LIETUVIŲ KALBOS MORFOLOGINĖ SANDARA IR JOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ПРО СКЛАДЕНІ ПЕРФЕКТНІ ФОРМИ ЧАСІВ І СПОСОБІВ ДІЄСЛОВА В ЛИТОВСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

N. SLiŽIENĖ

Структура складених перфектних форм

§ 1. Складені перфектні форми дієслівних часів і способів литовської мови утворюються називним відмінком активного дієприкметника минулого одноразового часу або пасивного дієприкметника минулого часу повнозначного дієслова та особовими формами допоміжного дієслова бути, наприклад: я запросив, -ла, я запрошений, -а, ти був запрошений, -а, ти будеш запрошений, -а, ми були б запрошені, -і...

§ 2. У значенні складених перфектних форм теперішнього часу, особливо третьої особи, часто вживають дієприкметники минулого часу й без допоміжного дієслова. Наприклад:

Тих, у кого виросли орлині крила, — адже вихор не лякає. GirR I 137. Де ти була, доню, де ходила? Де твій віночок росою вкритий? JD I 105. Невже й вона вже Віліуса ввела в життя й залишила на півдорозі? SimonVK II 123. — Чи це нас і на ночі найнято? — дивуються чоловіки. ZemR II 349.

Такі форми слід пов’язувати з іменним присудком, успадкованим із сивої давнини й широко вживаним у сучасній литовській мові.

§ 3. Окремі дієприкметники минулого часу іноді вживаються також у значенні складених перфектних форм умовного способу! Наприклад:

Скільки років, Бог свідок, не впізнала б, якби десь зустріла одну... VienR V 342. Якби встигли, то, може, й ожили б. Sld LKŽ III 284. Не став би я звивати (гніздечко), якби дід був, звив його тому, що я був молодим... JD III 683. Якби знала я того негідника-шибеника (= солдатика), вінок із зеленої рути — сховала б у скриню! JD II 493. Але вона мусить добре подумати, чому та дівчина, на ім’я Барбе, так пильно на неї дивилася — так зло, так підозріливо, так ревниво й так сповнено помсти, ніби Ільже все-все в неї вирвала й забрала. SimonVK II 123.

¹ Такі випадки трапляються й у латиській мові, пор. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, § 762.

6. Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida

81

§ 4. Для утворення складених форм умовного способу іноді вживають ще й складені форми допоміжного дієслова. Напр.:

Хоча чекали на Антанаса, але, побачивши його, Гайгалас відчув у глибині душі тривогу, ніби завинив у чомусь... BilR I 90....(Вацис) здався холоднуватим, гордим, ніби всередині його щось було збурено... TilvU 103. О щастя, мета його довгих років була так близько й так досяжна, що треба було зробити ще щось дрібне, незначне — і її було б досягнуто... VienR V 403.

§ 5. У деяких випадках дієприкметники минулого часу вживаються як прикметники й не утворюють складених форм із дієсловом būti. Прикметникове значення найчастіше мають ті дієприкметники, які утворені від дієслів доконаного виду, що позначають зміну психічного або фізичного стану предмета чи особи (зблідлий, опухлий, заціпенілий, розлючений, сплющений, скуйовджений, виснажений тощо). У ролі присудка ці дієприкметники вживаються як прикметники в таких випадках:

1. Коли дієприкметник позначає готову ознаку, приписувану предметові, і зовсім не має значення попередньої дії. Наприклад, говорячи «його ніс є кирпатий», ми описуємо вигляд носа, його форму як постійну ознаку, а не як наслідок дії підняти носа. Зникає навіть думка, що згаданий ніс колись міг бути прямим, а потім задерся. Напр.:

Не гарний уже тому, що губи відстовбурчені. Grž LKŽ V 27. Він не з горбинкою, просто такий горбатенький. Gs LKŽ III 736. Та дитина — справжній товстун: гладкий, дебелий, щоки надулися. Їсть, а на користь не йде, усе худющий. Gs LKŽ II 793. — Чим це я тобі м’якотілий? — кинувся Лінкус. ŽemR I 252. Цьогоріч жито пожухле. Vlkv LKŽ II 122. І собаки були скажені! У кріпаків майже всі кури перекусані. Кобилка дуже хитра — розуміє господаря. Brt LKŽ II 370. Ти ж знаєш, мамочко, що в мене все гаразд і руки не гнилі... Його ніс кривий, як дзьоб. Листочки ясена й клена різьблені. Kpč LKŽ V 308.

2. Коли при дієприкметниках уживаються займенники такий, який, якийсь, такий самий тощо, що підкреслюють їхнє прикметникове значення. Напр.:

Бачив — смерть гострить косу, щоб тебе скосити; отож і ти такий зблідлий, висохлий, як губка. ŽemR I 346. Ага, я бачив, яке осяйне було твоє обличчя. SimonVK II 17. Він уже змалку був такий некмітливий. Vkš LKŽ VI 810. Усі ячмені якісь надто перерослі. Dbč LKŽ V 680.

3. Коли в реченні є прикметники (іноді іменники), що називають іншу ознаку того самого предмета чи особи та виступають із дієприкметниками як однорідні члени речення. Напр.:

Гумбас, хоч і довго спав, але підвівся невеселий; був насуплений, сердитий, без причини вилаяв господиню, пробурмотів щось на дівчину. Стеля в хаті була закіптюжена, дьогтювата й така пузата, наче над головою Урна нависла не стеля, а великий, ди- ŽemR I 324.

82

делікатесна ковбаса. CvR III 271. Чоловік був ласуном і розпусником, мов зв’язка листя. Brt LKŽ III 270. Волосся в нього було коротке, стягнуте догори їжачком, чоло високе й гладеньке, вусики литовські,— звисали донизу. Gud-GuzKIT 25.

Дієприкметники минулого часу інших дієслів не утворюють із допоміжним дієсловом перфектних форм лише тоді, коли входять до складу різнорідних фразеологічних сполук. Напр.:

Він уже з вусами, а вона ще молода, тільки-но на ноги звелася—хіба це пара? Vlk LKŽ 596. Він, який був таким розумним, найрозумнішим у всій родині Кароля,— сьогодні божевільний, сьогодні втратив розум. SimonVK II 183. Здається, ти мудрий і світ побачив, а можеш так швидко згадати про контракт! ZemR II 59. Шалена шляхетність! Такі самі, що випали з подолу селянки, як і Довіс Плоніс. SimonVK II 20.

Основне значення складених перфектних форм

§ 6. Усі складені перфектні форми об’єднує одне спільне значення. Вони виражають результативний стан, досягнутий попередньою дією, який триває в певний момент теперішнього, минулого або майбутнього часу. Наприклад, у реченні батько поїхав перфектною формою теперішнього часу ми кажемо, що батько поїхав і зараз його немає. Дія відбулася раніше, а тепер триває досягнутий нею результативний стан. Основне значення перфектних форм близьке до значення часів групи перфекта в грецькій та латинській мовах (напр., перфекта, плюсквамперфекта).

§ 7. Значення перфектних форм є водночас результативним і відносним: перфектні форми виражають результативний стан, що триває в певний момент, і його зв’язок із попередньою дією, унаслідок якої він виник. Значення перфектних форм найвиразніше виявляється тоді, коли вони вживаються поряд із відповідними простими формами дієслова. Результативний стан, досягнутий попередньою дією, є одночасним із діями або станами, вираженими простими формами, а дія, що його спричинила,— попередньою щодо них. Напр.:

Там загін Кароля, у ньому рябіє—тут лежить, тут весело стрибає—молода череда. Поруч із загоном Кароля—загін Вілька. Вільк випустив своїх коней пастися. Коні скачуть, граються, то задираючи ноги догори, то стаючи на задні. SimonVK I 46.

Співвідношення значень простих і перфектних форм можна було б графічно зобразити так:

6*

83

Як бачимо, значення складених перфектних форм пов’язане з двома часовими планами: дія належить до попереднього часового плану, а досягнутий нею результативний стан — до наступного. Попередній часовий план є побічним, другорядним, оскільки для нас актуальна лише дія, виражена перфектною формою і пов’язана з наступним часовим планом, а не вся ситуація того часу. Наступний часовий план є основним, бо для нас актуальні всі його дії та стани. Із моментом мовлення безпосередньо пов’язані лише дії та стани, що належать до основного часового плану. Перфектна форма виражає дію, попередню щодо них. Тому з погляду вираження часу дії перфектні форми мають відносне значення. Але досягнутий цією дією результативний стан належить до основного часового плану й безпосередньо пов’язаний із моментом мовлення. Отже, значення складених перфектних форм є не лише відносним, а й результативним. Зв’язок із двома часовими планами є головною рисою значення складених перфектних форм. Він відрізняє значення складених перфектних форм від значення відповідних простих форм².

§ 8. Оскільки значення перфектних форм є не лише результативним, а й відносним, їх часто вживають у підрядних реченнях, коли потрібно виразити часовий зв’язок дії підрядного речення з часом дії головного речення. Перфектними формами виражають дію підрядного речення, попередню щодо дії головного речення, вираженої відповідними простими формами, а досягнутий нею результативний стан є одночасним із дією головного речення. Наприклад:

Кожен має задовольнятися тим, що Бог йому судив. DoneIR 104. Я не вірю твоїм словам, але якщо ти придумав щось добре, говори. KrėvDP 230. Ти тепер розумієш, ким ти зачарований, великий візире? HP 20. Не закінчивши речення, Грете повернулася до дверей і вийшла такими самими кроками, якими ввійшла. SimonVK II 220. А на краю канави того ранку вже сиділа жінка, яку вигнали і якій справді не було куди йти. SimonVK II. 230. Маленьку доброволицю Моніку щоразу саджали собі на коліна, вкладали їй у руки цукерку чи якусь дрібничку, а якщо вона лежала — витягали з ліжка. CvR VIII 214. Ось тобі черевички, Еґлуше, носи їх! А коли зносяться, знову дістанеш нові! NėrP 451.

Коли в головному реченні є дієслова, що означають мовлення, мислення, психічні стани й фізичні відчуття (казав, запи-

² Відповідні складені часи (перфект, плюсквамперфект тощо) інших споріднених мов (наприклад, латиської, слов’янських, германських, романських мов) також зазвичай пов’язані з двома часовими планами, пор.: Latvijas PSR ZA Valodas un literatūras institūts, Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, I, Rīga, 1959, p. 590, 594, 599; А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, I—II, Москва, 1958, p. 256—257; Е. И. Демина, Система прошедших времен в новоболгарских текстах XVII—XVIII веков, «Ученые записки Ин-та славяноведения» (Академия наук СССР), т. 19, Москва, 1960, p. 30—48; О. Есперсен, Философия грамматики, Москва, 1958, p. 314; Г. С. Нечаева, О результативном оттенке значения формы перфекта в современном немецком языке, «Вопросы языка и литературы», Москва, 1959.

84

дав, вважав, застебнув, знав, хвилювався, відчував, бачив тощо), або групи слів, що їх заступають (йшли розмови, ширилися чутки, спало на думку тощо), у підрядному реченні вживають перфектні форми теперішнього часу незалежно від того, формою якого часу виражено дію головного речення³. Наприклад: Одні пояснювали, що майбутній король Литви походить від Ягайла і навіть із роду Міндовга, інші вже вирушили до Берліна замовити ювелірам корону... Gud-GuzKIT 189. Їй здавалося, що жебрачка, колядуючи, багато чула про бунтівників, може, бачила їх... може, й про Петра щось знає. BilR I 234. Ніхто вже нічого не робив, усі тільки ходили по закутках, перевіряли, скільки й чого нажито, де й що покладено, як покладено, чому покладено. Я чув ваші обіцянки й знаю, що лицар радше покладе голову, ніж відмовиться від того, що задумав і пообіцяв своїм словом. Скільки поранених ти зібрала, запитає тебе батьківщина. BaltPV I 330. KrėvDP 213. NėrP 309.

Іноді перфектними формами виражають дію головного речення, попередню щодо дії підрядного речення, вираженої відповідними простими формами, а досягнутий нею результативний стан є одночасним із дією підрядного речення. Наприклад: Тарути ще кілька днів чули, як собака гавкав і стерег спустілі оселі Пашушвяй, і, коли вони схаменулися віднести йому пошту, він уже зник. Коли настане літо, жито ми вже звеземо. Коли, впоравшись, я вийшов зі свого закутка, вечеря була готова... CvR VIII 137. Knv LKŽ II 793. CvR III 236.

§ 9. Результативний стан, досягнутий унаслідок попередньої дії, сприймається як стан діяча або об’єкта, що виник через попередню дію. Наприклад, у реченні він цієї ночі працював перфектною формою ми повідомляємо не лише, що цієї ночі він працював, а й про те, яким він є тепер унаслідок того, що працював цієї ночі. Стан об’єкта характеризують перфектні форми пасивного стану, наприклад: усі квіти вже були зірвані⁴.

§ 10. Результативний стан, досягнутий унаслідок попередньої дії, виражають перфектні форми дієслів як із результативним, так і з нерезультативним значенням.

Перфектні форми дієслів із результативним значенням найчастіше вживають тоді, коли зберігся конкретний результат попередньої дії.

³ У таких випадках подібним чином уживають і прості форми теперішнього часу дієслів, наприклад: усі казали, що він уже працює, усі скажуть, що він уже працює тощо. Такий ужиток зумовлений семантикою згаданих дієслів, яка дає змогу характеризувати час дії не лише з погляду мовця, а й з погляду діяча, тобто оповідач або автор може визначати час дії не за власним моментом мовлення, а за моментом мовлення персонажа, пор.: Е. К р ж и ж к о в а, Некоторые проблемы изучения категории времени в современном русском языке, «Вопросы языкознания», 1962, №. 3, р. 20—22; Е. И. Д е м и н а, min. veik., р. 39.

⁴ Перфектні форми пасивного стану виразніше передають значення результативного стану, ніж форми активного стану. Пасивні форми показують, що особа або предмет, названі виконавцем дії, діють не самі, а зазнають дії когось іншого; отже, вони перебувають у певному стані, спричиненому дією. Таким чином, саме значення пасивного стану пов’язане зі значенням стану. Саме тому перфектні форми пасивного стану так виразно передають значення результативного стану, досягнутого внаслідок попередньої дії.

85

Пасивні перфектні форми та активні перфектні форми інтранзитивних дієслів, виражаючи водночас результат дії та результативний стан, досягнутий унаслідок попередньої дії, характеризують або діяча (активні форми), або об’єкт (пасивні форми). Напр.:

Надіслані подаруночки від молодого парубка: віночок із зеленої рути та золота каблучка. JD III 577. Серед лісів я народився й виріс. BiIR I 128. Губи посиніли й злиплися від болісного мовчання. NėrP 378. А що буде, коли наблизиться час прясти й ткати, а ваш льон залишиться на полі? DonelR 58. На обличчях усіх виднілася якась легкість, наче вони зібралися на травневу гулянку. CvR VIII 44.

Оскільки активні перфектні форми перехідних дієслів виражають результат дії стосовно не діяча, а об’єкта, за допомогою них передають не лише те, яким є діяч унаслідок виконаної дії, а й те, якими є наслідки його діяльності. Значення результату дії зазвичай виразніше за значення результативного стану, досягнутого внаслідок попередньої дії, і найчастіше більшою чи меншою мірою його затінює. Напр.:

Бо що він узимку надумав, те мусить усім розповісти, що вже знову повертається літо. DonelR 34. Цю граматику латиської мови написали два найкращі латвійські мовознавці. BūgKS 199. — — Ці речі я отримав від одного купця, який знайшов їх на вулиці міста Мекки, — сказав купець. HP 15.

Перфектні форми дієслів із нерезультативним значенням виражають лише результативний стан, досягнутий унаслідок попередньої дії. Напр.:

Отже, ти приніс таку заткану полотнину; мабуть, разом із нею ти носив ячмінну полову. Brs LKŽ I 73. А старий Вілкас уже все виговорив. SimonVK I 37. Але оскільки юнак увесь день думав про одне й те саме, то зрозуміло, що й їхня розмова звернула в той бік. HP 284. Приїхавши тиждень тому до цього жмудського містечка, я вже обійшов і оглянув усе, що мене цікавило, разом із повітовим секретарем і лісником. VencIR III 176. Дехто з них, крім таборів, просидів по кілька років і в різних в’язницях. SruogR V 26. У Прєклетіса навіть камінь, щоб стати на нього, світився білизною; ані сліду, щоб хтось ступив на нього брудною чи бодай запиленою ногою. VaižgDD 39.

* * *

§ 11. Відносно-результативне значення перфектних форм випливає зі значення дієприкметників минулого часу, що їх утворюють. Перфектні форми розвинулися зі складених присудків, іменною частиною яких був дієприкметник минулого часу, що позначав ознаку предмета, зумовлену попередньою дією⁵. Ця

⁵ Ознаку предмета, зумовлену попередньою дією, тепер позначають лише атрибутивні дієприкметники, які здебільшого виступають означенням, а іноді — іменною частиною складеного присудка, напр.: загублена дитина, прочитана книжка, який він блідий тощо.

86

значення значною мірою відображається і в значенні перфектних форм, тільки тут значення властивості предмета значно послаблене, а значення попередньої дії — виразніше. Різниця між дієприкметниками, що виконують роль означення, і перфектними формами, утвореними з тих самих дієприкметників, особливо виразна тоді, коли дієприкметники утворені від дієслів недоконаного виду або від робочих перехідних дієслів доконаного виду, пор. напр.: хвора дитина і дитина хворіла, людина, що принесла листа, і людина принесла листа; дієприкметниками минулого часу, окремо або із залежними словами, ми кажемо, якою є дитина чи людина, тим самим вирізняючи їх з-поміж інших дітей чи людей, тоді як перфектними формами більше повідомляємо про те, що вони робили або зробили, ніж про те, якими вони є внаслідок своєї діяльності. Майже те саме можна сказати й про прості дієслівні форми минулого одноразового часу, вжиті у так званому перфектному значенні, напр.: тут дитина вже перехворіла, якийсь чоловік приніс тобі листа.

Різницю між дієприкметниками, що виконують роль означення, і значенням перфектних форм значно важче помітити тоді, коли дієприкметники утворені від неперехідних дієслів доконаного виду, що означають мимовільну зміну психічного або фізичного стану предмета чи особи, пор. напр.: троянди, що розквітли, і троянди вже розквітли. У цьому разі виявленню значення попередньої дії заважає лексичне значення дієслова: адже й прості форми цих дієслів можуть мати досить виразне якісне значення, напр.: горщик тріснув, як же ти з нього варитимеш.

Так само досить важко помітити різницю між значенням пасивних дієприкметників минулого часу, що виконують роль означення, і пасивних перфектних форм, пор. напр.: скошене жито і жито скошене. Тут виявленню значення попередньої дії заважає значення пасивного стану, пов’язане зі значенням стану.

Отже, головну відмінність між значеннями перфектних форм і дієприкметників минулого часу, що виконують роль означення, зумовили різні синтаксичні функції дієприкметників: значення дієприкметників, що виконували роль присудка, дієслівніло, посилювалося значення попередньої дії й послаблювалося значення властивості, що випливає з цієї дії, тоді як значення дієприкметників, що виконували роль означення, залишилося незмінним.

§ 12. В основному значенні складених перфектних форм ще відображаються граматичні значення дієприкметника й допоміжного дієслова: зі значення дієприкметника випливає значення результативного стану, досягнутого попередньою дією, а форми допоміжного дієслова вказують на тривалість результативного стану в певний момент теперішнього, минулого або майбутнього. Однак значення перфектних форм не дорівнює сумі граматичних значень дієприкметника й допоміжного дієслова, оскільки значення дієприкметників, що утворюють перфектні форми, змінилося й відрізняється від значення дієприкметників, що виконують роль означення. Тому ми сприймаємо значення перфектних форм не як два самостійні значення, а як одне нове граматичне значення.

87

* * *

§ 13. Складеним перфектним формам дієслів властиві два відтінки відносно-результативного значення.

У першому випадку перфектні форми означають конкретний результативний стан, досягнутий попередньою дією, що сприймається як конкретний одноразовий акт. Напр.:

Хтось цієї ночі ночував у конюшині — місце лежання залишилося. Plt LKŽ III 714. Уже з того, що я тут сказав, уважний читач може переконатися, що мова насправді є показником давнього культурного життя. BūgKS p. VII. Давно пасемося поміж деревами, пан уже не має влади відібрати в нас, ми тут обжилися. ŽemR II 64. Я бачу, хлопці, що вас хтось підмовив і підбурив!.. VienR V 106. Юрас нахилився, бажаючи зручніше покласти голову Моніки, й здригнувся: холод уже пробіг її суглобами. CvR VIII 235. У лахмітті того згортка лежав і жовтий квиток: на ньому було позначено Зосину «професію». ŽemR II 234. Удариш — уб’єш матір, а не чужу людину. SimonVK II 345. До полудня прийду подивитися: якщо межі будуть так затоптані, а їсти не дадуть, то зможете хіба палець до рота засунути! CiurIRR III 93.

У другому випадку перфектні форми означають узагальнений результативний стан, досягнутий узагальненою дією невизначеного минулого. Напр.:

Крім того, я чув тихе, досить часте квакання, схоже на квакання чаплі; цей голос чути, коли качки, нічим не сполохані, годуються або плавають у якомусь тихому закутку озера. IvanLP II 88. Чи не досить, пане старосте, що ви, як батько, нас повчаючи, заборонили стріляти совами по дворах? DoneIR 100. Адже Віліус тримав Ільже на руках, може, він кохав її палкіше, ніж вона — Грейте. SimonVK II 149. Хто ж досягав їх (могутності, щастя) самими лише довгими промовами й порожніми словами? KrevDP 202. Давно я його не бачив: хотілося з ним потеревенити про пресу, про літературу, — якщо вже нічого не зробити, то бодай помріяти. BilR I 123. Усе життя він розмовляв з усіма тільки литовською. Але цього разу, прийшовши привітати Карелікю, він подав їй руку, кажучи: «Guten Morgen, Mariechen!» SimonVK I 304. «У цьому кріслі, мабуть, сидів король, коли хворів», — каже собі Тумайтене. SimonVK I 179.

У певному контексті може виявитися й одноразовий характер дії невизначеного минулого. Напр.:

Тоді в «Draugija» (III 193—199) я твердив, що суфікс -ystė (-ysta) має слов’янське походження, але сьогодні вже не можу цього стверджувати, бо цьому перешкоджають нові мовні факти. BūgKS 230. Не можна знати й знайти в давніх письменах, чи мав Перкунас дружину, чи ні. DaukRR 217. Евута одного разу була в Салтейкської Вілкене по гусячі яйця. SimonVK I 294.

Перфектні форми дієслів із результативним значенням у таких випадках не вказують на збережений результат конкретної дії. Напр.:

88

Іноді відкладають яйця в старі гнізда хижих птахів і ворон; я сам знайшов у Корлішке, неподалік Варени, кладку качки в гнізді ворони, на чорній вільсі, приблизно за 5 м від землі. IvanLP II 71. У тому самому поповому ліску п р и с т а л и троє з ближнього села; там же на річці Пісте — могили... BilR I 169.

Значення узагальненого результативного стану усвідомлюється досить слабко, тому виразніше виступає значення невизначено-минулої дії, що його створила. Особливо виразне значення невизначено-минулої дії та слабке значення узагальненого результативного стану мають форми перфекта теперішнього часу.

Цікаво зазначити, що залежно від цих відтінків відносно-результативного значення обставини часу вживаються по-різному. Коли перфектні форми означають конкретний результативний стан, що триває в певний момент, названі в реченні обставини часу можуть указувати не лише на час попередньої дії (a), а й на час досягнутого нею результативного стану (b). Напр.:

a) Я сам щойно повернувся з бригадою з Берліна! Gud-GuzKIT 287. А. Ейнштейн уже на початку цього століття встановив формулу зв’язку між масою та енергією... BarsF 176. Одні з тих безробітних прийшли до заводської брами ще вдосвіта, інші — опівночі; були й такі, що й досі стояли на своїх місцях, зайнявши їх увечері. VienR V 415. Ще один кулемет стояв біля стрілочної будки, а решта — за ліском, де німці ще у воєнні роки облаштували порохові склади. Gud-GuzKIT 389.

Уранці він так міцно спав, що господар насилу його розбудив, ŽemR II 313. Там, де колись височів перекошений, постійно ремонтований і постійно промитий водою дерев’яний міст, тепер було перекинуто залізний. VienR I 142. Знаєш що, Вілю, завтра ти все забудеш. SimonVK I 108.

Однак коли перфектні форми означають узагальнений результативний стан, названі в реченні обставини часу вказують лише на час дії. Напр.:

Розповіді про розбійників і вбивць, які я колись чув, тепер постали перед моїми очима. VencIR III 172. Але не та чума, що лютувала в краї дві сотні років тому, як пишуть у старих книгах або як зовсім недавно її так ґрунтовно описали в якомусь календарі. SimonVK II 325.

§ 14. Уживання перфектних форм в тому чи іншому значенні частково залежить від виду дієслів. Перфектні форми дієслів доконаного виду найчастіше вживаються у значенні конкретного результативного стану, а форми дієслів недоконаного виду (особливо теперішнього часу) — у значенні узагальненого результативного стану.

§ 15. Для перфектних форм значно характерніше значення конкретного (не узагальненого) результативного стану. Узагальнений результативний стан означають переважно форми теперішнього часу; до того ж найчастіше лише активні.

Варто також зазначити, що перфектні форми теперішнього часу без допоміжного дієслова дуже рідко мають значення узагальненого результативного стану. Напр.:

І тут Грета стає перед старою королевою і дивиться на неї таким поглядом, такими блискавичними очима, яких вона ще ніколи не бачила. SimonVK II 219.

89

Уживання деяких складених перфектних форм у значенні минулої або майбутньої дії

§ 16. Крім відносно-результативного значення, властивого всім перфектним формам, деякі перфектні форми можуть також означати минулу або майбутню дію. У цьому значенні найчастіше вживаються пасивні перфектні форми, оскільки в литовській мові немає простих пасивних форм, якими можна було б назвати дію, спрямовану на предмет або особу, виражену підметом речення. Наприклад:

Тієї самої ночі Миколаса Йонайтіса було заарештовано й відвезено до в’язниці повітового міста. VienR V 195. Хоч і ріденьке, нечисленне волосся Куксти, що росло лише біля вух, було ретельно підстрижене, і пасмо за пасмом складене в паперову коробку. CvR III 300. Ґендвіліс неохоче пояснив, як йому самим ксьондзом було подаровано «святого Алюмініюса». Gud-GuzKIT 103. Отже, дивись, не забудь: п’яний біля дівчат не жартуй, бо будеш осміяний і принижений. VaižgDD 88. За сплюндровану батьківщину, за могили друзів — усе з лишком буде віддано фашистам. GirR II 33. Якби хтось із великих був там, дитину було б урятовано... ZemR I 371. — Ми не відмовляємося працювати, але за копання канав нам має бути заплачено окремо, — стояв на своєму Миколас. VienR V 106.

Від відповідних активних простих (умовного способу й складених перфектних) форм дієслова пасивні перфектні форми тут відрізняються лише значенням стану. Отже, перфектними їх можна називати тільки за їхньою структурою. Саме їхнє значення істотно відрізняється.

§ 17. У значенні минулої або майбутньої дії вживаються майже виключно пасивні перфектні форми дієслів доконаного виду. Це пояснюється тим, що до складу перфектних форм входять дієприкметники минулого часу. Дієприкметник минулого часу констатує дію як факт, що відбувався або відбувся, а не описує її як процес. До такого значення дієприкметника ближче значення доконаного виду, тому дієприкметники минулого часу здебільшого утворюються від дієслів доконаного виду. Дієприкметники теперішнього часу, навпаки, означають дію, що триває, і тому утворюються переважно від дієслів недоконаного виду. На відмінності значень пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу ґрунтується також відмінність граматичних значень пасивних складених форм, утворених із цими дієприкметниками. Пасивні перфектні форми, утворені з дієприкметником минулого часу, зазвичай означають конкретну дію, яка відбулася або відбудеться в певний момент (див. наведені вище приклади), тоді як пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу означають дію, що триває в певний момент (а), або мають узагальнене значення (б). Наприклад:

а) Перед кінцем алеї Йонас Пуоджюнас поглянув у бік маєтку брата Антанаса, де тепер вирішувалася доля його самого та його сина. VienR V 363; б) Нехай ця палиця залишиться між вами; дивлячись на неї, ви пам’ятатимете, що й ваших батьків жорстоко карали. BilR I 180.

90

Лише в дуже рідкісних випадках уживаються пасивні перфектні форми дієслів недоконаного виду та пасивні форми дієслів доконаного виду з дієприкметником теперішнього часу, що означають конкретну дію⁶. Пасивні перфектні форми дієслів недоконаного виду означають дію, що тривала в певний момент минулого або триватиме в певний момент майбутнього, і за своїм значенням близькі до пасивних форм із дієприкметником теперішнього часу. Порівняймо:

Раніше вважали, що на магніт реагують лише деякі тіла, але 1845 року Фарадей встановив, що на магніт реагують усі тіла, тільки значно слабше, ніж залізо. BaršF 73. — А чим же вони (сало) вже погані? — Погані тим, що беконів годували самою бардою та сколотинами. І м’які, як каша, і заржавілі. VienR V 89. — Ми, дядьку, канав копати не будемо, — озвався, скручуючи цигарку, його наймит Миколас. — Чому не копатимете? — Під час найму не домовлялися. — Як це не домовлялися, — підскочив Йонас Пуоджюнас, — я ж тобі перелічив усі господарські роботи. VienR V 104.

Давно, ще до війни, планували збудувати нове житло, але грошей усе не було й не було. SimonVK II 171:

Пасивні форми дієслів доконаного виду з дієприкметником теперішнього часу, що означають конкретну дію, вживаються особливо рідко й за своїм значенням близькі до пасивних перфектних форм дієслів доконаного виду. Наприклад:

Потім облаштовувалася гостьова кімната з двома ліжками, мармуровим умивальником і дзеркальною шафою. SimonVK II 168.

§ 18. Пасивні перфектні форми не вживаються для позначення теперішньої дії. Форми дієслів доконаного виду, що означають теперішню дію, найчастіше мають узагальнене значення, тоді як значення узагальненої дії не властиве пасивним перфектним формам.

§ 19. У значенні минулої дії вживаються не лише пасивні перфектні форми минулого одноразового часу, а й самі пасивні дієприкметники минулого часу⁷. Вони також переважно утворюються від дієслів доконаного виду. Наприклад:

Під час перевірки шпаківень 19 травня в одній шпаківні біля озера Лакайка знайдено 6 яєць (у цій шпаківні 5 червня пташенят уже не було). У другій шпаківні 19 травня знайдено дев’ятьох

⁶ Пасивні форми дієслів доконаного виду з дієприкметником теперішнього часу зазвичай уживаються лише для позначення узагальненої дії, наприклад: Через тебе й сиве волосся батька буде підстрижене. PtR I 187. І все за те (тіюна), що тепер його щедро пригощають і добре вдягають, і він не має жодного клопоту з цими справами. VaižgDD 19.

⁷ У такому самому значенні пасивні дієприкметники минулого часу раніше вживалися й у російській літературній мові, див. П. С. Кузнецов, К вопросу о сказуемостном употреблении страдательных причастий в русском литературном языке XVIII и начала XIX века, «Труды Ин-та русского языка АН СССР», II, М—Л., 1950.

91

найтонші оболонки, отже, пташенята вже вилупилися. IvanLP II 97. Зрештою досягнуто компромісу. Переговори, як відомо, завершилися «гусаком». SimonVK I 269. Після виходу других замовлень почали готуватися до весілля, варити пиво, різати корову. VaižgDD 52. Лише 50 років тому переконалися, що атом складний, що він складається з ще менших частинок. BaršF 176. Та ще бракувало, щоб таке порося (я вважаю — Eoe) штовхало мене та командувало мною. SimonVK II 232.

§ 20. Значення минулої дії властиве також деяким формам активного стану перфекта, а саме формам умовного способу та іноді формам простого минулого часу. Активні перфектні форми умовного способу дуже часто вживаються в цьому значенні й замінюють відсутній простий минулий час умовного способу. Простими формами умовного способу можна виразити лише умовні дії теперішнього або майбутнього часу, тоді як перфектними формами умовного способу виражають можливі або бажані, але не здійснені минулі дії. Наприклад:

На щастя, впав ще на ліжко, а не на землю: убився б. ŽemR II 129. Якби я знав такого хлопця, якби його серце було суворе, я б схилилася до нього, мов сонячний промінь, у сутінках світанку. JD I 843. Хоч би жнива закінчилися, ви б зачекали… BaltPV I 120. Своєю ручкою пестила Миколюка по обличчю так ніжно й обережно, наче це вітерець поцілував його. VaižgDD 55. Однак у сусідстві не знайшлося жодної дівчини, яка захотіла б вийти заміж за ошатного вдівця. SimonVK I 189.

Для вираження можливої або бажаної минулої дії вживаються активні перфектні форми умовного способу дієслів як недоконаного, так і доконаного виду.

Активні перфектні форми простого минулого часу для позначення минулої дії вживаються дуже рідко. Наприклад:

Днями мій чоловік працював у Стагара. Увечері приніс додому окраєць хліба — дала Стагарене. SimonVK I 182. Отже, мова (її словник) свідчить, що на землях айстів уже орали, боронували й сіяли з незапам’ятних часів. Ще не було ні литовців, ні латишів, ні пруссів як окремих народів з окремими мовами, а вони вже все це вміли. BūgKS p. 4. Коли я повернувся, мене не впізнали — я мав такий капелюх. (Kal) DK.

Висновки

1. Складені перфектні форми дієслів мають особливу структуру й особливе основне граматичне значення, яке співвідноситься зі значенням відповідних простих форм дієслова. Таким чином вони утворюють цілісну парадигму дієслівних часів і способів.

2. Основне значення складених перфектних форм є відносно-результативним: перфектні форми позначають результативний стан, досягнутий унаслідок попередньої дії та тривалий у певний момент теперішнього, минулого або майбутнього часу. Основна ознака цього значення, що відрізняє його від відповідних

92

значення простих дієслівних форм, є співвідношення з двома часовими планами.

3. Складеним перфектним формам властиві два відтінки відносно-результативного значення: значення конкретного результативного стану та значення узагальненого результативного стану. Уживання перфектних форм в одному чи іншому значенні переважно залежить від виду дієслів.

4. Хоча значення результативного стану, досягнутого попередньою дією, і випливає зі значення дієприкметників минулого часу, що утворюють перфектні форми, однак це не те саме значення, яке колись мали й іноді мають і тепер дієприкметники, що виступають іменною частиною складеного присудка або означенням. Тому основне значення складених перфектних форм не дорівнює сумі граматичних значень компонентів, які їх утворюють, а є новим граматичним значенням.

5. Крім основного, тобто відносно-результативного значення, деяким перфектним формам властиве також значення минулої або майбутньої дії. Значення дії найчастіше вживають пасивні перфектні форми дієслів доконаного виду (за винятком форм теперішнього часу) та активні перфектні форми умовного способу.

СКОРОЧЕННЯ

BaltPV — J. B alt ū š i s, Parduotos vasaros, I, Vilnius, 1957.

BarŠF — Prof. Dr. K. B a r š a u s k a s, Fizika, d. III—IV, Kaunas, 1950.

BilR — J. B i l i ū n a s, Raštai, I, Vilnius, 1954.

BūgKS — K. B ū g a, Kalba ir senovė, d. I, Kaunas, 1922.

CvR — P. C v i r k a, Raštai, III, VIII, Kaunas, 1949.

CiurlRR — S. Č i u r l i o n i e n ė-K y m a n t a i t ė, Rinktiniai raštai, III, Vilnius, 1956.

DaukRR — S. D a u k a n t a s, Rinktiniai raštai, Vilnius, 1955.

DK — Картотека діалектологічного атласу, Інститут литовської мови та літератури АН ЛРСР (поруч, у дужках, указується місцевість).

DonelR — K. D o n e l a i t i s, Raštai, Vilnius, 1950.

GirR — L. G i r a, Raštai, I, II, Vilnius, 1953.

Gud-GuzKIT — A. G u d a i t i s-G u z e v i č i u s, Kalvio Ignot o teisybė, Vilnius, 1952.

HP — V. H a u f a s, Pasakos, vertė J. Balčikonis, Vilnius, 1962.

IvanLP — T. I v a n a u s k a s, Lietuvos paukščiai, II, Vilnius, 1959.

JD — Lietuviškos dainos, užrašė A. J u š k a, I—III, Vilnius, 1954.

Kal — Kalotė, Klaipėdos r.

KrėvDP — V. K r ė v ė, Dainavos šalies senų žmonių padavimai, Vilnius, 1957.

LKŽ — Lietuvių kalbos žodynas, I, II, III, V, VI, Vilnius, 1941—1956.

NėrP — S. N ė r i s, Poezija, Vilnius, 1954.

SimonVK — I. S i m o n a i t y t ė, Vilius Karalius, I, II, Vilnius, 1956.

SruogR — B. S r u o g a, Raštai, V, Vilnius, 1957.

TilyU — T. T i l v y t i s, Usnynė, Vilnius, 1949.

VaičRn — P. V a i č a i t i s, Rinktinė, Vilnius, 1954.

VaižgDD — V a i ž g a n t a s, Dėdės ir dėdienės, Kaunas, 1945.

VenclR — A. V e n c l o v a, Raštai, III, Vilnius, 1955.

VienR — A. V i e n u o l i s, Raštai, V, Vilnius, 1954.

ŽemR — Ž e m a i t ė, Raštai, I, II, Vilnius, 1956.

93

ПРО СКЛАДНІ ЗАВЕРШЕНІ ЧАСОВІ ФОРМИ В ЛИТОВСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Н. СЛИЖЕНЕ

Резюме

Складні завершені часові форми литовської мови утворюються з дійсного дієприкметника минулого одноразового часу, що має самостійне лексичне значення, або пасивного дієприкметника минулого часу та відмінюваних форм допоміжного дієслова būti «бути», напр.: yra pakvietęs,-usi, yra pakvietęs,-tas,-a, buvo pakvietęs,-usi, buvome pakvietę,-os, būtume pakvietę,-usios...

У значенні завершених форм теперішнього часу, особливо форм третьої особи, дієприкметники минулого часу часто вживаються і без допоміжного дієслова. Такі форми пов’язані з іменним присудком, успадкованим із далекого минулого й широко вживаним у сучасній литовській мові.

Усі складні завершені форми об’єднує одне спільне значення. Вони позначають результативний стан у теперішньому, минулому або майбутньому, досягнутий попередньою дією. Це значення пов’язане з двома часовими планами, один із яких передує іншому. Оскільки дія належить до попереднього часового плану, з моментом мовлення вона має лише опосередкований зв’язок. Отже, значення складних завершених форм є відносним. Але оскільки в основному часовому плані перебуває результативний стан, досягнутий цією дією, який, як і всі дії та стани цього плану, має безпосередній зв’язок із моментом мовлення, значення складних завершених форм є не лише відносним, а й результативним.

Відносно-результативне значення складних завершених форм найвиразніше виявляється тоді, коли складні форми вживаються поряд із відповідними простими часовими формами. Тоді дія постає як попередня не лише щодо досягнутого результативного стану, а й щодо всіх одночасних із ним дій і станів, виражених відповідними простими часовими формами. Складні завершені форми також уживаються для вираження часових відношень між діями головного й підрядного речень.

Для складних завершених форм характерні два відтінки відносно-результативного значення. У першому випадку складні завершені форми позначають конкретний результативний стан, досягнутий конкретною попередньою дією, а в другому — вони позначають узагальнений результативний стан, досягнутий узагальненою дією невизначеного минулого. Значення узагальненого результативного стану сприймається значно слабше, тому виразніше виявляється значення дії, що належить до невизначеного минулого. Для завершених форм дієслів доконаного виду характерніше значення конкретного результативного стану, а для форм дієслів недоконаного виду, особливо форм теперішнього часу, — значення узагальненого результативного стану.

Значення досягнутого результативного стану випливає зі значення дієприкметника, що входить до складу завершених форм, але вже не відповідає значенню того дієприкметника, який колись входив до складу складеного іменного присудка, від якого походять завершені форми. Дієприкметник у складеному присудку позначав якість предмета, що випливає з попередньої дії (нині це значення мають лише атрибутивні дієприкметники). У процесі формування завершених форм значення дієприкметника поступово наближалося до значення дієслова: значення якості послабилося, а значення попередньої дії виразилося чіткіше. Тому нині завершені форми позначають не стільки те, якою є дійова особа, скільки те, що вона робила або зробила. Отже, значення завершених форм не дорівнює сумі граматичних значень дієприкметника й допоміжного дієслова, а є новим граматичним значенням.

94

Окрім основного відносно-результативного значення, деяким складним завершеним формам властиве також значення минулої або майбутньої дії. Дуже часто з цим значенням уживаються пасивні завершені форми дієслів доконаного виду (крім форм теперішнього часу). Активні форми умовного способу можуть позначати потенційну або бажану, але так і не здійснену минулу дію. Зі значенням минулої дії іноді трапляються й активні форми минулого часу.

Оскільки всі складні завершені форми мають єдину структуру та спільне для них основне граматичне значення, яке співвідноситься зі значенням відповідних простих часових форм дієслова, вони утворюють єдину парадигму відмінювання.