РАСУОЛЄ ВЛАДАРСКЄНЄ

Інститут литовської мови

ВЖИВАННЯ ВІДМІНКІВ У СПОЛУЧЕННЯХ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ

Литовська мова є дієслівною, проте від дієслів утворюються іменники, сполучення яких уживаються замість дієслівного вираження. У рекомендаціях мовознавців віддієслівні іменники часто згадуються як неналежний спосіб висловлення там, де думку можна плавніше передати дієсловами. В адміністративному мовленні найбільше проблем спричиняє вживання віддієслівних іменників із суфіксом -imas (-ymas), наприклад, ненормативним вважається вживання давального відмінка абстрактних іменників для вираження мети з відтінком призначення (KP S1: 49, 50). Однак литовська мова не може обійтися без віддієслівних іменників, тим паче що вони потрібні і в адміністративному, і в науковому мовленні, адже в цих сферах уживання мови частіше йдеться про узагальнені дії та абстрактні поняття.

У статті розглядаються сполучення іменників, що називають дію¹ (віддієслівних іменників). Цей об’єкт дослідження обрано з двох причин: назви дії є іменниками, які найчастіше утворюються від дієслів; крім того, в адміністративному мовленні через його специфіку такі іменники особливо частотні й спричиняють певні практичні питання вживання. Мета статті — обговорити структуру сполучень віддієслівних іменників і розглянути актуальні для адміністративного мовлення випадки вживання відмінків у цих сполученнях. У статті найбільше уваги приділено похідним із найпродуктивнішим суфіксом -imas (-ymas).

СТРУКТУРА І ЗНАЧЕННЯ СПОЛУЧЕНЬ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ

Структуру та значення іменникових сполучень у литовській мові описано в «Граматиці литовської мови», «Граматиці сучасної литовської мови», а також у працях Йонаса Балкявічюса, Вітаса Лабутіса та Юргіса Пакеріса. Розглядаючи сполучення віддієслівних-

¹ Nenagrinėjami būtinųjų predikatyvų raiškos atvejai; apie juos žr. Pakerys 2009:125–145.

R. VLADARSKIENĖ. Linksnių vartojimas veiksmažodžių abstraktų junginiuose

173

іменників, насамперед наголошують, що більшість із них утворено від відповідних дієслівних сполучень, проте вони виражають різні відношення². Дієслівні сполучення виражають об’єктні відношення, тоді як відповідні іменникові — атрибутивні (LKG 1976: 17), пор.: перевіряти документи — перевірка документів; працівники беруть участь — участь працівників. Однак визнають, що сполучення віддієслівних іменників поряд з атрибутивним значенням мають також додаткові відтінки. Вітас Лабутіс характеризує значення таких сполучень як «своєрідне атрибутивне описове значення з глибше відчутним суб’єктним, об’єктним або якимось обставинним відтінком» (Labutis 2002: 91). У «Граматиці сучасної литовської мови» сполучення віддієслівних іменників розглядаються в розділі «Підрядний зв’язок», де йдеться про вираження об’єкта, суб’єкта й обставин (DLKG 2006: 512, 514–515, 517, 519, 526, 555). Коли дієслівні сполучення перетворюються на іменникові, значення залежних компонентів залишається подібним.

У сучасній литовській мові віддієслівні іменники найчастіше утворюють сполучення з родовим відмінком. Це пояснюється тим, що більшість литовських дієслів є перехідними, а утворені від них іменники приєднують родовий відмінок, тобто знахідний відмінок залежного компонента дієслівного сполучення перетворюється на родовий відмінок іменникового сполучення, пор.: затвердити бюджет — затвердження бюджету; використовувати ресурси — використання ресурсів; обмежити озброєння — обмеження озброєння; розподілити роботу — розподіл роботи. Так позначається прямий об’єкт словосполучення.

Також називний відмінок дієслівного сполучення перетворюється на родовий відмінок іменникового сполучення, наприклад: компанії розпадаються — розпад компаній; працівники беруть участь — участь працівників; капітал рухається — рух капіталу; податок зменшується — зменшення податку; регіони співпрацюють — співпраця регіонів. Тут родовий відмінок має суб’єктне значення — позначає виконавця дії, вираженої сполученням.

Якщо дієслово керує родовим відмінком, то після утворення від нього іменника відмінок не змінюється: пошук роботи (шукати роботу), брак демократії (бракувати демократії), нестача мешканців (не вистачати мешканців), нестача їжі (не вистачати їжі), ухилення від податків (ухилятися від податків), втрата громадянства (втратити громадянство), відмова від пропозиції (відмовитися від пропозиції), недотримання права (не дотримуватися права). Родовий відмінок також уживається у сполученнях, у яких

² Straipsnyje nesigilinama į diskusiją dėl sintaksinių ryšių tipų (žr. Vaskelaitė 2003: 143–158; Pakerys 2006: 127–133).

174

KALBOS KULTŪRA | 83

основні компоненти — іменники, утворені від заперечних перехідних дієслів, наприклад: непідтвердження звіту (не підтвердити звіт), непоширення зброї (не поширювати зброю), незастосування мита (не застосовувати мито).

Можливі випадки двозначності, коли незрозуміло, якого значеннєвого відтінку набуває родовий відмінок — об’єктного чи суб’єктного, наприклад: митний огляд — митниця перевіряє чи перевіряють митницю; фінансування громади — громада фінансує чи фінансують громаду.

Іменники, що позначають назви дій, утворюють словосполучення з давальним відмінком, коли дієслова, від яких утворено ці іменники, керують давальним відмінком: повернення одержувачеві (повернути одержувачеві), повідомлення пресі (повідомити пресу), належність території (належати території), згода на торгівлю (погодитися на торгівлю), керівництво службою (керувати службою). Давальним відмінком позначається об’єкт. Цей відмінок може вживатися і в таких іменникових словосполученнях, основний компонент яких утворений від дієслова, що не керує давальним відмінком, наприклад: повага до прав людини (поважати права людини), ненависть до ворога (ненавидіти ворога), підтримка сім’ї (підтримати сім’ю), вплив на довкілля (вплинути на довкілля), шкода довкіллю (шкодити довкіллю).

З орудним відмінком віддієслівні абстрактні іменники утворюють словосполучення в тих випадках, коли відповідне дієслово керує цим відмінком: забезпечення житлом (забезпечити житлом), обмін валютами (обмінятися валютами), отруєння їжею (отруїтися їжею), обмін працівниками (обмінюватися працівниками), користування правами (користуватися правами), розчарування системою (розчаруватися системою), продаж поштою (продавати поштою), задоволення роботою (задовольнятися роботою), довіра до держави (довіряти державі), опертя на висновки (спиратися на висновки), стеження відеокамерами (стежити відеокамерами). Орудний відмінок може позначати об’єкт (обмін валютами) або засіб (маркування етикетками).

Місцевий відмінок залежного компонента також залишається незмінним, коли дієслівне словосполучення перетворюється на іменникове, наприклад: випадок на роботі (трапитися на роботі), участь у заході (брати участь у заході), зберігання на складі (зберігати на складі), міграція в місті (мігрувати в місті), навчання на робочому місці (навчати на робочому місці), адаптація у школі (адаптуватися у школі), реклама в магазині (рекламувати в магазині), перевірка на дорогах (перевіряти на дорогах), ведення сільського господарства в горбистій місцевості (вести сільське господарство в горбистій місцевості). Місцевий відмінок має значення конкретного місця, галузі, сфери.

Віддієслівні абстрактні іменники можуть утворювати словосполучення з прийменниками, які зберігаються так само, як і у відповідному дієслівному словосполученні, наприклад: захист від шахрайства (захистити від шахрайства), звільнення від покарання

R. VLADARSKIENĖ. Linksnių vartojimas veiksmažodžių abstraktų junginiuose

175

(звільнити від покарання), робота біля конвеєра (працювати біля конвеєра), суперечка про справедливість (сперечатися про справедливість), вихід на пенсію (вийти на пенсію), навчання відповідно до потреб (навчати відповідно до потреб), продаж з аукціону (продавати з аукціону), призначення на посаду (призначити на посаду), розподіл за віком (розподілитися за віком), повідомлення про інвестицію (повідомити про інвестицію).

Підсумовуючи, можна сказати: найчастіше віддієслівний абстрактний іменник приєднує родовий відмінок (у нього перетворюються знахідний і називний відмінки дієслівного словосполучення); таке словосполучення може мати суб’єктний, об’єктний, а в рідкісних випадках і обставинний значеннєвий відтінок. Давальний відмінок об’єкта дієслівного словосполучення в іменниковому словосполученні залишається незмінним, але іноді на давальний відмінок іменникового словосполучення може перетворитися знахідний або інші відмінки дієслівного словосполучення. Місцевий відмінок залишається незмінним; зазвичай не змінюються орудний відмінок і прийменникові конструкції.

ЗАКОНОМІРНОСТІ КЕРУВАННЯ ВІДГОЛОСНИХ ІМЕННИКІВ

Коли йдеться про вживання відголосних іменників, часто постає питання: з якими відмінками їх уживати. У граматиці литовської мови зазначено, що значна частина іменникових словосполучень, пов’язаних керуванням, утворена від відповідних дієслівних словосполучень, і при зміні форми головного компонента форма залежного компонента здебільшого не змінюється, пор.: прагне науки — прагнення науки; присвятив себе сім’ї — присвячення сім’ї; опирався наказу — опір наказу; сперечався з батьками — суперечка з батьками.

Однак у певних випадках форма залежного компонента дієслівного словосполучення та відповідного іменникового словосполучення не збігається: наприклад, дієслівні словосполучення утворюються зі знахідним відмінком, а іменникові — з родовим, пор.: ріже дерево — рубання дерева (LKG 1976: 16). З такого формулювання не зрозуміло, чи ті окремі випадки, коли форма залежного компонента дієслівного та відповідного іменникового словосполучень не збігається, обмежуються лише перетворенням знахідного відмінка на родовий, чи можливі й інші випадки.

Інші подібні випадки виявляються під час розгляду сполучень віддієслівних іменників із родовим відмінком, хоча тут не наголошується на зміні керування й не описуються умови, за яких вона могла б відбутися, проте це чітко видно з наведених прикладів. У граматиці литовської мови зазначено: «Родовий відмінок може означати також непрямий об’єкт дії, наприклад: пісня Біруте (пор. співа-

176

KALBOS KULTŪRA | 83

є про Біруте і пісня про Біруте), військова пісня (пор. співає про війну), помічник батька помічник (пор. допомагає батькові), представник народу (пор. представляє народ), ручна праця (пор. працює руками)» (LKG 1976: 205). Так само об’єктний давальний відмінок може вживатися з деякими іменниками, утвореними від перехідних, рідше — від інших дієслів, наприклад: любов до батьків, повага до людини, співчуття батькам, увага до дитини, ненависть до ворога (LKG 1976: 206). Родовий відмінок зі значенням обставини також уживається замість іншої форми вираження: повітряні бої, класний шум, звуки лісу, удари довкілля. Отже, з наведених прикладів видно, що віддієслівні іменники можуть приєднувати відмінки, відмінні від тих, якими керують їхні твірні слова, лише тоді, коли вони утворені за допомогою іншого суфікса, ніж -imas (-ymas), або способом суфіксального творення із закінченням. Щоправда, у книжці Йонаса Яблонскіса Відмінки та прийменники можна знайти приклади, коли дієслівним словосполученням із прийменниками відповідають іменникові словосполучення з родовим відмінком, наприклад: Він тоді переліз через паркан, до міста пішов. Йому ще довго відгукуватиметься те перелізання паркану, ходіння до міста (Jablonskis 1957: 572), однак у сучасному вжитку такі вислови трапляються рідко.

У граматиці сучасної литовської мови можливість віддієслівних іменників приєднувати іменники в певних відмінках описано в розділах про вираження об’єкта, суб’єкта та обставин. Це можна узагальнити так: при перетворенні дієслівного словосполучення на іменникове родовий відмінок залишається незмінним; у родовий відмінок переходить знахідний відмінок дієслівного словосполучення, а також у нього може переходити інша форма (наведено ті самі приклади, що й у LKG) (DLKG 2006: 512). З давальним відмінком пов’язуються іменники, утворені від дієслів, що керують давальним відмінком, а також від деяких дієслів, що керують іншими відмінками (DLKG 2006: 514–515). Об’єктний орудний відмінок приєднують іменники, утворені від дієслів, які сполучаються з орудним відмінком (DLKG 2006: 517), а відголосні іменники приєднують ті самі форми слів зі значенням обставини, що й відповідні дієслова (DLKG 2006: 555).

ПРОБЛЕМНІ ВИПАДКИ КЕРУВАННЯ ВІДГОЛОСНИХ ІМЕННИКІВ

Принцип синтаксичної трансформації дієслівного словосполучення на іменникове дуже чітко сформулював Вітас Лабутіс: «Крім того, від дієслова зі знахідним відмінком утворений абстрактний іменник (найчастіше із суфіксом –imas, –ymas) отримує родовий відмінок для слова, що позначає зазнавану дію (об’єкт) [...].

R. VLADARSKIENĖ. Linksnių vartojimas veiksmažodžių abstraktų junginiuose

177

Коли абстрактний іменник утворюємо від дієслова, яке вимагає об’єкта або обставини, виражених іншими відмінками, відмінок, залежний від такого іменника, є таким самим, як і при твірному дієслові» (1995: 13–14). Загалом цього принципу дотримуються, виправляючи вживання відмінків в іменникових словосполученнях.

Якщо іменник утворено не за допомогою суфікса -imas, тоді може зберігатися керування твірного дієслова, а також уживатися родовий відмінок; наприклад, у Європейському словнику наведено такі словосполучення зі словом торгівля: торгівля книжками, торгівля творами мистецтва, торгівля зброєю, а також торгівля продукцією, торгівля жінками, торгівля дітьми, торгівля людьми, торгівля людськими органами. З прикладів видно, що орудний відмінок частіше вживається, коли об’єктом є особа, оскільки може бути незрозуміло, якого значеннєвого відтінку набуває родовий відмінок — суб’єктного чи об’єктного. Однак це не закономірність, якої суворо дотримуються. У банку термінів наведено терміни торгівля засобами захисту рослин, торгівля дикими тваринами, хоча можливі й варіанти торгівля засобами захисту рослин, торгівля дикими тваринами.

У посібниках «Мовні поради» наведено чимало ненормативних випадків уживання відмінків у словосполученнях із віддієслівними іменниками, наприклад: обурення кому, довіра кому, пристосування кому, скарга про що, турбота про що, звіт щодо чого, вплив на що, вплив на що, тиск на що, віра в що (KP S1, S2). Однак ці помилки вже не надто актуальні в редагованій адміністративній мові3.

Говорячи про нормативність словосполучень із дієслівними абстрактами, насамперед слід наголосити, що проблеми спричиняють словосполучення з іменниками, утвореними від тих дієслів, у яких порушено правильність керування.

Найчастіше виправляли керування дієслова atitikti та утвореного від нього іменника atitikimas. Історія виправлення сполучення з цим дієсловом бере початок у працях Йонаса Яблонскіса; згодом цю помилку вживання давального відмінка згадано і в укладеному Вікторасом Камантаускасом Короткому словнику мовних неправильностей і варваризмів (1928), і в «Мовному раднику» (1939). Правильне керування дієслова atitikti постійно нагадують у виданнях, що кодифікують мовні норми, та навчальних виданнях; цю помилку вживання давального відмінка внесено до Переліку грубих мовних помилок, затвердженого Державною комісією з литовської мови

³ Уживання згаданих словосполучень перевіряли в базі пошуку правових актів Сейму Литовської Республіки — у правових актах, що укладаються в Литві, та перекладах документів Європейського Союзу. Виявлено лише кілька випадків уживання неправильних словосполучень.

178

KALBOS KULTŪRA | 83

комісії. Проте нині частіше помиляються, уживаючи словосполучення з дієслівним абстрактом, ніж із дієсловом (докладніше див. Vladarskienė 2004). Про це свідчить і такий випадок, коли в тому самому документі дієслово вжито із знахідним відмінком, а утворений від нього іменник — із давальним: Проєкт закону відповідає вимогам Закону про державну мову та інших нормативно-правових актів. [...] Відповідність проєкту (= відповідність) положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та документам Європейського Союзу (Пояснювальна записка, 2010-10-07).

Такі особливо характерні для адміністративної мови вислови постійно виправляють, однак, як бачимо, вони й досі актуальні. Під час утворення іменникового словосполучення виникає невизначеність, оскільки потрібно позначити і суб’єкт дії, і її об’єкт, а обидва виражаються родовим відмінком. Укладачі документів не пристали на пропозицію мовознавців ставити родовий відмінок суб’єкта перед дієслівним абстрактом, а родовий відмінок об’єкта — після нього; такий вислів не прижився через громіздкість і стилістичну недоладність, пор. відповідність проєкту положень. Проте в узусі закріпився інший запропонований варіант відповідність чому, який обґрунтовували випадками, описаними в граматиках литовської мови, коли об’єктний давальний відмінок може вживатися з деякими іменниками, утвореними від дієслів зі знахідним відмінком, що не мають суфікса -imas: gerbti ką, gerbimas ko, bet pagarba kam.

Ще один випадок, що викликає питання щодо вживання, — словосполучення з дієслівним абстрактом atstovavimas. Тут також можливий зв’язок із ненормативним керуванням дієслова atstovauti, адже ті, хто неправильно вживає atstovauti ką, можуть ужити ненормативне ko atstovavimas.

На думку Вітаса Лабутіса, якщо кажуть atstovauti valstybei, то й atstovavimas valstybei. Вислів valstybės atstovavimas був би доречним, якби йшлося про те, що одна держава представляла якусь групу держав, союз чи співдружність (Labutis 1995: 14). Тут автор нагадує про можливе суб’єктне значення родового відмінка в іменниковому словосполученні, описане в граматиках. Вітаутас Буда дотримується іншої думки: визнаючи, що atstovavimas закономірно вимагає давального відмінка, він не засуджує й родового відмінка у вислові Lietuvos piliečių reikalavimų atstovavimas (Būda 1996: 15). Проте слід звернути увагу, що виправданим є такий родовий відмінок, який можна розуміти лише як об’єктний, тобто можливість двозначності має бути виключена.

У документах уживаються словосполучення з дієслівним абстрактом цього дієслова як однієї, так і іншої структури. Іноді навіть у тому самому реченні з іменником ужито родовий відмінок, а з дієслівною формою (дієприкметником) —

R. VLADARSKIENĖ. Linksnių vartojimas veiksmažodžių abstraktų junginiuose

179

давальний відмінок: У пункті 25 Порядку представництва держави в акціонерних товариствах і закритих акціонерних товариствах з’явилася вимога, згідно з якою суб’єкти, що представляють державу в товаристві, на загальних зборах акціонерів мають висунути стільки кандидатів до наглядової ради чи правління, щоб співвідношення їхньої кількості до кількості членів наглядової ради чи правління не було меншим за частку голосів, що відповідає акціям, які належать державі (Valstybės žinios, 2007–02–03, Nr. 14–524). Таке вживання підтверджує тенденцію використовувати з віддієслівним абстрактним іменником родовий відмінок, не зважаючи на керування дієслова, водночас відкидаючи можливість того, що словосполучення закономірно утворене від ненормативної структури дієслівного словосполучення.

У словосполученнях зі словом представництво важливі смислові відтінки, оскільки родовий відмінок може мати як суб’єктне, так і об’єктне означальне значення. У тих випадках, коли у словосполученні важливо чітко розрізнити ці значення, суб’єкт (хто представляє) доцільно позначати родовим відмінком, а об’єкт (кого представляють) — давальним, наприклад:

Також слід звернути увагу на представництво жінок на керівних посадах у спортивному секторі (біла книга Європейської Комісії, 2007–07–11); Аналіз складу рад і сенатів наукових та навчальних закладів показує, що представництво жінок тут значно менше, ніж чоловіків (Valstybės žinios, 2008–06–12, Nr. 67–2537); хоча об’єкт не названо, його мають на увазі: жінки представляють певні групи людей;

Представництво деяких політичних партій (= Представництво деяким політичним партіям) у цій установі не забезпечує рівноправності всіх політичних партій та інших учасників політичних процесів (Пояснювальна записка, 2009–04–28); Наразі в Раді LRT не передбачено представництва національних меншин (= представництва національним меншинам) (Пояснювальна записка, 2007–09–26); коли вказують об’єкт представництва, родовий відмінок є двозначним і невідповідним.

Окремо варто розглянути словосполучення злочин кому. У Мовних рекомендаціях його наведено як ненормативне для позначення виду злочину, якщо об’єкт злочину не може бути адресатом дії; наприклад, злочини фінансам виправляють на фінансові злочини. Водночас зазначено, що таке словосполучення можна вживати, коли об’єкт злочину розуміють як адресата (KP S1 40). Прана Кнюкшта, говорячи про особливі потреби адміністративної мови, зауважує: «характер (зміст) злочину в кодексі доцільно всюди викладати однією загальною формулою, тому розширюється сфера вживання словосполучення з давальним відмінком, відповідно до злочину проти суб’єкта (злочин людині)»

180

KALBOS KULTŪRA | 83

так формулюється і зміст інших злочинів: злочин природі (перехідний ступінь) і злочин життю (об’єкт злочину)» (Kniūkšta 2005: 33–34). Мабуть, тому Банк консультацій Державної комісії з литовської мови визнає прийнятним і давальний відмінок у словосполученні злочини фінансам. Словосполучення з давальним відмінком закріпилися в юридичній мові, передусім у Кримінальному кодексі Литовської Республіки, наприклад: злочини дитині та сім’ї; злочини здоров’ю людини; злочини громадській безпеці; злочини громадському порядку; злочини інтелектуальній власності; злочини фінансовій системі; злочини економіці та порядку ведення бізнесу. Із цього кодексу такі формулювання поширилися й на інші нормативно-правові акти; крім того, терміни з давальним відмінком трапляються і в Європейському словнику, наприклад: злочин довкіллю; злочин податковому порядку; злочин власності; злочин миру; злочин міжнародному праву; злочин державній безпеці; злочин людяності; щоправда, тут види злочинів виражаються також прикметником: економічний злочин, комп’ютерний злочин. Давальний відмінок у цих іменникових словосполученнях виправданий особливостями керування дієслова.

Треба визнати, що у словосполученнях із віддієслівними абстрактними іменниками переважає родовий відмінок, через що іноді його вживають замість іншого способу вираження:

орудного відмінка, наприклад, залізничне сполучення (сполучатися залізницями, пор. сполучення залізницями), дорожній рух (рухатися дорогами, пор. рух дорогами), у такому словосполученні висувається на перший план означальне значення, а зв’язок із твірним дієсловом стає менш важливим;

прийменникових конструкцій — за аналогією зі словосполученнями страхування життя, страхування власності, страхування позики, страхування майна з’явилися також Правила страхування від нещасних випадків (= Правила страхування від нещасних випадків), попри те, що в цьому словосполученні слід зазначити не те, що страхують, а те, від чого потрібно страхувати.

Якщо словосполучення не вважається терміном, слід зберігати керування твірного дієслова, наприклад: З метою обміну інформацією та досвідом (=обміну інформацією та досвідом) Генеральний директорат з питань транспорту та енергетики постійно скликатиме засідання європейських координаторів (рішення Європейської Комісії, 2009-07-22); Власник або власники попередньої реєстрації та заявник [...] вживають відповідних заходів, щоб домовитися про спільне користування інформацією (=користування інформацією) (Спеціальне видання, 2004-12-30, Nr. 1, директива ради).

R. VLADARSKIENĖ. Linksnių vartojimas veiksmažodžių abstraktų junginiuose

181

З мовних рекомендацій мовознавців видно, що чітко розрізняється керування похідних слів із суфіксом -imas (-ymas) та інших похідних слів. Коли іменники утворюються за допомогою суфікса -imas (-ymas), керування дієслова зазвичай має велике значення для структури іменникового словосполучення: знахідний відмінок об’єкта й називний відмінок суб’єкта перетворюються на родовий відмінок, а інші відмінки зазвичай залишаються незмінними. Інші варіанти вважаються помилкою. Коли іменник утворюється від дієслова за допомогою інших суфіксів або безсуфіксним способом, принципи синтаксичної трансформації не такі суворі.

Розглянуті приклади свідчать, що мовці, навіть уміючи правильно вживати дієслівні словосполучення, часто вагаються, утворюючи з них іменникові словосполучення, — помітна тенденція вживати родовий відмінок.

ВИСНОВКИ

1. Найчастіше у словосполученні з віддієслівним іменником уживається родовий відмінок; ним замінюються називний і знахідний відмінки дієслівного словосполучення, а в рідкісних випадках — і прийменникові конструкції. Таке словосполучення може виражати суб’єктні, об’єктні, а іноді й обставинні відношення.

2. Давальний відмінок об’єкта дієслівного словосполучення в іменниковому словосполученні залишається незмінним, але в рідкісних випадках давальним відмінком іменникового словосполучення може ставати знахідний відмінок або інші відмінки дієслівного словосполучення. Орудний і місцевий відмінки залишаються незмінними; зазвичай не змінюються й прийменникові конструкції.

3. Коли є сумніви щодо керування дієслова, вони виникають і у словосполученні з віддієслівним іменником. Мовці, які недостатньо знають закономірності перетворення дієслівного словосполучення на іменникове, у неясних випадках схильні вживати словосполучення з родовим відмінком.

4. Керування дієслів зазвичай визначає структуру утворених від них іменникових словосполучень із суфіксом -imas (-ymas): знахідний і називний відмінки переходять у родовий, а інші відмінки зазвичай залишаються незмінними. Коли іменники утворюються від дієслів за допомогою інших суфіксів або безсуфіксним способом, зміни керування не є такими закономірними; в окремих випадках, незалежно від керування твірного дієслова, залежний компонент словосполучення може мати форму родового або давального відмінка.

182

KALBOS KULTŪRA | 83

LITERATŪRA

B a l k e v i č i u s J. 1963: Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

B ū d a V. 1996: Atstovauja kam ar ką. – Gimtoji kalba 10, 14–15.

DLKG 2006: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Red. Vytautas Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

J a b l o n s k i s J. 1957: Rinktiniai raštai. I tomas. Sudarė J. Palionis, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

K n i ū k š t a P. 2005: Administracinė kalba ir jos vartosena, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

KP S1: Kalbos patarimai. Kn. 1. Sintaksė: 1. Linksnių vartojimas. Sud. Rita Miliūnaitė, teksto aut. Vitas Labutis, Aldonas Pupkis ir Jonas Šukys, vyr. red. Aldonas Pupkis. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2003.

KP S2: Kalbos patarimai. Kn. 2. Sintaksė: 2. Prielinksnių ir polinksnių vartojimas. Sud. Rita Miliūnaitė, teksto aut. Aldonas Pupkis ir Jonas Šukys, vyr. red. Aldonas Pupkis. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2003.

L a b u t i s V. 1995: Valstybės atstovavimas ar atstovavimas valstybei? – Gimtoji kalba 8–9, 13–14.

L a b u t i s V. 2002: Lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

LKG 1976: Lietuvių kalbos gramatika 3. Sintaksė. Vyr. red. Kazys Ulvydas, Vilnius: Mokslas.

P a k e r y s J. 2006: Veiksmo pavadinimo konstrukcija lietuvių kalbos gramatikoje. – Daiktavardinio junginio tyrimai. Axel Holvoet, Rolandas Mikulskas (red.), Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

P a k e r y s J. 2009: Būtinių predikatyvų žymėjimas lietuvių kalbos veiksmo pavadinimo konstrukcijose. – Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška. A. Holvoet, R. Mikulskas (red.), Vilniaus universitetas, asociacija „Academia Salensis“, 125–145.

V a s k e l a i t ė R. 2003: Lietuvių kalbos daiktavardiniai junginiai sintaksinių ryšių požiūriu. – Acta Linguistica Lithuanica 48, 143–158.

V l a d a r s k i e n ė R. 2004: Žodžių atitikti, atitikimas vartosena teisės aktų kalboje. – Specialybės kalba: sistema ir vartosena. Lietuvos teisės universitetas: Mokslinės konferencijos darbai, Vilnius, 2004 m. lapkričio 26 d., 118–122.

Gauta 2010 12 03

R. VLADARSKIENĖ. Linksnių vartojimas veiksmažodžių abstraktų junginiuose

183

THE USE OF CASES IN ABSTRACT PHRASES OF VERBAL NOUNS

S u m m a r y

The aim of the article is to discuss phrases with verbal nouns denoting actions and describe the problematic uses of cases observable in the official administrative discourse. The focus of attention is on derivatives containing the most productive suffix, i. e. -imas (-ymas). The analysis of verb phrases and respective noun phrases has shown that the names of various actions most often occur in phrases with the genitive case. This case form replaces the nominative and accusative cases, sometimes even prepositional constructions, of the primary verb phrase that expresses relations between the verb and subject, object and sometimes adverbials. The dative case of the primary verb phrase is usually preserved though in certain cases the dative of the noun phrase originates from the accusative or other cases of the verb phrase. The instrumental and locative cases as well as prepositional constructions usually do not change.

Language users are not familiar with the patterns of transformation of word phrases from nominal to verbal and, in dubious cases, they tend to prefer phrases with the genitive case. It is important to bear in mind though that when nouns are derived from verbs with the suffix -imas (-ymas) the combinability of the verb largely determines the structure of the noun phrase. Hence, the accusative and nominative of the object of the verb becomes the genitive of the noun phrase while the other cases usually do not change in such transformations. When a noun is derived from a verb by adding other suffixes and inflections, the patterns of syntactic transformation are not very strict.

RASUOLĖ VLADARSKIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

184

KALBOS KULTŪRA | 83