AURELIJA GRITĖNIENĖ

Інститут литовської мови

ШАНОВНИЙ ЮВІЛЕЙ АНТАНАСА БАЛАШАЙТІСА

...ував) старший брат. Під час війни Ержвілкська школа була перетворена на військовий шпиталь. Вибиті вікна, пошкоджені стіни, бракувало всього, а охочих навчатися дітей було багато, тому доводилося самим і лагодити вікна, і дбати про дрова, і майструвати лави. Разом із братом вони змайстрували високу лаву, поставили її в кінці класу й сиділи на ній обоє аж до закінчення гімназії (1949 р.).

У 1942 р. другокласник А. Балашайтіс уперше побачив у гімназії щойно виданий перший том великого Литовського словника. Тоді гімназист і гадки не мав, що згодом йому самому доведеться працювати над наступними томами цього Словника цілих 25 років. Але шлях до Словника ще був довгим. Закінчивши гімназію, він рік пропрацював у семирічній школі Тверів (Ретавський район). У 1952 р. закінчив Клайпедський учительський інститут і присвятив два роки Картенській середній школі (Кретингський район), де викладав литовську мову й працював заступником директора. У 1953 р. у пресі з’явилася перша публікація автора про цю школу. У 1956 р. закінчив навчання у Вільнюському педагогічному інституті. Того самого року «Радянський учитель» надрукував його наступну статтю — «Думки після закінчення інституту». У 1957–1960 рр. був аспірантом Інституту литовської мови та літератури. І тоді взяте до рук перо не зупинилося — у «Літературі й мистецтві» та інших газетах почали з’являтися статті А. Балашайтіса про укладання атласу литовської мови, написання нової наукової граматики литовської мови, конференції мовознавців та експедиції до ареалів ізольованих литовських діалектів. У ті роки він почав публікувати й наукові статті про терміни діалектології, фонетики тощо у «Працях АН» — на основі дисертації «Історія термінів литовського мовознавства», яку успішно захистив у 1961 р. Машинопис дисертації налічував понад 300 сторінок, ще 80 сторінок займали історичний та алфавітний покажчики термінів. Науковий керівник дисертації Йонас Круопас бачив, наскільки дбайливого й сумлінного аспіранта взяв під свою опіку, тому подбав про залучення його до ширшої наукової діяльності — ще в 1959 р. запропонував виступити з доповіддю на всесоюзній конференції термінологів у Москві, а через два роки на основі цієї доповіді у виданні «Питання термінології» вийшла стаття А. Балашайтіса. Згодом статті й короткі статті посипалися, мов із рогу достатку. І не лише про терміни. Як каже сам А. Балашайтіс, ставши «вартовим батьківської мови й звичаїв на все життя», він мусить постійно дбати про литовську мову й культуру (останню публікацію про редагування «Словника сучасної литовської мови» (1993), здійснене у видавництві «Мокслас», надруковано 2011 р. у 11-му номері «Рідної мови»).

А турбот про мову й культуру було й залишається чимало, і вони найрізноманітніші. Закінчивши аспірантуру, А. Балашайтіс залишився працювати в Інституті литовської мови та літератури у відділі словників —

A. GRITĖNIENĖ. Garbingas Antano Balašaičio jubiliejus

293

...ків. Спочатку сам писав тексти (томи VIII–XII), а з 1976 р. взявся редагувати словникові статті, написані колегами (був членом редакційної колегії томів XI–XIV). Разом з іншими лексикографами підготував доповнену й виправлену інструкцію до «Литовського словника» (1963 і 1983 рр.). Один із перших лексикографів почав організовувати експедиції зі збирання слів. Від 1958 р. й донині передав до картотеки понад 20 000 записаних словникових карток, побував більш ніж у 30 населених пунктах не лише в Литві, а й за її межами (чимало слів привіз із говірок Зієтели, Пелеси, Родуні, Камої). Радів кожному новому тому Словника (писав про них у періодичних виданнях «Бібліотечна справа», «Нові книги», «Перемога», «Литовський піонер», «Мова, Вільнюсе», «Наука і життя», «Рідний край» та ін.). У районних газетах писав про експедиції мовознавців до Байсогали, Ержвілка, Даугая та інших місць. Закликав не віддалятися від народної мови й записувати слова для Словника, ретельно підраховував його помічників (короткі статті друкував у «Наша мова», «Культура мови», «Радянський учитель», «Культурні обрії» та ін.; написана ним докладна інструкція зі збирання слів була надрукована 1983 р. у «Програмі збирання мовних фактів» (с. 129–139).

Працював і над іншими словниками. Разом із Йонасом Крупасом і Казимерасом Гайвенісом брав участь у засіданнях комісії Словника ботаніки. Разом із Казисом Пакалкою досліджував водяні знаки у словнику Костянтина Сирвідаса; 1976 року на цю тему вони обоє опублікували статтю в «Балтістиці». Коли 1979 року К. Пакалка підготував до друку Dictionarium trium linguarum К. Сирвідаса, А. Балашайтіс одразу представив його в кількох виданнях (про це писали «Pergalė», «Tarybinis mokytojas», «Czerwony Sztandar»). Анотаціями та рецензіями він відзначив і інші словники: «Словник синонімів» Антанаса Ліберіса, «Словник північно-східних дунінінкських говірок» Вітаутаса Віткаускаса, «Словник лазунського діалекту», «Словник сучасної литовської мови», 3-тє видання, Йонаса Петрайускаса й Алойзаса Відугіріса, «Російсько-литовський словник» Чакеліса Лемченаса й Йонаса Мацявічюса, «Словник зетелоської говірки» А. Відугіріса, Clavis Germanico-Lithuana, підготовлений Вінцентасом Дротвінасом, та інші (про них писали «Gimtajame krašte», «Naujajame dienovid yje», «Lietuvos aide» та ін.). Почавши працювати у видавництві «Mokslo», він і сам редагував не один словник: «Словник сучасної литовської мови», 3-тє видання, «Словник творів Мартінаса Мажвідаса» Домінікаса Урбаса, «Словник зетелоської говірки» А. Відугіріса.

У 1984 р. видав науково-популярну книжечку «Слова і словники», у якій стисло, але змістовно описав історію словників, їхні типи й різновиди. Автор підготував і друге, виправлене та значно доповнене видання цього нарису. У ньому ще докладніше описано історію академічного словника, наведено—

294

KALBOS KULTŪRA | 84

…даних про перешкоди під час видання перших томів і про історію збереження картотеки. Розширено й інші розділи, наведено нові факти про практичні та наукові словники, що нещодавно побачили світ. Сподіватимемося, що наступного року ця книжечка вже дійде до читачів.

Говорячи про багатогранну діяльність А. Балашайтіса, необхідно згадати і його праці, присвячені культурі мови. Цілих 18 років (1971–1989) А. Балашайтіс був членом редакційної колегії Mūsų kalbos. Від 1962 р. у Mūsų kalboje, Kalbos kultūroje, Literatūroje ir mene, Žemės ūkyje, Buityje, районних газетах та інших виданнях було надруковано понад 100 його статей, у яких порушувалися різні мовні негаразди й пропонувалося, як їх усувати. Автор особливо дбав про литовський характер термінів, про значення й лексичні запозичення, що проникали з російської мови до нашої. Конкретні назви статей свідчать, наскільки щиро й самовіддано він працював на благо мови: «Про вживання дієслів gauti, nuimti, įsisavinti» (Žemės ūkis, 1966, № 9), «Чи засипаємо ми сівалку?» (Mūsų kalba, 1974, № 5), «Як перекладаємо терміни» (Lietuvių kalbos sekcijos sąsiuvinis, 1969, № 10), «Називаймо предмети правильно» (Buitis, 1970, № 10), «За культуру мови» (Tarybinė mokykla, 1964, № 8) та ін. Написано не одну статтю про мову шкільних підручників (з математики, біології), автор цікавився навіть мовою програм виховання в дитячих садках. Видано дві книжечки мовних порад для працівників профспілок (1978 і 1982). Громадськості представили нові видання, присвячені унормуванню мови: Kalbos kultūros pagrindai Альдонаса Пупкіса (1980), укладені тим самим автором Kalbos praktikos patarimai (1976 і 1985), словничок Дангуле Мікуленене Kaip nereikia kalbėti (1991) та ін.

Ювіляр ніколи не забував і про рідний край. Улітку 1966 р. він брав участь у краєзнавчій експедиції в Ержвілкасі, а в монографії Eržvilko, виданій кількома роками пізніше (1970), надрукував аж дві свої статті — «Про походження назви Ержвілкас» (с. 196–197) і «Говірка жителів Ержвілкаса» (с. 180–187). Кожні кілька років він публікував мовознавчі чи публіцистичні статті, присвячені Ержвілкасу: «Краєзнавча експедиція в Ержвілкасі» (Kraštotyra, 1967), «Хто дав Ержвілкасу назву?» (Švyturys, 1970, № 21), «Тобі, дорогий краю» (Šviesa (Юрбаркас), 1970), «Про що пам’ятають околиці Ержвілкаса» (Tiesa, 1971), «Опір окупантам у Ержвілкаській гімназії» (Lietuvos aidas, 2001), «Скаістутіс Швейстіс — випускник Ержвілкаської гімназії» (Profesorius Juozas Skaistutis Šveistys ir jo indėlis į gyvulininkystės mokslo sklaidą, 2009), «Якими ми були, якими повертаємося» (про зустріч через 60 років учнів IV випуску Ержвілкаської гімназії (1949)) (Šviesa (Юрбаркас), 2009). Як справжньому

A. GRITĖNIENĖ. Garbingas Antano Balašaičio jubiliejus

295

патріотові рідного краю йому були небайдужі не лише рідні околиці. Разом із колегами він підготував збірник статей Kraštotyros (1966), написав анотацію до монографії Merkinės (1971), з великою любов’ю редагував монографію Юозаса Мацейкаса про рідні Лазунай (1998).

Від 1985 р. А. Балашайтіса можна називати й енциклопедистом. Почавши працювати у видавництві «Мокслас», він застав тут не одну видану енциклопедію й постійно поспішав представити їх читачам (писав анотації до енциклопедій Vaikų (1994), Kultūros paminklų (1996), Žemės ūkio (1998), Lietuvių kalbos (1999), Technikos (2001), Mažosios Lietuvos (2010)). Для Mažosios Lietuvos ir Visuotinei lietuvių enciklopedijai він написав понад 20 статей, а двотомний біографічний довідник Jungtinių Amerikos Valstijų lietuviai (1998–2002) поповнили кілька сотень біограм, написаних А. Балашайтісом. Цій праці автор віддав багато часу й душі: не лише самовіддано писав біограми, а й їздив до Чикаго збирати матеріали в архівах, був одним із наукових редакторів обох томів, автором «Передмови» та «Післямови».

Не перелічуватиму далі, а лише скажу, що ціла низка книжок, які тут ще не згадувалися, дістала рецензії та анотації А. Балашайтіса. Скільки видань відредаговано, скільки описано захищених дисертацій, ювілеїв, конференцій, заходів і експедицій! Усе це увійшло до Bibliografijos rodyklę. А праця триває. Тож з нагоди поважного ювілею бажаємо міцного здоров’я і сил, щоб працьовита рука й надалі не знала втоми, а взяте до рук 50 років тому перо мовознавця ще довго не висихало!

Отримано 2011 12 12

296

KALBOS KULTŪRA | 84