Jonas KLIMAVIČIUS

Інститут литовської мови

ЧОМУ БОМБАРДУЮТЬ БОМБАМИ

Це давнє, надокучливо повторюване запитання, на яке, на жаль, і досі немає відповіді, хоча воно заслуговує на ширший погляд не лише на мікросистеми денотатів, а й на мікросистеми денотатів та їхні зміни.

1. Від артилерії до авіації: бомба і бомбарда, бомба і бомбардувати

Але спершу — що означали колись і що означають тепер бомба і бомбардувати? У SNŽŽ Юргіса Шлапеліса за 1907 рік бомбардувати означає «стріляти з гармат», а бомба — двозначне слово: «гарматне ядро; ядро, яке кидають рукою, <…> уживане переважно для вбивства високих, але потворних людей». І нині в усьому світі терористи десь неодмінно закладають, підкладають (або навіть кидають) бомбу; лише в Литві — вибуховий пристрій, а така бомба — незвичне слово. Зараз пересічні люди уявляють, що кидають рукою, лише гранату, хоча насправді граната — це зерниста (лат. granatus — зернистий) бомба. У SNŽŽ слова граната немає, а у KarŽ 1919, виданому Міністерством охорони краю (підготовленому Петрасом Русецкасом), немає бомби — є лише граната і фугасна граната – фугасная граната. У STŽŽ М. і С. за 1923 рік бомбардувати означає «обстрілювати з гармат», а слів бомба і граната немає. У SNŽŽ Й. Норкауса за 1924 рік немає ні бомбардувати, бомба, ні граната. У популярному енциклопедичному словничку, виданому 1927 року під назвою «Читай мене. Я все знаю. Словник, потрібний кожному. Уклав Унтуліс», бомбардування означає «інтенсивну стрілянину з гармат» (123).

Для лексикографічної та енциклопедичної історії бомби важливе видання Enc IV за 1936 рік, де бомба описується так: «У XV–XVII ст. бомби — це порожнисті артилерійські снаряди у формі кулі, начинені порохом: <…>. Спочатку бомби використовували в мортирах; <…>. <…>. У середині XIX ст. бомбами називали артилерійські снаряди вагою понад 40 фунтів. <…>. Бомбами також називають ручні грана-

29

ти й міни. <...>. Одним із різновидів бомб є авіаційні бомби. Їх скидають із літака <...>» (по суті, так само й у LE III). Мортира (нід. mortier < лат. mortarium — ступа, товкач) — «короткоствольна артилерійська гармата великого калібру (...), що стріляє під кутом підвищення ствола 50–75°. <...>» LTE VIII. Бомбардування в Enc IV — це лише «інтенсивна й зосереджена артилерійська стрілянина» (у LE III вже також «скидання бомб із літаків»). Натомість у TŽŽ за 1936 рік бомба — це поки що лише «артилерійський або ручний вибуховий снаряд», а бомбардувати вже має два значення — «обстрілювати противника артилерійськими снарядами або скидати бомби з літального апарата».

Походження слова бомбардувати і його первісне значення, хоча раніше «бомбардували» з мортир, прояснюються завдяки іншій гарматі — бомбарда — 1. «артилерійська гармата» TŽŽ 1936, «гармата, що стріляє бомбами, кам’яними або металевими ядрами (...). Найбільше використовувалася у XIV–XVI ст.» Enc IV («1381 року, як гадають, хрестоносці вперше застосували бомбарди під час облоги Тракайського замку» LE III). Первісна бомбарда (фр. бомбарда) була середньовічною катапультою [лат. катапульта — 1) «пристрій для метання стріл, списів», 2) «снаряд» < гр. катапельтес «пристрій для метання стріл») — облоговою каменеметалкою, а XV–XVII ст. 2. бомбарда — «короткоствольна гармата, що стріляє кам’яними або залізними снарядами»

У TŽŽ за 1936 рік друге значення слова бомбарда — «двощоглове торговельне судно Середземного моря» — не дуже зрозуміле (але й не дуже важливе). Ще менш зрозумілими видаються третє значення слова бомбарда — «басова труба органа» — та бомбардон — «старовинний мідний духовий інструмент» (TŽŽ 1936). У Enc IV подано досить дивне пояснення: бомбардо (-дон) — «застарілий (переважно XVI ст.) дерев’яний духовий інструмент родини труб, різного розміру. Його замінив фагот. Спорідненим із бомбардоном є бомбардін (ориг.: B-nui – Bombardinas)» (у LE III — лише бомбардо). У TŽŽ за 1985 рік бомбарда означає 2) «дерев’яний духовий музичний інструмент, прототип фагота», 3) «регістр органа, що видає дуже гучний звук». У MuzŽ за 1975 рік бомбарда означає 1) «старовинний дерев’яний духовий музичний інструмент, прототип фагота. Бомбарди були різних типів: басова (пор. іт. bombardone, нім. Doppelquint-bombart), тенорова (пор. іт. b. piccolo, нім. Basset-bombart), сопранова (пор. іт. bombardino) та альтова (пор. іт. b. piccolo)»; 2) «органний голос».

30

з язичками, 16-дюймовими або 32-дюймовими трубами (пор. фр. bombarde, нім. Posanne)», а bombardonas — див. бомбарду.

Пояснення дає лат. бомбус «дзижчання, гудіння; гул, гуркіт» < гр. бомбос «низький тон». Імовірно, за звуком названо в латинській номенклатурі бомбус «джміль», бомбікс «шовкопряд», бомбіліїди — мухи-дзижчалки, бомбіна — кумка. Однак середньовічний різновид лютні чи ліри бардон не має нічого спільного з бомбардоном (< чес. бардун < сер.-верх.-нім. пардюне).

Це не єдиний випадок музикальності артилерії (або артилерійськості музики) — пор. bazukà (англ. bazooka) «протитанкова зброя армії США. <...>. <...>. Базука стріляє реактивними снарядами. — — — З базуки стріляють, поклавши її на плече, стоячи, навколішки або лежачи. Базука має телескопічний приціл. <...>» LE II, «американський протитанковий реактивний гранатомет» TŽŽ 1985 (використовувалася в Африці 1942 року, у Кореї в 1952–1953 роках) і «примітивний духовий музичний інструмент, яким користувався американський комік Боб Бернс (пом. 1956)» SWO 1978 (ніяк не пов’язаний із грецьким струнним музичним інструментом buzūkis).

З бомбою пов’язаний і бомбаж — «здуття кришки та денця консервної банки від газів, <...>» TŽŽ 1985 (також польськ. bombastyczny, нім. bombastisch — лит. помпастишкас «штучно урочистий, пишний, розкішний» DŽ₃, тобто роздутий).

Отже, первісне значення слова бомбардувати — стріляти бомбами з бомбарди.

У 1941 р. LKŽ I₁ наводить лише позначене хрестиком, тобто ненормативне (просторічне) бомбарду, а бомбардувати взагалі не подає. Бо́мба (а також діал. бо́мба) (теж позначене як просторічне, але без хрестика) — «вибухова зброя, граната», тож тлумачення не зовсім зрозуміле, але одне речення вже ніби авіаційне: Бомби кидають Pn. У Raštai прикметник бомбініс, його значення пояснено лише через відсилання — → бомба, однак за прикладами він двозначний: Велику бомбову змову було розпочато. Бомбові німецькі літаки. [Форма Bombinis і нині нечаста — є лише в KarŽ 1995 бомбове авіаційне озброєння, її немає ні в DŽ₃, ні навіть у LKŽ I₂; уже є й мінініс KarŽ 1995 — мінне озброєння кораблів.] Далі з позначками неол. і прост. подано дієслово бомбувати — «кидати бомби», але вже не з руки:

31

руки: Зазвичай бомблять літаки-бомбардувальники. Оце бомбити На зборах Литовської мовної секції та в інших місцях палко вимагав логічний хімік Казис Даукшас. Однак мова й у цьому випадку підтвердила свій природжений консерватизм і несуттєвість формальної логіки — у 1968 р. у LKŽ I₂ вже бомбити див. бомбардувати, хоча цього разу приклад наведено навіть не з писемних джерел, а з живої мови: Стріляли, бомбили цілий день Штс. Німці розбомбили Скуодас Штс. [Тут вставлено й проілюстрований реченням Б. Сруоги варіант бомбінті.] Є також бомбесис із живої мови: Як почнеться бомбесис, підемо в окопи Рт. А бомбардувати у LKŽ I₂ тлумачиться взаємно — «обстрілювати противника артилерійськими снарядами або закидати бомбами з літака». І бомба — також взаємно: «вибуховий снаряд (ручний, гарматний або скидуваний з літака), <...>».

Зміна значення слова «бомба» тривала близько трьох десятиліть. У TŽŽ 1951 року бомба ще двозначна — «вибуховий снаряд, ручний, артилерійський або такий, що скидається з літака», а в TŽŽ 1969 року вже лише 1) «вибуховий снаряд» [а 2) вулканічні бомби — «шматки лави, викинуті під час виверження вулкана <...>»; у Enc IV вулканічна бомба — «грудки лави, викинуті з вулкана під час його виверження іноді на висоту до 2 000–3 000 м; обертаючись і летячи в повітрі, вони охолоджуються, перш ніж упасти на землю, і набувають округлої видовженої форми булави, зазвичай завбільшки з людський кулак або голову»]. Бомбардування у TŽŽ 1951 року — «обстріл з артилерійських гармат або скидання бомб з літальних апаратів», у TŽŽ 1969 року — ще приблизно так само. У DŽ₃ 1954 року ₁ бомба ще «вибуховий снаряд артилерії, авіації тощо», бомбардувати — «обстрілювати противника артилерійськими снарядами або закидати бомбами з літака», а в DŽ₃ 1972 року ₂ бомба уже насамперед «вибуховий снаряд авіації тощо», бомбардувати — уже тільки «закидати бомбами противника або його територію з літака». У TŽŽ 1985 року авіація вже майже повністю перебирає на себе значення артилерії: бомба 1. «вибуховий снаряд, який скидають з літака, або будь-який вибуховий заряд» (2. геол. «<...>»), бомбардувати — лише «кидати бомби з літаків». Так само і в DŽ₃ — ₃ бомба «вибуховий пристрій», бомбардувати — «закидати бомбами з літаків». І шкільні TŽŽ 1995 і 1998 років — так само. LTE II 1977 року до основного варіанта бомба додає авіаційна бомба, але вже

32

зовсім з іншої причини: Підводні човни бомбардують глибинними бомбами там само, а глибинні бомби LTE IV Бувають авіаційні (скидувані з літаків) і корабельні. Антанаса Сметони KarŽ 1995 бомба теж означає: 1) «один із видів авіаційних боєприпасів» (але існує і підвид авіаційна бомба) і 2) «снаряд для боротьби з підводними човнами» — глибинна бомба.

2. граната і бомба

Pirmiausia prisiminkime minėtą fugo granatą KarŽ 1919. Ir beveik visur granata skiriama prie artilerijos (nors yra ir rankinių): granata – „artilerijos sviedinys“ TŽŽ 1936; „granatos artilerijos skiriamos gyviesiems taikiniams kaŀti, lauko įrengimam ardyti, priešo artilerijai šaudyti ir t.t. Granatų yra įvairios paskirties ir rūšių: prieššarvinių, šautuvinių, rankinių ir kt. <...>“ Enc IX. Filologiniai žodynai reikšmes skiria: granata 1. „artilerijos sviedinys“: Iš granatų mušė, Prūsų mūrus ardė JD 1095, 2. „rankomis ar iš šautuvo metamas pėstininkų sprogstamasis ginklas“ LKŽ III; 1. „rankomis metamas sprogstamas sviedinys“, 2. „artilerijos sviedinys“ (DŽ₂ – 1. pဿn. „artilerijos sviedinys“), tik DŽ₃ apibendrinta – 1. kar. „sprogstamasis ginklas“ (2. sport. „metamasis įrankis“).

3. патрон, боєприпас і снаряд (метальний снаряд); зброя

Тут ми вже переконалися, що граната — це патрон, це снаряд, навіть зброя. І ще й боєприпас: граната — «боєприпас із осколками, вогнем, хімічними й біологічними засобами для ураження людей у бою та знищення техніки. Гранати поділяють за способом застосування — ручні гранати та гранати для гранатомета (гранатометний патрон, рушнична граната); <...>» KarŽ 1995. Виходить, що й ручна граната — боєприпас...

І бомба — це «вибуховий снаряд, що скидається з літака» LTE II, це 1) «один із видів авіаційних боєприпасів» KarŽ 1995, а це знову 2) «снаряд для боротьби з підводними човнами» KarŽ 1995.

33

Снаряд спочатку (ще за часів Йонаса Яблонскіса та ін.) означав і чомусь залишився, навіть коли — принаймні у спорті — утвердилося слово м’яч (теж двокрилий!..), 1. «гумова ігрова куля, надута повітрям» DŽ₁, DŽ₂ або просто 1. «ігровий м’яч» DŽ₃, LKŽ XIV, і лише 2. військ. «гарматний патрон» DŽ₁, DŽ₂, LKŽ XIV або «гарматний боєприпас» DŽ₃. Однак і ручна граната чи ручний спис могли б бути снарядом. У LKŽ XIV наведено новотвір Єронімаса Раліса svaidì nys «те, що метають» із перекладу «Одіссеї» Гомера: Так явилися метання снаряда, високі стрибки, спритність — і вони почали танцювати. У LKŽ XIV не зафіксовано слово sviedmuo, вжите в перекладі «Гамлета» Шекспіра Альфонсасом Нікою-Нілюнасом: Бути чи не бути — ось питання. І що шляхетніше: душею витерпіти / Стріли і снаряди лютої долі, чи взятися до зброї проти моря нещасть / І покінчити з ними в бою? (цит. за LA 1997 95 5).

Ще в KarŽ 1919 є sviedinys – снаряд. А в KarŽ 1995 sviedinys (артилерійський снаряд) — «головна частина артилерійського патрона <...>». Отже, гарматний (артилерійський) — це патрон, у якого є снаряд (або сам снаряд є цілим патроном); рушничний — патрон, що має кулю; а авіаційний — боєприпас, пор.: До боєприпасів належать: артилерійські патрони, реактивні снаряди, бойові частини торпед і ракет, патрони стрілецької зброї, гранати, міни, бомби, вибухові заряди, димові шашки KarŽ 1995.

Чи можуть граната й бомба бути також зброєю? Можуть: зброя — це «засоби й пристрої для ураження ворога, його техніки, обладнання та споруд під час бою. Складається із засобів ураження та засобів їх доставки до цілі. Складніша зброя має також пристрої керування й наведення. <...>» KarŽ 1995. Дуже непогано описано: граната — 1. «вибухова метальна або вогнепальна зброя: <...>» TŽŽ 1985.

4. бомбомет, гранатомет, міномет, кулемет; вогнемет, газомет; списомет

Лише за тривіального розуміння бомба тепер є «вибуховим снарядом, який кидають із літака» LTE II. Однак уже в KarŽ 1919 є бомбомет – бомбометъ і бомбометник – бомбометчикъ.

34

У BŽ 250 за 1932 р. є варіант бомбомет (мортира – mortira, бомбомет). У Enc IV за 1936 р. бомбомет — «тип артилерії ближнього вогню. <...>. За своєю конструкцією бомбомет дуже схожий на міномет, але відрізняється тим, що заряд вибухової речовини в бомбі важить не більше ніж 4 кг. Траєкторії бомбомета дуже круті. Тому його головне призначення в позиційній війні — обстрілювати ворога в окопах. Конструкція бомбомета дуже проста; дальність стрільби: старіших систем — до 300 м, новіших — не більше ніж 1.000 м. Вони також легкі». У LKŽ I за 1941 р. бомбомет — див. бомбомет, а бомбомет — див. бомбомет «гармата для метання бомб»; хоча речення навряд чи це підтверджує: За абіссінцями, що тікають, ідуть італійські бомбомети, а бомбометник — очевидно, авіаційний: «той, хто кидає (з літака) бомби». Імовірно, це редакторська неточність. Бомбомет є також у RŽ за 1948 р. LKŽ I₂ по суті повторює LKŽ I₁, лише усуваючи суперечність: бомбометник — «той, хто обстрілює з бомбометів» (без прикладів речень). У BŽ I за 1967 р. чітко сказано: бомбометчик – бомбиниркас, бомбų mėtytojas (льотчик), але, ймовірно, це очевидна помилка, адже бомбомет – бомбомет, бомбомет. Ще далі в суперечність ступив RLKŽ I: бомбометчик — військ. бомбардувальник (льотчик), метальник бомб, хоча бомбомет тут уже зовсім інший — (корабельний) бомбомет (див. розд. 6).

У Enc IX за 1940 р. є гранатомет — «гармата для метання гранат. Для цього використовують рушницю (для рушничних гранат), <...>». У LE VII за 1956 р. подано цілу «гранатологію». Гранатна артилерія, однак, з’явилася пізніше: «Перші невеликі гранати з’явилися на початку XVI ст. <...> <...>. Гранати почали широко застосовувати лише наприкінці XVIII ст., коли з’явилася гранатна гармата. Відтоді гранатами називають також круглі вибухові снаряди гармат і гаубиць, а бомбами — снаряди мортир. Після запровадження в артилерії в середині XIX ст. нарізних і подовжених снарядів граната стала майже універсальним снарядом» LE VII (granata). Тут гранату й бомбу розрізняють, а в LTE I за 1976 р. — ні: «У XVI ст. з’явилися вибухові [артилерійські] снаряди, які називали гранатами та бомбами» (369). Далі в LE VII гранатну гармату названо точніше — гранатна гармата й пояснено: «без нарізів запроваджена у XVIII ст. спеціально

35

для стрільби прямим наведенням вибуховими снарядами. Перша Г. Г. [тобто гранатна гармата? — J. K.] з’явилася в Росії (конструкція Шувалова). Пізніше, у Франції, 1851 р. <...>. <...>. <...> зберігалася до появи нарізної артилерії. <...>». Історично пізніший гранатомет — «гармата для метання гранат. <...>. Після війни [російсько-японської 1904–1905] було сконструйовано кілька типів легких гармат, які отримали назву гранатометів. Вони стріляли на невеликі відстані (200–300 м) і мали дуже круту траєкторію. <...>. <...>. Стволи короткі. <...>. Гранатомети конструювали легкими, щоб їх можна було переносити. Вони проіснували дуже недовго. Під час Першої світової війни 1914–1918 рр. їх мало застосовували. Їх витіснив міномет, що з’явився». І LTE IV за 1978 р. подає схоже: «Рушничні гранатомети дещо застосовувалися під час Першої та Другої світових воєн, але значного поширення не набули», проте доповнює новою інформацією: «Після Другої світової війни поширилися ручні гранатомети». Хоча в LTE IV немає гранатної гармати, там розрізняються гранатомет і артилерійська граната. Тепер усталилася форма гранатомет DŽ₂, DŽ₃ (хоча в PolŽ₂ за 1984 р. гранатомет) — як і гранатове дерево. У DŽ₃ є також гранатометник «той, хто стріляє з гранатомета». У Enc IX є також гранатометник «боєць, спеціально підготовлений до метання гранат». Можна було б так назвати і спортсмена — гранатометник (пор. списник, дискобол, штовхальник ядра).

Міномет був створений у Росії під час російсько-японської війни 1904–05 рр. (керував Л. Гобіато)» LTE VII (хоча в статті LTE I про артилерію сказано: «1904 року мічман С. Власьєв винайшов міномет). Міномет — «безнарізна артилерійська гармата, що стріляє мінами під великим кутом підвищення ствола (45–85°)» LTE VII. Тут зазначено: «У литовській армії використовувалися фінські 81-мм міномети; <...>». Насправді міномет «гармата для метання мін» зафіксовано в TŽŽ 1936. У RŽ за 1948 р. є міномет і мінометник. У DŽ₁ — міномет і міномет «гармата для метання мін», у LE XVIII міномет — «піхотна вогнепальна зброя у вигляді спрощеної гармати. <...> ширше почала застосовуватися під час Першої світової війни».

У статті LE XIII про кулемет сказано: «Перші кулемети з’явилися на озброєнні армії США під час війни 1870–1871 рр. Вони бу

36

vo netobuli. <...>. Pirmąjį automatinį kulkosvydį išrado Sir Hiram Maxim (1840–1916)“. Karž 1919 yra: пулеметъ – kulkosvaidis, nors пуля – kulipka. Jono Jablonskio – kulkosvydis. Kulkosvaidis – įprasčiausias šios serijos žodis.

Вогнемет — «штурмова зброя ближньої дії. Вогнемет складається з резервуарів для пального, резервуара зі стисненим повітрям або іншими газами, паливного шланга, розпилювача з пристроями запуску й запалювання та інших приладь: <...>. Уперше вогнемет застосували німці проти французів під Верденом. — — — 17 німецьких вогнеметників здалися в полон 1900 французам» LE XIV. Вогнемет зафіксовано в Enc V 247 за 1937 р., але ще 1926 р. поет Саліс Шемеріс видав збірку віршів «Вогнемет, щоб запалювати серця». Є також вогнемет для знищення бур’янів LTA 1999 185 12.

Дещо подібний газомет — «гармата, призначена для метання снарядів і мін, наповнених бойовими газами. Газомети встановлюють по кількасот, іноді тисячами, заряджають газовими мінами й за допомогою електрики всі разом вистрілюють. <...> вивільняють стільки газу й настільки густо заражають повітря, що часто не допомагають навіть протигази. <...>. Газомети як засіб газової війни першими запровадили й застосували англійці 1917 року проти німців» Enc VII (1939). Подібно й у LE V (1955) — газомет. LTE III уточнює і поняття, і історію: газомет — «зброя, що викидає отруйні й радіоактивні гази, рідину, емульсію або пил твердих речовин. <...>. Газомет уперше застосувала німецька армія 22. IV. 1915 р. біля річки Іпр проти англійців і французів. <...>».

Мабуть, найновіша назва для предмета старої кам’яної доби (палеоліту) — списомет, примітивний пристрій аборигенів, індіанців та ін., який використовували також у середньовічній Європі під час облоги фортець LTE IV (ілюстрація), DŽ.

Питання варіативних форм похідного слова розв’язано диференційовано: 1) назви з граматичним значенням знаряддя бомбомет, кулемет та інші згадані (від кидати) — без чергування голосних; 2) назви ігор водний м’яч, застар. кошиковий м’яч «баскетбол» та повітряний м’яч «волейбол» (від метати) — із чергуванням голосних [тому техн. водомет — гідромонітор = водомет (водомет) PolŽ₂].

37

5. бомбардувальник і бомбардир; авіаносець і авіатор; мінний загороджувач і тральщик; торпедний корабель, торпедоносець і торпедист; ракетоносець і реактивний літак

LKŽ I₁ подає лише за письмовими джерелами (не за словниками) бомбардувальник (неол., гібр.) «літак, який несе й скидає бомби», але в тому самому значенні тут є також бомбардир (неол., розм.) 2. (а 1. «той, хто кидає бомби, підривач», але тут не льотчик: Без сумніву, він належить до банди бомбардирів). Цей бомбардир, мабуть, виник не без впливу рос. бомбардировщик. Рос. бомбардировщик також двозначне слово – 1. бомбардувальник (літак), але 2. льотчик бомбардувальної авіації, бомбардувальник BŽ I, яке, своєю чергою, відрізнялося від слова доби бомбардирів бомбардир – 1. військ. застар. бомбардир BŽ I, 1. дорев. бомбардир, солдат-артилерист RLKŽ I (Enc IV бомбардир, бомбардьєр – «нижчий чин у війську Литви, Польщі та Росії XVIII ст., що відповідав капралові»), а 2. зоол. жук-бомбардир, смоляник (жук), Brachynus creptans BŽ I, 2. зоол. жук-бомбардир (жук родини Brachyninae) RLKŽ I [Enc IV бомбардир (нім. Bombardierkäfer – «жук, який для захисту випускає з анальних залоз струмінь їдкої рідини, що з гуркотом вибуху перетворюється на газ, утворюючи наче хмарку диму. <...>. Бомбардир належить до родини турунів (Carabidae): <...>. Найпростіший: Brachinus creptans L. <...>»]. До речі, жук-бомбардир досі не зафіксований у LKŽ X. Бомбардиром називають і потужного футболіста, що б’є по м’ячу (можливо, неточно бомбардировщик 3. – спорт. розм. нападник RLKŽ I). Є також однозначне рос. бомбово́з – бомбардувальник (літак) BŽ I, RLKŽ I). Усталилося, увійшло в ужиток слово бомбардувальник. Уже 1936 р. в Enc IV є лише бомбардувальник.

Пізніше ряд продовжив авіаносець «корабель для посадки й зльоту літаків» DŽ₁ (є вже в RŽ), семантично зовсім інше слово, ніж льодонос; презервативонос, язиконос; поклажа, торба; більше схоже на ще нове слово vaiknešėlis «пристосування для носіння немовляти на грудях» PrPslgK I.

Хоча бомбардир не прижився, зате є цілком подібне мінний загороджувач RŽ, 2. «військовий корабель, призначений для встановлення мін» DŽ₃ [уже неточне визначення у DŽ₁ і DŽ₂ – «пристосований для атаки мінами», а також у LE мінний загороджувач 2. «військовий корабель, пристосований для атаки мінами», бо нині це торпедоносець, а торпе

38

да – лише «самохідна міна»[1, 1) «корабель для встановлення мінних або сіткових загороджень у морі чи річках» [2) «пристрій інженерного озброєння сухопутних військ для швидкого встановлення протитанкових мін у ґрунт (сніг)»] KarŽ 1995; ескадрений міноносець – «універсальний неброньований військовий корабель, озброєний мінами (ставить мінні загородження), торпедами, глибинними бомбами, універсальними 76–130-мм гарматами та зенітними гарматами, ракетами. <...>. Використовується для розвідки, охорони ескадри кораблів, знищення ворожих кораблів, підтримки дій морського десанту й сухопутних військ» LTE III. У статті LE XI про військовий флот розрізняють: мінні загороджувачі, або мінні постановники, а також мінні знищувачі і тральщики: «Для постановки мін за потреби використовують або пристосовують також інші кораблі, як-от есмінці, тральщики. Тральщики (траулери) <...>. Їхнє призначення — виявляти мінні загородження, встановлені противником, визначати їхні межі, прокладати проходи крізь мінні поля противника або знищувати цілі свої чи ворожі мінні загородження. <...>». Само собою зрозуміло, так само як є літак перехоплювач і винищувач (рос. истребитель-перехватчик, англ. fighter-interceptor, тож незрозуміло, чи потрібен перехоплювачеві не зовсім ясний термін сторожовий винищувач KarŽ 1995), так має бути й корабель мінний знищувач і тральщик. Назва особи за видом діяльності мінний спеціаліст 1. «фахівець із встановлення й вилучення (знешкодження) мін, мінер» LE XVIII, 1. «фахівець із мін, мінер» DŽ₃, ²мінний спеціаліст 1. «фахівець із встановлення або вилучення мін», 2. «на військовому кораблі — фахівець із мінної зброї, її застосування та протидії їй» LKŽ VIII у звичайній мові можливе, але в термінології суперечливе — виходило б мінний спеціаліст на (ескадреному) мінному загороджувачі. У KarŽ 1995 є мінер «військовий фахівець, який уміє мінувати й розміновувати місцевість, споруди та інші об’єкти, розвідувати міни».

У KarŽ 1995 є також авіатор (авіаносець).

Торпеда (лат. torpedo – електричний скат; DŽ₁ також подає torpeda 2. зоол. «риба родини скатів, здатна завдавати електричних ударів»), як уже сказано, — це «самохідна (корабельна) міна», першу виготовлено 1866 р. У LC 1885, 33 вже вжито торпедний корабель (LKŽ XVI), 70 років тому — торпедист Rtr (LKŽ XI) [LE XI 45 – есмінці (торпедисти)]. Нині звичний термін торпедний корабель (озброєний торпедами) DŽ₃ (і DŽ₁), а також швидкісний торпедний катер LTE XI 359 (швидкісні торпедні кораблі – «призначені для

39

дій на околицях, у затоках і портах для торпедних атак» LE XI 45 (LE XI 43 – прибережні торпедні катери). Ракетник — це «військовослужбовець ракетних військ» DŽ₃, а ракетоносець — «літак або корабель, що несе ракети» LKŽ XI, «надводний або підводний корабель, літак, який перевозить бойові ракети й має пускові установки для них» LTE IX (а реактивний літак — не озброєний ракетами, а ракетоплан — «літак із ракетним двигуном» LTE IX).

6. авіаційний бомбомет і бомбомет; пусковий пристрій, пускач тощо

Бомбардос стріляв бомбами, артилерійський бомбомет також стріляв бомбами. Авіаційний бомбардувальник скидає, метає бомби, але вже «бомби можуть бути вільного падіння, керовані й самонавідні. Останні мають крила, рулі, системи телеуправління або самонаведення» LTE II. Навіть RLKŽ I є прицельное бомбометание – прицільне метання авіабомб. А LTE IV про корабельні глибинні бомби каже: Останні викидають із корабля за борт, стріляють із бомбометів або (реактивні глибинні бомби) запускають із пускових пристроїв. Трохи зрозуміліше: <...> корабельні глибинні бомби стріляють із реактивних і газових бомбометів, установлених на кораблях, або з кормових пристроїв для скидання бомб; <...> KarŽ 1995 (глибинна бомба). Отже, тут уже є інший бомбомет.

Для позначення пристроїв запуску торпед і ракет ще немає однослівних термінів — торпедний апарат «пристрій військового корабля для запуску торпед. <...>» LTE XI (LE XI 45 — торпедний апарат), ракетний комплекс — «комплекс для запуску бойової, дослідницької або навчальної ракети, наведення її на ціль, коригування траєкторії. До нього входять ракета, пусковий пристрій, прилади наведення, пристрої перевірки ракети, система керування польотом і коригування траєкторії, <...>» LTE IX (пусковий пристрій — «пристрій для запуску військових ракет; <...>. <...>. Установлюється на землі або в шахті, на кораблі, літальному апараті, транспортному засобі високої прохідності. <...>» LTE VIII), ракетний комплекс — «функціонально пов’язані системи й обладнання для запуску та керування ракетами. <...>» KarŽ 1995 (пусковий пристрій — «пристрій для зберігання ракет, наведення, підготовки й запуску; бойовий засіб ракетного комплексу. Складається з труби або напрямних, механізмів наведення, газових систем, щитів, пускової та контрольної апаратури, джерел електроенергії тощо. Пускові пристрої бувають вертикальні й похилі, стаціонарні (шахтні, наземні), напівстаціонарні (збірні) та мобільні» KarŽ 1995).

40

пристрій наведення, підготовки й запуску; бойовий засіб ракетного комплексу. Складається з труби або напрямних, механізмів наведення, газових щитів, апаратури запуску й контролю, джерел електроживлення тощо. Л. бувають вертикальними й похилими, стаціонарними (шахтними, наземними), напівстаціонарними (збірними) та мобільними» KarŽ 1995).

RLKŽ III ракетница — (освітлювальних) ракетний пускач; ракетний пістолет поки що лише спроба мовознавців (хоча пускач добре пасує до літака, винищувача).

Однак, виявляється, однослівний термін бомбомет⟧ існував уже давно: Крім того, цей літак [ANBO – 41] міг перевозити також 16 авіаційних бомб масою по 12 кг (загальною масою до 200 кг), для яких спеціально було встановлено автоматичні бомбомети LA 1998 118 13.

Чи приживуться ракетомет, торпедомет?

7. бомбардувати, торпедувати; що далі?

Бомбардувати — це і стріляти бомбами, і кидати бомби з бомбомета, і скидати, метати бомби з бомбардувальника чи реактивного бомбомета, і запускати бомби. Слово бомбардувати намагаються застосовувати й ширше: «забомбили» — ракети влучили LTV 1999 05 08. Не чувано слова ракетувати. Не було й гранатувати.

Торпедувати означає — «атакувати, завдавати удару ракетою» DŽ₃, а також LKŽ XVI торпедувати 1. (а 2. «підривати місце буріння нафтової або газової свердловини», 3. перен. «зривати нараду, переговори»); затредувати — такого слова ще немає.

Висновки

Сучасна система найменувань авіаційних понять сформувалася із системи артилерійських термінів (і термінів ручної зброї).

БОМБА – БОМБАРДА – БОМБАРДУВАТИ бомбомет – стріляти гранатою – гранатомет – стріляти (кидати) кулею – кулемет – стріляти – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – –

41

Після зникнення реалії бомбарда, зі зміною значення бомби –

БОМБА – БОМБАРДУВАЛЬНИК – БОМБАРДУВАТИ

бомбомет – скидати

Бомбардувальник досить чітко мотивує нове значення бомби. Слово бомбардувати і далі має неясну мотивацію, однак мовці не відчувають жодної двозначності. Одна спроба виправлення — замінити слово бомбардувати на «ясне» бомбувати — виявилася непотрібною, неприйнятною. Мотивацію, можливо, дещо прояснило б внесення до словника літературної мови історизмів бомбарда і бомба в їхньому історичному значенні — «гарматний снаряд».

Подібно (і дещо інакше) розвиваються мікросистеми мін, торпед, ракет, але тут дещо ще перебуває на півдорозі, а стрімкий розвиток техніки залишає мало часу, щоб вони усталилися.

Отримано 1999 09 14

Скорочення

BŽ – Baronas J. Rusų lietuvių žodynas. K., 1932.

– Російсько-литовський словник / Упорядкували V. Baronas, V. Galinis. V., 1967. Т. 1.

DŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas: DŽ₁ – I leid., V., 1954. DŽ₂ – II leid., V., 1972. DŽ₃ – III leid., V., 1993.

Enc – Литовська енциклопедія. K., 1936, Т. 4. 1937, Т. 5. 1939, Т. 7. 1940, Т. 9.

KarŽ – Kariškas lietuviškai-rusiškas ir rusiškai-lietuviškas žodynėlis. K., 1919.

– Smetona A. Словник військової справи. V., 1995.

LA – «Відлуння Литви».

LE – Литовська енциклопедія. Bostonas, 1954, Т. 2. 1954, Т. 3. 1955, Т. 5. 1956, Т. 7. 1957, Т. 11. 1958, Т. 13. 1958, Т. 14. 1959, Т. 17. 1959, Т. 18. 1964, Т. 31.

LKŽ – Словник литовської мови. V., 1941, Т. 1, 1-ше вид., 1968, 2-ге вид. 1956, Т. 3. 1970, Т. 8. 1976, Т. 10. 1978, Т. 11. 1986, Т. 14. 1995, Т. 16.

У статті також використовуються скорочення цього словника.

LTE – Литовська радянська енциклопедія. V., 1976, Т. 1. 1977, Т. 2. 1978, Т. 3. 1978, Т. 4. 1981, Т. 7. 1981, Т. 8. 1982, Т. 9. 1983, Т. 11.

LTV – Литовське телебачення.

MuzŽ – Krutulys A. Muzikos terminų žodynas. V., 1975.

42

PolŽ₂ – Rusų–lietuvių kalbų politechnikos žodynas / Sudarė G. Daugėla. V., 1984.

PrPslgK — Міжнародна класифікація товарів і послуг. Для потреб реєстрації товарних знаків. В., 1996, ч. 1.

RLKŽ – Rusų–lietuvių kalbų žodynas. V., 1982, T. 1. 1984, T. 3.

RŽ – Lietuvių kalbos rašybos žodynas. K., 1948.

SNŽŽ – Norkus J. Svetimų ir nesuprantamų žodžių žodynėlis. K., 1924.

– Шлапеліс Й. Словничок чужих і незрозумілих слів. Тільзіт, 1907.

STŽŽ – M. ir S. Svetimų ir tarptautiškų žodžių žodynėlis. Šiauliai, 1923.

SWO – Kopaliński W. Słownik wyrazów obcych. Warszawa, 1978.

TŽŽ – Tarptautinių žodžių žodynas: K., 1936. V., 1951. V., 1969. V., 1985.

– Шкільний словник міжнародних слів: К., 1995. К., 1998.

Цифри позначають роки, номери (римські — томи), сторінки. Або дату.

ЧОМУ БОМБИ БОМБАРДУЮТЬ

Анотація

Сучасна система назв понять авіації походить від системи термінів артилерії (і ручного озброєння).

бомба – бомбардир – бомбардувати

(бомба) (бомбардувати) (бомбардувати)

бомбомет – стріляти

(бомбомет)(стріляти)

граната – гранатомет – стріляти (кидати)

(граната) (гранатомет) (стріляти) (кидати)

куля – кулемет – стріляти

(куля) (кулемет) (стріляти)

Після того як термін бомбарда (бомбард) зник, а значення слова бомба (бомба) змінилося, сформувалася така система

бомба – бомбардувальник – бомбардувати

(бомба) (бомбардувальник) (бомбардувати)

бомбомет – запускати

(бомбомет)(запускати)

Нове значення бомби цілком очевидно мотивоване словом бомбардувальник (бомбардувальник). Спроба замінити слово бомбардувати (бомбардувати) нібито яснішою формою бомбувати була непотрібною і невдалою.

Мікросистеми термінів міна (міна), торпеда (торпеда) і ракета (ракета, керована ракета) розвивалися подібним (і дещо відмінним) чином, але швидкий поступ інженерії дає їм мало часу, щоб усталитися.

43