Упорядкування релігійної термінології Draugijoje

AUŠRA RIMKUTĖ

Інститут литовської мови

До 100-річчя «Draugijos»

Draugija — літературний, науковий, політичний і релігійний журнал товариства св. Казимира¹, що видавався в Каунасі з перервами: у 1907–1914 роках (щомісячник, 96 номерів), 1919–1923 роках (щомісячник, 60 номерів) і 1937–1940 роках (двічі на місяць, 57 номерів). Загалом було видано 213 номерів. Журнал виходив із додатками: Ateitis (1911–1912), Mokytojas (1914), Gyvojo žodžio tarnyboje (1939–1940). Товариство св. Казимира можна вважати «центром інтелектуального життя католицького спрямування» того часу (KLI 2006: 391), а його журнал Draugiją — єдиним культурним часописом такого високого рівня в Литві напередодні Першої світової війни (докладніше див. KLI 2006: 391–392). Оскільки це видання вважають одним із найзначущіших культурних журналів, що виходили після скасування заборони на друк (VLE V 2004: 129), у якому багато уваги приділялося мові релігійних текстів і мові загалом (зокрема й церковній), у цій оглядовій статті коротко розглядається, як пропонували впорядковувати й унормовувати релігійну термінологію, а також які питання мовного нормування та впорядкування найчастіше порушували й обговорювали в Draugijoje².

¹ Після скасування навесні 1904 року заборони на литовський друк латинськими літерами вже 1905 року в Каунасі з ініціативи священників було засновано товариство св. Казимира, яке видавало книжки й газети. Це товариство опікувалося не лише видавничими справами, а й культурною діяльністю (KLI 2006: 391).

²Термінологія християнства кінця XIX — початку XX століття досі досліджена порівняно мало. Окремих статей і приміток про релігійні терміни того часу є лише кілька. У журналі Термінологія (№ 12) опубліковано статтю А. Рімкуте Нелитовські терміни католицьких катехизмів кінця XIX — початку XX століття, у якій розглянуто походження релігійних термінів нелитовського походження, уживаних у катехизмах Наука Римо Каталі(к)а (1879), Короткий катехизм ксьондза Філочовського (1901), Катехизми католицькі (1903) та У науці віри Казимира Палтарокаса (1916) (Rimkutė 2005: 42–66). У катехизмах, виданих у період заборони друку, багато чужомовних слів — дещо більше половини однослівних релігійних термінів нелитовського походження (50,4%), тоді як К. Палтарокас уже не вживає чужомовних слів (є лише одне таке слово — podžia). Журнал Драуґія обрано невипадково: уже 1907 року в ньому публікувалися статті, у яких пропонувалося не вживати слів, що спотворюють мову, у молитовниках, пісенниках, катехизмах, книжках проповідей та іншій церковній літературі. Отже, значно раніше, ніж у згаданій праці К. Палтарокаса У науці віри, громадськості пропонували тексти молитов, перекладені гарною литовською мовою, і радили, що слід уживати замість чужомовних слів.

Terminologija | 2006 | 13

149

Статті із закликами уніфікувати молитви «Отче наш» публікувалися й раніше. У XIX столітті, з появою національного відродження, розпочалося масштабне очищення литовської мови від чужомовних слів. Про очищення мови, як відомо, почали говорити в пресі — про це писали Aušra (1883–1886), Varpas (1889–1906), Tėvynės sargas (1896–1904), Žinyčia (1900–1902), Vilniaus žinios (1904–1909) та інші. Мова церкви й релігійних текстів не задовольняла інтелігенцію того часу. Досить широко про релігійну термінологію писав Йонас Герутіс (Йонас Балвочюс) у статті «Помилки духовної термінології», опублікованій 1 (14) червня 1905 року у Vilniaus žiniose (№ 134) Dvasiškos terminologijos klaidos³. 23 липня (5 серпня) того ж року в 178-му номері Vilniaus žinių Йонас Лаукайтіс⁴ у статті «Наша церковна мова» Mūsų bažnytinė kalba писав, що «наша церковна термінологія ще недостатньо опрацьована», тому необхідно «внести потрібні зміни в духовну термінологію або створити цілком нові терміни», адже «інтелігентові-литовцю огидно навіть молитися» (Laukaitis 1905: 4)⁵.

Draugija – katalikiškos krypties žurnalas, kurio redaktorium iki 1938 m. buvo kunigas Adomas Jakštas-Dambrauskas⁶, o 1938–1940 m. – kunigas Nikodemas Raštutis⁷. Reikšmingą vaidmenį Draugija atliko pirmuoju laikotarpiu – 1907–1914 m., kai žurnale bendradarbiavo žymiausi to meto Bažnyčios, visuomenės, kultūros veikėjai: Jonas Basanavičius, Romanas Bytautas, Pranas Dovydaitis, Mykolas Krupavičius, Jonas Mačiulis-Maironis, Vincas Mykolaitis-Putinas, Mykolas Vaitkus, Kazimieras Būga, Kazys Puida, Mečislovas Reinys, Juozapas Skvireckas, Juozas Tumas-Vaižgantas, Vydūnas, Eduardas Volteris ir kiti. Žurnale buvo skelbiami filosofijos, istorijos, teologijos, literatūros, meno teorijos, kalbos straipsniai, grožiniai kūriniai, recenzuojamos knygos. Straipsnyje aptariama tik šio laikotarpio Draugija, turint omenyje tai, kad pirmaisiais XX a. dešimtmečiais formavosi dabartinė bendrinė lietuvių kalba, o religijos terminija, nors buvo jau nusistovėjusi, tačiau dar labai negryna.

³ Apie kanauninką J. Balvočių (1842–1915) plačiau žr. Gerutis 1994: 49–51; LE VII 1956: 188.

⁴ J. Laukaitis (1873–1952) – kunigas, visuomenės veikėjas ir spaudos darbuotojas. Vienas žymiausių lietuvių Bažnyčios kalbos puoselėtojų (plačiau žr. Zinkevičius 2000: 178–179).

⁵ У цитатах нічого не змінено й не виправлено.

⁶ A. Jakštas-Dambrauskas (1860–1938) – lietuvių kultūros veikėjas, kunigas, filosofas, filologas, literatūros kritikas ir poetas. Jis buvo žymus tautinio atgimimo veikėjas, labai veiklus Jono Jablonskio amžininkas, dažniau minimas Adomo Jakšto vardu, pasirašinėjo ir kitais slapyvardžiais, Draugijoje dažniausiai – Druskiaus (Salys 1938: 2; LKE 1999; LLE 2001; Keinys 2000: 32; VLE VIII 2005: 483).

⁷ N. Raštutis (1881–1947) – kunigas, aktyvus Vilniaus krašto veikėjas. Su pertraukomis dirbo Šv. Kazimiero draugijoje. Bendradarbiavo su Ryto, Blaivybės ir kitomis organizacijomis, buvo jų narys. Steigė skaityklas, knygynėlius, organizavo vaikų darželius, mokyklas, kursus. Buvo nuolat valdžios persekiojamas (LE XXIV 1961: 530).

150 Aušra Rimkutė | Religijos terminijos tvarkyba Draugijoje

Із заголовків статей видно, що в Draugijoje багато писали про мову Церкви: о. Й. Крокінікас. Чистота мови катехизму (Drg 1907 12: 105–107) і Литовські молитовники та молитви (Drg 1908 13: 103–107); А. Якштас. Правда і мовне питання в церквах Литви (Drg 1909 33: 25–43); о. А. Алекна. Питання церковної мови (Drg 1909 30: 214–217); о. Ф. Срагіс⁸. Зауваги про деякі питання нашої мови та катехитичної термінології (Drg 1909 27: 243–249); о. П. Тураускіс. Про видання Святого Письма (Drg 1910 47: 319–325) та ін. Значну увагу приділяли реформі молитов: о. Й. Лукаїтіс. Про одноманітність молитов (Drg 1907 4: 417–420); о. П. Сяурусайтіс. Про одноманітність молитов (Drg 1907 6: 197–198); о. Й. Сріогініс. Про неодноманітність молитов (Drg 1907 7: 288–289); о. М. Юргайтіс. Про очищення мови та реформу молитов (Drg 1907 8: 386–389); М. Пакальнішкіс. Ще про очищення мови та реформу молитов (Drg 1907 9: 105–108) та ін. У багатьох номерах друкувалися рубрики Листи до редакції, Відгуки, Мовні питання⁹, описувався зміст литовської преси, оглядалися «іноземні газети», подавалися рецензії на нові книжки, наводилися списки нових книжок і видань, надісланих до редакції.

РЕФОРМА МОЛИТОВ

Уже в перших номерах Draugijos друкувалися статті про необхідність оновити мову й термінологію молитов і Церкви загалом. У 4-му номері за 1907 рік є важлива стаття священника Й. Лукаїтіса Про одноманітність молитов (Drg 1907 4: 415–420), яка викликала різні оцінки, надруковані в інших номерах Draugijos або в журналі Vadovas (1908–1914), призначеному для католицьких священників. У статті порушено важливу проблему уніфікації католицьких молитов. За словами автора, «тепер був би найзручніший час радикально переробити молитви, пристосувавши переклад до духу литовської мови. Відкладання на пізніший час лише заважає і перешкоджає виданню добрих катехизмів, молитовників та інших творів духовного змісту» (Drg 1907

⁸ F. Sragys (1860–1951) – kunigas, knygnešys. Bendradarbiavo Vienybėje, Viltyje, Draugijoje. Vadove (kai kada pasirašydamas Skambaliuku, Skambaliūnu). Būdamas kalbininkas savamokslis daugiausia nagrinėjo lietuvių kalbos klausimus. Rinko žodžius Lietuvių kalbos žodynui (LE XXVIII 1963: 388–389).

⁹ Мовні питання У Draugijoje писали мовознавець К. Буґа, священник А. Дамбранскас-Якштас, Й. Спудуліс, М. Венцловас, учитель Й. Бурба та інші громадські діячі. У журналі публікувалися також суто мовознавчі статті К. Буґи, тож питання мовної практики, очищення й збагачення загальної лексики розглядалися на наукових засадах. Особливу увагу приділяли питанням правопису, адже він ще не був усталеним і послідовним, наприклад: darpštus чи darbštus, filosofiýa чи philosophija (Drg 1908 22: 178–179), įpata чи ypata, knyga чи kninga, latiškas чи lotyniškas, idėa чи idėja (Drg 1908 21: 59–60) тощо.

Terminologija | 2006 | 13 151

4: 419). У відповідь на громадську критику Й. Лукаїтіс подав новий переклад молитов Отче наш і Радуйся, Маріє (Drg 1907 4: 420)¹⁰.

Щодо реформи молитов у Draugijoje друкувалися різні відгуки: одні підтримували її, інші пропонували не поспішати. «Що одноманітність бажана не лише в молитвах, а й у термінології церковного вчення загалом, у цьому, здається, ніхто не сумнівається — і противників тут немає. Розбіжність думок виявляється лише в тому, як досягти цієї одноманітності», — писала редакція Draugijos, просячи читачів надсилати до редакції всі нелитовські слова, вживані в церковній літературі, із пропозиціями, якими литовськими словами їх можна було б замінити (Drg 1907 9: 105).

У листі о. Йонаса Ейдимта Про товариство для впорядкування литовського катехизму міститься заклик створити товариство, «щоб не лише всі молитви, а й бодай якийсь короткий катехизис упорядкувати чистою литовською мовою, однаково, аби виробилася суто литовська термінологія» (Drg 1907 5: 87). О. П. Сяурусайтіс також закликав уніфікувати молитви: «<...> священникам належало б з усіх сил узятися за цю найважливішу справу» (Drg 1907 6: 197). М. Пакальнішкіс у статті Ще про очищення мови та реформу молитов також писав, що одноманітність «у термінології церковного вчення» є бажаною (Drg 1907 9: 105). А о. Й. Сріогініс закликав почекати, доки «мова не стане на міцну основу, доки не розвинеться настільки, як кожна жива мова» (Drg 1907 7: 288). Із тим, що мову, засмічену запозиченнями, потрібно очищати, погоджувався й о. М. Юргайтіс (Drg 1907 8: 386–389), проте він пропонував не поспішати й «залишити недоторканими ті форми, що вживалися п’ятсот років» (Drg 1907 8: 388–389). На думку о. А. Алекни, під час виправлення молитов необхідно уникати поспіху (Drg 1909 30: 217).

Насамперед пропонувалося вилучити запозичення з текстів молитов. М. Пакал-

¹⁰ Тут подано переклади о. Й. Лукаїтіса:

Молитва Господня

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Твоє Ім’я. Нехай прийде Твоє Царство. Нехай буде Твоя воля, як на небі, так і на землі. Хліб наш щоденний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від злого. Амінь.

Вітання Ангела

Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками. І благословенний плід лона Твого — Ісус. Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас, грішників, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

Як пише Z. Zinkevičius, перекладені J. Laukaičio піснеспіви, молитви й літанії вирізняються правильною мовою й досі вживаються (Zinkevičius 2000: 178). Із поданих перекладів молитов видно, що з них усунуто майже всі запозичення; залишилося лише одне полонізоване слово aniolas, першоджерелом якого є грецька мова (пол. anioł < лат. < angelus < гр. angelos), більше не вживаються чужі литовській мові синтаксичні конструкції, лише де-не-де варто уточнити порядок слів. Також видно, що правопис ще не усталився.

152 Aušra Rimkutė | Religijos terminijos tvarkyba Draugijoje

ніський¹¹ у статті «Варваризми, або нелитовські слова в церковній литовській мові, які слід замінити литовськими» подає перелік запозичень та їхніх литовських відповідників: Traicė — Trejybė; asaba — asmuo; pakuta — atgaila; griekas — nuodėmė, kaltė; griešninkas — nuosidėjėlis; spaviednė — išpažintis; spaviednyčia — klausykla; spaviedninkas — nuodėmklausis; ambona — sakykla; neprietelis — priešas, priešininkas; pekla — pragaras; smertis — mirtis; nevalia — vergija, nelaisvė; sienavoti — guodoti; dušia (mirusio) — vėlė; dušia (gyvo) — siela; sūdas — teismas: sudžia — teisėjas, teisadarys; sūdyti — teisti; koroti, koronė — bausti, bausmė; syla — spėka, jėga, pajėga, viekas; veselijos — jungtuvės, vestuvės; almužna — išmalda; muka — kančia; pakajus — ramybė, taika; loska — mylista¹², malonė; živatas — iščius; cnata — dora, dorybė; doskonalas, -astė — tobulas, -ybė; stalyčia — sostinė; čystas (iš morališko atžvilgio) — grynas; čystata (castitas) — grynybė; čystybė (puritas) — skaistybė; čyščius — gryninė; panystė — mergystė, nekaltybė; nečystata — paleistuvystė; pana — mergaitė, mergina; viernas — ištikimas; ubagas — elgeta, pavargėlis; apieka — globa, priegliauda; apiekunas — globėjas; apiera — auka, atnašavimas; mislis — mintis; mislyti — manyti, mąstyti, galvoti; kliestorius — vienuolynas; zokoninkas, -ė — vienuolis, -ė; Šventė Apčystijimo M. P. — Nuvokimo, nuvalijimo Marijos; mučelninkas — kankintinis, kankinys; Auvinėli Dievo, kursai naikini griekus svieto — Auvinėli Dievo, kurs naikini žmonių kaltes (Drg 1907 11: 346–347)¹³.

У «Draugijoje» друкували також перелік запозичень та їхніх литовських відповідників, укладений Stasio Tijūnaičio¹⁴. Запозичення було вибрано з молитовника Šaltinis. Тут можна знайти запозичення, яких не було у статті M. Pakalniškio, наприклад: skarbus — turtas, lobis; pateka — paguoda; rona, ronyti — žaizda, žeisti; piera — tikėjimas, tikyba; lenciugas — grandinė, retežius; pagonas — stabmeldis; abrozas — paveikslas; stacija — stotis; pakara — nusižeminimas, nuolankumas; karunka — vainikėlis; paprova — pasitaisymas; nesmertelnas — nemarus, bemirtis; nodieja — viltis; broma — vartai; gadnaste — vertybė; cūdas — stebuklas,

¹¹ M. Pakalniškis – tai turbūt kunigas, rašytojas Kazimieras Pakalniškis (1866–1933), pasirašinėjęs Dėdės Atanazo, Jurgio Šermuonėlio, Petro Zuikio, Mikės Katinėlio slapyvardžiais (LE XXI 1960: 366–367).

¹² Замість полонізму loska (пол. łaska) пропонують уживати не лише литовське слово malonė, а й слов’янізм mylista (пол. miłość, білорус. милость).

¹³ Katalikų katekizmuose Mokslas Rimo Katalikų (1879), Trumpasis Kun. Filochowskio katekizmas (1901), Katalikų katekizmas (1903) yra vartojamos praktiškai visos M. Pakalniškio minimos svetimybės, kurių K. Paltaroko Tikybos mokslė (1916) jau nebėra.

¹⁴ S. Tijūnaitis (1888–1966) – tai, kaip rašoma Lietuviškojoje tarybinėje enciklopedijoje, lietuvių švietimo darbuotojas, žurnalistas. Redagavo klerikalinius laikraščius Tėvynės sargas, Lietuvos mokykla ir kt. (LTE XI 1983: 303).

Terminologija | 2006 | 13

153

стебалас; кознадєя — проповідник; пава(н)істас — повинність, обов’язок; блюзнірства — богохульство, блюзнірство; грабас — труна¹⁵; кієлікас — чаша тощо (Drg 1908 13: 108–111). Як видно з литовських відповідників, не всі вони вдалі чи прижилися: наприклад, чюду пропонували замінити на чудо, або стебалас, ланцюг — ланцюгом або кайданами. Цікаво, що С. Тіюнайтіс вважає варваризмами слова грати, грайінити і замінює їх литовськими словами грати в азартні ігри, грати на інструменті, удавати (див. також Drg 1908 13: 110). Крім того, чужими словами він вважає слова, що походять із класичних (грецької чи латинської) мов, але були запозичені не безпосередньо, а через польську мову: вівтар, церемонія, парафія, язичник, станція, і пропонує замінити їх так: жертовник, обряд, околиця, ідолопоклонник, станція.

На думку о. Даніеля Яшинскаса, «чисто литовські та однакові молитви — справа невідкладна» (Drg 1907 11: 349). Такі молитви, за його словами, може підготувати лише філолог-теолог К. Яунюс. «Окрім того, було б надзвичайно бажано, щоб професор о. Яунюс написав короткий литовський катехізис, у якому розробив би суто литовські богословські терміни замість уживаних термінів пруса-литовської мови, <...>» (Drg 1907 11: 349). Отже, добре підготувати релігійні тексти могла б лише людина, яка добре знає свій предмет і має філологічну освіту.

О. Й. Крокінікас закликав створити спеціальну комісію, яка провела б реформу молитов, зазначаючи, що виправлення мови молитов — не справа однієї людини. Крім того, священник звернув увагу, що мова «має бути якнайчистішою, але, очищаючи її від варваризмів і чужих слів, треба добре пильнувати, щоб разом із ними не позбутися й своїх» (Drg 108 13: 106). Ба більше, він пропонував «у складніших питаннях звертатися до громадськості через газети, бо досвід показує, що іноді й карлик дуже допомагає, або, просто кажучи, навіть простак скеровує на правильний шлях мислителя, який блукає лабіринтом думок» (Drg 108 13: 107).

Отже, у журналі порушувалися різні проблеми церковної мови, висловлювалася незгода з уживанням чужих слів, публікувалися їхні списки з литовськими відповідниками. Й. Laukaitis просив виділяти сторінки, на яких можна було б публічно оприлюднювати пропозиції та думки щодо виправлення молитов: «<...> щиро благаю редакцію „Draugija“, щоб вона зволила відкрити шпальти цього часопису для розв’язання такого важливого питання молитов» (Drg 1907 4: 419).

Й. Laukaitis, здається, тоді був одним із найважливіших плекальників литовської мови в Церкві. Він першим серйозно перейнявся реформою молитов — 1909 року в Сеймах він заснував так звану Комісію молитов, до складу якої увійшли священники

¹⁵ Давнє запозичення зі слов’янських мов grubas (білорус. эпоб, пол. grób) виправляють іншим давнім запозиченням — kars-tas, запозиченим із білоруської мови (білорус. корста). Очевидно, чужість не відчувається (Rimkutė 2005: 51, 55).

154

Aušra Rimkutė | Religijos terminijos tvarkyba Draugijoje

А. Дамбраускас-Якштас, А. Петруліс і мовознавці Й. Яблонскіс, К. Буга, Й. Балчиконіс та Й. Шлапеліс¹⁶. Зібравшись, Комісія взялася впорядковувати мову важливіших молитов, а отже, і молитовних текстів, та встановила найнеобхіднішу релігійну термінологію. Для відома громадськості в дев’ятому номері «Vadovas» було опубліковано два варіанти молитов. Один варіант виправлення молитов запропонували мовознавці. По суті, цей варіант був майже новим перекладом молитов. Другий варіант був компромісним. Його запропонували, щоб священнослужителі консервативних поглядів, які опиралися будь-яким нововведенням, не злякалися.

Хоча виправлені Комісією молитви не були надруковані в «Draugija», у журналі публікувалися тексти cyplikacijų, мова яких викликала чимало суперечок і критики (Drg 1908 22: 205–206). Їхній переклад критикували о. Ф. Срагіс та інші (Drg 1908 23: 275–276). Редакція журналу також оприлюднила свою думку про тексти cyplikacijų — Новий текст cyplikacijų і голоси громадськості про нього (Drg 1908 24: 414–418). Крім того, було надруковано виправлений Казимиром Яунюсом переклад літанії (Drg 1908 16: 397–406).

Отже, реформа молитов — заснування Комісії молитов, упорядкування та заміна молитов — стала важливим кроком в очищенні мови релігійних текстів, адже тоді було виправлено не лише молитви — було виправлено всю релігійну, а отже, і церковну мову.

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ

У «Драугийос», як і в інших виданнях того часу, майже не було статей про виправлення термінів. Лише зрідка з’являлася якась стаття (найчастіше — один із її розділів), у якій обговорювалося те чи інше актуальне виправлення, особливо якщо щодо нього не було згоди.

Р. Битавтас писав, що в писемному мовленні можна помітити прагнення очищати мову: «Писарі старанно уникають чужомовних слів (варваризмів), які проникли до литовської мови, відроджують давні слова, карбують нові» (Drg 1908 17: 62). У «Драугийос» найбільше й трапляється виправлень чужомовних слів, наприклад: žyvatas, griešnas, griekas, за словами Й. Лаукайтіса, мають таку саму цінність, як і abliubenyčia, tajemnyčia, bliuznierstva, loska (Drg 1907 4: 418), тому їх слід замінити литовськими словами viduriai (або iščia), nuodėmėtas, nusidėjimas, nuodėmė. Так, у рубриці «Мовні питання», яку найчастіше готували К. Буґа та Друскюс, обговорюються терміни dušia та siela, vėlė, velionis та nabašnykas (Drg 1907 5: 61–68), griekas та nuodėmė, pakuta, atgaila та apgaila (Drg 1908 23: 277–278), pana

¹⁶ У журналі «Драугийос» немає статей мовознавців про реформу молитов і діяльність Комісії з молитов. У виданні, як уже згадувалося, друкували статті лише з окремих мовних питань (переважно К. Буґи).

Terminologija | 2006 | 13

155

та mergelė (Drg 1910 46: 190–191), а також їхнє походження й уживання. У статті о. Ф. Срагіса розглядається, який термін слід уживати: pirmapradė nuodėmė чи kiltinė nuodėmė, daromoji nuodėmė чи veiktinė nuodėmė, mirštamoji nuodėmė чи marioji nuodėmė, atleistinoji nuodėmė чи atlaidžioji nuodėmė, pašvenčiamoji malonė чи pašvenčiančioji malonė (Drg 1909 27: 244–248). Які терміни слід уживати, радить також о. С. Снапштіс. За його словами, «треба говорити зрозуміло й литовською»: prigimtinė ir papildytoji nuodėmė, а не veiktinė nuodėmė; mirtis, а не smertis; mirtiniai rūbai, marškiniai, mirtinis kambarys, mirtinė nuodėmė, mirtinė liga, а не mirštamieji rūbai, marškiniai, mirštamasis kambarys, marioji nuodėmė, smertinė (Drg 1909 29: 37–38). Kiltinė nuodėmė, як пише о. Снапштіс, не годиться, а pirmapradė — справді нелогічний термін, «хоча в живій мові для сильнішого вираження вживають “pir-mo ji pradžia” (господарювання, життя, науки; якщо дотримуватися логіки, то від “початку” треба відкинути й інші подібні епітети, як-от “pati¹⁷ pradžia”). Дуже добре цю гріховність передають епітети: pirmgimtinė (та, що виникла під час першого народження) та įgimtinė (латиською — ecdsimts grehks). Замість kiltinė краще було б уживати «prigimtinė» (невіддільна від нашої природи). Коли вже є добрі, загальноприйняті терміни, навіщо тут карбувати нові!» (Drg 1909 29: 37). Отже, виправляючи терміни, зважали й на логіку.

У статтях про релігійну мову можна знайти згадки про те, якими мають бути терміни. Передусім і релігійні терміни, і наукові терміни загалом мають бути литовськими й зрозумілими. Як писав Р. Битавтас, потрібно «створити литовську національну¹⁸ наукову термінологію. А цього бажано досягти <...> з огляду на потребу ясного мислення. Латинські й грецькі слова, що строкатять мову, завжди темні, незрозумілі, ніби вкриті туманом для людей, які не знають класичних мов» (Drg 1908 17: 65–66). На думку автора статті, для створення національної литовської наукової термінології необхідно працювати спільно: «нехай кожен писар перекладає литовською мовою терміни, що трапляються в його писаннях, і поруч із литовським словом подає слово класичною мовою, яке перекладає. Навіть якщо переклад виявиться неправильним, думка писаря все одно залишиться зрозумілою, а для інших це стане матеріалом для обмірковування питання. Так поступово зможе виробитися національна литовська наукова термінологія. Литовська писемна мова буде справді литовською» (Drg 1908 17: 66).

Як уже згадувалося, у журналі друкували рецензії на різні видання. У рецензіях на молитовники, катехизиси, збірки гімнів та інші релігійні твори є чимало

¹⁷Курсив автора — о. Снапштіса.

¹⁸Усі курсиви автора — Р. Битавтаса.

156

Aušra Rimkutė | Religijos terminijos tvarkyba Draugijoje

зауваг щодо мови. Можна знайти зауваги й стосовно термінів, ужитих у рецензованих виданнях. Так, Rymo Katalikų Mokslo у рецензії Стріупішкіс пише, що авторові книжечки було важливо, аби мова була чистою, однак «чи вдалося йому це, сумнівно. Автор умістив виправлені комісією молитви, мовляв, тут уже чиста мова, але в інших речах цієї мови вже не дотримується. І так, наприклад, у виправлених молитвах є „Trejybė“, „įsakymas“, „Sutvėrėjas“, а автор уживає „Trejyba“, „prisakymas“, „Sutvertojas“ (Drg 1913 73: 79).

У рецензіях виправляли не лише релігійні терміни. Наприклад, А. Дамбраускас-Якштас, рецензуючи видання Sveikata або прямий і короткий шлях до здоров’я. Основні відомості з анатомії, фізіології та гігієни. Довідник для початкових шкіл і широкого загалу (Упорядкував д-р А. Л. Грайчунас. Чикаго, III. 1911, in – 8. 339 с. Друк «Каталіка»), пише: «Уживані наукові терміни також не завжди вдалі. Напр., автор говорить про „функції“ нервів, мозку, нирок і шкіри, про „поставу“ м’язів, про „поставу“ під час мовлення й читання тощо. Під ілюстраціями у підписах правильно вжито слово „член“ для позначення місць з’єднання частин тіла, а в тексті те саме названо неправильно „суннарис“. Назви паразитів залишено латинською мовою. Автор, очевидно, не вмів назвати їх литовською. У підручнику, призначеному для шкіл, цього не повинно бути» (Drg 1912 61: 88).

Мабуть, переважно завдяки священникові Й. Лаукайтісу та Draugijos редакторові, священникові А. Дамбраускасу-Якштасу, до молитов було впроваджено литовську термінологію. З редакційних зауваг видно, що прагнули очищувати мову релігійних текстів і Церкви. Крім того, намагалися порушувати питання литовського характеру та міжнародного вжитку релігійних термінів, їхньої сталості, одноманітності й варіантності, а також литуанізації.

ВИСНОВОК

Журнал Draugija, що виходив у 1907–1914 рр., був універсальним культурним виданням початку XX ст., призначеним для інтелігенції, особливо для священників. У ньому публікували статті з питань оновлення церковної мови й термінології. Особливо багато уваги приділяли мові релігійних текстів: не схвалювали вживання чужомовних слів, публікували їхні переліки з литовськими відповідниками, мову очищували й унормовували. Заснована 1909 року так звана Комісія молитов узялася впорядковувати мову найважливіших молитов, а отже, і молитовних формул, та встановила найнеобхіднішу релігійну термінологію.

Отже, у перші десятиліття XX ст. завдяки послідовній і цілеспрямованій праці священників та мовознавців церковну мову було впорядковано й унормовано. З розглянутих статей у Draugijoje видно, що це була нелегка праця, яка вимагала значних зусиль і оцінювалася неоднозначно.

Terminologija | 2006 | 13

157

ŠALTINIAI

Drg – Draugija. Literatūros, mokslo ir politikos mėnesinis laikraštis, 1–96, 1907–1914. Kaunas.

LITERATŪRA

Gerutis J. 1994: Dvasiškos terminologijos klaidos. – Terminologijos vagos, 49–51.

Gudaitis L. 1977: Platėjantys akiračiai, Vilnius.

Keinys St. 2000: Iš A. Dambrausko kalbos ir terminologijos veiklos. – Terminologija 7, 32–47.

KEŽ 1997: Knygotyra. Enciklopedinis žodynas, Vilnius.

Kl.I 2006: Baronas A., Černius R., Jovaiša L., Paknys M., Raila E., Streikus A., Subačius P. Krikščionybės Lietuvoje istorija, Vilnius.

Laukaitis J. 1905: Mūsų bažnytinė kalba. – Vilniaus žinios 178, 4.

LE III 1954: Lietuvių enciklopedija 3, Bostonas.

LE VI 1956: Lietuvių enciklopedija 7, Bostonas.

LE XXI 1960: Lietuvių enciklopedija 21, Bostonas.

LE XXIV 1961: Lietuvių enciklopedija 24, Bostonas.

LE XXVIII 1963: Lietuvių enciklopedija 28, Bostonas.

Lebedys J., Palionis J. 1964: Seniausias lietuviškas rankraštinis tekstas. – Bibliotekininkystės ir bibliografijos klausimai 3, Vilnius, 109–135.

LKE 1999: Lietuvių kalbos enciklopedija, Vilnius.

LLE 2001: Lietuvių literatūros enciklopedija, Vilnius.

LTE III 1978: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 3, Vilnius.

LTE XI 1983: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 11, Vilnius.

MLTE I 1966: Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija 1, Vilnius.

Rimkutė A. 2005: Nelietuviški XIX a. galo – XX a. pradžios katalikų katekizmų terminai. – Terminologija 12, 42–66.

Salys P. 1938: A. Dambrauskas-Jakštas. – Gimtoji kalba 2 (52), 17–18.

TLE I 1985: Tarybų Lietuvos enciklopedija 1, Vilnius.

VLE V 2004: Visuotinė lietuvių enciklopedija 5, Vilnius.

VLE VIII 2005: Visuotinė lietuvių enciklopedija 8, Vilnius.

Zinkevičius Z. 2000: Lietuvių poteriai, Vilnius.

ORDERING OF RELIGION TERMINOLOGY IN DRAUGIJA

For 100^th anniversary of Draugija

Draugija was a literary, scientific, political and religious magazine, published by the St. Casimir society in Kaunas with breaks during 1907–1914, 1919–1923 and 1937–1940. In total there were 213 issues published. Until 1938 the editor of the magazine was priest Adomas Jakštas-Dambrauskas and between 1938–1940 it was edited by another priest, Nikodemas Raštutis. Draugija was one of the most important cultural magazines after the abolition of the ban on Lithuanian press in Latin script, in which much of attention was given to the language of religious writings in particular and to language matters in general. Thus this paper gives a brief overview of attempts to order and normalize religious terminology and issues of language standardization and ordering, which were most frequently discussed in this Catholic magazine.

In 1907–1914 Draugija was the universal cultural magazine, aimed at intellectuals and priests in particular. It published articles on the language of Church and updates of terminology. Much attention was paid to the language of religious texts – the magazine disapproved of the usage of barbarisms and published lists of barbarisms

158

Aušra Rimkutė | Religijos terminijos tvarkyba Draugijoje

and their Lithuanian equivalents, for instance, asaba – asmuo (person); pakuta – atgaila (penance); griekas – nuodėmė, kaltė (sin, fault); griešninkas – nuosidėjėlis (sinner); spavednė – išpažintis (confession); spavednyčia – klausykla (confessional); spavedninkas – nuodėmklausais (confessor); ambona – sakykla (pulpit); neprietelis – priešas, priešininkas (enemy); pekla – pragaras (hell); smertis – mirtis (death); nevalia – vergija, nelaisvė (slavery, captivity); šienavoti – guodoti (to respect, to esteem); dušia (mirusio) – vėlė (soul); dušia (gyvo) – siela (spirit); sūdas – teismas (judgement); sūdžia – teisėjas, teis darys (judge); sūdyti – teisti (to judge); koroti, koronė – bausti, bausmė (to punish, punishment), et al. (Drg 1907 11: 346–347).

In 1909 so called Commission of Prayers was established. It started to regulate the language of prayers and established basic religious terminology. During the first decades of the 20th century with the consistent and purposeful work of priests and linguists, the language of the Church was regularized and normalized. Articles in Draugija show that it was difficult, demanding and differently valued work.

Gauta 2006-11-20

Aušra Rimkutė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected]

Terminologija | 2006 | 13

159