м’якості // шорсткості, клас голосних // звуків // приголосних // напівголосних, таблиця дистрибуцій, пучок кореляцій, ознака алофона // інтонації // кореляції // тону, реалізація наголосу, скупчення фонем; гібридний і литовський компоненти — 21,4%, наприклад: фонетичний алфавіт, бемольна // дієзна // дифузна голосна // фарингальний // компактний // ларингальний // палатальний звук, динамічний // фонологічний // монотонний // музичний // тональний наголос, абруптивний // церебральний // глотковий // інтервокальний // какумінальний // компактний // палатальний // ретрофлексний приголосний, гіпердактилічне // ортотонічне слово; гібридний і міжнародний компоненти — 19,1%, наприклад: фонологічний // спектральний аналіз, фонологічний // паралінгвістичний // просодичний // сегментний // симультанний елемент, автономна // діахронічна // дихотомічна // класична // метрична // просодична фонологія, асиміляційна // факультативна // контекстна // структурна нейтралізація, фонологічна опозиція, акустичний сигнал, фонологічна // фонотактична система, імплозивний сонант, фонетична // фонологічна транскрипція, факультативний // композиційний // позиційний варіант.

59

Таблиця 2. Двослівні терміни фонології з погляду походження.

Тип терміна

Кількість (од.)

Відсотки (%)

1. Два литовські компоненти

169

32,6

2. Литовський і міжнародний компонент

116

22,3

3. Гібридний і литовський компонент

111

21,4

4. Гібридний і міжнародний компонент

99

19,1

5. Два міжнародні компоненти

24

4,6

Усього

519

100

Комбінації компонентів складених трислівних термінів з погляду походження дуже різноманітні. Ці терміни можуть складатися з литовських і міжнародних компонентів — 30,1%, наприклад: задньоязикова африката, задньоязикова артикуляція, розширений центр складу, звук сталої // ковзної артикуляції, вимовлений комплекс звуків, механізм зміни звуків, система вільного наголосу; гібридний, міжнародний і литовський компоненти — 25,6%, наприклад: регресивна асиміляція голосних, фонетичний центр слова, центральний елемент складу, гетеросилабічний // таутосилабічний комплекс звуків, синтагматичні відношення фонем, синтагматичні властивості фонем, фонологічна структура слова, знак фонетичної транскрипції; гібридні та литовські компоненти — 15,8%, наприклад: позиційна довгота складу, артикуляційні // інгерентні // спектральні властивості звуків, гетеросилабічне сполучення звуків, синхронна зміна звуків, ступінь артикуляційних властивостей, релевантна фонологічна ознака, передумова фонологічних досліджень, якісне фонетичне явище; три литовські компоненти — 14,3%, наприклад: просунутий уперед задній голосний, чистий складний дифтонг, велярний носовий звук, природна довгота складу, початкове сполучення приголосних, сполучення на початку складу, наголос на передостанньому складі, побічний вторинний // третинний наголос, непередній // передній // задній приголосний язика, зовнішній // міжслівний відкритий стик; гібридні та міжнародні компоненти — 13,5%, наприклад: фонологічний аудитивний експеримент, класична синхронна фонологія, парадигматична // синтагматична ідентифікація фонем

60

кація, синтагматичний клас фонем, клас суперсегментних елементів, класифікація фонологічних елементів, синтагматична класифікація фонем, методика ідентифікації фонем, периферія фонологічної системи, реалізація фонологічного елемента, фонологічна структура інтонації; три міжнародні компоненти — 0,7%, наприклад: компонент інтонації фрази.

Таблиця 3. Трикомпонентні фонологічні терміни за походженням.

Тип термінів

Кількість (од.)

Відсотки (%)

1. Литовські та міжнародні компоненти

40

30,1

2. Гібридний, міжнародний і литовський компоненти

34

25,6

3. Гібридні та литовські компоненти

21

15,8

4. Три литовські компоненти

19

14,3

5. Гібридні та міжнародні компоненти

18

13,5

6. Три міжнародні компоненти

1

0,7

Усього

133

100

Складені чотирикомпонентні терміни у фонології вживаються нечасто. Терміни, утворені з литовських, гібридних і міжнародних компонентів, становлять 37,5%, наприклад: складовий еквівалент редукованого голосного, основа класифікації фонологічних елементів, сегментна // складова реалізація редукованого голосного, латинський знак фонетичної транскрипції; литовські та гібридні компоненти — 25%, наприклад: відносна висота основного тону, імплозивна частина внутрішнього сполучення, одновершинна вибухова частина складу, симультанна тембральна ознака приголосних; гібридні та міжнародні компоненти — 18,75%, наприклад: фонологічний критерій синтагматичної ідентифікації, планіметрична модель фонологічної системи, фонетична редукція фонологічного елемента; литовські та міжнародні компоненти — 18,75%, наприклад: складовий еквівалент голосного з придихом, фонема перед голосним з обмеженою дистрибуцією, мова з відкритою структурою складів.

61

Таблиця 4. Чотирислівні фонологічні терміни з погляду походження.

Тип термінів Кількість (од.) Відсотки (%) 1. Литовські, гібридні та міжнародні компоненти 6 37,5 2. Литовські та гібридні компоненти 4 25 3. Гібридні та міжнародні компоненти 3 18,75 4. Литовські та міжнародні компоненти 3 18,75 Усього 16 100

Отже, більша частина іменників, утворених як однослівні терміни, уживані в литовській фонології, є суфіксальними дериватами. Деривати, утворені іншими способами, трапляються порівняно рідко. Більшу частину складених термінів становлять двослівні терміни (з узгодженим або керованим означенням). З погляду походження в групі однослівних термінів найчисленнішими є міжнародні терміни, серед двослівних — терміни, обидва компоненти яких литовські, а серед трислівних — терміни, що складаються з литовських і міжнародних компонентів. Ці дані, звичайно, не є абсолютними (для цього потрібен був би аналіз більшої кількості праць із фонології в термінологічному аспекті), але тенденції можна помітити.

Отримано 1999 09 29

ТЕРМІНИ ЛИТОВСЬКОЇ ФОНОЛОГІЇ: СТРУКТУРА І ПОХОДЖЕННЯ

Резюме

У цій статті аналізуються сучасні терміни литовської фонології за структурою та походженням. Усі терміни поділяються на два структурні типи: однослівні та складені. Однослівні терміни литовської фонології за походженням бувають: 1) литовські, тобто утворені внутрішніми засобами литовської мови; 2) запозичені з інших мов, так звані міжнародні терміни; і 3) змішані терміни-гібриди. Структура складених термінів з погляду походження є різноманітною.

62