RITA MILIŪNAITĖ

Інститут литовської мови

СУЧАСНИЙ СТАН КОДИФІКАЦІЇ ТА МОЖЛИВІ ЗМІНИ ЗАПОЗИЧЕНЬ ІЗ НАГОЛОШЕНИМИ ДИФТОНГАМИ el, er, eu

КЛЮЧОВІ СЛОВА: наголошування, літературна мова, кодифікація норм, мовне планування.

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Під час укладання в Інституті литовської мови нового нормативного Словника літературної литовської мови, який замінить Словник сучасної литовської мови (далі — DŽ), що існує вже шість десятиліть, але майже не оновлюється, постійно обговорюють, як подавати варіантні орфографічні, акцентуаційні, лексичні та граматичні норми (докладніше див. Liutkevičienė 2015). Хоча від 2014 року Словник літературної литовської мови (далі — BŽ) почали публікувати в інтернеті окремими текстами на літери, розглянутими Державною комісією з литовської мови (далі — VLKK), щодо одного питання системної кодифікації наголошування остаточного рішення досі не ухвалено¹. Дискусії про особливості короткого голосного e у запозичених словах і про інтонацію наголошених дифтонгів el, er, eu у таких словах тривають уже десятиліттями². BŽ є тією точкою відліку, в якій ці дискусії або й надалі залишать кодифікацію запозичень із наголошеними el, er, eu у невизначеному стані, або нарешті дадуть змогу зробити крок до чіткого рішення.

У статті досліджується стан кодифікації відповідних слів, що склався на початку XXI століття. Основну увагу приділено саме кодифікації, адже це цікавий і доволі винятковий випадок, що охоплює не окремі слова, а значну групу запозичень у літературній мові; крім того, саме непослідовність і мінливість кодифікації з плином часу породили проблему, яку досі доводиться розплутувати³.

Спираючись на обговорення кодифікації запозичень із наголошеними дифтонгами el, er, eu, що тривають уже понад десять останніх років, у статті порушуються теоретичні й практичні питання літературної

¹ Про обставини, що змінилися під час підготовки цієї статті до друку, див. примітку 32.

² Докладніше про місце цього явища в системі звуків литовської мови та історію його кодифікації див. Pupkis 2016.

³ Заради об’єктивності слід зазначити, що авторка статті жодним чином не причетна до рішень щодо кодифікації розглядуваної проблеми, ухвалених VLKK до 2012 року; будучи членом VLKK у каденцію 2012–2017 років, вона не входила до її підкомісії з вимови та наголошування, а лише брала участь у двох її засіданнях у 2015–2016 роках.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 2

Проблеми кодифікації литовської мови (статус варіантів, застосування принципів і критеріїв кодифікації, техніка кодифікації тощо) та способи їх розв’язання можна застосовувати до планування інших мовних явищ і змін у кодифікації. Отже, хоча проблема наголошування запозичень із дифтонгами el, er, eu зовсім не нова, у статті на неї поглянуто по-новому, охоплюючи різні аспекти теорії та практики кодифікації.

Досі, обговорюючи цю проблему наголошування, переважно говорили про інтернаціоналізми — найчастіше лише загальні назви (наприклад, konservai, selteris, terapeutas, -ė) або власні назви, запозичені з класичних мов (наприклад, Hermis, Dzeusas). У вжитку функціонує й більше слів, на які не поширюється поняття інтернаціоналізмів: це різноманітні за походженням чужі особові імена — адаптовані, пристосовані до читання форми (наприклад, Vernas, Zelma), а також топоніми (наприклад, Džersis, Kelnas Kerčė), і нові запозичення (зокрема ті, що лише починають функціонувати в литовській мові й іще не кодифіковані) — їх також потрібно наголошувати в усному мовленні, а часом і на письмі. Тому об’єкт статті — систематично охоплені групи всіх запозичених слів, що мають наголошені дифтонги el, er, eu⁴.

Отже, мета статті — дослідити стан кодифікації запозичень із наголошеними дифтонгами el, er, eu, що склався на початку XXI ст., і описати можливі рішення щодо змін цієї кодифікації. Поставлено такі завдання:

1) обговорити критерій уживаності та його надійність у кодифікації мовного явища, про яке йдеться;

2) дослідити дані та рекомендації VLKK щодо наголошування цих дифтонгів у рекомендаціях з наголошування за 2003–2014 рр., розкрити їхню суть і спрямованість;

3) дослідити проблематику кодифікації запозичень із наголошеними дифтонгами el, er, eu, спираючись на теорію кодифікації (стратегічні напрями кодифікації, співвідношення конкуруючих варіантів, принципи й критерії кодифікації, техніка кодифікації);

4) оцінити можливі рішення щодо зміни кодифікації мовного явища, про яке йдеться, та їхні наслідки.

У дослідженні переважно застосовувалися порівняльний і аналітико-описовий методи.

⁴ Оскільки запозичені дифтонги en, em і рідкісний у них дифтонг ei (пор. Džeinė, Bleiras; eirė «сота частина грошової одиниці Ісландії — крони»; einšteinis «1. радіоактивний штучний хім. елемент Es <...>; 2. E, несистемна одиниця енергії світла <...>», TŽŽ 2013), проблем кодифікації не становлять, оскільки кодифіковані як безваріантні (із циркумфлексним наголосом), далі в статті про них не йдеться.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 3

1. ОСНОВНЕ ПИТАННЯ КОДИФІКАЦІЇ ЗАПОЗИЧЕНЬ ІЗ НАГОЛОШЕНИМИ ДИФТОНГАМИ EL, ER, EU

1.1. Труднощі дослідження вживання

У «Граматиці сучасної литовської мови» (далі — DLKG), в описі системи голосних, дифтонгів і сполук голосного з приголосним літовської літературної мови (DLKG 2005: 21), зазначено:

<...> у нових запозиченнях (інтернаціоналізмах), іноді й у власних назвах, трапляються звуки <e, ɔ>, пор.: m<è>tras || m/è/tras, sp<ò>ros. Через низьку частотність (вживається лише у словах іншомовного походження) [ɔ] слід вважати периферійною фонемою, а голосний [ɛ], який вимовляє лише частина носіїв літературної мови [виділено мною. — R. M.], є факультативним фонологічним елементом (так звана «двобічна» фонема).

Подібно пише й Vytautas Vitkauskas у вступі до «Словника вимови литовської мови» (далі — LKTŽ), хоча в самому словнику формально дотримується акцентуації з твердим наголосом el, er; LKTŽ 2001: 6):

Деякі наші фахівці з фонетики стверджують, що існує фонема e (pǝ̀e-tas, evɔl’uc’ije тощо). Ця фонема, як показують багаторічні спостереження, є нереальним фактом мовлення, її вживають дуже рідко. Фактично вона не розрізняє значень і форм слів (укладач словника вважає безглуздим учити весь народ ще одного нового звука, що має незначну розрізнювальну функцію; цей звук усюди можна замінити литовським коротким e, і фонетичну систему литовської мови це анітрохи не порушить). [Усюди виділено мною. — R. M.].

Важливо те, що визнається: цей голосний вимовляє рідкісний користувач літературної мови. Точніших даних про його поширеність у DLKG не наведено, не вдалося знайти їх і в інших джерелах. Це не дивно, адже говорити про дослідження вживання запозичень із голосним e дуже складно: немає надійних критеріїв, які дозволяли б визначити, який короткий звук вимовляється за кількістю та якістю, а особливо у сполуках голосного з приголосним — який акцент вимовляється. Експериментальні й інструментальні дослідження в цьому разі мало чим можуть зарадити, бо інформанти-носії літературної мови, залучені до статистичної вибірки й спеціально не навчені вимовляти цей звук, на слух його не розрізняють (Jaroslavienė 2015):

<...> під час дослідження з’ясувалося, що інформанти не уявляють короткий [ɛ] як окремий звук, тобто вимовлений ізольовано (варіант «двобічної» фонеми /e/, або, інакше, алофон), і схильні ототожнювати його зі звичайним [e] (варіантом фонеми /e/), тому [ɛ] не вимовляли ізольовано, без жодного контексту, для дослідження [скорочено примітку 9]. Імовірно, утвердженню голосного [ɛ] середнього піднесення в системі літературної мови заважають особливості його вживання (до того ж його функція не є розрізнювальною), досить низька частотність (факультативність), а також те, що на письмі його позначають тією самою літерою, що й короткий [ɛ] низького піднесення <...> та інші причини. Жодною іншою літерою не позначають два короткі голосні різної якості <...>.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 4

Насправді різниця між литовським [e] і міжнародним [e]⁵ на слух настільки незначна, що є чимало підстав вважати результати експерименту суб’єктивними: людина чує те, у що вірить або що звикла чути, спираючись на власне уявлення про еталон вимови літературної мови. Інакше кажучи, щоб зафіксувати функціонування міжнародного [e], треба почути й усвідомити його відмінність, тобто різницю зі звичним литовським [e], а також уміти вимовити цей звук, чого звичайним, спеціально не навченим мовцям не вдається зробити.

Читачі статті могли б самі провести невеликий експеримент: послухати еталон літературної вимови — запис навчального посібника Антанаса Пакеріса й Алдонаса Пупкіса «Lietuvių kalbos bendrinė tartis», виданого 1968 року й перевиданого 2004 року (Pakerys, Pupkis 2004 [1968]), — і визначити, який звук вони чують у словах èstas, gèstas, Mèksika, Brèstas, nègras (с. 14), а також komitètas, kilomètras, termomètras тощо (с. 51)⁶. До речі, на тій самій 14-й сторінці книжечки до цієї платівки про міжнародний [e] сказано:

У міжнародних словах голосний e завжди короткий і вимовляється подібно до короткого e у литовських словах.

У цьому реченні, яке читає актор Юозас Ярушевичюс, обидва e вимовляються абсолютно однаково — навіть кільком литуаністам не вдалося вловити бодай якусь різницю, тож про яку помітну «подібність» можна говорити? За цим посібником літературної вимови навчалися й навчаються цілі покоління литуаністів, журналістів і акторів, і важко повірити, що хтось навчився з нього вимовляти міжнародний e інакше, ніж короткий e у литовських словах (пор.: tèstų – vèstų, Mèksika – mėgzti). А вимовляти двоголоси el, er, eu з наголосом на першому компоненті він узагалі не міг навчитися. Не слід забувати й про те, що для звичайних мовців у мовній практиці (у потоці мовлення) не існує (тобто не усвідомлюється) розрізнення запозичене слово — литовське слово.

Чи можуть опитування мовців допомогти в дослідженні вживання? Якщо інформанта просять визначити й позначити акцентну інтонацію двоголосів el, er у міжнародних словах, для нефахівця це загалом майже нездійсненне завдання, особливо в такому тонкому випадку. Якщо просять указати місце наголосу в деяких відмінках слів зі змінним наголосом, результати також не можуть бути надійними, якщо водночас не з’ясувати, чи не властиве інформантові перенесення наголосу⁷. Це виявило дослідження Рими

⁵ У статті короткий запозичений голосний e позначається так само, як у DLKG: [e].

⁶ За словами Алдонаса Пупкіса, одного з авторів цього методичного посібника, обидва автори (які мали різні погляди на запозичений голосний e) домовилися не наводити в цій праці прикладів вимови міжнародних слів із двоголосами el, er, eu.

⁷ Слід мати на увазі, що навіть у тих говорах, де наголос не переноситься з закінчення, у відмінкових формах новіших запозичених слів його іноді переносять. Пор. поодинокі випадки навіть у сучасному західноаукштайтському каунасському говорі: kaprìzus, išpànus, Lorèta (V, Į) тощо.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 5

Дослідження Бакшене⁸. Якби опитували литуаністів, наприклад студентів, які пройшли курси з вимови та наголошування, майже безсумнівно, що вони вимовляли б і чули те, чого їх навчали, тобто пристосовувалися б до того, чого хочуть від них домогтися. Отже, можна визнати, що нині трактування того чи іншого типу інтонації дифтонгів el, er у запозиченнях є досить суб’єктивним і ґрунтується на переконанні (вірі в одну з позицій), на яке значною мірою впливають авторитети з різними поглядами на це питання, а іноді, можливо, і наявне діалектне підґрунтя, відмінне від фонетичної системи літературної мови⁹.

Навіть якби було проведено інструментальні дослідження, питання щодо їхньої надійності все одно залишалося б відкритим уже з тієї причини, що через складність опрацювання даних такі дослідження можуть охопити лише дуже невелику кількість інформантів. За якими критеріями добирати інформантів для такого дослідження — було б ще складнішим завданням, особливо з огляду на те, що літературна вимова через відносну молодість самої литовської літературної мови для більшості литовців, які мають більший чи менший досвід певної регіональної вимови (не виключаючи й самих західноавкштайтських каунасців), є не вродженою, а набутою.

Отже, важливий для кодифікації загалом критерій узусу (емпіричний критерій) у цьому випадку не є цілком надійним. Однак на головне питання, пов’язане з узусом як критерієм кодифікації, відповісти можна: змін у реальному узусі за пів століття не відбулося, а запроваджена норма короткого міжнародного [ɛ] і, разом із нею, коротких дифтонгів із висхідною інтонацією el, er, eu не була засвоєна мовцями й не стала реальністю (інакше кажучи, нормою, якої послідовно дотримуються щонайменше у двох третинах випадків) і яка виразно відрізнялася б від варіантів цих дифтонгів із низхідною інтонацією. За таких обставин значення кодифікації зростає: вона стає або чинником підтримки й стабілізації реальних норм, або гальмом їхнього природного розвитку.

1.2. Суперечність між сучасним узусом і кодифікованими варіантами

Remiantis minėtu DLKG (2005: 21) teiginiu, kad balsį [ɛ] taria tik dalis bendrinės kalbos vartotojų, darytina išvada, kad tų pačių žodžių kirčiuotuose skiemenyse (pvz., poetas, chemija, elfas, herbas, kempingas, centas, pleura) vieni kalbos vartotojai taria [ɛ], kiti – [e]. Tai reiškia, kad bendrinės kalbos vartosenoje (visõs bendrinės tarties mastu) balsis e skolintų žodžių kirčiuotuose skiemenyse (taip pat ir kirčiuotuose dvigarsiuose el, er, eu) turėtų turėti du tarties variantus: 1)

⁸ Результати дослідження узагальнено в доповіді: R i m a B a k š i e n ė. Наголошування міжнародних слів із дифтонгами el, er у говірці західноавкштайтських каунасців. Семінар «Наголосові тенденції інтелігенції середнього покоління та їхнє співвідношення з нормами літературної мови». Вільнюський університет, 2016 03 30.

⁹ Вимова короткого наголошеного e у новіших запозичених словах у литовських говірках не є предметом цієї статті, тому зауважимо лише, що, на відміну від базової говірки литовської літературної мови — західноавкштайтської говірки каунасців, інші говірки часто не ототожнюють цей звук із коротким e у литовських словах і вимовляють інші звуки, пристосовані до їхніх фонологічних систем.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 6

що вимовляється так само, як у литовських словах (пор. gudrėšnis, tėty, kėls, kėrpa, teṃpia, teṅka, žiaurų); 2) вимовляється інакше, ніж у литовських словах.

Як свідчить історія унормування міжнародного [ɛ], пари голосних [ɛ]: [ɛ] і мішаних дифтонгів [ɛl]: [ɛl], [ɛr]: [ɛr], а також дифтонгів [eu]: [eu] можна розглядати як варіювання питомого й запозиченого елементів, яке й зумовлює варіанти вимови та наголошування запозичених слів. Тут і постає головне питання кодифікації: якою є нормативна цінність цих варіантів і їхнє співвідношення в літературній мові? До речі, ще десять років тому кодифікацію міжнародного [ɛ] називали «найбільшою проблемою не лише у фонетиці, а, можливо, і в усій роботі з кодифікації літературної мови» (Pupkis 2005: 240).

Отже, погляньмо, яким є сучасний стан кодифікації запозичень із наголошеними el, er, eu.

2. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА СУЧАСНОЇ КОДИФІКАЦІЇ НАГОЛОСУ ТА СТАН КОДИФІКАЦІЇ ЗАПОЗИЧЕНЬ ІЗ НАГОЛОШЕНИМИ EL, ER, EU ДО 2003 Р.

Щоб зрозуміти, як змінювалася на початку XXI ст. кодифікація наголошування розглядуваних запозичень, що містять el, er, eu, слід зважати на ширший контекст сучасної кодифікації наголосу та її стратегії.

Етапи сучасної кодифікації наголосу в литовській мові найбільше залежать від видання нормативних словників (насамперед DŽ). Фактичний стан кодифікації наголосу наприкінці XX ст. зафіксував DŽ₄. До цього видання впродовж усієї другої половини XX ст. загалом спостерігалася значна варіативність кодифікації наголосу запозичень із el, er, eu, починаючи з істотної зміни в TŽŽ 1951 (див. таблицю 1). DŽ₄ разом із TŽŽ 2001 стали відправним пунктом змін у кодифікації, що розпочалися на початку XXI ст.¹⁰ У пізніших виданнях DŽ, частішу появу яких зумовило передусім не оновлення змісту, а зміна суспільних потреб і перехід до електронного формату, аж до сьомого видання помітних змін у кодифікації наголосу не відбувалося.

У цю варіативність наголосу 2003 р. втрутилися рекомендації VLKK щодо наголошування та підготовлений на їхній основі й розглянутий VLKK Довідник з наголошування нормативної литовської мови (BLKŽ 2007). DŽ₇ (2012) перейняв ці рекомендації настільки, наскільки це дозволяв майже не доповнений обсяг самого словника (наприкінці цього видання додано список приблизно з 200 нових запозичень).

¹⁰ Видання TŽŽ 2001 (а також підготовлений на його основі електронний INTERLEKSIS) і TŽŽ 2013, опубліковані на початку XXI ст., у строгому значенні не є нормативними джерелами кодифікації (норми, наведені в них, не мають імперативного характеру для користувачів нормативної мови), але орієнтовані на нормативну мову й спираються на основні норми наголошування DŽ. Оскільки в цих TTŽ зібрано більше запозиченої лексики, ніж охоплює DŽ, їх також, із певними застереженнями, можна вважати джерелами кодифікації наголошування цих слів.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 7

ТАБЛИЦЯ 1. Варіативність кодифікації запозичень із дифтонгами el, er, eu у 1948–2001 рр.¹¹

Šaltinis belgas, -ė (belgai) herbas koncertas persas, -ė persai terminas terminis, -ė termosas 1. LKRŽ 1948 belgas, -ė (2) herbas (2) koncertas (2) pérsas, -ė (1) teṙminas (1) – teṙmosas (1) 2. TŽŽ 1951 – herbas koncertas – teṙminas terminis, -ė teṙmosas 3. DŽ₁ 1954 belgai, -as, -ė (2) herbas (1) koncertas (1) pèrsai, -as, -ė (1) teṙminas (1) – teṙmosas (1) 4. TŽŽ 1969 – herbas koncertas – teṙminas terminis, -ė teṙmosas 5. DŽ₂ 1972 belgai, -as, -ė (2) herbas (1) koncertas (1) pèrsai, -as, -ė (1) teṙminas (3ᵇ, 1) terminis, -ė (1) teṙmosas (1) 6. TŽŽ 1985 –¹² herbas koncertas – teṙminas¹³ terminis, -ė teṙmosas 7. DŽ₃ 1993 belgai, -as, -ė (2) herbas (1) koncertas (1) pèrsai, -as, -ė (1), pèršai, -as, -ė (2) teṙminas (1, 3ᵇ) terminis, -ė (1) teṙmosas (1) 8. DŽ₄ 2000 belgai, -as, -ė (2) herbas (1) koncertas (1) pèrsai, -as, -ė (1), pèršai, -as, -ė (2) teṙminas (1, 3ᵇ) terminis, -ė (1) teṙmosas (1) 9. TŽŽ 2001 belgai herbas koncertas pèrsai teṙminas terminis, -ė teṙmosas

Наголошування власних назв подано у Всесвітній литовській енциклопедії та п’ятитомному словнику Географічні назви світу (далі — PV), а також в його інтернет-версії (поки що двотомній) (PV). У цих джерелах загалом, хоча й із незначними винятками (наприклад, Belgija), дотримуються наголошування з гострою інтонацією на el, er, eu (наприклад, Albèrta, Patèrna, Pèrsija¹⁴, Kèlnas, Èura).

¹¹ У таблиці акцентні парадигми зазначено лише там, де їх наведено в джерелах.

¹² У цьому словнику є слово belgà «грошова одиниця Бельгії у 1926–46 роках»; наголошування називного відмінка на закінченні свідчить про визнання циркумфлексної інтонації кореня.

¹³ У цьому словнику поряд із терміном із циркумфлексним наголосом наведено власну назву того самого походження — Tè rminas «бог римських кордонів (державних, польових) і знаків, що їх позначали»; у попередньому виданні — TŽŽ 1969 — це подано як третє значення загального слова tèrminas із циркумфлексним наголосом.

¹⁴ В інтернет-версії PV цієї географічної назви ще немає.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 8

3. ПОШТОВХ У КОДИФІКАЦІЇ НАГОЛОШУВАННЯ –

РЕКОМЕНДАЦІЇ VLKK ЩОДО НАГОЛОШУВАННЯ З 2003 РОКУ

3.1. Принцип рекомендацій щодо наголошування — нормувати через варіанти

З 2003 року розпочався новий етап кодифікації наголошування в сучасній литовській мові, безпосередньо пов’язаний передусім не з виданням нормативних словників, а з підготовчою роботою до такого видання. Готуючись до виходу «Словника загальнолітовської мови», який планують затвердити як основне нормативне джерело лексики та її наголошування, VLKK почала переглядати норми наголошування й надавати рекомендації щодо змін у кодифікації. Ці рекомендації потрібні, щоб можна було плавніше, з урахуванням варіантів, перейти від кодифікації DŽ₄ (яка в деяких випадках уже тоді значно не відповідала тенденціям уживання) до нової, що відображає реальні норми вживання. Як сформульовано у вступній частині рекомендацій, беруться до уваги «традиції норм наголошування загальнолітовської мови та тенденції розмовної мови» (Рекомендація K-3 та ін.).

Тодішній голова підкомісії з вимови й наголошування VLKK Антанас Пакеріс у коментарі про всю розпочату роботу, опублікованому 29 травня 2003 року разом із першою рекомендацією, писав (Pakerys 2003):

Іноді ми, можливо, навіть не здогадуємося, що розмовна мова вже значно відійшла від кодифікованої норми наголошування деяких слів. <...> Таких слів, норма наголошування яких коливалася й досі не цілком усталилася, у загальнолітовській мові є кілька сотень. <...> На засіданнях зазвичай обговорюють у кілька разів більше слів. <...> До рекомендацій Комісії з мови включають лише ті слова, щодо уточнення норми наголошування яких досягнуто згоди. Крім того, постійно звіряються з найновішим виданням «Словника сучасної литовської мови» (DŽ₄). Громадськості пропонують варіанти наголошування, які так чи інакше відрізняються від зафіксованої в зазначеному словнику норми, пор.: audrà 4, áudra 1 (у DŽ₄ навпаки — áudra 1, audrà 4); gañdras 2, 4 (у DŽ₄ — лише gañdras 2); smėlis 2 (у DŽ₄ — smėlis 2 і smelýs 4) тощо.

Після початку перегляду варіантних норм наголошування відразу постала й проблема наголошування запозичених слів, що мають короткий e у дифтонгах, — насамперед коли потрібно було вирішити, як наголошувати слово euras.

3.2. Прецедент наголошування слова Euro

У зв’язку з підготовкою Литви до вступу в Європейський Союз у 2004 році та почастішанням уживання слова euras перша рекомендація VLKK щодо наголошування, видана 2003 року, була спеціально присвячена цьому слову¹⁵.

¹⁵ У ній зазначено: «Назву валюти „euras“ слід наголошувати за другою акцентною парадигмою — eūras 2.» (Рекомендація K-1).

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 9

Євро до того часу вже було внесено до Словника наголошування литовської мови Вітаутаса Віткаускаса (LKTŽ 2001) і Словника міжнародних слів (TŽŽ 2001) — в обох джерелах його наголошено за першою акцентною парадигмою (euras). У базовому виданні рекомендацій з наголошування DŽ₄ слова euro на той час не було (воно з’явилося лише в DŽ₅ₑ).

У рекомендації VLKK від 29 травня 2003 року було обрано лише один із двох теоретично можливих у цьому випадку варіантів наголошування дифтонга — з циркумфлексним наголосом, хоча такий варіант наголошування euro до того часу фактично не був кодифікований. Це рішення було важливим для користувачів, оскільки від інтонації залежить і (не)переміщення наголосу. Якби для складу eu у цьому слові було кодифіковано акутний наголос èuras (варіант éuras тим паче не мав би опори у вжитку), особливо часто вживані орудний відмінок однини та знахідний відмінок множини для частини користувачів, які не вимовляють акутний èu, звучали б як із відтягнутим наголосом: eūru, eūrus.

Вибір VLKK наголошувати слово èuras з циркумфлексом Боніфацас Стунджа пояснив у коментарях до рекомендації так (Stundžia 2003):

Найважливіший мотив такого рішення — реальний узус, інакше кажучи, так наголошують люди. Крім того, за другою акцентною парадигмою наголошується чимало слів, що називають інші валюти, наприклад: lìtas (пор. litù, litùs), látas (пор. latù, latùs), zlòtas (пор. zlotù, zlotùs), rùblis (пор. rubliù, rubliùs), svãras (пор. svarù, svarùs).

Отже, було два сильні критерії кодифікації, і їхній вибір зумовив принцип доцільності.

Перший критерій — реальний узус, оскільки зазначалося, що кодифікований до того варіант «із наголошуванням першого компонента дифтонга, але його короткою вимовою» не відповідає реальному узусу: «Оскільки так можуть вимовляти лише треновані люди, вирішено не кодифікувати такий тип наголошування» (Stundžia 2003). Другий критерій — системність (тенденції наголошування в мікросистемі, тобто семантично близьких назв — слів, що називають валюти). У цьому випадку традиція кодифікації була слабким критерієм кодифікації (тобто не вплинула на оцінку нового варіанта з циркумфлексом), оскільки попередню кодифікацію euro з дифтонгом з акутом було цілковито відкинуто й наважилися на різкий кодифікаційний злам. Очевидно, визнати два варіанти наголошування такого часто вживаного слова визнали недоцільним.

Į DŽ₅ₑ (2003) ir DŽ₆ₑ (2006) dar pateko du variantai: èūras (2), èuras (1), iš jų pirmenybė teikta tvirtagaliam. Nuo DŽ₇ (2012), atsižvelgiant į VLKK rekomendaciją, paliktas tik tvirtagalis euro kirčiavimas.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 10

3.3. Подання запозичень із el, er, eu у рекомендаціях VLKK

3.3.1. Перший етап рекомендацій. Того ж 2003 року, коли розглядали двоскладові іменники іншомовного походження, щодо наголошування запозичених слів із el, er, eu ще не було остаточного рішення. До рекомендації K-3 «Про наголошування деяких двоскладових іменників іншомовного походження» (Рекомендація K-3) із двоскладових запозичених іменників було включено лише слово nervai (і nervas):

nèrvai 1, nèrvai 2;

nèrvas 1, nervàs 2.

У DŽ_4e був лише варіант з акутом nèrvai 1, nèrvas 1, отже, рекомендовано легалізувати ще один — варіант із циркумфлексом.

Поза межами цієї рекомендації залишилися двоскладові запозичення із закінченням –a (наприклад, delta, derma, ferma, pleura), а також інші, можливо, дещо рідше вживані двоскладові запозичення з дифтонгами el, er, eu.

До рекомендації K-4 «Про наголошування деяких багатоскладових іменників іншомовного походження» (Рекомендація K-4) включено чотири міжнародні слова з наголошеними el, er (зміни кодифікації див. у таблиці 2).

ТАБЛИЦЯ 2. Зміни кодифікації багатоскладових іменників іншомовного походження, що містять наголошені дифтонги el, er

DŽ_4e

Рекомендація K-4

феєрверк 1

феєрверк 1, феєрверк 1

люцерна 2

люцерна 2, люцерна 1

губернія 1

губернія 1, губернія 1

термос 1

термос 1, термос 1

Рекомендація K-4 дозволяє припустити, що існувала тенденція узаконити не лише варіант із циркумфлексним наголосом поряд із гострим (gubernija), а й варіанти з гострим наголосом там, де попередня кодифікація передбачала лише норму з циркумфлексним наголосом (tėrmosas16, liucernà), тобто було обрано кодифікацію протилежного напряму, ніж у випадку nervų. Інакше кажучи, могло б здатися, ніби намагалися за будь-яку ціну зробити норму варіантною. Оскільки декларувалося, що в рекомендаціях прагнуть керуватися реальною узусною практикою, а не схильностями «тренованих людей», таке рішення не видається послідовним. Крім того, за послідовного підходу потрібно було б узаконити й відповідний тенденціям узусу

¹⁶ Як видно і з таблиці 1, у DLKŽ_4e подано tėrmosas, але tèrminis, -ė, — таке варіювання навряд чи можна якось раціонально пояснити.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 11

варіант із циркумфлексом fejerverkas 2, однак у цій рекомендації цього не зроблено. У коментарі до рекомендації про кодифікацію цих чотирьох інтернаціональних слів із наголошеними el, er нічого не сказано.

У рекомендації K-11 «Про наголошування деяких суфіксальних прикметників», ухваленій 2004 р. (Рекомендація K-11), є лише прикметник nervinis, -ė — його наголошування узгоджене з рекомендацією K-3: nervinis, -ė 1, nervinis, -ė 1, тобто додано також варіант із циркумфлексним наголосом, якого не було у DŽ_4e.

Отже, на першому етапі розроблення рекомендацій VLKK з наголошування запозичень із дифтонгами el, er, eu проблему наголошування лише порушено, але чіткої позиції не висловлено.

3.3.2. Від 2008 р. — доповнення до рекомендацій із наголошування K-3, K-4, K-11, K-16.

Протокольними постановами VLKK від 2 жовтня 2008 р. попередні рекомендації VLKK доповнено щодо наголошування запозичень із el, er, eu. Слова для доповнень відібрано з 100-мільйонного Корпусу сучасної литовської мови за частотністю вживання. Критерій частотності обрано з огляду на припущення, що мовці більш схильні пристосовувати частотніші слова до системи звукового складу литовської мови. Однак, як буде видно, рекомендації, засновані на цьому критерії відбору, придатні для практичних потреб, тобто повсякденного вжитку, але не для реалізації певної стратегії та напряму кодифікації й систематизації словникових даних.

Рекомендація K-3, що містила лише nervai (nervas), стала K-3.1 і була доповнена п’ятьма словами (Рекомендація K-3.1). Хоча 2006 р. було видано DŽ_6e, nervų у ньому кодифіковано так само, як у DŽ_4e, тобто на рекомендацію K-3 тоді не зважили й варіантів із циркумфлексом не додали (див. таблицю 3).

ТАБЛИЦЯ 3. Зміни в кодифікації двоскладових іменників іншомовного походження з наголошеними дифтонгами el, er

DŽ_4e, DŽ_6e

Rekomendacija K-3.1

—

èl̇fas 1, èlfas 2

hèrbas 1

hèrbas 1, hẽrbas 2

kèltas, -ė 1 kèltai 1

kèltas, -ė 1, kẽltas, -ė 2 kèltai 1, kèltai 2

—

klèrkas 1, klẽrkas 2

nèrvai 1 nèrvas 1

не́рва 1, не́рва 2; не́рв 1, не́рв 2

šèlfas 1

ше́льф 1, ше́льф 2

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 12

Отже, у рекомендації K-3.1 послідовність збережено: поряд із попереднім наголошуванням, зафіксованим у DŽ, узаконено варіанти з побічним наголосом. У DŽ не було двох слів — elfas, -ė і klerkas, -ė, тож їхній перший (із наголосом на першому складі) варіант, очевидно, взято з TŽŽ. Поза цим переліком залишилося таке нерідке в науковій мові слово, як hercas — можливо, через його походження від власного імені, оскільки власні назви в цих рекомендаціях не подавалися.

Рекомендація K-4 стала K-4.1 і була доповнена цілим переліком — 34 багатоскладовими запозиченими словами з наголошеними el, er, eu (Рекомендація K-4.1) (див. таблицю 4).

ТАБЛИЦЯ 4. Зміни в кодифікації багатоскладових іменників іншомовного походження з наголошеними дифтонгами el, er, eu

DŽ₄ₑ, DŽ₆ₑ

Rekomendacija K-4.1

–

се́рвер 1, се́рвер 1

–

епіде́рміс 1, епіде́рміс 2

ексте́рн 1

ексте́рн 1, ексте́рн 1

конце́рн 1

конце́рн 1, конце́рн 1

–

реве́рс 1, реве́рс 2

десе́рт 1

десе́рт 1, десе́рт 2

експе́рт, -ка 1

експе́рт, -ка 1, експе́рт, -ка 2

конце́рт 1

конце́рт 1, конце́рт 2

консе́рви 1

консе́рви 1, консе́рви 2

молбе́рт 1

молбе́рт 1, молбе́рт 2

резе́рв 1

резе́рв 1, резе́рв 2

терапе́вт, -ка 1

терапе́вт, -ка 1, терапе́вт, -ка 2

алергі́я 1

алергі́я 1, алергі́я 1

диспе́рсія 1

диспе́рсія 1, диспе́рсія 1

диверсія 1

диверсія 1, диверсія 1

енергія 1

енергія 1, енергія 1

гідроенергія 1

гідроенергія 1, гідроенергія 1

інерція 1

інерція 1, інерція 1

інверсія 1

інверсія 1, інверсія 1

комерція 1

комерція 1, комерція 1

–

контроверсія 1, контроверсія 1

–

перверсія 1, перверсія 1

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 13

—

реверсія 1, реверсія 1

—

синергія 1, синергія 1

терція 1

терція 1, терція 1

версія 1

версія 1, версія 1

—

Цельсій 1, Цельсій 1

автосервіс 1

автосервіс 1, автосервіс 1

сервіс 1

сервіс 1, сервіс 1

герцог 1

герцог 1, герцог 1

гіпербола 1

гіпербола 1, гіпербола 1

—

універсум 1, універсум 1

vèrmùtas 1

vèrmùtas 1, veŕmutas 1

Отже, поряд із варіантом із спадною інтонацією всюди з’явився варіант із висхідною інтонацією. Оскільки висхідна інтонація в багатоскладових словах із постійним наголосом на складі, що передує останньому, не впливає на рухомість наголосу, понад дві третини цих слів (24) залишилися з постійним наголосом, а десять набули також рухомого наголосу за 2-ю акцентною парадигмою. До списку не потрапили, можливо, рідші в загальному вжитку, але досить часті в науковій та науково-популярній літературі (а отже, і в підручниках, довідниках) або в деяких галузях слова derbis, džèrsis, kelneris, kerlingas, konversija, modernas, sterlingas¹⁷ та ін. Щоправда, як свідчить протокол засідання підкомісії з вимови й наголошування VLKK від 2008 05 12, частину цих слів, які в корпусі траплялися частіше, одні пропонували подати в цій рекомендації, інші ж дотримувалися думки, що до рекомендацій не слід включати слова, яких немає в DŽ. Таке рішення видається дивним, адже рекомендації призначалися і для майбутнього BŽ, обсяг якого неминуче буде більшим за DŽ; як видно з таблиць 2 і 3, до рекомендацій усе ж потрапили деякі слова, відсутні в DŽ.

K-11 стала рекомендацією K-11.1 і була доповнена двадцятьма прикметниками — похідними з суфіксами -inis, -ė і -iškas, -a, утвореними від деяких запозичених іменників із наголошеними el, er, включених або не включених (наприклад, geotermija – geoterminis, -ė; ekstravertas – ekstravertiškas, -a) до попередніх рекомендацій щодо наголошування (Рекомендація K-11.1). Поряд із варіантами наголошування зі спадною інтонацією записано варіанти з висхідною інтонацією (наприклад: desèrtinis, -ė 1, deser̃tinis, -ė 1; inèŕtiškas, -a 1, ineŕtiškas, -a 1 та ін.). Одразу впадає в око, що список охоплює лише частину активно вживаних слів цього типу; наприклад, серед іменників у рекомендації K-4.1 не було introverto (або варіанта з несталою орфографією

¹⁷ У загальному списку рекомендацій sterlingas є, подано обидва варіанти наголошування. Доступ в інтернеті: http://vlkk.lt/aktualiausios-temos/tartis-ir-kirciavimas/sarasas (переглянуто 2016 04 20).

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 14

intraverto), у цьому списку немає також прикметника introvertiškas, -a; хоча в рекомендації K-4.1 було inversija, немає прикметника inversiškas, -a та ін.

У рекомендації K-16 «Про наголошування деяких прислівників», ухваленій 10 листопада 2005 р., № R-12 (k-16), запозичених слів не було, а рекомендацію K-16.1 було доповнено єдиним прислівником eksternu — обома варіантами наголошування: ekstèrnu, eksternù (Рекомендація K-16.1).

На той час підкомісію VLKK з вимови й наголошування вже очолював Боніфакас Стунджа, який змінив Антанаса Пакеріса. Він написав докладний коментар до доповнення цих рекомендацій (K-3.1, K-4.1, K-11.1, K-16.1) «Про інтонацію запозичених слів із наголошеними дифтонгами el, er, eu» (Stundžia 2008), у якому обґрунтував рішення наблизити кодифікацію іншомовних слів «до реального вжитку та уніфікувати прозодичну інтеграцію в іншомовних словах близьких дифтонгів el, er і em, en; eu і ei».

Було констатовано, що «[н]аголошені дифтонги el, er і eu у запозичених словах (найчастіше — міжнародних) та іншомовних власних назвах» у словниках подаються чотирма способами:

1) зазвичай позначаються гравісом, що вказує на спадну інтонацію, і наголошуються за 1-ю акцентною парадигмою (dèlta, Kopėrnikas¹⁸);

2) іноді поряд із варіантами зі спадною інтонацією подаються варіанти з висхідною інтонацією (pèrsas, –ė (1) || pèrsas, -ė (2); Hèrmìs (1) || Hèrmìs (2));

3) іноді подаються слова лише з висхідною інтонацією (bẽlgas, -ė; Sèrbija (1); eūras (2));

4) іноді поряд із варіантами зі спадною інтонацією подаються слова з висхідною інтонацією (tèrmosas (1) || tė̀rmosas (1)¹⁹; Èlbingas (2) || Èlbingas (1)).

Інакше кажучи, у джерелах початку XXI ст. кодифіковано всі можливі співвідношення варіантів (a — зі спадною інтонацією, b — з висхідною інтонацією; відповідно до порядку в нормативних словниках (позитивної кодифікації), основний варіант стоїть ліворуч)²⁰:

1) a;

2) a || b;

3) b;

4) b || a.

Також у коментарі Боніфаца Стунджі (Stundžia 2008) зазначено такі важливі для розглядуваного в статті аспекту сучасної кодифікації положення:

1) «циркумфлекс найчастіше мають давніші запозичення, які зазвичай прийшли зі слов’янських мов»;

¹⁸ Тут і далі, стисло подаючи зміст коментаря, наведено лише по кілька прикладів (у коментарі їх набагато більше).

¹⁹ DLKŽ_4e, DLKŽ_6e termosas має лише циркумфлексне наголошення, TŽŽ (2001) — лише акутне (див. таблицю 1), LKŽė — обидва варіанти.

²⁰ Dėl variantų vertinimo laipsnių žr. Miliūnaitė 2003: 97–104.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 15

2) у нормативних працях до початку 1960-х років розглядувані дифтонги зазвичай позначалися правим знаком наголосу, а іноді — лівим;

3) не оприлюднивши мотивів і не обговоривши питання в пресі, від 1951 року в TŽŽ і від 1954 року в DŽ₁ майже послідовно почали вживати лівий знак наголосу;

4) «практика півстоліття не підтвердила обґрунтованості цієї норми [тобто акутного наголошення. — Прим. R. M.], і більшість активних користувачів літературної мови й далі практикує наголошення, несумісне з кодифікацією, — вимовляють koncertàs (оруд. одн. koncertù, місц. koncertè, знах. мн. koncertùs або з ненормативним відтягненим наголосом koncertų, koncertė, koncertūs), тобто з циркумфлексом»;

5) спираючись на попередні твердження авторів Алекса Гірденіса й Алдонаса Пупкіса, висунуто принцип системності звукового складу литовської мови: «[л]івий знак у випадку дифтонгів el, er ir eu суперечить не лише реальному вживанню, а й системі мови, <...> оскільки стає можливою протилежність двох акутів. <...> Циркумфлекс послідовно кодифікується в іншомовних словах і власних назвах близької структури з наголошеними дифтонгами em, en ir ei.»

Отже, другий етап доповнення рекомендацій у 2008 році був досить послідовним у напрямі легалізації варіантів: поряд з акутними варіантами наголошення легалізували циркумфлексні, однак охопили не всі запозичені слова зі словників DŽ і TŽŽ, що містять дифтонги el, er, eu, а лише ті, що частіше трапляються у вжитку. У згаданому коментарі Боніфаца Стунджі йдеться, що підкомісія з вимови й наголосу не дійшла згоди щодо двоскладових іменників із закінченням –a (delta, ferma, pleura) і відклала їх розгляд до вивчення реального вжитку; до рекомендацій також не включили власні назви, оскільки щодо них, мовляв, точилися дискусії.

3.3.3. Третій етап доповнення рекомендацій. У 2014 році рекомендацію «Щодо наголошування деяких прислівників» доповнили ще раз, і вона стала K–16.2 (Рекомендація 16.2). До неї, крім прислівників литовського походження, включили також шість прислівників, утворених від прикметників міжнародного походження із суфіксом –iškas і дифтонгами el, er (наявними в рекомендації K–11.1): alergiškai, ekstravertiškai, hiperboliškai, inertiškai, keltiškai, kontroversiškai. Як і в попередніх рекомендаціях, поряд з акутним варіантом наголошення подано також циркумфлексний.

4. ЯКИЙ СУЧАСНИЙ СТАН КОДИФІКАЦІЇ?

Хоча в словниках другої половини XX ст. аж до рекомендацій щодо наголошування 2003 р. переважав гострий наголос у запозиченнях із дифтонгами el, er, eu, очевидно, що такої системи в них не було збережено; узаконення деяких обставинних або варіантних випадків свідчило про непослідовність кодифікованої норми, яку неможливо було б вважати якимись обґрунтованими винятками (див. таблицю 1).

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 16

Отже, мовцям практично неможливо опанувати систему й без словника правильно наголошувати ці запозичення відповідно до кодифікованих норм. Рекомендації дещо виправили ситуацію, оскільки визнання обставинних варіантів принаймні частотніших слів дає мовцям змогу вибрати один із прийнятніших для них варіантів.

Дослідження рекомендацій виявило три моменти:

1) достатньо послідовне надання варіантності кодифікації наголосу, тобто узаконення обставинних варіантів відповідно до тенденцій реального вжитку там, де до того були кодифіковані лише гострі варіанти;

2) загальна непослідовність кодифікації там, де були кодифіковані лише обставинні варіанти або обставинні варіанти були першими;

3) спосіб розв’язання проблеми наголошування el, er, eu, який, хоча й спирається на частотність уживання слів, із системного погляду є нераціональним: наголос кодифікується списками лише для окремих слів, тоді як поза межами варіантності кодифікації залишилося чимало рідше вживаних загальних назв, не кажучи вже про власні назви.

За цей час вийшло ще два видання DŽ₇: DŽ₇ (2012, друковане) та його інтернет-версія DŽ_7i (2015) у системі «Цифрових ресурсів литовської мови» (www.lkiis.lt). У цих виданнях враховано рекомендації VLKK щодо наголошування до 2012 р., тож поряд із гострими варіантами з’явилися обставинні варіанти тих слів, які потрапили до рекомендацій. Отже, тенденцію до обставинного наголосу в запозиченнях із наголошеними дифтонгами el, er, eu узаконено не лише на первинному (рекомендаційному), а й на словниковому етапі кодифікації. Однак у масштабах усього словника несистемність кодифікації запозичень із наголошеними дифтонгами el, er, eu виявилася ще виразніше: в одних випадках з’явилася варіантність, в інших (тобто в словах, яких немає в рекомендаціях) здебільшого залишився гострий наголос.

Отже, на початку 2016 р. можна стверджувати, що в кодифікації наголошування запозичень із дифтонгами el, er, eu перетинаються дві системи, а в літературній мові наголошування цих слів є незбалансованим. Це створює труднощі для користувачів літературної мови — як усної, так і писемної (під час наголошування слів у словниках, довідниках, енциклопедіях, підручниках тощо).

У 2014–2016 рр. у Підкомісії словника VLKK розглядають і публікують частинами в інтернеті (http://bkz.lki.lt) новий нормативний BŽ має зафіксувати реальний сучасний стан наголошування в літературній, тобто нормативній, литовській мові. Під час обговорення словника одразу постала згадана проблема: що робити із запозиченими словами, які мають наголошені el, er, eu, але не потрапили до рекомендацій VLKK щодо наголошування? Первинна кодифікація начебто їх не торкнулася.

З огляду на це, від кінця 2015 р. ці питання знову порушувалися в Підкомісії з вимови та наголошування VLKK. На засіданні 21 жовтня 2015 р.²¹ Боніфакас Стунджя згадав про можливу системну зміну кодифікації:

²¹ Протокол засідання Підкомісії з вимови та наголошування VLKK від 21.10.2015 № EP-62.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 17

У 2008 році після дискусій підкомісія ухвалила компромісне рішення: постановлено поряд із частіше вживаним, тобто більш пристосованим до системи литовської мови, варіантом міжнародних слів із наголосом на першому складі, наприклад terapėutas, -ė 1, подавати варіант із наголосом на останньому складі — terapėutas, -ė 2. (Частотність перевірено за 100-мільйонним словником текстів Університету Вітовта Великого.) З огляду на встановлені тенденції вже можна поміняти варіанти місцями або, можливо, здійснити системну зміну — оголосити нормативним наголос на останньому складі, а наголос на першому допустити з огляду на традицію.

Чи достатньо аргументів, щоб зробити цей крок у кодифікації, закріпивши наголос на останньому складі як основну норму? Для кодифікації літературної мови загалом важливі три речі: особливості структури літературної мови, її функції та мовні настанови (Garvin 1993: 37–54). Готуючись до змін у кодифікації, варто відповісти на такі запитання, безпосередньо пов’язані з цими аспектами (докладніше див. Miliūnaitė 2007: 7–23):

1) чи відбуваються реальні зміни у співвідношенні конкурентних варіантів упродовж певного періоду?

2) чи є підстави змінити закріплений кодифікацією ступінь оцінювання варіантів?

3) чи відрізняється мововжиток трьох поколінь на момент перегляду кодифікації?

4) чи настав час змінити кодифікацію?

5) чи можна очікувати позитивної реакції мовців на зміну кодифікації?

6) чи підготовлено план ознайомлення мовців літературної мови з майбутньою зміною кодифікації?

Далі у статті й робиться спроба відповісти на ці запитання.

5. СУЧАСНИЙ СТАН КОДИФІКАЦІЇ ЗАПОЗИЧЕНЬ ІЗ НАГОЛОШЕНИМИ ДИФТОНГАМИ EL, ER, EU ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇЇ ЗМІНИ З ПОГЛЯДУ ТЕОРІЇ КОДИФІКАЦІЇ

5.1. Вибір стратегічних напрямів кодифікації

Як видно з попередніх частин статті, короткий голосний запозичених слів e є проблемою кодифікації не окремих слів, а всього звукового рівня сучасної литовської літературної мови. Під час кодифікації як основ окремих мовних рівнів, так і конкретних явищ цих рівнів, що розглядаються системніше, насамперед визначають, який період змін кодифікації охоплюють і наскільки далеко в майбутнє його проєктують, яких цілей планують досягти протягом цього періоду та якими стратегічними напрямами кодифікації керуватимуться. Найпоширеніші орієнтири такі:

▪ збільшувати чи зменшувати варіантність,

▪ очищувати літературну мову чи толерувати збільшення кількості запозичених явищ,

▪ посилювати чи лібералізувати норми літературної мови.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 18

Вибір стратегічних напрямів кодифікації залежить передусім від стану розвитку літературної мови (конкретного її рівня) та характеру мовної політики на обраному етапі розвитку літературної мови.

Наскільки можна зрозуміти з коментарів до рекомендацій VLKK щодо наголошування, головна мета цих рекомендацій — наблизити відсталу кодифікацію наголошування до реального вжитку. Однак у них не йдеться про розподіл у часі кроків зміни кодифікації та очікуваний результат на певному, хоча б приблизно визначеному, етапі розвитку літературної мови. Тож залишається питання: які стратегічні напрями кодифікації обрати, говорячи про наголошування запозичень із el, er, eu?

5.1.1. Варіантність. Історія нормування литовської літературної мови, особливо в перші десятиліття її існування, свідчить про спрямованість кодифікації різних мовних рівнів на зменшення кількості варіантів: передусім із розмаїття діалектних чи чужомовних явищ відбирали ті, що відповідали б системі літературної мови. Після утвердження цієї системи й початку самостійного функціонування літературної мови аж до кінця XX століття підтримували помірну варіантність на всіх рівнях (за винятком, мабуть, правопису), розуміючи, що це необхідна умова мовних змін. На початку XXI століття, коли почали систематично переглядати кодифікацію літературної мови (наприклад, рекомендації щодо лексики й граматики публікуються в серії «Kalbos patarimai»), кодифіковані норми стали ліберальнішими й варіантнішими, краще відображаючи дедалі динамічніші зміни у вжитку. Перегляд кодифікації наголошування, тим паче значно затриманий і відсталий від тенденцій ужитку перегляд основного нормативного словника, не був винятком. Однак збільшувати кількість варіантів слід помірковано, адже надмірно варіантна й мінлива норма несумісна із самою природою літературної мови. Варіантності має бути достатньо, щоб вона відображала тенденції варіативного вжитку й давала мові змогу змінюватися, але не була надмірною та не заважала літературній мові виконувати свої функції.

Збільшення кількості кодифікованих варіантів запозичень із el, er, eu (тобто узаконення варіантів із циркумфлексним наголосом) якраз пов’язане з тенденціями вжитку й є засобом зміни кодифікації; після її зміни, тобто переходу до основної норми з циркумфлексним наголосом і стабілізації вжитку, кількість варіантів слід природним чином зменшити, залишивши один варіант. Однак цей процес потребує часу.

5.1.2. Співвідношення запозичених елементів із системою литовської мови. Упродовж усієї історії нормування литовської літературної мови намагаються дотримуватися принципу помірного очищення, відмовляючись від суворої пуристичної позиції, але обережно запозичуючи елементи — цілеспрямовано й зазвичай лише там, де вони функціонально обґрунтовані й не можуть бути замінені питомими елементами. Випадок вимови та наголошування запозиченого короткого [ɛ] і дифтонгів el, er, eu має відповідати цьому загальному напряму помірного очищення: запозичені елементи в литовській мові недоцільні, оскільки їх повністю замінюють литовський короткий [ɛ] і дифтонги el, er, eu із циркумфлексним наголосом. Як свідчить кодифікація міжнародного [ɛ]

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 19

історія, цей елемент було штучно впроваджено до літературної мови, і протягом усієї історії його кодифікації він залишався не лише малофункціональним, а й шкідливим для системи наголошування літературної мови, сприяючи нерегулярному відтягуванню наголосу.

5.1.3. Обов’язковість норм літературної мови.

У міру лібералізації суспільства на початку XXI ст. політика унормування літературної литовської мови стає м’якшою. Від суворих вимог переходять до рекомендацій і легітимізують більше варіантів, що функціонують у вжитку, сподіваючись, що свідомі користувачі мови зможуть самостійно вибрати найвідповідніший спосіб мовного вираження. Кодифікація наголошування запозичених слів із el, er, eu також відповідає цьому ліберальному напрямові тією мірою, якою користувачам у перехідний період кодифікації надають можливість вибирати з кількох варіантів.

5.2. Застосування принципів і критеріїв кодифікації

Літературну литовську мову та її варіативне вживання унормовують, визначаючи нормативну цінність мовних явищ за загальноприйнятими (і затвердженими протокольним рішенням VLKK) принципами та критеріями кодифікації (пор. Girdenis, Pupkis 1996: 1–5; Principai 1997: 1–3; Pupkis 2005: 157 tt). Основні принципи унормування (тобто загальні положення) такі:

гнучка сталість (зберігати спадкоємність системи літературної мови й створювати умови для її розвитку (див. також Garvin 1993: 43); унормовувати не стрибкоподібно, а через варіанти);

системність²² (зважати на внутрішні закономірності мови — унормовувати мовні явища не ізольовано, а в контексті всієї системи мови, її підсистем, норм і вжитку);

доцільність (добирати найвагоміші для конкретного випадку критерії кодифікації, а з огляду на функції мови в суспільстві — найфункціональніші засоби вираження відповідно до потреб користувачів).

Обравши стратегічний напрям кодифікації запозичень із дифтонгами el, er, eu і спираючись на ці принципи, залишається розглянути, як у цьому випадку взаємодіють між собою критерії кодифікації та які з них визначають результат кодифікації. Нормативна цінність конкретних мовних явищ, приблизно кажучи, складається з часток цінності, що окремо визначаються за кожним критерієм, актуальним для відповідного явища. До різних мовних рівнів ці критерії застосовують не цілком однаково, з огляду на специфіку кожного рівня: критерії розташовуються по-різному в ієрархії (наприклад, вага критерію чистоти на різних рівнях неоднакова); на одних рівнях легітимізують більше нормативних варіантів,

²²Системність у кодифікації розуміють і як загальний принцип, і як конкретний критерій оцінювання мовних явищ (Pupkis 2005: 170). На рівні критеріїв системність часто поєднується з правильністю.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 20

інші норми (наприклад, правописна) варіюють мінімально тощо. У кодифікації вимовних і наголосових варіантів вага різних критеріїв також не цілком однакова. Насамперед, відповідно до принципу системності, слід зважати на особливості звукового рівня загальнолітовської мови (Pupkis 2005: 169):

Системи фонології та морфології особливо вирізняються міцністю й чіткістю системних зв’язків. Кажуть, що це закриті системи, які протягом років існування зрілої загальнолітовської мови не поповнюються новими елементами, тобто самі їх не продукують і не запозичують з інших систем.

Звукова система західноавкштайтського каунасського діалекту, що становить основу звукової системи загальнолітовської мови, не має міжнародного [e]²³. У запозичених словах вимовляється такий самий короткий [e], як і в словах литовського походження. Це дає змогу вважати міжнародний [e], а разом із ним і двозвуки el, er, eu із наголосом на першому компоненті несистемними в загальнолітовській мові²⁴. У такому разі, щоб узаконити несистемний елемент у загальнолітовській мові, потрібні вагомі аргументи на користь його доцільності. Так само критерій системності вимагає говорити про ці явища не на рівні груп слів (похідних слів), за якими укладають рекомендації щодо наголошування, а на вищому рівні, адже ці явища охоплюють усі частини мови, загальні й власні назви та не залежать від конкретної структури слова. Отже, кодифікаційні рішення також мають ухвалюватися на вищому системному рівні.

Допоміжні критерії кодифікації, актуальні в цьому випадку та підпорядковані принципу доцільності, такі:

a) розрізнювальна здатність та економність: частина носіїв загальнолітовської мови не розпізнає як окрему фонему, що функціонує в певних позиціях (у запозичених словах), тим паче в мовленнєвому потоці немає потреби розпізнавати й у якийсь спосіб виокремлювати саму категорію запозичень; отже, з цього погляду наявність міжнародного [e] у загальнолітовській мові недоцільна — надлишкова;

b) поширеність і частотність уживання: через брак досліджень та їхню складність застосовувати ці критерії важко, однак і сам наголос на першому компоненті в двозвуках el, er, eu виник у вжитку не природно²⁵, а був штучно запроваджений, тому можна говорити лише про його закріплення або незакріплення; поширеніше наголошування на другому компоненті у частотніших запозиченнях el, er, eu та узгодження з наголосом литовських слів із el, er засвідчують виразну тенденцію вжитку — відхід від варіанта з наголосом на першому компоненті, який відрізняється від

²³ Оскільки система загальнолітовської мови, зокрема її звуковий склад, сформувалася переважно на основі одного діалекту (хоча з погляду походження літературних мов це доволі рідкісне явище, пор. Deumert 2004: 3), для кодифікації доцільно зберігати цілісність такого закритого рівня, як фонетичний. (Зауважимо, що внаслідок природного розвитку звукова система загальнолітовської мови набула також деяких нових ознак, які не збігаються зі звуковою системою базового діалекту, однак кодифікація в цьому аспекті відстає; пор. Miliūnaitė 2009: 44–45.) Зрозуміло, що інші, менш закриті рівні загальнолітовської мови тим паче не слід ототожнювати із системою базового діалекту: загальнолітовська мова вже розвивається самостійно.

²⁴ Інші аспекти критерію системності, зокрема наголошування аналогічних запозичень із двозвуками em, en, а також ol, or, див. Pupkis 2016.

²⁵ Явища, що природно виникають у вжитку, зазвичай проходять кілька етапів розвитку, перш ніж поширитися й стати придатними до кодифікації (пор. Aitchison 2013), однак наголос на першому компоненті в запозиченнях із el, er, eu було кодифіковано, попри це.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 21

нерозуміння литовського спадного акценту, а отже, і його неприйняття протягом тривалого періоду функціонування стандартної литовської мови (що охоплює три покоління мовців);

c) традиція нормування та критерій авторитету: історія кодифікації наголошування запозичень із дифтонгами el, er, eu свідчить про наявність достатньої кількості думок авторитетних фахівців, підкріплених ґрунтовними аргументами на користь зміни кодифікації — переходу до міжнародного el, er, eu спадного наголосу; аргументи авторитетних фахівців, які дотримуються протилежної думки, більше стосуються технічних і практичних аспектів кодифікації та прагнення зберегти саму кодифікацію якомога стабільнішою;

d) мовні настанови користувачів: їх мало досліджували, однак навіть із думок, висловлених із різних нагод, можна припустити, що ці настанови є різними; слід розрізняти дві групи користувачів стандартної мови: поширювачі норм²⁶ (учителі, мовні редактори, працівники засобів масової інформації, актори тощо; їхні думки формуються під впливом чинної кодифікації та наявних звичок, а ці два чинники в цьому випадку не завжди збігаються) і пересічні користувачі мови (їхнє ставлення до кодифікації цього явища, як уже зазначалося, доволі нейтральне, а наголошування досліджуваних слів з погляду усного мовлення не сприймається як проблема).

6. ПЛАНУВАННЯ ЗМІНИ КОДИФІКАЦІЇ

6.1. Етапи планування зміни кодифікації

Розглядаючи зміну кодифікації, доцільно спиратися на методику мовного планування, що передбачає чотири визначені етапи (пор. Christian 1994: 33–34):

1) визначається проблема (з’ясовується мовна ситуація та причини, з яких потрібна зміна кодифікації);

2) розробляється та впроваджується план зміни кодифікації:

a) збираються дані про поточний стан;

b) визначаються цілі й завдання плану, передбачаються способи їх досягнення та можливі результати;

c) явище послідовно впроваджується згідно з планом;

3) оцінюється ефективність плану, тобто здійснюється контроль за його виконанням і, за потреби, план коригується;

4) підтримується зворотний зв’язок із користувачами мови.

²⁶ Докладніше про різне ставлення груп користувачів мови до мовних норм і їхню роль у поширенні норм див. Takahashi 2004: 173–174.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 22

У плані зміни кодифікації наголошування запозичень із дифтонгами el, er, eu на циркумфлексний наголос (деталі цього плану відображені в протоколах підкомісії VLKK з вимови та наголошування, розглянутих рекомендаціях VLKK щодо наголошування та їхніх коментарях) наразі досягнуто й пройдено половину пункту 2c. Залишилося виконати завершальну дію цього пункту — вирівняти систему наголошування. Хоча, як уже зазначалося, у згаданих документах безпосередньо не йдеться про передбачуваний остаточний термін зміни, розпочате поетапне видання BŽ є тією реальною основою, на якій ця зміна кодифікації є найдоцільнішою, адже наступні видання цього словника навряд чи зустрінуть у суспільстві таку увагу, на яку можна розраховувати тепер, і їхній вплив на вживання буде слабшим.

Якби ми подібно оцінили «план» попереднього етапу кодифікації, що тривав понад пів століття, — запровадити в ужиток литовської мови запозичений короткий голосний [ę], — то могли б сказати, що оцінювання ефективності цього плану за третім пунктом засвідчило його неспроможність.

6.2. Можливі рішення

На засіданні підкомісії VLKK з вимови та наголошування 21 жовтня 2015 р. було зроблено важливий крок: погодилися, що зміна кодифікації має охопити не окремі списки слів, а всю систему. Не було досягнуто згоди лише щодо інтенсивності зміни та її розподілу в часі. У протоколі цього засідання зазначено:

Принципового рішення щодо el, er, eu у міжнародних словах не ухвалено. Планується запитати думку Комісії з мови про те, чи варто поступово визнати циркумфлексний варіант як паралельний для всіх міжнародних слів (а не лише частіше вживаних), чи можна проголосити циркумфлексне наголошування загалом основною нормою наголошування (не вилучаючи циркумфлексний варіант як паралельний) і закріпити цю норму в «Словнику нормативної литовської мови».

Отже, у першому випадку пропонується показати тенденцію до циркумфлексного наголошування всіх запозичень, наголошених на першому складі, із дифтонгами el, er, eu, узаконивши таким чином загальну варіантність цієї підсистеми. У такому разі ті, хто орієнтується на перший варіант як основний, і надалі наголошуватимуть на першому складі. У тих словах, для яких уже кодифіковано лише циркумфлексний варіант, він, мабуть, і залишився б циркумфлексним (bẽlgas, -ė, ẽūras, pẽrlas тощо), тож сумліннішим користувачам, як і раніше, довелося б запам’ятовувати такі слова. Для послідовності кодифікації цей варіант нічого не дає. Отже, зміна кодифікації зупиняється на півдорозі, а її планування залишається нечітким. Чи варто чекати ще 10–20 років, поки всі слова «пристосуються» (а рідковживані — «не пристосуються») до системи наголошування литовської мови, і лише тоді можна буде зробити циркумфлексний варіант основним?

У другому випадку пропонується вже тепер вирівняти систему:

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 23

1) усі запозичені слова з дифтонгами el, er, eu у першому варіанті наголошувалися б циркумфлексно,

2) у тих словах, для яких до того було кодифіковано гострий варіант (єдиний або перший поряд із другим, циркумфлексним), цей гострий варіант залишився б другим.

Отже, у другому випадку користувачам не довелося б гадати: наголошуючи циркумфлексно, вони завжди дотримувалися б основної норми — такою є і тенденція вживання, — а якщо хтось звик наголошувати гостро, це також не вважалося б помилкою. У підкомісії VLKK з вимови та наголошування цей варіант назвали революційним, хоча жодної революції тут немає, якщо говорити не про окремі слова, а про всю систему наголошування запозичень із el, er, eu. Як видно з рекомендацій щодо наголошування, починаючи з 2003 р., та коментарів до них, варіанти досить послідовно ведуть до циркумфлексного наголошування, готуючи ґрунт саме для такої зміни кодифікації. Відповідно до природної тенденції 2003 р., як уже зазначалося, було кодифіковано наголошування euro, і це цілком себе виправдало. Тим паче прагнення реалізувати принцип системності — застосовувати циркумфлексне наголошування до всіх запозичених слів із наголошеними дифтонгами el, er, eu — не слід називати революцією. Це зумовлено самою природою явища, про яке йдеться.

Кодифікаційну революцію у TŽŽ 1951 р. здійснили без жодних дискусій. Тепер фактично потрібно виправити її наслідки й повернутися до норми, зафіксованої 1948 р. у Литовському орфографічному словнику, але, зрозуміло, на новому рівні, включивши багато нових запозичених слів і певний час пропонуючи доцільні побічні гострі варіанти.

7. ТЕХНІКА КОДИФІКАЦІЇ

7.1. Дії зі зміни кодифікації

З огляду на критерій уживання, частково цінність варіантів зазвичай визначає характер їхньої конкуренції: а) початок конкуренції, б) посилення конкуренції, в) сильна конкуренція, г) послаблення конкуренції, ґ) завершення конкуренції (докладніше див. Miliūnaitė 2006: 14). Оскільки розглядуване явище, як зазначалося, виникло не природно, а внаслідок штучної кодифікації, до того ж його складно зафіксувати в живому вжитку, доцільніше говорити не про конкуренцію варіантів норм у реальному вжитку, а про її проєкцію в кодифікації. Отже, зміна кодифікації більше залежить від техніки кодифікації, ніж від співвідношення конкурентних варіантів. Суть самої зміни кодифікації полягає в системному переході до висхідно-низхідного наголошування, при цьому певний час доцільно залишати висхідний наголос як другорядний варіант — залишок попередньої кодифікації.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 24

Під час зміни кодифікації теоретично можливі такі дії:

а) кодифіковані варіанти норм міняються місцями,

б) легітимізується новий варіант норми,

в) усувається один із варіантів норми,

г) усувається неактуальна норма,

ґ) легітимізується явище, яке раніше було негативно кодифіковане (не вважалося нормою).

Оскільки кодифікація розглядуваного явища була непослідовною, для її вирівнювальної зміни, якщо розглядати окремі слова, знадобилися б усі п’ять дій (див. таблицю 5).

ТАБЛИЦЯ 5. Дії для вирівнювальної зміни кодифікації у варіантах наголошування запозичень із дифтонгами el, er, eu (а — висхідний наголос, б — висхідно-низхідний наголос)

Dabartinis kodifikacijos būvis (pagal VLKK rekomendacijas arba, jei jų nėra, TŽŽ 2001) VLKK Tarties ir kirčiavimo pakomisės 2016 m. siūlymai dėl kodifikacijos BŽ 1 atvejis 2 atvejis 1. a (dèrbis, hermenèutika) a || b (dèrbis || dèrbis; hermenèutika || hermenèutika) b || a (dèrbis || dèrbis; hermenèutika || hermenèutika) 2. a || b (hèrbas || hèrbas) a || b (hèrbas || hèrbas) b || a (hèrbas || hèrbas) 3. b (bèlgas, -ė, speltà, èūras) (?) b (bèlgas, -ė, speltà, èūras) 4. b || a (tèrmosas || tèrmosas) b || a (tèrmosas || tèrmosas) b (tèrmosas) 5. naujai ateinantys žodžiai (delfis) a (?) b (delfis)

З таблиці 5 видно, що результати запланованої зміни кодифікації в першому й другому випадках чітко відрізняються: перший крок не поліпшує стан кодифікації, другий створює чітку систему.

Говорячи про планування зміни кодифікації, не слід забувати й про питання, як поводитися з новими словами (неологізмами), що входять до литовської мови. Хоча для частини з них із часом з’являються литовські відповідники, однак від моменту, коли їх починають уживати, їх потрібно якось наголошувати. Таких

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 25

Нові слова входять до литовської мови щодня, наприклад: derbiai («класичні чоловічі туфлі з відкритою шнурівкою»), internas, -ė («той, хто перебуває в інтернатурі, тобто лікар, який проходить післядипломну практику»), selfis²⁷ («автопортретна фотографія, зазвичай зроблена смартфоном і викладена в соціальних мережах»), dalbergija²⁸ («дерево родини бобових») тощо (див. ND).

Виходячи з логіки наголошування «ще не освоєних» запозичень, у першому випадку спочатку слід було б узаконити акутований варіант і дочекатися коротшого чи довшого періоду його пристосування до системи литовського наголошування, а вже потім, якщо він виявився б частотним, поступово перейти до циркумфлексного варіанта. Очевидно, що й у такому разі надалі не вдалося б уникнути несистемного наголошування всіх запозичень із el, er, eu.

7.2. Співвідношення варіантів і статус після можливої зміни кодифікації

Відповідно до усталеної в кодифікації літовської літературної мови системи чотирьох основних ступенів оцінювання варіанти норми можуть бути рівноправними (a | b) або один — основним (практично переважним), а інший — побічним (a || b). Теоретично співвідношення варіантів норми відображає стан їхньої конкуренції та тенденції розвитку в реальному вжитку на момент кодифікації: сильну конкуренцію варіантів або більшу перспективність одного з них (а в соціолінгвістичному аспекті — і його престижність). Якщо кодифікація не надто відстає від ужитку й за потреби коригується, така система ступенів оцінювання дає змогу гнучко реагувати на зміни у вжитку. Отже, цей формальний спосіб вираження співвідношення варіантів норми потрібен як для фіксації змін кодифікації через варіанти, так і для орієнтування мовців щодо мовних тенденцій.

У практиці літературної мови про статус варіантів потрібно говорити на двох рівнях: 1) джерел кодифікації; 2) мовців.

Для кодифікації наголошування важливими є лексикографічні праці (найчастіше словники). У лексикографічній практиці заголовне слово, а разом із ним його наголошення, написання та граматичну форму зазвичай вважають основним варіантом, а інший варіант, наведений поруч, — рівноправним або побічним (це залежить від рішення укладачів конкретного джерела). Отже, для практики кодифікації особливо важливе становище основного (першого) варіанта, адже загалом якийсь варіант

²⁷ Хоча для цього англіцизму швидко знайшли литовський відповідник asmenukė, у вжитку може виникнути потреба вимовити й наголосити також і його самого (пор.: Разом із селфі з’явилися й споріднені слова «selfintis», «selfimanas»). Від обраного тону залежить місце наголосу.

²⁸Dalbergija зафіксована у 21 записі (з видовими означеннями) в Банку термінів Литовської Республіки (LRTB) із різних джерел, затверджених VLKK (шукали лише називний відмінок; перевірено 21.04.2016). Цей термін тут має два варіанти наголошення: dalbėrgija (18 разів: у рекомендаціях VLKK «Щодо деяких назв деревини», 2003; «Щодо литовських назв деревних, волокнистих, пряних, дубильних та інших рослин, що використовуються для технічних потреб», 2008; «Щодо литовських назв отруйних рослин (A–J)», 2016 тощо) і dalbergija (5 разів: у Тлумачному словнику термінів деревини, 2014). Хоча в цьому випадку така варіативність не впливає на місце наголосу, дуже сумнівно, чи потрібна вона в принципі для термінів, кодифікованих у той самий період.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 26

має подаватися як заголовний, тобто основний. Водночас створюється можливість, змінюючи кодифікацію, міняти варіанти місцями.

Щодо статусу варіантів найбільше неясностей виникає у мовців. Кодифікацію норм наголошування літературної литовської мови, можливо, надмірно дотримуючись принципу стабільності норм, десятиліттями послідовно не переглядали, і в деяких випадках вона значно відставала від реального вжитку. Тому, щоб рекомендації щодо наголошування не застрягали надовго в замкненому колі під час зміни норми на користь варіанта, тобто щоб мовці могли обирати варіанти, які більше відповідають реальному вжитку та їхнім потребам, навіть якщо до рекомендацій 2003 року їх узагалі не було включено й через це в рекомендаціях вони часто опинялися на другому місці, VLKK ухвалила два спеціальні рішення. У 2010 році постановлено (Рекомендація K-20):

1. Варіанти наголошування, наведені в рекомендаціях щодо наголошування, затверджених Державною комісією з литовської мови (див. http://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/tartis-ir-kirciavimas?view=slides), а також у «Довіднику з наголошування літературної литовської мови» Д. Мікуленене, А. Пакеріса, Б. Стунджі та в електронних «Словнику наголошування загальних слів» і «Словнику наголошування власних назв», що додаються до нього (розглянутих Державною комісією з литовської мови; Вільнюс, 2007 рік і наступні видання), слід вважати нормативними, і вживання жодного з них не вважається помилкою. 2. Помилковими вважаються ненормативні варіанти наголошування та непослідовне вживання нормативних варіантів наголошування, тобто вживання їх упереміш.

У коментарі до цього рішення зазначено (Stundžia 2013):

Зрозуміло, перші варіанти є основними; на них традиційно спираються термінологи й ті, хто хоче дотримуватися винятково престижного мовлення.

Однак термінологам таке рішення видалося незручним, адже під час зміни кодифікації на користь варіанта перший варіант у рекомендаціях іноді ще певний час залишається пережитком старої кодифікації, уже не вважаючись престижним у реальному вжитку. Така ситуація виникає особливо тоді, коли в DŽ кодифіковано лише один варіант, який уже не має перспектив. Узаконивши поряд із ним у рекомендації перспективніший варіант як другий, потрібно зробити ще один крок (і почекати), щоб другий став першим²⁹.

Зважаючи на це, у 2015 році VLKK ухвалила ще одне протокольне рішення змінити це положення в «Загальних вимогах до укладання термінологічних словників» (Протокольне рішення PN-

²⁹ Це важливо не лише для запозичених слів із el, er, eu. Часто наводять приклад слова liauka: у DLKŽ₄ₑ є лише liaukà (2), тоді як у реальному вжитку переважає líauka (1). Тому під час зміни норми через варіанти безперспективний варіант liaukà ще певний час подають як основний. У таких випадках, якщо мовці не приймають першого варіанта, а вжиток виразно схиляється до другого, не варто боятися перескочити через один кодифікаційний крок.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 27

8), щоб не доводилося дотримуватися першості наголосових варіантів, наведених у джерелах кодифікації (попереднє положення цього пункту в цитованому тексті позначене як викреслене):

26. У словниках литовські терміни (за винятком ненормативних і термінів-відсилань у статтях із посиланнями, а також службових слів, що є компонентами термінів) мають бути позначені наголосом. Якщо в рекомендаціях Державної комісії литовської мови або в «Словнику сучасної литовської мови» допускається кілька наголосових варіантів, у словниках слід подавати перший варіант (якщо наголосові рекомендації «Словника сучасної литовської мови» не збігаються з рекомендаціями Державної комісії литовської мови, слід керуватися останніми). Не рекомендується позначати наголоси у відповідниках іншими мовами та вказувати довготу голосних латинської мови.

Після того як у BŽ буде вирівняно систему наголошування запозичень із el, er, eu, ця проблема зникне, адже словник відображатиме тенденції реального вживання, а наголошуючи терміни, можна буде спиратися на основний варіант.

Коли норма у вжитку варіює або її варіювання штучно підтримується застарілою кодифікацією, частина мовців формує звичку вживати безперспективну норму, і це необхідно враховувати. Скажімо, ті ведучі радіо- й теленовин, які навчилися наголошувати багато запозичень із el, er, eu з наголосом на першому компоненті (або принаймні не переносити наголос), можуть із більшими труднощами перейти до варіанта з наголосом на другому компоненті. Та це й не обов’язково, якщо мовець обирає одну систему (варіант із наголосом на першому або на другому компоненті) і послідовно її дотримується, хіба що всі медіа домовляться перейти до спільної системи. Не слід забувати, що мовні норми є також відображенням стану мови певного періоду. Зазвичай більшість мовців через інерцію мовних звичок не схильні зважати на зміни кодифікації та перенавчатися, тому засвоєна ними норма може вважатися ознакою певного періоду або й певного покоління. Різні системи, які обиратимуть різні мовці, дали б змогу конкуренції цих варіантів у реальному вжитку природно врегулюватися відповідно до тенденцій, які вже тепер чітко помітні, а зміна кодифікації на користь наголосу на другому компоненті ще більше їх посилила б.

7.3. Практичне впровадження зміни кодифікації

Теорія і практика кодифікації свідчать, що у сучасній ситуації найраціональніше зробити останній крок у напрямі вирівнювання системи наголошування: у BŽ, який готують і планують затвердити у VLKK, повсюдно перейти до варіанта із наголосом на другому компоненті для запозичень із дифтонгами el, er, eu як першого та вважати його основною нормою. Там, де було кодифіковано також варіант із наголосом на першому компоненті (або лише такий варіант), його слід подати другим.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 28

У такому разі постає кілька практичних питань. Щодо них потрібна спільна й чітка домовленість як між самими кодифікаторами, так і між кодифікаторами та мовцями³⁰.

По-перше, що робити з попередніми працями з кодифікації та різними джерелами, наголоси в яких позначено відповідно до попереднього стану кодифікації, — словниками, енциклопедіями, довідниками, підручниками, базами даних із позначеними наголосами тощо? Відповідь проста: змиритися з тим, що суттєвіші зміни кодифікації потребують перехідного періоду, а отже, і більшої толерантності до варіативних норм. Кодифікацію деяких явищ літературної мови або їхніх підсистем уже не вперше рішуче змінюють. Наприклад, чотири десятиліття тому, 1976 року, було вирішено писати i у коренях трьох литовських слів bjaurus, -i, pjauti, spjauti відповідно до вимови (хоча DŽ₂ вийшов зовсім недавно — 1972 року). Пізніші джерела швидко пристосувалися до цього рішення. Переходячи до нової кодифікації наголошування запозичень із el, er, eu, тим, хто свідомо прагне суворіше дотримуватися норм літературної мови, слід керуватися найновішим і основним джерелом кодифікації (тобто BŽ), а для звичайних мовців, яким немає потреби перевіряти наголоси в джерелах, цей перехід узагалі буде непомітним, адже й другий варіант також буде нормативним. Нові видання інших джерел (електронні джерела оновлювати простіше) поступово дали б змогу за довший або коротший час повсюдно перейти до спільних кодифікаційних рекомендацій. Оскільки поширювачі норм орієнтуються на кодифікацію, інші мовці з часом переймали б норми, яких дотримуються вони.

По-друге, що робити з власними назвами (іменами та географічними назвами)? Чи не слід залишити їхнє наголошування без змін? Оскільки для власних назв не прийнято подавати варіантів наголошування, як перейти до наголосу на другому компоненті, не порушуючи принципу зміни норми через варіанти?

Якщо ухвалено рішення вирівняти систему наголошування, воно має охопити й власні назви. Таке вирівнювання означає, що кодифікація не окремих слів, а всіх слів, які належать до цієї групи, підпорядковується загальному правилу наголошування на другому компоненті в запозичених словах із дифтонгами el, er, eu. Прецедент, як і у випадку з загальною назвою euras, є. У Вільнюському університеті створено Antikos vardynas. Antikinių tikrinių vardų skaitmeninė duomenų bazė (AV 2015) — цифрову базу античних власних назв, що містить близько 12 тисяч записів; її творці обрали варіант із наголосом на другому компоненті для назв із el, er, eu (наприклад, Hėrmìs, Dzeũsas, Minervà).

Наголос на першому компоненті, якщо його було узаконено, у мовленні й надалі не слід вважати помилкою, а лише залишком старої кодифікації; новим джерелам варто орієнтуватися на BŽ, до якого серед загальних назв включено також найпоширеніші географічні назви Литви та світу, а також назви, пов’язані з культурними чи релігійними реаліями. Visuotinės lietuvių

³⁰ З огляду на сучасні заходи політики унормування мови найдоречнішою формою такої домовленості була б постанова VLKK та коментар до неї, а також поширення цієї постанови серед громадськості.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 29

енциклопедії, яка є великим і важливим джерелом власних назв, її електронна версія також могла б переорієнтуватися відповідно до зміни кодифікації.

8. МОВНІ ЗВИЧКИ ТА ОЧІКУВАННЯ КОРИСТУВАЧІВ

Уже згадувалося, що два питання, які потрібно розглянути під час зміни кодифікації, безпосередньо пов’язані з мовними настановами користувачів мови та поширенням інформації про зміну кодифікації. Отже, роль користувачів у цьому процесі важлива. Щоб відповісти на запитання, чи можна очікувати позитивної реакції користувачів на зміну кодифікації, слід з’ясувати думку цільових груп користувачів мови — тих свідомих користувачів (наприклад, представників медіа, які виступають публічно), для яких важливо правильно ставити наголос. Заплановані VLKK дискусійні семінари — один зі способів це зробити.

Крім того, сказаного в підрозділі 5.2 про мовні настанови користувачів як один із критеріїв кодифікації, слід нагадати, що частина користувачів сприймає наголошування запозичень із двозвуками el, er, eu із наголосом на першому складникові як відтяжний наголос. Оскільки через розмаїття діалектів і досі відчутний вплив на літературну мову закон передостаннього складу не завжди дотримується, стимулювання варіантів el, er, eu із наголосом на першому складникові лише заохочує відтяжний наголос, водночас нівелює відмінності між інтонаціями та послаблює всю систему наголошування літературної мови³¹.

Готуючи план ознайомлення користувачів літературної мови з майбутньою зміною кодифікації, потрібно особливо зважати на мотивацію цієї зміни. Як свідчать різноманітні дослідження мовних настанов, користувачам мови загалом властиве доволі негативне ставлення до будь-яких змін кодифікації, і це зрозуміло, адже вони прагнуть зберегти набуті звички та стабільність норм. Однак у випадку розглядуваного явища в усному мовленні більшість користувачів ніяк не відчує зміни кодифікації слів першої акцентної парадигми kelneris, tercija, termosas, serveris, оскільки на слух інтонація практично не розрізняється, а місце наголосу незмінне. Для користувачів мови найважливіші ті слова, у яких від інтонації залежить пересування наголосу: koncertas, desert as, ekspertas, elfas тощо, а наголошені двозвуки el, er, eu у таких словах якраз схильні вимовляти з наголосом на другому складникові. Для тих, чия система наголошування літературної мови стійка, не становили б труднощів і двоскладові міжнародні слова із закінченням –a, варіант із наголосом на другому складникові в яких належить до другої акцентної парадигми (наприклад, deltà, dermà, fermà, nelmà, nerpà, pleurà та ін. — пор. peltà, speltà ar pemzà, rentà, які в TŽŽ 2013 мають наголос на другому складникові), і щодо яких VLKK поки що утримується від рекомендацій щодо наголошування. А найважливіша практична користь полягає в тому,

³¹Деякі представники усних медіа зізнаються, що, керуючись домовленістю вживати перші (престижні) кодифіковані варіанти наголошування з наголосом на першому складникові, у цій позиції вимовляють невиразну, «змішану» інтонацію, бо не знають, як вимовляти насправді.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 30

щоб більше не доводилося спеціально вчитися вимовляти штучні звуки й заучувати численні «винятки», що існують нині через нерівності кодифікації. Також не потрібно було б звірятися з рекомендаційними списками наголошування окремих слів, і всі запозичення з двозвуками el, er, eu можна було б наголошувати відповідно до відчуття системи.

ВИСНОВКИ

Історія кодифікації наголошування запозичених слів із el, er, eu свідчить, що варіант із наголосом на першому складникові та коротким голосним [ɛ] був штучним вторгненням у систему звукового складу й просодії літовської літературної мови; особливо від TŽŽ 1951 і до сьогодні він значно розладнав як узус, так і кодифікацію норм. Найочевидніші наслідки цього явища в сучасному узусі літературної мови — заохочення нівеляції інтонацій і відтяжного наголосу, а також неоднакове позначення інтонації навіть у словах спільного походження (наприклад, termosas і terminis), включених до словників у різний час.

Теоретично декларована своєрідність міжнародного [ɛ] на практиці важко фіксується, суб’єктивно оцінюється фахівцями з мови й не розпізнається непідготовленими користувачами мови. Реальний узус засвідчує виразну схильність вимовляти згадані двозвуки з наголосом на другому складникові, тобто природно пристосовувати вимову та наголошування запозичень до системи звукового складу й просодії литовської мови. Тому нині склалася очевидна суперечність між узусом і кодифікацією. За таких обставин зростає значення кодифікації: вона стає або чинником підтримки й стабілізації реальних норм, або перешкодою їхньому природному розвитку.

Беручи це до уваги й розглянувши рекомендації VLKK щодо наголошування згаданих двозвуків за 2003–2014 роки, а також проблематику їхньої кодифікації з огляду на теорію кодифікації, можна сформулювати такі висновки.

1. Кодифікацію норм наголошування літовської літературної мови від DŽ₁, який стрибкоподібно, не зважаючи на кодифікацію LKRŽ 1948, запозичив із TŽŽ 1951 норми наголошування запозичених слів із el, er, eu, у наступні десятиліття послідовно не переглядали, і в окремих випадках вона значно відставала від реального узусу. Рекомендаціями VLKK щодо наголошування 2003 та 2008 років зроблено крок до легалізації наголошених двозвуків el, er, eu із наголосом на другому складникові як другого варіанта для тих частотніших запозичених слів, у яких такі варіанти раніше не були кодифіковані.

2. Оскільки в рекомендаціях VLKK щодо наголошування спираються на тенденції реального узусу, даними про які володіє підкомісія VLKK з вимови й наголошування, а варіанти el, er, eu із наголосом на другому складникові визнано нормативними та такими, що відповідають цим тенденціям, чітко видно стратегічну

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 31

Напрям кодифікації — прагнути системності, маючи на меті закріпити акут у кодифікації цих слів. Залишається лише питання часу: коли циркумфлексний варіант стане основним.

3. Змінювати кодифікацію доцільно для окремих слів або їхніх підсистем; теоретично це могло б бути доречним і для системного наголошування запозичень із el, er, eu, щоб наблизити його до реального вжитку. Однак досі кодифікація цих явищ була дуже нерівномірною і несинхронною. Крім того, рекомендації VLKK охоплюють лише частотніші слова, а не всі слова, включені до реєстру підготовлюваного BŽ (не кажучи вже про власні назви). Варіантів із різним наголошуванням утворилося багато, а стадії їхньої зміни різняться. Отже, така техніка кодифікації досі не виправдала себе для впорядкування наголошування запозичень із el, er, eu.

4. Теорія і практика кодифікації свідчать, що в нинішній ситуації найраціональніший вихід — зробити останній крок і рішуче ухвалити постанову, яка вирівняє систему наголошування, щоб усі запозичення з el, er, eu, зокрема й ті, що надходитимуть до литовської мови надалі, згідно з тенденціями реального вжитку наголошувалися циркумфлексно. Інший варіант — акутний — як другий слід цілеспрямовано залишати там, де він є пережитком попередньої кодифікації.

5. Підготовлюваний нормативний BŽ, який VLKK має намір затвердити, якраз дає найкращу нагоду вирівняти систему наголошування й усунути суперечність між ужитком і кодифікацією. Практично це означає, що в BŽ потрібно повсюдно перейти до циркумфлексного варіанта запозичень із дифтонгами el, er, eu як основного й вважати його головною нормою. Так було б виправдано й очікування мовців мати чітку систему наголошування цих слів, щоб не доводилося щоразу перевіряти, на якому етапі зміни кодифікації через варіанти перебуває те чи те слово³².

ŠALTINIAI

AV 2015: Antikos vardynas. Antikinių tikrinių vardų skaitmeninė duomenų bazė. Audronė Kučinskienė, Audronė Kairienė, Dalia Dilytė-Staškevičienė ir kt. Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga internete: http://www.vardynas.flf.vu.lt (žiūrėta 2016 04 21).

BLKŽ 2008: Mikulėnienė D., Pakerys A., Stundžia B. Bendrinės lietuvių kalbos kirčiavimo žinynas [su kompaktine plokštele]. 2 leid. Vilnius: Vilniaus pedagoginio universiteto leidykla.

BŽ: Bendrinės lietuvių kalbos žodynas (rengiamas). Vyr. red. Danutė Liutkevičienė. Prieiga internete: http://bkz.lki.lt.

³² 2016 04 14 ir 2016 06 17 VLKK posėdžiuose šis klausimas buvo svarstytas, ir antrajame balsų dauguma priimtas nutarimas BŽ pagrindiniu skolinių su el, er, eu kirčiavimo variantu sistemiškai laikyti tvirtagališkąjį, t. y. išlyginti kirčiavimo sistemą. Tvirtapradis variantas pateiktinas kaip antras tų žodžių, kurių jis iki tol buvo kodifikuotas.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 32

DLKG 2005: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Red. Vytautas Ambrazas. 4-as pataisytas leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

DŽ₁ 1954: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Atsak. red. Jonas Kruopas. 1-as leid. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

DŽ₂ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Atsak. red. Jonas Kruopas. 2-as leid. Vilnius: Mintis.

DŽ₃ 1993: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. Stasys Keinys. 3-as leid. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

DŽ₄ 2000: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. Stasys Keinys. 4-as leid. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

DŽ₄ₑ 2002: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. 4-as (elektroninis) leid. Vyr. red. Stasys Keinys. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

DŽ₅ₑ 2003: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (elektroninis). Vyr. red. Stasys Keinys. 5-as leid. – Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

DŽ₆ₑ 2006: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (elektroninis). Vyr. red. Stasys Keinys. 6-as leid. – Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

DŽ₆ᵢ 2011: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (internetinis). Vyr. red. Stasys Keinys. 6-as leid. – Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://dz.lki.lt/

DŽ₇ 2012: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. Stasys Keinys. 7-as patais. ir papild. leid. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

DŽ₇ᵢ 2015: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (internetinis). Vyr. red. Stasys Keinys. 7-as patais. ir papild. leid. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://lkz.lki.lt.

LKRŽ 1948: Lietuvių kalbos rašybos žodynas. Red. K. Gasparavičius, N. Grigas, J. Lazauskas, K. Ulvydas, A. Žirgulys. Valstybinė enciklopedijų, žodynų ir mokslo literatūros leidykla.

LKTŽ 2001: Vitkauskas V. Lietuvių kalbos tarties žodynas. 2 leid. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas, elektroninis variantas. Red. kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. red.), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. – Atnaujinta versija, 2008. Prieiga internete: www.lkz.lt

LRTB: Lietuvos Respublikos terminų bankas. Prieiga internete: http://terminai.vlkk.lt

ND: Lietuvių kalbos naujažodžių duomenynas. Tęstinis internetinis žinynas nuo 2011 m. Sud. Rita Miliūnaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://naujazodziai.lki.lt (žiūrėta 2016 04 20).

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 33

Protokolinis nutarimas PN-8: Protokolinis nutarimas „Dėl Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2007 m. gruodžio 20 d. rekomendacijos Nr. R-4 „Dėl Terminų žodynų rengimo bendrųjų reikalavimų“ pakeitimo“, 2015 m. gruodžio 3 d. Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-valstybines-lietuviu-kalbos-komisijos-2007-m-gruodzio-20-d-rekomendacijos-nr-r-4-del-terminu-zodynu-rengimo-bendruju-reikalavimu-pakeitimo (žiūrėta 2016 04 21); Nauja Terminų žodynų rengimo bendrųjų reikalavimų redakcija. Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/terminija/terminu-zodynu-rengimo-bendrieji-reikalavimai (žiūrėta 2016 04 21).

PV: Pasaulio vietovardžiai. Europa, 2006; Amerika, 2008; Afrika. Antarktida. Australija. Okeanija, 2010; Azija (Afganistanas–Jungtiniai Arabų Emyratai), 2012; Azija (Kambodža–Vietnamas), 2014. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Internetinė duomenų bazė. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, VLKK. Prieiga internete: http://pasaulio-vardai.vlkk.lt/ (žiūrėta 2015 04 25).

Rekomendacija K-1: Rekomendacija „Dėl valiutos pavadinimo „euras“ kirčiavimo“, 2003 m. gegužės 29 d. (Nr. K-1). Prieiga internete: http://vlkk.lt/aktualiausios-temos/tartis-ir-kirciavimas/1-del-euro (žiūrėta 2016 04 07).

Rekomendacija K-3: Rekomendacija „Dėl kai kurių dviskiemenių svetimos kilmės daiktavardžių kirčiavimo“, 2003 m. birželio 26 d. Nr. K-3. Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-kai-kuriu-dviskiemeniu-svetimos-kilmes-daiktavardziu-kirciavimo (žiūrėta 2016 04 12).

Rekomendacija K-3.1: Protokolinis nutarimas „Dėl 2003 m. birželio 26 d. rekomendacijos Nr. K-3 „Dėl kai kurių dviskiemenių svetimos kilmės daiktavardžių kirčiavimo“ papildymo“, 2008 m. spalio 2 d. Nr. PN-7 (k-3.1). Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-2003-m-birzelio-26-d-rekomendacijos-nr-k-3-del-kai-kuriu-dviskiemeniu-svetimos-kilmes-daiktavardziu-kirciavimo-papildymo (žiūrėta 2016 04 13).

Rekomendacija K-4: Rekomendacija „Dėl kai kurių daugiaskiemenių svetimos kilmės daiktavardžių kirčiavimo“, 2003 m. spalio 26 d. Nr. 5 (K-4). Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-kai-kuriu-daugiaskiemeniu-svetimos-kilmes-daiktavardziu-kirciavimo (žiūrėta 2016 04 13).

Rekomendacija K-4.1: Protokolinis nutarimas „Dėl 2003 m. spalio 2 d. rekomendacijos Nr. 5 (K-4) „Dėl kai kurių daugiaskiemenių svetimos kilmės daiktavardžių kirčiavimo“ papildymo“, 2008 m. spalio 2 d. Nr. PN-8 (k-4.1). Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-2003-m-spalio-2-d-rekomendacijos-nr-5-k-4-del-

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 34

kai-kuriu-daugiaskiemeniu-svetimos-kilmes-daiktavardziu-kirciavimo-papildymo (žiūrėta 2016 04 13).

Rekomendacija K-11: Rekomendacija „Dėl kai kurių priesaginių būdvardžių kirčiavimo“, 2004 m. spalio 28 d. Nr. 12 (K-11). Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-kai-kuriu-priesaginiu-budvardziu-kirciavimo (žiūrėta 2016 04 13).

Rekomendacija K-11.1: Protokolinis nutarimas „Dėl 2004 m. spalio 28 d. rekomendacijos Nr. 12 (K-11) „Dėl kai kurių priesaginių būdvardžių kirčiavimo“ papildymo“, 2008 m. spalio 2 d. Nr. PN-9 (k-11.1). Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-2004-m-spalio-28-d-rekomendacijos-nr-12-k-11-del-kai-kuriu-priesaginiu-budvardziu-kirciavimo-papildymo (žiūrėta 2016 04 13).

Rekomendacija K-16.1: Protokolinis nutarimas „Dėl 2005 m. lapkričio 10 d. rekomendacijos Nr. R-12 (K-16) „Dėl kai kurių prieveiksmių kirčiavimo“ papildymo“, 2008 m. spalio 2 d. Nr. PN-10 (k-16.1). Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-2005-m-lapkricio-10-d-rekomendacijos-nr-r-12-k-16-del-kai-kuriu-prieveiksmiu-kirciavimo-papildymo (žiūrėta 2016 04 13).

Rekomendacija K-16.2: Protokolinis nutarimas „Dėl Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2005 m. lapkričio 10 d. rekomendacijos Nr. R-12 (k-16) „Dėl kai kurių prieveiksmių kirčiavimo“ pakeitimo ir papildymo“, 2014 m. spalio 9 d. Nr. PN-4 (k-16.2). Prieiga internete: http://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-valstybines-lietuviu-kalbos-komisijos-2005-m-lapkricio-10-d-rekomendacijos-nr-r-12-k-16-del-kai-kuriu-prieveiksmiu-kirciavimo-pakeitimo-ir-papildymo (žiūrėta 2016 04 17).

Rekomendacija K-20: Protokolinis nutarimas „Dėl kirčiavimo variantų vartojimo“, 2010 m. gruodžio 9 d., Nr. PN-9 (k-20). Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-kirciavimo-variantu-vartojimo (žiūrėta 2016 04 17).

TŽŽ 1951: Tarptautinių žodžių žodynas. Red. Ch. Lemchenas. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

TŽŽ 1969: Tarptautinių žodžių žodynas. Red. Ch. Lemchenas. Vilnius: Mintis.

TŽŽ 1985: Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. V. Kvietkauskas. Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija.

TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. Algimantas Kinderys. Vilnius: Alma littera.

TŽŽ 2013: Tarptautinių žodžių žodynas. Red. Dovilė Svetikienė. Vilnius: Alma littera.

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 35

LITERATŪRA

A i t c h i s o n J. 2013: Language Change: Progress or Decay? 4th edition. Cambridge University Press.

C h r i s t i a n D. 1994: Kalbų planavimas kalbotyros požiūriu. – Sociolingvistika ir kalbos kultūra. Sud. L. Grumadienė, R. Marcinkevičienė. Vilnius: Gimtoji kalba, 29–40.

D e u m e r t A. 2004: Language Standardization and Language Change. The dynamics of Cape Dutch. John Benjamins Publishing Company: Amsterdam / Philadelphia.

G a r v i n P. 1993: A conceptual framework for the study of language standardization. – International Journal of the Sociology of Language 100/101, 37–54. Prieiga internete: http://ukonline-web.uni-koeln.de/remarks/d5134/rm2180577.pdf (žiūrėta 2016 04 07).

G i r d e n i s A., P u p k i s A. 1996: Kalbos norminimo principai. – Gimtoji kalba 8, 1–5.

J a r o s l a v i e n ė J. 2015: Lietuvių kalbos trumpųjų ir ilgųjų balsių kiekybės ir kokybės etalonai. – Bendrinė kalba 88. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/Html/88/Jaroslaviene_BK_88_straipsnis.pdf

L i u t k e v i č i e n ė D. 2015: Bendrinės kalbos normų pateikimas Bendrinės lietuvių kalbos žodyne. – Bendrinė kalba 88. Prieiga internete: www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/88/Liutkeviciene_BK_88_straipsnis.pdf

M i l i ū n a i t ė R. 2003: Kalbos reiškinių vertinimo laipsniai. – Acta linguistica Lithuanica 48, 97–104.

M i l i ū n a i t ė R. 2006: Kodifikacijos ir vartosenos santykių modelis. – Kalbos kultūra 79, 9–28.

M i l i ū n a i t ė R. 2007: Kodifikuotų normų keitimas: už ir prieš. – Kalbos kultūra 80, 7–23.

M i l i ū n a i t ė R. 2009: Dabartinės lietuvių kalbos vartosenos variantai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

P a k e r y s A. 2003: Komentaras dėl kirčiavimo rekomendacijų (2003 07 09). Prieiga internete: http://vlkk.lt/naujienos/kitos-naujienos/komentaras-del-kirciavimo-rekomendaciju (žiūrėta 2016 04 12).

P a k e r y s A., P u p k i s A. 2004 [1968]: Lietuvių kalbos bendrinė tartis. 2-as papild. ir patais. leidimas [su kompaktine plokštele]. Vilnius: Gimtasis žodis.

Principai 1997: Lietuvių bendrinės kalbos tvarkybos principai, kodifikacijos kriterijai ir jų taikymas. – Gimtoji kalba 4, 1–3.

P u p k i s A. 2005: Kalbos kultūros studijos. Vilnius: Gimtasis žodis.

P u p k i s A. 2016: Dar kartą dėl eksperto, koncerto ir pan. žodžių kirčiavimo. – Bendrinė kalba 89. Prieiga internete: www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/89/Pupkis_BK_89_straipsnis.pdf

BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

RITA MILIŪNAITĖ. Skolinių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu dabartinė kodifikacijos būklė ir galima kaita | 36

Stundžia B. 2003: Komentaras dėl „euro“ kirčiavimo (2003 07 09). Prieiga internete: http://vlkk.lt/naujienos/kitos-naujienos/komentaras-del-euro-kirciavimo (žiūrėta 2016 04 07).

Stundžia B. 2008: Dėl svetimžodžių su kirčiuotais dvigarsiais el, er, eu priegaidės (2008 12 05). Prieiga internete: http://vlkk.lt/naujienos/pakomiṡiu-naujienos/del-svetimzodziu-su-kirciuotais-dvigarsiais-el-er-eu-priegaides (žiūrėta 2016 04 07).

Stundžia B. 2013: Kirčiavimo norminamąjį darbą tęsiant (2013 12 23). Prieiga internete: http://vlkk.lt/naujienos/kitos-naujienos/bonifacas-stundzia-kirciavimo-norminamaji-darba-tesiant (žiūrėta 2016 04 20).

Takahashi H. 2004: Language norms. – Sociolinguistics. An international handbook of the science of language and society. Ed. Ammon U., Dittmar N., Mattheier K. J., Trudgill P. 2^nd ed., V. 1. Walter de Gruyter, 172–179.

Įteikta 2016 05 03

Priimta 2016 07 05

RITA MILIŪNAITĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

BENDRINĖ KALBA 89 (2016)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204