LEKSIKOS TYRINĖJIMAI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ОСОБЛИВОСТІ СУФІКСАЛЬНОГО ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ У ГОВІРКАХ КАПСІВ І ЖАНАВИ

J. SENKUS

А. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Наука про словотвір є досить складною й широкою. Різноманітними можуть бути й її методи.

Здавна в науці про словотвір литовської мови найвідомішим був розгляд суфіксального творення слів за алфавітним порядком суфіксів. На цей метод спираються переважно праці А. Лескіна, П. Скарджюса та інших¹. У балтистиці цей метод утвердив Й. Ендзелін². Не обходяться без цього методу й у радянському мовознавстві³.

Керуючись цим методом, мовознавці розглядають так звані приголосні суфікси та словотвір за їхньою допомогою, як уже згадувалося, за алфавітним порядком приголосних у суфіксах. (Слід сказати, що в деяких випадках цей порядок є відносним). Це, можна сказати, традиційний спосіб розгляду суфіксального словотвору. Він зручний не лише авторові для впорядкування великого обсягу матеріалу, а й читачеві, якому за потреби легше знайти потрібне. На цей метод спирається переважно й ця праця про особливості суфіксального творення іменників у говірках капсів і жанави. Див. розділ B. «Суфікси за їхнім приголосним».

Інший спосіб розгляду суфіксального творення іменників — класифікація іменників і їхніх суфіксів за значенням тощо. Цей спосіб, хоч досі й не був широко застосовуваний у науці про словотвір, має чимало переваг. Однак у цій праці цей метод використано лише частково: наприкінці в одному місці подано хоча б короткий огляд значень окремих частин мови та утворених від них іменників (а також окремо — іменників). Див. розділ C. «Узагальнювальний огляд творення іменників». Бажання скористатися обома методами неминуче призвело до повторення деяких питань і матеріалу. Повторювані питання намагалися викладати якомога коротше.

Розглядаючи суфіксальне творення іменників як першим, так і другим методом, більшою чи меншою мірою потрібно торкнутися різних питань словотвору, наскільки можливо вказати, як і від чого утворюються суфіксальні іменники тощо. Мусимо зізнатися, що в цій праці не бралися або не змогли послідовно й повністю виконати ці завдання. Їх намагаються розв’язувати здебільшого лише в найнеобхідніших і найпридатніших випадках. Найважливіше завдання цієї праці — подати більш-менш систематизований сам матеріал.

¹ Пор. Bildung der Nomina im Litauischen von August Leskien, Leipzig 1891; P. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius, 1941.

² Plg. Lettische Grammatik von J. Endzelin, Riga, 1922, ir kitus jo veikalus.

³ Plg. Mūsdienu latviešu literaras valodas gramatika, I, Rīgā, 1959.

143

У цій праці зроблено спробу оглянути лише суфіксальне творення іменних частин мови, зокрема їхні приголосні суфікси. Так звані голосні суфікси та творення за їхньою допомогою іменних частин мови тут не розглядаються, оскільки суфікси тут розуміються не широко: у звичному значенні до них зараховуються лише суфікси з приголосними. Деякі питання, пов’язані з так званими голосними суфіксами, розглядаються в розділі про чергування монографії про капсайсько-занавицькі говірки. (Крім того, утворення складних слів, дієслів та інших частин мови, а також редуплікованих дериватів у досліджуваних говірках поки що також не вивчається спеціально.)

Як указує сама назва, тут ідеться лише про суфіксальне творення іменних частин мови (переважно іменників і прикметників). Інші частини мови згадуються лише в особливих випадках, коли вони особливо тісно пов’язані із суфіксальним творенням іменних частин мови; порівняймо, наприклад, суфікси -tas (згадуються також пасивні дієприкметники), -opas (згадуються також прислівники).

У праці довелося практично зіткнутися з поняттям суфікса. Тут суфікс розуміється з погляду сучасної литовської мови, а не історично, хоча в деяких випадках доводилося керуватися й другим підходом; пор. суфікси з приголосним j. Крім того, виникали неясності й щодо розуміння деяких окремих суфіксів; порівняймо, наприклад, суфікси -ena і -mena.

Часто поряд із так званими цілісними суфіксами трапляються й так звані складені суфікси; пор. -ėlis і -umėlis, -utėlis: baltumėlis, baltutėlis. Крім того, є й так звані розширені суфікси: наприклад, поряд із -klis є також -iklis (jauniklis). Як складені, так і розширені суфікси зазвичай групуються разом із цілісними та простими суфіксами. Крім того, робиться спроба групувати й суфікси, близькі між собою за деякими іншими ознаками (пор. -ynas, -ynė), але до суворої одноманітності тут дійти не вдалося.

Деякі суфікси, різні за алфавітним порядком, більшою чи меншою мірою пов’язані між собою. Іноді робиться спроба відсилати від одного такого суфікса до іншого для порівняння тощо.

Більшість згаданих тут суфіксів відомі на всій території досліджуваних говірок і мало чим відрізняються від уживання в літературній мові або зовсім не відрізняються від нього. Проте трапляються й такі суфікси, які вживаються лише в окремих досліджуваних говірках, їхніх підговірках або говірках і більшою чи меншою мірою відрізняються від літературної мови. Таким суфіксам, наскільки це було можливо, намагалися приділяти більше уваги та висвітлювати їх докладніше.

Постає питання, чи всі суфікси іменних частин мови досліджуваних говірок і чи всі випадки словотворення за їхньою допомогою тут розглянуто. На це можна відповісти, що намагалися, наскільки це можливо, навести якомога більше матеріалу, але, звісно, мети повністю охопити все не було (про це свідчить і сама назва), до того ж зробити це було б складніше. Деякі, наприклад менш відомі нелитовські суфікси, свідомо пропущено.

Суфікси тут подаються разом із закінченнями, а зазвичай — якщо вони є — для обох родів. Жіночий рід, як заведено, подається поряд із чоловічим, однак спосіб подання, залежно від самого матеріалу чи подібних причин, не є однаковим. Звичні, усім відомі й очевидні відповідники жіночого роду, особливо в прикладах із прикметниками, іноді взагалі не згадуються, проте завжди намагаються так чи інакше позначити неоднакові форми жіночого роду, що трапляються насамперед в іменниках: -uvienė, -ienė чи -ė (driskiuvienė, purvė, Balanienė || Balāniuvienė).

144

Для ілюстрування суфіксів зазвичай наводять ті чи інші приклади: як окремі слова, так і словосполучення та фразеологічні приклади здебільшого взято з пазанавицького говору капсів, а особливо — з північної частини Вілкавішкського району. Звідси взято й більшість прикладів різних непродуктивних суфіксів. Для наведених звідси прикладів окремих слів або словосполучень часто навіть не вказують точного місця або вказують його лише у виняткових випадках. Точне місце фразеологічних прикладів завжди зазначено скороченнями, які здебільшого такі самі, як у «Словнику литовської мови». Скорочення kpI означає «капси I» (північний захід), kpII — «капси II» (південний схід). Фразеологічні приклади наводять переважно або там, де вони потрібніші для ілюстрування значення прикладу окремого слова, або там, де вони наявні, тощо.

Значення прикладів пояснюється там, де авторові це видавалося потрібнішим.

Окремі слова-приклади зазвичай завжди мають позначений наголос. Крім того, наголос позначають і у фразеологічних реченнях або словосполученнях. В інших словах фразеологічних прикладів наголос позначають лише у виняткових випадках. Зауваги щодо наголошування слів із тими чи іншими суфіксами також подають лише за найбільшої потреби. Послідовнішого й чіткішого порядку не вдалося дотриматися і тут.

Приклади записано літературними графемами; наскільки можливо, зафіксовано принаймні найхарактерніші риси описуваних говорів — фонетичні та інші подібні особливості; наприклад, порівняймо написання vėjė, merškė, gaditojas тощо.

B. СУФІКСИ ЗА ЇХНІМИ ПРИГОЛОСНИМИ

I. Суфікси з -b-

1. -yba. Іменники, утворені за допомогою цього суфікса, у говорах здавна не є продуктивними в однині — частіше трапляються в новіших словах, наприклад: gynyba kpI|| gynýba, sargýba, tikýba, žvejýba. Серед давніших утворень у мові відомі лише деякі, наприклад, sodýba: Давним-давно інші виїхали до села, а мої дідусь із бабусею залишилися жити в садибі Gs.

Слова, зазвичай уживані у множині, для говорів звичніші, наприклад: derýbos: Веде derýbas — «торгується, домовляється» Vlkv., laižýbos || laižýbos: Ходімо на laižybų — подивимося, хто переможе Gs., piršlýbos, radýbos: Якщо даси radýbų, то віддам Pjv., šėrýbos: Ми віддавали коней на šėrýbų Gs., ženýbos: Молода, а вже має уквату на ženýbų Vlkv.

Похідні слова з цим суфіксом зазвичай мають дієслівне походження та наголошуються за I акцентною парадигмою.

2. -ybas, -a. Суфікс -ýbas, жін. р. -ýba || -ýba вживається у прикметниках замість літературного суфікса -yvas, -a. Із цим суфіксом відомі лише слова: ankstýbas, vėlýbas: Цього року була пізня весна, рання зима Gs. У говірці капсів Падзукії вживаються слова з обома суфіксами: ankstývas, senývas || ankstýbas, senýbas Klvr. Пор. XV 8b.

Суфікс -ybas наголошується з гострою інтонацією. Жіночий рід лише зрідка зберігає давній нерухомий наголос.

3. -ybė, -enybė. Суфікс -ybė досить продуктивний. Утворені за його допомогою слова зазвичай наголошуються на суфіксі й, на відміну від літературної мови, мають, особливо в говорах капсів, циркумфлексну інтонацію та належать до другої акцентної парадигми, за винятком таких зафіксованих випадків із гострою інтонацією-

10. Leksikos tyrinėjimai

145

форми гаиде̇ та приклади першої акцентної парадигми: galýbė, gérýbė, grožýbė і зрідка lýgybė. Частіше трапляється наголошення lygýbė — так зазвичай наголошують не лише капсай, а й занавикійці.

За допомогою суфікса -ybė переважно утворюються відприкметникові іменники, наприклад: aukštybė, baisýbė «1. жахливість, потвора, 2. велика кількість», bjaurybė, brangýbė, gilybė, kantrybė, lygýbė, piktybė, puikybė, sunkýbė, tuštybė.

Від іменників похідних утворень із -ybė небагато; відоміші лише: niekšybė «підла справа», ponýbė «багато панів»: Уся ponybė зібралася Gs., šunýbė «погана, шкідлива справа»: Šunýbės витворяють Vlkv.

Трапляється також те чи інше слово, утворене від прислівника або іншим способом за допомогою суфікса -ybė, наприклад: daugybė, galýbė.

У деяких словах прикметникового походження значення суфікса -ybė може бути різним, але найчастіше він позначає прикметникові абстрактні поняття, частково є синонімічним суфіксові -umas і часом може вживатися паралельно з ним, наприклад: tamsýbė || tamsumas, kartýbė || kartumas. Bjaurybė може мати й конкретне значення: Ах, ти потворо! Grš.

Замість суфікса -ybė або іноді поряд із ним, особливо в іменникових утвореннях, уживається суфікс -ystė, наприклад: brolystė || brolybė, draugystė, giminystė, kiaulystė, kvailybė || kvailybė. Пор. XIV 20.

Із складним суфіксом -enybė трапляється те чи інше відприкметникове утворення — іменник.

Суфікс -enybė трапляється рідше, ніж -ybė. В окремих прикладах за значенням він іноді відповідає -ybė, а іноді має певне конкретне значення; утворені з ним слова частіше вживаються в однині, лише для слів із конкретним значенням частіше характерна множина, наприклад: brangenybė, sūnkenybė: Жахлива коштовність — не можна купити Gs. Pris купив усяких коштовностей, «дорогих речей», Gs. Той хлопець — справжнє sūnkenybė, «лихо» Plv. Слова із суфіксом -enybė можуть мати наголос на корені або на суфіксі.

II. Суфікси з -ч-

1. -inyčia. Зазвичай уживається в гібридах. Найчастіше означає місце, де щось зберігають. Напр.: druskinyčia «сільниця», kiaúlinyčia «свинарник, свиняче стійло» || kiaulinyčia «місце, де бруд і безлад», sūrinýčia «сироварня», sviestinyčia «маслоробня», vilkinýčia «дуже холодна хатина»: To vilkinyčio gali viskas suragoti «усе може позамерзати» Plv.

З цією суфіксацією збереглися також деякі слова іншомовного походження, напр.: abrūšinyčia || abrūšinyčia «абрушиня, пристрій для підвішування абруша (рушника)», cigárnyčia (cigarinýčia?) «мундштук».

2. -inčius, -inčiu vienė. Із суфіксом -inčius трапляються лише окремі слова, напр.: galinčius «той, хто багато може, спроможний», išminčius «той, хто має велику мудрість, великі знання».

Жіночими відповідниками утворень із суфіксом -inčius є слова із суфіксом -inčiu vienė: galinčiu vienė, išminčiu vienė. Звідки ж ти така мудра? Grš.

3. -o čius, -o čiu vienė. Суфікс -o čius позначає особу з певними особливостями, напр.: з бородою «людина з великою бородою»: I(š) давнини лише в патаграфіях бород-

146

dočius matydavom Plv., galvočius «людина з кмітливою, доброю головою», pilvočius «той, хто має великий живіт», ūsųčius «людина з великими вусами».

Поряд із деякими іменниками чоловічого роду із суфіксом -očius відповідні за значенням іменники жіночого роду мають суфікс -očiu vienė, напр.: galvočiu vienė, pilvočiu vienė. Та pilvočiuvienė справді вже негарна Gs.

4. -uočius, -uočiu vienė. Цей суфікс рідкісний. Його значення частково подібне до значення суфікса -očius. Напр.: garbiniu očius «той, хто кучерявий, кучерявець»: Mūs vaiḱs garbiniuočius — gražus Gs. Iš maženc jau bo garbiniuočius Plv., guzikuočius «людина з багатьма чи великими ґудзиками на одязі», pinig uočius «той, хто має багато грошей».

Іноді вживається також жіночий рід: garbiniu očiu vienė || garbiniu otė, guzi-kuočiu vienė, piniguočiu vienė.

5. Інші суфікси з -ч-. a) -yčia: telyčia: Дівчина вже як теличка Alk., Kiaulyčia, -õs (3ᵇ) || Kiául yčia (1) «ліва притока Бамбиноса» Dkš.

b) -enyčia: Raudenýčia притока Klvr.

c) -učė: mergučė «дівчинка»: Tos mergučės ka duoda drėlą (витівляють), tai net grindys pyška Br. З тими mergučėm не зв’язуйся Būbl. Суфікс -učė частіше трапляється в занавицькому діалекті — капси його майже не знають.

III. Суфікси з -d-

1. -da. Перед суфіксальним d зазвичай стоїть ще якась група звуків il, in, el, an… Напр.: kibilda ir klibinda «кульгавий, кривоногий»: Eina kap klibinda Žal., švebėlda «той, хто говорить невиразно, шепелявлячи; шепелявий», balánda «бот. Chenopodium», pabálda «той, хто метушиться, неспокійна людина».

2. -das. Тут маємо слова різного походження й способу творення, як-от: klõdas «ряд, шар», paklõdai «солома, яку стелять на землю в клуні, коли складають зерно».

3. -odas, -a. З цим суфіксом є лише слово vienóds, -a: Brolei, o nevienódo būdo VIkv. Пор. в інших говорах kitódas, -a, латиське vienāds, citāds.

4. -ėzdas; -ozdas. З цими суфіксами варто згадати слова: gremėzdas «той, хто незграбний»: Ale i gremėzdas — kur eina, tę i griūva Gs., gramózdas «1. стара річ»: Pilni kampai visokių gramózdų Plv. «2. той, хто незграбний, вайлуватий».

IV. Суфікси з -g-

1. -ga. Тут варто згадати кілька слів, утворених від кореня -ei- з якимось префіксом, напр.: išeiga «вихід, від’їзд», péreiga «1. обов’язок, 2. мандрівник»: Sugau-dysi tą svieto péreiga Plv., prieiga || pryéiga Gs. «наближення, приготування», sueiga «зібрання, сходження», а також слова, що недавно з’явилися в говірці: ãpeigos «церемонії», pareigà «обов’язок».

2. -gas. З цим суфіксом є лише слово padárgas «інструмент, створіння, виріб»: Pilni kampai visokių padárgų Plv. Можливо, сюди можна віднести й žiõgas: Strāksi kab žiõgas VIkv.

3. -gys, -ė. З цим суфіксом є два слова, що вживаються щодо віку тварини: dveigys, -ė «дворічний», treigys, -ė «трирічний»: Швидко стрибає, бігає, мов дворічна чи трирічна кобилка Gs. Залишив собі лише одного дворічного Alk.

10*

147

4. -ingas, -a. Це широко вживаний у діалектах прикметниковий суфікс. Переважно це відсубстантивні прикметники, які вказують на наявність властивостей предмета, від назви якого їх утворено, наприклад: dékingas, жін. р. dékinga, džiaukšmingas, gailestingas, kaulingas «з великою кількістю великих кісток», kantringas «терплячий»: Kantryngas žmogus Dkš., lašiningas «жирний, з добрим салом»: Lašininga kiaulė — bus ko valgyt Nm., lýingas || lytingas kpl || lietingas⁴ kplI: Lỹtinga diena VIkv., mìltingas: Mìltingos bulvės «добрі, смачні, розсипчасті» Gs., piningingas «той, хто має багато грошей», smalìngas: Ot, smalìngos malkos tai gerai dega Plv., vė́jingas «вітряний»: Vėjinga diena — gerai džiovina VIkv.

Подібне значення мають і такі прикметники, як teisingas, tvarkingas.

Похідні цього типу, крім зазначеного основного значення, можуть виражати й особливіші властивості, наприклад: iškalbingas «красномовний», melagingas «неправдивий, брехливий»: Melagingos šnekos greit paplinta VIkv., nagìngas «той, хто вміє все зробити, вправний у ручній праці»: Nagingą vyrą gáu Gs., petìngas «широкоплечий»: Petingas vyras, tai i drúc Nm. Pakeleivingas žmogus apsinakvó KzR., širdìngas «добросердий, щирий»: Oi, kokia ji má širdinga — negaliu acdžiaukt Žal.

Деякі прикметники з цим суфіксом можуть утворюватися не лише від іменників, а й від прикметників, наприклад: garsìngas — gaũsas, garsus: Tai garsingi vyrai — visi juos žino VIkv., meilìngas — meilė, meilus, malonìngas — malonė, malonus.

Відомішим прикладом, утвореним від прикметника, є лише sumanìngas — sumanus, а від дієслова — dėdinga (višta).

Прикметник із префіксом be- і суфіксом -ingas відомий лише як bereikalìngas «непотрібний»: Kas iš to — bereikalìngas tik darbas Bgt.

5. Різні суфікси з -g-. Тут варто згадати суфікси з вужчим уживанням, яким перед суфіксальним -g- передують певні звуки або групи звуків.

Наприклад, з голосним a перед суфіксальним -g- відоміші такі слова: medžiagà «полотно, тканина; те, з чого щось роблять, будують», mandagùs, -i, melãgis, -ė || melãgius, жін. р. melãgiuvienė: Ką tu klausai tos melãgiuvienės Alk.

З e перед -g- варто згадати: vėdega || vedegà «певний вид сокири»: Vėdega geriausia tinka loviám iškapot Gs., vuodegà.

Можливо, сюди можна віднести, наприклад, і: vertélga «перекупник, спекулянт»: Menkas darbinykas iš tokio vertélgos Žal.

Також трапляється лише один-два приклади похідних із деякими суфіксальними групами звуків ng (перед якими стоїть голосний), наприклад: žabángai || žabángos «пастки-сильця», burliungis, жін. р. burliungė «людина з повним обличчям», mėšlungis || mėšlungis «хвороба зі спазмами м’язів або сухожиль»: Kai užeina mėšlungis — negali paeít Gs., riebungė «товстунка» Vink.

V. Суфікси з -j-

1. -ju-. В описуваних говорах широко вживаються іменникові утворення пізнішого походження із суфіксом -ju-⁵. За своїм значенням вони близькі до слів із суфіксом -inykas || -iminkas

⁴ Як цей, так і деякі інші прикметники із суфіксом -ingas наголошують корінь переважно літні люди.

⁵ Хоча з погляду сучасної мови цей суфікс не є приголосним, тут його включено як виняток, оскільки утворення з ним дуже характерні для описуваних говорів; крім того, тут водночас мається на увазі їхній жіночий рід.

148

основному значенню. Суфіксом жіночого роду цих утворень, особливо двоскладових, найчастіше є -iuvienė, а іноді -ė. Напр.: blýnius, жін. р. blýniuvienė «той, хто любить млинці»: У нас усі діти вже дорослі млинці Vlkv., bulvius, bulvė «любитель картоплі», blūsius «той, у кого багато бліх»: Та їхній пес — справжній бліхастик Alvt., drūskius «той, хто любить солоно їсти», kailius «кожум’яка», kiaūlius «нечупара, недбайло, той, хто брудниться»: Ну, побачиш, як дістанеться тій свинюці Gs., kerdžius kpl || skerdžius kpl: Різник зарізав порося, поставивши загорожу Dkš., pienius «любитель молока», pyrāgius «любитель пирога», puōdžius «гончар», pū́rvius «той, хто брудний, забруднився; польовий робітник»: Була б ти нічого дівчиною, але така бруднуля Gs., rāčius «майстер коліс; тесля», seilius «той, хто весь у слині», snārgius «1. той, у кого шмарклі, 2. дитина», skarmālius «той, хто обірваний, обідраний»: Поскакали обідранець із лахмітником Plv., skrandžius «той, хто вбраний у скрада», skudū́rlius «1. той, хто обірваний, 2. заготівельник ганчір’я», skūrždžius «той, хто зубожів, жалюгідний, живе в злиднях», spirgius «1. любитель шкварок, 2. маленька людина». Пор. ще загадку: Зчепилися, побилися конопляники зі шматком сала (Масниця — початок Великого посту) Gs.

Прикметникових утворень цього типу є лише кілька, напр., nuōgius «голодранець». Такі утворення, як, напр., sùkčius (пор. суфікси з -č-), можуть утворюватися також від пасивних дієприкметників минулого часу із суфіксом -ta- (suktas). Часом трапляються й своєрідні утворення, напр., garbinius, -ė «той, у кого кучеряве волосся»: А ти знаєш того кучерявого? Alk.

Небагато утворень із цим суфіксом створено також від дієслів. Можна припустити, що раніше їх було більше. Вони мають кілька значень. Напр.: lakiūs рідк. «рій», prietvarius «закреп — хвороба», skaitlius || skaičius, skýrius, spiēčius.

Серед прикладів nomina agentis та близьких до них за значенням варто згадати: aūšlius «базіка»: Базікай, чого ти галасуєш, що тобі треба? Grš., drisk(i)us «обідранець»: Соромно йти разом із тією обідранкою Gs., driūlius «той, хто незграбний, вайло» Grš., knisius «той, хто схильний копирсатися, ритися», knipčius «той, хто схильний колупатися або колупається», smīlius «1. гостряк, 2. палець після великого», snūdžius «сонько, засоня»: Що ті соньки матимуть — усе визирають із-за інших Žal.

2. -ėjas, -ėja. Суфікс -ėja (жін. р.) здавна більш звичний лише в деяких словах жіночого роду, напр.: audėja || audėja, melžėja, rovėja (льону), verpėja. Суфікс -ėjas, -a (pjovėjas, siuvėjas, šokėjas, šlavėjas, vedėjas та ін.) зазвичай є новішим, запозиченим із писемних джерел. Нині в одних словах звичніший суфікс -ėjas, а в інших — -ikas. Крім того, трапляються приклади, де значення цих суфіксів різняться, напр.: gynėjas — у суді, gynikas — у бійках, сутичках Ūt., kūrėjas — світу, kūr ikas — печі Ūt.

Утворення із суфіксом -ėjas, -a зазвичай є nomina agentis і утворюються від основ дієслів минулого одноразового часу. Іноді трапляється поодинокий приклад, особливо серед новіших, створений також від основи теперішнього часу, напр. ginėjas: Захисник батьківщини Gs. Слово ravėja рідк. Gs., Vlk. може бути аналогічною формою за зразком ravėtoja.

3. -ija. За допомогою цього суфікса утворюються передусім іменники зі збірним або подібним значенням, напр.: kareivija «солдати, військо» Gs., Brt., KzR., ponija «багато панів, пани»: Колись усе панство поїдало Alk., šunija «1. багато собак, 2. погане товариство», velnija «чортівщина», vergija «рабство», vyrija «гурт чоловіків».

149

— Трапляється те чи інше слово й з іншими значеннями, напр.: perkūnija, (v)uošvija «життя тестя»: Buvau (v)uošvijoj, tai primylėjo (privaišino) Šn., žarija, Orija «ліва притока Газди» Klvr.

За цими загальними словами й назвами народів та країн (Baltarusija, Gudija || Gūdija, Lenkija || Lenkija, Rūsija, Vokietija) суфікс -ija найчастіше почав уживатися також для позначення окремих частин Литовської РСР, напр.: Aukštaitija, Dzūkija, Kaunija, Vilnija, Zanavykija, Žemaitija.

4. -ijas. Цей суфікс не є популярним в описуваних говорах. Із ним відомі лише такі слова: galvijas ir trainijas || trainija «частина воза, дишло».

5. -tojas, -a. Із суфіксом -tojas, жіночий рід -toja, уживаються похідні nomina agentis. Додаванням його до основи первинних дієслів утворюється лише, мабуть, єдине слово чоловічого роду в описуваних говорах artójas: árti. Словотвір слів із цим суфіксом від вторинних дієслів досить продуктивний, напр.: ardýtojas: ardý-ti, gadìtojas, grybáutojas, mokýtojas, prižiūrėtojas, rágitojas, važiuotojas. Останні похідні вживаються також у жіночому роді.

Деякі слова в окремих випадках, наприклад, у родовому відмінку однини мають також закінчення основи на u, напр.: artójaus || artójo, lygítojaus: Mes klausom Blindo Tado, lygitojaus mūsų vado (d., nj.) VIkv.

6. -auja. Із цим суфіксом відомі два слова: šunaujà «1. багато собак, рідко; 2. кілька поганих людей» (пор. šunija): Ne dieve duok gyvet su tokia šunaujà Gž., vilkaujà «1. місце, де багато вовків; 2. холодне місце, холодна кімната, вовча нора; 3. притока Шейменос біля Вілкавішкіса».

7. -ojus. Із цим суфіксом відомі два слова: rytójus ir vasarójus: Daugiausia sėja rugius, kviečius, vasarójaus — mažai VIkv. Останнє слово поряд із основою на ju має також основу на ja: vasarójus || vasarójas, vasarójaus || vasarójo, vasarójus ret. || vasarójei. Давальний відмінок множини лише vasarojam(s).

VI. Суфікси з -k-

1. -ka. Широко відомим похідним із литовським суфіксом -ka є oškà. Словотвір слова kiškà (напр.: Ilgos kiškos «ноги» Gs. Kėlinų kiškà) незрозумілий.

Окремо варто згадати слово mergìčkà «дівчинка-підліток», у якому суфіксом можна вважати також -ička: Ištekėjau būdama tik mergička VIkv.

З нелитовським суфіксом -ka в описуваних говорах є кілька десятків гібридних похідних, найчастіше зі складеним суфіксом. Напр.: kaimynkà || kaiminkà «сусідка», motkà: Tėvą pasodina iš vienos pusės, o motką — iš kitos Ig., bobėlka «бабця, нікудишня баба», kumelkà «погана кобила», vagìlka «злодійка», mergélka «молода, але нікудишня дівка чи дівчина». Як видно, цей суфікс має певне зневажливе й принизливе значення.

2. -kas. Цей суфікс, можливо, трапляється лише в тому чи іншому більш відомому іменнику, напр.: sliekas, laiškas «листок цибулі» || laiškas «лист». Із суфіксом -kas утворено також рідковживане слово žélkas «паросток, пагін». Ji skabūja bulvių želkus Grl.

Серед особливіших похідних варто згадати: pridėčkas «додаток», pridurkàs «пришита знизу частина сорочки чи спідниці»: Jau nemažas, o da vis įsikabinęs į mamos pridurką Gs.

150

3. -kis, -ė. Із суфіксом -kis (точніше -škis або -skis, ж. р. -kė) варто згадати такі характерні для говірки слова (іменники або прикметники): dičkis, -ė, dručkis, -ė «товстун», juočkis, -ė «людина з темним, чорним волоссям або темним обличчям; чорна худоба, чорний»: Būt nieko mergina, tik tokia juočkė KzR. Bó mūsų du šunes — vienas margis, kitas toks juočkis Gs. An pieno juočkė gera karvė Iš., raučkis, -ė «той, хто червоний, рум’яний», riupkis, -ė «маленька ропуха», sūskis, -ė «злидар».

Окремо варто згадати ще слово striūpkis (striūbkis) «круглий, зазвичай невеликий шматок гною або чогось іншого» || striūpkis, -ė «той, хто низький, невисокий»: Jų vaikai visi toki striūpkei Gs.

4. -(s)kus, -(s)kuvienė. Суфікс -(s)kus, ж. р. -(s)kuvienė, досить характерний для описуваних говірок. Він надає певного значення схильності до чогось або зневажливого відтінку. Напр.: ėskus, ж. р. ėskuvienė «той, хто багато й постійно їсть, ненажера»: Negali prišert — ale ir ėskuvienė! Gs. plėpkus «базіка», pirčkus || pirškus «той, хто пукає», šlapkus «мокрунчик»: Na, kur tu ir buvai, šlapkau, šlapkau? Plv., tūpkus «той, хто постійно присідає».

Серед згаданих похідних вирізняється слово meitkus «середній за віком підсвинок», від якого форма жіночого роду не утворюється.

5. -ikas. Це досить продуктивний суфікс, який іноді вживається паралельно із суфіксом -ėjas, однак останній трапляється набагато рідше, переважно в новіших nomina agentis.

За допомогою суфікса -ikas здебільшого утворюються від непохідних дієслів похідні nomina agentis, жіночий рід яких має суфікс -ikė. Напр.: bridikas: Bridikai brėda Snt., ėdikas: Žmonių ėdikas «наклепник, губитель» Gs., čiuožikas, gyrikas: Ji buvo gerų žmonių gyrikė Kps., grėbikas, kasikas, keilikas: Duoda būtėlį tiems keilikams Snt., kulikas || kūlikas, mėžikas, ravikas, skundikas, šokikas. Деякі з них, наприклад: kirtikas: Rugių kirtikai Gs. Jis jau netoli to kirtiko (kuris medį kirto) nuėjęs VŠR., lipikas ret, «той, хто кудись лізе», patarikas «порадник», plėšikas, майже не мають відповідника жіночого роду. Як бачимо, здебільшого вони утворені від форми минулого одноразового часу, але деякі утворюються також і від теперішнього часу: minikas Grl., kulikas Vygr., kurtikas VIkv.

Між словами із суфіксами -ėjas і -ikas, що вживаються паралельно, іноді все ж є певна, важко пояснювана відмінність у відтінках значення: наприклад, у Бубляліс -ėjas означає особу, здатну виконати відповідну дію чи роботу, а -ikas — того, хто виконує роботу тепер; напр.: Pareina pjovikai — це ті, хто жне, але це не означає, що вони займаються лише цією роботою. Пор. V 2.

Похідні від вторинних дієслів із суфіксом -ikas, ж. р. -ikė: kratikas «той, хто трясе»: Acirādo, mat, kratike (mėšlo) Gs., statikas «той, хто складає в стоги зрізані жито чи пшеницю»: skalikas «такий собака, хорт» (жіночий рід не вживається). Крім того, пор. загадку, імовірно відому з писемних джерел: Kat kabikas nekabėtų — ir tupikas netupėtų (підвішене сало й кіт) VIкv.

6. -ikis, -ikė. Із суфіксом -ikis відомі такі слова: jaunikis «молодий», laimikis || laimikis «1. здобута річ, 2. перемога»; крім того, прізвище Eidikis || Eidikys і прикметник raudonikis, -ė, який іноді переходить у іменник, «рудий чоловік». Трапляються також слова з неясною словотвірною будовою, наприклад gābikis «нечистий, чорт; людина, схожа на чорта»: Baisus kaip gābikis Gs. Duok per ragus tam gābikiui Plv. Duok tam gābikiui per guonę, ka nelistu Gs. У говірці KpIIr широко вживається зменшувальний суфікс іменників -ikė, напр.: kačikė, lovikė, pelikė, skarikė, suknikė, viščikė; Bobutė iškepa bandži-

151

..., подає ту банджике̨ кобилці (пс.) Vv. У Пагірі поставила стубике̨ Grl. Із суфіксом -ikė трапляються також прикметники або іменники, що виконують функцію прикметників, наприклад: mažikė, senikė: Mudvi su senikė žmona rovėm Grl. Тут цей суфікс є також у прізвищах дівчат; прізвища дівчат із ним утворюються особливо від чоловічих прізвищ із суфіксами -ūnas, -ilius, -evyčia тощо, наприклад: Brundzikė, Daunorikė, Katilikė, Morkūnikė, Senkevyčikė, Vaitkevyčikė, Varkalikė, Venckūnikė, Žemaitikė⁶ (Brūndza, Daūnora(s), Katilius, Morkūnas, Senkėvyčia, Vaitkėvyčia, Varkalà, Venckūnas, Žemaitis).

7. -okas, -a, -okas, -ė. Су суфіксом -ókas, жіночий рід -óka, утворюються прикметники, що позначають певний (вищий) ступінь, наприклад: gerókas, mažókas, laibókas, lėtókas: Gers vaikinc, tik biškį lėtókas Gs. Da geriau, ka lėtóko būdo Gs., senókas, sunkókas. Значення цього суфікса відповідає значенню прикметників з apy- (apvgeris, apvmažis).

Із суфіксом -ók as, жіночий рід -ókė, трапляються nomina agentis із похідними зневажливого значення, наприклад: sapaliókas «той, хто говорить нісенітниці, верзе», viliōkas «звабник». Часом уживається і той чи інший substantivum mobile, утворений від іменників або прикметників, наприклад: rupūžiōkas, жіночий рід rupūžiōkė «нікчемна дитина або тварина», stačiōkas, -ė «людина, що говорить прямо й неввічливо».

Суфікс -ōkas, -ė уживається для позначення місця проживання або походження людей: наприклад: kauniōkas, -ė V1kv., prieniōkas, -ė Ūt., vištyčiōkas, -ė (: Vištytis) Graž., Vygr. У цьому значенні суфікс -okas уживається також у слов’янських мовах, пор. польське warszawiak, krakowiak.

Окремо слід згадати іменники чоловічого роду з різними способами творення та значеннями: paršiōkas «підросле порося», dvejōkai «одяг, який надягають по двоє водночас» (наприклад, дві кожушини) і прізвище Naujókas; крім того, пор. загальне слово naujókas, -ė.

Як видно з прикладів, іменниковий суфікс -ōkas, -ė має спадний наголос, а прикметниковий -ōkas, -a — висхідний.

8. -ukas, -ukė; -uka. Суфікс -ukas дуже широко вживається. Мабуть, найбільше за його допомогою утворюють загальні іменники з пестливим і зменшувальним значенням. Приголосний перед суфіксальним u може бути м’яким або твердим — чіткої закономірності тут немає. Пом’якшений приголосний t переходить у č. Наприклад: antūkas || ančiūkas, arkliūkas, aržuolūkas || aržuoliūkas: Aržuoliūkas, grižuoliūkas, devynšakis, baltalapis, viršuj menuo teka (льон цвіте) Vv., garniūkas, kačiūkas || katūkas, kumeliūkas || kumelūkas Būbl., lapūkas «1. зменш. лист, 2. лисеня»: Pilvą perėžia lapės i randa lapukūs (пс.) Vv., namūkas, paršiūkas, paukščiūkas || paukštūkas, peilūkas || peilūkas, staliūkas || stalūkas, viščiūkas || vištūkas, žąsiūkas || žąsūkas, žvirbliūkas || žvirblūkas.

Біля Науяместиса, Єстракі, Пашлавантиса (Пренайський район) доводилося чути те саме слово з м’яким, рідше — з твердим приголосним, а часом лише в одному варіанті, наприклад: arkliūkas || arkliūkas, kačiūkas || katūkas, kumeliūkas || kumelūkas, staliūkas, paršiūkas, žąsiūkas, žvirbliūkas. У занавиків частіше вимовляють із м’яким приголосним, але кажуть і з твердим, особливо звертаючись до дітей, наприклад: katūkas Grš., kumelūkas Būbl., paukštūkas Grš. Майже лише з твердим приголосним (arkliūkas, lašūkas, peilūkas, paršiūkas, viščiūkas) вимовляють у самому південному кутку території капсів (Кальварія, Любавос, Вигреляй…).

⁶ Пор. M. Sapijanskaitė, Garliavos tarmė (дипломна робота, рукопис), Вільнюський державний університет імені В. Капсука, історико-філологічний факультет, кафедра литовської мови, 1951.

152

Жіночий суфікс (один або в складі складених суфіксів) -ukė дещо рідший за чоловічий суфікс -ukas. Пом’якшення приголосного перед суфіксом і тут непослідовне, наприклад: avūkė Vlkv., ančiūkė Gs., Vlkv., dalūkė AžB., garbiniūkė: Раніше в волосся встромляли garbiniūkių (дрібні кучеряві рути) Gs., kumeliūkė Grl., kvestūkė: Жінки носили на голові хустки, зав’язуючи їх ззаду; кінці kvestūkės звисали на плечі Klvr., mokytojūkė Grl., netyčiūkė: Та їхня старша дочка — netyčiūkė: народилася вже після весілля чи ще до весілля Būbl., prielaidinūkė: Він ще пожив із такою близькою prielaidinuke (коханкою) Grl., pušiūkė: Pušiūkės šitokutės Ūt., skiedriūkė KzR., spyniūkė Nm., viščiūkė Vlkv. || vištūkė Grl., || žąsiūkė || žąsukė зрідка Gs., Plv. Деякі з цих похідних за значенням, а іноді й за способом творення більшою чи меншою мірою вирізняються (пор. garbiniūkė, kvestūkė, netyčiūkė, prielaidinūkė).

Суфікс -ukas також широко вживається в прізвищах синів, дітей і, у фамільярному мовленні, неодружених чоловіків, якщо перед цим суфіксом немає приголосних g, k, наприклад: Abraitiūkas Plv., Brundžiūkas Grl., Bulotiūkas Dkš., Daugeliūkas Grl., Garboriūkas Būbl., Giedraičiūkas Dkš., Klimiūkas Grl., Vlkv., Kuraitūks Grš., Luisūkas Gs., Žal., Rimošaitūks Grš., Varkaliūkas Grl., Vosiliūkas Brt., Žieviūks Būbl. Пор. прізвища: Abráitis, Brúndza, Búlotą(s), Daugėla, Garbórius та ін. Іноді трапляються й неправильні форми, наприклад — Jablonečkiūks Plb., але зазвичай, коли в корені або в кінці основи батькового прізвища є приголосний k, прізвища синів утворюються із суфіксом -utis, наприклад: Bartkūtis Būbl.; Butkūtis там само, Kamickūtis Vlkv., Senkūtis Gs., Šilingūtis Būbl., Šniečkūtis Nm. Пор.: Bartkus, Būt kus, Kaminckas та ін.

Занавицькі та kpllr у прізвищах дівчат уживають суфікс -ukė, наприклад: Bernotūkė Grš., Braziūkė там само, Deltuvūkė Pašl., Gelčiūkė Ūt., Kuraitūkė Grš., Būbl., Matulaitūkė Ūt., Rimošaitūkė Grš., Vaišn orūkė Būbl. Пор. прізвища: Bernota(s), Bražys, Deltuva, Gelčys (Gelčius), Kuraitis та ін. У говірці kpllr цей жіночий суфікс уживається особливо тоді, коли чоловіче прізвище має закінчення -a, перед яким стоять приголосні -mp-, наприклад: Šliumpūkė: Šliumpa, Trumpūkė: Trūmpa⁷. Суфікс -ukė у районі Ґріс-Кабудіс та в інших місцях уживається переважно щодо маленьких дівчаток, хоча так кажуть і про дорослих дівчат.

Крім того, зменшувальний суфікс -ukas додається також до іншого зменшувального суфікса, наприклад -elis, і тоді маємо складений суфікс -eliukas, наприклад: aukseliūkas Grl., grybeliūkas KzR.

Прикметники із суфіксом -ukas, жіночого роду -ukė, зазвичай утворюються лише від прикметників а-основи, наприклад: juodiūkas || juodžiūkas, mažiūkas, ploniūkas, siauriūkas, trumpūkas. Крім того, особливо в kpllr, вони утворюються також від прикметників із суфіксом -utis (його основи), утворених від зменшувальних прикметників, і тоді маємо складений суфікс, наприклад: baltučiūkas, geruč-iūkas, gražuč iūkas Grl., mažučiūkas KzR.

Трапляються із суфіксом -ukas і субстантивовані прикметники, наприклад greitūkas «1. швидкий поїзд»: Greitūkas не всюди зупиняється Vlkv. Я їхав greitukų Kps., «2. швидка дитина»: Який же ти, дитинко, greitūkas Ig.

Суфікс -ukas уживається також для творення віддієслівних іменників, наприклад: giržduk as «скрип, скрипіння»: У руку в’ївся скрип Žvr., plepikas, -ė «базіка», švilpukas «свисток», žindūkas, -ė «1. дитина або дитинча тварини, що ссе молоко, 2. сосок»: Великий, а ще й досі смокче Gs.

⁷ M. S a p i j a n s k a i t ė, Garliavos tarmė, 39–40.

153

Крім того, трапляються слова різного словотвірного типу або значення із суфіксом -ukas, наприклад: brūzguliukai: «Тут (у ткацькому верстаті) brūzguliukai, якими ходили нитки основи» KzR., guobinūkas «вирізана з дерева посудина, опукла знизу й укріплена залізним обручем (для борошна, круп тощо)» Grl., jaunūkas, -ė «молода людина»: Senūkai (дідусь і бабуся) працюватимуть, а ви, jaunūkai, лежатимете? (ірон.) Gs., mergautinūkas, -ė «дівча», pagramdūkas «1. маленький буханець хліба, спечений із залишків тіста, 2. наймолодша дитина в сім’ї», skurdžiūkas, -ė «маленька виснажена тварина або дитина», tėvūkas «батьків батько, дідусь»: Tėvūkas старий, спідничка коротка; коли нахиляється, то натягується (д.) Gs.

У жіночих іменах іноді трапляється також зменшувальний суфікс -uka (-ukė), наприклад: Mariukà, Mariùkė Grš., Onukà: Mariukà з Jonuku разом димом диміли (весільна промова) Ūt. Вона одружилася з їхньою Onukà Gs.

9. -tukas. Цей суфікс рідкісний. Варто згадати кілька утворених від дієслів іменників, переважно назв знарядь: grieptūkas «залізне кільце у формі серпа, яким загрібають збіжжя (збирають із покосу)»: Деякі жниці й досі griebtukų загрібають жито Brt., kauptūkas «діал. сапка», kirstūkas «1. жвава дитина-підліток, що швидко підстрибує»: Ще й не встиг прокинутися, а вже сам kirstūkas Gs. «2. звірятко, схоже на маленьку мишу» Alk., peštūkas «1. інструмент для скубання свинячої щетини, 2. людина, яка любить битися», plaktūkas «молоточок». Останнє слово може бути утворене не лише від дієслова plakti, а й від іменника plàktas; пор. також graustūkas і graūštas.

10. -įnykas || -ininkas. -inykas || -ininkas — дуже продуктивний іменниковий суфікс. В описуваних говорах частіше вимовляють -inykas⁸.

Похідні з цим суфіксом в описуваних говорах здебільшого утворюються від іменників і називають осіб (жін. р. -inykė), які постійно або тривалий час чимось займаються, піклуються про щось, уміють щось робити або мають до чогось схильність. Наприклад: bitinykas, daininykas, darbinykas, daržinykas, kampinykas «орендар» Plut., kraininykas «той, хто везе придане»: Kraitinykus убирають — через плече пов’язують рушник Ig., mėsinykas, pačtinykas, pagelbinykas, raštinykas, talkinykas Ūt. || talkinykas.

Трапляється кілька похідних цього типу, що називають людей, які живуть у певній місцевості, наприклад: girinykas, -ė «той, хто живе серед лісів», laukininykas, -ė «мешканець місцевості без лісів — мешканець полів»: Біля Казлу-Руди це gir(i)nykai, а біля Пілвішкіса вже laukininkai Alk.

Також трапляються утворені від іменників слова з цим суфіксом, що називають місце, де утримують щось (тварин, птахів), наприклад: kiaūlinykas «свинарник», žąsinýkas «гусятник».

Крім того, серед іменникових утворень варто згадати менш відомі слова: piršinykai «частина кінської упряжі, що проходить через груди коня біля piršys» Gs., kaklininykas (пор. kaklinis) «частина кінської упряжі біля шиї» Būbl.

Іменників, утворених суфіксом -inykas || -ininkas від прикметників або деяких інших частин мови, небагато; варто згадати, наприклад: aūtrinykas заст. Gs. Ми були наче aūtrinininkai Būbl., branginykas, -ė «той, хто продає дорого», pėkštinykas «піхотинець», raitinykas, pirmìnykas, smarkinykas «запальна людина»: Не будь таким smarkinỹks, бо сам дістанеш Žal.

⁸ Капси найчастіше вживають лише -inykas (-ininkas тут є новішою формою), тоді як занавіки, поряд із частотнішим -ininkas, уживали й -inykas (darbinyks, šeiminýks, ūkinyks). Біля Нової Ути чули також -inikas (pulkinikas).

154

До власних назв належать назви сіл (зазвичай у множині) та прізвища, наприклад: Navinykai || Naujin ykai Vlkv., Būdinykas Gs.

Варто зауважити, що в похідних із суфіксом -inykas || -ininkas випадає звук i або весь склад ni, наприклад: girnykai «мешканці лісів», kepūrnykas «той, хто шиє та продає капелюхи», заст., liežuvnykas «балакун, брехун, язикатий», malūnykas || malūninkas Būbl., vargōnykas, vestūnykas Gs. || vestūvininkas: Vestūvininkai приїхали назад Grš., trāktornykas, trobēlnykas заст. «малоземельний, мешканець, який має лише одну хатину». Пор. також baudžiāunykas < baudžiauvinykas.

Як видно з усіх наведених прикладів, слова із суфіксом -inykas, за деякими винятками, наголошуються відповідно до відомого правила наголошування літературної мови⁹.

11. -iškas, -a. Це прикметниковий суфікс¹⁰. За допомогою цього суфікса утворено переважно прикметники від іменників. Ці похідні найчастіше позначають певну належність або подібність. Напр.: bōbiškas «такий, як бабський»: Що ти слухаєш ті бабські балачки Gs., čigōniškas людина «хитра, кмітлива», kiaūliškas поведінка «неввічлива, негідна поведінка», mēsiškas страва «приготована з м’яса або з м’ясом», pāsakiškas «такий, як у казках». Бувало, наслухаємося всіляких казкових пригод Vlkv., senōviškos моди, šūniškas життя «погане, злиденне», žiēmiška шапка «тепла, яку носять узимку». Сюди, можливо, слід віднести приклад: «Sodžius» — і žemaitiško, і з giōgiško¹¹ Klvr.

Значення належності особливо виявляють такі приклади, як: angliška англійська тканина, vōkiška німецька мода.

Трапляється трохи слів із суфіксом -iškas, утворених від прикметників або деяких інших частин мови, наприклад: vidutiniškas хлопець середнього зросту, visiškas повний інвалід, pasiūtiškas холод, kazdiēniškas буденна зустріч, savōtiškas людина своєрідна.

12. -iškis, -ė. У загальновживаних словах суфікс -iškis, жін. р. -iškė, уживається, наприклад, у таких похідних: alytiškis «людина з Алітуса або з околиць Алітуса», jūsiškis «той, хто живе з вами, хто є вашим», mūsiškis, namiškis «мешканець цього дому». – Як поживають інші ваші домашні? Vlkv. Суфікс -iškis, -ė, паралельно з -ietis, -ė, уживається особливо в kpII: birštoniškis, kauniškis Pašl., prieniškis, sasnaviškis Jiestr., simniškis Dkš., vilniškis, virbališkis Vygr. Представникам діалекту Даукшяй здається, що між суфіксами -iškis та -ietis є певна різниця, але з’ясувати, у чому саме вона полягає, не вдалося. Занавицькі кажуть: Parvažiavo šakiškei «приїхали ті, хто був у Шакяї» Būbl.

Окремо варто згадати слово vyriškis «чоловік». Bō дві жінки і один чоловік Gs. Так само, як vyriškis, утворене слово з суфіксом -iškė moteriškė «жінка». Потроху, потроху стала жінкою (пісенька) Plv.

У описуваних діалектах із суфіксом -iškė є слово tēviškė «1. рідне місце — батьківщина, 2. рідко, заст. панщина», наприклад: Були такі компанії, ходили люди й співали: «Господи, з ласки Твоєї поверни нам tēviškė» Būbl.

Власних назв — ойконімів із суфіксом -iškis, -iškė (в однині або множині) трапляється більше, ніж загальних назв. Напр.: Ałdriškei с. Žal., Būdžiškei с. Alvt., Juozūniškė с. Plv., Moziūriškės с. KzR., Pilviškėi міст., Plū-

⁹ Plg. A. Laigonaitė, Literatūrinės lietuvių kalbos kirčiavimas, Vilnius, 1959, p. 43–44.

¹⁰ Трапляється, хоч і дуже рідко, ще те чи інше іменникове утворення з цим суфіксом, наприклад: Немає жодної навіть gyvuliško Grl. Kitašyk mērgiškė не вчилася Būbl.

¹¹ В околиці Калварії žemaičiais називають мешканців краю Капсукаса, а дзуки прозивають людей з околиць Калварії giūogais.

155

тішкес містечко, Вілкавішкіс; назви річок: Багжішке Дкш., Дудішіскіс Кпс., Гріжішкіс Ігл., Кішлішке Шіл., Каволішке Кпс., Рудішкіс Кпс., Пабалішкіс Сс. Варто зауважити, що суфікс -iškė для позначення назв місцевостей в однині частіше вживається в західній і північній частині описуваних говірок, а -iškės (множина) — у східній і південній частині.

13. Різноманітні суфікси з приголосним -k-. a) -aka: ąšaka: Duonutė бє з ąšakom Gs.

b) -aika: nevaláika «нечупара, нечепура». Baisus nevaláika tas vaikščias Plv.

c) -auka: staučiáuka «тин із бочок» Шіл.

d) -ečkė: rupėčkė «жаба»: Почекай-но, rupėčke, я тобі покажу! (так кажуть неслухняній дитині, розсердившись) Алвт.

e) -ėkas. Із цим суфіксом є кілька слів різного походження та значення, наприклад: kanabėkas «знаряддя для вивертання гною з воза», ponėkas «недопанок».

f) -eika: lindėika «той, хто всюди лізе», mušėika || mušėikė «забіяка, любитель битися», Judrėika прит. ВШР., Mažeika прізв. ВІкв.

g) -elka: tupėlka «той, хто сидить, сидить навпочіпки»: Ну ж бо, tupėlka, гайда прясти, Бр.

h) -erka: pliumperka «товста (про жінок)»: Pliumperkos, anà, gōglina Br.

i) -urkė: čiūčiurkė «дівчинка, яка мочиться», pečiūrkė «місце під піччю».

j) -uška: dainuškà, peliuškos «поганий чорний горох», vakaruškos || vakaruškà «вечірні танці», voveruškà «такий гриб», прізвища: Andriuškà, Baltuškà, Bartuškà.

VII. Суфікси з -l-

1. -(s)la, -(s)las. Із суфіксом -la є близько десятка похідних різного значення, найчастіше дієслівних, напр.: šmekla «чудовисько», švarplà «маленька виїмка, виступ або відкол; проміжок між зубами»: Розсікла губу — і залишилася švarplà Plv., tešla, vėpla «телепень», žiopla || žioplà «неуважна, недалека людина», žirglà «довгоногий»: Ось і той žirglà іде Snt. Із -sla відоме лише gýsla. Із суфіксом -las є кілька іменників, напр.: aūlas: Чорний, як чобітне дратва Gs., driėžlas «ящірка», dūmlas, siūlas. Серед прикметників із суфіксом -las, жін. р. -la, варто згадати: dėglas, miklas. Із суфіксом -slas є лише кілька іменників, напр.: krislas < *kritslas, mėšlas < * *mežšlas, mókslas, tikslas, žaislas Būbl. «вуздечка, вудила», žaislas nj. «іграшка».

2. -(s)lys, -ė. Насамперед варто згадати такі nomina agentis із суфіксом -lys, жін. р. -lė, наприклад: burblys «1. той, хто постійно бурчить, 2. товста дитина», čirkšlys, -ė «пронизливо плачуча дитина або дівчинка», šnypslys «той, хто, зігнувшись, працює, ніби шморгаючи носом»: Štaras štarina, два яструби чіпляються, а бідолашний šnypslys плентається позаду (орач) Alvt., šveplys «той, хто шепелявить», pyplýs «1. той, хто пищить, цвірінькає, 2. той, хто худий, хирлявий», veplys «той, хто витріщається, телепень», žioplys «той, хто витріщається; роззявлений, телепень»: А ти пошлеш таку роззяву? Alk.

Є слова із суфіксом -lys різних значень, напр.: baublys «зоол. Botaurus stellaris», dieglýs «колючий біль, така хвороба»: У бік закололо Gs., grėblýs, krumplýs «1. суглоб пальця, 2. виступ на залізному колесі, що обертається, 3. невисока, огрядна людина».

156

Нічого собі дівчина, а мені дісталася така krūmplis Žal., kranklys «зоол. Corvus corax», padėlys «яйце, знесене в запас», siurblys «інструмент для викачування води», svirplys, водоспад Krioklys Žal.

Із суфіксом -lė трапляються іменники з конкретним значенням, напр.: družėlės «стружки, тирса», grimzlė (4) переважно мн. «осад»: Увесь осад зібрався на дні Gs., rauplės, siūlė, stemplė, žnyplės; річка Yglė Ig., річка Karklė Kbr.

Суфікс -slė (після k -slė) рідкісний; із ним варто згадати такі слова: gyslė || gyslė (4, 1) «листок рослини trakučio, гислолистої»: Запали листок gyslė із солодкою сметанкою — легше мине переймивання в животі Gs. Зніми з руки жилки Vrb. Задумав я думку через живіт — жилку, у животі ярмарок Gs., kriaukšlė || kriaukšlė «скоринка хліба» Gs., mislė, pūslė, raukšlė.

3. -lius. Із цим суфіксом відомі лише: derlius, skaitlius «число»: За кількістю чимало копиць (жита) нажали, але врожай невеликий (мало зерна вимолотили) Plv.

4. -lus, -li. Із цим суфіксом утворюються прикметники різних значень, найчастіше від дієслів, а іноді від іменників, напр.: bailus, knislius «схильний копирсатися, ритися» Vlkv., keblus «складний»: Тут складна справа Vlkv., seklus «мілкий»: Тут (у річці) мілке місце — перейдеш убрід Gs., vislus: Усі вони (багатодітні) — їхній рід увесь час отримує премії Plv.

5. -ala, -alas. Із суфіксом -ala трапляється лише поодиноке похідне, напр.: griaušala «нікчема»: Що ти візьмеш цю griaušala — дівчата тобі не пара Alk., sniegala «така пташка» Klvr., švėpala «вітрогон; телепень, роззява»: Я ж казав, не зв’язуйся з тим švėpala. Gs.

Із суфіксом -alas насамперед варто згадати віддієслівні іменники, здебільшого такі, що позначають конкретний предмет, напр.: apvalkalas «одяг, убрання»: Я дав Йонукасу два комплекти одягу VšR, augalas, barškalas «брязкальце», gėralas «те, що п’ють, квас», lakalas, lėsalas, padažalas «підлива», verpalai «нитки, те, що напрядено», užvalkalas. Трапляються також поодинокі абстрактні іменники, напр.: pliauškalas «потворні балачки», tauškalas «пусті балачки; базікання».

Є також похідні nomina agentis, зазвичай із зневажливим, принизливим значенням; до них можна зарахувати деякі з уже згаданих вище (barškalas, tauškalas). Напр.: bambalas «той, хто бурчить», barškalas «людина, яка багато говорить», pliūpalas «той, хто базікає — так говорить», smirdalas «той, хто смердить, смердюх», tarškalas «той, хто тараторить — швидко й голосно говорить».

Є ще поодинокі похідні інших типів, напр.: reikalas, riebalai, šapalas «1. скалка, 2. назва риби», vabalas.

6. -alis, -ė; -alius, -ė, -aliuvienė. Із суфіксом -alis, жін. р. -alė, трапляються похідні nomina agentis із зневажливим значенням, напр.: miegālis, -ė «той, хто багато й довго спить», nuogālis, -ė «голопузий, голий»; (nuogālė «відсутність одягу»: Льон не вродив, і настала нужда в одязі Gs.), snaudālis, -ė «той, хто весь час дрімає».

Поряд із формою із суфіксом -alis для того самого значення, можливо, частіше вживається форма із суфіксом -alius, жін. р. -aliuvienė || -alė, напр.: bambālius «той, хто багато бурчить і надокучливо говорить»: Замовкни, буркотухо! Alk., bezdālius «той, хто пукає», miegālius, nuogālius, pirdālius, pliauškālius «той, хто базікає, говорить непристойно», snaudālius, spangālius, -ė «сліпий, короткозорий»: Коли вона пряде, клоччя потрапляє їй в очі, і вона осліпне VšR., staugālius «той, хто виє», tauškālius: Гене — та ще базікало Br., varvāl ius «маленька дитина», зневажл.: Замовкни, varvāl iau, ще будеш тут мені очі дряпати! Būbl.

157

7. -elis, -elė, -intelìs, -ė; -elys. Суфікс -elis, жіночого роду -elė, вживається для творення переважно зменшувальних і пестливих іменників; чоловічий рід (із -elis) утворюється зазвичай від незменшувальних двоскладових іменників чоловічого роду, а жіночий рід (із -elė) — від іменників жіночого роду. Напр.: brolelis, dugnelis, paršelìs, senelis, tėvelis; galvelė, mergelė, pušelė, vyšnelė. Трапляється зменшувальне значення суфікса -elis із відтінком зневажливого значення: Гарно, як розмовляють ті дзукі Snt.

Деякі слова із суфіксами -elis, -elė уже не є справжніми зменшувальними — набувши певного спеціального значення, напр.: berželis «шостий місяць року, червень», gaidėlis «бот. подорожник середній, Plantago media»: Подорожник переважно росте на бідному лузі Gž. Подорожника й худоба не їсть Šn., kūlėlis «спеціально зв’язані снопи соломи для покриття даху»; avėlė, bobėlė «пристрій для клепання коси», skarėlė.

Так само утворені й прізвища, напр.: Medėlis, Stanėlis. Тепер вони вже не мають зменшувального значення.

Із суфіксом -elis є також незменшувальні слова з принизливим значенням, напр.: góvelis «головень, недотепа», goželis «той, хто тиняється; недотепа»: Той недотепа тиняється полями Nm. Куди ти подінеш такого недотепу Gs., vaikelis «хлопчисько»: Всяких хлопчисьок набралося на танці Gs., vėpelis «дурень, телепень»: Чого ти слухаєш того телепня Plb., žiopelis «недотепа». Відмінність цих утворень від слів із зменшувальним суфіксом показує також наголос — наголос падає не на суфікс.

Складний суфікс -intelìs, -ė, що трапляється, ніби виражає певний ступінь прикметника, напр.: Baltìntėlis (біленький), мов сніжок Gs. Ще jaunìntėlė дружина Būbl. Vienìntėlis хлопець Nm. Naujìntėlis кожушок Gs.

Іноді трапляється також суфікс -elys, напр., поряд із vaikelis у тому самому значенні вживають і vaikelys: Не водися з тими дітлахами Plv.

8. -ėlis, -ėlė; -utėlis, -ė; -umėlis. Суфікс -ėlis, жіночого роду -ėlė, як і суфікс -elis, -ė, має переважно зменшувальне й пестливе значення, проте додається до основ багатоскладових іменників, напр.: ąžuolėlis, dobilėlis, dolerėlis: Дав золота сріблячка, битого долерка (д.) Alvt., piemenėlis, vainikėlis; dukterėlė, lelijėlė, seserėlė.

Від прикметників із суфіксом -utis, -ė (baltutis) утворюються прикметники зі складним суфіксом -utėlis, -ė. Із суфіксом -utėlis, -ė вживаються, найчастіше у фольклорі, такі зменшувальні й пестливі прикметники, як: baltutėlis, -ė, gražutėlis, -ė, lygu-tėlis, -ė Grl., mažutėlis, -ė, naujutėlis, -ė. Крім того, трапляються також такі, як: girtutėlis, -ė, greitutėlis, -ė.

За значенням прикметники з цими суфіксами дорівнюють певному вищому або найвищому ступеню.

Зменшувальне й пестливе значення мають також іменники зі складним суфіксом -umėlis, що трапляються, наприклад, такі: baltumėlis, brangumėlis, gražumėlis, skaistumė-lis, tolūmėlis.

Зовсім інше значення мають віддієслівні іменники із суфіксом -ėlis, жіночого роду -ėlė, що означають переважно осіб (зазвичай із певним негативним значенням), напр.: iždėkelis, nebūvėlis: Звідки той гість-nebūvėlis? «той, хто ще ніколи не бував, або бував давно» Gs., nugaišėlis, padėgėlis, pajuodėlis «той, хто має чорне обличчя, почорнілий», pamišėlis, pavaržėlis «бідолаха, жебрак», suplūšėlis, užušėlis «напівдурень». Як видно, ці утворення успадкували значення дієслова з префіксом, від якого вони утворені

158

і наголошуються на корені. Тут слід згадати й слова, утворені від зворотних дієслів, наприклад: aciskyrėlis, isigimelis, išsišėpelis «той, хто вишкірився»: Некрасивий — такий вишкіреник Ig. Я з таким вишкіреником не хочу навіть приятелювати Žvr. Хто візьме таку вишкірену Ig., išilupėlis «той, у кого щось облупилося»: Цей облуплений горщик (посудина, з якої злізла полива) можеш ставити на вогонь — він жару не боїться Kps., isižiojėlis «базіка; крикун, плакса; роззява»: Та їхня дитина — страшний крикун Kps. Страшна крикунка: кричатиме, іншому розповідатиме Gs., ištvirkėlis, pasileidėlis, susiraukėlis, usimėrkelis. Жіночий рід цих слів має суфікс -ėlė.

Є ще різні назви переважно тварин, а іноді й рослин, лише жіночого роду (із суфіксом -ėlė), наприклад: dilgėlė, kirmėlė, šiurbėlė «п’явка», skruzdėlė, utėlė, vėgėlė. Від зменшувальних слів вони відрізняються також місцем наголосу.

9. -ėlius, -ėliuvienė, -ėlė. Із суфіксом -ėlius, жіночого роду -ėliuvienė || -ėlė, відомі лише поодинокі слова з принизливим значенням, наприклад: smirdėlius «смердючка», жіночого роду smirdėliuvienė || smirdėlė || smirdėlė, utėlius «той, у кого є воші», жіночого роду utėliuvienė || utėlė.

10. -ila, -yla. Суфікс -ila досить рідкісний — варто згадати лише такі слова з ним: barzdilė || barzdylą рідк. «бородань», vaidilą, Dabrilą власні назви.

Із суфіксом -yla слід згадати поодинокі слова спільного роду, наприклад: pliauškyla «базіка», staugylą «той, хто завиває, кричить».

11. -ilas; -ylas, -a. Із суфіксом -ilas є кілька іменників чоловічого роду, наприклад: birbilas «погане пиво» Plb., brizgilas «вуздечка з вудилами, надягнута на коня», dóbilas, eržilas, sprāgilas.

Суфікс -ýlas || -ýlas, жіночого роду -ylà, відомий лише в таких прикметниках: akýlas || akýlas, -a (поряд із akyliūs, -ių) і ausýlas, -à рідк.

12. -olius, -oliuvienė; -olė. Із суфіксом -olius, жіночого роду -oliuvienė, відомі лише gurgolius, gurgoliuvienė «нечупара, замазура, нечистюха»: Такого замазуру я ще не бачив, як тебе Alk. І як наважується та нечупара сісти за стіл? Alk.

Із -olė засвідчене лише gurgolė «горілка»: Коли нап’ються горілки (сп’яніють), тоді й валяються (лежать) Gs.

Походження цих слів, можливо, слід пов’язати зі словами gūrgulas, gurgėti тощо.

13. -ula, -ulas. Із суфіксом -ula варто згадати лише одне слово viesula || vėsula «вихор»: Крутиться, мов вихор Žal. Піднявся страшний вихор Gs.

Із суфіксом -ulas трапляється кілька іменників із різними значеннями, наприклад: bum-bulas «диск, куля (вежі)», burbulas: Зник, мов мильна бульбашка Gs., gėdulas || gėdulas діал., gniūtulas «шматок», gūrgulas || gūrg(u)olas «збитий або зім’ятий шматок тканини», viesulas діал.

14. -ulis, -ulė; -ulys. Із суфіксом -ulis, жіночого роду -ulė, уживається низка прикметників із певним займенниковим значенням, наприклад: didžiulis, -ė, gražulis, -ė рідк., mažiulis, -ė. Серед іменників дещо іншого (певного пестливого) значення, чоловічого чи жіночого роду, варто згадати такі: dėdulis, dievulis, tėvulis, pačiulė: Де твоя сорочка, люба? Alvt., svočiulė: Сво́чка дорогою троянду зірвала Plv. Посунься, свахо, тут сядуть гості Gs., tetulė.

Варто згадати також такі іменники, як, наприклад: brūzgulis «певний різновид палиці», drobūlė «певний різновид скатертини»: Понашивала всіляких скатертин Vlkv.

Із суфіксом -ulis відоме також кілька прізвищ, наприклад: Gražulis, Mičiulis, Vaičiulis.

159

Із суфіксом -ulys передусім слід назвати похідні nomina actionis, наприклад: drebulẏs, dusulẏs, godulẏs «жадібність», nudulẏs «лінощі, дрімота»: Пополудні така дрімота бере Grl., riaugulẏs «відрижка, блювотні позиви», snaudulys «дрімання, сон», troškulys.

Трапляються слова різної словотвірної будови з конкретним, а іноді й абстрактним значенням, наприклад: gyvulys, juodulys «чорна пляма, чорна цятка, чорнота», kraustulys «невеликий переносний предмет», krušulys: Зіпсоване молоко стає грудкуватим або буває рожевуватим Būbl., nuodegulẏs «обгоріла палиця», skaudulẏs: На нозі вискочив нарив Gs. Не можна терпіти нариву Grl., skritulys «коло», triuškalys «крихта» Grš., užkandulys «перекуска»: Не п’яниця — завжди мав при собі перекуску Būbl.

15. -aila. Рідкісний суфікс. Трапляється в іменниках спільного роду та у власних назвах, наприклад: krapāila «той, хто йде, дріботячи»: Видно, п’яний — іде, наче krapāila Gs., sapāila «базіка, пустомеля» Nm., strapāila «той, хто човгає, strāpalīs», Šipāila прізвище Grš. Цей суфікс, можливо, має відповідники й у слов’янських мовах, пор. слов. -ailo.

16. -áulė. Із цим суфіксом серед описуваних говірок наразі відоме лише одне слово makáulė «голова; маківка» (зневажл.): Замала в тебе голова для тих наук Gs. Заїхав (ударив) палицею просто по маківці Žal. В інших говірках, наприклад у жемайтських, а також у літературній мові це слово має циркумфлексний наголос¹².

17. -uolius, -uolė; -uolys. Із суфіксом -uolis, жіночий рід -uolė, утворено переважно слова від прикметників, наприклад: drąsuolis, -ė, gudruolis, -ė, pavyd(u)olis, -ė: Скупар — заздрісник з’їв мишу, наче кобилу (з мови пастухів) Gs., stipruolis, -ė, šykštuolis, -ė, skenduolis, -ė, varguolis, -ė «бідолаха».

Окремо слід згадати žyžuolis «буряк або інший овоч (цибуля, сіянець цибулі)», raguolė «синьоквіткова квітка, що росте серед пшениці», spanguolė бот. «Oxycoccus quadripetalus, спалгене».

-uolys — не дуже продуктивний іменниковий суфікс. Широко відомі лише слова: branduolys, kamuolys, obuolys.

18. -(y)kla. Із первинних дієслів, утворений за допомогою суфікса -kla, відоме лише слово sėkla.

Додавання суфікса -kla до інфінітива вторинних дієслів на y-основу утворило суфікс -ykla. Похідні з цим суфіксом здебільшого позначають місце, де щось роблять. Давніх слів небагато. Наприклад: gulykla: Тут лежанка зайця (місце, де він лежав) Gs., knisykla «перекопане, розрите, захаращене місце»: Їхнє ліжко — наче свиняче рило Plv., maudykla «місце для купання». Як у літературній мові, так і в описуваних говірках суфікс -ykla нині дуже продуктивний і живий. Пор.: čiuožykla, kirpykla, mokykla, valgykla. Із суфіксом -ykla трапляються також власні назви, наприклад Žaidyklos «таке болото» KzR.

Окремо слід згадати іменник спільного роду зовсім іншого значення baidykla «опудало»: З нього вийшло б страшне опудало Grš. Із таким обличчям — наче якесь опудало AžŽB.

19. -klas. Із суфіксом -klas є слова, що переважно позначають знаряддя й зазвичай утворюються від дієслів, наприклад: gin klas, pjūklas. Також тут слід згадати:

¹² Пор. Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (відп. ред. J. Kruopas), Kaunas, 1954; P. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, с. 191.

160

ткацький човник, гармата: Стріляє з різних гармат Vlk., підкладка || підкладка «певна палиця, що підкладається під щось», пелюшка.

20. -klė, -klis, -klys. Із суфіксом -klė є іменники різних значень, наприклад: горло, пастки «капкан», slaklės.

Перед суфіксом -klė може стояти який-небудь суфіксальний звук (голосний або дифтонг); тоді маємо так чи інакше утворені так звані розширені суфікси -yklė (слова, утворені з ним, найчастіше позначають знаряддя), -oklė, -uoklė, наприклад: потвора «чудовисько», grumdyklė «дерев’яний або залізний пристрій для прання, товчення» Grl., metyklė «пристрій для метання чого-небудь, наприклад камінців», кидальна, стрілка (наприклад, годинника доріг), гойдалка «гойдалка», šaudyk lė «пристрій, куди вставляють човник під час ткання», полювання; girtuoklė «лісова ягода, схожа на чорницю», привид: Розповім таку історію про привидів «казку про привидів або примар» Ot., первоцвіт «первоцвіт» Vlk., Nm.

Перед суфіксом -klis також може стояти який-небудь суфіксальний голосний або дифтонг, наприклад: i, o, uo. Так виникають суфікси -iklis, -oklis, -uoklis. Наприклад: jauniklis, -ė «той, хто зовсім молодий», Kiritiklis прізвисько. Dkš., klajoklis, -ė, girtuoklis, -ė, pakaruoklis, -ė, vaiduoklis.

Із суфіксом -klys відоме лише аркліс.

VIII. Суфікси з -m-

1. -(s)mas. Із суфіксом -mas є кілька іменників із конкретним значенням, наприклад: jėšmas, kėlmas: Заріс, як кілок Gs.

Варто відзначити числівник -mas, жіночого роду -ma, sėkmas, -a, що рідко вживається. Деяким старшим представникам описуваних говірок іще відомий числівник ašmas, -a. Форму «sėkma» та «ašma» частіше доводилося чути в околицях Науёйі-Ути.

Із суфіксом -smas є близько десятка віддієслівних абстрактних іменників та утворень nomina actionis, наприклад: грім: Та щоб тебе грім! Gs., jausmas, klik s mas «крик, вигук», riksmas «крик, репет», skausmas, šauksmas, trenk(s)mas, triukšmas (після k тут -smas > -šmas), verk(s)mas.

2. -(s)mė. Суфікс -mė вживається, наприклад, у словах: волога, глибина «глибина, глибоке місце»: Не лізь — там сама глибина Plv., напрямок «напрямок»: Ну то напрямок Gs., padermė «рід, порода», густота «густина».

Із суфіксом -smė відоміші лише слова: покарання, дисципліна, пісня, grūsmė «тіснява, скупчення»: Зійшлося стільки людей, що була велика тіснява Vlk., джерело «вир, водоверть».

3. -imas. Суфікс -imas досить широко вживається. За його допомогою переважно від основ минулого часу утворюються віддієслівні іменники абстрактного значення, наприклад: біг, ходіння, жалість: Ох, плач і жаль — так сумно стало Gs., гурчання «бурчання»: Усю ніч було чути гурчання машин, що їхали Kt., стрижка, кидання, шиття, стояння: Після весілля повертаються додому, тоді починається стояння Ig. Стояння — саме весілля Ig. На стоянні гарно частують сватів Ig., шум.

Деякі з названих утворень набули також конкретного значення, наприклад: оране поле переважно у множині «зоране поле», клуня: Ми вже обмолотили пару клунь Gs., prariekimas «пере-

11. Leksikos tyrinėjimai

161

скибка, відрізана від хлібини», sutvėrimas: Ale tai i sutvėrimas niekai vaikas! Plv., vežimas «колеса».

У деяких словах цієї словотвірної моделі, коли виникає нове значення, змінюється місце наголосу й найчастіше замість суфікса -imas вимовляється -ymas, наприклад: padėjimas «дія» || padėjimas «запас»: Ta bulvinė viskām geras padėjimas Žal., gėrimas «дія» || gėrymas «напій». Пор. суфікс -ymas.

Є ще один іменник із суфіксом -imas, утворений від прикметника, наприклад: jaunimas, minkštimas, tirštimai.

Серед прикметників із суфіксом -imas, жіночий рід -imà, варто згадати: svetimas, -à, artimas, -à, tolimas, -à; замість двох останніх частіше кажуть artymas, tolymas.

4. -ymas. Суфікс -ymas є складеним: -y-mas, наприклад sāk-y-mas.

Із цим суфіксом передусім слід згадати віддієслівні іменники від інфінітива v-основи, наприклад: āydymas, gānymas, mātymas, klāusymas, sākymas. Це переважно слова з абстрактним значенням. Трапляються двозначні утворення цього типу — зі значенням дії та конкретним значенням, наприклад: maišymas «1. дія, 2. замішане хлібне тісто», pūdmas «1. дія, 2. перелогова, під паром земля».

За допомогою суфікса -ymas іменники утворюються також від первинних дієслів і зазвичай мають конкретне значення, наприклад: gėrymas: Prisidarė visokių gėrymų Gs., grendymas || grėmdymas «підлога клуні», gūrgždymas «пах». Jį pervėrė peiliu į patį gūrgždymą Kps., klāusymas: kláusti: Koks klāusymas, toks ir acakymas. VIkv.||klāusymas: слухати, linkymas «протилежний бік коліна ноги або ліктя руки», kūlymas: Jau prasidė kūlymai VIkv. Пор. також: gėrymas «1. напій, те, що п’ють, 2. пиття»: Įpratęs į tą gėrymą, tai kap liga Žal., klāusymas «1. дія, 2. запитання» і klaustimas «дія». Щодо місця наголосу пор. -imas.

Іменникове словотворення від прикметників за допомогою суфікса -ymas широко не засвідчене. До цієї моделі можна віднести: bāItymas «біла частина ока, яйця…», tūštymas «найчутливіше місце збоку, підребер’я»: Dūnkstelė į tūštymą, ir negyvas Gs., dvišākymas (: dvišakas) «пах, промежина».

Прикметників із суфіксом -ymas, жіночий рід -ymā, небагато: artymas, -à || artymas, субст. «приятель», tōlymas, -à; рідше artimas, tolimas.

5. -uma. Із суфіксом -uma трапляються утворення з різними значеннями (можливо, переважно позначення місця), наприклад: aukštumà «високе місце»: Užlipo į pačią aukštumą VIkv., gailumà «пекучість»: Pačią gailumą nugėriau, o kas liko, tai tau Gž., gilumà «глибоке місце», jaunumà «молодість»: No jaunumoš lašinių nevalgau Gs., seklumà «мілке місце (наприклад, у річці)», žemumà «низьке місце».

Крім того, кажуть: daugumà «більшість», šilumà, tuštumà: Vidūrvasarį pati tuštumà; tuščias metas — mažai tėra maisto Gs.

6. -umas. Це досить поширений суфікс. За його допомогою переважно утворюються абстрактні іменники від прикметників, іноді вони мають і конкретне значення, наприклад: aiškūmas, baltūmas, gerūmas, gilūmas, kartūmas, riebūmas (а також riebūmai «жири»), piktūmas: Piktūmas ‘гнів’ ima į jį žiūrint Alk., sunkūmas, šviesūmas, tamsūmas. Як видно з прикладів, ці слова утворюються не лише від прикметників u-основи, а й від прикметників a- та ja-основ. Крім того, іноді поряд із žalūmas, didūmas кажуть також žaliūmas Gs., Plv.: žalias, didžiūmas || didžūmà «більшість, велика кількість»: Didžiumà jau nusikasė bulves, o jų dar stovi Nm.

162.

Зрідка трапляється один-два похідні утворення з -umas і від іменника або якоїсь іншої частини мови, наприклад: tinginumas: «Від тієї спеки мене охоплює лінощі» Gs., netikumas: «Але й недбалість його — це жах» Plv., daugumas «більшість».

Зауважимо, що в деяких похідних із суфіксом -umas орудний відмінок, ужитий прислівниково, має наголос на корені, наприклад: gėrumu, gražumu, piktumu.

7. Інші суфікси з приголосним -m-. a) -amas: rūkamas «частина ткацького верстата», рідко Gs.

b) -ymė. Із цим суфіксом відоме лише одне слово kiaurymė «отвір»: «Ой, який тут отвір» Gs.

c) -imis, -ė. Варто згадати лише слово penimis, penimė «той, кого відгодовують, зазвичай порося, свиня»: «Зарізали доброго відгодованого кабанчика» Plv. «Ту свиню на відгодівлі зможемо продати» Gs.

d) -umė. Із цим суфіксом відоме лише слово mažumė «дитинство»: «З дитинства (частіше mažumėlės) звик красти» Plv.

IX. Суфікси з приголосним -n-

1. -(s)na, -(s)nas. Із суфіксом -na насамперед варто згадати іменники переважно з конкретним значенням, наприклад: briaunà «край», siena, šalnà, šutna «спекотна, задушлива погода», žiaunos.

Із суфіксом -na є також іменники спільного роду nomina agentis, наприклад: gleinà (4) «той, хто маже, бруднить, вимазує»: «Ну й замазура — ножа взявши, м’яса не може відрізати» Žvr., klipnà: «Такий хвалько, а вихвалятися — кінця-краю немає» Būbl., purkšnà «той, хто швидко гнівається й починає пирхати», skretnà «той, у кого брудний, замурзаний рот; нечупара»: «Той чоловік страшний нечупара» Gs.

Трапляються слова з іншим способом творення або різними значеннями, наприклад: triznà «1. пронос, рідкі випорожнення. 2. запальна людина, гарячкуватий».

Слова (іменники), утворені суфіксом -sna, переважно називають осіб або конкретні речі, наприклад: dusnà «задушений», džiūsnà «висохлий», rukšnà (після k s > š) «насуплений, буркотун», skaursnà «1. злидні, 2. злидар», lušnà, šerkšnà «сірий».

Суфікс -nas уживається для творення прикметників (жін. р. -na), наприклад: drėgnas, glėžnas «стрункий», liūdnas, pilnas, plonas, šilpnas, šaunas (частіше šaunùs) «чудовий, добрий» Žal.

Із суфіксом -nas є чимало іменників із конкретним значенням, наприклад: dùgnas, kálnas, klùonas «клуння», spar̃nas, svìrnas Klvr., šérnas.

Суфікс -snas зберігся лише як залишок. Поряд із частішим словом šerkšnà кажуть також šerkšnas (ks > kš). Крім того, уживається (рідко) прислівник skursnai (: skursnas) Dkš., Vlkv. «убого»: «Жили вбого, то й на вигляд не дуже» Gs.

2. -(s)nis, -(s)nys. Із суфіксом -nis (род. в. одн. -nies, жін. р.) є іменники з конкретним значенням, наприклад: kriaunis: «Виступив один бік (ножа)» Vlkv., kulnis, plėnis (зазвичай мн. plėnys) «жевріючий вогонь, що перетворюється на попіл», skõbnis «невелика низька діжка»: «Налий води в діжку» Br., šaknis, šlaunis «стегно», trãknys «гнилі кінці соломи»: «Від тієї соломи залишилися тільки самі гнилі кінці» Gs.

Суфікс -snis (род. в. одн. -snies) рідкісний. Із ним варто згадати pusnìs та krósnis «1. купа каміння Klvr., 2. піч» Alk.

11*

163

ja основи (род. відм. одн. -snio, чол. р.) суфікс -snīs || -šnys трапляється частіше, напр.: álksnis || élksnis у занавіцькому говорі, крім того, пор. Álksnė || Élksnė у верхів’ї річки Alk., brūkšnys (ks > kš), gluosnis || gluosnys, kašnis || kašnys, sieksnis || sieksnys, žinkšnis || žinkšnys.

3. -(s)nus, -nius. Суфіксом -nus переважно утворюються прикметники (жін. р. -ni), напр.: lipnùs «липкий»: Nõ меду — руки стають липкими, Gs., sraunùs струмок, šãunùs «чудовий, гарний»: Такий у Йона гарний чоловічок, Nm., švelnùs, tepnùs «той, хто швидко брудниться, вимазується», Žal., Nm.

Із суфіксом -snus || -šnus є лише прикметники skursnùs «збіднілий, убогий», рідко, lipšnùs «приємний, лагідний»: Усі вони (дівчата) лагідніші за чоловіків, Gs.

Із суфіксом -nius, жін. р. -niuv. ž. || -nė, відомі два слова: mižniùs, жін. р. mižniuvienė || mižnė «1. той, хто мочиться в ліжку, 2. легковажна людина», triznius, жін. р. trizniuvienė «1. той, хто проноситься, 2. запальна або легковажна людина».

4. -ana; -anas, -a. Суфікс -anų вживається для творення іменників, напр.: dovanà || dõvana, drãpana «одяг», gárbana «поклоніння», liekana, kãmanos «шкіряний кінський недоуздок», palūkanos «відсотки», plėiskana (переважно мн. plėiskanos), traiškana (переважно мн.): Щойно прокинулася — очі повні закисів, Gs., ūkana «туманна погода».

Із суфіксом -anas, жін. р. -ana, є два прикметники: álkanas, rùškanas, «хмарний; похмурий, сердитий»: Восени похмурі дні, Plv. А чи не сталося чогось, що обличчя таке похмуре? Vlkv. Сюди належить також прислівник dovanai: *dovanas.

5. -ena, -mena. Суфікс -ena широко вживається для позначення іменників спільного роду зі зневажливим значенням, nomina agentis, напр.: aušena «недогрівок, напівдурень»: А чи пошиєш ти собі такого недогрівка? Gs. dvėsena «напівздихля», gaišena «той, хто здох — виснажений»: Та кобила вже справжня здихля, Vlkv. Жодною їжею ту здихлю не догодиш, Grl. Хіба з такими здихлями поїдеш? Ig., geltena «людина, пожовкла від хвороби»: Чи довго він проживе, цей жовтяк? Bgt. Якби дівчина була як слід, то ще нічого, а тут така жовтяк, Alk., góžena «роззява»: Куди це тепер той роззява йде? Plv., griùvena «той, хто ледве ходить, розвалина», kiūtėna «запущений, занедбаний»: Бачиш, який він занедбаний, Šn. Та що той занедбаний — хіба він щось уміє? Bgt., kùitena «розтріпа, розпатлана людина», kvaišena «божевільний», kvaitena «придуркуватий, божевільний», lūpena «висохляк», raũkena «зморщений», rùkena «той, хто має зморшкувате або насуплене обличчя, зморщений», rùpena «ропуха (як лайка, зневажливо)», skurdėna «зубожілий, збіднілий, бідняк», stipena «кволий, ледве живий», úitena «той, кого всі цькують», véltena «розтріпа».

Деякі з наведених слів мають також інше значення, напр.: dvėsena «м’ясо здохлої тварини, падло», gaišena «м’ясо загиблої тварини», kvaitena «запаморочення», stipena «м’ясо здохлої тварини».

Варто згадати також слова: aušenos «висівки»: Зерно очищають, і залишаються висівки, Grl., muilenos «мильна вода», pūvenos «гниль», rañkena, sėlenos «зернова оболонка», skūtena «почищена картопляна шкірка», Grl., svīltenos «підгорілі рештки», Bambėna «верхів’я Довіне» Dkš.

Із суфіксом -mena є кілька іменників, напр.: smùlkmena «дрібна річ або дрібниця», stambmena «велика річ», trùkmena у нижньому говорі «дрібниця». Тут, можливо, слід згадати також Šeimenà «притока Ширвінти», Žal.

6. -sena (-šena). Із цим суфіксом найвідоміші лише: eisena «спосіб ходи», kvėpsena «той, хто ледве дихає, ледь живий»: Недовго вже проживе той ледве живий (про гусеня), Plv., baikšena (s > š) «доходяга, зубожіла людина».

164

7. -enė, -uomenė. До утворень із суфіксом -enė можна зарахувати слова: piemėnė, pabaigėnė «прашутис» VIkv., Alk., priemenė || priemenia «прибудова».

Тут слід згадати також слова з складним суфіксом -uomenė, здебільшого новіші, наприклад: didiuomenė «вельможі, можновладці, пани», jaunūomenė, kariuomenė || karūomenė, visuomenė.

8. -ėna, -ėnas. Суфікс -ėna широко відомий лише у слові velėna.

-ėnas також не є поширеним суфіксом. Варто згадати такі слова: pelėnas, рідк. «яструб-мишоїд» Plv., tetėnas «чоловік тітки», trakėnas, -ė «кінь або кобила такої породи», varmėnas «шпак».

9. -inas. Суфікс -inas, жіночого роду -ina, вживається в деяких прикметниках, утворених від іменників і позначальних зовнішню ознаку, наприклад: dūlkīnas «запилений», dumbIinas «замулений», krūvinas, pūvinas.

Дієслівних прикметників лише кілька: būtinas, kūpinas, mūrinas «забруднений, вимазаний», tėkinas.

Серед іменників із суфіксом -inas насамперед слід згадати назви самців тварин, наприклад: avinas, bitinas, katinas, kurkinas, meškinas, žąsinas, а також gulbinas, рідк. Gs., Plv. і Gulbinas «лівобережжя Шешупе (Plv.) і притоки Судуоне (Ldvn.)».

Із суфіксом -inas утворено іменники різного значення, наприклад: ákštinas «остюк», aūksinas «певна старовинна монета», kirmėnas «великий черв’як», milžinas, paršinas «поросятко», pentinas: Gaidys kap raitelis — su pentinais VIkv., slibinas «змій», Slibinai с. Nm., vaikiinas.

10. -inis, -inė; -utinis, -ė. За допомогою суфікса -inis, жіночого роду -inė, здебільшого утворюються відсубстантивні прикметники¹³. Вони позначають:

a) матеріал, з якого або за допомогою якого щось зроблено чи виготовлено, наприклад: Avižinis kisielius gerai stingsta Gs., bulvinė || bulbinė košė Grl., Atrodo, kap gintarinei karielei Alvt. Lininei marškinei geriausia skalbiasi Nm.;

b) належність за властивістю до предмета чи різновиду, наприклад: Antinei kiaušinei prasti Gs. Naujas vieno pryžakinis, kie užpakalinis ratas Plv.;

c) зовнішню подібність предмета, наприклад: Rankos kab geležinės «тверді» Gs. Akys ledinės, lyg numirėlio «холодні, неживі» Žal.;

d) мету або призначення для чогось, наприклад: Su dobiline (машиною для косіння конюшини) mašina i pievas pjauna Gs.;

e) місце, звідки хтось походить або де перебуває чи живе, наприклад: Su káimineis žmonėm lengviau rast rodą, kai su miestiniais Alk. Suė į kolūkius i pašėšupinei gyvėtoj ei «ті, що живуть біля Шешупе» Gs. -inis, -ė вживається також замість суфіксів -ietis, -iškis або поряд із ними: kalvarijinis žmogus Graž., pilviškinis mokytojas VIkv., šilavotinė marti «та, що походить із Шілавотаса» Pašl.;

f) певний час, з яким щось пов’язане, наприклад: auštrinis, -ė: Užteka žvaigždė auštrinė Klvr. Dovaninių (подарованих молодій на весіллі) pinigų turėjo Klvr. Geriausia deda morčinės vištaitės «виведені в березні» Gs.;

g) відмітну ознаку предмета, наприклад: Pas mus yr akinės ir põninės kazyros Gs. Krūminei dantys jau kiauri VIkv.

¹³ Деякі з них можуть також субстантивуватися. Пор.: Pele pele, te tau káulini, duok má geležinį (ps.) Klvr.

165

Прикметники із суфіксом -inis утворюються також від прикметників, наприклад: Кажуть, тут росли baistinei дуби Ūt. Bergždine корова не кусатиме, погана Gs.

Трапляються також прикметники із суфіксом -inis, утворені від числівників, наприклад: Šešiolikine (шістнадцятирічна) дівчина найспритніша Alk.

Є також прикметники із суфіксом -inis, утворені від пасивних дієприкметників минулого часу, наприклад: Така drėptinė (товстуха) дівчина — мов мішок Gs. Leistine галушка (з рідкого тіста) мені найкраща Vlkv.

Трапляється той чи інший прикметник із суфіксом -inis, утворений від прислівника, наприклад: Kazdieninei одяг, а всюди підходить Nm.

Тут варто згадати також деякі прикметники зі складним суфіксом -utinis, жіночий рід — -utinė, наприклад: aukštutinis, viršutinis, galutinis, kraštutinis, paskutinis, paviršutinis, pirmutinis, vidutinis, žemutinis: То це вже остаточне слово? Vlkv. Я скрізь маю бути першою і останньою — насамперед починати й найдовше працювати Pjv.

Із суфіксом -inis є також іменники. Це субстантивовані прикметники із суфіксом -inis або прикметники, що виконують функції іменників; тому й спосіб їх творення такий самий, як у прикметників: вони утворені від іменників та деяких інших частин мови, наприклад:

a) garinis «частина печі»: Немає гариня — хата повна диму Alk. Влаштуй гаринь — стеля вже починає гнити Gs., gniauštinė «удар гніавштіне»: Биймося (торгуймося) по десять гніавштіне Kt.;

b) pākulinis «поганий, тканина з клоччя», prieigadinis «відгодований порося; підстелив солому», vilkaviškinis «житель Вілкавішкіса»: Вілкавішкіня з нами не дружила Gs.;

c) aukštinis «отвір у стелі для виходу диму», nuošalinis: Якби з’явилися якісь сторонні люди, то було б краще Klvr., palaidinis «вільний, просторий піджак», šaltinis;

d) mergautinis «хлопець, що бігає за дівчатами», suktinis «такий танець»;

e) vienuolikinis та ін.: То ви приїхали vienuolikininu — «поїздом об одинадцятій годині»? KzR.

Серед іменників із суфіксом жіночого роду -inė насамперед слід згадати ті, що позначають переважно місце або предмет, де щось є або зберігається, наприклад: alinė «пивна, бар»: Дивись, і завертає до пивної Vlkv., druskinė, gimtinė «рідне місце, батьківщина», kapinės mėsinė, pintinė, statinė, šalinė (у клуні): Повну шаленю набив Gs.

Чимало є іменників із суфіксом -inė з іншими значеннями, наприклад: aušrinė «ранкова зоря», bergždinė «ялову корову»: Що нам із тієї ялової корови? Žal., giltinė, krūtinė, kūlinė «машина, якою молотять і роблять снопи», naginė, ráutinė «10 жмутів»: За день (льону) зжинаєш дев’яносто жмутів Grl., sėtinė «посіяний ліс» Alk., šiltinė «така хвороба», vėjinė «флюгер; дошка на краю даху, щоб вітер не роздирав солому», taukinė «запал», žentinė «дочка, якій беруть зятя»: Усе залишиться невістці Plv.

Є також назви річок і струмків із суфіксами -inis, -inė, наприклад: Asinis Ss., Eglinis Brt., Ig., Kermušinis Kps., Dōvinė Dkš., Kastinė nj. Alvt., Meškinė Vv., Plaušinė Vv., Savinė || Sabinė Jnk., Vilktinis Krb.

Як видно з прикладів, наголошування прикметників, а особливо іменників із суфіксами -inis, -inė, дуже різноманітне. Однак на це наголошування принаймні частково впливають наголос кореня та закінчення твірного слова.

166

11. -inys. За допомогою суфікса -inys утворюються іменники. Їх можна утворювати від дієслів (або принаймні вони з ними пов’язані), прикметників, а іноді й від інших частин мови.

Слова з дієслівною основою та суфіксом -inys мають різні значення. Деякі з них, крім результативного значення, мають також значення дії, наприклад: atlaidinys «відлига». Pabō atlaidinys, i sutizo sniegas Vilkv., palaid-inys «відлига, танення снігу», tinginys «лінь, лінощі»: «Мене хилить на лінощі за такої погоди» Gs.

Є також nomina agentis (їхня форма жіночого роду — -inė), наприклад: mokinys, tinginys: «Не треба її — остання ледарка» Gž.

Інші іменники дієслівного походження, утворені від основи за допомогою суфікса -inys, мають конкретне значення, наприклад: grindinys «те, що вимощене; бруківка»: «Іди бруківкою — буде менше багнюки» Vilkv., kratinys «суміш сіна й соломи», mezginys «те, що в’яжуть», milinys «палиця для обертання жорен», mutinys «страва з підсолодженої води з покришеним хлібом»: «Пруська шмулкштя протридис, польський мутініс приготує» Alvt., pakulinys || pakulinis, pirkinys «куплена річ», radinys «знайдена річ», rentinys «стіна колодязя чи інша складена стіна», tvenkinys «гребля».

Варто зауважити, що для того самого значення іноді можуть уживатися суфікси -inis і -inys, наприклад: pašūkinis || pašūkinynys «полотно з клоччя»: «Бувало, натчемо якогось полотна з клоччя, і добре» Gs.

12. -yna, -ynas, -umynas, -ynė. За допомогою суфікса -yna утворено кілька іменників. Деякі з них називають живих істот, зазвичай у зневажливому значенні, інші або ті самі мають різні значення, наприклад: kempyna «висохляк, сухоребрик»: «Зів’яла, як якийсь висохляк» Žal., lupyna «1. картопляне лушпиння, 2. те, що висохло (людина або тварина), 3. лайливе слово», lentyna, šeimyna.

Окремо варто згадати деякі слова, утворені за аналогією або запозиченим способом, наприклад: dvėšelyna «помирачка», krikštynos, vakarýnos «вечір напередодні весілля, дівич-вечір».

Суфікс -ynas зазвичай уживається в іменниках зі збірним значенням, які частково іноді називають також певне місце, наприклад: brūklynas «зарості верболозу»: «На нашому лузі є великі зарості верболозу» Lkš., alksnynas || elksnynas žan., aržuolynas, eglynas, medynas «діброва, ліс»: «Живуть біля лісу» Snt., pusnynas «місце, де багато заметеного снігу», skiedrynas «багато трісок, купа трісок», žvyrynas «місце, де багато гравію, земля з гравієм». Із суфіксом -ynas трапляються також власні назви, наприклад: Jurkūnas прізвище Brt., Barsukyno озерце KzR., Kermušynas річка Шіл., Rūškynas річка Jnk.

Уживається складений суфікс -umynas, що зазвичай позначає конкретні предмети, пов’язані з властивістю, вираженою твірним словом, або посилену абстрактну властивість, наприклад: gardumynas переважно у множині «смаколик», gražumynas «1. гарна річ, 2. велика краса», saldumynas «1. солодка річ»: «Накупив усяких солодощів» Vilkv. «2. велика солодкість»: «А це ж солодощі — можна язика проковтнути» Gs., tankumynas «густий ліс».

Прикметників із суфіксом -ynas, жіночого роду -yna, є лише один: mėlynas, mėlyna || mėlyna.

За допомогою суфікса -ynė утворюються іменники з різними значеннями. Часто цей суфікс уживається для позначення осіб спільного роду, зазвичай із певним негативним відтінком, наприклад: grasynė «моторошна людина»: «Але ж той усе дзвенить та дзвенить, як моторошний» Būbl., lojynė «той, хто говорить некрасиво — гавкає», pliauškynė «той, хто базікає, патякає»: «Такому базікалові, здається, дав би по губах, щоб отямився» Gs., purškynė «той, хто швидко гнівається — спалахує», staugynė «верескун», tarškynė «торохтій»: «Усі ті баби такі торохтійки» Šn.

167

Деякі слова переліченого типу означають також nomina actionis, напр.: grūdýnė || grumdýnė «товчіння». Людей багато, страшенне товчіння Gs., lojýnė «непристойна мова», pliauškýnė «негарна мова, базікання», piūvýnė «бійки, сварки»: Здається, браття, та ніяк не закінчуються між ними бійки Plv.

Слова із суфіксом -ynė часто означають знаряддя, напр.: birbýnė «певний вид дудки»: Викинь ти ту дудку — вуха відпочинуть Gs., laidýnė «пристрій для запускання», padarýnė «знаряддя», stovýnė «певний пристрій, щоб дитина стояла», tarškýnė «така брязкалка — брязкальце».

Суфікс -ynė широко вживається також для позначення певного місця, напр.: dilgėlýnė «зарості кропиви», durpýnė «торфовище», klampýnė «трясовинне місце», kupstýnė «місце, де багато купин, купинник»: Після війни тут самі купини Kbr., lindýnė «місце, де ховаються; убога хатина», molýnė «місце (земля), де багато глини, глинисте місце».

Суфікс -ynė особливо широко вживається для позначення місця, де хтось жив або й досі живе. Зазвичай його додають до прізвищ або імен, напр.: Dubickýnė «місце, де жив Дубицький, колишнє господарство Дубицького», Glytýnė «місце, де жив Глит», Jakubauckýnė, Žilinkýnė, Antanýnė, Jonýnė, Justinýnė. Варто згадати назву струмка Kliokýnė KzR.

Трапляються також слова із суфіксом -ynė з іншими значеннями, напр.: gegužýnė nj. «травневе гуляння», lupýnė Grl. || lupýna, mėlynė «1. синя ягода»: Чорниці чи лохина — мені однаково Gs. «2. забите й посиніле місце на тілі», riešutýnė: Він заліз на горіхове дерево — дерево, де ростуть горіхи Ūt., rūškýnė Gs., Klvr. || rūkštýnė Gs.

13. -onas, -ona. Із суфіксом -onas є кілька nomina agentis різного походження й способу творення, напр.: šiaušiónas || šiaušiõnas «розпатланець»: Задер носа, наче якийсь розпатланець Gs., nevidõnas (застар.) «злодій, негідник», galgõnas (застар.) «розбишака».

Іменників із конкретним значенням (зазвичай утворених від іменників і дієслів) також небагато, напр.: dirvónas «занедбана рілля»: Зарослі перелоги ще від війни стоять Nm., márškonas «полотно з конопель», vilnonas «вовняне полотно»: Усякого ткання маємо — і конопляного, і вовняного Gs., žiūrónas «пристрій для споглядання», lavónas «тіло померлого».

Із суфіксом -onas трапляються також прізвища, напр.: Āšmonas, Ārmonas VIkv., Čiaučionas Gs.

Прикметників лише два: geltónas, raudónas, жіночий рід geltóna, raudóna || geltónė, raudoná.

Із суфіксом -ona трапляються назви місцевостей, напр.: Lieponà || Lieponūà рідк. «ліва притока Старої Ширвінти» Kbr., Jevonà рідк. || Jevónis звич. «ліва притока Заніли» Pjv.

14. -onis, -onė; -onius, -ė. Із суфіксом -onis, жіночий рід -onė, є кілька іменників різного походження, напр.: krikščiónis || krikščionis, ligónis, miestiónis || miestiónis, pagonis, velionis nj. Тут змішалися основи на i та ja (слова з основою на i зазвичай мають наголос на закінченні). Трапляються, переважно в підужкій говірці капсів, також прізвища із суфіксом -onis, напр.: Baniõnis, Masiõnis.

Прикметників із суфіксом -onis, жіночий рід -onė, лише кілька: márškonis «лляний», vilnónis «вовняний»: Вовняний одяг тепліший VIkv. Тут варто згадати також субстантивований прикметник gražiónis, -ė «красень»: Хлопець справжній красень VIkv. Така красуня була, а одружився з якоюсь Gs.

168

Серед іменників із суфіксом -onė (абстрактного, а іноді конкретного значення, різного творення та походження) варто згадати: abejonė «сумнів, вагання», malonė, šarvonės: Vieną dalukę dėjo an durų, kitą užmetė an nabašnyko, o trečią užmetė an šarvonės Plut., vakarónės: Prieš veseliją būna vakarónės Ut. Iš vakaro (prieš vestuves) būna vakarónės Ig., vilionė «спокушання»: Usima su visokiom vilionėm – ka tik pinigą iš kitų ištraukė VIkv.

Із суфіксом -onius, -ė засвідчений лише прикметник geltonius, -ė: Tas geltonius jurginas gražei auga VIkv.

15. -ūnas, -ūnė; -ūna. Із суфіксом -ūnas, жіночий рід -ūnė, здебільшого вживаються віддієслівні nomina agentis, наприклад: gėrūnas «той, хто любить багато пити, п’яниця»: Tokia gėrūnų giminė, tai nieko i neturi Gs., lepūnas «розпещена людина», rijūnas «ненажера», pagyrūnas «хвалько», pataikūnas «підлабузник», pavydūnas «заздрісник»: Nereik būt tokiam pavydūnui Žal., perėjūnas || perėjūnas, ristūnas «коник» (д.) Plv., žinūnas «знавець». Із них вирізняється malūnas nj.

Серед іменників, утворених від прикметників або числівників за допомогою суфікса -ūnas, жіночий рід -ūnė, варто згадати ширше відомі слова: dykūnas: Nieks nenor laikyt tų dykūnų Plv., drasūnas, pirmūnas nj. У цих словах за місцем наголосу вирізняється didžiūnas «вельможа». Від іменника утворене galiūnas: Įveikė didžiausius galiūnus Gs. Тут іще варто згадати два загальновживані слова: karaliūnas (пс.), perkūnas.

Суфікс -ūnas широко представлений у власних назвах (прізвищах і похідних від прізвищ назвах місцевостей), наприклад: Dapkūnas, Gailiūnas Grš., Milčiūnas, Miliūnas, Tamošiūnas, Balčiūnai k. VIkv., Rėčiūnai k. Kbr. Як видно, у них наголос падає на гострий склад, хоча трапляються й слова з циркумфлексним наголосом, наприклад Bradūnas pvd. Alvt.

Серед іменників із суфіксом -ūnė варто згадати два слова з циркумфлексним наголосом: alkūnė, viršūnė, але galūnė.

Із суфіксом -ūna засвідчене zvogūna scom. «балакун, пліткар»: Nusibosta má tas zvogūna Gs.

16. -ainas, -a, -ainis, -ainė. Із суфіксом -ainas відомий лише прикметник apvalainas, -à «округлий»: Apvalainas, kap žirnis VIkv.

Поряд із apvalainas іноді кажуть також apvalainis, -ė.

У говірці недавно з’явилися іменники із суфіксом -ainis, наприклад: saldainis || saldainė, sausainis.

Із суфіксом -ainė варто згадати: ašakainė: Per karą gerai bo ir ašakainė duona su ašakomis Grš., molainė «глинище»: Aplink mus daugiau molainė Alvt., pakarainė: Tą jų mergaitė tikra pakarainė pajodžarga, visur karstosi Grl., plepatainė «балакун» Alk., šilainė «земля біля пісків (де колись був сосновий бір)», Ragainė mst., telekainė «розварена юшка»: Šiandien tai jau visai iš kukulių telekainė pasidarė Būbl., žabažainė: Tur būt, negerai duoną nukepet – tokia žabažainė (кришиться, несмачна) Gs. Як видно з прикладів, ці іменники із суфіксом -ainė є субстантивованими прикметниками жіночого роду.

17. -iena, -ienas. Із суфіксом -iena здебільшого утворюються іменники на позначення м’яса тварин, наприклад: antiéna, aviena, jautiena, paršiena, žąsiena. До них належать також: gyvulienė: Aš tos gyvulienos nė po akių nekenčiu Ss., žmogiena: Kas čia žmogiena smyrda? Vv.

169

Також досить часто суфікс -iena вживається для позначення місця, де ростуть зернові, наприклад: avižiena, dobilieną, kvietiena, rugiena.

Є також різні слова із суфіксом -iena, наприклад: mėnesieną, naujieną, pirmieną «перший раз», šviežieną «усе, що свіже; свіже м’ясо»: Jam bile tik šviežieną Gs., žardieną «місце, де раніше був загін для овець».

Усі наведені тут приклади, хоч і рідше, мають наголос також на суфіксі (avižiena, mėnesiena).

Із суфіксом -ienas є лише такі іменники: balžienas, blakstienas, kamienas «стовбур (дерева)».

18. -ienis, -ienė. Суфікс -ienis, жіночого роду -ienė, трапляється лише в одному рідкісному слові (прикметнику) draiskalėnis «обшарпаний, подертий»: Draiskalėnei marškinėi Vlkv. Apsiavus tokiom draiskalėnėm puspančekėm Gs.

В іменниках суфікс -ienė вживається досить широко. Наголос у ньому може бути з акутовою або циркумфлексною інтонацією. Суфікс -ienė з циркумфлексною інтонацією переважно позначає деякі страви та наїдки, наприклад: bulvienė «картопляний суп», gručkienė «суп із брукви»: Gručkienė vienam kvėpia, kitam smirda Plv. Gručkienės privirė, o niekas jos nenor Gs., kruštienė «товчені ячмінні крупи або суп із них», lapienė «суп із листя», obuolienė «яблучне пюре», pautienė Gs. || pautienė: Seniau sakydavo „pautienė“, o dabar jau „kiaušinienė“ KzR., sausienė «страва з сушеної картоплі», tarkienė «терта картопляна каша», žirnienė «гороховий суп».

Крім того, є ще кілька таких слів із відтінком зневажливого значення, як-от: gaiželienė || gaižalienė Alk. «кисла страва, кислятина»: Jų duona vis tokia gaižalienė neišrūgus, neiškepus Brt. Tokia gaiželienė tas jos viralas Brt., grūdienė «товкотнеча, тиснява»: Manai, ka per tokią grūdienę gali ką pamatyt Žvr. || grūdelienė: Negali prieit — baisi grūdelienė Kt., gurgulienė «поганий суп»: Ka gurgulienės neprigurguliuoja, tai kap nevalgęs tas senis Gs., kamšalienė «затір, тиснява»: Tę tokia kamšalienė, ka nė eit nesinori Alk., maišatienė «безлад», makalienė «брудне місиво» Gs., pairienė «безлад» Brt., vakarienė.

Суфікс -ienė з акутовою інтонацією вживається в деяких словах на позначення жінок і дружин, а також самиць тварин, наприклад: dėdienė, karalienė, vilkienė (пор.), Antanienė «дружина Антанаса», Jonienė, Petrienė, Bylienė, Kaminckienė. Жіночі прізвища, утворені від чоловічих прізвищ першої акцентної парадигми, мають наголос не на суфіксі, наприклад: Dapkūnienė, Linkūnienė, Petraitienė.

При додаванні суфікса -ienė до двоскладових слів із основою на u найчастіше утворюється суфікс -uvienė; у загальних назвах, наприклад: dėdžius: dėdžuvienė, kailius: kailiuvienė, puodžius: puodžiuvienė, tūpkus: tūpkuvienė «та, що весь час присідає, сидить навпочіпки»; у прізвищах, наприклад: Balānius: Balāniuvienė || Balanienė, Būt kus: Būtkuvienė, Čėrnius: Čėrniuvienė Ūt., Seńkus: Seńkuvienė, Šalčius: Šalčiuvienė Grl., Šniečkus: Šniečkuvienė Būbl, Šaūkščius: Šaūkščiuvienė Ūt., але Katilius: Katilienė Gs.

У КпІІр (Н. Ūta, Pašlavantis та ін.) старші люди, утворюючи жіночі прізвища, замість Ik -uvienė, -ienė вживають форму на -e, наприклад: Mikušaukė, Paplauskė.

19. Різні суфікси з приголосним -n-. Окрім уже описаних, трапляється ще по одному-два слова з іншими суфіксами з приголосним -n-, наприклад:

a) -enys. Це суфікс деяких іменників, уживаних лише у множині, наприклад: kepenys, krėkenys «жирне густе молоко щойно отеленої корови», smegenys.

170

b) -uonys, -uonia. Суфікс -uonys є, мабуть, лише у двох словах замість рідше вживаного -uonis: gyvūnys (gyvūnio) || gyvūonis, geluonys (geluonio).

Із суфіксом -uonia || uonė варто також згадати річку Sūduonia || Sūduonė Ldyn.

c) -enija: nešėnija «мода, одяг». Одяг швидко змінюється Gs.

d) -ekšnis: ožekšnis бот. «бересклет» (Evonymus): Бересклети, мабуть, ростуть на полях Vilkv.

e) -ukšnis: šermukšnis: Якщо є горобина (ягоди), то наступного року буде пшениця Plv.

f) -urna: pikčiurna «дуже зла, насуплена людина»: Не чіпай того буркотуна Gs.

g) -tena: rietenos «сварки, чвари», sviltenos «підгорілі рештки»: Здалеку чути запах паленого Gs.

h) -enčena: skrebenčena «замурзана, недбала людина»: Ото яка та господиня — замурзана Br.

X. Суфікси з -p-

-opas, -a. Це прикметниковий суфікс. Із ним засвідчено лише кілька прикладів; інші, хоч і не чужі діалекту, уживаються дуже рідко. Наприклад, відомі лише: dešim-teriópas, -a «такий, що дорівнює десятиразовому»: Хваляться, що отримали десятикратний урожай у Vilkv., dvejopas, -a «подвійний»: Дав два види страв Gs. Крім того, пор. прислівники: Dvejópai уміє писати — і навскіс, і прямо Gs. Dešimteriópai i šimteriópai відшкодували Žal.

XI. Суфікси з -r-

1. -ra, -(s)ras. Із суфіксом -ra трапляються окремі іменники різного значення, наприклад: kaitrā «спека», kimbra «сухоребрик, змарніла людина»: Та кобила за зиму зовсім на сухоребрика стала схожа Būbl., skiedrā.

Прикметниковий суфікс -ras, жіночий рід -ra, відмирає — переходить у суфікс -rus (див. далі). Відомі лише такі прикметники: gùdras, miškras, tikras, žydras. Є також окремі приклади з суфіксом -ras, що належать до інших частин мови, наприклад: nasrai: Kat i nasrai — kap kokio žiovanasrio! «дуже голосно галасує» Gs.

Із суфіксом -sras, жіночий рід -sra, серед прикметників відомий лише timšras: Timšrā kumelė «темно-коричнева й руда» Gs. Так само серед іменників із -sras трапляється лише gaisras.

2. -rus, -i. -rus, жіночий рід -ri, є, порівняно, досить продуктивним прикметниковим суфіксом, який витісняє суфікс -ras, наприклад: aitrūs, aštrūs, ėdrūs, gudrūs, judrūs (крім того, пор. Jūd-rė upl. KzR), kaitrūs: Березові дрова — дуже жаркі Plv., kantrūs, sukrūs «добре скручений»: Скручені нитки краще тримають Gs.

3. -ara, -aras. Із суфіксом -ara варто згадати, наприклад: vāsara, žaīžara || žaīžaras Vilkv. || žiežera Gž. «той, хто має запальний, лихий характер, гнівлива людина»: Не чіпай того žaīžaros Gs.

Суфікс -aras також нечисленний. Варто згадати лише: stagaras «держак, стебло»: Голівки конюшини об’їдені, лишилися самі стебла Gs., stábaras «стебло, сухостій»: Чого стоїш, наче стовп, завмер, не ворушишся Gs., vākāras, žāgaras Gs., Vilkv. || žābaras Gs., Nm. «велика жаба».

Біля Naujoji Ūta від старожилів довелося почути añtaras, katarās, у яких суфіксом, можливо, є -taras.

4. -eris, -erys. Із суфіксом -eris є окремі слова різного значення й творення з основою jp, наприклад: plėperis «1. базіка, балакуча людина»: Страшна базіка та баба Gs. «2. такий деренчливий віз»: Соромно їхати на такому деренчливому возі Alk.

171

Із -erys відомі лише: ašerys KpII || ešerys зан., šemerýs: Картус кап šemerýs VIkv.

5. -orius. Із суфіксом -orius трапляється один-другий гібрид або nomina agentis іншомовного походження, наприклад: dainõrius «співак», drūtõrius «силач»: Drūtõrius vyras buvo Būbl., dūdõrius, giedõrius. Іноді кажуть і в жіночому роді: Acirado, mat, giedõriuvienė Gs.

6. -uras. Із цим суфіксом є кілька іменників, наприклад: pūmpuras «зачаток квітки»: Išsiskleidė ka pūmpuras VIkv., skūduras «ганчірка», stūburas «хребет»: Negaliu acitiest per stūburą Žal.

7. -urė, -erė. Із суфіксами -urė, -erė можна згадати, наприклад, такі іменники: kepūrė, kosurė Gs., Plv. || koserė VIkv. || goserė Lbv. «горло (здебільшого зневажл.)», skiauturė || skiauterė рідко: Raudonas kab gaidžio skiauturė Gs.

8. -urys. Із цим суфіксом є іменники з різними значеннями, наприклад: dūburys «невелике глибоке озеро», gomurys, smūdurys «дрімота, сонливість»: Šiltam kambary grėčiau snūdurys ima Plv., stimburys «частина хвоста без волосся», šūkurys «вир», ungurys, vyturys: Anksčiausia vyturei parlekią VIkv.

9. Різні суфікси з приголосним -r-. Є й інші суфікси з приголосним -r-, наприклад:

a) -ris, -rys: gūngris «зігнута гілка, призначена для каркаса човна»: Невеликий човен — то лише з трьома gūngreis VIkv., stuobris || stuobrys «стовбур зламаного дерева»: Ko stovi kap stuobrys? Gs., Vỹgris ėž. Klvr.

b) -era: klėdera «1. розхитане знаряддя, 2. квола людина»: Ką norėt iš tokio klėderos Gs.

c) -uris: mentūris «певне знаряддя для перемішування каші», smagūris || smagūrius «ласун»: Duotum šaukštu į kaktą tam smagūriui, tegu nelenda Žal.

XII. Суфікси з -s-

1. -sas, -sa. Серед іменників із суфіксом -sas варто згадати, наприклад: balsas, raupsai: Раупсаї були тяжкою хворобою у VIkv.

Суфікс -sas, жіночого роду -sa, трапляється в окремих прикметниках, наприклад: skersas, liesas nj.

Крім того, за допомогою суфікса -sa утворюються nomina agentis спільного роду, наприклад: knėpsa «той, хто мало їсть (наприклад, дитина)»: «Дав би, мабуть, по пальцях тому knėpsai (бо не їсть, а лише колупає)» Gs., murkša «той, хто похмурий і мовчазний», vėpsa рідк. «роззява, розтелепа».

2. -sus, -si. Суфікс -sus, жіночого роду -si, трапляється в прикметниках, наприклад: skalsūs: «Здається, отримуємо чимало, а гроші зовсім не skalsūs» VIkv., tamsūs: «Вони всі темнолиці» Gs.

3. -ėsa, -ėsai, -ėsis. Серед слів із суфіксом -ėsa варто згадати plevėsa «волоцюга, легковажна людина»: «Я казав, щоб ти не водився з тим plevėsa» Nm.

За допомогою -ėsai називають pelėsai у VIkv., svilėsai «підгорілість, підгорілі залишки» Gs. (частіше: pelėsei, svilėsei).

За допомогою суфікса -ėsis відомі: gardėsis «смачна річ, смачна страва»: «Дивиться, аби тільки якого gardėsio ухопити» Gs., griuvėsis, pelėsis, puvėsis. Ці слова частіше вживаються у множині. Пор. також: Pelėseis a puvėseis aciduoda — усе те саме VIkv.

172

4. -esys, -esis. Із суфіксом -esys варто згадати такі слова: а) абстрактні назви: bildesys «гудіння», elgesys, ilgesys; б) назви конкретних предметів: debesys, triobesys «хата, будівля», але ėdesis «їжа»: Що це за страва — свиняча їжа Plv.

XIII. Суфікси з -š-

1. -šė. Із суфіксом -šė трапляються окремі іменники жіночого роду з певним зневажливим значенням, наприклад: bóbšė «бабуся, баба», mer̆kšė «нікудишня дівчинка чи дівчина»: Але ж ці merkšės такі пустотливі Nm., nabā̆kšė (: сл. nabā̆gas) «бідолаха»: Що вдіє бідолашна — мусить іти Vinkš.

2. -išius. Це досить жива й продуктивна суфіксація, характерна для описуваних говірок, особливо капсів. Вона позначає осіб, яким властива певна негативна риса, наприклад: godišius «жадібний»: Не наситиш таких жадібних Gs., mergišius «бабій», kiaulišius «неввічлива, недбала, свинська людина», kvailišius «трохи дурний, напівдурний», nuogišius «голодранець»: Як їм і не холодно тим голодранцям? Plv., vagišius «злодюжка». Пор. також прізвища Juodišius Brt., Martišius Pjv.

3. Різні суфікси з приголосним -š-. Трапляються й інші суфікси з приголосним -š-, хоча й рідко, наприклад:

а) -šas: dripšas «крихта», niekšas.

б) -šius: dripšius: Іде, як якийсь dripšius Gs.

в) -aša: Lašāša «права притока річки Jiesia» Šil.

Сюди слід віднести й слово неясного походження kundūšas «вузол»: Ми всі повилазили з машини зі своїми вузлами Grš.

XIV. Суфікси з -t-

1. -(s)tas, -(s)ta. З суфіксом -tas, жін. р. -ta, передусім варто згадати порядкові числівники, напр.: penktas, šeštas, devintas: Jis giminė kab devintas vanduo no kisieliaus Vlkv.

Цей суфікс широко вживається для творення пасивних дієприкметників минулого часу, напр.: gautas, muštas, paliktas, palieptas, pakištas. Пор.: Раніше казали, що за одного битого дають десять небитих Br.

Із суфіксом -tas є також прикметники, напр.: baltas, lėmtas «непоганий»: Užžė nelėmti tie laikai Gs., rimtas, rist as «кінь» (діал.), šaltas. Багато утворень цього типу — ад’єктивовані пасивні дієприкметники минулого часу.

Із суфіксом -tas є іменники різного значення й походження, напр.: grāštas, kāltas, krañtas, liẽntas, plūoštas: Отримав оберемок (багато) грошей Žal., rūoštas: Свій запас ми й скуштуємо Gs., sietas, šlaitas.

Суфікс -ta вживається для творення іменників жіночого роду, напр.: geltà «жовтяниця»: A ne gelta serga, ka toks išgeltes? VIkv., juosta, lakta «1. дощечка біля отвору вулика чи шпаківні, щоб вилітати й сідати після повернення, 2. жердини, на які злітаються сідати», našta, plutà, srutà (зазвичай мн. srūtos), Aistà «права притока Ширвінти» Brt., Pentà «права притока Нови» Grš.

Із суфіксом -stas є близько десятка іменників, напр.: krauštas (зазвичай мн. krauštai) «дрібна переносна річ»: У кутах повно всякого мотлоху Gs., kūpstas, pagrėpstai «зібране й згріблене зерно, що залишилося на полі»: Урожай ми вивезли, залишилися тільки згрібки Alk.

173

Після k суфікс -stas, жін. р. -sta > -štus, -šta, напр.: lūkštas: Лід тоненький — як яєчна шкаралупа Žal., minkštas, -a.

2. -(s)tė. Із суфіксом -tė трапляється кілька іменників, напр.: gniūštė «стиснуті пальці; шматок, затиснутий у жмені»: Жменя вже завбільшки з чоловічу руку Vikv. Влучив просто в чоло сніговою грудкою Gs. Засохло, мов грудка Gs., grįštė «спеціально скручений і зв’язаний пучок льону», kirptė «дівчина з коротко підстриженим волоссям»: Ой яка ж вона жвавенька, та стрижена Alk., pasóstė «сидіння воза», prijuostė.

Із суфіксом -štė є лише слова: bõpštė || bõpšė «баба (зневажл.), бабця», rėkštė «rekštė, rekštė» Klvr., Laikštė «права притока Шешупе» Kps.

3. -(s)tis. Суфікс -tis використовується переважно для творення абстрактних іменників жіночого роду (род. одн. -ies), напр.: gaištìs «зволікання, гаяння», grauštìs «докори сумління, душевний біль»: Коли мене охоплюють докори сумління, то я не знаю, куди себе подіти Bgt., grūstis «штовхання», įtartìs «підозра»: На нього впала підозра Gs., kliūtìs «спотикання, перешкода», klotìs «успіх»: Побажав доброї долі Vikv., mirtìs, papjūtìs «лихо», paspirtìs «підтримка, допомога», pažintìs, pragaištìs «турбота, загибель»: Самі клопоти з тими курми Žal.

Із суфіксом -tis є також іменники жіночого роду з конкретним значенням, напр.: gniáuštis || gniúštis: Стиснула gniáuštim (gniūštim), наче кліщами Plv. Такі коротенькі — лише на жменю Gs., kártis, klėtis, nýtis (зазвичай мн. nýtys), padėtis «розташування»: У тебе багато речей, а доброго місця немає Gs., péntis, skiltis, svirtis, žiótys «1. паща, 2. частина ткацького верстата».

Серед іменників чоловічого роду із суфіксом -tis (род. одн. -čio) слід згадати: dánktis, kàmštis, keltìs «висока частина зверху стопи», lañktis «пристрій для намотування ниток», raikštis (< raĩštis), ramštis «те, на що спираються», sámtis.

Із суфіксом -stis (-štis) є лише кілька іменників жіночого роду (род. одн. -ies), напр.: nuotarstis || nūotarstis Plv. «підозра, обмовляння», rūkštis, sprūstis «штовханина, тиснява»: Тих людей багато — страшенна тиснява AžB.

Утворення цього типу іноді трапляються й серед іменників чоловічого роду (род. одн. -čio), напр., slėnštis.

4. -(s)tus. Суфікс -tus є лише в одному-двох іменниках або прикметниках, напр.: lytùs || lietùs Brt., glitùs, -i «липкий, слизький»: Ті гриби такі слизькі Plv.

Серед слів із суфіксом -štus, де перед -tus додано приголосний š, який після k, g, p походить від s (< -stus), слід згадати: baikštùs «боязкий», baukštùs «боязкий, полохливий», darpštùs «робочий», grakštùs «гнучкий», kruopštùs, rūkštùs, šmaikštùs: Šmaikštūs ka botas Gs.

5. -ata. Суфікс -ata утворює дещо більше іменників спільного роду nomina agentis, зазвичай із зневажливим значенням, наприклад: pliaũškata «базіка, пустомеля», rizata «той, хто хихоче, сміється, хихотун»: Nustok tu, rizata! Žal., šìpata «той, хто весь час насміхається», žìbata «той, хто весь час верещить і щебече»: Jam patinka toki žibatos Gs.

Крім того, із суфіксом -ata трапляються окремі іменники жіночого роду конкретного й абстрактного значення, різного походження та способу творення, наприклад: ãdata, plìukata «багнюка»: Negali išbrist — baisi pliūkata Alvt., sveikatà, sarmatà.

6. -atis. Із суфіксом -atis (род. відм. одн. -ies) трапляються віддієслівні іменники жіночого роду, наприклад: gaišatìs «зволікання», maišatìs «плутанина, сум’яття, змішування»: Užė karai, maišatìs, i tep likau Vikv.

174

Окремо слід згадати pilnatis, -ies (-čio) || pilnatys «повня»: Jau pač pilnatys Gs.

7. -eta, -etas. Із суфіксом -eta насамперед слід згадати іменники конкретного значення, наприклад: kūpeta «невеликий копичок сіна»: Boba kap kūpeta ‘stora’ Gs., skėpeta «хустка, хустинка», šėrpeta «тріска, відшарування шкіри»: No to vėjo rankos vienų šėrpetų Nm.

Суфікс -eta є також у збірних числівниках dvėjeta, trėjeta, kėtvėrta, penkėta… ir kėleta, чоловічий рід яких має форми: dvėjetas, kėtvėrtas, trėjetas, penkėtas…, kėletas.

8. -ėtas, -a. Суфікс -ėtas, жіночий рід -ėta, використовується для творення прикметників. Найчастіше із цим суфіксом утворюються прикметники від іменників основи на ė, що означають наявність ознак, названих твірним словом, наприклад: duobėtas «з ямами»: Duobėtas kelias – kap tu ir išvažiuosi? Gž., košėtas горщик Grš., kremzlėta || kremzliuota м’ясо Gs., pūslėti долоні Gs., raukšlėtas обличчя, saulėta день, skrybėlėtos || skrybėliūotos дівчата Nm., žolėti «зарослий травою»: Šįmet labai žolėti linai – nebus ko raut Plv.

Трапляються поодинокі прикметники із суфіксом -ėtas, утворені також від іменників інших основ, наприклад: debesėtas || dažn. debesuotas || debesiuotas небо Vlkv., kaulėta м’ясо Grš., molėta «глиниста» земля, vasarėta «теплий, гарний» день Gs.

9. -otas, -ota. Із суфіксом -otas, жіночий рід -ota, переважно утворюються прикметники від іменників основи на o, наприклад: barzdotas «з великою бородою»: Dabar vėl į madą atė barzdoti vyrai Gs., galvotas людина «з доброю головою» Gs., gyslotos || gysliuotos руки (рідко) Gs., kuprótas дитина, miglóta день, putótas: Smarkei važiuovam, tai net putótas «дуже спітнілий» кінь Vlkv., rasótas вікно, ūkanota день.

Прикметники із суфіксом -otas утворюються також від іменників інших основ, наприклад: dievótas «набожний, богобоязливий», pilvótas «з великим животом»: Kai pagirdai, tai pilvótas veršiuks Žal.

Окремо слід згадати augalotas «великий, швидко виріс»: Augalotas tas jų vaiks Nm. Крім того, сюди належить і Laukščiotas «притока річки Jiesia» Šil.

Суфікс -ota трапляється у прізвищах, наприклад: Aūšrota, Būlota.

Із суфіксом іншомовного походження -avotas, жіночий рід -avota, трапляються окремі запозичення або гібриди, наприклад: durnavótas «напівдурний, недоумкуватий», kiaul(i)avótas «свинський»: Na, ir kiaul(i)avótas tu! Gs. В останньому прикладі, можливо, маємо також складний суфікс литовського словотворення. Пор. суфікс -ava.

Подібного походження й творення також топонім Šilavótas Prn., KzR.

10. -otė. Із суфіксом -otė слід згадати такі іменники: mazgótė «ганчірка для витирання помитого посуду»: Ta jų merga tai jau paskutinė mazgótė (labai pasileidusi) Gs., mergiõtė рідко «дівчина середнього віку», nešiõtė «няня дітей — та, що носить їх»: Aš pas juos už nešiõtę buvau VIkv. У віддієслівних утвореннях тут, можливо, точніше вважати суфіксом -tė.

11. -uotas, -a. За допомогою суфікса -uotas, жіночий рід -uota, передусім утворюються прикметники від іменників на a, напр.: kalnúotas: Навколо Віштітіса горбисті поля Vlkv., langúotas тканина, mėšliúotos ноги, miltiuotas мішок, sriestúotas ніж.

175

Прикметники із суфіксом -uotas утворюються також від іменників інших основ, напр.: debesuotas Grš. ‖ debeciuotas небо, dederviniuotas обличчя, ožiuotas «вередливий» хлопець, skrybėliuota «у капелюсі» дівчина, plunksnuotas «обліплений пір’ям» мішок, skauduliuotos «із болячками» руки, vyžuotas: Раніше ходили в личаках (vyžóti) Vilkv.

12. -ytis, -ytė. В описуваних говорах цей суфікс найчастіше має відмінний від літературної мови наголос — циркумфлексний, за винятком назви містечка Vištytis.

Суфікс -ytis зазвичай уживається для називання дуже малих і молодих живих істот або дрібних предметів, напр.: antytis (частіше ančiukas), bliūdytis, brolytís, plaukytis, šunytis, žąsytis. Суфікс -ytis також має підкреслено пестливе значення. Це значення особливо виразне у складних зменшувальних суфіксах.

Із суфіксом -ytis, жіночого роду -ytė, зрідка трапляється також прикметник, напр.: mažytis, mažutytis: «Пасмочки такі маленькі» Alvt. (Тут є також складний суфікс -utytis).

Для утворення іменників жіночого роду зі зменшувальним і пестливим значенням уживається суфікс -ytė, напр.: akytė, mamytė, mamulytė (тут суфікс -ulytė), mergýtė, žuvýtė.

Інше значення та спосіб творення мають mazgýtė «паличка, до якої прив’язують нитки, починаючи ткати», važýtė рідк. «перевезення (дія)» VIkv.

Суфікс -ytė іноді трапляється також у власних іменах, особливо жіночих, напр.: Marytė, Onytė. У прізвищах народне мовлення капсів раніше не вживало суфікса -ytė, а здебільшого вживало суфікс -ūtė. У деяких прізвищах занавиків поряд з іншими суфіксами трапляється -ytė, напр.: Kuraitýtė Grš., Rimosaiýtė ib., Žiūrai-tytė Žvr.; його вживають для офіційного, серйозного, публічного найменування дочок.

13. -aitis, -aitė. Чоловічий суфікс -aitis не дуже охоче вживається для утворення зменшувальних іменників — кажуть, наприклад: aržuolaitis, grįžuolaitis: Aržuolaitis, grįžuolaitis, угорі місяць пливе (льон цвіте) Ss., gaspadoraitis (застар.), kepalaitis, vežimaitis.

Частіше вживається зменшувальний суфікс жіночого роду -aitė, напр.: eglaitė, kiaulaitė, kumelaitė, mergaitė, niekotaitė Būbl., obelaitė, pušaitė.

Як видно з прикладів, у похідних цього типу суфікси -aitis, -aitė мають циркумфлексний наголос, чим відрізняються від літературної мови. Так тепер наголошують капси, а частково й занавики. Давній наголос у всіх описуваних говорах іще зберігся в чоловічих прізвищах (див. далі) та в деяких назвах місцевостей, напр., Keklaitis «притока Єсіоса» Iš.: Keklyš «притока Руде» Vv.

Серед слів із суфіксом -aitis, жіночого роду -aitė, що мають присвійне або інше значення, варто згадати: aukštaitis, giminaitis, jaunikaitis (жіночого відповідника немає), karaliūnaitis (у казках), našlaitis, žemaitis.

Суфікс -aitis вживається, особливо у занавиків, також у чоловічих прізвищах, напр.: Jókūbáitis, Kalváitis ‖ Kálvaitis, Kuráitis, Vaičiuláitis. Слід зауважити, що деякі прізвища із суфіксом -aitis у говорах схильні скорочуватися, напр.: Brazáitis — Brazýs, Mekšráitis — Mekšras, або замінюватися іншим суфіксом, напр.: Paršáitis — Paršiukas, Mergáitis — Mergėlis.

У прізвищах дівчат і незаміжніх жінок суфікс -aitė не є звичним у народному мовленні — для цього зазвичай уживають суфікс -ūtė. Нині поряд з іншими суфіксами трапляється також -aitė, напр.: Bartkaitė (: Bartkus) Grš., Jablonckaitė VIkv., Juškaitė Nm., Kazlauckaitė Grš., уживаються для серйозного, публічного найменування. Пор. XIV 12.

176

Окремо варто згадати слова із суфіксом -aitė savaitė «тиждень» (nj.) і tarnaitė «служниця» (psn.), які не мають зменшувального чи пестливого значення.

14. -ietis, жіночий рід -ietė, хоча й не дуже звичний суфікс, проте з ним утворюються, наприклад, такі слова: giminietis «родич», kaimietis «селянин». Для позначення походження та місця проживання поряд з іншими суфіксами такого значення kapsai і zanavykai вживають також -ietis, -ietė, наприклад: kaunietis, šakietis, vilkaviškietis, vilnietis «житель міста Каунаса, Шакяй, Вілкавішкіса, Вільнюса або його околиць».

До слів із суфіксом -ietis, -ietė належать також avietė, vokietis || найчастіше vokietys: Vadinam: „vokietys“ i „prūsas“ Gs.

15. -utas. Із суфіксом -utas є кілька іменників із конкретним значенням, наприклад: ąšutas «волосина з кінського хвоста чи гриви», degutas «смола, отримана перегонкою березової кори». Smirda kab degūtas Br., kalakūtas, riešūtas: Kietas kap riešutas VIkv.

Назва села Opšrūtai ~ Obsrūtai Plv. має суфікс із довгим -ū-.

16. -utis, -utė. Із суфіксом -utis утворюються деякі nomina agentis, найчастіше спільного роду, наприклад: barškutis «той, хто тарахкотить; брязкальце»: Nustok, jau nustok tu, barškuti! Plv., ieškutis «шукач»: Ar jau pamatei tu, ieškuti? Gs., pliuškutis «легковажна людина чи дитина», purškutis «той, хто швидко гнівається й бурчить», taškutis «балакун», traukutis «зморщена людина».

Суфікс -utis трапляється і в словах з іншими конкретними значеннями, наприклад: barškūtis «брязкальце, брязкало»: Vaikam tai bile tik koks barškutis Žal., likūtis «залишок», pinūtis «жердина для плоту з гілля» || pinučė «тин із гілля», spurgūtis: Pravertė blakstienas, o vė spurgūčei, pūlių yra Būbl., sukūtis «знаряддя для скручування пута», žibūtis «предмет, що світиться, а також іграшка», traukūtis бот. «трава traukas, подорожник».

Тут варто згадати також: kriūkūtis «застиглий твердий предмет», slogūtis «кошмар, що гнітить уві сні», vasarūčėi «яра пшениця».

Суфікс -utis, жіночий рід -utė, широко вживається зі зменшувальним і пестливим значенням (в іменниках та прикметниках), наприклад: alūtis, kampūtis, lytūtis || lietūtis Ss., vaikūtis, zuikūtis; avūtė, dukrūtė Grl., galvūtė, girūtė, karvūtė, lapūtė, rankūtė, šakūtė; didūtis, -ė: Auk didūtis, būk greitūtis (кажуть дитині) Gs., gerūtis, -ė, greitūtis, -ė: Adbėga greitūtė (про мишу) Alvt., jaunūtis, -ė, mažūtis, -ė, silpnūtis, -ė, žemūtis, -ė. Пор. також: Svočiūtė, pumpurūtė, graži tavo kepurūtė (пісня). Alvt. Было diedūtis і bobūtė (пс.) Alvt. Ainam polkūtę sušokt KzR. Nor laukūčių (laukan) ait mergelė VIkv.

Суфікс -utis, -utė вживається також у прізвищах хлопчиків або неодружених чоловіків і дівчаток або дівчат, зазвичай тоді, коли прізвище батька має основу на -a, -o, -u з кінцевим приголосним основи k, g, наприклад: Marcinkūtis Kbr., Mickūtis Dkš., Paplauc-kūtis Kps., Ramanauckūtis VIkv., Tarnauckūtis Grš. (: Marciñkus, Mičkus, Paplàuckas, Ramanáuckas, Tarnáuckas). Так називають дітей, а також фамільярно — неодружених дорослих чоловіків.

-utė вживається переважно лише в говірці kpllr (Pašlavantis, Garliava, Išlaužas): Juockutė, Mickutė, Mikalauckutė, Peckutė, Repeckutė, Striupkutė¹⁴. Трапляється також у zanavykai, наприклад: Bartkūtė Būbl., Grš., Jablonckūtė Plb., Kazlauckūtė Grš.

¹⁴ На надгробку на цвинтарі в Новій Уті 1957 року було написано Mickevičiūtė.

12. Leksikos tyrinėjimai

177

Тут суфікс -utė (а також -ukė) вживається переважно для називання маленьких дочок, але так можуть називати й дорослих дівчат.

Окремо варто згадати слова із суфіксом -utė: bėdutė || bėda «віз із двома колесами»: Važiuosim su bėdute Br., imkutė «вметування під час шиття». Imkutės reikėjo įsiūti, būtų gražiau stovėję Grš., žibutė «первоцвіт».

17. -ūtė. Суфікс -ūtė із м’яким приголосним перед ним характерний для описуваних говірок у прізвищах дівчат і незаміжніх жінок, утворених від чоловічих прізвищ усіх основ, наприклад: Blažiūtė, Eidikiūtė, Glyčiūtė, Jakubauckiūtė, Luišiūtė, Šilingiūtė, Šniečkiūtė, Viltrakiūtė, Žiev(i)ūtė, Žukauckiūtė: Blažys, Eidikys, Glytas, Jakubáuckas, Lūšis, Šilingas, Šniečkus, Viltrakis, Žievys, Žukáuckas. У деяких місцевостях, наприклад, навколо Даукшів тощо, це єдиний суфікс у прізвищах дівчат і молодих жінок.

У прізвищах дівчат і незаміжніх жінок суфікси -aitė, -ytė для описуваних говірок не є звичними й народними; вони більшою чи меншою мірою відомі з документів або письмових джерел і вживаються для офіційного, публічного називання.

Загальновживані слова із суфіксом -ūtė, -aičiūtė (складений суфікс) траплялися лише в казках: karalaičiūtė «дочка королевича»: Sykį apsirgo karalaičiūtė Kps., karalaitė «принцеса»: Ta karalaitė jam i sako Kbr.

18. -astis, -astas. Із суфіксом -astis (род. відм. одн. -ties || -čio) варто згадати: gyvastis «життя»: Nesigaili nė savo gyvasties, nė sveikatos Vlkv., nerimastis «неспокій, тривожність»: Kai viena lieku, nerimastis ima Gs., pykastis «гнів, сердитість».

Із суфіксом -astas варто згадати gyvastas «здоров’я»: Toks čia jau jo gyvastas Gs.

19. -estis, -estys. Суфікс -estis (род. відм. одн. -ties || -čio) вживається в небагатьох словах (іменниках), наприклад: gailestis, lūkestis «очікування, надія, туга», mokest(i)s, rūpestis.

Місцями літні люди вимовляють ті самі слова також із суфіксом -estys, наприклад: Mokesčēi bó dideli AžB. Даремні лише rūpestỹs Pašl.

Форми mōkesis, rūpesnis, які іноді трапляються в описуваних говірках, є новими.

20. -ysta, -ystė. Поряд із суфіксом -ystė дещо рідше в описуваних говірках зазвичай у тому самому значенні старші люди вживають і суфікс -ysta¹⁵. Слова (іменники) із цим суфіксом утворюються від іменників і прикметників.

Серед слів, утворених від іменників за допомогою суфікса -ysta, варто згадати: gaspadorystà (слав.): Plati gaspadory stā „великий колгосп“ Vlkv., martystà «становище невістки», mergystà «становище дівчини», našlystà «вдівство», šelmystà (розм.) «поганий, бешкетний вчинок», tarnystà «служба», žmogystà «людська подоба»: Miega žmogystà „вовк, що обернувся — перевдягнувся в людину“ (псл.) VšR. Acirado žmogystà „нікчемний чоловічок“ Vlkv.

Прикладами іменників, утворених від прикметників за допомогою суфікса -ysta, є: dur-nystà (слав.), jaunystà, kvailystà, mažystà «малість, мализна», senystà «старість»: Ka nor an senystos ramei pagyvėčia Gs.

¹⁵ У районі Грішкабудіса та ін., наскільки вдалося помітити, обидва суфікси вживаються майже паралельно, різняться лише окремі слова; наприклад, чули тільки žmogystà «чоловічок, бідолаха». У районі Пашлаванті кажуть jaunystė, draugystė, але senystà.

178

Ширше, ніж суфікс -ysta, у говірці вживається суфікс -ystė. Іменники з цим суфіксом зазвичай мають абстрактне значення. Переважно вони позначають абстрактну властивість, виражену основним словом. Утворюються від іменників і прикметників.

Іменники із суфіксом -ystė утворюються переважно від іменників, наприклад: draugystė «дружба», galvažudystė «убивство, вбивання»: Під час війни траплялися вбивства й усякі правопорушення Gs., godulẏstė «жадібність», kaiminẏstė, kiaulystė «свинський учинок», melagystė «брехня, обман», moterystė: Prėmė moterystės stoną «вийшла заміж» Vlkv., tinginystė «ледарювання», vaikystė «дитячий вік».

Трапляються й іменники із суфіксом -ystė, утворені від прикметників, наприклад: jaunystė «молодість», puikystė «гординя, пиха».

Серед іменників, утворених від прикметників із суфіксом -ingas за допомогою суфікса -ystė, іноді вживається лише milaširdingystė || mielaširdingystė «милосердя, співчуття»: Neturi jokios milaširdingystės Plv.

21. Різні суфікси з приголосним -t-. Є ще близько півтора десятка різноманітних суфіксів із приголосним t, що трапляються в окремих словах, наприклад:

a) -atė: змія: Справжня змія — та дівчина Kt.

b) -etė: aketė kp. || eketė zan., raukėtė «буркотун, злюка»: Neik arty prie tos raukėtės «поганої кобили» Alk.

c) -ėtis: терен || терен kpII.

d) -etys: reketys «певне пристосування для обмолочування жита» Gs.

e) -yta: klipytà «кульгавець, кульгавий»: Eina kap koks klipytą Žal.

f) -itas: топонім Alvitas || Elvitas: Iš Elvito parsirito, iš Virbalio parsirado Gs.

g) -uotė: važiuotė: Graži važiuotė «гарний віз із запрягом» Vlkv.

h) -enta: смородина: Смородини — одні червоні, інші чорні Alvt.

i) -intà: Širvintà «ліва притока Шешупе» Nm.

y) -ykštis, -ė || -ykščias, -a: pernykštis, -ė рідко pernykščias, vakarykštis, -ė || vakarykščias¹⁶, -a, vaivorykštė «веселка».

j) -iščias || -ištis, -ištys; -iščia: vaikiščias || vaikištīs || vaikištis Grš., Vlkv. «хлопчак», mergiščia Grš., Gs. «дівчина-підліток».

k) -uistas: ligūistas, -a «трохи хворобливий», miegūistas, -a «сонний, затуманений».

l) -ūkštis: bjaurybiūkštis Dkš., vaikiūkštis рідк. VIkv., varliūkštis Dkš., velniūkštis Gs.

XV. Суфікси з приголосним -v-

1. -(s)vas, -(s)va. Із суфіксом -vas є кілька іменників, наприклад: naṙvas, pil̇vas, plovai «плова» Ūt., pūrvas kpI (частіше purvynas), stovai «боки ткацького верстата»: Stuk-stuk stovai – devintovai, viršuj gaidžei gieda (орган) Gs.

Дещо більше прикметників із суфіксом -vas, жіночий рід -va, наприклад: blaivas || blaivūs, gyvas, kreivas, lengvas, palvas, šleivas «кривий, косий»: Гарний, тільки шлеивас, кривий і горбатий (ірон.) Plv.

Суфікс -va вживається для утворення іменників жіночого роду, наприклад: dirvà, džiovà «1. висихання»: Немає ні посухи, ні погоди Būbl. «2. туберкульозна хвороба», galvà

¹⁶ Біля Грішкабудіса і деінде частіше вживається pernykštis, але vakarykščias.

12*

179

krūvą, pievą, plovą «болото, багнище»: Plovôm tie (зарослі) озерця називають Ūt., sparvą. Тут варто згадати також grėva scom. «незграбна, неповоротка людина»: Де цей гре̇ва трапиться, то вже добра не буде Gs. Таких grėvų я вже живим не бачив Kt.

Для утворення прикметників вживається також суфікс -svas, жіночий рід -sva, який тут позначає певний ступінь, що відповідає значенню префікса apy-, наприклад: gelsvas, -à «жовтуватий»: Наділа віночок на жовтуваті коси (п.) AžB., juosvas «чорнуватий», mėlsvas «синюватий», raūsvas «трохи червоний, червонуватий», rėšvas «сіруватий»: Цього року жито сірувате Plv., rūšvas «трохи коричневий або червоний», žàlsvas «зеленуватий».

2. -(s)vė. Із суфіксом -vė слід згадати іменники: gérvė, plėvė: Коли кип’ятиш молоко, потім утворюється плівка VIkv., smárvė, virvė.

Із суфіксом -svė є лише слово làisvė: Одні кажуть «làisvė», інші — «liuosybė» Gs., Raušvė «ліва притока Шешупе» Gž., Plv.

3. -vis. Суфікс -vis нечастий. Він трапляється в деяких давніших або новіших іменниках, наприклад: kálvis, kirvis, а також ateivis, -ė || частіше ateivỹs, -ė: Тут повно всяких прибульців Žal., kareivis.

4. -avas, -ava. Із суфіксом -avas, жіночий рід -ava, є лише окремі прикметники, наприклад: linàvas, -à «кольору квітки льону, блакитно-синій», що, можливо, виник за зразком слів іншомовного походження ružavas, -à, vyšniavas¹⁷, -à «вишневого кольору», а також Liubàvas містечко Klvr.

Більше утворень із суфіксом -ava — іменників жіночого роду, наприклад: baūdžiava, gãniava «випасання; пасовище»: Овець віддаємо пасти деінде на пасовище Gs. Погане тут пасовище на цій луці Žal., kiauliava «свиняча робота», pàniava, pỹliava «данина», velniava «чортівня, диявольська справа». Крім того, тут варто згадати й топоніми Sasnàva, Garliavà.

Тут варто згадати також пару слів із суфіксальним /-/ перед -ava (із суфіксом -liava): riñkliava, mėzliava «збирання грошей, коли збирають на щось, наприклад, колись на весіллях».

5. -ovas, -ovė. Із суфіксом -ovas, жіночий рід -ovė, є кілька іменників на позначення осіб, наприклад: gėròvas «той, хто багато п’є; п’яниця»: Пийте, та пийте, пиячки (п.) Alk., palydòvas «провідник, супровідник», sugulòvas «незаконний чоловік», vadòvas, valdòvas, žinòvas.

Суфікс -ovė, крім слів, згаданих вище, трапляється також у деяких інших іменниках із різними значеннями, наприклад: daržòvė, rankòvė, senòvė, stipròvė «фортеця»: Senovėj didelė bō čia stipròvė Ūt.

6. -tuvas, -tuva. Із суфіксом -tuvas є кілька іменників на позначення знарядь та інструментів, наприклад: grieptùvas «знаряддя для загрібання зерна, граблик»: Mãre, kudė nepasėmei grieptuvo, būtų geriau griept? VIkv., karštùvai «машина для чесання вовни», mintuvai «пристрій для м’яття льону», purkštùvas nj., skíltuvas «знаряддя або кресало, щоб висікти вогонь»: Seniau vyrai skíltuvus nešiojosi Bgt., šáutuvas.

Трапляються з суфіксом -tuvas поодинокі іменники спільного роду nomina agentis, наприклад: grauštùvas «гризун»: Eik eik tu, grauštùve! Plv., nepàeitùvas «той, хто дуже незграбний — не може ходити», šiktùvas «той, хто постійно паскудить».

Із суфіксом жіночого роду -tuva відоме лише одне слово sietuvà «широке й глибоке місце в річці; вир»: Pakliuvo sietuvõn i nusken do Nm.

¹⁷ Пор. P. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, p. 379.

180

7. -tuvis, -tuvė. Суфікс -tuvis трапляється в іменниках, що позначають назви знарядь або посуду, наприклад: grūstūvis «товкач»: Piestos nèr, tik grūstūvis Alk., koštūvis «те, чим щось проціджують, наприклад молоко», muštūvis || muštūvas Klvr. «пристрій (посудина) для збивання масла».

Набагато ширше вживається суфікс жіночого роду -tuvė. Із цим суфіксом є слова на позначення знарядь або предметів домашнього вжитку, наприклад: bruk­tuvė, milstuvė || melstuvė, sėtuvė «кошик для висівання зерна (злаків)». Трапляються й поодинокі слова з іншими значеннями, наприклад: rietuvė «високий стос чогось, наприклад дров» Alk.

Суфікс -tuvės (множина) широко вживається для позначення урочистостей, свят або просто обрядів, наприклад: įkurtuvės, išleistuvės, keltuvės: Anryt būna keltuvės (per vestuves) Ig. Jaunasis duoda saldainių, snapso, tai skaitosi tų keltuvių Ig. Po keltuvių greit skirstosi namo Ig., lauktuvės «очікування або подарунки, отримані за це», pabaiktuvės, skerstuvės, sukaktuvės.

8. Різні суфікси з приголосним -v-. Крім перелічених, трапляються й деякі інші суфікси з приголосним -v-, наприклад:

a) -atvė: amžinatvė «вічність»: Dabar mažai kas tiki į amžinatvę Vlkv., senatvė.

b) -yvas, -a: senyvas, -a Būbl., Vlkv., nevalyvas, -a «нечистий, неохайний» Būbl., Žal., ankstyvas, -a || ankstybas, -a Pašl., velyvas, -a || velybas, -a Pašl. Пор. 12.

c) -uva¹⁸: sesuvà kp II, šuvà, Valčiuvà «ліва притока Сасни» Ss., Igl.

d) -uvis: liežuvis, lietuvis, -ė nj., рідко — частіше lietuvỹs, -ė.

e) -lyvas, -a: це слов’янський суфікс, наприклад: gėdlyvas, -a рідко || частіше sarmatlyvas, -a, supratlyvas, -a «тямущий».

XVI. Суфікси із приголосним -z-, -ž-

Із приголосним -z- трапляється кілька рідковживаних суфіксів із більш або менш зневажливим значенням, наприклад:

1. -erza: keverža «той, хто низький, неповороткий» (слово із загадки): Kiūrza keverža visą lauką apkeveržavo Vlk., plepėrza «балакун» Gs.

2. -ėzas: vaikėzas «шибеник, хлопчисько»: Prisirenka tokių vaikėzų = tuoj į pešasi Plv.

3. -ozas: vaikiožas «шибеник», valkiožas Gs., Vlk. || valkiožas Grš. «той, хто всюди ходить, тиняється, волоцюга».

4. -ūzas: pilvūzas, -ė «той, хто має великий живіт, пузань».

Із приголосним -ž- негативне або зневажливе значення має лише суфікс -uža || -užas в єдиному слові raiguža || raigužas «легковажна, неспокійна, жвава дівчина»: Ko ta raiguža tę po medžius karstosi? Alk.

Із приголосним -ž- є суфікс -užis, жіночого роду -užė, який іноді вживається для творення іменників зі зменшувальним і пестливим значенням, наприклад: broliūžis, tėtiūžis || tėtušis, mergūžė рідко || частіше mergužėlė.

Найчастіше слова із суфіксом -užis трапляються у фольклорі, наприклад: Aš dangūžy žibėsu Kbr. Te tau šūibužę, vyniok kojučės, duos dievulis gerus metus – pirksiu kurpūžės (d.) Alvt.

¹⁸Про утворення цього суфікса див. P. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, с. 381.

181

Інших (не зменшувальних) слів із суфіксом -užis майже немає, окрім drabužis «одяг». Тут також варто згадати слова bažnytūžė «протестантська церква», kunigūžis «протестантський священник»: вони також не є зменшувальними, а радше мають певне зневажливе значення¹⁹.

C. УЗАГАЛЬНЕНИЙ ОГЛЯД СУФІКСАЛЬНОГО ТВОРЕННЯ ІМЕННИХ ЧАСТИН МОВИ

Розглянувши творення іменних частин мови за допомогою суфіксів у говорах капсів і занавіків за їхніми приголосними, коротко оглянемо також деякі суфікси окремих частин мови та творення іменних частин мови за їхньою допомогою, водночас подавши коротку функціональну класифікацію деяких суфіксів. Цей огляд, можна сказати, є певним узагальненням попереднього розділу. Тут розглянуто лише деякі суфікси, широко відомі в описуваних говорах. Більшість із них нічим не відрізняється від суфіксів, уживаних у літературній мові.

Наприкінці перелічимо кілька суфіксів, уживаних в описуваних говорах або в окремих їхніх підговорах, але не характерних для літературної мови, і водночас наведемо деякі висновки.

I. Деякі суфікси іменників

1. Суфікси іменників, утворених від іменників

a) -ukas, -ukė, -elis, -elė, -ėlis, -ėlė, -ytis, -ytė, -utis, -utė, -ūtė, -aitis, aitė, -užis, -užė

За допомогою цих суфіксів від іменників утворюються інші іменники — так звані зменшувально-пестливі, наприклад: namukas, paršiukas, mokytojukė Grl., viščiukė VIkv. || vištukė Grl., vaikelis, dobilėlis, aguonėlė, šunytis, duonytė mergytė, vaikutis, laputė, vežimaitis, pušaitė, broliužis, kurpūžė.

До них належать і складні суфікси, наприклад: -eliukas, -eliukė, -užėlis, -užėlė: aukseliukas Grl., grybeliukas Grl., brolužėlis, mergužėlė.

Крім того, суфікси -ukė, -ūtė (після м’якого приголосного) і, можливо, нові для цього випадку -aitė, -ytė уживаються в прізвищах дівчат, наприклад: Šliumpūkė Grl., Trumpūkė Šil., Biliūtė, Luišiūtė, Senkiūtė, Bartkaitė рідк., нов., Žiūr aitytė (: Šliumpa, Trumpa, Bilius, Luišis, Senkus, Bartkus, Žiūr aitis).

b) -iškis, -iškė, -ietis, -ietė, -inis, -inė, -okas, -okė

Іменники з цими суфіксами утворюються від географічних назв і найчастіше позначають осіб, які походять звідкись або десь живуть, наприклад: alytiškis, -ė, kauniškis, -ė, vilniškis, -ė; kaunietis, -ė, vilkaviškietis, -ė; vilnietis, -ė; alksnėninis, -ė, didvyžinis, -ė, pilviškinis, -ė; kauniokas, -ė, prieniokas, -ė.

Іноді вживаються будь-які два, три або навіть чотири згадані тут суфікси без помітної різниці у значенні. Наприклад, про Пашлавантис (Пренайський район) кажуть: kauniškis і kauniokas, prieniškis і prieniokas, šilavotiškis і šilavotinis.

Про Вигреляй (Кальварійський район) у різних словах із тим самим значенням зафіксовано чотири суфікси, наприклад: gražiškiečei, kalvarijiniei || kalvarijiečei, virbališk ei, višt yčio-

¹⁹Обидва останні слова раніше вживалися, коли йшлося про протестантську релігію.

182

kai. Однак слід зазначити, що від топонімів із суфіксом -išk- (Pilviškiai, Plutiškės, Vilkaviškis) не можна утворити іменники із суфіксом -iškis, -ė.

З цими згаданими вище суфіксами трапляються поодинокі іменники й інших значень, наприклад: vyriškis, moteriškė, tėviškė, avietė, berniokas.

в) -ūkštis, -ūkštė, -ėzas, -ozas, -ūzas

За допомогою цих суфіксів від іменників утворюється поодинокий іменник, що виражає зневагу та приниження певних предметів або осіб, наприклад: vaikiūkštis, varliūkštė, velniūkštis, vaikėzas, vaikiozas, valkiozas «волоцюга», pilvūzas «той, хто має великий живіт».

d) -inė, -ydė, -udė; -ynas, -ynė

Іменники, утворені від інших іменників за допомогою суфіксів -inė, -ydė, -udė, найчастіше позначають місце, де щось зберігають, кладуть тощо, наприклад: drūskinė, mėsinė, arklidė, aludė || alinè, peludė.

Іменники, утворені від іменників за допомогою суфіксів -ynas, -ynė, найчастіше означають назву місця, де багато предметів одного виду. Наприклад: aržuolynas, pušynas, skiedrynas, dilgėlynė, kelmynė, molynė.

e) -ienė, -uvienė

Суфікс іменників -ienė зазвичай має два значення. Суфікс -ienė із гострою або ненаголошеною інтонацією позначає дружин або самиць тварин, а з циркумфлексною — назви страв і наїдків, наприклад: brolienė, dėdienė, Jonienė, Paulauskienė, vilkienė (пс.); bulvienė, kiaušinienė, lapienė, obuolienė, žirnienė.

Іменники, утворені за допомогою суфікса -ienė від іменників із двоскладовою основою на u, набувають форми -uvienė, яка зазвичай вказує, чиєю дружиною є та чи інша особа, наприклад: kašliuvienė, puodžiuvienė, Būtkienė, Seikuvienė. Звісно, трапляються винятки (у словотворі та значенні), наприклад: darkąčiuvienė: Від неї користі мало — справжня darkąčiuvienė Gs.

2. Суфікси іменників, утворених від прикметників

а) -ybė, -enybė, -umas, -uma, -ysta, -ystė, -atvė

За допомогою деяких із цих суфіксів (-ybė, -ystė) іменники (galybė, draugystė) можуть утворюватися також від іменників, однак здебільшого вони утворюються від прикметників. Іменники з цими суфіксами позначають абстрактні поняття, наприклад: saldybė, tamsybė, retenybė, saldumas, tamsumas || tamsuma, senystė, jaunystė || jaunystą, senatvė.

b) -imas, -uomenė

Іменники, що трапляються й утворені від прикметників за допомогою суфіксів -imas, -uomenė, позначають гурт або групу осіб, певний колектив тощо, наприклад: jaunimas, jaunúomenė.

3. Суфікси іменників, утворених від дієслів

В описуваному говорі є чимало суфіксів, за допомогою яких від дієслів утворюються іменники. Значення іменників, утворених від дієслів, найчастіше пов’язане з дією дієслова, від якого вони утворені.

183

а) -ечос, -икліс, -икле, иклес, -іне, -тукас, -тувас, -тувіс, -туве

Іменники, утворені від дієслів за допомогою цих суфіксів, найчастіше позначають знаряддя та інструменти, наприклад: akėčios, kūpėčios, taikiklis, laidyklė, šaudykklė, svarstykles, birbynė, švilpynė, plaktukas, skaptukas, dūrtuvas, mintuvai, koštuvis, muštūvis, bruktuvė, kultuvė || kūltuvė.

b) -ėjas, -ėja, -ikas, -ikė, -klys, -slys, -snys, -snė, -tojas, -toja, -vis, -vė

За допомогою цих суфіксів іменники утворюються здебільшого одні від основи минулого одноразового часу, інші — від основи інфінітива, і позначають nomina agentis, наприклад: audėja, gynėjas (рідше gynėjas), ėdikas, kūlikas (рідше kulikas), kirtikas (іноді kirtėjas), ryklys, turklys, kviestys, reksnys, verksnys, verksnė, pilstytojas, pilstytoja, skaitytojas, praeivis.

в) -алас, -інис, -есис, -ешяй (-есіс)

Іменники, утворені від дієслів за допомогою цих суфіксів, найчастіше позначають результат дії, наприклад: jovalas «1. те, що розкидане, розтріпане, 2. свиняча юшка», viralas, grindinys, siuvinys, elgesys, liūdesys, griuvėsiai || griuvėsis, pelėsė || pelėsis.

d) -imas, -ymas

Іменники, утворені від дієслів за допомогою суфіксів -imas, -ymas, найчастіше позначають назву дії або саму дію, а також нерідко мають конкретне чи інше значення.

За допомогою суфікса -ymas утворюються від інфінітивів із формантом -y-ti (skaityti, taisyti), а за допомогою -imas — від усіх інших дієслів минулого одноразового часу, наприклад: ėdymas, šakymas, maišymas «1. дія, 2. тісто, замішане для хліба», pūdymas «1. дія, 2. незасіяне поле під перелогом»; bėgimas, metimas, ūžimas, arimas «1. дія, 2. оранка», vežimas «1. дія, 2. віз».

II. Деякі суфікси прикметників

1. Суфікси прикметників, утворених від прикметників

a) -окас, -ока, -укас, -уке̇, -итіс, -ите̇, -утіс, -уте̇

Ці суфікси прикметників є зменшувальними та пестливими; за їхньою допомогою прикметники утворюються від прикметників, напр.: šaltokas «прохолодний», trumpokas «короткуватий», juodūkas, -ė, mažiukas, -ė, mažytis, -ė, mažutis, -ė.

b) -ініс, -іне̇, -ішкас, -ішка, -інгас, -інга

За допомогою цих суфіксів прикметники найчастіше утворюються від іменників. Трапляються прикметники з деякими з цих суфіксів, утворені також від прикметників, напр., saldinis, -ė.

Суфікс -inis, -inė має кілька значень або принаймні різні відтінки значення. Найчастіше він указує, з якого матеріалу щось зроблено (auksinis, medinis). Докладніше див. B IX 10.

Суфікс -iškas, -a найчастіше позначає подібність, придатність, призначення або належність, напр.: bobiškas, -a, pasakiškas, -a, vyriškas, -a, žiemiškas, -a, vokiškas, -a.

184

Прикметники із суфіксом -ingas, -a здебільшого означають володіння чимось у великій кількості, властивість достатку й численності, наприклад: gailestingas, -a, galingas, -a, laimingas, -a, miltingas, -a, naudingas, -a, pinigingas, -a.

2. Суфікси прикметників, утворених від іменників

-ėtas, -ėta, -otas, -ota, -uotas, -uota, -uistas, -uista

Ці суфікси використовуються для утворення прикметників від іменників. Варто зазначити, що прикметники із суфіксом -uotas, -a утворюються здебільшого від іменників із основою на a, а із суфіксом -otas, -a — від іменників із основою на o (пор. plaukūotas, barzdotas); прикметники із суфіксом -ėtas, -a утворюються здебільшого від іменників із основою на ė (пор. skylėtas), однак у всіх цих трьох випадках в описуваних говірках немає чіткої послідовності.

Прикметники, утворені за допомогою цих суфіксів, позначають зовнішні, видимі властивості. Основою цих властивостей є відповідні предмети чи явища та поняття, назва яких дала корінь і основу для утворення прикметника. Наприклад: duobėtas, -a, raukšlėtas, -a, kuprótas, -a, miglótas, -a, sviestúotas, -a, miežúistas, -a, ligiúistas, -a.

3. Суфікси прикметників, утворених від дієслів

-tas, -ta, -onas, -ona, -svas, -sva

Прикметники із цими суфіксами утворюються від дієслів. Вони здебільшого позначають властивості кольору або температури. Крім того, суфікс -svas, -a позначає нижчий (слабший) ступінь вияву значення звичайного ступеня. Наприклад: báltas, -à, šáltas, -à, karštas, -à, šiltas, -à, geltónas, -a, raudónas, -a, juósvas, -à, gel̃svas, -à.

III. Деякі характерніші значення іменникових суфіксів

Тут, не торкаючись словотвору, окремо перелічимо ще деякі характерніші значення іменникових суфіксів в описуваних говорах. За значенням суфіксів іменники в описуваних говорах, наприклад, бувають:

1. Назви пристосувань та інструментів

-ukas: švilpukas «свисток», žindukas

-tukas: peštukas «інструмент для скубання свинячої щетини», plaktukas

-lys: grėblys, kablys

-alas: barškālas «брязкальце», skambalas

-клас: арклас, pjūklas

-ynė: birbynė, lazdynė, stovynė

-tas: grąštas, kaltas

2. Назви місць

-udė: aludė «пивна», peludė

-ykla: глинярня, чесальня, купальня

-mė: gelmė, tankmė

-uma: giluma, sekluma, žemuma

-inė: alinė, bulvinė, daržinė

-ynas: дубняк, верболіз, ліс

185

-ynė: durpynė, kupstynė, molynė

-енина: вівсянина, конопляна олія, пшеничне зерно

3. Назви результату дії

-алас: юшка, пряжа, вариво

-lys: padėlys, pašėlys

-ena: gaišena, skurdėna, stipena

-иніс: покриття, покупка, гниль, знахідка

-снис: скиба, сажень, вершок

-ėsis: (зазвичай мн.) degėsei, griuvėsei, puvėsei

-tė: grįštė, gniūštė

4. Назви абстрактних понять

-ybė: galybė, kantrybė, lygybė

-уліс: godulys, troškulys

-umas: baltumas, kantrumas, šviesumas

-ata: sarmata, sveikata

-vsta, -vstė: jaunystà || jaunystė, kvailystà || kvailystė

-ava: painiava, velniava

5. Назви осіб за заняттям

-inykas (-ininkas): бджоляр, робітник, писар

-orius: співак, церковний співак

IV. Деякі висновки

Хоча описові говірки є основою 1k, у них трапляються випадки вживання суфіксів, що відрізняються від 1k. Деякі випадки відмінного вживання трапляються також між описовими говірками, підговірками та говірковими різновидами. Тут перелічимо кілька таких випадків відмінного вживання та подібних явищ.

1. Замість суфікса -ininkas в описових говірках ширше вимовляють -inykas. Капси зазвичай уживають лише -inykas, а занавики поряд із -ininkas уживають також -inykas (darbinýkas). Біля Науйої Ути кажуть і -inikas (pùlkininkas).

2. Замість суфікса прикметників 1k -yvas, -a занавики й капси вживають також суфікс -ybas, -a (ankstýbas).

3. Суфіксу 1k -snis у деяких іменниках ja-основи в описових говірках відповідає суфікс -snys, наприклад: sieksnys, žinks­nys.

4. Суфікс 1k -imas, -a у прикметниках artimas, tolimas найчастіше вимовляється як -ymas, -a: ártymas, tólymas.

5. У східній говірці II капсів широко вживається зменшувальний суфікс іменників -ikė, наприклад: kačikė, pelikė, skarikė, višči̇kė. Цей суфікс у згаданій говірці вживається і в прізвищах дівчат, наприклад: Brundżikė, Varkalikė.

6. Занавики та східні капси II часто вживають у прізвищах дівчат також суфікс -ukė, наприклад: Bernotukė, Kuraitukė, Matulaitukė, Šlimpukė.

7. У всіх прізвищах дівчат капси найчастіше вживають лише суфікс -iūtė, наприклад: Byliūtė (: Bylà), Luišiūtė (: Lùisis), Senkiūtė (: Señkus), Žvirbliūtė (: Žvirblỹs).

186

8. Багато описових діалектних суфіксів тут здавна відомі, лише деякі з них поширилися нещодавно; пор., напр.: -ykla (kirpykla, siuvykla), -ija (Aukštaitija, Kaunija, Zanavykija).

9. Загалом суфікси описових діалектів литовські, лише зрідка трапляються й суфікси іншомовного походження, однак тепер, під впливом, вони вже не збереглися стійко; пор., напр., -inyčia: langinyčia || langinė.

ІМЕННЕ СУФІКСАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ В ГОВОРАХ КАПСІВ І ЗАНАВИКІВ

Ю. СЕНКУС

Резюме

У праці здійснено розгорнутий аналіз іменного суфіксального словотворення в говорах капсів і занавиків, які лягли в основу литовської літературної мови. Характеризуються суфіксальні утворення із суфіксами -uva, -ybas(-a), -ybė, -enybė, -inyčia, -očius, -očiuvienė, -uočius, -uočiuvienė, -da, -das, -odas, -ėzdas, -ozdas, -ga, -gas, -gys (—ė), -ingas (-ė), -ju-, -ija, -ijas, -tojas(-a), -auja, -ojus, -ka, -kas, -kis(-ė), -(s)kus, -(s)kuvienė, -ikas, -ikė, -okas, (-a); okas(-ė), -ukas, -ukė, -uka, -tukas, -inykas || -ininkas, -iškas(-a), -iškė, -(s)las, -(s)lys (—ė), -lius, -lus(-i), -ala, -alas, -alis (-ė), -alius (ė), -aliuvienė, -elis(-elė), -intelis(-ė), -ėlys, -ėlis, (-ėlė), -utėlis(-ė), -umėlis, -ėlius, -ėliuvienė, -ėlė, -olius, -oliuvienė, ~olė, -ula, -ulas, -ulis (-ulė), -ulys, -aila, -uolius, ~uolė, -uolys, -(y)kla, -klas, -klė, -klis, -klys, -(s)mas, -(s)mė, -imas, -ymas, -uma, -umas, -(s)na, -(s)nas, -(s)nis, -(s)nys, -(s)nus, -nius, -ana, -anas(-a), -ena, -mena, -sena(-šena), -enė, -uomenė, -ėna, -ėnas; -inas, -inis(-ė), -utinis (-ė), -inys, -yna, -ynas, -umynas, -ynė, -onas, -ona, -onis (-onė), -onius(-ė), -ūnas, (-ūnė), -ūna, -ainas(-a), -ainis, -ainė, -iena, -ienas, -opas (-a), -ra, -(s)ras, -rus(-ri), -ara, -aras, -eris, -erys, -orius, -urė, -erė, -sas(-sa), -sus(-si), -ėsa, -ėsai, -ėsis, -ėsys, -esis, -šė, -išius, -(s)tas (-ta), -(s)tė, -(s)tis, -(s)tus, -ata, -atis, -eta, -etas, -ėtas (-ėta), -otas(-ota), -otė, -uotas(-a), -ytis, -ytė, -aitis (-aitė), -ietis (-ietė), -utas, -utis (-utė), -ūtė, -astis, -astas, -estis, -estys, -ysta, -yste, -(s)vas (-va), -(s)vė, -vis, -avas(-ava), -ovas, -ovė, -tuvas, -tuva, -tuvis, -tuvė, -erza, -ėzas, -ozas, -ūzas, -uža, -užis та ін.

Наприкінці праці зроблено висновки про іменне суфіксальне словотворення в говорах капсів і занавиків.