А. МОВОЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ САЛІСА

Минулого року помер видатний мовознавець старшого покоління А. Саліс, який проклав глибоку борозну в литовському мовознавстві. Він виявив себе в різних галузях науки про литовську мову: досліджував литовські говірки та історію мови, укладав словники, упорядковував литовську термінологію тощо. Надалі нам варто всебічно висвітлити мовознавчу діяльність А. Саліса й докладно показати, що нового й значущого він зробив для науки про литовську мову. Наразі коротко згадаємо найважливіші мовознавчі праці А. Саліса та його заслуги перед литовським мовознавством.

А. Саліс народився 1902 року в Рекете, у Кретингському районі. У 1923—25 рр. вивчав литовську мову та порівняльне мовознавство в Каунаському університеті, у 1925—29 рр. — балтистику, славістику й порівняльне мовознавство в Лейпцигу, а 1929 року — експериментальну фонетику в Гамбурзі. Повернувшись до Литви, до 1943 року він був професором у Каунаському та Вільнюському університетах, де викладав основні дисципліни науки про литовську мову (литовську діалектологію, вступ до балтійського мовознавства, історію мови тощо), багато сприяючи розвитку мовознавчої науки та підготувавши численну когорту вчителів-литуаністів, дослідників литовської мови й плекателів мовної культури. Після від’їзду з Литви у 1944—46 рр. працював у Грайфсвальдському та Тюбінгенському університетах. З 1947 року був професором Пенсильванського університету, де викладав славістику й балтистику, популяризуючи таким чином литуаністику у США та залучаючи до дослідження литовської мови не одного американського лінгвіста; найвідоміший серед них для нас — В. Шмолстигас.

А. Саліс не був замкненим кабінетним ученим. Він підтримував широкі наукові зв’язки з мовознавцями різних країн, був членом кількох міжнародних мовознавчих товариств, редактором і співробітником мовознавчих журналів, редактором відділу мовознавства литовської енциклопедії, виданої у США. А. Саліс активно займався науковою організаційною роботою: у 1939—1941 рр. очолював відділ литовської мови Інституту литуаністики, у 1941—1944 рр. був директором Інституту литовської мови, головою та членом різних термінологічних комісій, членом комісії з прізвищ і географічних назв тощо.

Мовознавча діяльність А. Саліса була різнобічною, інтенсивною та продуктивною. Він виконав значущі праці з діалектології, лексикографії, ономастики, термінології, мовної культури та інших галузей, зробивши вагомий внесок у розвиток науки про литовську мову.

А. Саліс чимало зробив, досліджуючи говірки литовської мови. Коли в університеті почали викладати діалектологію литовської мови, виникла нагальна потреба підготувати підручник з литовської діалектології, щоб студенти-литуаністи мали змогу ознайомитися з говірками литовської мови. Відомості про литовські говірки та їхню класифікацію, опубліковані Ю. Юшкою, А. Баранаускасом, К. Яунюсом та іншими, не могли замінити підручника з литовської діалектології, тож А. Саліс із захопленням узявся підготувати оглядовий курс литовських говірок. Він сам збирав діалектологічний матеріал і намагався залучити до цієї роботи студентів та вчителів. З цією метою він підготував кілька великих анкет для збирання діалектологічного матеріалу й розіслав їх до різних наукових установ-

257

та шкіл. Разом з іншими він дбав про організацію спеціальних курсів діалектології, на яких було підготовлено чимало описувачів говірок, котрі згодом мали багато зробити на ниві дослідження литовських говірок. Для фонетичної підготовки діалектологів та інших мовознавців А. Саліс заснував у Каунаському університеті фонетичну лабораторію, яка допомагала студентам краще ознайомитися з фонетикою говірок. Результатом кількох років інтенсивної праці став курс литовських говірок А. Саліса, стислий виклад якого під назвою «Говірки литовської мови» було надруковано 1935 року. У ньому подано докладну класифікацію говірок і висвітлено фонетичні та інші особливості окремих говірок. Цим курсом користувалися й у радянські роки; він буде важливим і для дослідження історії литовської діалектології.

А. Саліс успішно продовжив історичні дослідження литовських говірок, розпочаті А. Баранаускасом та іншими, і опублікував першу частину своєї дисертації «Жемайтські говірки» (німецькою мовою, 1930 р.), присвячену питанням формування (історії) жемайтської мовної області. Окрім цієї праці з історичної діалектології, А. Саліс опублікував кілька статей з історії говірок.

Залучившись до дослідження литовських говірок, А. Саліс узявся також редагувати й видавати описи окремих говірок. За його редакцією вийшло друге видання серії монографій про говірки «Говірки литовської мови» (П. Йонікас, «Паграмантіська говірка», 1939 р.).

У повоєнні роки діалектологічні праці А. Саліса допомогли студентам-литуаністам ознайомитися з основами литовської діалектології та методикою опису говірок, яку передали новому поколінню мовознавців колишні учні А. Саліса — Ю. Сенкус, Е. Мікалаускайте та інші. Завдяки цьому стало можливим швидко розширити й активізувати діалектологічну роботу: зібрати матеріал більш ніж у 700 населених пунктах для атласу литовських говірок, описати окремі говірки та підготувати узагальнювальну працю про говірки литовської мови.

А. Саліс виконав значущу роботу в литовській лексикографії. Він є одним з авторів і редакторів двох томів п’ятитомного «Словника литовської писемної мови», у якому наведено відповідники німецькою мовою і який було видано в Гайдельберзі (1932—1968 рр.). Починаючи з третього тому, А. Саліс надав для цього словника багато лексики з народної мови, особливо з жемайтських говірок, значно збагативши литовську частину словника. Це один із найбільших словників литовської мови; за кількістю слів його значно перевершує лише академічний «Словник литовської мови», який видається нині. Відповідники німецькою мовою дають змогу дослідникам індоєвропейських мов користуватися згаданим словником А. Саліса та інших авторів; раніше найбільшими джерелами литовської лексики для них були словники Г. Несельмана та Фр. Куршайтіса, які містили в кілька разів менше слів.

Кілька десятиліть А. Саліс збирав матеріал для історичного словника литовської мови, прагнучи простежити розвиток лексики та історію слів від найдавніших часів до сьогодення. З цією метою 1969 року він відвідав Радянську Литву й збирав там матеріал для задуманого словника з картотеки академічного «Словника литовської мови» та інших джерел. Він казав, що спробує укласти невеликий історичний словничок, який охоплював би переважно лексику кінця XIX та початку XX століття, у плеканні й унормуванні якої він сам брав активну участь. Шкода, що задум А. Саліса так і не був здійснений.

А. Саліс долучився також до укладання й удосконалення великого «Словника литовської мови». Кілька років він був членом наукової комісії Словника, активно брав участь-

258

…чи, порушуючи й розглядаючи різноманітні лексикографічні питання, які й сьогодні не втратили своєї актуальності (наприклад, транскрибування діалектних слів і висловів літературною мовою, визначення запозичень і омонімів, подання ад’єктивованих іменників тощо).

Багато уваги А. Саліс приділяв збиранню власних назв (особових імен, топонімів, гідронімів, назв племен тощо), укладанню словників та їх дослідженню. У литовській мові таких назв сотні тисяч. Чимало їх зібрав і почав досліджувати К. Буга, високо цінуючи «мову землі» як важливе джерело пізнання минулого народу. Серед продовжувачів праці К. Буги одним із найактивніших був А. Саліс, член Комісії з прізвищ і топонімів, заснованої 1933 року. Після видання «Інструкції зі запису назв земель Литви» (1934 р.), за сприяння вчителів, лісівників, землевпорядників, студентів та інших помічників, до 1940 року було зібрано більшу частину ономастичного матеріалу, який нині зберігається, поповнюється й досліджується в Інституті литовської мови та літератури.

Дуже продуктивною була праця А. Саліса також у створенні та впорядкуванні литовської термінології. Він був радником уряду з питань термінології, головою та членом кількох термінологічних комісій, а також творцем різноманітних наукових і технічних термінів. Маючи добру й швидку мовну інтуїцію, глибоке чуття мови, він легко й швидко знаходив потрібний термін у народній мові або створював його сам. Сотні народних слів він уживав у вужчому, ширшому чи переносному значенні, і з часом вони ставали термінами, наприклад: slogutis «кошмар», nuospaudas «прес для тиснення», grūdalas «загартувальний розчин», prašvaitas «освітлена ділянка на фотонегативі» тощо. Багато термінів він створив дуже вдало, і вони ввійшли у вжиток, наприклад: požiūris, šviesomatis, tolimatis, išvaizta, sąnara, staigmena тощо.

А. Саліса також турбували плекання й унормування літературної мови та інші питання культури мови. Він уважно стежив за розвитком літературної мови й швидко та жваво реагував на мовні хиби, які потребували виправлення і з’являлися в мовній практиці, особливо в пресі. Для потреб мовної практики він разом з іншими почав видавати мовну газету «Gimtoji kalba», у якій активно співпрацював, розглядаючи різноманітні питання мовної практики. Деякі його опубліковані статті цікаві й сьогодні, оскільки порушують актуальні питання, наприклад: литовські імена, назви племен, скорочення тощо. В одній із щоденних газет А. Саліс започаткував «Мовну колонку», яка постійно звертала увагу на повсякденне вживання мови, виправляла мовні помилки, пропонувала нові слова й терміни та радила, як уживати різні слова й конструкції. Щоб навчати наголошування, А. Саліс розставив наголоси в частинах I та II хрестоматії «Vargo mokyklai».

Отже, А. Саліс зробив вагомий внесок у розширення обріїв литовського мовознавства, організацію та здійснення нових досліджень, підготовку мовознавчих кадрів і піднесення культури мови. Перебуваючи в еміграції, в останні роки він підтримував тісні зв’язки з Інститутом литовської мови та літератури, з мовознавцями Радянської Литви, стежив за їхніми працями й позитивно їх оцінював, приїздив на батьківщину збирати мовний матеріал. Його завжди вабили рідний край і рідна мова, дослідженню якої він віддав усю душу. А. Саліс збагатив литовське мовознавство вагомими працями, якими користуються й ще довго користуватимуться наші філологи, з пошаною згадуючи їхнього автора, який багато зробив для науки про Литву.

J. Kruოპas