GRAMATINĖS KATEGORIJOS IR JŲ RAIDA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XVIII (1978)

ПУБЛІКАЦІЇ

Г. К. Венедиктов

ДО ІСТОРІЇ ЛИТУАНІСТИКИ В РОСІЇ: ЛИСТИ Й. ЮШКИ І. І. СРЕЗНЕВСЬКОМУ

(Продовження)

Серед численних кореспондентів акад. І. І. Срезневського був і Йонас Юшка (Іван Васильович Юшкевич, 1815—1886) — відомий литовський мовознавець, збирач і видавець литовських народних пісень. У частині особистого архіву російського славіста, що зберігається в Центральному державному архіві літератури й мистецтва (ЦДАЛІ) у Москві, є 34 листи Й. Юшки до І. І. Срезневського, перший з яких датований 3.I.1856 р., а останній — 25.IX.1878 р.¹, а також його вітальна телеграма від 4.IV.1879 р. з нагоди 50-річчя наукової діяльності І. І. Срезневського². Про значення цих листів для історії литуаністики коротко сказано нами у вступних зауваженнях до публікації перших десяти листів Й. Юшки³. Докладніше про роботу Й. Юшки над «Корнесловом литовської мови», словником литовсько-санскритських відповідників і про взаємини між Й. Юшкою та І. І. Срезневським ідеться в іншій нашій статті⁴. Там само публікуються додані до листів Й. Юшки згаданий словник литовсько-санскритських відповідників, пробні статті «Корнеслова литовської мови» та литовські назви ступенів спорідненості, зібрані в околицях м. Паневежиса А. Юшкою, братом Й. Юшки.

Нижче публікуються решта 24 листів Й. Юшки до І. І. Срезневського та вітальна телеграма. Як і перші десять, ці листи друкуються з дотриманням правил сучасного російського правопису, але зі збереженням інших особливостей мови листів. Наші пояснення в тексті взято у квадратні дужки. Короткий коментар до тексту листів подано в розділі «Примітки», який — з огляду на великий обсяг публікації та обмежений обсяг цього збірника — містить лише найнеобхідніші й найсуттєвіші, на наш погляд, пояснення.

* * *

¹ ЦДАЛІ, ф. 436 (Срезневських), оп. 1, од. зб. 1433.

² Там само, од. зб. 1615.

³ Див. зб.: Балто-славянские исследования. М., 1974, с. 242—243.

⁴ Венедиктов Г. К. Материалы к истории литуанистики из архива И. И. Срезневского. — В зб.: „Lietuvių terminologija“ („Lietuvių kalbotyros klausimai“, т. XVI). V., 1975, с. 203—224.

12. Gramatinės kategorijos ir jų raida

177

^115⁵

Милостивий государю Ізмаїле Івановичу!

Ось уже минуло кілька днів після моєї щасливої поїздки до столиці. Я повернувся з цієї триденної подорожі з таким натхненням і настроєм до нових трудів, яких можна набути [так!] лише за особливого сприяння щастя. Своїм новим життям я завдячую виключно Вам, глибокошановний Ізмаїле Івановичу, дякую Вам і не знаю, як Вам дякувати; дякую й Катерині Федорівні за її надзвичайно турботливу гостинність; ці три дні я провів, наче серед найближчих і найдобріших своїх родичів.

Учора я був у П. І. Соловйова; він дякує Вам за увагу до його праці й обіцяє представити її Археологічному товариству наступного квітня, доручивши товариству також її наукове опрацювання. Лист архімандрита Макарія до новгородського архієрея з вимогою до ключ[аря] Соловйова подати свою працю до Святійшого синоду успіху не мав [так!]; його повернули йому назад через деякі вислови, образливі для архієрейської влади. Щиро дякую Вам, Ізмаїле Івановичу, за книги, які Ви дозволили мені взяти зі своєї бібліотеки; з них повертаю програму викладання слов’янської філології, додаючи пам’ятний список тих Ваших книг, які залишаються в мене¹. Оскільки я не думаю залишати [так!] поле філології, то хотів би придбати у власність найнеобхідніші й найважливіші посібники, і спершу хотів би виписати собі: 1) Beiträge zur Kunde der littauischen Sprache v. F. Kurschat, 2) Латиську граматику й лексикон, 3) Die Sprache der alten Preussen v. Nesselmann, 4) Vergleichende Grammatik v. Bopp, 5) Geschichte der deutschen Sprache J. Grimm, 6) Etimologische Forschungen auf der Gebiete der Indo-German. Sprache v. Pott, 7) Jahrbücher für slawische Litteratur, Kund und Wissenschaft; тому, якщо це не завдало б труднощів, покірно просив би Вас, Ізмаїле Івановичу, при нагоді виписати й для мене згадані посібники або якісь інші, які Ви, Ізмаїле Івановичу, вважатимете для мене потрібними, і я негайно надіслав би гроші на це. Я вже закінчив складати таблиці відмінювання литовських дієприкметників і займенників у порівнянні зі старослов’янськими, тепер займусь дієвідмінюванням литовських дієслів. Я вже прочитав і кілька сторінок литовської Біблії та помічаю істотну різницю між мовою Біблії й народною мовою як у складі, так і в граматичних формах. Розбираючи склад мови, вважаю корисним збирати й граматичні особливості, що можуть слугувати матеріалом для історії литовської мови. Петро Іванович, Марія Іванівна, Олексій Васильович, Марія Андріянівна доручили мені передати Вам, Ізмаїле Івановичу, і Катерині Федорівні свої вітання; ключ[ар] Соловйов і к[упець] Федоров також. Цими днями думаю завітати й до бібліотекаря Івана Семеновича.

Ще раз дякуючи Вам, Ізмаїле Івановичу, і дякуючи Катерині Федорівні за Вашу прихильну увагу до мене, з найвищою повагою та цілковитою відданістю маю честь залишатися Вашим, глибокошановний Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

Іван Юшкевич

1857 р., січня 6 дня.

Новгород.

⁵ Перші десять листів див. у згаданій зб.: Балто-славянские исследования, с. 244—254.

178

Покірно прошу Вас, Ізмаїле Івановичу, передати Катерині Федорівні мою найглибшу повагу до неї; Ользі Ізмаїлівні, Людмилі Ізмаїлівні, Надії Ізмаїлівні, Володимиру Ізмаїловичу та В’ячеславу Ізмаїловичу уклоняюся; Миколі Олександровичу також.

12.

Вельмишановний пане, Ізмаїле Івановичу!

Пробачте мені, Ізмаїле Івановичу, що я так довго Вам не писав. Чим далі я просуваюся у своїх заняттях литовською мовою, чим більше знайомлюся з найдавнішими пам’ятками слов’янської писемності, тим більше переконуюся в значенні й важливості Ваших настанов і допомоги, тим глибше вкорінюється в моєму серці почуття поваги й вдячності до Вас, Ізмаїле Івановичу, як до винуватця нового періоду мого духовного життя. Прошу вірити моїм словам, Ізмаїле Івановичу: вони є вираженням моєї душі. Причиною мого мовчання є стан моєї праці.

На початку минулого січня я взявся за читання литовської Біблії; почав я з Нового Завіту, з Євангелія, бо для порівняння литовської мови зі слов’янською мав під рукою найдавнішу й уже досліджену мову Остромирового Євангелія; потім прочитав Діяння та послання апостольські, а приступивши до Старого Завіту, прочитав книги Мойсея, Ісуса Навина, книги Суддів, Царств, Параліпоменон, Ездри, Неємії, Йова, Псалтир, Приповісті Соломонові, Пісню пісень і Премудрість Соломона — аж до пророка Ісаї, загалом понад дві третини Святого Письма. Читаючи, я підкреслював кожну фразу, у якій зустрічав нове слово або слово, значення якого було неясним чи яке мало інше значення. Виписати підкреслені фрази я доручив учням четвертого й п’ятого класів, і вони вже подали мені понад п’ять тисяч карток, на кожній з яких виписано окрему фразу із зазначенням у верхньому лівому кутку картки одного-двох початкових складів наступного слова. Тепер беруся складати основу передбачуваного кореневого словника. Мова Біблії далеко не така, якою тепер говорять наші литовці; вона відрізняється від сучасної не стільки складом, скільки граматичними формами, що вирізняють минулий період розвитку литовської мови. Усі слова й граматичні форми, що вийшли з ужитку, я виписав окремо. Досліджуючи мову лит[овської] Біблії, я думаю спробувати визначити ступінь впливу чужоземного елемента на лит[овську] мову, внесеного перекладом св[ященного] Письма. Для цього мені було б бажано прочитати статтю п. Буслаєва про вплив християнства на слов’янську мову. Розглянувши мову лит[овської] Біблії, я хотів би ознайомитися з іншими найдавнішими пам’ятками лит[овської] мови, і тут маю на увазі такі пам’ятки. 1) Молитва Господня XIII—XIV ст. (Dr. St. nar. Lit. Narb. T. 1, с. 461—468, і в Жур. Нар. Пр. т. LVI, стаття про лит. народ Боричевського, 2) Лит. Катехізис жемельським (жмейткським) говором 1547 р. 3) Обряд хрещення (Forma kriksz-tima), Дабманна в Кенігсберзі 1559 р. 4) (Postille, arba sakimai kuniga Wujka, żemajtisz kaj izgulditi par K. Mikołą Dauksza) Постилла або сказання св. Вуйка, викладені жемайтською мовою Михайлом Даукиом 1599 року у Вільні (переклад з польської). 5) Статті сказань (Punktaj sakimu) Конст. Шир-віда у Вільні 1629 року. 6) Книга християнського благочестя (Kniga Nobaż-nisties Krikszczioniszkos) у Кейданах 1653 р. Деякі новітні лит[овські] твори, які є у продажу, я можу замовити собі з Вільни. З-поміж них найважливішими для своєї праці вважаю Жемайтське єпископство (Žemajtių wiskupiste) єп. Волончевського та твори Довконта (переклад

12*

179

байок Федра й Корнелія Непота). Від свого брата я сподіваюся незабаром отримати до трьох тисяч литовських слів, зібраних в околицях міста Поневежа з живого народного мовлення литовців. Це важливий матеріал для моєї праці. Але й іншого свого наміру — підготовки до іспиту — я не полишив; кожну вільну хвилину присвячую вивченню мови найдавніших пам’яток слов’янської писемності — як кириличних, так і глаголичних, переважно за наявними в мене уривками. Майже всіма науковими посібниками я завдячую Вам, Ізмаїле Івановичу, дякую Вам, дякую. Мені, правду кажучи, ніяково, що я взяв так багато книжок із Вашої бібліотеки й так довго їх у себе тримаю; зробіть ласку, розпорядьтеся, щоб я відіслав Вам ті книжки, які Вам потрібні. Таким розпорядженням Ви заспокоїте мене щодо затримки Ваших книжок і заохотите звернутися до Вас, якщо буде потреба, по інші наукові посібники. Сповнений найжвавішого почуття вдячності до Вас, Ізмаїле Івановичу, за Вашу прихильність до мене, з найглибшою повагою і цілковитою відданістю маю честь залишатися Вашим, Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

І. Юшкевич

1857 р. 19 лютого

Новгород.

Прошу засвідчити мою найглибшу повагу Катерині Федорівні. Ользі Ізмаїлівні та всім Вашим милим діткам уклоняюся.

Петро Іванович, Олексій Васильович, Марія Андріянівна та Іван Купріянович доручили мені передати Вам свої вітання. Марія Іванівна тепер у Петербурзі. Ключар Соловйов, Іван Семенович, Коншин і Федоров також Вам уклоняються.

Покірно дякую Вам, Ізмаїле Івановичу, за відбитки праці про граматику Шлейхера; я отримав їх ще в січні.

13.

Вельмишановний пане,

Ізмаїле Івановичу!

Не знаю, як і дякувати Вам, Ізмаїле Івановичу, за Вашу прихильність до мене. Останнім часом я отримав від Вас одну польську дисертацію Ф. Буслаєва «Про вплив християнства на слов’янську мову», ще дві литовські книжки: 1) Сільську поему Хр. Донелайтіса^а і 2) Punktaj Sakimu Кон. Ширвіда, а також значну кількість відбитків восьмого й дев’ятого звітів п. Мікуцького — від Комітету Пр. Ак. Наук. Дисертацію п. Буслаєва я читав із захопленням і знайшов її дуже корисним посібником для себе завдяки дотепному погляду автора на історичний розвиток лексичного боку мови. Це має дуже тісний стосунок до моєї теперішньої праці. Згадані литовські книжки мають велике значення для дослідження литовської мови. Мені невідомий жоден литовський твір, у якому сільський побут литовського народу був би виражений повніше й яскравіше, ніж у «Чотирьох порах року», сільській поемі Хр. Донелайтіса. Punktaj Sakimu (Статті сказань) важливі своєю мовою, що сягає перших часів литовської писемності — XVI—XVII ст. Щодо відбитків 8-го й 9-го звітів п. Мікуцького, то я перебуваю в нерозумінні. Думаю, що вони мали інше призначення і були надіслані мені Комітетом помилково.

Отримавши два нових джерела для своєї праці, я на певний час залишив опрацювання слів, виписаних із Біблії, і взявся читати Донелайтіса. На перших сторінках читання йшло досить повільно, бо треба [так!] було дослідити майже кожне слово. Але, високо цінуючи поради й

180

З огляду на Ваші вказівки, Ізмаїле Івановичу, у своїх міркуваннях я обмежуюся визначенням значень розглядуваного слова, пояснюючи їх фразами, у яких воно трапляється, і порівнянням литовських коренів лише зі слов’янськими. Дозволяю [так!] собі порівнювати з литовськими словами лише латиські та старопрусські слова, користуючись для цих двох останніх мов лексиконом Штендера та лексиконом, уміщеним у виданні трьох прусських катехізисів пана Нессельмана. Однак я включив латиську та старопрусську мови до кола своїх занять задля власної користі, бажаючи познайомитися з цими мовами як із рідними сестрами литовської. Включення ж слів і коренів латиської та старопрусської мов до укладеного мною словника коренів цілковито залежатиме від Ваших, Ізмаїле Івановичу, порад і вказівок, які я високо ціную і свято виконуватиму. Слова записую на картках; для кожного кореня призначаю окрему картку. Якщо слова, що розвинулися з одного кореня, не вміщуються на одній картці, то додаю до неї іншу, під номером два. Картки я розташував за літерами в алфавітному порядку. Для кожної літери зробив два розділи карток. В одному розмістив картки, на яких виписано корені, що розвинулися в різноманітні форми; в іншому містяться картки з коренями, які мають одну, дві чи три форми. Поки що картки лежать купками на столі. Ці купки щодня зростають.

У нас настали ясні весняні дні, що нагадують про наближення літа. Великодушно забувши всі незручності, яких Ви зазнали в Новгороді минулого літа, чи не звелите, Ізмаїле Івановичу, зняти собі квартиру в Новгороді й на прийдешнє літо? Справді, було б чудово! Відомий будинок купця Федорова тепер зайнятий, але можна було б знайти й іншу добру квартиру.

З найглибшою пошаною та цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, глибокошановний Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою

И. Юшкевич

25 березня 1857 р.

Новгород

Прошу засвідчити Катерині Федорівні мою найглибшу пошану й запевнити її, що я та всі її знайомі в Новгороді із задоволенням готові запропонувати їй свої послуги, якщо тільки вони зволять ощасливити Новгород своїм приїздом у літню пору.

Ользі Ізмайлівні, Людмилі Ізмайлівні, Надії Ізмайлівні, Володимиру Ізмайловичу та В’ячеславу Ізмайловичу низько вклоняюся. Миколі Олександровичу — також.

14.

Милостивий государю, Ізмаїле Івановичу!

Учора я отримав Вашого листа, а сьогодні Петро Іванович надіслав відбитки пана Мікуцького разом із супровідним листом до автора у Вільно, зазначивши помилку. Великодушно вибачте мені, глибокошановний Ізмаїле Івановичу, що я не повідомив Вас одразу про це помилкове надсилання; частину провини за затримку з відповіддю я міг би покласти на неналежну роботу нашої пошти, яка затримує листи й повістки цілими тижнями; наприклад, і Ваш нинішній лист прийняли в Петербурзькому поштамті 28 березня, а я отримав його 4 квітня. Іван Купріянович, чекаючи на останні аркуші п’ятого тому «Известий II-го Отделения», гадає, що, можливо, лише

181

Призначений до Новгорода, через таку помилку потрапив до Вільна, як віленський — до Новгорода.

Мене надзвичайно потішило, що Ви, високоповажний Ізмаїле Івановичу, попросили в мене пробні картки задуманого мною коренеслова. Надсилаю Вам кілька таких карток у тому вигляді, як вони є³. Але вважаю за свій обов’язок сказати, що вони далеко не завершені. Збираючи матеріали для задуманого коренеслова, я записую на картки лише ті слова, які трапляються мені під час читання. Їхня кількість щодня зростає, маса матеріалів збільшується; але приводити їх до органічної системи я почну лише тоді, коли розгляну всі наявні в мене литовські джерела. Із зібраних матеріалів до праці буде взято [так!] лише те, що має істотне значення і відповідає меті. Що ж до обсягу задуманого твору, то я думаю, що можна було б обмежитися лише тими формами, які ведуть до пояснення різних видів коренів та їхніх значень. Латиські й давньопрусські слова я не пояснюю прикладами, а наводжу лише для того, щоб показати, які корені збереглися в найближчих гілках литовської мови. Тепер читаю твір Донелайтіса й уже виписав із нього до 600 коренів. Слова, виписані з лит[овської] Біблії (до 6000), ще чекають на опрацювання. На надісланих картках записано форми з Донелайтіса, лише кілька — з Євангелія. Із надісланих семи коренів двох, здається, немає у слов’янській мові: lik і mau.

Не можу не зізнатися Вам, високоповажний Ізмаїле Івановичу, що мої знання із сучасної філології вельми обмежені; і мій погляд на задуману працю може бути вельми неправильним. Якщо я наважуюся взятися за таку важливу працю, що вимагає всебічних і ґрунтовних знань із сучасної філології, і якщо можу зробити щось корисне, то лише під Вашим керівництвом. Тож покладіть на мене, високоповажний Ізмаїле Івановичу, новий обов’язок синівської вдячності, якщо, ознайомившись із надісланими пробними картками, що свідчать про мій погляд на розпочату працю та про застосовувані мною прийоми, Ви не відмовитеся [так!] відверто й прямо повідомити мені свою думку про мою працю, а водночас дати мені свої батьківські настанови. Щиро дякую Вам, високоповажний Ізмаїле Івановичу, за лит[овські] книжки, які Ви вже надіслали, і за обіцянку надіслати ще, якщо знайдете якісь; лише боюся затримати їх у себе надовго. Нам хотілося б прочитати Вашу промову, виголошену, здається, на університетському акті, про палеографічні ознаки давніх слов’яно-руських рукописів. Маю честь привітати Вас, високоповажний Ізмаїле Івановичу, разом з усією Вашою родиною з прийдешнім святом Воскресіння Христового і побажати Вам доброго здоров’я та всілякого благополуччя.

З найвищою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, високоповажний Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою

И. Юшкевич

1857 р. 5 квітня

Новгород.

15.

Милостивий государю, Ізмаїле Івановичу!

Уже давно мене непокоїть сумління, що я так довго затримав Ваші книжки. Великодушно вибачте мені за це, високоповажний Ізмаїле Івановичу! Сьогодні я надіслав до редакції «Ученых Записок» 2-го відділення Академії наук такі з них: 1) «Чотири пори року» Донелайта [так!], 2) Punktai

182

Sakimu Ширвида, 3) Dictionarium Ширвида, 4) Литовська граматика Мільке, 5) Про елементи й форми слов’янської мови Каткова, 6) Про відношення слов’янської мови до споріднених мов Гільфердінга. Інші Ваші книги я наважуюся поки що залишити в себе, але з найбільшим побоюванням, аби не зловживати надмірно Вашою великодушною готовністю, з якою Ви зволили відкрити мені всю свою бібліотеку, і заспокоюю себе припущенням, що Ви будете зі мною відверті й прямо накажете мені повернути всі Ваші книги, щойно Вам буде завгодно мати їх у себе.

Сільську поему Донелайтіса я знайшов надзвичайно багатим джерелом для своєї праці. Хоча майже всі форми литовської мови, що трапляються в сільській поемі Донелайтіса, внесено до литовського лексикону Нессельманна, Нессельманн здебільшого не вказує, звідки їх запозичено, і не пояснює їхнього значення прикладами. Усі ці форми я виписав на картки, пояснив прикладами й переклав російською мовою. Словник Ширвіда також увійшов до складу лексикону Нессельманна. Dictionarium Ширвіда (5-те вид. 1713 р., 454 стор.), Punktai Sakimu того ж автора (1-ше вид. 1629 р., 2-ге — 1845 р.) і Граматику Мільке я отримав у подарунок від Л. Івинського, видавця Литовського календаря, з яким я почав листуватися. Л. Івинський, старший учитель парафіяльного училища в м. Ретава Тельшевського повіту, вже десятий рік видає чистим жемайтським діалектом Литовський календар, у якому вміщує деякі історичні та статистичні відомості про Литву загалом і про жемайтів. Він також займається народною жемайтською поезією.

Тепер я працюю над опрацюванням слів, кількість яких уже сягає 10.000. Сподіваюся, що протягом наступних канікул значно просуну свою працю вперед. Дуже шкодую лише, що Ви не завітали до нас у Новгород цього літа. Я так багато Вам завдячую, вельмишановний Ізмаїле Івановичу, що й справді не знаю, як Вам дякувати. Дякую Вам, дякую. З найвищою повагою та цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, вельмишановний Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

И. Юшкевич

9 червня 1857 р. Новгород

Катерині Федорівні маю честь висловити свою найвищу пошану, Ользі Ізмаїлівні, Людмилі Ізмаїлівні, Надії Ізмаїлівні, Володимиру Ізмаїловичу та В’ячеславу Ізмаїловичу низько вклоняюся.

Петро Іванович, Марія Іванівна, Олексій Васильович і Марія Андріанівна доручили мені передати Вам і Катерині Федорівні свої найглибші поклони. Вони дуже шкодують, що починають втрачати надію на Ваш приїзд до м. Новгорода цього літа.

16.

Милостивий пане,

Ізмаїле Івановичу!

Учорашньою поштою я надіслав до редакції «Ученых Записок» II-го відд. Акад. наук свої зошити, складені з нагоди видання Литовської хрестоматії п. Шлейхера. Із числа статей, що увійшли до цієї книги п. Шлейхера, я переклав із литовської мови російською п’ять пісень, певну кількість загадок, прислів’їв і приказок та кілька казок. У перекладі я намагався зберегти, наскільки це було можливо, буквальну точність оригіналу-

183

…та додати такі російські вислови, крізь які прозирало б життя литовського селянина і які якомога ясніше визначали б його погляд на природу та його індивідуальність загалом. Але передати відтінки понять і думок литовського селянина російською мовою нелегко, а для мене це було тим важче, що я мало знайомий із російським сільським життям і побутом російських селян; тому й переклад у мене вийшов, здається, не надто вдалим і плавним. Перекладаючи казки, я дозволив собі дещо відступити від буквальної точності оригіналу, бо їх видано в тому вигляді, в якому їх записано зі слів неосвіченого литовського селянина чи селянки; проста, незграбна оповідь, з одного боку, і особливості литовської мови — з другого, позбавили мене будь-якої можливості перекласти їх дослівно. Проте в будь-якому разі я намагався зберегти повноту їхнього змісту й ті особливості, якими характеризуються погляд на природу та спосіб мислення литовських селян. Ці відступи перекладу казок від оригіналу стосуються лише форми оповіді. Що ж до литовських пісень, то я дуже шкодував, що під рукою не було збірника пісень Берга; думаю, що, можливо, знайшов би в ньому ті самі литовські пісні, які переклав і я, і міг би зіставити його переклад зі своїм. Серед литовських загадок, прислів’їв і приказок я знайшов небагато подібних до російських, а цілком подібних — дуже мало. Перекладаючи подібні, я не відступав від вислову оригіналу; тому в російському перекладі вони мають певну оригінальну своєрідність. Тепер займаюся перебором литовських коренів.

З найвищою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, глибокошановний Ізмаїле Івановичу, покірним слугою.

1857 р. 20 липня

м. Новгород

І. Юшкевич

Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою найвищу повагу; Ользі Ізмайлівні, Людмилі Ізмайлівні, Надії Ізмайлівні, Володимиру Ізмайловичу, В’ячеславу Ізмайловичу та Павлу Ізмайловичу уклінно кланяюся.

17.

Милостивий государю, Ізмаїле Івановичу!

Я дуже й дуже завинив перед Вами, глибокошановний Ізмаїле Івановичу, що так довго не повідомляв Вас про стан своєї праці, задумом якої, а також духовною й матеріальною підтримкою, я цілком зобов’язаний Вам. Не можу похвалитися помітними успіхами в ній, але надалі вона просувається щодня. Причинами її повільного поступу є службові заняття, великий обсяг самої праці та слабке здоров’я. Сподіваюся, що невдовзі матиму нагоду особисто пояснити деякі обставини, пов’язані з цією справою; тепер скажу лише, що матеріалів, зібраних із джерел, накопичилося багато, і сподіваюся в середині майбутнього грудня представити Вам хоча б початок своєї праці.

З цієї нагоди маю честь привітати Катерину Федорівну з днем її ангела, що наближається, а Вас, глибокошановний Ізмаїле Івановичу, — з іменинами і побажати Вам здійснення всіх Ваших бажань та всякого добра у світі.

184

З найвищою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, високоповажний Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

І. Юшкевич

1857 р. 23 листопада

м. Новгород

Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою найвищу повагу, панянкам, Володимиру та В’ячеславу Ізмайловичам низько вклоняюся.

18.

Високоповажний Ізмаїле Івановичу!

Ваш лист, який я мав честь отримати вчора, став новим доказом Вашої прихильності до мене; право, не знаю, як і дякувати Вам за Вашу привітність до мене. Дякую Вам! Дякую! Ваше запрошення заїхати прямо до Вас дуже дороге для мене, і я з радістю ним скористаюся.

Сьогоднішньою поштою я надсилаю до редакції «Ученых Записок» початок своєї праці; до свят підготую й наступні аркуші. При цьому надсилаю записки Антонія Малиновського про новгородські собори: Софійський, Нікольський і Знаменський, а також три примірники Литовського календаря на 1858 р., надіслані мені його видавцем Л. Івинським. Литовський календар видається паном Івинським уже одинадцятий рік. До Календаря на 1858 р. додано: перелік найважливіших подій зі всесвітньої та литовської історії, облік головних писем [так!] і мов на земній кулі, статистичну таблицю держав Європи, список ярмарків і церковних свят у Жемайтській єпархії, чотири народні казки повчального змісту з околиць містечка Твер (Тельшевського повіту), дві народні пісні, дві сторінки народних приказок і прислів’їв та вказівки щодо способів практичного лікування деяких хвороб. До Календаря на 1857 р. було додано, серед інших статей, здебільшого тих самих, що й у Кал[ендарі] на 1858 р., досить докладний статистичний опис Тельшевського повіту із загальними висновками та дві народні казки. Не можу не розповісти Вам, високоповажний Ізмаїле Івановичу, про ту свою працю, яка на деякий час відвернула мене від моєї головної праці. Змушений неодноразовими нападами наших педагогічних журналів на кричущі недоліки методики викладання географії в наших училищах, я склав статейку про прийоми й способи свого викладання та надіслав її до редакції «Журнала Русского Педагогического Вестника»⁴. Мені було б дуже цікаво знати, якою її визнав пан Вишнеградський. Тішу себе надією мати честь поговорити з Вами про все це особисто.

З найвищою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, високоповажний Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

І. Юшкевич

1857 р. 16 грудня

м. Новгород

Катерині Федорівні маю честь засвідчити найвищу повагу. Панянкам і своїм друзям Володимиру Ізм[айловичу] та В’ячеславу Ізм[айловичу] уклоняюся.

185

19.

Високоповажний Ізмаїле Івановичу!

Мені дуже соромно, що я так довго Вам не пишу; причиною цього є хвороба очей, через яку весь час від Нового року й досі я провів майже в цілковитій бездіяльності. Ах, як нудно й тяжко минув для мене цей час! Тепер, хоча лікування ще триває, я вже потроху починаю й працювати. У своїй праці чекаю на нове багате джерело: Лука Івінський, видавець відомого Вам Литовського календаря, пообіцяв надіслати мені для перегляду перші три частини укладеного ним Польсько-жемайтського словника. Щодо моєї статейки про викладання географії, то її надруковано в 2-му й 3-му номерах «Русского педагогического вестника», але відбитків її я ще не отримав і не знаю, чи існують вони взагалі. Чи не думаєте Ви, Ізмаїле Івановичу, приїхати до нас у Новгород на літо? Ах, як би ми зраділи, якби Ви до нас приїхали; я б уже знайшов для Вас найкращу дачу.

З найглибшою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, високоповажний Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

Іван Юшкевич

13 квітня 1858 року

м. Новгород.

Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою високу повагу; Володимирові Ізмайловичу, В’ячеславові Ізмайловичу та панянкам посилаю низький уклін.

Петро Іванович, Марія Іванівна, Петро Іванович Соловйов, Іван Купріянович і Микола Карлович Отто надсилають Вам найшанобливіші уклони.

20.

Ваше превосходительство, високоповажний Ізмаїле Івановичу!

Ваш лист дуже мене порадував, адже його привітні вислови засвідчили, що я й досі користуюся Вашою колишньою прихильністю; дякую Вам, високоповажний Ізмаїле Івановичу, дякую за Ваші ласки, дякую і за Ваші дружні поради поберегти очі; справді, досі я ще не можу взятися до серйознішої праці й продовжую лікуватися водою та гомеопатичними краплями.

Маю честь привітати Вас, високоповажний Ізмаїле Івановичу, з призначенням дійсним статським радником; усі Ваші знайомі в Новгороді зраділи, дізнавшись про надання Вам цієї царської милості. Нарешті й Ваші заслуги в царині науки — такі важливі й багатобічні — хоч частково винагороджено.

Ми дуже раді, що Ви обіцяєте завітати до нас, хай і проїздом; я тішу себе надією, що Ви завітаєте просто до мене: у мене є дві окремі кімнати, і Ви могли б у них розташуватися як удома. До речі, проїжджаючи через Новгород, Ви могли б оглянути новий кам’яний будинок інженерного полковника Женева з дерев’яним флігелем, невеличким гарним садком і всіма господарськими зручностями; він продається за суму від 6 до 7 тисяч рублів сріблом. Це один із найкращих будинків у Новгороді; щороку він може приносити дохід від 500 до 7000 руб. сріблом [так!]: верхній поверх — від 250 до 300, нижній — від 150 до 200, а флігель — від 150 до 200; особливо чудовий верхній поверх. Тепер увесь будинок вільний; він стоїть на Московській вулиці біля Лютеранської церкви.

186

Покірно дякуємо Вам, Ізмаїле Івановичу, за повідомлення про приїзд до нас академіків Погодіна й Куніка; пан Погодін уже надіслав Іванові Купріяновичу свої вже надруковані виписки з історичних місцевостей стародавнього Новгорода для перевірки їх на місці. Ми також очікуємо графа Уварова з Москви; до іспиту очікуємо й нашого попечителя, князя Щербатова, але тим часом днями поширилися чутки, ніби він подав у відставку; чи правда це, чи ні — не знаємо. П. І. Соловйов дуже радий, що його праця побачила світ, і очікує на її відбитки, але непокоїться, що не може дочекатися від пана Саваїтова статуту Софійського собору, щоб подати його до Софійської бібліотеки для опису. Моя праця тепер просувається дуже повільно; сподіваюся взятися за неї серйозніше у вільний час. Щодо моєї поїздки до Литви, то я поки нічого не знаю. Вона залежить від наших сімейних обставин; можливо, мій брат приїде до мене з Литви в Новгород, але перш ніж буде щось вирішено, сподіваюся мати честь особисто побачитися з Вами, високошановний Ізмаїле Івановичу, і, очікуючи цієї бажаної миті, з найглибшою повагою та цілковитою відданістю маю честь назавжди залишатися покірним слугою Вашого превосходительства.

Іван Юшкевич

1858 р. 10 травня. Новгород

Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою найвищу пошану; панянкам, Володимиру та В’ячеславу Ізмайловичам передаю глибокі поклони.

Іван Купріянович, Петро Іванович, Марія Іванівна, П. І. Соловйов передають Вам шанобливі поклони.

21.

Ваше превосходительство, високошановний Ізмаїле Івановичу!

Я дуже шкодую, що, повертаючись через Петербург, не застав Вас удома й не зміг поговорити з Вами про деякі питання, пов’язані з результатами моєї цьогорічної поїздки до Литви.

Головною метою цієї моєї поїздки було як зібрати нові матеріали для укладеного мною литовсько-слов’янського коренеслова та якнайточніше визначити основні говірки наших литовців, так і пояснити вже наявні в мене матеріали; тому я мав намір здійснити подорож усіма частинами нашої Литви, ближче прислухатися до мовлення литовських селян, поспілкуватися зі знавцями та шанувальниками литовської мови й литовських старожитностей. Однак насправді виявилося, що за такий короткий час — усього за один місяць — неможливо побувати в протилежних кінцях нашої Литви, тому я мусив обмежитися відвідинами містечок Ворни, Ейроголи й Пушолати та їхніх околиць. Мова литовців, які живуть у Ворненській парафії та прилеглих до неї парафіях, може слугувати зразком жемайтської, або жмудської, говірки; мова литовців Ейрогольської парафії може бути зразком панямунської литовської говірки, а мову пушолатських і загалом поневезьких литовців можна вважати зразковою говіркою власне литовців, тобто литовців, які живуть у Поневезькому, Вілкомирському й Ново-Олександрівському повітах Віленської та Гродненської губерній. У цих трьох околицях я записував зі слів литовських селян народні литовські пісні, оповіді, прислів’я та приказки й зібрав 40 жемайтських пісень,

187

12 ейраґольською [так!] або панямунською говіркою і 30 пушолятською, або власне литовською. Тепер, упродовж серпня, я переписав їх начисто й переклав російською мовою строфа за строфою, вірш за віршем. Крім того, я привіз із собою до 50 пісень, переписаних моїм братом, а також кілька віршів, записаних невідомими особами; серед них — чудові вірші про весну, що складаються з 25 строф, у кожній строфі по 8 нерівномірних віршів, і вірші про розподіл праці між членами сільської родини в літню пору. Перші з них я вже переклав російською мовою.

Я хотів би видати свої пісні окремою збіркою разом із російським перекладом, помістивши в передмові свої нотатки про особливості кожної з трьох литовських говірок, якими ці пісні записано. Я додав би сюди три литовські народні пісні мовою свенцянських литовців, на якій уже позначився вплив білоруської мови. Ці три пісні я записав зі слів свенцянської литовки, яка їхала разом зі мною пароплавом із м. Свенцян до Санкт-Петербурга. Цю збірку пісень можна було б поповнити піснями, переписаними моїм братом і невідомими особами. Мені лише хотілося б видати їх під заступництвом Академії наук або Російського географічного товариства, щоб уникнути цензури — не тому, що в них є щось супротивне цензурним правилам, а щоб вона не затримувала їх у себе надовго.

Видання цих пісень мало б важливе значення, оскільки представило б свіжі зразки трьох говірок наших литовців, мало відомих п. Шлейхеру. У правописі я намагався зберегти всі відтінки народної вимови; замість пом’якшувального i я всюди вживав гострий знак /'/ над пом’якшуваним приголосним, щоб полегшити читання тим, хто не звик сприймати i як знак пом’якшення. Із 130 пісень, що є в мене, я не знайшов жодної у збірці пісень Нессельмана.

Записані мною казки, прислів’я та приказки, гадаю, видати згодом разом із казками, прислів’ями та приказками, записаними моїм братом.

Для свого коренеслова я зібрав значний запас матеріалів. У згаданих піснях і казках, записаних у селах, здебільшого віддалених і оточених лісами, від літніх людей, які говорять лише своєю рідною мовою, я знайшов чимало нових кореневих форм мови. Багато нових слів я занотував у розмовах із ними. Я придбав і кілька друкованих книжок, яких раніше не мав. Серед них особливо цікава книжка про звичаї давніх литовців (Довконта під псевдонімом Лаукія). Але незрівнянно багатше джерело я знайшов у наново переробленому рукописному лексиконі пушолятської говірки (за 14 верст від м. Поневежа), укладеному моїм братом. Тут значення кожного слова пояснено прикладом, узятим із живої мови разом зі словом, яке пояснюють. При кожному слові наведено його синоніми, значення яких пояснюється у відповідному місці. Так, наприклад, до слова: kalbéti — говорити наведено 50 синонімів. Ця особливість згаданого лексикону дуже важлива для литовського лексикографа. Переклад зроблено польською мовою, бо мій брат не знає російської. Брат хоче видати його ще цього року, тільки побоюється, що цензура надовго його затримає. Обсяг його може сягнути 400 друкованих сторінок in 8°.

Своїх пісень я Вам тепер не надсилаю, бо їхній російський переклад ще не переписано начисто, а також тому, що сподіваюся бути в Петербурзі в першій половині вересня разом із братом, на приїзд якого чекаю. — Я чув, що нині немає постійного цензора литовських книжок і що цензуру тимчасово доручено двом особам; чи не міг би я якось порекомендувати себе на цю посаду?

188

З найглибшою пошаною і цілковитою відданістю маю честь назавжди залишатися покірним слугою Вашого превосходительства, високоповажаний Ізмаїле Івановичу.

Іван Юшкевич

27 серпня 1858 р.

Новгород.

Її превосходительству Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою найвищу пошану. Ользі Ізмайлівні, Людмилі й Надії Ізмайлівнам, Володимиру та В’ячеславу Ізмайловичам надсилаю найпокірніші поклони.

Я дуже завинив перед Вами й Єлизаветою Григорівною, що особисто не передав їй Вашої посилки. Так сталося всупереч моєму бажанню: у Ризі я пробув лише кілька годин, а Болдер-Аа розташований за 12 верст від Риги; часу поїхати туди не вистачило. Посилку я відправив поштою.

Марія Іванівна, Іван Купріянович, Отто, Соловйов і Федоров передають Вам свої шанобливі поклони й завжди згадують Вас із теплом. Петро Іванович тепер їздить училищами.

22.

Ваше превосходительство, високоповажаний Ізмаїле Івановичу!

Великодушно вибачте мені, високоповажаний Ізмаїле Івановичу: я ненавмисно зловжив Вашою добротою до мене, яку високо ціную. Я думав, що вже повернув Вам усі книжки, окрім Святого Письма литовською мовою, тому мене дуже вразило й занепокоїло, коли Іван Купріянович сказав, що Ви вимагаєте Кельгрена. Учора я його відправив до редакції «Ученых Записок», але вибачте, що не долучив до посилки листа; Іван Купріянович сказав мені про це в класі, і часу залишалося так мало, що я ледве встиг зібрати посилку й віднести її на пошту. Що ж до Кельгрена, то я нічого не пам’ятаю. Я весь час думав, що вже віддав його Вам, а собі замовив торік у Еґерса, але мій примірник десь загубився, і поки що я його не знаходжу. Ваше Святе Письмо, яке є в мене, я поки що залишив у себе, бо не можу без нього обійтися, але щойно Ви накажете — відразу відішлю його Вам із щирою вдячністю. Мені, правду кажучи, соромно, що я так довго затримую Ваші книжки, які можуть бути потрібні й Вам самим. Литовське Святе Письмо я придбав би собі у власність, якби тільки можна було звідкись його замовити.

Мені, правду кажучи, соромно перед Вами, високоповажаний Ізмаїле Івановичу, що я так довго не виконав даної обіцянки щодо своєї праці. Зокрема, головною причиною цієї затримки була хвороба очей, після якої залишилося подразнення ока, що заважає працювати стільки, щоб поступ у праці був помітнішим. Не менш заважали щоденні службові заняття, які забирали весь найкращий час і позбавляли свіжості сил та бадьорості духу. Незабаром сподіваюся переїхати до села Медведь; гадаю, що нова посада буде вільнішою й легшою та дасть змогу взятися до розпочатої праці з більшою енергією й успіхом.

Литовських пісень я тому не надсилаю, що чекаю від брата деяких пояснювальних відомостей щодо тих проявів народного життя, які трапляються в зібраних мною піснях.

Назви ступенів спорідненості литовською мовою надсилаю з цим листом. Їх зібрав мій брат, кс. Антоній; я розташував їх відповідно до взаємного зв’язку й переклав російською мовою.⁵

189

Маю честь привітати Вас, високоповажний Ізмаїле Івановичу, і її превосходительство Катерину Федорівну з прийдешніми святами та побажати Вам доброго здоров’я і всякого бла[гополуччя!] в житті. Здається, під час цих свят мене не буде в м. Санкт-Петербурзі, бо через сімейні справи я їду на три дні до м. Москви, а до Нового року маю поспішити до с. Медведя на нову посаду; гадаю, що на той час наказ уже буде видано.⁶

З глибоким почуттям найвищої поваги та цілковитої відданості маю честь назавжди залишатися покірним слугою Вашого превосходительства, високоповажний Ізмаїле Івановичу,

Іван Юшкевич

17 грудня 1858 року

м. Новгород.

Її превосходительству Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою високу пошану. Ользі Ізмайлівні, Людмилі й Надії Ізмайлівнам, Володимиру та В’ячеславу Ізмайловичам маю честь уклонитися й привітати їх із прийдешніми святами.

23.

Ваше превосходительство, вельмишановний Ізмаїле Івановичу!

Щиро шкодую, що через нездоров’я не можу мати честі завітати до Вашого превосходительства й особисто попросити Вас зробити ласку вибачити мене перед Другим Відділенням Академії наук за те, що я так довго затримав у себе записки п. Акелевича про литовську мову. Збіг службових обов’язків не дозволив мені раніше виконати таке почесне для мене доручення, яким ушанувало мене Друге Відділення. Перший рукопис п. Акелевича під назвою „Дещо про Литву“ маю честь тепер подати разом зі своїми заувагами щодо нього; другий же постараюся якомога швидше розглянути й повернути до Відділення.

З глибоким почуттям пошани й цілковитої відданості маю честь бути покірним слугою Вашого превосходительства.

І. Юшкевич

5 березня 1860 року

Санкт-Петербург.

Її превосходительству Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою найглибшу пошану.

24.

Ваше превосходительство, вельмишановний Ізмаїле Івановичу!

Маю честь уклінно дякувати Вам, вельмишановний Ізмаїле Івановичу, за надіслані мені філологічні дослідження Касп. Вільг. Сміта; я знайшов їх для себе вельми цікавими. Надсилаючи їх при [цьому? — слово неясне], маю честь долучити й свої нотатки про них.

Користуючись цією нагодою, не можу не відкритися Вам, вельмишановний Ізмаїле Івановичу, що доля „моїх литовських говірок“ мене цікавить. Якби вони удостоїлися друку в «Известиях» II-го Відділення, то я покірно просив би надати мені їхню коректуру.

190

З глибокою пошаною і цілковитою відданістю маю честь бути покірним слугою Вашого превосходительства

Іван Юшкевич

27 вересня 1860 року, Петербург.

Її превосходительству Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою глибоку пошану.

25.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

Я дуже завинив перед Вами, Ізмаїле Івановичу, що так довго не написав Вам ані словечка. Але частину вини можу звалити на обставини. Приїхавши до Казані, я спершу хотів було побачитися з Віктором Івановичем⁸ і бодай трохи ознайомитися з особливостями міста, але численні службові обов’язки та справи позбавили мене будь-якої можливості скористатися слушним для цього часом. Тим часом я занедужав, імовірно, внаслідок впливу кліматичних особливостей казанської місцевості, які зазвичай сильніше позначаються на новоприбулих. Так час непомітно й минав. З Віктором Івановичем я бачився лише двічі, про Казань знаю тільки з розповідей, а сам зміг проїхати лише деякими її вулицями.

Перш ніж сказати що-небудь про Казань, варто було б згадати дорожні враження, але в них немає нічого особливого. З Петербурга до Казані я їхав безперервно сім днів: до м. Владимира — залізницею пасажирським поїздом, а з Владимира — у власній кибитці поштовими станціями. Дорога місцями була досить вибоїста, погода погана, хуртовина лютувала, лише зрідка стихаючи. Нижче м. Нижнього довелося їхати по льоду р. Волги до 300 верст. На цій ділянці погляд мандрівника — любителя природи — може милуватися мальовничістю нагірного берега Волги, який безмежно мінливий і в багатьох місцях через свою значну крутизну зовсім не вкритий снігом.

До Казані я в’їхав уночі. Наступного дня я проїхав її головною вулицею, Воскресенською, до свого училища. З першого погляду місто здалося мені досить великим і красивим. Воно розташоване на нерівній місцевості вздовж лівого берега річки Казанки. Посеред нього є ще два озера: Кабан і Чорне, а також його перетинає струмок Булак. Отже, у Казані води дуже багато, але вона кишить інфузоріями і зовсім непридатна для вжитку. Воду для кухні та пиття возять з однієї криниці на все місто.

Клімат Казані загалом нездоровий. Узимку постійно бувають сильні морози; 20 градусів морозу за Реомюром вважаються звичайними й анітрохи не страшними для місцевих жителів. Навесні місто заливає вода через розлив річки Казанки та р. Волги, які зливають свої води з водами згаданих озер. У цей час починаються затяжні лихоманки, які посилюються й частішають улітку, коли залиті водою луки та долини починають висихати й наповнюють повітря шкідливими випарами.

Головна вулиця в Казані — Воскресенська; вона проходить підвищеною частиною Казані між озерами, від Університету до Кремля. Наше військове училище розташоване в Кремлі й займає майже половину його. Це в північно-за-

191

… частини міста на високому березі р. Казанки. Училище складається з двох величезних триповерхових будівель, що утворюють посередині чималу площу. В одному з флігелів, що належать до нього [так!], міститься і моя квартира — навпроти великих дверей кафедрального собору, зовсім близько, лише через вулицю; звідси й незручність: дзвін цілком заглушає все. Квартира величезна, складається з десяти незручно розташованих кімнат.

В училищі тепер 540 вихованців (розраховано на 800), 32 викладачі, 4 священники-законоучителі, крім того [го] для іновірців — католицький ксьондз, пастор і мулла.

Мій головний обов’язок полягає в керівництві навчальною діяльністю викладачів і нагляді за належним вихованням у ротах; він забирає в мене [так!] більшу частину часу — з 8-ї години ранку до 6 1/2 пополудні. Для литовського коренеслова мені залишаються тільки вечори; протягом півтора місяця в Казані я зміг лише скласти таблиці слів, що починаються з голосних звуків. Проте сподіваюся, що, коли порядок відновиться і навчальна діяльність увійде у свою колію, в мене залишатиметься більше вільного часу.

Віктор Іванович такий уважний і добрий до мене, що запропонував усіляке своє сприяння. У Казані він користується загальною повагою і завжди буває оточений своїми слухачами та молодими вченими; але, здається, незадоволений своїм становищем і бажає якнайшвидше виїхати з Казані, а тому тимчасово наймає квартиру також у готелі Рязанова. У Казані я знайшов свого товариша по гімназії, литовця за походженням і дослідника лит[овської] мови Угянського, який нині є екстр[аординарним] професором грецької літ[ератури] в Казан[ському] університеті.

З найвищою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути Вашим, Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

Иван Юшкевич

22 березня 1862 р. м. Казань. Військове училище.

Її превосходительності Катерині Федорівні маю честь засвідчити свою високу повагу.

Мої найшанобливіші поклони щиро шанованій Ользі Ізмайлівні; майбутнім сподвижникам науки Володимиру й В’ячеславу Ізмайловичам також уклоняюся; розумного Борю цілую. Вклоняюся також Людмилі, Надії та Вірі Ізмайлівнам.

26.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

Надіслані паном Мікуцьким до Відділення рукописні збірники литовських слів і литовських пісень розглянуто мною. Дозволяю собі сказати про них кілька слів, оскільки вони здалися мені [так!].

Слова містяться у двох збірниках; в одному й другому вони розташовані в алфавітному порядку. Перший збірник складається з 15 аркушів і містить до 1500 слів, другий — з 10 і містить до 900 слів. Наприкінці першого збірника вміщено нині повсюдно вживану родинну пісню: Oj, dėvulajti, ne galū, Ой, Боже мій, не можу; на останньому ж аркуші другого збірника містяться литовські приказки, загадки й прислів’я.

192

Слова першої збірки перекладено спочатку польською мовою, потім російською — одним, двома й трьома близькими за значенням словами; більшу їх частину пояснено прикладами, але приклади залишено без перекладу, лише небагато перекладено польською мовою. Здається, усі вони зібрані з литовських книжок, назви яких позначено початковими літерами або початковими складами: D., Dauk., Dauksz., Sz., Szir., N.T.d.f., N.T.n.f., K.K., P.M., Ped. Mir., Bals, Rož., Brom., але пояснень цих скорочень не додано. Зі змісту прикладів та їхньої мови видно, що їх запозичено з релігійних книжок минулих століть: XVI, XVII і XVIII, попри те, незрівнянно більша частина слів належить до загальновживаних у живому мовленні, решта — до місцевих говірок, а небагато — до регіональних. Яким би не було їхнє вживання, у будь-якому разі вони становлять корисний матеріал для литовського лексикону, але матеріал, що чекає на ретельне опрацювання; значення й уживання багатьох слів цієї збірки, здається, слід було б висловити визначеніше й повніше та пояснити прикладами, бажано з чистого живого мовлення, бо в усіх литовських книжках, особливо духовного змісту, різко помітний вплив польської мови; так, наприклад, Ширвід, за аналогією до того, як у польській мові від głowa утворюється głowny, від około — okoliczność, у литовській мові утворює від galva — galvingas у значенні główny, від aplink, близько, — aplinkibė, okoliczność, у значенні «обставина», — слово aplinkibė зовсім не вживається в живому мовленні. Усі наші укладачі литовських книжок, хоча й були литовцями за походженням, як-от: Даукушу, Ширвід, Побрежа, Гойлевич, Рупейко та інші, здобули шкільну освіту польською та латинською мовами й лише згодом узялися за литовську мову та складали литовські книжки.

Другий, менший збірник слів має зовсім інший характер. Тут слова перекладено одним польським словом, не пояснено прикладами й не супроводжено жодними вказівками, звідки їх запозичено. Усі вони, за небагатьма винятками, належать до місцевих говірок і, здається, усі почерпнуті з чистого живого мовлення нашої Литви; більшу їх частину вживають литовці, які живуть поблизу містечок Посволя та Біржі в Поневезькому повіті. Пан Мікуцький 1860 року через газету „Kurier Wileński“ закликав шанувальників литовської мови збирати литовські слова й твори литовської народної поезії та надсилати їх йому до Варшави. Імовірно, слова цього збірника також надіслали йому у відповідь на цей заклик. Як би там не було, слова цього збірника становлять багатий і здебільшого новий матеріал для литовського лексикону. Здається, ґрунтовно опрацювати їх можна лише в самій Литві, серед живого мовлення, де вони вживаються.

Литовські пісні, зібрані паном Мікуцьким, поділяються на хороводні та весільні; усі вони належать до народних творів минулих століть, і звичай співати їх зберігається й нині, але лише в дуже небагатьох місцевостях, а тому вони мають особливу етнографічну й філологічну цінність.

Хороводні пісні „Sutartinés (sutarti, погоджуватися), dainės або saugės (saugū, saugā, saugti починати співати, підспівувати, трохи відстаючи) поділяються на dvejsaugės (dvėju удвох + saugti), trīsaugės і ketursaugės. Перших — 12, других — 37, а останніх — 34. Кожен різновид цих пісень відокремлений від інших: спочатку йдуть dvejsaugės, далі trīsaugės і, нарешті, ketursaugės. На початку першого різновиду пісень (dvejsaugės) наведено таке пояснення литовською мовою: „Dvejsaugės так називаються тому, що їх співають удвох; перший співак називається ведучим (vadovu arba rinkėju. Vedū vedu, renku, rinkāu, rinkti, збирати), а другий — слідопитом (sūkėju arba užsūkėju arba sekėju. Seku, sekāu, sekti слідую, …вав, …вати). Перший (vadovs) починає співати першу строфу, другий (sūkėjus) співає за ним, завжди відстаючи на певну відстань

13. Gramatinės kategorijos ir jų raida

193

від нього. Ці пісні (dvėjsaugės) відрізняються від trīsaugės, які співають утрьох: перші двоє співають так само, як у dvėjsaugės, а третій тим часом співає без певного наспіву, — і від keturšaugės, які співають учотирьох, тим, що мають одного ведучого — заспівувача. Ті, хто співає keturšaugės, поділяються на два хори“. Усі šaugės написані східнолитовською говіркою, але відтінки вимови східних литовців, здається, згладжені, ймовірно, збирачем. Значно більше особливостей звучання східнолитовської говірки передано у весільних піснях. Весільних пісень небагато, або, краще сказати, лише одна сумна, тужлива пісня нареченої — rauda išteken­tós (rauda, рауда, плачова пісня; raudojų, -jau, -doti, плакати, ридати; tekū, tekėjau, tekėti, теку, текти; ištekėti, виходити заміж), — яку вона співає з різних нагод під час весільного обряду: коли її саджають за стіл у неділю вранці, коли наречений приїжджає на подвір’я, коли він заходить у сіни, коли входить до хати, коли його саджають за великий стіл, коли дружко подає їй вінок нареченого, коли її ведуть до нареченого, проходячи хатою, після завершення обряду, прощаючись перед від’їздом на вінчання, повернувшись із церкви до воріт батьківського дому, заїхавши на подвір’я, дякуючи за подарунки, сварячи свата наступного дня після вінчання, коли її придане кладуть на віз, і коли вона сама сідає в повозку. Rauda išteken­tós співають під час весільних обрядів у небагатьох місцевостях; у досить докладному описі весільних обрядів литовців, які живуть поблизу міста Поневежа, що зберігається в мене в рукописі, її немає. Після рауди йдуть ще чотири пісні, які можна зарахувати до весільних. Вони також написані східнолитовською говіркою.

У відомих мені друкованих збірниках литовських пісень немає ні сауг, ні рауд, і взагалі надруковано[так!] дуже мало пісень, які співають у нашій Східній Литві; тому видання сауг і рауд як суто народних пісень було б дуже корисним і з філологічного, і з етнографічного погляду. У мене зберігається 150 литовських народних пісень, зібраних мною та моїм братом; серед них є 25 сауг; я думаю про їхнє видання й чекаю на сприятливий для цього час, але нині я взявся за складання навчальної російсько-литовської граматики⁹ та навчальної книжки для класного читання, а тому на певний час залишив роботу над складанням литовського коренеслова й поки що не можу взятися за будь-яку іншу працю. Можна було б видати в одній збірці всі литовські пісні: і ті, що зберігаються в мене, і ті, що надіслав пан Мікуцький.

Що ж до „rauda išteken­tós“, то її можна було б надрукувати разом із весільними обрядами литовською мовою, що зберігаються в мене, та їхнім перекладом російською; вона була б тут доречною й допомогла б повніше змалювати це явище народного життя литовців.

Дозвольте мені, Ізмаїле Івановичу, сказати тут кілька слів і про себе. Я вже писав панові попечителю Віленського уч[бового] окр[угу] князю Ширинському-Шахматову про складання мною навчальної литовсько-російської граматики та навчальної литовської книжки для класного читання й просив зарахувати мене до числа кандидатів на посади директорів в одній із гімназій, розташованих у тій частині Віленського уч[бового] окр[угу], де живуть литовці за походженням. До листа я додав дві свої брошури: «Про литовські говірки» та «Литовська граматика Шлейхера»¹⁰, а також чотири брошури педагогічного змісту¹¹. До міністра народної освіти з таким проханням я ще не звертався; можливо, краще було б відкласти це, поки не закінчу складання литовської граматики.

Віктор Іванович виголосив слов’янською мовою промову в університеті за обідом, влаштованим 8 вересня з нагоди святкування тисячоліття [так!] Росії. Цю промову та давньослов’янський[й] пам’ятник про Кирила й Мефодія, виданий Віктором Івановичем, надсилаю разом із цим листом.

194

З глибокою повагою і цілковитою відданістю маю честь назавжди залишатися Вашим, Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

Іван Юшкевич

18 вересня 1862 року, з Казані

Її ясновельможності Катерині Федорівні та Ользі Ізмайлівні маю честь покірно просити засвідчити мою найглибшу повагу й передати мої дружні вітання Володимиру, В’ячеславу та Борису Ізмайловичам, а також Людмилі[так!], Надії та Вірі Ізмайлівнам.

27.

Ваше ясновельможносте, Ізмаїле Івановичу!

Не можу написати Вам, Ізмаїле Івановичу, й кількох рядків, не почавши їх із висловлення почуття вдячності, яким я глибоко пройнятий до Вас за Ваші дружні поради та постійну увагу до моїх праць із литовської мови; право, не знаю, як і дякувати Вам за це.

Свій рукопис «Литовської граматики» надсилаю до Академії і доручаю його Вашій прихильній увазі. Відправлення його затяглося через те, що в дорозі очі в мене так почервоніли, що, приїхавши додому, я протягом двох тижнів мусив утримуватися від будь-якого читання.

Цього ж тижня постараюся надіслати начальникові західних губерній заяву про свої литовські підручники; але ще не знаю, як саме це зробити — через своє начальство чи через Казанського військового генерал-губернатора. Досі я ще не клопотався про це, бо вважав за потрібне спершу надіслати рукопис до Академії.

Днями в «Рус[ском] Инвалиде» я прочитав статтю пана Гільфердінга: «Про умиротворення Польщі». Між іншим, він вважає запровадження литовської мови замість польської повсюдно в литовсько-російських губерніях головним засобом для постійного заспокоєння поляків. Це слово на користь литовщини додало ваги нашій стороні; дай Боже, щоб ця істина поширилася якомога ширше і була усвідомлена.

Прийміть запевнення в найглибшій повазі й цілковитій відданості, з якими маю честь назавжди залишатися Вашим, Ізмаїле Івановичу, найпокірнішим слугою.

Іван Юшкевич

10 вересня 1863 року, м. Казань

28.

Ваше ясновельможносте, Ізмаїле Івановичу!

Щиро вибачте мені, Ізмаїле Івановичу, що, користуючись Вашою незмінною прихильністю до мене й увагою, я дозволяю собі сміливість обтяжувати Вас наступним проханням.

Готуючи до друку литовсько-російську граматику та литовсько-російський словник, я хотів би спершу надрукувати деяку кількість литовських народних пісень російськими літерами як пробу, щоб побачити, наскільки литовський алфавіт із російських літер придатний для литовської мови,

13*

195

якщо при цьому взяти до уваги звукові особливості й місцеві його говори. Тому, надсилаючи при цьому тридцять три литовські пісні з їхнім перекладом російською мовою, маю честь уклінно просити Вас, Ізмаїле Івановичу, ласкаво клопотати про їхнє видання у складі академічних видань¹². Якби цього не можна було зробити, я готовий узяти на себе витрати на їхній друк, аби тільки їх надрукувати. Я хотів би надрукувати їх накладом у 200 примірників. Якщо друк піде добре, можна було б підготувати до друку й більше. За останні два роки я та мій брат записали зі слів литовських співців і співачок до 1500 пісень.

Наважуючись тішити себе надією, що Ви, Ізмаїле Івановичу, не відхилите мого прохання, з глибокою пошаною і цілковитою відданістю маю честь бути покірним слугою Вашого превосходительства

Іван Юшкевич

28 листопада 1866 року

Нижній Новгород.

29.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

У листопаді минулого року я мав честь надіслати Вашому превосходительству литовські народні пісні з уклінним проханням надрукувати їх в Академії. Тепер, читаючи у «Петербурзьких відомостях» звіт II Відділення СПБ Академії наук, знаходжу приємну для мене звістку, що згадані пісні буде надруковано у складі академічних видань¹³. Отже, моє бажання щодо згаданих пісень здійснилося навіть краще, ніж я міг сподіватися. Залишається мені висловити Вашому Превосходительству щиру вдячність як за Вашу поблажливу увагу до моєї праці, так і за Ваш відгук про неї, такий для мене почесний, і водночас поновити моє уклінне прохання надрукувати 200 відбитків на мою користь. Витрати на це я відшкодую або надіславши належну суму поштою, або особисто під час літніх канікул, що наближаються.

Користуючись цією нагодою, не можу не додати кілька слів про зміну мого становища. Його сіятельству панові міністрові народної освіти було завгодно запропонувати мені перейти на службу до Царства Польського або до іншого відомства, імовірно, внаслідок загального заходу, за яким католикам — уродженцям західних губерній — надалі не дозволятимуть обіймати адміністративні посади (інспекторські й директорські) у навчальному відомстві Міністерства нар[одної] освіти. Тому, на пропозицію пана попечителя Казанського навч[ального] округу, я погодився обійняти посаду вчителя латинської мови в Єкатеринбурзькій гімназії, беручи до уваги, що там пенсія вчителів за старим штатом така сама, як і в столичних гімназіях, тобто 700 рублів. Примирившись із новим становищем, тепер беруся за античну філологію. Сподіваюся, що на посаді вчителя матиму більше часу займатися й литовською мовою. Життя на Уралі також не повинно послабити мого інтересу до литовської мови.

Прошу прийняти запевнення в моїй незмінній глибокій пошані й цілковитій відданості, з якими маю честь бути покірним слугою Вашого превосходительства

Іван Юшкевич

12 лютого 1867 року

з м. Єкатеринбурга.

196

30.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

Минулого літа Ваше превосходительство дозволили мені та моєму братові, Антонію, надіслати Вам літеру а укладеного нами Литовсько-російського словника. Ми сподівалися закінчити її до жовтня, але вона виявилася удвічі більшою за літеру m¹⁴. Я вже отримав від брата 73 аркуші його листа й очікую від нього ще принаймні стільки ж. Підготовлені мною аркуші вже переписує начисто учень VIII класу Третьої Казанської гімназії Усанін, який із любові до мов охоче взявся за цю роботу, щоб, переписуючи, бодай трохи ознайомитися з литовською мовою. Судячи з перебігу роботи, гадаю, що літеру а можна буде закінчити не раніше останніх чисел наступного листопада. Тоді поспішу представити її на прихильну увагу Вашого превосходительства.

З найглибшою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути найпокірнішим слугою Вашого превосходительства.

Іван Юшкевич

5 жовтня 1876 року

у м. Казані

у Третій гімназії.

31.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

25 березня цього року я відправив поштою літеру а укладеного нами дослідного литовсько-російського словника, адресувавши її на ім’я Вашого превосходительства до другого відділення Академії наук. Відправлення літери а затрималося на три місяці через моє листування з братом щодо вживання літерних знаків і наголосів. Тим часом робота над литовським словником не припинялася ні в мене, ні в брата. Увесь вільний від службових обов’язків час присвячується цій праці. Я вже переклав літеру б[так!] і закінчую переклад літери d. Однак переклад російською мовою просувається досить повільно, бо трапляється багато таких литовських слів із сільського життя простого люду, для яких часом важко підібрати відповідні російські слова; проте в Казані, серед російського народу, я маю змогу подолати ці труднощі, чого, однак, не зміг би зробити, якби займався перекладом російською мовою, живучи в Литві. Літеру т я переклав минулого літа в Литві, тому вважаю за потрібне переглянути її знову.

Перевірка латиських слів потребувала багато часу й становила чимало труднощів, тому ми вирішили вилучити її [так!] зі словника.

Я вважав би, що для точнішого й яснішого розуміння етимологічної структури литовської мови необхідно пояснити словотвірні прирощення та граматичні закінчення. У вступі, долученому до літери а, я зазначив, що це пояснення додається, але воно ще не готове. Тепер під час перекладу я збираю матеріали, і до завершення словника воно буде готове.

Я змінив колишню назву «Матеріали» на «Дослід литовсько-російського словника», бо хотів би, скориставшись таким багатим матеріалом брата, зробити цю працю придатнішою та кориснішою. Я готовий перевірити матеріали на місці, там, де їх зібрано, знову переглянути весь

197

працю і переробити справу, якщо тільки Ваше превосходительство зволите вказати мені на її недоліки.

У наступне літо, близько 15 липня, я сподіваюся бути в Петербурзі, тому тішу себе надією особисто дізнатися Вашу думку про цю мою працю.

З глибокою пошаною і цілковитою відданістю маю честь бути покірним слугою Вашого превосходительства

Іван Юшкевич

29 березня 1877 року

у м. Казані

32.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

Я мав честь через І. А. Бодуена-де-Куртене отримати Вашого листа про надсилання мого рукопису, літери а, професорові Потебні[так!]. Не знаю вже, як і дякувати Вам за цю Вашу щиру участь у нашій праці. Мені залишається тільки думати про те, щоб продовжувати її далі й зробити якомога придатнішою.

У літері b та наступних розрізнено слова з нерухомим наголосом і слова з рухомим наголосом. Здається, це буде корисним доповненням. Треба було б провести це розрізнення і в літері а; тому дозволяю собі покірно просити Вас, Ізмаїле Івановичу, після повернення рукопису панові Потебні зволити надіслати її мені і, якщо можна, разом із літерою m, яку Ви дозволили мені залишити у Вас минулого літа. Знаки розрізнення нерухомих і рухомих слів — ті самі два знаки, що й для наголосу: похила риска справа наліво (') над довгим складом і — зліва направо (') над коротким складом, тільки з додаванням до них рисочки знизу під кутом, ось так: ∠ — над довгим складом, \ — над коротким складом. Боюся лише, щоб це доповнення не ускладнило друкування.

Без сумніву, Ізмаїле Івановичу, Ви разом із Володимиром Ізмайловичем і В’ячеславом Ізмайловичем приїдете цього літа до Казані на з’їзд Археологічного товариства. Дуже шкодую, що на літо їду до Литви й через це позбавляю себе можливості запросити Вас зупинитися в мене; тепер мені залишається запропонувати Вам, чи не зволите Ви просто завітати до моєї квартири, яку я залишив за собою і на наступний рік. Вона розташована в центрі міста, зовсім близько до Університету, на вулиці Рибно-Рядській, у будинку М. А. Александрова. Це перший будинок від Миколаївської площі, кам’яний, червоний, навпроти готелю «Новгород». За ним наглядає цілком надійна людина, Семен, який може в усьому прислужитися; лише обід довелося б замовляти в когось із кухарів у місті. Я був би дуже щасливий, якби Ви, Ізмаїле Івановичу, разом зі своїми супутниками знайшли зручним оселитися в моїй квартирі на час з’їзду. Я повернуся до Казані лише 15 серпня.

З глибокою пошаною і цілковитою відданістю маю честь бути, Ізмаїле Івановичу, Вашим покірним слугою.

Іван Юшкевич

29 травня 1877 року

у Казані

Адреса для листів до мене

Викладачеві стародавніх мов 3-ї Казанської гімназії

198

33.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

Ще на початку листопада я мав щастя отримати Вашого листа, сповненого щирої прихильності до мене, за що висловлюю Вам найглибшу сердечну подяку. До цього часу я не міг зібратися написати Вам через хворобу очей, унаслідок якої мусив утримуватися від будь-якого читання й письма; тепер починаю одужувати й незабаром знову візьмуся до роботи. Що стосується мого здоров’я, то загалом воно тепер далеко не таке, як було раніше; дуже часто відчуваю тяжкість у грудях і задишку.

Ви зволили написати мені, Ізмаїле Івановичу, що у Вашій Академічній канцелярії є літера m нашого литовсько-російського словника (під заголовком: Матеріали). Її ще належить переглянути, тож дозвольте покірно просити Вас надіслати її мені до м. Казані.

Моя робота над словником у листопаді зупинилася на 70-му піваркуші літери g (залишається ще 43), а мій брат переписує з карток на аркуші літеру n.

З найглибшою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути покірним слугою Вашого превосходительства

Іван Юшкевич

8 січня 1878 року.

Прошу засвідчити мою найглибшу повагу її превосходительству Катерині Федорівні й передати, що я з особливим задоволенням виконаю будь-яке її доручення в Казані. Вашій родині надсилаю найшанобливіші вітання.

34.

Ваше превосходительство, Ізмаїле Івановичу!

Литовські народні пісні, зібрані моїм братом, Антоном Васильовичем, уже восьмий рік лежать у рукописі. Ми боїмося, щоб вони якось не загинули. Тому ми вирішили подумати про їхнє друкування, не відкладаючи цієї справи на потім, на невизначений час. З огляду на це минулого літа ми взялися за опрацювання пісень, розглянули їх, розділили на розділи й позначили варіанти.

Працюючи над піснями, ми не залишаємо й роботи над словником. Залишилося ще переписати з карток на аркуші половину літери ž, а російський переклад його доведено до другої половини літери i. Зважаючи на перебіг роботи, ми гадаємо, що не раніше ніж за рік може бути підготовлена до друку лише перша половина словника; тим часом ми хотіли б надрукувати пісні.

Як завжди, так і в цьому випадку я тішу себе надією на прихильну увагу до цієї праці, Ізмаїле Івановичу, і насмілююся найпокірніше просити Вашого клопотання про її друкування серед видань Академії. З цією метою надсилаю Вам: а) перший зошит пісень, що містить початок весільних пісень, а саме: пісні, які співають: 1) під час першого знайомства нареченого з нареченою (ant pažinstuviu ir ant megtavimo), 2) під час сватання (ant piršlibu) і 3) під час заручин (ant ziedinu); б) російський переклад заголовка й передмови до збірника пісень і в) п’ять примірників чотирьох литовських народних пісень, надрукованих

199

У додатку до 3-го тому «Ученых записок Казанского университета» — з метою застосувати ще не вживані в литовській абетці такі літери: Ė (змішаного e = ə Шлейхера), ie (= ē Шлейх[ера]), ı (пом’якшувального знака, який у Шлейхера замінюється голосною i), š і č.

Вважаю своїм обов’язком додати, що пропоновані народні пісні записані зі слів співачок і досі, за дуже небагатьма винятками, не містяться у відомих друкованих збірниках литовських пісень. Порівняння деякої кількості пропонованих пісень із піснями збірника Нессельмана показало, що на 25 пісень збірника Нессельмана[на] припадає лише один варіант пропонованих пісень.

Пропонованих пісень налічується не менше ніж 3500, окрім варіантів, яких виявилося понад 2000. Усі вони розділені на розділи, зазначені в передмові, і зшиваються в окремі зошити, кожен з яких містить від 100 до 300 пісень. Довжину пісень можна визначити середнім числом — 35 переважно коротких віршів, саме таких, як у збірнику литовських пісень Нессельмана.

До значної частини пісень складено ноти; я гадав би надрукувати їх наприкінці збірника. Так само можна було б надрукувати наприкінці збірника деякі нотатки про пісні та найцікавіші місця з варіантів.

Я добре розумію, що додавання російського перекладу пісень є досить важливою умовою їх друку коштом Академії, але тепер, присвячуючи весь вільний час російському перекладу словника, я не можу й думати про переклад пісень; ними я хотів би зайнятися після завершення роботи над словником. Російський переклад пісень, звісно, можна буде надрукувати згодом, окремо, дотримуючись порядку оригіналу. Так само брак часу позбавляє мене можливості переписати пісні, щоб подати їх до друку в охайнішому вигляді.

Якщо Відділення визнає за потрібне доручити комусь попередньо розглянути пропоновані пісні, то чи не знайдеться можливості доручити це Ів. А. Бодяну-де-Куртене? Я міг би особисто повідомити йому, якщо він побажає отримати від мене які-небудь відомості щодо цих пісень.

Якщо Відділення російської мови та словесності зволить надрукувати пропоновані пісні серед своїх видань, то ми не забаримося надсилати наступні зошити в належному порядку, у міру їх друкування. На свою користь я просив би надрукувати 30 відбитків. А в разі несприятливої відповіді насмілююся найпокірніше просити Вас, Ізмаїле Івановичу, повернути мені надісланий рукопис до м. Казані, у Третю гімназію.

З глибокою повагою і цілковитою відданістю маю честь бути покірним слугою Вашого превосходительства

Іван Юшкевич

25 вересня 1878 року, м. Казань

35.

Телеграма з Казані від 4.IV.1879 р. з нагоди 50-річчя наукової діяльності І. І. Срезневського:

Вітаю Вас із завершенням п’ятдесятирічної наукової діяльності. Бажаю Вам прожити ще багато років. Юшкевич.

200

ПРИМІТКИ

1) Згаданий тут список складено на окремому аркуші:

Список книжок, узятих мною з бібліотеки академіка Срезневського

1. Сербський словник Вука Стевановича. 1818.

2. Lettisches Lexicon von G. F. Stender.

3. Die Grundzüge der finnischen Sprache v. Kellgren.

4. Beiträge zur Kunde der littauischen Sprache. Zweites Heft. Laut und Tonlehre. — v. F. Kurschat, 1849.

5. Навчальні записки 2-го Відділення Імператорської Академії наук, кн. II.

6. Литовська Біблія.

7. Литва. Людвік із Покев'я (Litwa Ludwika z Pokiewia).

8. Про елементи й форми слов'яно-руської мови М. Каткова.

9. Dictionarium trium linguarum. — Szirwid.

10. Про відношення слов'янської мови до споріднених мов А. Гільфердинга.

11. Anfangsgründe einer litt[auischen] Sprachlehre v. Mielcke.

12. Elemente der altböhmischen Grammatik v. P. G. Schafarik.

13. Die Sprache der alten Preussen v. Nesselmann.

І. Юшкевич.

1857 р. 5 січ[ня]“.

2) Прізвище К. Донелайтіса (K. Donelaitis), автора відомої поеми „Пори року“, широко використаної Й. Юшкою під час підготовки „Коренеслова литовської мови“ (див. також приклади у пробних статтях „Коренеслова“ в публікації: Г. К. Венедиктов. Матеріали до історії литуаністики з архіву І. І. Срезневського), у листах подається по-різному: Доналейтис (пор. також Доналейтис, з очевидною опискою — замість російської літери л написана литовська п), Доналайтис, Донелайтис, Донелайт.

3) Згадані „пробні картки передбачуваного… коренеслова“ публікуються окремо (див. Г. К. Венедиктов. Матеріали до історії литуаністики з архіву І. І. Срезневського, с. 219—221).

4) Мається на увазі стаття „Про викладання географії“, яка невдовзі була надрукована в журналі „Русский педагогический вестник“, 1859, № 2, с. 75—106; № 3, с. 197—212, а потім вийшла й окремою брошурою. У журналі стаття підписана: Н. Юшкевич. Помилка в ініціалі пояснюється тим, що Й. Юшка писав велику і як н — із горизонтальною, а не похилою середньою рискою.

5) Згадані назви ступенів спорідненості публікуються окремо (див. Г. К. Венедиктов. Матеріали до історії литуаністики з архіву І. І. Срезневського, с. 221—224).

6) Й. Юшка має на увазі очікуваний наказ про призначення його інспектором Новгородського військового училища, яке, ймовірно, розташовувалося в с. Медведь.

7) Згадані тут „мої литовські говірки“ — це, ймовірно, його праця „Ape kalbas lētuviszko lēžuvo“, опублікована наступного року в „Матеріалах для порівняльного та пояснювального словника і граматики“, т. V, 1861.

8) Віктор Іванович — відомий російський славіст В. І. Григорович, професор Казанського університету. У листі до В. І. Григоровича від 16 січня 1862 р. І. І. Срезневський писав: „Цей лист передасть Вам Іван Васильович Юшкевич, якого Ви, звісно, помітили за працями щодо литовської мови, який і справді знає цю мову і багатьом мене зобов’язав

201

у цьому відношенні. Тепер він буде Вашим за місцем служби й, без сумніву, потребуватиме Ваших порад і знань. Вважаю зайвим просити Вас прийняти його прихильно: інакше Ви й не можете прийняти таку гідну людину» (В. И. Срезневский. Переписка И. И. Срезневского с В. И. Григоровичем. — „Списание на Българската академия на науките, т. 54. Клон историко-филологичен и философско-обществен, 26“, София, 1937, с. 82). У відповіді від 13 жовтня 1862 р. Григорович писав Срезневському: «Маю честь відповісти Вам на обов’язкового листа, переданого мені Іваном Васильовичем. Вважаю себе вельми зобов’язаним за знайомство з ученим, який поєднує в собі стільки рідкісних у Казані чеснот. Якщо мені й не вдалося скористатися його знанням литовської мови, то я з вдячністю користуюся його бесідами, що свідчать про щирого педагога» (Там само, с. 83).

9) Ці навчальні посібники з литовської мови, а також згаданий у листі [28] від 28.XI.1866 р. навчальний литовсько-російський словник не були опубліковані. Їхні рукописи зберігаються у Відділі рукописів Інституту литовської мови та літератури у Вільнюсі (див. B. Tolutienė. Antanas Juška leksikografas. — „Literatūra ir kalba“, 1961, т. V, p. 364).

10) Йдеться про: „Kalbos lėtuviško lėžuvo ir lėtuviškas statrasizimas arba ortografija“ (Peterburge, 1861) і „Записка о книге Шлейхера: Handbuch der litauischen Sprache“ (СПб., 1857).

11) «Чотири брошури педагогічного змісту» — це: 1) згадана вище (див. прим. 4) брошура «Про викладання географії»; 2) «І ще кілька слів з приводу особливих перекладних іспитів», СПб., 1859, 7 с.; спочатку надруковано в газеті „Русский инвалид“, № 212, 1859; 3) «Думки про облаштування навчальної частини наших училищ», СПб., 1860, 18 с.; спочатку опубліковано в газеті „Русский инвалид“, № 24 від 11.XI.1860; 4) «Кілька слів про навчально-педагогічну самоосвіту», СПб., 1860, 32 с.; спочатку надруковано в газеті „Русский инвалид“, № 271 від 14.XII.1860 із підзаголовком: «З приводу навчально-педагогічних вправ учителів С.-Петербурзького училища військового відомства у минулому навчальному році». Статтю підписано: „Н. Юшкевич“. Про помилку в ініціалі див. прим. 4.

12) Ці пісні увійшли до публікації: И. и А. Юшкевич. Литовские народные песни с переводом на русский язык. — „Сборник статей, читанных в Отделении русского языка и словесности Императорской Академии наук“, т. II, № 2, СПб., 1867 (на загальному титульному аркуші: 1868), с. 1—43.

13) Й. Юшка має на увазі замітку „Заседания Императорской Академии наук по Отделению русского языка и словесности. За декабрь 1866 года“, опубліковану в „Санктпетербургских ведомостях“ у № 11 від 11.I.1867 р., де сказано, що «Академік Срезневський представив на увагу колег:... 2) статтю п. Юшкевича „Литовские народные песни“ з російським перекладом, яку, згідно з думкою п. Срезневського, вирішено надрукувати в „Записках“ Академії».

14) Про працю Й. Юшки та його брата А. Юшки над словником литовської мови й його долю після їхньої смерті див. у згаданому ґрунтовному дослідженні Б. Толутене, у якому, серед іншого, опубліковано й лист Й. Юшки до І. І. Срезневського від 6.V.1878 р. У листах Й. Юшки, що публікуються тут, містяться цікаві відомості щодо підготовки цього словника до видання. У цьому зв’язку згадаємо також лист І. А. Бодуена де Куртене до І. І. Срезневського від 16/28 жовтня 1879 (ЦГАЛИ, ф. 436, оп.1, ед. хр.1167), у якому також ідеться про цей словник. Цей лист нещодавно було опубліковано: С. В. Смирнов. И. А. Бодуэн де Куртенэ и И. И. Срезневский. — „Ученые записки Тартуского гос. ун-та,“ вип. 310. Праці з російської та

202

славянской филологии, XXII, Тарту, 1973, с. 215—217. Й. Юшку И. А. Бодуэн Де Куртенэ упоминает и в других опубликованных С. В. Смирновым письмах (там же, с. 210, 214).

15) Пісні, про які тут ідеться, були видані Академією наук у 1883 р. під назвою: „Литовские свадебные народные песни, записанные Антоном Юшкевичем и изданные Иваном Юшкевичем“ (СПб., 1883, XXIV++893 с.). Докладніше про історію видання цієї збірки див.: А. Mockus. Broliai Juškos – lietuvių liaudies dainų rinkėjai ir leidėjai. V.,1956; B. Tolutienė. Указ. соч., с. 139 и след.