LIETUVIŲ KALBOS MORFOLOGINĖ SANDARA IR JOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

СУДИННІ ЧАСТКИ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

V. LABUTIS

§ 1. Багато часток литовської мови — це односкладові морфологічно неподільні слова (наприклад: ar, be, gi, juk, ne, nė, tik, vis, jos тощо). Поряд із ними є також кілька часток, які можна розкласти на складові частини (наприклад: argi, bene, kone, nebe, negi, tiktai, ko tik, tik tik та ін.), що відповідають простим часткам. Відношення між складовими частинами цих часток найчастіше близькі до відношень між компонентами деяких повнозначних складних слів. Наприклад, відношення між компонентами частки bene та окремими словами be і ne подібне, скажімо, до відношення між компонентами займенника kiekvienas та словами kiek і vienas; або, наприклад, частка ko tik «ледь» — це складений одиничний елемент аналогічної будови, як займенники tas pats, šis tas тощо. Отже, частки, утворені з кількох складових частин, можна вважати своєрідними складними словами, які від повнозначних складних слів відрізняються по суті лише кількісними ознаками: слабким семантичним навантаженням компонентів і нетривкістю зв’язку між ними. Тому структуру й словотвір часток тут буде розглянуто із застосуванням тих самих методів, які зазвичай використовують для аналізу словотвору повнозначних слів.

§ 2. За ступенем злиття компонентів складні частки можна поділити на злиті й аналітичні. Звісно, чіткої межі між аналітичними та злитими частками немає, оскільки ступінь злиття їхніх компонентів не завжди очевидний. Іноді тут важливе навіть написання. Скажімо, якби частки kadgi, dargi, netgi тощо писалися двома словами, безперечно, вони були б аналітичними, а тепер практичніше вважати їх злитими, хоча їхні компоненти злиті слабше, ніж, наприклад, компоненти часток bene, argi, negi, tiktai.

Злиті частки

§ 3. Злиті частки складаються з двох (іноді з трьох) компонентів, які повністю злилися в одне слово. Іншими словами, це своєрідні складні слова, компонентами яких є колишні самостійні частки.

119

Багато злитих часток мають однаковий перший або другий компонент. За цією ознакою їх поділяють на певні групи.

§ 4. За першим компонентом можна виокремити такі групи злитих часток¹:

ar-: ar-gi, ar-gu; пор. складене ar-ba;

be-: be-gu, be-ne;

ne-: ne-be, ne-bent, ne-gi, ne-jau (gi); пор. складене ne-gu;

частка: te-gi, te-gu(l).

§ 5. Компонент ar- — це питальна частка ar, яка зазвичай визначає і значення всієї злитої частки. Пор. значення ar, argi, argu:

Чи був у лікаря? SimBT 66. Чи ми ділимося частками, що не зустрінемося? PP 106.

Хіба ти не знаєш роботу Петра Курмеліса? ŽemRR 199. Хіба не ти там був? Srj. Чи то ти сам мені розповів, чи argu інші сказали мені про тебе? DP 164 (LKŽ I 242). Хіба тобі не пожаліє. JV 169 (LKŽ I 242).

Питальна частка argu у сучасній литовській літературній мові не вживається; ми знаємо її лише зі старих писемних пам’яток. У південно-західних аукштайтських говорах її іноді вживають, виправляючи сказане, наприклад:

Центнер жита тоді коштував шістнадцять, argu (=не) вісімнадцять литів. Vrb (LKŽ I 242). Юозасе, argu Вінцає, піди принеси води. Dkš.

Отже, тут значення компонента argu ar- ближче до значення розділового сполучника ar та компонента складеного сполучника arba ar-, ніж до значення питальної частки ar².

§ 6. Компонент be-, що відповідає питальній частці be, визначає значення складених часток beg(u), bene, наприклад:

А чи не взявся ти снити або марити? — сама відповіла. ŽemR II 239. А чи ти підеш неодруженим? Kp (LKŽ I 572).

Чи був ти в саду, чи рвав рути, beg хіба не твої слізки на зелених рутах? Pnd....зайшовши, ще й озирнутися встиг, begu тільки до своєї хати потрапив. VaizgV 197. — Невже знову Адам поскаржився через дошки? — раптом спало на думку Дядечкові. VienR I 281. Невже той Ятулис тепер став лісником? Skn.

Частка bene має не лише питальний відтінок, який надає компонент be-, а й відтінок непевності, припущення, зумовлений взаємодією заперечення й питання (пор. «А чи не взявся ти снити..?», «Невже знову поскаржився..?»). Іноді цей відтінок припущення навіть виразніший за питальний. У такому разі, звичайно, питальне значення компонента be- зовсім згасає. Наприклад:

¹ Є складені частки, перший компонент яких цілком непродуктивний і за яким вони не утворюють груп, наприклад: ne-maž, net-gi, jau-gi та ін.

² Розділовий сполучник ar за походженням невіддільний від питальної частки ar, див. E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, Göttingen (далі: Lit. et. Wb.), p. 15. Тому й сполучник arba з погляду словотвору можна зіставити з частками argi, argu.

120

Мабуть, для Шальтейків уже настав час вимирати. SimVK I 16. Автор збірки, мабуть, першим серед усіх радянських критиків звернув трохи більшу увагу на літератури народів Прибалтики... KorsLD I 124.

У східноаукштайтських говірках (а часом і в писемних текстах) трапляється частка bag, яка має таке саме значення й будову, як і beg(u), тільки замість компонента be- має ba-. Є й окрема питальна частка ba³. Напр.:

Хіба не було в саду, хіба не було рутки? Skp. Він тепер сам, згорблений, ледве пересувається, хіба не четвертий рік скрипить ліжком. BaltPV I 179. Хіба тут упала спиця? LKŽ I 440. Подивіться на сухі прутики: хіба зеленіють, хіба вкриваються листям? JD 576.

Сюди належать також питальні частки bes (bės), bei, що трапляються в старих писемних пам’ятках, а часом і в говірках, та мають той самий компонент be-. Напр.:

Хіба й мене переправити через річку? Ds (LKŽ I 635). Хіба ж я вас і ваших дітей відпустив би йти? BB II Moz X 10. А ось хіба принесеш плоди, а як ні — надеру вам зад. LKŽ I 635. Хіба ти одержиш від нього? Klp (LKŽ I 598). Цікаво, хіба ти бачив? Vvr (LKŽ I 635).

§ 7. Компонент ne-. Своє негативне значення цей компонент виразно зберігає лише в частці nebe(-), тоді як у частках nebent, nejau(gi), negi негативне значення компонента ne- ледь відчутне, напр.:

Дітям не корисно знати все. BalcAP 29. Дві голови — це не одна. PP 177. Його тепер цікавить не наука. JablRR I 335.

Тоді вже не буде часу бігати, коли вже нічого не залишиться. ŽemRR 200. Мене вже не казки цікавлять, я вже забув. Skb.

І що вони тут у нас візьмуть? Хіба що ту останню корівку. VenclR III 280. Хіба ще спробувати дозріти в клуні. Невже ти не знаєш такої дрібниці? Šil. То невже так день у день і пастимеш? VienR V 264. Корм закінчується, невже худобина здохне в хліві? Myk-PutS I 96. Невже в такому віці ми проженемо дитину від себе?! BaltPV I 29.

§ 8. Компонент te-. Складена частка tegu(l) і частка tegi, що трапляється в старих писемних пам’ятках, мають те саме бажальне або дозвільне значення, що й частка te., яка відповідає першому компонентові te-. Порівняймо приклади їх уживання:

Нехай їде хтось інший. Vs. — Нехай каркає! — якось сказав чоловік, наче співчуваючи. CvR II 30. Нехай іде косити. Žl. Хай залишаться вони такими для пізніших грибників. VaižgV 48. Хай ненависть, що обернулася на попіл, обпече їм руки до ліктів. JstMarcKP 98. Та ж покажіть нам окремий випадок, коли щось таке було зроблено в цій святій і новій, відновленій церкві. DP 19₅₁.

³ Частки be, ba (а також bo, нині не вживана в литовській мові) мають спільне походження, див. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951 (далі: Latv. val. gr.), p. 702; E. Hermann, Litauische Studien, eine historische Untersuchung schwachbetonter Wörter im Litauischen, Berlin, 1926 (далі: Lit. St.), p. 347—348. Історично той самий компонент ba- могла мати й частка ba-u, див. там само, p. 342; E. Fraenkel, Lit. et. Wb., p. 36.

121

§ 9. Типи складних часток, виділені за першим компонентом, досить одноманітні, і їх зовсім небагато. Це цілком непродуктивні й нерегулярні випадки творення часток. Своєрідним винятком є компонент ne-, за допомогою якого утворено більше часток і який може виступати префіксом у багатьох інших словах.

§ 10. За другим компонентом можна виокремити такі групи складних часток:

-be: ne-be(-), te-be тощо;

-gi: ar-gi, dar-gi, kad-gi, na-gi, ne-gi, nejau-gi, net-gi, va-gi, vis-gi тощо;

-gu: ar-gu, be-gu, пор. у говірках: jei-gu, ne-gu тощо; te-gu(l);

-ne: be-ne, beg-ne, ko-ne, kuo-ne, maž-ne;

-vis: пор. у прислівниках: per-vis, su-vis, už-vis.

§ 11. Компонент -be(-) семантично пов’язаний із префіксом be-, що вказує на тривалість дії або стану, а, можливо, і з емоційною часткою be⁴, наприклад:

Nė ji ėjo, nė ji beis — nebe jaunystė. Skn. Čia bebūdamas užkimau, mano balsas pasidarė nebeskardus. BalčAP 310. Žalia rūta, žalia rūta dar tebežaliuoja... JD 465. Kokia iš tavęs bedarbininkė. Pn.

Етимологічно тут можна зіставити також афікс -b, що трапляється в словах старих писемних пам’яток або діалектів jėib⁵ «якщо» (geraus butų buvę jam, jei b nebūtų gimęs szen tasai. WP 133¹³), jėb «а що як, а якби!» (Jeb aš nuveinu, būt šitei nepasidarę. Dkš), а також -ba у слові arba.

§ 12. Компонент -gi — це підсилювальна частка gi⁶, що енклітично приєдналася до іншого слова. Цей компонент є відносно продуктивним і регулярним: його можна додати майже до кожної простої частки, а також до багатьох прислівників, сполучників та інших слів⁷. Частка -gi зберігає підсилювальне значення з багатьма частками (argi, dargi, kadgi, netgi, visgi...), а тим більше з прислівниками (čiagi, tengi, kaipgi, kurgi...), сполучниками (norsgi, betgi, beigi...), вигуками (ėgi, ogi, ugi...) тощо. Однак є окремі слова, у яких підсилювальне значення -gi вже не відчувається⁸, наприклад: irgi «так»

⁴ Етимологічно емоційна частка be і компоненти be-, -be, найімовірніше, також пов’язані між собою; пор. J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, III, Warszawa, 1956 (далі: Gram.), p. 359.

⁵ Після -b тут могло відпасти -e або -a; див. про це E. Hermann, Lit. St., p. 347.

⁶ Про походження частки gi та її відповідники в інших індоєвропейських мовах див.: B. Delbrück, Vergleichende Syntax der indogermanischen Sprachen, Bd. 2, Strassburg, 1897, p. 498 та далі; E. Hermann, Lit. St., p. 323—327 та далі; J. Endzelīns, Latv. val. gr., p. 699; E. Schwyzer, Griechische Grammatik, Bd. 2, München, 1950, p. 558; K. Būga, Rinktiniai raštai, II, Vilnius, 1959; E. Fraenkel, Lit. et. Wb., p. 126.

⁷ Написання частки gi окремо або разом з іншим словом (тобто передавання її як компонента складного слова -gi) є умовністю. Правопис тут не завжди свідчить про ступінь самостійності gi.

⁸ На те, що -gi іноді не має виразного підсилювального значення, уже вказував і F. Kuršaitis; див. F. Kurschat, Wörterbuch der littauischen Sprache, Erster Theil, B. I, Halle, 1870, p. 121.

122

«…», оскільки, отже. Такого значення не має й компонент складної питальної частки negi -gi.

Афікс -gi може скорочуватися до -g. У старих писемних пам’ятках споріднені афікси -gi, -ge, -g траплялися значно частіше, ніж у сучасній мові, — там їх багато при дієсловах, займенниках та інших словах, наприклад: Weizedeg DP 15₁₄, Imkiteg DP 387, Wienoig DP 11₃₈, Kągi DP 14₂₅, kasge BB 1, Kor 3₅ тощо.⁹ Подібний афікс -g(i) у старих писемних пам’ятках був досить поширений навіть після прийменників. Можливо, -g(i) у словах ingi, išgi, nuogi, pergi мав також певне підсилювальне (емфатичне) значення¹⁰.

Етимологічно споріднений із часткою gi афікс -gi (або -ge, -g) можна бачити й у словах jog, jogei¹¹.

§ 13. Компонент -gu у сучасній мові зберігся лише в частках argu, begu та сполучниках jeigu, negu.

У старих писемних пам’ятках частка gu вживається двояко: 1) як окрема частка gu (рідше), а також як вільний постпозиційний афікс -gu (найчастіше)¹²; 2) як невіддільний компонент складених часток (argu, begu) і сполучників (negu, jeigu). Напр.:

1) Akis gu tavo pikta yra? Ev (LKŽ III 688). Sākai mān essi gu tu, krikščionis? VoK 4. Jus gu teypag esate dar neiszman eleys? Ch II 34.

2) ...makslų nessimakinna nei waikų ergu schaiminas ta nemakinna. WP 85 (Hermann, Lit. St., 172). ...weisdeti begu dabar giwena. BB 2. Mos 4₁₈ (Hermann, Lit. St., p. 174). ...jeigu smanemus passimekczia, tada tarnas Chaus nebucziu. WP 18 (Hermann, Lit. St., p. 172).

Без спеціальних досліджень важко напевно сказати, яке значення має частка (-)gu в першому випадку та який її семантичний і етимологічний зв’язок із компонентом -gu. Найімовірніше, у старих писемних пам’ятках частка (-)gu має і питальне¹³, і водночас підсилювальне значення, оскільки, наприклад, у Постилі М. Дауґші нею найчастіше перекладено польські питальні слова ażės, izali, -li, які також мають підсилювальний відтінок. Напр.:

Тож нехай буде той обіцяний Месія, який мав прийти? Чи маємо чекати на когось іншого?... Чи всі gu (=Bo izali wszyscy... W 639) можуть бути Праназаї? Чи всі Дактарами? DP 17₄₂ — 18₁ (=A t y ž ė s iest on Messyasz obiecanny ktory miał przyść z y l i kogo inszego czekać mamy? W 27). Оскільки

⁹ Daugybę senųjų raštų pavyzdžių su -gi, -ge, -g pateikia E. Hermanas, žr. E. Hermann, Lit. St. p. 106—171, 185—211 ir kt.

¹⁰ Див. Chr. Stang, Die Präpositionen ing(i), prieg(i), nuog(i), išg(i) und der litauischen Lokalkasus, „Scando-Slavica“, т. 1, Copenhagen, 1954, p. 15.

¹¹ Див. E. Fraenkel, Lit. et. Wb., p. 194.

¹² У цьому випадку окреме чи злите написання частки gu часто може бути лише питанням правопису.

¹³ Частку (-)gu називають питальною також у словниках Руґіса та Мільке, наприклад, в останньому: „Gu Particul. interrog. insep.“; див. Ch. G. Mielcke, Littauisch-deutsches Wörterbuch, Königsberg, 1800, p. 88; P. Ruhig, Littauisch-Deutsches Lexicon, Königsberg, 1747, p. 44.

123

Крім того, слід зазначити, що в «Постиллі» М. Дауґші частка gu(-gu) часто вживається впереміш із ar, а особливо — з argu.

Можливо, у давніх писемних пам’ятках компонент -gu в частках argu, begu мав не лише питальний, а й емфатичний відтінок (пор. співвідношення ar і argi, див. § 5). Здається, у «Постиллі» М. Дауґші ar частіше відповідає польському оригіналові czy, izali, а argu — že, -li, izali.

У питальних реченнях давніх писемних пам’яток іноді вживаються також слова negu¹⁴, jeigu, наприклад:

Хіба ж усі наші брати не є (=Bo ażażesmy nie... W 904) і з глини створення, і з глини виправлення, і з глини душа й тіло? Хіба ж не один є з глини створення (=izali nie jeden... W 904) Отець усіх нас? DP 529₄₃–₄₄. Господи, хіба добра насінина ти посіяв на своєму полі? Ch II 30....наказав нам спитати тебе: чи ти той, що мав прийти (=iesliś ty jest... W 28), чи (=czyli) маємо тепер чекати іншого? DP 18₄₀–₄₂.

Тут значення компонента -gu у словах negu, jeigu, ймовірно, також не стільки питальне, скільки емфатичне, адже питальне речення може починатися й лише часткою ne¹⁵ (наприклад: Скажеш, хіба це не твоя робота? Dkš, пор. ще частку negi, див. § 7), а в давніх писемних пам’ятках — іноді й слово jei¹⁶, наприклад: Що ж тоді скажемо? Або кому маємо приписати потребу прощення? Чи то заради спокутування, чи то заради покаяння? DP 48₁₄₁–₄₂ (=lesli wie-rze czyli mitosci czyli pokucie? W 809–810). Чи належить нам, книжникам і фарисеям, говорити: чи годиться зцілювати в суботу? DP 33₈₁₀–₁₁ (=Bo-dzili sie w sabat uzdrawiác? W 559).

Отже, компонент -gu у словах negu, jeigu, вживаних у питальних реченнях давніх писемних пам’яток, найімовірніше, має таке саме значення, як частка (-)gu та компонент -gu у словах argu, begu.

Інша річ — значення компонента -gu у сполучнику negu «коли» та jeigu «якщо». Навряд чи його можна пов’язати з питальним відтінком частки (-)gu¹⁷. Тут, мабуть, збереглося лише стерте емфатичне значення -gu. Про це, зокрема, свідчить і факультативність компонента -gu: поряд із jeigu у тому самому значенні широко вживається також сполучник jei, а поряд із negu — іноді й ne (наприклад: За Антадзеґе чекали більше трави, ніж у нас. Ds). Факультативне вживання особливо властиве підсилювальним часткам (пор. частку (-)gi, див. § 11).

Зі сказаного про частку gu і компонент -gu можна зробити висновок,

¹⁴Слово negu серед питальних часток згадують також словники К. Сирвідаса та М. Межиніса, див. Dictionarium trium linguarum... Avctore... Constantino Szyrwid... Quinta editio, Wilnae, 1713 (далі — SD), с. 30; M. Miežinis, Lietuwiszkai-latviszkai-lenkiszkai-rusiszkas žodynas, Tilžė, 1894, с. 146.

¹⁵У «Постиллі» М. Дауґші, наскільки вдалося помітити, речення, що починаються словом negu, мають також заперечне значення.

¹⁶ Пор. Л. Дротвинас, Условные конструкции (союзные) в Постилле Н. Даукши, „Kalbotyra“, I, Vilnius, 1958, с. 127.

¹⁷ Подібної думки, здається, дотримується E. Hermanas, див. E. Hermann, Lit. St., с. 259–261.

124

що: а) етимологічно gu (-gu) пов’язане з gi (-gi, -ge, -ga, -g)¹⁸; б) семантично частку gu і, особливо компонент -gu з gi (-gi, -g..), найімовірніше, пов’язує емфатичний відтінок; в) у старих писемних пам’ятках питальний та емфатичний відтінки gu (-gu) змішані: іноді виразніший один, іноді — інший.

У сучасній литовській літературній мові замість частки gu (-gu), що мала питальний відтінок, уживаються частки ar, be, bene, а замість тієї самої частки, що мала підсилювальний відтінок, — найчастіше gi (-gi). Тому частка (-)gu зникла, а компонент -gu залишився лише у словах negu, jeigu, begu (слово, рідковживане в літературній мові), де його емфатичне значення зовсім або майже не відчувається.

§ 14. Окремо слід згадати бажальну частку tegu(l)¹⁹, у якій також впадає в око компонент -gu(l). Це досить поширена частка в сучасній литовській мові, вона трапляється майже в усіх діалектах (рідше — у жемайтських діалектах і на крайній північній периферії аукштайтських діалектів, де її замінюють частки lai arba lei). У пам’ятках старої литовської писемності частка tegu(l) трапляється значно рідше (у деяких, можливо, зовсім не вживається²⁰), проте її не можна вважати новітнім утворенням, оскільки її знають М. Дауґша, К. Сирвідас та деякі інші автори старих писемних пам’яток; tegul наведено також у граматиці Д. Кляйна²¹.

Багато мовознавців схиляються до думки, що частка tegul утворена з частки te та дієслова guli у третій особі теперішнього часу²², а tegu виникла з похідної форми tegul, яка вже перетворилася на частку, після випадіння її кінцевого звука -l. На користь такого утворення частки tegul особливо свідчать варіанти зі старих писемних пам’яток із -gi(-g) — tegigul і tegulig. Іноді tegul (або tegulig) тут уживається у своєрідному дієслівному значенні²³, наприклад:

Wissa taw tegúl už meszlą įdąnt tiek tai to Wiesżpaties malóne įgitum-bei DP 350₁₁–₁₂ (= wszytro sobie miey za gnoy... W 577). Betalg ėei nori

¹⁸ Пор. E. Fraenkel, Lit. et. Wb., с. 126. Подібної думки, здається, дотримувався і K. Būga, див. Rinktiniai raštai, I, Vilnius, с. 442.

¹⁹ Нині в писемній мові, здається, частіше вживається частка tegul. У діалектах tegu і tegul у багатьох місцевостях уживаються паралельно, хоча, можливо, tegul трохи частіше трапляється у Східній Литві, а tegu — у говорах Західної та Південної Литви. Кінцевий звук -l частки tegul також вимовляють неоднаково: найчастіше він м’який, але деякі південні західні аукштайти вимовляють його твердо. Найімовірніше, це вторинне явище; пор. ail, sakyt (твердий t) замість eili, sakyti Dkš.

²⁰ Замість tegu(l) у старих писемних пам’ятках зазвичай уживається частка te. Е. Германн зазначає, що не знаходив tegu у багатьох старих писемних пам’ятках; див. E. Hermann, Lit. St., с. 255. Її немає також у словниках P. Ruigys і K. Milkus.

²¹ Žr. D. Klein, Grammatica Litvanica... Regiomonti, 1653, p. 137; SD 179.

²² Див. F. Kurschat, Wörterbuch der littauischen Sprache, Erster Theil, B. 1, Halle, 1870, с. 451, а також F. Kurschat, Grammatik der littauischen Sprache, Halle, 1876, с. 372; E. Hermann, Lit. St., с. 255–259; Chr. S. Stang, Das slavische und baltische Verbum, Oslo, 1942, с. 245; J. Otrębski, Gram., с. 369–370.

²³ Пор. J. Otrębski, Gram., с. 369; E. Hermann, Lit. St., с. 259.

Не згадуємо про зіставлення tegul із бажальною часткою tėstą (testo, testow), що трапляється у старих писемних пам’ятках і деяких дзукійських діалектах, та яку виводять із te+stovi (див. J. Otrębski, там само), оскільки таке пояснення її походження не можна вважати цілком безсумнівним.

125

Не для користі працювати, якої праці хочемо мати відповідної: нехай це буде нашою першою і найбільшою турботою... DP 333₁₇–₂₀ (= niechayže to będzie... W 551).

Паралельність уживання частки tegu(l) із te та tegi (див. § 8), а також аналогія з ar: argi: argu; be: begi: begu; ne: negi: negu; jei: jeigu дають підстави й для іншого пояснення її будови, а саме: частка te+ частка gu+ афікс -l²⁴. Останній за походженням може бути пов’язаний із часткою lai (lei)²⁵ і постпозитивним афіксом -lei (-le, -li, -l), наприклад: kol ei, namol ei, es le KIG 137 тощо.

Цікаві своєю будовою й зрідка трапляються в жемайтських говірках утворення частки lei (le) із компонентом -gu(l), наприклад:

Хай іде й вона Skd. Хай би дослідила, чому виїхали, усе покинувши Pp. Хай їде, якщо хочеш побачити||Нехай то — собака для цього є Sg.

Це може бути простою контамінацією двох часток, уживаних в одному діалекті, — tegu(l) і lai; або ж компонент -gu(l) тут самостійно додано до частки lei, як і до te?

§ 15. Компонент -ne — це частка ne (ne-, пор. § 7). Як справжній компонент складного слова -ne непродуктивний; набагато частіше ne з іншими частками утворює сполучення, що остаточно не злилися в одне слово, наприклад: ar ne, vos ne тощо (див. § 20).

Складні частки bene, kone, kuone, mažne, що містять компонент -ne, найчастіше нагадують утворення зі значенням приблизності. У них заперечне значення компонента -ne доволі виразне. Наприклад:

Так я розхвилювався, що вже майже почав кричати. DonM 108. Восени майже щодня дощить. Krž. Усі домашні Ділбів майже водночас закидали Партунів запитаннями. ŽemRR 180.

Інші приклади див. у §§ 6, 7.

§ 16. Компонент -vis, що відповідає частці vis, рідкісний і непродуктивний. Лише з деякими прийменниками він утворює кілька прислівників, близьких до часток: pervis, suvis, užvis. Їхнє значення іноді ближче до значення слів labiausiai, visai, visų, а іноді — до значення частки ypač. Наприклад:

Живіт найкраще показує час... ŽemR I 94. Він зовсім нічого не вміє і не вчиться. Žž. Але найбільше він уславився ненажерливістю. CvR₁ VI 267. Тут цуцики, найбільше ті, що живуть у маєтках, домовилися напасти на старших. ValR 388.

§ 17. Варто окремо згадати й такі складні частки, один або обидва компоненти яких походять не від часток, а від інших слів. З погляду сучасної мови частки tiktai ir kažin. мають очевидно такий спосіб творення.

²⁴ Пор. A. Bezzenberger KZ XLI, p. 112—113. Імовірно, подібної думки дотримувався й K. Būga; див. рукопис його листа (відділ рукописів бібліотеки Інституту литовської мови та літератури, KB-2, p. 32).

²⁵ Частка lai і латв. lai, на думку K. Būga, не обов’язково походить від імператива laist (лит. leisti) дієслова laid <*laidi (див. J. Endzelīns, Latv. val. gr. 892 та іншу літературу), оскільки випадіння -d тут нібито неможливе. Особливо в прусській мові компонент -lai у формах būu-lai, ēi-lai не міг походити від *laidas; див. KB-2, p. 31—33.

126

Частка tiktai утворена з частки tik²⁶ та займенника tai²⁷ із послабленим значенням. Її видільне значення цілком визначає перший компонент tik. Порівняймо приклади вживання tik і tiktai:

За столом тільки пани та священники. PP 85. Їх знають лише люди, що виросли в лісі... BarAS 9. Більше нічого не росте, тільки ялівці. Жг. Кому хочеш — царюй, тільки не мені. SrR II 18.

Із часткою tik більше немає складних часток, однак вона може бути компонентом деяких складених часток та інших слів (див. §§ 20).

Частка kažin є стягненою формою займенника kas та дієслова žino. У діалектах вживаються також іще коротші або такі, що мають різні афікси, варіанти частки kažin: kaži, kaž(-), kažne, kažna, kažno, kažnai, kažnec тощо. Частка kažin (і її варіанти) має невпевнене, сумнівне питальне значення і в реченні найчастіше стоїть при інших питальних словах. Напр.:

Цікаво, чи корова хоче пити? Grz. Цікаво, чи ти знайдеш? Jrb. Цікаво, де моя бабуся? JD 733. Цікаво, чого він такий став? Slv.

Складна частка kažin (kaži, kaž...) може ставати компонентом неозначених складених займенників і прислівників, напр.: kažin kas, kažin koks, kažkur, kažin kaip тощо.

§ 18. Наголошування складних часток. Наголошування складних часток не усталене і в діалектах дуже різниться. Щодо наголошування частки зручніше групувати за другим компонентом.

У літературній литовській мові найчастіше наголошується другий компонент складних часток; лише в частках із другим компонентом -be або -gi є тенденція наголошувати перший компонент. У діалектах перший компонент наголошується набагато частіше, а подекуди такий наголос мають чи не всі складні частки.

Подібно до часток наголошуються також деякі складені сполучники або прислівники, що мають ті самі компоненти.

У літературній мові можна виокремити такі групи складних часток за наголошуванням (поряд у дужках наведено діалектні варіанти наголосу):

небе (небе̇), тебе (тебе̇);

аргі (арги), баугі (ба́угі, баугі), даргі (дарги), іргі, кадгі (кадгі), вісгі (вісгі)...;

бегу (беґу), негу (неґу), тэгу (тэґу), тэгул (тегул, тэґул), але аргу (арґу), єйгу (ейґу);

26 У старих писемних пам’ятках і діалектах часто трапляється також tikt, тому К. Яунюс вважає, що слово tiktai утворене від tikt і підсилювальної частки -ai (пор. tas-ai, kurs-ai тощо); див. K. Jaunius, Lietuvių kalbos gramatika, Petrapilis, 1908–1916, p. 107.

27 Пор. J. Otrębski, Gram., p. 298. Частка tik за походженням, імовірно, пов’язана з tiek; див. J. Endzelīns, Latv. val. gr., p. 609, E. Fraenkel, Lit. et. Wb., p. 1087–1088. У «Постилі» М. Дауґші в тому самому значенні (польське tylko) ужито також tiktai DP 10₁₇ і tiktai DP 10₂₈.

127

мабуть (мабуть), напевне (напевне), можливо (можливо), начебто (начебто), ніби (ніби).

У діалектах, а нерідко й у писемних джерелах, особливо варіює наголошування складених часток і сполучників із компонентом -gu. Напр.: argu Brt, Dkš, Gs, Mrj, Rdm, Vrb... DP 11₁, 13₂₁₅, 48₁₄₁, LKŽ I 242... і argu (поряд із argų) DP 424₂₅, 425₂₈, JV 169... bėgu VoK 48 і begù Krkl, Tv, Rt, Pc, Srv, K 43, JV 240, nėgu²⁸ Dkš, Gs..., і negù Als, Plv, Rm, Vks, DLKŽ 489, jėigu Als, Dkš, Gs, Lp, Rm, Slm, Škn, Vkv, DLKŽ 289 і jėigu Trgn, Slm, Vks; tėgi²⁹ Al, Brš, Dkš, Dkšt, Drsk, Grš, Gs, Jd, Jrb, Kpč, Krm, Krk, KzR, Lkč, Lp, Nm, Rsn, Rmš, Sdr, Sūsn, Št, Skn, Tršk, Vl, Vkv, Zp, Zm... і tėgu³⁰ Als, Bb, Dt, Grk, Gs, Klm, Krkn, Nd, Sdb, Škt, Sln, Šlv, Tt, Vg, Vgr, Vnd..., наголошують із твердим приступом tėgul або tegùl³¹ Alks, Alz, Antz, Ant, Auk, Brė, Db, Krs, Kps, Ker, Krn, Onš, Pin, Pbr, Rk, Raud, Sb, Skp, Slm, Šmn, Ukm, Žl, Žsl... і tegul Als, Btr, Dkš, Jzv, Kv, Lnkm, Lp, Nmj, Prn, Rtn, Smal, Slnt, Škn, Šr, Tj...

У літературній мові наголошується другий компонент і в частках kažin, kažì, tiktai, beveik, bemãž, хоча в діалектах трапляються й інші варіанти наголошування: kažin, kažì, kažìn, tiktai, bemãž тощо.

Загалом складені частки схильні зберігати окремий наголос, хоча в швидкому мовленні вони також можуть прилучатися до інших наголошених слів.

Складені частки та сполуки часток

§ 19. Складеними частками вважаємо частки, які структурно ще остаточно не злилися, але семантично вже неподільні й утворюють лексичну одиницю. Одним компонентом цих часток нерідко буває займенник, прислівник або сполучник, а іншим — частка, особливо часто — частка tik (обидва компоненти також можуть бути частками), наприклад: ko tik «ледь», ką tik «щойно», tik ką «щойно», kaip ir «ніби, начебто», bet tik (tiktai) «просто так, однаково», ne bet «не просто так», tik tik «ледь-ледь», vos vos «ледь, сяк-так» тощо. Напр.:

Юозові недешево дісталися ті подарунки: чого тільки він не робив, рятуючи паничів, коли ті тонули. LzPR II 12. Щойно перепочив, як закінчив навантажувати віз. Щойно він теплий. Ds. Той солдат ніби збирається тікати від того. Нам би хоч посидіти в теплому місці... Одному чоловікові не абихто — є на що подивитися! Jnšk (LKŽ I 642). Неримайчя, зустрічаючи людей, усім сповіщала, що брат уже майже став генералом. VaižgR II 26. Чутлива пісенька ледь-ледь відлунювала. SNNerP II 34.

У розмовному мовленні такі сполуки нерідко зливаються в одне слово, наприклад:

²⁸ У тих самих місцевостях наголошують і nėgu, і negù; див. J. Senkus, Kapsų ir zanavykų tarmių jungtukas, jaustukas ir ištiktukas, „Lietuvos TSR MA Darbai“, Serija A, 1(10), 1961, p. 109.

²⁹ Використано картотеку «Атласу діалектів литовської мови».

³⁰ У говірках Північної Литви тут, найімовірніше, відтягнуто наголос.

³¹ У Південній і Східній Литві тут u з твердим приступом треба подовжувати.

128

Він мені к а п і (=як і) десь бачився. Dkš. Яка тут його ще робота, працює б ė т і к. Kp (LKŽ I 643).

Значення деяких складених часток (наприклад: але тільки, не просто) досить своєрідне — близьке до прислівників. Такі сполуки, як щойно «нещодавно» (З купи сміття щойно на призьбу розкидані... ŽemRR 211), саме «саме те, як слід» (Удень незручно, а вночі — саме так. VienR VI 172), ледве-ледве (Ледве-ледве вирвавшись, вовк побіг до лісу. BasRP 301) тощо можна вважати вже прислівниками.

§ 20. Складених часток небагато. Значно частіше дві (або кілька) часток, зазвичай уживаних поруч, доповнюють значення одна одної та дещо пов’язані інтонаційно, але все ж зберігають мінімальне семантичне навантаження і структурну відокремленість. Із таких сполук часток можна назвати такі: ar ne, bau ne, dar ir, dar ne, dar tik, ir jau, jau jau, jau ir, jau kad, kad bent, kad ir, kad nors, kad tik, lyg ir, lyg kad, lyg tartum, net ir, nors ir, štai jau ir, tai kad, tik ir, vien tik, vis dar, vos ne, vos tik. Напр.:

Чи моє гніздечко — а чи маєток. JD 593. А чи знаєш ти щось про них. Mrs. Була ще й дочка Оня. VencIR III 132. Ще не сьогодні ворона колесами їздитиме. PP 322....Вінцеліс ще тільки перші штани носив. CvR I 3. Мучимося і вже. Vlk. Вже й пісні чути, вже-вже наближається, вже всі красоти видно... ŽemRR 423. Вже як сваритиму дитину, то сваритиму, коли повернеться змарніла! Slm (LKŽ IV 294). Хоч би ті морози хоч раз припинилися... ŽemR II 58. Свої та й не їли юшки. Mžš. Сам знеміг, і дітей виснажить! Хоч би ті гроші вже хоч якось стали нам у пригоді!... KrėvRg 173. Вам тільки б довше стояти й хвостами махати... VaižgV 64. У тих возах немовби сидить хтось... SimBT 196. Хоч би та мохова бджола показала мені дорогу: закрию книжку. CvR II 7. Немовби тут сама змія оплакує. BarAŠ 8. Уже не встаючи з ліжка, дідусь навіть удома вже нічим не допомагав... Gud-GuzKIT 42. Вона навіть усміхнулася хоч і усмішкою відчаю. SimVK II 71. От уже й жито достигло. MašAMB 30. Отож розбагатів: з голки виліз. PP 66. А в ті часи грузини саме для того тільки й народжувалися. VienR I 22. Усім ставало соромно тільки побачивши таке волосся. Jst Marc KP 50. Білий старий іще сидів там само. BalčAP 272. То він і почав будити всіх уранці ледве не від першого співу півнів. BaltPV I 44. Парнюре, відставши, волочився позаду, коні ледве тільки кипіли. ŽemRR 60.

Найчастіше такі сполуки утворюються, коли частки ir, tik, ne приєднуються до якоїсь іншої частки.

Згадані сполуки засвідчують схильність часток з’єднуватися в певні пари, своєрідне взаємне тяжіння часток. Однак їхні компоненти пов’язані слабше й легше можуть бути розділені, ніж у складених часток. Звичайно, чітких меж між складеними частками та сполуками часток немає. Навіть неможливо точно сказати, скільки насправді є складених часток і скільки сполук часток. Формування часток, їхнє зближення в одну складну лексичну одиницю — живе явище мови, що й досі триває.

9. Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida

129

СКОРОЧЕННЯ³²

BalčAP — H. K. Andersenas, Pasakos, vertė J. Balčikonis, Vilnius, 1957.

BaltPV — J. Baltušis, Parduotos vasaros, I, Vilnius, 1958.

BarAŠ — A. Baranauskas, Anykščių šilelis, Vilnius, 1954.

BasRP — J. Basanavičius, Rinktinės pasakos, Vilnius, 1948.

BB — (із посиланнями на біблійний текст) «Біблія, тобто все Святе Письмо», перекладена литовською мовою Яном Бреткунасом, пастором у Кенігсберзі (1579—1590).

Ch — Литовська Біблія Хилінського, Новий Заповіт, том II — Текст, вид. Cz. Kudzinowski — J. Otrębski, Познань, 1958.

CvR — P. Cvirka, Твори, I—XIII, Vilnius, 1949—1957.

CvR₁ — P. Cvirka, Raštai, I—VIII, Vilnius, 1959.

DonM — K. Donelaitis, Metai, Vilnius, 1956.

DP — Постила Даукши, факсимільне видання, Kaunas, 1926.

Ev — Ewangelie Polskie y Litewskie... Wilnae..., 1690.

Gud-GuzKIT — A. Gudaitis-Guzevičius, Kalvio Ig noto teisybė, Vilnius, 1952.

JD — A. Juška, Литовські пісні, I—III, Vilnius, 1954 (Цифри біля скорочення вказують номер пісні).

JstMarcKP — Just. Marcinkevičius, Kraujas ir pelenai, Vilnius, 1960.

JV — Литовські весільні пісні, записані Антанасом Юшкевичем і надруковані Юнасом Юшкевичем, Петропіль, 1883 (Цифри біля скорочення вказують номер пісні).

KB-2 — K. Būga, рукопис листа до J. Endzelyn (імовірного адресата) (Бібліотека Інституту литовської мови та літератури, шифр KB—2).

KIG — Grammatica Litvanica... вперше видана M. Daniele Klein... Regiomonti... 1653.

KorsLD — K. Korsakas, Literatūrų draugystė, I, Vilnius, 1963.

KrėvRg — V. Krėvė, Raganius, Vilnius, 1958.

KŽ — Журнал порівняльного мовознавства в галузі індоєвропейських мов, заснований A. Kuhn (виходить із 1852 р.).

LKŽ — Словник литовської мови, I—VI, Вільнюс, 1941—1962.

LzPR — Лаздину Пеледа, Твори, I—VII, Вільнюс, 1954—1955.

MašAMB — Pr. Mašiotas, Ir aš mažas buvau, Vilnius, 1956.

Myk-PutS — V. Mykolaitis-Putinas, Sukilėliai, I, Vilnius, 1957.

MP — Постила литовська, тобто просте тлумачення Євангелій на кожну неділю та свято протягом року, які, згідно зі старим звичаєм, читаються в Божій церкві. Тепер заново, після ретельного перегляду, видана... У Вільнюсі, коштом Якуба Моркуна... У році... 1600.

PP — Приказки та прислів’я, Вільнюс, 1958.

SD — Словник трьох мов, для користування старанної молоді, автор — преподобний отець Константинас Ширвідас... П’яте видання... Вільнюс, 1713.

SimBT — I. Simonait y tė...o buvo taip, Vilnius, 1960.

SimVK — I. Simonait y tė, Vilius Karalius, I—II, Vilnius, 1956.

SNėrP — S. Nėris, Poezija, I—II, Kaunas, 1946.

SP — Ширвідас, «Пункти проповідей» (Punkty kazáń), із коротким граматичним вступом, видання Ф. Шпехта, Геттінген, 1929.

SrR — B. Sruoga, Raštai, I—VI, Vilnius, 1957.

VaižgRR — Вайжгантас, Вибрані твори, I—II, Вільнюс, 1957.

VaižgV — Вайжгантас, Образи, Вільнюс, 1947.

ValR — M. Valančius, Raštai, Kaunas, 1931.

VenclR — A. Venclova, Raštai, I—III, Vilnius, 1955.

³² Топоніми скорочуються так само, як у «Словнику литовської мови».

130

VencIR — A. Venclova, Raštai, I—III, Vilnius, 1955.

VienR — A. Vienuolis, Raštai, I—VII. Vilnius, 1953—1955.

Vlk — Валкінінкай.

VoK — Литовський катехізис Даукші, за виданням 1595 року, перевиданий і забезпечений поясненнями Е. Вольтером, Санкт-Петербург, 1886.

W — Postille... Przez D. Jakoba Wuyka w Krakowie... 1617 (šėstasis leidimas).

WP — Постиль Вольфенбюттеля (рукопис із бібліотеки Вольфенбюттеля 1573 року).

ZemR — Жемайте, твори, I—VI, Вільнюс, 1956—1957.

ZemRR — Жемайте, вибрані твори, Каунас, 1946.

Складні частки в литовській мові

В. ЛАБУТИС

Резюме

Крім простих, морфологічно неподільних часток, у литовській мові є частки, які за ступенем злиття їхніх складників поділяються на дві групи — складні частки (напр.: argi, beгу, bene «невже, хіба не», kone «ледве, мало не», nebe «не, вже не» тощо) та складені частки, або сполучення часток (напр.: ko tik, tik tik «трошки, ледь», vos tik «щойно, ледве», vien tik «тільки» тощо).

Складні частки — це дві, а іноді навіть три (напр.: nejaugi «невже») частки, що повністю злилися в одне слово. Утворення цих часток є малопродуктивним специфічним способом словотворення. Продуктивною можна вважати лише частку-компонент -gi «же», яка може приєднуватися майже до кожної простої частки й утворювати нову складну частку.

Привертає увагу компонент -gu. У сучасній литовській мові -gu не вживається як самостійна частка, а трапляється лише в частках argи, beгу «невже, хіба» та в сполучниках jeigu «якщо», negu «ніж». Однак компонент -gu досить поширений у давніх пам’ятках литовської писемності (тут gu трапляється і як окрема частка). На підставі окремих зіставлень «Постили» М. Дауґши (XVI ст.) з оригіналом — «Постилою» Вуйка — можна припустити, що компонент (і частка) -gu мав емфатично-питальне або, у деяких випадках, просто емфатичне значення. Етимологічно частка -gu пов’язана з часткою gi (-gi, -g).

Складені частки, які формально ще не становлять одного слова, але вже мають спільне значення, також нечисленні й не надто різноманітні. Набагато частіше в литовській мові дві частки утворюють словосполучення, семантично відокремлені, але зазвичай уживані разом, напр.: ar ne «хіба не», lyg kad «ніби», net ir «навіть і», štai ir «ось і» тощо. Особливо часто такі сполучення утворюються з частками ir «і», ne «не», tik «лише, тільки». Майже неможливо точно визначити кількість таких сполучень часток, так само як і відмежувати від них складені частки, адже утворення тих і тих відображає живий і до того ж незавершений процес тяжіння однієї частки до іншої.

9*

131