Page 1DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ
Інститут литовської мови
Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0001-7781-7236
НАУКОВІ НАПРЯМИ: геолінгвістика, діалектологія балтійських мов, синхронна й діахронна діалектологія, морфонологія, історія литовської мови та мовознавства.
DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.02
ВИЯВ ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ В ПОВОЄННОМУ ЛИТОВСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовське мовознавство, лексикографія, діалектологія, історія мови, ідеологізація, спрощення.
АНОТАЦІЯ
У цій статті на основі публікацій раннього повоєнного періоду, авторами яких були видатні вчені-мовознавці Інституту литовської мови Юозас Бальчіконіс, Йонас Круопас і Казіс Улвідас, ставиться за мету дослідити способи ідеологізації, застосовувані в науковій лінгвістичній літературі, та з’ясувати, як у повоєнний період формувався зміст литовського мовознавства. З огляду на специфіку й структуру мовознавчих праць зроблено спробу визначити розмаїття виявів ідеологізації.
АНОТАЦІЯ
Мета цієї статті — проаналізувати методи ідеологізації, застосовувані в литовській академічній лінгвістичній літературі після Другої світової війни. На основі низки публікацій провідних учених-мовознавців Юозаса Балчиконіса, Йонаса Круопаса та Казиса Улвідаса досліджено становлення литовського мовознавства у 1950-х роках, щоб визначити різноманітність форм ідеологізації, відображених у характері та структурі повоєнної мовознавчої діяльності.
ВСТУП
У шостому десятилітті XX ст. завершився ранній повоєнний період, позначений репресіями проти жителів Литви та припиненням збройної боротьби опору. В історії Академії наук Литви 1945–1953 рр. називають періодом посилення прикладних досліджень (Krikštopaitis 2013: 242). Для литуаністики це
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje
39
Page 2неприйнятно: наприкінці 1952 р. Інститут литовської мови АН Литовської РСР утратив самостійність і в тодішньому складі був приєднаний до Інституту литовської літератури, утворивши спільну установу — Інститут литовської мови та літератури, директором якої став Костас Корсакс.
Досі, обговорюючи повоєнну литуаністику, більше уваги приділяли історії укладання великого Lietuvių kalbos žodyno та політичному й ідеологічному контексту наукової діяльності мовознавця Юозаса Балчиконіса — цілям і завданням, які тодішня влада ставила перед ним як головним редактором великого словника. Менше досліджували системні аспекти, що дали б змогу з’ясувати, як від початку 1950-х років повоєнну литуаністику спрямовували в русло радянської ідеології.
Мета цієї статті — на основі первинних джерел, тобто статей, написаних мовознавцями в ранній повоєнний період, проаналізувати вибрані мовознавчі публікації та на цій основі розробити алгоритм, придатний для докладнішого вивчення праць із мовознавства радянського періоду.
Відповідно, поставлено такі завдання: 1) на основі публікацій того часу дослідити методи ідеологізації, застосовані в науковій лінгвістичній літературі, та їхнє виявлення; 2) з’ясувати, як у повоєнний період формувався зміст литовського мовознавства; 3) узагальнити результати цього дослідження.
Найвиразніше витоки ідеологічної «новизни», мабуть, розкриваються під час аналізу праць мовознавців реорганізованого Інституту литовської мови. Незалежно від галузі — лексикографії, діалектології чи історії литовської мови — ці праці показують виразну, але убогу картину повоєнного мовознавства. Отже, для аналізу обрано дослідницький матеріал — статті найвідоміших мовознавців того часу: Казиса Улвідаса (1953), Йонаса Круопаса (1953) та Юозаса Балчиконіса (1953), надруковані в одній збірці (LKKK 1953)1. Під час їх аналізу в роботі використовуватимуться скорочення — відповідно KU, JK і JB.
Це видання обрано як першу (або одну з перших) відому на сьогодні спробу впровадити ідеї сталінського світогляду в дискурс литуаністичного мовознавства2. Хоча збірку видано в рік смерті Сталіна, її пов’язує з його ім’ям не лише назва — Lietuvių kalbos ir kultūros klausimai J. V. Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais šviesoje. За словами багаторічного
1 Збірку, очевидно, мали підготувати з великою ретельністю і високо оцінювали. Про це свідчать прізвища головного редактора збірки Ю[озаса] Жюгжди та членів редакційної колегії — академіків Ю[озаса] Матуліса, К[азиміраса] Бєлюка, Вл[адаса] Лаша, Дз[ідаса] Будріса; відповідальним секретарем редколегії був І[рмія] Заксас (LKKK 1953: 2).
2 За рік до того подібну за змістом публікацію, підготовлену за матеріалами конференції в Йонішкісі, видав також тодішній Інститут литовської літератури (KTLTL 1952).
40
BENDRINĖ KALBA | 96
Page 3За президента АН ЛРСР Юозаса Матуліса, у виданні спиралися на «геніальні праці» Сталіна «Про марксизм у мовознавстві», «Про деякі питання мовознавства» та «Відповідь товаришам», які стали «найважливішою подією в житті радянської науки» (Matulis 1953: 3).
Слід наголосити, що в боротьбі з наслідками культу Сталіна від цієї збірки статей відмовилися: у бібліографічних списках інституту за сімдесяті роки не зазначено ані самого видання, ані опублікованих у ньому статей (LKLI 1973: 53–78; Seselskytė 1981: 73–91). Щоправда, статтю К. Улвида пізніше включили до бібліографії його праць (Ulvydo 1995: 10). Через сильну ідеологізацію до Вибраних творів вирішили не включати публікацію Йонаса Круопаса (Keinys ir kt. 1998: 9), а статтю Юозаса Бальчиконіса передрукували зі значними купюрами (Balčikonis 1982: 193–200).
Отже, ці джерела належно ілюструють обраний об’єкт — прояви ідеологізації литовського мовознавства в ранній післявоєнний радянський період. Різноманіття форм прояву ідеологізації намагаються визначити з огляду на специфіку та структуру мовознавчих джерел.
1. ОСОБЛИВОСТІ МАКРОСТРУКТУРИ ПІСЛЯВОЄННИХ СТАТЕЙ
Хоча стверджується, що не існує єдиної моделі, властивої всім гуманітарним статтям, і весь текст може бути «поданий як безперервна аргументація», у статтях з мовознавства, написаних литовською мовою та опублікованих у 2007–2012 роках, виокремлюють щонайменше п’ять (або навіть шість) складових частин макроструктури — Вступ, Огляд літератури, Матеріал і методи дослідження, Результати, Висновки (формулювання їхніх назв може відрізнятися) та Подяку як частину наукової статті (докладніше див. Šinkūnienė 2014: 28–30).
Такий поділ макроструктури наукової статті видається доречним не лише для сучасних публікацій, а й для публікацій раннього післявоєнного радянського періоду, оскільки дає змогу точніше визначити частини статті, які найбільше зазнали впливу ідеологізації, та виявити масштаб цього впливу. Щоправда, у цьому випадку межі кожного елемента макроструктури доводиться визначати самостійно (див. таблицю).
Зауважмо, що обрані для аналізу джерела різняться за обсягом (публікація К. Улвида втричі більша за статтю Й. Бальчиконіса, а праця Й. Круопаса — майже вп’ятеро), проте всі вони зберігають досить подібну макроструктуру (див. таблицю).
Отже, можна припустити, що автори статей суворо дотримувалися загальних вимог.
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje
41
Page 4ТАБЛИЦЯ. Макроструктура джерел
Структурні частини; джерела (їхній обсяг)
Вступ (інакше / без назви)
Огляд літератури (фонові відомості / інакше)
Матеріали та методи (інакше / не виділено)
Результати (не виділено / інакше)
Висновки (інакше / не виділено)
Подяка (як частина статті / інакше)
Розділ Юозаса Бальчіконіса (7,25 с.)
інакше
фонові відомості
не виділено, немає
не виділено
інакше
інакше
Розділ Йонаса Круопаса (33 с.)
інакше
фонетичні знання
не виокремлено, немає
інакше
інакше
немає
вул. Казиса Улвідаса (24,5 с.)
інакше
інакше
не виокремлено, немає
інакше
інакше
не виокремлено
Примітка. Для зіставлення повоєнних і сучасних публікацій у таблиці залишено ті самі назви розділів і формулювання оцінок (докладніше див. Šinkūnienė 2014: 27–35).
Наприклад, перший і останній абзаци статей вирізняються надзвичайно сильним ідейним змістом. Першими (вступними) реченнями статей читачам представляють значення праць Сталіна, пор.:
Праці товариша Сталіна з питань мовознавства мають велике значення для радянської науки про мову. Ці геніальні праці товариша Сталіна заклали теоретичні основи марксистської науки про мову, відкрили в цій галузі науки нову еру, поставили перед радянськими вченими завдання й надалі розширювати проблематику мовознавства. І перед мовознавцями Радянської Литви відкрилися широкі перспективи розвитку й піднесення литовського мовознавства] JB 59.
Минуло два роки відтоді, як з’явилася геніальна праця Й. В. Сталіна «Марксизм і питання мовознавства». Цей твір епохального значення визначив принципи розвитку радянського мовознавства та інших наук, пробудив творчу думку й ініціативу та надихнув на створення праць, гідних великої сталінської епохи.
Під сонцем Сталінської Конституції, у світлі сталінського мовознавства склалися найсприятливіші умови, відкрилися найширші перспективи і для дослідження та розвитку литовської мови]JK 133.
Своєю працею «Марксизм і питання мовознавства» товариш Сталін заклав міцні підвалини радянського мовознавства, накреслив чіткий шлях подальшого розвитку радянського мовознавства
42
BENDRINĖ KALBA | 96
Page 5, з’ясував сутність мови як суспільного явища, її специфічні особливості, суспільні функції, структуру, зв’язок із мисленням, розкрив основні закони й шляхи розвитку мови. Особливо велике значення для практики життя та всіх наук, зокрема й мовознавства, має те, що товариш Сталін у своїх працях з питань мовознавства розвинув далі один із найважливіших законів марксистської діалектики — закон переходу від старої якості до нової якості KU 67.
Ідейно та стилістично подібні й завершення публікацій, порівн.:
Використовуючи ті чудові умови, які створила радянська влада, і спираючись на геніальні праці товариша Сталіна з питань мовознавства, мовознавці Радянської Литви мають із подвоєною енергією продовжувати дослідження своєї рідної мови, розвивати радянське мовознавство, міцні підвалини якого заклав великий корифей науки товариш Сталін JB 66.
Наша літературна мова стає дедалі багатшою та різноманітнішою. Вона перетворилася на могутнє знаряддя боротьби й розвитку, яке ми маємо вміло й ефективно використовувати в боротьбі за мир проти паліїв нової війни, кривавих американсько-англійських імперіалістів, у боротьбі за побудову комунізму в нашій Великій Батьківщині JK 165.
Геніальні праці товариша Сталіна з питань мовознавства відкрили нову сторінку в радянському мовознавстві, показали, як слід застосовувати марксизм-ленінізм під час розв’язання мовних питань, мобілізують мовознавців на великі справи. Мовознавці Радянської Литви спрямують усі свої сили й знання на створення таких праць у галузі мовознавства, яких потребує радянське суспільство у своєму величному поході до комунізму KU 91.
Ці заключні абзаци не можна назвати висновками, однак очевидно, що, хоча вони й не пов’язані безпосередньо зі змістом мовознавчих статей, усе ж виконують певну узагальнювальну функцію.
Аналіз макроструктури показує, що вступні частини публікацій могли містити більше таких «уніформних» спільних елементів змісту. Наприклад, окрім звеличення праць Сталіна, Й. Балчіконіс (1953: 59) і К. Улвідас (1953: 67) також згадували критику праць Марра (Марра)3. Такі майже одностайні з ідеологічного погляду речення, які обов’язково потрапляли до вступу (див. наведені приклади), очевидно, були лише формальним елементом, покликаним засвідчити лояльність авторів і відданість радянському ладу.
Про це свідчить, наприклад, багатоступенева структура вступу до публікації Й. Круопа: автор, відокремивши частини зірочками, подає кілька вступних частин: перша — обов’язкова, про Сталіна та його праці (Kruopas 1953: 133), друга —
3 У статті збережено орфографію та пунктуацію досліджуваних джерел; оригінальну або сучасну вживану форму подано в дужках.
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje
43
Page 6apskritai apie literatūrinės kalbos sampratą (Kruopas 1953: 133–137), o trečiąją įžangą pradedama pasakoti jau lietuvių literatūrinės kalbos istorija (Kruopas 1953: 137).
Хоча всі три публікації мають історичний характер, з них видно, що ніхто не писав оглядів теоретичної, історичної (методологічної) чи іншої літератури. Фоновими знаннями можна вважати згадані в публікаціях джерела та/або прізвища мовознавців. Наприклад, Я. Балчіконіс серед тих, хто найбільше прислужився литуаністиці, називає Філіппа Фортунатова та його послідовників — Шахматова, Ульянова, Щепкіна, Поржезинського, Ушакова, Потебню, Бодуена де Куртене (Baudoin de Courtenay), а також разом із ними Бугу та Яблонскіса (Balčikonis 1953: 60–65). Я. Круопас згадує численні прізвища та джерела з різних періодів історії литовської мови: від Мажвідаса, Бреткунаса, Даукши, Ширвідаса (Сирвідаса) до Й. Рези та Донелайтіса; від Даукантаса, Незабітаускіса, Пошки, Увайніса, Суткявічюса, Станевічюса (Станевічюса), Татаре, Акелайтіса, Марцінскіса та інших до Жемайте, Білюнаса, Яноніса, Венцлови, Цвирки, Саломеї Неріс, Й. Шімкуса та самого Корсака... (Kruopas 1953: 139–149). К. Улвідас через різноманітність обраного об’єкта дослідження — лексики литовської мови — зовсім не зазначив джерел. У публікаціях джерела згадуються без бібліографічних посилань, а прізвища науковців — часто без імен (деякі навіть без ініціалів перед прізвищем). У примітках здебільшого наведено цитовані публікації (ідеологічного змісту) Сталіна, Леніна, Горького та ін.
Своєрідним винятком (з погляду макроструктури статті — можливо, навіть подякою) можна вважати реверанс Я. Балчіконіса на адресу Віктора Виноградова та всього Інституту мовознавства АН СРСР, пор.:
Після появи геніальних праць товариша Сталіна з питань мовознавства до керівництва наукою про мову були покликані видатні радянські російські мовознавці на чолі з академіком Виноградовим. Засновано Інститут мовознавства Академії наук СРСР, який, охоплюючи всі галузі науки про мову, керує й координує мовознавчу роботу, підтримує тісні зв’язки та співпрацює з мовознавчими установами всіх республік, надає всебічну допомогу у розв’язанні мовних проблем]B 65–66.
Прізвище академіка Виноградова поряд із прізвищами Горького та Леніна також згадує Я. Круопас (1953: 134–136).
Зрозуміло, ідеологічна місія публікацій зумовила не лише вибір досліджуваного матеріалу, а й дескриптивний філологічний метод опису, про який у статтях ніде не йшлося.
44
BENDRINĖ KALBA | 96
Page 72. ЕЛЕМЕНТИ ВИРАЖЕННЯ ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ
Про ступінь ідеологізації публікацій можна судити не лише за елементами макроструктури, а й за специфічним вираженням думок, характерним для повоєнної радянської доби. У всіх статтях того часу помітне вживання певних газетних кліше, пор.:
– про Сталіна: великий корифей науки JB 66; великих геніїв людства В. І. Леніна і Й. В. Сталіна <...> KU 74, товариш Сталін із дивовижною ясністю довів KU 68, товариш Сталін дав незаперечний доказ KU 68;
– про праці Сталіна: геніальні праці товариша Сталіна JB 59, 65; відкрили нову еру JB XX, геніальна праця Й. В. Сталіна JK 133; геніальні мовознавчі праці товариша Сталіна JK 133; сталінське світло науки про мову KU 73; у світлі праць товариша Сталіна з питань мовознавства KU 74; геніальні праці товариша Сталіна KU 85, 91;
– про російський народ та його представників: видатні радянські російські мовознавці JB 65; науковці великого російського народу JB 59;
– про російську мову: прогресивний вплив російської мови JK 144; мова великого російського народу JK 144; прогресивна роль російської мови KU 90;
– відображення історичної класової боротьби: церковно-феодальний жаргон JK 156; феодально-церковний жаргон отруював народну свідомість JK 157; заходи реакційної царської влади JB 64; [мова] як знаряддя боротьби й розвитку, як потужний засіб комуністичного виховання та побудови комунізму в нашій країні JK 137; [мова] стала потужним знаряддям боротьби й розвитку JK 165; боролися проти буржуазного пуризму JK 143; боротьба за мир проти підпалювачів нової війни <...>, боротьба за побудову комунізму JK 165;
– про «блага», що їх надає радянська влада: величезна допомога та співпраця JB 65; найкращі умови для братньої співпраці народів JB 65; всебічна допомога JB 65; чудові умови JB 66; міцний фундамент JB 66; найсприятливіші умови JK 133; найширші перспективи JK 133; досі не бачений в історії розквіт литовської національної культури KU 71;
– про країну, в якій живуть: наша соціалістична Батьківщина JB 65; під сонцем Сталінської Конституції JK 133; наша Велика Батьківщина JK 165; у країні, де переміг соціалізм KU 70, 79, у нашій Батьківщині, де втілено соціалізм KU 75.
Отже, в мовознавчих публікаціях ідеологізація реалізовувалася за допомогою певних мовних кліше — метонімій, метафор тощо, пор.: працівники філологічного фронту JK 133; [праці Сталіна] мобілізують мовознавців
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje
45
Page 8великих праць KU 91; Литовська літературна мова прямує до ще більших здобутків JK 144 тощо (див. також наведені цитати).
У пізній радянський період, коли вже жили в умовах «розвиненого соціалізму», у наукових публікаціях ці доволі примітивні елементи ідеологізації легко розпізнавали, їх почали уникати. Навіть визнавши деякі давні праці раннього повоєнного часу важливими й такими, що не втратили наукової цінності, під час їх перевидання не уникали купюр, скорочень чи інших виправлень. Так сталося, наприклад, і зі статтею Й. Балчиконіса, надрукованою в цій збірці, яка в пізній радянський період увійшла до Rinktinius raštus (див. Balčikonis 1982: 193–200). Таким чином, литуаністичній науковій правді начебто й не зрадили, але об’єктивні умови раннього повоєнного радянського періоду, в яких існувала литуаністика, можна сказати, прикрасили.
3. СПРОЩЕННЯ ЯК ФОРМА ВИЯВУ ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ
Часто говорять про неоднаковий ступінь ідеологізації, особливо з огляду на те, що вона може виявлятися і у формі, і у змісті. Однак очевидно, що в ранній повоєнний період форму й зміст неможливо відокремити одне від одного — радянських проявів там було надто багато.
Але траплялися й деформації наукового змісту, що зумовлювали спрощене зображення мовного явища, або спрощення (про спрощення див. Mikulėnienė 2022: 137–139).
Насамперед спрощення ідеологізованого змісту виявляється в замовчуванні — автори вдавалися до нього, бажаючи оприлюднити не всю правду, а лише її частину. Наприклад, у публікації Й. Круопаса замовчано професії Антанаса Баранаускаса й Казимераса Яунюса (JK 150), неточно названо місце роботи А. Баранаускаса — Kauno seminarija (JK 150). Про спотворення лінгвістичного змісту в публікаціях Й. Круопаса писав і Алґірдас Сабаляускас (1998: 16).
Однак найлегше розпізнається форма спрощення, пов’язана з різними догмами марксизму-ленінізму, застосованими до мовознавчого змісту. Окрім уже згаданої критики теорії Марра, зміст намагалися ідеологізувати різними сталінськими ідеями, наприклад, особливості функціонування мови показували крізь призму співвідношення базису й надбудови, пор.:
Н. Я. Марр і деякі інші мовознавці, розглядаючи мову як надбудову, вважали, що в радянську епоху, після грандіозного соціального перевороту й формування радянської культури, має відбутися або штучними засобами має бути здійснений основний революційний переворот і в самій мові.
46
BENDRINĖ KALBA | 96
Page 9Товариш Сталін із надзвичайною ясністю довів, що мова породжена не тією чи іншою базою, а всім перебігом історії суспільства й баз протягом віків; її створила не якась одна класова група й не одне покоління, а все суспільство, усі класи, зусилля сотень поколінь. Тому безглуздо й неправильно прагнути, щоб після кожного перевороту наявну структуру мови, її граматичну будову та основний словниковий фонд знищували й замінювали новими. Так само абсурдно шукати в розвитку мови вибухів, які бувають у розвитку суспільних явищ базисного й надбудовного характеру KU 68.
Виразний образ класової боротьби, Заходу й Сходу — як ворогів і друзів, — яким спотворюється історія Литви, пор.:
Утвердження російської мови в нашій писемності зрозуміле з огляду на умови того часу, коли до складу Великого князівства Литовського входили заселені росіянами, білорусами й українцями землі, де виявлялася політична та культурна співпраця народів; коли із Заходу християнство несли литовському народові мечем і шаблею, а зі Сходу вплив вищої культури був проявом вільної співпраці; коли литовці й росіяни спільними зусиллями трощили спільного ворога — німецьких загарбників; коли вплив російської культури й мови сильно виявлявся при дворі великого князя та серед шляхти. Ця мова відіграла значну роль у політичному й культурному житті Литви JK 137–138.
Теорію класової боротьби застосували й до діалектології: виокремлюючи не лише територіальні, а й соціальні діалекти, останнім відразу надавали негативного забарвлення й прямо називали церковно-феодальним жаргоном (JK 156, 157). Загалом сталінське (сталіністське) вчення могло вплинути (і вплинуло) на складну долю литовської діалектології та діалектологів того періоду (Юозаса Сенкуса й Юозаса Александравічюса), пор.:
Сьогодні можна сказати, що діалекти литовської мови як окремі мовні системи більше не існують, що вони швидко засвоюють лексику й форми літературної мови, а їхні старі, непотрібні елементи важливі лише для історії мови <...>. Тому будь-яка спроба штучно відновити й відродити діалекти була б реакційним, протилежним розвиткові нації та національної мови явищем JK 161.
Або, пропагуючи атеїзм, постійно наголошують на негативному впливі церкви, пор.:
Найвизначніші пам’ятки давньої писемності, попри їхній реакційний зміст і призначення, відіграли певну позитивну роль у формуванні та розвитку литовської писемної мови JK 140.
Панівні суспільні верстви вабили привілеї польських панів, панські звичаї та мова, і вони, зрікшись своєї мови й денаціоналізувавшись, стали цілком чужими та ворожими до литовської культури й інтересів рідного краю. Їм ішлося про те, щоб тримати литовський люд закутим
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje
47
Page 10кайданами кріпацтва та релігійними забобонами, матеріальним і духовним рабством, щоб мати якомога більше користі з покірних, відданих «волі божій» кріпаків ĮK 140.
Проте треба визнати, що не вся тематика мовознавства зазнала однакового впливу: насамперед відображення радянського життя мали з’явитися (і з’явилися) у працях лексикографів. К. Улвідас (1953: 79), зіставивши мову перших литовських писемних пам’яток із сучасною, вказав на найважливіші явища лексичних змін (це зникнення того, що віджило й застаріло; нове вживання старих мовних елементів і поява в мові нових слів). Саме на останньому й зосереджено увагу мовознавця: за словами К. Улвідаса, навіть слова, що вживалися раніше (такі як partija, komunizmas, klasė, giminė, gentis, tautybė, nacija, demokratija, liaudis, socializmas та ін.), наповнилися новим смисловим (сьогодні сказали б — ідеологічним) змістом. Наприклад, мали місце спроби спростити саме значення слова, надавши йому політичного змісту, пор.:
<...> слово leidykla було дуже вдало утворене й відоме ще раніше, але до активного лексичного запасу воно потрапило й набуло конкретного змісту лише за радянського ладу, коли спекулянтів усунули від книговидання, а замість приватних книговидавничих товариств, що раніше були діловими підприємствами, заснували Державне видавництво Литовської РСР KU 71.
Окремо тут слід згадати й окремий підвид нових слів — speckursas, specfondas, partorgas, komjaunimas, agitpunktas та ін., який почав формуватися в литовській комуністичній пресі ще до 1940 року (Ulvydas 1953: 83). Тож зрозуміло, чому лексикографів неодноразово критикували, а особливо авторів великого словника литовської мови, на чолі з Й. Балчіконісом, за те, що вони не приділяли належної уваги новій лексиці, пор.:
<...> під час укладання Великого словника литовської мови не дотримувалися принципу добору лексики та фразеології, недостатньо науково характеризували наведені слова. Лексика й фразеологія, зібрані в попередні роки, були представлені надмірно широко, а нові — надто скупо. Іноді навіть та лексика, яку неосвічені священнослужителі силоміць втискали в литовську писемну мову зі свого феодально-церковного жаргону і яку було відкинуто в процесі розвитку літературної мови, витісняла ту частину лексики, що мала тенденцію зберігатися, утверджуватися й утворювати нові похідні KU 73–74.
У тому самому напрямі ідеологізації мала розвиватися й литовська термінологія, пор.:
Російська мова в цьому відношенні є осередком, звідки новітні наукові терміни поширюються й випромінюються не лише в усі мови братніх народів Радянського Союзу, а й у мови всього світу KU 90.
48
BENDRINĖ KALBA | 96
Page 11Отже, вже з самих цитат очевидно, що говорити про результати досліджень, оприлюднені в публікаціях 1953 року, було б складно. Якщо весь зміст публікації підпорядковано ідеології, то й результат, зрозуміло, буде таким самим.
ВИСНОВКИ
1. Опублікований у повоєнний час зміст лінгвістичних статей не був і не є однакової наукової та (або) історичної цінності. Він може відрізнятися більшим або меншим ступенем ідеологізації, а відповідно — і композицією публікації.
2. Ідеологічно обов’язкові мовні кліше могли вживатися в усьому тексті публікації або лише у вступній та заключній частинах. У першому випадку ідеологізується весь науковий зміст, у другому — стаття, хоч і «обрамлена» ідеологічно, може зберегти свою наукову цінність.
3. Проведений аналіз показує, що ідеологізацію тогочасних публікацій можна розпізнати за певними елементами, характерними для лінгвістики того часу: методологічними настановами, вираженими в сформульованій меті та завданнях статті; вибором «правильного» об’єкта, досліджуваного матеріалу та методу дослідження; науковим апаратом, тобто з огляду на зазначену й цитовану літературу; структурою статті — кліше на її початку й наприкінці; зв’язками наукового змісту з тогочасною ідеологією.
4. У повоєнних лінгвістичних статтях чимало випадків спрощення ідеологізованого змісту, що виявляється в замовчуванні та (або) викривленні лінгвістичного змісту. Сучасним читачам найлегше розпізнати ту форму спрощення, яка пов’язана з різними догмами марксизму-ленінізму, застосованими до змісту лінгвістичних статей.
5. Засобами вираження наукової думки — ідеологізованими та (або) спрощеними стилістичними фігурами — нівелюється своєрідність стилю автора статті. Тому, оцінюючи лінгвістичні праці п’ятдесятих років, не слід поспішати викреслювати з творчості й життя славетних мовознавців автентичні кліше того часу, які тоді були обов’язковими.
Прагнучи виявити справжню повагу до своїх учителів, які витримали мімікрії раннього радянського періоду, не слід знищувати контекстуальний історичний шар, який може бути зовсім незнайомим сучасним читачам.
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje
49
Page 12ŠALTINIAI
JB – Balčikonis Juozas. Rusų mokslininkų įnašas į lietuvių kalbos mokslą. – Lietuvių kalbos ir kultūros klausimai J. V. Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais šviesoje: straipsnių rinkinys, vyr. red. J. Žiugžda, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1953, 59–66.
JK – Kruopas Jonas. Lietuvių literatūrinė kalba ir dialektai J. V. Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais šviesoje. – Lietuvių kalbos ir kultūros klausimai J. V. Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais šviesoj: straipsnių rinkinys, vyr. red. J. Žiugžda, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1953, 133–165.
KU – Ulvydas Kazys. Lietuvių literatūrinės kalbos vystymasis tarybinės santvarkos metais. – Lietuvių kalbos ir kultūros klausimai J. V. Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais šviesoje: straipsnių rinkinys, vyr. red. J. Žiugžda, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1953, 67–91.
LITERATŪRA
Balčikonis Juozas 1982: Rusų mokslininkų įnašas į lietuvių kalbos mokslą. – J. Balčikonis. Rinktiniai raštai 2, sud. A. Pupkis, Vilnius: Mokslas, 193–200.
Keinys Stasys, Morkūnas Kazys, Sabaliauskas Algirdas 1998: Jono Kruopo „Rinktiniai raštai“. – J. Kruopas. Rinktiniai raštai, sud. S. Keinys, K. Morkūnas, A. Sabaliauskas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų institutas, 9–10.
Krikštopaitis Juozas A. 2013: Išmintis, atsiverianti pažinimo kelyje, Vilnius: Mintis.
KTLTL 1952: Kolūkinė tematika lietuvių tarybinėje literatūroje: konferencijos medžiaga, Lietuvos TSR mokslų akademija, Lietuvių literatūros institutas (atspaudas iš „Pergalės“ 1952 m. Nr. 1), Vilnius.
LKKK 1953: Lietuvių kalbos ir kultūros klausimai J. V. Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais šviesoje: straipsnių rinkinys, vyr. red. J. Žiugžda, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.
LKLI 1973: Lietuvių kalbos ir literatūros institutas. Lietuvos TSR mokslų akademija, Lietuvių kalbos ir literatūros institutas, par. A. Seselskytė, red. A. Jonynas, Vilnius: Mintis.
Matulis Juozas 1953: Draugo Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais reikšmė tarybinio mokslo vystymesi. – Lietuvių kalbos ir kultūros klausimai J. V. Stalino veikalų kalbos mokslo klausimais šviesoje: straipsnių rinkinys, vyr. red. J. Žiugžda, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 3–25.
50
BENDRINĖ KALBA | 96
Page 13Mikulėnienė Danguolė 2022: Lietuvių kalbos instituto istorija 2: kalbotyros aneksija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Sabaliauskas Algirdas 1998: Kalbininkas Jonas Kruopas. – J. Kruopas. Rinktiniai raštai, sud. S. Keinys, K. Morkūnas, A. Sabaliauskas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų institutas, 11–23.
Seselskytė Angelė 1981: Lietuvių kalbos ir literatūros institutas. Lietuvos TSR mokslų akademija, Lietuvių kalbos ir literatūros institutas, red. kolegija: K. Doveika, A. Jonynas (red.), K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas.
Šinkūnienė Jolanta 2014: Lietuviškojo humanitarinių ir socialinių mokslų diskurso ypatybės: mokslo studija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistika.lt/object/LT-LDB-0001:B.03~2014~1477229314358/B.03~2014~1477229314358.pdf (žiūrėta 2023 02 12).
Ulvydas Kazys 1995: Kazys Ulvydas. Bibliografija, sud. I. Andriukaitienė, red. K. Morkūnas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Gauta 2023 07 27
Priimta 2023 08 18
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ
EXPRESSION OF IDEOLOGIZATION IN POST-WAR LITHUANIAN LINGUISTICS
Summary
This article aims to analyse the methods of ideologization applied in Lithuanian linguistic academic literature during the post-World War II period. Based on a series of publications by the prominent academic linguists Juozas Balčikonis, Jonas Kruopas and Kazys Ulvydas, the study investigates the shaping of Lithuanian linguistics in the 1950s with a view of identifying the diversity of forms of ideologization reflected in the nature and structure of post-war linguistic activities.
The aim of this article is to analyse, with referring to primary sources (articles written during the early post-war period by linguists Juozas Balčikonis, Jonas Kruopas and Kazys Ulvydas), a selection of linguistic publications in order to develop an algorithm for conducting more in-depth studies of the soviet-period linguistic activities.
The tasks of the study were to (1) analyse the methods of ideologization and their expression in Lithuanian linguistic academic literature based on the publications on the time; (2) identify the ways in which the content of Lithuanian linguistics was being shaped during the post-war period; (3) summarise the results of the study.
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje
51
Page 14The analysis conducted shows that the publications of the early post-war period are all characterised by a near-identical macrostructure. Ideologically mandatory linguistic cliches were used either throughout the entire text or just in the foreword and conclusion of the article. In the first case, the entire academic content was ideologized, while in the second example, publications – although ideologically “framed” – could still retain their academic value.
The analysis shows that early post-war ideologization displayed certain characteristic elements used in linguistic publications: methodological provisions expressed through the aim of the article and the tasks set; the “correct” choice of object, material and method of research; the academic apparatus, i.e. referencing the literature listed and quoted; the structure of the article – the cliches in beginning and the ending; the correlation between the academic content and the ideology of the time.
Post-war linguistic articles display frequent simplification of ideologized content which is often expressed through ellipsis or distortion of linguistic content. The most recognisable form of simplification is related to various Marxist-Leninist dogmas adapted to linguistic content.
The unique style of the author is often steamrolled through the use of specific (and simplified) figures of speech as a means of expressing academic thought. This is why, when assessing the linguistic work conducted by prominent Lithuanian academics in the 1950s, it is helpful not to discard the authentic cliches appearing in their works and biographies.
KEYWORDS: Lithuanian linguistics, lexicography, dialectology, language history, ideologization, simplification.
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ
Lietuvių kalbos institutas
Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius
[email protected]
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ
IDEOLOGIZACIJOS RAIŠKA POKARIO LIETUVIŲ KALBOTYROJE
Santrauka
Šiame straipsnyje, remiantis ankstyvojo pokario publikacijomis, kurių autoriai – žymūs Lietuvių kalbos instituto mokslininkai kalbininkai Juozas Balčikonis, Jonas Kruopas ir Kazys Ulvydas, – siekiama išnagrinėti kalbinėje mokslinėje literatūro
52
BENDRINĖ KALBA | 96
Page 15je taikytus ideologizacijos būdus ir išsiaiškinti, kaip pokariu buvo formuojamas lietuvių kalbotyros turinys. Atsižvelgiant į kalbotyros darbų specifiką ir struktūrą, bandoma identifikuoti ideologizacijos raiškos įvairovę.
Šio straipsnio tikslas – remiantis pirminiais šaltiniais – ankstyvuoju pokariu kalbininkų Juozo Balčikonio, Jono Kruopo, Kazio Ulvydo parašytais straipsniais, – atlikti pasirinktų kalbinių publikacijų analizę ir jos pagrindu sudaryti algoritmą tinkamą išsamesnėms sovietinio laikotarpio kalbotyros darbų studijoms.
Todėl išsikelti ir atitinkami uždaviniai: 1) remiantis to meto publikacijomis, išnagrinėti kalbinėje mokslinėje literatūroje taikytus ideologizacijos būdus ir jų raišką; 2) išsiaiškinti, kaip pokariu buvo formuojamas lietuvių kalbotyros turinys; 3) apibendrinti šio tyrimo rezultatus.
Atlikta analizė parodė, kad ankstyvojo pokario publikacijoms būdinga beveik vienoda makrostruktūra. Ideologiškai privalomos kalbinės klišės galėjo būti vartojamos visame publikacijos tekste arba tik įvadinėje ir baigiamojoje dalyse. Pirmuoju atveju ideologizuojamas visas mokslinis turinys, antruoju – nors ir ideologiškai „įrėmintas“, straipsnis gali išlikti nepraradęs savosios mokslinės vertės.
Iš atliktos analizės matyti, kad to meto publikacijų ideologizacija gali būti atpažįstama iš tam tikrų to meto kalbotyrai būdingų elementų: metodologinių nuostatų, išreikštų nusakytu straipsnio tikslu ir uždaviniais; „teisingo“ objekto, tiriamosios medžiagos bei tyrimo metodo pasirinkimo; mokslinio aparato, t. y. atsižvelgiant į nurodytą ir cituojamą literatūrą; straipsnio struktūros – straipsnio pradžios ir pabaigos klišių; mokslinio turinio sąsajų su to meto ideologija.
Pokario kalbotyros straipsniuose gausu ideologizuoto turinio simplifikacijos, išreikštos nutylėjimu ar lingvistinio turinio iškraipymu, atvejų. Lengviausiai atpažįstama simplifikacijos forma yra susijusi su įvairiomis marksizmo-leninizmo dogmomis, pritaikytomis kalbotyriniam turiniui.
Mokslinės minties raiškos priemonėmis – specifinėmis (ir simplifikuotomis) stilistinėmis figūromis – dažnai suniveliuojamas paties autoriaus stilistikos savitumas. Todėl, vertinant kalbotyrinius šeštojo dešimtmečio darbus, iš garsiųjų kalbininkų kūrybos ir gyvenimo nereikėtų skubėti trinti autentiškų to laikotarpio klišių.
ESMINIAI ŽODŽIAI: lietuvių kalbotyra, leksikografija, dialektologija, kalbos istorija, ideologizacija, simplifikacija.
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ
Lietuvių kalbos institutas
Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius
[email protected]
DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ. Ideologizacijos raiška pokario lietuvių kalbotyroje 53
