LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ВИПАДКИ МОВНОГО КОНТАКТУ В ЛАТГАЛІЇ

П. АРИСТЕ

У Латвійській РСР, у Людзенському районі Латгалії, ще й нині можна зустріти кілька десятків переважно літніх людей, які розмовляють естонською мовою. В естонській етнографічній та мовознавчій літературі цих естонців зазвичай називають людзенськими естонцями, оскільки головним осередком їхніх поселень є місто Людза (колишній Луцин). Частина цих естонців оселилася навколо міста Людзи, мабуть, дуже давно, але більшість із них переселилася до Людзенського району, найімовірніше, у XVII столітті.

За феодального ладу людзенські естонці чудово зберігали свою етнографічну самобутність і рідну мову, оскільки в той час вони не спілкувалися із зовнішнім світом і майже не виїжджали за межі дому. Крім рідної мови, людзенські естонці певною мірою знали латгальський діалект латиської мови, а на прикордонних із росіянами та білорусами територіях — також російську й білоруську мови. За віросповіданням будучи католиками, людзенські естонці підтримували тісніші зв’язки зі своїми одновірцями — латишами й білорусами, тоді як зближення та спілкування з росіянами спостерігалося лише в селах із населенням, яке перейшло у православ’я. Оскільки в католицьких церквах проповіді та сповідь проводилися естонською мовою, людзенські естонці могли обходитися і без знання латиської, а також білоруської мови — тоді для цього взагалі не було нагальної потреби. З усіма селянами, які жили по сусідству, їм найчастіше доводилося зустрічатися на панщині в маєтку. Там же вони часто чули й польську мову, оскільки власниками маєтків та їхніми управителями переважно були поляки. У Латгалії польська мова водночас була мовою місцевого культурного спілкування, доки її не змінила російська. До середини минулого століття церковні треби та проповіді в католицькій церкві почали проводити лише латиською мовою, що істотно вплинуло на місцеву естонську мову. У православних селах вплив російської мови давався взнаки ще

137

значно раніше. Безсумнівно, що в цьому відношенні важливу роль відіграли також змішані шлюби між естонцями, латишами, росіянами й білорусами, які з часом почали укладатися.

Наприкінці феодального періоду помітно зростає й посилюється вплив російської мови як на естонську, так і на латиську, білоруську та інші мови народів, що населяли Латгалію, особливо після відкриття в цьому краї російських шкіл. Водночас латгальська молодь, зокрема й місцеві естонці, починає їздити на сезонні тимчасові роботи на російську територію, до районів розташування великих міст і промислових центрів, що, своєю чергою, сприяє поширенню знань російської мови. Ще в минулому столітті російська мова стає мовою місцевого спілкування всіх народів, що населяють Латгалію. Крім латишів і небагатьох естонців, на території Латгалії у двадцятих роках цього століття налічувалося 20,13% росіян, 13,96% білорусів і 4,49% поляків, а також невеликий відсоток євреїв і литовців. Поселення естонців розташовані безпосередньо по сусідству з латишами, росіянами та білорусами.¹

У 1893 р., під час відвідання цієї місцевості О. Калласом, більшість людзенських естонців, крім рідної мови, володіла також латиською, причому досить поширеною була й російська мова. (На жаль, О. Каллас не розрізняв знання російської та білоруської мов). Багато естонців у той час знали також польську мову.² Нині останні носії людзенського діалекту естонської мови без винятку володіють латиською мовою в її літературній або діалектній, тобто латгальській, формі. Володіння російською мовою також є повсюдним явищем. Більша частина місцевих естонців остаточно перейшла на латиську або російську мову.

Оскільки людзенські естонці протягом тривалого часу перебували в тісному контакті з цілою низкою інших народів, вони взаємодіяли з ними й у мовному відношенні. Тому цю територію слід визнати однією з найцікавіших у Прибалтиці з огляду на те, що тут можна безпосередньо спостерігати процес взаємного впливу мов різного походження, а також зміни, які відбуваються у сферах і напрямах мовного впливу в той чи інший період. Для остаточного й повного з’ясування взаємозв’язків усіх мов, поширених у районі Людзи, необхідна тісна спільна робота славістів, балтистів і фіно-угрознавців; до цієї дослідницької роботи мають долучитися також фольклористи, етнографи, історики й археологи. Лише в такому разі можна буде відповісти на багато складних питань етногенезу цього мікрорайону.

¹ E. B l e s e, Latgales cittautieši un viņu valodas, „Izglītības Ministrijas Mēnešraksts“, Rīgā, 1925, с. 357—369, 478—485.

² O. K a l l a s, Lutsi Maarahvas, Helsinki, 1894, стр. 11 и след.

138

У цій статті буде розглянуто лише особливості лексики лудзенського діалекту естонської мови, на яку значною мірою вплинули латиська, російська та білоруська мови. Водночас у ній чимало й польських елементів. Це повідомлення має стати своєрідною віхою в подальшому вивченні контактних зв’язків різних народів, що населяють Прибалтику.

Лудзенський діалект естонської мови належить до південноестонської діалектної групи, основний словниковий фонд якої має типово південноестонський характер. У лудзенському діалекті, на відміну від усіх інших південноестонських говірок і діалектів, трапляються насамперед латиські слова, що проникли до нього в різні періоди й пов’язані з найрізноманітнішими сферами життя. Давніші латиські запозичення вже цілковито підпорядкувалися фонологічній структурі естонської мови, тоді як у пізніших запозиченнях зберігаються цілком чужі естонській мові особливості латиської фонології. Трапляються також слова, що вживаються паралельно у двох варіантах — естонізованому та такому, що не втратив первісного латиського звучання. Збереження латиських фонологічних особливостей у запозичених словах лудзенських естонців набуло дедалі інтенсивнішого характеру, коли латиська мова фактично вже стала для них другою домашньою, розмовною мовою.

Нижче розглянуто латиські запозичення, які вдалося зафіксувати в записах мовлення лудзенських естонців³.

abada «страва з печінки або легенів щойно забитої тварини» <abādas, латгальське (= лтг.) також abāda «страва зі свинини та капусти, яку зазвичай готують після забою свині»; bel’l «більмо» <лтг. bel’s’; beluga (maa) «земля, що погано висихає» <лтг. beluga; bil’t «картина» <bilde; biž’atama «ображати» <лтг. apbižavout’; bor, род. bora «місце жнив» <лтг. bors; bruikos «ранковий сніданок» <лтг. brūkos; burnītama «дражнити, дошкуляти, спокушати, чіплятися, випробовувати» <burnīt; drutša «болотна лихоманка, малярія» <drucis, род. drucā; drōgin «блекота (hyoscyamus niger)» <drigene, лтг. також dridžina; dzint’s, род. dzin’d’zi «мисний нажлог» <cints, cinte; dundur, tundur «непроханий гість» <лтг. dundurs «дитина під час гнойової толоки»; duuda, duudakott «волинка» <dūda; gigāl, род. gigāli «хвощ» < gigeles, лтг. gigāl’is; grius’l’i, krius’l’i, ka-n’ebi grius’l’i «страва з насіння конопель» < grūslis, лтг. gryūsl’is;

³ Більшу частину фактичного матеріалу взято зі збірки Інституту мови та літератури АН Естонської РСР. Латиські відповідники переважно взято зі словника К. Мюленбаха та Я. Ендзелина (К. Mühlenbachs—J. Endzelīns, Latviešu valodas vārdnīca, I—IV, Rīga, 1923—1932). Що ж до латгальських відповідників, то частково їх узято з особистих записів автора статті, а частково отримано від наукових співробітників Інституту мови та літератури АН Латвійської РСР.

139

gōn’d’zik, род. gōn’d’z’igi «білорус» <лтг. g’en’d’z’iks «зневажлива, образлива назва білоруса»; inā́dnik, род. inā́dnigu «причепа, спокусник» < ienaídnieks, лтг. īnaidnīks «ворог, неприятель»; kalpak «перука» <лтг. kalpaks; kapl’i «мотика» < kaplis; kartupel’ «картопля» < kartupelis; keistri «кістер, диякон у католицькій церкві» < k’eis’t’ers; k’elne «кельня» < k̇elne, лтг. k’elne; kimin «кмин» <лтг. k’im’ini kood’z’i, «партитив»; kuut’j’ō «крупа, яку їли напередодні Різдва»; kuod’z’ipāiv «Святвечір» <лтг. kīcys (<білоруське куцця) і kīcysdīna, латиське kīcās «крупа», kīċu diena «Святвечір»; korp, род. kopa «стіжок сіна з десяти копиць» <лтг. (rudzu) kopa; krauts «кравець» <лтг. krauc’s; krump, род. krumba, зменш. krumbake «складка, збірка» <grumbas, лтг. grumba; kutōl’, род. kudōl’i «воша у худоби» <skutele, лтг. skut’āl’a; kul’ok «піджак, чоловіча куртка» <лтг. kul’oks; labi, labis «добрий» <labi «добре»; lāpat’s’ka «базіка, пустомеля» <лтг. lapacka; leigutama «співати купальські пісні» <ligot, лтг. leiguot’; med’z’ina? «мозок» <лтг. sm’ed’z’enes; misš, род. mis’s’i «меса» <лтг. miša, mise; mutul’, mutur’ «маточина» <muturis, лтг. muturs; muzul’ «мозоль» <лтг. muzuls’; narits, род. naridza «хвороба коня, спричинена неправильним положенням хомута» <narica, naricas, лтг. narica; net’s’vā net’s’ua, «дерев’яне корито, в якому перуть білизну або купають дитину» <лтг. n’ečče; nāsālg’i? «ноші» <nesilkas; obur «особливий вид рибальських сітей» <abars, лтг. oburs; pat’s’min’, bat’uin’, род. bat’uin’i «буряк, цукровий буряк» <лтг. batvini, bac’min’c’; plakk, род. plaka «прапор» <лтг. plags; podmarouka «фундамент» <лтг. podmorouka; poor’s’t’ «торочки (на великій плечовій хустці)» <лтг. bōrksts, buork’s’; prat’in, род. prad’ina «невелика рибальська сіть із двома крилами й мотнею» <лтг. brad’in’c’; pimbat’s’ «м’яч із сечового міхура» <bumba «м’яч»; pizur’ «сечовий міхур» <лтг. pizurs; pōur, род. pōuka, puur «пура, четверик = на чотири пуди» <pīurs, лтг. pyurs; pōut’s, pōutši, pōž, pōžši «домашній дух, домовик» < лтг. pyučs; rakan, род. ragana «відьма, диявол (лайка)» <ragana; rupi’t’s, род. rupid’zi «жаба» <rupicis, лтг. rupics’; runamata «говорити, розмовляти» <runāt; ruulotama «співати належні до передодня Іванового дня пісні» <лтг. rūtuot’; ruoga «жито (хвороба)» <ruožā; rāu? «особлива шкірна хвороба голови» <skrēda «eine Schramme, Hautritze»; sal’l, род. sal’li «нагар у люльці» <лтг. suiles; saska «тхір» <лтг. sasks; skrōdul’ род. skrōdul’i «шків ткацького верстата» <лтг. skrytul’s’; sumpur «лайливе слово на адресу ледачої людини» <sumpurnis, діал. sumpuris «песиголовець, вовкулака»; šalōinu «відстояний, прозорий (про рідину)» <лтг. acašāliejis; šopka «тухле яйце» <лтг. šopka «яйце, розбите під час гри в кокання»; tal’t’s, род. tal’d’z’i, tar’t’s «лелека» <starkis; tes’nik, род. tes’nigi «той, хто стежить за порядком на ринку, розпорядник на ринку» <лтг. tis’n’iks «суддя»; tsak̇ «паперова прикраса (навколо ікони)» <лтг. cakas; tseirul’, dzeirul’ «жайворонок» <лтг. c’eirul’s; tsepel’nik «сковорідник» < лтг. čepel’n’iks; tsilp, род. tsilbu, tsōlp, род.

140

tsõlbu «вузол, що зав’язався, вузол у пряжі, вузол під час в’язання сітей» < citpa, латг. culpa; tsõba «носик дійниці», tsõbakõnõ «коробка сірників» < ciba, латг. cyba; t's'ekl', род. t's'egl'i, tsõk'l «цегла», tsõglinõ ahi «цегляна піч» <латг. ceglyš; tsāts «наконечник, бахрома», пор. латиське ceci «старе дрантя»; tulka «залізна спиця у втулці колеса, букса». <латг. tulka; uroin «ватерпас» <латг. urobiņč; vaatre «вихор» <латг. vātra «буря»; vaidze (прислівник) «треба, потрібно» <латг. vād'z'ā; vuol'atama «катати, згортати» <латг. vuol'uot'; vāāpla «телепень, стиляга» <vēplis латг. vāpla тощо.

Серед латиських запозичень трапляються такі слова, які проникли до латгальського діалекту з російської або якоїсь іншої слов’янської мови. Оскільки у мові лудзенських естонців фонетичні особливості цих запозичень свідчать про те, що вони перейшли до естонців із латгальського діалекту, усі ці слова можна зарахувати до латиських запозичень. За значенням вони належать до найрізноманітніших сфер життя й побуту — як господарської та промислової, так і культурного життя народу. Більша частина цієї запозиченої лексики свідчить про те, що латиші й місцеві естонці жили в тісному повсякденному контакті одне з одним, що й призвело до двомовності.

Особливо давніми слід вважати такі повністю естонізовані латиські слова, як kutõl, rǟä, pat's'mīn', poor's't'. У деяких випадках поряд із таким давнім варіантом уживається й пізніша запозичена форма слова, наприклад: dundur і tundur, griusl'i і kriusl'i тощо. Латиські запозичення, очевидно, перейшли до місцевої естонської мови з латгальського діалекту, але деякі слова, як-от kartupel', tal't's' або tar't's', запозичені із загальнолатиської мови.

Поряд із латиськими словами в лудзенському діалекті естонської мови трапляються також слов’янські запозичення, причому в більшості випадків їхнє походження точно визначити неможливо, оскільки фонетичний склад таких слов’янських запозичень дає змогу вважати їх як російськими, білоруськими, так і польськими запозиченнями, наприклад: paaba (давніше запозичення) «жінка, стара» <рос. баба, білор. баба, пол. baba; domm, род. domta «дім» <рос. і білор. дом, пол. dom; draatva «дріт, дратва» <рос. і білор. дратва, пол. dratwa; l'iis'na «зайвий» <рос. лишний, білор. лишні, пол. liszni; stal'l, род. stal'li «сталь» <рос. і білор. сталь, пол. stal; до цієї групи слів належить також запозичення sid'i, sidi «єврей» <рос. жид, білор. жыд, пол. żyd тощо. Джерелом цих запозичень є одна з вищезгаданих слов’янських мов, причому на різних ділянках лудзенського діалекту в різні періоди запозичення могло відбуватися з різних слов’янських мов.

У лудзенському діалекті естонської мови трапляється також чимало запозичених слів, фонетичний склад яких свід-

141

чить про їхнє польське або білоруське походження, наприклад: bul’ba, bul’bas, род. bul’ba і повністю естонізований варіант цього слова pul’ba «картопля» <пол. bulba, білор. бульба; böss «бузок» <bez, без; drott, род. drota «дріт» <drot~drót, дрот; drukavoodma «друкувати» <drukować, друкаваць; dõhavits «задишка, астма» <duchawica, дыхавица; hot’s «хоча, хоча б» <choć, хоць; in’dik, род. in’digu «індик» <indyk, індык; kapl’its, род. kapl’idza «каплиця» <kaplica, капліца; kapsük «гаманець, табакерка» <kapszuk, капсюч «капшук»; knott «ґніт» <knot, кнот; kommen, род. komena <komin, комін; k’s’ondz, род. k’s’ondza, а також у більш естонізованій формі sjondz «ксьондз» <ksiądz, ксёндз; kul’ba «картопля» <gulba, гулЬба; kurtka «жіноча кофта, в’язана річ, ватник» <kurtka, куртка; lantsuk, род. lantsuga «ланцюг» (у казці також «вуздечка на голові вовка») <lañcuch, ланцуге; lää läkene «лялька» <lala, ляля; parahvia «парафія» <parafia, парафія; plääm, род. pläämä «пляма, цятка», sündümeze plääm «родима пляма» <plama, пляма; puška, puška «коробка, футляр», tuваgu puška «табакерка для нюхального тютюну» <puszka, пушка; ratunka «допомога, порятунок» <ratunek, давніша форма також ratunk, ратунок, род. ратунка; ruža «рожа (хвороба)» <róża, у білоруських діалектах ружа; škapleri?, škapleri? «нашитий на тканину хрест, який католики, надаючи йому значення релігійного талісмана, зазвичай носять на шиї» <szkaplerz, шкаплеры; tal’ka «тонка тканина» <tалька, талька; tshuuda «диво» <cud, cudo, чуд, чудо; tsõbuk, род. tsõбука «держак люльки» <cybuch, цыбук; t’šüt’š «трішки, трохи» <чуть, цуцё; voот «наглядач» <wojt, войт тощо. Передусім слід відзначити той факт, що всі наведені вище польські або білоруські запозичення трапляються також у латгальському діалекті латиської мови. Зважаючи на характерні особливості цієї групи слов’янських запозичень, можна припустити, що більша їх частина проникла як до лудзенського діалекту естонської мови, так і до інших мов народів, що населяють Латгалію, найімовірніше з польської мови, оскільки майже всі ці слова позначають культурні та побутові поняття, які латгальські селяни перейняли від поляків. Цілком можливо, що деякі з них перейшли до естонського лудзенського діалекту не з польської, а з білоруської мови, проте точно визначити шлях запозичення наразі неможливо через відсутність необхідних для цього мовних критеріїв.

У мові лудзенських естонців, звісно, є й такі запозичення, польське або білоруське походження яких не викликає сумнівів. Так, наприклад, безсумнівними польськими запозиченнями є: apostol «апостол» <apostoł (оскільки за віросповіданням лудзенські естонці є католиками, вони не могли запозичити це слово з російської або церковнослов’янської мов); magli «валок для прасування білизни» <magiel; obroz, род. obroza «ікона, образ» <obraz (і це

142

слово могло проникнути до місцевого естонського діалекту лише від католиків-поляків) тощо. Досить багато слів мають безсумнівно білоруське походження, наприклад: dol’nik, род. dol’nigi «працівник, батрак, якому господар не виплачував платні, а лише годував і одягав його» <дольник; drut’sén «трутень» <труцень; džužín «дюжина» <діал. білоруське дзюжына; dudar «волинщик» <дудар; hvat’sōr «квартира» <діал. білоруське хвацера; kab «що, щоб, для того щоб» <каб; kuut’sl’i, koot’sl’i «куделя» <кудзеля (це білоруське слово проникло також і до інших південних говорів естонської мови); lavonihha «певний танець» <лявоніха; loška «постіль, ліжко» <ложак, род. ложка (польське łóżko фонетично є віддаленішим варіантом); muža, može, mož, moš, muša «може бути, можливо» <можа; pat’s’an «лелека» <баццян; saussim «зовсім» <діал. заўсім (у лит. мові зусім); suhhota «сухоти» <сухоты, род. сухотаў; t’s’i «або» (määne sul jelo, t’s’i hää jelo vai halv? «яке твоє життя — добре чи погане») <ці; tult’s’a «горохова каша» <стульцы; vargan «орган», varganist «органіст» <діал. білоруське варган, варганы і варганіст тощо.⁴ Білоруським за походженням є, можливо, і слово krädzotaja?, що означає співаків, які напередодні свята співають під вікнами «винаграцыя красна зялёна»; естонський варіант цього слова, очевидно, утворився внаслідок спотворення слова винаграцыя. Білоруським, найімовірніше, є також слово harmooniki «гармонь» <гармонік, на що вказує і початкове h. Низка інших запозичених слів, що трапляються в лудзенському діалекті, також пов’язані за своїм звуковим складом із білоруською мовою, наприклад: t’s’iligrám, род. t’s’iligrámma «телеграма»; t’s’ilifon, род. t’s’ilifona «телефон»; skarlat’s’ina «скарлатина»; sent’s’aabr «вересень». На їхнє білоруське походження вказує характерне для білоруської мови пом’якшення t’ і перехід його в c’. На території Латгалії свого часу було досить багато чиновників-білорусів, які вимовляли російські слова на білоруський лад, що й вплинуло на вимову лудзенських естонців. Тому наведені вище слова все ж запозичені з російської мови. Можливо, сліди білоруського впливу позначаються й на таких російських запозиченнях, як, наприклад, hloksikōrō «флокс», horm, род. horma «форма», hundāment «фундамент» < рос. флокса, форма, фундамент, які в білоруському мовному середовищі звучать як хвлокс, хворма, хвуңдамент. Заміна приголосного f сполученням звуків хв спостерігається також у низці російських діалектів, тому цілком можливо і навіть імовірніше, що наведені вище слова лудзенські естонці запозичили з російських діалектів.

⁴ Щодо білоруських слів, особливо їхніх діалектних варіантів, цінні вказівки авторові статті надала доцентка М. И. Семенова, знавець російських і білоруських говорів.

143

Запозичені слова, що перейшли з білоруської мови, за своїм значенням стосуються найрізноманітніших сфер життя й побуту і в цьому мало чим відрізняються від латиських запозичень. Це пояснюється тим, що як лудзенські естонські селяни, так і їхні сусіди латиші й білоруси свого часу перебували в цілком однаковому становищі, жили в однакових умовах, причому запозичення з однієї мови до іншої відбувалося завдяки двомовності або навіть багатомовності всього місцевого населення. Наведені вище білоруські запозичені слова, що проникли до лудзенського діалекту естонської мови, трапляються також і в латгальському діалекті латиської мови, особливо в тих місцевостях, де латиші й естонці живуть безпосередньо поруч.

У близькоспоріднених білоруській і російській мовах словниковий склад багато в чому однаковий, причому ця спільність виявляється також і у фонетичній структурі слів (відмінності встановлюються лише в основах орфографії). З цієї причини в багатьох випадках дуже важко точно визначити, з якої саме мови — російської чи білоруської — було запозичене те чи інше слово, що перейшло до лудзенського діалекту естонської мови. Картина ще більше ускладнюється через те, що в місцевих російських говорах чимало фонетичних особливостей, спільних із білоруською мовою, наприклад явище акання. Тому наведені нижче запозичені слова можуть мати російське або білоруське походження: aššol <рос. осёл, білор. асёл; balbatama <рос. балоботать, білор. балбатаць; birka <бирка, бірка; blin <блин, блін; bulan <буланый, буланы; bul’oon <бульон, булён; burlak «молодий чоловік, який виїхав із села на заробітки» <бурлак; dalažītama <доложить, далажыць; dul’i, duul’akõnõ «груша» <дуля; halteri <холера, халера; hitra <хитрый, хитры; huttar <хутор, хутар; idrusk, род. idruski и idrud’z’i? <игрище, ігрышча; ikatama «заїкатися» <икать, ікаць; juška <рос. вьюшка, юшка, білор. юшка; kal’idoora «коридор» <рос. діалектне калидор, білор. калідор; kalun, род. kaluna <колун, калун; kan’ok, род. kan’ka <конёк, канёк; kantora «волосний будинок» <контора, кантора; kantrõl’l <контроль, кантроль; karatama <копать, капаць; karoozda <короста, кароста; kazatškada <казачок, род. казачка; kerka <кепка; kisset, род. kisseda <кисет, кісет; kitaitsa? <китайцы, кітайцы; kulak <кулак; liiza?, lõeža? <льюса; lomm <лом; maitnik <маятник, маятнік; man’er’n’akõnõ <манерка; masselna <масленица, масленіца; moška <мошка; naššil’ka? <носилки, насілкі; n’emtsä <немец; ni-miä ni jääle «що-небудь» <ни, ні; pal’eri? «шпалери» <шпалеры; palka <палка; pažar, род. pažara <пожар, пажар; plintavotma <плинтовать, плінтаваць; puzan <пузан; raade <рад; razboinik <разбойник, разбойнік; rut’š’nik <ручник, ручнік; salavei <соловей, са́лвей; samavar <самовар, самавар; sort, род. sorta <сорт; sutka <сутки (діалектне сутка), суткі (діал. сутка); šuul’ik <жулик, жулік; sveeža <свежий, свежы; torp, род. torba <торба; tsõrkul’ <циркуль, цыркуль; tšai <чай;

144

tuusk, род. tuuza <туз; val <вал; vaašna vaažna <квашня; vaina <війна, вайна; verna <вірно, вірна; vötr, род. vödra <видра тощо. З огляду на загальний контекст запозичення, слід припускати, що більшість слів цієї групи все ж була запозичена від росіян, оскільки наведені вище запозичення, переважно пов’язані з культурно-адміністративною сферою та міським життям, найімовірніше могли перейти до лудзенських естонців із російської мови. Поняття, пов’язані із сільським побутом і життям, своєю чергою, могли бути запозичені як із російської, так і з білоруської мов, адже, як зазначалося вище, росіяни й білоруси жили безпосередньо поруч із лудзенськими естонцями. Білоруська інтелігенція в Латгалії нерідко говорила російською мовою з певним білоруським акцентом, що позначалося як на лексиці, так і на вимові. Ця змішана мова, між іншим, вплинула на вимову такого запозиченого лудзенськими естонцями слова, як rašeenija <російське рішення, білор. рашэнне.

Найбільше за походженням слов’янських запозичень у мові лудзенських естонців становлять російські слова, оскільки від другої половини минулого століття й до Жовтневої революції російська мова була в Латгалії єдиним адміністративним засобом спілкування й основним засобом культурного спілкування. Тому майже всі без винятку нові поняття, з якими латгальський селянин знайомився за межами своєї сільської громади, у мовленні лудзенських естонців позначаються словами, запозиченими з російської мови. Водночас російська мова відігравала важливу роль і за феодального ладу, на що вказують уже наведені вище запозичення. Крім того, саме російською мовою спілкувалися латгальські «бурлаки», коли виїжджали за межі рідного краю. Відомо, що чимало латгальської молоді виїжджало — особливо влітку — на різноманітні сезонні роботи до віддалених від дому російськомовних територій.

З російської мови запозичено такі слова: abiidna <діал. прикро, що означає «дуже, дуже багато, рясно», abrátno <назад; advakát, род. advakáta <адвокат; ahvitséer <офіцер; aprél <квітень; bagdan «позашлюбна дитина» <богдан; baranka? <баранки; ben'z'inka «запальничка» <бензинка; burdoova <діал. бурдовий (літ. бордовий); da <так; deeda «чоловік, дід» <дід; dekaabr <грудень; d'ela, d'jeela <діло; divaovoitma <дивитися; famil'ija <прізвище; flota <флот; garlaviina <горловина; gir, род. gira <гиря; gluhhoja <глухий; gos't' kos't' <гість; ind'uk, род. ind'uga <індик; jaakor <якір; janvaar, janvaar <січень; joožik <їжачок; jul'l <липень; jun'ni <червень; kammuna, kannuta <комуна; kanalia, kannalia <каналья; karaš'sinn <гас; karauul'itma <вартувати; karman <кишеня; kašamirr «особливий сорт тканини» <кашемір; kororka «коржик» <кокорка; konts, род. kondza, kon't's, род. kon'd'z'i <гонча (собака); koozor

10. Kalbotyros klausimai VI.

145

<козир; korets <корець; kraaska <фарба; krasnop’or’ka <краснопірка; kriltsa <ґанок; kroossa <щур; kukšin <діал. кукишин (літ. глечик); laatka <латка; lapatnik <лопатник (частина прядки); l’uterana? <лютерани; mart, род. marda <березень; mat’itama <матюгатися; motka <моток; mototama <мотати; mõšelofka <мишоловка; pérpija-tel’ <неприятель; opštša, opša <вобоще; otška? <окуляри; peššatama <поспішати; plann, род. planna <план; plas’s <пласт; plos’s <суціль; pluuga <плуг; praunale «скоро, швидко» <діал. справно; priigon, bri-gon «кріпосне право» <пригон; pristuga <прислуга; propka, propki <пробка; präľ’nik, род. prääl’nigi <пряник; prääd’ma <прясти; prääl’its, род. prääl’itsa, prääl’id’z’i <прялиця; puktatama «бурмотіти собі під ніс» <діал. пукати; puppõn’ <бубни; rezinka <гумка; roitma <нишпорити (у чомусь, шукаючи щось); russalka, russolka, russafka <русалка, діал. русолка, русавка; räädnig <урядник; seet’s’ka <січка; sekletar «секретар» <діал. секлетар; skut’s’na <нудно; spit’s’ka <сірник; spooritama, pooritama <сперечатися; suuding «судова справа», пор. російське судить; šolganõ <шовковий; šolgon <шалгун; štakan <склянка, діал. штакан; šut’t <жарт; (pidä) zaavistet «заздрити» <заздрість; žääga «жінка, яка багато балакає» <діал. ззяга; talkavuитma <тлумачити; trenõška <триніжок; tooğa <також; toroz’nik, род. toroz’nigi «мизний кубьяс — наглядач» <сторож; torozilõ minemä «йти на панщину»; tšarõunik <чарівник; tšolonka «човен» <діал. чолонок, чолонка; tšuuda <диво; tšärpak <черпак; uhvat, uhvatka <ухват, ухватка; ukr, род. ugra <вугор, множ. число вугри; val’ka <валок, род. валка; ves’t’ <вість; vzdor, vzdoritama <нісенітниця, сперечатися; volok «давня земельна одиниця виміру — гак» <волок тощо.

Російських запозичень у мові лудзенських естонців кількісно більше, ніж латиських, білоруських чи польських слів. Більшість запозичених російських лексичних одиниць майже повністю зберігає свою первісну форму, тому в них спостерігаються такі структурні особливості, які не властиві питомо естонській лексиці. Так, наприклад, у них трапляються чужі естонській мові фонеми, а також сполучення приголосних звуків. Лише окремі слова пристосувалися до фонетичної системи естонської мови. Такі естонізовані російські запозичення, очевидно, належать до давнішого часу. Відтоді як російська мова поширилася повсюдно, запозичення починають уживатися переважно у звуковій формі, більшою чи меншою мірою характерній для мови-джерела, тобто російської.

Підсумовуючи, можна сказати, що кількість латиських і білоруських слів, які проникли до лудзенського діалекту естонської мови, майже однакова. Усі ці запозичення стосуються різних сфер домашнього життя місцевого селянина та його найближчого оточення. Серед них є як пізніші запозичення, так і давні лексичні одиниці, що повністю пристосувалися фонологічно до звукової структури естонської мови. Перейшли в естонський діа-

146

… польські слова належать до різних сфер музичного й міського життя, оскільки естонські селяни (так само як місцеві латиші й білоруси) стикалися з цими сторонами життя через місцеве польське населення. Особливо різноманітною є сфера впливу російської мови. Серед російських запозичень є поняття, які безпосередньо перейшли від російських селян до їхніх естонських сусідів, але особливо значна кількість таких слів поширилася в естонському діалекті внаслідок впливу російської освіти й російської культури.

Окрім безпосередніх запозичень, у лудзенському діалекті естонської мови є також перекладні запозичення — кальки з російської, білоруської, польської та латиської мов. Латиська, російська й білоруська мови водночас справили досить значний вплив на фонетичний і граматичний лад мови лудзенських естонців. Само собою зрозуміло, що й естонська мова певною мірою вплинула на сусідні з нею мови. Тому в мовленні носіїв латгальського діалекту латиської мови, які живуть у споконвічно латиських селах, з одного боку, і в селах із первісним естонським населенням, що певною мірою зберігає й донині рідну естонську мову, з іншого, виявляються певні відмінності.

За останні десятиліття помітно посилився інтерес до вивчення взаємних контактів тих чи тих мов. З огляду на всі наведені вище факти, мікрорайон лудзенських естонців слід визнати плідним полем діяльності як для балтистів, так і для славістів та фіно-угристів, адже перед ними стоять спільні завдання, що мають велике значення для розв’язання цілої низки проблем мовних контактів.

Тарту

ВИПАДКИ МОВНОГО КОНТАКТУ В ЛАТГАЛІЇ

P. ARISTĖ

Р е з ю м е

У праці розглядаються випадки мовного контакту в естонському діалекті Ludzas, що побутує на території Латвійської РСР. Цей естонський діалект зазнав безпосереднього впливу латиської, російської, білоруської та польської мов. Автор праці розглядає лексичні запозичення з цих мов. Зазначається, що деякі запозичення з латиської, російської, білоруської та польської мов, які раніше потрапили до естонського діалекту Ludzas, цілком пристосувалися до фонетичних закономірностей естонської мови, тоді як пізніші зберегли форму, не властиву фонетиці естонської мови. Трапляються випадки, коли поруч із запозиченнями, пристосованими-

147

Поряд із тими, що підпорядковуються законам фонетики естонської мови, трапляються новіші варіанти тих самих запозичень із невластивою естонській мові фонетичною формою. Не завжди можна встановити джерело запозичень зі слов’янських мов. Однак у багатьох випадках можна досить точно визначити, з якої саме слов’янської мови потрапило те чи інше запозичення. Загалом у цій естонській говірці найбільше запозичень із російської мови. Запозичення з латиської та білоруської мов становлять приблизно однакову кількість. Далі йдуть запозичення з польської мови.