doi.org/10.35321/term26-06

Займенникові форми в термінології макроекономіки: закономірності вживання та причини коливань

RAMUNĖ VASKE LAITĖ

Інститут литовської мови

А Н О Т А Ц І Я

Хоча під час визначення норм уживання займенникових форм (далі — ЗФ) схиляються до твердження, що вживання ЗФ у термінології є обов’язковим, авторка цієї праці звернула увагу на те, що й у термінології вони вживаються нерегулярно, і в цій статті далі досліджується вживання ЗФ для позначення термінів. Закономірності вживання та причини коливань розглядаються на матеріалі термінології макроекономіки — складової економічної теорії, а точніше, підручників із макроекономіки для вищих навчальних закладів. Порівнюючи вживання ЗФ на міжтекстовому й текстовому рівнях, ставиться за мету встановити об’єктивні чинники, що зумовлюють коливання у позначенні термінів ЗФ, а також звертається увага на чинник суб’єктивного характеру — неоднаковий рівень мовного опрацювання підручників.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: займенникові форми, складений термін, підрядний компонент.

А Н О Т А Ц І Я

Хоча під час визначення норм уживання займенникових форм (далі — ЗФ) схиляються до твердження, що вживання ЗФ у термінології є обов’язковим, авторка статті зауважила, що в термінології ЗФ уживаються нерегулярно, і в цій статті їхнє вживання в термінології досліджується далі. Закономірності вживання та причини коливань досліджуються на матеріалі термінології макроекономіки, складової економічної теорії, тобто підручників із макроекономіки для закладів вищої освіти. Порівнюючи вживання ЗФ на міжтекстовому й текстовому рівнях, прагнемо встановити об’єктивні чинники, що зумовлюють коливання у вживанні ЗФ у термінах; також зосереджено увагу на чиннику суб’єктивного характеру — неоднаковій якості підготовки підручників з мовного погляду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: займенникові форми, складний термін, підрядний компонент.

Terminologija | 2019 | 26

103

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ.

ЗАЙМЕННИКОВІ ФОРМИ В ТЕРМІНОЛОГІЇ

Займенникові форми (далі — ЗФ) литовської мови досі викликають чимало неясностей як у дослідників діахронії, так і в представників синхронних мовознавчих студій. Так, дослідники історії мови, здається, так і не дійшли спільної думки, чи займенник *io-, за допомогою якого вони утворилися, був анафоричним чи релятивним, а відповідно — чи займенникові прикметники виникли як засіб вираження детермінації та за походженням відповідають артиклям індоєвропейських мов, що виконують означальну функцію, чи все ж таки вони постали внаслідок підкреслення позначуваного предмета — емфази (наприклад: Valeckienė 1986; 1990; Rosinas 1975; 2009: 237–241)¹. У граматиках визнається як означальне, так і підсилювальне значення (LKG 1965: 505–510; DLKG 1997: 174–175), проте в дослідженнях граматичного рівня дедалі більше схиляються до трактування ЗФ лише як засобу вираження означеності (Holvoet, Tamulionienė 2006; Mikulskas 2006; Spraunienė 2008a, b; 2011), і все одно досить важко пояснити, чому в литовській мові ЗФ уживаються так нерегулярно. Однак у працях із термінології такі проблеми не розглядаються, тому може скластися враження, що в цій галузі проблем із ЗФ не виникає. Та це враження лише поверхове.

По-перше, обираючи для дослідження термінологію тієї чи тієї галузі, іноді звертають увагу на те, що в ній, серед іншого, варіюється й уживання ЗФ (наприклад: Andriuškaitė 2000: 73; Umbrasas 2002: 87; 2003: 69; 2004: 109; Kaulakienė 2002: 73; 2006: 93). Щоправда, цей факт згадується нечасто, але це узгоджувалося б із кодифікованою нормою, згідно з якою терміни слід уживати лише із ЗФ (Pupkis 1980: 136; Piročkinas 1990: 86; KKP 1998: 123; KP 2002: 26; Šukys 2003: 113; Paulauskienė 2004: 204). Проте згадується рідко лише сам факт, а незалежно від того, який аспект складених термінів обирають для дослідження, зазвичай наводяться приклади, з яких видно, що прикметникові або дієприкметникові компоненти термінів виражаються також простими формами (наприклад: Kazlauskaitė 2004: 216; Mitkevičienė 2006: 141; Zemlevičiūtė 2014: 164). Так опосередковано показується, що й у термінології ЗФ уживаються нерегулярно, а ця тенденція до нерегулярності радше узгоджувалася б із засвідченою в дослідженнях описового характеру тенденцією до зникнення ЗФ у діалектах (Valeckienė 1957: 301–304; LKG 1965: 513; DLKG 1997: 177) або до їх зникнення загалом (Paulauskienė, Tarvydaitė 1986: 138; Paulauskienė 1994: 222–223).

¹ Докладний огляд досліджень походження займенникових прикметників, у яких схилялися до тієї чи тієї теорії, подано у статті A. Valeckienė (1857).

104

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

По-друге, питання викликає не лише регулярність уживання. Варіювання займенникових і незайменникових форм (далі — НФ) у термінології найчастіше згадується як варіантне вираження (наприклад: Umbrasas 2004: 109; Kaulakienė 2006: 93) або варіанти (наприклад: Andriuškaitė 2000: 73; Kaulakienė 2002: 73). Так, Angele Kaulakienė прямо зазначає, що такі атрибутивні прикметникові чи дієприкметникові компоненти складених термінів, одні з яких виражені ЗФ, а інші — НФ, можна називати варіантами (Kaulakienė 2002: 73). Однак у трьох статтях, опублікованих у 2004 році в журналі Terminologijos, такі випадки названо псевдоваріантами (Mitkevičienė 2004: 136; Umbrasas 2004: 109; Zemlevičiūtė 2004: 97). Отже, у термінології ЗФ порушують також питання про найменування явища. Проте компонент pseudo– означає несправжність, удаваність, що свідчить про те, що питання стосується не лише найменування явища, а й його оцінювання. Короткі примітки, наведені при вживанні терміна pseudovariantai, підтверджують це: «Займенникові та прості форми теоретично не можна вважати варіантами, оскільки в мовній системі це мовні одиниці з різними значеннями» (Mitkevičienė 2004: 136). Як з’ясовується, вважати ЗФ несправжніми варіантами спонукає теоретичне трактування ЗФ, точніше, вбачання теоретичної відмінності значень, що суперечить тенденції вважати варіантами в термінології терміни, які різняться лише вираженням (Mitkevičienė 2004: 121–124; Stunžinas 2008: 111–112; Stankevičienė 2012: 22; Zemlevičiūtė 2012; Sirvidienė 2015).

Įvardžiuotinių būdvardžių vartoseną išsamiai tyrusi Adelė Valeckienė (1957) iš tikrųjų yra skyrusi specialias įvardžiuotinių būdvardžių reikšmes, o ir Lietuvių kalbos gramatikoje (toliau – LKG) pasakyta: „Įvardžiuotiniai būdvardžiai turi specifines reikšmes ir savo vartosena skiriasi nuo paprastųjų“ (LKG 1965: 505). Vis dėlto ne visi morfologai esminį reikšmės skirtumą yra linkę pripažinti: „Jeigu tarp paprastųjų ir įvardžiuotinių būdvardžių būtų didelis (esminis) reikšmės skirtumas, tai nebūtų bendrine kalba kalbančių žmonių, galinčių išsiversti be įvardžiuotinių būdvardžių, o dabar tie, kurie kilę iš įvardžiuotinių būdvardžių nevartojančių tarmių, ir kalbėdami bendrine kalba be jų išsiverčia, tuo prisidėdami prie įvardžiuotinių būdvardžių nykimo apskritai“ (Paulauskienė 1994: 222). ĮF vertinant kaip apibrėžtumo raiškos priemonę, reikšmės skirtumo klausimas vėlgi būtų sprendžiamas kitaip. Štai Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje (toliau – DLKG) teigiama, kad ir ĮF, ir NF žymi daikto ypatybę, tik ĮF ne tik ją žymi, bet ir nurodo, kad daiktas yra žinomas (DLKG 1997: 174). Tačiau teorinė ĮF traktuotė veikiausiai remiamasi ir ĮF besiskiriančius terminus

Terminologija | 2019 | 26

105

вважаючи їх варіантами. Адже в підручниках із морфології ЗФ зазвичай розглядають як морфологічну категорію прикметника й описують разом з іншими його категоріями, наприклад родом і числом (Paulauskienė 1983: 207–213; 1994: 198–232)², а терміни, що різняться родом або числом, у термінології вважають варіантами (Stunžinas 2008; Zemlevičiūtė 2012). Якщо в описі морфологічного рівня мови виокремлюють категорію означеності, її також розглядають у розділі про прикметник і визначають як категорію прикметника (DLKG 1997: 168–177), хоча виокремлення цієї категорії лише на підставі ЗФ і НФ прикметника зазнавало критики³. В окремій праці про граматичні категорії означеність уже характеризується як морфосинтаксична категорія (Judžentis 2012: 99). Усе це свідчить, що граматичне трактування ЗФ не є цілком ясним, а коливання між термінами variantai і pseudovariantai, імовірно, відображає цю неясність. Утім, останній термін ужито лише в тому єдиному випуску журналу Terminologijos, і цей факт може свідчити також про те, що вживання терміна зумовлене певними суб’єктивними чинниками, наприклад, пов’язаними з редагуванням випуску, підготовкою його до друку тощо.

По-третє, у деяких працях із термінології щодо вживання ЗФ подають нормативні зауваги, які також свідчать про певну суперечність. Так, Kazimieras Gaivenis стверджував, що часто нелегко визначити, чи потрібна терміну ЗФ, хоча загалом ЗФ потрібні термінології: «Займенникові форми в термінології не потрібні лише тоді, коли видовий атрибут має ще й власний прислівниковий атрибут» (Gaivenis 1995: 8). Однак інші термінологи зазначають, що ЗФ у термінології потрібні не в усіх випадках, а тим паче не є обов’язковими (Keinys 2004: 81), або що в сучасній термінології ЗФ іноді надмірно популярні (Umbrasas 2002: 87). Виходить, що навіть термінологи по-різному оцінюють потребу в ЗФ у термінології, а суперечність виявилася б іще виразніше, якби ці твердження порівняти з формулюваннями загальних норм уживання ЗФ. Як уже згадувалося, в останніх простежується тенденція до того, що ЗФ має позначатися кожен термін: «Займенникові форми є необхідним показником складених термінів (за винятком тих слів,

² A. Paulauskienė у праці Lietuvių kalbos morfologijoje розрізняє узгоджувані категорії прикметника (рід, число, відмінок) і внутрішні граматичні категорії прикметника (ЗФ, безродова форма, форми ступенів порівняння) (Paulauskienė 1994: 198–200).

³ A. Paulauskienė критикувала ототожнення категорії означеності / неозначеності з опозицією простих / займенникових прикметників, оскільки ця опозиція спостерігається і на рівні лексем, і на рівні граматичних форм (Paulauskienė 1994: 225), а в межах розвитку іншої, ніж традиційна для литовського мовознавства, концепції іменникової групи стверджувалося, що це категорія не прикметника, а іменникової групи (Holvoet, Tamulionienė 2006: 12).

106 Ramunė Vaskelaitė Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

які не можуть бути означеними, наприклад, прикметники із суфіксом -inis). Навіть тоді, коли форма прикметникового слова сама вказує на виокремлення, термін має бути означеним. Так, прикметники в найвищому ступені вже виокремлюють ознаку з-поміж інших, але в термінах матимемо лише vyresnysis inžinierius, aukščiausiasis teismas тощо» (Pupkis 1980: 136); «Прості форми не підходять для позначення виду та творення термінів» (KKP 1998: 123); «Отже, треба дотримуватися правила: якщо прикметник чи якесь інше слово може бути означеним, то в термінології доречною є лише означена форма без жодних винятків» (Paulauskienė 2004: 204). А з однієї статті, опублікованої в Kalbos kultūroje, випливає, що цю думку, насамперед орієнтуючись на словники термінів, висунула термінологиня A. Kaulakienė. Розглянувши загальні особливості вживання видових означених прикметників, у статті, надрукованій 1973 року, вона висловила думку, що в термінології ці особливості мають виявлятися ще виразніше, тому під час укладання словників термінів, покажчиків тощо (де подано майже всі видові терміни) слід усюди вживати лише означені прикметники. Пропозиція ґрунтувалася на прагненні до системності: таке вживання «сприяло б системності термінів, яка зазвичай відображає зв’язок відповідних понять. З іншого боку, можна було б уникнути варіювання, небажаного у словниках термінів» (Kaulakienė 1973: 30–31). Про вживання ĮF у текстах описового характеру сказано, що словосполучення з NF слід уживати тоді, коли потрібно не наголосити на виді предметів чи явищ, а назвати їхні властивості, якість; коли потрібно передати виокремлювальне, тобто термінологічне, значення, у текстах також слід уживати ĮF (Kaulakienė 1973: 31).

Як можна судити з цієї статті, за основу взято видове значення і, задля системності термінів, мовну особливість — позначення виду за допомогою ĮF — схильні подавати як універсальний принцип маркування термінів. A. Valeckienė, яка виділила видове значення як підвид певного позначального значення, згодом перейменованого на означальне значення (Valeckienė 1986; 1998; DLKG 1997: 174–175),⁴ про вживання ĮF у термінології сказала лише таке: «Оскільки видові означення найчастіше вказують на певні індивідуальні, узагальнені для групи предметів властивості, які разом із означуваним словом називають цю групу, то з такими означеними прикметниками дуже часто утворюють терміни, наприклад, терміни мовознавства»

⁴ A. Valeckienės (1997) straipsnyje, kur pateikiama išsami įvardžiuotinių būdvardžių klasifikacija, pirmiausia skiriama pabrėžiamoji ir pažymimoji reikšmė. Pastarosios nurodomi du porūšiai – nurodomoji ir išskiriamoji reikšmė, o tada atskirai aptariamas išskiriamosios reikšmės reiškimas išskiriamaisiais pažyminiais ir jos reiškimas rūšiniais pažyminiais. Panaši klasifikacija perkelta ir į LKG, tik rūšinės reikšmės žymėjimas kaip pažymimosios reikšmės porūšis čia skiriamas tiesiogiai: skiriamas daiktų rūšies žymėjimas, daiktų nurodymas ir daiktų išskyrimas (LKG 1996: 505–510). DLKG pažymimoji reikšmė pervadinama į apibrėžiamąją, o rūšies reiškimas vėl labiau susiejamas su išskyrimu: kaip apibrėžtumo reiškimo būdą išskyrus išskyrimą, pasakoma, kad įvardžiuotiniai būdvardžiai su tam tikrais pažymimaisiais žodžiais reiškia daiktų rūšį (DLKG 1997: 174–175).

Terminologija | 2019 | 26

107

(Valeckienė 1957: 186). Таке твердження перенесено і до LKG (1965: 507), а згодом — до DLKG (1997: 174)⁵. І у статті A. Valeckienė, і в LKG наведено також три способи означення предметів видовими означеннями: 1) виокремлення одного предмета за вищим ступенем (мірою) ознаки; 2) протиставлення різних ознак, тобто відрізнення одного предмета від іншого подібного предмета за певною ознакою, протилежною ознаці іншого предмета; 3) виокремлення предмета за певною індивідуальною, специфічною ознакою, не властивою іншим предметам цього виду (Valeckienė 1957: 176–183; LKG 1965: 505–506). Стаття A. Kaulakienė показує, що всі ці способи позначення виду помітні й у термінології, і, спираючись на розрізнення позначення виду та позначення властивості чи якості, для позначення термінів пропонують ĮF. Однак не в усіх працях як критерій наголошується саме на цій відмінності. Так, K. Gaivenis згадує протиставлення тимчасовості й постійності: gyvenamasis namas у певний час може бути незаселеним, але його все одно називають gyvenamuoju namu, geriamojo vandens зараз може ніхто не пити, але це все одно буде geriamasis vanduo, тобто вода певної якості (Gaivenis 1995: 8)⁶. Хоча загалом, пропонуючи позначати терміни ĮF або висловлюючи сумнів щодо обов’язковості такого позначення, критерії зазвичай не формулюють.

Винятків із уживання ĮF безпосередньо також не зазначено. Лише в Kalbos patarimuose вказано, що для вираження виокремлювальної якості предмета у складених термінах ĮF не вживають разом із суфіксами –(ut)inis, -ė, –(ur)inis, -ė (KP 2002: 26–27). Однак авторка цієї статті звернула увагу на винятки, передбачені опосередковано — через подання класифікації значень (Vaskelaitė 2016). У цій класифікації видове значення розглядається як підвид означального значення або спосіб вираження означеності, а під час обговорення означального значення чи означеності зазвичай згадують випадки нейтралізації опозиції ĮF і NF: те, що в діалектах не схильні додавати ĮF до прикметників найвищого ступеня, що ĮF не мають певні суфікси, наприклад похідні з суфіксом –iškas, прикметники в переносному значенні, а також що загалом протиставлення ĮF і NF

⁵ A. Valeckienė є укладачкою розділу про прикметник в обох граматиках, де також розглядаються ĮF.

⁶ Таке протиставлення згадував і Arnoldas Piročkinas: «У першому випадку ознака може бути випадковою, тимчасовою, а в другому вона буде постійною, суттєвою. Тому означені форми слід уживати під час творення термінів, додаючи до іменникової основи означення, що виражає суттєву ознаку, як у словосполученні greitasis traukinys» (Piročkinas 1990: 86).

108

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

nėra ryški ir nuosekli (LKG 1965: 511–512; Valeckienė 1986: 171–172; DLKG 1997: 175). Logiškai samprotaujant, jei jau rūšies žymėjimas yra vienas iš apibrėžiamosios reikšmės ar apibrėžtumo reiškimo būdų, tai pogrupiui neturėtų būti svetimi grupės polinkiai. O vienas neutralizacijos atvejis, būtent polinkis tarmėse ĮF nereikšti labai specifinės reikšmės išskiriamųjų ir rūšinių pažyminių, galinčių vien savo leksine reikšme išskirti daiktus (juodas pūdymas, kanapėta višta), su rūšine reikšme susiejamas ir tiesiogiai (Valeckienė 1957: 303; LKG 1965: 511; DLKG 1997: 175).

З цього огляду випливає, що ĮF створюють проблеми й у термінології, а враження, ніби тут їх немає, виникає через те, що такі проблеми не досліджують. Наскільки відомо авторці цієї статті, немає жодної праці з термінології, безпосереднім предметом якої було б уживання ĮF у термінології. У цій праці буде зроблено спробу розглянути цей предмет. Щоправда, авторка статті вже дещо досліджувала його, але лише в нормативному аспекті — з метою встановити, наскільки збігаються реальне вживання та кодифікована норма (Vaskelaitė 2016). Дослідивши вживання ĮF у статтях з економічної науки та в безконтекстному середовищі вживання термінів, тобто у словниках економічних термінів і глосаріях термінів, поданих у правових актах, у статті, опублікованій у Bendrinėje kalboje, було показано, що принаймні в економічній термінології ĮF уживають нерегулярно, а також виявлено можливі зв’язки між нерегулярністю та кодифікацією. Водночас зроблено висновок, що вживання ĮF потребує подальшого дослідження, а вплив контексту названо одним із чинників, які можуть зумовлювати невживання ĮF. Отже, дослідження продовжується із залученням матеріалу, що містить контекст, проте в цій статті увагу буде зосереджено вже не на співвідношенні вживання й норми, а на закономірностях уживання ĮF у термінології та причинах нерегулярності. Точніше, досліджуючи закономірності вживання, прагнутимемо з’ясувати, що може зумовлювати коливання у вживанні ĮF в термінології та невживання ĮF.

ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖУВАНОГО МАТЕРІАЛУ ТА МЕТОД

Як і в попередній статті, для дослідження вживання PF обрано термінологію економічної науки, однак охоплена галузь буде вужчою — лише терміни макроекономіки та тексти лише одного жанру, тобто підручники з макроекономіки для вищих навчальних закладів.

Вислів підручники з макроекономіки, щоправда, є дещо умовним. Хоча курс макроекономіки у вищих навчальних закладах зазвичай викладають окремо, макроекономіка та мікроекономіка є складовими економічної теорії

Terminologija | 2019 | 26

1 0 9

частинами, тому обидва курси можуть бути викладені й у спільному підручнику з економічної теорії. Якщо до джерел долучено й такі підручники, було відібрано ту їхню частину, де викладається макроекономіка. З міркувань зручності та стислості вживатиметься узагальнювальний вислів підручники, якщо тільки не буде важливо наголосити на сфері вживання терміна. Обрано вісім підручників (усі вони зазначені у списку джерел), шість із них підготовлені різними авторами. Ще два підручники, підготовлені тими самими авторами, залучено, щоб перевірити висунуту авторкою гіпотезу про те, що на вживання PF може впливати також рівень мовного редагування чи підготовки тексту. Усі підручники видані порівняно недавно — протягом останнього десятиліття або двох; найстаріший із них — 1997 року.

Автори підручників визначають макроекономіку як частину економічної теорії, що вивчає господарство (економіку, економічну систему) як ціле, і на цій підставі відрізняють її від мікроекономіки, яка розглядає поведінку окремих суб’єктів господарювання та ринковий механізм. У підручниках із макроекономіки розглядаються такі основні показники макроекономіки, як валовий національний продукт і валовий внутрішній продукт, а також такі макроекономічні теми, як загальна рівновага, безробіття, інфляція, грошова (монетарна) та господарська (фіскальна) політика, гроші й банки, міжнародна торгівля, валютні курси. Саме спільність цих тем дає змогу оцінити збіги чи коливання у вживанні PF у різних текстах. У кількох підручниках також є розділи, у яких оглядається розвиток економічних теорій, однак такий розділ не є типовим для всіх підручників, тому його термінологію не буде враховано.

Вибір зв’язних текстів передусім зумовлений прагненням оцінити функціонування термінів у тексті. Підручник є універсальним текстом: у ньому поняття не лише визначаються, а й докладно пояснюються, завдяки чому виразно постають тенденції як щодо добору термінів, що називають поняття, так і щодо їх уживання в тексті.

Оскільки обрано кілька підручників, зрозуміло, що вживання PF досліджуватиметься не лише на рівні тексту, а й на міжтекстовому рівні. Точніше, з’ясувавши на цьому останньому рівні, для яких термінів у підручниках є тенденція подавати побічні компоненти лише з PF або NF, а для яких — по-різному, такі випадки буде розглянуто на рівні тексту. Однак проведений аналіз не слід вважати звичайним дослідженням варіантності, оскільки, по-перше, його мета не така. Авторка вже виявила, що вживання PF на міжтекстовому рівні значно коливається, і в цій статті зосередиться не на підрахунку коливань, а на їхніх причинах. По-друге, під час дослідження варіантності для називання досліджуваного об’єкта заздалегідь довелося б обрати між термінами

110

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

варіанти та псевдоваріанти. На думку авторки, розв’язуючи питання найменування, слід спиратися не на теоретичну, а на реальну відмінність у значенні, однак з’ясувати, наскільки значною є ця відмінність, можна лише після проведення аналізу.

ВЖИВАННЯ НА МІЖТЕКСТОВОМУ РІВНІ

Розглядаючи позначення чи непозначення термінів ІФ на міжтекстовому рівні, орієнтуватимемося на терміни, що називають основні поняття макроекономіки. На те, що це саме такі терміни, часто вказує не лише формулювання визначення, а й формальний показник — такий термін у підручнику виділяється жирним або курсивним шрифтом: Вільна торгівля (Free Trade) — міжнародна торгівля без будь-яких митних зборів і обмежень Dril 163; Зайняте населення (L – Employment) — це особи, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, зокрема в селянських господарствах, а також проходять військову службу або перебувають у місцях позбавлення волі Dril 33.

Однак повного збігу між позначенням терміна формальним показником і формулюванням визначення немає. Визначення може бути сформульоване й непрямо; у такому разі термін не виділяється, наприклад, коли непрямо формулюється визначення терміна чисті податки: Ця так звана автоматична стабільність виникає тому, що наша система чистих податків (net tax system) (чисті податки дорівнюють податкам T за вирахуванням трансфертних виплат і субсидій) насправді є такою, що надходження від чистих податків змінюються прямо пропорційно до зміни BNP Čieg 189. З іншого боку, термін може бути виділений, але його визначення не сформульоване: У виробничому процесі важливу роль відіграє фінансовий капітал, який поділяється на основний і номінальний (цінні папери) капітал Dav 12. Перевагу надаватимемо термінам, для яких подано визначення: отже, аналізуватимемо невиділені, але визначені терміни, а виділені, проте не визначені, не включатимемо. Щоправда, у підручниках терміни можуть не стільки визначатися, скільки пояснюватися: Бюджет повної зайнятості (full-employment budget) показує, яким був би надлишок або дефіцит бюджету, якби економіка функціонувала за повної зайнятості _Sn2 191. До аналізу включатимуться пояснювальні терміни так само, як і терміни з визначеннями. Отже, аналіз уживання термінів на міжтекстовому рівні загалом має виявити тенденції до позначення термінів ІФ під час пояснення понять і формулювання визначень.

Під час аналізу вживання ІФ на міжтекстовому рівні як джерельну вказуватимемо сторінку, на якій сформульовано визначення або наведено пояснення поняття. Трапляються випадки, коли визначення формулюється двічі, — у такому разі вказуватимемо обидві сторінки.

Terminologija | 2019 | 26

111

Терміни, позначені займенниковою формою

У деяких підручниках визначається термін чистий національний продукт Luk 73, Jak₁ 155, Jak₂ 162, Čieg 73, в інших — чистий внутрішній продукт Sn₁ 88, Sn₂ 93, або визначаються обидва терміни (чистий національний продукт Dav 235 і чистий внутрішній продукт, Dav 236), але який би з них не було включено, прикметниковий компонент обох термінів чистий виражається лише ІФ. Лише ІФ виражається й прикметниковий компонент терміна чистий експорт Dav 234, Jak₁ 163, Jak₂ 160, Čieg 58 або довгого варіанта чистий експорт товарів і послуг Dril 13, Sn₁ 81, Sn₂ 85. Не в усіх підручниках формулюється визначення терміна чисті податки, однак термін чисті податки Dril 82, Dav 251, Sn₁ 179, Sn₂ 165, Čieg 189 також позначається ІФ, як і термін готівка Dril 43, 92, Luk 154, Dav 295, Jak₁ 209, Jak₂ 207, Sn₁ 199, Sn₂ 205, Čieg 218, хоча визначення останнього формулюється лише в кількох підручниках.

Те, що в макроекономічній термінології ІФ схильні позначати випадки вживання прикметника чистий, -а, підтверджують і включені до підручників терміни особисті чисті доходи Luk 73 або чисті особисті доходи Dav 237, чистий внутрішній дохід (національний дохід) Sn₂ 94, потік чистих доходів факторів виробництва (потік чистих доходів від власності) Sn₂ 67. У деяких підручниках як синонім терміна чисті особисті доходи наводиться термін наявний дохід Dril 59, Sn₂ 95, Čieg 76, проте його залежний компонент не схильні виражати ІФ, що ще виразніше демонструє тенденцію вживати прикметник чистий, -а в ІФ.

В усіх підручниках ІФ позначається також термін валовий національний продукт Dril 11, 18, Luk 65, Dav 231, Jak₁ 153, Jak₂ 152, Sn₁ 61, Sn₂ 67, Čieg 51, а також валовий внутрішній продукт Dav 232, Jak₂ 162, Sn₁ 38, 61, Sn₂ 67, Čieg 57 або валовий внутрішній продукт Dril 18, Luk 70, валовий внутрішній (вітчизняний) продукт Jak₁ 154. Прикметник валовий, -а в ІФ вживається і в термінах валовий дохід Dav 25, Čieg 73, валові витрати Dav 25, Sn₁ 141, Sn₂ 126, валові національні витрати Jak₁ 153, Jak₂ 160, Čieg 73, однак ці терміни визначаються й уживаються не в усіх підручниках. У деяких наводиться термін сукупні витрати Čieg 62, Jak₁ 153. Терміни сукупний попит Dril 24, Sn₁ 141, Sn₂ 126 і сукупна пропозиція Dril 25, Sn₁ 153, Sn₂ 141 також наводяться лише в деяких підручниках; в інших уживаються сукупний попит Luk 99, Dav 244, Jak₂ 166, Čieg 87 і сукупна пропозиція Dav 246, Jak₂ 172, Čieg 13; лише в деяких підручниках уживається також валова рівновага Dril 25, Dav 243. У деяких підручниках подаються такі синоніми, як агре-

112

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

ований попит і сукупна пропозиція Jak₂ 165, але їхній залежний компонент, хоча й може бути виражений ĮF, виражається простою формою, що також свідчить про те, що в термінології макроекономіки ĮF переважно використовується для вираження прикметникового компонента загальний або загальна.

Обсяг не всіх підручників однаковий, а отже, не збігається й кількість ужитих у них термінів, проте в них наведено чимало термінів, родовим компонентом яких є загальний або загальна, чистий або чиста, і в усіх випадках він виражається ĮF. Так, розрізнювані види інвестицій чи витрат називаються валові внутрішні інвестиції Luk 72, валові приватні внутрішні інвестиційні витрати Čieg 59, валові інвестиції та чисті інвестиції Jak₁ 152, Jak₂ 159, Čieg 60, валові внутрішні інвестиції Dril 12 і чисті інвестиції Dril 13; в інших місцях розрізняють валові приватні внутрішні інвестиції Sn₁ 79, Sn₂ 83 та чисті приватні внутрішні інвестиції Sn₁ 80, Sn₂ 83, і в усіх випадках прикметникові компоненти валові і чисті виражаються ĮF, хоча прикметник приватний, -а, ужитий як залежний компонент цих складених термінів, ĮF не виражається.

На схильність уживати в цій термінології саме прикметники чистий, -а та загальний, -а у ĮF не впливає кількість компонентів терміна: наведено як чистий капіталізм Čieg 33, чистий боржник Sn₁ 87, чистий відсоток Jak₂ 132, Čieg 75, загальні мита Luk 143, так і загальний попит на гроші Dav 345, Čieg 229, крива сукупного попиту Sn₁ 141, Sn₂ 126, крива сукупної пропозиції Sn₁ 154, Sn₂ 141, автономний сукупний попит Sn₁ 147, Sn₂ 133, чисті суспільні блага Dav 219, чистий економічний добробут Sn₁ 92, Sn₂ 96, негативні чисті інвестиції Čieg 61, чистий внутрішній (національний) дохід Sn₁ 82, а також показник чистого економічного добробуту Čieg 71, чистий кредитор іноземних держав Sn₁ 87, Sn₂ 86, чисті особисті (наявні) доходи населення Čieg 77, навіть крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді Sn₁ 155, 360, Sn₂ 142, крива сукупної пропозиції в довгостроковому періоді Sn₁ 155, Sn₂ 143, лінія сукупної пропозиції в короткостроковому періоді Sn₂ 328, чиста різниця дебету й кредиту платіжного балансу Dav 367. Як бачимо, позиція компонентів також не має значення.

З наведених прикладів стає зрозуміло, що ĮF позначаються також терміни короткий період, довгий період. Насправді поняття, виражені ними, пояснюються не в підручниках з макроекономіки, а в підручниках з мікроекономіки або у вступних розділах підручників з економічної теорії⁷, проте ці терміни вживаються

⁷ Короткий період виробництва визначається як проміжок часу, протягом якого неможливо змінити виробничі потужності підприємства, тобто основний капітал, а довгий період виробництва — як такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути змінені Dav 50–51.

Terminologija | 2019 | 26

113

і в підручниках з макроекономіки, а також у складі інших термінів короткий період та довгий період позначаються ĮF: нейтральність грошей у довгостроковому періоді Čieg 320, функція споживання в короткостроковому періоді та функція споживання в довгостроковому періоді Sn₁ 112. Прикметниковий компонент терміна довгі хвилі Jak₁ 179, Jak₂ 188, Sn₁ 413, Sn₂ 374, Čieg 175, який включено до деяких підручників, також виражається ĮF.

Термін вільна торгівля Dril 163, Luk 141, Dav 334, Jak₁ 246, Jak₂ 261, Sn₁ 575, Sn₂ 532, який визначається в семи підручниках, також позначається ĮF. Якщо наводяться терміни вільна економічна зона Luk 142, зона вільної торгівлі Luk 141, Sn₁ 624, їхній прикметниковий компонент також виражається ĮF.

Під час розгляду грошей і грошового ринку терміни гроші у широкому значенні Dril 92, Dav 299, Sn₁ 226, Čieg 219 та гроші у вузькому значенні Dav 299, Jak₂ 207, Sn₁ 221 також позначаються ĮF, як і наведені в одному підручнику терміни великі економічні цикли Čieg 174 та малі економічні цикли Čieg 175. В одному підручнику визначається термін публічні корпорації Čieg 40, а у двох докладніше пояснюється суспільні блага Čieg 38, Dav 217, проте прикметниковий компонент обох термінів виражається ĮF. У підручниках термін людський капітал Luk 83, Dav 12, 405, Jak₁ 233, Jak₂ 247 позначається ĮF, хоча він визначається не в усіх підручниках. Серед прикметників іншомовного походження в розглянутій термінології дещо більше схильні вживати у ĮF спеціальний або спеціальна: спеціальні права запозичення Dav 355 або Спеціальні права запозичення Jak₁ 270, «Спеціальні розрахункові права» Luk 171, а також спеціальні мита Luk 143, спеціальні банки Luk 157.

Однак у ĮF виражаються не лише прикметникові, а й дієприкметникові компоненти. Щоправда, переважно лише ті, якими є пасивні дієприкметники зі спеціалізованими значеннями (призначення та придатності, що визначають поняття засобу). Наприклад, ĮF позначаються терміни купівельна спроможність Dril 170, Sn₂ 474, купівельна спроможність грошей Luk 154, Dav 273, Čieg 318, паритет купівельної спроможності Dril 170, Sn₁ 537, Sn₂ 474, теорія паритету купівельної спроможності Dav 365, Jak₁ 257, Jak₂ 275, курс паритету (рівності) купівельної спроможності Sn₁ 537, Sn₂ 474, гроші з високою купівельною спроможністю Sn₁ 266, Sn₂ 238. Якщо розглядається рахунок платіжного балансу, дієприкметниковий компонент терміна, що називає одну з його складових, також подається лише в ĮF: поточний рахунок Dril 159, Dav 366, Sn₁ 87, Sn₂ 91. У ĮF цей термін зберігається і в складі іншого терміна — дефіцит поточного рахунку Dav 367, 368. Лише в ĮF уживається пасивний дієприкметник перехідний, -а: традиційна перехідна економіка Sn₁ 37, Sn₂ 32, перехідна економіка нового типу Sn₁ 37, Sn₂ 33. У ĮF позначається термін, який визначається під час розгляду міжнародної торгівлі: порівняльна перева-

114

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

шум Dav 42, Sn₁ 564 або порівняльна перевага Sn₂ 517. Також ІФ позначаються терміни теорія порівняльної переваги Jak₁ 243, Jak₂ 258, закон порівняльної переваги Sn₁ 564, закон порівняльної переваги Sn₂ 518, закон порівняльних витрат Luk 138. Крім того, ІФ позначаються терміни мультиплікативний ефект Dav 305, мультиплікатор ВВП Dav 266, зворотний мультиплікатор Dav 266, коригувальні операції Dav 393, відновлювальні інвестиції Sn₂ 83 або відновлювальні інвестиції Dav 13, 234, обслуговувальні операції Luk 157. Якщо при виокремленні типів безробіття один із них називають плинним безробіттям Dril 35, Luk 113, другий компонент терміна також подається в ІФ. Однак для цього терміна дуже характерна синонімія, тому один із типів безробіття як плинне (фрикційне) безробіття Dril 35 або плинне або фрикційне безробіття Luk 113 називається лише у двох підручниках. Також виокремлюють приховане безробіття Luk 113, Dril 38, Čieg 120, зневірене безробіття Dril 38, Čieg 119.

У двох підручниках наведено по кілька термінів, другим компонентом яких є займенниковий дієприкметник із залежними словами: частково конвертована валюта Luk 172, валюта, конвертована в будь-які інші валюти Luk 172, регульовані плаваючі валютні курси Jak₁ 261, непрямо пов’язані валютні курси Jak₁ 261, пов’язані з кошиком валютні курси Jak₁ 261. Згідно з чинними нормами вживання ІФ таке використання ІФ рекомендується уникати (KP 2002: 27), проте такі терміни трапляються лише в цих двох підручниках. В інших підручниках, а також у тих самих, вживається НФ: непрямо пов’язані валютні курси Jak₂ 281, пов’язані з кошиком валютні курси Jak₂ 281, вільно конвертована валюта Dav 350, частково конвертована валюта Dav 350, плаваючий валютний курс Dav 352, система жорстко фіксованих валютних курсів Luk 173, умовно приписана вартість Čieg 54, період, що зумовлює інфляцію і період, що зумовлює спад Čieg 110, інфляційний розрив і дефляційний розрив Jak₁ 177, інфляція, спричинена зростанням прибутку Čieg 326.

Терміни, не позначені займенниковою формою

Дослідивши вживання займенникових прикметників, А. Валецкене одним із трьох способів визначення предметів за видовими ознаками за допомогою займенникових прикметників назвала те, що предмети можна визначати такими прикметниками, протиставляючи різні їхні властивості (Valeckienė 1957: 184–485). Однак прикметникові чи дієприкметникові компоненти термінів, утворених шляхом протиставлення значної кількості властивостей, у підручниках подаються саме в НФ.

Terminologija | 2019 | 26

115

Лише в НФ подаються терміни, утворені з прикметником гнучкий, –а і дієприкметником фіксований, –а, хоча при називанні валютних курсів та їхніх систем (режимів) вони утворюють протиставлення. Щоправда, термін гнучкий валютний курс не є усталеним; уживаються й терміни з дієприкметниковими компонентами плаваючий валютний курс, коливний валютний курс, а також трапляються синоніми терміна фіксований валютний курс, проте всім цим термінам властиве вираження другого компонента в НФ. Отже, розглядувані валютні курси та їхні системи називаються як гнучкий валютний курс Dril 171, коливний валютний курс Luk 173, вільно плаваючий, або гнучкий, валютний курс Dav 352, плаваючий валютний курс Luk 171, плаваючий обмінний курс Sn₂ 469, режим плаваючого курсу Sn₂ 468, режим плаваючих валютних курсів Sn₂ 555, система гнучких валютних курсів Jak₁ 255, Jak₂ 272, система гнучкого або вільно плаваючого валютного курсу Dril 171 і система фіксованого валютного курсу Dav 352, режими фіксованих валютних курсів Jak₁ 256, Jak₂ 273, Sn₂ 550, система фіксованого або встановленого валютного курсу Dril 171, Dav 352, система підтримки фіксованого валютного курсу Luk 171, курс фіксованого коригування Dril 195, фіксований валютний курс Dav 352. Лише в одному підручнику робиться спроба подати синонім в ІФ: режим фіксованого (встановленого) курсу Sn₂ 468. До речі, ці терміни зазвичай не визначають, у підручниках їх радше пояснюють, уживаючи при обговоренні відмінностей між системами валютних курсів або розвитку систем.

Певну пару зазвичай утворюють і терміни з прикметником приватний, –а: приватні інвестиційні витрати і державні інвестиційні витрати Dril 12, приватний сектор і державний сектор Luk 107, приватний сектор і суспільний сектор Čieg 39. Однак цей прикметник не вживається в ІФ ні в таких, ні в інших випадках. У визначеннях термінів валові внутрішні приватні інвестиційні витрати Čieg 59, валові внутрішні приватні інвестиції Sn₁ 79, Sn₂ 79, чисті внутрішні приватні інвестиції Sn₁ 80, Sn₂ 83, приватні трансфертні виплати Čieg 61, Sn₂ 81, приватні трансфертні виплати Sn₁ 78, його також ужито в НФ.

В ІФ зовсім не вживається і прикметник абсолютний, –а, яким позначають одну з протиставлюваних властивостей: відносна перевага і абсолютна перевага Luk 137, порівняльна перевага і абсолютна перевага Dav 328, порівняльна перевага Sn₂ 517 і абсолютна перевага Sn₂ 517, відносна межа бідності і абсолютна межа бідності Dav 229, гіпотеза умовної конвергенції і гіпотеза абсолютної конвергенції Čieg 398.

Пара термінів досконала конкуренція і недосконала конкуренція у підручниках також не позначається ІФ. У підручниках з макроекономіки ці терміни не визначаються,

116

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

лише вживаються (Luk 94, Dav 358, Čieg 26, 41, 42). Однак вони визначені або розглянуті в розділах з мікроекономіки загальних підручників з економічної теорії, і з розгляду видно, що досконала конкуренція — це не випадок позначення ознаки конкуренції, а найменування абстрактної теоретичної моделі, застосовуваної для дослідження економічної дійсності. Для позначення моделі слід було б уживати ĮF, проте навіть при її докладному розгляді вживається NF, тобто tobula konkurencija Jak₂ 74, 75, 76, 85, навіть якщо цю модель протиставлено іншій теоретичній моделі, позначеній терміном grynoji monopolija Jak₂ 85. В іншому підручнику ринок досконалої конкуренції виокремлено як одну з чотирьох форм організації ринку (ринок досконалої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігополістичний ринок і монопольний ринок), і його як крайню форму організації ринку протиставлено монопольному ринку, але й у таких випадках термін ĮF не позначається — вживається tobula konkurencija Dav 99.

Прикметник іншомовного походження optimalus, –i у термінах також уживається у NF, тобто optimalūs ekonominio augimo tempai Sn₂ 346, optimali teršimo norma Jak₂ 313, однак утворені з ним терміни визначаються рідко. Лише в окремих підручниках формулюються визначення термінів stabili ekonomikos būsena Čieg 395, stacionari būklė Čieg 363, pastovi laiko pirmenybių norma Čieg 377, pastovi gamybos masto grąža Sn₂ 101, проте обраний спосіб вираження цих термінів свідчить, що в термінології ĮF, імовірно, не схильні вживати також прикметники stabilus, –i, stacionarus, –i, pastovus, –i.

Лише у двох підручниках визначено терміни darnus vystymasis Čieg 371, darni plėtra Sn₁ 381, але їхній прикметниковий компонент подано у NF, як і прикметникові компоненти термінів stiprus darnumas Čieg 371, silpnas darnumas Čieg 372, potenciali išeiga Čieg 121, neigiami ekonominio augimo tempai Sn₂ 346, neutrali techninė pažanga Sn₂ 351, nesanti neutrali techninė pažanga Sn₂ 351 у ĮF можуть виражатися прикметникові компоненти. У термінах-парах, що трапляються, — pasyvi politika ir aktyvi politika Sn₂ 408, pasyvi politika ir adaptyvi politika Čieg 325, pasyvi darbo rinkos politika Čieg 128 і aktyvi darbo rinkos politika Čieg 129, ekstensyvus ekonominis augimas і intensyvus ekonominis augimas Čieg 345, ekstensyvus ekonomikos augimo kelias Luk 81 і intensyvus ekonomikos augimo kelias Luk 82, palankus (teigiamas) prekybos balansas Luk 139 і nepalankus (neigiamas) prekybos balansas Luk 140 — прикметникові компоненти також не виражаються у ĮF.

Розглядаючи випадки нейтралізації опозиції визначеності, зазначають, що у ĮF не схильні вживати похідні із суфіксом –iškas (Valeckienė 1986: 172; DLKG 1997: 175). Аналіз термінології обраних підручників підтверджує це

Terminologija | 2019 | 26

1 1 7

з них: термін повна зайнятість Dril 27, 37, Dav 271, Jak₁ 217, Jak₂ 230, Sn₂ 399, Čieg 121 залежний компонент у підручниках, за винятком одного, подано у NF, як і терміни бюджет повної зайнятості Dav 283, Čieg 193, Sn₂ 191, добровільне безробіття Sn₂ 388, 403, безумовна мобільність Čieg 327, споживчий попит Luk 99, споживчий кредит Sn₂ 117, фактичні інвестиції Jak₁ 170, Jak₂ 180, фактичні темпи зростання Sn₂ 361, фактична реальна процентна ставка Sn₂ 450 — залежні прикметникові компоненти, виражені похідним словом із суфіксом –iškas. В одному підручнику наведено термін кредитор у найгіршому випадку Sn₂ 261, який відповідав би іншому випадку нейтралізації опозиції: формант займенникової форми не додається до прикметника найвищого ступеня, оскільки такі прикметники, як пояснюється при згадці цього випадку нейтралізації (DLKG 1997: 175), за своїм значенням близькі до займенникових прикметників, які виділяють предмети за найвищим ступенем ознаки. У трьох підручниках наведено термін кредитор останньої інстанції Dav 394, Sn₁ 292, Čieg 236, який уже відповідав би не лише випадку нейтралізації, а й винятку, передбаченому кодифікованою нормою: похідне слово із суфіксом –utinis є незайменниковим.

У підручниках є тенденція не виражати ĮF і певні дієприкметникові компоненти; ці дієприкметники не мають значення засобу чи придатності або інших спеціалізованіших значень. Як уже зазначалося, терміни disponuojamos pajamos, fiksuotas valiutos kursas, plaukiojantis valiutos kursas, svyruojantis valiutos kursas не позначаються у ĮF. Особливо характерно подавати у NF дієприкметник subalansuotas: subalansuotas augimas Čieg 391, subalansuoto augimo trajektorija Čieg 394, subalansuotas biudžetas Dav 282, Jak₂ 197, nesubalansuotas biudžetas Dav 282, subalansuoto biudžeto multiplikatorius Čieg 168, subalansuota plėtra Sn₂ 346. У ĮF не виражаються дієприкметникові компоненти термінів garantuotas augimo tempas Čieg 391 або garantuoti (užtikrinti) augimo tempai Sn₂ 561, nepageidautinų atsargų kaupimas Jak₁ 171, Jak₂ 180, nepageidautinas atsargų sumažėjimas Jak₁ 171, nepageidautina pusiausvyra Dril 27, suderintas vartotojų kainų indeksas Dav 392, sukeltas (priverstas) vartojimas Čieg 91, numatyta realioji palūkanų norma Sn₂ 449, supaprastintas ekonomikos modelis Čieg 29, materializuota techninė pažanga Sn₂ 351, užimti gyventojai Dril 33, Sn₁ 39, Sn₂ 34, užimti žmonės Luk 103, samdomi darbuotojai Luk 104. Дієприкметники активного стану, що трапляються, тим паче не вживаються у ĮF, навіть у визначеннях термінів: nusivylę darbuotojai Jak₁ 216, Jak₂ 228, padedantys šeimos nariai Luk 105, plaukiojanti palūkanų norma Sn₂ 597, padidėjusio efektyvumo pinigai Dril 183. Щоправда, такі терміни визначаються лише в окремих підручниках.

118 Ramunė Vaskelaitė Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

Хоча термін збалансований бюджет у підручниках майже не визначається, контекст його згадування виявляє, що це один із типів бюджету, як і дефіцитний бюджет або профіцитний бюджет Dav 282. Проте навіть називання типу не спонукає обирати ĮF. Указуючи типи або види інвестицій, також обирають NF: плановані інвестиції Jak₁ 171, бажані інвестиції Jak₁ 171, Jak₂ 180, індуковані інвестиції Sn₂ 123, непередбачені інвестиції Sn₁ 131. Як і прикметники, дієприкметники ĮF часто не вживаються у випадках, коли терміни утворені способом протиставлення двох ознак: створене майно і несотворене майно Luk 63, матеріальне несотворене майно і нематеріальне створене майно Luk 63, індекс цін експортуємої продукції і індекс цін імпортованої продукції Čieg 64, Sn₁ 72, Sn₂ 77, збалансована інфляція і незбалансована інфляція Luk 129.

Коливання форм вираження

Для деяких термінів уже характерні більші коливання у вживанні ĮF. Трапляються випадки, коли один член термінологічної пари виражений ĮF, а інший — NF. Так, навіть у двох підручниках види грошово-кредитної політики названо як стимулювальна (дешевих грошей) грошова політика і обмежувальна (дорогих грошей) грошова політика Dril 114, Luk 159. В іншому підручнику дієприкметникові складники обох термінів виражено ĮF, тобто політика дешевих грошей або стимулювальна монетарна політика Čieg 258, однак у поясненні цих термінів в іншому розділі вже вжито стимулювальна (експансійна) фіскальна політика Čieg 182 і обмежувальна (рестрикційна) фіскальна політика Čieg 183.

Розглядаючи інфляцію, у підручниках також розрізняють два види: повзуча інфляція і галопуюча інфляція Luk 125, 126, Dav 273, Jak₁ 220, Jak₂ 232, Čieg 313. Однак у двох підручниках ці види названо як повзуча інфляція і галопуюча інфляція Sn₁ 462, Sn₂ 421. Уживання ĮF коливається і при класифікації інфляції за іншим критерієм: передбачувана інфляція Sn₂ 449 і неочікувана інфляція Sn₂ 452, передбачена інфляція Sn₁ 438 і неочікувана інфляція Sn₁ 452, передбачена (очікувана) інфляція і неочікувана інфляція Jak₂ 313, Čieg 313, «очікувана» і «неочікувана» інфляція Luk 128.

В одному підручнику для позначення видів попиту на гроші та їх пропозиції також обрано терміни з різним формальним вираженням: реальна пропозиція грошей і номінальна пропозиція грошей Dril 42, реальний попит на гроші і номінальний попит на гроші Dril 43. Однак види валового національного продукту вже називаються однаково: реальний ВНП і номінальний ВНП Dril 15. Називаючи види валового

Terminologija | 2019 | 26

119

національного продукту або валового внутрішнього продукту, прикметникові складники обох термінів виражаються ĮF і в інших підручниках: номінальний валовий національний продукт і реальний валовий національний продукт Luk 66, 67, Dav 238, номінальний ВНП і реальний ВНП Čieg 63, номінальний (або грошовий) ВНП і реальний ВНП Jak₁ 148, Jak₂ 154, номінальний ВВП і реальний ВВП Sn₁ 70, Sn₂ 70. ĮF уживається і для позначення видів валютного курсу: реальний валютний курс Jak₁ 257, Jak₂ 275, Sn₁ 536, Sn₂ 473 і номінальний валютний курс Jak₁ 257, Jak₂ 275, Sn₁ 528, Sn₂ 465. Однак у низці інших термінів уживається також реальний (реальне майно Sn₁ 253, Sn₂ 225, реальна вартість капіталу Sn₁ 106, Sn₂ 105, реальна заробітна плата Sn₁ 104, Sn₂ 105, передбачувана реальна процентна ставка Sn₂ 449, вплив реальних касових залишків Sn₂ 572, крива сукупного реального попиту Sn₂ 503), і реальний (реальна процентна ставка Čieg 318, теорія реального економічного циклу Sn₂ 499, реальні природні ресурси Jak₁ 278, Jak₂ 300). У визначеннях термінів із прикметником номінальний, -а, уживання ĮF також варіює: номінальна вартість облігації Dril 105, номінальна процентна ставка Čieg 318 і номінальний капітал Dav 12, номінальна процентна ставка Sn₂ 119. Проте не всі терміни, утворені з цими прикметниками, визначаються.

Уживання ĮF коливається й у тих випадках, коли залежними компонентами термінологічних пар виступають прикметники литовського походження відкритий, -а і закритий, -а. Їх використовують для позначення відмінностей економічних систем, хоча в деяких підручниках ужито лише словосполучення відкритий міжнародний економічний простір Luk 99 або визначено лише відкриту економіку Dril 198. У разі подання двох термінів наводяться відкрита економічна система і закрита економічна система Jak₂ 157, системи відкритої економіки і закритої змішаної економіки Čieg 29, але в одному підручнику, виданому 2008 року, визначено термін система відкритої економіки Sn₂ 58, макроекономіка відкритої економіки Sn₂ 465, проте система закритої змішаної економіки, закрита економіка Sn₂ 284. У підручнику видання 2005 року, підготовленому колективом авторів останнього підручника, визначені поняття називаються система відкритої економіки і система закритої змішаної економіки Sn₁ 65, однак цей підручник загалом вирізняється регулярністю вживання ĮF, про що йтиметься далі. Лише в трьох підручниках один із заходів грошово-кредитної політики названо операції на відкритому ринку Jak₂ 217, Sn₁ 285, Čieg 255, тоді як в інших обирають NF — операції на відкритому ринку Dril 105, Luk 159, Dav 309, Jak₁ 205, Sn₂ 255.

Прикметник потенційний, який не має в цій термінології очевидної протиставленої пари, тим паче не схильні вживати у формі ĮF. Однак у трьох підручниках-

120

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

У них формулюється термін потенційний ВВП Dav 240, потенційний (можливий) валовий внутрішній (національний) продукт _Sn₁ 142, _Sn₂ 142 визначення, і в них цей термін позначається ІФ. У іншого терміна з таким прикметниковим компонентом — потенційні природні ресурси Jak₁ 216, Jak₂ 300 — залежний компонент ІФ не виражається.

У термінах природне безробіття Čieg 121, природний рівень безробіття Dril 37, Jak₁ 218, Jak₂ 230, як і в термінах природний темп зростання Čieg 392, Čieg 38, природні (необхідні) темпи зростання Sn₁ 319, 399, Sn₂ 361, природні монополії Čieg 39, не схильні позначати ІФ, однак у трьох підручниках формулюється визначення, а поняття називається природний рівень безробіття Dav 271, Sn₁ 353, 441, Sn₂ 319.

В обраних для аналізу підручниках наведено небагато термінів, утворених із прикметником змішаний, -а, однак і наведені терміни свідчать про коливання у вживанні ІФ: змішані позики Luk 176, змішані доходи Luk 72, Dav 219, змішана економічна система Čieg 34, але змішана економіка Dav 40, змішані банки Luk 157, Sn₁ 255, змішані блага Dav 219.

Значно варіюється залежний компонент терміна, що позначає резерви, які банки зобов’язані тримати, або норму цих резервів; неоднаковим буває і головний компонент: обов’язкові резерви Čieg 253, обов’язковий резерв Jak₂ 216, необхідні резерви Dril 94, норма необхідних резервів Dril 95, 102, норма необхідного резерву або норма необхідних резервів Luk 160, норма обов’язкових / необхідних резервів _Sn₁ 259, 292, норма обов’язкових (необхідних) резервів _Sn₂ 232, 262, норма обов’язкових (необхідних) резервів Čieg 246. Як бачимо, цей термін схильні позначати ІФ, однак є підручники, у яких визначене поняття називається обов’язковий резерв Dav 303, Jak₁ 206.

Не в усіх підручниках визначаються терміни, утворені з дієприкметником найманий, але вони також виявляють коливання між НФ та ІФ: наймані працівники Luk 104, наймані працівники Dav 271, заробітна плата найманим робітникам Dav 69, наймана праця Dav 12.

Закономірності

Аналіз міжтекстового рівня ще раз підтверджує констатований авторкою в попередній статті факт, що вживання ІФ у термінології не відповідає кодифікованій нормі. З підручників з макроекономіки видно, що певних передбачених нормою винятків дотримуються: наприклад, рідко трапляються випадки вживання ІФ дієприкметників із залежними словами; ІФ не виражається

Terminologija | 2019 | 26

121

залежний компонент терміна кредитор останньої інстанції, однак основного принципу позначати ІФ кожен термін не дотримуються.

Однак позаконтекстне середовище вживання термінів здебільшого здатне виявити лише морфологічні, лексичні чи синтаксичні чинники, які можуть впливати на позначення або непозначення ІФ терміна, але ними не можна пояснити вживання чи невживання ІФ. Наприклад, вирішальним чинником не є частина мови. Досить часто ІФ не вживається з дієприкметниками (збалансований, гарантований, наявні в розпорядженні, фіксований, плаваючий, коливний, бажані чи небажані, заплановані, непередбачені), однак ІФ не вживається і з прикметниками (гнучкий, досконалий, недосконалий, приватний, абсолютний, постійний, стабільний, стаціонарний). З іншого боку, ІФ вживається як із прикметниками (загальний, чистий, довгостроковий, короткостроковий, широкий, вузький, вільний), так і з дієприкметниками (купівельний, поточний, (порівняльний), поточний, мультиплікативний, коригувальний, відновлювальний). Серед видових компонентів термінів, які в одних підручниках мають ІФ, а в інших — не мають ІФ, є як прикметники (реальний і реальний, номінальний і номінальний, відкритий і відкритий, закритий і закритий, потенційний і потенційний, природний і природний, змішаний і змішаний), так і дієприкметники (повзучий і повзучий, стрибкоподібний і стрибкоподібний, стимулювальний і стимулювальний, передбачений і передбачений, несподіваний і несподіваний, наймані і наймані).

Можливо, дещо частіше в цій термінології ІФ не вживається зі словами іншомовного походження (приватний, абсолютний, стабільний, стаціонарний, фіксований, збалансований, гарантований, наявні в розпорядженні), тоді як вживаються слова з українським коренем (загальний, чистий, нечистий, довгостроковий, короткостроковий, широкий, вузький, вільний, купівельний, поточний, (порівняльний), поточний, мультиплікативний, перехідний), однак ІФ не вживається і з деякими прикметниками та дієприкметниками українського походження (гнучкий, досконалий, недосконалий, відкритий, закритий, небажані), а деякі слова іншомовного походження (спеціальні, екстенсивний, інтенсивний, коригувальний) вживаються з ІФ.

Синтаксичний чинник, а саме кількість компонентів терміна чи позиція компонента, судячи з термінів, наведених у підручниках, також не має значення. Якщо є тенденція до вживання ІФ, то ця форма вживається як у термінах, утворених із двох слів, так і в термінах із більшої кількості слів, за різного порядку компонентів. І навпаки, якщо певний залежний компонент, наприклад приватний, зазвичай не має ІФ, то він не виражається ІФ у термінах будь-якої синтаксичної будови (приватний сектор, приватні трансфертні виплати, валові приватні внутрішні інвестиційні витрати, валові приватні внутрішні інвестиції, чисті приватні внутрішні інвестиції).

122

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

Деякі тенденції подання макроекономічних термінів у підручниках свідчать про те, що вживання ІФ більше відповідає не кодифікованій нормі, а виняткам, які під час розгляду означального значення чи визначеності згадуються як випадки нейтралізації опозиції ІФ і НФ. ІФ майже не вживаються в термінах, утворених із прикметниками visiškas, faktiškas, savanoriškas, vartotojiškas, однак таку нейтралізацію було б складніше пояснити значенням ІФ залежного компонента регулярного терміна žmogiškasis kapitalas. Як випадок нейтралізації в термінології може відображатися тенденція не вживати ІФ прикметників найвищого ступеня (LKG 1965: 511; Valeckienė 1986: 171; DLKG 1997: 175): уникання вираження ІФ тих компонентів термінів, якими виступають прикметники, що позначають найвищий ступінь ознаки (tobulas, absoliutus, optimalus).

Тенденцію не вживати ІФ лише певних прикметників або дієприкметників можна було б пов’язати з випадком нейтралізації, безпосередньо пов’язаним із видовим значенням. І у ґрунтовній статті А. Валецкене, і в граматиках під час розгляду позначення виду зазначається, що в деяких говорах ІФ не схильні вживати для видільних або видових означень зі специфічним значенням, здатних лише своїм лексичним значенням виокремлювати предмети (Valeckienė 1957: 303; LKG 1965: 511; DLKG 1997: 175); до того ж додається, що такі «випадки непослідовного вираження могли вплинути й посприяти початку занепаду займенникових форм та їх заміні простими формами» (Valeckienė 1957: 303). Однак такою нейтралізацією було б важко пояснити помітні в підручниках відмінності у вживанні прикметників laisvas, –a ir atviras, –a в ІФ, а тим паче різне вираження видових компонентів термінів, утворених із прикметниками atviras, –a ir uždaras, –a, realus, –i ir nominalus, –i, особливо в тому самому підручнику.

Однак уживання ІФ у підручниках не цілком відповідає не лише винятку щодо вживання ІФ для позначення виду, а й наведеним закономірностям. Так, у статті А. Валецкене як один зі способів визначення предметів видовими означеннями згадується протиставлення різних ознак, проте розглянуті тенденції показують, що навіть у разі протиставлення ознак прикметникові чи дієприкметникові компоненти термінів не вживаються в ІФ (tobula konkurencija ir netobula konkurencija, atvira ekonomika ir uždara ekonomika, lankstus valiutos kursas ir fiksuotas valiutos kursas, absoliutus pranašumas ir lyginamasis pranašumas, privatus sektorius ir valstybinis (viešasis) sektorius, šliaužanti infliacija ir šuoliuojanti infliacija). Щоправда, і в статті А. Валецкене, і в LKG розглядаються лише прикметники, а таке протиставлення згадується тільки як один зі способів позначення виду видовими означеннями, а не як обов’язковий принцип. Як

Terminologija | 2019 | 26

1 2 3

найпоширенішим із трьох способів позначення виду займенниковими прикметниками називається виокремлення предмета за індивідуальною, специфічною ознакою; розглянуті тенденції вживання прикметників grynasis, –oji, bendrasis, –oji відповідали б цьому способу, однак дієприкметники, які також виокремлюють предмет за індивідуальною, специфічною ознакою, не схильні виражати в ІФ, за винятком пасивних дієприкметників із більш спеціалізованими значеннями.

Розгляд останніх показав би, що в разі вживання їх у НФ утворювалося б словосполучення, яке за значенням суттєво відрізняється від терміна (perkama galia, einama sąskaita, tekamas nedarbas, pereinama ekonomika, dauginamas multiplikatorius, koreguojamos operacijos). Значення дуже відрізнялося б, якби в усіх підручниках також уживалися в НФ прикметникові компоненти термінів, які позначаються ІФ (grynas nacionalinis produktas, grynas eksportas, gryni mokesčiai, grynos investicijos, bendras nacionalinis produktas, bendra pasiūla, bendra pusiausvyra). Натомість для тих термінів, залежні компоненти яких не виражаються в ІФ або щодо вираження яких в ІФ є коливання, ІФ не створювала б такої значної різниці у значенні (lankstus kursas ir lankstusis kursas, fiksuotas kursas ir fiksuotasis kursas, privatus sektorius ir privatusis sektorius, absoliutus pranašumas ir absoliutusis pranašumas, tobula konkurencija ir tobuloji konkurencija, natūralus nedarbas ir natūralusis nedarbas, visiškas užimtumas ir visiškasis užimtumas, nominali palūkanų norma ir nominalioji palūkanų norma, nepageidautina pusiausvyra ir nepageidautinoji pusiausvyra). Інакше кажучи, причини невживання ІФ можуть бути пов’язані з чинником значення. Водночас аналіз на міжтекстовому рівні показує, що більшість термінів, які в підручниках схильні позначати ІФ, також схильні визначати, тоді як визначення термінів, не позначених ІФ або позначених лише в деяких підручниках, формулюють рідше. Однак повніше розкрити і чинник значення, і можливі зв’язки з формулюванням визначення міг би лише ширший контекст.

ВЖИВАННЯ НА РІВНІ ТЕКСТУ

Терміни в підручниках не лише визначаються, а й уживаються, а їх уживання в тексті виявляє зв’язки з аналізом уживання термінів на міжтекстовому рівні. Ті терміни, які на міжтекстовому рівні позначаються ІФ, позначаються цим показником і під час уживання терміна в текстах. Терміни, визначені як такі, що не позначаються ІФ, не мають цього маркера й у тексті. Найбільше коливається позначення ІФ у тексті для тих термінів, вираження яких визначено як мінливе на міжтекстовому рівні.

124 Ramunė Vaskelaitė Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

Випадки послідовності вираження

Терміни, що позначаються ІФ на міжтекстовому рівні, тобто під час пояснення понять або формулювання визначень, позначаються цим показником і під час уживання термінів у текстах. Так, у підручниках зовсім не трапляються випадки вживання НФ термінів grynasis nacionalinis produktas, grynasis vidaus produktas, grynasis eksportas, grynieji mokesčiai, grynosios pajamos, grynosios palūkanos, grynosios investicijos, grynasis kapitalizmas, grynoji ekonominė gerovė, grynųjų mokesčių sistema, bendrasis nacionalinis produktas, bendrasis vidaus produktas, bendroji paklausa, bendroji pasiūla, bendrosios paklausos kreivė тощо; так само не трапляються випадки, коли в текстах не позначаються ІФ терміни perkamoji galia, perkamosios galios paritetas, einamoji sąskaita, tekamasis nedarbas, lyginamasis ar palyginamasis pranašumas, pereinamoji ekonomika, dauginamasis poveikis, koreguojamosios operacijos. Прикметник bendras, –a вживається в підручниках, але такі випадки вживання є очевидними випадками називання ознаки: У цьому разі мається на увазі рівновага всіх ринків як єдиного цілого, тобто загальна рівновага Dav 243; Загальний попит — це сума попитів на кінцеві товари _Sn₂ 125.

Ті терміни, які на міжтекстовому рівні не позначаються ІФ, також не схильні позначати ІФ у тексті. У текстах уживаються лише в НФ залежні компоненти термінів lankstus valiutos kursas і fiksuotas valiutos kursas, які могли б мати ІФ: Розглянемо дві крайні системи валютного курсу: гнучкий і фіксований валютні курси Dril 171; За гнучкого валютного курсу зображення кривої IS є пасивним Dril 191; Важливий аргумент прихильників гнучких валютних курсів — свобода Jak₁ 255; Альтернативою системі гнучких валютних курсів є система фіксованих валютних курсів Jak₂ 273; Зовсім інша ситуація у випадку фіксованих валютних курсів Dav 363. У деяких підручниках уживається термін плаваючий валютний курс, який також не позначається ІФ: Тут обмежимося двома крайніми випадками — фіксованим і плаваючим валютним курсом Sn₁ 468; Однак плаваючі валютні курси не підтримують паритет купівельної спроможності в короткостроковому періоді Jak₂ 279. Такі терміни визначаються не в усіх підручниках, але навіть якщо визначення формулюється, термін не позначається ІФ: Режим плаваючого курсу (flotating/flexible exchange rate regime) — метод регулювання валютного курсу, за якого валютний курс змінюється залежно від змін попиту чи пропозиції валюти, тобто коли уряд не втручається у валютний ринок Sn₂ 469; Система фіксованого або встановленого валютного курсу (Fixed Exchange Rate System) — метод регулювання валютного курсу, за якого уряд зобов’язується підтримувати певний обмінний курс валюти Dril 171.

Terminologija | 2019 | 26

125

Прикметник privatus, -i у підручниках загалом вживається лише у NF, навіть коли контекст указує, що ним позначається певний вид і ознаки протиставляються: Відбуваються зміни зайнятості в приватному та державному секторах Luk 107; Сучасна економіка вже не може функціонувати, спираючись лише на приватні витрати (C, I). Їй необхідні також державні витрати (G), потрібні для будівництва доріг, аеропортів і шкіл, освіти, охорони здоров’я, соціального страхування тощо. Політика казначейства може бути спрямована проти приватного (C, I) або державного сектору (G) Dril 86; Отже, окремим випадком тут є суспільні блага (public goods). На відміну від приватних благ, їх може споживати окрема особа, не зменшуючи можливості одночасного споживання іншими особами Čieg 38. Однак двослівні терміни приватний сектор, приватні витрати, приватні інвестиції, приватні блага у підручниках не визначаються. Мабуть, лише в одному підручнику визначено термін приватне благо, і його прикметниковий компонент ужито в ІФ: Чисті суспільні блага та приватні блага є крайніми випадками економічних благ Dav 219; Змішане благо може бути ближчим або до приватного, або до суспільного блага Dav 219.

Лише в NF текстах подаються побічні компоненти вживаних термінів досконала конкуренція і недосконала конкуренція: Модель досконалої конкуренції зазнала гострої критики К. Маркса Čieg 33; За умов ринку досконалої конкуренції ціни рухаються до рівноваги, за якої обсяги попиту й пропозиції збігаються Jak₂ 44; Багато виробників діють на ринку недосконалої конкуренції, ціни на продукцію, яку вони продають, контролюються Luk 94. Як уже зазначалося, ці терміни в підручниках з макроекономіки не визначаються, а в розділі з мікроекономіки поняття, які вони позначають, зазвичай докладніше пояснюються, проте і під час пояснення або навіть визначення прикметниковий компонент терміна виражається у NF: Модель досконалої конкуренції як економічну систему, засновану на законах саморегулювання, почав розробляти А. Сміт, який 1776 р. написав свою знамениту працю «Багатство народів», хоча самого такого поняття він і не вживав Jak₁ 72; Тим часом інші ринки є різновидами недосконалої конкуренції Dav 99; Розрізняють дві форми конкуренції — досконалу й недосконалу. Досконала конкуренція — це конкуренція, за якої на ринку багато покупців і продавців, а окремий покупець або продавець не має жодного впливу на ринкову ціну. Недосконала конкуренція — це конкуренція, за якої окремий покупець або продавець може впливати на ринкову ціну Dav 73.

У деяких підручниках термін повна зайнятість радше пояснюється, ніж визначається, однак і під час його пояснення чи визначення, і під час уживання терміна

126

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

у тексті його побічний компонент не позначається ІФ: Далі розгляньмо повну зайнятість (full employment). Отже, повна зайнятість не означає нульового безробіття Čieg 121; Тому в економічній теорії поняття повної зайнятості не означає, що рівень безробіття дорівнює 0 відсотків. Повна зайнятість — це зайнятість, яка відповідає природному рівню безробіття й не спричиняє неприйнятного зростання інфляції Dav 271; Цей рівноважний стан відповідатиме повній зайнятості й вищому курсу національної валюти Dav 381.

Термін абсолютна перевага у деяких підручниках визначається, однак побічний компонент терміна, вжитого в тексті, на відміну від побічного компонента вживаного поруч терміна (відносна) порівняльна перевага, не виражається ІФ: Кажуть, що кожна країна, виробляючи відповідний продукт, має абсолютну перевагу Dav 329; Тоді кожній країні має сенс спеціалізуватися на виробництві того продукту, у виробництві якого вона має абсолютну перевагу, тобто який вона може виготовити з меншими витратами, ніж її партнер Dav 329; Отже, США мають абсолютну перевагу у виробництві комп’ютерів, автомобілів, телевізорів і текстильних виробів, а Велика Британія — у виробництві взуття та скла. Однак абсолютна перевага відіграє непряму роль в аналізі Sn₂ 522.

Дієприкметникові компоненти термінів, які при визначенні чи поясненні термінів зовсім не схильні виражатися ІФ, також не виражаються ІФ під час уживання термінів у текстах: Єдина помітна відмінність між траєкторіями збалансованого зростання в моделях Солоу та Рамсея—Касса—Купманса полягає в тому, що в моделі Рамсея—Касса—Купманса неможлива траєкторія збалансованого зростання із запасами капіталу, що перевищують рівень золотого правила Čieg 394; Це називається мультиплікатором збалансованого бюджету (balanced budget multiplier), який дорівнює 1 Čieg 168; Повне використання цих потужностей забезпечує гарантований темп зростання G_W (warranted rate of growth) Čieg 391; Наявний дохід поділяється на споживчі витрати й особисті заощадження Dril 59; Отримуючи вищі наявні доходи, населення більше заощаджує Dril 64; Назвемо її небажаною рівновагою Dril 27; У цій темі розглянемо чинники зростання ВНП, його циклічний характер, сукупний попит, сукупну пропозицію, загальну рівновагу, небажану загальну рівновагу, а також основні напрями економічної теорії (класичний, кейнсіанський, монетаристський і з боку пропозиції), спрямовані на усунення небажаної рівноваги Dril 21; Коли обсяг національного продукту врівноважується, важливо розрізняти фактичні та бажані інвестиції 179. Винятки трапляються лише поодинокі: наприклад, у двох підручниках, підготовлених тими самими авторами, вжито наявні доходи Jak₁, 156, Jak₂ 163, 164.

Terminologija | 2019 | 26

127

Однак часто лише визначення й свідчить про те, що те чи інше словосполучення, вживане в тексті, є терміном: Небажана рівновага (Undesirable Equilibrium Level of GNP) — це відповідність сукупного попиту сукупній пропозиції за недосягнення повної зайнятості Dril 27; Наявний дохід (Y_D – Disposable Income) — частина особистого доходу, що залишається в населення після сплати особистих (прямих) податків (на доходи, майно, спадщину тощо) Dril 59. Про це також свідчить безпосереднє називання вживаного словосполучення терміном або поняттям: Але перш ніж охарактеризувати термін «повна зайнятість» (full employment), спираючись на так звану «традиційну» класифікацію, визначимо кілька різних типів безробіття (unemployment) Čieg 116; Термін «природне безробіття» зовсім не означає, що економіка завжди функціонує на рівні природного безробіття й реалізує свій потенційний випуск Čieg 121; Тому замість повної зайнятості найчастіше вживається поняття природного рівня безробіття Dril 37; Тому необхідно точно визначити поняття повної зайнятості Jak₂ 217. Інші випадки можна трактувати і як терміни, тобто випадки вираження термінологічного значення, і як словосполучення, що передають якість або властивість предмета; таких випадків у текстах досить багато: Повна зайнятість — це мета економічної політики будь-якої країни Dav 33; Тому загальна рівновага може встановитися й надовго зберегтися на такому рівні виробництва ВНП, який не забезпечує повної зайнятості Dril 27; За менших витрат робочого часу Литва має абсолютну перевагу у виробництві обох товарів Jak₂ 260; Ринок досконалої конкуренції заснований на досконалій конкуренції Dav 99; Однак більшість не витрачає всіх грошей; частину наявного доходу відкладають на майбутнє споживання, тобто заощаджують Dril 61; На ринку може виникнути й небажана загальна рівновага (див. рис. 23) Dril 26; Несподівана інфляція перерозподіляє багатство: забирає його в кредиторів і передає позичальникам Jak₂ 232; Члени МВФ можуть на власний розсуд обирати як фіксований, так і гнучкий валютний курс або змішаний варіант Jak₂ 281. Виразніше від них можна відрізнити лише ті випадки, коли прикметник або дієприкметник, що є побічним компонентом терміна, виступає в позиції присудка: Літ прив’язаний до долара США, тобто його обмінний курс фіксований: 4 літи за 1 долар США або 0,25 цента США за 1 літ Dril 173; Інакше кажучи, якби бюджет був збалансований від самого початку, під час спаду фіскальна політика мала б рухатися в напрямі дефіциту державного бюджету Jak₂ 232; Якщо доходи держави дорівнюють її видаткам, бюджет збалансований, а сальдо бюджету дорівнює нулю Sn₂ 159; Державний бюджет збалансований, якщо видатки дорівнюють доходам Sn₁ 34; На рисунку 2.3 показано, що

128

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

загальна рівновага в точці E — небажана, оскільки вона виникає за рівня цін P_E, а обсяг виробництва ВНП становить Y_E Dril 27. Інакше кажучи, межа між терміном і випадком називання якості чи властивості, яку пропонує провести кодифікована норма обов’язкового позначення терміна ІФ, у зв’язному тексті, принаймні в такому, як підручник, де часто згадуються не лише названі предмети — на протиставлення чи виокремлення властивостей предмета, — а й самі властивості, не завжди чітка. Саме це може ускладнювати позначення термінів ІФ, через що НФ може обиратися як зручний універсальний варіант. З іншого боку, НФ обирається навіть під час формулювання визначень, тобто там, де термінологічне значення виражене значно очевидніше; це може свідчити, що принаймні в текстах такого типу межа може бути не лише нечіткою, а й розмитою: термін, не позначений ІФ, у підручнику, де вживаються терміни макроекономіки, може розпізнаватися як термін.

Випадки варіювання вираження

Для термінів, у яких вираження залежного компонента ІФ варіюється на міжтекстовому рівні, характерне варіювання і на рівні тексту. Наприклад, в одному підручнику у визначенні терміна обов’язковий резерв вжито НФ: Централізовано встановлений розмір банківського резерву називається обов’язковим резервом. Це мінімальний розмір резервів, який банки завжди можуть перевищувати Dav 303. НФ прагнуть уживати й надалі: Якщо норма обов’язкових резервів становить 10%, то мультиплікативний ефект банківської системи дорівнює 4–5 Dav 305; Обов’язкові резерви банків формуються як депозити цих банків у центральному банку. Можуть установлюватися різні норми обов’язкових резервів для окремих видів рахунків Dav 309. Однак у тексті вжито й ІФ: Так, коли зменшуються обов’язкові резерви, кількість грошей зростає, і навпаки Dav 309. В іншому підручнику подано синонім терміна з ІФ: Норма обов’язкових (необхідних) резервів (required reserve ratio) — мінімальна кількість готівки, яку центральний банк установлює у відсотках від загальної суми депозитів КБ і яку банки зобов’язані тримати як резерв Sn₂ 262. Однак тут же синонім уживається і в НФ, і в ІФ: ЦБ може тримати в резерві й більше грошей, але не менше від необхідного резерву. Простежимо, як зміна норми необхідного резерву впливає на пропозицію грошей Sn₂ 262.

У тексті варіюється й уживання інших термінів, щодо вираження яких під час формулювання визначень на міжтекстовому рівні немає одностайності. Наприклад, в одному підручнику як термін, що позначає поняття, яке визначається, обрано природний рівень безробіття: Певний рівень безробіття, наприклад пов’язаний із

Terminologija | 2019 | 26

129

причинами, що породжують фрикційне та структурне безробіття, у сучасній ринковій економіці є неминучим і називається п р и р о д н и м рівнем безробіття Dav 271. Проте далі вживається і НФ: Фактична та очікувана інфляція збігаються, а безробіття наближається до п р и р о д н о г о рівня безробіття Dav 275–276; Ця крива показує, що за п р и р о д н о г о рівня безробіття економіка може обрати рівновагу за будь-якого рівня інфляції Dav 276. В іншому підручнику лише дієприкметниковий компонент одного з пари термінів, що визначаються, має форму ІФ — стимулювальна (дешевих грошей) політика і стримувальна (дорогих грошей) політика Dril 114, але в тексті дієприкметники, що виступають залежними компонентами обох термінів, ужито в ІФ: Якщо процентна ставка в країні висока, доречнішою є с т и м у л ю в а л ь н а грошова політика, якщо низька — с т р и м у в а л ь н а політика казначейства, оскільки вона підвищує процентну ставку Dril 139.

Особливо характерне варіювання ІФ і НФ для термінів, утворених із прикметниками реальний, -а та номінальний, -а. Визначену форму цих прикметників частіше обирають лише під час визначення термінів реальний валовий національний продукт і номінальний валовий національний продукт, але й під час їх уживання в тексті трапляється вираження НФ: Економічне зростання — це процес, що виявляється у збільшенні р е а л ь н о г о ВНП Luk 81; Прискорення інфляції зупиняє зростання р е а л ь н о г о національного продукту, а згодом спричиняє і його зменшення Luk 98. В іншому підручнику визначається термін реальний ВВП, але в тексті також уживається НФ: Одночасно зміниться точка рівноваги та відповідний їй обсяг р е а л ь н о г о ВВП. Так визначається зв’язок між цінами та обсягом р е а л ь н о г о ВВП, тобто крива сукупного попиту (рис. 12.16) Dav 263. Варіювання трапляється навіть у тому самому абзаці: Під час обчислення обсягу кінцевих товарів і послуг у фактичних цінах визначається номінальний (або грошовий) ВНП, а під час обчислення у порівнянних цінах — р е а л ь н и й ВНП. Збільшення р е а л ь н о г о валового національного продукту протягом певного періоду називається економічним зростанням Jak₁ 148. Після визначення терміна номінальний ВВП Čieg 63, у тексті також уживається НФ: Відмінності між поняттями н о м і н а л ь н о г о та реального ВНП дають змогу створити поряд з індексом цін на споживчі товари (споживчого) ІСЦ та індексом цін виробників ІЦВ широко вживаний інший показник інфляції (inflation) — неявний дефлятор ВНП (або індекс цін ВНП) Čieg 65.

В інших випадках прикметники реальний, -а та номінальний, -а ще частіше схильні вживати в НФ: Економіка залишається в стані повної зайнятості, але з вищими цінами та н о м і н а л ь н и м и заробітками Dril 45; Наприклад, після спаду 1981–1982 років розмір н о м і н а л ь н о ї заробітної плати лише досяг докризового рівня Luk 97; Інвестиції — це господарська діяльність, під час якої ресурси вико-

130

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

ристовуються для створення нового реального капіталу Luk 100; Зміщення бюджетних ліній свідчать також про зміну реальних доходів споживачів Jak₁ 53. Однак у підручниках визначення цих термінів часто не формулюються, а пояснення, наведене в одному з підручників, виявляє також певну причину: усі економічні величини можна поділити на реальні та номінальні: Говорячи про ВНП, потрібно розрізняти номінальний ВНП і реальний ВНП. Але перед їх розглядом докладніше зупинимося на проблемі номінальних і реальних величин. Ще в XIX ст. видатний філософ Д. Hume (1711–1776) та його сучасники висунули припущення, що всі економічні величини слід поділити на дві групи. До першої групи належать номінальні змінні, тобто величини, вимірювані в грошових одиницях, а до другої — реальні змінні, тобто величини, вимірювані у фізичних одиницях. Наприклад, ціну пшениці відносять до номінальних змінних, оскільки її вимірюють у літах, євро чи доларах, а обсяг урожаю пшениці — до реальних змінних, оскільки його вимірюють у центнерах чи тоннах Čieg 62. Така можливість, імовірно, спонукає авторів підручників уживати прикметники реальний, -а та номінальний, -а радше для позначення властивостей. З іншого боку, у цих випадках називаються економічні величини, як-от реальний ВНП або номінальний ВНП, і, мабуть, саме це спонукає авторів інших чи навіть тих самих підручників обирати ІФ: Зі зростанням вартості життя відповідно мають збільшитися номінальні доходи споживачів Dril 52; Зростання реальної процентної ставки зменшує обсяг попиту на реальні гроші, оскільки збільшуються витрати на зберігання реальних грошей Dril 43.

Однак у двох підручниках визначаються деякі з цих понять, і для позначення поняття, яке визначається, обрано ІФ: реальна заробітна плата Sn₁ 104, Sn₂ 105. Визначений термін послідовно вживається і в тексті: Пам’ятайте[sic], що рівень безробіття та реальну заробітну плату пов’язує обернена залежність Sn₂ 446; Збіг або незбіг очікуваної реальної заробітної плати та рівноважної реальної заробітної плати залежить від точності прогнозів інфляції Sn₂ 446. Це дає підстави припустити, що ІФ і НФ варіюються через недостатньо усталений або недостатньо чіткий статус словосполучення як терміна, а зі з’ясуванням або усталенням цього статусу з часом коливань у вживанні ІФ має поменшати.

Таке припущення нібито підтверджується тенденціями у вживанні інших термінів. Наприклад, прикметник потенційний, -а частіше схильні вживати не в ІФ у тих підручниках, де не сформульовано визначення терміна потенційний валовий національний продукт (ВНП): Природний рівень безробіття — це такий рівень безробіття, який виникає за потенційного ВНП і охоплює фрикційне та структурне безробіття Jak₁ 230; Природний рівень безробіття (NUR —

Terminologija | 2019 | 26

131

Natural Rate of Unemployment) – безробіття, що виникає після досягнення потенційного ВНП, коли фрикційне та структурне безробіття не перевищують допустимих меж Dril 37. А в підручнику, де її формулюють, не лише в дефініції, а й у тексті термін уживається вже з означеною формою прикметника: Потенційний (можливий) валовий внутрішній (національний) продукт (Yp – potential gross domestic (national) product) – найбільший рівень фактичного обсягу виробництва, який економіка країни здатна виробити за певний час за умови повного використання всіх наявних чинників виробництва Sn₂ 142; Щоб виробництво досягло рівня потенційного національного продукту, позначеного точкою B, мають зрости сукупні видатки Sn₂ 153; Виробництво не досягне рівня потенційного національного продукту, позначеного точкою A, і залишиться невикористана робоча сила Sn₂ 153. Уживання терміна вільна торгівля, дефініцію якого сформульовано в семи підручниках, також послідовніше: як у визначенні терміна, так і в його вживанні використано означену форму: Вільна торгівля (Free Trade) – міжнародна торгівля без будь-яких мит і обмежень Dril 163; Найпоширенішими формами вільної торгівлі є зони вільної торгівлі (регіони), митні союзи, вільні економічні зони Luk 141; Вільна торгівля, попри переваги, має багато недоліків, тому зовнішньоторговельна політика держав спрямована на протекціонізм Jak₁ 246. Термін вільний ринок у підручниках не визначається, тож той самий прикметник у ролі його залежного компонента вживається і в означеній, і в неозначеній формі: Світовий досвід зрештою довів, що найефективнішою є така змішана економічна система, у якій переважають не командні, а ринкові відносини в умовах вільного ринку Čieg 34; У змішаній економічній системі і держава, і приватний сектор (підприємства та споживачі) відіграють важливу роль у розподілі чинників виробництва, формуванні структури розподілу й споживання, поділі економіки на два сектори: вільний ринок і державне регулювання Čieg 34.

Усе це ніби свідчить про те, що означена й неозначена форми мали б коливатися, доки словосполучення більше розглядається як позначення ознаки чи якості й не набуло чіткого статусу терміна, а з проясненням і закріпленням цього статусу мала б утвердитися означена форма. Однак принаймні дві обставини спонукають у цьому сумніватися. По-перше, як уже з’ясувалося, є терміни, в яких прикметниковий або дієприкметниковий компонент не має означеної форми навіть у формулюванні дефініції, тобто коли словосполучення безперечно набуває статусу терміна. Отже, наслідком коливань між означеною й неозначеною формами не обов’язково є утвердження терміна з означеною формою. По-друге, хоча підручники охоплюють порівняно короткий період, з них видно, що пізніше видання підручника не обов’язково свідчить про утвердження означеної форми чи зменшення коливань.

132

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

ЧИННИК ПІДГОТОВКИ ТЕКСТУ

Видання підручників з макроекономіки або економічної теорії різняться, що дає змогу легко перевірити, чи залежить уживання означеної форми від видання підручника. Для такого аналізу обрано по два видання підручників, між якими минуло порівняно небагато часу.

Один підручник, Макроекономіка, підготовлений тринадцятьма викладачами Каунаського технологічного університету В. Снешка, В. Баумілене, Д. Бернатоніте та ін., видано 2005 року, а інший, також підготовлений переважно тим самим авторським колективом (один автор інший) і представлений як третє виправлене та доповнене видання, — 2008 року. Обидва підручники видало те саме видавництво, але зазначено різних мовних редакторок. Підручник видання 2005 року більший за обсягом, оскільки наприкінці кожного його розділу подано висновки, завдання для самоконтролю та список літератури для читання. Порівняння текстів показує, що вони часто відрізняються лише мовними виправленнями.

У підручнику видання 2005 року (Sn₁) визначено майже всі терміни, що позначають основні поняття макроекономіки, і прикметниковий компонент майже всіх із них має означену форму: операції на відкритому ринку 285, абсолютна перевага 564, гіпотеза абсолютного доходу 113, досконала мобільність капіталу 538, модель недосконалої інформації 506, природний рівень безробіття 440, номінальна процентна ставка 125, реальна процентна ставка 125, номінальна пропозиція грошей 225, реальна пропозиція грошей 225, номінальний попит на гроші 235, реальний попит на гроші 225, режим плаваючого курсу 531, режим фіксованого (встановленого) курсу 530, стимулювальна монетарна політика і стримувальна монетарна політика 295, гарантований темп зростання 407, індуковані інвестиції 128, непередбачені інвестиції 145, очікувана інфляція 483, неочікувана інфляція 486, очікувана реальна процентна ставка 484, повзуча інфляція і галопуюча інфляція 462, норма обов’язкових (резервних) вимог 259. Означену форму мають навіть прикметники із суфіксом –iškas: повна зайнятість 440, бюджет повної зайнятості 203, фактичні ціни 65, фактичний темп зростання 407, фактична реальна процентна ставка 484.

Під час формулювання дефініцій залежний компонент багатьох із цих термінів подано в означеній формі й у підручнику видання 2008 року (Sn₂). Однак, хоча це пізніше видання, тут більше випадків невживання означеної форми: у неозначеній формі подано як залежні компоненти двослівних термінів абсолютна перевага 517, непередбачені інвестиції 131, індуковані інвестиції 123, очікувана інфляція 449, неочікувана інфляція 452, так і багатослівних термінів операції на відкритому ринку 255, гарантовані (забезпечені) темпи зростання 361, режим плаваючого курсу 468, реального економічного

Terminologija | 2019 | 26

133

теорія циклу 499, плаваюча процентна ставка 597 — компоненти, які могли б мати означену форму. Означену форму не мають і компоненти термінів, виражені похідними з префіксом –iškas, –a: повна зайнятість 399, бюджет повної зайнятості 191, фактичні ціни 70, фактичні темпи зростання 361, фактична реальна процентна ставка 450.

Відповідно відрізняється й уживання означеної форми в тексті. У підручнику видання 2005 року всі перелічені терміни в тексті також ужито в означеній формі: Однак FRS не контролює політику дисконтування так, як контролює операції на відкритому ринку, а змінити політику дисконтування набагато складніше, ніж проводити операції на відкритому ринку Sn₁ 292; Кожна країна спеціалізується на постачанні того продукту, у виробництві якого має абсолютну перевагу Sn₁ 564; на рис. 4.2 непередбачені інвестиції показано вертикальними стрілками Sn₁ 145; Оскільки система фіксованого валютного курсу не могла впоратися з номінальними й реальними деформаціями світового господарства, її замінила система плаваючого валютного курсу Sn₁ 607; Очевидно, що в системі фіксованого номінального курсу залишається лише другий спосіб, а за плаваючого курсу — обидва Sn₁ 546; Для пошуку критерію, який допоміг би оцінити обґрунтованість фіскальної політики уряду, було розроблено концепцію бюджету повної зайнятості Sn₁ 203. У підручнику видання 2008 року терміни, в яких у дефініціях не позначено означеної форми, у тексті також уживаються в неозначеній формі: Однак FRS взагалі не контролює політику дисконтування так, як контролює операції на відкритому ринку, а змінити політику дисконтування набагато складніше, ніж проводити операції на відкритому ринку Sn₂ 262; Кожна країна спеціалізується на постачанні того продукту, у виробництві якого має абсолютну перевагу Sn₂ 517 тощо.

У підручнику видання 2005 року означену форму мають і терміни, дефініцій яких не наведено: Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці 196; Тому незбалансований бюджет цілком виправданий, якщо уряд проводить відповідну фіскальну політику 203; Багато економістів відчули, що саме уряд, а не приватний сектор став джерелом економічної нестабільності 340; Реальні доходи також є важливим чинником, що визначає обсяг капіталу 131; Сукупний вплив державних видатків і пропорційних податків на рівноважний національний дохід показано на рис. 5.17 198. У підручнику видання 2008 року в усіх цих випадках ужито неозначену форму: Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці 183 тощо.

У підручнику видання 2005 року навіть під час обговорення можливості поділу всіх змінних на реальні й номінальні обрано вживати означену форму: Ще у XVIII ст. Д. Г’юм, видатний шотландський філософ, стверджував, що кількість грошей у країні не впливає на її реальне багатство, і, погоджуючись із кількісною теорією грошей, висунув пропо-

134

Ramunė Vaskalaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

закономірно всі економічні змінні поділити на дві групи: н о м і н а л ь н і змінні, величини, що визначаються вартісним вираженням; р е а л ь н і змінні, величини, що визначаються фізичними, натуральними одиницями. Наприклад, ціна помідорів або яблук є н о м і н а л ь н о ю змінною, оскільки оцінюється в літах або інших грошових одиницях, тоді як обсяг урожаю овочів чи фруктів — р е а л ь н а змінна, оскільки визначається в тоннах або центнерах 505. У підручнику видання 2008 року обрано варіант, який не можна пояснити ані випадками нейтралізації, ані передбаченими кодифікованою нормою винятками чи іншими закономірностями: у ВФ вжито лише прикметник realus (realusis kintamasis, realieji kintamieji), тоді як nominalus подано у НФ (nominalus dydis, nominalūs kintamieji) Sn₂ 499–500.

ВФ відрізняється й у двох підручниках, підготовлених іншими авторами: у виданому 2000 року Ekonomikos teorijos pagrindai А. Якучіса, В. Петрашкявічюса, А. Степанова, Л. Шечкуте та С. Зайцева і в шостому виправленому та доповненому виданні підручника Ekonomikos teorija, підготовленого тими самими авторами й опублікованого 2007 року. Підручник, виданий 2007 року, є доповненим або виправленим виданням, однак у ньому помітні й мовні правки, хоча мовного редактора зазначено також у підручнику, що вийшов 2000 року. Наприклад, замість терміна atstatymo investicijos Jak₁ 152 уже подано прийнятніший з погляду мовних норм термін atnaujinimo investicijos Jak₂ 159, замість neatstatomieji ištekliai Jak₁ 233 — neatkuriamieji ištekliai Jak₂ 247. Замість активних дієприкметників (apribojanti fiskalinė politika Jak₁ 193, orientuojančiosios sekos Jak₁ 185) у термінах ужито прийнятніші для термінології пасивні дієприкметники (apribojamoji fiskalinė politika Jak₂ 203, orientuojamosios sekos Jak₂ 194). ВФ дієприкметників, до яких приєднано прислівник або відмінкову форму, замінено на НФ, отже, терміни reguliuojamai plaukiojantiejį valiutos kursai Jak₁ 260, netiesiogiai susijusieji valiutos kursai Jak₁ 261, krepšiu susijusieji valiutos kursai Jak₁ 262 уже подано як reguliuojamai plaukioj ant ys valiutos kursai Jak₂ 280, netiesiogiai susiję valiutos kursai Jak₂ 281, krepšeliu susiję valiutos kursai Jak₂ 281.

Мовні правки охоплюють і вживання ВФ. Наприклад, у підручнику 2000 року терміни, у яких ВФ не позначено, — atviros rinkos operacijos Jak₁ 206, privalomas rezervas Jak₁ 206, varžanti (restrikcinė) monetarinė politika Jak₁ 219 — уже подано як atvirosios rinkos operacijos Jak₂ 217, privalomasis rezervas Jak₂ 216, varžančioji (restrikcinė) monetarinė politika Jak₂ 219. У тексті терміни також уживаються дещо послідовніше. Так, у виданні 2000 року після визначення терміна realusis BNP одразу вжито НФ: R e a l a u s bendrojo nacionalinio produkto padidėjimas per tam tikrą laikotarpį vadinamas ekonominiu augimu Jak₁

Terminologija | 2019 | 26

135

148. У виданні 2007 року в цьому випадку вже вжито ВФ: Realiojo bendrojo nacionalinio produkto padidėjimas per tam tikrą laikotarpį vadinamas ekonominiu augimu Jak₂ 148. Однак у підручнику видання 2007 року багато визначуваних, пояснюваних і уживаних термінів, на відміну від розглянутого підручника видання 2005 року, підготовленого іншими авторами й вирізненого послідовністю вживання ВФ, не позначено ВФ: atvira ekonominė sistema та uždara ekonominė sistema Jak₂ 157, šliaužian­ti infliacija [текст непевний]

ŠALTINIAI

Čieg – Čiegis R. 2012: Makroekonomika. Vilniaus universiteto vadovėlis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Dav – Davulis G. 2009: Ekonomikos teorija. Antroji papildyta ir pataisyta laida, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas.

Dril – Drilingas B., Čiburienė J., Snieška V. 1997: Makroekonomikos pagrindai. Kaunas: Technologija.

Jak₁ – Jakutis A., Petraškevičius V., Stepanovas A., Šečkutė L., Zaicev S. 2000: Ekonomikos teorijos pagrindai. Vadovėlis aukštųjų mokyklų studentams, Kaunas: Smaltijos leidykla.

Jak₂ – Jakutis A., Petraškevičius V., Stepanovas A., Šečkutė L., Zaicev S. 2007: Ekonomikos teorija. Vadovėlis. Šeštasis pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius: Eugrimas.

Luk – Lukoševičius V., Stankevičius P. 2002: Teorinė ekonomika 2. Metodinė mokymo priemonė, Vilnius: Vilniaus pedagoginis universitetas.

Sn₁ – Snieška V., Baumilienė V., Bernatonytė D., Čiburienė J., Juozapavičienė A. ir kt. 2005: Makroekonomika. Vadovėlis ekonominių specialybių studentams, Kaunas: Technologija.

Sn₂ – Snieška V., Baumilienė V., Bernatonytė D., Čiburienė J., Juozapavičienė A. ir kt. 2008: Makroekonomika. Vadovėlis, Kaunas: Technologija.

LITERATŪRA

Andriuškaitė R. 2000: J. Balčikonio kalbotyros terminų sandara ir savitumas. – Terminologija 7, 59–75.

DLKG 1997: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Gaivenis K. 1995: Keletas minčių apie terminų standartizaciją. – Terminologija 2, 6–10.

Holvoet A., Tamulionienė A. 2006: Apibrėžtumo kategorija. – Daiktavardinio junginio tyrimai. Red. A. Holvoet, R. Mikulskas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 11–32.

Judžentis A. 2012: Lietuvių kalbos gramatinės kategorijos, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Kaulakienė A. 1973: Įvardžiuotinių būdvardžių vartojimas sudėtiniuose terminuose. – Kalbos kultūra 25, 27–31.

Kaulakienė A. 2002: Konstantino Šakenio „Fizikos“ vadovėlio terminija. – Terminologija 9, 66–77.

Kaulakienė A. 2006: Pirmojo lietuviško aukštosios mokyklos fizikos vadovėlio terminija. – Terminologija 13, 76–96.

Kazlauskaitė G. 2004: Fonet ikos terminų antonimijos bruožai. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 212–217.

Keinys St. 2004: Terminologijos raida, būklė, vaidmuo ir uždaviniai į XXI amžių įžengus. – Lietuvių terminologijos raida, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 74–88.

KKP 1998: Kanceliarinės kalbos patarimai. Parengė P. Kniūkšta, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

KP 2002: Kalbos patarimai. Kn. 1: Gramatinės formos ir jų vartojimas. Sudarė R. Miliūnaitė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

LKG 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1. Atsak. red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis.

Mikulskas R. 2006: Apibrėžiamųjų būdvardžių aprašo perspektyva. – Daiktavardinio junginio tyrimai. Red. A. Holvoet, R. Mikulskas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 33–66.

Mitkevičienė A. 2004: V. Dubo visuotinės literatūros vadovėlio terminų variantai. – Terminologija 11, 119–144.

Mitkevičienė A. 2006: Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. – Terminologija 13, 134–148.

Paulauskienė A. 1983: Lietuvių kalbos morfologijos apybraiža, Kaunas: Šviesa.

Paulauskienė A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija: paskaitos lituanistams, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Paulauskienė A. 2004: Lietuvių kalbos kultūra, Kaunas: Technologija.

Paulauskienė A., Tarvydaitė D. 1986: Gramatikos normos ir dabartinė vartosena, Kaunas: Šviesa.

Piročkinas J. 1990: Administracinės kalbos kultūra, Vilnius: Mintis.

Pupkis A. 1980: Kalbos kultūros pagrindai, Vilnius: Mokslas.

Rosinas A. 1975: Ar baltų *i-, *io- resp. *ī-, iā- kamienai buvo reliatyviniai. – Baltistica 11(2), 163–170.

Terminologija | 2019 | 26

137

Rosinas A. 2009: Baltų kalbų įvardžių semantinė ir morfologinė struktūra: sinchronija ir diachronija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų institutas.

Sirvėdienė S. 2015: Jūreivystės terminijos leksiniai variantai. – Kalbos praktikos problemos 14, 45–55.

Spraunienė B. 2008a: Apibrėžtumo kategorija ir jos tyrimai lietuvių kalbotyroje. – Lietuvių kalba 2.

Spraunienė B. 2008b: Paprastųjų ir įvardžiuotinių būdvardžių opozicija lietuvių kalboje kaip apibrėžtumo sistema. – Acta Linguistica Lithuanica 59, 109–139.

Spraunienė B. 2011: Apibrėžtumo žymėjimas lietuvių kalboje lyginant su danų ir kitomis artikelinėmis kalbomis. Daktaro disertacija, Vilnius.

Stankevičienė S. 2012: Variantinė ir sinoniminė lietuvių ir vokiečių kalbų elektrostatikos terminų raiška. – Kalbų studijos / Studies about languages, 21–27.

Stunžinas R. 2008: Variantiniai statybos liaudies terminai Lietuvių kalbos žodyne. – Terminologija 15, 111–131.

Šukys J. 2003: Kalbos kultūra visiems, Kaunas: Šviesa.

Umbrasas A. 2002: Lietuvos Respublikoje (1918–1940) veikusio Baudžiamojo statuto vertimų teisės terminijos skirtybės. – Terminologija 9, 78–94.

Umbrasas A. 2003: Teisės terminijos kaita 1918–1940 m. Lietuvoje veikusio civilinio kodekso vertimuose. – Terminologija 10, 56–83.

Umbrasas A. 2004: Bendrasakniai dvižodžių teisės terminų sinonimai ir variantai 1918–1940 m. Lietuvos kodeksuose. – Terminologija 11, 100–118.

Valeckienė A. 1957: Dabartinės lietuvių kalbos įvardžiuotinių būdvardžių vartojimas. – Literatūra ir kalba 2, 161–328.

Valeckienė A. 1986: Apibrėžtumo / neapibrėžtumo kategorija ir pirminė įvardžiuotinių būdvardžių reikšmė. – Lietuvių kalbotyros klausimai 25, 168–189.

Valeckienė A. 1990: Įvardžiuotinių būdvardžių kilmė. – Baltistica 26(1), 23–28.

Valeckienė A. 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Vaskelaitė A. 2016: Įvardžiuotinių formų nevartojimas terminijoje ir jo keliamas iššūkis normai. – Bendrinė kalba 89, 1–58.

Zemlevičiūtė P. 2004: Ligų pavadinimai Lietuvos ūkininko priede Sveikata (1909–1928). – Terminologija 11, 70–99.

Zemlevičiūtė P. 2012: Morfologiniai anatomijos terminų variantai XVI–XVIII a. lietuvių leksikografijoje. – Terminologija 19, 105–104.

Zemlevičiūtė P. 2014: Pirmojo lietuviško medicinos mokslo žurnalo dvižodžiai ir trižodžiai sudėtiniai terminai. – Terminologija 21, 160–175.

PRONOMINAL FORMS IN THE TERMINOLOGY OF MACROECONOMICS: USAGE PATTERNS AND REASONS FOR FLUCTUATIONS

S u m m a r y

The article investigates the usage of pronominal forms (hereinafter referred to as PF) in terminology on the basis of the terminology of macroeconomics, which is a component of economic theory. It is aimed at establishing usage patterns and reasons for fluctuations by selecting a wide context material, i.e. macroeconomics textbooks for higher schools. After establishing how PFs tend to be used on the intertextual level, the PF usage is investigated on the textual level. A certain compliance is determined: those terms, which have a tendency to be defined by using only a pronominal or non-pronominal form in the subordinate component in all textbooks, are accordingly used within the text, i.e. the subordinate component of the term is regularly expressed by using a pronominal or non-pronominal form, while those terms, which have a tendency to be defined in the textbooks by using a PF in the secondary component in a fluctuant manner, are expressed within the text by irregular PF usage.

138

Ramunė Vaskelaitė

Įvardžiuotinės formos makroekonomikos terminijoje: vartojimo dėsningumai ir svyravimų priežastys

When studying such cases of irregular usage, it is established that the boundary between denoting a specific meaning and denoting a peculiarity is often insignificant and unclear; consequently, a non-pronominal form is selected as a universal one, and the uncertainty of this boundary is thus reflected. In these cases, PFs do not perform as obvious distinctive function as they do in the cases of regular usage. These might be the factors determining fluctuations of the PF usage in the terminology. However, the comparison of different editions of the textbooks prepared by the same authors allows a conclusion that regularity or irregularity of PFs usage is significantly influenced by the quality of text preparation in linguistic terms. Consequently, the further destiny of PFs usage in the terminology will mostly depend not only on objective factors, but also on the level of textbook preparation in linguistic terms.

Gauta 2019-10-14

Ramunė Vaskelaitė

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

E. paštas [email protected]

Terminologija | 2019 | 26

139