BALTŲ KALBŲ VEIKSMAŽODŽIO TYRINĖJIMAI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

A. VIDUGIRIS

ВІДМІНЮВАННЯ ДІЄСЛОВА ЗІЄТЕЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ

Про дієслово Зієтельської говірки мовознавці знають переважно з праць П. Арумаа, Е. Френкеля, Chr. Станга і З. Зінкявічюса¹, у яких розглянуто здебільшого рідкісніші та характерніші особливості.

У цій статті зроблено спробу подати, наскільки це можливо, повнішу картину дієвідмінювання дієслова Зієтельської говірки. Сама стаття є частиною більшої праці про Зієтельську говірку, написаної в 1957—1961 рр.; тут її надруковано лише незначно відредагованою та доповненою кількома новими прикладами².

1. Загальні зауваги

§ 1. Дієслова мають чотири способи: дійсний, умовний, наказовий і бажальний.

Дійсний спосіб має три часи: теперішній, минулий (одноразовий) і майбутній. Окремих форм минулого багаторазового часу говірка не має. На його існування вказують прислівникові форми būlau, būlo, наприклад: būlau, giedame visalòkas giemės «бувало, співаємо (співає-мо) всілякі пісні (співи)»; būlo, an Pētro kãsa kunodãs «бувало, біля Петра (29 червня) копають картоплю». Повторюваний і повторний характер дії виражається переважно словотвірними засобами, особливо суфіксами -inėti, -dinėti та ін.

У дієслів є два числа: однина і множина. Двоїна тепер уже не вживається. Записано лише одне речення із закінченням -va 1-ї особи множини умовного способу, неправильно вжитим у 2-й особі: pastorōkitės, kad jūs būt u v a a b u d u «подбайте (постарайтеся), щоб ви обидва були» (П. Діцявічюте-Халецькене із с. Пагіряй).

Форми 1-ї особи множини всіх способів і часів найчастіше закінчуються на -m, а 2-ї особи — на -t. Однак іноді вимовляють також -me або -mė, -te, рідше -te. Голосний закінчення -ė, імовірно, запозичено за зворотними дієсловами, пор. turimės, turitės.

Форми третьої особи однини й множини завжди однакові.

§ 2. Форми інфінітива в говірці здебільшого скорочені, наприклад: áust, bėginėt, diūot, gẽrt, giedót, kirpt, krimst, varguót «бідувати». Кінцевий приголосний t³, однак, здається, трохи м’якший, ніж у південно-західних аукштайтських говірках. Можливо

¹ Див. P. Arumaa, Litauische mundartliche Texte aus der Wilnaer Gegend mit grammatischen Anmerkungen, Dorpat, 1931 (далі — LMT); E. Fraenkel, Der Stand der Erforschung des im Wilnagebiete gesprochenen Litauischen, — Balticoslavica, т. II, Wilno, с. 14—107; Chr. S. Stang, Die litauische Mundart von Zasėčiai im Gebiete von Wilna, — Norsk Tidskrift for Sprogvidenskap, т. 18, Oslo, 1958, с. 171—201 (далі — NTS); Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, Vilnius, 1966.

² З морфології говірки опубліковано матеріали про творення дієслів із суфіксами -inėti, -dinėti, MAD, A, т. 2(11), с. 219—231; про займенник, LKK, т. 3, с. 113—131, іменник, LKK, т. 11, с. 147—182. Кілька зауваг про фонетику говірки див. у LKK, т. 2, с. 195 і далі.

³ Пор. K. Būga, Zýtėlos šnektą (записи), рукопис у відділі рукописів бібліотеки Вільнюського державного університету ім. В. Капсука (далі — ZŠ), с. 19 (записано sjūtō).

199

бути, таке враження виникає через те, що цей t у Зетелоській говірці зовсім неаспірований або принаймні менш аспірований, ніж, наприклад, поблизу Кибартів. Крім того, у Зетелоській говірці кінцевий приголосний інфінітива t, опинившись перед дзвінкими приголосними або сонорними l, m, n, r і напівголосним j, нерідко дзвінкішає, наприклад: láugd~láukti, nudᵘdinėd~nuduodinėti, padaríd~padaryti, pérnakvod~pérnakvoti, ragėd~regėti, turėd~turėti, važiuod~važiuoti.

Інфінітиви на -ti вживаються рідше: áiti, dūmi'ti «курити», girdėti, glūdi'ti «рівняти, пестити», jėsti «їсти, споживати», varinėti. Лише дуже рідко трапляються форми на -tie, наприклад: būt ie, pjautie. Про те, що раніше їх уживали частіше, свідчать записані К. Бугою приклади: yškuotie, jįmtie, šienavūotie⁴.

Інфінітив зворотних дієслів найчастіше закінчується на -tis, наприклад: bārtis, guldāvi'tis «лягати», kūltis «битися, старатися», riñktis «готуватися», varītis, рідше — на -ties, наприклад: turėtíes «триматися». Часто зворотну частку в кінці мають і префіксальні дієслова, наприклад: nėgalu pavef sties «не можу перетворитися», jėmė žmonės pærbūda-votinėtis an futurū «люди почали переселятися на хутори», пор. також § 41.

§ 3. У говірці зовсім немає форм інфінітива мети, дієприслівника способу дії та дієприкметників активного стану теперішнього й майбутнього часу і необхідності. Зникли також форми дієприслівника, пор. § 51.

2. Дієвідмінювання

Дійсний спосіб

Теперішній час

Приголосна основа. § 4. У говірці збереглося кілька дієслів, що мають переважно форми 3-ї особи атематичного, або приголосного, відмінювання. Інші особові форми мають або контаміновані закінчення, або закінчення лише атематичних дієслів. Найбільше контамінаційних форм мають парадигми дієслів ait, dėt, giedót, jėst, mi'gót:

Однина

1. aimù, dēmù, jēmù⁵, gìemù, mièg mù

2. aimi, dēmi, jēmi, gìemi, miègmi

3. ait(i), dāst, rč. dėst(i), jēst(i), gíest(i), mīg(e)t(i)

aima, dēma, jēma, gìema, mīgma

Множина

1. aimam(e), dēmam, jēmam, gìemam, miègmam,

2. aimat(e), dēmat, jēmat, gìemat, miègmat

Примітки. § 5. Згадані атематичні дієслова вирізняються різноманітністю форм. Найчастіше вживаються контамінаційні форми з -m-, узагальнені за 1-ю особою однини, наприклад, aimù, jėmu, dėmi, gíemam, mīgmat(e). Лише в 3-й особі частіше вживаються атематичні форми: ānas aĩt ir aĩt an dārbo «він іде та йде на роботу»; bėginėdami jēšti ānas «бігаючи, він їсть», tvārte dāst višta; padēst vežima; ot, gìesti gražai «от гарно співає»; jāu mīe kt anā. А контамінаційні форми цієї особи дещо

⁴ K. Būga, ZS, p. 11—12.

⁵ Форми з двома наголосами свідчать, що їх можна наголошувати двояко, наприклад, jėmu, jėmi, jėmù, jėmi тощо.

200

Рідше вживаються: jau visi ãima namón; sązdėm a an kaisnūko do ir gãno «сідають усі в одному місці й пасуть»; ir teb jėma visi «і так усі їдять»; móterės ir prag dãrbi gėma «жінки й працюючи співають (виспівують)». Найімовірніше, за цими формами трапляються утворені й інші тематичні дієслова 1—3-ї особи, наприклад: grūmu kap mėdžas; skimu kviekas.

Іноді трапляються форми, утворені від атематичних форм 3-ї особи з тематичним закінченням -a, наприклад: gĩsta «співає», jėstasi «їсться», lieksta «залишається», peršta «пече», skausta «болить». Частина цих форм могла бути утворена за зразком похідних із суфіксом -sta (diksta, džiūsta).

Деякі носії діалекту іноді вживають форми 3-ї особи, утворені від основи минулого часу, наприклад: dėja «кладе», gidója «співає», migója «спить». А ті, хто вміє читати або спілкувався з носіями інших литовських діалектів, для дієслова eiti вживають також літературні закінчення: einu, eini, eina.

§ 6. Форми дієслова būti дуже різноманітні. Узагальнена форма irà найчастіше вказує на особу в момент мовлення: aš irà nai mažesnis «я найменший», tu irà didėšnis kap aš; mė̄s jau visi čà irà. Від атематичного дієслова теперішнього часу з коренем es- зафіксовано лише форму ãsti (почуту в неприродній вимові, з двома наголосами): apskalãuna ru·būs, ir vėl grãžu·s ãsti.

У значенні «жити» найчастіше вживаються форми з коренем bū-: aš būstu gerai; kap tū būsti; kas vargūoja, o kas gerai būsta «хто бідує, а хто добре живе»; mė̄s tep ir būstam; o jūs kap būstat? За цими формами трапляється утворений інфінітив būsti, а іноді й форми умовного способу, наприклад, dar mūmi nė čà būsti, nė važūoti «тепер нам ні тут бути, ні їхати», lagadnai būstumēm «добре б нам жилося». Цей корінь має також іменник būsti·mas «життя, перебування».

Обидві представниці села Пагіряй частіше вживали форми, утворені за контамінаційною моделлю з формантом -m-, наприклад, aš būmu daiktė «я живу в місті», senėik būmu an svieto; nemóžna ait žu·rėt, kur anà būma; mė̄s čà būmam kap ir pirmáik. Як і форма būstu, форма būmu іноді має наголос на кінці: bu·stù, bu·mù.

Поряд із формами būsta, būma зрідка кажуть також būna, būva. Іноді в значенні 3-ї особи вживається навіть інфінітив būti: šen àtait anas ir būti «сюди приходить він і буває». Для позначення короткочасного й частого перебування в діалекті зазвичай уживається форма buvóti, наприклад: anà Žiteloj dažnaĩ buvója; ir aš kap kadaik buvóju ten.

§ 7. Від дієслова duoti утворена атематична форма 3-ї особи dúosti трапляється рідко: ãni·s jãm viso dúosti «вони дають йому все». Найімовірніше, за цією формою утворено також вторинне дієслово pazdu·zdinėjas «піддається», частіше du·dinėja. Нині переважно вживаються форми dúoju, dúoji, dúoja, dúojam, dúojat, як šluoju, šluoji, šluoja⁶.

§ 8. У діалекті є й інші дієслова, що мають лише одну атематичну форму, найчастіше 3-ї особи, наприклад:

-likt(i): ir anas aĩt, neatsilikt namie⁶ vienas «і він іде, не залишається сам удома»; paskui bōt: labai varinėjas, neatsilikt «дитина дуже ходить слідом за батьком, не відстає»;

niẽžti: kója· nẽšti nãkap «якось нога свербить»;

пекти: у мене горло пече;

⁶ Chr. Stangas вважає, що вони виникли під впливом білоруських даю, дает, дае, див. Chr. S. Stang, NTS, т. 18, p. 194.

201

skaūst(i): vidui s k a ū s t; pirštūs labai s k a ū s t i.

З формою 3-ї особи однини теперішнього часу на -ti трапляються також такі форми, які в говірці зазвичай є лише тематичними.

Часто в одному реченні можуть бути дві атематичні форми: одна давня, друга, найімовірніше, новіша, зазвичай така сама, як інфінітив, наприклад:

sėsti: bėginėdami jėsti anas, nesėsti «бігаючи, він їсть їх, не сідає»;

sumálti: agūnų samált do jėst «мак розмелює і їсть»;

vįršti: gįšti drūžina, až pirkã vįršti «співають дівчата, аж хата перевертається, руйнується»;

užmėsti: an pečių išmėsti do per kaklą ir aiti «на плечі накидає, також через шию, і йде».

Іноді атематична форма таких дієслів у фразі трапляється й сама, наприклад:

áusti: káp nūima nūg snauničos, tai jau áusti «коли знімають із ткацького верстата, тоді вже тчуть»;

млити: корова меле кров;

pinti, razskėlt: raskált aną jās ir pinti «вона розколює їх (корінці) і плете»;

raūst: džikei raūst, kab iškabina, tai káp plūgū «кабани риють, коли зачеплять, то наче плугом»;

блювати: і йому нічого, не блювати, нічого.

Усі ці форми свідчать про численність атематичних дієслів у говірці.

основа на a. § 9. Однією з характерніших особливостей словотвору дієслів основи на a в говірці є те, що деякі дієслова теперішнього часу з відмінним коренем пристосовані до інших основних форм (минулого часу та інфінітива). Це:

а) дієслова, які в корені теперішнього часу перед сонантами мають голосний e, наприклад: kirpa: kirpo, kirpt, krimta: krimto, krimst, liūda: liūdo, liūst, pirka: pirko, pirkt, rińka || rynko, ryńkt, slińka: slińko, slińkt, vija «віяє»: vijo, vyti, vira: virė, virt⁷;

b) дієслова, які в литовській літературній мові мають інфікс, наприклад: brida «бродить»: brido, brist, lipa «липне»: lipo, lipt, plūka «линяє»: plūko, plūkt, sniga: snigo, snigt, svila: svilo, svilt, šila: šilo, šilt;

c) також ще такі дієслова: gija: gijo, git, gima: gimė, gimt, lija: lijo, lit, lika: liko, likt, mira: mirė, mir(t).

Але ця особливість творення форм теперішнього часу в говірці, імовірно, не є давнім явищем, оскільки поряд іще нерідко кажуть також: gija, gimsta, kerpa, keičia, kremta, lainda (< lenda), lija, mėna «пам’ятає, згадує», lieka || lika, miršta, peįka, prikemša, rańka || reńka, svila, šila.

Дієслів теперішнього часу основи на a з інфіксом у говірці дуже мало: patįnka: patįko, rańda: rādo, sāpranta: saprāto, šūnta: šūto.

Більшість інших дієслів основи на a такі самі, як у літературній мові: aūga, aūna, bėga, dirba, gūla, ima || jima, kanda, kėpa, lūpa, męta, mina, móka, pina, riša, rita, skina, skūta, šūva, sūka, šāla, šóka, vėda, vėža, žinda || žbnda.

Дієслів основи (n)a (або з суфіксом -na) у говірці небагато. Це переважно форми, які в минулому часі перед закінченням мають -ov-, а в інших формах -au-,

⁷ На те, що на появу таких форм теперішнього часу більший вплив мали не інфінітиви, а форми минулого часу, указують дієслова, інфінітиви яких відрізняються від форм теперішнього й минулого часу, наприклад: list, likt, virt.

202

наприклад: džáuna: džóvė, pjáuna: pjovė, ráuna: róvė, sagáuna: sagóvė, sakráuna: sakróvė, kráuna, у літературній мові kráuja;

Дієслів основи (st)a, (št)a (або з суфіксами -sta, -šta) у говірці чимало, наприклад: apgįrsta «теплішає», āūšta, dīksta ~ dýgsta, dźūsta, gaišta «зникає, пропадає», gęšta, grįšta, isigāsta, išplūksta «витікає», ištrūksta, išvįsta, klūm(p)sta, mėgsta || mėsta «любить», mirksta, miršta, nuvįsta, pažįsta, plįšta, prijunksta, prirūksta ~ prirūgsta, rūksta | «димить», sasilksta «подовжується, набридає», tinšta, viršta.

Із суфіксами -sta, -šta трапляється також чимало інших дієслів, які в літературній мові цього суфікса не мають, наприклад: dulksta «пилить», guršta «ламається», išpūlsta «випадає, вивітрюється», pūsta «гниє», гібрид nutīksta «замовкає».

Багато дієслів на -sta (-šta) мають також різні інші паралельні форми, наприклад: dźūsta || dźūna, gimsta || gimė, gįsta || gįja, gįja, grūsta, у літературній мові grūna, ištrūksta || ištrūka, mė(k)sta, у літературній мові mėga, lįpsta || lįpa «липне», pavóksta, у дзукській говірці vōga «краде», prirūgsta || prirūga, sasti̇ksta || sasti̇ka, susitįnka, uskeršta || uskerd(ž)a «зарізає», tėmsta || tėma, tinšta || tina.

Окремі дієслова літературної мови із суфіксом -sta у говірці мають інший суфікс, наприклад: sasilkāunina «голодніє», senėja «старіє», slizgoja(si) «ковзає», vargūja «бідує».

§ 10. Дієслова основи на a відмінюються так:

Однина

1. біжу, несу, варю, люблю, ріжу, навчаю

2. біжиш, несеш, вариш, любиш, ріжеш, навчаєш

3. біжить, несе, варить, любить, ріже, навчає

Множина

1. біжимо, несемо, варимо, любимо, ріжемо, навчаємо

2. біжите, несете, варите, любите, ріжете, навчаєте

З випадінням кінцевого голосного a трапляються лише дієслова 3-ї особи: ir, nėr.

Основа на ia. § 11. Більшість дієслів з основою на ia такі самі, як у lk., наприклад: áudža, braūka, daūža, grāudža, grėba || grėba, jója, kėika, kenča, klāuša, klója, láidža, lėka ~ lėkia, laīka ~ lenkia, lója, mėłza, praūša, rāuga, raūša, reīka, sėja, stója, sūnča, stūma, šaūka, tráuka, vėma, verča, vōga, žaidža «скрипить, грає».

Кілька дієслів з основою на ia перейшли до основи на a, наприклад: denga «покриває», gniba, kvėpa «пахне», tęsa «продовжує».

Окремі дієслова з основою на ia перейшли до основи на a з фонетичних причин, тобто через ствердіння кінцевого приголосного основи r, наприклад: āra ~ āria, gira ~ giria, gēra ~ gēria, kāra ~ kāria, skira ~ skiria, tvēra || tvēra, vēra || vēra.

Іноді основу на ia мають дієслова, які в lk. належать до іншої основи, наприклад: girdža, д. girdina «чує», grūdža, д. grūda, krimča, д. krimta, kremta.

У деяких формах цієї основи іноді замість африкат č, dž виступають t, d, наприклад: āuda, grāuda, láida, skerdą, spāuda, sūita.

203

§ 12. Дієслова основи на ia відмінюються так:

Однина 1. klóju, áudžiu || audžiu, praūši, šunčiu || šuntiu 2. klóji, áudi, praūsi, šunti 3. klója, áud(ž)ia, praūša, šunčia || šunįta Множина 1. klójam, áud(ž)am, praūšam, šūntam || šūnčam 2. klójat, áudžat, praūšat, šūnčat

Іноді закінчення не має голосного первинне дієслово reik || reikia «потрібно», а часом і вторинні, наприклад: kas po bála bráidžioj, pašunta špāros «хто по калюжі бродить, між пальцями ніг пріє»; kap kas išdūmoj, tep ir sako; nėkas iš giros važúoj.

Основа на i. § 13. У говірці небагато дієслів основи на i теперішнього часу, наприклад: gãli, gùli, nóri, pěni, rãgi ~ regi, rāvi, rūpi, sėdi, stóvi, tūli, tingi, turi, usigavi, židi, žūri.

Лише пару прикладів удалося почути з суфіксом -s-i: kùtkudáksi «кудкудакає, кудкудахче (курка)», lòpsi «моргає (очима)».

До основи на i належить також слово nãkvi (рч. nakvója) і похідні із суфіксом -elėti: dūsteli «дує, віддихається», lòpteli «моргає», stūkteli, žvìl(k)teli.

§ 14. Дієслова основи на i відмінюються так:

Однина 1. stóvu, tūriu, nãkvi — stóvim, tūrim, nãkvim 2. stóvi, tūri, nãkvi — stóvit, tūrit, nãkvit 3. stóvi || stóu, tūri, nãkvi Множина

Окрім слова stóu, закінчення i часом не мають також gál «може» і tūr «має».

Основа на o. § 15. Теп. ч. 1. Дієслова основи на o за суфіксом інфінітива можна поділити на дві групи:

a) Дієслів основи на o з інфінітивом на суфікс -oti у говірці небагато, наприклад: bijo, jėško || juoško (поряд із jėškoja || juoškoja), kāro, žino || žìno;

b) більше дієслів основи на o теперішнього часу мають інфінітив із суфіксом -yti, наприклад: ardo, bādo, daĩlo «ділить», dāro, gāno, kláuso, kráto, laĩžo, maĩšo, sāko, samdo, vaĩko, vāro.

Багато форм теперішнього часу, інфінітиви яких мають суфікс -yti, найчастіше утворюються із суфіксом -ina, отже, належать до іншої основи (a), наприклад: gāudina, gīdina, kósina, láistina, mė tina, skāldina, ródina, šāldina, šildina, taisina поряд із láisto, méto, skáldo, taiso.

Але, на відміну від 1к., іноді поряд із rākina кажуть також ižrāko «замикає».

§ 16. Ось парадигми відмінювання дієслів основи на o:

Однина 1. bijáu, kratáu, mėtau || mėtinu — bijom, krátom, métom 2. bijái, kratái, mėtai || mėtini — bijot, krátot, métot 3. bijo, kráto, méto || métina Множина

§ 17. Непрефіксальні дієслова теперішнього часу в говірці наголошуються майже так само, як у 1к. (за винятком нерегулярних коливань місця наголосу).

204

Наголошування префіксальних дієслів теперішнього часу значно відрізняється. На відміну від 1к., наголос на префікс переносять:

a) двоскладові дієслова з циркумфлексним коренем, напр.: àtaìt, àtaima, àtprauša, àtšunka, ìntìt «входить», ìšait «виходить», nègrìdžiu, nèdenga, nèkopa «не ховає», nèmìgmu, nèkenčia, nèranda, nèškaust «не болить», nèverka, nèžūri «не дивиться», nùsūnča, nùveima || nùveit, pàškerdu «зарізую», pàšunta «розпарюється», pràhait «минає», «прикриває» || прикриває, primirksta, primulka «проковтує», priverpam, річ. sàpranta, sùpranta, sàgriebù || sagriebù, sàšala «висохло», ùskerda «зарізає» поряд із річ. atàit, atprauša, nèkenča, priverpa та ін.;

b) дієслова з коротким коренем, напр.: nègali, nèturi, nèmira «не вмирає» nùmira, prituri «підтримує, зберігає», sàvira «вариться» (пор. vira «вариться») та ін.;

c) іноді також дієслова з акутовим коренем, напр.: àtgrùsta «обвалюється», àtjunku, ìndìrbam «працюємо», ìžgìest «закукурікає», nèbùsta, nèdìrba, nèkeìka, nèmiršta, nèpùsta, nèžinda, nùmiršta, pàbùsti «перебуває», pàdirbu, pàgirdža «напуває», pàjėma «поїдає, їсть», pàstovi, priru˙ga || priru˙gsta, ràzgru˙sta, sàšti˙ksta, дз. atgrùsta, ìžgìest, nekàìka.

На відміну від 1к., ці дієслова іноді не переносять наголос на префікс: nekalba, nekaša, nevõga, sakalbù, nuperka, pripila, дз. nekàlba, nùperka, pripila. Однак це вже не закономірності, а коливання.

Дієслова з per- завжди наголошують префікс: pèràiti, pèrneša, pèrverčia, pèrverst.

Минулий час

o-основа. § 18. Більшість дієслів минулого часу з o-основою такі самі, як у 1к., напр.: àugo, adbrùko «переміг, відтіснив», atjùŋko «відвик, відучився», at-ùko «спав рівень», dėjo, dirbo, grùdo || grùdo, grùvo ~ griùvo, išdžùvo⁸, ištrùko, jójo, klójo, išvìdo, krim̃to, «гриз», lìko, lìndo, pagàìšo «зник, пропав», pagràùdo «розтер, розтовк», pras·làpo, sadìgo, sėjo, stójo, vijo.

Деякі дієслова минулого часу мають паралельні форми, тобто форми з основами o та ē, напр.: atlàidė || atlàido, nelàidė || nelàido (пор. 1-ша ос. palàidau, pėrlaidau), grùdo, grùdo, річ. grùdė; pàpuvė, дз. papùvo, pàšalė, pèršalė || pàšalo, sàšalė || sùšalo, sagòvė, річ. sagàvo.

Завжди до o-основи належать такі дієслова з коротким коренем: dasikìšo «напхалося», palùpo «роздер, вирвав», parìto «перекинув, повалив», rìšo, skùto, sùvo, sùpo, sùko.

Окремі первинні дієслова в минулому часі вживаються з префіксами, напр.: ìžmigój «заснув», nepažnój(o) «не впізнав» та ін.

§ 19. Дієслова минулого часу з o-основою відмінюються так:

Однина

1. radaũ, klójau, gulėjau, šìnavau

2. radaĩ, klójei, gulėjai, šìnavai

3. ràdo, klójo, gulėj || -ėjo, šìna || -avo

⁸ Форми išdžùvo, grùdo || grùdė з коротким u, імовірно, виникли пізніше за аналогією з формами: bùvo, rùvo, pùvo.

205

Множина

1. rãdom, klõjom, gulėjom, šiẽnāv om

2. rãdot(e), klõjot, gulėjot, šiẽnāvot.

§ 20. Закінчення 3-ї особи однини -o після приголосних j і v здебільшого зберігають двоскладові дієслова o-основи: dějo, jójo, klójo, lójo, sėjo, stójo, vijo, gãvo, pūvo, būvo, ãjo, aĩjo, ėjo, поряд із ãj, пор. aĩj. Однак ці дієслова з префіксами найчастіше вже не мають закінчення -o: indėj, inklój, pasėj, pazdėj «подивився», intėj, parāj, nuvėj, sagāu, пор. apėjo, atsėjo, indėjo, sagāvo || sagõvē.

У багатоскладових форм дієслів o-основи 3-ї особи майже завжди після j і v немає закінчення -o: mokėj, norėj, skaudėj, žūrėj; braĩdžoj, širdoj, bijoj, treptelėj; samelāu, nuvaždāu. Форми з повним закінченням трапляються лише зрідка: mān viso davinėjo; lietuvėi ataidinėjo; juõškojo, kap būs padėt; ānas visa žinōjo; kārvė apsitelāvo; daržas išžalāvo. Форм із -ėlėti з повними закінченнями зовсім не засвідчено.

§ 21. Серед форм дієслів минулого часу 3-ї особи вирізняється форма bit, biti «був, жив», наприклад: ānas bīt macinūtulis «він був маленьким»; bīt maniṁ(p) ku-dėlo; ir bōčo ne bīt namìe; jėmė jā káp žōna ir bīti tenāka «взяв її за дружину і жив там»; anà sa bōču nebiti, tai anà ir nemóka «вона з батьком не жила, тому й не вміє (литовською)»; bāčis iš bīt septinazdėšim septinis metūs; anà pra bit Adesè peñkazadėšim mētų.

Форма bit(i) в значенні інших осіб трапляється рідко, пор. aš bit arša chvarā «я була дуже хвора», у говірці дз.: dár aš mažas buvaũ; aš sveikà buvaũ;

Форма buvójo позначає недовгу повторювану дію або перебування, наприклад: neilga aš iš tavę rodā buvójau «недовго я через тебе була веселою (недовго я тобою тішилася)»; kañp jūs vākar buvójo(t) «у кого ви вчора були, кого відвідували».

Сьогодні форма bit(i) збереглася лише в Зієтельській говірці; раніше вона вживалася в інших литовських говірках і старих писемних пам’ятках⁹, пор. також латиське bija «був».

§ 22. Іноді (найімовірніше, за слов’янським зразком) замість дієслів reikėj(o), reikė (минулий час) вживається форма теперішнього часу reika із допоміжним дієсловом būvo або bit(i), наприклад: reĩka bit padarit «треба було зробити»; visa reĩka atnėšt bit savīm «усе треба було самому принести»; reĩka būvo dūot. Очевидно, тут дієслово reika сприймається як прислівник, пор. білоруське трэба, російське надо, нужно.

Основа на ė. § 23. У говірці дієслів минулого часу основи на ė значно менше, ніж у літературній мові. До I (in)o-основи перейшло багато дієслів на ė, які мають інфінітив із суфіксом -yti, наприклад: gūdino «ловив», mókino «навчав», pramėtino «розкидав», primerkināu «примружив», satrūkināu «стягнув», šaldino, šildino та ін.

Інші дієслова минулого часу з основою на ė такі самі, як у літературній литовській мові. Це дієслова, у яких:

а) минулий час має той самий вокалізм кореня, що й теперішній час, наприклад: arė: āra, āudė: āudža, dārė: dāro, dažūžė || dažūžė: dažūža тощо, dengė, kāšė, kenitė, krātė, lāukė, liepė, mētė «кинув, залишив», intārė «подряпав», nēšė, patrāukė «вибухнув», skāldė || skāldino, šūitė, taišė, vādė, vērė, žāidė;

⁹ A. Schleicher, Handbuch der litauischen Sprache, t. I, Prag, 1856, p. 252; F. Kurschat, Grammatik der litauischen Sprache, Halle, 1876, p. 278; A. Bezzenberger, Beiträge zur Geschichte der litauischen Sprache auf Grund Litauischer Texte des XVI und des XVII Jahrhunderts, Göttingen, 1877, p. 206.

206

б) минулий час має відмінний вокалізм кореня від теперішнього часу, наприклад: àpsàvė || àpsàu: apsąnga, dãvė || dãu: dùoja, dõvė: džáuma, gẽrė: gẽra, gìmė: gimsta тощо, jėmė, krõvė, kùlė, minė, mirė, pakõrė, pìlė, pinė, pjõvė, rẽmė || rẽmė, sagõvė, skėlė, skìrė, šlãvė, šõvė, trinė, võgė.

В окремих словах основа на ė чергується з основою на o, наприклад: gùle, rč. gùlo, kã-sė, rč. kãšo, pagãdė, dž. pagadino, reĩkė, dž. reĩkėj(o), usìrãkė, dž. rakino, žãidė, rč. žãid(ž)o, пор. § 18.

§ 24. Дієслова минулого часу з основою на ė відмінюються так:

Однина

1. laukau, davāu, (j)ėdau, kratāu

2. laukėi, davėi, (j)ėdėi, kratėi

3. laukė, dãvė || dãu, (j)ėdė, kratė

Множина

1. laukėm, dãvėm, (j)ėdėm, kratėm

2. laukėt, dãvėt, (j)ėdėt, kratėt

§ 25. 1. У формі 1-ї особи однини минулого часу основа на ė має м’який кінцевий приголосний. На відміну від 1-ї особи множини, замість кінцевих африкат č, dž усі форми ė-основного типу цього діалекту мають t, d: ardau, audau, iškratau, išvertau, ižidau, jėdau, kentau, metau, nùšuntau, pagadau, paláidau, pasamdau, pastatau, pėrkratau, pėrlaídau, saspãudau, variau. Можливо, у Зітельському діалекті ці форми й раніше не мали африкат, оскільки африкати 1-ї особи множини тут новіші¹⁰. Крім того, виникненню африкат тут, імовірно, перешкоджали також форми ė-основи інших осіб, пор.: áudei, sùntei, áudė, šùntė, áudėm, šùntėt. Форми išverčiau, pàgrūdžau, що трапляються зрідка, слід вважати випадковими, такими, що виникли внаслідок спілкування з носіями інших діалектів.

Із форм ė-основи 3-ї особи, у яких випало -e (після v), записано лише кілька, а саме: àpšàu basanùos «взулася босоніж»; tai ãnas mán dãu ita ramìti «це він дав мені цю палицю»; nėdau jàm nìko ani·s; pasìdau, an sandò «віддався до суду».

§ 26. Більшість форм минулого часу дієслова за наголосом збігаються з формами 1-ї особи множини. Однак поруч трапляються й окремі форми з іншим наголосом. Інше місце наголосу іноді мають дієслова з префіксом, у яких змінилася основа, напр.: papùvo, pašãlo, bet pàpuvė, àpšale, nùšale, pàšale.

Інші поодинокі розбіжності в наголосі переважно мають випадковий характер: pàgrūdžau, nekeldinau, neverte, prikìšau, sagriebau, діал. pagrūdo, nekėldina, prikìšo, sàgriebau.

Майбутній час

§ 27. Форми майбутнього часу діалекту, як і форми 1-ї особи множини, утворюються від інфінітива. Дієслова майбутнього часу відмінюються так:

Однина

1. būsu, kabisu, žaisiu, nešù, jimsù, lisù

2. būsi, kabisi, žaisi, neši, jimsi, lisi

3. būs, kabis, žais, neš, jìms, lis

¹⁰ Žr. J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, t. I, Warszawa, 1958, p. 299.

207

Множина

1. будемо, висітимемо, гратимемо, нестимемо, битимемо, їстимемо 2. будете, висітимете, гратимете, нестимете, битимете, їстимете

§ 28. У 1-й особі перед закінченням -u наявний -s- або -š- завжди вимовляється твердо: aisū, bėksu, davinėsu, kaisu «копатиму», lupšu, pagrašū «перекину», parvešu, primoksiu, važiosu¹¹.

Форми майбутнього часу 1-ї групи, 3-ї особи, утворені від односкладових основ інфінітива з довшими наголошеними на початку складу голосними кореня i, u, найчастіше мають скорочені i, u, наприклад: diks (< *dīgs), išgis (< *-gīs), išvis «побачить», lis (дощ); būs (< *būs), pabūs «вистачить», nugris, inrūks «увійде», padžūs «висохнуть», pūs.

Однак трапляються також форми з нескороченими i, u: aplis (дощ), sadiks, pažis (telūkas); išdžūs, grūs, nedavis (пор. vīt), pašūs «зшиється», pūs. Імовірно, тут ці i, u вимовляються за аналогією з вторинними дієсловами, які у майбутньому часі 1-ї групи, 3-й особі завжди зберігають довгі i, u. Лише замість наголосу на початку складу вимовляється спадний наголос: gaišis, iškabis «підвісить», iškinkis, iškratis, iškuris «випалить», nulaižis, padaris, sakis, varis, rč. varis.

Метатонія відбулася і у формах 3-ї особи з іншими голосними кореня або дифтонгами, наприклад: aukš, dėš, dūš, geš, kuiš, laiš, likinėš «залишиться», ragės, satemės ~ sutemš, stōs, važios, žais. Лише зрідка форми майбутнього часу 1-ї групи, 3-ї особи вимовляються з наголосом на початку складу: laiš, kaiš ~ kąs, pritėms, žais. Спадний наголос, найімовірніше, трапляється за аналогією з іншими формами, пор.: laist, laisu, laisti, kaist, inkaiškit, žaist, žaisit.

Форми майбутнього часу 1-ї групи, 3-ї особи з коротким або спадно наголошеним коренем такі самі, як у літературній мові: aīs, imš, lis, liks, kąs, mėš, neš, ramš ~ remš, ras, šūps, šūs, šaukš, veš.

Майбутній час 1-ї групи, 3-ї особи дієслова reikėti, reikti «потрібно, доведеться» найчастіше має слов’янську конструкцію: žāras reĩka būs ravēt daržą «невдовзі доведеться полоти город», rč. reiks, reikės.

Імовірно, форма 1-ї особи множини padarīsime є випадковою.

§ 29. У дієсловах Зієтельської говірки з коротким коренем або спадним наголосом в однині 1-ша і 2-га особи зберегли давнє кінцеве наголошування, наприклад: 1-ша особа: ataisū, atnešū, jimšū, ištašū «витягну», kirsū, lupšū, neužmiksū, numirsū, nuprausū, pagrašū «перекину», rinksū, užvešū «відвезу»; aisi, atneši, neimši, neinsi'si, nepa-suksi, pavirsi, pirksi, rasi, rinks i, riši, sukepši, samirksi, veši.

Лише зрідка ці форми вимовляються ненормативно, з відтягненим наголосом: jimšū, išlisi, prisimši, rinksi, sarinksi.

Умовний спосіб

§ 30. Умовний спосіб утворюється від основи інфінітива та особових закінчень умовного способу.

Дієслова цього способу відмінюються так:

Однина

1. mėkčap, neščā(p), norėčā(pė), sakīčap 2. mėktai, neštai, norėtai, sakitai mėktum(ei), neštum(ei), norėtum(ei), sakītum(ei) 3. mėktū(p), neštū(p), norėtū(p), sakītū(pė)

¹¹ М’якими ці s, š зрідка вимовляють лише особи, що мають спільні риси з представниками інших вимов.

208

Множина

1. mēktumėm, nėštumėm, norėtumėm, sakitumėm

2. mėktumėt, nėštumėt, norėtumėt, sakitumėt

§ 31. Закінчення 1-ї особи однини умовного способу найчастіше має дві форми: atneščà, bū́ċa, bijóca, meščà, mirčà, važiúȯca, verkč๲ поряд із aičàp, bū́càp, ganičàp, giėdočàp, išviščàp, ješčàp, klóčàp, pirkčàp, stovėčàp, šókčàp.

Лише зрідка (дуже рідко) замість форманта -p трапляється -b: aičàb, bū́càb, kaščàb, laukčàb, turėčàb; пор. також зворотні форми turėčabės «я мав би, тримався б», turėtusibės «мав би, тримав би». На підставі цих останніх форм можна було б припустити, що формант -p виник із -b, оглушеного в кінці слова (< -be < -bė; пор. прус. be, старослов. be). Проте таке припущення не підтверджується формами з повним формантом -pė, наприклад: aičapė || aičapė, bučapėgi, pa(si)kláuščiapė, primdinčapė. Можливо, у формах із -pė приголосний p (< -b < -be) почали вимовляти за аналогією з частотнішими формами dirpčap, verkčap, так само як оглушений приголосний k (< g) з’явився у вказівних займенниках (tsaikig < *tasaigigi) і прислівниках (kadaikig < *kadaigigi).

У 1-й особі однини іноді вживається також характерне для дзуківсько-південних говірок закінчення -tau: nepasi-skustau «я б не поголився», pasėdėtau, tilėtau.

Закінчення 2-ї особи однини найчастіше таке саме, як у дзуків, -ai: adėtai, būtai, daskúltai «досяг би», galėtai, jėškotai || jųškotai, imtai, išgėrtai, neatátai, kláustai, papúltai, sadėktai, vaiščotai, vi˙žėtai.

Значно рідше (частіше лише в пагірських говірках) уживається закінчення -umei: atvažiúotumei, galėtumei, girdėtumei, indėtumei, išgėrstumei, nuveitumei, pagautumei, rašītumei, sajėstumei. Іноді закінчення вимовляється як -umai: atautumai, išrašitumai, nuveitumas, prijėstuma. Форми зі скороченим закінченням -um ще рідші: kad krūpà prijunktum, tai pažįstum «щоб трохи звикнути, то впізнав би»; kad jū́s atsi-vartitum. Остання форма іноді вживається і в значенні 3-ї особи, наприклад: reikà kokós, kab jō dažu˙rētum «потрібна якась (жінка), щоб вона за нею доглядала»; kad paláuktu˙p nedēlā; tai anà atsilik­tum «якби вона почекала тиждень, то відстала б».

Загалом форми 3-ї особи умовного способу вживаються як без -p, так і з -p: būtų, dirptu˙, galėtu˙, ataitu˙, kultu˙, nunėštu˙, sašaltu˙, pirk­tu˙; рідше atsiūstu˙p, atvažiúotu˙p, bütur˙p, neimturu˙p, pamirturu˙p, reiktu˙p, taisitu˙p, žaistu˙p. Іноді трапляються форми й із -pė, рідше -pė, наприклад: būtu˙pė, nekáistu˙pė «не нагрівалося б», ganitu˙pė, reiktu˙pė, rḃnktu˙pė, sarińktu˙pė; рідше nepirk­tu˙pė. Постпозицію -p(ė) тут додано вже після давнього *un>u˙.

Зрідка вживаються також скорочені форми 3-ї особи, наприклад: tsai neimtu˙p už žaniko, kad anà nebūt graži «той не одружився б, якби вона не була вродлива»; prirašė, kad atsiūst «написала, щоб надіслав»; ānas nórí, kad anà atvažiúodinėt paz ji; ānas manè įžješt «він хотів, щоб вона приїжджала до нього; він мене з’їв би»; nóri, kad kità jīḿt.

Замість reiktų іноді вживається слов’янська конструкція: reikà būt˙ davāšt «треба було б привести»; nereikà būt˙ budavótis.

Закінчення 1-ї особи множини — -umėm: atneš­tumėm, gėrtumėm, imtumėm, pirk­tumėm, raštumėm, važiúotumėm. Часом поряд уживається й коротше закінчення -um(e), -um(ė): atvažiúotume, atsiskirtume, galėtum, ūtari˙tumė, žaistum. Закінчення -umėmė трапляється рідко: norėtumėmė, rḃnktumėmė.

¹² Представниці села Пагиряй частіше вживають форми без -p.

14. 902

209

Закінчення 2-ї особи множини — -umėt, рідше -umėte. Скорочене закінчення -ut дуже рідкісне: atvažiuotut.

§ 32. Наголос на закінченні найкраще зберегли форми 1-ї особи однини, де діяв закон Соссюра — Фортунатова: atneščā, išsbrinkčā(p), išdekčāp «я б запалив», nei-čāp, mirčā, pajimčāp, sakepčāp. Лише зрідка трапляються відхилення: ačāp, numirčāp.

Від наголосу на закінченні у формах 2-ї та 3-ї особи однини залишилися лише поодинокі сліди: jimtaī, nepamestaī, numir-tāi, sadeḳtai, užkurtāi, rč. dirptū, išaitū, nerastūp, rastū(si), reikū, sadektū.

Трапляється та чи та форма з метатонією: dirptū, prijunk­tum «привчився б», pripintū. Загалом переважно зберігається інтонація інфінітива: kāistu, kūltū, atsi-skirtum(e), išgėrtumėt, papūltai, žāistumėt.

Форми умовного способу, утворені від первинних інфінітивів, у корені яких раніше були короткі a, e, наголошуються доволі неоднаково. Форми 2-ї та 3-ї особи однини здебільшого зберігають згадані голосні без змін, наприклад: kāstai, rāstai, sadēktai, sakēptai; kāstu, rāstu, padēktu(p), pakāktu(p), vēštu(p). Форми з подовженими a, e трапляються значно рідше: kāstai, nāštai, kāstu, rāstū(p), vēštu. Форми 1-ї та 2-ї особи множини переважно вже мають подовжені a, e: atnāštumēm, atvāštumēt, kāstu-mēm, rāstumēt, rč. atnēštumēt, rāstumēm. Варіативність наголосу в цих формах свідчить, що подовження a, e почалося не так давно: у формах 1-ї та 2-ї особи множини цей процес уже майже завершився, а у формах 2-ї та 3-ї особи однини — лише почався.

Наказовий спосіб

§ 33. Наказовий спосіб у Зієтельській говірці, як і в літературній литовській мові, утворюється від інфінітива за допомогою форманта -k.

Говірка має форми наказового способу таких осіб:

Однина

2. bēk, kāēpk, nakvōk, kabīk, penēk

Множина

1. будімо, кажімо, ночуймо, вішаймо, гріємо 2. будьте, кажіть, ночуйте, вішайте, грійте

§ 34. У формах 2-ї особи наказового способу кінцевий -ki (< -kie) частіше зберігається, коли закритий: dirpkig (< dirbki+gi) || dirpkig, jēskig, lāisik, nekabikig «не торкайся», nesirōdikig, nusiprauskig, pasiklausikig, turēkig, ustātikig, žūrēkig. Енклітична частка gi приєдналася до форм 2-ї особи наказового способу вже після скорочення -kie до -ki. Лише дуже зрідка голосний -i зберігається у відкритому закінченні: а) під наголосом: gulkī, jimkī; б) без наголосу: abdengdīnēki, nemēki, pasidairīki, užraśki. В інших випадках форми завжди без -i: aik, duok, nupīrk.

Іноді трапляються форми з часткою -ka нелитовського походження: užvēška jā ir adiōk «відвези-но її й віддай».

П. Арума записав тут також залишки форм 2-ї особи однини наказового способу без форманта -k, наприклад: girdī «слухай», ragī «дивись»¹³.

¹³ Див. P. Arumaa, LMT, с. 73, але в тексті на с. 42 пише girdī (із коротким -i). Цих форм тепер не доводилося чути.

210

Закінчення 1-ї особи множини найчастіше — -kim. Вирізняється давня атематична форма 1-ї особи множини наказового способу дієслова eiti: aimà Zētelon; bról, aimà; broliuk a i m à (ži m à), išgērsim; ėmà pirkõn; a m à insigērsim; пор. записану К. Буга фразу: a m à sijoti¹⁴ поряд із aìkim. К. Stang вважає форму a(i)ma давньою за походженням (атематичною) формою індикатива¹⁵.

Форми 2-ї особи множини наказового способу порівняно часто вживаються також із закінченнями -ė, -e: ieškìte, išpìlkite, nerìnkite, pasùlskite, sėskìte || sėskite, palàukite, žiūrėkite || žùrėkit, kàskit.

Крім того, у говірці трапляються й інші форми окремих різновидів 2-ї особи множини. Без -ki- записано форми 2-ї особи множини наказового способу у фразі: nuvažiuòte, nuvažùote, pažiūrėsite «nuvažiuokite, nuvažiuokite, pažiūrėsite». Важко сказати, чи маємо тут форму наказового способу без -ki-, чи явище гаплології. Є також різновиди 2-ї особи множини із синкопою (після k випав голосний -i-), наприклад: palàukte, lìkte «palaukite, likite»; nu, nulėkìet «ну, летіть (діти)». Приголосний t у кінці тут є додатковим.

Бажальний спосіб

§ 35. Синтетичну форму бажального способу, утворену за допомогою te-, записав лише К. Буга: tedirbý šaú¹⁶ «хай працює»¹. Нині форми цього способу здебільшого аналітичні, утворюються від дієслів теперішнього часу зі словами tegùl, у говірці nechòj, іноді chòj: prirašìkit, tegùl atvažiuòja «напишіть, хай приїде»; nechòj jėmi dūgno nebūsta «хай їм дна не буде (хай їх поглине безодня)»; nechòj jì plàškėna «хай їй грець»; chòj diēz gina «хай Бог боронить, береже».

3. Зворотні дієслова

§ 36. Зворотні дієслова утворюються за допомогою зворотної частки -s(i) <-sie. Характерно, що в говірці зворотними формами іноді стають форми, які в літературній мові не бувають або рідко бувають зворотними: auginasi «росте», bėrasi || bērasī «сиплеться», būstasi «живеться, ходиться», bėginė́josi «бігав», dirbasi «робиться, стає», giemasi «співається», gimàus «народився/народилася», jėstasi «їсться, їдять», kándasi «кусає, кусається», samdosi «іде служити», sasìdega «згорає», žùrėjosi «дивився».

За місцем приєднання s(i) до дієслова можна розрізнити дві основні групи: безпрефіксні (dirbtis, jūoktis, rūpi·tis) і префіксальні (apsisakāti, atsilìgdinėti, isigulėti, pasitraukti «sprogtį») зворотні дієслова.

§ 37. Безпрефіксні дієслова завжди мають зворотну частку в кінці слова. Незмінене -si здебільшого зберігається в 3-й особі теперішнього, минулого часу та умовного способу, наприклад: dirbasi, dirbosi, jūokasi, jūokėsi, lìetu·si, mokì·tu·si. Із скороченим -si частіше вживаються лише слова i-основи теперішнього часу nóris, rágis ~ rėgìsi, tùris, тоді як форми інших основ трапляються лише епізодично: lējas ~ lėjąsi, reñkas. В усіх інших випадках у відкритому кінці слова цей i не зберігся.

§ 38. Зворотна частка -s(i) у кінці слова допомогла зберегти не лише багато нескорочених давніх закінчень (jū·kies, turù·s), а й окремі дієслова чи їхні форми з давнім наголосом на закінченні. Більшою чи меншою мірою кінцевого наголосу-

¹⁴ Див. K. Būga, Žs, с. 19.

¹⁵ Див. Chr. Stang, NTS, т. 18, с. 196–197.

¹⁶ Див. K. Būga, Žs 17.

14*

211

Форми дієслівного відмінювання зберегли такі зворотні дієслова: bartis, dėtis, duotis, gultis, (į)imti(s), klaustis, laistis, mestis, rastis, rinktis, sėstis, stotis, tvertis, vilktis. Повну парадигму з наголосом на закінченні з них зберегло мало дієслів. Записано такі інфінітиви: dėtis, imtis, klaustis, rastis, rinktis, sėstis, stotis, vilktis. Найчастіше наголос на кінці трапляється у формах 1-ї та 3-ї особи однини теперішнього й минулого часу. Наголос зазвичай падає на зворотну частку -si, наприклад: barasì, jimasi, randasi, renkasi, sėdasi, stojasi¹⁷; davėsi, dėjosi, gulėsi, jėmėsi, laidosi, metėsi, radosi, rinkosi, sėdosi, stojosi. Значно рідше трапляються форми з наголосом на кінці основи: davėsi, metėsi, radosi або gulės, jėmės, tverės, пор. широко вживані в дзукійському говорі форми radõs, sėdõs, stojõs. Нерідко трапляються також форми 3-ї особи майбутнього часу: dėsis, duosis, imsīs, laisis, rasis, sėsis, stosīs. Форми інших осіб рідші, наприклад: jėmeis, radais, sėdais, sėdės, sėdomės. Поряд із ними досить часто вживаються також форми зі звичайним наголосом: bārasi, gūlesi, jėmesi, rā­dosi, sėduos, stojomės. Це свідчить про те, що в говорі дієслова з наголосом на закінченні зникають. З іншого боку, окремі рідкісні форми можуть мати наголос на закінченні й за аналогією. Далі подаємо найкраще збережені парадигми дієслів sėstis, stotis.

О д н и н а

Теп. 1. мин. 1. майб. 1.

1. sėd̃iuos, stoj̃uos, sėd̃aus, stoj̃aus, sėsiuos, stosiuos 2. sėd̃ies, stoj̃ies, sėd̃ais, stoj̃ais, sėsies, stosies 3. sėdasi, stojasi, sėdosi, stojosi, sėsis, stosis

Множина

1. sėdamės, stojamės, sėdomės, stojomės, sesimės, stosimės 2. sėdatės, stojatės, sėdotės, stojotės, sesitės, stosités

§ 39. Зворотні форми 1-ї особи однини умовного способу завжди мають постпозицію -pė (форми з циркумфлексною основою частіше наголошують закінчення), наприклад: gulčapės, juokčapės, klauščapės, prauščapės, kulčapės, skūščapės, šukūčapės, turėčapės. Із постпозицією -bė зафіксовано лише форму turėčabės; без африкати — mōki·tepes.

Зворотні форми 2-ї особи однини мають два типи закінчень: -umeis та -ais, наприклад: klāustum(e)is, māudi·tumeis, поряд із klāustais, gultais, mōki·tais, prauštais.

Форми 3-ї особи умовного способу дуже різноманітні: а) як у літературній мові: lė·tu·si, mōki·tu·si, rastu·si || rāstu·si; б) найчастіше вживаються форми з постпозицією -p(e), доданою після зворотної частки -si-: lė·tu·sip(ė), klāustu·sip, melstu·sipe, mōki·tu·sip, prauštu·sip(ė), rastu·sip; в) іноді після постпозиції -pė або -bė трапляється ще одна зворотна частка: kad sviekė ganitu·sipės kėltuva; kad melstu·sipes dī·vu; gul­davi·tu·sipės «лягли б», prauštu·sipes, turėtu·sipes || turėtu·sibės; г) рідко трапляються форми з однією зворотною часткою після постпозиції -pė (або -bė): prauštu·pes, rūpi·tu·bės «турбувалися б».

Закінчення зворотних форм 1-ї особи множини — -umės: dailitumės, riṅktumės, а 2-ї особи — -umėtės: dailitumėtės, mōki·tumėtės, žaidotumėtės.

Записано небагато зворотних дієслів із наголосом на закінченні в наказовому способі: gulkis, rinkis, sėskis, stokis у 2-й особі однини; gulkimės, gulkītės, sėskimės, stokītės та ін. у 1–2-й особах множини. Найчастіше кажуть: bārkis, gulkis, prauškis, sėskis, dailikimės, kū·opkimės «ховаймося», dailikītės, prauškītės та ін.

¹⁷ У Chr. Stango, NTS, т. 18, с. 199 записану форму stovisi тепер уже не доводиться чути.

212

§ 40. У дієсловах із префіксами зворотна частка -s(i)- здебільшого стоїть між префіксом і коренем, наприклад: теп. ч. apsisáko «проявляється», insidūja «здається», isiríngdinėja «виселяється», nesiguldavina «не лягає», pasijėst «поїсть», prasi va iščioji, prisivargūoja, rasia idinėja «розходяться»; мин. ч. apsižūrėj, atsitiko «залишилося», insidirbo «загрузло, забруднилося», isilaižė ~ išsilaižė «видужало», pasitraukė «лопнуло», prasilaukė, patsikėlė «піднялося», prisikentėj, sasikraud inėj «зібралося»; майб. ч. isivísim «побачимося», pasiklausisit, prisiriždinėsu, rasibėks «розбіжаться, розсіються»; наказ. і умовн. способи insiaudinėk «взуйтеся», isivirtu·p, nusipraūškik, pasigaditu·, pasiklãuskig.

Якщо дієслово з префіксом має заперечну частку ne або дієслово має два префікси, місце частки -si- найчастіше також не змінюється: nepasikrãusim, neprisižinódinėkit «не зізнавайтеся», painsiringdinėja «наряджається, вбирається», panusiveddinėj, parasia idinė, pausikeldinėjom «зібралися, прокинулися». Однак іноді -si- розділяє ці два префікси або заперечення й префікс. Це трапляється найчастіше тоді, коли перший префікс цілком змінює значення кореня дієслова. Такі слова мовці сприймають уже як звичайні (безпрефіксні) дієслова, наприклад: isipradėdinėja ~ išsipradedinėja «починається», neprisipažindinėjau «не зізнавався», nesirastój, pasirazmedinėję.

§ 41. У Зієтельському говорі чимало прикладів, коли й дієслово з префіксом має зворотну частку в закінченні (пор. жмудські говірки), наприклад: abdengáus, ateimasi, dadėjosi, ištrūpinosi, nepagri·žavinosi «не повернувся», padabó josi «сподобалося, покохав», padaraús, padėjosi, padjėsi·s «поклалося», padjėsi·s «помилося, поїси», pamóki·tu·si, prikuldinė jasi «прибивається, прибивають», prisegd inėjosi «примостився», rukinas «курить».

Зворотна частка часто стоїть у кінці також і в дієсловах із запереченням, наприклад: nebėginėjosi, nedėsė·s, nedu·jasi, negūrinasi, nejuo·kū·si, nejuo·kėsi, nelanksū·s, nenóris, neragėjomės, netūris, neūtarinasi, nežaidójasi, neguldavi·tu·sipės «не ліг би».

§ 42. У говорі чимало дієслів і з двома зворотними частками: одна з них стоїть між префіксом і коренем дієслова, друга — у кінці слова, наприклад: apsitūrė josi, apsižāninosi, insidairais, isigandėsi, isigandáus, isidūsinasi, išmokinosi, isipraūstusip, parsida v inėjosi, pasibū·simės, pasijėsi·s, pasijėsi·s, pasiklausáus, pasipraščosimės, pasiskaldinosi, pas(i)taisysis, pasulsėsities, pazdabójosi, pazdaraús, pazdárėsi, pazdarisis, pazdu·dinėjasi, prisiringdinėsu·os, prismóki·tumėis, sasriñksimės, sasriñktumės, usinorėjo s i «захотілося».

У дієсловах sulsėjosi, silsėjosi «відпочивав», záiro si, -ėsi «озирається, дивиться» вже зовсім не відчуваються дві зворотні частки. Тому трапляються й утворені від цих слів похідні, пор. nesizda irėsi, prisuslsėjosi.

§ 43. Зворотним дієсловам властиві ті самі закономірності й випадковості наголошування, що й дієсловам із префіксами, наприклад: isidenga, isimiegmu, nesikėla, nesikópa, nesikūla, nesimė·kt, nesivėrča, pasijėst, pasikūlė, pasilanka, pasilã nka, sas iait, sasaiam «закривається», «висипається», «не ховається», «не молотить», «не спить», «поїсть» || pasijėst, pasikūlė, pasilanka || pasilã nka, sas iait, sasaiam «сходяться», «сходимося» тощо, пор. §§ 17, 26, 29, 32.

213

Dalyvis

Активні дієприкметники

§ 44. У Зієтельському говорі вживаються лише активні дієприкметники минулого часу. Активних дієприкметників теперішнього й майбутнього часу вже немає. Замість них уживаються якісь інші форми. Наприклад, у значенні активних дієприкметників теперішнього часу зафіксовано форму пасивного дієприкметника минулого часу stovėtas: stovėtas vandūo vekau išala «стояча вода швидко замерзає». Нерідко вживаються запозичення, наприклад: kur stojāščas vandūo, ten ān’s būsta «де стояча вода, там вони (караси) живуть», пор. kalūščas «колючий», letiščā «летючі» тощо.

§ 45. Активні дієприкметники минулого часу в говорі тепер мають лише одну застиглу форму називного відмінка однини неузгодженого роду із закінченням -e (вимовляється e˙, після твердого приголосного -a˙). Закінчення жіночого роду -us (< -usi) зафіксовано лише від П. Халецькене: aš būčan bijojus sakit «я боялася б сказати». Та сама дієприкметникова форма минулого часу з -e може позначати як однину, так і множину, як чоловічий, так і жіночий рід, наприклад:

чол. р. одн. ānas atait insirīnkā˙: «він приходить, причепурившись, одягнувшись»; nēkur inšīla˙ išajei «кудись вийшов, зігрівшись»; kō tu išlūpa˙ galva˙ tēp āimi «чого ти так ідеш, задерши голову»; atāj sasmainā˙ «прийшов, переодягнувшись, змінившись», tas jau krūpa˙ padāugė˙ nuvažiāu «той уже трохи підріс і поїхав»; aš ausis pastātā˙ ir klau-sau; gili žaltīs sasisūkā˙; sėdi ānas rasikėtā˙; kōjas rastātā˙;

жін. р. одн. stōu obolē iššāugā˙; didelē; vaišcoja anā kepelūšī šaudini; izdējā˙; chvāsta vištos inkišā˙ «вона ходить, надягнувши солом’яний капелюшок і засунувши курячий хвіст»;

чол. р. мн. (дв.) kūlasi iššāje˙ an kēlo; padējə˙ bāltinam; bit du brōhu ne-sidailā˙ «було два брати, які не поділилися, не розійшлися»; tep ir važūjat rasisišēgā˙; palāuakə˙ per k’ēk mēnu˙, išlūpo strūcha «трохи почекавши кілька місяців, зірвали дах»;

жін. р. мн. žūri kap vā rnos rasižōvā˙ «дивиться, як ворони, роззявивши дзьоби»; paskilā˙ rańkos skaušt.

Іноді ця узагальнена форма називного відмінка вживається у значенні інших відмінків, наприклад: išsuntē vīra˙ nejēdē laukān «вислали чоловіка, який не поїв, у поле». Замість дієприкметникових форм інших відмінків ознака, що виникає внаслідок дії, зазвичай виражається перифрастично, групами слів, наприклад: mažā liko pirkū, kad nesādegē «мало залишилося хат, що не згоріли»; itai bōbai, kad chvarā, nesām pieno «цій хворій бабі несемо молока».

Дієприкметникова форма всюди зберігає наголос і інтонацію дієслова минулого часу.

Пасивні дієприкметники

§ 46. Форми дієприкметників пасивного стану порівняно різноманітніші й краще збереглися, ніж форми дієприкметників активного стану. Однак у говірці майже немає й пасивних дієприкметників теперішнього часу, за винятком двох записаних форм сумнівної автентичності: шувама̄ mašinā; melžamā anā, jau melžasi¹⁸. Дієприкметникові форми теперішнього часу намагаються передати іншими способами: за допомогою суфікса -imis, -e˙ — melžinē karvė «корова, яку доять»;

¹⁸ Форми записані зі слів Бернарда Жукеліса, брат якого навчався у Вільнюсі, та Адамаса Жукеліса, який певний час працював в Україні, де спілкувався з литовцями, що говорили іншими говірками.

214

ниток: šulų komolukas «клубочок ниток, що шиються»; групами слів — pūdas, kad virt, dirptas iš molio «горщик, що вариться, зроблений із глини», у минулому часі — nežinotas žmogus atāj «незнайома людина прийшла», гібридними утвореннями — vaišiojom kap savi nežinojomi žmonės (пор. незнакомые люди).

§ 47. Пасивні дієприкметники минулого часу відмінюються за родами, числами й відмінками. Їхні закінчення такі самі, як у прикметників на -a, -o, пор. парадигми:

Однина

V. kāptas, keptā, virtas, virtā, dūmi·tas, -a K. kāpto, keptōs, virto, virtōs, dūmi·to, -os N. keptām, kāptai, virtām, virtai, dūmi·tam, ai G. keptà, virtà, dūmi·ta· Į. keptì, keptái, virtù, virtái, dūmi·tu, -ai In. keptām, keptōj, virtām, virtōj, mirkī·tam Il. keptān, keptōn, virtān, virtōn, dūmi·tan Ad. keptām(p) keptāi(p), dirptaip,

Множина

V. keptì, kāptos, virtì, virtos, dūmi·ti, -os K. keptū, virtū, dūmi·tu· N. keptī·mi, keptōmi, pjautī·mi, dūmi·tīmi, -omi G. keptūs, keptàs, virtūs, virtàs, dūmi·tus, -as Į. keptais, keptomi, pjautais, pjautomi, dūmi·tais, -omi In. keptī·s(ā), keptosā, virtū·s(ā), virtosā, dūmi·tu·sa, -osa Il. keptī·sna, keptōsna, virtū·sna, dūmi·tu·sna, -osna

У говірці частіше вживаються пасивні дієприкметники минулого часу з префіксами: apkāltas, apsukti, apringdinėtos «зібрані», inspāustas «стиснутий», inkastas, išāštri·tas, išlāngvi·tas «кастрований», išāl di·tas «заморожений», išūstas «відправлений», pakultà, pasamdīta, paraskultà «розбита», pėrlaistas, paišneždinėti, pririždinėtos, užrumbi·ta «зшита, обшита».

Поряд із формами чоловічого й жіночого роду досить часто вживається також середній рід пасивних дієприкметників минулого часу: dū·ta, dirpta, aplipīta, neatardinėta, išāusta, neprijunkta, padarīta, pridırpta, pradūrta, užvārīta, iššāsta.

Наголос у пасивних дієприкметниках минулого часу здебільшого такий самий, як у 1k. Лише наголос окремих дієприкметників (частіше з префіксами) варіюється, напр.: apdėnk-tas, apautas, atvėžta, iškāsta, ištestas, išāšta, išvēžtas, nekāstos, nurinkta, pakōptas «похований», palūnta «очищена від кори», raskirstas «перерізаний», sakėpta «спечена», uždėnkta, užskāstas, частіше apdengtas, iškastas, nurinkta, sākėpta, uždengta.

У говірці зовсім не зафіксовано дієприкметників майбутнього часу та дієприкметників можливості. Не вживаються також зворотні й займенникові форми пасивних дієприкметників.

Складені часи та способи

§ 48. Зіетлоська говірка не має простих форм минулих часів дійсного способу, утворених як з активними, так і з пасивними дієприкметниками. Уживаються лише складені перфектні часи.

215

Складених перфектних часів активного й пасивного стану два: теперішній і минулий.

1. Складені форми теперішнього часу ніколи не мають зв’язкового допоміжного дієслова yra:

a) активний стан: žmogus jau apsiláidę· barzdai «чоловік уже занедбаний, зарослий бородою»; jáunas ir rasigėra· «молодий і напідпитку»; vidùj sapùvę· ánas; vênas básas, kitas apsǽvę·; visokù̃ sasrĩnkę·; visì prijùnkę· pri savo liẽžùvò; kurì atsidalinę·; tĕmi sunkęst; kója išstìnę· «нога набрякла»; karà jau atsikėlę· «кора вже відстала»; anà, kab virvę, sasisùkę·; kunòdos apsilùpę·; vesėj sasryñkė· daugì bóbu; kraujù abėgę· akės «очі налиті кров’ю»;

b) пасивний стан: arkļis dár nekáltas «кінь ще не підкований»; galė invalidas cvìkas; vênas pìštas ràzdauštas ir išgìdi·tas; gerai pripenėtas ãnas; slimstai inspaustas šiẽnas «слабо притиснуте сіно»; anà pamaišìta «вона змішаної крові»; ski·lè prakultà; manà momà pakoptà; mes atsu·sti; ragì, kap sanesòti čerẽvi·kėlei; visì stalai an kẽmo paišneždinẽti; baltì žìrnèi samaišìti sa juòdais; ános druskái pasùdi·tos «її засолено сіллю».

2. Форми минулого часу завжди мають допоміжне дієслово bit(i), buvo»;

a) активний стан: ánas bit labai insiragãvę·; arkļis bit blógas, išdžūvę·; sadìgę· buvo linai; pripùvę· bit kvìčėi «пшениця запліснявіла, попріла»; neinšalę· bit ákmeni·s; anà daugest kap mėnà rasilaidę· bit «вона (наказова форма) цвіла понад місяць»; anà numirà bit;

b) пасивний стан: ánas apautas biti; ánas ir čanaik bit krūpa· móki·tas; Rafàlinas bit žmonesà pratìntas kǽk. «Раполас був трохи призвичаєний до людей».

У говірці досить багато складених форм теп. і мин. часу, утворених за допомогою безособового роду дієприкметників пасивного стану, наприклад: теп. ч. jáu manìp visa padìrpta, padarìta; išmokėta visa, visa išdù·ta; vískas pakùlta; nedù·ta jėst, dabar viskás apsodìta, apsėta; dár neatardìnėta, o žolė jėmėsi «ще не зорано, а трава вже росте»; jei dár visa čà neprijùnkta «їй тут ще все незвичне»; мин. ч. prìversta akmenų bit; taukù prìlaista bit; strùchà an strùchós sàbrukta buvo «дах на дах був наставлений (хати)»; užvàrìta bit snìegù.

Складені форми майбутнього часу трапляються лише з дієприкметниками пасивного стану: kãelas būs nuklótas žmonėmi; tadaìk visa bus padarìta; visà žãmė būs išàrtà.

§ 49. Крім згаданих складених часів дійсного способу, у говірці вживаються також складені форми умовного способу. Найчастіше вони утворені з активними дієприкметниками: būčap žinóję·, tai nevažàvę· «якби я знав, то не поїхав би»; bútumėm sėdėjė· ir ùtarinà·; jėsk, kab bútai pri-jėda· «їж, щоб ти наївся», пор. вислів П. Халецькене: aš būčap bijójus sakìt, kad neusìširdot «я б побоялася сказати, щоб не розсердився».

Складені форми умовного способу пасивного стану рідкісні: kab ne li·tus tsaik tai visa jau būtù·p papjauta ir pàrinkta «якби не той дощ, то все вже було б скошено й зібрано (з полів)».

Складених форм наказового способу не довелося почути.

Іноді трапляються своєрідні складені форми минулого часу активного стану, утворені з обох дієприкметників, тобто замість допоміжного дієслова buvo, bit(i) кажуть bùvę·, наприклад: aš jì sàgóvę· bùvę· «я його спіймав був»; áni·s jau nuvažàvę· bùvę.

216

Однак загалом у говірці помітна тенденція спрощувати складені форми, наприклад: kad paláuktu·p nedėla; tai anà ats iliktum „якби вона почекала тиждень, то відстала б“; kab negėrtu·p vãkar, nu·nài negulėtu·p; kap nerasi-bėktu; tai ji rastų «якби він не втік, то вона знайшла б».

Дієприслівник

§ 50. У говірці вживаються застиглі форми дієприслівника (не змінювані ні за числом, ні за родом). Найчастіше їх утворюють від основи інфінітива за допомогою суфікса -dami, наприклад:

чол. р. одн. o áñas nenorėdami ait paz lóvi; «а він, не бажаючи, йде до корита»; vėjas, jām davinėdami ità nostalni·kėla, sãkė; o žmogãlis, aidami namóp, užėjo karčmón; itus metùs li·tūkas lijo neiškadavōdami; bėginėdami jėsti áñas; nemokėdami nepautari·si; aš ùtarinu, o áñas žūri, kab dùrnas nežinódami; dar savì·s kampù·s sėdėdami bùsti nekāp «тепер, сидячи вдома, живеш абияк (тобто, не працюючи, не проживеш)»; áñas nusivėdė jį gi·dódami;

жін. р. одн. anà gulėdami áuga; bėgo jō pati rėgdami; aš (pati) nuvejau tën vergdami; anà sėdėdami miegoj; galù pirkój sėdėdami tik kā dirpt;

чол. і жін. р. мн. mės kāp pàdegėm, tai kur kas žinódami rašiājom, rasirbūkom; nenorėdami visi mės sazgħadinom ait; mės tadaik kā du·módami sākōm; apā-jom jė·škodami; paz Valērika aidami, užėkit ir paz Barnādika.

Форми на -dami (<damie) могли узагальнитися з множини чоловічого роду¹⁹, оскільки, чи не за аналогією узагальнено також закінчення жіночого роду множини -damos у формах, що трапляються зрідка: āni·s ùtarino čà gẽrdamos; tiktai·k kójas at-kula vāiščodamos; rasikirnōčīnė· pamacītku negaledamōs āj «ледве плентаючись, не маючи сили, ішов». Форми на -damos змішалися з формами зворотного дієприслівника на -damosi, наприклад: vī·nas būdamosi tai ir numirīs «один, живучи, так і помре», kopdamōsi ištrūko áñas «крадькома втік він»; ir klāusasi ju·gdamōs «і запитує, сміючись». Поряд трапляються також одна-дві узагальнені форми із закінченням жіночого роду однини -a, наприклад: mōža važū·dama numirīs «може, помре, їдучи»; aš pats išimōkinau (читати) ganīdama. На магнітофон записано також форму на -damu, наприклад: vī·nas vī·na· dastojinēdamu kab jēmėsi do ir ištezdinē-dami ir visi trīs āni·s tēn (утонули).

Напівдієприслівник

§ 51. У Зєтелоській говірці записано лише пару форм, що нагадують форми дієприслівника теперішнього часу в литовській літературній мові та інших литовських говірках, але вжиті замість напівдієприслівника, наприклад: iš kokū nedėlu· kēturas itai visa iškūlam tep pasistorōjant «за якісь чотири тижні все це вимолочуємо, докладаючи зусиль»; iš čà važāvant tep niūsumau lāpà «звідси, їдучи, я так надіслала листа». Це, ймовірно, нові форми²⁰, оскільки функцію дієприслівника в говірці зазвичай виконують напівдієприслівник і форми активного дієприкметника.

¹⁹П. Скаржюс вважає, що ці форми узагальнено з двоїни, див. P. Skardžius, Dėl pusdalyvių raidos, Archivum Philologicum, т. 6, Kaunas, 1937, с. 105.

²⁰ Форми записано зі слів Адоліса Жукеліса й М. Бурконене, які чимало спілкувалися з носіями інших литовських говірок. Учителька Катерина Йодене, яка працювала в багатьох місцях, уживає дієприслівники так, як у литовській літературній мові.

217

Замість дієприслівника теперішнього часу вживається напівдієприслівник, наприклад: dirbdami dieną mažasnė, kaip nedirbdami «працюючи, день коротший, ніж коли не працюєш»; aidama reikia atkalbėt ražončių «ідучи, треба проказати вервицю»; aš ragėjau kiški bėgdami «я бачив зайця, що біг»; neragėt aidami «ідучи, не видно»; rūgūs pjaudamōs, vašarai reikia vešūte padarīt «жито жнучи, влітку треба зробити затінок (відпочити); mān sasīlgo namie būdamā «мені стало нудно, коли я був удома»; kāršta aidamōs; ne vešēi būdama, tai reikia, kad ledōkas būtu šūo «не живучи в селі, треба, щоб був злий пес»; rātas nugrīvo važūodami «під час їзди колесо відпало»; ale apiaudami čīstet ir veksēt «але обчищаючи (чистячи картоплю), чистіше й швидше»; jō brōlis Vezāučie, važūodami Slāniman bit vīnas «його брат (жив) у Везауцах (біля дороги), прямуючи до Сланіма»; kap rādo kā giroj kopdamōs, parūnko «коли знайшли когось, хто ховався в лісі, забрали».

Іноді так ужиту форму напівдієприслівника краще пояснювати прислівником, а не дієприслівником, наприклад: vogdami nejėšk, o padslīnk «крадькома не їж, а посунь (тарілку ближче)».

Замість дієприслівників минулого часу вживається активний дієприкметник, наприклад: reika nejėda; gildāwītis «треба лягати спати, не поївши»; negadanai vienam jau likæ «погано, коли вже залишився сам»; tep langvēst, kap apsāeva «так (босоніж) легше, ніж узувшись» тощо.

Інших форм дієприслівника або їхніх замінників не зафіксовано.

§ 52. Дієслово Зєтелоської говірки має чимало особливостей, які слід пояснювати тривалою ізоляцією говірки. Тому насамперед у говірці збереглися архаїзми словозміни: це атематичні та утворені за їхньої участі контамінаційні форми дієслів, форма 3-ї особи минулого часу bit(i), форми умовного способу з постпозиціями -p(ė), -b(ė), зворотні дієслова з наголосом на закінченні тощо. Багато з цих особливостей властиві говіркам південно-східних литовських окраїн, але форма bit(i) відсилає до говірок литовської мови колишньої Східної Пруссії.

З іншого боку, дієслово має й чимало новотворів: це атематичне вживання окремих тематичних інфінітивів, застигла одна форма активного дієприкметника минулого часу та її вживання разом із формами напівдієприслівника замість дієприслівника, а також різні паралельні форми основ і аномалії наголосу. Впливом слов’янських мов можна пояснити багато зворотних форм, не властивих литовській літературній мові (auginasi, būstasi, gēmasi ir kt.). Значно більше слов’янських аналогій можна було б простежити в праці, якої тут майже не торкаємося.

У словозміні дієслова помічено мало елементів інших литовських говірок і літературної мови.

А. ВИДУГИРИС

ДІЄВІДМІНЮВАННЯ ДІЄСЛОВА В ЗЕТЯЛЬСЬКІЙ ГОВІРЦІ

Резюме

Через тривалу ізоляцію місцевої литовської говірки (вона оточена білоруською мовою) дієслово в Зетяльській говірці вирізняється великою своєрідністю. По-перше, у ній збереглися деякі архаїчні особливості, наприклад атематичні або утворені на їхній основі контаміновані форми дієслова (aiti | aima, ēsti | ēma, miegti | mieg-

218

ma), форма 3-ї особи однини й множини минулого часу bit(i), форми умовного способу з постпозицією -p(ė), іноді -b(ė) (1-ша особа однини aičār / aičārē / aičārē, giedōčār, turēčabēs, 3-тя особа однини й множини atšūstu p ganitu pē), зворотні дієслова з наголосом на закінченні (3-тя особа однини й множини теперішнього часу jimasi, sėdasi, минулого часу jēmėsi, stojosi, майбутнього часу gulsis, jimsis, rasis) та ін. Більшість із цих особливостей характерні для південно-східних периферійних говірок литовської мови; лише форма bit(i) наближає Зетяльську говірку до західних литовських говірок, які колись існували на території колишньої Східної Пруссії.

По-друге, для говірки характерні численні інновації, наприклад: деякі інфінітиви вживаються у значенні змінюваних атематичних форм (nesėsti — nesėda, samalt — sumala, viršti — virsta), деяким дієсловам з основою на а в теперішньому часі властиві форми, утворені на основі кореня минулого часу (krīmta — kremta: krīmto, līnda — lenda: līndo, līpa — limpa: līpo, sniga — snīga: snigo), кількість форм активних дієприкметників різко скоротилася: з них збереглася лише одна незмінювана узагальнена форма середнього роду множини минулого часу (dirbę, išaugę, sasiskukę, žaidę); нині ця форма замінює також форми дієприслівника минулого часу (reika, nejėdę guldāvi tis) (дієприслівника минулого часу в говірці немає), а форми дієприслівника теперішнього часу замінюються формами напівдієприслівника (dirbdami diēnā mažāšnė kab nedirbdami), які також мають варіанти (dirbdamā/dirbdamī/dirbdamos). Акцентуація дієслівних форм часто буває дуже різною: atati|ātai, negirdžū|negirdžū, pašunta|pašūnta та ін. В утворенні деяких зворотних дієслів можна побачити безпосередній вплив навколишньої білоруської мови (būstasi, gināusi, kāndasi), однак на дієвідмінювання безпосередній вплив слов’янських мов незначний.