Роль словників предметних рубрик у систематизації та розвитку сучасної термінографії

ВЯЧЕСЛАВ КОНСТАНТИНОВИЧ ЩЕРБИН

Центр системного аналізу та стратегічних досліджень Національної академії наук Білорусі

КЛЮЧОВІ СЛОВА: рубрика, рубрикатор, словники предметних рубрик, рубрикатори видань, рубрикатори тематичних напрямів, тематичні покажчики, предметні покажчики, системні індекси

За слушним зауваженням американського економіста Тайлера Коуена, «робота наукового фахівця стає дедалі більш спеціалізованою. Це тенденція, що спостерігається протягом століть і навряд чи перерветься» (Коуэн 2015: 238). Результатом реалізації зазначеної тенденції стає дедалі більший кількісний відрив масиву термінів, номенів і професіоналізмів, що використовуються сьогодні. За підрахунками Сергія Гринева-Гриневича, кількість останніх у кожній розвиненій літературній мові давно сягає десятків, якщо не сотень мільйонів одиниць (див.: Griniewicz 2006: 10) порівняно з масивом загальновживаної лексики цієї мови (як правило, її обсяг рідко перевищує сто тисяч лексичних одиниць). Для опису й систематизації цього неосяжного термінологічного фонду в межах низки національних термінографій протягом останнього століття видано багато тисяч спеціальних словників, що робить надзвичайно актуальною проблему групування та класифікації цих словників задля їх швидкого пошуку, використання, порівняння тощо.

Наявні труднощі з розв’язанням цієї проблеми зумовлені використанням у різних країнах світу підходів до її розгляду, які суттєво відрізняються (так само як і термінологічне оформлення цих підходів). Зокрема, групування та класифікування термінологічних словників може здійснюватися як шляхом підготовки теоретичних праць типологічного характеру (див., наприклад —

Terminologija | 2016 | 23

29

наприклад: Шчэрбін 1995; Щербин 2003; Щербин 2009а; Щербин 2009б; Шчэрбін 2011), так і суто практичним шляхом — за допомогою наявних комп’ютерних пошукових систем Інтернету, а також укладання загальнодержавних і галузевих класифікаторів, словників предметних рубрик, рубрикаторів видань, рубрикаторів тематичних напрямів, алфавітних, тематичних і предметних покажчиків, системних індексів тощо — допоміжних довідників, які сьогодні є невід’ємною частиною будь-якого професійно укладеного бібліографічного покажчика з національної термінографії.

Унаслідок історично сформованої багатоваріантності розв’язання проблеми групування та класифікації термінологічних словників кожен фаховий термінолог і термінограф змушений самостійно вирішувати, який із зазначених вище підходів до розв’язання цієї проблеми використовувати у своїй практичній діяльності. Наприклад, відомий російський термінограф Олександр Герд вважає, що другий (практичний) шлях класифікації термінологічних словників є кращим: «Останніми роками дедалі більшого поширення набувають такі спеціальні (часткові) класифікації, як класифікатори проблем, рубрикатори видань, переліки тем, переліки стандартних запитів абонентів інформаційних систем за різних режимів обслуговування. Усі вони призначені для розв’язання окремих питань, що виникають на сучасному етапі розвитку ІПС. Ці класифікації, які становлять тематично організовані структури, слід об’єднати під загальною назвою рубрикаторів тематичних напрямів» (Герд 2005: 178).

Головна цінність таких практичних класифікацій полягає в тому, що вони «дають нам змогу сприймати реальність (якій властива хаотичність) в упорядкованому, закономірному вигляді. З класифікованою сукупністю об’єктів працювати значно простіше, оскільки знання закономірності, покладеної в основу класифікації (взаємозв’язку між розміщенням об’єктів та їхніми ознаками), дає змогу легко знаходити об’єкти з потрібною інтенсивністю вираження заданої ознаки. Саме місце об’єкта в класифікаційній системі одразу свідчить про деякі його властивості» (Леонов 2007: 35). Однак саме знаходження й використання у своїй

30

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

Практичне застосування таких класифікацій у професійній діяльності пов’язане зі значними труднощами, оскільки в працях різних авторів ці класифікації мають істотно відмінні назви.

Якщо, скажімо, А. С. Герд називає їх рубрикаторами тематичних напрямів, то в термінологічних стандартах і навчальній літературі з проблем інформатики та бібліотекознавства такі практичні класифікації частіше називають словниками предметних рубрик (можливо, це зумовлено усталеною традицією: словники такого типу видавалися в Росії вже у 1920-х рр. Див., наприклад: Словарь 1929). Зокрема, у міждержавному стандарті «Інформаційно-пошукові мови. Терміни та визначення» цьому типу словників сьогодні дається таке визначення: це «Сукупність предметних рубрик і пов’язаного з ними довідково-посилкового апарату предметного каталогу або покажчика» (ГОСТ 7.74-96 2003: 330). Своєю чергою, Тетяна Серебрянникова розуміє під словником предметних рубрик «сукупність рубрик (простих і складних) із установленими між ними парадигматичними (смисловими) відношеннями, вираженими довідково-посилковим апаратом» (Серебрянникова 2014: 66).

Метою нашої статті є саме визначення доцільності використання такого терміна, як словари предметных рубрик, для позначення наявних практичних класифікацій термінологічних словників. Для досягнення цієї мети ми застосували комплексну методику, що дає змогу врахувати як історію формування словників, позначуваних за допомогою зазначеного терміна, так і основні функції таких словників.

Зокрема, у навчально-практичному посібнику Т. О. Серебрянникової описано такі основні функції словників предметних рубрик, а також їхні типологічні й макроструктурні характеристики: «Словник предметних рубрик використовується з такими цілями:

1. Для перекладу термінів або речень природної мови, відібраних у процесі предметизації документа та виражальних його зміст, мовою предметних рубрик.

2. Для організації в предметній ІПС довідково-посилкового апарату, що встановлює зв’язки між наявними рубриками.

3. Для перекладу запиту, сформульованого природною мовою, мовою предметних рубрик.

4. Для низхідного надлишкового індексування запитів під час пошуку інформації.

Terminologija | 2016 | 23

31

Залежно від тематичного охоплення розрізняють:

універсальні,

багатогалузеві,

галузеві,

тематичні або проблемні [словники рубрик. – В.Щ.].

Майже всі словники предметних рубрик містять передмову та список рубрик» (Серебрянникова 2014: 66).

Виникає запитання: з якої причини останніми роками в усьому світі так стрімко зростає попит на послуги пошукових систем Інтернету, на словники предметних рубрик, створювані для різних галузей знань, та інші типи видань, що сприяють швидкому пошуку тих конкретних порцій інформації, які потрібні саме в цей момент? Редактор британського журналу The Economist Кеннет Цукер вважає, що «сьогодні проблема полягає не в тому, щоб знайти інформацію, а в тому, щоб виокремити потрібні деталі. Наприклад, одна з найдорожчих компаній у світі — Google — за десять років від часу свого заснування у 1998 р. досягла капіталізації у 200 млрд доларів. Її цінність полягає в тому, що вона допомагає людям знаходити інформацію, яка й без Google перебуває у відкритому доступі. Але оскільки її надто багато, головним стає не доступ до інформації, а її релевантність» (Цукер 2013: 314–315).

Транснаціональна корпорація Google може надавати клієнтам у різних країнах світу широкий спектр послуг із пошуку релевантної інформації завдяки розробленому нею аналітико-пошуковому інструменту Ngram Viewer, або, інакше кажучи, n-грамному аналізу (Hayes 2011), використання якого ґрунтується на величезній електронній бібліотеці з 5 мільйонів оцифрованих книг 7 мовами (англійською, івритом, іспанською, німецькою, французькою, російською та ін.). З цієї маси книг працівники корпорації Google отримали близько 500 млрд словосполучень («n-grams»), причому «для кожної «n-грами» визначаються перелік і сторінки книг, у яких виявлено це словосполучення, а також частота його появи» (Московкин 2012: 27).

Підхід, який застосовує корпорація Google, є повнотекстовим пошуком, тобто комп’ютерним «пошуком за будь-якими словами та їхніми комбінаціями. Його використання дає змогу знаходити всі документи,

32

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

где встречается нужное слово или группа слов» (Страцевский 2001: 8). Однако в поисковых системах Интернета применяется не только полнотекстовый поиск, который сегодня лежит в основе теории «больших данных» (Бонч-Осмоловская 2016), но и другие виды компьютерного поиска: «поиск по реквизитам. Это поиск документов по принявшему их органу, датам принятия (подписания, регистрации) и прочим фиксированным реквизитам...; поиск с помощью классификаторов. Это поиск документа по специально созданным и постоянно отслеживаемым классификаторам. Основное отличие его в том, что заранее создается некоторая система классификации и затем группа специалистов относит каждый документ или даже отдельную его часть к той или иной рубрике или слову» (Страцевский 2001: 8).

Заради справедливості варто сказати й про те, що задовго до появи інтернет-пошукових систем, заснованих на гіпертекстових технологіях, і обчислення за їхньою допомогою релевантної інформації «найважливішу частину знань — «знання про те, де це шукати» (Foreword 1958: V) дуже системно й послідовно виклав Роберт Мерфі у своїй книзі How and Where to Look It Up: A Guide to Standard Sources of Information (Murphy 1958), яка на час видання була найповнішою у світі класифікацією різнотипних довідково-інформаційних видань. Для порівняння: класифікатори довідкових видань, опубліковані в радянський період (див., наприклад: Научная литература 1961; Справочные издания 1982), у рази поступалися книзі Р. Мерфі як за обсягом видання, так і за кількісним і типологічним охопленням мовних і фактографічних джерел інформації.

Можна сміливо стверджувати, що Р. Мерфі одним із перших усвідомив гіпертекстову, нелінійну природу найрізноманітніших довідкових видань, що дало йому змогу об’єднати їх у межах єдиної класифікаційної системи. Сьогодні навіть у навчальній літературі утвердилася думка про те, що «гіпертексти, створені й використовувані вручну, відомі давно. Так, довідники, тезауруси, словники, енциклопедії, забезпечені розвиненою системою посилань, фактично є документами нелінійної структури» (Гипертексты 1997: 87).

На наш взгляд, «к числу древнейших гипертекстов, имеющих нелинейный характер, можно отнести также такие специфические спра-

Terminologija | 2016 | 23

3 3

вочные издания, как хронологические таблицы, каталоги изделий (кустаря, предприятия, отрасли и т.д.) и единиц хранения (в музее, на складе, в библиотеке и т.д.), определители растений и животных, предметные указатели и оглавления к книгам, календари, рубрикаторы, классификаторы, стандарты, атласы, расписания и т.п. документы, которым присущи свойства текстовой фрагментарности и нелинейной упорядоченности» (Щербин 2003: 31). Именно многовековые традиции издания, использования и постепенного усложнения макро- и микроструктурных характеристик справочной литературы способствовали выделению в ее рамках такого типа классификационных работ, как вспомогательные указатели, классификаторы, рубрикаторы и индексы разных типов.

Про історію появи словників предметних рубрик, а також інших допоміжних покажчиків, рубрикаторів та індексів різних типів і їхню роль у процесі укладання різнотипних довідкових видань знаменита енциклопедія Britannica пише таке: «Безперечно, найважливішим додатком до сучасної енциклопедії є її покажчик. Ще 1614 року архієпископ Петини Антоніо Зара включив покажчик розділів до своєї Anatomia ingeniorum et scientiarum («Анатомії талантів і наук»). Грецький професор із Базеля Йоганн Якоб Гофман додав покажчик до свого Lexicon universale («Універсального лексикону», 1677); Encyclopedie (французька «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел», 1751–1772. — В.Щ.) завершувалася двотомними Table analytique et raisonnee, які доповнювали всі 33 томи текстів, додатків та ілюстрацій; а Britannica у своєму другому виданні (1778–1784) містила окремі покажчики до найдовших статей і навіть видала перший окремий том допоміжних покажчиків у сьомому виданні (1830–1842). Проте природу якісного індексування ще далеко не було повністю осмислено, і лише наприкінці XIX століття було підготовлено справді якісні допоміжні покажчики до енциклопедій. У XX столітті енциклопедії, доповнені допоміжними покажчиками (і то далеко не всі), незмінно радять читачам ознайомитися з правилами їх використання, оскільки допоміжні покажчики є вдосконаленим інструментом, здатним за допомогою низки нескладних типографських і видавничих прийомів забезпечити доступ до всього знання».

34

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

гатству информации, зафиксированной в едином алфавитном порядке» (Encyclopedias 1991: 263).

Докладні й різноманітні допоміжні покажчики обґрунтовано вважаються сильною стороною найкращих радянських енциклопедій. Так, за свідченням Олександра Горкіна та Галини Якушевої, друге видання Большой Советской энциклопедии (1950–1958), що налічувало 50 основних томів і 1 додатковий та містило близько 100 тис. статей, «зробило дуже багато для методичного вдосконалення енциклопедії та успішного поєднання в ній науковості й доступності. Цьому сприяли двотомний покажчик, активно застосовувана система посилань і рубрикації, ясна й чітка мова видання, ілюстрації та розгорнута бібліографія наприкінці статей — важливе додаткове джерело інформації для споживача енциклопедії» (Горкин, Якушева 1999: 118).

Своєю чергою, укладачі 12-томної Беларускай Савецкай энцыклапедыі (1969–1975) обґрунтовували необхідність видання додаткового (тринадцятого) тому, що містив допоміжні покажчики, так: «Щоб підвищити довідковість видання, Білоруську радянську енциклопедію забезпечено предметним та іменним покажчиками, а також покажчиком географічних назв. Вони допоможуть читачеві знайти потрібні відомості й значно розширять можливості користування Енциклопедією. Якщо у 12 томах БелСЭ надруковано близько 35 тис. статей, то покажчики містять понад 100 тис. рубрик і близько 300 тис. посилань на томи та сторінки БелСЭ. Покажчики допоможуть знайти в БелСЭ багато наукових термінів, географічних назв, відомостей про історичні події, громадських і політичних діячів, новаторів виробництва, діячів науки й культури, про яких немає окремих статей» (Ад рэдакцыі 1976: 3). Частково, а також як результат закладених у минулому енциклопедичних традицій, сьогодні в межах слов’янської концептографії успішно розвивається такий її напрям, як класифікаційна лексикографія (Щербин 2014: 123–125).

На нашу думку, саме усвідомлення провідними світовими видавництвами зазначеної вище ролі допоміжних книжкових покажчиків сприяло тому, що у видавничій практиці розвинених країн світу книжка без покажчика сьогодні є буквально «білою вороною» (Призмент 1995: 59). Ба більше, польський дослідник

Terminologija | 2016 | 23

35

Мельхіор Ванькович назвав показником злочину в культурі перелік книжок, переважно історичних і мемуарних, виданих без покажчиків (Кнігі 1996: 16).

У контексті сказаного вище особливе здивування викликає той факт, що в енциклопедистиці окремих пострадянських країн намітилася прямо протилежна тенденція — усувати з макроструктури універсальних і галузевих енциклопедій таку їхню невід’ємну частину, як допоміжні покажчики та індекси (предметні, географічні, іменні тощо). Зокрема, без таких покажчиків (очевидно, з метою мінімізувати видавничі витрати) було опубліковано нову, 18-томну універсальну Беларуская энцыклапедыя (1996–2004), 7-томну регіональну енциклопедію Республика Беларусь (2005–2008), багато галузевих енциклопедій: 6-томну Энцыклапедыя гісторыі Беларусі (1993–2003), 6-томну енциклопедію Культура Беларусі (2010–2015), однотомну енциклопедію Беларуская мова (1994) та інші. А перший том 12-томної Энциклопедии для школьников и студентов (2009), що відображає в тематичному порядку проблеми інформаційного суспільства, не має навіть змісту, обов’язкового для будь-якого книжкового видання. Пізніше (очевидно, під тиском обурених читачів) видавництво «БелЭн» додрукувало односторінкову вкладку до цього «сліпого» тому із зазначенням сторінок кожного тематичного розділу.

Зазначена вище негативна тенденція, що проявилася в сучасній білоруській енциклопедистиці, спонукала автора цієї статті замислитися над такими питаннями:

1) як співвідносяться подібні «інновації» видавництва «БелЭн» із чинними видавничими стандартами Республіки Білорусь?

2) чи впливають такі «інновації» в галузі білоруської енциклопедистики на вітчизняну термінографічну практику?

3) навіщо взагалі потрібні допоміжні покажчики (словники предметних рубрик, індекси різних типів) вітчизняним термінологам і термінографам?

Відповідь на перше з поставлених питань вдалося знайти в тексті Державного стандарту Республіки Білорусь СТБ 7.202.2005 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Справочник. Основные виды. Требования к основному тексту, аппарату издания и издательскому оформлению. Пункт 5.3.2 цього

36

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

стандарту гласить: «Склад апарату довідника, як правило, включає: супровідну статтю, списки скорочень і умовних позначень, систему посилань, допоміжний покажчик (покажчики), бібліографічний список, зміст/оглав, вихідні відомості» (СТБ 7.202.2005: 4). Своєю чергою, пункт 5.3.6 цього стандарту регламентує такі питання: «Допоміжний покажчик обирають залежно від особливостей конкретного довідника. Для довідників із систематичною побудовою обов’язковий алфавітний покажчик. Для довідників з алфавітною системою побудови основного тексту також рекомендується включати допоміжний покажчик. Він може бути предметним, єдиним або становити систему покажчиків різних видів» (СТБ 7.202.2005: 4). Отже, «інновації» видавництва «БелЭн», що полягають у вилученні допоміжних покажчиків із макроструктури виданих ним енциклопедичних видань, є прямим порушенням державного стандарту Республіки Білорусь.

У статті Сергія Гриньова-Гриневича «Про принципи створення термінологічних словників» нам вдалося знайти відповідь і на питання про те, чи впливають негативні «інновації» в галузі енциклопедистики на вітчизняну термінографічну практику. За свідченням автора зазначеної статті, «до найпоширеніших недоліків наявних термінологічних словників фахівці в галузі термінографії відносять (серед іншого. – В.Щ.) <...> відсутність у словниках низки необхідних покажчиків» (Гринев-Гриневич 2007: 21).

На нашу думку, відсутність необхідних покажчиків у макроструктурі сучасних енциклопедій і термінологічних словників навряд чи є простим збігом. Найімовірніше, це різні прояви однієї й тієї самої тенденції, що свідчить про нерозуміння укладачами зазначених довідкових видань основоположної ролі допоміжних покажчиків у процесі систематизації постійно зростаючого обсягу релевантної інформації. Тут ми переходимо до відповіді на поставлене вище питання про те, навіщо взагалі потрібні допоміжні покажчики (словники предметних рубрик, індекси різних типів) вітчизняним термінологам і термінографам.

Загальновідомо, що найширше охоплення термінології різних наукових дисциплін і галузей професійних знань мають політехнічні словники (див., наприклад: РБПС

Terminologija | 2016 | 23

37

1997–1998) і так звані «сумарні» словники. Щодо останніх російські дослідники Валентин Петушков і Володимир Сергеєв пишуть таке: «Під умовною назвою «сумарний словник» мається на увазі не універсальне видання (на кшталт БСЭ, МСЭ та Энциклопедического словаря), а видання, що стосується будь-якої досить широкої галузі знань, яка охоплює багато підпорядкованих і навіть частково суміжних дисциплін. Так, у Великій і Малій медичних енциклопедіях зосереджено інформацію з анатомії, психології, фармакології, санітарії тощо. У Сільськогосподарській енциклопедії подано відомості з агрономії та ветеринарії, ґрунтознавства й ботаніки тощо. Технічна енциклопедія, що видавалася в довоєнні роки, охоплювала інформацію з усіх технічних дисциплін» (Петушков, Сергеев 1976: 17).

На сьогодні політехнічні та «сумарні» словники вирізняються з-поміж інших словників термінів своїм величезним обсягом. Зокрема, реєстр РБПС 1997–1998 «містить близько 157 тисяч термінів з різних галузей науки й техніки: авіації, автомобільної справи, будівництва, обчислювальної техніки, гідротехніки, гірничої справи, космонавтики, математики, машинобудування, металообробки, нафтохімічної промисловості, радіотехніки, хімії, ядерної фізики тощо» (РБПС 1998: 4). Своєю чергою, до створених у Білорусі «сумарних» словників можна зарахувати Русka-беларускі слоўнік сельскагаспадарчай тэрміналогіі (РБССТ 1994), реєстр якого налічує понад 70000 термінів; Русско-белорусский словарь общественно-политической терминологии (РБСОПТ 1970), що містить понад 17000 реєстрових одиниць; та низку інших довідкових видань.

Значно вужчими за охопленням термінології різних наукових дисциплін і галузей професійних знань є галузеві словники, які створюються зусиллями представників різних галузей науки, економіки та численних сфер професійних знань. Як слушно зауважили з цього приводу Євген Верещагін і Віталій Костомаров, «кожна наука розвиває власну галузеву лексикографію» (Верещагин, Костомаров 1980: 216). Однак сучасна галузева лексикографія об’єднує не лише словники, створені представниками різних наукових дисциплін, а й довідкові видання, підготовлен-

38

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

і в межах різних галузей економіки, сфер суспільного життя та численних галузей професійних знань. Для довідки: уже в найпершому російському Опыте терминологического словаря сельского хозяйства, фабричности, промыслов и быта народного: в 2-х т. Володимира Бурнашева (1843–1844) було виокремлено «54 сфери занять, до яких додається кілька сторін життя російського простолюду» (Татаринов 1996: 140). Своєю чергою, оглядаючи погляди дослідників-германістів другої половини XX ст. щодо розмежування понять научный язык і специальный язык, Євгенія Какзанова описує вельми широке коло галузей економіки та сфер суспільного життя, у межах яких створюються спеціальні тексти, що згодом слугують мовним матеріалом для укладання галузевих довідників: «До спеціальних текстів можна зарахувати літературу з таких спеціальностей: 1) право (на думку Б. Ж. д’Ора, який, судячи з усього, не розмежовує спеціальні мови й соціолекти, мову права поряд із мовами мисливців і моряків можна зарахувати до найдавніших спеціальних мов); 2) медицина, цирульництво, акушерство; 3) мисливська та лісова справа; 4) рослинництво, тваринництво (розвиток цієї спеціальної мови, на думку К.-Д. Баумана, можна простежити аж до XIV ст.); 5) травництво; 6) гірнича справа (тут К.-Д. Бауман констатує численні особливості, наявні ще із середньовіччя); 7) ветеринарія; 8) військова справа (К.-Д. Бауман називає також торгівлю, говорячи про особливий мовний розвиток цих дисциплін у XIX ст.); 9) землеробство, сільське господарство (на думку Баумана, розвиток цих спеціальних мов також можна простежити аж до XIV ст., додаючи до них і рибальство); 10) магія; 11) техніка загалом; 12) виноробство; 13) морська справа (на думку Н. Б. Гвішіані, вузькоспеціальні мови, наприклад боцманів чи пілотів, є найбільш обмеженими з погляду розмаїття наукового слововживання, фактично зведеними до рівня кодів — своєрідних збірників правил, які дають змогу співвідносити кожне передане повідомлення з певною комбінацією різних сигналів)» (Какзанова 2008: 91).

З метою нейтралізації антиномії «наукові мови — спеціальні мови» у 1964 р. британські дослідники Майкл Геллідей, Пітер Стривенс та Ангус Макінтош виокремили як галузь прикладної

Terminologija | 2016 | 23

39

лінгвістики такий напрям, як «мова для спеціальних цілей» (LSP) (Halliday, Strevens, McIntosh 1964), який дуже швидко звузився до поняття «англійська мова для спеціальних цілей» (ESP). Однак з часом внутрішня антиномічність цього поняття призвела до його поділу на два поняття: «англійська мова для наукових цілей» і «англійська мова для професійних цілей» (Upton, Connor 2013: 3149).

У межах пострадянського когнітивного термінознавства зазначене протиставлення «наукові мови — спеціальні мови» набуло вигляду протиставлення «вузькі, предметні терміносистеми — широкі, соціально орієнтовані терміносистеми» (Рычкова 2008: 11–12). Причому вузькі, предметні терміносистеми мають такі відмінності:

1) вони жорстко прив’язані до систем знань, сформованих відповідними науковими дисциплінами. Валентина Новодранова пише про це таке: «Уявлення про будову й організацію терміносистем тісно пов’язане з когнітивним визначенням терміна, яке стало можливим із виникненням когнітивної науки та становленням у лінгвістиці такої парадигми знання, як когнітивно-дискурсивна, оскільки лише в межах цієї парадигми можна виокремити основоположні ознаки терміна, що дають змогу показати його сутність як з когнітивного, так і з комунікативного погляду. <...>Отже, кожен із видів знання, репрезентованих у терміні як мовному знакові, ґрунтується на певному досвіді взаємодії людини зі світом, причому головними є професійний досвід і спеціальні знання, вироблені в певній науці» (Новодранова 2009: 90);

2) кількість вузьких, предметних терміносистем, прив’язаних до окремих наук, наукових дисциплін і наукових кластерів, стрімко зростає. На думку С. В. Гриньова-Гриневича, «тенденція стрімкого зростання обсягів спеціальної лексики зумовлена тим, що, за даними наукознавства, у середньому кожні 25 років кількість наукових дисциплін подвоюється (за даними британської енциклопедії, у XX столітті з’явилося близько 2,5 тисяч нових наук і наукових дисциплін). При цьому кожна нова дисципліна потребує власної термінології, що призводить до лавиноподібного зростання кількості термінологій» (Гринев-Гриневич 2011: 22). Наприклад, «у 1995 р. Х. Вайн-

40

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

…ріх, спираючись на дані каталогу спеціальностей Німецького союзу вищих шкіл, називав близько 4000 різних наукових спеціальностей або дисциплін» (Какзанова 2008: 90). А вже у 2012 р. проведений у Росії наукометричний аналіз сукупності сучасних наукових контекстів показав, що «найбільш цитовані публікації об’єднуються на основі коцитування у 84 тис. наукових кластерів (competencies), які відображають активні дослідницькі фронти в різних галузях знань, кожен з яких розвивається групою вчених, що утворюють віртуальний науковий колектив» (Куракова, Цветкова, Арефьев 2012: 75). Близьку кількість різних галузей сучасної науки названо також у книзі Сергія та Олени Переслегіних: «до 72 тисяч наукових дисциплін станом на 2004 р.» (Переслегин, Переслегина 2015: 83);

3) проведення наукових досліджень у всьому спектрі новітніх галузей наукових знань, а також опис і словникова кодифікація вузьких предметних терміносистем, пов’язаних із цими новітніми науковими галузями, у незліченній кількості дисциплінарних і галузевих словників під силу лише вельми невеликій кількості великих і найбільш розвинених у науковому відношенні країн світу.

Відмінні риси мають і широкі, соціально орієнтовані терміносистеми:

1) у структурі кожної з таких терміносистем є загальне лексичне ядро, представлене в найрізноманітніших професійних мовах. На думку Тараса Кияка, «окремі професійні мови послуговуються специфічними мовними засобами, які, своєю чергою, можуть використовуватися й в інших професійних мовах. Так формуються великі класи мов зі спільними ознаками. Серед професійних мов можна розрізняти мови суспільних наук і мови технічних наук, які мають не лише специфічні терміносистеми, а й різну організацію тексту та мовну структуру» (Кияк 2009: 23). Ба більше, такі великі класи професійних мов зі спільними ознаками нерідко набувають статусу окремих різновидів лінгвістики. Зокрема, Олександр Кравченко пише про появу «множини співіснуючих “лінгвістик” зі своїми предметними галузями (психо-, соціо-, етно-, антропо-, нейро-, біо-, еко-лінгвістика, когнітивна лінгвістика тощо), причому кожна з них є далеко не одно-

Terminologija | 2016 | 23 41

родной дисциплиной» (Кравченко 2015: 156). К числу названных выше видов лингвистик можно добавить как давно существующие (например, математическую лингвистику), так и совсем недавно появившиеся: медиалингвистику, уже имеющую в России свой одноимённый научный журнал; политическую лингвистику, проблемам которой посвящены целые научные конференции (СПЛ 2003); юрислингвистику, представленную многочисленными учебными пособиями (см., например: Артикуца 2004), и другие виды лингвистик. Причем в рамках таких новейших видов лингвистик выделяются и соответствующие терминографические направления: медицинская лексикография (Новоградова 1993: 9); юридическая лексикография (Василькова 2011) и др.;

2) кількість широких, соціально орієнтованих терміносистем є відносно невеликою і досить стабільною. Наприклад, Володимир Лейчик вважає, що перелік спеціальних сфер номінації, пов’язаних із відповідними галузями економіки та сферами суспільного життя, «можна узагальнено представити так: наука, техніка, технологія (промислове й сільськогосподарське виробництво, зокрема комп’ютерна техніка й технологія), що становлять “технічний базис” сучасного суспільства; економічний базис; інфраструктура, що охоплює транспорт, суспільно-політичні відносини, мистецтво, масові комунікації, зокрема ЗМІ, Інтернет, мобільний зв’язок тощо. У нашу епоху кількість цих сфер і – відповідно – ЯСЦ [мов для спеціальних цілей. – В.Щ.] становить, за різними підрахунками, від двохсот до трьохсот одиниць, причому багато з них перетинаються за своїми об’єктами та зв’язками» (Лейчик 2009: 34). Дуже близьку кількість таких великих класів професійних мов зі спільними ознаками називає і Т. Р. Кияк: «Сьогодні лінгвісти нараховують понад 300 професійних мов» (Кияк 2009: 23);

3) досліджувати обмежений спектр великих класів професійних мов (ЯСЦ) із подальшим відображенням результатів у спеціальних словниках різних типів сьогодні може й наука відносно невеликих країн (таких, як Білорусь, Литва та ін.).

Для дослідників цих країн найголовнішим (і найскладнішим) є перехід від незліченної кількості вузьких предметних терміносистем, розроблюваних у межах глобальної,

42

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

світової науки й техніки та зафіксованих у незліченній кількості дисциплінарних і галузевих словників, до обмеженої кількості широких, соціально орієнтованих терміносистем, у межах яких, на думку Маргарити Марчук, «відбувається взаємодія загальновживаної, загальнонаукової (загальнотехнічної) та вузькоспеціальної лексики» (Марчук 1997: 44). Такі широкі, соціально орієнтовані терміносистеми, як правило, фіксуються у політехнічних і «сумарних» словниках. Однак створення таких словників неодмінно передбачає розроблення достатньо універсального й оптимального для конкретної країни словника предметних рубрик.

Складність розв’язання цього завдання сьогодні зумовлена такими обставинами: 1) досі, вважає Тетяна Канделакі, «у літературі немає єдиної наукової класифікації “об’єднань” слів у лексико-семантичній системі мови» (Канделаки 1986), яка охоплювала б дисциплінарні й галузеві добірки термінів; 2) оскільки структура народного господарства різних країн, їхні наукові та соціокультурні традиції не збігаються, виробити для цих країн єдиний рубрикатор основних галузей науки, економіки й соціокультурної сфери, який давав би змогу однаково групувати термінологічні словники, видані в цих країнах, неможливо.

На нашу думку, існує два основні шляхи подолання зазначених труднощів: а) поєднання предметних, тематичних і системних покажчиків найповніших бібліографічних покажчиків термінографічних видань різними мовами з метою виявлення найзагальніших, спільних предметних рубрик цих покажчиків; б) формування національного словника предметних рубрик основних галузей науки, економіки й соціокультурної сфери тієї чи іншої країни з урахуванням змісту та назв уже виданих у цій країні термінологічних словників і спеціальних довідників. Одночасне використання обох зазначених шляхів дало б змогу перевірити й уточнити отримані результати.

У своєму дослідженні ми спробували реалізувати можливості обох варіантів укладання національного словника предметних рубрик, придатного для групування термінологічних словників і довідників. Зокрема, для реалізації евристичних

Terminologija | 2016 | 23

43

З огляду на можливості першого шляху ми відібрали три найповніші бібліографічні покажчики термінографічних видань Білорусі, Литви та України, створені вже в пострадянський період (БСЭ 2002; УТ 2003; LDT 2008). Чому нами було відібрано бібліографічні покажчики саме цих країн? Тому що Литва й Україна — це сусідні з Білоруссю країни, до того ж цілком зіставні з нею за своїм економічним і науковим потенціалом, на відміну, наприклад, від такого економічного й наукового гіганта, як Росія. Далі було розписано весь рубрикаційний матеріал, ексцерпований із зазначених бібліографічних покажчиків трьох країн, і створено своєрідну багатомовну базу (множину) предметних рубрик. «Необхідною умовою для створення багатомовної бази даних є також єдина мова-основа, тобто центральна мова, до якої можна долучити національні терміни, що стосуються спільного (єдиного) поняття» (Skujiņa, Ilziņa, Vasiljevs, Borzovs 2006: 32). Як таку центральну мову (мову-основу для зіставлень) ми використовували російську мову, якою перекладали англомовні (з литовського покажчика), білоруськомовні (з білоруського покажчика) та україномовні (з українського покажчика) предметні рубрики.

Отриману в результаті такого поєднання загальну множину предметних рубрик ми назвали «Універсальним словником предметних рубрик, що відображають поняттєвий континуум основних LSP (ЯСЦ)». Зазначений словник містить 721 предметну рубрику. Із них лише 55 предметних рубрик представлені в усіх трьох досліджених бібліографічних покажчиках термінографічних видань (білоруському, литовському й українському). Наведемо ці найуніверсальніші предметні рубрики в алфавітному порядку: акушерство, анатомія, археологія, астрономія, бібліографія, бібліотекознавство, біохімія, вірусологія, військова справа, генетика, географія, геодезія, геологія, геометрія, гідравліка, гінекологія, гістологія, журналістика, землеустрій, мистецтво, мистецтвознавство, історія, картографія, криміналістика, літературознавство, математика, менеджмент, металургія, метеорологія, метрологія, мінералогія, музика, педагогіка, ґрунтознавство, психологія, радіоелектроніка, садівництво, сільське господарство, соціологія, спорт, стоматологія, будівництво, теплотехніка, торгівля, фізика, фізіологія, фізична

44

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

географія, філософія, хімічна технологія, хімія, екологія, економіка, електроніка, електротехніка, мовознавство. По суті, саме цими предметними рубриками сьогодні позначаються спільні пріоритети Білорусі, Литви та України в галузі термінографії.

Своєю чергою, реалізація нами можливостей другого шляху підготовки національного словника предметних рубрик, що спирається на зміст і назви вже виданих у Білорусі термінологічних словників і спеціальних довідників, зафіксованих у нашій дослідницькій картотеці, яку ми поповнювали протягом двох десятиліть із найрізноманітніших джерел (опублікованих словникових покажчиків, електронних каталогів бібліотек, Інтернету тощо), дала змогу значно розширити поняттєвий континуум, на основі якого формуються вітчизняні мови для спеціальних цілей. Зокрема, вивчення бібліографічних даних і змістових характеристик майже двох тисяч виданих у Білорусі термінологічних словників і довідників дало змогу виявити низку предметних рубрик, відсутніх у дослідженому нами досить об’ємному бібліографічному покажчику БСЭ 2002, що містить у своєму тематичному покажчику 278 предметних рубрик. Наприклад, у ньому були «пропущені» такі предметні рубрики, які сьогодні реально представлені у виданих у Білорусі термінологічних словниках і довідниках: автомобільна справа, бізнес, демографія, домоведення, кібернетика, кіновиробництво, кіномистецтво, класифікаційна діяльність, краєзнавство, криптологія, льонарство, матеріалознавство, музикознавство, наукознавство, овочівництво, мисливствознавство, охорона праці, друкарська справа, право, програмування, радіобіологія, риторика, рибництво, насінництво, соціальна сфера, стандартизація, верстатобудування, текстильне виробництво, фольклористика, хіромантія, екскурсознавство, енергетика, ювелірна справа та ціла низка інших.

На нашу думку, гармонійне поєднання а) переліку наведених вище найуніверсальніших предметних рубрик, спільних для білоруської, литовської та української термінографії, і б) переліку тих предметних рубрик, якими характеризується переважно поняттєвий зміст білоруських термінологічних словників, у підсумку дасть змогу створити достатньо оптимальний національний словник предметних рубрик, на основі якого можна буде розв’язувати такі термінологічні й термінографічні завдання:

Terminologija | 2016 | 23 45

1) розробляти широкі, соціально орієнтовані терміносистеми, які зазвичай становлять основу обмеженої кількості мов для спеціальних цілей. Останні, як правило, слугують механізмом узагальнення й трансляції наявних наукових і соціальних практик. На користь висновку про те, що, попри поглиблення спеціалізації наукових досліджень у різних країнах світу, процес соціалізації результатів цих досліджень відбуватиметься в межах досить обмеженої кількості базових спеціальностей, свідчить такий конкретний факт: «У Номенклатурі-2000 [Номенклатурі спеціальностей наукових працівників, запровадженій наказом ВАК Білорусі 4 травня 2000 р. – В.Щ.] кількість представлених спеціальностей скоротилася порівняно з Номенклатурою-1995 [затвердженою постановою президії ВАК Білорусі 5 грудня 1995 р. – В.Щ.] з 591 до 405» (Морозевич, Гулько 2000: 5);

2) укладати найоптимальніші для цієї країни політехнічні словники, «сумарні» словники, словники загальнонаукової лексики, словники наукової грамотності та інші подібні словники універсального характеру. Сам факт незалежного видання словників зазначених типів у різних регіонах світу є найкращим доказом того, що «країни створюють власні лексикографічно-термінологічні служби, національну термінологію й термінографію насамперед у тих галузях, які є найважливішими для національного розвитку» (Марчук 1992: 6);

3) регулярно уточнювати склад національних галузей науки й економіки, що посідають провідні місця за кількістю присвячених їм дисциплінарних і галузевих словників. Так, у наших попередніших публікаціях (Щербин 2009а; Щербин 2009б) п’ятірка найґрунтовніше опрацьованих термінографічно галузей білоруської науки й економіки мала такий вигляд: 1) біологічні словники (141 назва); 2) економічні словники (137 назв); 3) історичні словники (66 назв); 4) математичні словники (48 назв); 5) словники з лінгвістики (46 назв). Тепер же беззаперечним лідером за кількістю термінологічних словників і галузевих довідників, що обслуговують її, в Білорусі стала економіка (їй присвячено вже понад двісті спеціальних словників різних типів).

46

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз історії створення та сучасної практики укладання й використання допоміжних покажчиків (словників предметних рубрик, рубрикаторів видань, рубрикаторів тематичних напрямів, алфавітних, тематичних, предметних і системних покажчиків та індексів) дає змогу зробити такі висновки:

1. У сучасних термінологічних стандартах і навчальній літературі з проблем інформатики та бібліотекознавства для позначення всієї групи різнотипних допоміжних покажчиків як найширший за змістом і вживанням закріпився термін словники предметних рубрик, який позначає сукупності простих і складних за своєю структурою рубрик із наявними між ними смисловими відношеннями, що виражаються у словниках за допомогою довідкового апарату.

2. У сучасній термінографії словники предметних рубрик виконують низку вельми важливих функцій:

а) слугують засобом пошуку необхідного терміна та позначуваного ним поняття у структурі того чи іншого довідкового видання;

б) дають змогу групувати термінографічні видання за різними галузями науки, економіки та соціокультурної сфери;

в) сприяють формуванню широких, соціально орієнтованих терміносистем, які зазвичай становлять основу мов для спеціальних цілей;

г) є поняттєвою основою у процесі створення політехнічних словників, «сумарних» словників, словників загальнонаукової лексики, словників наукової грамотності та інших термінологічних словників універсального характеру;

д) сприяють виявленню національних галузей науки й економіки, які посідають провідне місце за кількістю присвячених їм дисциплінарних і галузевих словників.

3. Створення найоптимальнішого національного словника предметних рубрик досягається шляхом гармонійного поєднання найуніверсальніших предметних рубрик, спільних для низки національних термінографій, і тих предметних рубрик, якими характеризується переважно поняттєвий зміст різнотипних термінологічних словників, створених у межах цієї конкретної термінографії.

Terminologija | 2016 | 23 47

ЛІТЕРАТУРА

Ад рэдакцыі 1976: Ад рэдакцыі. – Беларуская Савецкая Энцыклапедыя. Паказальнікі: прадметны, імянны, геаграфічных назваў, Мінск: Беларуская Савецкая Энцыклапедыя, 3.

Артикуца Н. В. 2004: Мова права і юрыдычна тэрміналогія. Навчальний посібник. 2-ге вид., Київ: Стилос.

Бонч-Осмоловская А. А. 2016: Предсказания, большие данные и новые измерители: о возможностях технологий компьютерной лингвистики в теоретических лингвистических исследованиях. – Вопросы языкознания 2, 100–120.

БСЭ 2002: Беларуская слоўнікі й энцыклапэдыі. Бібліяграфія, Нью Ёрк, Менск: Беларускі інстытут навукі й мастацтва.

Василькова Л. М. 2011: Різновиди словникових статей термінів кримінального права у юридичній лексикографії. – Термінологічний вісник 1, 168–172.

Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. 1980: Лингвострановедческая теория слова, Москва: Русский язык.

Герд А. С. 2005: Прикладная лингвистика, Санкт-Петербург: Издательство Санкт-Петербургского университета.

Гипертексты 1997: Морозов В. П., Тихомиров В. П., Хрусталев Е. Ю. Гипертексты в экономике. Информационная технология моделирования. Учебное пособие, Москва: Финансы и статистика.

Горкин А. П., Якушева Г. В. 1999: Большая энциклопедия России: между прошлым и будущим. – Научная книга 1–2, 113–123.

ГОСТ 7.74-96 2003: ГОСТ 7.74-96. Міждержавний стандарт. Інформаційно-пошукові мови. Терміни та визначення. – Стандарты по библиотечно-информационной деятельности, Санкт-Петербург: Профессия, 318–343.

Гринев-Гриневич С. 2007: О принципах создания терминологических словарей. – Terminologija 14, 20–36.

Гринев-Гриневич С. В. 2011: О терминологических аспектах языковой политики. – Термінологічний вісник 1, 19–27.

Какзанова Е. М. 2008: О понятиях «Fachsprache» и «Wissenschaftssprache»: обзор мнений. – Вопросы филологии 2, 88–93.

Канделаки Т. Л. 1986: Опыт разработки принципов упорядочения терминологий (Конструирование словарей системного типа). – Современные проблемы русской терминологии, Москва: Наука, 124–140.

Кияк Т. Р. 2009: Лингвистика профессиональных языков и терминоведение. – Термінологія и знание. Материалы I Международного симпозиума, Москва: Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН, 21–27.

Кнігі 1996: Кнігі ці кружэлкі. – Наша Ніва 17 чэрвеня, 16.

Коузэн Т. 2015: Среднего более не дано: Как выйти из эпохи Великой стагнации. Пер. с англ., Москва: Издательство Института Гайдара.

Кравченко А. В. 2015: О предметной области языкознания. – Язык и мысль: Современная когнитивная лингвистика, Москва: Языки славянских культур, 155–172.

Куракова Н. Г., Цветкова Л. А., Арефьев П. Г. 2012: Новые инструменты анализа и прогнозирования исследовательских стратегий в глобальной науке. – Науковедческие исследования, 2012. Сборник научных трудов, Москва: ИНИОН РАН, 65–86.

Лейчик В. М. 2009: Общая типология и многоаспектные классификации специальной лексики. – Терминология и знание. Материалы I Международного симпозиума, Москва: Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН, 28–48.

Леонов В. П. 2007: Атлас науки, Харьков: Фонд новых технологий.

Марчук Ю. Н. 1992: Основы терминографии. Методическое пособие, Москва: ЦИИ МГУ.

Марчук М. В. 1997: Развитие и становление значений слов основного терминологического слоя. – Проблемы компьютерной лингвистики, Минск: Минский государственный лингвистический университет, 44–50.

Морозевич А. Н., Гулько Н. В. 2000: Классификация научной деятельности: проблемы реализации. – Атэстацыя 4, 3–12.

Московкин В. М. 2012: Google Books и «культурологические тренды». – Научно-техническая информация. Сер. Организация и методика информационной работы 7, 27–34.

48 Вячеслав Щербин │ Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

Научная литература 1961: Научная литература, словари, справочники и энциклопедии. Каталоги–прейскуранты на покупку и продажу букинистических и антикварных книг, Москва: Издательство Всесоюзной книжной палаты.

Новодранова В. Ф. 1993: Лексикографическое представление интернациональных терминозлементов. – Терминоведение и профессиональная лингводидактика 2, 3–12.

Новодранова В. Ф. 2009: Роль обыденного знания в формировании научной картины мира. – Терминология и знание. Материалы I Международного симпозиума, Москва: Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН, 89–93.

Переслегин С., Переслегина Е. 2015: «Дикие карты» будущего. Форс-мажор для человечества, Москва: Алгоритм.

Петушков В. П., Сергеев В. Н. 1976: О классификации словарей. – Проблематика определений терминов в словарях разных типов, Ленинград: Наука, 13–19.

Призмент Э. Л. 1995: Вспомогательные, но необходимые: Об указателях к содержанию новых книг. – Книжное дело 1, 56–59.

РБПС 1997–1998: Русско–белорусский политехнический словарь. В 2 т., Минск: Беларуская навука.

РБСОПТ 1970: Русско–белорусский словарь общественно–политической терминологии, Минск: Наука и техника.

РБССТ 1994: Русka–беларускі слоўнік сельскагаспадарчай тэрміналогіі, Мінск: Ураджай.

Рычкова Л. В. 2008: Терминология в обществе знания. – Вторые чтения, посвященные памяти профессора В. А. Карпова. Сборник материалов, Минск: Издательский центр БГУ, 8–13.

Серебрянникова Т. О. 2014: Предметизация документов. Учебно-практическое пособие, Санкт-Петербург: Профессия.

Словарь 1929: Словарь предметных обозначений (рубрик) библиотеки Социалистической академии, Москва: Ком. академия.

СПЛ 2003: Современная политическая лингвистика. Материалы международной научной конференции, Екатеринбург: Уральский государственный педагогический университет.

Справочные издания 1982: Справочные издания: Специфические особенности и требования, Москва: Книга.

СТБ 7.202.2005: Державний стандарт Республіки Білорусь СТБ 7.202.2005. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Довідники. Основні види. Вимоги до основного тексту, апарату видання та видавничого оформлення. Видання офіційне. Електронний ресурс. Режим доступу: www.rlst.org.by/metodist/laws-ntb.html. Дата доступу: 05.03.2016 р.

Стратцевский Дм. 2001: Как выбрать компьютерную справочную правовую систему? – Белорусская деловая газета. Вкладыш «Конъюнктура», 27 марта, 8.

Татаринов В. А. 1996: Теория терминоведения 1. Теория термина: История и современное состояние, Москва: Московский Лицей.

УТ 2003: Комова М. Українська термінографія (1948–2002): Бібліографічний покажчик, Львів: Ліга-Прес.

Цукier К. 2013: Глава 18. Паутина знаний. – Мир в 2050 году. Пер. с англ., Москва, Манн, Иванов и Фербер: Эксмо.

Щэрбін В. К. 1995: Асноўныя напрамкі сучаснай беларускай тэрмінаграфіі. – Веснік Беларускага дзяржаўнага ўніверсітэта. Серыя 4. № 2, 52–55.

Щэрбін В. К. 2003: Традыцыйныя і новыя напрамкі сучаснай славянскай тэрмінаграфіі. – Мовазнаўства. Літаратура. Культуралогія. Фалькларыстыка. VIII Міжнародны з’езд славістаў (Любляна, 2003). Даклады беларускай дэлегацыі, Мінск: Беларуская навука, 210–228.

Щэрбін В. К. 2011: Структура беларускай спецыяльнай лексікаграфіі. – Лексікаграфічний бюлетень 20, 141–152.

Щербин В. К. 2003: Словарные истоки практики нелинейного письма. – Веснік Беларускага дзяржаўнага ўніверсітэта. Серыя 4. 2, 28–33.

Щербін В. К. 2009а: Основні напрями білоруської термінографії. – Славянское терминоведение 1, 59–72.

Щербин В. К. 2009б: Генетическая, параметрическая и дисциплинарная классификация белорусских терминологических словарей. – Українська термінологія і сучасність. Збірник наукових праць 8, Київ: КНЕУ, 15–20.

Terminologija | 2016 | 23

49

Щербин В. К. 2014: 1.7. Структура современной славянской концептографии. – Современная лингвистика и исследования ментальности в XXI веке. Коллективная монография, Киев: Издательский дом Д. Бураго, 110–135.

Encyclopedias 1991: Encyclopaedias and Dictionaries. – The New Encyclopaedia Britannica 18, Chicago: Encyclopaedia Britannica, Inc., 257–286.

Foreword 1958: Foreword. – Murphy R.W. How and Where to Look It Up: A Guide to Standard Sources of Information, New York, Toronto, London: McGraw-Hill Book Company, Inc., V.

Griniewicz S. 2006: Terminology in the Era of Globalisation. – Terminologija 13, 10–16.

Halliday M., Strevens P., McIntosh A. 1964: The linguistic sciences and language teaching, London: Longmans.

Hayes B. 2011: Bit Lit: With digitized text from five million books, one is never at a loss for words. – American Scientist. Vol. 99. 3, 190–194.

LDT 2008: J. Gaivenytė-Butler, St. Keinys, A. Noreikaitė. Lithuanian Dictionaries of Terms. Annotated bibliographical index (1900–2005), Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Murphy R. W. 1958: How and Where to Look It Up: A Guide to Standard Sources of Information. New York, Toronto, London: McGraw-Hill Book Company, Inc.

Skujiņa V., Ilziņa I. I., Vasiljevs A., Borzovs Ju. 2006: Terminology Standards in the Aspect of Harmonization for International Term Database. – Terminologija 13, 17–32.

Upton T. A., Connor U. 2013: Language for Specific Purposes: Overview. – The Encyclopedia of Applied Linguistics. Vol. 5, Chichester: Wiley-Blackwell, 3146–3155.

РОЛЬ СЛОВНИКІВ ПРЕДМЕТНИХ РУБРИК У СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ТЕРМІНОГРАФІЇ

У статті розглянуто практику створення та використання допоміжних покажчиків (словників предметних рубрик, рубрикаторів видань, тематичних рубрикаторів, алфавітних, тематичних, предметних і систематичних покажчиків). Обґрунтовано доцільність уживання терміна словарь предметных рубрик (словник предметних рубрик) для позначення класифікацій термінологічних словників, що використовуються на практиці. Оглянуто історію формування й розвитку таких інформаційних видань, як допоміжні покажчики, а також можливості їх використання для систематизації термінологічних фондів національних мов. Порівняно словники предметних рубрик, укладені термінографами Білорусі, Литви та України, і складено перелік спільних предметних рубрик, які використовують білоруські, литовські й українські термінографи в бібліографічних покажчиках термінологічних словників. Визначено спільні пріоритети Білорусі, Литви та України у сфері термінографії та перспективи використання словників предметних рубрик для розв’язання найважливіших завдань сучасної термінографії. Словники предметних рубрик: а) можуть бути засобом пошуку термінів і позначуваних ними понять у тексті термінологічного словника; б) допомагають групувати термінологічні словники за різними галузями науки, економіки та соціокультурної сфери; в) можуть слугувати поняттєвою основою для укладання політехнічних словників, словників загальнонаукової лексики та інших словників; г) допомагають визначити галузі науки й економіки, які лідирують за кількістю присвячених їм термінологічних словників.

РОЛЬ СЛОВНИКІВ ПРЕДМЕТНИХ РУБРИК У СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ТЕРМІНОГРАФІЇ

У статті розглянуто практику створення та використання допоміжних покажчиків (словників предметних рубрик, алфавітних, предметних і систематичних покажчиків тощо). Обґрунтовано доцільність використання такого терміна, як словарь предметных рубрик (словники предметних рубрик), для називання наявних практичних класифікацій термінологічних словників. Історія формування та розвитку такого типу довідкових

50

Вячеслав Щербин

Роль словарей предметных рубрик в систематизации и развитии современной терминографии

простежено роль книг як допоміжних покажчиків. Визначено можливості їх використання для систематизації термінологічних фондів національних мов. Представлено порівняльний аналіз словників предметних рубрик, укладених термінографами Білорусі, Литви та України. Сформовано зведений реєстр предметних рубрик, використовуваних білоруськими, литовськими та українськими термінографами в бібліографічних покажчиках термінологічних словників. Визначено спільні пріоритети Білорусі, Литви та України у сфері термінографії. Окреслено перспективи використання словників предметних рубрик для розв’язання ключових проблем сучасної термінографії. Словники предметних рубрик: а) слугують засобом пошуку терміна та його поняття в тексті термінологічного словника; б) групують термінологічні словники за різними галузями науки, економіки та соціокультурної сфери; в) слугують поняттєвою основою у процесі створення політехнічних словників, словників загальнонаукової лексики тощо; г) сприяють визначенню провідних галузей науки й економіки за кількістю пов’язаних із ними термінологічних словників.

Надійшла 2016-06-15

В’ячеслав Костянтинович Щербін

Центр системного аналізу та стратегічних досліджень

Національна академія наук Білорусі

вул. Академічна, 1, 220072, м. Мінськ, Республіка Білорусь

Ел. пошта: [email protected]

Terminologija | 2016 | 23

5 1